робиться в його душi. Йому конче треба знати про Марiю Олександрiвну, коли вона, нарештi, виПздить з Петербурга. ...Вiн крокуК берлiнськими вулицями, байдужий до всiх i до всього, i думаК, що от вiн iде, а нiхто не знаК, яка це людина страждаК так неймовiрно. Вiд патетично високого страждання, в якому вiн занотовуК i визначаК кожен нюанс i найтоншу рисочку, Кулiш поволi переходить до цiлком реалiстичних пiдрахункiв - коли Марiя Олександрiвна могла одержати гонорар, коли могла замовити квитки i коли, нарештi, могла виПхати. Цi земнi пiдрахунки трохи полегшують стан. Вiн навiть зайшов до кав'ярнi, випив чашечку кави i нiжно-млосно глянув на бiлявеньку пухлявеньку Frоulein. Тут не розбереш: чи служниця, чи з хазяйськоП сiм'П, така чистенька, в мережаному бiлому фартушку i пишно накрохмаленiй наколцi. Вона зробила губки сердечком i мило почервонiла. Годi чернецтвувати! О, швидше б приПхав цей степовий неприручении "Вовчок". Як ПП за три мiсяцi зiпсувала столиця! Але тут вона побачить його, Кулiша, справжнього, без шор, без чернецтва. Вiн нарештi дасть волю всiй своПй пристрастi, i Пм заздритимуть сучасники i нащадки! Вiн майже бадьоро повернувся до готелю. ПортьК, побачивши його, люб'язно закивав головою. - Bitte, Herr Кулiш, - мовив вiн, простягаючи бланк телеграми. Пантелеймон Олександрович майже вбiг до свого бельетажа. Швидко вiдчинив дверi номера. Так i К. Вiд Каменецького. Що? Що таке? Марiя Олександрiвна виПхала з Петербурга 29 квiтня з ТургенКвим? Вiн упав з високого пiднебесся u земне остогидле життя. Власне, у нього було вiдчуття, що хтось дав йому доброго штурхана i вiн полетiв догори ногами. З ТургенКвим! Чому з ТургенКвим? Як вiдпустив ПП той телепень Опанас? Що вiн, заслiпнув, чи що? Хiба не бачив Пхнi перезирки, його, Тургенева, упадання, лестощi? Не слiд обманювати себе. О жiнки, "ничтожество вам имя!". Вiн так ремствував, нiби не Опанаса Марковича, а його дружиною була Марiя Олександрiвна. Що там дружина! Далеко гiрше i образливiше, коли зраджуК "не дружина". Власне, вона не була i "не дружина". Нiким. У тiм-то й справа, що нiким, коли вiн жадав усiм своПм Кством, щоб була всiм! Вiн. Кулiш. О, то все омана i лицемiр'я - оцi спокiйнi яснi очi, ота мовчазнiсть. ПоПхали вдвох з ТургенКвим. Вiн же скрiзь у Њвропi як удома. Вона вiдштовхнула його, украПнця, проводиря украПнськоП культури! Та що Пй, московцi з походження, украПнськi брати?! Може, коли б не Опанас - i не писала б вона по-украПнськи, а може, й взагалi там бiльше вiн написав. Що-що, а мову вiн знаК i в рiдному фольклорi кохаКться, як риба в озерi купаКться. Вiн сам не вiрив цiй своПй думцi, що спала йому в злу хвилину, адже нiчого Опанас нiколи не писав ранiше, та й зараз нiколи у нього й мови про це не було. Але в очах Пантелеймона Олександровича уже замигтiли недобрi вогники, i вiн усмiхався недоброю, страшною своКю посмiшкою. Що ж, "я тебе породив, я тебе й уб'ю". Ти хитрощами ввела в оману, звела мене з пуття. Може, через тебе я кривдив нi в чому не винну Сашуню, кревну, рiдну украПнку, мою бiдолашну хуторяночку. А хiба ж вона також не пише, а хiба не можна ПП бiльше пiдтягти, допомогти? З нею поки що нiхто так не панькався, як з цим Марком Вовчком. Нi, нi, то не ця хитра жiнка, то Опанас писав "Народнi оповiдання". Нiчого, вона ще згадаК Кулiша. А зараз - швидше, швидше з Берлiна! Щоб i не стрiчатися. До чемно-байдужого погляду Тургенева ще додасться переможний блиск. Адже жiнки люблять похвалятися перед коханцями своПми перемогами, вiдкинутими поклонниками, i вона з задоволенням, вихваляючи свою стiйкiсть, розповiдатиме про нього. Вiн швидко, квапливо пише телеграму. Кому? Сашунi! Звичайно, Сашунi. А хто ж прийме його беззаперечно? Що Пй лишаКться робити? Доведеться, правда, вислухати тисячi дурних сентенцiй, тисячi плiток про "божество мовчуще", а може, й не плiток, у жiнок очi зiркi, та й самi по собi судять. Цей раптовий вiд'Пзд виглядатиме цiлком пристойно. Вдвох з Сашунею вони поПдуть на Кавказ. Обом треба там лiкуватися. Вiн здав телеграму. Повернувся. Сiв у крiсло зовсiм знесилений i виснажений. Згадав рядки, якi писав колись хуторянськiй панночцi i, трохи перефразувавши, казав тодi, на вечiрцi, МарiП Олександрiвнi: - Знайте, що пiд моКю сумною поверхнею страшенна глибина душевна вогнем невгасимим палаК. Як дiйде до вас чутка, що вмер я, що нема мене на свiтi, ви собi подумайте: "Не вмер вiн, як мруть люди, - вiн згорiв мовчки". Але вiн знав, що мовчки не згорить. Мовчки не згорить i його ображене почуття до МарiП. Навпаки - образа i жадоба помсти загаласуК не тiльки на далеку вiдстань, а й на довгi роки... Досить було йому сказати дружинi: "З чого це люди взяли, що московка так мову опанувала, що сама цi оповiдання написала? Чоловiк писав. Я правив. Ти ж бачила як". - I з чого ви взяли, - сказала знайомим, скрививши губи, Олександра Михайлiвна Кулiш - вона ж письменниця Ганна Барвiнок, - що ця кацапка, московка сама оповiдання написала? ЏП чоловiк писав, а мiй чоловiк правив. Я сама бачила. Поки що це була малесенька кулька. Вона згодом обросте. Марiя нiчого не знала. Вона радiла, що розминулась з Кулiшем. 4 ...И ведаю, мне будут наслажденья Меж горестен, забот и треволненья. О._ Пушкiн_ "ПоПду до Дрездена - i край!" Отак вона тодi в каретцi сказала Iвану Сергiйовичу, коли бiдкалася про Кулiша, а вiн зовсiм просто заспокоПв: "ПоПдете до Дрездена - i все". Зараз i самiй було дивно, що надавала усьому тому такого значення. Згадала, як у дитинствi вчили ПП, як кожну дiвчинку, вишивати й в'язати. Раптом молодшi почнуть гратися, пустувати, заплутають, порвуть нитки - сиди, та розплутуй, та зв'язуй ниточки. Вона це терпляче робила, хоча виходили з того нiкому не потрiбнi серветки, якiсь накидки, набридлi комiрцi та нарукавнички, що горами лежали в комодi. Оце й зараз сидiла б i розплутувала, розв'язувала, зав'язувала б переплутаний, де-не-де скрiплений клубочок незрозумiлих, не потрiбних Пй взаКмин з цим химерним самолюбом Кулiшем. А от зараз вона сидить за круглим, не дуже великим, столом а iдеально чистiй Пдальнi пана i панi Рейхелiв i прислухаКться до жвавоП розмови Адольфа Реихеля i Iвана Сергiйовича. - Так, так, ви саме, певне, були в дорозi i ще не прочитали в газетi, - каже Рейхель. - Двадцять дев'ятого квiтня Австрiя оголосила IталiП вiйну. - Цього слiд було чекати, - киваК головою Тургенев. - Усiм, хто стежить за Квропейськими подiями, вiдомi слова Меттернiха: "Iталiя - це лише географiчне поняття". Вiн хоче довести, що IталiП нема як держави, i Гарiбальдi, незважаючи на всi своП незгоди з Кавуром, який, звичайно, в Кднаннi з Вiктором ЕммануПлом i Наполеоном домовився про спiльнi дiП, республiканець Гарiбальдi тепер заявив: "Насамперед треба очистити iталiйську територiю вiд австрiйцiв, а там видно буде!" Гарiбальдi збираК своП одчайдушнi загони для визволення IталiП вiд австрiйцiв. - От хто може захопити навiть таких старих, як я, так це Гарiбальдi, - мовив Тургенев. - Нiчого б я не хотiв так зараз, як опинитись хоча б на мiсяць в IталiП, на власнi очi усе побачити! - Це було б для вас надзвичайно. Який прекрасний матерiал для ваших майбутнiх творiв! Мiж iншим, кажуть, багато молодi - полякiв i навiть росiян - пробираКться туди, в загони Гарiбальдi, рiзними шляхами, i через наш Гейдельберг також. А у вас iнша мета: лише спостерiгача-мандрiвника, вiдомого письменника, вам шлях всюди вiдкритий, - сказав Рейхель. - Проте в такiй ситуацiП навiть моя стареча холодна кров, певне, не витримала б, - добродушно усмiхнувся Тургенев. - Раптом я також закричав би: "Evviva ' Гарiбальдi!" А тебе б за це рiзками з кiлькох сторiн. Молодому це нiчого - тiльки кров полiруК, а старому навiть-символiчнi рiзки - вже не те... Як один мужик сусiднього помiщика, якого "по-батькiвськи" хазяПн на стайнi покарав, менi казав: "Воно не те щоб боляче, а перед бабою соромно". Ну, та вам нашi порядки незрозумiлi, от тому душа й радiК, коли десь повiК вiльним вiтром. - Уся Њвропа зараз цим живе. Кожна краПна, звичайно, посвоКму, з своПх позицiй i iнтересiв, розцiнюК становище. Герцен уже в кiлькох статтях у своКму "Колоколi" пише i весь свiй пал скеровуК проти АвстрiП, доводить, що сучасна Австрiя це не народ, а полiцейський захiд, зведена адмiнiстрацiя i нi до чого живого не примикаК. - А ми саме збирались з Рейхелем у Вiдень - i в його музичних справах, i до його рiдних, - вставила панi Рейхель. Чоловiки розмовляють по-нiмецьки. Марiя розумiК все, але не наважуКться встрявати в розмову. Та й панi Рейхель, Марiя Каспарiвна, видно, з такою насолодою говорить з нею no-росiйськи, та ще и з такою чисто московською вимовою, i обличчя i весь вигляд у неП привiтноП, хоча й стриманоП, росiйськоП жiнки. Марiя вiдчуваК, що обоК вони - i Марiя Каспарiвна, i ПП чоловiк Адольф Рейхель-дуже радi Пм, немов давно чекали. Це справдi було так. Навiть зовсiм несподiванi для них гостi з РосiП були радiстю. А Марiя ще вагалась - як це вiдразу пiде до них, без попередження! Правда, з Iваном Сергiйовичем усе було зручно, де б вони не опинились, таким вiн був спокiйно тактовним, чулим i уважним. У його присутностi усе якось само собою ставало на своК мiсце i нiхто не мiг потрапити в нiякове становище. Коли вона так категорично вирiшила, що поПде до Дрездена, вiн сказав: - Я здам вас у Дрезденi Рейхелям, i тодi вже поПду до Парижа. Панi Рейхель, Марiя Каспарiвна, виросла в сiм'П Герцена, з ним i за кордон приПхала й вийшла замiж за свого вчителя музики, нiмця Адольфа Реихеля, i з ними згодом переПхала на його батькiвщину. Я знав ПП ще дiвчиною, звик бачити завжди з матiр'ю Герцена i його дiтьми. ЗдаКться, вона була ближча з ними, нiж з його дружиною Наталi. Взагалi член ПхньоП сiм'П - як, чому - не пам'ятаю. Я тодi мало звертав на неП увагу, вiрнiше, не зосереджував уваги. Для мене було досить того, що член герценiвськоП родини. Значить, людина своя! Тепер ПП чоловiк Рейхель - директор ДрезденськоП консерваторiП. Я давно Пх не бачив. "Певне, i Герцен давно Пх не бачив, - думала Марiя, сидячи в затишнiй невеличкiй Пдальнi. - Певне, тiльки старi, давнi спогади з'Кднують легендарного вигнанця з цiКю, мабуть, помiркованою, добропорядною, надзвичайно милою, культурною нiмецькою родиною". Марiя Каспарiвна пригощала кухеном, кавою, дуже гостинно, але без метушнi, дивилась уважно й привiтно на Марiю. "Марiя Олександрiвна вперше за кордоном", - сказав Тургенев, знайомлячи Пх. Тож стiльки ще перед нею вiдкрить, насолоди... ...Вона, Марiя Каспарiвна, такою ж молодою опинилася з Герценами на чужинi? Нi, ще молодшою. Як давно це було! Скiльки рокiв минуло? Дванадцять? Тринадцять? I яких рокiв! Сорок сьомий рiк в IталiП. Сорок восьмий у Парижi. Цiлого життя вартi тi роки. Потiм загибель дорогоП доброП ЛуПзи Iванiвни - матерi Герцена - i маленького його сина, глухонiмого вiд народження, але дуже розумного i гарного. Хлопчик ПП, Марiю Каспарiвну, любив бiльше, нiж рiдну матiр, Наталi... Потiм особиста трагедiя в життi AI - так звали замолоду Герцена своП, - смерть Наталi. Дiти Герцена - Саша, Тата, Ольга - опинились на ПП руках. Марiя Каспарiвна вже була одружена. Потiм своП дiти, турботи, смерть малятка. Яке довге-довге, з вибоПнами, з труднощами, життя. I надзвичайнi роки... ...А поПхала молодим, дурним дiвчам, гадала - на пiвтора року. I, певне, вже нiколи не повернеться... ...Що чекаК цю молоду, з живими, цiкавими до всього очима жiнку, яку привiв Iван Сергiйович? А як вiн сам постарiв, зовсiм сивий. Марiя Каспарiвна пам'ятаК його з Москви i особливо з Парижа. Тодi, у 1848 роцi, вони весь час були разом - Герцени, Тургенев, Тучкови - шматочок РосiП, тодi вiдчувала: батькiвщина поряд. А з Адольфом Тургенев знайомий ще ранiше. Ще коли зовсiм юним слухав курс фiлософiП у Нiмеччинi. У них був спiльний друг - Бакунiн. Марiя Каспарiвна спитала Тургенева: - Новини про Мiшеля Бакунiна, певне, знаКте, про його торiшнiй лист Герцену й Огарьову, в якому вiн повiдомляК, що одружився з дочкою засланого поляка? - Не уявляю його одруженим! Але я не знав! Я ж з минулого року не був у Лондонi. - Так от, вiн писав, що живий, здоровий, - каже Рейхель. - Як не пiзнати Мiшеля по цих словах! "Я вас люблю, i пам'ятаю, i вам, рiвно як i собi, лишаюсь незмiнно вiрним". Яка доля... Вже, певне, нiколи не побачимо його навiч, не почуКмо. Що лишилось вiд його буйноП, лев'ячоП гриви? громоподiбного голосу? Перед моПми очима вiн завжди в позi нестримного оратора, i я немов чую його полум'яну промову. - В якiй вiн абсолютно не зважаК на реальну дiйснiсть, можливостi, - докинув Iван Сергiйович, - та й не знаК i не думаК нiколи про них, i навiть про завтрашнiй день. - Але запалюК всiх, - мрiйно мовить Рейхель. - Хiба можна уявити таку людину прикутою ланцюгом до стiни одиночноП камери? Десять рокiв фортецi австрiйськоП, вашоП, росiйськоП! I от тiльки опинився на засланнi, в Сибiру, - це теж неволя, жандарми, але вiдносно, порiвнюючи з ланцюгами i фортецею, легша, - i вже пише: "Я мiцний, я щасливий, я вiрний собi". - Адольф його дуже любив, - зауважуК Марiя Каспарiвна. I знову дивуКться Марiя: "Як могли бути друзями цей тихий музикант i бунтар Бакунiн?" - Адольф не був його послiдовником, - веде далi Марiя Каспарiвна, - ну, а на мене, звичайно, найбiльший вплив мала твереза, ясна, непорiвняна нi з чим багатогранна думка Олександра Iвановича. Йому я завжди вiрила беззаперечно, бо не можна було не вiрити людинi, яка намагалась охопити все своПм зором i безстрашно докопуватись iстини. - А вiд нього, вiд Олександра Iвановича, ви давно маКте вiстi? - питаК Iван Сергiйович. - Майже щодня! - з задоволенням каже Рейхель. - Ну, вже й щодня! Ти перебiльшуКш, Адольфе, - перебиваК його дружина. - Я ж сказав "майже". Вiн постiйно пише Марiхен. Ще б пак! ЗнаКте, як Герцен ПП називаК? "Начальник штабу вольного росiйського слова". Марiя здивовано дивиться. Ця дбайлива господиня, видно, педантично розмiрено-iдеальна господиня iдеальноП нiмецькоП родини, - "Начальник штабу вольного росiйського слова"?! Марiя Каспарiвна всмiхаКться i махаК рукою. - Це надто високе звання. Я просто скромна технiчна помiчниця, своя людина, старий друг сiм'П, якому все чисто можна довiрити. - I яку Iскандер зве сестрою! - з гордiстю каже Рейхель. МарiП раптом захотiлось присунутися ближче до господин! дому, притулитись до плеча, обняти. Вона, звичайно, не зробила цього. Боже мiй, господи! От не чекала цього! Але, певне, саме такi скромнi, надiйнi люди i потрiбнi, щоб великi справи творилися. Без таких саме не обiйтись - стриманих, надiйних, не балакучих. - А хiба ви не поПдете в Лондон? - спитала Марiя Каспарiвна Тургенева. - Обов'язково поПду влiтку. "I я обов'язково поПду влiтку", - подумала Марiя. - Певне, вiн i уявити не може, якоП сили набув у РосiП. Та й ви цього не уявляКте, МарiК Каспарiвно. Чи К де куток зараз, куди б не долiтав його дзвiн? Як усi жадають не тiльки прочитати, а й самим написати туди про все, що робиться у нас, i якимись невiдомими стежками все досягаК вiрноП адреси - i туди, в Лондон, i до нас, до матiнки РосiП. Адже те, що привозять йому старi друзi, - це лише малесенькi крихти! Адольф Рейхель, ледь усмiхнувшись, глянув лукаво на дружину, а та й бровою не повела. Марiя почервонiла, внутрiшньо захвилювалась - адже й вона везе щось, що наказано Пй передати в руки дзвонаря, якщо побачить. "Хай продзвонить", - так просив Iлля Петрович Дорошенко, учитель математики, соромливий, закоханий. Уклiнне вiтання наказував передати i Тарас Григорович, Пй наказував, не Опанасовi. - У цiй дiяльностi розгорнулась уся його натура, - мовила Марiя Каспарiвна, - весь блиск i глибина його думки. Коли вiн стiльки пережив i пiсля розчарувань 1848 року i особистих драм мав силу сказати: "Замiсть слiз я хочу писати". Вiн завжди часто повторював рядки Гете: Mut verloren - Alles verloren Da nicht's besser Nicht geboren. (Мужнiсть загубити - все загубити. Краще тодi й не родитися (нiм. ). - Що ж, тiльки тi досягають великого, котрi уявляють перед собою ще бiльше i вiрять у можливiсть його здiйснення. Олександр Iванович зве свою роботу "кротовою". Коли вiн повiдомив мене про початок своКП друкарнi, вiн писав: "Лапи чешуться". Менi здалося, це необхiдно насамперед для нього, врятувати своК життя, особисте життя вiд розпачу. Але ж у нього нiколи не було межi мiж особистим i загальним, - проникливо говорить Марiя Каспарiвна. - А яку чудесну справу вiн розпочав, що друкуК ту потаКмну лiтературу, тi вiршi й пiснi, якi ще з декабристiв, та й ранiше, нишком переписували й вивчали напам'ять, - сказав Iван Сергiйович. - Пам'ятаКте, як Пушкiн писав: Я спрятал потаенну. Сафьянную тетрадь, Сей свиток драгоценный, Веками сбереженный От члена русских сил, Двоюродного брата, Драгунского солдата Я даром получил. Ты, кажется, в сомненьи... Нетрудно отгадать! Так, это сочиненья, Презревшие печать. - Я не пам'ятаю цього у Пушкiна, - зашарiвшись, призналася тихо Марiя. - Це його "Городок", - немов мiж iншим пояснив Тургенев, i Марiя заспокоПлась. - Вiн i сам про своП вiршi писав: "И Пушкина стихи в печати не бывали. Что нужды? Их и так иные прочитали". "Что нужды?" Хiба ми не читали в списках i не знали його послання декабристам, "Кинжал", "Вольность", "К Чаадаеву"? Та хто ж з молодi, з нашого оточення не переписував Пх? А в "Полярной звезде" вони, нарештi, надрукованi! - А ви, Iване Сергiйовичу, як i ранiше, можете Пушкiна цiлi сторiнки напам'ять читати? Пригадую, в Парижi - вас тiльки попроси, i ви нiколи не вiдмовляКтесь, - пригадала Марiя Каспарiвна. - Я й тепер не вiдмовляюсь, - добродушно засмiявся Тургенев. - Я страшенно люблю поезiю, - раптом соромливо, якось подiвочому сказала Марiя Каспарiвна, - хоча сама нiколи двох рядкiв не могла стулити. Але Пушкiн ще з дитинства увiйшов у моК життя. Я була таким сибiрським ведмежам, - вона повернула голову до МарiП, - народилася в Тобольську. Скiльки тисяч верст до Њвропи, до того стовпа, що стоПть на межi з Сибiром! Пошта, газети, журнали мiсяцями йшли, а втiм, врештi таки доходили. Тодi тiльки вперше почав друкуватися "Евгений Онегин". У Тобольську, як завжди, було багато "нещасних" - засланих так звали, серед них багато людей освiчених, розумних, культурних. У нас усi бували - усi рiвнi. Так от "Евгения Онегина" з захопленням завжди вечорами вголос читали, чекали нетерпляче продовження. В журналi вiн спочатку друкувався, цитували до речi й не до речi. Марiя Каспарiвна замовкла на хвилинку. Тобольськ. Тисячi верств! Тисячi верств навiть до Вятки. А у Вятцi - було Пй тодi дванадцять рокiв - зустрiч з засланим Олександром Iвановичем Герценом. Вiн працював тодi там з ПП старшим братом i умовив вiдвезти ПП до Москви, до його родини. Незручно, що вона замовкла. * * * - Ви й тепер не вiдмовляКтесь? - перепитала Марiя Каспарiвна Тургенева. Вiн зрозумiв без зайвих слiв, як вона скучила за рiдною мовою, за рiдною поезiКю. А кожному руському - хто рiднiший за Пушкiна? Вiн глянув чомусь на Марiю i побачив, що вона також це зрозумiла, розумна, мила Марiя Олександрiвна, яка йому подобалась усе дужче й дужче. - Почитайте Пушкiна! - сказала вона, нiба маючи право па дозвiл i наказ. - Гаразд. I не тiльки з потаКмноП. Просто моП любимi. Але перше для вас, МарiК Каспарiвно. - Вiн з повагою схилив свою посрiблену сивиною голову. - На згадку, як ви в Сибiру читали уперше "Евгения Онегина". Не бiйтесь, Адольфе, не всього "Евгения Онегина", тiльки посвяту. - О, що ви, - заперечив Рейхель. - Це така музика для мене - ваш Пушкiн, а для Марiхен - найкраща насолода! Не мысля гордый свет забавить, Вниманье дружбы возлюби, Хотел бы я тебе представить Залог достойнее тебя... - почав читати Тургенев, i Марiя Каспарiвна слухала заворожено. Та Марiя, Маруся Марковичка, знала - вiн читаК i для неП, i Пй здаКться, що вона вперше чуК цi вiршi. Адже ж вона Пх колись читала, правда, дуже давно, може, в пансiонськi роки. ...Воспоминания безмолвно предо мной Свой длинный развивают свиток... * * * А ця "Элегия"? ПП треба читати i перечитувати наодинцi. Чому вона так давно не перечитувала i не вiдчувала цiКП насолоди? Чому вiн одбираК такi сумнi? Адже Пушкiн - саме життя, радiсть, жадоба життя? Нi, нi, вони не сумнi, вони про його творчiсть, його власну, тургенКвську... ...Но не хочу, о други, умирать; Я жить хочу, чтоб мыслить и страдать; И ведаю, мне будут наслажденья Меж горестей, забот и треволненья; Порой опять гармонией упьюсь, Над вымыслом слезами обольюсь... Так, так, "над вымыслом слезами обольюсь"... Звичайно, вiн для неП читаК i "Пророка", i "Поэта", але Марiя Каспарiвна просить прочитати "Анчар". Той вiрш, що в його прекраснiй новелi "Затишье". - Ти пам'ятаКш, Адольфе, я читала тобi ПП, перекладаючи, як могла, на ходу. I ще, будь ласка, оту улюблену мою "Грузинскую песню"! Ви не втомились, милий Iване Сергiйовичу? - Що ви! Але вже досить пiзно. МарiП Олександрiвнi з дороги вже час вiдпочити. Треба повертатись до готелю. - Менi не хочеться. Тут так добре, - щиро призналась Маруся. Та, звичайно, треба йти, що правда, то правда. Може, й Богдась прокинувся... - Завтра зранку до нас, - наказала Марiя Каспарiвна. - Вашого хлопчика познайомимо з моПм Сашею, пiдшукаКмо вам помешкання поблизу, я знаю славну стареньку, яка зможе приходити допомагати. - А хлопчика можна навiть тимчасово до школи влаштувати, куди й наш Саша бiгаК, - вставив Рейхель. - Ну, про це все завтра, не турбуйтеся, Iване Сергiйовичу, ми вашу Марiю Олександрiвну влаштуКмо. Поки чоловiк ПП приПде, ми постараКмось, щоб не сумувала i все було гаразд. "Вашу Марiю Олександрiвну", - про себе засмiялась Марiя, - немов справдi Iван Сергiйович за неП вiдповiдальний, а тепер вони перед ним. "Щоб не сумувала, поки чоловiк приПде". Соромно як! Вона й не згадала його за цiлiсiнький вечiр. Але як добре усе. Шкода тiльки, що Iван Сергiйович Пде до Парижа. - Менi так шкода, що ви Пдете! - сказала вона, прощаючись коло дверей свого номера в готелi. - I менi. Я звик до вас за цi днi. - Вiн потиснув мiцно обидвi ПП руки. - Я вам писатиму. * * * Подружжя Рейхель схвильоване, але нiхто цього не помiтив, крiм них самих, якi вже так добре знають одне одного, що не тiльки слiв, а навiть найменших зовнiшнiх проявiв не потрiбно. Марiя Каспарiвна знаК: вiн зараз тихенько, навшпиньках зайде до дитячоП, погляне на хлопчикiв: Сашу - звичайно, першого вони назвали Олександром - i маленького Ернста, потiм пiде до себе, до свого рояля, i гратиме пiанiссiмо Шумана i Шуберта, i хвилюватиметься про себе, чи добре вiн зробив, що вiдiрвав дружину вiд батькiвщини, вiд матерi, рiдних. Одна найближча людина хоч не на такiй далекiй вiдстанi, але теж не в змозi побачитись, коли хоче, - Герцен. Але нi Рейхель, нi його дружина, звичайна проста росiйська жiнка, не знають i не уявляють усiКП мiри, усiКП ваги того, що робить вона для всiх росiйських людей. От вона теж заглянула в дитячу, поправила подушечки, ковдрочки, пiшла до себе. СiдаК за невеличкий робочий столиксекретер, виймаК з шухлядки невеличку шкатулку, згори вишивання, вiзерунки - вона ж рукодiльниця, - пiд ними - останнiй лист AI. Листи з РосiП до нього. Уважно читаК розпорядження Герцена: "Надiшлiть циркуляри про пияцтво, попечителiв, про Пушкiна i, якщо цiкаво, справу Огризки (Ви знаКте, що його врятував вiд в'язницi Тургенев, вiн писав до государя - ач який?)". - Ач який! - здивована Марiя Каспарiвна. - Анi слiвця про це! Треба буде розпитати, коли прийде завтра попрощатись i взяти дещо для AI. "Чекаю з нетерпiнням, коли ви одержите 44 "Колокол", там моя сповiдь з приводу вiйни (я за вiйну i проти АвстрiП) i прочуханка "Современнику". Що це вiн вигадав? Адже "Современник" найпередовiший журнал у РосiП. Може, знову що з Некрасовим? Але не може бути. З Некрасовим - то особистi справи, i навiть не його, а Огарьових, хоча у них не може бути щось вiдокремлене. Але ж як поета вiн цiнуК Некрасова, надрукував навiть цей надзвичайний вiрш "У парадного подъезда" в "Колоколе". "Прощавайте. Дiти цвiтуть. Погода у нас от яка: з початку квiтня дощ, туман i мла". Значить, треба переглянути "Колокол" i перейти до листiв з РосiП... Деякi з них докладнi, великi, деякi просто замiтки, дописи - i все про страшнi справи: злочини у помiщикiв, зловживання урядовцiв у рiзних кутках РосiП. Кожен лист мандруК по кiлькох адресах, i найпильнiша полiцiя не здогадуКться вже кiлька рокiв, що бiльшiсть Пх пересилаКться через цю адресу, збираКться тут, в квартирi тихого, добропорядного директора ДрезденськоП консерваторiП, в рукодiльному столику його дружини. У Дрезденi нiмцi навiть не знають, що Марiя Каспарiвна з РосiП, бо приПхала вона з чоловiком вже давно з Парижа. Марiя Каспарiвна зараз дбайливо розбере останню пошту, помiтить, якими шляхами вирушать вони далi, щоб потрапити тiльки в руки AI. Цi - надiслати на адресу Трюбнера, власника друкарнi, в якiй друкуКться герценiвська преса. А от записочки AI, його вiдповiдi без звернення - вона мусить знати, кому вони адресованi i як Пх надiслати в Росiю... ...Яка мила ця молода письменниця, у неП загорiлись очi, коли мова зайшла про Герцена. Що ж, коли вона повертатиметься додому, в Росiю, нею можна буде, мабуть, також дещо передати. "Ох, боже мiй, - написав Пм Герцен у першi роки народження своКП "вольной печати", - якби в мене в РосiП замiсть усiх друзiв була одна Марiя Каспарiвна, - все було б зроблено". Зараз уже багато невiдомих анонiмних помiчникiв, але вiдповiдальностi з МарiП Каспарiвни не знято i роботи ще додалось. Звичайно, - думаК Марiя Каспарiвна, - вiн перебiльшуК, i чоловiк перебiльшуК ПП роботу. Вона ж росiянка, Пй пощастило, що вона виросла коло нього, жила в атмосферi його великих iнтересiв i з "собачою вiдданiстю", як сама каже, робить, що може, не дуже вплутуючи в це Рейхеля. ...От чоловiк перейшов вiд Шумана до власних iмпровiзацiй. Марiя Каспарiвна вiдiрвалась вiд паперiв. Замислилась. Дивне життя кожноП людини. Але треба швидше закiнчити, пiдготувати що можна для Iвана Сергiйовича i лягати. День починаКться завжди дуже рано. Трудовий день матерi, ретельноП господинi, помiчницi чоловiка i - "Начальника штаба русского вольного слова". Вона добродушно всмiхаКться на це прiзвисько. Що казати-МарiП Каспарiвнi це приКмно чути вiд Герцена. 5 Добре, коли з письменником знайомляться спочатку по книжках. ТрапляКться, правда, що по книжках часто уявляють автора зовсiм iншим, нiж вiн К в дiйсностi. Але ж справжнiй вiн такий, яким з'явився у своПх творах, - там його думки, душа, почуття, коли й не пише про себе. Немало знайомих (жiнок, жiнок особливо!) дивувалися-хiба ця проста, мовчазна жiнка i К автор "Народних оповiдань"? Часом Марiя думаК: "Ой, не треба було згоджуватися на пропозицiю Iвана Сергiйовича передати свою книжечку Герцену. Ну, потiм, пiзнiше, коли поПхала б у Лондон з Опанасом, який тепер з нею у Дрезденi, може, подарувала б... Але що я, господи, звичайно, краще, коли вiн спочатку побачить мою книжечку, моК найдорожче i найщирiше в свiтi, не менше за Богдасика, не менше, i хай буде так, як буде, i, звичайно, краще, коли з письменником спочатку знайомляться з книжок, а потiм уже бачать на власнi очi. Особливо з письменницею, з жiнкою - тодi байдуже, яка вона як жiнка". Вона ж знаК, не раз чула ущипливе шепотiння: "Що в нiй гарного i що в нiй знаходять чоловiки?" Вона раптом весело засмiялась: - Щось та знаходять! Але Герцен? Звичайно, вона хвилюКться, як прийме Герцен ПП книгу. * * * - Вона дуже гарна? - спитала Наталя ОлексiПвна Огарьова, i в ПП тонi i в поглядi вже вiдчувалося, що вона наперед знаК: Тургенев вiдповiсть захоплено: "Надзвичайно гарна". I тодi вона скептично зауважить: "Ну, звичайно, вся Справа в красi жiнки, а не в талантi". - Нi, - спокiйно вiдповiв Тургенев, - вона зовсiм не красуня. Але це поетична, щира i розумна iстота, та ще й з великим почуттям гумору, властивим украПнцям. - Ти зачарований нею, ти можеш у жiнцi знайти такi iдеальнi риси, такi неоцiненнi скарби, про якi вона й не гадаК. Що ж до жiночого оточення - ти невиправний! - засмiявся Герцен. - Усi друзi знають: воно тебе завжди приваблюК дужче, нiж оточення чоловiкiв. - Що правда, то правда, - в тон йому вiдказав Тургенев, - але ж погодься, товариство чоловiкiв без присутностi доброП i розумноП жiнки подiбне до важезноП валки з немазаними колесами, якi роздирають вуха вiд нестерпного одноманiтного рипу. Вiн хотiв додати щось про присутнiсть з ними Наталi ОлексiПвни, але помiтив ПП пiдозрiливий ревнивий погляд, стуленi мiцно тонкi губи i замовк. "Шпиговальна голка, - подумав вiн, - як змiнилася!" Колись у Парижi у 1848 роцi вiн з нею навiть приятелював. Вона була юна дiвчина, палка, експансивна, закохана в дружину Герцена Наталi, Пй вiн присвятив тодi свою п'Ксу. Вiн з Анненковим постiйно докучали Пй жартiвливим запитанням, - хто з них двох Пй бiльше подобаКться i за кого вона б швидше вийшла замiж. Як давно це було! Що трапилось з нею? Тепер вона не викликала анi приязнi, анi симпатiП. Найменшого вiдблиску щастя або задоволення не з'являКться на обличчi, навiть коли тримаК на руках маленьку дочку. Лише занепокоКння. Але й вона трохи розвеселилась, коли Iван Сергiйович за вечiрнiм чаКм розповiдав з своКю неперевершеною майстернiстю рiзнi iсторiП. "ПриПде родич - i в будень свято". Хай сперечання, незгоди, та однаково - приПзд Тургенева до них у Лондон завжди свято для Герцена i його сiм'П. Цього разу сперечань майже не було, обидва жили чеканням того, що от-от, нарештi, маК здiйснитися на батькiвщинi - скасування крiпаччини, i хотiлось розпитати про все. Не бачились майже рiк. Тургенев довго перебував у РосiП, в своКму Спаському, в Москвi, в Петербурзi. - Я цiКП зими поринув, мiж iншим, в украПнське життя, - сказав вiн. - У Петербурзi цiла колонiя украПнцiв i украПнок. Крiм панi Маркович, автора книжки, яку я тобi привiз, я познайомився з украПнським поетом Шевченком, вiн повернувся з заслання, десять рокiв був у солдатах за КаспiКм. Ти про це, певне, знаКш ще вiд Савича, учителя твоКП Тати, його двоюрiдного брата також було заарештовано тодi. Але це було ще у 1847 роцi. - Так, я дiзнався тодi про ПхнК Кирило-МефодiПвське братство в Парижi. Дуже мало донеслося до нас. УкраПна завжди викликала в мене iнтерес. - От i я зацiкавився, познайомившись з петербурзькими украПнцями. Майже всi вони дуже милi, лiберальне настроКнi, - вiв Тургенев. - А молода нова письменниця наймилiша? - спитала iронiчно Наталя ОлексiПвна. - О, так, вона була окрасою цього гуртка. Я помiтив, в украПнцiв К своКрiдний iдеалiзм i твердiсть, вельми привабливi. - I ти, i ви всi знаКте, я не раз писав про украПнцiв, бо багато мiркував над цим поетичним волелюбним народом, - гаряче, як завжди, коли хотiв швидше подiлитися своПми думками, заговорив Герцен. - Вiки боротьби! Але в цiй боротьбi, я писав про це, два стремлiння, два протилежних потоки: шляхетства, панiв i нижчого шару - народу, козакiв. Я писав про запорожцiв. Запорозька Сiч являК собою дивовижне явище витязiв-мужикiв - рицарiв чорного народу. Про це не можна забувати. - А мова украПнська сповнена поетичноП грацiП i чарiвливостi i тому досить важка для перекладу, - вставив Тургенев. - З мовою, на жаль, я знайомий мало. Але ж ми знаКмо, як украПнцi люблять перекази, пiснi про своК незалежне волелюбне козацтво. Свою незалежнiсть, хай дику, але республiканську, демократичну, УкраПна вiдстоювала вiки i не складала зброП, коли шматували ПП польська шляхта, турки, татари. Особливо складнi взаКмини були з поляками. УкраПна цiлком добровiльно приКдналась до ВеликоросiП, а Катерина, ця баба-бабариця, яка роздавала землi з людьми своПм полюбовникам, закрiпачила цей вiльний чудесний народ. - На щастя, сторiччя крiпацтва не знищили дощенту все поетичне й волелюбне, - мовив Огарьов, завжди меланхолiйний, тихий, особливо поряд з гарячим, енергiйним Герценом. - Якщо ти, - звернувся Герцен до Тургенева, - ти ж знаКш, яким майстром в лiтературi я вважаю тебе, зупинився i сам переклав оповiдання украПнськоП письменницi, напевне, вони вартi того. - Ну до чого тут майстер, - замахав руками Iван Сергiйович. - Ти прочитаКш i сам побачиш. Як добре, що сьогоднi за столом не було нiяких суперечок, що так часто виникали при зустрiчах з друзями, i друзi раптом ставали "колишнiми"... Зараз усi, навiть дiти, дiвчатка Тата i менша Ольга, не хотiли йти спати, поки був Iван Сергiйович. Крiм того, Герцен не так давно дiзнався про лист Тургенева царевi з приводу арешту редактора польського журналу Огризка. Огризка випустили. Певне-таки лист мав значення! Герцен задоволене сказав, розпитуючи про це: - I я, i ти листуКмося з Олександром Миколайовичем. Правда, з нашоП дзвiницi я з ним i з його родиною бiльше запанiбрата i одвертiше, без усяких церемонiй! - Iнколи ти переборщуКш, - зауважив Тургенев. - Не забувай, зараз вiд нього багато залежить у справi визволення. - Ти знаКш, що i я в першi роки його царювання чекав вiд нього швидких рiшучих дiй, але боюсь, що ми покладаКмо багато марних надiй, - похитав головою Герцен, - а за лист про Огризка... я був щасливий, щасливий, що саме ти це зробив. - Не перебiльшуй, будь ласка, моКП ролi i мого значення, - зупинив його Iван Сергiйович. Дивно, з роками, чим бiльше зростала популярнiсть, слава Тургенева, тим бiльшою щирою скромнiстю вiн сам вiдзначався у своПй лiтературнiй i в громадськiй дiяльностi. Це помiчали всi його близькi знайомi, усi його друзi. Та всi також знали, як Iван Сергiйович непомiрно захоплюКться "молодими" талантами, допомагаК Пм i як часто вони зовсiм не виправдовують його надiй. Цiкаво, цiкаво, чи ця тоненька книжечка украПнськоП письменницi з дивним псевдонiмом "Марко Вовчок" не чергове захоплення доброзичливого Тургенева? - Почитай, почитай, - вгадавши думки Олександра Iвановича, мовив Тургенев, - а тодi вже скажеш, чим повiК тобi в твоПх лондонських туманах. * * * Хiба могли б у туманах Лондона або на петербурзьких болотах вирости такi свiжi лiсовi квiти? Оце було перше вiдчуття - вiдчуття свiжих пахощiв, променистоП ранковоП роси. Вже давно всi спали в домi, а вiн, наче захлинаючись, наче ковтаючи свiже степове повiтря далекоП рiдноП батькiвщини, перегортав сторiнки маленькоП книжечки. Одразу виникло бажання - швидше прочитати вголос. Кому? Перш за все своПм дочкам, своПм дiтям, дiтям вигнанця з рiдноП землi, щоб вони ПП вiдчули, щоб ще краще зрозумiли, чому все життя своК вiн, Пхнiй батько, присвятив боротьбi за долю цих битих, сiчених, згвалтованих дiвчисьок, цих терплячих страдниць матерiв, цих вiрних одчайдушних жiнок, про яких з такою чулiстю, наче сестра, кревна сестра, пише Марко Вовчок. Який обвинувальний акт! О.т у цьому, в такiй лiтературi, в таких письменниках, запорука порятунку батькiвщини! Швидше, швидше побачити ПП! Яке недоречне питання невитриманоП Наталi - чи красива ця жiнка? Яке це маК значення? Вона вже стала йому другом! До ранковоП кави, на яку вiн просив прийти обов'язково Iвана Сергiйовича, вiн вбiг збуджений, бадьорий, енергiйний. - Це незрiвнянно! Тата! Я прочитаю тобi сам цi оповiдання! Огарьов! Марко Вовчок посяде славне мiсце в нашiй лiтературi. Я просто жадаю бачити Марка Вовчка! 6 ...Пошли, Пошли менi святеК слово, СвятоП правди голос новий! Т. Шевченко Хiба листи були нещирi й неправдивi? Адже краще зовсiм не писати, нiж найближчим людям писати неправду або просто "для годиться". Так чому ж зовсiм рiзне, вiдмiнне писалося в ПП листах? "Учора одiбрала Ваш лист, добрий та щирий мiй Тарасе Григоровичу. Тiльки шкода, шо Ви менi не сказали, куди се Ви замислились втiкати i де будете менi мачухи шукати?" (Це ж Тарас Григорович написав, що хоче одружитися. Звичайно, мачуха Пй буде, а не мати!) "Жити у Дрезденi добре, тихо. Робота йде дуже швидко. Бiльше тут зробиш у мiсяць, як де-небудь у два роки". Що ж, це правда, вона тут багато встигла написати з задуманого ще там, у Немировi та в Петербурзi. Але ж хiба неправда той сумний рядок у листi Iвану Сергiйовичу? "Працювати я почала, та робота нехороша й порожня щось". Вона працюК щодня, навiть бiльше, нiж дома, але ж вона незадоволена. Нi, незадоволена. Отак швидко написала кiлька нових оповiдань, а перечитуК i все порiвнюК: а чи кращi вони за першi, тi, "Народнi оповiдання", що здобули Пй несподiвану славу? Тi немов вилились, немов вiддих легкий вилетiли, а тепер хочеться i ширше, i глибше схопити життя, людську душу. Треба знайти Пй новi слова, тон, щоб виявити складнi людськi почуття, не тiльки користатися готовими, хай найчудовiшими образами з пiсень. I Пй хочеться поширити коло своПх героПв. I знайти Пхню мову. Пхнi слова, Пй не вистачаК чогось, щоб бути задоволеною. Iван Сергiйович зрозумiв, що саме цi два рядки про власне незадоволення - головнi в листi серед рiзних iнформацiйних новин. "Ви пишете, що у вас поки що справа не клеПться. Це трапляКться з двох причин. Вiд утоми й неохоти або вiд того, що людина вступаК iнколи непомiтно для себе в нову добу розвитку i ще не знаходить нових слiв, а старi не годяться. Дай вам, боже, йти вперед спокiйно й вiрно". Вiн точно зрозумiв - Пй треба було нових слiв, так само, як i нового життя. Звичайно, тут було "тихо i добре", i як добре вiдпочив би вiд усього, що пережив, рiдний Тарас Григорович, подивився б на свiт. побачив би рафаелiвську Мадонну, свою улюблену Марiю, образ якоП плекаК усе своК творче життя i замислив написати велику поему. Але ж Пй, живiй МарiП, земнiй жiнцi, ще нема чого вiдпочивати. Хiба справдi вона приПхала за кордон тiльки для того, щоб лiкуватися за методою лiкаря Шипулинського? Вислухувати поради за table d'hоt'ом, на якi води Пхати, якi ванни приймати, та разом з iншими приПжджими обов'язково оглядати всi примiтнi пам'ятки, музеП, старовиннi церкви, галереП, будинки славетних людей i середньовiчнi замки!? Добре, коли збираКться невеличке товариство, в якому зовсiм не потрiбно трафаретне виявляти захоплення, але iнколи вплутаКться якась настирлива дамочка, яка вважаК ознакою вищоП культури закочувати очi, голосно зiтхати i при цьому сiпати всiх сусiдiв за рукава, бо без неП, певне, нiхто б не звернув уваги на "цей шедевр", "цю божественну красу", "цi неповторнi лiнiП" - нiби вона одна зряча, а рештi заслiпило. Маруся знаК: до ДрезденськоП галереП треба ходити самiй ще i ще раз i там стояти мовчки перед Мадонною, Пй спадають на думку рядки з "Неофiтiв", що переписав Пй Тарас Григорович на дорогу. Маруся дивиться, не зводячи очей, i думаК: вона, та свят Марiя, сповнена найсвятiших материнських почуттiв, вiдчуваК, що щось незвичайне буде з ПП дитиною, в ПП очах i сум, i любов, i вiдданiсть. Але ж хiба вона знаК про Голгофу? Нi з ким не хочеться говорити про Мадонну, отак стояти, i дивитись самiй, i ставати причетною до iншого, вищого життя. Тут, у Дрезденьскiй галереП, вона любить постояти .ще в однiй залi, коло картини, бiля якоП гiди й туристи мало.зупиняються, - картини, що зображуК Квангелiста Iоанна. Вона звикла, що на iконах, в пiдручниках "Закону божого", на молитовниках Квангелiсти старi, а художник Гварiччiнi написав Iоанна молодим, сповненим сили творчости й натхнення. Хочеться думати, Що вiн був таким насправдi - письменн