Оксана Iваненко. Марiя ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Пам`ятi дочки-друга Волiчки, якiй обiцяла написати, присвячую. ЧАСТИНА ПЕРША 1 Швидше! Швидше! О боже мiй милий, хай уже кiнчаються оцi нестерпнi останнi хвилини перед вiд'Пздом. Усе вже почуто безконечно - усi добрi напутнi слова, поради, застереження, побоювання. Навiщо Пх так багато? Та ще при людях, при знайомих i незнайомих. Може, щоб бачили, який уважний, добрий чоловiк i батько? Нi, нi, що я, - обриваК цi думки Марiя, - вiн не хизуКться, хiба я його не знаю? Вiн справдi такий, та гадки не маК, як це нудно i здебiльшого недоречно. Але зараз так - не тiльки вiн. Вона вже швидко окинула своПм сiрим зiрким оком усiх, що Пдуть, усiх, що проводжають. Чому це в останнi хвилини усi з дбайливим виглядом, найстурбованiшим тоном повторюють прописнi iстини про поводження в дорозi, а тi, що вiд'Пздять, хочуть, нарештi, швидше опинитися в дилiжансi, вiдчути рух, подорож. Але дилiжанс поки що стоПть. Скiльки вiн стоятиме?! I вона також хоче швидше вiдiрватися вiд того життя, що промайнуло за три мiсяцi, як за мить, закрутило, пiднесло, збаламутило, обдарувало багатими скарбами i потаКмно образило, бучно визнало i нишком укололо. Усе, усе вона помiтила i вiдчула, а що мовчала на все, була завжди зовнi спокiйна й стримана - так це зовсiм не вiд нерозумiння обставин, а саме тому, що зрозумiла багато. Та не до кiнця. Ще треба було розiбратись як слiд... але було нiколи... Думала - поПду, в усьому розберусь, все вгамуКться. Та вiдчувала вже - мчить новий потiк i тягне непереможно кинутись у нього. Куди вiн понесе? До яких берегiв? Не в тiм, звичайно, розумiннi, що до Дрездена чи до Берлiна або до якогось iншого чужоземного мiста. Адже не Петербург лишаК вона, а своК полохливе життя петербурзьке. А що чекаК ПП там, за кордоном? Лiкування хвороби - то лише привiд, не обманюватиме ж вона сама себе. Вона слухаК чоловiка, погоджуКться, киваК головою - знаю, знаю, ти вже казав. Ми на тебе чекатимемо, не затримуйся, будь ласка. Не турбуйся, будь ласка, не самi ж ми Пдемо, все буде гаразд... Але думки ПП вже не з ним. Вiн дивиться на ПП великi яснi очi, в яких раптом мигнула лукава смiшинка. О, вiн знаК, це вже вона щось помiтила серед юрби, щось занотувала для себе. Може, тих пань, що квокчуть над низеньким опецькуватим чоловiчком, може, того жевжика, що стоПть з таким виглядом, немов ця подорож - однаково що з Петербурга до Парголова проПхати i його тiльки обурюК, що дилiжанс ще стоПть. А дилiжанс таки стоПть. Вмить смiшинка зникаК з очей, Пй хочсгься заспокiйливо поглянути на чоловiка, але вiн знаК: вона однаково зараз не з ним. ...Вона вже давно не з ним. I щоб довести наперекiр усьому Пй, усiм, собi, головне собi, що вiн же ПП чоловiк, що вона його Манiчка, Маруся, МарiКчка, на яку вiн дивився спочатку не тiльки як на дружину, а як на недосвiдчену дитину, яку треба освiчувати, виховувати, морально наставляти, бо кожен чоловiк, починаючи з Адама, хоче вилiпити жiнку по образу i подобiю своКму, вiн знову напучуК ПП... Хiба це так давно було? Дивилась широко вiдкритими очима, боялась пропустити слово. Брат, усi родичi заздрили - привiз жiнку-красуню, освiчену, виховану, а вона так дивиться на Пхнього, правда гарного, але завжди розхристаного, невибагливого до життКвих умов Опанаса, немов розумнiшого i на свiтi нема. Куди це все подiлось? Коли? У Немировi, коли написала перше оповiдання? Нi! У Немировi разом радiли, там не було анi цiКП стриманоП роздратованостi, анi цiКП вiдчуженостi. Петербург?.. А що ж у Петербурзi? Слава навколо неП? Нi, нi, це було б надто просте пояснення, не така вона дурна, щоб фiмiам запаморочив голову. Вiн-то знаК свого Вовчка! Чоловiки? Кулiш, Макаров, Костомаров... ЗдаКться, усi закохались. Але нi, i це вiн вiдкидаК. Вiн знаК свою Марусю. Що ж, що ж тодi? Чого вона так змiнилась до нього? Вже й слiду нема орловськоП провiнцiйноП панночки, гувернантки у багатих родичiв, яка наче на волю вирвалася, вiддалася за нього, не роздумуючи довго, i почувалася такою щасливою, такою радою. Вже й не та немирiвська Маруся. Адже й там, вiн-то знаК, усi колеги-вчителi, усi старшi гiмназисти були закоханi в неП, дружину учителя молодших класiв Марковича. От iде вона з базару, на головi на тугих русявих косах хусточка квiтчаста, в руках кошик, поряд i Мотря,.Пхня дiвчина, також з кошиком. Усi нежонатi вчителi-"паничi" харчуються разом: комуною з ними. Марiя Олександрiвна - господиня. I всi на неП, на його Марусю, милуються. А вже коли "Народнi оповiдання" вийшли - годi й казати. Вiн усе бачив i пiдсмiювався тiльки, особливо з соромливого, як дiвчина, математика Дорошенка. Хай зiтхають, хай моляться. Марусi i в голову не спадало навiть пококетувати. Така проста, мила, уважна до всiх. Як там добре було! Невже вiн згадуватиме Немирiв, як загублений рай? А як прагнули до Петербурга! Здавалось, там i почнеться справжнК життя. I раптом саме тут, у Петербурзi, - "чоловiк Марка Вовчка". А вона - самостiйна жiнка, з своКю працею, з своКю професiКю. I зараз Пде його Маруся сама за кордон, i хай вiн торочить своП поради без кiнця i краю, а вона, спокiйно усмiхаючись, покивуК головою, вiн бачить у цьому лише поблажливiсть та ПП постiйне бажання - не сваритись. Не треба, не треба було ПП вiдпускати саму. Могла б i почекати. ...Не могла, не могла я чекати! Я знаю, це недобре, i люди лящатимуть, та що менi люди, я була з реп'яшок - та й то не зважала на людський поговiр! А Опанас - вiн же приПде, незабаром приПде. - Не барись, не сумуй, ми на тебе чекатимемо. Данило Семенович тебе вирядить, усе влаштуК, як i менi. Чи не так? Сiрi великi очi на Данила Семеновича Каменецького, як на доброго дядька. Вiн стоПть розгублений поряд з Опанасом. - Аякже, не турбуйтесь, все гаразд буде, МарiК Олександрiвно, дорогесенька ви наша. Себе тiльки бережiть, одужуйте. А я коректуру вичитаю i одразу книжки надiшлю. Усе вiн для неП зробить. Усе. Хiба не вiн переписував оповiдання по кiлька разiв, i вперше, коли Кулiш помалював своПми правками, а Марiя Олександрiвна потiм плакала: не те, не те зовсiм виходить, що в мене було, хiба в мене така покора? Опанас Васильович утiшав: "Радiти треба. Першi оповiдання - i так прийняли! Сам Панько Кулiш загорiвся, i правив, i видав". А Марiя Олександрiвна як приПхала, все-таки наполягала - переписуйте, Даниле Семеновичу, як у мене спочатку було, я з Пантелеймоном Олександровичем домовлюсь. I вiн - як мiж молотом i кувадлом. Спробуй не послухай Кулiша! Дивиться так, немов тiльки вiн усе розумiК i знаК цiну всьому. I вже як вiн своКю власною рукою щось допише - хай за щастя вважають! Спробуй не послухай МарiП Олександрiвни. Вона так щиро, так довiрливо гляне - i знаКш, що вона ж свою сердечну правду написала, отак як побачила, так як вiдчула, ну й переписуКш, як вона хоче! ПереписуКш - i здаКться: пiсня якась рiдна лине, музика чарiвна лунаК, от що вона з нашою мовою робить! А то все як живе постане перед очима - наче художник пензлем змалював. Слава богу, Тарас Григорович аж розлютився, коли дiзнався, що Кулiш Вовчковi оповiдання править. "Та вiн же Пх опрозить, не давай, доню". А хiба Тарасове слово не найвищий присуд? Чи не з того казиться Кулiш? I з того також. I не тiльки з того. У кишенi Данила Семеновича телеграма i листи вiд Кулiша з Берлiна: "...З Кенiгсберга послав на ваше iм'я телеграфну депешу - нема вiдповiдi! Припустiмо, що М. О. була хвора, або розстроКна, або що б там у неП не було в душi, але вам належало негайно передати ПП слово або ваше власне про неП... Ви всi вважаКте жартом те, що вiдбуваКться в моКму серцi". На жаль, Пантелеймон Олександрович зроду-вiку жартувати не вмiК i кожне своК почуття ладен, як небесне чудо, пiднести. Аякже, передати ПП слово i свою думку! Скривилась, знизала плечима, промовила: - Ну до чого це все? Яке менi дiло до нього? А ще ж друг Опанаса. Помирiть Пх краще з дружиною, з Олександрою Михайлiвною. Коли б це вони обоК чули! Олександра Михайлiвна люттю пашить. Такого святого та божого ПП чоловiка ця пiдступна, хитра Марковичка у своП тенета заплутала, посварила, i життя Пй немаК... Чого тiльки ображена жiнка не наверзе. "Оце ще ваше божество мовчуще" - це вона так про Марiю Олександрiвну. Звiсно, заздрiсть i ревнощi до того ж. Його дiло сторона. Управитель друкарнi, помiчник Кулiша, i всi звикли не тiльки по дiлу, а й по всяких турботах, - i господарських, i сiмейних - звертатися. Як товкач - куди тикнуть, там i товче. Марковичам вiн друг, от i Марiя Олександрiвна до нього також завжди: - Даниле Семеновичу, я вам Богдасика надiшлю, менi працювати треба. - Данило Семеновичу, потурбуйтесь, будь ласка, щоб швидше коректуру прочитати. - Даниле Семеновичу, перекажiть пралi, щоб зайшла. Наче справдi це його обов'язки. Але потiм вона так вимовить: "Дуже вам вдячна", що вiн ладен увесь Петербург оббiгати, все для неП зробити. Аби тiльки сидiла спокiйно i писала. I як вони всi не розумiють - хто вона? Перша украПнська жiнкаписьменниця. Та й не в тому рiч, що жiнка. Хто до неП iз чоловiкiв таку прозу дав, що й прозою назвати не можна? От Тарас Григорович одразу зрозумiв, донею своКю назвав, чистим пророком. Пй тiльки б писати й писати. Ну що ж - Опанас добрий чолов'яга, нiчого не скажеш, але ж знаК Данило Семенович цiну оцим його турботам на прощання. Ач, розливаКться! А вдома - немов звичайна Кобi жiнка, яка про все дбати мусить: i про його сорочки, i про обiди, i про дитину. Вiн, вiн повинен про неП дбати! Останнiм часом нервувала вона дуже. Щодня вiд неП прибiгала Мотря з якимись записочками. Вiн усi записочки зберiгаК, на клаптиках паперу списанi ПП стрiмким, не дуже розбiрливим, але таким красивим жiночим почерком. Вiн усi записочки зберiгаК, навiть мало значущi, примiром: "Карету на три з чвертю надiшлiть, ми прямо до Тургенева Пдемо". I оцю останню, що сьогоднi одержав, теж збереже: "...Ви собi уявити не можете, як менi сумно i важко". Це вона йому звiряКться, нiкому бiльше не скаже, але не як друговi, а як дитина няньцi. I це вже милiсть божа! "Хоча К в мене надiя, що Опанас приПде в червнi, але все непевне на землi..." Це вона вiд своПх думок тiкаК. Чого б це вiн не приПхав? Хоча вiн може й таке втнути - хай на зло моКму батьковi у мене вуха мерзнуть. Може, й бевкнув щось, а тепер замазуК! Зараз дилiжанс рушить, i зникне ПП миле, миле лице, може, й надовго. Як Пй там самiй з дитиною доведеться... - Мамо, чи вже скоро? - торсаК ПП за руку Богдась. - Татку, вже й коням набридло стояти. - Ой, ти мiй козаче любий, - обiймаК хлопчика Данило Семенович. - Пиши ж менi, не забувай. - Не забуду, - впевнено i серйозно вiдповiдаК Богдась. Чуднi дорослi! Скажуть завжди хтозна-що. Як це можна великому хлопцевi забути? Йому ж уже сьомий рiк пiшов, i хiба вiн уперше з мамою Пде! До чого добре, що вони удвох з мамою Пдуть! Звичайно, вiн любить татка, дуже любить, та волiК бути з-мамою. З татом завжди треба бути насторожi: щось можна робити, чогось не можна, чому - невiдомо, i це важко вгадувати. I тато любить довго пояснювати i дорiкати, коли щось не так, i стiльки казатиме, стiльки казатиме, що вiн, Богдась, з пантелику зiб'Кться i врештi заплутаКться слухаючи, а потiм i зовсiм перестане слухати, а про щось своК замрiКться i раптом серед довгоП промови, чому завжди треба казати правду, i тiльки правду, спитаК: "Татусю, а як же Днiпро цiпами перетинали?" Тодi тато розсердиться, що вiн його не слухаК, i почне казати, що найдужчий грiх - неповага до батькiв. А вiн його поважаК, Пй же богу, поважаК i любить, особливо коли татусь спiваК старих пiсень. З мамою все просто й легко. Навiть коли вдвох на хутори ходили, i то було легко, хоч i дуже ноги болiли. При мамi вiн робить усе, що йому хочеться, i коли вiн чи сопiлку з Iваном вирiзуК, чи малюК, мама нiколи не примусить його робити щось iнше. Певне, Пй завжди хочеться того, що i йому, тiльки Пй нiколи. РозпевiдаК вона ще бiльше, нiж тато, бо вони бiльше вдвох бувають. I розповiдаК веселiше й цiкавiше, усе йому зрозумiле, i вiн може перебивати, скiльки йому треба. Вона не примушуК його обов'язково виходити до гостей, казати вiршi й байки. Та декого вiн сам дуже любить i сам з охотою розповiдаК все, що знаК. Але коли його починають торсати рiзнi панi i дивуватися з кожного слова: "Нi, ви тiльки послухайте, як вiн по-украПнськи розмовля", - вiн може сказати: "А ви така велика, а не вмiКте". Тодi починають чомусь казати мамi: "Ви йому даКте надто багато волi". А ближчi родичi ще й образливiше: "Вiн у тебе невихований". Мама насупить брови i скаже: "Я не терплю насильства", i хоч вiдiшле з кiмнати, але Богдась знаК - на нього вона не сердиться. Вони завжди розумiють одне одного i люблять одних i тих же людей. От дядько Данило. Коли мама зайнята, можна погуляти залюбки з дядьком Данилом, зайти з ним до друкарнi в рiзних справах, а по дорозi той обов'язково пригостить чи пирiжками, чи тiстечком у кав'ярнi. Дядька Кулiша вiн не злюбив з першого разу. ЗдаКться, коли вiн приходить, всi стають зовсiм iншими, не такими, як завжди, i всi немов бояться, що вiн розсердиться, i хочуть йому догодити. А дядько Тарас - ото найлюбiший, найрiднiший дядько. Приходив вiн завжди до Богдася, а не до дорослих, звичайно, до нього, бо найперше усе подивиться, що Богдась покаже, i все вислухаК i сам розкаже, хоч трошечки, а коли це вечiр i треба уже спати, сам у лiжко вкладе. А якщо вiн приходив сумний чомусь i зажурений, Богдасевi не доводилось вказувати: "Не лiзь, не заважай". Богдась сам собi тихенько сяде поруч або на колiна, притулиться - i нiчого йому бiльше не треба. Йому приКмно, що дядько Тарас зве маму "донею", значить, таки справдi найрiднiший. От тiльки не розумiК Богдась, чому той був не дуже задоволений, що вони Пдуть. Та врештi ж таки сказав: "Що ж, треба вам свiту побачити, може, i я чкурну колись. Вiтайте, самi знаКте, про кого думаю". Чомусь усi хвилювалися, як вони вдвох поПдуть. А вони ж не удвох, вони втрьох поПдуть! Оцей дядько, з яким вони Пдуть, - велетень, справжнiй велетень, - здаКться, добрячий дядько. Адже К велетнi й добрi. Вiн нiчого не зауважуК, не забороняК. Чого це тато хвилюКться, коли з ними такий велетень Пде? Вiн усiх однiКю рукою одмахнути може, коли що трапиться. Хоч би вже швидше Пхати! От як славно! Богдась, мама i добрий велетень - його звуть Iван Сергiйович. Так до нього звертаються i тато, i мама. Поки що сидить собi спокiйно, мовчки, йому усмiхнувся i нiкому не заважаК. Вiн справдi виглядав велетнем - Iван Сергiйович Тургенев - серед юрби тих, що проводжали, i тих, що вiд'Пздили. Йому треба-було трохи зiгнутись, щоб увiйти у дилiжанс. Загальним легким поклоном вiн привiтався з усiма, хто вже сидiв, i з м'якою грацiКю, дивовижною для такоП високоП i мiцноП постатi, нечутно, нiкого i нiчого не зачепивши, пройшов до свого мiсця поряд з вiльним бiля вiконця, яке мала зайняти його супутниця. Вiн думав про своК. Навiть не думав, а вiддавався тим вiдчуттям, що охоплювали його. От вiн Пхав знову, i, здавалось, щось нове починаКться в життi. А може, то тiльки здавалось, а нiчого нового, несподiваного вже не могло дати життя? Але ж почуття суму при змiнi життя, вiд розставання з друзями - це ж було ще почуття молоде i зв'язане з почуттям надiП на майбутнК. Може, все ж таки це ще ознака молодостi? Таке почуття з'являлось у нього не раз. Здавалось - вже старий, життя закiнчуКться (а йому ж не було ще й сорока п'яти), i раптом творчiсть вибухала з новою нечуваною силою i красою. Зараз вiн забув на мить, що лише три мiсяцi тому вийшов його роман, про який загомонiли рiшуче всi, виривали з рук одне в одного сiчневий "Современник" з його "Дворянским гнездом". Вiн забув на мить, що вже в своКму Спаському тепер, навеснi, куди вiн втiк вiд несподiваноП слави, шуму i метушнi, вiн уже креслив план нового роману i весь "персонал" його не давав йому спокою. Щиро зараз забув про це. Вiн глянув у вiкно i помiтив, що, незважаючи на удаваний спокiй, його супутниця Марiя Олександрiвна дуже хвилюКться. Вона нiколи не здавалась йому красивою, як вважали iншi чоловiки, але щось миле, щире було в ПП обличчi, в розумних, iнколи з такою лукавою смiшинкою очах. I - талант, справжнiй талант, який вiн вiдчув одразу, читаючи ПП "Народнi оповiдання" i потiм з радiстю працюючи над Пхнiм перекладом. Саме це полонило його. Вiн подумав, що от вона насправдi ще дуже молода, вона ще вкладаК своП внески в життя, i дай Пй, боже, йти спокiйно i вiрно. Ще все у неП попереду. Йому було приКмно, що вони Пдуть разом, що вона сяде поряд i Пм буде легко розмовляти, легко мовчати, бо вони легко розумiли одне одного. Було щось спiльне у Пхньому ставленнi до працi. Хотiлося, щоб Пй пощастило i на трудному лiтературному шляху, i в цiй першiй подорожi в чужi краПни. Вiн радий був бути коло неП. - Марусенько! Одразу ж напиши! I лiкуйся! Лiкуйся! - це вигук ПП чоловiка. Нарештi дилiжанс рушаК. Тургенев розкланявся з вiкна на прощання. - Iване Сергiйовичу, щасливо! Я на вас надiП покладаю! Вiн, Опанас Васильович, був вкрай засмучений, а Каменецький дивився розгублено, благально, немов молився, щоб бог зберiг у дорозi Марiю Олександрiвну i Богдасика. Марiя Олександрiвна також розгублено усмiхалась, почувалася нiяково, схвильовано. Сюрчок, i несподiвано так само пiдсвиснув Богдась, що вже вмостився бiля вiконечка. Його лукавi карi оченята сяяли вiд задоволення. Нарештi Пдуть! Батько зробив докiрливi очi. Але вони вже рушили! Марiя Олександрiвна опустилась на сидiння i полегшено зiтхнула. - Нарештi Пдемо! Глянули одне на одного - вона й Iван Сергiйович - i обоК всмiхнулись спокiйно i весело. I Петербург з його славою, брехнею, красою, метушнею, добрими i лихими людьми вiдходив усе далi й далi. * * * Вiдходили все далi й далi зрадливi вiтрянi днi, i вже з другого ранку вони Пхали царством весни - адже був кiнець квiтня! Весна гомонiла навколо них, вода гоготiла, гурчала струмками по ярках i пагорках, неспокiйно ворушилися рiки, немов ремствували ira береги, i, набираючи сили, раптом долали Пх, своП кордони, i розливалися на всю мiць, на всю широчiнь, ген-ген заливаючи луки. Дерева i кущi стояли по колiна в водi, i де-не-де поодинокi рибалки плавали на своПх -маленьких човниках мiж тими деревами, вибираючи мiсце для ловiв. З дитячих рокiв найдужче вона любила весну з ПП гомоном неспинноП води, цвiрiньканням перших пташок, жадобою цвiту, росту кожного дерева, кожного кущика, кожноП билинки. I ПП також особливо охоплювала жадоба росту, життя. На мить здалося - саме з цього вiдчуття, - вона знову дiвчинка - Маша Вiлiнська - Пде з пансiону на великоднi канiкули до родичiв. Степова весняна нiч. Конi чвалають по калюжах, у повiтрi свiжа вогкiсть, де-не-де блимають далекi вогники. Хлопцi-"студенти" - дядько Микола i його товаришi - починають пiсню. Раптом спалахуК розмова, сперечання про тi вiковiчнi свiтовi питання, якi неминуче треба розв'язати саме зараз, негайно, саме Пм, i вона прислухаКться до них i ще не наважуКться втрутитися, висловити свою думку. Але палкi розмови для неП, як цей весняний дощ для першого цвiту. I вона то вiдчуваК стiльки сили в собi, то раптом проймають сумнiви, навiть розпач, наче тi хмарки, що закривають, пропливаючи, молодий мiсяць, побачивши вперше якого, треба щось загадати, обов'язково загадати! А хлопцi сперечаються до сварки, майже до образ, уже лячно, що вони посваряться насправдi. I раптом знову виринаК пiсня, i смiх, i жарти, поки конi не дотягнуть до якогось хуторка на перепочинок. I все ще попереду - i веселi канiкули з цiКю галасливою молоддю у милих ПП серцю родичiв - ПисарКвих, i ще багато весен попереду, ще все попереду! ПисарКви радiють, що приПхала вона, Маша, а найдужче Пй радiК брат у других, пiдлiток Митя. Вона наче ланцюжок мiж ним i молоддю. ...От i зараз таке ж вiдчуття - ще все попереду, немов i не лишився там, позаду, Петербург. А Митю ПисарКва, тепер уже студента Петербурзького унiверситету, випадково зустрiла перед вiд'Пздом на Невському. Ранiше так i не спромоглися побачитись як слiд. Хоча про "випадковiсть" Митя сказав, що, за визначенням Гумбольдта, це ще не пiзнаний закон, i це зовсiм не випадково, що вiн ПП зустрiв саме перед вiд'Пздом. Вiн тепер аж нiяк не був схожий на того просто-таки iдеально вихованого хлопчика, яким вона бачила його востаннК перед своПм одруженням. Вона тодi втекла вiд орловськоП тiтки МардовiноП i жила деякий час у ПисарКвих, вiд них i вiнчатися Пхала. Про Митю мати i тiтка казали: "Вiн - кришталева коробочка: усе видно, нiчого приховати не може, анi слiвця збрехати, когось образити". Здавалось, maman лiпила з нього все, що хотiла. Лише одне заважало, те, що й maman не могла перемогти. А може, й тодi вiн не був взагалi таким iдеально слухняним? Тепер, зустрiвши ПП на Невському, вiн аж злякав трохи Марiю своКю несподiваною експансивнiстю, нестримнiстю, радiстю i якимось розпачем водночас. Вiн справляв враження людини, що довго була замкнена та вирвалася на волю i хоче швидше всього зазнати. Митя щиро радiв, побачивши ПП. - Машо! Який я радий, Машенько! Ти ж знаКш, я про тебе статтю написав, про твоП "Народнi оповiдання". От уже незабаром ПП надрукують. Я подарую тобi вiд себе з написом. Ти для мене просто скарб. Я ще багато про тебе напишу. Хто знав тодi у нас, який у тебе прекрасний i симпатичний талант! Еге, вiн так i сказав - "прекрасний i симпатичний талант", i вiд його похвали МарiП стало приКмно i весело. - I в тобi нема жодноП писклявоП, фальшивоП ноти, - вiв вiн далi. - Ти справжнiй художник. Для тебе виявився легким вхiд у Зевсовi чертоги, i ти бачиш те, "що смертним мало вiдкриваК божество". I це моя кузина Марi! Моя улюблена сестра Машенька i до того ж чарiвна красуня! Митя дивився з захопленням. - Коли б я не був нестямно закоханий в iншу свою кузину, я б закохався у тебе. Це вiн нагадав про свою недоречну, незрозумiлу з дитинства закоханiсть у кузину РаПсу - зовсiм не варту любовi такого хлопця. Це те, що й мати не могла перемогти. Але як визначити в любовi вартiсть того чи iншого? Марiя завжди захищала хлопця перед його матiр'ю. А хiба Пй не докоряли, коли вона виходила замiж, хiба не закидали однi одне, а iншi зовсiм протилежне: "Вона його не варта" I в той же час: "За кого вона вiддаКться!" От i вiн, Митя, тодi на Невському спитав: "А ти що, з своПм Опанасом Пдеш? От шкода, що я молодший од тебе на сiм рокiв, краще б ти за мене вийшла, i ми б тепер удвох Пхали. Хiба вiн вартий, цей Опанас, тебе - королiвни?" - Ну що ти мелеш! - жартома ляснула його по руцi. - Ти просто ревнуКш усiх сестер. Ти егоПст, звик, що всi жiнки вдома навколо тебе крутилися i тобi догоджали. А Опанаса ти не знаКш. Вiн - добра, порядна, чесна людина. - Ой, як нудно, - скривився Митя. - Крiм того, - додала вона задерикувато, - я Пду з Богдасиком i... з ТургенКвим. Ara! A Опанас потiм приПде. А ти менi п-иши, пиши, Митюшо, а то через свою РаПсу всiх забув. Навiть у Петербурзi - i не завiтав до нас. Той вiзит п'ятихвилинний я не рахую. - Нi, не через РаПсу. Я тепер ще дужче закоханий, нiж у РаПсу. - Що ти, у кого ж? - У мою журнальну працю. - А наука? Хiба ти не народжений для науки? - Уяви, це для мене тепер другорядне. Ти це повинна зрозумiти. Маруся навiть не знала, що сказати одразу, але за мить переконано мовила: - Уяви, я розумiю тебе. Митя, зрадiвши, захоплено пояснив: - РозумiКш, ти не можеш не робити того, що робиш зарав. Ти вiдкриваКш перед усiма, якi сили, якi скарби почуття i поезiП закладенi в народi. Ти нищиш живим словом зло нашого життя. А я, я робитиму це, як я зможу, звичайний посереднiй журналiст. Iнакше я не можу жити, i це в мене на першому планi, це моК мiсце в життi! - Ти - посереднiй? Звичайний? - спалахнула Марiя. - Що ти, Митюшо! Та ти ж став як вихор! Коли я читала твоП першi статтi, я дивувалась, не могла зв'язати тебе, такого як пам'ятала, i твоП статтi, навiть невеличкi. А от зараз побачила тебе i розумiю. Ти зовсiм iнший став. Ти жити почав. Що з тобою сталося? - ЗнаКш, з кожним у життi трапляКться - iнколи одна думка, одне слово можуть примусити оглянутись, i щось почнеш перебудовувати всерединi, i тодi починаКш генеральне вiдкидання за борт усього непотрiбного - про це довго говорити, але я певен, що це порятунок i повернення життя. Признатися, бiблiографiя, як це не дивно, витягла мене силомiць iз закоркованоП келiП на свiже повiтря. Я вiдчув грiховну насолоду i, звичайно, вже не повернуся до келiП. - Яка дурниця, що ми не побачились як слiд, - з жалем зiтхнула Марiя. - Та я повернуся незабаром. Може, напишеш менi коли? Я ж тебе завжди люблю, Митенько! До побачення! Не забувай мене! - I ти пам'ятай мене, Машенько! Вона навiть обняла його на прощання там же, над каналом коло Невського, адже вiн Пй доводиться братом i вона знаК його змалку, з Богдасевих рокiв. Пй було i радiсно зустрiтися з ним, i тривога якась лишилась вiд його ранiше таких ясних, а тепер неспокiйних очей, вiд неспокiйних рухiв. Але сама себе заспокоПла - то вiд молодостi. Ач який вiн став гарний, високий, ставний, яке гарне чисте обличчя i русяве хвилясте волосся вибиваКться з-пiд студентського картуза. То вiд молодостi. Вона забула про нього. Вiн був далеко вiд ПП петербурзького кола. Оце тiльки в дорозi раптово згадала в усiх подробицях випадкову зустрiч. I цей спогад вiдiйшов, зник за поворотом, розтанув десь там, позаду, як i розгублений вигляд Опанаса в хвилину вiд'Пзду, i вся накопичена й прихована за останнiй рiк роздратованiсть на нього. ...Конi чвалали по калюжах, вiяло весною... * * * У вiкно станцiйноП, досить брудноП, як належить усiм станцiям, кiмнатки видно було, як пiдстрибуК Богдась, тримаючи за руку матiр. Вiн засидiвся в дилiжансi i хоча зовсiм не нудьгував у дорозi, а навпаки - усiх розважав кумедними запитаннями, веселими вигуками, наслiдуючи то гелгiт гусей, то iржання коней, то покрик ямщикiв, - зараз явно зрадiв, що можна розiм'яти ноги. Марiя Олександрiвна теж не нарiкала, що чекати карети доведеться кiлька годин, певне, до одинадцятоП ночi, а зараз не було й шостоП. Iван Сергiйович у думцi вiдзначив, що в нiй нема дрiбних жiночих примх та вередувань, з нею легко було в дорозi. Добре, коли в подорожах зникають усi непотрiбнi умовностi, зайвi перегородки, вигаданi й виплеканi людьми собi на мороку. З мить вiн помилувався навiть не так з ПП стрункоП високоП постатi, як iз впевненоП, спокiйноП ходи. Так тримаються люди що звикли багато ходити пiшки. Потiм сiв до столу написати листа своПй добрiй приятельцi графинi Ламберт. Тут, на станцiП Крести, недалеко вiд Пскова, вiн зустрiв знайомого, який повертався до Петербурга. Вiн обiцяв передати листа... Iвану Сергiйовичу хотiлося написати про настроП, почуття, думки, що опановували його в дорозi, про свою супутн-ицю, Марiю Олександрiвну Маркович. Але знайомий поспiшав, i Тургенев у листi пообiцяв розповiсти про подорож пiзнiше, з Берлiна, "одправивши панi Маркович до Дрездена". Вiн згодом розповiдав про цю подорож друзям, трохи гумористичне, трохи iронiчно щодо себе, але в листах до самоП МарiП вiн не раз згадував з властивою йому нiжною лiричнiстю останню нiч перед кордоном. I вона ПП не забувала нiколи. Хоча, власне, що було особливого? Нiчого. Тiльки нiч. Розмови, навiть не пригадати про що. Мовчання.. * * * З Ковна вони Пхали самi в окремiй маленькiй каретцi. Вона, Богдась i Iван Сергiйович. Богдась просто раював. Спочатку це виявилось ще буйнiше нiж у дилiжансi. Його цiкавили всi куточки, щiлини, вiн без кiнця розпитував що та до чого, але, нарештi, втомився i вгамувався Хлопчик сiв верхи на ступню дядька-велетня, схопив його ногу руками i, замислено дивлячись в одну точку, замугикав якусь журливу украПнську пiсню так, як спiвають уже старечими втомленими голосами старi, статечнi люди. Iван Сергiйович з серйозною цiкавiстю прислухався, покивуючи в такт головою. Враз хлоп'я несподiвано, з моторнiстю лiсового звiрятка, влiзло вже й не на колiно, а просто на плече i вмостилося там. Марiя злякалась, хотiла зняти, та хлопчик, обнявши за шию Iвана Сергiйовича, притулився своКю пiдстриженою "по-козацьки" голiвкою до посивiлоП так рано голови i раптом задрiмав у такiй неймовiрнiй позi. - Не займайте, хай спить, - добродушно мовив Тургенев, - для мене це нечутна вага i досить приКмна. Втiм, МарiП було нiяково. Таки справдi Богдась справляК враження невихованого, але ж це зовсiм не тому, що вона не придiляК йому уваги, не дбаК про нього. Це тому, що ПП саму надто "виховували" в дитинствi, i не так мати, як родичi, щоб зробити зразкову панночку, i всiлякi заборони, всiлякi обмеження здавались Пй завжди несправедливим насильством. Тургенев зрозумiв ПП нiяковiсть i, заспокоюючи, погладив ПП невелику руку вiльною лiвою рукою. Правою вiн пiдтримував малого. Вiн мiцно засне, i ми вкладемо його зручнiше. Марiя вдячно глянула на Iвана Сергiйовича. Вiн подумав, що Полiнька, дочка, не насмiлювалася нiколи так вiльно поводитися з ним, як цей хлопчик, хоча вiн знав, дочка любить його, може, одного на свiтi, гарячр, але насторожено i ревниво. Правда, в такi роки, як Богдась, вона ще не була з ним. Дiзнавшись, що у модисточки Дунi, "вiльнонайманоП", знайшлася вiд нього дитина, мати. Варвара Петрiвна, взяла дiвчинку до себе, i дiвча тинялось помiж двiрнею того жорстокого крiпацького маКтку. Потiм одразу такий стрибок - у вишукану родину Вiардо. Чужа мова, чужi звичаП. Зовсiм чужi люди, якi не стали близькими. Навпаки. Тепер, коли Полiна вчиться в пансiонi, вже швидко закiнчить навчання, вона не любить приПздити до Вiардо. Особливо з madame - взаКмини навiть ворожi. Зараз, на вiдстанi вiд того свiту, того життя, йому стало шкода маленькоП Полiни, хоча вiн виправдував велику. Навiть не виправдував - вiн не дозволяв i слiвцем прохопитися щодо великоП - Полiни Вiардо. Вiн подумав: "Треба буде обов'язково познайомити дочку з МарiКю Олександрiвною. Обов'язково". Мелькали в темрявi придорожнi дерева й кущi. Колеса ляпали по веснянiй грязюцi раз у раз, наче конi вiдбивали лiк. Вiконечко раптово замережилось краплинками дощу, i так само раптово дощ припинився. Весна збризнула трохи - i годi. Вона все розбуркувала, проймала все, незважаючи, день це чи нiч. Вночi гомiн ПП був ще чутнiший. Мовчали, замислившись кожен про своК. Довгi паузи не обтяжували. Розмова, що виникала, зовнiшньо здавалася без усякоП логiчноП послiдовностi, але була якась внутрiшня послiдовнiсть у всьому. - Правда, добре? - спитала Марiя. - I дощик, i нiч. У нас на УкраПнi вже зовсiм весна. - Ви ж орловська, моя землячка, - зауважив Тургенев. - Так, звичайно, але вже давно у мене таке вiдчуття, що саме УкраПна моя батькiвщина i саме маленьке повiтове мiстечко Немирiв. Немов я там народилася. Хоча я там навiть небагато рокiв прожила i вже дорослою, вже замiжньою, вже й Богдась був, а чомусь здаКться, що саме то моя батькiвщина. На якусь хвильку вона замислилась, потiм промовила впевнено: - Нi, знаю чому. Я там справдi як народилась. Я там першi своП оповiдання написала. - "Народнi оповiдання". Я намагався зберегти всю чарiвнiсть i поезiю вашоП мови, хоча це було нелегко. Що його захопило у цих оповiданнях невiдомого автора та ще й жiнки? Нiчого схожого з жiночими романами i повiстями, якi тепер повiнню затопили журнали. Траплялись мiж ними i нiчогенькi, бiльш-менш легкi й приКмнi для читання, але камернi масштаби не виходили за межi особистих переживань автора, усе виростало з власних бiографiй i навiть кращi з них нагадували дамське tapisserie ' в затишнiй кiмнатцi. В ПП ж оповiданнях - нiчого з особистого життя. Рiдне йому, автору "Записок мисливця", бринiло в цих, начебто спокiйним тоном розказаних iсторiях, лаконiчних, але сповнених глибокого суму i спiвчуття до скривджених. Цiкаво, як розвиватиметься далi ПП талант? Що талант К, це було безперечним. Талант. Розум. Спостережливiсть. I ця чудесна меледiйна мова. Вiн сам запропонував Пй перекласти нову повiсть "Iнститутка". - Я не приховую вiд себе труднощiв у перекладi "Iнститутки", - сказав вiн, - але мене вабить ваша мова. А те, що вона така близька i рiдна росiйськiй, - це ще й утруднюК переклад. Вона зрозумiла, що не "ПП" мова, мова ПП оповiдань, а украПнська. - Ви знаКте, вiв далi Тургенев, - я спитав вашого Шевченка, якого автора слiд менi читати, щоб швидше вивчити украПнську мову, i вiн одразу, не замислюючись, вiдповiв: "Марка Вовчка! Вiн один володiК нашою мовою". - Вiн мене просто дуже любить, - почервонiла Марiя, але це Пй було безмiрно радiсно. - Я сама не знаю, чого вiн так одразу полюбив i повiрив у мене. - А хто вас не полюбив? - усмiхнувся Тургенев. - Шевченко, Кулiш, Костомаров, Макаров - Пм нКсть числа. Всi люблять, всi хвалять, славословлять. - Ой, не плутайте грiшне з праведним, - засмiялась Марiя. - Рiзнi бувають похвали i рiзна любов. Iнколи вiд любовi i похвали втекти хочеться i сховатися, як вiд лиха. Та похвала Тараса Григоровича i його любов менi найдорожчi. Це як дарунок несподiваний. А втiм, теж нелегкий. - Чому? - Чи виправдаю? Адже вiн захоплювався i щиро перебiльшував, це я розумiю... Коли починала я писати - хiба замислювалась? Ходила, придивлялась, бачила, слухала, спочатку для Опанаса Васильовича - вiн мене привчив. Раптом почула - не можу не написати усього, що в головi вже юрмиться. Хiба я що загадувала? Отак здуру сидiла й писала. Хiба я загадувала якiсь iдеП проводити? Те, що думала, що обурювало до нестями, вiд чого пекло, про те й писала. - Тому й вийшло так щиро, свiжо, як деревце, що росте само по собi. Я завжди думаю, що нам треба брати дiйснiсть в ПП простотi, в ПП поетичностi, i нiчого не iдеалiзувати, i не вказувати пальцем анi на своП заплаканi очi, анi на ту рiч, вiд якоП треба заплакати. Менi здаКться, головна хиба наших письменникiв, i моя переважно, в тому, що ми не стикаКмося з дiйсним життям, себто з живими людьми. Ми звикли багато читати i абстрактно мислити. А ви, певне, любите повештатись скрiзь? - О, - пiдвела голову Марiя, - скiльки я виходила з Опанасом Васильовичем i сама пiшки. Крiм того, нам довелося багато тинятися по рiзних мiстах. Пiсля Орла жили в Чернiговi, КиКвi, Качанiвцi, нарештi, Немирiв. У КиКвi один час ми мешкали на околицi, Куренiвка така там К, у хатi пiд солом'яною стрiхою, неподалечку вiд базару, куди приПздили селяни. Чомусь жiнки i дiвчата зi мною трималися просто, дiлилися i радощами i горем. Менi з ними легше було порозумiтися, нiж у Петербурзi з нашими панями, - засмiялася вона. - А чоловiк, йому Псти й пити не треба, дай тiльки послухати якусь пiсню та записати. Стало трохи соромно за холодне прощання з Опанасом Васильовичем. Вiн же хороший, вiн так любить ПП, Богдася. Але що трапилось мiж ними? Нiчого, нiчого не трапилось. У чiм же рiч? Вона згадала - Тургенев був з ним чемний, як з усiма, але особливоП уваги не придiляв i не цiкавився. Так - у межах загальноП чемностi - Опанас Васильович такий заповзятий збирач пiсень, прислiв'Пв, усякого фольклору, - якось сумно, тоном зовсiм не вiдповiдним тому, що говорить, мовила вона. Хотiла додати: "Яка шкода менi, що вiн не поПхав зараз з нами", але замовкла, Пй було соромно за прощання. А разом Пхати? Швидше там бути вдвох? Нi, навiщо брехати? Пй хотiлось бути самiй. Богдась нiколи Пй не заважаК, ПП внутрiшнiй роботi. ...Але Опанас. Нi, вона бажаК хоч спочатку побути сама, без ного пильного погляду, його постiйних оцiнок ПП вчинкiв i поведiнки. Вона дивитиметься в музеях на картини, знайомитиметься з усiма славними пам'ятниками, а вiн обов'язково поглядатиме на неП - як це вона все сприймаК? I це так надокучливо зв'язуК! Боже мiй милий! Куди все подiлося? Я ж його кожне слово сприймала, як слово судiП праведного! Ох, не хочеться зараз про це думати! Зараз вона наче на волю вирвалася, i так добре, що поруч Iван Сергiйович. Вiн немов читаК ПП думки, певне, i зараз розумiК ПП i нiчого не розпитуК про чоловiка, i вона вже розказуК про свiй милий рiдний Немирiв, де, нарештi, Опанас Васильович одержав у гiмназiП посаду вчителя географiП. Там зiбралось таке хороше молоде товариство, Пй господарювати довелося, дбати про всiх них, i це було приКмно, весело. Бо вони П'П всi поважали? Нi, не те слово! Любили? Нi! Вони перед нею просто схилялись, вони ПП обожнювали. - I ви були там царицею? - О, там я була справдi цариця, - весело вiдповiла вона. - Правда, цариця-куховарка. Усiх же годувала... з нашою дiвчиною Мотрею. МоП паничi були, на щастя, не вередливi, та й я господарка не дуженька, як у прислiв'П: "Така собi господиня - три городи, одна диня". А коли писати почала, не вельми охота було господарювати. Ну, тодi менi все прощалось i всi менi допомагали. Справдi, як любо, сердечно було! Кожне оповiдання - нiби свято, нiби подарунок для них. Один учитель математики, Iлля Петрович Дорошенко, вiн так кохаКться у рiднiй мовi, так добре знаК ПП, тiльки пихи в ньому анi капелиночки. - I раптом, зiтхнувши, мовила зовсiм iншим тоном: - Важко з людьми, якi пишаються своКю обiзнанiстю, своПм хистом. Хiба можна цим пишатися? - Це ви згадали того, що в Берлiнi зараз? - усмiхнувся Тургенев. - Його. Ну, що менi робити? - спитала з щирою досадою i одвертiстю. - Як я можу його образити, коли вiн стiльки допомiг менi? Коли ми в Немировi жили, вiн уже в Петербурзi був i, щоправда, дуже багато робив. ЕнергiП йому не позичати. Звичайно, йому першому послав чоловiк моП оповiдання. I як же вiн прийняв Пх! От тiльки правив уже, як хотiв. Ну, я не з усiм погоджувалась, але до пори мовчала. Спочатку все гаразд було. Листувалися. Я з Богдасем до нього на хутiр завiтала, коли до Орла Пздили, а вiн i дружина там перебували i нас дуже добре приймали... А от у Петербурзi... Вона зупинилась. - Вiн закохався, а ви нi. - Звичайно, нi. Вiн менi спокою не давав, - призналася вона. - Почав мене обвинувачувати, присiкуватись. - Обвинувачувати? Вас? - Еге ж. Звичайно, не тому, що я не схиляюсь на його освiдчення. Нi, вiн пiд усе пiдводив вищi теорiП. Чому я цiкавлюсь "Современником" i росiйською мовою також пишу, чому в мене багато знайомих i друзiв не тiльки мiж земляками, а й серед руських i полякiв - Шевченкових "соiзгнанникiв". Тарас Григорович, навпаки, радiв з цього, сам знайомив. Кулiш надто критикував усе моК. Вiн часто мав рацiю; звичайно, К за що критикувати. Я й сама знаю, скiльки недовершеного в моКму писаннi, але ж яку ущипливiсть вiн вкладаК у свою критику! Я переставала вiрити. Завжди в нього якiсь термiновi справи до мене - то про редакцiю творiв, друкування чи про новий журнал, що, нарештi, нашi видаватимуть. Летять записки. Бiдний Каменецький з нiг зiб'Кться, прийдеш до нього - боже мiй милий! Людина, така генiальна людина, сам пан Кулiш, гине, що його не розумiК отака маленька особа, як оця Марковичка, якiй вiн шлях у лiтературу вiдкрив. I зараз стiльки листiв, телеграм i менi, i Каменецькому - неодмiнно побачитися в