ам служило багато. Роман зараз же пiшов у контору до вправителя. - А що скажеш? - спитався той. i Роман почав виясняти, що служив на службi i хотiв би мати якусь пристойнiшу, нiж проста хлiборобська, роботу. - Яку ж то роботу? - попитав управитель. - Хотiв би прикажчиком. - Еге, не треба нам прикажчикiв, бо всi К. Та й хiба ж ти знаКш хазяйство? Був у салдатах, служив десь швейцаром, а до хазяйства пнешся! - I вправи-тель повернувсь було до свого дiла, але зараз же знов озвався: - Хiба що... От у контору менi треба одного чоловiка... Тiльки щоб добре письменного. Письменний? - Так тошно. - Сiдай пиши. Роман сiв i взяв перо в руки, а вправитель, не дивлячись на нього, а записуючи щось у велику книгу, почав проказувати йому, що писати. Нi перо, нi пальцi нiяк не слухалися Романа, i ледве встиг вiн вивести два першi слова, а вже той наговорив йому Пх зо два десятки. - Позвольте, я не послишав, як ви сказали...- припинив його Роман. - Не оставайся позаду! - Управитель проказав йому знову все з початку. Роман знов ухопив кiлька слiв, а все iнше загубив. - Позвольте,не вспiшусь. Той глянув на писання i побачив, що з усього проказаного написано кiлька перших слiв великими, недотепними, кривими карлючками: Роман ледве вмiв писати. - Пiди ж спершу навчись писать, а тодi приходь. У контору не годишся. Коли хочеш, ставай до молотилки. - _Нi,_ до молотилки не _хочу. - I добре, бо лiнивих менi не треба. Iди собi! Роман вийшов зажурений i сердитий. У його ще було в кишенi трохи грошей, вiн зайшов у монополiю, купив горiлки i випив з горя зараз же пiд хатою на вулицi. Другого дня вранцi стара Сивашиха полiзла в скриню, довго там щось перекидала аж на днi, а тодi витягла якийсь вузлик. Звiдтiля вив'язала карбованця i, як Роман увiйшов у хату, вiддала йому. -_ На тобi, синочку, карбованця, бо батько не дасть, а тобi треба. - От спасибi, мамо, хоч ви по-людському до мене - не так, як батько. - Та тiльки ти, синку, шукай собi роботи, а то буде в вас гнiв та сварка з батьком та з Денисом. - Ходив уже в Пкономiю. - А що ж? - Взяли б з дорогою душею, дак усК прикажчики Ксть. Хоч я й салдат, ну - невозможно для мiня человКка прогнать. - Правда... От лишенько... А може, ще де пошукати? - Найдьом! Не поспiшайтесь. Усьо будет у свою припорцiю i на небольшом разстоянiП. А сам собi Роман думав: мабуть, у матерi не один вузлик з карбованцями. Треба так пiдкрутити, щоб вони його рук не минули. Збiгло ще тижнiв з пiвтора. За цей час Роман дужче зазнайомився з крамарем Михайлом Григоровичем Сучком. Спершу вiн тiльки в крамницю до його заходив, а далi й додому,- раз навiть обiдати його зоставлено. Пли добре,- через те, мабуть, такi й гладкi були i сам Михайло Григорович, i його жiнка Агафiя, i дочка Пх Горпуша, дiвчина рокiв дев'ятнадцятьох. Сучковi Роман розказував, що вiн поки так собi, нiчого не робить, розглядаКться, до чого братися: чи службу брати, чи комерцiю заводити, i натякав, що в нього К на ту комерцiю грошi. Це вiн вигадував на те, щоб Сучок його мав не за абищо. А той йому так: i вiрив, i не вiрив, а проте до себе пускав. Зазнайомився _ще Роман i з дяком та з якимись "служащими" на залiзничнiй станцiП. Туди Ройан ходив розпитатися, чи не треба на залiзницi жандарма,-- хотiв ще туди податися; але на тi посади брано тiльки унтер-офiцерiв, а вiн був простий солдат. Роман раз у раз ходив по своПх знайомих i радий був, як траплялося там напитися чаю або що смачне з'Псти, бо дома того не було. Дома вiн так-таки нiчого й не робив, тiльки посправляв собi вудки i ходив на рiчку рибу надити. Що вловить, приносив матерi, а вона йому варила юшку,- "вухою" вiн ПП звав,- або пекла рибу в сметанi. Вiн пiдлещувався до матерi, щоб видурювати в неП грошики, i мати справдi йому давала з своПх схованок, поки було що давати. Вiн Пй розказував, що його скрiзь так гарно приймають i ось-ось уже вiн матиме службу, а зараз не можна, бо... щось там ви-гадував. Тим часом по селу пiшла чутка про те, як Роман ходив найматися в прикажчики i як управитель давав йому писати. Парубки i дiвчата на вулицi почали глузувати з Романа,звiсно, не в вiчi, бо вiн на вулицю не ходив. Але одного разу це почула й Левантина. Вона оступилась за нього: - I чого б я смiялася? Як не пощастило чоловiковi. то хiба вже вiн i поганий? Та, може ж,_ те все ще й брехня! - А ти це з якоП речi так його боронити заходилася? - крикнули дiвчата й парубки та й почали смiятися вже з Левантини, прикладаючи до неП Романа. Вона розсердилася: - Тю на вас! Чи ви не подурiли? Чого ви менi його на шию чiпляКте? Подавiться ви своПм Романом! Бачачи, що вона сердиться, облишили ПП. А Левантина як одсердилася та вернулася додому, то знов Пй стало жалко Романа. I через що його так усi на глузи взяли? Такий гарний з себе!.. Чудний трохи з своКю "образованою" балачкою, та це всi солдати такi, як прийдуть, а як поживуть трохи дома, то й знову по-людському говорять. Тiльки погано, що вiн рукам волю даК. От уже вдруге вiн ПП перестрiва в садку. Вперше вона його таки добре турнула, то вдруге вiн тихший був, хоч i не зовсiм. Вдруге вона вже вiд нього так швидко не втекла, i вони трохи постояли, погомонiли... Так думала Левантина про Романа i згадувала його гарнi вуса, i чорнi брови, i стан рiвний. А Роман i собi згадував Левантину. Вона йому дуже до вподоби припала, Якби ПП вбра-уи в панську одежу, то зовсiм би як панночка була. Куди! Не всяка й панночка зрiвнялась би з нею! Та ПП й дражнять на селi панночкою. А це того, що мати породила ПП, дiвчиною бувши, як служила в панiв за наймичку. Казали за якогось панича. Мати вже вмерла, а дочка, як i мати, ходить тепер по наймах. Роман був не дурний i незабаром помiтив, що дiвчинi не подобаКться його занадто смiле поводiння i непроста мова. У городi дiвчата до того позвикали, а тут - нi. Роман надумав поводитися з нею так, як звичайно поводяться з своПми дiвчатами сiльськi парубки. I говорить з нею почав тiльки по-простому. Дiвчина помiтила, що Роман до неП вже не такий став, i сама подобрiшала трохи до його. А що про його погане казали, вона те за водою пускала. Хiба люди не набрешуть? На неП саму таке раз у раз наплещуть!.. А вiн Пй так усе гарно розказуК про себе. Хоч вiн тепер i без служби, дак що? Прийде та година, що й служба в його буде, i житиме вiн паном дiло. А що вiн дома нiчого не робить, дак раз, що вiн одвик от простоП роботи, а друге, що вiн хоче краще навчитися писати, дак не можна чорноП роботи робити, бо вiд того пальцi задубiють, зашкарубнуть, i нiяк не виведеш пером. Роман не дурив сим Левантини; вiн i справдi разiв кiлька сiдав учитися писати, та довго не мiг висидiти, бо це було таки нудно. Вiн i в солдатах учився бiльше з примусу. Розпитувався Роман Левантину й про ПП життя. Тяжке це було життя. До семи рокiв мати тягала ПП з собою по наймах, а пiсля семи й саму вiддала в найми. Поки жива була мати, то тяжко було жити: все по чужих хатах та по чужих людях. Та скрiзь поштурхують та шматком хлiба дорiкають. А вона того шматка хлiба нiколи дурно не Пла: тiльки на ноги зоп'ялася, то вже й велять хазяП меншi дiти хазяйськi глядiти або посилають гуси пасти чи телята. Мати за грошi живе, а вона за харч своПми малими руками й ногами вiдбувала, хоч матерi за те плачено менше, що вона з дитиною була. Та як умерла мати, то тодi вже й свiт бiднiй дiвчинi потьмарився. Мати хоч i погримаК, i поб'К, було, та й пожалуК,- Левантинi й сонечко засмiКться. Тодi було Левантина гнiвалася на матiр, як та часом ударить, а тепер би й руки тiП цiлувала, якби били. Та важка земля на грудях. У наймах, кажуть, i батька не вжалiКш. А вже сироту то й не думав нiхто жалiти. Ходила й по снiгу боса, Пла й такий хлiб, що собацi треба розмочити в помийницi, та й тодi вона не схоче. Що вже на вулицi хлопцi та дiвчата прикладки до неП прикладають, загадки: "Вгадайте,- що на свiтi найшвидше бiга? Левантина, як ПП хазяйка потилишниками нагодуК". Панночкою та приплентачкою дражнять... Дещо з усього цього Левантина розказувала й Романовi. А вiн жалiв ПП, що вона така гарна та молода та поневiряКться в наймах. Вона йому гака вдячна була за ту ласку, бо мало ПП бачила, i казала про те, як Пй i тепер важко жити в Струкiв, що дуже з неП знущаКться сердита й лаюча Стручиха. А одного разу Роман застав ПП на левадi, як вона сидiла й тяжко плакала. Стручиха попобила ПП качалкою нi за що: хтось з хазяйських дiтей побив лампадку бiля богiв, а хазяйка звернула на неП. Левантина плакала й нарiкала на свою долю, а Роман розважав ПП ласкавими словами i пригорнув до себе. Вона вже не пручалась i незчулася, як вiн став ПП цiлувати, i вона його цiлувала... плакала, й цiлувала, i звала братиком i милим, i рiдненьким... i Пй так гарно-гарно стало... i вона забула Стручиху з качалкою i все забула... сидiла з ним обнявшися i розмовляла... i ззиралася з ним очима при мiсячному сяКвi... З того часу Левантина вже вважала Романа за свого парубка, за жениха i поводилася з ним так, як звичайно дiвчата на селi з своПми женихами поводяться. I як звичайно на селi бувало, вiн став ходити до неП ночувати в повiтку, i вони так любо розмовляли довгими ночами. I Пй здавалося, мов того Романа, що так негарно займав ПП спершу, вже й не було. Вiн був такий, як i всi сiльськi парубки, поводився з нею чесно, по правдi. I дедалi вона його дужче та дужче кохала. А Роман, вертаючись вiд Левантини з повiтки додому, раз по раз думав: "Доки ж воно так буде?" Його розпоганенiй городянським життям удачi вже докучало чесне кохання, озивалася його звiряча природа... А бiдна дiвчина того нiчого не знала, не розумiла, вiддала йому всю свою душу i не помiчала, що вона вже надiйшла аж на край страшноП безоднi: ще раз ступни тiКю стежкою далi наперед - i враз зникне земля, i, скрикнувши страшно, як птиця пiдстрелена, впаде вона туди вглиб, хапаючися руками за повiтря, обриваючи тiло об гостре камiння... i падатиме довго, аж поки не вдариться головою об останню в ПП життi скелю, та й ляже на дно безоднi вже бездушним покалiченим трупом... Увесь цей час батько не займав Романа: дожидався. I синам _звелiв не займати. З Зiньком це легко було, бо удався лагiдноП вдачi та й сам так думав, як i батько. Але Денис лютував страшенно: вiн, такий невсипущий хазяПн, працював до кривавого поту, вiдпочину нiколи не знав i не знаК, а цей дармоПд, це ледащо буде переводити добро, надбане його, Денисовою, працею, дурно Пстиме хлiб, зароблений його руками! Та вже хоч би Пв мовчки, а то ще й величаКться, ще й несеться! Де ж таки це видано? Як це можна терпiти?! Денис цього не розумiв i сперечався з батьком та з матiр'ю. Вiн був з тих селян, що поза господарством нiчого не бачать, а всю свою силу, всi своП думки й почування вiддають одному - аби придбати бiльше, аби стати заможним хазяПном. Працюючи тяжко, не жалiючи нi себе, нi своПх, вони не розумiють нi iнших думок, нi iнших поривань, опрiч тих, якими самi живуть. Через те Денисовi Зiнько здавався трохи дурним з його думками про книжки та про всякi iншi, не хазяйськi, справи. А вже тих, що стають Пм на Пх тяжкiй дорозi, перешкоджають Пм своПм недбальством, ледарством досягати бiльшого,- таких людей вони ненавидять як найгiрших злочинцiв i лиходiПв. Проти таких людей озиваКться криком кожна крапля Пх трудiвницького поту, кожний рух Пх натомленого важкою працею тiла. I в Пх немаК тодi жалю... Але батько заборонив займати Романа,- сам хотiв з ним, як прийде той час, говорити. Денис досi звик слухатися батька, то скорився й цього разу, хоч серце в його й кипiло, i вiн так поглядав на Романа, що той i без слiв добре розумiв, яким духом на його Денис дише. Брати мало розмовляли, мало бачились, але промiж Пх уже зростала слiпа зненависть, поки ще нiма, але дожидала тiльки часу, щоб виявитися, вибухнути. I той час пристиг. Одного разу Роман, проспавши пiсля безсонноП ночi з Левантиною трохи не до обiд, увiйшов у кату i саме натрапив на батька з Денисом. - А що, Романе, як же твоя служба? - попитав батько. - _Прийде колись i служба! - вiдказав нехотя Роман. - Чи вона прийде, чи нi, те ще хто його зна,- не вдержав язика Денис,а поки виходить так, що ти собi паном дiло живеш, а ми на тебе робимо. - Атож! На то я богу-государю служив, щоб тепер з вилами до гною йти?! - Не кажи дурниць, Романе! - озвався знову батько.- Адже iншi салдати роблять мужичу роботу - он i Петро, i Карпенко, i Гриценко,- а тобi ж чом не можна? - Коли роблять, то й хай собi роблять, а я не можу. - Еч! - не втерпiв знову Денис.- Пан! благородний!.. Вони не можуть мужицькоП роботи робити: бiленькi ручки покаляють! Дак не живи з мужиками, а йди до панiв! - Денисе, цить! - сказав батько.- Я буду говорити. Але було вже пiзно. - Ти менi не указ! - визвiрився Роман на Дениса.- Можеш ти знать понятiК, необразована ти мужва! Денис зовсiм скипiв. Побiлiв, зiрвався з лави, стиснув кулаки i сказав, задихаючися зозла: - Тату, виженiть його з хати, а то я його зараз битиму! - Ти смiКш мене бить? - скрикнув Роман i кинувся до Дениса. - Романе! Денисе! Покиньте! Що це ви робите? - спиняв Пх батько. Мати скрикнула, а бiлява Денисова Домаха так i занiмiла, стоячи бiля полу. Брати на все те вже не вважали. Вони стояли один перед одним бiлi як крейда, постискавши кулаки, важко дихаючи. -- Ти смiКш мене бить? - казав тремтячи Роман.- Ти, негодяй, хам! - Я - негодяй? Ах ти падло салдатське! - скрикнув Денис, але в цю мить Романiв кулак ударив його по обличчю i припинив йому слова. Денис скрикнув дико, як поранений звiр, i кинувся на Романа. Але той, здоровий, одгодований, не знесилений на працi, в один мент збив його додолу пiд себе i придавив йому колiном груди. Жiнки заголосили, дiти закричали i вчепились за матiр, батько кинувся вiдтягати Романа, але нiчого не мiг iзробити: розсатанiвши, той ухопив брата за горло, а Денис силкувався вiдiрвати його руку вiд своКП шиП. В цю мить увiйшов у хату Зiнько. Побачивши лихо, кинувся вiн до Романа i штовхнув його з усiКП сили. З несподiванки той упав набiк, i Зiнько вiдтяг його далi. - Романе! Що ти робиш? Чи тобi й бога не страшно? - скрикнув вiн. Роман зiрвався на ноги i стояв усе ще зо стисненими кулаками, ладен зараз же знову кинутися на Дениса. - Нехай не в язне!..- хрипко, крiзь зуби сказав вiн. Денис, стогнучи, встав i сiв на лавi. Домаха припала до нього, голосячи. Роман плюнув i пiшов з хати. Iшов вулицею i сердився сам на себе, що вернувся з города на село. Як йому там добре були на службi! Звiсно, вiн службу не по волi кинув, хоч i ховався з цим на селi. Вiн справдi служив "при палатi", хоч не швейцаром, дак сторожем. Якби швейцаром, то нiчого б i не було. А то надало йому раз полаятися з швейцаром таки (випивши був), а той i пожалiвся на його, ще й виказав, як вiн одного разу пiймав Романа, що той продавав казеннi дрова. Тодi йому Роман дав карбованця, дак вiн мовчав, а тепер виказав. Велика сторiн, як продав який оберемок дров! А сам швейцар хiба того не робив? Тiльки що ховатися добре вмiв! Звiсно, як прогнали Романа, то вже пiсля цього важко було в городi знайти службу, та все ж легше, нiж тут. А. тепер он як тут жити! Роман побачив перед себе монополiю, зайшов туди i купив пляшку горiлки. Тодi пiшов до жидка. У лавцi горiлки не можна було пити, дак зараз бiля лавки жидок мав хатку i пускав туди людей,- так, нiби своПх гостей, а за те мав од кожноП випитоП пляшки плату. Навiть сам бiгав по горiлку. Роман прийшов туди i зустрiвся з писарем. Цей хоч уже й випив попереду, а зараз же пристав до Романа, як той почав його частувати. Добули закуски, випили пляшку, а тодi писар послав по другу. Роман жалiвся на батька й на братiв. - Чудний ти, Романе Пилиповичу! - вiдказав йому писар.- Як отак тобi колотиться з Пми, то нехай тебе батько вiддiлить, та й годi. Тодi як хотiтимеш, так i житимеш. Романовi ця думка сподобалася. Боявся тiльки, що батько не послухаКться. Але писар упевняв його, що це дурниця, що мусить послухатись. Роман повернувся додому вже пiзно ввечерi п'яний i з замiром зараз же вимагати, щоб батько його вiддiлив. Але, пiдiйшовши до хати, побачив, що там уже погашено свiтло. Поторгав за дверi,- засуненi. Вилаявся i пiшов спати в повiтку. Другого дня вранцi ввiйшов у хату, як там була вся сiм'я. Нi на кого не глянувши, сiв на лавi i сидiв який час мовчки, торохтячи пальцями по столу. Всi мовчали, а батько, трохи дивуючись, поглядав на нього, думаючи, що, може, покаявся та прийшов помиритися з братом. Не казав нiчого - ждав, поки сам озветься. - ЗнаКте що, тату? - почав Роман.- Как так нам жить, дак ви лучче оддiлiть мене. Оддайте мою часть, то я сам собi житиму, а ви самi собi.' Це все вiн казав якось так, мовбито батько був винен за те все, що було вчора. Старий Сиваш помовчав, а тодi спитався: - А що ж ти з своКю часткою робитимеш? - То вже моК дiло,- шо схочу, то й сделаю,- одказав саме таким робом, як i попереду, Роман. - Та ще ж вона поки не твоя, то ти вже менi скажи, щоб я знав, на що давати. - Тату! - озвався Денис. - Мовчи! - перепинив батько, боячись учорашнього.- Я й без тебе знаю, що робити. А коли не вдержиш язика, то з хати вийди! - Може, хазяйнуватимеш, Романе, на своПй частцi? - питався знову батько. - Не хочу я хазяйнувать, кумерцiю заведу,- вiдказав Роман. - Кумерцiю?.. Яку ж то кумерцiю? - Какую схочу, таку й заведу, а ви повиннi менi мою частку оддать. - Повинен, кажеш? - спокiйно говорив батько.- А як не вiддам? - То пойду в волость, то вас i присилують оддать. - Ну, поки там присилують, а тепер я тобi ось що скажу: пiдожди ще трохи; навчися поважати батька й братiв та не кидатися з кулаками; навчися спершу знову робити, шанувати зароблене добро та не ходити в шинок до жида, то тодi я тобi й дам частку, як побачу, що з тебе хазяПн став. А поки цього не буде, то й з нашого добра нiчого тобi не буде. По тiй мовi батько повернувся та й пiшов з хати. Роман остався нi в сих нi в тих. Вiн тiльки сказав: - Ну, я так не дозволю! Це грабiж! - Устав i пiшов мовби слiдом за батьком. Трохи згодом батько вернувся: - А що, вже пiшов? - Пiшов! - одказав насмiшкувато Денис, радiючи, що так обiйшлося. - А як на мою думку, тату,- сказав Зiнько,- то ви краще б зробили, якби справдi вiддiлили Романа. - Чого ж то так, що краще? - спитав знехотя батько. - Оддати, щоб вiн узяв та розмантачив працею-кривавицею зароблене добро? - Та вже, тату, як вiн сам себе не направить, то ви його не направите. Воно ж i його частка тут К,- i вiн же робив. А може, вiн, як стане сам хазяПном, то вiзьметься й до роботи, шануватиметься. - Авжеж! Саме такий! - глузуючи, промовив Денис. - Видно й збоку! - Та вже ж i ми його луччим не зробимо, а тiлько буде сварка, та лайка, та бiйка. А як вiзьме свою частку, то що там уже з нею буде, те буде, а хоч у нас у сiм'П стане тихо, злагода знову буде,- доводив свого Зiнько. Мати встряла в розмову, хотячи допомогти Зiньковi: - А Зiнько правду каже, старий. Послухайся його! I нам лучче буде, i Романовi. - Нехай же спершу покориться та пошануКться! - сказав батько.- А марнотратовi нiчого не дам, i говорити бiльше про це не хочу. З тим повернувся та й пiшов з хати до роботи, а сини слiдком за ним. Роман тим часом сидiв уже знов у жида. I сьогоднi знайшлись товаришi, i як Роман вийшов на вулицю, то в його головi вже здорово гуло. Iшов i думав собi: "Кат його знаК, що його робити! Батько впертий как пень. I громада потягне руку за ним, а не за мною. Ех, как би дав йому добре, так, как Денисовi, то, може, тодi помнякшав би!" Роман був такий лихий на батька, що ладен був би його попобити. Як його тепер жити? Що його вигадати? Його думка навернулася знову на ту стежку, що на Пй уже колись попереду була. Боявся тiльки починати, бо мало було надiП, що пощастить. Але боявся, як був тверезий. Тепер же йому здавалося, що справа вже не така безнадiйна. Хiба як вiн купець, то така вже велика цяця? А Роман - солдат! Пишеться: Сучков. Хе! Такий Сучков, як Роман Сивашов! Та ще й Горпуша та його пристаркувата i з себе погана. Ще нехай i дякуК, що посватаК. Нехай оддаК швидше, а то зостанеться на насiння. А його, Романа, за товариша собi прийме. Роман торгуватиме. Ого-го! Вiн там такий порядок дасть, що ну! А не схоче товаришем приймати - хай грошей дасть. Вже ж дасть! Одна дочка, та щоб не дав. Та ще й задля такого зятя! Роман повернув праворуч i пiшов у двiр до Сучка. Як вiн увiйшов до його в хату, то там нiкого не було. Роман голосно кахикнув. З другоП свiтлицi визирнула Суччиха Агафiя. - МоК нижающеК! - поздоровкався Роман.-_ Как би мине Михайла Григоровича побачить? - Вiн у лавцi, пiдiть туди. - Невозможно в лавцi: дело секретне,- треба на самотК. - Що ж там за дiло? - зацiкавилася Агафiя i вийшла до Романа.- Кажiть i менi! Роман усмiхнувся: - ОтличноК дКло! Будете й ви, Агафiя Iвановна, знать современно, а тепер позвiть минК Михайла Григоровича. АгафiП закортiло довiдаться швидше, яке там дiло, I вона пiшла в крамницю. Незабаром вiдтiля прийшов Сучок. - А за яким же це ви дiлом? - спитався вiн, як поздоровкались та посiдали. - Пречудесне дКло! Ось слухайте, Михаиле Григоровичу, що я вам-скажу! - Кажiть! - Њсть у вас кумерцiя? - А Ксть. - А помiшник вам у кумерцiП Ксть? Сучок зiтхнув: - Нема!.. Не дав господь сина. Вiн завсiгди журився, що в нього нема сина. - А я вам найшов помощника, та ще й доброго. - Хто ж то? - спитав Сучок, чудуючися з Романових слiв. - А хто ж? Я!.. А що, хiба не ловкий кунпаньйон? - Та воно, звiсно...- якось непевно вiдказав Михайло Григорович.- Та... тольки як же це воно буде? Ви какий копитал маКте, абощо, дак хочете, щоб у кунпанiП? - Нащо там копитал! Ми й без копиталу таку вдерьом штуку, шо первий сорт! Бо я сам - копитал. Оддайте за мене вашу Горпушу, а я буду вам помошником. Сучок вирячив на Романа очi. А той, не помiчаючи цього дивування, питався: - А що, правда, хароша вигадка? - Та воно хороша... та тольки, бачите, ми ще не думаКмо дочки вiддавать. - От вигадки! А до каких пор будете держать? Вона ж i так пристаркувата. - Найдуться люди! - вiдказав, трохи вже образившись, Сучок i додав: - ЗнаКте що, Романе Пилиповичу? Киньте ви це дiло, бо це один пустяк! - Пустяк? Що ви думаКте, що я не зумiю торгувать? Дак ви дайте минК за Горпушою дКнiг, то я сам заведу торговлю таку, що тiльки ну! Ого-го! - Ну, це тоже пустяк дiло! - зважливо сказав Сучок i встав.- Прощайте,- треба в лавку. - Та постойте, Михайло Григорович, чи ви не розбираКте, чи що, що я вашу Горпушу сватаю? - спиняв його Роман. - Почему не розбираю? Даже очинь хорашо розбираю. - Ну, дак чого ж ви? - Нема мого жоланiя за вас ПП оддать. - А почему ж би то й нКт? - спитався, дратуючись, Роман.- Чоловiк я образований, понiмающий... А што родителi в мене мужики, то ето нiчого: я об них тогда буду без униманiя. Сучок починав уже лютувати i дедалi дужче сопти. Вiн уже чув, як поводиться й ледарюК Роман, знав про бiйку з братом, бачив, що в Романа грошей нема, i розумiв, куди вiн тепер цiляК: перевести, розтринькати всi тi грошики, що вiн. Сучок, надбав. Обличчя в крамаря з гнiву почервонiло, i вiн, сам того не сподiвавшися, крикнув на всю хату: - Та що ти собi думаКш? Ах ти, голяк! Iще й примазуКться до порадошних людей! Ступай, ступай, скудова прийшов! Так гримнув, що Роман збентежився враз i, нi слова не кажучи, пiшов з хати. Тiльки вже бiля дверей схаменувся. - Ти тоже не очинь! - крикнув вiн, повернувшись до Сучка.- СмiКш ти салдата, которий кров'ю своКю вас, хамов, защищал, так оскорблять? Наплювать менi на тебе й на твою дочку! - Вон! Пошов во-он! - аж затупотiв ногами Сучок, але Роман уже був у дворi, а далi й на вулицi. Сором i злiсть мордували його: сором, що так Пм погордовано; злiсть за цю зневагу й за те, що нiзвiдки вiн не бачив помочi. Усi вони однаковi: i батько, i Денис, i цей Сучок! Життя за Пми нема, способу нiякого нема! Так би Пх усiх!.. Не знаК й сам, що вiн зробив би Пм, тiльки вiддячив би так, щоб аж запекло, щоб аж заскавучали вони! Вони - всi, всi цi проклятi мужлаП!.. Якi вони дурнi й гидкi тепер здавалися Романовi! Вiн не пiшов нi додому, нi до кого, бо на всiх лютий був. Знов довго блукав поза селом, ходив у байрацi i вже надвечiр вернувся додому. Пiшов просто в садок i стрiвся там iз Зiньком. - А я тебе дожидався, брате,- сказав Зiнько. - А що? - спитавсь нехотя Роман. - Хотiв щось тобi сказати. - Кажи! - промовив Роман байдужно, лягаючи на траву пiд деревом. - Бач, Романе, що я думаю,- заговорив Зiнько, й собi сiвши бiля нього.- Почались у нас у сiм'П сварки... А дедалi, то ще й дужчi будуть. Тобi недобре, та й батьковi невесело так iз тобою жити. Вiн би тебе й оддiлив, якби не боявся, що ти все переведеш. Дак ти так зроби, щоб не боявся батько. - А как же його зробить? З таким батьком разлi що зробиш? - А неправда ж, Романе, нема чого нарiкати на батька, коли сам погано робиш: своПми гордуКш, кудись у пани пнешся... З того доброго нiчого не буде. - ПонiмаКш ти там! - Та вже ж, може, трохи й я тямлю. От ти розбери сам. Служби тобi ще нiякоП нема, може, й довго не буде; оддiляти тебе батько не хоче. Доводиться тобi поки в нас жити. А яке ж воно життя буде, коли раз у раз сварка? - Пущай мене не зачiпають! - Та де ж вони тебе зачiпають? Воно ж таки правда, що треба ж щось робити, не можна дурно хлiб Псти. I Денисовi кривдно: вiн же робить. Уже от ви й билися, а далi ще гiрше буде. Що ж воно з того доброго? Краще ти, Романе, помирися з батьком та з братом та пособляй хоч трохи в роботi... поки знайдеш собi службу. А там батько, бачивши, що ти шануКшся, i оддiлить тебе... Хоч крутись там на роботi, я вже тобi пособлятиму так, що вони й не знатимуть,- аби щоб сварки не було. Зiнькова прихильнiсть таки зачепила за серце Романа. Ходячи сьогоднi по байраку, вiн уже багато думав про те, як вiн далi житиме в сiм'П. Нiчого не мiг вигадати, хоча й бачив, що так далi жити не можна. Вiн одказав Зiньковi: - Як же я покорюсь? З мене ж люди смiяться будуть. - Чудний ти! А тепер iз тебе люди не смiються? Та все село вже тебе взяло на глузи. Чого ж ти тепер не боПшся того смiху, а тодi його тобi страшно? А я тобi так скажу: тепер з тебе смiються i дурнi й розумнi, а тодi коли й смiятимуться, дак самi дурнi. Роман подумав трохи й вiдказав: - Ну, пущай... Може б, я й зробив... Не задля Пх, а задля тебе, що ти такой до мене добрий... Так как же його зробить? Не пойду ж я до Пх кланяться! - Та й не ходи. А тiльки вiзьми та й вийди завтра на роботу, та й роби. А там воно вже якось саме станеться... - Пущай же подумаю, може, й вийду... I справдi, другого дня вийшов городити тин iз Зiньком, Денис глянув на його спiдлоба, батько здивувавсь, але нiхто нiчого не сказав. Тiльки Зiнько дуже зрадiв, клопотався з Романом, гомонiв i все зводив, щоб i з батьком та з Денисом у них розмова була. Мати йому допомагала. Одначе тi мовчали. Роман робив увесь день. У нього заболiла спина, руки, ноги. Другого дня вiн вийшов був на тiк, але робив тiльки до снiдання. Поснiдавши, вiн уже не пiшов туди i бiльш уже не брався до роботи. Зiнько i вмовляв його, i прохав, та нiчого не помоглося. Романовi здавалося дуже важко робити, батько не зласкавiв одразу, та й сором було перед селянами, що вiн високо лiтав, а тепер низько сiдаК. Тим часом чутка про його сватання в Сучка пiшла по селу. Дочулась про це й Левантина. Вона одного разу почала плакати й казати Романовi, що- вiн ПП покидаК, бо сватаК Сучкiвну. - Тю на тебе! - вiдказав Роман.- То все дурниця! То я був випивши та для шутки й пiшов, щоб посмiяться. А вони з великого розуму думали, що я справдi на Пх ступу Горпушу оком накинув. I вiн почав ПП цiлувати i пригортати i казав, що вiн ПП нi на кого не змiняК i свататиме скоро - от зараз, тiльки службу знайде... Все це вона вже чула, та й не раз, але кого любиш, тому хочеться вiрити. I вона вже вiрила йому й казала: - Гляди ж, Романочку, не зрадь мене! Бо як ти не пожалiКш, то хто ж мене пожалiК? Находь службу швидше, бо... Левантина замовкла, а Роман знову почав ПП улещати, i вона забула свiй сум. Iдучи Роман од неП додому, сам собi думав про те, що треба справдi службу швидше знаходити та тiкати звiдсiля. А то, гляди, ще Левантина дитину знайде, то клопоту повна голова буде. I другого ж дня пiшов у сусiдню економiю. Сього разу йому пощастило. В економiП був лiс, а в лiсi два сторожi. Один несподiвано покинув службу й пiшов додому саме в той день, як Роман туди прийшов. Зваживши на його солдатський бiлет, управитель узяв його за пiдстаршого сторожа до лiсу. Не вподобалась Романовi ця служба, та iншоП не було. Жити доводилося в лiсi в однiй хатi з старшим сторожем. Цей раз у раз посилав Романа на нiч обходити лiс i вартувати там. Спершу Роман ходив, а далi йому очортiло, та й за Левантиною занудивсь. ОднiКП ночi, замiсто щоб обходити лiс, майнув до неП (верстов з вiсiм туди було) i з того часу почав навiдуватися до неП ночами частенько. А тим часом люди з того села, де була економiя, заходились коло Романа. Вони були дуже вбогi на дерево, то часто крали його в панському лiсi,- часом нишком од сторожiв, а часом, як сторож був не лихий, то купували в його дерево за дешеву цiну: дадуть йому якого рубля чи пiврубля та й нарубають чого треба. Лiс великий, то не скоро помiтиш кожне зрубане дерево. А сторож нiби того й не знаК. Романа вони недовго вмовляли, i вiн почав добувати собi таким робом грошi. Вiн зовсiм не берiгся i попускав рубати стiльки, що вже й видко стало. А тут iще один чоловiк, не поКднавшися з Романом за цiну, та й виказав на його. Все виявилось, Романа прогнано зо служби, ще й грошей не вiддано... хоч вiн небагато й заробив, бо не прожив там i мiсяця. Довелося знову до батька вертатися. IV А на селi страшенно смiялися й глузували з Романа, лаяли за лежнi та за те, що високо нiсся. Його приятелi - писар, урядник, дяк та iншi - були до його прихильнi, поки в його бряжчало-в кишенi i вiн частував Пх горiлкою. Та вiн давно вже повитрушував своП кишенi, витрусив i материну скриню. На селi скрiзь почали звати Романа голодрабом, ледащом. Приятелi почали одвертатися, стрiваючись на вулицi. Про те, щоб хто його в гостину до себе закликав, Роман забув уже, коли це й було. Дуже це йому було прикро. I не через те, що з тих приятелiв якесь йому добро було, а так, сором, що от з усiма в товариствi був, а тепер занехаяно його. Вiн не знать що дав би, аби хоч трохи де добути грошей та знову привернути до себе своПх приятелiв зрадливих... привернути, повеличатися трохи, щоб усiм зацiпило, та тодi хоч i з села. Надто, що й обiрвався вже. У нього тiльки й було одежi, що на ньому. А одного разу вночi, через тин перелазячи, розiдрав свого пiджака. Хоч i полатала мати, та вже не вдержиш його цiлим, як почалося дратися... уже он i лiктi видко... Грошей, хоч кричи, треба, а де Пх вiзьмеш? Це було через скiльки днiв пiсля того, як вернувся Роман додому з лiсу. Одного разу мiсячноП ночi, iдучи вiд Левантини через тiк до повiтки спати, вiн побачив на току ворох пшеницi. У його промайнула в головi думка: "Якби набрати цiКП пшеницi та вiднести до Рябченка!" Чого йому спав на думку цей Рябченко? От, i сам вiн не знаК... Так чогось iзгадався. Рябченко був такий собi чоловiк у Пх на селi. Вiн мало хазяйнував, трохи шив чоботи, а бiльше - подейкували люди - накладав iз злодiями. Певне довести того нiхто не мiг, але на селi кожне звiдкись знало, що хоч вiн сам i не краде, дак злодiйське передержуК. У нього кiлька разiв i трус був, та не могли нiчого знайти. Отож вiн i згадався Романовi. Цей купив би пшеницi, якби однести. Звiсно, воно так неначе крадiжка... а втiм... яка там i крадiжка? Адже тут i його, Романове, добро. Адже й вiн один з трьох братiв, то й йому ж належить частка. Хiба ж вiн винен, що батько та Денис не дають йому тiКП частки? Коли не дають, то вiн може й сам узяти. Таке думав Роман, лежачи в повiтцi, а далi встав та й пiшов у клуню шукати мiшка. Знайшов, прийшов до вороха та й зупинився. Чи брати, чи не брати? Ет, що буде!.. Вiн набрав з вороха мiшок пшеницi i хотiв нести до Рябченка. Та нi, треба спершу попитати його. Нишком, обережно перелазячи через тини, пройшов городами до РябченковоП хати. Там уже було погашено. У Романа забилося турботно серце, як вiн злегенька постукав у вiкно. Нiхто не озвався. Вiн заторохтiв дужче. - Хто там? - почувся голос iз хати. - А вийди, дядьку, сюди! Трохи згодом дверi на двiр одчинилися i крiзь них просунулася кудлата голова. -Хто це? Це ти, Романе? - Я. - А чого? - Пусти в сiни,- не хочу стояти на виднотi. Розкудлана голова сховалася, i Роман увiйшов у темнi сiни. - Кажи, чого треба? - Хочеш пшеницi? Рябченко не вiдразу вiдказав. Вiн зрозумiв, яка то маК бути пшениця, але вагався, не знаючи, чи Роман його не пiдводить. Може, вмисне, щоб потiм урядника навести? Темна постать Романова нiчого не могла йому про це сказати: обличчя не видко було. - ЯкоП пшеницi? - запитався врештi. - З дому. - Не брешеш? - Чого б я став брехать? Рябченко ще подумав i згодився: - Добре! - Почому даси? Рябченко сказав пiвцiни. - Дешево. - Знайди дорожче! Роман знав, що дорожче не знайдеш, i сказав: - Добре, зараз принесу. - Трохи згодом, як мiсяць зовсiм зайде! - Та вiн уже заходе. Поки Роман вернувся додому, то мiсяць i справдi зайшов. ЦiКП ночi Роман однiс до Рябченка три мiшки пшеницi, i в його в кишенi забряжчали грошi. Тодi з упокоКм заснув. Другого дня Денисовi здалося, що пшеницi в воросi наче поменшало, але потiм вiн подумав, що, мабуть, помилився, i нiкому нiчого не сказав. Роман справив собi нову черкасинову жакетку, i в його нiчого не зосталося з тих грошей, що взяв за пшеницю. Мусив знову ходити до Рябченка. Цього разу на току вже не було нiчого, то вiн набрав з комори, з засiкiв, добравши до замка старого ключа. З цим ключем вiн i потому зазирав ще до комори, але робив це обережно, щоб нiхто не помiчав. Одного разу старий Сиваш уранцi лагодив дверi в повiтцi. Було до схiд сонця холодно, то вдяг кожуха. Як сонце зiйшло, потеплiло, скинув його та й забув у повiтцi. Там вiн i лежав увесь день. Другого дня Роман лагодивсь iти ще в якусь економiю шукати служби. Устав рано,- ще всi спали. Було холодно, а його драненьке пальтечко висiло в хатi. Спав вiн у повiтцi i побачив тодi бiля дверей батькового кожуха... Удяг його. В економiП нiчого не добувся: там уже знали про те, як вiн був сторожем у лiсi. - Ех, жисть мотузяная!..- нарiкав, вертаючися додому. Сонце вже припiкало, довелося скинути кожуха й нести.- I якого я чорта ноги бив? Ще кожух тягни! Пiду в город та хоч продам його, щоб дурно не ходити! Нiхто ж не бачив, як я вдягав його. Завернувсь i пiшов у город. Вiд економiП туди було верстов чотири. Швидко Пх перейшов i подавсь у город просто на базар. Там жидки торгували ношеною одежею, сидячи кожен над купою свиток, кожухiв, чумарок, жакеток, штанiв та iншого старого дрантя, кинутого долi або на брудному рундуцi. Покупцiв не було, самi жиди й жидiвки завзято шваркотiли промiж себе. Роман пiдiйшов до одного: - Жиде, купи кожух! Жид подивився на кожуха: - Скiльки хочеш? - Десятку давай! - Оддай його своКму батьковi - може, на онучi здасться.- I вiн кинув од себе кожух. - А ти ж скiльки даКш? - Два. - Нехай же твiй тателе iми подавиться! Роман пiшов далi, до другого жида. Але перший жид щось зацвенькав до цього. - Ну, се такий козух, со одна смусина од другоП смусини - як нас город од Одес. - Що ти брешеш, жиде? Вiн iще зовсiм новий, мало й ношений. - Якби вiн був новий, то я б тобi за його дав десять рублiв, а як вiн такий старий, як беззубий собака, то я тобi дам за його десять злотих. Ледве продав добрячий кожух за три рублi. Гаразд пообiдав, випив пива i пiшов додому. А дома батько вранцi кинувся кожуха й згадав, що забув його в повiтцi. Пiшов туди - нема. "Мабуть, те ледащо вдягло",- подумав Сиваш i не став бiльше шукати. Але Роман прийшов увечерi без кожуха. - _Ти хiба не вдягав кожуха? - запитав його батько. - Стану я вдягать вашi кожухи! На чорта вiн менi здавсь! Кинулися тодi всi шукати, тiльки Роман - нi. Не знайшовши кожуха, старий Сиваш почав лаяти Романа: - Коли вже нiчого не робить, ледащо, то хоч би вже, йдучи, дверi в повiтцi зачинило! Мабуть, собаки затягли, а хтось потiм узяв. Роман аж розсердився: - Що я буду за всяким доглядать та прибирать! Самi розкидають, а я одвiчай! Усi дивувались: хто б мiг украсти? Нема, здаКться, й злодiПв поблизу, а вкрадено. Трохи згодом Роман устругнув нову штуку. У Пх у сiнях висiло велике сало - пудiв зо два. Дверi з сiней у двiр засувалися засувом. Вiн уночi нишком одсунув ключем засув, злiз по драбинi на горище й зняв сало. Не гаючись, потяг його до Рябченка. Але той не схотiв прийняти: - Буде трус, може, й мене труситимуть, то знайдуть. Цього не хочу, це не пшениця. Заховай де-небудь, нехай перележить,- тодi вiзьму. Роман пiшов од нього лихий. Вiзьме, як перележить! Байдуже йому тодi! Тодi Роман i сам одтаска його в город та й продасть дорожче, нiж тобi. Роман уже сердитий був на Рябченка, що той дешево платив. Одначе не нести ж сало назад. Треба десь його заховати. Де б же? Хiба в байрачку, що праворуч од дороги, як iти в город? Там К одна нора... Недавно Роман ПП бачив, як ходив там. I добре буде потiм узяти, щоб нести на базар. Роман пiшов не вулицею, а городами, i вибрався за село. Пiвверстви вiд села до байрачка перейшов швиденько. Знайшов знайому печерку, запхав туди сало, закидав хмизом, листям сухим. Тодi мерщiй вернувся додому. Другого дня Сивашi сполошилися: сало вкрадено! Мати аж заголосила, так Пй жалко було: таке сало товсте та гарне! Батько теж бiдкався i нiяк не мiг зрозумiти, де тi злодiП беруться? Тiльки Денис не бiдкався, але страшенно лютував, не казав нi слова i щось собi думав. Роман поки ще любiсiнько спав. Послали Зiнька покликати старосту. Прийшов староста з людьми. Подивилися на сiни, подивилися, що в Пх нема сала... - Отут i висiло? - розпитував староста. - Отут i висiло. - I забрано? - А забрано ж, забрано, бодай йому руки покорчило! - кляла стара Сивашиха. - Мабуть же, його таке забрало, що вже й заховало добре! - сказав староста. - А мабуть! - додав хтось з людей. - Шкода ж, коли так, i шукати! - I староста повернув, щоб уже додому йти. Але Денис зазмагався: - Як же то так? Таку шкоду зроблено, та й покинути, та й не шукати? - Та де ж його шукати? - дивувався староста, бо йому не хотiлося клопотатися. Денис намiгся, щоб потрушено Рябченка. Покликали врядника, пiшли до Рябченка. Той страшенно розсердився, кричав, що вони не смiють його "порочити", не дозволяв трусити i вимагав, щоб Денис заложив десять карбованцiв, а тодi вже й трусив. Денис такий був певний знайти в нього сало, що заложив грошi; десятьох не було, дак хоч три. Хитрий Рябченко радий був i тому. Почали трусити. Обнишпорили хату, хлiви, город -скрiзь. Нiчого не було. Денис сам по кiлька разiв перекопав усi закапелки i все ж не знайшов сала. Рябченко радiв: три карбованцi зоставалися йому - несподiваний бариш. А Денис пiшов додому розлютований, бо пропало сало, пропали й три карбованцi. Дома вiн мокрим рядном напався на батька: - Як собi хочете, тату, а я так далi жити не буду! Нащо ви потураКте Романовi? Розледащiв, нiчого не робить, та ще й краде! - Як то-краде? - спитався понуро батько, начува-ючися нового лиха. - А так, що це Романове дiло з салом... та, мабуть, i з кожухом. - Як то Романове? Хiба в Романа що знайдено? - спитав батько ще похмурiше, хоч у самого тремтiв голос. - Хоч нiчого не знайдено, та