рах вигонив у неП з голови й те, що та.м удержувалося так-сяк. Еге, вона боялася класу i вся здригалася враз, почувши, як ударить голосний дзвоник, наказуючи Пй до того класу йти. "Дзень-дзень-дзень!" - розкотиться скрiзь, а Пй так i выявиться, як вона стоПть перед учителькою, блiдне, червюнiК, знову блiдне, мучиться, силкуКться щось iзгадати - i нiчого не може... Ох, цей уже Пй дзвоник! Як вiн Пй упiкся! Вiн дзвонив на день шiстнадцять разiв! Другого ж дня, як вона приПхала сюди, ПП вразив цей дзвоник. Був ранок, i вона ще спала. Џй снилося рiдне село й те, що так часто бувало з нею справдi. Зелена-зелена, кв.iтками змережена, лука, на тiй луцi вона з дiвчатамиП бiгаК й граКться. Ясно сяК над Пми небо, пишно пахнуть, навкруги квiтки, всмiхаючися до неП своПми червонимиП, блакитними, жовтенькими блискучими личками... Дзвiнко та весело розкочуКться по всiй луцi дитячий гаПмiр, смiх. I так Пм, дiтям, гарно, так без мiри гарно йi весело, що тiльки пташкам вiльним, щебетливим вiльнiше й веселiше, нiж Пм... Та й вона, Наталя, мабуть, уже пташкою стала, бо ось уже вона не на луцi, а на вербi гiллястiй над водою,- широко-широко розлилаася весняна вода, пойняла луки, городи, i верба тая, де Наталя сидить, теж у водi, аж гiлля в Пй купаК... Сiидить Наталя й голосно веснянки вигукуК: Розлилися води На чотири броди... I далеко по водi розлягаКться тоненький голосок: Соловей щебече, Садки розвиваК... Розвилися садки, та густi-густi - як лiс. I справдi, це вже не садок, а лiс густий, а пiд дубком сидять вони вдвох: Наталя та ПП подруга Оксанка... Це вони сюди заховалися вiд батька Наталиного: вiн прийшов додому п'яний i хотiв Наталю бити, а вона вирвалась i втекла, i тут вони з Оксаною заховалися... Вони одна одну так люблять... Обнявшись, оповiдають одна однiй про своК горе й щастя... Старша й дужча Оксана пригортаК до себе маленьку Наталю, пригортаК й цiлуК... Ох, як гарно, як любо! Коли це вiдразу як гримне щось над Пми... Озирнулися вони,- аж позад них батько Наталин п'яний... Скрикнула Наталя як несамовита, схопилася й побiгла... - Стривай! Куди ти? Чи вона здурiла? Кiлька рук ухопило ПП, держать. Вона розплющуК очi й бачить, що нема нi лiсу, нi Оксани, нi батька,- круг неП дiвчата, держать ПП й говорять: - Як iсхопиться сонна, як побiжить!.. Чого ти? Наталя спершу не знаК, що Пй казати, тодi вiдмовляК: - Злякалася... щось загримiло... - Загримiло? От дурна! Та то ж у дзвоника вдарено, щоб ми вставали. Озирнулася Наталя й бачить, що круг неП дiвчата встають, убираються... Ще вся тремтячи з переляку, вона й собi почала вбиратися, коли це знову несподiвано вдарив дзвоник i примусив ПП здригнутися... Тяжко-сумний був той день Наталi. Вона почувала всiКю своКю душею, що минулося ПП щастя, що не побачить вона села рiдного, лук квiтчастих, гаПв зелених; не обнiме ПП, не пригорне, не приголубить Оксанка... Сльози бризнули з очей у Наталi, як вона згадала Оксанку... Як вона житиме тут без неП? Тут i дiвчат багато, та всi вони не такi: всi чужi, нема рiдних, нема подруги... Вона втекла вiд Пх, забилася в куточок i сидiла там мовчки. Дiти знайшли ПП, силкувалися витягти звiдтiля, займали ПП, але вона мало й озивалася. Деякi смiялися з неП, що вона така дика, деякi жалiли ПП, але й тi, що жалiли, не були такi, як Оксанка, i Наталi вони були чужi. Вона сидiла й мовчала. Дiти ПП кинули. I пiшли днi за днями. Серед людей жила Наталя в самотинi. Жила? Нi, вона не жила. Вона слухалася - дзвоника. Дзвоник будив ПП - вона вставала, кликав снiдати - вона йшла, велiв учитися - вона вчилася, випускав з класу пiсля лекцiП i знову наказував сiдати - вона слухалася. I так усе: сон, Пжа, гулянки, наука - все дзвоник велiв, промовляючи своПм гострим, уховi дошкульним голосом. Тепер у неП не було своКП волi - вiн усю забрав. А вона не звикла до цього. Вона звикла, рано вставши, вибiгати на волю i ввесь день робити, що хочеться: бiгати, смiятися, борюкатися, плюскатися в чистих хвилях оточеноП зеленими очеретами рiчки. Ото життя! А тут нема життя, бо вiн _одняв волю. Џй стало здаватися, що вiн живий i що навiть начальниця слухаКться його й через те вона така завсiгди однакова... ЏП, Наталю, дзвоник знаК i вмисне так вигукуК, бо хоче Пй дошкулити. Вона, звiсно, знала, що це не так, але не могла збутися тiКП думки. I вона зненавидiла його. Вона зненавидiла його всiКю своКю душею, всiм своПм серцем, всiма своПми думками. Темними ночами вона думала про те, як би його збутися. Розбити? Але ж вiн мiцний i високо висить. Утекти вiд його? Не було куди. Зненависть задавлена почала перемiнятися на од чай. Нiколи Наталя не вирветься з тiКП тюрми, не збудеться свого ворога. Хiба що надзвичайне зробиться. Може, хата ця, тюрма ця, згорить? Може, проженуть ПП вiдцiля? Може, батько схоче назад ПП забрати? Може... багато ще дечого думало бiдне дiвчатко, але нiчого того не робилося, i вона знала, що нiчого й не зробиться. Безнадiйнiсть страшна обняла Наталю... А життя йшло все одним ладом. Вона Пла, пила, спала, вставала не з своКП волi, а з чужого наказу. Незрозумiла Пй шкiльна наука пригнiтила Пй мозок, упевнила ПП, що вона, Наталя, дурна, нiчого не хоче сама розумiти й повинна робити одно тiльки: питатися старших та Пх слухатися. Коли хочеш ступнути, то спершу спитайся, а тодi вже ступни. Iншi дiвчата часто дурили начальницю: робили крадькома, не питавшися. Вона так не могла: дуже вже пригнiчена в неП голова була. Може, ще занадто правдива була й занадто полохлива. I вона жила дивним життям: життям без своКП волi, без надiП. З покiрним нерозумним виглядом вона слухалася всього, що Пй велено, не робила нiчого, чого Пй не наказувано. З подругами мало коли й гралася, але часто ховалася вiд усiх у садку й сидiла в гущавинi сама нерухомо. Спершу вона ховалася таким робом, щоб виплакатися, а тепер рiдко коли плакала, а тiльки сидiла й дивилася: як листя зелене коливаКться, як жучок лiзе. Пй подобалося це: Пй тодi було спокiйно. Подругам i начальницi вона здавалася байдужою до всього, i дiвчата вже продражнили ПП Сонною Середою - така вона була з погляду. Хоч вона спала мало: вночi бiльше лежала тихо, нерухомо i згадувала, як листя зелене коливалося, як жучок лiз... Iнодi своК село згадувала... В душi маленькiй, дитячiй глибоко й далеко вiд людського ока ховався тяжкий бiль... I нiколи не переставало болiти. У дворi в Пх був глибокий-глибокий колодязь. Одного разу, як витягано з його воду, Наталя перехилилася через цямриння й дивилася вниз. Глибоко-глибоко блищала там вода. Як далеко!.. - Не перехиляйся, бо впадеш та й утопнеш,- сказали Пй дiвчата. - То що? - спиталася Наталя. - От дурна! То жити не будеш. Вона знову хотiла сказати: то що? - та спинилася й не сказала. Але другого дня, як нiкого поблизу не було, вона знову пiдiйшла до колодязя й почала зазирати в його. ПП чогось тягло туди. Саме в цю мить дзенькнув дзвоник, i вона аж уся затремтiла. Але дивна рiч: з того дня, тiльки почуК вона дзвоника, зараз Пй згадуКться колодязь, i глибоко-глибоко блищить у йому вода. Що, як упаде вона в колодязь, то чи довго падатиме, поки води досягне? З того часу думка про колодйзь не покидала ПП. Ворог ПП, дзвоник, шiстнадцять разiв на день нагадував Пй про його. Як вiн дзвонив, Пй здавалося, що вiн так i вимовляК: топись! топись! топись! Вiн зучив ПП до цiКП думки, i ця думка запанувала над нею цiлком. От тiльки що перехилятися через цямрину Олександра Петрiвна гостро заборонила... Але ж ця думка так ПП пече... Вона мало не зовсiм перестала спати за нею. Запаморочена голова мало що стала розумiти до пуття. Вона не працювала, в Пй цiлком запанувало тiльки двi речi: глибокий-глибокий колодязь i заборона перехилятися в його... Одного разу Наталя обiбрала такий час, що Олександра Петрiвна сама була в своПй хатi. Вона пiдiйшла до ПП дверей i постукала. Серце в неП замирало... - Хто там? - озвалася Олександра Петрiвна. - Це я. - Хто? - Наталя. - Чого тобi? Iди. Вона ввiйшла i стала бiля порога. Олександра Петрiвна сидiла за столом i щось писала, ПП худе, сухе обличчя виразно визначалося проти вiкна своПм профiлем. Як i завсiгди, воно було спокiйне, без усмiху. Наталя стояла й дивилася на неП. - Ну, дак чого ж тобi? - I начальниця повернула голову до Наталi i, з пером у руцi, дожидалася, що та скаже. - Олександре Петрiвно, дозвольте менi втопитися в дворi в колодязi! - промовила несмiливо дiвчина. - Що?! - Дозвольте менi втопитися... Олександра Петрiвна встала, пiдiйшла до неП ближче i глянула на неП. - Ти хвора? - Нi. - Дак що ж ти кажеш? - Я кажу... Я не хочу тут жити... Я хочу втопитися... Дозвольте менi... - Не смiй цього й думати! - аж скрикнула начальниця (Наталя ще не чула, щоб вона коли кричала).- Бач, що вигадала! Я тобi велю не думати про це нiколи! ЧуКш? - Чую... - Я тобi забороняю це. РозумiКш? - Розумiю. - Iди! Дiвчина тихо повернулася й вийшла. Слiдком за нею вийшла й начальниця - наказати своПй помiчницi, щоб та пильнувала нерозумну дiвчину. Того ж дня колодязь накрито вiком i те вiко замкнено. I того ж дня Наталя занедужала, i нездужала довго... хоч i встала-таки... У Чернiговi, 1897. 9 СIЧНЯ Вони йшли повнi вiри й надiП. Натрудженi тяжкою працею, зашкарублi робiтницькi руки несли емблеми того, чому поклонялися Пх прадiди, дiди, батьки i перед чим хилились вони самi. Тi емблеми мали Пх захищати, мали говорити за них, казати, що йдуть вони покiрнi й смиреннi; що йдуть знеможенi тяжкою працею, безрадiсним життям, безправним поневiрянням пiд гнобительством дужих i злих, що йдуть вони благати - благати слова того, яке зняло б вагу з Пх плiч намуляних, з Пх спин iзгорблених, яке внесло б свiт i радiсть у Пх темнi, сумнi хати. Щоб хоч не вони, хоч дiти Пх могли вирости дужими й вiльними, щасливими людьми. Адже й тому, хто крутить колесо, хто б'К молотом, хто копаК землю,адже й тому треба свiту, волi, щастя - так саме, як i тому, хто п'К з золотого кубка. Так саме треба - без нiякоП рiзнацiП. I вони йшли з дитячою вiрою, що й Пм капне хоч одна крапелина того щастя. Без зброП вони йшли. Зброя Пх зустрiла. Простреленi впали емблеми покiрностi, впали, щоб не пiднятися нiколи... Нiколи не пiднятися нi в душах Пх, нi в душах дiтей Пх, нi внукiв. Простреленi, впали вони самi,- полягли купами, як купами йшли: могучi молодi робiтники, знеможенi працею дiди, матерi й сестри, маленькi дiти - квiтки надiП кожного народу. I густо-густо закрасили бiлий снiг червоною кров'ю... А тi, що зосталися живi, зосталися на те, щоб нiколи не забути сього дня. Щоб робiтницькi груди нiколи не прострелювали тяжкi кулi. Щоб жiнки не припадали, ридаючи, до трупiв батькiв, чоловiкiв, синiв. Щоб живi - живi й веселi могли щебетати маленькi дiти - квiтки-надiП кожного народу. I щоб вони виростали дужими й вiльними, щасливими людьми. I щоб се зробилось - твердо, мiцно, навiки. Зробилося там, де червона кров закрасила бiлий снiг. 1906. ОЛЕСЯ Це було давно. Це було тодi, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани украПнськi ходили з козацтвом одбиватись од ворогiв. Тодi на Волинi було невеличке село. Воно заховалося в улоговинi. Круг його були лiси. В селi жили простi люди-хлiбороби. Якби не татари, то Пм жити було б непогано. А то часто й густо набiгали татари. Вони грабували, палили й руйнували села. Старих та малих убивали, а молодих брали в неволю та й продавали рабами на тяжкi роботи туркам. Iнодi гнали татари з УкраПни тисячi безщасних людей. I цьому селу довелося зазнати лиха, але поки ще тiльки один раз. Село заховалося в лiсах, i знайти його було не легко. Край села стояла невеличка хатка. Бiля неП пишався рясний садок. У садку гули бджоли. Там була пасiка. У хатцi жив старий дiд Данило. Колись вiн козакував, був у неволi турецькiй, але визволився вiдтiля. Тепер жив дома, пасiчникував. Жiнка його давно вмерла. Вiн прийняв до себе двоК сирiт: дiвчину Олесю та хлопца-стрибунця Михайлика. Олеся вже була величенька дiвчина, рокiв шiстнадцяти. Дiд був щасливий з дiтьми, а дiти були щасливi з ним. Дiти так любили, як дiд розмовляв з ними. Вiн розказував Пм про турецьку та про татарську неволю. Оце, було, сидить дiд у пасiцi, робить що-небудь, граблi чи ще що. Михайлик-стрибунець i собi щось тут майструК, i дiвчина Олеся з шитвом сидить. Сонце сяК, пташки щебечуть, бджоли гудуть. То оце Михайлик: - Розкажiть, дiдусю, про неволю турецьку. А дiдусь: - Та я вже розказував,- ти ж чув. Ще й не раз,- хiба тобi мало? А Михайлик та Олеся: - Ще, ще, дiдусю! Так гарно слухати! I дiд починаК оповiдати, а дiти слухають i очей не зведуть з його. Олеся схилить чорняву головоньку на руку, а Михайлик-стрибунець уже не стриба, а теж сидить, слуха. А дiд розповiда, як був вiн на турецькiй каторзi: - Три роки вибув я на каторзi турецькiй, прикований до мiсця. Так от за поперек узято ланцюгом та й приковано. Сидiти можна, i встати можна, i лягти, а пiти - нi. А каторга - це корабель такий. Там гребли ми веслами, женучи судину. А за те нашi голi спини раз у раз доглядачi списували нагаями та колю­чою червоною таволгою... - А нащо Пх списували? - питаК Михайлик. - А щоб ми швидше гребли... Як здасться турковi, що помалу робимо, дак ото й покропить нам голi спини. - I кров текла? - скрикуК Михайлик. - Текла,каже дiд. - Я б Пх усiх повбивав, тих татар та туркiв проклятих! - погукне хлопець, стискаючи кулаки. Олеся нiчого не скаже, тiльки все обличчя Пй зблiдне. А дiд далi: - Покалiчено тодi мене добре. А вже що годували погано бусурмани: цвiлими сухарями та смердючою водою!. За таким життям уся сила пропала, бо мене ще й порубано трохи, як у бран брато. Ну, то як визволили мене козаки - не здатний я вже був козакувати. Вернувсь я додому. Тут я ваших батькiв зазнав: i твого, Олесю, i твого, Михайлику. Ви були сусiди. Тiльки Михайлик був ще тодi дуже малий - рокiв зо два йому було. А тобi, Олесю, вже рокiв iз сiм було, i ти бiгала вже швиденько. Жили ви гарно. Коли це набiгла татарва... Що тут казати? Одбивались ми завзято, та нiчого не вдiяли. Село татари спалили, багато людей повбивали, багато у бран забрали. А дехто повтiкав. Отi втiкачi вернулись сюди потiм та й знов тут побудувались. Мене вдарено чимсь важким по головi. Я й упав. Але я не вмер i вночi очутивсь. Дивлюсь: мiсяць свiтить, видко. Тихо скрiзь. Коли гляну круг себе, аж я на пожаринi, а круг мене все люди лежать... Як розвиднилось, пiшов я помiж трупами та й знайшов тебе, Михайлику. Ти лежав i плакав бiля мертвоП матерi. Тут i батько твiй був з розрубаною головою. - Проклятi! Ой, проклятi! - скрикуК Михайлик. - I твiй тут батько й мати були, Олесю, мертвi... А тебе вже я згодом знайшов у лiсi. Ти забiгла якось туди... От i все... Змовкне дiд. Олеся сидить, не ворухнеться. В неП обличчя блiде, в очах пала якийсь огонь. Дiд гляне на неП та й похита головою: - Гай-гай! - каже.- Засмутив я тебе, мою ясочку. Але що ж робити! Без лиха не проживеш. Не журiться, дiточки,- вашi батьки полягли доброю смертю, рiдний край боронячи. Кожен чоловiк повинен боронити вiд усякого ворога рiдний край, не жалiючи свого життя. - Еге, не жалiючи свого життя!..- промовить дiвчина тихо та й замислиться ще дужче i довго замислена ходить. Ото одного разу була недiля. Олеся з Михайликом лагодились iти в лiс по ягоди, а дiд казав: - Глядiть, дiточки, далi вiд багновицi, а то лихо буде. У лiсi було величезне болото-багновище. Iнодi, не знаючи, набреде на його людина та й утопне. Дiд i боявся, щоб з дiтьми чого не було. Олеся каже: - Не бiйтесь, дiдусю, хiба ми не знаКмо? А Михайлик-стрибунець i собi тоненьким голоском: - Авжеж, знаКмо! Побрали дiти глечики та й пiшли. Дiд довго дививсь Пм услiд. Iдуть, а Михайлик i каже: - Олесю-сестричко! Ходiм аж на той бiк лiсу. Лiс не можна було перейти, бо ж болото там було. А обходити далеко - верстов шiсть. Олеся каже: - Але ж це далеко. - Дарма,каже Михайлик,- так ягiд там багато. Ходiм, голубонько! - То й добре! - каже Олеся. I вони пiшли. Не увiйшли у лiс, а подались узлiссям. З одного боку був височезний, старий, темний лiс. А з другого боку простягався степ. Дiвчина й хлопець iшли швидко. Вже верстов п'ять одiйшли вiд дому. Коли це Михайлик скрикнув: - Глянь, Олесю, що то таке? Олеся глянула. Серед степу Пхали люди. Усi були верхи. То були не нашi люди. Гостроверхi шапки маячiли здалека. Таких шапок нашi не носять. Олеся багато чула дечого вiд дiда. Вона пiзнала цих людей - це були татари. Татари! Вони приПхали на ВкраПну палити села, убивати або в неволю забирати людей. Ось-ось вони побачать Пх i заберуть. Олеся вхопила Михайлика за руку i мовчки потягла в кущi. - Що то? Що то? - питавсь Михайлик. - Цить! Татари! Михайлик так i занiмiв. Страх обняв його такий, що вiн i слова не мiг вимовити. Олеся з-за кущiв бачила, як татари Пхали просто на лiс, як поводили сюди й туди головами. Це вони шукають, де село. Ще трохи пошукають та й знайдуть його. Що тодi буде? Село запалять, людей повбивають. I дiдуся вб'ють!.. Боже мiй!.. Треба бiгти, треба сказати!.. Але ж татари Пдуть кiньми: вони доПдуть швидше, нiж вона добiжить. Якби вони тут загаялись! Та як же те зробити, як це Пй зробити? Бiдне серденько в Олесi мучилось. А татари пiд'Пздили все ближче та ближче. Уже видко Пхнi обличчя. I вiдразу Олеся надумала... Вона вхопила Михайлика за плече: - Братику, бiжи лiсом додому, скажи дiдусевi, що Пдуть татари. ЧуКш?.. I вона потрусила хлопця за плече. Вiн немов прокинувся з того i глянув на дiвчину. - Бiжи, а то дiдуся вб'ють. - А ти ж? - спитався хлопець. Олеся штовхнула його, щоб бiг, кажучи: - Я знаю сама, що зроблю,- не бiйсь! Нiколи говорити - бiжи! Та все понад краКм, щоб од багновицi далi!.. Хлопець не думав довго. Вiн кинувсь у лiс i побiг з усiКП сили. Олеся зосталася сама. Вона постояла ще кiлька хвилин. Обличчя було блiде. Але вона не боялась. Вона вийшла з-за куща i пiшла попiд лiсом зовсiм не в той бiк, де було ПП село. Iшла так, мов не бачила татар. Але татари ПП побачили. Вони кинулись до неП. Олеся скрикнула й побiгла щосили далi. Та бiгла вона недовго. За хвилину татари наздогнали ПП, щось закричали, загукали, Пх було чоловiк тридцять. Вони зупинились i почали промiж себе джеркотiти. А далi один високий пiдiйшов до дiвчини. Вiн загомонiв по-нашому, але так погано, що Олеся ледве розiбрала, що вiн каже: - Хороша дiвчина! Хороша дiвчина! Ми тобi нiчого не зробимо, пустимо на волю, тiльки ти нам скажи, де тут Ксть село? Олеся каже: - За лiсом. Оцей лiс перейти - то й село по той бiк. А татарин Пй: - То ти нас проведи цим лiсом, а то ми дороги не знаКмо. Олеся каже: - Проведу. А татарин знову: - Та не одури й не тiкай, а то бачиш оце! I вiн вийняв з пiхов криву гостру шаблюку та й лиснув нею перед очима у дiвчини. - Бачиш оце? Голову зрубаю! - Бачу! - каже Олеся. Олесi накинули на шию аркан. Високий татарин узяв той аркан у руки, пустив дiвчину поперед свого коня й сказав: - Веди! Олеся повела. Але вона йшла зовсiм не в той бiк, куди Михайлик побiг. Вона ще трохи обiйшла лiс, тодi знайшла стежку, що бiгла зо степу, i пiшла нею. Татари Пхали слiдком за дiвчиною. Дедалi лiс усе густiшав. Олеся вела ворогiв просто в середину лiсу, де було болото. Вона вела й думала: "Чи добiг же Михайлик додому? Чи сказав же дiдусевi? Ох, хоч би менi довше поводити Пх, поки вiн добiжить!" I вона йшла тихо, iнодi звертала убiк, тодi знов назад вертала'сь. Татари сердились, а високий кричав: - Чого ти плутаКш? Веди гарно, а то ось! - I вiн показував рукою на шаблюку. Дiвчина казала: - Ось зараз вийдемо з лiсу,- там i село. I вела далi. Лiс зробився страшенно густий. Але ж Олеся добре його знала. Вона так часто ходила сюди по гриби, по ягоди. Вона знала, де болото. Невеличка смужка твердоП землi вганялась у драговину. Олеся повела татар туди. За деревами болота не було видко. Навкруг було темно i пуща така, що тiльки той, хто добре знав лiс, мiг вiдцiля вийти, не загрузши в болотi. Високий татарин скрикнув: - Чого ж ти стала? Веди! Дiвчина повернулася до ворогiв. На блiдому обличчi палали темнi очi. Вона глянула ворогам у вiчi i тихо промовила: - Я далi не пiду. Татарин пiд'Пхав аж до неП, показав Пй нагая й вилаяв. Дiвчина осмiхнулася: - Я не поведу вас далi, хоч би ви й убили мене. Я вас, вороги, завела в цей лiс, i ви не вийдете вiдцiль. ТiП ж митi нiж блиснув у татарськiй руцi i вдарив дiвчину в груди. Як билина пiдрiзана, впала вона додолу. ЏП головонька схилилась i чиста душа покинула тiло. Татарин плюнув на неП, i всi вороги повернули назад. А Михайлик тим часом добiг додому. Вiн казав, що татар хто й зна скiльки. Люди покидали все i повтiкали у лiс. Дiд Данило думав, що вiн там i Олесю знайде. День просидiли люди у лiсi. Далi Пм не стало харчу. Другого дня треба було вертатися. Послали двох парубкiв подивитися, що в селi. Парубки вернулися i сказали, що в селi все цiле. Люди зрозумiли, що татари Пх обминули, i почали вертатись додому. Але ж Олесi там не було. Дiд Данило попрохав кiлька чоловiк, i всi, узброПвшись, гуртом пiшли шукати ПП в лiсi. Михайлик привiв Пх до того мiсця, де вiн покинув Олесю. Тут знайшли татарськi слiди. По тих слiдах пройшли у лiсову пущу. Довго йшли, аж поки побачили татарських коней, що позагрузали в болотi. Татар не було. Мабуть, вони позлазили з коней та й потопли у багнюцi. Дiд Данило йшов попереду. Вiн перший побачив Олесю. Вона лежала мертва. На шиП в неП був татарський аркан. Тодi зрозумiв дiд Данило i всi люди, що вона своКю смертю обрятувала рiдне село. Зробили мари з гiлок i понесли дороге тiло додому. * * * Другого дня ховали Олесю. Подруги-дiвчата несли труну. В Пй лежала Олеся, убрана, як молода княгиня. На головi у неП був вiнок. Навкруги спiвали пташки, вгорi сяло сонце. А вона лежала тиха, спокiйна. Навiть здавалось, що на обличчi в неП сяла якась радiсть. Еге, Пй можна було радiти. Ридаючи, провели ПП до холодноП ями; ридаючи, засипали землею. Не сам. дiд Данило плакав, плакали всi: i старi й малi, i чоловiки й жiнки, i подруги-дiвчата. Але як кинули на могилку останню лопату землi, дiд Данило пiдвiв голову. Вiн уже бiльш не плакав. Обличчя йому було поважне. Вiн простяг руки над могилкою i сказав: - Кожен повинен боронити свiй рiдний край, не жалiючи життя! Дай, боже, всякому такоП смертi! 1890. БЕЗ ХЛIБА I Край села стояла хата поганенька, а в Пй жив селянин iз жiнкою та з дитиною - хлопчик був. невеличкий, недавнечко народився. Вже третiй рiк був, як вони побралися, - з чужого села вiн ПП взяв,- а все нiяк не могли збитися на хазяйство. У Пх тiльки й було худоби, що теличка,- купили ПП торiшню весну,- та й та недавно здохла. А хоч би й не здохла, то все ж годувати нiчим було б. Як усе недороди, то й самим Псти нiчого - не то що теличцi. Поплакала Горпина за теличкою, так хiба з того доможеться? На весну зовсiм у селянина не стало хлiба. Тижнiв зо три позичками жили, а тепер уже його знаК, як i жити - нiхто й позичати не став, усякий каже: - Що я тобi позичатиму? У мене в самого, може, дiти голоднi сидять, а тобi давай, давай, а назад i не сподiвайся. Ти вже он у всього села напозичавсь. Тут сам за мiшок хлiба, може, хтойзна-що вiддав би! Раяла жiнка Петровi до пана пiти, найнятися. Пiшов на сусiднiй хутiр - не взяли: i так багато, кажуть, наймитiв. До другого пана пiшов, так той глянув, що в Петра одежа - лата на латi, подумав, що гольтiпака, пройдисвiт якийсь,- не схотiв i говорити. - Геть! - каже,- багато вас тут ходить таких!. Зовсiм не знав Петро, що й робити. У кого коняка була, так хоч возити панськi дрова з лiсу наймалися, а йому й того не можна. Одного ранку встала Горпина вдосвiта. Дитина ще спала. Молодиця почала тихесенько бiля печi поратися, а Петра послала дров урубати. ПораКться, а сама думаК: - Якби цей тиждень так-сяк перебутися, а там, може, помiг би господь, то поПхала б до батька в Сироватку: може б вони хоч з мiшечок дали. Лихо без коня: то сiла б, поПхала, та й годi; а тепер, поки-то випрохаКш у кума того коня! Вiдчинилися дверi. Петро внiс дрова, додолу кидаК. - Та не грюкай-бо так, дитину збудиш! - каже Горпина. Розтопила молодиця в печi, постановила горщики. Тодi пiдiйшла до дiжки з борошном, глянула: - Петре, а Петре! - Га? - А що ми оце робитимем? - Як? - Борошна тiльки на раз, та й то хлiбини на двi. Помовчав Петро, далi каже: - Що ж його зробиш? Я вже й сам не знаю... - Хiба ще пiти попрохати?.. - Та до кого ж iти, коли у всiх напозичалися так, що нiхто вже не даК? Горпина й сама це добре знала. Замовкли обоК. Прокинулась дитина в колисцi, молодиця взяла ПП на руки, почала годувати. Воно вхопилося голодне, та й кинуло: молока нема. Тiльки ще дужче заплакало. Каже Горпина: - Хоч би вже самi, та оцiКП дитини не було, а то тiльки дивишся, як воно мучиться: сама голодна й воно голодне щодня, бо молока нема. Петровi самому дитячий плач мов ножем серце краяв. Так хiба жалем поможеш? - ЗнаКш що, Петре? Пiди попрохай старосту - може, вiн з гамазеПв дасть?.. Мовчить Петро, а дитина все плаче, усе мов ножем серце краК. Устав Петро, каже: - А пiду! Не здихати ж iз голоду! Узяв шапку, ще постояв, подумав, а далi й пiшов мовчки. Вiн знав, що староста не може сам дати, а все ж пiшов, щоб хоч не чути, як дитина плакатиме. - А може й дасть? - думаК,- хто його знаК?.. Треба попрохати добре. Шкода, що на чвертку ратушним нема. Прийшов Петро в ратушу, увiйшов, перехрестився: "Здоровi, з середою!" сказав i став бiля порогу. Староста в кутку за столом сидiв, а писар з шафи папери виймав, по столу розкладаючи. Бiльше нiкого в ратушi нема, тiльки Петро та Пх двоК. НамiряКться все Петро сказати, та нiяк не зможе. ДумаК: "А як скаже - нi, не дам?" I як подума про це, подума, що тодi в його дома i жiнка, й дитина голоднi сидiтимуть, так дух йому перехопить, i не вимовить вiн нiчого, тiльки стоПть бiля порогу та шапку драну в руках мне. Бачивши староста, що йому чогось треба, а нiчого не каже вiн, став сам питатися: - А чого тобi, Петре? Пiдiйшов Петро ближче, вклонився. - До вашоП милостi,- каже. - Ну? - Не положiть гнiва, прийшов оце до вас... От уже третiй день, мало що й Пвши, сидимо... Сьогоднi й крихти в ротi не було i борошна нема... - Ну, то що? - Не положiть гнiва... Я вже всюди прохав, так хто ж його позичить, як у самого, може, нема?.. Так я оце... чи не дозволили б з гамазеПв хоч мiшечок дати?.. Глянув на його староста та й засмiявся. - Ге, хлопче? Цього ми не можемо своКю волею зробити, на це дозвiл од начальства треба. - От управи земськоП, розумiКш? - каже писар. - Та воно так,- каже Петро.- Та чи не можна б як-небудь там, хоч трiшки?.. - Та й чудний же ти який, чоловiче! Ти ж чуКш, що нi, нiяк не можна. Петро постояв, помовчав, та й каже: - Та може воно так, i без управи?.. Хоч небагато... - Та тобi ж кажуть, чи нi? Позакладало тобi? - визвiрився писар. А Петро все стоПть, не йде. Вiн i сам не розумiв, чого ще вiн ждав. Тiльки як же його йти без нiчого? Дома ж i картоплю вже затого поПдять!.. Хiба ще раз спитатися? - Та я вiддав би скоро, ось тiльки б заробив, так i вiддав би... Писар зовсiм розсердився: - Та кажуть же тобi, що нi! Що тобi, сто разiв казати? Хоч ти йому коляку на головi теши, а вiн усе - дай та дай! Ну, люди!.. Пiшов Петро з ратушi. II Забавила Горпина дитину, положила,- сама з останнього борошна спекла двi перепiчки, борщу та картоплi зварила. ПораКться, а сама думаК: - Сьогоднi так-сяк перебудемося, та й завтра... Як дадуть Петровi, то, може, й до батька не треба буде Пхати. Нi, хоч i дадуть, а все ж на сiвбу немаК,- Пхати не минеться. Повиймала молодиця перепiчки, хату вимела та й сiла прясти. У самоП прядива не було цього року - сiяти не мали де, так чуже брала вiд повiсма. Усе за тиждень яких днi сорокiвки заробить, а то й копу. - Копу заробiшi за тиждень, а на карбованця з'Пси,- думаК Горпина, нитку викручуючи. Коли чуК, рипнули сiнешнi дверi. - Мабуть, Петро,- думаК молодиця, - чи несе ж хоч що-небудь?.. Справдi Петро. Увiйшов мовчки, сiв на лавi, нiчого й не каже. Позирнула Горпина на його i вiдразу вгадала, що дурно вiн ходив. - Петре,каже,- нiчого не дали? - Кажуть, що без панiв земських не можна...- понуро вiдказав Петро. Мовчать обок. Петро, похнюпивши голову, сидить сумний-сумний. А Горпина схилилась на прядку i не пряде вже. Глянув на неП Петро,- така вона змучена, зовсiм змарнiла. Так жалко йому стало ПП. Пiдiйшов до неП, обняв, та й каже: - Годi, голубко моя, годi! Не журись... Пiдняла очi Горпина, а в очах сльози. - Ми то перетерпимо,- каже,- а дитина як? Яково Пй терпiти? Та й заплакала Горпина тихо... Згодом озвалася знову: - Та вже ж така, мабуть, наша доля. Як бог поможе, то й перетерпимо. То розважити жiнку хотiв Петро, а тепер чуК, як у самого на серцi все важче та важче стаК. А як сказала вона, що терпiти треба, то й не вдержався: - Та доки ж його терпiти? - аж скрикнув. -Уже ж i так, здаКться, дня не минаК, щоб не терпiли! - Та вже ж, мабуть, так бог дав! - знову каже Горпина. Петро насупився. - Та хiба ж ми вже такi грiшнi, хiба ж немаК вже й грiшнiших од нас, що таке лихо ми терпимо? Нiчого не сказала Горпина, замовк i Петро похмурений. Мовчить, а думи снуються в головi: - Хiба ж то правда? За вiщо ж мусимо з голоду вмирати? Староста не дав, а як сам, то хiба не бере вiдтiля ж? Торiк же вкрав четверть ячменю... Вони крастимуть наше добро, а ти з голоду вмирай i дитина нехай умираК! Та й обняла Петра злiсть; така злiсть у його в серцi заворушилася вiдразу на старосту, що й не сказати. - Вiн у достатках,- Петро думаК,- та ще й краде, а я голодний, то що менi робити? И хтойзна-що зробив би вiн старостi, так запалилося. Схопився похмурий з мiсця, пiшов з хати. По двору блукаК, а думка не кида: - Не вмирати ж iз голоду! МоК ж добро, не чиК там, бо й я ж туди зсипав, а тепер, як менi Псти нiчого, так дати не можна! Ну, так я ж у вас не прохатиму! Я й сам без вас вiзьму! I скiльки вiн не думав, то все одно в головi стоПть: "вiзьму!" - Не чуже ж я вiзьму, а своК. Коли не дають самi, треба криткома брати. I так вiн потроху до тiКП думки звик, що зовсiм не лякавсь ПП. Спершу йому здавалось аж страшно, як вiн про це думав, а тепер i дарма,- звик. I як звик, i не став цього зовсiм боятись, тодi наважився зробити так, як надумав. - Пiду, дiрку в гамазеП продовбаю та й наточу! - думаК Петро. Тiльки як про це Горпинi сказати? Вiн знав добре, що вона зроду того не схоче, знав, що хоч як ПП вмовляй, а на це не пiдмовиш. А що ж його бiльше робити? Вiн бачив округи себе лихо, а не мiг тому лиховi запобiгти. Бачив, що й люди не хотiли йому помочi дати. Он староста краде, а йому так не дав! Усюди неправда!.. I тепер йому не здавалося грiхом украсти. А все-таки боявся казати про це Горпинi, бо почувався, що й вiн не по правдi робить. А Горпина стала помiчати, що з Петром робиться недобре щось. Все похмурий та смутний ходить. Почне вона питатися, нiчого не каже, або: "Та так... Щось голова болить". Iнодi ж гляне понуро так на неП та й одмовить: "А з чого ж його веселому бути?" Бачила молодиця, що не такий став Петро, а запобiгти лиховi не знала чим, тiльки журилася ще дужче. А тим часом хлiба вже не було, картоплю всю поПли, затого вже зовсiм нiчого Псти буде. До батька не довелось Горпинi поПхати - коня нiхто не дав, а пiшки хiба ж легко сорок верстов до Сироватки пройти, та ще й з дитиною. А покинути дома ПП не можна: i так ледве жива тiКю краплею молока, а як покинути, тодi й зовсiм хтойзна-що буде. Бачить усе те Петро i знову сам собi каже: "Вiзьму! Не здихати ж, як собацi! Хай Горпина що хоче каже". Одного разу лежить вiн уночi з жiнкою на полу, не спиться йому, бо думки не дають. Та й думаК вiн: "А що, як Горпинi зараз скажу?" Але не сказав, тiльки ще дужче почав з одного боку на другий перевертатися. - Чого ти, Петре? - Нiчого,каже. Стала вже дрiмати Горпина, коли чуК, кличе Петро: - Горпино! - Га? - ЗнаКш що... - Ну? Став Петро, знову боПться казати. - Та я нiчого... Я хотiв спитати, чи К у нас вода в хатi? Пити хочу. - Та в дiжцi ж... Устав Петро, наче воду пiшов пити, а в самого думка: "Сказати? Та вже ж од неП не сховаКшся - чи тепер, чи тодi, а казати доведеться". Прийшов, знову лiг бiля жiнки, вкрився. - Горпино, що ж далi робитимем? Нiчого не каже молодиця: вона вже всi думки передумала, та нiчого не вигадала. Тодi Петро почав, заникуючись: - А я... я... ЗнаКш, що я думаю? - Що? Та й знову Петро зупинивсь, далi вiдразу заговорив швидко, неначе поспiшаКться: - Не здихати ж iз голоду!.. Џм нiчого - он i староста: сам грошi громадськi краде, а нам хлiба шматка не даК. Хiба ж нема й нашого там? Хай! Панькатися з Пми, чи що? Хiба вони розумiють? Узяти та наточити з гамазеП!.. - Бог з тобою, Петре! Що ти кажеш? Аж розсердився Петро: - А що ж, iз голоду,- каже,- вмирати? - Грiх, Петре! На те божа воля!.. Бог так дав... А чужого не руш! - Грiх! А з голоду вмирати - як? Хiба я своКю волею йду? - Дак Що, Петре,- перетерпiти треба... Не ходи!.. Страшно вiдразу стало Горпинi. Пригорнула вона чоловiка. - Петре, годi! Бог поможе... Пiдеш сам до батька, вони дадуть... А те покинь, зовсiм покинь! Грiх! То вагався хоч трохи Петро, а тепер, як стала Горпина вмовляти, знову пiднялась у його на людей злiсть, так i клекоче у грудях. - Пiду, говорить, - не кажи менi нiчого,- пiду! III День поминув, нiч насунула. Дiждався Петро пiвночi, одягся, узяв з собою три мiшки й свердел та й пiшов до гамазеПв. Нiч була темна. Петро перейшов свiй город, вийшов на вигiн. На душi в його якось спокiйно було. Вiн уже раз наважився зробити це дiло i бiльше не думав про те, яке воно. "Пiду та й украду",- думав вiн, i йому не здавалося, що вiн погано робить, бо вiн просто забув про це, неначебто про це й думати не було чого. Спокiйно та смiливо йшов, нiчого не лякаючись. Ось вигiн кiнчаКться, щось зачорнiло здалека. "ГамазеП",-подумав Петро.-"У сторожа гамазинника вже не свiтиться,- будуть повнi три мiшки". Легкою ходою пiшов далi. Уже недалеко! Тiльки, що це? Голосно, дзвiнко вiдгукнувсь у повiтрi крик. Мабуть, сич. Знову кричить, "нявка" - нi, це сова. I вiдразу страшно Петровi стало. Щось перехопило дух, серце застукало в грудях. Вiн зупинився, став прислухатись. За спиною аж морозом сипнуло. - Пiймають, пiймають! Злодiй!.. I знов одразу, наче снiгом обсипало. То смiливий був i спокiйний, а тепер усе те зникло. Вiн увесь тремтiв. - Йти, чи не йти? - думав вiн. - А як пiймають? Вiн знову почав прислухатися. Але навкруги всюди було так тихо, що вiн мiг чути, як у його в грудях колотилося серце. - Може, вернутися?.. А завтра знову будемо без хлiба!.. Нi вже - пiду! I вiн тихо-тихо почав прокрадатися до гамазеПв; пiдiйшов до Пх, ще раз озирнувсь округи. В темрявi нiчого не видко. Тодi полiз пiд будiвлю. Щороку зсипавши зерно у засiки, знав, з якого вони боку. Обережно пiдлiз вiн до того мiсця, лiг на спину. Тодi наставив свердло, почав вертiти. Сухе дерево трохи затрiщало. Петро зупинивсь, прислухаючись. Далi знов почав робити. Свердло глибше та глибше влазило в дерево - незабаром i дiрка буде. Петро з усiКП сили натиснув на свердло, лежачи на спинi. - Агов! Семене! Е, стонадцять кiп!.. Петро здригнувсь. Хто це? Сторож? Серце колихнулось у грудях, а далi немов застигло - Петро слухав. Холодний пiт виступив у його на лобi. Вiн так i закам'янiв, пiднявши руки вгору до свердла. Знову чути: - Семене! Семене!.. А, щоб тобi! Ну, я й сам, хiба менi що? Не вмiю заспiвати?.. Стонадцять!.. Гей!.. Ой там за байраком Танцювала риба з раком... П'яну пiсню чути було бiля самоП гамазеП. I як хтось iде, чути. Та гей: танцювала риба з раком, А цибуля... - Тю на твого батька!.. Чого сюди? Нi, я сюди не хочу, додому пiду! Гей, а цибуля з часником, А дiвчина з козаком! П'яний пiшов. Голос i хода затихли. Петро не ворушивсь. Вiн затримав духа й ждав. Ось уже нiкого не чути. Вiн ще прислухавсь. Нi, нема нiкого. Тодi останнiм натиском вiн довертiв дiрку. Налапав мiшок, пiдставив, витяг свердло. Зерно сипнуло. Трусячись, як у пропасницi, Петро понасипав усi три мiшки. ГамазеП були низько при землi, то не можна було повнi понасипати. Одначе, що тепер робити? Покинути дiрку незатулену - зерно витече на землю, завтра побачать, знайдуть. Треба заткнути. I чого це вiн не взяв затички? Петро затулив дiрку однiКю рукою, а другою почав шукати трави на затичку. Трава не росла пiд гамазеями. Згадав, що в його К хустка. Знайшов ПП, так-сяк заткнув дiрку. Тодi витяг один клунок з-пiд гамазеП, став i думаК: - Додому нести? Нi, то дуже довго буде. Попереношу на могилу, нехай там перележать поки що. Могила була за селом, на цьому ж вигонi, там, де колись границя йшла, а тепер тiльки вал зостався високий. Поспiшаючись, однiс Петро один клунок. Тi два клунки були меншi, вiн забрав Пх одразу. Усi три вiн заховав на могилi в бур'янi. Хотiв був додому йти, та знову про дiрку згадав. Треба взяти кращу затичку, а то хустка коли б не випала. Вiн тихо пройшов до чийогось тину, виламав цурпалок i пiшов знову до гамазеПв. Пiдлiз уп'ять, обережно витяг хустку й заткнув дiрку дерев'яною затичкою. Цурпалок саме прийшовсь i мiцно стримiв у дiрцi. Петро спробував - добре. Мабуть, додолу трохи зерна розсипалося. Вiн помацки позагортав його землею. Вернувся додому, увiйшов у хату. - Горпино! Нiчого не чути. Мабуть, спить. Лiг вiн на пiл, не роззуваючись, тiльки свиту скинув. - Горпино, ти спиш? - Ну? - Я заховав на могилi... - Про мене де хоч ховай, а я тобi у помочi не буду! Замовк Петро. IV Нiкому й на думку не впало, щоб можна було вкрасти хлiб iз замкненоП гамазеП. Та й крадiжка була невеличка, то не дуже й помiтна. Бачачи Петро, що нiде нiчого про крадiжку не чути, перенiс жито додому. Та його стало не надовго. Уп'ять хоч знову красти йди. Та тiльки тут трошки пособила доля. У сусiднього пана Петро впрохавсь у найми. Став вiн жити в пана, тiльки ночувати додому ходив. Дома злиднi зосталися злиднями, але й за те хвалити бога, що хоч голоднi не сидiли. А про крадiжку й досi не чуть було нiчого. Петро заспокоПвся. Отже нi, не заспокоПвся... Вiн давно вже згубив свiй спокiй, давно його не стало, аж iз тiКП темноП ночi, як вiн пiд гамазеями був. I не крадiжка стала його мучити, нi! Про неП вiн спершу й не думав. Тiльки ж Горпина мов не та до його стала. Зникли тi розмови щирi та ласкавi,- тепер вона з чоловiком iнодi й слова не промовить за день - сумна-сумна ходить. Далi й у найми пiшов Петро, став тiльки ввечерi жiнку бачити - не пособилося. Все мовчить. То щоночi Петро ходив, а то вже тiльки двiчi, тричi на тиждень, бо знаК, що дома не привiтають, не загомонять, що дома ще тяжче на серцi буде. Вiн не докоряв жiнцi: його самого вже починала гризти згадка про те дiло. Удень, серед невгавноП роботи, ще не так було тяжко - забувалося; а в тi ночi, що вiн то в пана, то дома ночував, у тi похмурi ночi не було йому спокою. Бо загинуло його щастя, може, навiки загинуло. А воно ж було колись, те щастя, було навiть i тодi, як голод Пх мучив. А тепер усе зникло. Тiльки груди пече, так пече... "Хоч би кара, та не така. Хоч би налаяла мене, хоч би докоряла, а то мовчить, нiчого не каже, а як билина сохне". Це було в недiлю ввечерi. Петро сидiв дома бiля столу, а Горпина на полу дитину колихала. Каганець потроху блимав, i при його свiтлi жiнка здавалася ще бiльше змученою, нiж удень. Обличчя змарнiло, очi позападали, i якась мука свiтилась у Пх у той час, як вона Пх пiднiмала вiд колиски. Жаль стис