Њвген Гуцало. Княжа гора ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Зоддалеки гора Княжа - як бурий ведмiдь превеликий, що розлiгся на березi рiки. Пливучи в човнi по рiцi, поволеньки наближаКшся до цього сонного горбатого ведмедя, котрий переднi волохатi лапи витягнув низькими кручами ген-ген уперед, поклавши на них довгу морду. I коли придивитись iз човна пильнiше, можна вгледiти опукле нашорошене вухо, яке i ввi снi не опускаКться, прислухаКться до безмежжя простору, можна розрiзнити й приплющене ведмеже око, над яким куцi вiП здригаються так, як на вiтрi здригаються дерева. Цей ведмiдь спить на березi рiки не тiльки взимку, а й улiтку, коли, здаКться, грiх не проснутись i не поласувати доспiлими ягодами та медом диких бджiл, вгамувавши спрагу блакитною рiчковою водою, в якiй хлюпочеться довга шерсть на переднiх лапах. Величний i грiзний, вiн втрачаК своП ведмежi обриси, коли наближаКшся в човнi до берега, й ти вже не бачиш нi простягнутих уперед лап, на яких у сонному супокоП лежить ведмежа гостра морда, не бачиш i могутнього горбатого хребта, а тiльки - гористий берег, що круча за кручею спинаКться до гори, а на кручах живими зморшками брижиться лiс, який тут, унизу, з первозданною нiжнiстю зеленiК шелюгою по бiлих пiщаних обмiлинах, де в святкових веселощах граК риба й де чайки лiтають i плачуть, мов неприкаянi душi померлих. Тепер пливеш повз Княжу гору - й не видно ведмедя, й не страшно його заснулоП звiриноП сили, вже твою душу опанував одухотворений, легкий i чистий простiр величноП рiки, що в якомусь пiсенно-музичному екстазi струмить i стелить то зеленi, то синi хвилi води, й ця серпанком повита рiка - попереду нескiнченна, обрiКм не обмежена, бо отам он на млистому овидi вона видимо переливаКться за порiг обрiю, й ти пливеш по ПП пiсенно-музичнiй течiП, що взяла тебе пiд свою незбориму владу, не можеш вивiльнитись вiд неП - та й не маКш такоП душевноП потреби, вже не вiдчуваКш часу й простору, бо вони не те що зникли, а розчинились у тобi, й ти розчинився в них, ставши Пхньою невiд'Кмною часткою, творячи з ними Кдину сутнiсть, ставши матерiКю цiКП незнищенноП вiчноП рiки, яка несе тебе, й гори КняжоП, що не зникаК, а тiльки постаК все в нових i нових своПх вiдмiнах... У давнiшi часи чи й не такi давнi роки дiд Гордiй зодягав свою голову в бiлу хмару, що кiльчилась розвiяними баранячими кiльцями. Щоправда, хмару йому на голову нагнав не вiтер, а бурi життя, так що хмара не з синього неба, а з чорноП землi, бо на землi вiдцвiло його чорне волосся, на землi... У той пам'ятний для всього села весняний день дiд Гордiй, у розкуйовдженiй хмарi посивiлого волосся, свiтячи лискучою шкiрою дубленого обличчя, не так прийшов до сiльськоП крамницi пiд яворами, як статечно приплив на довгих вусах, схожих на сомовi. Пiд кущистими бровами очi в старого сидiли так тихо, як до пори й до часу сидять чорти в болотi, лиш лукавi iскорки-бульбашки спливали з ПхньоП кароП глибини. В руцi пiднiсши для показу надутий шкiряний капшук iз грiшми, дiд Гордiй голосом спiвочим, як калинова сурмонька, став замовляти товари, що лежали на полицях, брав Пх у зачудованого лавошника й складав до великого лозинового кошеля, з яким уже десяток лiт ходив на рибу, а кошелю зносу не було. В розверстiй пащi кошеля вмiстились крам на хустки для баби, гостинцi для невiстки та для внукiв, битi i шитi валянки для сина, всяка всячина на хазяйство, а ще й усякi несподiванки для родичiв, бо в старого душа була щедра, як сонце в небесах. Рахiвниця в руках лавошника на прилавку клацала, як голодний пес, що марно ловить мух, аж поки в пащi лозинового кошеля вже не вмiщалось нiчого. Лавошник, заПкаючись, немов нечисту силу вгледiв, спантеличено назвав суму, яку виклав кiсточками на рахiвницi, й незворушний - наче Княжа гора в гожу днину! - дiд Гордiй заходився розв'язувати пузатого шкiряного капшука. З капшука на зжолоблений прилавок тугим потоком проллялись металевi грошi, брязнули срiблом та золотом, замерехтiли таким барвистим свiтлом, якого стiни цiКП староП крамницi не бачили ой як давно! Кiлька покупцiв, що трапились у крамницi на таку пригоду, геть збаранiли на лицях, i лавошник також збаранiв, а що баранкуватiсть на роботi йому була не до лиця, то мав озватись не блеянням, а людським голосом. А як ти озвешся, коли язик iз рота начебто вiдбiг аж за надцять верст, за Днiпро, й звiдти не повертаКться? Лавошник перебирав монети, й пальцi в чоловiка тремтiли, немов корчились на золотих жаринах, на срiбних жаринах, на мiдних жаринах, на бронзових, на алюмiнiКвих, на залiзних та ще на якогось металу жаринах, iз яких i палахкотiло вогнище на прилавку. - Вiдлiчуй, Семене, скiльки назвав, - калиновою сурмонькою просурмив дiд Гордiй. - Так ви, дiду, не тими грошима платите, - зрештою спромiгся на слово лавошник. - Аз яких це пiр золотi й срiбнi грошi перестали бути грiшми? - Дiду, ви... не викидаКте коникiв? - Та хiба я кониками плачу за товари? - Платiть нашими грошима, а не такими!.. I без коникiв! - Людоньки, якi ж це коники? - Дiд Гордiй iз сивою кучмою хмари лукаво поглядав на решту спантеличених покупцiв. - Та в оцiй крамницi вже ого-го з яких пiр не розплачувалися золотом i срiблом. - I не будуть розплачуватися! - зверескнув лавошник, чуючись зовсiм дурнуватим, наче й розум од нього забiг ще далi за Днiпро, нiж бiгав недавно язик. - Ну, гаразд, золото й срiбло в тебе не в цiнi, - сурмив у калинову сурмоньку дiд Гордiй. Видлубав iз свого скарбу iржаву монету з малюнком якогось бородатого царя в коронi. - А за цi грошi що в тебе можна купити? Солi? Гасу? - Такими грошима, дiду, розплачувались пiвтисячi рокiв тому! Отодi б ви купили за них i корiв, i волiв!.. Старий та древнiй ви, дiду Гордiю! Скiльки живете - тисячу рокiв? Чого ж забулись потратити своП грошi тодi, коли були молодшим? - То, може, вернутись менi в молодiсть? Бо ж не пропадати добру! - А вертайтесь! Ви такi, що вернетеся. Сьогоднi тут, а завтра там, якщо тiльки не перепинять по дорозi хвацькi хлопцi... Поки лавошник хапливо, наче ось-ось мали наскочити злодiП, спорожняв лозиновий кошiль вiд товарiв сiльськоП крамницi, якi за срiбло й золото не купиш, дiд Гордiй священнодiяв над скарбом, ховаючи монету за монетою до шкiряного капшука, вiд чого капшук надимав i надимав боки. Взявши в руку порожнiй кошiль, старий сказав на прощання: - По-всякому випадало базар'ювати i ярмаркувати, а отак - iще нiколи й нiде!.. Пiшов, увiрвавши пiдошов! Та й подався з крамницi дiд Гордiй у хмарi кучматого волосся, що порскими хвилями заливало чоло, й очi його карi, вже не лукавi, двома хижими кiбчиками линули з дубленого обличчя - й не могли зiрватися з-пiд кущистого надбрiв'я. Лавошник став на порозi крамницi - як iз хреста знятий i не вiдривав погляду вiд жовтого капшука в дiдовiй руцi, аж поки дiд iз капшуком пропав за деревами. Тодi лавошник iзнадвору замкнув крамницю на двi кутi залiзнi штаби, зайшов до крамницi через пiдсобку, випив одним духом пляшку пива й, заПдаючи пряним iржавим оселедцем, заплакав Пдучими, як руда сiль на iржавому оселедцi, сльозами. То не грiм гримiв у захмарених високостях, то гримiла баба Килина; губи ПП в'юнились блискавками, що корчились на худому щелепастому лицi; плескате пiдборiддя злiтало й опускалось, як злiтаК й опускаКться дерев'яний праник, яким при праннi вибивають шмаття на водi; помiж в'юнистих губiв-блискавок язик скидався на зiнське щеня, що сiкаКться й сiкаКться, а вилiзти з буди боПться. На диво, очi в баби Килини зоставались лагiдними й чистими, хоч би краплина гнiву схлюпнулась у Пхнiх озерах зеленого, наче затягнутих ряскою, мудрого спокою... То ти, урвителю, зламав соняшник, щоб Пздити, мов на конi? Ось я тим соняшником поПжджу по крижах твоПх, урвителю! Де це бачено - красу губити? А якби з твоПх в'язiв твiй соняшник зiрвати, голову, - чим би ти думав? А може, земля думаК тим соняшником, га! Добре, що на городi ще соняшники позоставались, по людських городах ростуть, по всiх селах. То Пхнiми головами земля думаК, урвителю! ДумаК картоплею й гарбузами, цибулею й часником, кропом i огiрками. А ще як же вона славно думаК пiвонiями й красолею, ружами й чорнобривцями, любистком i матiркою. То в неП думки такi, пiснi такi - i ластiвка, й зозуля, й соловейко. Та в неП пiсня - мурашина кожна, а що вже тодi про звiрину в лiсi казати, про очерет у лузi чи про калину в байрацi! Та земля думаК навiть твоКю дурною головою, чекаК, поки вона порозумнiшаК, i всiма людськими головами думаК, а ще дощами й туманами, градом i снiгом, пшеницею i кукiлем у пшеницi, зiрками й мiсяцем, хлiбом i яблуками. Навiть твоКю многогрiшною бабою Ки-линою думаК земля, о, i твоПм дiдом ГордiКм, о, бо земля жива-живiсiнька. На Княжу гору поглянь - яка думка висока стоПть, а Днiпро якою думкою стелиться, от би тобi цi думки в голову вкласти, щоб розумiв землю, щоб шанував землю. Де ще таку живу книжку надруковану знайдеш? А ти соняшник ламаКш, урвителю! Гай-гай, сам себе зламав, тепер збiднiв на сонях, на думку золоту соняшникову збiднiв... Баба Килина громом гримить, ув очах - лiтепло ласки, й здаКться, що то вся видима земля озвалась бабиним голосом, озвалось ПхнК яблунево-яворове дворище, город квiтучий, село ПхнК приднiпровське, при Княжiй горi схоже на велетенську вощину диких бджiл, озвалася й сама Княжа гора джерельним бабиним голосом, а ще ж i Днiпро, що в'Кться за Княжою горою, небеса й сонце в небесах озвались бабиним голосом, i нiкуди не сховаКшся вiд нього, й вух не затулиш, бо, либонь, то вже й ти говориш бабиним голосом, то вже й ти став його джерелом... Зламана золота корона соняха гiрко осмiхаКться гаряче-вогнистими пелюстками, начебто плаче в сльозах, - ага, то ти плачеш соняхом, то твоП сльози в'януть на його молодому обличчi, то твоП печаль i жалоба мертвiють на його сонячному виду, бо ти сам себе зiрвав, каже баба Килина, сам понiвечив свою золоту думку. - Напилося, старе одоробло, аж iз вух йому капаК, - гнiваКться баба Килина, - а в ногах чорти сидять, колотять старiстю дiдовою, мабуть, i чорти разом iз дiдом напились, бо хiба не почастуК, не напоПть нечисту силу? Дiд Гордiй стоПть у дворi на зеленiй ряднинi споришу й спiваК: Мати синонька в дорогу виправляла, Мати синонька зрання научала: "Не пий, синоньку, першоП повнонькоП, Бо перша повнонька - велика зрадонька. Вилий, синоньку, коневi на гривоньку". - Правду казала ота мати, - бубонить баба Килина, - щоб вилив на гривоньку, аж ти такий iрод, що не послухаКшся. Вона хоче завести дiда в хату, аби вiдiспався, аби, сти-домирник, людей не смiшив серед бiлого дня; баба тру-чаК дiда в плечi, за сорочку смикаК, та хiба зрушиш iз мiсця дубового окоренка? - Де ж ти, бузувiре, пропив свiй розум? - А в добрих людей на весiллi, - кричить дiд голосом, у якому немов чавун кришиться. - Якi ж це добрi люди посеред бiлого дня п'ють i дiдiв споюють? - Згинь, бабо, згинь, - каже дiд своПй бабi Килинi, що схожа на язичок вогню, який метушиться бiля соломи, та не вгризе ту солому золотими зубами. - Я, може, до дзвiницi спершу ходив, а тодi вже здибався з добрими людьми. - До якоП дзвiницi?.. Таж нема давно тiКП дзвiницi! - Для кого нема, а для кого й досi дзвонить. Гей, внучку, чого сидиш на деревi, як вивiрка, ходи сюди, поплачемо разом! - Ти з п'яного розуму плачеш, а дитинi чого плакати? Дiд Гордiй уже веде тебе до криницi на лавку, над якою в'Кться гiлля - коси молодих вишень, обiймаК хмiльними руками, пiсня його чудна й п'яна: "Товстая в пiч саджала, зубатая зазирала, а чорнявая, сердечная, iз печi виймала", очi його димнi схожi на двох сизих турманiв, що нiяк не зiрвуться в полiт пiднебесний, дiдова рiч скидаКться на днiпровську повiнь, коли буйна вода несе шмаття криги, корчi, вирванi кущi, зайцiв на стовбурах дерев, уламки човнiв, усяку всячину, й з цiКП мови-повенi до твого слуху раптом долинаК голос сича, що важко ухкаК вночi на церковнiй дзвiницi, серпокрилий мiсяць висить над самiсiнькою Княжою горою, наче гора й сьогоднi, як завжди, примiряК собi золоту корону, й корона ця ой як личить Княжiй горi, але й сьогоднi вона, розбиваючись на скалки в днiпровськiй течiП, спливаК до обрiю, вже скоро потоне в iмлi, що страдницьки блiдне, й у цiй страдницькiй iмлi проступаК гранiтний хрест бiля дзвiницi, пiд тим хрестом у старовину поховано першого сiльського батюшку, малий Гордiй iз матiр'ю спинаються до того хреста крутою стежкою, а стежка вислизаК з-пiд Пхнiх босих нiг, вони хапаються руками за траву, а росяна трава порскаК мiж пальцiв, наче шовк-дим, а в Пхнiх вухах дзвенить дзвiн у причiлкову шибку, i крик у Пхнiх вухах ширяК шулiкою, церковний сторож б'Кться в хату: "а йдiть-но хутчiй до дзвiницi, годувальник ваш забарився бiля дзвiницi, ото й до хати нема", вже видерлися стежкою вгору, здолали церковну огорожу, вже бiля дзвiницi, вже хрест сiрiК на батюшчинiй могилi, наче гранiтна й острашлива квiтка розпачу людського, гранiтна квiтка скорботноП Кдностi людини зi свiтом посейбiчним та свiтом потойбiчним, а на цьому хрестi розiп'ято Пхнього батька-годувальника, який ще вчора зранку з такими самими бiдаками подався дiлити реманент на панськiй економiП, i ось куди пролягла його дорога з економiП, хто ж це з панських посiпак розiп'яв його на хрестi, шию пов'язавши батьковi заморським шовком, що сизими струменями хлюпоче на вiтерцi, й руки йому так само шовком прив'язавши, й нiженьки шовком докупи спутавши, це ж нiколи батько Пхнiй не ходив у заморських шовках, а тепер ось як високо пiшов у шовках панських, як вони вдвох з матiр'ю той хрест важкий вергали, з могили батюшчиноП вириваючи, а хрест не пiддавався, наче батюшка з могили не вiддавав хреста, обома руками тримаючись, а таки вирвали хрест iз чiпких батюшчиних рук, таки виважили з землi, припали грудьми до грудей батька-годувальника, а серце не б'Кться, припали вустами до вуст батькових, а вуста не дихають, заглянули очима своПми в очi батька-годувальника, а очi батьковi не бачать, уже сизою росою покрилось батькове лице, й роса сиза на батьковому лицi наче барвiнковою синню береться, наче батькове лице свiтаК стиха, бо вже й у селi свiтаК, з-за КняжоП гори прибуваК цiлющого свiтла, та не може досвiтнК цiлюще свiтло воскресити батька, i, розiп'ятого на хрестi, понесли його вiд дзвiницi, бо й люди наспiли на помiч, спустились вiд церкви на шлях, тут 'i сонечко проснулось, а лежить батько на хрестi, наче живий, здаКться, зведеться ось-ось, щоб покарати губителiв своПх, а село вже прокинулось - i йдуть та йдуть за батьком до самоП хати, цiле море людське зiбралось бiля хати, поклали хрест пiд яблунi, саме яблунi вiдцвiтали, й цвiт яблуневий капаК на батькове лице, наче яблунi плачуть, ох, дитино моя, а матiр вiд батька вiдiрвати не можуть, вона сама пнеться на хрест, i мене вiдiрвати вiд батька не можуть, i я з матiр'ю пнуся на батькiв хрест, ох, внуку, суботонька - то збiрний день, недiлонька - то весiльний день, скiльки там часу минуло по батьковiй гибелi, я на островi посеред Днiпра пасу з хлопцями череду, аж дивимось iз острова на берег - i очам не вiримо, бо й як ти очам повiриш, коли попiд кручами там верхи на конi хтось Пде, ми скочили на ноги, дивимось на коня й на верхiвця дивимось, бо достеменно мiй батько покiйний на конi Пде, позацiплювало нам, бо як же це вiн iз могили пiдвiвся, як же це вiн воскрес, коли на хрестi розiп'ято, коли всiм селом поховано, коли вже його губителям наша рiдня вiддячила, а вiн Пде верхи на конi пiд яворами, ох, внучку мiй, у вiвторок пиймо горiлку, у середу покотимо бочку, а в четвер додомочку, невже мана привидiлась, але ж не мана, бо й хлопцi бачать, тодi я з острова шубовсь у Днiпро, пливу, а течiя назад зносить, пливу, а течiя збиваК, до батька не хоче пустити, ну, то я таки пливу, рiчку руками рву на шмаття, наче ворога шматую, бо ж батько геть вiд'ПжджаК на конi, ось-ось за кручами пропаде, а, мабуть, неспроста навiдувався на цей свiт, хотiв здибатися з нами, тiльки не бачить мене зараз, пропаде за кручами - й не зобачимось бiльше нiколи на вiку, таки доплив, бiжу берегом, хочу кричати, а голосу нема, тiльки зiпаю, ген-ген виднiК батько на конi, спинився на пiщанiй косi, кiнь воду п'К, грива в Днiпрi купаКться, я передихнути не годен, серце в горлi стало, я б ноги поклав на плечi, аби так швидше, а кiнь, либонь, притомився, п'К воду, вже добiгаю, голосу нема, та я таки крикнув, батько обернувся, всмiхаКться так, що душi живоП нема, я теж смiюся, руки простягаю, в рiчку падаю, стаю на колiна, тiльки ось батько наче не своПм обличчям усмiхаКться, якесь не батькове обличчя в батька, ну, думаю, це пiсля страшноП розлуки, це в нього на тому свiтi лице одмiнилося, струпiшало й почорнiло, губи запали, волосся пiд картузом вигорiло, на тому свiтi хiба таке ще трапляКться, й озвався батько голосом до мене якимсь не батьковим, плюсклим, але ж i голоси, мабуть, плюскнуть на тому свiтi, зводься, каже, з колiн, чого став на колiна, мовби молишся на мене, каже, викапаний ти батько, i батько твiй змалечку такий самий на виду був, i тодi вдарило мене щось у душу, сльози снопами з очей бризнули, бо хоч i в батьковому одязi, бо хоч i в батьковому картузi, та на конi зовсiм не батько, а його дядько Шаргало, що й цигана одурить, так любив коней, так пiснi та молодиць любив, його потiм за конокрадство й порiшили, що i слiду не знайшли, вставай з колiн, каже, я не батько твiй, лиш у святковому батьковому одязi, твоя мати вiддала менi святковий батькiв одяг, то я й зодягнувся, оце вiд удовицi Пду з сусiднього села, та вставай iз колiн, каже, чого такий страшний, лиця на тобi нема, боронь мати божа, щоб я ще тобi трапився в батьковому одязi, i давай iз себе здирати все батькове, а я на колiнах стою в Днiпрi, ох, внучку, радiсть моя, та хiба дурна баба Килина втямить, нащо я ту чарку випив, ну, випив у людей на весiллi, та я не п'яний i розумом не дурний, та здалось ниньки, що знов удосвiта несемо батька на хрестi вiд дзвiницi, що знов пливу до батька через Днiпро - й виплисти не годен, а батько берегом на конi Пде, ох, внучку, тобi, мати, не журитися, тобi, мати, веселитися, йде донька за чорнявого, за молодчика та за бравого, вже старе назад та не вернеться... На лицi в бiлоП хати - двоК вiкон, мов очi, згори сiрiК витьопана негодою солом'яна стрiха, наче хата сiрою хустиною перев'язалась по самi брови. Мальви цвiтуть помiж хатою й грушею, а пiд грушею - збитий iз дощок стiл, за яким обiдали чи вечеряли погiдними днями лiта. А коли це лiто густо пахло городиною й садовиною, аж дзвенiло нерозбавленою синькою далини, тужило горлицею в липах? - Дiду та бабо, хто мiй батько? Дiд Гордiй начебто й не почув над глиняною розмальованою мискою, в якiй парували молочнi галушки, а баба Килина зронила слова - як павутинки: - Питай у матерi. - Хто твiй батько? - аж перегодя перепитала мати голосом солодким, як гречаний мед. Полилась поглядом за похиленi ворота, наче очiкувала, що хтось появиться ось зараз iз зеленого виру горбатоП вулицi. - Вiтер... - Хто? - не йнялось вiри. - Авжеж, синку, не буваК без батька, отож батька маКш, вiтер - батько у тебе. - Вiтер? - тужили очi. - Який вiтер? - А вiтер iз КняжоП гори. Висока Княжа гора чорнiла лiсами скраю села, зi збри-жiв-хащiв де-не-де прозирали самотнi хати, наче хтось розгубив перламутровi мушлi, що бережуть таКмницi. - А чом у метрицi записано, що батько - Данило? - У метрицi записано Данилом, а так - вiтер... Вiтер iз КняжоП гори... Дивно спухають щоки, очi бубнявiють, губи вихоряться - й смiх вихлюпуК з душi, бурунить iз горла, як весняний бурчак. - Мати! Неси хутчiй миску! - Навiщо тобi миска? - Мати, неси хутчiй ложку та ще вкрай хлiба! - Ложку маКш, i хлiба накраяно. - Ось дiд Гордiй!.. Ось я!.. Мамо, я вiдсунусь вiд дiда, а ти отут помiж нами на столi постав миску, а в миску насип галушок! - Крiзь iскристi бризки смiху слова прориваються, мов срiбнi краснопери проти рiчковоП течiП. - Хай помiж нами сяде вiтер iз КняжоП гори, хай пообiдаК, бо хiба ж не виголодався там, у пущах!.. Гей, вiтре Даниле, ходи-но з нами обiдати! - Вiтер не голодний, - каже баба Килина. - Йому в лiсi К що з'Псти й випити, в лiсi багато всякого добра. Дiд Гордiй наче й не чуК балачки, бо йому вуха завiшано сивою хмарою. - Дитино, вгамуйся, - каже мати, - вiтер сам себе в обиду не дасть. Бiжить до хати, приносить iз хати полумисок i розмальований у червонi вишнi великий ополоник, наливаК iз засмаленого горняти молочних галушок до полумиска. - О! - й сльози на вiях мерехтять, як мокрий снiг. - Сiдай, батьку-вiтре Даниле! Бо вiКш скрiзь, а дома найкраще!.. Пж, мати ще пiдсипле, Пж, у погрiбнику К ще кисляк у гладущику, i хлiб iще К на миснику, й старе сало в мiшку у коморi висить на гаку, й iще сушеницю торiшню не поПли, К пшоно, ти Пж, вiтре-батьку, Пж, батьку-вiтре... Сльози бризкають з очей, наче опиняКться в мерехтливому кущi з бризок-слiз, i дiд та баба сяють i ламаються в цьопу кущi, й мати, й стiл пiд грушею, й груша, й геть-чисто все, що потрапляК на очi. Бiжить вiд грушi в цьому болiсно-сяйливому кущi, сам - наче колючий кущ слiз, то вiн - сльози, то сльози - вiн, то село - плаче, й Княжа гора - плаче. Вибалок затоплено рiзнотрав'ям, що хлюпаК в груди, по хвилях рiзнотрав'я вигойдуються бiлi, рожевi, червонi та жовтi квiтки, мовби спалахують вiдблиски на поверхнi теплого моря, над морем цим зеленим лiтають лелеки, а ген вiддалiк i походжають гуртом, лиш спини лелечi виднiють i голови Пхнi стримлять, схожi на небувалi квiтки, якi також вигойдуються на вiтерцi, дiд Гордiй у морi трав - зодягнений у полотняну сорочку, з хмарою сивого волосся на головi - скидаКться на лелеку, тiльки бiльшого вiд справжнiх, ви обоК обвiшанi торбинками, в якi сьогоднi з досвiтку збирали трави i цвiт у вибалку, де худоба не толочить зела, бо такий цей вибалок неприступний для худоби, де зело вiльно п'К уночi гостре свiтло далеких зiрок i густе мiсячне молоко, де зело вдосвiта викупуКться в цiлющих росах i вдень нiжиться в сонячному лiтеплi, цей вибалок схожий на вiдкриту жилу в грудях землi, над вибалком-жилою по краях ростуть дикi грушi, терен та шипшина, а сам вибалок-жила, ген дотикаючись до КняжоП гори, ховаКться в ПП могутнiх надрах, мабуть, саме з ПП надр i виливаються щовесни оцi живi буйнощi рiзнотрав'я, ви здираКтеся схилом вибалка, що густо поснований деревiКм, де грають бджоли на невидних пахучо-медових струнах, уже й помiж тернiв нагорi, а за тернами стеляться веснянi поля, вiд яких очей не вiдiрвати, ген i ваше село виднiК хатами й садами, а дiд i каже, що отут, над вибалком, колись до революцiП та й пiсля революцiП стояв хутiрець, уже нема хутiрця, й тобi не вiриться в дiдову рiч, що стояв хутiрець - i не стало, бо от, скажiмо, Княжа гора стояла - й стоПть, село було - i К, дiд Гордiй жив - i живе, так само як Днiпро тiк - i тече, так само, як над Княжою горою, над Днiпром i над дiдом ГордiКм напиналось i напинаКться небо, все це не зникло - й не зникне, отож i хутiрець маК бути, ось тiльки слiд умiти побачити, а дiд Гордiй, обвiшаний торбинками з травою та цвiтом, i каже, що колись його були ховали-хоронили з цього хутiрця, якого вже нема, а ти, обвiшаний торбинками з травою та цвiтом, i питаКш, як це дiда Гордiя колись могли ховати-хоронити з цього хутiрця, коли ось дiд поряд iз тобою ступаК, живий - непохований, i ти, смiючись, лапаКш дiда за полотняну сорочку, за штани й за торбину на грудях його смикаКш, а дiд Гордiй, ледь розкривши равлики-стулки очей, i каже, що таки хоронили його давно, ще пiдпарубком, вуса ледь засiялись, ну, зодягли його в дубову сорочку, застелену зсередини бiлим крамом, руки на грудях склали та й понесли його з хутiрця, ранньоП весни понесли, а ви, дiду, пам'ятаКте, як вас несли, як же ви пам'ятаКте, коли на вас дубову сорочку зодягли, дивно зодягли, значить, бо тепер от коли на кого зодягнуть, то вiн уже нiчогiсiнько не годен побачити з тiКП сорочки, як же ви побачили, ну й очi у вас, еге ж, очi в мене, каже дiд Гордiй, усе бачили тодi в небесах синiх, саме жайворонки повернулись iз вирiю, трiпочуть грудочками вгорi й так виспiвують, що страх славно, здаКться, нiколи б не вмирав, дивлюсь я в небеса, а мене несуть дядьки на плечах, i дубова сорочка пахне свiжими стружками, дикi гуси тягнуться надi мною до Днiпра, один за другим качинi табуни пролетiли, й так легко дихаКться на дядькiвських плечах, i такого вiтру в грудях, що, здаКться, легкий та звiтрений, полинув би разом iз дикими гусьми до Днiпра, полинув би в качиному гуртi, а як до села нашого стала доходити процесiя, то жалiбно заголосило жiноцтво, мати з батьком заплакали-заридали, й навiть заплакали дядьки, а дядькiв багато набралось на мiй похорон з сусiднiх сiл, плачуть, що такого молодого несуть на кладовище, помер, життя не звiдавши, й менi самому в дубовiй сорочцi закортiло плакати, вже й лелеки в небесах не радують, уже й летiти до Днiпра в качиному гуртi не хочеться, оцiКю дорогою тодi йшли, що зараз iз тобою йдемо, ось тут вiтряк стояв, уже нема вiтряка, згорiв минулоП вiйни, а тодi, ще позаминулоП вiйни, тут усе й сталось, а сталось таке, що тобi важко втямити нинi, то завтра втямиш, коли розумом виростеш, а сталось, що поклали мене в дубовiй сорочцi отак пiд тополею старою, давно вже нема тiКП тополi, плакати не плачуть, а лиш бурею - крик, i гвалт, i стрiлянина, такий рейвах кругом, конi iржуть, худоба реве, хтось бiжить, хтось тiкаК, а я лежу, бо сказали менi, покiйному, лежати, лиш небо над головою бачу, а в небi що, а в небi гайвороння пiд смушевою хмарою в'Кться, вихорами злетiло у височiнь, ну, думаю, скiльки гайвороння багацько, а потiм сила якась пiдхопила мене, зiрвав iз себе дубову сорочку, бо чого ж це вилежуватись пiд гайворонням, коли бiй кругом, коли процесiя - вже й не процесiя нiяка, та й не покiйник я, а живий-здоровий i навiть шаблю стару козацьку тримаю в руках, та шабля муляла бiк вiд самого хутiрця, господи, що дiялось тут, бiля вiтряка, тих реквiзиторiв нiмецьких, що вiд ЦентральноП ради, побили-посiкли на капусту, бо хто ж iз ПхньоП банди боявся похоронноП процесiП, нiхто не боявся, вони тут безпечно отаборились та полуднали, з горiлкою, книшами й шинкою, що по людях награбували, значить, полуднали, а процесiя по них i вдарила, хто з чого мав, хто що поховав пiд полою, там карабiн чи обрiз, пострiляли й пошаткували Пх на капусту, вже та процесiя не плаче й ридаК, як ото за мною, живим, ридала, хоча, здаКться, чом не ридати, коли стiльки покiйникiв пiд вiтряком, уже процесiя кинулась помiж худоби, що реквiзитори в людях реквiзували для нiмцiв, уже хто свою корiвчину вилучаК, хто телицю, хто овечок визбируК своПх, а те гнуздаК коня, бо й коней позабирано, а хто прямо сiдаК на воза, де печеного хлiба накладено, чи на грабарку, де пшениця на посiв, насiннКва, бо все брали в людей, сiдають на вози - й гаття, чалi, i вйо, карi, а конi iржуть, а худоба мукаК, а вiвцi блеють, таке ревисько реве, наче судний день настав, i дядько якийсь у свитцi наопашки, хрестик на шовковiй шворцi телiпаКться, бiгаК вiд воза до воза та все допитуКться, зерно в тих мiшках чи, може, грошi, бо в нього не реквiзували нi волiв, нi коней, а лиш грошi реквiзували, то вiн тепер бiдний як церковна миша, чи немаК в яких мiшках грошей, а йому кажуть, що нема, що саме лиш зерно, що лиш печений хлiб у мiшках, авжеж, бо хто б це на такому страшному ярмарку та пустив би його руку до мiшкiв, аби перевiрив, тут тiкати треба, поки гайдамаки з нiмцями не наспiли, поки без суду та слiдства не пострiляли всiх, а в нас коня забрали з хазяйства, нам без коня - як без рук, а я в ту веремiю кинувся, пiд сiдлом стояв прив'язаний до конов'язi, де завжди коней в'язали бiля вiтряка, коли з помолом приПжджали, ну я - за свого коня, вже тiкаю з того побоПська, а батько-мати ще лишились, бо в них овечi кожухи забрано, вони ще за овечими кожухами нипають, як отой у свитцi за своПми грiшми, скочив я в сiдло, вдарив босими п'ятами по кiнських здухвинах - i на Княжу гору, бо хто куди вiд вiтряка тiкав, а нашi сiльськi, що з худобою чи кiньми, все бiльше на Княжу, боялись i нiмцiв, i гайдамакiв отих, уже я в лiсi, в нетрях, аж тут сам себе лясь по лобi, ну, думаю, дурень який молодий, хутчiй назад, поки не пiзно, назад на той кривавий ярмарок, бо як запiзнишся, то добрi люди вiддячать - голову тобi знесуть, лечу я з КняжоП, вже й вiтряк, таке тирловисько на околицi, забитi лежать урозкидь, i нiде нi душi живоП, лиш гайвороння вихором i досi в'Кться пiд хмарами, i засмiявся я з радостi, що пiд тополею стоПть домовина, нiхто не взяв мою дубову сорочку, хоч усе тут гребли, от висадив я той скарб на коня, бо ж знадобиться на хазяйствi людям, що споряджали мене на тому похоронi, бо хiба в бурю настарчиш домовин, негоже розкидатись, i знову гайда на Княжу гору, в лiс, де ховались нашi вiд напастi лихоП, я в тiй домовинi й спати вкладався пiд зорями, сухо й затишно, звiрiв нiяких уночi не боявся, бо який звiр чи нечистий дух вiдважиться пiдступити, а мати з батьком Псти носили, поки я стерiг коня, слава богу, переховався, а в селi коПлось тодi таке, що не розказати, бо карателi прийшли карати, а кого покараКш, коли порозбiгався народ пiсля такого ярмарку, та однаково без бiди не обiйшлось, отак мене колись несли цiКю дорогою в дубовiй сорочцi, отак хоронили, ха, в нас народ iз хороби розумний, ще не таку процесiю втне, аби ворога обдурити й покарати, а я ось тепер пiшки скiльки ходжу там, де мене колись на руках несли, трави збираю та сушу, як мiй батько збирав, як батька мого батько збирав, а наш прадiд теж збирав у давнину, вiн козакiв лiкував на Запорозькiй Сiчi, це в мене, сказати б, iще запорозьке вмiння, дiд Гордiй розказуК, i гудуть над дiдом бджоли, бо такi в нього пахучi цвiт i трави назбирано в торбинки, йде в Пхнiй музицi, неподалiк iз вiдчиненого вiкна якась весела жiнка смiКться по радiо, смiКться чи не на всеньке село, бо що Пй до дiдовоП розповiдi, проПжджаК мимо автобус зi снопом пасажирiв, чужих до дiдовоП думи, а тобi здаКться, немов кряче те гайвороння, яке колись над вiтряком та над кривавим ярмарком вихорилось, i ти покрадьки торкаКшся незаправленоП в штани дiдовоП полотняноП сорочки, - чи то шукаКш у нього захисту, чи самого дiда Гордiя хочеш захистити вiд чорного гайвороння, й так ви йдете нерозривною вервечкою, дiд Гордiй у пахощах трав та бджолах попереду, а ти позаду, теж у паморочливих пахощах та в густiй музицi... Власне, хоча Княжа гора й вигинаК ведмежу спину окрай села, починаКться вона в них одразу за садибою, за городом. Город немов розганявся пiд гору, й забракло духу, захляв, перечепився об найближчi стрiмчаки, розпластався рябою рядниною, де латками воронового крила лиснiК чорнозем, де жовтiК суглинок, де вирваними з лисячоП спини рудими жужмами свiтиться глина, де слизько зблискуК глевкий глей, де застиглими струменями врiзнобiч порскнуло мiлким попелястим пiском. А на межi, яка швидше скидаКться на городьбу, в полинi й лободi навалено всякого штурпаччя й камiняччя, що за багато рокiв викопано на городi, а ще всiляке костомаччя - спробуй утям, чиК то костомаччя, з яких бачених чи небачених звiрiв, коли тим костомаччям так i пре з землi, хоч копай ти ПП весною, хоч копай ти ПП восени, а костомаччя не щезаК, наче земля родить не тiльки картоплею та соняшниками, а й жовтим та бiлим костомаччям, еге ж, наче десь там у темному ПП глибу народжуються звiрi, там живуть, там помирають, а вже на бiлий свiт приходять ось таким костомаччям, що городь-бою вляглось на городнiй межi. А ще в тiй городьбi й кутасте камiння, яке чи в землi саме натесалось, бо ж земля таки вмiК й тесати, чи в якихось древнiх печерах його колись натесано й розгублено повсюдно, - ось дiд Гордiй, баба Килина й ти з матiр'ю знаходили й знаходите повсякчас, скидаКте на межу, бо ж куди його поскидаКш. А ще помiж каменiв i кiсток якого залiзяччя тiльки немаК, й не зовсiм спите iржею: уламки всякоП потрощеноП зброП, рваний метал осколкiв, якiсь снаряди, якiсь патрони, якiсь мiни-тарелi, якiсь бойовi замки iз зотлiлими пружинами, якiсь стволи, якiсь ободи залiзнi - земля не переставала й не перестаК плодоносити цим брухтом, вивергаючи його зi свого лона, й хто вiдаК, скiльки його ще зосталось у темному глибу, де минулi вiки не сплять, а зiбрались у гурт i посилають у бiлий свiт своП дарунки... В якому своКму дитячому вiцi ти станеш на городнiй межi, на цiй городьбi, пориваючись поглядом i душею на Княжу гору, що затуляК крайнебо так, як мати затуляК вiд сонця долонею чоло, а городьба не пускаК, вчепилась нездоланною силою. Княжа гора перед очима - немов картина, яку хочеш побачити зблизька, - й остерiгаКшся, бо не тiльки загадковiстю вiК вiд неП, а страхом, що шпильками протикаК груди, й хоч стоПть лагiдний день, та з КняжоП гори немов обвалюються кам'янi громи, й кам'яними громами обвалюються на твою пам'ять легенди й перекази, якi доводилось чути про Княжу гору, а з тих билиць та небилиць перед зiр твiй виходять вовки та ведмедi, хиже та мирне птаство, грабiжники та розбiйники, половцi й татари, виходять духи нечистi, всяка лiсова потороча, що боПться денного свiтла й чаПться в глухих проваллях, а ще дивовижнi лiсовi луни, якi К чиПмись таКмничими голосами, але нiкому не дано побачити, яким химерним дивовижам належать отi довгi та прозорi, кришталевого дзвону лiсовi луни. Ти прагнеш опинитись помiж таКмниць КняжоП гори, там, де твiй батько блукаК вiтром, де живе твiй батько-вiтер, хочеш зустрiтися з ним, вiдчути вiтер на дотик обличчям i руками, почути його прохолодний батькiвський шепiт, бо маК ж батько сказати своПй дитинi якiсь добрi й такi потрiбнi слова шелесткою мовою вiтру, в тобi вiд очiкування зустрiчi з батьком-вiтром аж бринить i мало не порветься якась струна в Кствi, - й ти чомусь не можеш полинути на Княжу гору, не можеш вiдiрватись вiд городьби, ноги твоП в землю повростали, як повростали картопля й соняхи, вишнi та яблунi. О батьку-вiтре з КняжоП гори, чи бачиш ти свого сина отут, пiд горою?! У подолi КняжоП гори стоПть шатристий ясен, мов богатир у лiтах, а пiд шатристим ясеном хатка стара в iржаво-рудiй черепицi, наче в картатiй хустинi, свiтяться вiкна блакитними барвiнками, сiнешнi дверi навстiж розчинено - вiльно пташцi влетiти, вiльно хлюпнути леготу, вiльно подорожньому вступити... Заграно, забубнено, бояри побуджено - Встаньте, бояри, встаньте, Коники посiдлайте, самi убирайтесь, Бо приПдемо ранком попiд високим замком, Будемо замки ламати, Марусину дiставати... Ото бабi Килинi завше спiваКться цiКП пiснi, коли веде тебе за руку повз оту барвiнкововiконну хатку пiд шатристим ясеном. ВiтаКться зi старенькою, як сама, зiгнутою колесом Онисею Гайдаржею, що виходить iз хатини до ворiт, i снують вони, давнi товаришки, тиху розмову, та, здаКться, переблискують у Пхнiй мовi нитки срiбнi та золотi, нитки бiлi та чорнi, а також зеленi й червонi. ДвоК сiрих оченят сидять у пiдбрiв'П в сивоП Гайдаржi, колесом зiгнутоП, i тремтить в очах по росi-сльозинi. Завжди в очах дзеркальна роса - хай весна, хай осiнь, хай зима. Хай весна, хай осiнь, хай зима, а баба Килина з товаришкою Онисею Гайдаржею снують i снують барвистi нитки балачок, а з тих балачок проростаК зелен-рута Пхнього вiдлетiлого колись життя, в яке тобi, здаКться, не прозирнути, але все ж прозираКш, бо такi в Пхнiх бесiдах нитки чародiйнi, що тчуть i тчуть живе минуле... У садочку двi квiточки На свiтаннi були Та горiлочку пили, За малую та часиночку Найшли собi родиночку... А того вишневого осiннього вечора, далекого-предалекого, кiнь вороний ступав через заграви, якими палахкотiв лiс на Княжiй горi, ступав кiнь вороний через застиглi жовто-багрянi вихори дерев i кущiв, по розiллятому полум'П прижухлоП трави та зiв'ялого листя, ступав кiнь вороний через шерехи та жаскi скрики падолисту. Скiльки разiв кiнь вороний ходив цiКю дорогою - хай то нiч тупоока, мов сова, хай то досвiток полохливий, мов полiт крижня над Днiпром! - отож знав цю дорогу кожним своПм пiдкованим копитом, кожною чутливою жилкою, але харапудився й похоркував. Чи не тих боявся людських тiней, то в шестеро корчуватих рук вели його за вузди? Вивели вороного з лiсу на подiл КняжоП гори вже смерком, коли темрява виросла густими коноплями, вивели якраз до обнесеного воронням обiйстя, прив'язали коня до ворiт, розтанули в мороцi ночi, а вороний вузди зубами гризе, а вороний важко присiдаК, наче з ляку, що дорога пiд ним розсядеться ось-ось. I поверталась поночi Онися додому, навiдувалась до родичiв у сусiднК село, вже й свою хату видно, а бiля ворiт угледiла коня вороного, й серцю так терпко стало вiд радiсного болю. Вирвала з грудей голос, наче любистку духмяного вирвала й аж до ворiт докинула: - Семене коханий, чекаКш на мене!.. Бо як було не впiзнати коня, бо як було не впiзнати на конi ПП судженого Семена-кавалериста, який отак щовечора навiдувався, якого й сьогоднi чекала. - А я забарилася, Семене! - любисток голосу свого дiвочого знову кинула в нiч. Кiнь переступав ногами, вухами пряв, а ПП судженому Семеновi-будьоннiвцю вiдняло мову. - Ти гнiваКшся? Чи заснув, Семене? Мабуть, заснув iз утоми - це ж стiльки клопотiв йому в сiльрадi та поза сiльрадою! - бо погойдувався, як очеретина погойдуКться у водi, i плечi його опали. - Ось я тебе розбуджу, Семене... Сходь iз коня, Семене, пiдемо до хати, вмиКшся криничною водою, повечеряКш, бiлу постiль тобi постелю... Чом же ти з коня не сходиш, Семене?.. Хто твого коня, Семене, припнув до ворiт?.. Хто тебе до коня гудзами прив'язав, Семене?.. Горенько, та що ж це таке, бiда яка, горенько... А-а-а!.. Де ж твоя голова, Семене, де ж ти голову загубив?.. I дерев'янiючи тiлом, i чуючи, як волосся заворушилось на потилицi, як очi гострим болем рвуться з очниць, зойкнула в нiч - спершу тоненьким лементом, а далi не людським, а вовчим протяжним скриком, i той звiрячий скрик Онисi впав у хащi лiсовi на Княжiй горi, лiс вiдповiв луною, вороний кiнь гойднув гривастою шиКю, наче вершника свого намагаючись скинути, чи силкувався з розпачу дiстати загнузданою мордою до серпа молодого мiсяця в небi... Крикнули лебедi на водi - Заржали кониченьки на станi, Били чолом за двором, Придавили рученьки за столом... Вiдв'язала неживими руками вороного вiд ворiт, вела дорогою помiж осiннiх смутних верб, а зуби видзвонювали зернами слiв, наче на морозi. - Семене рiдний, чи думала я, чи гадала, що отак нинi вертатимешся вiд мене?.. Це ж тiП ворiженьки-дуки, що ти в них землю вiдняв... А ворiженькам-дукам теж голiв не зносити, теж не набутись на свiтi бiлому. Шарудiло опале листя, а лiсова гущавiнь КняжоП гори мовчала грiзно, мовби до пори до часу тамувала невимовний бiль у грудях. - Де ж твоя кохана голiвонька, Семене?.. А ми ж побратись мали за тиждень цiКП осенi, таке в нас весiлля, такi в нас пiснi... Ой на горi полуцвiтки процвiтають, Усю гору кам'яницю устилають... - Таки знайду твою голiвоньку, з голiвонькою весiлля справлю... Ой, той журливий похiд через Княжу гору судився, мабуть, тiльки Онисi Гайдаржi з тво