му життi? Небо не дасть його в обиду! Адже ось тут, на землi новгородськiй, вiн звершив найбiльший подвиг, зiбравши у своКму кулацi всi землi й п'ятини Новгорода великого, пiсля того, як прихилив до себе, з помiччю Ольга, усiх волостелiв краю... I враз плин його думок завернувся в iнший бiк. ВважаКш, що привернув до себе можцiв новгородських? А де ж вони зараз? Чому тебе не захищають, адже ти Пх стiльки лiт захищав од нових варягiв. I де твiй мудрий i зичливий воКвода Ольг? Хiба не бачить, що Рюрик потрапив у бiду? Ще мить - i вогонь перестрибне па дощанi дахи його онбарiв! I, мов блискавка, сяйнула чiтка i незаперечна думка - Ольг зрадив! Усi вони, зичливцi твоП, сидять нинi по норах i очiкують, коли чернь град-ська и житнiП люди докопають його!.. I Ольг також дивиться зi своКП шпарини, жде не дiждеться, коли упаде правило з рук його!.. Пiт рясно скрапував зi скронь, очi ще виразнiше спалахували пломенем хижоП пожежi. Думкою, усiм Кством благав Трпглава-Свiтовида, i Хорса, i Велеса захистити його мечем своПм!.. У сiнях терема зачулись чиПсь поспiшливi кроки. Дверi так рiзко гойднулись на петлях, що хряпнули об стiну й ледь не злетiли. В хоромину увiрвався Ольг. Њфанда вiд несподiванки хитнулась i, нiби переломившись, упала йому па груди. Та вiн рiшуче вiдштовхнув ПП, схопив Iгоря за руку й потяг у сiни, кинувши на ходу до обох: - Швидше... Бiжiте... Њфапда схопилася тонкими пальцями за подiл довгоП чорноП тунiки й з готовнiстю ступила за ним. Рюрик же навiть не ворухнувся. - Ти що? - крикнув до нього Ольг. - Буду тут. Умiв добре жити. Зумiю з честю померти. А ти ось... Бережи Пх... - кивнув на дверi, на порозi яких занiмiли Њфанда та Iгор. Ольг вiдпустив руку хлопчини. Став на одне колiно: - Обiцяю!.. Тiльки уваж i мою просьбу... Нехай твiй син, цей святий отрок Iгор, да буде заручений з моКю дочкою. Прекрасою... Рюрик ворухнув рудим щетинистим вусом. Ольг i тут шукаК блага. Але ж чому сам не жадаК взяти керма до своПх рук? - Бери новгородську землю собi. I кермуй сам. - Не хочуi Iгоря твого захищатиму яке законного спадкоКмця. Адже ти прийшов до Новгорода на заклич вiча. Благослови його на шлюб iз Прекрасою. - Благословляю! У повнi лiта своП хай вiзьме собi в жони дочку Ольгову... - байдуже змахнув рукою Рюрик i вiдвернувся до освiтленого пожежею вiкна. - Бережи його! - Яко своП очi! - гукнув Ольг i потяг хлопчину за собою. Њфанда невiдступне тупцяла за ними. А полум'я вже облизувало раму вiкна, до якого прилип Рюрик. Ось легенький грайливий пломiнець - зовсiм не страшний, а навiть лепський, забавний! - пробiг по пiдвiконню й перескочив на дерев'яний зруб терема. А за вiкном полум'я охопило повалушу - високу багатокутну вежу, також поставлену iз зрубiв. За мить вона спалахнула, як величезна свiча! Рюрик випростався, ухопився руками за верхнiй наличник i побачив на подвiр'П... Вадима Хороброго. Ось воно що! Ото вiн палить Новгород! Давнiй недруг його... бач, живий? Звiдки ж тут об'явився? Прийшов дивитись на його смерть?! I Рюрик з усiх сил так ударив по рамi, що вона вивалилась назовнi. I сам вiн мало не випав з нею надвiр. Йому зовсiм не було страшно. Вiн бачив свого ворога. А коли воПн бачить свого смертельного ворога - страх полишаК його. Рюрик же завжди був найперше воКм, варягом, убивцею, грабiжником... Вiн звик убивати! Це - його ремесло... Метнувся до стiни. Зiрвав меч. Поспiшливо, але твердою ходою вийшов на ганок. Вiн так просто не здасться холопу. Вiн його знищить! Сторожко, як мисливець, що вийшов на двобiй iз лютим й пiдступним звiром, дослухався й донюхувався до вiддалених гукiв, гуготiння полум'я, якогось гупання... Бачив, як снiп iскор розсипався над дахом його терема i як вiн зайнявся полум'ям. Та з мiсця не рушив. Але нiхто не виходив на двобiй iз ним. I вiн враз вiдчув, що смертельно втомився. Захотiв умерти. Просто як стара людина, втомлена життям i постiйною боротьбою й страхом втратити те, що вона надбала. Найвищим набутком йою була влада. Але вона не принесла йому жаданоП радостi, не зробила вiчним, навiть на жодну мить не продовжила життя. I найсильнiшi душi, прозрiваючи, впадають у безнадiю i жадають заспокоКння в смертi... Як не дивно, але Рюрик без страху чекав свого кiнця. Чекав, як рятунку вiд житейського тягаря, нести який було несила. I дочекався. На подвiр'я ступив Вадим Хоробрий з невеличким гуртом людей. Вони роззирнулись довкола, побачили на ганку Рюрика й повернули до нього. Вiн пiдняв над собою меч i беззвучно реготав в обличчя цих простолюдинiв, якi оточували його з бокiв. Хтось тицьнув мечем у груди. Вiн хитнувся й безпомiчно огледiвся. Це наддало ворохобникам снаги. Вадим вихопив з-за паска бартку й замахнувся на Рюрика, але той опустив меч, зiгнув шию, покiрно ждучи смертi. Вадим вiдсмикнув руку назад, бо не мiг убивати навiть ворога, якщо той беззахисний. Вiн месник, а не убивця! I мстить лише тим, хто занiс над його головою кривдний меч. Рюрик же свiй меч опустив. Яка ж се помста? Це вбивство... Вадим обернувся до своПх людей, щоб Пх стримати. Нехай цього здирцю скарають боги! Та в цю мить iз густого диму i мги вискочили зi своПми воями Ольг i Дудиця. Пiдбiгли до Вадима Хороброго, вiдтiснили його вiд Рюрика, вирвали топiрець i скрутили йому на спинi руки... Рюрик враз випростався, люто розмахнувся мечем i пронизав ним груди Вадимовi... Хтось несамовито зойкнув. Хтось поряд упав... I знову зойк i лютiсний скрегiт мечiв... Падали люди, якi були з Вадимом, яких вiн щойно стримав... Усе враз перевернулось, змiшалось iз димом i вогнем, покотилось по двору. А з даху терема падали на голови людям палаючi жердини й крокви. Сипалися дощем iскри на землю, а по нiй качалися клубками люди, що вчепились один в одного у смертельному двобоП. Коли прозорi бiрюзовi сутiнки оповили вулицi i вкрили Волхов, вiд Славенського кiнця до рiки побiгла якась жiнка. За ПП спиною метелялось волосся, що вибилось з-пiд убруса, який лопотiв кiнцями, нiби крилами, ПП сорочка надувалась од вiтру. Здавалося, що вона не бiжить, а летить, мов лебедиця, навстрiч своКму вiдчаю... Вона добiгла до Волхова i впала... Рiка палала... ЛодiП, човни, гари, довбанки - усе взялося полум'ям i димом. Перейти на другий берег, туди, де палахкотiв вогонь праведного людського гнiву, де лежали побитi новгородцi, не було сили. Вона спинилась на мить... А потiм з розгону шугонула в полум'я, яке весело розгулювало по рiчкових затоках... I зникла за димом i млою... Лiтописець скупо записав: "...уби Рюрик Вадима Хороброго i iних многих iзби новгородцiв, совiтникiв його..." I ще додав: "Того ж лiта iзбiжаще од Рюрика iз Новгорода в КиПв много новгородських мужiв..." У Новгородi воКвода Рюрикiв - Ольг - вогнем i мечем чинив розправу. Вiд того все бiльше чорних людей тiкало пiд захист КиКва... Великий град землi слов'янськоП, КиКве! Високо стоПть твоя правда, коли звiдусюди тягнуться до тебе скривдженi й зневiренi! Коли у твоПй силi й могутi вони шукають захисту для себе!.. Нi горе, нi радiсть, як i нiщо - не вiчнi. Незриме колесо часу крутиться нестримно, i нема йому нi зупину, нi перепочинку. Хтось пiдноситься сьогоднi, а завтра опиняКться внизу; хтось падаК, не втрачаК вiри, що може знову вознестись. Колесо часу вертиться, крутиться, бiжить... В одних душах ослаблюК доброчинностi, в iнших - додаК вiдваги; ще в iнших - додаК вад чи убавляК Пх; притупляК горе в серцi, побiльшуК мудростi, радiсть розсiваК попелом примарних надiй, що зiйшли синiми квiтами слiз... Пiсля загибелi Вадима iншою стала Славина. Похилились ПП плечi, обезсилiли руки. Очi дивились на свiт сiрою зажурою. Щонедiлi ходила до ОскольдовоП церкви. Спочатку сидiла при горбику пiд березами, вiдпочивала чи, може, бесiду вела зi старими богами. Џй було про що поговорити з ними. Нiхто, окрiм них, не вiдав, навiть не здогадувався, що пiд отим горбиком лежить Вадимова голова. Ота буйна голова Вадима Хороброго, яку пiдступно вiдсiк на пожарищi свого терема старий вовчисько Рюрик. Коли Вадим i його задруги-новгородцi були побитi i вже лежали на землi, Рюрик почав вiдсiкати Пм, мертвим, голови. Наколював на списи i виставляв уздовж волховського берега, аби всi бачили, як люто вiн розправився з ворохобниками... Отодi вона пробралась потай до Волхова, забрала Вадимову голову в мiх i з новгородськими мужами втекла до КиКва. Тут i поховала... Щонедiлi тепер навiдувалась на могилку. Сидiла мовчки, ворушила губами, а очi дивились у безкраю далечiнь, нiби хотiли побачити те, що нiкому не дано бачити. Потiм Славина iшла до церквицi. У звичних сутiнях розглядала обриси зiгнутих спин - молiльникiв; обережно ставала збоку, бiля амвона, щоб послухати заспокiйливi мудрi речi отця Местивоя. За останнi роки священик теж зiгнувся пiд тягарем лiт, i, хоч пригас голос його, думка ще спалахувала яснiше; слова лились вiльнiше. Йшли вони з глибини його душi чи, може, вiд бога йшли. Славина того не знала. Тiльки Пй подобалося, коли Местивой не читав по священому письму, а вголос розмiрковував, нiби бесiдував сам iз собою. Утишував своП скорботи, а разом з тим заспокоював i ПП роз'ятрене серце. - Життя людське подiбне вiтру, чада моП, - глаголав проповiдник i затуманеним зором вдивлявся у височiнь темного склепiння. - Усе в ньому - мимолiтний звук. Усе гине на цiй землi в плинi часу. Любов, утiхи, щастя... Никне краса жiночих облич... Дужi мужi стають нiкчемними старцями. Тiльки той, хто йде iз життя молодим, лишаКться вiчно нетлiнним у пам'ятi людськiй. Той не пiдвладний часовi. I житиме у пам'ятi людськiй, бо не убоявся скласти голову у ратному бою! Вiчна хвала тому, хто гине в молодi лiта за благостi люду свого... Славина була впевнена, що цi слова вiн говорить для неП. Про Вадима вони. Вiн живе в ПП пам'ятi саме таким, яким найбiльше запам'ятався, яким був у степах - молодим i звитяжним. Здавалося Пй, що таким вiн i загинув вiд Рюрикового меча!.. Пiсля втiшання душi i серця йшла додому почаПвським узвозом, через кожум'япький, а згодом гончарний кiнець Подолу. Далi завернула на ледь видимий протопт крiзь гущаки лiз i прибережнi заростi Почайни. Вечорiло. Теплий весняний вiтер гойдав на своПх пружних крилах черемховi трунки. Шаленiли у прохолодних затiнках гаПв солов'П, лунали Пхнi срiбнi витьохки над тихими плесами озерець i заток. I здавалося, що вони час вiд часу здригалися вiд солодощiв тих спiвiв, бралися ряботинням хвильок i знову завмирали... Ба, навiть сонце спинило поважний плин - шубовснуло в Почайну, дослухаКться до гукiв i шумiв весни. Серце людське млiло й також завмирало вiд краси вiчноП. I повнилося буйством, жаданням життя, наливалось вiрою у свою неперейденiсть i вiчнiсть. Гой ти, отче Местивою, даремнi твоП слова про миттКвiсть людського життя! Воно вiчне! Як i ця весна, i буяння, i солов'Пний шал... Славина вдихнула трунку весни й осмiхнулась: вiдчула, що слова Местивоя уже втратили для неП вагу. Серед цiКП земноП краси в'янули найсуворiшi застереження i слова правди. Стежина вивела до причалу. Вийшла на берег i спинилась у подивi: уся гавань була заповнена вiтрильниками, великими й малими подiями, довбанками й човнами. Якiсь прибульцi щойно пристали до берега. Пiдiйшла ближче, щоб роздиврiтись. Хто се? Купцi чи знову якась дружинна ватага? ДвоК ратних людей, що стояли на кормi першоП вiд неП лодiП, замахали до неП сердито руками - мовляв, обходь стороною, сюди не ходи. "Чого б то?" - подумала Славина i зупинилась. - Чого стала? Iди своКю дорогою!.. - кричав до неП чорнобородий муж, невдоволено блискаючи очима. Зняв з голови шолом, передав весляревi, що сидiв на кормi. На чоло крилом упала чуприна з сивим пасмом посерединi. Щось знайоме видалося Пй у звучаннi мови. Щось знайоме було в Пхнiх голосах i в одяганках. Славина завернула в гущаки. Напружувала нам'ять. Де вона бачила цього мужа? Оте сиве пасмо, що спадало на чоло? I голос?.. Голос особливо бентежив ПП пам'ять... I враз спалахнуло видiння: палаК терем новгородського волостеля Рюрика. А на подвiр'П лежать непорушнi тiла новгородцiв. З диму й гару виринають кiннi мечники, а попереду - на конi кремезний вершник. На його чорнi брови спадаК чуб з пасмом сивого волосся. Вiн кричить комусь: - Чого стовбичиш, Рюрику? Бiжи мерщiй-но звiдси! А ви заберiть Пх усiх i на палi! Уздовж Волхова усiх посадiть на палi! Щоб страхалися й iменi Рюрикового! Дудице, не забудь за того ворохобника! I ось вона знову чуК цей голос. Обiзвався до неП вiн у КиКвi, на почайнiвському увозi. "Се ж Ольг!" Вона аж зомлiла вiд здогаду. Бо тодi, коли вона ще стояла знетямлена на подвiр'П, до неП пiдбiгли новгородцi й запитали: - Куди подався Ольг? Не бачила? Вона дивилась на них тупо й не розумiла, про що питають ПП. - Ну, отой, з сивим пасмом волосся! Той лютий Ольг, Рюрикiв поспiшитель!.. Вона показала тодi рукою в той бiк, де крутився важкою хмарою чорний дим i де зник верхiвець зi своПми людьми. Вiдтодi вона вже знала, хто такий Ольг. Але чому вiн стоПть зi своКю раттю на Почайнi? Мовили ж: Рюрик-вовк помер у Новгородi. Намiсть нього возсiв Ольг-воевода iз малолiтнiм княжичем... Чи йому мало Новгорода? Наддала ходи. Затим побiгла. Спiшила до обiйстя свого брата Гордослава. Уже була певна: у КиПв прийшла бiда. Збентежена вскочила до свiтлицi. - Бiда! - чаПцею упала на лавку. Сiм'я Гордослава саме вечеряла. Мовчки сидiли всi за великим столом. Тiльки було чутно стукiт дерев'яних ложок об дно полумиска. Вiд слiв Славини усi завмерли. Через хвилю Гордослав пiдхопився на ноги. Невисокий, але мiцний муж Гордослав сей, онук Соловiя. Плечi розтинали стару полотняну сорочку, яка пропахла рибою i ряскою. Пильно вдивлявся в обличчя знетямленоП Славини, напруживши слух. Вона ж ледь прошепотiла змертвiлими устами: - На Почайнi стоПть Ольг новгородський iз раттю... Рюрикiв поспiшитель! - Леле! - зойкнув хтось за столом. - Се ж вiн за Оскольдовою душею прийшов... - Тихо, - обернувся Гордослав до родини. - Звiрко, де князь? З-за столу пiдвiвся здоровань, який мало чим нагадував колишнього княжого отрока. Хiба що русявим чубом та ластовинням на носi й на щоках. Тепер це вже був княжий воПн, який прийшов навiдати рiдню. - На ловах князь... Побiжу, либонь, до нього... - Нi. Сiдай на коня i лети до Iскоростеня. Клич Нiскиню iз дружиною деревлянською. А я тут зберу пiшцiв градських. Доки князь повернеться, матиме добру рать. Славина думала про Ольга. Пощо новгородський посадник простяг руку до КиКва? Нiхто й не помiтив, коли вона вислизнула з дому. Нiби й не було ПП тут. Тiльки бентега i страх перед невiдомiстю нуртували пiд стрiхою ГордославовоП хати. Скоро вони виплеснулись на вулицю, заповнили всю оболонську слободу... Передчуття бiди зацiпило людям уста. До князя Оскольда примчав гонець з якоюсь тривожною вiстю. Невiдомi купчини великою дружиною стали на Почайнi i вже стоять три днi. Навiщось очiкують його, князя Оскольда. Мовлять, жадають з ним бесiдувати. А йдуть буцiмто до Царгорода, найматися до царя. А може, воювати царя. То, либонь, хочуть умовити Оскольда пристати до них. Адже саме Оскольд прибив свiй щит на воротах Царгорода! Про сiК вiдомо в усiх землях окольних. Так мiркував i так говорив гонець, якого послала до печорських пущ княгиня Ярка. Сама ж покликала отця Местивоя. Розпитувала про землi, якi вiн обiйшов у лiта своКП молодостi. Була вона до всього цiкавою i заповзятою. Усе на свiтi Пй хотiлось знати доконечно, про все мати свiй суд. Побачивши, що Перунiв вiщун не визнав ПП, княгиня прихилилася до ромейського бога. Як i Оскольд, ходила тепер тiльки до християнського храму. На Перуна не хотiла зважати. Хотiла забути кривду й образу, що глибоко засiли в ПП серцi. I челядь свою прилучала до нового бога. Хрестилась уже й Оскольдова дружина. У цей тривожний час нiхто не згадав про Перуна. Тiльки Славина стрепенулась серцем: Перун - покровитель КиКва, через те мусить захистити його! Пiзно увечерi прибилась до ПеруновоП гори. Гадала розбудити полянського кумира i його волхва своКю молитвою. Скаже вiщуну, щоб усiх пiдняв на стань. Хто ж iнший здатен захистити сей люд, як не його покровитель, як не волхви? Адже вони мають берегти i народ свiй, i його волю, i локони... Хранитель мудростi богiв i слова, звичаПв i поконiв народу тому й шануКться людьми, що здатен вдихнути в них силу вистояти в найлютiшiй борнi проти чужоП сили, що викрадаК в них вiдразу чи по краплинi набутки невтомноП працi чи духовнi скарби... Хранителi слова i обичая тим рятують свiй народ. Так думала Славина. Тому й спiшила до вiщого дуба на Перунову гору. Ще здаля помiтила, що на ту гору пливуть, нiби прослизають, якiсь незбагненнi тiнi. Вона спинилась. Зашумiло щось у головi. Перед очима попливли кола. Насторожилась, зачаПлась - i нiби розтанула в нiчнiй темрявi. Нечутно пробралась кущами до требища й занiмiла. Навколо пригаслого вогнища стояли й сидiли люди. Тихий гомiн. Неголоснi вигуки. Хто там? КалатаК серце... ЗаважаК слухати... Але вона впокорюК його шал. ДослухаКться. Та бодай i не чула б! Якими пiдлими й жорстокими бувають людськi слова! Як можуть зненацька вбити живу душу, ПП вiру й довiру! Знайомий голос вiщуна Славути деренчав ясно, хоч i неголосно: - А слово наше Ольговi буде таке: хай не жде! Хай заманюК до себе Оскольда. А ми звiдси помiч дамо. Що скажете, боярове? - Згода, Славуто. Ми послали гiнцiв у печенiзький стан. Завтра й орда вже десь прикотить вiд Трипiлля. - Се добре, коли вона й перехопить Оскольдову дружину. - Гадаю, не встигнуть iще завтра. - А ти, Славуто, помолись за се Перуновi... - Помолюсь, Микульчичу. Але й сам берись до дiла. Вiзьми свою челядь i гридей двiрських вiзьми та й пособи Оскольдову дружину затримати в пущi. Нехай Оскольд сам-один iде на розмову з Ольгом. - Згода! Але хочу знати, як буде далi? Запала мовчанка, яку порушив невiдомий Пй голос: - Справдi, що далi? Ольг зi своПми варягами забере стiл КиКвичiв i дасть волю своПм варягам, а не нам. Нi, браття, щось не виходить нам на добро. Хай би вже КиКвичi тут сидiли!.. Славина не знала цього голосу. Не всiх тут називали но iменi, i вона збагнула: тут зачаПлась люта зрада боярська. Зiбралася купка мстивих ненажер-бояр i вирiшуК долю ПП сина, ПП роду, усiх полян. Не на вiчi, а потай. Того вони й сховались вiд людей. До якого ж бога слати Пй своП благання? Знову мовчанка залягла бiля требища. Несмiливо спалахувало згасаюче вогнище, ворушились крислатi крони дерев. Глухе покашлювання в кулак, чиКсь невдоволене сопiння. Славина уже зiбралася повертатися додому, як обiзвався скрипучий голос вiщуна: - Ми вiдчинимо ворота КиКва - нам i благостi вiд новгородського воКводи! Оскольд же оскверняК вiру пращурiв, хоче впустити в душi полян ромейського бога. За сiК святотатьство Перун прокляв Оскольда i весь його рiд! Нiколи таким несамовиттям не повнився вiщунiв голос, як в цю прокляту мить. Славина звела свiй погляд на iемнi обриси Перунового iдола. У спалахах вогнища iскрились його бурштиновi очi. Здалося, що на головi хитнулася й тихо задзвенiла важка срiбна шапка. Чи вiд подиву, чи вiд жалю. Славина занiмiла. Де ж справедливiсть твоя, Перуне-покровителю? Чому зраджуКш народ свiй?.. Чому освячуКш iменем своПм отих змовникiв i вбивць? I цього Змiя Горинича, вiщуна трухлявого, пощо тримаКш на цiй землi? - А як бути з нащадком Оскольдовим?.. - чуК чийсь хриплуватий голос. - Його забере Пек!.. - продеренчав волхв. - Мудро... пошвидше б треба!.. - загомонiли змовники. - Та потрiбно було б i вiд Ольга слово взяти... - Сяде на стiл, тодi й вiзьмем слово. А не згодиться - звернемося до печенiжинiв, соузникiв наших! - рипуче пробасив боярин Микульчич. Он як... Вони хочуть вбити сина Оскольдового... i його самого... А на Княжiй горi нiчого про те не знають! Боги нашi! Чи ви поснули в цю зрадливу мить? Чи заодно iз цими змовниками - зрадили народ свiй?.. Де ви? А ти, Iсусе, сину чоловiчеський, чуКш ПП, боже всеблагий! Озовися хоч ти!.. Зсунулася з глинища, стрiмголов скотилась по прямовиссях, кинулась бiгти додому. Швидше б, швидше до КняжоП гори! Рятувати княжа, Ярку, Оскольда... Рятувати КиПв... Славина щосили гатила у кованi ворота княжого двору. Стражники не вiдчиняли. Невдоволено бурчали, перевертаючись на своПх ложах у привратнiй вежицi. - Ходять тут усякi божевiльнi! Вона ж благала, немов знавiснiла: - Вони його вб'ють!.. Пустiть же! Вони усiх переб'ють!.. Та чим бiльше молила-просила, тим упертiшою ставала сторожа. Бо слуги залюбки проявляють запопадливiсть перед своПми хазяями, якщо Пх i не просять, а перед простолюдинами, якщо тi й просять, вони з насолодою показують свою непiдступнiсть. Тож ворота перед нею зачинились ще мiцнiше, вже й не здригалися вiд ПП ударiв. Вона ж стукала, доки не упала знепритомнiла на прохолодну землю... Чорна нiч виповнила ПП душу... Очуняла в якiйсь коморi. Плiснява, сирiсть, задуха тиснули на груди. Крiзь шпарини у дверях сочився день. Довкола стояла нiма тиша. I невiдомiсть. Почала все пригадувати. Вiщий лик Перуна... Гомiн бояр-змовникiв... Деренчливий голос волхва... Усi вони повставали проти Оскольда. Як же це трапилось? Думки шматували Кство. Пробувала дивитися на Оскольда не як на сина, а як на державця. Був, мабуть, занадто добрий до своПх недругiв, прощав ПхнК лукавство, не хотiв помiчати ПхньоП пiдлоти; примирливо ставився навiть до ворога. Був добрий i довiрливий навiть тодi, коли треба було бути твердим i жорстоким. Так, рiшучостi не вистачало йому! Бо де, в якiй землi утверджувалась державна мiць тiльки любов'ю i добротою? Скрiзь вона поставала силою меча!.. Се вона, Славина, в усьому винна! Не гартувала серця сина свого, не поПла його лютiстю й безпощаднiстю! Не вчила владолюбству i жорстокостi. Боже Кдиний i ви, боги роду ПП! Вона винна - ПП i карайте! Навiщо ж ваша мста i ваш гнiв падають на дiтей? На ПП рiд?.. Кинулась до дверей своКП комiрчини, але вони були мiцно запертi. Стала гукати - нiхто не озивався. Прислухалася - нiби якийсь глухий вiддалений стогiн долинув до неП, мов iз пiдземелля. Потiм виразно почула, як протупотiли копитами конi. Далеке iржання. Дзенькiт залiза. Гуки бою. Серце матерi забилось в тривозi, у вiдчаП, у несамовиттi... I обiрвалось. Серце Славини... А ПП син Оскольд цього яскравого весняного ранку з двома гридями поволi спускався до узвозу. Вся його дружина лишилась у пущi, за Печерами. Боярина Микульчича люди, що приКдналися до них на ловах, повели ловцiв па невiдомi озера, густо заселенi перелiтним птаством. Оскольд же поспiшав до гостей, якi терпляче так очiкували на нього кiлька днiв. Смiялося бездонне весняне небо. Пiд копитами коней м'яко вгиналась мурава, що поросла обiч крутоП стежини, яка в'юнилась iз високоП кручi до берега Почайни. Попереду Пхав боярин Микульчич. Увесь час обертався до Оскольда й оповiдав: - Вони iдуть нiби на Царгород. Мовляв, град Пхнiй веле погорiв. Злидота i голод не виводяться. А з походу гадають привезти добра. Мовлять, ваш князь хоробрий Ксть. Ходив до Царського града i свiй щит прибив на його воротах. Хай бере нас пiд своК чоло! Певне дiло, княже! У Царгородi, мовлять, нинi не чекають нападу. Ну, може б, i того!.. - не вгавав Микульчич i пiтнiв од тоП балачки. Оскольд прикидав собi в умi: якщо Бравлин-воКвода таку вiсть подав, - справа вартiсна. Але в нього й тут чимало клопотiв. Знову вiдпали полочани. Новгородський посадник Ольг захопив Смоленськ i замiряКться, певно, на все Поднiпров'я. I цi набридливi купчини... Чому Пм забаглося вивести його з КиКва? Може, за намовою Ольга! КиПв своПми горами замикаК шлях по Днiпру iз грекiв у варяги - i iз варягiв у греки. Хто володiК КиКвом, той володiК i золотим ручаКм... Оскольд мружив у задумi очi, та спостерiг, як над гладiнню Днiпра i Почайни миготливо вихрились зграП чайок. Ось i берег. Скiльки ж тих вiтрильникiв тутi Як зграП птахiв на перелiттi - i води не видно. Назустрiч iПому йдуть двоК мужiв. Один з них тримав за руку хлоп'я. За ними на вiдстанi несмiливо ступаК висока, тонка у станi жiнка. В дивному чорному вбраннi. Це, певно, тi самi купчини новгородськi. Перед ним спиняКться дебелий осанистий муж. Невеличка темна борода випнута вперед, погляд глибоких темних очей нагострений. Бiле пасмо волосся у темному до чорноти чубi. - Це ти Оскольд? - питаК й допитливо дивиться в очi. - Я князь Оскольд. Приймаю тебе як гостя, коли з _добром прийшов на мою землю, - посмiхнувся Оскольд. - Кличу в терем на застiлля. - Мене? На застiлля? - чомусь недобре глипнув очима гiсть. - Ти щось наплутав, Оскольде. Тут господар не ти, а ось вiн! - пiдняв руку хлоп'яти, який мiцно вчепився в його долоню. - Се князь Iгор. Син Рюрика. А се, - показав очима на жiнку в чорному, що спинилась осторонь, - його мати. Њфанда. Вiтець Iгоря був покликаний у Новгород вiчем i став князем усiх слов'янських земель. I киПвських. - У КиКвi одвiку своП князi! - вiдповiв Оскольд. - КиПв собi князя не кликав. - Але хiба ти князь? Ти - простолюдин! Байстрюк! Вiд челядницi народжений! Тобi челядником i бути. А ось вiн - вiд королiвни урманськоП кров маК. Йому й королювати! - Нехай i королюК у своПй землi! - Оскольд мимовiльно поклав руку на опоясся. I в цю мить побачив, що меча на ньому не було... Отак поспiшав за боярином Микульчичем! На чолi виступив холодний пiт. - Нi, вiн сяде тут, у КиКвi. Тут середина слов'янських земель. Тут i володарювати нам! А ти iди геть звiдси! - Ольг оглянувся на Почайну. Звiдти вже бiгли закутi в броню ратники. Вони тут же обступили Оскольда, наставили на нього списи, якi повiльно наближались до його тiла, до очей, до серця... Оскольд рвонувся вперед i... застиг на мiсцi. Зграя бiлокрилих чайок раптом вiдчаКно зойкнула над Почайною, упала в хвилi Днiпра. А сонце i далi слiпило очi. Оскольд ковтнув якесь слово i вп'явся очима в небо; мабуть, сподiвався побачити, куди полетiла його довiрлива щедра душа... Хто ж вiдкриК для неП ворота у нове потойбiчне життя - боги його пращурiв, що жили у Вираю, чи його новий господин, який жив на iконах невеличкого християнського храму... Ще тодi, коли споруджував його, не здогадувався, що вiн стане одвiчною могилою i одвiчним пам'ятником йому i iiого державi... - Ось бачиш, Iгоре, Оскольд уже й уступив тобi дорогу, - сказав Ольг. - Ходiмо, час сiдати на стiл КиКвичiв. Ольг обернувся до своПх воПнiв, що висипали iз подiй. - ВоКвода! - звернувся до нього Микульчич, що весь цей час стовбичив обiч, навiть не ворухнувши рукою у помiч Оскольду. - Я тобi не воКвода, - насупився Ольг. - Я вiднинi тут князь. Хiба не бачиш, Рюрикович ще не смислений? За нього я тут керуватиму! - К-к-няже... - пробелькотiв Микульчич. - Не забудь, що се я, боярин Микульчич, допомiг тобi нинi ось так... взяти КиПв тихцем... - Зрадник... - процiдив крiзь зуби Ольг. I тоП ж митi чиясь гостра стрiла вп'ялася бояриновi в груди. Кiнь пiд ним шарпонувся i помчав у лозняки... Боярин Микульчич не знав, що зрадники завжди помирають услiд за тими, кого вони зрадили... Ольг уже пiднiмався на Княжу гору. Його воПни наввипередки бiгли чим скорiше до княжих комор, до онбарiв, до медуш... Назустрiч Пм мирно ступали сiрi круторогi воли, уярмленi в повози. То поспiшала до узвозу якась купецька валка... Добрий торг обiцяК знаменитий почайнiвський узвiз! Багато добр пливе до КиКва з усiх кiнцiв Слов'янщини - по Деснi, Iрпенi, Росi, Ворсклi, Сейму... Пслi... По всiх дорогах землi полянськоП... За цiКю валкою троК коней тягли повiз iз великими скринями. Його наздогнав вершник, схилився до вiзника. То був Звiрко. - Швидше! Обганяй купчин! Там уже печенiги на Нiскиню наскочили! - сказав тихо. З гори линули гуки сiчi. Верхiвець пришпорив коня, цвьохнув батожищем над трiйкою, i повiз з несамовитим; гуркотом покотився з гори до прибережних лiз. Нiхто не помiтив, куди повернули конi. Не бачив, як на тому повозi звелася жiнка з дитиною на руках. Не чув нi плачу маляти, нi тихого материнського голосу, що йогб приспокоював. Глянув Звiрко в голубу безодню неба, i йому видалося, що сонце пригасло, а небо враз потьмарилось. Мабуть, тому, що тiльки воно знало справжню цiну, якою заплатять люди за цей кривавий день зради. Першим запримiтив щось недобре Дажбог. Пiсля того, як рано-вранцi Денниця-Зоря причепурила йому золотi кучерi, що промiнилися довкола круглого виду, вiн поволi плив у чистiй прозорiнi неба. Теплою посмiшкою щедро обдаровував землю, ПП рiки, ниви, пагорби, лiси. Ось i КиПв, стольний град землi полянськоП, а вiднедавна ще й iнших слов'ян-родичiв, яких Оскольд пiдбив пiд свiй черлений щит - полочан, смольнян, та й гордих деревлян з Пхнiм хитруном Нiскинею. Щоправда, Нiскиня оце недавно розгнiвав Дажбога - так уже уподобав свого ще зовсiм малого онука, що забув i про кривду рiдного племенi. Замiсть того, щоб самому возсiсти на золотому киПвському столi й вiдновити прадавнiй покон деревлян, якi ще не забули, що вони колись володiли киПвськими горами, цей Нiскиня узяв ряд i мир iз киПвським князем, сподiваючись, що його онучок стане колись володарем i в КиКвi i в Iскоростенi. Так, гадаК, вiн спокiйно вiдродить свою владу деревлян у полян i в iнших Пм пiдвладних племенах. Але хитрий Нiскиня, здаКться, тут себе перехитрив, бо не подумав, що коли його онук вiзьме державне кермо у КиКвi, то вiн державитиме iменем полянського племенi, а не iменем деревлян! Дуже гнiвився Дажбог через таку недоумкуватiсть Нiскинi, адже тодi покровитель полян - Перун - вивищиться над ним, Дажбогом. А це вже болить йому, деревлянському кумиру. Та, розмiркувавши, Дажбог вирiшив зачекати: нехай поки що Нiскиня бавиться своКю мудрiстю, не буде його тягти до требища. А з часом все ж провчить. О, боги небеснi мають у своПх закамарках стiльки рiзних покар i випробувань, що роду людському довiку не збагнути i не перетерпiти всiх! Треба лишень зачекати. Дати час, допоки люди так погрузнуть у грiхах своПх, що змушенi будуть волати до небес денно i нощно. I ось маК Дажбог. Допоки вiн винiжувався на пуховиках у Денницi-Зорi, допоки спливав час, у КиКвi-градi, на Почайнi, стали вiтрильники i змiястi подiП варязькi. Стали та й стоять уже кiлька днiв. Але - дивина! - зникло торгове многолюддя, щезли лавицi й ларi купчин. Пустельним став Почайнiвський увiз. Дажбог зирнув на берег один раз, потiм удруге - людей таки не було, хоч година вже не рання. Повiв зором у iнший бiк, поглянув на iншi землi слов'янських племен. Згадав принагiдне про свого двiйника - холоднолипього Хорса. Хоч i найрiднiшi вони брати, близнюки, а якi рiзнi! Гордий, загонистий Хоре, похмурий i суворий, зовнi мало чим нагадував трохи лукавого, завжди усмiхненого й балакучого Дажбога... Коли ж знову Дажбогове око ревниво зиркнуло на КиПв i на Почайну - дрiж пройшов по тiлу. Там уже було повно людей. З подiй i вiтрильникiв, що стояли при березi, випурхували зграП воПв. Вони бiгли до КняжоП гори, пiдминаючи пiд себе поодиноких перехожих - мисливцiв, рибалок, торгiвцiв... А на пустельному торговищi лежав незрушно князь Оскольд. Розкинув руки, синiми очима нiби здивовано вдивлявся в небесну вись, де пливли й пливли бiлi лебединi стаП... пливли нестримно й неспинимо, як життя... Ось тоП митi володар ясного свiтла i тепла Дажбог враз посiрiв. Вiд несподiванки! Вiд переляку за людську жорстокiсть! НаступноП митi вiн кинув оком на Княжу гору, куди бiгли вiд Почайiiи гурти воПнiв. Попереду них стрiмко карбував крок Ольг. Сорочка на ньому змокрiла, темне волосся з бiлим пасмом над чолом розтрiпалося; вiн засапався, але квапливостi не стишував. За ним ледве встигала висока жiнка у чорнiй тунiцi з сином, якого тягла за руку. Дажбог вiдразу впiзнав Рюрикову вдовицю i його нащадка Iгоря. Либонь, поспiшають до княжого терема! А назустрiч Пм виступаК киПвське боярство з волхвом Славутою на чолi. Вiщун Перунового требища високо здiйняв кiстлявi руки, вiтав нового владцю на Княжiй горi... Там же кипiло побоПсько. З усього плеча вимахував мечем князь Нiскиня, а за ним i його деревляни. Поряд билися кияни, серед яких i дужак-пастух, що колись поборов деревлянського богатиря i добре-таки налякав деревлянську дружину. Тепер вони б'ються разом - деревляни i кияни. Захищають пiдступи до княжого терема вiд находникiв. А тi все бiжать та й бiжать туди, обганяючи Ольга i королевичну. Ось на пiдмогу Нiскинi й пастуху примчали оболонськi рибарi з Гордославом. Але - диво! - вони тiльки вскочили в терем, вхопили Ярку з дитиною, всадили Пх у скриню i винесли у двiр, поставили на запряжений трiйкою коней повiз i крутим Боричевим узвозом стали спускатись до Подолу. Задумався, стривожився Дажбог. Що дiКться! Що коПться довкола! Перемiшалось усе! Не розiбрати нiчогоП колишнi недруги нинi спiльно б'ються проти нових ворогiв, давнi вороги захищають своПх запеклих супротивникiв i рятують Пхнiх нащадкiв... Але вiн, Дажбог, не буде втручатися у земнi справи полян. Тим паче, що там владарюК Перун. Хiба що передасть батьковi Роду - нехай знаК, якi безчинства тут кояться! Дажбог послав верховому владцi своКму розпечену стрiлу. Вона м'яко ударила старого в груди, розбудила його вiд дрiмоти. Сивий бiлогривий дiдисько злiз зi своКП печi-оболоки, протер очi i що ж угледiв?!. Криваве побоПще точилося на Княжiй горi у КиКвi. З останнiх сил б'ються деревлянський Нiскиня i княжий пастух з великою дружиною варязькою, яку привiв Ольг-новгородець. Б'ються з нею оболонськi рибарi й кричники, пастухи й гончарi. Варягам допомагаК дружина киПвських бояр. Перунiв же вiщун, пiднявши вгору костур, освячуК цю битву iменем свого покровителя... ЛлКться невинна людська кров на киПвських кручах i потiчками струменить до Днiпра... А де ж Перун? - Де Перун? - басовито гримнув Рiд, та так люто, що аж хитнулися всi хмари. - Де Перун? Перуна сюди!.. - котилося сполохано по небеснiй безоднi, шумiло, свистiло вiтром пiд крилами всюдисущого Стрибога. На той бентежний поклик заворушились усi небожителi. Примчав на бiлому конi аж iз Аркони Свiтовид-Триглав; за ним приповз, спираючись на ковiньку, дядько Велес; прикотився Дажбог-Ярило; нарештi вибралась iз своПх пущ i болiт тiтка Мокоша, товстенька бiлокоса молодичка з небесно-голубими очима. Вона нiяково прикриваК руками груди, сорочка па яких аж трiскаКться вiд повноти сил i жiночих розкошiв. А на неП безсоромно балушить очi отой хтивець, чорнобородий залицяльник з острiшкуватими волохатими бровами Чорнобог. Сказано ж: де гарна молодичка, там i чорт! Примчав на чорнiй колiсницi, бо щось кепське учув у грiзному оклику верховного правителя свiту. Та, побачивши Мокошу, про все забув, прикипiв своПми вузькими чорними очицями до свiжих Мокошиних уст, аж слина потекла iз роззявленого рота. Тьху ти, напаснику! Згинь! Немовби мало йому своПх мавок, русалок, вiдьом, чаклунок, вiдунок усяких! Липне до чистоП душi!.. Тож люто блимаК на Чорнобога своПми зеленаво-болотними очищами вузьколиций Сiмаргл, володар дреговицьких пущ i Кдм. Обрiс сiрою вовною, як той вовчище, i зуби шкiрить злобливо па свого суперника. Недарма не любив отаких збiговиськ! З Мокошею вони сидять у своПх володiннях, у лiсах та болотах, i добре розумiють одне одного. Нiхто не балушить на неП безсоромно очей i не гнiвить Сiмаргла отак, як оцей знахабнiлий всюдисущий Чорнобог. Уп'явся б у його вузькi безволосi груди, коли б не така оце пригода з тим Перуном. На поклик батечка Рода примчав, звiсна рiч, i Стрибог, Велесiв син, який своПми вiтрами уже встиг пригнати Ладу, Лелю, Живу та багатьох iнших великих i малих володарiв небесних i земних сил. Нарештi, на своКму колесi прикотився i Пхнiй праотець Сварог-Мiсяць. Блимнув одним оком, ворухнув срiбним усом i... поринув у дрiмоту. Перуна ж не було. Мов крiзь землю провалився. Вiче богiв починало потроху розпалюватись розмовами й перемовами, судили й осуджували. Де таке видано? Де таке чувано? Покинути свiй удiл i свiй народ без нагляду! От i вийшло, що Хорс-гордець, злонавмисник, який любить зненацька ударити в спину, з копiКм пiшов на кревня-кiв - новгородських бояр та Пхнiх варягiв пiдняв супроти брата свого Перуна. - Чому гадаКте, що то вина Хорса? Може, то варязькi боги Один i Тор пiдбили новгородцiв... - Е-е... Не те кажете, добродiП! Не те. Вся вина лежить на дядьковi Велесу, що не навчив гордого синовця свого шанувати старших. Не навчив! - Та навiщо говорите про пошанiвок? Коли он сам Перунiв волхв на киПвськiй горi вiтав Вольга з варягами! I киПвськi бояри з ними! Я сам бачив! - справедливо обурювався Дажбог-Ярило. - Зрада волхва Перунового... Зрада боярська... - Яка скорбота! О, доню Желя i посестро Карна! Пощо згубили Оскольда, мужа достойного? - голосила Лада, обливаючись дрiбними сльозами. Вона стiльки сил затратила, аби вселити в його душу велику любов до Ярки тiКП деревлянськоП! Бо вiрила ця добра богиня, що лише така любов може навiчно встановити мир i добро мiж полянами i деревлянами. Так усе iшло гаразд - навiть обережний хитрун Нiскиня забув свiй гнiв на Оскольда i про давнi права й зазiхання деревлянського племенi на киПвськi гори. - О, доню Желя! Пощо не спитала матерi Любовi, як слiд чинити? Пощо послала слiпооку Карну на голову звитяжного й разом з тим дитинно-довiрливого чоловiка? - Але! - раптом перервав голосiння Лади гострозорий Стрибог. - Хто послав у степ за печенiгами? Дивiться, дивiться! На киПвськi землi суне печенiзька орда! Не iнакше, як хтось накликав ПП! Усi завмерли, вдивляючись iз пiднебесся у чорнi стовпи куряви, якi важкими хмарами стояли над шляхами степу. Хмари тi посувались до КиКва. Попереду гарцювало кiлька верхiвцiв. Дажбог-Ярило аж пересмикнувся й знову зсiрiв, упiзнавши в них своПх давнiх знайомцiв. Авжеж, цо вони, бояри Оскольдовi - тихi та улесливi, Олiй з Березанi, отець його Добрита (аж коли виповз!), Бодець i ще хтось... Ведуть орду печенiзьку вiд хозарських володiнь. Ого-го, тепер не вiдбитися нi деревлянам, нi киянам! Треба всiх рятувати! - Я па хвильку, добродiП, вiдлучусь... На хвильку! - захитався Дажбог-Ярило, на хмаринi поплив по обрiю. Десь над ордою зупинився, вихопив iз чуприни своКП палючi стрiли-променi й сипонув на землю. Закипiли струмки i рiки. Зiв'яли враз трави. Орда завмерла - мучила спрага... А тим часом над КиКвом спустились сутiнки. Нiскиня й оболонцi, притиснутi варягами до урвищ, в'язали сорочки у довгу вервечку й спускались по нiй iз круч до Днiпра. Тихо сiдали в човни, тихо били веслами по хвилi й пiрнали в густi очерети... Дажбог зауважив, що в один iз човнiв поставили величезну скриню. На кормi того човна стояв Гордослав iз своПми задругами-рибарями. Вечiрня Зоря-Зоряниця сяйнула променистим синiм вiнцем, прослала срiбну дорiжку, на яку випливали скрадливо човни; ковзнули по плесу, прямували до Вишгорода i далi - до гирла Iрпеня. Там у пущах чекала па них безпека... Полегшено зiтхнувши, Дажбог-Ярило повернувся до вiча. Там уже сидiв знеможений вiд утоми Перун. - Що накоПв, голубе, у своПх володiннях? Князь, твiй доблесний муж i великий керманич, полiг вiд рук наход-никiв! - грiзно рикнув на сина Рiд. - Згубив полянську землю! Побрали ПП варяги в полон! - Пощо твiй меч зрадив народовi? - прискiпувались родичi. Перун стрепенувся, запустив п'ятiрню у вогнисто-золоте волосся. Скривив обличчя, нiби вiд зубного болю. Його звинувачують у зрадi? Його? Над ким збиткувались, у кого вiдiбрали меч i поламали? Хто се дорiкаК йому нинi? - Се ти, Свiтовиде, виниш мене? - Так! Я! - недобре сяйнув холодними сiрими очима арконець. Рiшуче стрiпнув русявим рiвним волоссям,