го села, бiльше нiкому не судився. I як тiльки вона здолала тодi морок ночi на Княжiй горi?.. З тих пiр де тiльки не шукала, де тiльки не видивляла голiвоньку свого судженого - в полях i байраках, у шелюгах коло Днiпра, в лугах весняних, у зимових заметах, у лiсових хащах на Княжiй горi! Отак все життя шукала й ще збираКться сто лiт прожити, аби знайти, аби весiлля справити iз коханою голiвонькою, а коли Онися весiлля справить iз коханою голiвонькою свого судженого, тодi й переставлятись можна. Ось тiльки очi плачуть, сльозяться весь час, а якби очi. не плакали, якби не сльозилися, то вже б i знайшла, десь та голiвонька чекаК не дочекаКться на стару дiвчину Онисю... Ось твiй Пде, Розмай-коса, Потеряй-краса, Горiховий цвiт, Що зав'язав свiт... Якогось лiтнього дня вiтрець iз КняжоП гори долинаК до хати, пестить твоП щоки, куйовдить ласкавою долонею й так розкостриченого чуба ьа головi, бере тебе за руку - й веде. ДолаКш городьбу, вже ти на кам'янистiй стежцi, яку рушником простелена мiж бузини, гаптованоП гронами недоспiлих ягiд, уже за бузиною - горiшина й терен кущаться, уже глiд i калина тут хороводять, уже дикi черешнi i дикi яблунi, й чим тут тiльки не пахне! Пахощi густiшають, дурманять, забивають памороки, й душа вiд них завмираК, п'янiК, хмелiК, i хочеться затиснути пальцями носа, доб не запаморочило. Помiж розлогого гiлля перелiтають пташки, i в хащах птахи наче iнакшi, нiж у селi, а барвистi пера на крилах i на грудях такi, що бiльш нiде й не побачиш, i музика Пхнього щебету така, що нiде й не почуКш. ОбертаКшся з петлястоП стежки назад - ген вдднiК в долинi i в яру бiле село, хати пливуть вiтрильниками помiж тополь i верб, ген школа блискаК вiкнами а бiля школи вервечаться дiти у якiйсь грi. Але вiтрець пiдганяК тебе, й тут, вище, вiн уже не вiтрець, а вiтер, вiн подужчав, та, либонь, iще дужчий там, ген угорi, куди веде стежка, куди кортить дiстатись, щоб нарештi таки здибатися з вiтром iз КняжоП гори, з тим вiтзом, про який казала мати. Стежка в'Кться попiд крутим схилом, у дубах та грабах, в'Кться понад урвищем, яке дедалi глибшаК, западаК в пiвморок, який густiшаК иа днi урвища, й коли на схилi лунаК передзвiн птахiв, тз з глухоманi урвища лиш чуються шерехи-зiтхання, наче там зiтхають чиПсь заблуканi душi. Й далi бiльше денне свiтло обертаКться на якусь зелену плямисту темряву, що затоплюК урвище й лiс на схилi гори, небо за верхами дерев озиваКться громом, що гуде далеким басовитим джмелем, першi краплi розбиваються об густе листя, потiм бiльшi краплi твердими горiшками провалюються крiзь листя, - й раптом рясна злива рушиться на землю. Ген тисячолiтнiй дуб над стежкою сiрiК в стовбурi дуплавиною завбiльшки в людський зрiст, i ти притьмом ховаКшся вiд грози в затишнiй дуплавинi, виглядаючи меткоокою бiлкою в свiт бурi, яка ще не осатанiла, та скоро осатанiК, бо вже не ллК, а перiщить, бо вже грiм навiть не iрже в небесах, а реве табуном схарапуджених коней, бо блискавки пропалюють у небесах страшнi розверстi яри, i з тих розверстих небесних ярiв падаК додолу хвилями мертве свiтло, яке щойно було буйним, ревучим, несамовитим. Бризки залiтають у дуплавину, яка прихистила в бурю, й тобi здаКться, що зрiсся з дубом, i, чуючи шелест i сплески його гiлля, бачиш самого себе дубом, що росте з землi в небо, що ось зараз стоПть грудьми проти бурi, змагаючи блискавки й грiм! ТвоК корiння дужими потоками проллялось у земну твердь, ти чуКш Княжу гору через крону, кореневища, через цю чутливу крону-кореневище ти заглядаКш у морок гори, який тобi близький i не страшний, як не страшна й та мокра пташка, котра з виру грози вже мало не влетiла в дуплавину, та в останню хвилину своПми порскими очима наче аж ударилась об пахкий жар твоПх очей, - й знову ринула у вир грози; як не страшний тобi й той слизький вуж, який ген-ген помiж кущiв малини переповз по стежцi, наче то грубий сирицевий батiг позвивався, як не страшний тобi отой шелест-виляск у заростях, наче там iз чотирьох ратиць раптом зiрвалася-скочила якась звiрина та й гайнула в гущавiнь лiсу i в гущавiнь грози. Бо й справдi, чого боятись, коли ти обернувся на дуба, що росте з землi у небо, Кднаючи землю та небо корiнням та гiллям, стовбуром, руками й ногами, передзвоном серця i шелестом листя, зеленою пiснею зодягнених у капелюшки жолудiв i краплистою пiснею, що проросла з уст, що невiдомо де й закiнчилась - чи в твоПй душi, чи в душi дуба, якi немов стали однiКю душею, а вона ж бо ще й К душею КняжоП гори!.. Зрештою, полум'я грози пригасаК, блискавки вимерхли, й тiльки лиш грiм озиваКться звiдти, з вершини, до якоП ти не дiстався, грiм наче посварюКться за твою втечу з хати, що ти намислив зустрiтися з вiтром, грiм наче застерiгаК на майбутнК вiд таких походiв на Княжу гору. Вилазиш iз дуплавини - й наче роздвоюКшся, переставши вiдчувати на собi i в собi могутнього дуба, i, либонь, так само дуб жалiК за тобою, ген як сумно перебалакуКться листям, що ти вiддаляКшся, спускаючись мокрою стежкою назад у село, й дуб услiд за тобою простягаК гiлля, наче хоче затримати й вернути в родиннi обiйми, у шелест Пхнiй. А пiсля ураганноП вiтряноП бурi натрощило гiлля не тiльки на горi, а й у селi, з сiльради сказали, аби трощене гiлля з обiйсть повиносили на дорогу, поскладали пiд загорожами. А ще - поспилювати чи позрубувати дерева, коли близько бiля електромережi, бо цiКю бурею накоКно лиха, то нащо чекати ПП в гостi вдруге, рубайте чи ясен, чи клен, чи акацiю, коли можуть завадити електромережi. Так цiкаво бiгалось по селу - там солом'яну стрiху здерло з хлiва, i хлiв блимаК кроквами-латами, наче велика рибина свiтить бiлими кiстками, з яких обсмоктано м'ясо; там грозою повидушувало скло у вiкнах, i жива хата дивиться темними бiльмами, в яких нi летюча ластiвка не вiдображаКться, нi груша з двору, нi хмара з неба; там город витолочено так, наче на городi телесу-валась череда; там iз ями витягують мотузками перiсту корiвчину, бо вiтер загнав у яму, добре, нiг не поламала, але ж спробуй i витягни з ями! Хоч буря вщухла, а хлоп'ячу ватагу вашу наче вiтром ганяло. Зелений автомобiль, завбiльшки з сiрникову коробку, спинився перед вашою хлоп'ячою ватагою, немовби у хвилю вдарився. З автомобiля - сiрниковоП коробочки не так висiв, як вилущився з острiшкуватими бровами дядько на протезi й на милицях i, обважнiвши крутими плечима, очiкував на вас. Якийсь такий був цей дядько, немов його покалiчила недавня ураганна буря, що плюндрувала сади, городи й лiс. Зачудованi й настороженi, ви поспинялись вiддалiк. Тодi незнайомий дядько заклав до рота пальцi й свиснув грiзно, мовби ляснув гарапником по мокрiй травi. - А ходiть-но сюди! - ревнув басюрою. Й коли наблизились, уже зовсiм лагiдно поспитав: - Тутешнi чи зальотнi горобцi? З КняжоП гори? - Ми не зальотнi, ми з КняжоП... - Та видно, що з КняжоП, - засмiявся дядько, здаючись уже зовсiм не страшним, хоч порубаний та посiчений. - Ви мене знаКте? - Нi... - Та мене весь бiлий свiт знаК! Ви мовчали, набравши води в роти, а дядько у вашому гуртi стояв на милицях, наче обламана брила. - А ви суницi збираКте в лiсi? Чи опеньки? - ЗбираКмо... - Хлопцi, що я вас попрошу... Я сам iз КиКва, я до вас по суницi приПжджав на Княжу гору. Ну, й годинника свого загубив, буваК таке. За той годинник i мовчав би, але ж - трофейний. Я той годинник iз Берлiна привiз, а ось у вас - загубив. Якось так мулько на душi, наче от - був якийсь час у мене вчорашнiй, i сьогоднiшнiй, i завтрашнiй, а без годинника - щось не те, й край... Вам ясно? Ви мовчали, вам було не ясно. - А годинник такий круглий, мов цибулина, й справно iде. - Чоловiк чудно смикнув плечима, наче пiдстрибнув на протезi й на милицях. - Я загубив, а вiн собi йде в лiсi отам... I показав милицею на Княжу гору, що лежала ведмедем. - Але ж зупиниться, от, бо хто йому там накрутить пружину? Сорока накрутить? Чи ворона? Й коза не накрутить, правда? Ви хлюпнули на дядька хвилями усмiшок. - Зупиниться годинник, не йтиме. А як же це не йтиме, коли весь час iшов, коли аж iз Берлiна йшов... Чудно так, не вiриться, що загубив. То ви пошукайте, ви знайдете, чуКте, хлопцi? А я навiдаюсь, чи по гриби приПду, чи по горiхи... Таких лiщинових горiхiв, либонь, нема нiде, тiльки у вас. Скрипнув протез, тужливими голубами загули милицi. I як тiльки вiн суницi збираК? А гриби? А горiхи? Вже сидячи в автомобiлi завбiльшки з сiрникову коробку, дядько дивувався: - I як вiн загубився?.. Трофейний! Кому вiн у лiсi показуватиме час? Џжакам, га? Чи вужам? Так Пжакам анi час не потрiбен, анi годинник нiмецький... Так само й вужам... То ви пошукайте, хлопцi, а я навiдаюсь. Наче його ураганна буря нагнала до вас. Княжа гора обiймала село високими, грiзними обiймами. Де ж там у лiсових нетрях шукати загублений трофейний годинник? Десь мiряК час помiж папоротi, а на його циферблат заглядаКться мале цiкаве лисеня. Або ж сорока-бiлобока знайшла й занесла в гнiздо, бо сорока - знана злодiйка, сороцi захотiлось жити за годинником! Жаль дядька, жаль. Ви ще спитаКте в КняжоП гори за той годинник, гора вiдповiсть, вона все знаК... - Мамо, а чому в мене сестри нема? - Вiд кого ж сестра в тебе знайдеться? - А ти казала - вiд вiтру! - Вiд вiтру, дитино?.. Вiд вiтру в тебе К сестри, й не одна. - Правда, мамо?! - Авжеж, правда. Ген сорока сидить на грушi, бачиш? То сестра твоя вiд вiтру, а ти й не знав, дурненький. Ну, чого супишся? Сорока в гостi до тебе навiдалась, хоче надивитись на свого брата. I в лiсi на Княжiй горi маКш сестер, чому ж ти Пх у гостi не запрошуКш? - Кого запрошувати? - Хоч би руду лисичку, вона також твоя сестра. Або козу дику, вона сестрою теж доводиться. Чи ти з такими родичами знатись не хочеш? Сорока заскрекотала - й понесла свiй сорочий скрекiт iз грушi, низько над вулицею полетiла, всiвшись на березi бiлокорiй. А тобi чудно, що так мало погостювала, куди ж ти летиш, сестро, й не поговорили навiть, i ти бiжиш слiдом за сорокою, й скрекочеш по-сорочому, й руки розставляКш по-пташиному, бо раз у тебе сорока за сестру, то ти Пй за брата, схожi ви мiж собою обоК, ото й розмовляКш, i летиш по-сорочому. СтоПш пiд березою, поки в ПП косах примостилася сорока, а потiм знову летиш услiд за нею помiж садкiв. Сорока летить через садки, через городи, а ти ще не навчився по-сорочому, отож - де вулицею, де - межею, де - задвiрками, а тiльки не вiдстаКш вiд птахи-сестри, бо ти ж Пй доводишся братом-птахом, аж поки в лозах пiд Княжою горою до твоКП сороки прилучаКться кiлькоро сорок, i вони зi скрекотом летять до лiсу, скрекотом кличучи й тебе за собою, в гостi до своПх гнiзд, i тобi кортить летiти до них на гостину, але вже вечiр западаК, помiж деревами табуняться кошлатi сутiнки, й самi дерева ген у хащах - наче позастигали сутiнки, прощайте, сороки, моП сестри вiд вiтру та рiдноП матерi, це ж ви до вiтру й полетiли, десь вiн там на Княжiй горi володарюК, прилiтайте завтра гуртом, прилiтайте! Липа на хатньому причiлку - як парашут iз зеленого шовку, що повиснув над обiйстям i нiяк не спуститься на траву, й добре тобi сидиться в цьому парашутi, в якому гудуть бджоли та мурашва, й залiтаК пташка прощебетати тобi на самiсiньке вухо якусь найчудеснiшу звiстку, яка довго потiм бринить у свiдомостi, тривожачи таКмничою загадковiстю. I звiдси, з завислого над обiйстям пахучого й свiжого липового парашута, видно село в зморшках збриженоП землi, видно Княжу гору, над якою сяйливою короною палахкотить сонце, видно кучерявi чуби молодих дубкiв на схилi за городом, помiж них долi то ворушаться, то бiгають сонячнi зайчики, й тiнi ворушаться помiж сонячних зайчикiв, i раптом iз метушнi-бiганини сонячних зайчикiв i тiней вичаровуКться щось несподiване, вичаровуються гострi вушка, що завмерли двома настовбурченими листочками, помiж листочками-вушками гостренька мордочка аж пронизливо подзвонюК двома вiчками-дзвониками, й нiжки такi тугi й чутливi, наче ляклива музика, стримлять iз лопушиння, й ось цi лункi нiжки здригаються й ступають по зелених водах лопушиння, й ти вже добре бачиш молоду кiзку, вичарувану лiсом на Княжiй горi. ЗавмираКш у липовому парашутi, не дай боже тепер тобi опуститись на дiл, i поглядом чатуКш сiру лiсову кiзку, i боПшся, щоб вона не вiдчула твого погляду, бо такий вiн у тебе дзвiнкий та гарячий! Кiзка подеколи стриже вухами-листочками, вона ще в миготливих сонячних зайчиках i тiнях, та вже вийшла з дубняка - й наче роздягнулась iз тiКП мерехтливоП одежi, й залиснiла шерсть, й ще веселiше задзвонила очима-дзвониками. Грають стрункi нiжки, грають здухвини, i все в молодоП кiзки граК, начебто вона не просто дика кiзка, а дух КняжоП гори, й ось цей дух уже в вишняку за городьбою, вже легко й городьбу переступлено, йде помiж розквiтлого маку, що червонiК кривавими згустками, й не боПться, мовби телятко вертаКться з лугу. Мабуть, таки справдi сестра, правду казала мати, сестра вiд вiтру, iнакше б чого Пй iз лiсу вибиратись, а так прийшла в гостi, бо мають же вони зустрiтися колись, сестра з братом, гай-гай, яка ж вона гарненька! Авжеж, полохлива, але... хiба така вже полохлива, коли не злякалась прийти на подвiр'я, це ти сам полохливий, сидиш ось у цьому зеленому липовому парашутi, боПшся дихнути й гiлку порушити. Ну, хiба ж так зустрiчають сестру, спускайся донизу та пригости якщо не травою, то цiлушкою хлiба, гайда, смiливiше! А кiзка, либонь, почула твою думку, самоП думки твоКП злякалась - i наче вогонь вибухнув там, де щойно ступала кiзка помiж кривавих згусткiв червоного маку, й той лискучий рудий вогонь перебiг через картоплю, скочив через городьбу, яка щирилась кутастим камiнням, залiзом та кiстками, й ще спалахнув у вишняку, долинувши шелестом потривоженого гiлля, - i вже не стало того вогню, кiзки не стало, духу КняжоП гори не стало, наче й не спускався сюди, не дивився й не дзвонив очима-дзвониками. Отямившись, падаКш iз зеленого липового парашута на дiл, помiж макiв летиш полум'ям, уже вишняк, уже лiс, пташки перекочують у горлечках срiбнi намистинки, ворушаться сонячнi зайчики й тiнi, а рудоП кiзки нема, наче й не було, а тiльки привидiлось, еге? Ось баба Килина йде помiж кущiв, несе снiпок трави на оберемку, вжала для кролiв, i тобi кортить запитати в баби Килини про дику кiзку, чи не здибалася з нею в лiсi, та мовчиш: а раптом кiзка почуК, що про неП говорять, i вже нiколи не навiдуКться. в гостi з КняжоП гори? Баба Килина дивуКться, що гасаКш у хащах, i лице в тебе чудне, мовби з якимсь дивом пострiчався, додому гайда, ось я тобi суниць нарвала поласуКш, ходiмо ж, дитино! Буркочучи, бере за рукув й веде, а ти оглядаКшся назад, мовби хочеш пересвiдчитись, що кiзка не визираК з лiсовоП гущавини й не дивиться тобi вслiд очима-дзвониками. Мати розказуК, слова ПП - малиновi дзвоники, що видзвонюють журливу мелодiю, ця мелодiя починаК болiти в твоПй душi, i цього погiдного дня, пiсля недавнього дощу, який блищить тремкими краплями на листi дерев, на травi та на картоплиннi, свiт одмiнюКться перед твоПми очима, Княжа гора постаК такою, як у материнiй розповiдi, - зима притрусила землю пухнастим снiгом, дуби-нелинi позодягались у сиво-золотi кожухи, берези стоять непогасними свiчками, стовбури грабiв чорнi, мовби вугiллям Пх намальовано, грона калини мерехтять рубiновою кров'ю, снiгурi жаристо квiтнуть на кущах, сяК соснова глиця, вiтер дихаК шпарким морозцем, а дiтлахи, розлетiвшись зграКю по Княжiй горi, спускаються схилом донизу, перегукуючись помiж собою, i голоси Пхнi гостро спалахують у студеному повiтрi, аж осипаються жолудi з дубiв од голосiв, аж глиця сiКться на снiжок, що бiлiК збiглим iз горняти киплячим молоком, i шишкарi спурхують iз ялин, бо такi дитячi голоси тривожно яскравi, такi дзвiнко ламкi, повпугуванi в зимову одiж, дiтлахи йдуть забродом, i тобi починаК здаватись, що ти йдеш разом iз усiма, йдеш зi своКю маленькою матiр'ю, яка зовсiм не така, як тепер, а наче сiльська дiвчинка, й ти також кричиш гострим голосом, що аж кришиться вiд тривоги на iскристi уламки, й морозець щипаК за щоки, й зашпори голками всмоктались у пучки пальцiв, i, наляканi вашою ватагою-зграКю, наляканi вашими батогами-голосами, то з-пiд одного, то з-пiд другого куща схоплюються зайцi, прудко бiжать униз по схилу КняжоП гори, вони пiдстрибують клубками сiрого вогню, вони петляють помiж дерев, зникають помiж кущiв, ген i дикi кози майнули, з-пiд Пхнiх ратичок снiжок пурхав легкими хмарками, кози скочили в ярок, десь там i пропали в хащах, i сороки стрекотiли, то летючи поперед зграКю дитячою, то летючи позаду зграП дитячоП, i тут ударив пострiл, шаркнуло раптовим звуком, наче то зовсiм i не пострiл пролунав, потiм кiлька пострiлiв злилось докупи, наче хтось iз виляском ударив молотком по залiзнiй рейцi, i дiти, широко розтягнувшись по схилу КняжоП гори, закричали ще голоснiше й розпачливiше, лиця Пхнi горiли рум'янцями, крiзь якi пробивались бiлi, сипкi плями холоду, й очi Пхнi цвiли колючими квiтками, дiти йшли помiж дерев i кричали, полохаючи дичину й женучи ПП попереду, на пострiли, в поле, яке вже просвiчувалось помiж деревами, - й ти почув, як куля просвистiла помiж тобою й твоКю маленькою матiр'ю-дiвчинкою, куля навiть не просвистiла, а проспiвала невидимою пташкою, й ти зовсiм не злякався, й твоя мати-дiвчинка також не злякалась, ви вдарили ще дзвiнкiшими голосами, бо якийсь заКць бiг не поперед вас, а на вас, i вiд вашого крику заКць сахнувся вбiк, щезнув помiж кущiв, i знову неподалiк проспiвала куля тонким пташиним звуком, i ви не злякались, нiхто не злякався, дiти широким забродом посувались по киплячому молоку снiгiв, лиш один хлопчик, що йшов iзбоку й трохи попереду, ген через глибокий яр, чорнявий хлопчик, закутаний у вовняну хустку й озутий у битi валянки, що сягали до пояса, раптом цей хлопчик спiткнувся й став осiдати, хапаючись руками за яворину, пальцi його повзли по корi, й ти побачив його скривлене вiд болю обличчя, на якому корчились губи, й очi його так само корчились, i жебонiв у нього з грудей чи то стогiн, чи то хрип, i ви з матiр'ю-дiвчинкою поспинялись, дивлячись на осiлого хлопчика пiд явориною, а решта дiтей, нiчого не помiтивши, й далi йшли та кричали, полохаючи дичину, вже наближались до узлiсся, за яким проглядалось поле, що било пострiлами, вiд тих пострiлiв там i сям позлягали зайцi, й дикi кози позлягали, а одна кiзка бiгла назад, кiзка бiгла помiж тобою й матiр'ю-дiвчинкою, й ви повмовкали, не лякаючи ПП скриками, кiзка залишала слiд, вона торочила снiг краплями кровi, вишивала снiг червоним узором, збiгала схилом КняжоП гори все вище, тiкаючи вiд пострiлiв i вiд смертi, а дитяча ватага-зграя все йшла на тi пострiли, й вам би йти на пальбу, та ви з матiр'ю-дiвчинкою вiдстали вiд гурту, намагаючись через яр перебратись до хлопця, що осiв пiд явориною, сяючи сльозами на зсудомленому вiд болю обличчi i тримаючись обома руками за ноги, ви таки перебрались до нього, пораненого, намагалися звести з землi, беручи попiд пахви, а вiн клигав на однiй нозi, й там, де щойно сидiв, ятрилась червоно пляма на снiгу, вiд цiКП плями ви не могли вiдiрвати очей, наче завороженi, i хлопець той чорнявий обiзвався раптом, сказав, аби ви хутчiй iшли по шоколад, бо нiмцi вже перестали стрiляти, отже, нiмцi вiддячують шоколадом усiх дiтей, якi полохали й гнали дичину з КняжоП гори на узлiсся, отже, бiжiть хутчiй, бо нiмцi позбирають здобич, сядуть у машину й поПдуть собi, а ви зостанетесь без шоколаду, й попросiть для мене шоколаду, казав той чорнявий хлопець, бо я ж кричав найголоснiше, хiба я винен, що от тепер ногою не годен ступити, ну бiжiть, бiжiть, бо нiмцi поПдуть зi здобиччю, шоколад пропаде ваш i мiй, а вони ж обiцяли вам дати по плитцi шоколаду, сорока стрекотала над вашими головами, пiдбитою птахою чорнявий хлопчина у вовнянiй хустинi висiв на ваших плечах, з поля вже не стрiляли, зима на Княжiй горi смiялась безмежною срiбною усмiшкою, скоро долинуло гарчання мотора, й машина з нiмцями рушила, зоставивши зграйку дiтлахiв на узбiччi дороги, й чорнявий хлопець у вовнянiй хустцi плакав, що йому не дiстався шоколад, i ми з матiр'ю-дiвчинкою вели його з лiсу, вже в полi побачили кров на снiгу вiд забитоП дичини, й так само торочка кривава слалася за вами, наче калиновий сiк... Знову на хатньому причiлку сидиш у зеленому липовому парашутi, що шелестить листям, i кличеш до себе Княжу гору так, начеб кликав рiдну матiр, аби не барилась у колгоспному полi, а верталася б хутчiй до домашнього вогнища. Кличеш довгохвостих сорок i диких кiзок, а ще ж i зайцiв, бо зайцi також водяться, а ще Пжакiв, гадюк, куниць, золотаво-пухнастих бiлок. Дiд Гордiй сидить пiд хатою в бiлiй полотнянiй сорочцi, струже ложку з деревини, й кучерявi стружки облiпили дiда, як бджоли вощину. А що ти кличеш Княжу гору вголос, то дiд пiдказуК: - Не забудь позвати борсука... Виспiвуючи в липi, слухняно кличеш борсука, хай навiдаКться в гостi. - Не забудь лисицю... Чом би й не покликати лисицю, i ти з липи спiваКш до невидноП звiдси лисицi, щоб не барилася, а спускалась у село. - I вухату сову поклич, i горличок поклич... За розумною дiдовою порадою кличеш i вухату сову, й горличок, кличеш те, що лiтаК, бiгаК та лазить, що гарчить i щебече, бо твоя душа готова вмiстити в собi все, що вмiщаК в собi душа КняжоП гори, у вас-бо спорiдненi душi. - Ти, хлопче, такий, що й вовка покличеш. Кажуть, цiла тiчка вовча на горi об'явилась. Ну, тiчка чи не тiчка, а таки недавно колгоспну ягничку зарiзали, що лиш кiсточки й познаходили. Вовка кликати не треба - вiн сам прийде. Ось на твiй клич iз КняжоП гори, мiнячись у сонячному промiннi, переблискуючи барвистим оперенням, летять птахи. - Дiду, горлицi летять! Дiд Гордiй сидить пiд хатою в сивiй хмарi розмаяного волосся. - Дiду, вже й лелека летить! Лице в дiда Гордiя начебто багатшаК ще на одну борозну, а стiльки ж Пх у нього, що не лице, а рiлля. - дiду, а качки дикi! Очi в дiда Гордiя завiшано мережаними повiками, за якими вiн сховався разом iз усiм своПм великим i загадковим життям. Горлицi перелетiли в попелястому шумовиннi повiтря, лелеки вiдпливли на крилах-веслах, качки прохурчали, сойка майнула рябими крильми, зозуля пронеслась. А ластiвок скiльки! Ось тiльки звiрiв нiяких iз лiсу не видно, але ж звiрi - не птахи, що сп'ялись на крила й пурхнули на клич. А борсуковi збиратися забарно. Лисиця хутчiй прибiгла б, але ж дорога неблизька, та й собак у селi страшно. - Дiду, вiзьмiть мене з собою на Княжу гору, я ще нiколи там не був! - Отуди? - дiд Гордiй показуК рукою. - До неба? - Еге, вiзьмiть мене аж до неба. - Е-е, синашу, до КняжоП гори треба дорости. Дорости отут, на землi. Ти спершу дорости, а я потiм вiзьму. - Коли ж я доросту, коли? - кричиш у розпачi до всього свiту. - Скоро доростеш, - каже дiд Гордiй так, наче то бiлий свiт озиваКться його вустами. - Поглянь на мене: ось я не встиг оглянутись, як уже вирiс. Так i ти не зоглядишся. Лишенько, невже знову навiдалась дика кiзка, почувши його клич, ген майнули ноги в дубняку, гiлля вiд бiгу ПП схлюпнулось хвилею? Привидiлося, сонячнi зайчики пустують... Позбирались жiнки до безумноП Дарки Сторони, мастять Пй хату зсередини i з вулицi, пахне кiнськими кiзяками, з якими розмiшано глину для мастiння, пахне розмiшаною глиною, пахне просяними щiтками, якi безкрилими птахами пурхають у жiночих руках, зостав-ляючи на стiнах мокрi слiди, що хутко протряхають цього сонячного дня, сама хазяйка безумна Дарка Сторона готуК для мастильниць обiд, готуК надворi, тут у неП лiтня кухня, вогонь через вiдчиненi дверцята плити щось розказуК аж десятком золотих язикiв, а ти не вiдходиш вiд жiнок, бо дуже боПшся чорних гиндикiв, що ватагою поставали неподалiк i знай чатують, по-булькуючи булькiтливими голосами, знай стережуть, аби напасти на полум'я твоКП червоноП сорочки, бо, звiсно, завжди кидаються на червоне, а жiнки-мастильницi гомонять, перекидаються крем'яхами слiв, i крем'яхи-слова Пхнi аж наче порскими iскрами iскряться, жiнки-мастильницi, помiж яких i баба Килина, без якоП не обходиться нi весiлля, нi родини, нi звiздини, гомонять про дуплавого дуба, що росте на подвiр'П, дуплавий дуб зодягнений у зелену сорочку, з якоП стримить костомаччям засохле гiлля, сорочка трiпоче на вiтрi, голуби спiвають-стогнуть у листi, жiнки-мастильницi говорять про Дарку, тiльки в Пхнiй балачцi Дарка зовсiм не стара, як оце нинi коло плити на кухнi лiтнiй своПй, а молода, й коси в неП висять до пояса, гадюками звиваються, й очi в неП такi синi й густi, що синiших i густiших не буваК, а староста Засядьвовк походжаК перед нею в нових чоботях хромових, якi грають на його ногах, наче то двi гармошки грають, староста Засядьвовк похльостуК нагайкою по чоботях, по гармошках своПх, по музицi хромовiй, смальцем намазанiй, в однiй руцi тримаК нагайку, а другою хоче обiйняти Дарку, тiльки Дарка йому не даКться, випорскуК, й коси гадюками випорскують, а староста Засядьвовк говорить, як то любив i любить Дарку й сина Грицька Пхнього любить, нiколи так жiнку й дiтей вiд своКП жiнки не любив, мабуть, наслано, мабуть, наворожено, бо як споконвiкiв водились вiдьми на Княжiй горi, то й не переводяться, бачиш, Дарко, полiцаП з нiмцями вже зняли з коловорота ланцюг, прив'язують Грицька ланцюгом до дуба, хай хоч як смикаКться, а не вирве дуба з землi, вже руками-ногами не ворухне, а затятий такий, затятiшого свiт не бачив, його другий день мордують, а вiн не признаКться, таки геройська дитина в тебе вiд мене, але хоч би й як мовчав, а мусить признатись, де ховаються партизани в лiсi, бо сам партизанить, бо знаК, було не попадатись у нашi руки, а попався, то кажи, хлопче, а коли ти впертий такий, змусимо матiр заговорити, мати знаК, з ким ти водишся i куди бiгаКш до лiсу, комендант Хорст додумався сина мордувати перед матiр'ю, з бiса мудра голова в коменданта Хорста, вкраПнська голова на такi мудрощi нездатна, авжеж, куди вкраПнськiй головi супроти нiмецькоП, то признавайся, Дарко, бо вже твоКму Грицьковi одне вухо для постраху вiдрiзано, бритва гостра, з нiмецькоП сталi, вiд одного вуха не затупиться i вiд другого вуха не затупиться, чуКш, Дарко, можеш врятувати сина, а не хочеш, камiнна в тебе душа й камiнне в тебе серце, тобi дорожчi партизани, чужi люди, а не кров рiдна, таж Грицько вже нiколи не почуК дiвчат, Пхнiй дiвоцький клич не западе йому в обтятi вуха, а все ти винувата, Дарко, перед сином своПм винувата й передi мною винувата, бо я ж батько Грицькiв, а мушу чи йти таке бузувiрство й чиню не зi своКП волi, вони й без мене наругу над ним вчинять, як чинять над усiм бiлим свiтом, еге ж, мовчиш, ось Грицько вже без ока, нiмецька сталь скiльки очей скосила, не побачать життя, що для нiмецькоП сталi двоК Грицькових очей, уже не бачить на обоК, вже матерi своКП не бачить, уже свiту не бачить, нiч настала чорна для нього, це ти його ослiпила, бо тобi партизани в лiсi дорожчi вiд рiдного сина, та невже серце твоК не здригнеться, га, та не рвись ти до нього, однаково не пiдступишся, то не я тебе по ногах б'ю нагайкою, то нагайка сама собою сiпаКться, сама сiче, ще говорити годен Грицько, але мовчить, наче зацiпило, то зараз йому по-справжньому зацiпить, уже не обiзветься, вже тебе матiр'ю не назве, бо чи ти варта називатись матiр'ю, коли звiрi до свого плоду сердечнiшi, та стiй, не рвися, так його вiд катiв не порятуКш, а можеш порятувати, ще можеш, поки нашому синовi не дiстали серце з грудей, щоб показати, щоб мати побачила серце свого сина, ще жоднi-сiнька мати не бачила серце свого сина, а ти побачиш, а ти натiшишся кривавим серцем свого сина, бо тобi, либонь, не терпиться побачити його в руках катiв, бо тобi любiше глянути на серце свого сина, анiж сказати за ту банду, яка не даК дихнути нiмцям, вiд якоП життя немаК комендантовi Хорсту, яка й на мене чигаК за кожним кущем на Княжiй горi, тож, лютий звiре, дивися на серце свого сина, ще воно живе в кривавих руках, iще воно здригаКться, й чому ти не ослiпла вiд серця свого сина, еге ж, бийся головою об землю, Пж сиру землю, сховайся в землi, щоб не бачити такого, староста Засядьвовк iз полiцаями та нiмцями поПхали машиною, зоставивши криваве серце ПП сина в травi, й коли Дарка пiдвела знетямлену голову, то побачила приблудного рябого пса бiля ворiт, хотiла скрикнути, а голос у неП сiв, лиш сапко так сапнула, й пес загарчав, вишкiривши зуби, тодi й мова вiднялась у Дарки, тодi обезумiла вона, з тих пiр i не чуК, до свiту не говорить, i свiт не говорить до неП, жiнки-мастильницi, балакаючи, вже хату змастили зсередини та з вулицi, посiдали за столом пiд яблунею, полуднають отим, що Пм безумна Дарка зготувала, чорнi гиндики вже з подвiр'я за ворота, вiд ворiт через дорогу до озера, пасуться бiля озера, а ти не йдеш полуднати з жiнками-мастильницями, бо не наробився, ти надибав черепок, нагортаКш у черепок жару з плити й покрадьки несеш до старого напiвусохлого дуба, обертаКшся до мастильниць, чи не стежать за тобою, чи баба Килина за тобою не дивиться, i висипаКш жаристi вуглинки в дупло, потiм iще набираКш у черепок жару в плитi, знову в дупло висипаКш, iз дупла сотаКться димок, синьою хмаркою куриться, надибуКш вiхоть клоччя, запихаКш i клоччя в дупло, ще запихаКш всохлий бур'ян, трiски, дим пасмами в'Кться з дупла, а жiнки-мастильницi обiдають пiд яблунею, мовчазна Дарка Сторона полуднаК з ними, якась там бесiда точиться, пропав той Засядьвовк iз села, десь ковтнула його вiйна, а може, й не ковтнула, знайшов собi лiгво за океаном, а жар у дуплi вже не тлiК, жар уже розгоряКться, поймаючи нутро дерева, косичиться дим, а потiм iз дупла вискочив язичок вогню, мовби то бiлочка вискочила, вискочила - й сховалась, потiм уже двi бiлочки вискочили, танцюють у дуплi, вже не ховаються, i коли дуб спалахнув, то жiнки-мастильницi скочили за столом, баба Килина скочила, безумна Дарка Сторона скочила, в усiх дикi-предикi очi, бо чого ж це дуб зайнявся i горить, i начебто блискавка не вдарила в дуб, ясний день, гроза позавчора пройшла, добре, що посеред обiйстя стоПть дуб, вогонь не перекинеться на хату й на хлiв не перекинеться, й до сусiдiв далеко, якась лиха година запалила дерево, саме хiба зайнялося б, жiнки-мастильницi товчуться довкола дуба, наче сороки, а вiн усе дужче поймаКться полум'ям, полум'я рветься з грудей дуба вгору, дуб аж починаК стогнати, ледь-ледь гуде, бiль i гнiв у стогонi, й ти лякаКшся його живого болю та стогону, бiжиш геть, аж макiтриться в головi, пролiтаКш мимо обiйсть, уже й школу поминув, уже далеко вiд хати Дарки Сторони, а чомусь в очах горить охоплений полум'ям напiвусохлий дуб, стогне у вогнi живим криком, аж душа твоя краКться, i здаКться, нiкуди не втекти й не забiгти вiд того вогненного страждання... Два чорнi дядьки (обидва наче з комина вилiзли, де обiбрались у сажу, з якоП лиш очi поблискують голубими яКчками) йдуть стежкою з КняжоП гори, ступають один за одним, i тримають дядьки на плечах свiжозрубану грабову тичку, з неП навiть не все листате вiттячко стесано. Дядьки йдуть статечно, й жердина помiж ними прогинаКться, бо таку важку ношу до неП пiдв'язано. Пiдв'язано мотузками за лапи, а довгий хвiст по землi метляКться, як мiтла, мете куряву на стежцi, а гостра морда звисаК вбiк, i язика червоного видно в пащi, й iкла стримлять гострi, аж морозом по шкурi дере. Та це ж вовк дивиться на тебе витрiщеними мертвими очима, хоч i мертвими очима - а як люто дивиться, ось зараз, здаКться, i рикне скаженим риком, ось зараз вивернеться з жердини, бо хоч i здоровi дядьки, але чи втримають отакого велетенського вовка, хай навiть мертвого! Страх б'К в голову, й ти щодуху тiкаКш вiд ПхньоП впольованоП страшноП здобичi, яка лякаК не менше за живу, а може, ще й бiльше, бо де ж це бачено - вбитий вовк! А коли страх поступово тане, вискакуКш зi схованки в бузинi та й бiжиш гуличкою вслiд за впольованим вовком, i скоро знову стаК страшно, бо на кутку загавкав один та другий собака, Пм вiдповiли iншi собаки, Й тепер кругом гримить такий собачий лемент, що й застрелений вовк злякаКться, не тiльки жива людська душа, й вiд того собачого валування мовби день потемнiв, i сонце пригасло, й отi дядьки з рушницями за спинами ще дужче почорнiли, - й раптом очi твоП бризнули такими сльозами, як горох. Очi бризнули горохом слiз, i вже за Пхньою пеленою ясний день i зовсiм споно-чiв, а дядьки з вовком стали розмитими, наче розтанули й зникли. Невiдь-звiдки надiйшов дiд Гордiй, каже тобi не плакати, а як ти не плакатимеш, коли сльози самi котяться. А ще нiхто в нас за вовком не плакав, каже дiд Гордiй, краще б за ягницею поплакав, що вовк зарiзав, а вiн хiба тiльки одну ягницю зарiзав! А ти й сам не знаКш, чому за вовком плачеш, чому сльози котяться за тим здоровенним сiроманцем, а не знаючи - ще дужче ридаКш, затуляючи долонями лице, щоб на свiт не дивитись i щоб свiт на тебе не дивився. Дiд Гордiй веде тебе за руку додому - й знай усiм по дорозi розказуК, що ти за вбитим вовком так побиваКшся. Всi дивуються, що така чудна дитина, чуднiших i н& буваК, бо ще нiхто в Пхньому селi, нi в сусiднiх селах за вовком не плакав, ну, вродиться ж таке, правду сказано, вiд вiтру. Може, про того впольованого вовка мало б хто в селi довiдався, якби ти не плакав за ним, а то ж усiм запам'ятались твоП сльози пекучi - ну, мовби дощ iз хмари падав, дощ твого великого жалю дитячого. Ранок - це рожева птаха, що прилiтаК iз-за КняжоП гори, за рожевою птахою прилiтаК бiлою птахою день, на змiну бiлiй птасi прилiтаК сiрою птахою вечiр, а вже нiч прилiтаК з КняжоП гори птицею чорною. Ось iще скрiзь сiрiК птахою вечiр, ще птаха-вечiр дзьобаК зорi в небi, п'К росу по левадах, кутаючись i грiючись у млистому туманцi, але вже маК тiкати з села, бо ви тiльки погляньте на Княжу гору! З-за неП виростають i виростають темнi крила, затуляючи небеснi прозорi високостi, вони все помiтнiше клубо-чаться, насовуючись на село, барви на перах рухомих хмар мiняться, мiшаються, вони ще не витворили якогось остаточного кольору цiКП птицi, яка летить, ПП остаточний колiр маК витворитись аж тодi, коли вона прилетить iз-за гори, затуливши небо i полонивши землю. Княжа гора вiтриться тьмавими сплесками пiд грiзними крильми могутньоП й невiдворотноП птицi, село западаК в усе глибший та глибший морок, що подекуди жеврiК освiтленими вiкнами хатiв, i вже скоро хижа птиця ночi всiдаКться мiж небом i землею, погасивши зорi та мiсяця, щоб здаватись iще страшнiшою i всевладнiшою. Вiд неП треба заховатись до хати, але й iз хати чутно, що чорна птиця на гадцi не маК спати, як то сплять птахи вночi, вона шумить листям у саду, гiлкою грушi стукаК в шибку, шарудить якоюсь галузиною на стрiсi, глухо дихаК в комин, Пй би вгамуватись, а вона, либонь, уже б'К могутнiми крильми, а вона починаК гоготiти громом, а Пй iз очей уже прискають довгi й раптовi приски блискавок, i хата сповнюКться тривогою. Бо прилетiла гнiвна чорна птиця з КняжоП гори ПП посланцем, отже, то Княжа гора послала свiй гнiв сюди в долину до людей, i ти, щулячись, краКчком свiдомостi здогадуКшся, за вiщо такий гнiв наслано, його наслано, мабуть, за отого вбитого вовка. Авжеж, бо Княжа гора з вовком заодно, для КняжоП гори всi рiднi дiти - хай лисиця, хай борсук, хай кiзка, отож i вовк для КняжоП гори К своПм сiромашним духом, i вона оплакуК його смерть так, наче рiдна мати. Чорна птиця ночi все кублиться й кублиться на землi, говорить громом, дивиться вогнем блискавок, аж хата злякано здригаКться, й ти непомiтно засинаКш, бодай увi снi рятуючись вiд гнiву чорноП птицi, хай би вона швидше вiдлетiла, хай би замiсть неП прилетiла рожева птиця ранку, пахнучи м'ятою i свiжою росою. Просипаючись увi снi, чуКш гуркiтливий голос птицi, що гнiваКться й гнiваКться, вогнями блискавок блимаючи у вiкна, й жаль за сiроманцем просинаКться разом iз тобою, наче вiн також твiй зведений родич вiд вiтру. Так само, як стрекiтлива сорока чи дика кiзка, названi матiр'ю твоПми сестрами, а вовк - уже начебто брат, тiльки якийсь недобрий брат, але ж коли розкинути розумом, то хiба в людей не водиться братiв недобрих, кровожерних, але ж i Пх так само шкода, серце й за ними побиваКться. Вкотре просипаКшся, а чорна птиця все кублиться, все гнiваКться, аж хата вiд ПП гнiву труситься, мабуть, нiколи й не вiдлетить. А потiм не вiриш своПм очам: вийшовши на подвiр'я, бачиш рожеву птицю ранку, що вже летить iз КняжоП гори! Вiд чорноП птицi де-не-де лиш по темнiй пiр'Пнi виднiК, розгубила то в затiнку дерев, то в яру, то пiд стiною лiсу, а рожева птиця ранку летить хвиля за сонячною хвилею, i в ПП свiтлi село смiКться теплою материнською усмiшкою, й сам ти усмiхаКшся - до нестримноП рожевоП птицi, яка таки прилетiла, прогнавши птицю чорну, всмiхаКшся до КняжоП гори, яка вiд усiКП своКП щедроП душi подарувала цю веселу птицю всьому бiлому свiту! А до тiКП печери-чернери щоб ти й не заглядав, бо голову тобi вiдiрву так, як ти був скрутив голову тому соняшнику, хоч, може, тобi однаковiсiнько - що без голови, що з головою! Ту печеру-чернеру попiд усiКю Княжою горою поточено, й хто вiдаК, чи людьми поточено, чи водою поточено, бо, трапляКться, люди точать, як води, й води точать, як люди. Княжа гора сидить на пiдземних печерах-чернерах, мов степова орлиця на гнiздi, гай-гай, уже скiльки столiть вiдшумiло, як вона оберiгав своК гнiздо, а що в тому гнiздi - сама вона лиш i знаК, мабуть, таКмницi. Мабуть, багато таКмниць назбиралось, та таких, що шкода Княжiй горi у своП пiдземнi таКмницi та ще й когось утаКмничувати, отож i сидить на них орлицею. Бачив, звiдти вилiтають сови, що денного свiтла бояться, кажани там водяться, всяка нечиста сила, що проти ночi й згадувати страшно, а людям дорогу в печеру-чернеру заказано, може, тiльки нашому дiду Гордiю й не заказано, от. Хiба дiд живе? Дiд вештаКться помiж днем учорашнiм i завтрашнiм, наче йому пристановиська нема в днi сьогоднiшньому, то йому не страшно i в печеру-чернеру заглянути, як у своК вчорашнК життя, а потiм назад повернутися до нас. Отi старi грошi, з якими ходив у крамницю торгуватись, де дiстав? А в печерi-чернерi дiстав та й додумався, iрод, iз ними на бiлий свiт поткнутись! Та з такими грошима лиш у печерi-чернерi й торгуватись, там теж крамниця маК бути, а в тiй крамницi й товари такi, що за старi грошi вiдпускають Пх, а за новi грошi нiчогiсiнько не купиш. Бач, дитино, який наш дiд Гордiй багач, але не спромiгся з печери-чернери гостинцi принести нi для баби своКП, нi для внука, немов у нього ще К десь баба чи внук або маК грошi берегти для якогось iншого життя. А може, дiд Гордiй i береже знайдений скарб для якогось iншого життя, хiба вгадаКш, коли вiн вiчний: либонь, нi початку йому немаК, нi кiнця. Отож, лиш дiдовi й можна в оту печеру-чернеру й назад, а тобi зась, бо чого тобi в те минуле життя заглядати, коли його в тебе не було? А раз у дiда Гордiя було те минуле життя - хай заглядаК, хай собi вештаКться з порожнiми руками туди-сюди, аби здавалося старому бовдуру, що й вiн до якогось путнього дiла приставлений. Та не подумай, що вiн справдi по тi грошi внадився в печеру-чернеру, що йому справдi закортiло в своК минуле життя позаглядати. Спершу вiн подався туди по свого коня Гнiдка, був колись такий жеребець у дiда. Й чи цигани вкрали, чи якась холера, а тiльки пропав Гнiдко. Скiльки по ярмарках обходив дiд Гордiй, думав зловити циганiв, а все марно. Ось i сказали дiдовi, щоб у печерi-чернерi шукав, начебто лиш там Гнiдко мiг пропасти, ну, дiд внадився пiд Княжу гору, бо, кажуть, у горi всякоП всячини багато пропало. Дiд не знайшов коня, бо печери ж тi - без кiнця та краю, десь там Гнiдко бiгаК й досi, а дiд i досi шу