вкласти своК зачудоване запитання в слова. - Ну? - старий долонею гладить твою голову, пiдохочуючи. - Дiдуню... Й немаК слiв, наче пожухли, як весняна розсада в приморозки. Бо якими словами запитаКш про цей свiт, скажеш про цей свiт, який вiдкриваКться наокiл? Жодне слово не вмiстить, лиш очi й душа вмiщають - i то лиш видимий. А як побачити й вiдчути свiт невидимий, що тоне ген там, за мiнливими обрiями? Скiльки людей сьогоднi зiбрали зеленi верхи КняжоП гори! Над головами перелiтають журавлi, i сiльський люд iз косами та з граблями в руках також схожий на журавлiв, i цей люд заходився не коло роботи, а коло якогось веселого й шпаркого танцю тут, де пухкi кили-.ми трав, i Пхнiй людський танок дуже схожий на жу-ирвлиний - i дiд Гордiй iз косою в руках зараз у такому танцi, i баба Килина з матiр'ю, тримаючи в руках граблi, також наче витанцьовують по-пташиному, й лиш ти без дiла, але тому, що метушишся помiж косарiв, також схожий на малого журавлика. На малого журавлика, який уже оперюКться, в якого ростуть i дужчають крила, а вмiння лiтати - вже К, вiд зачаКного бажання лiтати аж тремтить у грудях, i ноги трусяться, i руки здригаються. Вiд косарiв, що танцюють журавлиний танок мiж кущiв та мiж дзеркал озер, налитих весняними дощами, бiжиш iз вiтром, що по-батькiвському помагаК, вiючи в спину; ластiвки в'ються кругом, ледь не черкаючи твого чола; квiти з трави смiються червоними, жовтими та бiлими очима, якi трiшки мружаться вiд бджiл. Стежка в'Кться сувоКм невибiленого полотна, що зжужмався в травах, i чи то ноги твоП прудкiшають, чи то стежка хутчiше несе, тiльки ти все стрiмкiший i стрiмкiший, вибiгаКш на найвищу макiвку, вищоП за яку поблизу немаК, i всi косарi позоставались ген унизу, в морi трав, - та й тут зринаКш у височiнь! Та й тут, на макiвцi КняжоП гори, зринаКш душею у височiнь i летиш над молодою лiтньою землею, над легким днiпровським безмежжям, летиш у густiй синявi повiтря, що забиваК подих терпким хмелем, i тобi в цю хвилю польоту за рiдного брата хiба що сонце, яке летить назустрiч. Хочеш радiсно крикнути - до рiдних своПх, до землi, до Днiпра, та давкий крик застряК в горлi. I який прекрасний полiт, коли душа знялась у небо й вiльно долаК безмежжя, а ти стоПш на макiвцi КняжоП гори, що надiйно тримаК тебе всiКю могутнiстю своПх лiсiв i джерел, птахiв i звiрiв, грибiв i ягiд, тримаК урочищами й легендами, отими нескiнченними пiдземними печерами, де на шовкових лугах пасеться споконвiчне статурний i дужий кiнь Гнiдко. З пiднесеними руками, з вiдкинутою головою летиш над бiлим свiтом, летиш над мальовничим довкружжям полiв i сiл, летиш над пiсенним безбережжям Днiпра, летиш помiж птахiв, назустрiч сонцю, летиш над косарями, що косять лiтню квiтчасту траву, летиш над Княжою горою, - й Княжна гора летить iз тобою в небеса, до сонця, в безбережжя часу.