че, ясно осяваючи тiк, двори, вулицю. Провулком, вулицею й городами вже скрiзь збiгався народ, збудившися вiд Стручишиного лементу. Бiльша частина бiгла з вiдрами, хто з сокирою, а хто й з порожнiми руками. Почався крик, плач, метушня. Дехто метнувся по пожарку. Стручиха бiгала й- голосила. Струк ходив од чоловiка до чоловiка й благав: - Люди добрi, порятуйте! Там же мiй хлiб!.. I на току хлiб! Ми ж у старцi пiдемо!.. Але що могли зробити цi люди? Бiгали, носили вiдрами воду, хлюпали на вогонь, а вiн горiв усе дужче. Суха солома, як порох, бралася враз огнем, скоро вiн до неП доторкався. Пожарки все не було. Тим часом Денис кинув гасити, бо вже й без нього народу товпилось багато, та й сiпнув свата Манойла за рукав: - Треба палiПв шукати. Це неминуче пiдпал. Горiло так ясно, що скрiзь було видко, як удень. Вони почали дивитися, чи не видко де слiдiв. Бiля самоП клунi вже нiчого не можна було розiбрати, бо скрiзь позатоптували люди. Вони вiдiйшли трохи далi - Денис до городiв наниз, а сват Манойло до садка - i почали придивлятися. - Ось! Ось! - крикнув ураз Манойло. Денис пiдбiг до нього. На сирiй вiд осiнньоП вогкостi землi виразно витискалися слiди пари городянських чобiт на кривий копил, з високими корками. У Дениса й очi засвiтились, як вiн побачив Пх. Вiн побiг додому i принiс лiхтар. Пильнуючи слiду, пiшли за ним аж до перелазу в Струкiв садок. Зазирнули через перелаз - слiд i там. Денис, поспiшаючись, перескочив через перелаз, вони перейшли увесь Струкiв садок, тодi Сивашiв i нарештi перелiзли на Сивашiв тiк. Слiд iшов через тiк наче до ворiт, що були з току в провулок, але тодi виразно завертав до СивашевоП клунi, обходив ПП кругом i зникав перед ворiтьми з неП. У клунi хлiба вже не було, вона була незамкнена, але Денис добре пам'ятав, що вiн замiсто замка заложив кiлок. Тепер кiлочок було витягнено,- видко було, що ворота вiдчинювано. - Бачите? - пошепки казав Денис.- Вiн тут. Хотiв утекти ворiтьми в провулок, та, мабуть, або нас з Зiньком на току побачив, або вже люди провулком бiгли, дак вiн завернувся та сюди й сховався. Я постою тут, а ви бiжiть людей кличте! Манойло побiг, а Денис накинув знову ворота i заложив кiлком. Вiн був цiлком певний, що пiймав злодiя, i боявся, щоб той, одразу вихопившися, не втiк у його з рук. Манойло повернувся незабаром, ведучи за собою чоловiка п'ять людей. - А що? Де? Як? - питалися всi. - Тут вовчик! Пiймався! - казав Денис.- Увiходьте обережно, щоб не вискочив. Не дуже вiдчиняючи ворота, всi поввiходили i знову Пх зачинили. Тодi почали обдивлятися скрiзь у клунi. Нiкого не було видко. - Шукайте в соломi! - сказав Денис.- Свiтiть лиш! Почали розкидати солому, топтатися по нiй,- нiкого не було. - Що за знак? - здивувалися люди.- Отже, чи не помилився ти, Денисе? Але Денис певний був, що не помилився. - А от ходiм туди! - сказав вiн i повiв людей у найдальший куток, де теж лежала купа соломи. Манойло присвiтив, а Денис одкинув верхнiй шар соломи. Перед шукачами зачорнiла людська спина й голова. Чоловiк лежав ниць, урившися в солому, сховавши обличчя в руки. - Ану лиш уставай! - крикнув Денис i вдарив невiдомого чоботом у бiк. Той здригнувся, але не встав. - Треба його звести,- сказав Тонконоженко i вдвох iз Денисом ухопив чоловiка пiд груди, зводячи його на ноги. Невiдомий не пручався, але й не вставав, а був здоровий, i вони вдвох ледве здужали поставити його. Вiн стояв, але не вiдтуляв вiд обличчя рук. - Чи ба! Неначе дiвка на сватаннi, засоромився! - сказав Денис.- Ану-бо покажiться, паничу, якi ви Ксть! - I вiн враз iрвонув йому руки вiд обличчя. Тодi вiдступив уражений: перед ним стояв Роман. - Е-ге-ге! Та це Роман! - скрикнув Манойло, а за ним i iншi люди.- Дак он хто! _Ну, вовчику-братику, тепер попався! - Чого ви до мене причепились? - озвався Роман хрипким голосом, дивлячися несамовитим поглядом.- Що я вам iзробив? Я нiчого не знаю... Я прийшов у село i тут хотiв заночувати. - Добре! Добре! Коли ти не знаКш, то ми тобi покажемо, що ти зробив. Ходiм лиш! Кiлька рук ухопило його мiцно i потягло з клунi -до пожежi. Вiн не пручався, йшов, перелазив через перелази, але часом казав: - Пустiть мене до батька... Я прийшов до батька i заночував у клунi... - Еге! - глузували з нього.- Був би ж у хату йшов, а не в клуню!.. Коли за батька озвався!.. А то так не знав, чи К в його батько. Як вони пiдводили Романа до пожежi, то вже всю клуню обнiмав огонь, i вона палахкотiла до темного неба величезним огняним стовпом. Маленька пожарка бризкала на неП тоненькою течiйкою води, i та вода, нiчого не погасивши, зараз же бралася парою i зникала вкупi з димом у повiтрi. Кiлька душ чiпляли двома гаками за клуню, силкуючися ПП розтягти, але нiчого не помагалося, бо сухе, пересипане соломою дерево горiло, упавши купою на землю. - Бережись! Бережись! - розкотилися серед стовпища переляканi голоси. Пiдгорiлi крокви затрiщали з одного боку, вся покрiвля враз скривилася набiк, посунулась одним причiлком униз, спинилася на хвилину, потiм страшенно затрiщала з других бокiв i провалилась наниз, усередину, розвалявши стiни стодолi. Бухнув дим чорною хмарою, покриваючи собою й полум'я; на всi боки повiяло рясним дощем величезних iскор, шматкiв горючоП соломи, розкидаючи Пх на людей i поза людей. Стовпище опинилося серед завiрюхи, диму й iскор, залементувало, закричало й шарахнуло геть. Але полум'я вже знову звивалося високо, жарко лижучи чорнi челюстi вночiшнього темного неба. Дим розвiявся, i люди знову насунули ближче, галасуючи, клопочучись i нiчого путнього не роблячи, безсилi щось iзробити. В цю мить позад Пх загукано: - Пустiть! Пустiть!.. Палiя ведемо. I, протискаючися помiж натовпом, купка людей витягла Романа аж до самого вогню. - Хто це?.. Хто?.. Роман?.. Сивашенко Роман! - почувсь крик, i люди, зацiкавленi й розлютованi, насували ближче, щоб подивитися на злочинця. Тонконоженко з Манойлом поставили Романа саме перед огнем. Старий, увесь сивий, дiд Карпо став перед Романом. - Романе! - сказав вiн, показуючи на пожежу.- Чи твiй то грiх? - Нi. - А хто ж би то зробив, коли б не ти? Признавайся, твiй то грiх? -_ Нi. Враз, зовсiм з другого боку, почулися якiсь крики, i скудовчений, задиханий чоловiк вибiг наперед, репетуючи: - Конi поведено!.. Конi!.. - Конi?.. Якi конi? Що ти кажеш? - озвалися навкруги. - ТроК коней... У Панаса... Вивели й подались... Нашi побiгли верхи навздогiн. Люди на мить затихли. Тодi мов буря вдарила своПм дужим крилом по хвилях, i заревли вони, зашумiли - так ураз озвалося, загаласувало, залементувало, лютуючи, стовпище: - Дак он воно що!.. Цей палить, а тi тим часом конi ведуть!.. Убить його!.. Як собаку!.. Розлютована юрма насувала на Романа, а двоК здоровенних чоловiкiв мiцно держало його. Червонi вiд полум'я обличчя, повирячуванi страшнi очi, стисненi в кулак руки... ще мить - i кинулись би всi, щоб розiрвати того, хто тепер не мав уже сили нi шкодити, нi боронитися. Але дiд Карпо махнув рукою. - Стривайте, стривайте!- гукнув до людей. На мить усi спинилися, а вiн знову почав питати Романа: - Романе! Признайсь хоч тепер! ТвоК це дiло? Роман одну мить мовчав... Як блискавка швидка, промайнула в його головi думка: "Виявилось!.." Коли признаКться, може, не катуватимуть. I вiн промовив хрипким, здавленим голосом: - МоК... Винен... I враз учинилося щось незрозумiле й несподiване, щось без мiри нелюдське. Натовп знову сколихнувся, залементував, завив... Десятки рук простяглися до Романа, вирвали його в тих, хто держав, i штовхнули, мало не кинули його туди, просто в полум'я. Чоловiк пiрнув в огонь, щез у ньому, тiльки страшний крик озвався звiдтiля. Але за мить вiн уже вискочив назад, димлячи, тлiючи одежею, волоссям. Але стрiв перед собою несамовитi, по-звiрячому лютi обличчя, i дужi неминучi руки знову кинули його в пекло. Вiн так само вискочив удруге. Вiн уже горiв. - Скаженi! Що ви робите! - скрикнув Карпо i, вхопивши вiдро води, вилив на Романа. Одежа погасла, тiльки димiла. Безщасний стояв i трусився з болю, з нелюдського страху. - I правда,-озвався хтось,-нащо його палить? Тiльк'и одвiчать будемо. - А що ж, помилувати його, чи як? - кричали iншi. - Нам треба, щоб вiн своК товариство виказав, щоб гнiздо вовче видушити. - Правда! Правда! - Ну, дак чого ж ви дивитесь? Роззуйте панича гарненько та погрiйте йому панськi нiжки - поки признаКться... Ще порадник не доказав до краю, а вже з Романа стягнено обгорiлi чоботи, хтось розгрiб купу жару. Четверо людей ухопило недогорiлого чоловiка i поставило босими ногами на жар. Мордований пручався, одбивався, звивався, як вуж, у руках у своПх ворогiв, але в натовпу була бiльша сила, нiж у нього самого. I в той час, як ноги йому горiли, його страшнi з муки очi бачили перед себе спокiйну Денисову постать... - Признавайсь! Ти попереду крав конi? - Я. - Хто в тебе товаришi були? - Я сам! Все, що у вас було попереду крадено, все то я сам!.. Все!.. Нiкого товаришiв не було!.. Пустiть мене!.. Пустiть!.. Те страшне "Пустiть!" покотилося далеко, i його почув Зiнько. Так трапилось, що вiн саме в цей час був далеко - то коло хати, то бiля стогiв, укриваючи Пх мокрими ряднами, i нiчого не знав про Романа. Почувши тепер те нелюдське "Пустiть!", вiн кинувся крiзь натовп, розкидаючи, валяючи людей. Роман, босими ногами на жару, бився в руках у своПх катiв, а Денис стояв проти його i мовчки дивився. Одним скоком Зiнько штовхнув двох од Романа, а двоК других з несподiванки пустили мордованого з рук. Вiн вискочив з жару. - КаПне проклятий! - крикнув Зiнько на Дениса.- Брата вбиваКш! А ви, душогуби! - повернувся до людей.- Катюги! Що ви робите? Чи ви бога забули й совiсть? Геть, звiрi лютi, бо першого, хто його займе, я самого кину в полум'я. Вражене стовпище на мить притихло. Але тiльки на мить. - Що ви його слухаКте? Такого вовцюгу жалiти? Печiть, поки викаже всiх! I знов штовхнули Романа, i вiн упав руками просто на жар... I враз стовпище мов розбилось надвоК, пропускаючи когось, хто бiг сюди, мов його гнала якась надмiрна сила. Дiвчина, задихана, з розмаяним од довгого й швидкого бiгу волоссям, вискочила перед пожежу... Роман пiдводився з огню... Несамовитi очi, змiнене тяжким болем обличчя, почорнiлi голова й руки, цi страшнi, печенi, пошмуглянi в боротьбi кривавi руки, а з них висiла обгорiла шкура... Голос вирвався з грудей з надлюдською силою, покриваючи i гомiн стовпища, i гугот пожежi одним несамовитим, божевiльним криком - i дiвчина впала, як мертва, додолу, пiд ноги стовпищевi. Епiлог ТроК суддiв, прокурор i судовий секретар посiдали за довгий стiл, покритий червоним сукном. Лiворуч од Пх, на двох м'яких канапах, сидiли присяжнi. Просто суддiв трохи далi посiла публiка: кiлька панночок i панiй, двоК-троК паничiв, якийсь пан з газети, кiлька мiщан... Праворуч стояло зроблене з дерева щось пiдхоже до клiтки з двома загородками; в однiй було ще порожньо, а в другiй, зiпершись на пульт, сидiв оборонець од суду. Звелено ввести обвинувачених. Первий увiйшов високий кремезний чоловiк у сiрiй рештантськiй куцинi, з чорною, в тюрмi зарослою, бородою. Увiйшов i став рiвно, випроставшись, як солдат на муштрi. Силкувався триматися непорушне, але ного очi турботно перебiгали вiд суддiв до присяжних i знову до суддiв. За Пм увiйшла дiвчина. Насунута наперед хустка ледве давала бачити худе, змучене обличчя; ПП очi дивилися додолу, i довгi вiП виразно лягали на бiлих як бiль щоках. Нервово закривала своП схудлi груди гидкою сiрою рештантською свитою. Питають Пх про iм'я. Його звуть Роман Сиваш, ПП - вона каже: "Левантина",- суддя виправляК: "Валентина",- Тополiвна. Вибрано присяжних: двох мужикiв, чотири мiськi крамарi, а то якiсь панки-урядовцi. Секретар читаК про обвинувачених - чим вони виннi. РозказуКться все поряду: як Романа Сиваша пiймано на пiдпалi, як сам вiн признався в злочинствi, та ще й у тому, що крав конi. Мають судити його за пiдпал i за конi. Валентина Тополiвна допомагала йому. Це було видко ось iз чого. Вона мусила бути в городi, у хазяПна в наймах, а опинилася в Диблях на пожежi. Там ПП так уразило мордування над Романом Сивашем, що впала непритомна i з мiсяць була пiсля того хвора. Дослiджуючи справи СивашевоП, слiдчий натрапив на цю подiю i вияснив, що Тополiвна була коханкою Сивашевi, що ПП бачено раз у раз iз ним, що вона жила в Струкiв, була зла на них, бо вони не вiддали Пй усiх зароблених грошей; знаючи все в дворi у Пх, могла провести туди Сиваша на пiдпал. Дiйшовши до цього висновку, слiдчий звелiв забрати Тополiвну до тюрми, скоро вона одужала, i оце тепер мають ПП судити. Роман Сиваш каже, що вiн винен, але сам вiн, бiльше нiкого з ним не було. Хоч його тодi мордовано так, що потiм два мiсяцi в лiкарнi гоКно, але й тодi, i тепер вiн каже одно: тiльки вiн сам i винен, бiльше нiхто. Левантина Тополiвна каже ледве чутним голосом, що вона не винна. Приводять свiдкiв. Серед Пх нема нi одного, хто мiг би сказати щось доброго про Романа або про Левантину. Слiдчий дбаК про те, щоб обвинувачено, а не просте, щоб виявлено невиннiсть тих, кого вiн посилаК на суд. Перший свiдок - Денис Сиваш. Суд каже, що вiн може не свiдчити, бо вiн брат обвинуваченому, але Денис сам того хоче. Вiн починаК розказувати про брата, як той нiчого не робив, обкрадав усiх i нарештi пiдпалив. ОповiдаК всю подiю з пожежею, але каже, що Романа нiхто при ньому не мордував, що сам вiн признався в своПх злочинствах. За Пм iдуть iншi селяни з Диблiв, i всi вони кажуть те, що й Денис. Про Левантину всi говорять, що вона справдi була коханкою Романовi, мала вiд нього дитину, пiшла слiдком за Пм у город i вернулася на село тiКП ж ночi, що й Роман. Пiсля селян - городяни. Це насамперед Квасюк. Вiн каже, що не один раз бачив, як Роман приходив до Левантини, бачив, як вони вдвох по городу ходили, а за нiч перед пожежею Левантина втекла вiд нього не знати з чого. Квасючка свiдчить, що Левантина була дiвчина негарна, гуляща, лiнива, що як вона покинула Пх, то чимало дечого в хазяйствi не стало. - Бога бiйтеся, хазяйко...- починаК щось Левантина, але найстарший суддя спиняК ПП, кажучи, що вона може питати свiдкiв через нього. Левантина не розумiК, змовкаК i вже бiльше не питаК нiчого, а тим часом свiдчить той хазяПн, де Роман на квартирi був, що бачив Левантину в Романа вранцi,- либонь, вона в його й ночувала. Якийсь присяжний питаКться в Левантини, чого вона опинилася тiКП ночi в Диблях? Вона каже, що хотiла перестерегти про пожежу.- Почому ж вона про це знала? - Довiдалась од Романа.- А чого вона була в Романа? - Вона червонiК й мовчить. Присяжнi й суддi певнi, що вона все бреше. ПочинаК говорити прокурор. Йому легко обвинувачувати Романа Сиваша, бо видко його провини. Але як на його думку, то й Левантина не може бути не винною. Зiпсована, лiнива дiвчина покидаК одних хазяПв, покидаК других, охоча до того, щоб i чуже зайняти, вона знаходить собi такого ж коханця, як i сама, iде за ним слiдком у город i хоч живе окремо, але раз у раз iз ним бачиться, а нарештi й допомага йому в страшнiй злочинськiй подiП - запалити село, щоб покрасти конi. Що ж до ПП певнення, мовбито вона прибiгла на село перестерегти про пожежу, то, знаючи все iнше, ми можемо тiльки дивуватися тiй безсоромностi, яка дозволяК Пй так нахабно перекручувати правду. Видко цiлковито зiпсовану душу, i не можна таку небезпечну громадянству людину лишити на волi, щоб вона не могла й далi шкодити людям. Не можна вiддати наш безпорадний убогий народ на хижацтво цим ворогам людського добробуту. ПалiП й коноводи - це найбiльшi вороги нашому мужиковi, i кому дороге його щастя, кому дорога мужицька кривава праця, той мусить обвинуватити не самого Романа, а й Левантину, бо скiльки з погляду вона невинна й гарна, стiльки вона злочинниця в душi. Через те вiн сподiваКться, що присяжнi не дадуть нiякоП пiльги Пм обом. Вiн говорить гарно, мальовничо, з запалом i сiдаК, вдоволений з себе, рахуючи сам собi, що коли присяжнi послухаються його, то Сиваш пiде на каторгу, а Левантина - на заслання в Сибiр. ВстаК оборонець. Вiн сам (думкою) замалим не цiлком згоджувався з прокурором щодо провин обох обвинувачених, але маК обороняти Пх i говорити проти прокурора, то й говорить, силкуючись скористуватися з усього, з чого можна, щоб якось виправити тих, кого боронить. Питають обвинувачених, чи не скажуть ще чого. Роман мовчить. Левантина говорить тiльки: - Я нiчого не знаю... Я нiчого не робила...- I змовкаК плачучи. Говорить довго найстарший суддя. Каже, що хоча Романа й помордовано, але за це виннi вiдбудуть належну кару, а присяжних це мордування не повинно спиняти, коли б вони схотiли обвинуватити Романа: це мордування не Ксть обвинуваченому кара, бо воно беззаконне, через те його не можна рахувати, його перед законом нема, а треба Сивашевi накинути кару законну. Виходять присяжнi, суд, з половини й публiки. Роман та Левантина зостаються там, де й були, i коло Пх два солдати з шаблями. Левантина сiдаК знеможена. Вона нiчого не зрозумiла з усiКП цiКП судовоП справи. Розумiла тiльки, що Пх хочуть покарати. Але вона сидiла в тюрмi, i там уже Пй розказано, що значить, коли присяжнi вiзьмуть папери i пiдуть у свою хату. Вона маК ждати присуду. Вона його дожидала вже п'ять мiсяцiв у тюрмi. П'ять довгих страшних мiсяцiв... Тяжко вiдбувати кару навiть за зроблену провину. Ще тяжче вiдбувати ПП невинному. А надто тяжко, а страшно, як загин душi, вiдбувати ПП вiд людей за те, що схотiв допомогти людям. Левантина вiдбувала ПП за це. Вона все життя вiдбувала кару. Малою - як була попихачем-байстрючкою, ображу-ваною й кривдженою. Дорослою сиротою - тиняючися по наймах, зазнаючи тяжкоП роботи, бiйки, лайки i того, що гiрше за все це. Коханкою - вiддавши все тому, хто занапастив ПП. А нарештi тепер - схотiвши оборонити людей вiд ворожого заходу. Це був кiнець i вiнець ПП земних пригод, найвища болюча нота в тужливiй пiснi ПП змученого життя. Найвища i остання... Гостро вдарив дзвоник. Сповнилась свiтлиця людьми. Ввiйшли присяжнi. Вони обвинуватили Романа, а Левантину... Вони були добрi: всi, опрiч одного, були певнi, що вона винна, не може не бути винна, але пожалiли ПП, помилували... Але що Пй з того? Вона вернулася до тюрми, щоб скинути рештантську одежу, i скоро дiйшла до свого мiсця, що на йому промучилась, убиваючи своК тiло й душу п'ять мiсяцiв, упала i не могла встати. Занедужала тяжко i вже не звелась на ноги нiколи. Зiнько, приПхавши по неП з села, не побачив навiть ПП могилки. Умерла серед похмурих, огидних стiн з гратами. Нi один сонячний промiнь не осяяв Пй обличчя в час смертний. Нi одна рiдна щира рука не стиснула Пй руки. Над нею схилились тiльки попсованi неволею й грiхом обличчя. Це були обличчя таких безщасних, як i вона... хоч i не таких прекрасних i чистих душею. Тихо, i тяжко, i сумно без мiри затихала й затихла пiсня покривдженого людського життя. Без сонця затихла, i те, що творило ту пiсню, сховалося в землi пiд невеличкою могилкою на острожному кладовищi. Без сонця вмерла дiвчина, i тiльки ПП могилку цiлуК сонце. Воно свiтить ясно i добрим i злим; свiтить i на ПП могилку, i Романовi в далекому Сибiру, i тим, що вiдбувають кару за його мордування, i тим, кого судять, i тим, хто судить. СяК однаково i над хатами, i над городянськими будинками - скрiзь, де люди зробили собi' з широкого й ясного свiту тiсний свiт неволi й темряви, звiрячоП боротьби за шматок хлiба, за право жити,там, де щедра рука могучоП природи розлила багатство життя i способiв до життя i де люди силкуються всiма можливими заходами завдати один одному якомога бiльше муки, неволi й кривди. Думки про це не покидають i Зiнька. Сумно тепер у Сивашевiй сiм'П. Дениса вже там давно нема: не могли простити йому, що не оборонив Романа, сам оддав на мордування. Живе Денис окремо, багатiК. Старий батько згорбився, бiлий як молоко зробився, за малий час зовсiм постарiвся. Осумнiв i Зiнько i, вкупi з батьком та з матiр'ю, часто згадуК i Левантину бiдолашну, i безщасного Романа, що блукаК в холодному Сибiру, нудьгуючи за рiдним краКм. I думаК Зiнько про те, чи то божа воля, чи то люди самi такий лад промiж себе завели, що як кому так i гарно серед його жити, а як кому дак нiяк не можна. I треба б, щоб краще зробити, та як? ДумаК по-простому, по-мужицькому, але його думки займають зглибока те, що не даК спокою всiм чесним душам, усiм благородним серцям, намученим загадкою людського життя, натомленим працею задля того, щоб здiйснити людське щастя... У Чернiговi, 1900