аК Левантина, тодi вже з нею будете говорити. А тепер або сiдайте та гомонiть по-людському, або йдiть собi з богом! - А бодай би вас усiх лиха година забрала! - крикнула Стручиха i прожогом кинулася з хати, грюкнувши дверима так, що й шпаруни посипались. Уже ж i лаяла вона Левантину кожному, з ким стрiвалася цими днями! Баби похитували головами й казали: - Боже мiй, який свiт настав! Таке молоде, а таке непоштиве! Як ми були молодi... I вони починали хвалитися, якi то вони гарнi та звичайнi були замолоду i як тодi все добре було, а не так, як тепер, що парубок iз дiвчиною тiльки моргнули одне на одного - вже й дитину нарядили. Судили Левантину, глузували з неП, а таких, що жалiли, було мало. Жалiв i парубок один. Цей один був Зiнько. Несмiливий з дiвчатами, так вiн i не зважився тодi заняти Левантину, а там заняв ПП Роман. Ночуючи часом iз ним удвох, вiн помiтив, що той кудись уночi ходить, а одного разу побачив його з Левантиною i зрозумiв, що до неП саме протоптав Роман стежку. I йому зробилося жалко й сумно... А далi почали про Левантину та про Романа говорити всячину, надто як той пiшов з села. Зiнько почував, що цьому може бути й правда, i знов йому стало сумно й жалко дiвчини. Стрiвши ПП одного разу саму, хотiв поговорити з нею. Та вона засоромилася, щось нашвидку вiдказала i втекла. З того часу обминала його. А тепер вiн дочувся, що сталося. I сам не знав через вiщо, а обняв його такий жаль, мов за сестрою рiдною. Пропала дiвчина! Загризуть ПП, заклюють. I як же не грiх Романовi, що занапастив ПП? Занапастив i кинув, бо це вже видко, що вiн до неП не вернеться. За що загине молоде, нiчим не винне життя дiвоче? Йому б красуватися та пишатися, як квiтцi пiд теплим сонечком, а от же мусить гинути. I дедалi Зiньковi все жалчiше та жалчiше Левантини було. I немов усе кращою та дорожчою вона йому ставала. Вiн i сам не знав, чого це йому так, що вiн не спить ночами i все думаК про Левантину. ДумаК, як би лиховi запобiгти, як би Пй допомогти... Але як би ж? Коли б вiн знав! Пiти в город, знайти Романа, розказати йому про все, посоромити, щоб вiн вернувся та взяв ПП? Такий Роман, що послухаКться! Нiчого з того не буде! Та кажуть же, що його й немаК в цьому городi, що вже подався кудись. А без його - хто тепер ПП вiзьме? Ще добре, коли знайдеться який старий удiвець з купою дiтей, то хоч за Пм поневiрятиметься. А то й того не буде. Бо хто ж таких бере? Але ж хiба то по правдi? Хiба вона така негарна дiвчина? Хiба цього не може бути з кожною? А вона ж ще й сирота: нiкому було ПП доглянути, напутити, остерегти. Може, вона багато лiпша, нiж якi дiвчата, що чесними замiж пiшли, тiльки що поняла вiри такому... Дак чому ж би не знайшовся такий чоловiк, що взяв би ПП? Тому, що не всi так думають, як вiн. Ну, а вiн думаК так, як треба, то... Чому б вiн не мiг ПП взяти? Вiн почав думати про це, i чого не могло зробити молоде парубоцьке почування, те робив тепер глибокий людяний жаль... Але ж вона любить Романа! Чи любить же? Тепер, як уже побачила, який вiн Ксть? Зiнько мiг би бути щасливий з нею, та й Пй було б добре. А смiятимуться з нього? От так! А хiба не смiються з того, що вiн горiлки не п'К? I дедалi вiн думав, то вже бiльше й бiльше йому здавалося, що так i треба зробити. Довiдавшися, що Левантина вже встала з пологiв, вiн перечасував кiльки днiв, а тодi пiшов до неП. Баби Олiйнички в хатi не було, як Зiнько туди прийшов, а Левантина саме сповивала дитину. Побачивши парубка, страшенно збентежилася, почервонiла i не знала, що Пй робити й казати. - Здорова була. Левантине! - промовив до неП Зiнько, але в неП тiльки губи заворушилися, щоб одповiсти на привiтання, а вимовити нiчого не могла. - А що, баби нема дома? - питав далi парубок. - Нема...ледве вимовила дiвчина. - То й добре: менi ПП й не треба, бо я прийшов не до неП, а до тебе, Левантине... Левантина почервонiла ще дужче, Пй чогось стало так нiяково пiсля цих слiв, що вона ладна була б крiзь землю пiти. - Сiдайте!..прошепотiла, не дивлячись на нього, i не вiдходила вiд полу, нахилившись над дитиною, мов усе ПП сповивала. А Зiнько .й собi не знав, як йому почати, i сидiв мовчки: почував, що так же не можна, що мусить же озватися, а не знав як. I враз, несподiвано собi самому, встав i пiдiйшов до Левантини. Вона стояла спиною до нього й не обернулася, тiльки голова Пй схилилася ще нижче. Зiнько став бiля неП, i вони вдвох нахилилися над малесеньким зморщеним личком новоП на свiтi людини. Вона спала, якось жалiбно, болiсно скривившися. - Левантине, хочеш, щоб я був йому батьком? Вона почула цей трохи тремтячий голос, цi дивнi задля неП слова, але не могла ще Пх зрозумiти. А вiн казав далi: - Я буду йому таким батьком, мовби це моя рiдна дитина була. Я нiколи тобi не згадаю... Я тебе любитиму й шануватиму... Пiдеш за мене? Вона вже глядiла на його, все ще не розумiючи того дивовижного, нечуваного, несподiваного, що вiн казав. I вiдразу зрозумiла. - Нi, нi! - скрикнула, оступаючись назад.- Я не хочу! Не хочу! I простягла поперед себе руку, мов обороняючись од його. А вiн, здивований, уражений цим гострим i несподiваним "нi", не знав що казати, мовчав кiлька мить, аж поки знайшов слова: - Левантине, хiба я тобi такий нелюбий? Хiба я тебе коли покривдив чим? Не покривджу й тодi, як будеш менi дружиною. Подумай, Левантине, яке тобi життя буде - покинутiй дiвчинi з дитиною! А пiдеш за мене, будеш менi жiнкою - я слова не дам про тебе сказати. Будеш господинею, як i всi. Голосний плач, ридання озвалося на тi слова. Вона плакала, припавши йому до плеча, обнявши його, мiшаючи слова з слiзьми. А вiн пригорнув ПП i слухав тi безнадiйнi слова, бiльш угадуючи, нiж чуючи Пх серед плачу: - Зiнечку, братику рiднесенький! Не можу я тобi бути дружиною!.. То в тебе серце золоте, душа твоя свята... А де ж менi тобi дружиною бути? Та з тебе люди смiятимуться, просвiтку тобi не буде... братову покритку взяв... - Що менi до людей?.. Хай люди що хочуть говорять, аби менi ти люба була. А кривдити тебе я не дозволю нiкому. - Та людям рота не замажеш... казатимуть, що схочуть, бо на мене тепер вiльно казати... Не хочу я, щоб через мене свiт собi зав'язав!.. Вiзьми собi дiвчину гарну, чесну,- вона тобi буде дружиною... - Ти менi милiша за всiх. Перестала плакати, випручалася з рук... - Сядь, Зiньку, сядь там! Не займай мене! Сiв на лавi. - То твоК серце добре озиваКться, так каже. Хай тебе бог благословить!.. Щастя з любою дружиною дасть!.. А мене, братику, не займай! МоК вже пропало... Дружиною тобi не буду... нiколи... Тiльки рано й вечiр молитимусь за тебе. Стояла як бiль бiла, тiльки очi великi й глибокi сяли якимсь дивним сяКвом на схудлому, змарнiлому обличчi... А вiн умовляв ПП, силкуючися добрати слiв таких, щоб зайняти Пй серце зглибока. I займав, займав так глибоко, що, може, й сам того не знав як, але не мiг ПП слова побороти. З тим пiшов з хати. А вона, сама зоставшися, похилилась на пiл, припала до дитини та й занiмiла... тiльки здригалося тiло, знеможене хворобою й пекучим горем, тiльки болiла душа так, як ще нiколи не болiла, мов прощалася з усiм, що К красного та ясного в життi, з усiма пахощами, теплом i свiтом його... Зiнько йшов i думав про те, що йому робити. Не любив покидати того, що починав. Постановив переча-сувати, поки Левантина заспокоПться та роздумаКться, побачить, що так лiпше, як вiн каже. А тим часом мав порадитися, поговорити про це з батьком. I незабаром, бувши з ним на самотi, заговорив, що хоче сватати Левантину. - Як то? - спитав старий Сиваш, дивуючися. Зiнько почав розказувати, як i що вiн про це думаК... Старий аж розсердився: - Що це ти, сину, вигадав? Хiба ж так годиться? Чи тобi нема отецькоП дочки, що ти якусь хвойду з дитиною береш? - То ваша онука, тая дитина, тату. - Що ти менi вибиваКш очi тiКю онукою? Хiба я Пй велiв Романа до себе пускати? А тобi грiх великий, що ти надумав братову покритку брати. Увiйшла мати, довiдалася, про що мова, i ще гiрше надалася на Зiнька: - I не вигадуй менi! I слухати того не хочу! I очi моП на неП не дивляться! Поки я в хатi - вона в хатi не буде. Зiнько починав сердитися: - Вам хочеться багатоП собi невiстки, а про те не думаКте, що нам усiм треба дбати, щоб Романiв грiх спокутувати, занапащену дiвчину обрятувати. - Нiхто ПП не занапащав! - оступалася за Романа мати.- Сама до його бiгала. Коли набiгала, то нехай з тим i панькаКться, а в моПй хатi не буде ПП! - Якби ПП Роман брав,- озвався батько,- я не то не боронив би йому, а ще й звелiв би. Може, вона менi й не пiд мислi, та вже коли так сталося, то треба. А тобi не годиться, грiх! - Грiх? - сказав Зiнько.- Нiякого, тату, грiха тут нема. Грiх покинути покривджену дiвчину на поталу людям; а зробити Пй добро, покрити тую кривду - це не грiх. - Авжеж! - розсердився Сиваш.- Ти знаКш! Мудрi такi поробилися, що за батькiв розумнiшi. Споконвiку грiхом було, а тепер уже в вас добром стало! - Не все, тату, те правда, що споконвiку правдою серед людей славлено. - Цить уже краще! Не дратуй мене! Не за нас воно сталося, так не за нас-i перестане. А ти менi те й з думки викинь, бо я того нiколи не попущу! Зiнько побачив, що батько вже загнувся, то тепер не переважиш його. Надумав поки мовчати, а самому своКП думки не кидати. А тим часом у Левантини новий був клопiт: дитина нездужала. Баба Олiйничка казала, що це, мабуть, того, що Левантина тодi впала. Воно до того й пiдхоже було, бо дитина кволилася й кволилася та, виживши тiльки два тижнi, й умерла. Левантина йшла за маленькою труною i плакала гiрко. Бо це вже не дiвчина була, що Пй дитина свiт зав'язала, а була це в ту мить уже мати, що втратила частку самоП себе... Другого дня ввечерi Левантина пiшла до Струкiв. Увiйшла в хату i несмiливо стала бiля порога. Сiм'я саме вечеряла, i за столом сидiла нова наймичка. Та Левантина й сама не хотiла жити в Струкiв, а за iншим прийшла. - А, здорова! Чого тобi? - вiдказала Стручиха не-прихильно на ПП здоровкання. - Прийшла вам подякувати за службу, тiтко, та щоб ви менi грошi моП вiддали. - Якi грошi? - А за вами ж моПх зароблених шiсть рублiв. - Ба, яка швидка! Покинула саме в жнива, я повинна була за дорогу цiну наймати, а тепер ще й грошi править! Нема в мене твоПх грошей! Якi були, то всi пiшли на дорогу цiну оцiй дiвцi. То було правда, що Стручиха поКдналася з новою наймичкою дорожче, нiж iз Левантиною, але ж вона не хотiла пам'ятати, що на всьому селi нiхто так дешево не жив, як у неП Левантина. - Тiтко,озвалася дiвчина,- а бог же бачить! - Що ти менi тим очi вибиваКш? Ич, яка язиката зробилася, як з паничами зазналася! Iди собi, йди вiдкiля прийшла! Струк розсердився: - Що ти справдi, стара, вередуКш? Коли дiвчина заробила, то вiддай! Ну, вiдверни там, що переплатила Гапцi, а то вiддай! Стручиха почала знову верещати, але Струк сам вийняв три карбованцi й вiддав Левантинi. Тим i здобрiла дiвчина замiсто шiстьох. "Пiду я з цього села! - думала Левантина, вертаючись до баби.- Пiду свiт за очi! Тiльки тут i К добрих людей, що мати хрещена та Зiнько, а то хоч би воно все й завалилося, опрiче церкви божоП! Пiду, де знайду роботу, то там i стану". Випрохала собi в волостi бiлета, заплативши за нього два карбованцi з своПх трьох, поклонилася в ноги матерi хрещенiй, за ласку й помiч дякуючи, та й пiшла. Вийшла з села, стала, озирнулася. А на небi саме сонце сходило та й сипало золотим своПм промiнням i на хатки бiленькi, i на верби кучерявi, i на далекий темний гай, i на широке поле... I все, що спало або ще сонне було, нерозбуркане, набиралося сили, жвавостi i озивалося до могучого, без краю високого й без краю животворчого свiтила тисячма рухiв, голосiв, пахощiв, кольорiв... Мов земля здригнулася, i заблищали, й заплескали хвилi свiтового життя... Тiльки в душi в Левантини нiщо не озвалося радiсним голосом, нiщо не прокинулося, опрiч iще бiльшого болю. Поглянула на село. - Не зазнала я в тобi щастя-долi, тiльки слiзоньками стежечки своП зросила. Нехай тi стежечки зелена рута покриК, а оця дорога до тебе терном заросте, щоб i нога моя сюди на ступала бiльше! Пiшла не озираючись. V А тим часом, поки Левантина боролася з своПм лихом, у Диблях був розрух великий i заколот. Зроду-звiку не чути, щоб так коней крадено! Бувало, звiсно, що коли-не-коли i вкрадуть... та й то бувало на степу: хлопцi пасуть, не доглянуть, а воно й поведе. А тепер це лиха година та нещаслива настала! Де ж таки! Просто в двiр iдуть, беруть конi - замалим не з-перед очей - та й ведуть. I не можна й спинити, страшно: усяке згадуК, що сталося з дiдом-стукачем: провалили голову, та й уже. Воно дiд не вмер, та добре ж,_ що незручно вдарено. А то й каюк дiдовi був би. I то з мiсяць у лiкарнi пролежав, та й тепер кволиться. А боронитися якось треба. Бо де ж таки! Тiльки чоловiк зiб'Кться, стягнеться на ту конячку горюшну, а вже ПП й нема, й нема. Не можна бiдолашному в пера вбитися. Он уже в скiлькох забрано конi: у Сивашiв троК, у Хоменка двоК, у Грицька, у Оксена... Руйнують, та й годi, проклятi коноводи! Уже й засiдали на них, i стерегли - не пособляКться. I не знати хто,- хоч би вiдав чоловiк, де шукати. А то як украли, то вже й пиши пропало. Найбiльше за всiх клопотався Денис. Та й було чого! Скiльки працював, дбав, щоб збитися на добрi конi: збився, придбав i - от тобi, маКш! В одну нiч - як вода вмила!.. Пiсля крадiжки вiн аж плакав з жалю й зо злостi. I досi як згадаК, то так серце вогнем i вiзьметься. А надто ще... одно... Та цього вiн нiкому не казав, не признавався... сам собi думав до слушного часу. У голову заходив, мiркуючи, що б його зробити. Нарештi йому таки пощастило. Пiсля того як украдено коня в Оксена, то на який час затихло було,- аж поки люди забулися трохи та не так уже коней берегти стали. А вже так пiсля жнив украдено знову пару добрих коней у Денисового кума Терешка Тонконоженка. Скоро Денис про халепу дочувся, зараз пiшов до нього. Кум такий, як хмара. Почав його Денис розважати, а далi каже: - От що, куме! Скiльки люди не шукали коней, нiхто досi не знаходив. А ми давай таке зробимо. Њ в Чорноусi знахар Гострогляд. Кажуть, що до його багато людей ходить ворожити, як конi або воли пропадуть, то як скаже де, то там i найде чоловiк. - Та невже? - зрадiв Тонконоженко. - Џй-бо, правда! УгадаК, мов там був. Ходiм до його! - А що ж йому треба нести? - Грошей. Кажуть, що треба положити скiлькись там рублiв. Кум Терешко швиденько вбрався, взяв грошей та й у дорогу вдвох iз Денисом. Поки йшли до Чорноуса, то Дениса брала страшенна нетерплячка, ще бiльше, нiж Тонконоженка: що то скаже знахар? Увiйшли в Чорноус, зараз чоловiк воли жене, вони його й питають за Гострогляда. - А нащо вам? Чи не конi шукаКте? - Авжеж, не що! - I вони почали йому розказувати про своК лихо i питати, чи може тут Гострогляд допомогти. - Такий не може! Як скаже, то як ув око влiпить! Такий знахар, що на всю округу. Спершу вiн так помагав людям - од хвороби тощо, а це взявся й за злодiПв ворожити. Народ до його так плавом i пливе, бо як сказав, що нi, то вже нi, а як сказав, що буде, то вже в тебе конi дома. Балакучий дядько залюбки розказував, який гарний знахар Гострогляд. Йому до вподоби було, що в Пх у селi та живе такий великий чоловiк,- от цiлком так, як город там якийсь хвалиться iнодi своПм славетним ученим, чи що. А нашi подорожани залюбки його слухали i з великими надiями пiдiйшли до знахаревоП хати. У хату вступили не то з повагою до неП, а з деяким навiть страхом. Увiйшли в хату - знахар мов i не чуК Пх, i не гляне. Несмiливо поставали бiля порога й промовили: - Здоровi були, дядьку! Знахар нi пари з уст, мов нiкого i в хатi нема. Обом гостям стало якось моторошно. Стояли i несмiливо поглядали на дивного хазяПна. Чоловiк iще не старий, з невеличкою бородою руденькою, в чумарчинi. Бере зiлля i зв'язуК пучечками. Позв'язував усе, що було на столi, зложив докупи. Тодi глянув на Пх. Глянув - i Денис одразу зрозумiв, за що Гостроглядом його прозвано: такий у нього погляд, що як зирне, то так тебе й пройме всього. - А, здоровi, дядьки! Що скажете? - До вашоП милостi,- гостi вклонилися. - Сiдайте та кажiть!.. Хоч я...- припинився i так пильно на обох поглянув,- i знаю, чого ви прийшли, та все ж кажiть. Посiдали. Тонконоженко почав розказувати. Гост-рогляд слухав мовчки, iнодi тiльки покивуючи головою, мов потакуючи. Вислухав, подумав... - Посидьте тут, а я пiду подивлюсь. Пiшов з хати. Дожидаються куми, i кожна хвилина того дожидання за годину Пм, мабуть, здаКться. А знахар усе не йде та й не йде. Рипнули дверi, Денис iз кумом здригнулися. Увiйшов знахар, сiв мовчки за стiл, подумав... - Так-так-так... Одна конячка була гнiда, з лисиною на лобi? - Вона! - скрикнув Тонконоженко. - На переднiх ногах мички бiлi? - Џй-бо, вона! - Терешко аж зiрвався на ноги: не мiг висидiти. А знахар спокiйно та байдужно казав далi: - А другий кiнь вороний, добрий кiнь. - Ой, добрий! - вигукнув бiдолашний хазяПн доброго коня. - Так... Знаю, де твоП конi. Можна знайти. - Дядьку! Будьте милосерднi! Скажiть - де! Я вже вам не пожалiю!..прохав Тонконоженко, стурбований надiКю побачити знову своП конi. - Та що ж...байдужно, не поспiшаючись, одказав знахар,- можна й сказати... аби було за що. - Та я хоч i зараз ладен... Кажiть - скiльки! - поспiшавсь Тонконоженко. - Двадцять п'ять карбованцiв положи - матимеш конi. - Ой, це ж начебто й дорого буде! - зажурився Тонконоженко. - А конi ще дорожчi. Мабуть, за кожного рублiв по сорок дав? - За одного сорок, а за другого сорок i три. - Отож бачиш. А тепер ще подорожчали конi, то вже за Пх не вiсiмдесят три взяв би, а може, й сотню. I я ж не можу дурно робити: воно й менi стоПть. Та про мене - як знаКш... Устав i почав знiмати з кiлочкiв зiлля та розкладати на столi, мов йому вже й байдуже про Тонконоженковi конi. Жалко було Терешковi таку силу грошей давати. Та бачив, що iнак не поможеться. Спробував ще поторгу-ватися з Гостроглядом, дак той i не озвався. Довелося витягати грошi. Не було з собою всiх, дак позичив ще в Дениса. Так-сяк удвох наскладали, положив Пх Тонконоженко на стiл. Знахар мов i не глянув на них. - Сьогоднi в нас п'ятниця...- почав казати,- так, отже, в понедiлок, як сонце зiйде, пiдеш у Чорний яр... ЗнаКш? Там будуть твоП конi стояти, прив'язанi до великого дуба, що росте посеред яру, аж на днi. - А як не будуть? - несмiло спитав Тонконоженко, бо йому стало страшно: а що, як грошi пропадуть?.. - Кажу, що будуть, то будуть,- сердито вiдказав знахар.- А коли не ймеш вiри, то хоч i назад грошi забери,- менi однаково. Тiльки вже тодi й коней там не побачиш. Тонконоженко злякався й змовк. - Та нiкому й словечком не пробовкнися, аж поки додому конi приведеш. Тодi кому хоч кажи. А скажеш ранiше, то й коней не побачиш, i сам бiди не минеш. ЧуКш? I так подивився своПми гострими, пронозуватими очима, що Тонконоженковi мов поза спиною снiгом сипнуло. Денис спитався: - А чи не можна б, дядьку, так, щоб i про злодiя довiдатися - хто вiн такий К. - Ге! Чого схотiв! Буде й того, що конi знайдуться! - одказав знахар.Того не можна. Воно, сказати, можна й те, да тiльки тодi вже повiк-вiчний коней не побачиш, бо воно так, що або про те, або про те можна ворожити,тiльки про одно. - Та бог з ним! Менi вже хоч би конi! - махнув рукою Тонконоженко. Попрощалися й пiшли. Жалко було грошей Терешковi, та веселило хоч те, що конi знайдуться. Пiшли нашi додому, а згодом, слiдком за ними, подався й Гострогляд. Узявши палицю, та й пiшов полями та гаями зiлля збирати. Збираючи зiлля, дiйшов до Гапонового хутора: вiн же був бiля дороги з Чорноуса в Диблi. - А що, клюК? - спитав Гапон, увiвши гостя в хату. - Тонконоженковi конi... Ось двадцять i п'ять...- Вiн розказав про те, як приходили Терешко з Денисом.- Двадцятка вам, а п'ять рублiв моП. Нехай вашi хлопцi виведуть конi у Чорний яр,- так, щоб на понедiлок на схiд сонця були там прив'язанi до того великого дуба. - Отож-то й бiда менi, що конi вже не в мене. Бо я знав, що до мене становий мав приПхати за дiлом, дак я, щоб тихше було, вiдiслав Пх до Лабзи. Та й з хлопцями клопiт: один хворий лежить, а другого далеко послав за дiлом. - Шкода... Якби ж я знав, то я б iнак якось... - Ну, та дарма! Менi треба поПхати в город. То перекажу Ярошевi, щоб хто з його хлопцiв вивiв конi. - Ото й добре!.. Приятелi розiйшлись. А тим часом Денис усе думав про знахаря. Вiн не дивувався, що знахар i конi якi вгадав, i все знаК,- бо через те ж вiн i знахар, що може вгадати,- а дивувався, як це конi у Чорний яр потраплять. Де вони там вiзьмуться? Хто Пх туди приведе? Може, злодiП там конi ховають? Дак нi - незручно... Хiба самi прибiжать? Нi, не випада, бо казав знахар, що конi будуть прив'язанi,- уже ж вони самi не прив'яжуться. А хто ж Пх прив'яже? Цi думки не давали Денисовi спокою. А що, якби?.. А що, якби пiти та заховатися там помiж кущами та й допильнувати - де конi вiзьмуться? Може, таким робом викрив би вiн i коновода. Ото було б добре! Тiльки страшно! А що, як то нечиста сила туди конi приведе? Денис боявся нечистого, хоч i знав, що вiд його легко оборонитися хрестом. Та хоч би й не нечистий, а самi коноводи, то хiба тих не страшно? Та хiба вже так вiн i попадеться? У тому яру можна так заховатися, що й не побачить нiхто. А то можна вдвох iз кумом Терешком пiти - охотнiше буде. Денис пiшов з цим до кума, але кум нiяк не хотiв пристати до нього. - Нi, вже,каже,- як знахар сказав, то так i зроблю. А то як не послухаюсь, то й грошi пропадуть, i конi не вернуться. I ти, куме, не ходи, прошу тебе! Денис сказав, що не пiде, а сам своК думаК. Так-сяк суботу перебув, а як прийшла недiля, то нема йому впокою: муляК його той Чорний яр. Чи йти, чи не йти? Чи вже таки вiн маленький, що боПться пiти? Що буде, а вже пiде! Уже коли хто конi приводитиме, то цiКП ночi - пiд понедiлок. Вiн пiде звечора. Бiльше нiкому вже вiн не признавався. Дома сказав, що пiде на нiч у Чорноус за дiлом,- вигадав уже там дiло. Узяв з собою добру киюру й завидна ще подався з дому. Поки дiйшов до Чорного яру, почало вже трохи смеркатися. Озирнувся, глянув геть навкруги полем - нiде нi лялечки. Тодi тихо пiшов у яр. З поля Чорний яр здавався просто лiсом, а як увiйдеш у той лiс, то це байрак глибокий. Дуби, клени, осики, берести та всякий чагарник густо поросли й позчiплювалися гiллям. На полi ще було трохи видко, але тут була вже нiч. Денис iшов помацки, находячи ногами знайому вузеньку стежку, розхиляючи гiлля руками, заплющившися, щоб хоч по очах не хвиськало вiтами. Вiн знав того дуба, де мали конi стояти, i простував до його. Але поки дiйшов, то добре увесь вид йому подряпало. Нарештi вийшов аж на дно яру,тут була невеличка прогайльовинка, а посеред неП той дуб. Велике старезне дерево, чорнiючи своПм могучим стовбуром, розкинувши чепурно проти стемнiлого неба нерухоме шатро сонного листя, стояло, як i попереду, самотнК, i нiяких коней бiля нього не було. Де ж би його сховатися так, щоб усе побачити, а самого щоб не видко було? Треба недалечко. Почав роздивлятися й незабаром iзнайшов собi добру мiсцину поблизу дуба, в кущах. Звiдти видко й дуб, i всю маленьку прогайльовинку. Вiдкiля б що не прийшло до дуба - воно Денисових очей не мине. Положив бiля себе кийок i лiг. Хотiв закурити, та побоявся: тютюн далеко чуть, то щоб не сполохати злодiя. Терпiтиме вже. Ну, а що вiн робитиме, як побачить злодiя? Бiда, що темна нiч. Якби повидному, то пiзнав би - хто, чи хоч би добре роздивився, коли невiдомий. А то, як на лихо, i мiсяця нема, i зiрки за хмарами не дуже свiтять. Уже ж не спиниш злодiя та не спитаКшся - хто. Погано зробив Денис, що послухався кума i нiкому не сказав. Треба було зiбрати чоловiка п'ятеро людей та тут i заховатися, отодi б вони вже пiймали злодiя. А так не буде дiла. Чи не вернутися додому? Подумав трохи Денис. Нi,_ вже буде тут! Хоч побачить, що буде, а там уже знатиме, що робити. Холодне вночiшнК повiтря було в яру зовсiм вогке, i Денис аж iзмерз од його. На селi теплiше вночi, дак вiн i вдягсь у чумарчину, а треба було добру свиту взяти. Устав з землi, позастiбався гарненько й сiв, зiпершися спиною на якийсь пень. Раз у раз дивився на прогайльовину й на дуб, але нiчого не бачив. Почали втомляться очi. По тому клаптиковi неба, який видко було Денисовi, снувалися хмари; зiрки то потопали у Пх, то знову виринали, ледве блимаючи. "Ще дощ буде,подумав Денис.- Це кепсько: змерзнеш так, що й не висидиш". Великi дерева понависали над Пм своПм кудлатим чорним гiллям. Товстi стовбури мрiли в темрявi. Здавалося, що якiсь здоровеннi люди, якiсь велетнi похмурi й страшнi поставали навкруги мовчки i попростягали над Денисом своП величезнi лапи, щоб його вхопити. От саме над головою нависла така лапа, широко-широко розiп'явши товстючi волохатi пальцi-кiгтi. Тiльки трохи нижче - i вхопила б його. I враз тi пальцi почали ворушитися, вся лапа схитнулася, мов кидаючися вниз йому на голову. Денис хотiв вискочити з-пiд неП, але ту ж мить побачив, що всi тi страшнi чорнi лапи ожили, заколихалися i простяглися до нього, ворушачи своПми довгими пальцями-кiгтями... Холодний важкий страх притис до землi Дениса, не давав йому поворухнутися... Зашелестiло, зашумiло, озвалася навкруги вся темрява... Ще мить... Денис зiрвався на рiвнi ноги - i враз розвiявся ввесь той страх. Тiльки вiтер тихо шелестiв листом, колишучи вiти. Денис зiтхнув глибоко, мов що важке з себе скинув, плюнув, думкою сам себе вилаяв, що так перелякався з дурного розуму, i знову сiв перехрестившися. Не дурно цей яр Чорним звуть: у йому й дерева страшнi. А давно ще прозвано його Чорним. Батько розказував, що колись, у стародавню давнину ще, тут розбiйники жили, кишло Пх у цьому яру було. Бо тодi тут не такий лiс був,- це вже його вирубано тепер. Був такий лiс, що й не долiзе нiхто сюди, було. А вони, мабуть, отут, саме бiля цього дуба, й жили, тi розбiйники. То вдень у яру сидять, а вночi на здобитки йдуть, людей розбивають. Переймуть, хто Пде, та й пограбують, а то так i вб'ють. А одного разу, кажуть, дак Пхав пан багатий, молодий та з молодою панiКю... вночi... I саме проз цей яр проПздили. А розбiйники й вискочили на Пх. Пана ж убили, а панi отаман розбишацький, Чорний на прiзвище, собi взяв. Уже вона прохала-благала, щоб вiн ПП не брав, казала, що й викуп за себе пришле... Дак дуже гарна була, закохався в неП отаман при мiсячному сяКвi та й повiв ПП з собою в оцей яр. Вона спершу пручалася, кричала, а далi й затихла. Як приведено ПП в яр, то була ще нiч, i отаман узяв ПП до себе в шатро. А розбiйники спати полягали, смiючися та заздрячи отамановi. Попрокидалися вдень - не чуть отамана. Зазирнули в шатро, аж отаман лежить i кинджал стримить йому в грудях, а в другому кутку панi вдродлива мертва: сама себе зарiзала, отамана заколовши. Поховали розбiйники обох тут у яру, а собi вибрали нового отамана. Дак що ж? Не могли вижити. Як нiч, так i ходить мертва панi, ходить, i плаче, й проклинаК за свою недолю розбiйникiв. I такий страх Пх узяв, що вони покинули цей яр та й подалися кудись далеко. А панi, кажуть, щороку тiКП саме ночi, як зарiзалась, виходить з ями та й iде байраком. Тихо-тихо йде, вся в чорному, ледве чути ПП... I йшло тихо, ледве чути. Але Денис це почув. Дух йому забило, полiзло догори волосся. Тупотить... Здалека ще чуть, як щось тупотить... Ось ближче... Ось уже й на прогайльовинi... Якась купа велика чорна наближаКться. Денис силкуКться зрозумiти, що то, але темрява не даК йому роздивитися. А купа все насуваК, все насуваК... Ось одно... двоК... Та це чоловiк з парою коней!.. Денисовi знову забило дух, але вже не з страху, а з думки: що то зараз буде, що то вiн довiдаКться? Пiдвiв чоловiк до дуба конi й почав мацати - до якоП гiлки б краще прив'язати. Прив'язав одного, тодi Другого. Постояв хвилину, мов подумав, що йому далi робити, i пiшов стежкою в той бiк, де був Денис, трохи навкоси вiд нього. Втече! От зараз пiде, покриКться, i Денис нiчого не знатиме, даремнi будуть усi заходи, знову нiчого вiн не довiдаКться про те, хто його ворог. I враз мов iмпетом що кинуло Дениса назустрiч невiдомому чоловiковi. Вискочив i став перед ним, лiвою рукою вхопив його за горло, а правою, держачи кийок посерединi, розмахнув i вдарив з усiКП сили в бiк. Чоловiк упав, i Денис опинився на ньому. Але даремне на свою силу важив. Далеко дужчий за його був чоловiк. Вiдразу вивернувся з-пiд його, збив його пiд себе i пригнiтив колiном. -_ А! Ти мене будеш бити! - захрипiв знайомий Денисовi голос. - Роман! - скрикнув Денис. I змовкли, вдивляючись один одному в обличчя: той на землi, пiд колiном, а той, нахилившися над Пм, з рукою на горлi. Дивилися серед темряви хмарноП ночi, силкуючися пiзнати знайомi риси. I враз пiзнали... Денис почув, як Романова рука ще дужче стиснула йому горло, але тiльки на мить. Як звiр дикий, одним скоком, Роман зник у темрявi. Денис пiдвiвся хитаючись. Груди в нього болiли вiд Романового колiна. А, проклятий! Як пригнiтив! Здоровий, як бугай!.. Денис увесь трусився - з напруження, зо злостi. Тепер вiн знаК, хто конi бере. То догадурався, а тепер i побачив. А, злодiю, коноводе, харцизе проклятий! Не минеш ти тепер Денисових рук!.. Денис повiдв'язував конi й повiв Пх з яру... Була ще нiч, як вiн уПхав у двiр до кума Терешка й постукав до його в темне вiконце: - А вийди лиш, куме, сюди! Пiзнавши Тонконоженко голос, зараз вийшов. Перед дверима стояв Денис i держав пару коней. - А що це? - ТвоП конi. - Ой! Та ну? - Дивись! Тонконоженко кинувсь до коней i хазяйським оком зараз же пiзнав Пх, хоч i в темрявi. - Та як же то? Нiчого не розберу. - Замкни конi в повiтку, та ходiм у хату, то розкажу. Дочувшися Тонконоженко, як усе сталося, i радiв поверненим коням, i трохи боявся: а що, як це знахаря розгнiваК?.. А як Денис сказав, що вiн хоче направити врядника на Романа, то вiн i зовсiм перелякався: - Ой куме, не роби цього! Хiба ж ти не знаКш того Гострогляда? Та 'дже всi люди кажуть, що його не можна займати, бо як схоче, то таке поробить чоловiковi, що й жити не дасть. Кажуть, хворобу насилаК i на товар моровицю. Денис почав сперечатися. Адже тут нема нiякоП нечистоП сили. Певне, знахар у спiлцi з коноводами. Дiло звичайне, людське. Та кум нiяк того не слухав. Нехай там i людське дiло, та знахар маК нелюдську силу. Щоб не сперечатися бiльше, Денис замовк. Вiн заночував у кума, а вранцi вернувся додому. Було свято. Домаха пiшла до церкви. Мати поралась бiля печi, батько й Зiнько були в хатi. - От, тату, викохали синочка-коновода! - озвався Денис до батька. Старий мов здригнувся: - Що ти кажеш, Денисе? Про кого це ти кажеш? - Про кого ж я казатиму, як не про те ледащо, злодюгу клятого! - злiсно вiдповiв Денис, роздягаючися i сердито кидаючи чумарку на пiл. - Не лютуй, а краще до ладу розкажи! - звелiв батько. Денис почав розказувати. Вiн i поперед сього ще думав на Романа. Та що ж? Не можна було довiдатись. А от тепер уже довiдавсь... I вiн поряду оповiдав усю подiю. А старий Сиваш слухав, похилившись кiнець столу, про свою ганьбу вiд рiдного сина та й не помiчав за великим смутком, що пекучi сльози котилися йому по обличчю, по бородi й падали великими ясними краплями на спрацьованi почорнiлi руки. Дожився! Хiба вiн того сподiвався, того дожидав? На старiсть йому сиву голову таким соромом син покрив, перед усiма людьми i його, i ввесь рiд iзганьбив!.. Нiколи цього не було, щоб iз-помiж Сивашiв злодiП були. А отже... Мати стояла бiля печi, прихилившися в кутку до рогачiв, та й собi втирала сльози. Зiнько сидiв такий, як перед смертю. Тяжка хмара налягла на всю сiм'ю. А Денис усе оповiдав, не помiчаючи того нiчого, розпалений своПм оповiданням, згадкою про вiдбуту боротьбу. Вiн доказав i змовк, i всi мовчали. Тiльки материне хлипання чути було серед тишi. А Денис, незважаючи на те, правив своК: - Цього не можна так попустити. Це вiн i далi буде все село грабувати та й нас. Я пiду у волость. Хай Пдуть у город та щоб там забрали його до тюрми. - Денисе, чи ти розуму не згубив? - понуро спитав батько. - Чого б я розум iзгубив?.. А що .ж я - подарую йому троК коней, чи як? - Ех ти, безсоромний, безсоромний! - гiрко й докiрливо промовив батько тихим голосом, що ще тремтiв од недавнiх слiз.- Дак ти пiдеш ото самого себе поганити, людям розказувати, що Сивашi злодiП? - Та це ви через те так кажете, що ви вже старi, вам байдуже про хазяйство, а нам iз Зiньком треба своК добро берегти. - А ти, Денисе, на мене не здавайсь! - озвався поважно, з притиском Зiнько.- Менi честь милiша за добро. Хоч би й тридцятеро коней пропало, я на брата не пiду виказувати, самого себе ганьбити. - Хi! Яка ж то й ганьба! Адже не ми крали, а вiн. Ну, як собi знаКте, коли такi добрi та багатi! А я того не подарую, бо менi нi з чого дарувати. Я зараз до врядника! - I вiн почав удягатися. Мати заголосила на всю хату, кинулась до Дениса i вчепилася за його: - Денисе! Що ти робиш? Не пущу я тебе! Не ходи! - Одчепiться, мамо! - сердито гарикнув Денис i вирвав у матерi свою руку. - Облиш його, стара! - озвався батько.- Слухай ти! - загомонiв вiн до Дениса, i голос його задзвенiв так гостро, що той ураз спинився.- Я того тобi не дозволяю i велю не робити того. Поки я живий, то я тут хазяПн у своКму добрi, а не ти! Пiдеш казати - прокле-ну i сьогоднi ж викидаю тебе з усiма твоПми манатками з хати, щоб ти менi ПП не ганьбив! I нiчого не дам. Денис знав батька. Вiн був звичайно тихий, але як отаким голосом заговорить, то вже що скаже, те зробить. Денис сердито швиргонув чумарку знову на пiл i пiшов з хати мовчки, тiльки дверима грюкнув так, що аж щпаруни посипались. Вiн справдi облишив iти до врядника, але не мiг утерпiти й розказав декому про випадок у Чорному яру. Незабаром поголоска пiшла по всьому селу. Довiдався й урядник i пiшов спершу до Тонконоженка. Але той, боячися знахаря, сказав, що нiчого вiн не знаК, а конi самi знайшлися в яру. Покликав урядник Дениса, але й той не сказав йому нiчого, бо знав, що не мине батьковоП кари, як скаже. Так урядник нiчого й не мiг зробити. Звiсно, можна потрусити i знахаря, i Романа, та хiба в Пх що знайдеш? Все село говорило про Пх, але заняти не можна було, бо нi до чого причепиться. А люди, довiдавшися, що то свiй злодiй краде, ще бiльше почали турбуватися. Цей знаК всi закуточки й суточки, то вiд нього нiде на заховаКшся. Треба добре берегтися. Стукачiв ще бiльше найняли. Ночували завсiгди бiля коней, кладучи коло себе коляку або киюру добру, а як хто мав, то й рушницю. Всi були на Романа дуже лихi; хто й обороняв його попереду, то той тепер лаяв. А вже що тi хазяП, яких вiн коней позбавляв, то тi кляли так, що й кiсточки в нього не клятоП не лишилося. ДвоК через це зовсiм зубожiло, а всiм. iншим довелося позичати грошей на конi. Тепер Романовi страшно було й поблизу Диблiв проходити, коли не хотiв головою наложити. Але пiсля подiП в Чорному яру крадiжки притихли; чи то коноводи полякалися, що Пх викрито, чи то Пм не було ходу за пильною вартою. Так думали люди; а Роман думав собi iнше. Частина третя. ЛЕВАНТИНА Левантина не знала, куди саме Пй iти. Iшла в сусiднК село: може, знайде там роботу. Тепер жнива, то скрiзь рук треба. До села було тiльки вiсiм верстов, i вона вступила в його ще до снiдання. Проминула кiлька перших дворiв i спинилася перед великою, на двi половини новою хатою, з двором, забудованим по-хазяйському зробленими повiткою, возiвнею й хлiвами. Серед двору стояв запряжений кiнь. "Мабуть, заможний господар живе,- подумала дiвчина.- Зайду до його". Несмiливо вступила у двiр, i саме в ту мить з хати вийшов господар, кремезний просивий чоловiк з короткою пiдстриженою шпичакуватою бородою, з кудлатими бровами. Лагодився сiдати Пхати на поле i вздрiв Левантину. - А чого тобi, дiвчино? Вона низенько вклонилася, здоровкаючися, i тремтячим голосом сказала: - Роботи шукаю... Чи не треба вам наймички? - Роботи? А звiдкiля ти? - спитав господар, позираючи на неП неймовiрними очима з-пiд кудлатих брiв. - З Диблiв. - А чия ж ти? - I так вiн випитував про все в Левантини, розпитався й про те, через що кинула хазяПв. Вона сказала, що занедужала, а тим часом хазяП взяли iншу наймичку. ХазяПн ще подивився на ПП бiлет,- видимо, письменний був,- вернув його, а тодi сказав: - То що, зоставайсь хоч i в нас. Роботи тепер багато... Дам тобi три карбованцi на мiсяць. - Дядьку, а тепер же дорожче роблять,- насмiлилась озватися дiвчина. - Може, де й роблять, дак пiди ще пошукай - поки його знайдеш тiКП дорожчоП цiни. А тут робота готова. Подумала Левантина: i справдi, поки ще його знайдеш! Може, довго ще попоходиш! Згодилась. - Iди ж у хату та снiдай, та й поПдемо зараз на поле! Пiшла Левантина в хату. Немолода жiнка поралась там. - Оце, стара, несподiвано бог послав наймичку,- озвався до неП хазяПн.- Давай Пй снiдати, та вiзьму ПП на поле... Хазяйка привiтала ПП ласкаво, посадовила снiдати. Потiм поПхали на поле... I незчулася Левантина, як проминув мiсяць на роботi в Бовкунiв (так звалися цi люди). Праця була тяжка, як звичайно по селах у жнива, та Левантина хоч i була собi утла й тендiтна, але не боялася нiякоП працi. ХазяП й хазяйськi сини й дочка, бачачи, що вона добра робiтниця, а дiвчина звичайна й сором'язна, були до неП добрi. А що за працею не геть було коли й думати про щось iнше, опрiч роботи, то Левантина таки трохи заспокоПлася й на серцi,- не так неначе стали ПП дошкуляти отi клятi думки про минулi лиха та зла. Про подiю у Чорному яру i про все, що потiм у Диблях сталося, вона нiчого не знала - це зробилося вже пiсля неП. Тут цього нiчого не було чути. Левантина думала, що й довго житиме у Бовкунiв, але помилилась. Одного разу, як усi сидiли за снiданням, рипнули дверi i в хату ввiйшла якась дiвчина: - Здоровi були! Ось i я вернулась. - Ге, Параска! - зрадiли хазяП. Виявилося, що тая Параска - це Бовкунова наймичка. Занедужала в неП мати, дак вона й пiшла на який час додому; а тепер мати подужчала, то вона й назад. Левантина зоставалася нi в сих нi в тих, бо господарi знову брали Параску. Вона не вдержалась: - Чом же ви, дядьку, не сказали, що у вас наймичка К? Може б, я тодi у вас i не стала, а деiнде шукала служби. - Еге, дiвчино! Того ж я й не казав, що ти тодi не стала б, а менi,сама бачиш,- рук було треба, аж кричало,- по щиростi вiдказав Бовкун...Та не журися! Я оце завтра Пду в город, а в мене там К родич, брат у перших, бакалiКю торгуК... Я оце як був у його, дак вiн менi казав, що йому треба наймички. Џдьмо завтра в город, то я тебе одвезу до його: може, вiн не знайшов iще дiвки, то тебе вiзьме. А не вiзьме вiн, то вiзьме хто iнший,- у городi людей багато. "Чи в город, то й у город!" - подумала собi Левантина. Вона там зроду не була, дак Пй трохи страшно було туди Пхати, але ж там був заробiток, а тут уже вiдбули жнива, то не дуже треба найманих рук. Вранцi поПхала з Бовкуном у город. Чомусь той город здався Пй не таким пишним, як вона думала. Такi будинки вона бачила i в панiв у своКму селi, тiльки що тут Пх було дуже багато: дерев'яних, кам'яних, сiрих, бiлих, жовтих... так i мигтять ув очi... Та все один до одного попритулюванi - нi городiв, нi садкiв. По вулицях сновигають солдати та пани, лаються якiсь москалi; вiз торохтить по камiннi та пiдкидаК на ямках - аж не всидиш. Не подобалося те все Левантинi. - Тпру! - припинив Бовкун конi. Стали бiля невеличкоП крамницi. - Ану, злазь. Левантине, бо оце вже ми й приПхали. Бовкун прив'язав коня до лiхтарно