Берлiнi. Я ж через Берлiн Пду. Ну, що менi робити? - закiнчила вона тим же, що почала. - А не треба бачитись, - мовив Тургенев. - З Берлiна поПдете на Дрезден i все. МарiП раптом стало спокiйно. А справдi. Хiба небо завалиться i вона перестане писати, коли не побачиться у Берлiнi з Кулiшем? ПоПде просто у Дрезден - i край. - ПоПду у Дрезден - i край! - засмiялась вона. I всi цi прикрi непорозумiння i, здавалось, складнi взаКмини раптом зникли також за поворотом каретки. - Шкода тiльки, що ми з вами розстанемось. Шкода, що ви поспiшаКте до Парижа, - призналась Марiя. - I менi шкода. У Дрезденi я вас познайомлю i доручу Рейхелям, друзям Герцена. А менi треба швидше до Парижа - побачити дочку... Потiм я поПду до моПх друзiв Вiардо на Пхню вiллу у Куртавнелi. Та ми зустрiнемось з вами незабаром. Ви ж будете в Парижi? Я познайомлю вас з дочкою, вона подобаКться менi, правда, трохи лiнувата, але дуже добра i мила. - Вона схожа на вас? - спитала Марiя, Пй дивно було, що вiн каже "подобаКться". Хiба вона могла б сказати так про Богдася? Це був шматок ПП самоП. - Схожа. Висока така ж, тiльки очi майже чорнi. Росiйську мову зовсiм забула, говорить з таким паризьким акцентом, а зовнi звичайна росiйська дiвчина... Я познайомлю вас обов'язково з моПми друзями Вiардо... Скiльки розмов i плiток начулася вона про це в Петербурзi, про це багаторiчне дивовижне кохання. Вона б нiколи не згадала б про це i не натякнула б, але Iван Сергiйович так спокiйно каже: "Мiй друг мадам Вiардо наполягала, щоб я привiз дочку у Францiю, щоб вона виховувалась у неП, разом з ПП дiтьми". Значить, нiчого таКмного в цьому нема, коли вiн так спокiйно говорить. Може, це все простiше, нiж плетуть доброзичливi язики? Нi, насправдi це було далеко складнiше, заплутанiше, i не можна було нi розв'язати, нi розрубати. Смуток оповивав Iвана Сергiйовича щоразу, коли вiн Пхав з батькiвщини, смуток оповивав його, коли вiн повертався з-за кордону. Коли ж вiн, власне, "повертався"? Коли Пхав з Парижа, з Куртавнеля до Петербурга, до Москви, у своК Спаське iз здичавiлим занедбаним садом, вiковими липовими алеями, старим будинком, ветхi стiни якого зберiгали не тiльки милi дитячi, а й страшнi спогади? Чи тодi, коли пiд'Пздив до тоП розкiшноП КвропейськоП вiлли, де лишив так багато, багато свого життя? Йому захотiлося розповiсти милiй своПй молодiй супутницi, як стискало дихання, билося серце колись, рокiв п'ятнадцять тому, коли наближався туди, знав, що от зараз знову побачить, почуК ту iстоту, бажання якоП, слово якоП стало для нього законом. Життя було можливим тiльки коло неП, в чужому будинку, в чужому парку, з чужою мовою. А може, справдi людина, як дерево, що пускаК корiння в рiдну землю i не маК щастя поза батькiвщиною? Як iнколи важко вiдчувати, що лiпишся до чужого гнiзда i не маКш свого власного. Вiн сказав тiльки це. Про гнiздо. I вона з острахом подумала про себе. А у неП ж К, К це гнiздо? Богдась, чоловiк - це ж ПП гнiздо? Чому ж так тiсно Пй стало в ньому? Вона рвучко повернулась до вiкна. Богдась закуйовдився, розплющив очi. Спочатку нiчого не зрозумiв, де вiн, хто з ним. Потiм пiзнав дядька-велетня. Усмiхнувся напiвсонною усмiшкою i пробурмотiв: - А щоб вас лихо не знало! - притулився мiцнiше щiчкою до руки Тургенева i знову заснув. - Це Шевченкова приповiдка, - пошепки пояснила Марiя. - Коли ви Шевченка згадуКте, ви зовсiм iншою стаКте. - Як ми прощалися перед вiд'Пздом, - сказала вона, - вiн менi подарував переписану ним самим свою поему "Неофiти" i надписав: "Любiй моПй донi". Вiн звав себе i рiдним, i хрещеним моПм батьком. Вiн менi рiднiший за рiдного. Вона замовкла. Замислилась. Якби хто знав, що значив Тарас Григорович у ПП життi! От сказав Iван Сергiйович: "Ви ж орловська, моя землячка", - а вона так переконливо довела йому, що Немирiв, УкраПна - ПП батькiвщина, i вона не лицемiрить, коли каже, що украПнська мова Пй рiдна. Важко людям розповiсти, роз'яснити, навiть самiй проаналiзувати - як, коли народжуКться слово, образ, як з'являКться поштовх, який примушуК сiсти за стiл. Згадалось - скривила губи Кулiшиха: "Як це вона, московка, украПнською мовою так оволодiла - i пише?" А вона все-таки знаК, як це народилось, як з'явилось. Звичайно, Опанас теж допомiг у цьому. Та вiд нього був тiльки поштовх. Вiн з такою пекучою любов'ю розповiдав про свою УкраПну, про свiй поетичний, волелюбний i скривджений край, а ПП душа, що не терпiла нiякого насильства, жадала волi, простору, була благодатним полем. Вiн розповiдав про Кирило-МефодiПвське братство i про те, як з'явився Кобзар... Доки не було Тараса, для всiх проводарями були Кулiш i Костомаров, але не могли вони витримати й порiвняння з Тарасом! Тарас не знав меж анi в любовi до народу, анi в ненавистi до панiв, до царя. Тому й постраждав найдужче. - Ме.нi що, от я навiть нагороджений, бо тут, в Орлi, з вами зустрiвся, - казав Пй тодi Опанас. Вiн був скромний, Опанас, нiколи нiде не випинався, i це дуже приваблювало щиру Марусю. - Я принесу вам прочитати "Кобзаря". "Кобзарем" звалася тоненька книжечка - але скiльки вона важила для всiх! Марусi було цiкаво чигати украПнською мовою, Пй вона не була чужа, адже вона вчилася в Харковi, пам'ятала - в дитинствi тато спiвав украПнських пiсень, i мама знала Пх, награвала на роялi сумнi мелодiП. Маруся все зрозумiла в тому "Кобзарi". А головне, ПП полонив дух творiв, спiвзвучний ПП юним пориванням. УкраПнський народ поставав у романтичному ореолi одчайдушноП боротьби за волю, i в ореолi героя, борця-мученика постав образ автора. Марiя не могла не любити його народ, як свiй рiдний. Скрiзь було важко, але, здавалось, там, на Тарасовiй землi, найважче. I вона зрозумiла якось усiм своПм Кством: навiть пiснi, вiршi, перекази iсторiП рiдною мовою - це теж боротьба за права народу! До серця доходили рядки: Смiйся, лютий враже, Та не дуже, бо все гине, Слава не поляже. Наша дума, наша пiсня Не вмре, не загине. От де, люди, наша слава, Слава УкраПни. Опанас говорив i сам не здогадувався, яким насiнням засiваК ПП душу, якi сходи, сповненi животворних сокiв, зiйдуть. Прочитавши "Гайдамаки", "Гамалiю", вона зацiкавилась iсторiКю УкраПни, Запорозькою Сiччю - цим дивовижним явищем в iсторiП людства, про яке знала досi тiльки з "Тараса Бульби". Зрозумiло, з якою радiстю Пхала вона з Опанасом на УкраПну. Пiсля "Катерини", "Сови" Пй здавалися усi дiвчата, молодицi, старi жiнки такими близькими, Пй хотiлося розмовляти з ними, дiзнатися про Пхнi печалi i радощi не вiд цiкавостi, не зверхньо, а скромно, iз щирим спiвчуттям, по-сестринському. Адже вона вже знала про них вiд Шевченка. Боже мiй, господи, як полюбила вона той край... Вiн став ПП батькiвщиною. Луки, рiчки, дiброви з столiтнiми дубами i молоденькi гаП, зеленi пагорби i скелi з поточками над порожистим Бугом. Це недалеко вiд того стародавнього невеличкого мiста Немирова. А вiд нього, вiд Немирова, йшли шляхи на Тульчин, на Вiнницю, на Умань. Скiльки сiл виходила вона, Марiя, пiшки, скiлькох людей побачила, скiльки журливих пiсень та вiдвертих розповiдей почула. А потiм, потiм... Це ж зовсiм iнше життя, коли сидиш, i пишеш, i поспiшаКш усе викласти, i не помiчаКш часу, нiчого не помiчаКш. Тiльки вiдчуваКш - оце й К життя. Нi, вона таки дуже щаслива. Що Кулiш! То звичайна людина. Ну що ж, вiн правив, редагував, "счеркував", розбив на пiдроздiли, - але ж Тарас справдi був ПП "батьком" задовго до того, як сам про це сказав, як побачились, ще тодi, коли "Народнi оповiдання" ПП прочитав, на дорозi до волi, у Нижньому Новгородi. Що б там не сталося, як би там не було скрутно, важко, - заздрiсть, боротьба честолюбцiв, раптовi години зневiр'я в своП сили, в свою творчу наснагу, - з нею завжди благословення Тарасове i його напутнК слово. I з нею ПП робота. Раптом обоК помiтили, що розвиднiлось. Не потроху, як звичайно буваК, а немов широко розкрили велетенськi дверi, i свiтанок -злетiв у них. Нiч минула. Нiч перед кордоном. 2 Ой чи ти мене згадаКш Хоч разок на днину? А я тебе iзгадаю Сто раз на годину. Народна пiсня_. З проводiв Опанас Васильович повертався мовчазний. Надворi було холодно, вiтрилось, немов навмисне у таку негоду, зовсiм не весняну, довелось розстатися. Та хiба ж надовго? Одержить паспорт, одержить ПП грошi i в Дрезденi наздожене. А втiм, прикро, що не разом з ним уперше ступить на чужу землю, не чекаючи його, пiде дивитись на всi Квропейськi дива. Звичайно, не чекатиме. Навпаки, поспiшить. Хоча Тургенев Пде далi, до Парижа, по дорозi вже напевне постараКться, що тiльки зможе, показати. Колись так жадалося побачити МарiКччинi очi, як вперше мала глянути на КиПв, Лавру, Хрещатик, унiверситет, Днiпро! Скiльки Пй тодi було? Сiмнадцять? Вiсiмнадцять? ПП щасливi очi, що все те побачила... Хто тепер дивитиметься на них, ПП очi, цiкавi, жадiбнi до всього нового? Нi, вiн не ревнуК. Вiн просто сумно констатуК. Вiн гiрко всмiхнувся. Та й це все дрiбницi. Адже подорожувала без нього з самим Богдасем i до КиКва, i до Орла. Як потiм про все писала, яскраво, цiкаво, з притаманним Пй гумором i спостережливiстю: i про зустрiч в дорозi, з родичами, i як Богдась малий вчить старих "одпалих украПнцiв", i про перше знайомство з Кулiшем... I про смуток за ним, за Опанасом... - Отак накине усього, цiлий вiз, i те зробiть, i се зробiть, i не забудьте, не зволiкайте... Наче з якогось iншого свiту долiтали слова, що торочив, похитуючи докiрливо головою, Данило Семенович. З самоП Бiржi вiн щось розповiдав Опанасовi Васильовичу, а той мовчав i думав про своК. Схопив цей уривочок, збагнув, що, певне, про Кулiша, i кинув: - А потiм: "Це мiй подвиг". - I так вдало iмiтував зверхнiй кулiшiвський тон, що Каменецький закивав, пiдтакуючи: - Точнiсiнько так, точнiсiнько так говорить. Я йому кажу: домовтеся одразу з Бiлозерським, з Макаровим, з Тарасом Григоровичем. Хiба зможе сам журнал потягти? Головне, з Тарасом Григоровичем. Коли не буде його творiв i Марка Вовчка, що то за журнал украПнський? Хто читатиме? ГадаК, що як сотню прiзвищ собi вiзьме, псевдонiмiв, так увесь журнал сам заповнить, усi роздiли? - Що ж, вiн такий, вiн усе може! I не розiбрав Каменецький, чи то iронiчно, чи то схвально кинув знову Опанас Васильович, але пiдхопив: - Що правда, то правда. Скiльки зробив за цi роки! У ньому таки демонськi сили! Але Опанас Васильович зовсiм не хоче слухати, як Каменецький, забувши, що тiльки-но ремствував на Кулiша, починаК перераховувати всi його заслуги, всi його роботи - iсторичнi, етнографiчнi, лiтературнi, усi його видання, клопiт. I навiть коли уважно прислухатись, важко зрозумiти, чи то з захопленням згадуК про все ця проста щира душа, чи з обуренням', бо таки нiде правди дiти, - скiльки тоП чорноП роботи переробив Каменецький з любовi до УкраПни, до всього украПнського, до красного письменства, до письменни-кiв, та й до самого химерного Кулiша. Але Опанас Васильович не слухаК. Його думки тiльки навколо Марусi. Що ж, i вона сказала про Кулiша в Петербурзi: - Вiн не такий, як ти розповiдав менi. От Тарас Григорович ще кращий, нiж гадала. Вiн ще в Орлi розповiдав i про Тараса, i про Кулiша. В Орлi вiн сам був "постраждалий за iдею", висланий туди пiсля розгрому Кирило-МефодiПвського братства. Кара, порiвнюючи з iншими "братчиками", припала неважка. В Орлi вiн влаштувався на службу в канцелярiП генерал-губернатора. Культурне товариство мiста одразу прийняло його в обiйми - закликали на лiтературнi вечiрки, чаП, обiди. Ще б пак - закiнчив КиПвський унiверситет, знайомий Гоголя, Шевченка, чудовий розповiдач i спiвак, i до того ж гарний, приКмний на обличчя. Саме про це останнК вiн не думав, нiколи не дбав про свою зовнiшнiсть. Вiн зустрiв "справжнiх" людей, як зауважив для себе. Жив там фольклорист Якушкiн, молодий лiтератор Лесков, що тiльки робив своП першi кроки. I на однiй вечiрцi, у вiдомоП в Орлi панi Катерини Петрiвни МардовiноП, яка пишалась своПми лiберальними поглядами, любов'ю до лiтератури i особливо до людей, зв'язаних так або iнакше з лiтературою, вiн зустрiв ще одну "справжню" людину - хоч була вона майже дiвчинка. ...Скiльки там зiбралося народу, старих i молодих чоловiкiв, молодих i тих, що пiдмолоджувалися, пань, панночок, i серед усiКП, - наче рiзноП, але, коли вгледiтися, чимось дуже одноманiтноП юрби, - вiн побачив великi блакитно-сiрi очi. Не по лiтах серйознi, вони розглядали його з одвертою цiкавiстю i якоюсь вимогливою допитливiстю. Наче дiвчинцi конче треба було дiзнатись, хто вiн, що за людина, а яке враження вона сама справляК - це ПП зовсiм не обходило. I йому вже розхотiлося щось дотепно i красномовно розповiдати i бути центром серед жiнок, якi кокетували, засипали запитаннями, аби виказати свою кмiтливiсть, упадали коло нього у рiзний спосiб. Вiн постарався закiнчити швидше розмову й непомiтно пiдсiв до дiвчинки в скромному темному платтячку з бiлим комiрцем i бiлими манжетами. Наче нiчого незвичайного i надзвичайного не було в нiй, а вiдрiзнялась вiд усiх "лица необщим выраженьем" - спав йому на думку рядок Баратинського, i вiн заговорив з нею i на просте питання, а звiдки вiн родом, почав розповiдати Пй, тiльки Пй, без дотепiв i красномовства, з щирим душевним почуттям про рiдну Полтавщину, як вiн любить сам блукати по селах i записувати почутi вiд дiдiв рiзнi перекази, дiвочi i парубоцькi пiснi, сiльськi звичаП, що мають глибоке корiння в народному життi. Вона слухала дуже уважно, явно зацiкавившись, майже не перебивала питаннями. "Певне, родичка", - подумав вiн. З дочкою хазяйки, балуваним, але з розумною хитрою мордочкою дiвчам рокiв десяти, вiн уже мав нагоду познайомитися. Саме через вередливий вираз було видно, що це дочка господинi дому. I одразу було видно, що ця дiвчина - тiльки родичка. Не дочка i не гостя, а родичка. - Marie, venez-içi, s'il vous plait, (Марi, пiдiйди, будь ласка_ (франц.)_ - покликала ПП нестара i явно з тих, що молодилися, господиня. Вона стояла коло чайного столу з двома жевжиками. Дiвчина встала, сказала просто: - Excusez moi (Пробачте_ (франц.)_, менi треба пiти. "Може, гувернантка", - подумав Опанас Васильович i навiть чомусь зрадiв. - Але повертайся швидше, хай Катя тебе не затримуК, як завжди! - приКмним, але з владними нотками, голосом мовила господиня. - Ccrtcnaiment, ma tante (Звичайно, тьотю_ (франц.)_. -Дiвчина подивилась на нього i сказала без манiрностi, привiтно: - Я швидко повернуся, менi треба подивитись, чи лягла Катя i чи все там як належить. Трохи згодом, коли познайомились ближче, вiн побачив, що дiвчина дивилась на це своК становище, як тимчасове i скороминуче. Як, коли воно минеться - вона не знала. Тiльки була певна, що не так, як гадала тiтка-благодiйниця. До чого цiй панi хотiлося грати ролю благодiйницi, i щоб племiнниця дивилася на неП покiрно i вдячно! Племiнниця, що казати, була гарна, освiчена - вчилася ж якийсь час у харкiвському пансiонi! - на неП задивлялись i молодi жевжики, i статечнi чоловiки. Тiтка, звичайно, найбiльше в цiй найважливiшiй жiночiй проблемi хотiла розiграти роль доброП феП - пiдiбрати такого жениха, щоб з обох сторiн Пй дякували, слухались i шанували. I насамперед, щоб це була в усiх вiдношеннях вигiдна партiя! Головне, щоб чоловiк мав i становище, i достаток. Та завжди чемна i стримана Маша не виявляла, як належить бiдним родичкам, анi палкоП вдячноП любовi, анi покори. Не схилялась вона i перед "духовними" захопленнями тiтки, i взагалi як людина тiтка була Пй чужа i неприваблива. Опанас Васильович вже невдовзi вiдчув: у цiКП дiвчинки своК життя, своП правила, своП критерiП усього i якийсь свiй, по-своКму впоряджений свiт, який вона ревно оберiгаК вiд зовнiшнього, сповненого суКти. Вона слухала його уважно, широко розкривши очi, частiше мовчки, не перебиваючи зауваженнями, нiколи не кажучи, як то часто трапляКться у жiнок з кожноП нагоди, "а я...", "а у мене". Вона вмiла слухати. Вiн бачив, вона замислюКться над усiм, що вiн каже, i вiн захоплювався тим, що зможе злiпити з неП свiй iдеал. Яка помилка кожного чоловiка! Але Опанас Васильович i досi не збагнув ПП! Вiн мрiяв: це ж щастя - вводити в життя, виховувати, наставляти таку ясну голiвку, таке глибоке серце! Адже вiн старший за неП на добрий десяток рокiв з гаком! Вони заприязнились. Насамперед заприязнились. Чи не найдужче пiдкоряК чоловiка отаке мовчазне захоплене слухання? Йому здавалось - захоплене! Розумiння його прагнень, його натури найбiльше виявилось у неудаваному iнтересi до його роботи, звичайно, не в канцелярiП генерал-губернатора, а до пристрасного збирання фольклору. Вона могла годинами слухати, коли вiн спiвав своП украПнськi пiснi, залюбки переписувала його похапцем накресленi нотатки, записи прислiв'Пв. Вiн помiтив у неП надзвичайний, винятковий хист ди мов взагалi, а його рiдна - украПнська, яка для нього була його життям, його sancta sanctorium (Святая святих (лат.)_, одразу стала Пй зрозумiлою, близькою i немов вiдповiдала ПП музичнiй натурi. Тiтка - панi Мардовiна - скаржилася, що Маша не хотiла вчитись музицi, але ж вiн чув, як вона добре спiваК або граК наодинцi. Вона байдуже, навiть з погано прихованою неохотою слухала, коли знайомi панночки виконували свiй обов'язковий репертуар: "La prière d'une vierge" (Молитва дiви_ (франц.)_ або "Les cloches de cloître" (Дзвони монастиря (франц.)_. Але на рiдких випадкових концертах заПжджих музикантiв у Дворянському зiбраннi вона про все забувала, так вiддавалася насолодi слухання. ...А iнтерес до украПнськоП мови вiн сприйняв тодi як бажання бути ближчою йому... Усе здалося омрiяним, давно жаданим, бо вiн полюбив племiнйицю панi МардовiноП Машу Вiлiнську, i вона, всупереч бажанню i планам тiтки, яка готувала Пй iншу "партiю", забезпечену i статечну, погодилась вийти за Опанаса Васильовича Марковича. I Пй було байдуже, що у нього не тiльки нi кола нi двора, але й служби на той час не було. Вона одверто звiряла йому своП думки, своП бажання, а вiн почувався старшим другом i навчателем, i вимагав ще бiльшоП одвертостi, i з перших же днiв оцiнював i квалiфiкував всi ПП вчинки, не розумiючи, що передаК кутi меду. "Твоя Маруся надто серйозна, - сказали брати i родичi, коли вiн привiз познайомитися дружину. - Таку молоденьку анi танцi, анi розваги не цiкавлять". Тодi Опанас Васильович задоволене посмiхнувся. Якось, ще будучи нареченою, Маруся в одному листi (вiн Пздив до рiдних) написала, що була на вечiрцi i Пй несподiвано було дуже весело, вона багато танцювала. Опанаса це обурило. У кiлькох листах писав про ПП "злочин", вимагав докладного опису, аналiзу, самоосуду ПП поведiнки. ЯкоП? ЯкоП? Вiн уявляв ПП усмiшку (яка рiдко з'являлась, але була така чарiвна!), жваву, цiкаву розмову з якимись кавалерами. Невже його Маруся така ж, як усi панночки? Це були, безперечно, звичайнi ревнощi, але яку теоретичну базу вiн завжди вмiв пiдвести! Мовляв, за ПП душу турбуКться, за ПП напрямок, ПП думки! Що ж, i в цьому вiн був як бiльшiсть чоловiкiв, якi не припускають у собi такого низького почуття - ревнощiв, i доводять - не проти них грiх, а проти себе! Вiн не звернув уваги, яка була здивована цим Маруся, але не заперечувала. Вона легко вiдмовилась вiд танцiв i iнших веселощiв, до яких вона й не дуже звикла! Стiльки нових обов'язкiв лягло на неП. Чомусь Опанас у сiмейному життi став зовсiм невеселий. Вiн намагався пiдтягти все до якогось iдеалу, але життя аж нiяк не налагоджувалося. Йому просто не щастило з роботою, от чим усе пояснював.. Що там торочить i торочить Данило Семенович? Наче вiз рипу чий поволi по камiнню посуваКться - гуркоче, гуркоче. - ..коли йому щось не зробиш або не згоджуКшся наче не з ним, а з усiКю УкраПною сперечаКшся, Пй навпроти йдеш, буцiм вiн ПП Кдиний заступник i представник... А! Вiн усе про Кулiша! I Кобзаревi твори вiн "проциндрив", i Марка Вовчка вiн одкопав. А коли б його не було - що ж, i Тарас Григорович мовчав би? I Марко Вовчок не писав би? Опанас Васильович усмiхаКться. ...Майже порожня кiмнатка. Ледве дотягають вiд получки до получки. У неП зайвого платтячка, пристойних черевикiв нема. Не тiльки вона сама, як же це й вiн байдужий до цього: до ПП черевикiв, ПП плаття? Вона сидить i пише. Уночi пише. Не переписуК зiбранi ним прислiв'я та перекази, а пише щось своК, i коли потiм, хвилюючись, сама не розумiючи, що ж це сталося, читаК йому, йому першому! - при чому тут Кулiш? Перше його почуття неймовiрна радiсть! Це ж талант! Яка мова! Рiдна його мова Наче коштовним рiзнобарвним бiсером розшито дорогоцiннi речi I як коротко, стисло, у кiлькох сторiнках вилите всеньке гiрке життя людини З ким ПП порiвняти? Та нi з ким! Хто так писав? Талант i все! "Марiечко, Марусенько, Манiчка моя, як я тебе погано знав! Ти ж перша украПнська письменниця! УкраПнська!" Так, найпершим почуттям була щира, чиста радiсть. Хiба це почуття змiнилось зараз? Нi, нi, радiсть за кожну нову рiч була, К й буде. Вiн, правда, уважно перечитав, порадив, пiдчистив адже що-що, а мову вiн знаК, чуК, це не те, що його "служба", ба навiть викладання географiП та iсторiП в молодших класах НемирiвськоП гiмназiП. I вiн знав, переконаний був: не було ще таких оповiдань, написаних рiдною украПнською мовою - такою мальовничою та мелодiйною, як написала його Марусенька. Його! Його дружина! Вiн пишався нею! Це друге почуття iнколи перебiльшувало перше. А як йому було ne iiишаПися в колi ичнтслiи, у Пхнiй молодiи "комунi", де в Марусю всi були потай закоханi. Але вiн знав свою байдужу до залицянь Марусю... i холодну... Це вiн також знав... Як часто вiд цього йому було прикро. Тепер вiн мiг собi пояснити - вся ПП пристрасть, жага, темперамент, певне, зберiгались пiдсвiдоме для роботи, виливалися в цi зошити, в ПП нiчнi писання. От як пiдземнi джерела, невидимi для очей, довгий час нуртують десь у глибиннiй глибинi i раптом вириваються потоком на свiт, на сонце, на життя - так, певне, i ПП талант! ЏП стриманiсть, мовчазнiсть, уважливiсть до всiх i в той же час байдужiсть i навiть якась безсуперечна покора важким обставинам, нiяких ремствувань на злигоднi життя, ПП спокiйне, дружнК ставлення до нього, - без палкого кохання, але й, боронь боже, без сварок - оце все було накопиченням, збереженням сил для iншого? Радiли всi друзi. Бiдолага Iлля Петрович, найщирiший друг, учитель математики, вiн переживав кожен ПП рядок, кожне слово майже так само, як i вiн, Опанас Васильович. Вони удвох сидiли i мiркували над рукописом, перед тим як надiслати Кулiшевi, i доводили вдвох Марусi, коли треба було щось виправити, але обидва дивувались, звiдки це у неП, таке чуття ПхньоП рiдноП мови? Пiдслуханi пiснi дiвчат та парубкiв? Розмови з жiнками на базарах, ярмарках, в мандрах по селах? Як вона вмiла одразу стати для них своКю, близькою; як Пй завжди звiрялись сусiдки, наймички, випадковi зустрiчнi! - А ти ж чув, Iльку, - казав Опанас, - вона завжди заколисуК Богдася нашими пiснями. - Чув, не раз чув. Значить, рiдна Пй мова. Рiдна. - Талант! - переконано казав Опанас. - Талант, - побожно шепотiв Дорошенко. I невдовзi прийшла слава. А коли приПхали до Петербурга, що б там не було, для всiх стало ясно: Тарас Григорович i Марко Вовчок - вони нагорi, на вершечку, а решта - десь ген унизу. - ...Хто каже, звiсно, вiн вболiваК за все наше, украПнське, - знову вiдлунюКться неголосний гуркiт воза. - Та найдужче, щоб усi знали, що вiн саме болiК, i що вiн голова усьому, i вiн тiльки маК право судити все. А однаково йому до "батька", до Тараса, як до зiрки чи до сонця! - Кулiшевi? Олельковичу? - засмiявся Опанас Васильович. - Он "батько" i нi про яке мiсце не дбаК, а однаково йому найперше, i для всiх нас вiн найвища сила, "батько". Кому з ним рiвнятися? Кулiш вiд своКП милостi i Вовчка мого нагородив похвалами i певне мiсце вiдвiв - мовляв, "артист, що перевтiлюКться майстерно", "етнограф"! - А батько прочитав i написав, що бог "послав нам кроткого пророка i обличителя жестоких", - пiдхопив Каменецький, i вже не гуркотiв вiз по камiнню, а живi звуки забринiли в голосi, i вже не хитав головою, а тепла усмiшка з'явилась на доброму, завжди заклопотаному обличчi. ...А вона ж зовсiм нi про яку славу, нi про яке мiсце не дбала, його Марусенька, а найменше про те, щоб верховодити, очолювати, бути центром. Вона б засмiялась, коли б про це почула. Њдине - на свiй шлях твердо стала, i знав Опанас Васильович - вже не зверне з нього. Вона сама була ошелешена таким успiхом, такою несподiваною славою. Скiльки людей - письменникiв, художникiв, рiзних пань - особливо землячок-украПнок - бажали познайомитися з нею, запрошували до себе, вiдвiдували Пх. У кого iншого голова обертом пiшла б. А вона сказала йому: - Опанасю, друже мiй, коли так поведеться, я й працювати не зможу. Давай якiсь днi визначимо для гостей - коли ми приймаКмо, коли ми вiдвiдуКмо. А вранцi - взагалi нiкуди i нi з ким. Треба працювати. I працювала. Писала "Iнститутку". Радилась з ним менше. Не з усiм, що вiн казав, погоджувалась. Кулiшевi також заперечувала. Правда, частiше мовчки. Стисне губи, очi примружить, обличчя зовсiм змiниться, i мовчить. Опанас Васильович уже знаК - зробить по-своКму, що б там не казав. Вiн, Опанас, для годиться пiдтакуК, пiдтримуК ПП. Вiн одмахуКться вiд почуття, що iнколи мимоволi, невчасно виникаК - нiби сам вiн просто "п'яте колесо до воза", "чоловiк Марка Вовчка". Iнколи Опанас ловить на собi спiвчутливо-лицемiрнi погляди Кулiшихи та iнших жiнок. Куди б вони з Марусею не з'явились - одразу ПП оточують чоловiки. Тургенев, Тарас Григорович... Познайомились з професором Кавелiним, з братами Курочкiними, Писемським, у Петербурзi зараз i давнiй орловський знайомий - Лесков. А скiльки землякiв! Костомаров, Честахiвський, Жемчужников, Макаров. Про Каменецького i казати нема чого - як родич. От тiльки Кулiш. Незрозумiле якось поводиться... Сам так закликав Марковича переПздити до столицi, впрягтися в роботу для рiдного краю, рiдного письменства. Сподiвався Опанас Васильович, що буде для нього праця в друкарнi, в редакцiП, по виданню альманахiв, а тепер у Петербурзi привiтаКться з ним, не дивлячись, недбало, а коли заговорить - тiльки так розпитуК про Марiю Олександрiвну, немов вичитуК йому i за ПП хвороби, i настрiй, i знайомства з росiйськими письменниками, i дружбу з поляками - Желiговським, Сераковським, Круневичем, наче перед ним, Кулiшем, Опанас Маркович вiдповiдаК за Марка Вовчка. Та чорт вас побери! Адже вона ж його жiнка, його дружина! Вiн раптом так зцiпив зуби, що аж скреготнули вони. Стало нiяково, немов Каменецький знав, про що вiн думаК. - Холодно як, - пробурмотiв. Справдi, холодно було. - Ой-ой-ой! - зiтхнув Каменецький. - Ой даремно Марiя Олександрiвна тепереньки за кордон поПхала. Пересваряться тут усi з журналом цим. I Василь Бiлозерський, i Кулiш, i Костомаров Микола Iванович - усе сперечаються, а й самим досi невiдомо, кому дозволять редактором бути. Краще Марiя Олександрiвна тут була б. - Вона мусила Пхати, - аж сердито кинув Опанас. - Ви ж самi знаКте, лiкарi наполягали. Пояснення для людей. Для годиться. Лiкарi наполягали, щоб негайно Пхала лiкуватись. Часом вiн сам хотiв, щоб швидше Пхала, бо бувала така вiдчужена, незвично нервова, занепокоКна - не пiзнати його Вовчка! Нi, не принесла поки що петербурзька слава анi Пй, анi йому щастя. - Кулiш "Чар" Вовчкових не хотiв до збiрки давати, а Костомаров аж пiдстрибував читаючи, - вiв своК Каменецький. - Пересваряться, усi пересваряться. Опанас Васильович усмiхнувся. Оця проходка, оця "розмова", якщо можна було це назвати розмовою, нагадала типовий украПнський анекдот. Iдуть два дядьки. Мовчки. Проходять повз ставок. "А он качки пливуть", - каже один. "Отак i людина - живе, живе та й помре", - вiдповiдаК другий. - Зайдемо, чимось погрiКмось, - запропонував Каменецькому. Обом було невесело. 3 ...I як бомба розриваК. Ось що значить поговiр... Бомарше_ До портьК пiдiйшов пан з кiмнати Й З8 на бельетажi. Спитав по-нiмецьки, пiдкреслено вимовляючи кожне слово, але з явним чужоземним акцентом i надто вже правильно за граматикою будуючи речення: - Скажiть, будь ласка, чи нема телеграми або листа Пантелеймону Олександровичу Кулiшу? - Нема, на жаль, нiчого. Хай шановний пан Кулiш не турбуКться. Коли щось надiйде, ми негайно принесемо. Пан Кулiш нервово здвигнув плечем, насупив тонкi брови i вийшов з готелю. Куди ж зараз пiти? Може, Zoo (Зоопарк (нiм.)_? Unter den Linden (Пiд липами (нiм.). Вулиця в Берлiнi)_? Купити заздалегiдь квиток до опери? Знову самому бути скрiзь, скрiзь, де так жадалося бути вдвох! Вiн уже третiй тиждень живе у Берлiнi й чекаК на Марiю Олександрiвну Маркович. Першi днi був не те що задоволений, а все ж таки в кращому настроП пiсля свого вкрай нервового стану у Петербурзi. Там усi i все дошкуляло. Там десятки очей наче шпильками проймали душу, замiсть того, щоб дивитись вiддано i слухати з благоговiнням. Може, хто звик тертися мiж усякою ледар'ю, тому байдуже, шкiра у того товста i душа нечула. Але ж у нього - вiн був переконаний у тому - кожна жилочка вiдчувала гострий погляд. Ще гiрше, коли й такi погляди щезали. Вiн не признавався собi - його навiть почали уникати. Ще б пак! Повернувся Тарас! Ореол мученика, тiльки-но звiльненого з солдатчини, з заслання, зробив його модною постаттю в Петербурзi, i не на нього, Кулiша, а на Тараса глянула одразу Марiя благоговiйними очима. Все, все, що мав одержати Пантелеймон Олександрович за своК, пiклування, за увагу до оповiдань, - все це вилилось не на нього, а на Шевченка,, який цього i не чекав, i не прагнув, а, навпаки, сам горлав, коли вона читала у товариствi своП твори: "Шекспiр! Шекспiр!" А вiн же. Кулiш, сам, на свою голову послав "Народнi оповiдання" Тарасовi ще у Нижнiй, коли його там затримали по дорозi з заслання. Кулiш знайшов ПП, цю письменницю. Зараз вiн не брав до уваги, що Маркевичi самi надiслали йому оповiдання, i вiн, Кулiш, написав велелюбну передмову, та не так, як про письменника-творця. А Тарас, ну, Тарасовi вiршi, Марковi Вовчковi присвяченi, вся украПнська громада в Петербурзi напам'ять знала - "Недавно я поза Уралом...". I зблiд поряд з цим кулiшiвський образ, що "зiбрав Марко Вовчок мед з усiх квiток украПнськоП мови". Це було лише часткове, порiвнюючи з натхненним, високим образом Тараса. А як носився Тарас з цiКю золотою обручкою! I що йому на думку спало, щоб усi земляки, уся украПнська громада пiднесла Марковичцi подарунок - сам вигадав - золоту обручку. I сам вибрав у ювелiра. Думка Тараса для всiКП украПнськоП громади - закон. Скiльки разiв сперечався з Тарасом з приводу журналу, який, нарештi, здаКться, буде, i з приводу окремих творiв, доводив йому логiчно нездiйсненнiсть i навiть небезпеку його, Тарасових, настанов, часто просто безпiдставнiсть. I хоча насправдi треба було бути обережним i помiркованим, - однаково Тарасове слово за iдеал править. Коли не можна зараз зробити - видно, до чого мусимо прагнути! Наче не вiн. Кулiш, видав своП "Записки о Южнорусском крае", написав "Чорну Раду", працюК невтомно i безупинно для розквiту украПнськоП культури. Як нiхто. Тiльки вiн мав посiсти перше мiсце! Нiде вiн його не посiдаК, - сам собi гiрко зiзнаКться Кулiш. Вiн як Прометен, що пiднявся вище за своПх братiв i здобув вогонь з неба. Чомусь тiльки сам себе в думках назвав ПрометеКм i тiльки в одному листi про це прохопився. А при ньому якийсь студент-грузин кричав про Тараса: "Прометей! Прометей!" I це за Тарасом лишилось. I "Кобзар", i "Прометей". З Тарасом пiсля його повернення взаКмини зовсiм не близькi. Тарас з ним не одвертий. Може, не прощаК, що не поПхав до нього перший на поклiн у Нижнiй? Добре старому Щепкiну - вiн не лiтератор, незаплямований, - мiг вiльно поПхати, та ще й на театрi виступити - хто причепиться? А може, тому, що написав тодi ж: "Були б грошi, купив би твоП росiйськi повiстi та й спалив би". Анi слiвцем не згадав про це Тарас при зустрiчi. Та й не бачаться вони тепер, як колись у молодi роки вiч-на-вiч, а тiльки на людях, у якихось справах, або на вечорницях у петербурзьких землякiв, i ближче Тарасовi його росiйськi i польськi друзi, нiж Кулiш. В "Современнике", для якого Кулiш лишився випадковим, епiзодичним автором (а чекав же трiумфу!), ставлення до Тараса навпаки - як до зовсiм свого. Цiкаво, чи встигла познайомитися з групою "Современника" Марiя Олександрiвна? З поляками Тарас ПП одразу звiв - з поетом Совою-Желiговським, з Зiгмунтом Сераковським. Може, й не встигла. Може, надто пiдпала пiд вплив Тургенева, а той не в великих ладах з Чернишевським i Добролюбовим, якi зараз заправляють у "Современнике". Кулiш похмурнiв. Невiдомо, що прикрiше у цьому разi - чи "Современник", чи Тургенев, вiд якого всi жiнки тануть, а вiн скрiзь, де траплялось Пм зустрiтися, очей з МарiП не зводив. "Як кiт на сало", - сказала грубо Сашуня, Кулiшева дружина. Як вона змiнилася! Вiд неП тхне чадом кухнi, дрiб'язкових пересудiв з жiнками. Де воно все подiлося, оте високе, що марилось перед шлюбом? "Чи ти царiвна, чи ти королiвна?" - спитав тодi Тарас на Пхньому весiллi. А тепер - попервах, здаКться, i не пiзнав. А потiм, коли зустрiчалися, майже i не балакав з нею, щось, певне, бевкнула Сашуня з приводу Марковички. Ну, при ньому i словом критичним не зачепи. Хоча, правду кажучи, яка там критика у Сашунi? Жiночi ревнощi та заздрiсть. Йому й самому давно нестерпно не тiльки жити з нею - дивитись, слухати. Йому заздалегiдь стаК неспокiйно, коли вона потрапляК в культурне товариство. Чоловiки - тi ще так-сяк, вони хоч i помiтять що, почують якусь недоречнiсть, та тiльки потiм помiж себе, може, посмiються. Ну, а жiночки, та ще освiченi! О! Тi зумiють i шпигонути, i всi кiсточки перебрати. Вiн не знав, що "освiченi жiночки", навпаки, взяли пiд захист Олександру Михайлiвну, невинну жертву, а кiсточки перебирають Марковичцi, з усiм притаманним Пм запалом та тонкощами у цiй справi. Основне, чого вiн жадав колись вiд шлюбу, вiд "дружинидруга", це щоб розумiла його, його вразливу, вiдмiнну вiд iнших натуру, щоб не посягала на те "богове", що К в нього, а задовольнялась тим, що вiн сам дасть Пй вiд своКП душi. Йому потрiбна палка жiноча душа, що вiрила б не йому, а в нього! Вiн помилився в Сашi. Це вiн давно збагнув. Вона не зумiла зберегти його життя вiд дрiб'язкiв побуту, сама поринула i втопилася в них. Вiн забув, що тiльки не робила вона, аби в Тулi, на засланнi, йому було бiльш-менш добре, щоб мiг вiн писати. Яку енергiю вона виявила в клопотах про нього, зовсiм забувши про себе. Що ж, це була звичайна невдячнiсть чоловiка, який розлюбив i знову ж таки намагався пiдвести теоретичнi обгрунтування, удаючи з себе жертву нерiвних духовних iнтересiв. Майнула якось одна хуторянська панночка. Якi листи вiн Пй писав, як високо ставив! Адже не мiг вiн абикому душу вiдкривати й чекати дружби. Вiн ПП так високо пiдносив, що тiй панночцi i не снилося нiколи в ПП хуторських мрiяннях. I раптом з'явилася Марко Вовчок, Марiя Марковичева, i ПП вiн збирався поставити на п'Кдестал, та як це так вийшло, що вона сама стала, не тiльки для нього, для всiх, спокiйно, без владолюбного, честолюбного запалу. Яка стримана з'являлася вона на вечорницях, як вирiзнялися серед пань i панночок ПП спокiйна хода, спокiйний погляд великих ясних очей, русявi коси, закрученi на головi (а вдома спущенi, як у дiвчини, - вiн не раз заставав ПП так, коли заходив до Маркевичiв). Нi, годi чернецтвувати! (Про це вiн, мiж iншим, i тiй панночцi торiк писав). Зараз вiн тут сам. Напружений до нестями. Сюди приПдуть Маркович!. Опанас? Кому i чому заважатиме Опанас, ця маленька, нiкчемна, порiвнюючи з ним, людина? Вiн щиро думав, що Марковича не обходитимуть його взаКмини з МарiКю Олександрiвною. Це навiть мусить пiднести Опанаса у власних очах, що його жiнка - "друг i сестра" самого Кулiша! Ця формула - "друг i сестра" - вже не раз вживалась ранiше i до iнших жiнок, але Марко Вовчок - це щось небувале. Вона таке пристрасне почуття викликала в цiм, як жодна жiнка в його життi. Коли вiн був за кордоном торiк, уперше в Нiмеччинi, його спочатку все дивувало, увесь той зовнiшнiй Квропейський комфорт, що приголомшуК кожного, хто приПздить з РосiйськоП iмперiП,- з ПП брудними готелями, поштовими станцiями та заПздами, з ПП грубими лакеями, нетiпахами-покоПвками... Йому подобались чистота, порядок, нiмецька педантичнiсть. Але вiн не зробив анi цiкавих знайомств, анi значних спостережень та узагальнень. Його незабаром потягло додому. Скрiзь у Њвропi вiн почував себе хуторянином. Чи краще йому було на хуторi? Там вiн, навпаки, почував себе Квропейцем i також нудьгував. Цього разу вiн взагалi нiчого не помiчав, перед очима весь час була вона, Марiя Марковичка, i вона мусила, мусила бути з ним навсправжки! I вранцi i ввечерi, проходячи повз портьК, вiн не витримував i питав, чи нема листа для пана Кулiша? Та чув ту ж самiсiньку вiдповiдь: "Нiчого нема, пане Кулiш, коли буде - ми негайно принесемо". Вiн не розумiв, чого його вiрний "спис i рука" Каменецькии анi слiвцем не вiдповiдаК? Невже Марiя Олександрiвна всерйоз захворiла? Нi в якi хвороби жiнок, перш за все хвороби власноП жiнки, вiн не вiрив. То все були нерви i вереди. Марковичи! просто до смертi кортить побачити свiта, побувати за кордоном. Вiн зустрiне ПП перший, вiн зустрiне ПП один (Опанас не береться до уваги), перший знайомитиме ПП з першим закордонним мiстом. Якi цiкавi повчальнi розмови, просто лекцiП, вже складалися в його головi! I то все буде прелюдiКю... Вiн забув, що в Петербурзi вона й першi днi не слухала його, не кажучи вже про останнiй час. Та Пй же, власне, не давали можливостi побачитись iз ним. То вона була у Карташевських, де вiд неП не вiдходив брат Варвари Петрiвни Макаров, то Пхала з ТургенКвим до Шевченка, то сидiла з своПм хлопцем. Усi наче навмисне змовлялись проти нього, не розумiючи, як вiн, вiн потрiбний Пй для роботи, для росту, для слави. Якось, опинившись з нею наодинцi, трохи вiдокремившись вiд товариства, - вона тiльки-но читала уривок з "Iнститутки" i була збуджена, розчервонiла (частiше вона блiдувата, може, й справдi хворiК?), - вiн не витримав i почав натхненно казати про своП високi почуття до неП, i як вона примушуК його страждати тим, що постiйно уникаК. Вона враз змiнилась. Холодно глянула, пiдвелась iз крiсла й пiшла. - Даруйте, мене кличуть, - тiльки кинула, нiби мiж iншим. Вона не зрозумiла, не зрозумiла його! А про ту сцену в них удома, коли вона зайшла по рукопис, краще не згадувати. Як вона вирвалася, вибiгла, певне, злякалась, почувши чиПсь кроки. Вiн винний - поспiшив, але раптом голова пiшла обертом, що вони вдвох, лише вдвох, а вона зайшла така мила, привiтна, як у колишнiх немирiвських листах. Тут, у чужому мiстi, в чужiй краПнi, далеко вiд "Блатенська" - Петербурга, серед чужих байдужiсiньких до них людей, все, все буде iнакше. Чому нiчого нема вiд Каменецького? Його хочеться вилаяти всiма мальовничими украПнськими словами, що яскраво визначають таку нетямущу людину: йолоп, телепень, бовдур, недотепа... Вiн не згадував зараз, та й не думав взагалi про те, скiльки послуг зробив i робить йому Каменецький. Зараз той тiльки дратував його своКю некмiтливiстю. Адже Кулiш ясно написав йому - даремно вiн думаК, що то жарт, що