людей.
   - От побачиш, шо буде! ПогуляК, погуляК та й вернеться, бо йому  iншого
ходу нема.
   - Конешно, вiн би нам так стежку показав, що ой-ой! Нема лучче з  таким
робить, що добре село знаК,- промовив Ярош.
   - Ще б пак! Ти,  отамане,  звели  хлопцям  -  нехай  хлопцi  напоготовi
будуть: днiв зо три помине, то вiн явиться.
   А Роман тим часом iшов куди очi,  i  голова  в  нього  розпадалася  вiд
думок. Все минуле, все, що вiн прожив, одбув  уже,  так  мов  насунуло  на
нього, знов ожило.
   До солдатiв вiн жив дома так, як i всi парубки, i  робив  щиро.  Там  у
хазяйствi й його працi багато лежить. Чи вiн же винен, що  тепер  не  може
по-такому жити?
   Кожен чоловiк шукаК кращого, а, живши в городi, вiн добре  побачив,  де
те краще. Мужича робота важка, нечиста, часом голодна й холодна. Та  кожен
чорт з тебе знущаКться, та нема такого начальника,  щоб  тобi  до  пики  з
кулаком не лiз! А городянське життя не таке: i робота  легша,  i  менше  з
тебе воду варять, i заробiток бiльший. От i  вiн  шукав  цього  заробiтку,
шукав того кращого життя. Коли ж не  щастить!  Анi  батько,  нi  брати  не
хочуть його розумiти, не хочуть допомогти йому.  Якби  вони  йому  вiддали
його частку, то, може б, вiн уже давно чоловiком був.  А  то  призвели  до
того. Що хоч з голоду пропадай. Та ще як зганьбили! Якби не втiк - рiзками
вибили б! Його - рiзками!
   Роман зовсiм не думав про те, що й вiн погано зробив, а згадував тiльки
кривду вiд брата. Гарний брат! Ну, сказав би батьковi - нехай  би  батько,
як там схотiв, покарав, а то зараз у волость зв'язаного, як рештанта.
   Роман згадував, як його ведено селом з скрученими назад руками, як люди
показували на  його  пальцями!..  I  велика  злiсть,  лютiсть  знову  його
обнiмала так, як i тодi, як вiн покидав своК село. Там  то,  мабуть,  було
про його  балачок,  усi,  мабуть,  казали:  еч,  думав  панувати,  а  став
злодiювати! ЗнаК вiн цих мужикiв! Радi в ложцi води один  одного  втопити!
Правду казав Хвигуровський, що самi вони гiршi за всяких  злодiПв.  Так  i
братви: не вiддали його частки,- однаково,  що  вкрали  ПП.  А  як  злодiй
украде, дак хiба хазяПн не може, справдi, у його свого добра взяти? Отак i
вiн у братiв може...
   Роман, не помiчаючи того,  сам  собi  переказував  те,  що  йому  казав
Патрокл.
   Так... Але через що ж йому чогось нiяково  те  зробити,  до  чого  його
прихиляють?
   Грiх воно, звiсно, хоч i своК, але таким робом брати.
   Грiх... це так... А то ще й  так:  вони  собi  там  ласо  Пдять,  тепло
вдягаються, на печi  зиму  лежатимуть,  а  вiн,  Роман,  мерзне,  голодуК,
поневiряКться тут. Якби не оцi... злодiП, то, може б, i з  голоду  пропав.
Хiба ж це по правдi? I хiба нема в його права, щоб  силомiць  своК  взяти?
Тiльки своК, тiльки в батька та братiв,- нi в кого iншого вiн не хоче, а в
Пх самих...
   От iще тiльки одно страшно. Добре ж, як усе  гаразд  обiйдеться,  а  як
пiймають? Острог, рештантськi роти!
   Романовi сипнуло поза шкурою снiгом.
   I хто його ще знаК, що воно за люди оцей Патрокл та Ярош. Може, вони ще
в таку справу його вплутають... Певне, за Пми й полiцiя  доглядаКться,  бо
вже, мабуть, знаК Пх... Що, якби пiти  та  виказати  на  Пх?  Звiсно,  вiн
заприсягся Патрокловi нiчого нiкому не казати, та хiба ж вiн тодi знав, що
то коноводи? Одначе... хоч би й пiшов у полiцiю, але свiдкiв у його  нема,
то нiчого з того й не було б.
   А як вiн пристане до Пх, то тодi й йому суда не минути... А втiм...  не
всi ж i попадаються... Мужики в таких випадках страшнiшi  за  суд.  Бо  як
пiймають коновода, то вже так його катують, що, буваК, тут йому й каюк.
   Нi, нехай йому всячина! Краще вiн перетерпить якось  цей  час,  хоч  на
поденну походить,  а  там,  може,  яка  служба  знайдеться,  то  буде  вiн
чоловiком жити. А то...
   Роман пiшов на базар i став знову на точку. Тiльки не  багато  вистояв:
узяли попереносити шафи з однiКП квартири в другу, та й годi,- бiльше й не
було роботи. Одiбрав злотого, та ото й усього заробiтку. Вiн його проПв, а
спати пiшов у сад, у театр. Уночi бiльше мерз, нiж спав.
   Другого дня було ще гiрше: нiхто за весь день i  не  попитав  його.  На
селi вже обробилися, насунуло в город парубкiв;  робiтникiв  було  бiльше,
нiж роботи,- не дотовпишся. Роман був не Пвши до вечора. Не Пвши  пiшов  i
ночувати туди, куди й учора. Але як  вiн  пiдiйшов  до  театровоП  шопи  i
побачив темну сцену - мов велику роззявлену пащу,-  його  обняло  холодом.
Згадав, як вiн мерз минулоП ночi. Тодi ж хоч не голодний був,  а  тепер...
Обняла його безнадiя.
   Отак поневiряться, мучитися! I через що? Тiльки через те, що  брати  не
схотiли йому вiддати його ж добра!
   Ну, дак вiн сам його вiзьме! Годi вже!..
   Вiн уже й не думав бiльше нi про грiх, нi про страх. Вiн був голодний.
   Повернувся i пiшов швидко-швидко на другий  кiнець  города  -  туди,  в
Рiвчаки.
   III
   Другого дня вранцi Роман iще спав у Ярошевiй хатi, як рипнули дверi i в
хату всунувся Патрокл Хвигуровський. Поважний тезко  грецького  героя  мав
сьогоднi обличчя квiтчастiше, нiж звичайно, бо пiд лiвим оком процвiтав  у
нього величезний синяк.
   - А де це? - кивнув на синяк Ярош.
   -_ Ат! - нехотя вiдказав i махнув рукою.
   - Чи не в Левона?
   Левон - то був таКмний шинкар i помiчник  усяким  злодiям,  що  в  його
збиралися пити.
   - А то ж де хiба К такi скаженi? - одповiв питанням Патрокл.
   - Должно, уп'ять з Левдиком?
   - Не з яким же дияволом! - одказав Хвигуровський, ходячи по хатi туди й
сюди.- Сточортове опудало смiК сiкатися! Ну, я ж йому й дав.
   Проходячи проз Романа сплячого, моргнув на нього:
   - А що, не казав я? Тут уже! Ходiм лиш у сiни! Вийшли.
   - Сам прибiг?
   - Сам... учорашнього дня...
   - Шо ж вiн каже?
   - Шо братам одомстить... Тольки Пм, а чого другого не хоче.
   - Та це вже звiсно. Кожен азiнус думаК, що тiльки оцей  раз,  а  бiльше
вже й не буде. Ти йому вчора пiднiс?
   - Авжеж! Сьогоднi дам опохмелиться.
   - Тiльки добре дай!
   - Знаю плепорцiю. Не гаразд переборщать, а  то  й  на  вечiр  негодящий
буде. При йому хлопцiв не хочу збирать... Хай не знаК всiх...
   - Авжеж.
   -- Перекажи Лукашем,  щоб  надвечiр  зiбралися  в  шопу.  Хай  прийдуть
провулком та попiд кручею, щоб йому з вiкна не видать було.  Я  загадаю  -
кому що.
   - Гаразд, отамане.
   Поки вони розмовляли, Роман усе спав, дарма  що  Ярошева  жiнка  ходила
проз його по хатi, пораючись. Знеможений утомою, голодуванням та горiлкою,
вiн спав ще довго, аж  поки  встав,  щоб  знову  залити  горiлкою  останнi
iскорки сумлiння.
   Надвечiр того ж дня у Яроша в старiй шопi,  що  була  колись  возiвнею,
зiйшлося п'ятеро людей. Дожидаючись Яроша, посiли  на  старих  недоломаних
санях, дiжках, дровах та на iншому мотлосi, що Пм захаращено було возiвню.
Тут були Патрокл, Лукаш i ще троК обiдраних добродiПв. Прийшов Ярош.
   - А де ж Левдик?
   - Хто його зна...  кудись  завiявся...  Мабуть,  п'К,-  сказав  високий
похмурий чоловiк.
   - Сволоч! - вилаявся Ярош.- Тепер його саме нужно. Ну, слухать, хлопцi,
приказу! Усi змовкли.
   -  Кучма,  Лукаш,  Семен  та  Кулач  -  на  сю  ноч  у  Панасовку.  Ти,
Кучмо,вдався вiн до того, похмурого,- знаКш Панасовку, дак ти будеш Пм  за
отамана...  Слухать  його  замiсть  мене!  У  Охрiма  Бичка   -   багатий,
чорт,четверо добрих коней. Коней узявши, не ведiть до Гапона, а скорей  на
полтавський шлях... на Полтавщину...  как  той  раз,знаКш?  (Кучма  кивнув
головою.) Та глядiть, щоб бiльше двох чарок на дорогу нiхто! Щоб не  було,
як тогда з Лукашем... (Лукаш похнюпився.) Розходьтесь, хлопцi,  да  тольки
тихо, по одному.
   Ярош з Патроклом пiшли в хату.
   - Ну, Романе, треба нам у дорогу,- щоб не спiзнитися.
   - Чи в дорогу, то й у дорогу,- сказав зважливо Роман.- А хто ж iдьоть?
   - Та от ми троК.
   - А Лукаш?
   - Обiйдеться й без Лукаша! Нащо нам бiльше як трьох?
   Ярош винiс iз хижки свитку й чумарку.
   - Ануте, вдягайтесь, щоб потеплей било! Та щоб i городом од нас не  так
пахло.
   Усi троК повдягалися в сiльську одежу.
   - А у вас там коней замикають? - спитав Романа Ярош.
   - Замикають.
   - Ну, треба взять i такого, щоб одiмкнуть.
   I вiн принiс iз сiней великий залiзний шворiнь.
   - А то ж для какой надобности? - спитав Роман.
   - А прибоП вирвать, коли замкнуто де,- вияснив Патрокл.
   Незабаром уже все було готово.
   - Ми вдвох з Романом пiдемо,-  сказав  Хвигу-ровський,-  а  ти,  Яроше,
згодом сам вийдеш - щоб не так помiтно.
   - Добре. За городом за цегельнею станцiя.
   - Iди ж ти, Романе, попереду,- звелiв Патрокл,- та  помалу,  а  я  тебе
нажену бiля церкви. Все люди менше вкупi бачитимуть. Бо вони,  яко  Аргуси
стоокi або Цербери пекельнi, так пащу й роззявляють,  щоб  неповинну  душу
вхопить.
   Як Роман з Хвигуровським пiдiйшли до цегельнi, то Ярош:  був  уже  там,
пройшовши ближчими вулицями. Надворi зовсiм смеркалося.
   - Ну, гайда! - скомандував отаман.
   Всi троК пiшли шляхом. Нiде нiкого не  видко  було.  Разiв  зо  два  Пм
зустрiлися селяни возами i байдуже поминули Пх:  з  погляду  троК  злодiПв
здавалися звичайними  селянами-хлiборобами,  що  були  в  городi  i  тепер
верталися додому, Патрокл пiдморгнув на Пх:
   -_ Чи це не тi конi, по якi ми йдемо?
   - НК, не тi,вiдказав Роман.
   - Та я таких i не хочу. Це дуже поганi. Увiйшовши верстов з вiсiм, сiли
вiдпочити пiд гаКм.
   - А що, половину ввойшли? - спитав Ярош у Романа, як посидiли трохи.
   - А должно.
   -_ Ну, гайда вп'ять, щоб на  полноч  виспiть.  Тогда  найлучче  мужикам
спиться.
   Рушили знову. Була пiвнiч,  як  перед  Романом  за  чорнiли  хати  його
рiдного села. Щось немов торкнуло його, немов шепнуло йому стиха-стиха: чи
не облишити це, чи не вернутися? Але було вже пiзно, вороття не було.
   Нiч сприяла Пм. Мiсяць давно зайшов, по осiнньому небу пересувались раз
у раз хмари, тьмарячи i той невеличкий свiт, яким блищали з неба на  землю
зiрки.
   - Я пойду попереду, а ви за мною,- сказав Роман товаришам.
   Силкувався говорити спокiйно, а самого трусила пропасниця, як  пiдходив
до крайньоП хати.
   Аби перейти першу, довгу, вулицю, щоб хто не стрiвся, а далi - там  уже
скрiзь можна городами.
   Швидко й обережно перейшли вулицю.  Стрiли  таки  й  стукача,  але  вiн
любiсiнько задрiмав на одному пiддашшi.
   - Через тин! -  скомандував  тихо  Роман.  Перескочили  так,  що  й  не
трiснуло.  Роман  iшов  попереду  знайомими  стежками,   обминаючи   всякi
небезпечнi мiсця. Ще раз перелiзли тин i опинилися на луцi.
   - Тепер ми дома,- сказав Роман.- Просто лукою дойтiть до того провулка,
що мимо наш двiр... У провулок - ворота з току.
   - А на току, в клунi, спить у вас хто? - спитав Ярош.
   - Не знаю.
   Дiйшли до Сивашевого току. Роман одчинив ворота i впустив товаришiв.
   - Прихилiться отут пiд тином, а я пойду гляну, чи не спить случаем  хто
в клунi.
   - Яз тобою,сказав Ярош. Вiн ще не певний був, що Роман  не  зрадить,  i
боявся пустити його самого.
   - Нельзя,вiдказав парубок,- меня собаки знають,  а  Кжелi  з  вами,  то
загавкають. Я сам конi виведу аж сюди.
   Доводилося коритися.
   - На шворiнь - може, прибоП вирвать доведеться.
   - Давайте!
   Ярош з Патроклом прихилилися бiля плоту в затiнку. Роман  з  шворнем  у
руках тихо, обережно пiдiйшов до клунi. На Пй висiв замок. Це добре. Роман
пiдiйшов до других ворiт, одчинив i ввiйшов у двiр. Там було темно й тихо.
Собаки загарчали були, але Роман обiзвався до Пх стиха,  кинув  Пм  хлiба.
Пiзнавши його, вони замовкли i почали Псти хлiб. Роман тим часом  пiдiйшов
до кiнницi. Замкнено. Заложив шворiнь одним кiнцем i  здорово  смикнув  до
себе за другий. Поганенькi прибоП  давно  вже  поiржавiли,  i  один  зараз
одскочив.  Одчинив  дверi  i  ввiйшов.  Вiн  знав,   що   коней   звичайно
прив'язувано до ясел, бо один був такий, що з тими двома не  мирив.  Роман
налапав Пх морди руками,-  всi  троК  дома.  На  двох  були  вуздечки,  на
третьому - оброть. На звиклому мiсцi на кiлку знайшов вуздечку i надiв  на
коня. Обережно вивiв двох коней  i  передав  Пх  товаришам.  По  третього,
баского жеребця, вернувся знову. Вивiвши його, зачинив кiнницю i  притулив
прибой,- мов нiчого не займано.  Тим  часом  товаришi  вже  були  верхи  в
провулку. Роман по-хазяйському позачиняв за собою ворота, думаючи:  "А  то
як кинуть, то ще стукач побачить".
   Скочив на коня, i всi троК тихо посунули провулком. Тепер уже  городами
не перескочиш - треба було  Пхати  вулицею.  То  було  найгiрше.  Але  сон
пригорнув усе село. Нiде нi лялечки, нiщо не шелесне. Тiльки чуть було, як
по хлiвах чмихаК товарина. Стукач десь стукав, та  далеко.  Гавкнула  була
раз-два чиясь собака. Серце в Романа стислося, мов перестало  озиватися  в
грудях. Дух забило. Але собака мала поганий  нiс  i  не  дочулася  чужого.
Загарчала та й замовкла. А вулиця була все довга, без  мiри  довга.  Такою
довгою вона нiколи Романовi не  здавалася.  Двi  перiП  покрiвель  тяглися
скiльки видно i зникали в темрявi. Здавалося, що Пм i там нема  краю.  Ось
Миколина хата... Семенова повiтка... Як далеко ще... Роман ударив би коня,
полетiв би з усiКП сили, але  не  мiг  цього  зробити,  мусив  Пхати  тихо
слiдком за  отаманом...  Замаячила  Костенкова  клуня...  За  нею  ще  три
двори... Ось уже й останню хату видко...
   - А хто це? Стiй!
   Висока постать ураз виявилась серед  темряви  перед  Ярошевим  конем  i
вхопила його за вуздечку. Роман побачив,  як  Ярош,  не  спиняючись,  зняв
угору руку з шворнем i вдарив униз. Чоловiк застогнав i  впав  бiля  коня.
Знову звелася рука, шворiнь упав коневi на бiк. Кiнь  рвонувся  i  полетiв
наперед, за Пм два iншi. Роман припав до гриви, б'ючи ногами коня в  боки.
В один мент опинилися за селом, як вихор полинули рiвним шляхом. Аж  вiтер
у вухах свистiв.
   Добре вигодованi конi гнали з усiКП сили  i  бiгли  довго.  Перескочили
верстов з п'ять. Ярош припинив свого коня i пустив його  ходою,  щоб  дати
хвилину вiдпочинку. Роман та Патрокл пiд'Пхали до нього.
   - Чорт його знаК, погана штука! - сказав Хвигу-ровський.
   - Що? - спитав Ярош.
   - Та оцей стукач. По чому ти його вдарив?
   - По чому!.. Чорт!.. По тому, по чому прийшлось,- по головi!
   I знову погнав коня.
   Романовi стало моторошно. Невже це чоловiка вбито? Тодi йому здавалося,
що Ярош ударив стукача по руках, щоб вирватися вiд нього. Але як по головi
i той упав...
   Звернули з шляху i погнали улiворуч. Дорога збiгала в яр. Куди це вони?
Роман силкувався вгадати, пiзнати, що це, i якось не мiг.  Замаячила  купа
дерев, далi хата велика... Пiзнав-таки: Гапонiв хутiр.
   Якийсь Гапон тут жив. Як його звали  справдi,  Роман  не  знав,  а  всi
називали Гапоном. Таке собi: нi пан, нi мужик. Мав свiй  хуторець,  трошки
хазяйнував... Щось про його люди гомонiли, та Роман тепер не мiг iзгадати.
Чого ж вони туди Пдуть?
   Пiд'Пхали до двору. Ярош скочив з коня, сам одчинив  ворота  i  впустив
товаришiв у двiр. Пiдiйшов до хати i почав стукати в вiкно:
   - Одчини!
   Мабуть, хазяПн пiзнав, чий голос, бо зараз вийшов,  накинувши  наопашку
свиту.
   - Ти, Яроше?
   - Атож.
   - А хто ж з тобою?
   - Патрокл Степанович та ще хлопець... новачок.
   - А що?
   - ТроК добрих,одказав Ярош.
   - Звiдки?
   - З Диблiв... од Сиваша Пилипа.
   - Можно до завтрього?
   - НК, катай зараз. ТвоП хлопцi дома?
   - Дома. А хiба що?
   - Нещасливо случилось: довелось одбиваться.
   - Погано,цмокнув Гапон.- Треба, коли так, по-спiшатись. Зайдемо в хату?
   -НК,-вiдказав Ярош,-не рука: нам лучче тепер дальше од вас буть.
   Тим часом Хвигуровський з Романом завели конi у хлiв.
   - А для какого дела? - питав Роман у Патрокла.
   - А що ж ми самi Пх будемо вести? Ми гайда додому. А тут  товариство  i
одведе, i продасть, а ми грошики получимо. Зараз як чкурнуть, то до  свiту
верстов за шiстдесят будуть.
   Пiдождали трохи Яроша, поки вiн нишком розмовляв iз  Гапоном,  i  пiшли
швидко назад. Незабаром вийшли на шлях до города.
   - ЧуКш, нашi конi поПхали,- тихо промовив Патрокл до Романа.
   Роман прислухався i почув справдi тупiт кiнський унизу в яру.
   - Молодцi, що не баряться,- сказав Ярош.
   Усi змовкли, бо всiх обняла  думка  про  стукача.  Найбiльше  ця  думка
турбувала Романа. Вiн сам на себе лихий був. Зважився на це дiло, i  зараз
же й видко,  яке  воно  погане.  А  що,  як  Ярош  убив  чоловiка?  Уже  ж
шукатимуть, а як найдуть... Не минеш каторги, Сибiру.
   А втiм... не такий страшний чорт, як  його  малюють.  Не  кожного  ж  i
ловлять. Може, ще так минеться.
   Тiльки вже не треба товаришувати з Ярошем та з Патроклом. Хай  Пм  бiс!
Вiдбере свою частку з батькових коней та зараз же й пiде собi геть од них.
   Шляхом проз Пх проПхали якiсь  селяни,  торохтячи  возами,-  мабуть,  у
город на базар.
   - От якби цi клапоухi  стультуси  знали,  звiдки  ми  йдемо!  -  сказав
Патрокл.- Ото б тодi було! Постраждали б ми за правду!
   - Какую правду? - спитав Роман.
   - А такую! Якби вони знали, звiдки ми йдемо, то знали б, що ми  забрали
коней, i це була б правда, i за цю правду вони б нам  бебехи  повiдбивали.
От i страждання за правду!
   Роман та Ярош зареготались. Усi  троК  почали  весело  базiкати.  Роман
зовсiм забув про своП страхи, мов нiчого й не сталося.
   Уже зовсiм розвиднилось, як вони ввiходили в город. Щоб Пх не  помiчено
вкупi, кожен пiшов сам собi iншою  вулицею.  Але  Роман  прийшов  таки  до
Яроша, i вдвох iз Пм спали довго - аж до пiвдня.
   Уставши, Роман пiшов на точок,- не так щоб заробити, а бiльше,  щоб  не
дуже бачено його в Яроша. Вiн почувався якось чудно. Оце й нiчого  неначе,
а тiльки все мов щось муляК його, i таке негарне якесь, нелюбе... I сам не
знаК що, аж поки згадаК: це ж тая крадiжка... Так мов вона на йому  висне.
Не сказати, щоб йому було сором чи щоб вiн на  грiх  почувався,  а  тiльки
погано, що мов довбню  над  собою  чуКш:  от-от  виявиться...  от-от  щось
погане, важке станеться...
   Минув  день,  i  вже  про  Пх  справу  пiшла  поголоска,  i  на  базарi
розказувано, що коноводи вбили чоловiка. Роман сказав про це Ярошевi.
   - Пустяк! - одказав той.- Сьогоднi з тих краПв  був  знакомий  чоловiк.
Стукач живий. Тiльки памороки забило, як ударив. Кажуть, як упав, то лежав
довго, бо таки трохи й голову... Та вичухаКться!..
   Романовi полегшало: хоч чоловiк живий. А  все  страшно.  I  вiн  спитав
Яроша:
   - А що, сильно шукають?
   - Пойди та спроси в тих, хто шукаК. Ти  вже  й  боПшся?  Ого-го!  Тепер
пущай  шукають!  ПершоП  ночi  не  пiймали,  то   вже   чортового   батька
знайдуть,пропало навiки! Тепер уже конi тричi  продано.  Скоро  й  дКнКжки
получим.
   Пiсля цiКП розмови Романiв страх  десь  подiвся  i  вже  нiщо  йому  не
муляло. Стукач живий, Пх не найдуть,- чого ж  iще?  Незабаром  Ярош  оддав
йому двадцять карбованцiв. Продано коней рублiв  за  вiсiмдесят,  бо  конi
були добрi, але частка з Пх припадала  Гапоновi,  а  Ярош  одiбрав  тiльки
п'ятдесят п'ять рублiв. Цi грошi треба було подiлити на все товариство, та
Ярош дав самому Романовi двадцять карбованцiв, щоб заохотити його до цього
дiла.
   - А що, брат,за одну нiч двадцять рублей заробив! Будеш розумний, то  й
не так зароблятимеш.
   Роман i сам уже бачив, що це i добрий, i легенький заробiток. Так ловко
багато грошей мати! Роман купив собi пальто,  причепурився  трохи.  Ну,  а
тепер що?
   Вiн спершу так думав, що як вiзьме грошi, то буде з  чого  жити,-  тодi
покине Яроша i знову служби шукатиме. Коли так думав,  то  так  i  зробити
треба, хоча тепер уже вiн чогось трохи байдужий до цього став. Ну, а втiм,
треба ж!..
   Пiшов  знову  туди-сюди...  походив,  поникав...  Нiде  нiчого  нема  й
тепер... Це дратувало Романа: всi його мрiП про те, щоб  зробитися  паном,
вибившися з мужицтва, блiдли й зникали... Нi з чим не щастило! Оце його  й
дошкуляло.. А щоб не так було дошкуляння чути, брався Роман  до  чарки,  i
скоро брався, то незабаром було все добре...
   А грошi недовго держалися в руках. За малий час у Романа стало Пх  саме
стiльки, скiльки було тiКП ночi, як iшов  по  конi  до  батькового  двору.
Заробiтку не було, та Роман уже й не шукав його. Вiн просто пiшов до Яроша
i тiКП ж ночi, вкупi з ним, знову подався на здобитки...
   Не  минуло  й  мiсяця,  як  вже  коноводи  прийняли  Романа  до   свого
злодiйського товариства. Товариство це тепер складалося з восьми  чоловiк,
рахуючи й Романа. За отамана був Ярош - зручний, смiлий i хитрий  коновод.
Вiн умiв завсiгди викручуваться з усяких, навiть найважчих, справ  i  хоча
за свiй вiк чимало переводив коней, але до рук судовi потрапив тiльки раз,
та й то так замотав, заплутав справу, що вийшов з суду не осуджений.  Самi
коноводи дуже його берегли. Не одного разу так було, що за Ярошеву  справу
вiдсиджував хтось iнший: i вiдав винного, але мовчки  приймав  i  вiдбував
кару, знаючи, що виказувати нi на кого не треба, а надто  на  отамана.  Не
сказати, щоб вони його любили, але поважали й боялись дуже. Поважали  його
за злодiйське завзяття й смiлiсть - так само,  як  поважають  промiж  себе
люди палкого робiтника чи смiливого вояку. Слухались  його  невiдмовно,  i
вiн умiв порядкувати над людьми, умiв  нагнати  страху  й  накарати,  коли
треба. Не вмiв жалiти, але цього  вiд  його  нiхто  й  не  сподiвавсь,  а,
навпаки, всякий, знаючи, що вiн його не пожалiК, слухався дужче. Через  це
нi в одному товариствi злодiйському на всю округу не було  такого  ладу  й
послуху, як у Яроша.
   Товариство здебiльшого не вкупi ходило на  здобитки,  а  так,  що  одна
частка йшла з Ярошем, а друга з Патроклом або з  Левдиком.  Хвигуровський,
дякiв син, справдi колись учився в семiнарiП, але, бувши вже в пiдстаршому
класi, напився якось укупi з товаришами горiлки i, п'яний, вилаяв ректора,
а iнспектора штовхнув. Його  вигнали  з  семiнарiП,  та  ще  й  з  "вовчим
бiлетом", що бiльше вже нiкуди й не мав права пiти вчитися. Та  вiн  i  не
мiг би цього зробити, бо в семiнарiП вчився коштом духовенства, а в батька
грошей на науку не було. Вернувся вiн додому; батько так на його  напався,
що хлопець утiк з дому в город шукати  якогось  заробiтку.  Але  вигнаному
семiнаровi не так легко було його знайти, а надто  -  що  вiн  звик  пити.
Через те вiн як i знайшов роботу (в якiйсь конторi писарчуком), то недовго
на  Пй  удержався.  Почав  тодi  мiняти  одну  службу  на  другу;  був   i
прикажчиком,  i  листоношею,  i  кондуктором  на  залiзницi,  починав  був
торгувати дрiбною копiКчною бакалiКю, але  скрiзь  йому  не  щастило:  або
погризеться з хазяПном п'яний, або в рахунках наплутаК (собi на  користь),
або ще щось... а бакалiю свою дак вiн здебiльшого пропив. Нарештi зробився
вже вiн писарем шинковим: за кiлька десяткiв копiйок чи за пiвкварти писав
неписьменним селянам усякi "жалоби" та "прошенiя". В одному з  цих  шинкiв
доля й звела його з Ярошем... У товариствi його поважали, що  "вчений"  та
що здоровий: вiн мав велику силу й не раз ставав нею товариству в пригодi.
А що був i смiлий, то Ярош часто приручав йому замiсто себе отаманувати  в
тому гуртi товариства, який iшов на здобитки окремо.
   За це з Патроклом ворогував Левдик - добрий i хитрий  коновод,  але  ще
гiрший п'яниця, нiж Хвигуровський. Як вiн був тверезий, то  Ярош  завсiгди
ладен був приручити отаманування йому; але як напився, то вже не кому,  як
Патрокловi. Це дуже брало за серце Левдика, i вiн, упившись, часто заходив
у сварку та в бiйку з Патроклом, а надто, що той iще й дражнив його раз  у
раз та лаяв незрозумiлими латинськими словами.
   Але Патрокл i Левдик були рiвними з iншими  товаришами,  як  доводилося
дiлити здобутi вiд крадiжки грошi. Тiльки отаман мав бiльшу частку.
   Опрiч товаришiв, були ще й так  собi  помiчники:  цих  не  приймано  до
товариства, вони навiть не знали, що К спiлка, але кликано Пх, коли  треба
було на помiч у якiй справi, i за те Пм плачено, 3-межи  цих  людей  часом
вибирали собi годящого i до товариства прийняти. Так було й з Романом.
   Таких товариств на широкому просторi нашоП землi було не одно. Вони мов
сiткою покрили край. Кожне мало свого отамана, було  самостiйне,  i  кожне
мало свою округу, свою частку землi, територiП, i  тiльки  на  цiй  частцi
товариство й мало право робити своК дiло.  Скоро  воно  переступало  межу,
захоплювало щось з територiП  сусiднього  товариства,  то  з  цього  зараз
повставала промiж двома товариствами сварка, а часом i  бiйка:  коли  одно
товариство ловило людей з iншого на вчинку на своПй  землi,  то  без  жалю
било Пх i проганяло.
   Але було дещо, що й зв'язувало промiж себе товариства: вони одне одному
допомагали переводити якомога далi  вiд  крадiжки  конi  й  продавати  Пх.
Крадучи конi, Ярошеве городянське товариство не вело Пх продавати  в  свiй
город, а передавало iншому товариству, а те часом знов  iншому,  i  бували
такi випадки, що за однi сутки вкрадена коняка опиниться  за  яких  двiстi
верстов, у третiй уже губернiП. В цiй справi дуже допомагав Гапон. Сам вiн
коней не брав, але мав двох дорослих синiв i  вкупi  з  ними  передержував
крадених i одводив Пх до iншого товариства  або  й  просто  на  продаж.  I
Гапон, i кожне iнше товариство, продавши конi,  зоставля-ли  собi  звичаКм
установлену частку грошей за "комiсiю", а все iнше  передавали  тому,  вiд
кого мали конi. I так грошi передавалися аж доти, поки  доходили  до  того
товариства, що i вкрало конi. Контролю тут, звiсно,  не  могло  бути,  але
всiм  коноводам  дуже  залежало  на  тому,  щоб  по  змозi  все  було  без
одурювання, i через те цi справи роблено  бiльш-менш  чесно.  Та  коноводи
завсiгди знали, скiльки за яку коняку можна б узяти, то  вже  коли  грошей
приходило менше, часом сварилися, i це примушувало iнших бути обачнiшими й
чеснiшими.
   Коноводи, поруч з палiями, були завсiгди нашому  селяниновi  найлютiшим
ворогом, бо вони руйнували йому хазяйство. Як вовк набiгаК на село, хапаК,
що зможе, i знову тiкаК, так i тiП коноводи. Як до вовка  не  мали  селяни
нiякого змилування, нiякого жалю, так не мали вони його до  коновода.  Аби
попали, то вже так його не пускали. Що там суд! Суд його хоч i засудить на
рiк чи там скiльки в острог, дак що з того? Вийде злодiяка на  волю  та  й
почне мститися на людях, то ще гiрше Пм буде, нiж як його суд i не  карав.
Хiба ж мало такого бувало, що коновод, одсидiвши в острозi, приходив у  те
село, де його пiймано, та й палив його так, що й  зовсiм  усього  рiшалися
люди? Через те селяни карали такого злодiя самi.
   Серед коноводiв раз у раз оповiдано страшнi й правдивi пригоди  з  тими
злодiями, якi потрапляли до рук селянам. Пiймано одного  серед  степу,  як
уночi хотiв забрати конi, та зараз же кийками його i  вбито!  I  так  люто
бито, що всього на гамуз потрощено, з людського тiла зроблено страшну купу
кiсток, м'яса й кровi. Найдено цю купу на полi, довго полiцiя шукала,  хто
це зробив i кого це вбито, але нiчого не могла знайти. Знало, хто й  кого,
багато людей: знали про це  коноводи,  але  мовчали,  щоб  самих  себе  не
виявити, знало чимало селян, та хто ж би з-промiж Пх став виказувати?
   Але все ж убивати було небезпечно: могла виявитися справа, i тодi виннi
йшли на Сибiр.  Через  те  коновода  карано  здебiльшого  iнакше:  бито  й
мордовано так, щоб уже здоров'я не могло до нього вернутися i  вiн  або  в
тюрмi, або незабаром пiсля неП попрощався з цим свiтом i не мiг уже бiльше
нiкому шкодити. I як тiльки не мордовано безщасних!  Одному  повикручувано
руки й ноги, другого пекли сiрниками, третьому стягли  i  зв'язали  докупи
голову з ногами i так покинули лежати всю нiч... Вигадали ще так бити,  що
признакiв на тiлi  не  було,  що  бито,-  нiхто  тодi  й  не  причепиться.
Вiзьмуть, прив'яжуть чоловiка спиною до дошки, а тодi  пiднiмуть  дошку  з
ним  та  й  кидають  на  землю.  Пiднiмають  та  й  кидають  -   аж   поки
вдовольняться. На тiлi нема нiякоП  признаки,  що  бито,  а  в  катованого
коновода все всерединi повiдриваКться. Мало таких, що виживали пiсля  того
довго.
   Громадянство викидало, виригало з-промiж себе людей, що не змогли з  Пм
поладнати, не змогли знайти собi "чесного" шматка  хлiба  -  чи  то  через
нещасливi обставини  особистi,  чи  через  визискування  iнших,  чи  через
нещастя мати спадщиною iз батькiв  i  дiдiв  нахильнiсть  ламати  загально
додержуванi закони  власностi.  А  цi  викинутi  з  звичайного  ладу  люди
мстилися тодi на громадянствi, ставали йому ворогом i завзято  боролися  з
ним,  чим  могли.  Так  саме  боролися  за  право  жити,  iснувати,  як  i
громадянство.
   Такими  людьми  були  й  коноводи.  Вони  нападали  на  мужика,   мужик
оборонявся. Щоб мати з чого жити, вони вiднiмали в мужика способи до  його
життя, а мужик  однiмав  у  Пх  життя  чи  хоч  здоров'я,  волю.  Це  була
повсякчасна боротьба, вiйна часто кривава, а гiрша за звичайну вiйну  тим,
що вона нiколи не кiнчалася згодою...
   Роман також пристав до цiКП вiйни i незабаром зробився  у  нiй  воякою.
Дужий, зручний, смiлий  i  нахабний  -  вiн  подужував  скрiзь  i  щасливо
вискакував з небезпеки. В своКму товариствi вiн був дуже корисний  чоловiк
ще й тим, що вiн був з Диблiв. Ярошеве товариство так добре вичистило свою
частку повiту, так обурило проти себе мужикiв i примусило Пх  день  i  нiч
берегти своП конi, що вже треба  було  трохи  перечасувати,  поки  все  це
затихне та  поки  мужики  розживуться  на  новi  конi.  Самi  Диблi  якось
зоставалися досi незайманi. Роман знав там кожен двiр, кожного  хазяПна  i
через  те  був  чудовим  проводирем  товариству.  Незабаром  пiсля  першоП
крадiжки вони дуже щасливо вивели ще четверо коней, а  тодi  знов  троК...
Роман мав добрий заробiток, жив  на  окремiй  квартирi,-  у  тих  же  таки
Рiвчаках,- перед людьми удавав, мов ходить на якусь там роботу, а  справдi
мав тiльки одно дiло...
   Жив добре, не сподiваючися бiди чи то не думаючи, забуваючи за неП.
   Але вона за його не хотiла забувати.
   IV
   А що ж тим часом робила Левантина? Левантина зараз же почула про те, що
сталося з Романом: як його пiймано з салом, як iз  його  знущалися.  Тепер
усi тi, що Пми вiн гордував, були радi вiддячити  йому  за  те  гордування
лайкою чи глузуванням. А найбiльше нападався на його  рiдний  брат  Денис.
Той був такий лютий на Романа, що нiколи про його доброго слова не мав,  а
ганьбив, аж люди дивувались, що брат на брата так устаК.  Звiсно,  казали:
Роман ледащо, нероба, то ще й злодiйкуватий; але ж i Денисовi не  годилось
би так на його нападатися. А iншi обставали за Дениса, кажучи, що  такого,
як Роман, i милувати не можна - де ж таки!
   Усе те мусила слухати й Левантина, слухати й мовчати.  Озватися  словом
за Романа вона не смiла. Уже й так про неП та про його слава пiшла,  а  то
ще гiрше буде. Треба мовчати, нiби згоджуКться.
   А серце не згоджувалось, не могло згодитися з тим. Йому Роман  здавався
iншим.
   Це погано вiн зробив, що сало взяв у батька, та ще ж це  дiло  не  таке
вже й страшне. Та'дже раз у раз i дочки й сини беруть  з  дому  нишком  на
складки i яйця, i борошно, i сало,  i  курей  -  усячину.  Як  довiдаКться
батько - погримаК трохи, та й усе. I всi про це знають, i дарма. А тут яку
бучу збили: злодiя з парубка вчинили, хотiли в холодну  посадити,  рiзками
бити! Чи то ж правда? Звiсно, Роман не на складку брав, а так... Але  ж...
то ж iз дому, там же й його, Романова, частка була. Хоч i погано, та як же
було йому не взяти, коли йому з дому нiчого  не  давали?  Прохав  же,  щоб
оддiлити, так нi! А як би це гарно було! Роман казав Пй, що тодi  б  зараз
почав торгувати бакалiКю... i вони побралися б... А тепер  -  що  сталося?
Хто винен? Денис та батько й виннi... Зiнько - нi, бо вiн  добрий:  тiльки
вiн сам i обороняв Романа, Дениса спиняв...
   Такими думками силкувалася виправдати вкохану людину бiдолашна дiвчина.
Вона сама. почувала, що трохи воно не так, що i Роман грiшний у  всiй  цiй
справi з сiм'Кю... Та на нього i так усi нападаються,- невже ж i  вона  ще
нападатиметься? Вона, що так його любить?!
   А любила вона його дуже. Так його любила, що все вiддала...
   I що ж тепер буде? Невже Роман так ПП й покинув i не вернеться  бiльше?
Нi, нi, цього не може бути, вона тому певна. Звiсно,  не  може  вiн  тепер
знову вернутись сюди: так його зганьблено! Вiн пiшов у  город,  шукаК  там
собi служби. I певно найде: город - не село. Хоч, може, й не вiдразу,  бо,
кажуть, i там пошукати ще треба. А як найде та влаштуКться, то й прийде по
неП... або просто покличе ПП до себе... Там вони звiнчаються та й житимуть
собi любо, забувши про це село i про недобрих у ньому людей.
   Тiльки коли б швидше вiн це зробив, щоб не спiзнився. Бо як  спiзниться
- ой сорому, великого сорому зазнаК вона тут на селi. Де ж таки: покритка!
Яка мати, скажуть, така й дочка. Уже ж як Пй вибивали очi  тiКю  безщасною
матiр'ю, то, мабуть, ПП душi й на тiм свiтi нема  впокою!  А  тодi  вже  й
поготiв. I погане цуценя гавкатиме.
   "Ой Романе, Романочку! Який ти гарний, що й душу тобi вiддала,  а  який
ти недобрий, що не пожалiв i вiночка дiвочого!  Якби  не  це,  дожидала  б
тебе, виглядала б тебе спiваючи, смiло б увiчi всiм дивилася,  не  боялась
би за тебе словом озватися, вiд лихих ворогiв тебе оборонити!  А  тепер...
Та вже не вернеш! Тiльки ж пожалiй мене, пошануй мене тепер, бо ти ж  менi
тепер i батько, й матiнка, i дружина вiрная. А я ж тобi вiрю, а я  ж  тебе
дожидаюся!"
   Вiрила й дожидалася...
   А про Романа не було й чутки. Дибляни Пздили на базар не до мiста, а до
близького великого мiстечка, то мало що й знали про той город, як там i що
там. То й про Романа  нiчого  не  знали:  як  пiшов,  то  як  вода  вмила.
Левантина вже й прислухалася, й причувалася, вже  й  розпитувалася  декого
обережно,- нi, нiчого не чуть.
   Мабуть, йому, бiдному, не щастить там, мабуть,  вiн  шукаК,  та  нiчого
знайти не може. Це буваК. От Стецько Гавриленко розказував, що одного разу
два мiсяцi тiльки й жив з того, що на  поденнiй  коли-не-коли  заробляв...
так нiчого й не добувсь у городi та й вернувся  додому.  Коли  б  цього  й
Романовi не було! Поможи йому, мати божа!
   А мiсяцi минали...
   От i рiздвянi свята... Яка рада  звичайно  Левантина  рiздвяним  святам
бувала! Як весело, випросившися, вимолившися в хазяйки, бiгати з дiвчатами
по селу, колядувати, смiятися, гуляти на волi!.. А цього року й колядувати
не пiшла: сказала дiвчатам, що хазяйка не пустить. Може б, i  пустила,  та
Левантина й не питалася.
   Вона все дожидала: може, рiздвяними святами Роман прийде. Може, досi де
службу добру маК, то й прийде з родичами помиритися. Вона  позирала  через
тин до Сивашiв у двiр i вбиралася в святий день, думаючи:  причепурюся,  а
може...
   Та нi, нема... Минув Новий рiк, минуло Водохреще... Уже й не буде...
   Пiшов не попрощавшися... Невже ж i побачитися не доведеться? А що ж  iз
нею буде?
   Сумна та нерадiсна збiгла зима, не було радiснiше й  повеснi.  Сонце  з
неба смiКться, а в Левантини рясним дощем сльози капають;  квiтки  радiсно
вiтають життя молоде, а бiдолашна  своК  життя  проклинаК...  Дiвчата  над
рiчкою веснянок вигукують,  i  далеко-далеко  несуть  Пх  голос  лепетливi
хвилi; а безщаснiй Левантинi не до  спiву,  в  неП  одна  думка  -  тяжка,
пекуча...
   Так, вона повинна стати матiр'ю.
   Матiр'ю! Не матiр'ю, щасливою своПми дiтьми, не  дружиною,  радiсною  з
свого чоловiка, хазяйкою у власнiй  хатi!..  Ох,  яке  це  велике,  велике
щастя! Але не такою вона буде.
   Не пишатися вона буде своКю дитиною перед людьми,  а  ховатися  з  нею,
очей не смiючи звести на людей!
   Сором!.. Ганьба!..
   А за вiщо? Невже це такий великий, непрощений  грiх?  Хiба  то  не  бог
iзробив так, що дiвчина стаК жiнкою, матiр'ю? Якби бог хотiв, щоб у  самих
тiльки вiнчаних були дiти, то вiн би так i зробив. А то ж не зробив! За що
ж люди карають, глузують, знущаються?
   Левантина не могла зрозумiти, не могла найти вiдповiдi на  тi  питання,
тiльки мучилась Пми тяжко, мучилась уже самими думками  про  те  лихо,  що
мало ще прийти, впасти на неП.
   А лихо йшло помалу, не поспiшаючись,  але  не  перестаючи  наближатися,
неминуче, невблаганне. Бiдолашна щодня оглядала, навiть мiряла поясом свiй
стан i плакала, плакала... Скоро всi вже побачать!..
   Вона того не знала, що цiкавi давно вже побачили, давно вже  плели  про
неП всячину. Не знала, аж поки сама почула одного  разу.  Розмовляло  двоК
дiвчат на вулицi й не помiтили, як вона наблизилась, бо темно  було.  Вона
почула, як Химка казала:
   - Гляди, щоб i з нею не було так, як з Левантиною!
   - А що? - попитала Вустя.
   - Ото, дурка! Хiба ти не помiтила?
   - Або ж нi!
   - Так змарнiла з обличчя, а стан який повний - скоро  ходитиме,  як  та
копиця.
   Тiкала вiд Пх, землi пiд собою  не  чуючи,  i  ридала  тяжко,  страшно,
забившись головою в солому в тiй самiй повiтцi.
   Господи! Невже вiн покинув ПП? На поталу ворогам, на глум,  на  ганьбу!
Хоч би розпитати кого про його, хоч би довiдатися - де вiн, що вiн?
   Незабаром на селi почали розказувати, що Романа в городi нема,  що  вiн
покинув свiй край зовсiм, а поПхав на службу в той город, де був солдатом.
Сплiв хтось, як звичайно плетуться серед людей усякi неправдивi звiстки. А
Левантина понила тому вiри.
   От тепер вона знаК, що покинув, забув. Коли так  далеко  пiшов,  то  не
вернеться.
   А може... Може, так трапилось, що тут нiде не мiг роботи знайти,  мусив
податися аж туди, де його знають i дадуть роботу. Тодi вернеться i  вiзьме
Левантину.
   Хоч би як безнадiйно все стояло, а людина завсiгди силкуКться  вдержати
в себе хоч крихтину маленьку надiП, тих  солодких  пахощiв  зрадливих,  що
завертають  нам  голову,  щоб  ми  не  так  гостро   почували   мордування
невблаганного, немилосердного життя.
   А час минав. Бачили вже всi  Левантинине  лихо.  Дiвчина  ховалася  вiд
людей, але вiд хазяйки не могла сховатися. Уже Пй та щодня вичитувала.
   Наближались жнива. Левантина повинна була в'язати.
   Одного разу ввечерi вона пiшла в хижку щось узяти. Враз почула  гострий
страшний бiль, що пронизував увесь живiт i крижi. Так заболiло,  що  ледве
встояла. Але тiльки на мить, бо зараз же й перестало.
   Левантина  зрозумiла,  що  починаКться  воно,  те,  страшне.  Хоч  вона
попереду знала, що це неминуче, що воно вже наблизилося, але думка, що  це
буде ось зараз, цього вечора, що вже почалося, обняла  ПП  мов  огнем.  Не
думаючи, не розбираючи, що робить, Левантина кинулась з хижки, вискочила з
двору й побiгла аж на другий кiнець села.
   Бiгла, нiчого не тямлячи, не бачачи, серед темряви. I враз почула знову
той бiль, ще страшнiший, захиталась i впала, не вдержавшися  вiд  швидкого
бiгу. Упала просто животом на якусь колоду, що лежала пiд хатою... Мало не
зомлiла з болю.
   На щастя, нiхто ПП там не побачив. Очутившись, пiдвелася i попленталась
уже помалу. Сама не думаючи про те, якось забiгла вона аж на той куток, де
жила стара баба Олiйничка, ПП хрещена мати. Пiзнавши ПП  хату,  ввiйшла  в
сiни i не зважувалася йти далi.
   -  Хто  там?  -  запитала  баба   з   хати   i   зараз   же   вiдхилила
дверi.Левантино!.. Чого це ти ховаКшся? Левантина вступила в хату i  впала
бабi до нiг:
   - Матiночко-голубочко!..
   Новий бiль перепинив ПП слова...
   Вночi Левантина породила кволу дочку...
   Стручиха довго дожидалася з хижi Левантини i не могла дiждатися.
   - А вже менi ця проклятуща дiвка!  Пiде  та  й  сидить,  бодай  ти  там
каменем сiла! Ой, пiду зажену так, що аж спотикатиметься!
   Пiшла, але хижка стояла вiдчинена, а Левантини не було. Стручиха почала
гукати,- не озиваКться.
   - Мабуть, побiгла на вулицю! Тiльки й справляК  побiгунцi!  Бодай  тобi
ноги поплутало!
   Лягла спати, лютуючи i присягаючись одлатати завтра Левантину так,  щоб
довго згадувала. Але i вранцi Левантини не було. Сипала тодi  прокльонами,
мов горохом з решета:
   - А, iдолова байстрюча порода! Саме перед жнивами кинула, сучого виводу
дiвка! Бодай ти скрутилася i круг свiту пiшла, як ти вiд мене  пiшла!  Щоб
тобi руки покорчило та посудомило, як ти менi роботу кинула!
   - Кого це ви так кленете, кумо? - озвалася з вулицi до Стручихи ПП кума
Вiвдя.
   - А кого ж, як не ту свiтопоганку Левантину, бодай би ПП всю  болячками
взяло? Покинула мене саме в жнива.
   - Еге, вже й не вернеться, кумо! - вiдказала  Вiвдя.-  Кажуть,  у  баби
Олiйнички з дочкою лежить.
   - Та невже? От я ж Пй дам!.. I хоч робота аж кричала, а Стручиха так  i
метнулась iз двору.
   - Куди ти, дурна? Куди? - кричав Струк, але не помагало:  розпалившися,
баба бiгла вулицею як скажена. Струк подивився Пй услiд, плюнув:  -  Ну  й
бiсового заводу!.. З гадючих спинок iзшита!..
   А Стручиха тим часом уже була далеко. Вбiгла до Олiйнички в  хату  така
люта, що забула й поздоровкатися з господинею. Левантина лежала  на  полу,
бiля неП дитина. Старенька сухорлява бабуся поралась по хатi.
   - А, ти тут, голубочко! - зашипiла  Стручиха  до  Левантини.-  Бач,  як
по-панському вилежуються! Людям жнива, а вони вiдпочивають,  нажирувавшися
з паничем, та з ляльками панькаються? Що ж, панича чи панночку - яку  цяцю
набiгали? Бодай би воно тобi попухло!
   - Ось слухайте, Секлето,-  озвалася  до  неП  поважно  бабуся.-  Ви  не
кричiть так! Це вам не своя хата, а чужа. Та й дитини не займайте, бо воно
вам нiчим не винне. Воно як янголятко, а ви до нього  з  нечистим  словом.
Ось як видуж