й, просто цiлком пристойний. Потроху всi турботи переходять до неП, i вона сама все плануК: де побувати, кого вiдвiдати. "Любить вона цi подорожi, як отой Булах з ПП "Трьох доль", - думав Опанас. - А добре вона про це написала, Пй-богу". - I згадував рядки, що оце переписував: "З того був йому не великий прибуток, коли б не вбиток, а що вiн дуже любив дорогу. Ще його батько чумакував, i бере, було, його з собою, малого, то ще тодi вiн закохався у дорогах". Отак i вона, певне, "закохалася у дорогах". Коли в листi Тургенев запропонував прокататися по Рейну, Марiя одразу вирiшила, що поПде. По-перше, треба ж домовитися, врештi, вiдносно перекладу - вiн i досi не закiнчив "Iнститутки", по-друге, коли ще випаде така можливiсть, а хотiлося якнайбiльше усього схопити, побачити. Вiн запрошував ПП одну - тобто в листах не було мови нi про Опанаса Васильовича, нi про Богдася, лише привiти Пм. А сам вiн збирався Пхати з дочкою, вiн давно хотiв Пх познайомити. - Може, й ти хочеш поПхати? - спитала чоловiка Марiя, але таким тоном, що навiть обом незручно стало, бо Пй i на думку не спадало Пхати з ним. - Я з Богдасем лишуся, - похмуро сказав Опанас Васильович. - Та й грошей не вистачить. - Щось Бiлозерський нiчого не шле, - мовила Марiя. I питання начебто було вирiшено. Але Тургенев не змiг поПхати. Дивно! Теж через грошi - не надiслали йому тi, на якi розраховував. Та вiн питав у листi, де буде Марiя у серпнi. Вiн обов'язково приПде хоч на кiлька днiв побачитися перед вiд'Пздом до РосiП. Вiн писав, що взимку, в Петербурзi, вони часто зустрiчатимуться. Може бути дуже добре. - I мене вже тягне додому, - признався Опанас Васильович. - От закiнчиш лiкування - i поПдемо. - Як додому? А Лондон? Про Лондон тепер уже й питання не могло стояти - Пдуть чи нi. Вони Пдуть обов'язково. I вдвох. - Ясна рiч, пiсля Лондона, - пожвавiшав i Опанас Васильович, i, дружно зiбравшись, поПхали до Остенде. Марiя, звичайно, вибрала Остенде, що радили для ванн. Адже звiдти лише одна нiч до Лондона! Хоча й знала Марiя, що на неП чекають, вирiшила, що не гаразд буде - як снiг на голову, треба спочатку написати самiй, з Остенде, i в умовлений день приПхати. ...Сьогоднi мав вiдходити пароплав, от вона й напише. Все думала, як написати. Опанас вийшов з Богдасиком прогулятися, гадаючи, що вона працюК, адже вона сидiла за столом, i чистий папiр лежав перед нею, а вона нiяк не могла знайти вiрного тону, першого рядка. Раптом схаменулась, що пароплав вiдiйде i вона не встигне вiдiслати, швидко, хвилюючись, що запiзниться i всi плани знову переплутаються, написала зовсiм просто, неофiцiйно, мов людинi, що ПП добре знаК, як Пй хочеться побачитись iз ним, скiльки вона мусить передати йому сердечних привiтiв i щирих подяк, а тому, коли вони з чоловiком приПдуть наступного понедiлка - чи буде це зручно? А зараз вона в Остенде, де й чекатиме на його вiдповiдь. Глянула на годинник. Ой! Вона запiзниться на причал. - Опанасе! Де ти, Опанасе! Йди, я тобi прочитаю, що написала в Лондон! Опанас не вiдгукувався. Вiн ще не повернувся. Швидко, навiть уже не перечитуючи, заклеПла конверт, накинула шарф i майже бiгцем подалася до причалу. В ПП розпорядженнi було кiлька хвилин до вiдплиття. Встигла. Глянула просто-таки з любов'ю на пароплав. Була певна, що за кiлька днiв i сама вирушить на такому ж. Минуло кiлька днiв, а вiдповiдi не було. Пiшов у море ще один пароплав, i другий, i навiть той, що мав везти Пх у понедiлок. Виникали рiзнi сумнiви. Може, саме нема в Лондонi? А може, захворiв. А може, щось сталося в сiм'П. А може, просто нiколи. Може ж таке бути? Опанас Васильович теж непокоПвся. Тодi вона так по-дитячому ображено накинулася на нього: - Де ти ходиш? Я тобi свого листа хотiла показати, а ти десь з хлопчиком завiявся, i я мусила так одправити. Нiколи тебе нема, коли треба. Потiм аж самiй стало соромно, i вiн ПП заспокоював, нiби й справдi був винний. - Одправила то й одправила, що ти сама написати не зумiла? Хiба всi листи даКш менi на правку читати? - усмiхнувся. - Не на правку, а так, порадитись. I як ти порiвнюКш з iншими листами, то ж пишу своПм, друзям знайомим, якi знають мене, а то - Герцену! Але тут же подумала: "А може, й краще - написала, як написалось". Щасливу звiстку принiс Богдась. Прибiг червоний, захеканий. - Мамо, отой дядько, що за прилавком стоПть i ключi даК... - Портье, - поправила Марiя. - Еге ж, портьК, вiн казав тобi лист К, зараз хтось принесе, а менi не схотiв вiддати, - ображено мовив хлопчик. Марiя не чекала, що "хтось принесе", вмить була коло "прилавка", i портьК, люб'язно усмiхаючись i перепрошуючи, простягнув листа - з Лондона' "24 серпня 1859, Park House, Fulham. Огарьов сповiстив мене у Вентнор, що Ви будете у понедiлок, i надiслав менi у Вентнор доброго, милого листа Вашого. Я одразу поПхав до Лондона - i чекаю вже другий день. Де ж Ви? Чи здоровi Ви? Коли будете? Напишiть хоч два рядки. Та чи одержали Ви листа вiд Огарьова? Щиро, глибоко спiвчуваючий Вам i поважаючий Вас Олекс. Герцен" - Опанасю! Опанасю! Друже мiй! Завтра Пдемо! Значить, усе гаразд. Герцен був у Вентнорi. Вiдповiдь надiслав Огарьов, а вона чомусь не одержала. Може, невiрно сама адресу написала цього далеко не першорозрядного готелю - Hоtel l'Agneau, rue It. Paul. Ну, нiчого, все з'ясувалось! За вечерею зустрiлись з милими Станкевичами, з якими заприятелювали в Дрезденi. - Завтра в Лондон, - радiсно повiдомила Марiя, - паро плавом о шостiй годинi. - Марiя Олександрiвна сяК, як iменинниця, - зауважила Олена Костянтинiвна Станкевич, - ти тiльки подивись, Сашо! - Ще б пак! Головний пункт подорожi! Тепер для всiх нас центр Њвропи - Лондон! - усмiхаКться Станкевич. -Я сам шкодую, що зараз не можу з вами поПхати, але й ми обов'язково пiзнiше завiтаКмо до наших славетних дзвонарiв. Не заздри, ЛКночко, Марковичам! Що може порiвнятися з причалом увечерi, коли вiдходить пароплав? Скiльки разiв Маруся приходила сюди прогулюючись, сама чи з друзями, i завжди Пй здавалося, що саме в той день свято, бо збираються сюди осi мешканцi невеличкого бельгiйського мiста Остенде, хоча бiльшостi з них нема кого проводжати або стрiчати. Просто так, для розваги, що вже перейшла в традицiю. У лiтнi мiсяцi людей в Остенде збiльшуКться принаймнi вдвiчi. Потроху невеличке рибальське селище перетворилось i на важливий порт, бо тут кiнцевi станцiП залiзниць з Нiмеччини та ШвейцарiП, i на досить значний лiкувальний курорт - помiрне легке пiдсоння, пляж на багато кiлометрiв з чудесним пiсочком перед вiдкритим морем. - Напевне, пiсля Лондона я саме тут лишуся долiковуватися, - каже Марiя Оленi Костевнi. Вони подружилися. Дивно, за кордоном у неП з'явились подруги. У Петербурзi зовсiм не було. - Ми на вас чекатимемо нетерпляче! - кричать Станкевичi, коли вона по вузенькому трапу сходить на пароплав, пiдстрибом бiжить Богдась, повiльно пiднiмаКться Опанас Васильович. Юрба на причалi, звичайно, не розходиться, поки пароплав не рушаК. Перед очима МарiП праворуч i лiворуч лiс щогл, рей, вiтрил, а попереду море. Вона вперше попливе морем. СiдаК сонце, таке незвичне в морi, як величезна розпечена золота дiжа, i море так блищить i мiниться рожевими, червоними, золотими вiдблисками, рухливими, гойдливими, немов тисячi тисяч дивовижних кольористих рибок виграють у ньому. Сонце зникаК, потопаючи в морi, i потроху запалюються вогнi на березi, бо вже темрява спала на мiсто й воно через цi вогнi здаКться великим, галасливим, святковим, i важко збагнути, де зорi, де вогники - земнi лiхтарi, i раптом починають гуркотiти-стукотiти колеса, бурлити вода за кормою, i цей гуркiт заглушаК останнi вигуки рiзними мовами, що лунають iз святкового причалу. I, нарештi, пароплав виходить у почорнiле море, в нiч. Солонi бризки досягають палуби, падають на лице - як добре! Нiзащо вона не спуститься в каюту, як Пй радили, запевняли, що тут, на цьому короткому шляху, завжди качка i краще одразу лягти й заснути. Але Марiя тiльки вклала Богдася i знову вийшла на палубу, Пй зараз хотiлося побути на самотi, самiй вдивлятися в чорнi хвилi, що Пх так впевнено долаК пароплав, немов перед ним ясна дорога, Пй хотiлося дивитись i дивуватися, що не може вона вже розрiзнити, де там море сходиться з небом. ЗдаКться, тiльки це самотнК споглядання могло привести ПП до внутрiшньоП рiвноваги. Адже насправдi вона дуже хвилювалася перед завтрашнiм днем, i Пй не хотiлось, щоб хтось це помiчав, навiть Опанас. Вона жадала i боялася цього побачення, як нiколи, нi з ким. Як з Тарасом Григоровичем уперше побачилася? Обняла його i все. А вiн ПП у чоло поцiлував, а потiм узяв за обидвi руки i милувався: "Доню моя рiдна!", i не треба було старатися, щоб видатися розумнiшою, кращою. Тодi вона раптом подумала: "Я ж не пам'ятаю батькiвськоП ласки". Вiтчим - який то був жах! Через нього мати мусила вiдправити мене до родичiв, i тому так до серця припало одразу, що назвав донею, а себе батьком... Тут зовсiм iнше. Про Герцена й Тарас Григорович говорить "з благоговiйним уклоном". Хотiлося, щоб уся зустрiч вiдбулася так, щоб з радiстю можна було розповiсти "батьковi". Почути те, що треба, сказати самiй те, що треба, а не тiльки хвалитися потiм: "Аякже, i ми теж були у Герцена i Огарьова!" А може, вона так розгубиться, збентежиться, що лише здивуКться вiн: "Невже ця жiнка, ця невторопа, що двох слiв злiпити не може, написала отi оповiдання, якi я читав своПй дочцi, радив перекласти англiйською мовою?" Якими очима гляне вона тодi на Iллю Петровича, на всiх друзiв на УкраПнi? Адже коли вона казала "додому", одразу не Петербург поставав в уявi, а УкраПна, не якесь конкретне мiсто, а якiсь рiднi, любi краКвиди, киПвськi гори, Днiпро або Десна коло Чернiгова... I рiднi люди, яким вона розповiдатиме про дзвонаря... ...Певне, вона все ж таки була втомлена, напiвсонна, бо раптом так яскраво уявила високу-високу дзвiницю i величезний золотий дзвiн на нiй, куди бiльший, нiж "цар-колокол" у Москвi! I з тоП дзвiницi, коли пiднятися на неП, все видно у всесвiтi, немов вона найвища на земнiй кулi, над усiм височить. I дзвiн калатаК i всiх будить: "Vivos voco!" Якi слова добрали вони! Живих кличу! I луна йде по свiтах по всiх усюдах, i в Петербурзi цар здригаКться вiд нього, i в якомусь ПП рiдному-рiдному украПнському куточку друзi пошепки натхненно присягаються не зрадити тому дзвону. Одна людина на таке спромоглася i все дужче й дужче розхитуК серце дзвону, i раптом пiдносяться всi ПП думки i почуття над своПм особистим. Хiба вiн нею, МарiКю, невiдомою молодою жiнкою, зацiкавився? Вiн зацiкавився Марком Вовчком, украПнською письменницею, автором "Народних оповiдань", вiн УкраПну вiдчув, побачив через них. Треба вдержатись, не схитнутись на такiй височинi! Хай хоч як важко - не схитнутись. А Пй здаКться - все йде обертом, все хитаКться, гойдаКться навколо. Вона хапаКться за борт. - Мадам, - чуК вона голос поряд, - ви б краще йшли в каюту. Все ж таки качаК. Сiм балiв! - коло неП в чемнiй позi стоПть чоловiк у морськiй формi. - Дуже дякую, - ледве вимовляК вона i невiрними кроками, тримаючись то за стiнки, то за поручнi, то за борти рятувальних шлюпок, простуК до своКП каюти й одразу засинаК на вузенькому лiжку. * * * Усе було в густому молочному туманi. Нiчого-нiчогiсiнько не видати. Пароплав якось неприКмно, чи то застережливо, чи то закликаючи на допомогу, гудiв, i стояв. Стояв. Марiя куталась у пальто й шарф. От так ранок! Навiть у вогкому Петербурзi нiколи такого не траплялось! Опанас Васильович багатозначно мугикав, але нiчого не спадало на думку, щоб сказати пiдходяще до цiКП несподiванки - тим бiльше, що весь екiпаж тримався так, наче нiчого непередбаченого i виняткового нема. Бiльшiсть пасажирiв сидiли або в каютах, або в кают-компанiП за снiданком, але теж, видно, не дивуючись, не вперше пiдпливали до туманних берегiв Альбiону. - Добре, що хоч Богдась ще спить, - мовила Марiя, - ото б надокучав - чому та навiщо стоПмо. - Тобi вже дитина стала надокучати! - буркнув Опанас Васильович. - Перестань, не треба зараз, - примирливо сказала Марiя. Не вистачало ще й з чоловiком сперечатися в день приПзду до Лондона! - Ти ж сам знаКш, який вiн нетерплячий. А зараз хочеться спокiйно чекати, що ж ще робити? - Оце справдi - чекати коло моря погоди! - сказав уже добродушно Опанас Васильович. Густа сизота оповила все навколо. Раптом десь удалинi, не вгорi, а долi заблимав жовтий вогник. Його було ледь помiтно крiзь цю сизоту. - Бачите, маяк! Уже видно плавучий маяк, - пояснив сусiда по-французьки, - значить, туман починаК розходитись. Справдi, наче почали спадати серпанки один за одним, один за одним, i якiсь не баченi i не знанi досi контури почали вимальовуватися на обрiП, i Маруся вже сама питала, притиснувшись до Опанаса: - Що то? Ти пiзнаКш, що то? Будинки громадилися один на одному, випиналися височезнi шпилi, велетенськi полотнини закривали простори неба. Але серпанки потроху спадали, i вже очi розрiзняли громаддя пароплавiв, вiтрила кораблiв, царство щогол та рей. А за всiм тим - темнiли, сiрiли, височiли колосальнi споруди. Знову загуркотiли колеса. Пароплав поволi входив у Темзу. Усе було таким дивовижним, вражаючим у цьому величезному мiстi, що не тiльки Богдасик, який уже прокинувся, але й сама Марiя стримувалася, щоб не ойкати, i Опанас Васильович, на ПП щастя, забував дивитись на ПП очi, щоб вiдзначати, як вона все тс сприймаК. - Боже мiй милий, скiльки ж тут людей! - все ж таки вихоплювалось мимоволi, коли вже пiсля рiзних формальностей па причалi Пхали вулицями Сiтi. Був час, коли тисячi клеркiв, усього службового люду поспiшали на роботу. Потiм обличчя мiста змiнилося - тяглися парки - скiльки зеленi! скiльки дереп! Якi старезнi! А Богдасика поки що найбiльше цiкавив кебмен - кучер кеба, який вони найняли. Вiн був у чудернацькому довгому пальтi з численними комiрами-пелеринами. МарiП здавалось, що вона в'Пхала в романи Теккерея i Дiккенса i зараз Пхнi героП метушаться навколо. * * * Опанас Васильович дбайливо, як нiколи, пов'язав краватку перед темним старовинним свiчадом, оглянув своК вбрання, не дуже модне, але цiлком пристойне - такий собi помiркований батько - голова сiмейства. Вона бачила - вiн щиро настроюК себе на ролю старшого друга, вчителя, i це ПП дратувало. Невже вiн так поводитиметься "там"? Оце удаване сiмейне щастя було зараз нi до чого. Вона боялась непотрiбних фальшивих нот, боялась першого враження i для себе, i вiд себе. Богдасик дратував як нiколи своПми нескiнченними питаннями й несподiваними бажаннями. "Хоч би вiн там поводив себе пристойно. Не вмiю я з тiм, зовсiм не вмiю. Надто все дозволяю". Вони Пхали мовчки знову кебом, i знову Богдась днпупався з численних комiрiв-пелерин i не давав змоги зосередитися. Тiльки задзеленчав дзвоник, вiдкрилися дверi, як вона побачила Олександра Iвановича, вона не могла не впiзнати ного. Вiн поспiшно, легко, хоча був досить кремезний, спускався сходами з другого поверху, простягнувши обидвi рукн назустрiч. I цей перший жест, - вона ще не бачила усмiшки, обличчя, очсiП, чудесного ясного чола, - лише цей перший жест, такий дружнiй, гостинний, такий простий, росiйський, - одразу зняв усю нiяковiсть, хвилювання, страхи. - Так от ви яка! - мовив Герцен, i тепер вона вже бачила широку усмiшку. Вона сама засмiялась, мiцно, не по-жiночому потиснула обидвi руки. - Така, як бачите! Вiн тодi радо привiтався з Опанасом, без усякого офiцiйного етикету, потрiпав по голiвцi Богдася: "Ач, козак який! Справж нiй козак!" - Тата! Ольго! - гукнув вiн. - Швидше сюди! Подивiться, якi гостi до нас! Який козак з УкраПни! Прибiгли двi дiвчинки: одна пiдлiток, рокiв 15-16, друга - трохи старша за Богдася. Богдась привiтався з почуттям власноП гiдностi - певне, також одразу вирiшив довести, що вiн статечний козак з УкраПни. Пройшли у велику вiтальню. Опанас Васильович дивувався про себе: чи то кiлька мiсяцiв за кордоном так вплинули на його Марусю? Де ПП звичайна мовчазна, навiть сувора, стриманiсть з чужими людьми? З притаманним Пй гумором, який розкривався тiльки в колi близьких друзiв, вона розповiдала про подорож, про те, як замiсть Лондона вони опинились спочатку в царствi непроглядних туманiв, у якомусь завороженому свiтi, i про приголомшливе враження вiд самого Лондона, коли вiн, нарештi, здобрiв i ледь прояснився. Але поки що у жодного англiйця вона не помiтила навiть усмiшки. - I навiть найменшого руху в м'язах обличчя, що виявляли б будь-яку емоцiю! - пiдхопив Герцен. - Така самовпевненiсть i чемнiсть, - мовила Марiя, - що навiть нiяково стаК, а коли що питаКш, лякаКшся, чи не порушуКш цим якiсь непохитнi правила поведiнки. Певне, тут важко жити? Спитала i схаменулась. А де ж йому жити, вигнанцевi за межi РосiйськоП iмперiП? НiякiсiнькоП зверхностi, нiякiсiнького тону "метра", а щось студентське, молоде i в рухах, i в усiй поведiнцi, i, головне, нiякiсiнькоП навмисностi i пози не було в господаря. Герцен одверто радiК, що приПхали люди з батькiвщини, культурнi, прогресивнi, з -якими можна розмовляти. Вийшов Микола Платонович Огарьов. Його таки ж одразу впiзнали по портретах на "Колоколе" - русява борода, сумний погляд свiтлих очей, меланхолiйна приязна усмiшка, але щось хворобливе в усiй великiй постатi. "А справдi, вiн схожий на Лаврецького, адже казали, що Тургенев з нього трохи писав, тiльки вiн наче хворий", - майнуло у МарiП. Герцен, з якоюсь нiжною, уважною любов'ю глянувши на нього, познайомив з гостями. "Вiн схожий на своП вiршi", - подумала Марiя. Ще дiвчинкою на канiкулах у ПисарКвих переписувала в потаКмний альбомчик "Старий дiм". А про бойовi статтi в "Колоколе" коли б не знала напевне, то й не повiрила б, що це вiн писав. От Герцен - увесь такий, як його твори, як вiн у своПх творах - наче кожну рiч, кожне явище бачить з усiх сторiн i наскрiзь, i все, все його цiкавить, що тiльки стосуКться життя i людей, i все зв'язане мiж собою - i життя всiх людей i краПн, i наука, i лiтература, i мистецтво, i боротьба... У залу вийшла ще досить молода жiнка з малою дiвчинкою на руках. - Панi Огарьова, Наталя ОлексiПвна! - представив ПП Герцен. Огарьов, сидячи в затишному великому крiслi в кутку вiтальнi, не поворухнувся, а зiрка Марiя перехопила швидкий погляд Олександра Iвановича на "панi Огарьову" - неспокiйний, запитливий. Наталя ОлексiПвна навiть вимучити не могла усмiшки на тонких блiдих губах, немов Пй дошкуляла якась довготривала хвороба, мiгрень чи що, до якоП звикла i навiть не помiчала, коли вона вiдпускала, проходила, а вираз обличчя по звичцi лишався той самий. Дiвчинка, навпаки, була весела, здоровенька, розумненька. Вона забелькотiла: "Дядя! Дядя!", простягнувши рученята до Герцена, потiм, помiтивши Огарьова, закричала: "Папа Ага!" I той, прояснiвши радiсною посмiшкою, що так лишила його обличчю, хотiв взяти ПП на руки, але мати не дала. Малята завжди допомагають розрядити напружену атмосферу. Така атмосфера виникла одразу з приходом Наталi ОлексiПвни. Це влучно використав Опанас Васильович, який i при знайомствi з великою шанобливiстю поцiлував руку Наталi ОлексiПвни, а згодом сказав комплiмент з приводу такоП жвавоП, м-илоП донечки, спiвчутливо зауважив, як важко матерi, "поки дитинча стане на ноги, але ж потiм, коли скрiзь бiгаК i всiм цiкавиться, стаК ще важче". Як важливо сказати, хоча всiм вiдомi iстини, вiдповiдним чулим тоном! Вiн заволодiв ПП увагою, i це було дуже до речi. - Вам, певне, не дають спокою вашi спiввiтчизники, - мовив вiн, звертаючись до Наталi ОлексiПвни, - кожен приПжджий не уявляК собi, як можна бути за кордоном i не завiтати в Лондон до "Колокола"! - Ох, - тiльки зiтхнула Наталя ОлексiПвна, - iнколи я почуваю себе гiдом у музеП, бо хочуть подивитися, де пишуться статтi для "Колокола" i "Полярной звезды", як живуть видавцi... Але Герцен, не звернувши уваги на таку не дуже тактовну вiдповiдь, оживився ще бiльше i на радiсть Марусi повернув усе iнакше, але не заперечуючи Наталi ОлексiПвнi. - Не уявляКте, як це насправдi трудно, але в той же час приКмно, радiсно! Першi роки я вiдчував таку самотнiсть, вiдiрванiсть вiд старих друзiв, вiдчуженiсть. Та з приПздом Огарьова, початком нашоП "вольноП" друкарнi, все почало мiнятися i врештi набуло такого розмаху, масштабiв, що ми й не гадали. Нам вiдомо, посол Кисельов просто питаК кожного, хто при-ходить до нього з росiян: "А коли в Фулем?" Тобто до нас, наче це само собою зрозумiло, що до нас росiяни обов'язково завiтають. Нещодавно приПхав один гвардiП полковник. Я й досi не розумiю, що у нього спiльного з нами, з нашими iдеями, з нашою пропагандою. От вiн прийшов i одрапортував по-гвардiйському: "Будучи в Лондонi, вважав своПм обов'язком представитися". Ну, я одразу прийняв i позу, i тон генерала. Герцен на мить випнув груди, глянув звисока, удавано гордовито i враз закотився своПм надзвичайним молодим смiхом. Неможливо було також не засмiятися. - Це ж прекрасно, що кожен вважаК обов'язком, - з почуттям мовила Марiя, - хай нiчого спiльного в думках, але, значить, вiн вiдчував цю потребу i потiм замислиться! - Коли це не просто для моди або похвальби, - вставила Наталя ОлексiПвна. - Адже й таких трапляКться багато. - Врештi, я примушений був призначити для люб'язних незнайомих два днi на тиждень, вiд третьоП години, - вiв далi Герцен, - iнакше неможливо було б працювати. Ми ж одержуКмо сотнi листiв з РосiП з усiх куткiв, люди вiдчули, що можуть вiльно висловитись. Нам належить лише думка стати паламарями, самий труд - калатати, дзвонити, а звуки - вони ж линуть з батькiвщини, з РосiП, i там чекають вiд нас найщирiшоП правди. Адже хiба ми самi з Огарьовим спромоглися б на такий дзвiн? Марiя вiдзначила про себе: вiн пiдкреслено говорить "ми", "ми з Огарьовим", без усякого честолюбства, ревнощiв i заздрощiв у роботi. Якi люди! - Бути щирим - це головне для "Колокола", - озвався тихо Огарьов. - Щирiсть для нас найважливiша за всi дипломатичнi впливи. Звичайно, коли вони пiдходящi нам, то й ними нехтувати не слiд! - усмiхнувся вiн своКю меланхолiйно-мудрою посмiшкою. - З приводу нашоП правди от вам ще цiкавий анекдот! - пiдхопив Герцем. - Мiй тезко, Олександр Миколайович - iмператор всеросiйський, кажуть, засмутився через мою статтю про .Панiна i заявив своПм ближчим сановникам: "Колокол" - Кдиний непiдкупний голос". Як це вам? Мiж iншим, нам вiдомо, що для нього стали передруковувати наш "Колокол", обминаючи особливо гострi й дошкульнi справи. Ну. вiн помiтив ш i завдав доброго прочухана. Деяким урядовцям вiн навiть дозволив виписувати "Колокол", - певне, щоб були в курсi спрап! - Примiром, дядi Наталi, московському генерал-губернатору! - зауважив Огарьов. - Та коли б ви тiльки знали, як люблять вас, як нiрять вам, чекають кожного вашого слова iншi вашi читачi! - мовила Марiя. Вона згадала немирiвськi вечори, коли переписувала статтi з "Колокола", згадала лице Тараса Григоровича: "Доню, побачиш - вiтай Пх, великих вигнанцiв". - Ця любов i вiра - наша нагорода. Джерело сил i натхнення! - серйозно мовив Герцен. - Хочете, я покажу вам дорогоцiнний подарунок. Пiд час вiйни пiд Балаклавою один офiцер, захищаючись вiд англiйцiв, зламав шпагу. Вiн швидко зрiзав грубу виноградну гiлку i вiдбився нею! А потiм з цiКП славноП гiлки вiн зробив палицю, замовив набалдашник з рiзьбленого срiбла з бiрюзою i невеличким топазом згори i, уявiть собi, надiслав сюди в подарунок. Тато, - звернувся вiн до старшоП дочки, - принеси з кабiнету, покажи. Вiн розповiв це з такою проникливiстю, здалося МарiП, навiть якоюсь вологою затуманились його яснi живi очi. Вiн знову повторив: - Це джерело наших сил. Тата принесла палицю, i Маркович! з побожнiстю подержали ПП в руках. Богдась теж схопився подивитись. - Бiжiть, дiвчатка, з козаком у сад, - сказав Олександр Iванович, - бачите, сонце таки виглянуло як слiд. Давайте i ми прогуляКмось до обiду. Я розумiю ваш переляк перед туманом, - звернувся вiн до МарiП. - Нiяк не звикну до цiКП лондонськоП гнилi, до цiКП просто злочинноП погоди - темряви з ранку до вечора. Коли трапляКться ясний день або хоч кiлька годин без дощу й туману, це для мене дар богiв! Марiя подумала: "Вiн сумуК за рiдними лiсами, степами, i невiдомо, коли побачить Пх i чи побачить взагалi. Усе це важче, нiж здаКться. От усi захоплюються, може, К такi, що й заздрять впливу, силi, дiяльностi, а Тарас Григорович казав: "Великi страдники -вигнанцi". Вiн розумiв, вiдчував по-людському, як важко на чужiй землi..." Богдасевi вже надокучило витримувати роль статечного дорослого "козака". Тiльки вистрибнув з дому i побачив зелений лужок, так i покотився по травi, як м'яч. Наталя ОлексiПвна засмiялась, але недобре, навiть якось злорадно, немов Пй було приКмно, що всi бачать, яка невихована дитина у цiКП уславленоП письменницi. - Богдасю, встань! - досить рiзко зауважила Марiя. Вона все помiчала. Але Опанас м'яко заступився за хлопця. Завжди бувало навпаки - Марiя все .дозволяла, а Опанас бурчав. - Марусенько. вiн у захопленнi вiд природи! - Хай захоплюКться, та не бруднить сорочки. - Богдась, слухай мами, - удавано строго насупив брови Герцен. - Ходiмте, МарiК Олександрiвно, я покажу наш "парк", з дозволу сказати. Я радiю цьому саду. На нас, дiбровних жителiв, лiси й дерева впливають як щось бiльш рiдне, нiж море i гори! Наталя ОлексiПвна пiдсмикнула тонкi губи, i знову Марiя перехопила ледь помiтний насторожений погляд Герцена в бiк ОгарьрвоП. Добре, що Опанас Васильович почав Пй щось красномовно розповiдати про старовинний парк у Качанiвцi. Марiя швидше пiдiйшла до Герцена. Вони попрямували вдвох стежкою попiд височезними берестами. Олександр Iванович все ж таки обернувся i мовив лагiдно, немов вибачаючись, Наталi ОлексiПвнi: - Лiзi не завадить також бiльше побути на повiтрi. Наталя ОлексiПвна тiльки глянула зневажливо, нiчого йому не вiдповiвши. Огарьов зовсiм не вийшов. Вiн лишився сидiти в своКму затишному крiслi. - А дiти хай граються. Бачите, ваш Богдан вже цiлком освоПвся, он вiн навiть, здаКться, муштруК Ольгу, хоча та й сама не вiд того, щоб когось помуштрувати! - I, нiби читаючи думки МарiП, мовив просто i сумно: - Справа виховання - одна з найскладнiших проблем. Я це вiдчуваю на кожному кроцi, та ще в умовах емiграцiП, та ще без рiдноП матерi. Але деякi iстини для мене беззаперечнi: надання великоП волi змалку - дiя дуже шкiдлива, так само як лестощi, поблажливiсть, наявна перевага одних дiтей перед iншими в однiй сiм'П - це все швидко псуК дитину. Ясно було, що це одне з болючих особистих питань. I знову подумала Марiя: "Всi ми в захопленнi вiд його незламностi, непохитностi, вiд його безприкладноП дiяльностi, але ж вiн - людина, що зазнала стiльки особистих нещасть, i, видно, такий уважний, люблячий батько, i так само, як в усiх питаннях великих, громадських, так i тут, у своПй сiм'П, вiн одразу розглядаК проблему з усiх сторiн, бачить далеко вперед, i не тiльки для себе, для своПх дiтей, а все пiдносить до важливих людських проблем, бо для нього все, що стосуКться людини, ПП росту, розвитку, життя, не може бути дрiбним". Вона могла б говорити з ним про найменшi дрiбницi, адже для нього все було в якомусь взаКмозв'язку. З ним було так цiкаво i якось потрiбно для неП! Коли Олександр Iванович спитав: - Ви рано вийшли замiж? Вона вiдповiла так, як нiколи нiкому не могла i не хотiла казати. - Дуже. Менi тiльки виповнилось шiстнадцять рокiв. Я мусила вирватися вiд родичiв, у яких жила. Я хотiла самостiйного життя. Я ставилася з повагою i приязню до чоловiка. Я гадала, що одразу стану самостiйною. Але вийшло, що подружжя, шлюб не така вже проста рiч i, звичайно, не таким шляхом можна досягти самостiйностi. - Тисячолiття тягнеться ця несправедливiсть щодо жiнок, - мовив Олександр Iванович. - I хiба тiльки у нас, в РосiП? Скiльки забобонiв мають силу навiть у прогресивно мислячих людей. Нещодавно я читав новий твiр Прудона. Людина, яка рве стiльки усталеного в питаннях розвитку суспiльства, моралi, i нате вам - в роздiлi "Amour et mariage" - це в його останнiй книзi, - вiн пише цiлий том римсько-католицьких наклепiв проти жiнок. Якось Прудон у розмовi зi мною наче жартома сказав про одного знайомого: "Який щасливий! У нього жiнка не настiльки дурна, щоб не зумiти приготувати доброП страви, i не настiльки розумна, щоб говорити про його статтi. Це все, що треба для сiмейного щастя". I повiрте, в цьому жартi його справжнi думки про шлюб i сiм'ю - наскрiзь реакцiйнi, грубi почуття сiльського чоловiка, який вважаК жiнку тiльки за робiтницю, а себе самодержцем - володарем у домi! Коли ми таке бачимо у Прудона, чи не означаК це оскудiння думки в краПнах ЗахiдноП Њвропи? Мiж iншим, молодий лiтератор Михайлов блискуче проаналiзував його твiр i розбив ущент в своПй статтi на сторiнках "Современника". - Я читала цю статтю, - сказала Марiя. - Всi жiнки вважають його своПм захисником. - Та справа не тiльки в тому, щоб говорити про права жiнки на самостiйну працю, вищу освiту, участь у життi суспiльства, - справа в тому, щоб створити такi умови, коли жiнка зможе пiдвестись над особистим, суб'Кктивним, до життя соцiального усiм своПм Кством, жити iнтересами суспiльства, а не вести виключно особисте життя. Як мало, майже нема таких жiнок, - зiтхнув вiн, - i це не ваша провина... I от, коли з'явилась одна талановита, виняткова жiнка - Жорж Занд, - як не вузько поставила вона своП проблеми, - хоча б право на любов, - до чого ж сколихнула вона все свiтове жiноцтво! - I в мене романи Жорж Занд зробили просто переворот в думках, - призналася Марiя. - Але в життi надто важко провадити новi якiсь принципи. - Власне, справжнК життя жiнки, iнтелектуальний розвиток, в силу обставин, починаКться далеко пiзнiше, нiж у чоловiкiв. - Невже ви так гадаКте? - спитала здивовано Марiя Вiн бачив перед собою уважнi, розумнi очi. анi тiнi жiночого кокетування не було в ПП молодому обличчi, лише бажання слухати, зрозумiти, - i йому хотiлося дiлитися своПми думками, своПми сумнiвами, переконаннями. - Не ображайтесь за всiх жiнок, ви, напевне, все ж таки щасливий виняток, але я думаю i вболiваю за всiх, звичайних, i доведу вам, чому так гадаю. Помiркуйте самi: хiба ми, чоловiки, несемо такий тягар, як жiнки? Навiть, коли вiзьмемо щасливий випадок - дiвчина полюбила, ПП люблять також, все ПП серце, всi думки, емоцiП в цьому. Вона виходить замiж, почалися дiти - треба носити, родити, годувати, виховувати, ростити. Адже все це на вас. Яка б не була творча iнтелектуальна натура, - та справжня жiнка - вона й справжня мати, дружина, до того ж уся своКрiдна специфiчна жiноча фiзiологiя, - де у неП, у жiнки, береться час, сили на iнтелектуальний розвиток, вище соцiальне життя, iнтереси тi самi, що i в чоловiкiв? А чим бiльше людина зосереджуКться на особистому, тим бiльше голих сторiн вона одкриваК ударам випадковостей. Якщо будувати благо життя лише на сiмейнiй основi, - це будувати будинок на пiску. От рокiв у п'ятдесят, коли дiти вже дорослi i внуки вийшли з пелюшок - бо ви ж знаКте, як дiтям потрiбнi саме бабусi, - жiнка нарештi звiльняКться вiд своПх жiночих пут i нарештi починаКться справжнК життя людини. - О, значить, у мене ще все попереду! - пожартувала Марiя. - Не смiйтесь. Я спостерiгав багатьох жiнок, я спостерiгав рiдну матiр - саме в цi роки, коли вона звiльнилась вiд цих специфiчних жiночих пут, в нiй прокинулися жадоба знань, мандрiвок, цiкавiсть до всього, до соцiального життя, а не лише життя свого кубелечка, бо з жiнки вона вже перетворилася на людину... На жаль, у неП рано обiрвалося це справжнК життя... Марiя знала вiд МарiП Каспарiвни Рейхель про трагiчну смерть матерi Герцена. Вона загинула разом з маленьким внуком - сином Олександра Iвановича - на пароплавi, де трапилась пожежа, врятувались одиницi. - Я знаю про цю страшну катастрофу, - сказала Марiя з безмежним спiвчуттям. - Так, скiльки аварiй, скiльки штормiв, бур, катастроф пiдстерiгаК кожен корабель, що вирушаК в плавання, - задумливо мовив Олександр Iванович. - Бурi, звичайно, загартовують матросiв, але ж i реП, i щогли, i палуба - вони зношуються вiд кожноП перемоги над штормом. I треба ж ще витримувати повсякденний натиск хвиль, дрiбнi аварiП, дрiбнi нспол.члки i тримати вiрний курс - попри все. Я кажу про "вiрний кур" у своПй роботi щоденнiй, у своКму домi, i тут iнколи потрiбнi бiльшi сили, нiж на гучний подвиг на барикадах, подвиг зберегти творчiсть, здiбностi, натхнення. Я вiрю, що ви збережете, - раптом, зупнинившись у кiнцi стежки на поворотi, переконано мовив вiн. - Я б тiльки бажав вашому ясному таланту поширити рамки, захопити бiльше елементiв. Насмiлюватися сягати вище, разом з вашою жiночою щирою чулiстю, набувати бiльше людських узагальнень. Одне слово - я вiрю у вас, мила МарiК Олександрiвно! - I вiн якось широко подав Пй руку i потиснув ПП, невеличку, але мiцну, енергiйну. * * * Обiд був з вiдтiнком росiйського - до м'яса подали гречану кашу, без якоП, як казав Герцен, Огарьов почуваКться зовсiм нещасним, а в рештi, хоч i казали господарi, що намагаються зберегти вiтчизнянi традицiП, все ж таки переважала англiйська кухня - рiзна риба, м'ясо по-англiйськи, рiзнi кекси до чаю, Розпоряджався Олександр Iванович, допомагала Тата. Наталя ОлексiПвна виходила до Лiзи, яку вкладала спати, на дiвчаток вона не звертала уваги. - Завтра я вас запрошую обiдати в ресторан, я хочу, щоб ви вiдчули справжнiй англiйський дух! - гостинно мовив Герцен Марковичам. - Олександр Iванович певен, що треба починати з гастрономiП! - шпигонула Наталя ОлексiПвна - А хiба я не довiв у "Письмах из Парижа" про значення кухнi? - напiвжартома заперечив Герцен. - Чому, наприклад, нiмець завжди схильний до золотухи, слiз, романтизму, платонiчноП любовi i мiщанського благополуччя? Вiн може жити або в захмарному ефiрi, або в кухняному чаду. Я вас запевняю, реформацiя, тридцятирiчна вiйна - це все причини другоряднi, а головна, яку не розгледiли, бо вона надто близька, пiд носом, - це нiмецька кухня. Я не можу згадати без огиди цю прiсно-пряно-мучнисто-солодку трав'яну масу з корицею, гвоздикою та шафраном, бр-р-р!.. Наталя ОлексiПвна роздратовано пересмикнула плечем, а Марiя розсмiялась. Факт! Вона також не могла звикнути в Дрезденi до цього! - Це справдi цiкаво, - пiдхопив Опанас Васильович,- хiба характер народу не виявляКться i в Пжi. I розмова перейшла на рiзнi звички, традицiП у кожного народу, а вiд цього на народну творчiсть. Ну, тут Опанас Васильович почувався як риба у водi! "Вiн по-справжньому любить i цiкавиться тiльки цим, - подумала Марiя. - Що ж, коли людина по-справжньому захоплена чимось, так i те вже добре! Але ж хiба можна цим обмежитись на все життя? Хiба можна, щоб усе життя звелося тiльки до пiсень, приказок та прислiв'Пв? Це й менi потрiбно, я без цього не можу писати, але ж це тiльки частинка". Проте Пй було приКмно, що Опанаса Васильовича з цiкавiстю слухають i Герцен, i Огарьов. - .Я давно збираю фольклор, i коли б пощастило систематично укласти всi нашi багатства - приказки, перекази, пiснi, це дало б неоцiнимий опис природи, побуту, моральних i духовних зав'язiв нашоП УкраПни, а ще й такi мiцнi основи для письменникiв. - На жаль, цензура завжди викидаК найкраще й найцiкавiше - про попiв, про панiв, а скiльки про них влучного та дошкульного створено! - сказала Марiя. - Справдi, у Опанаса Васильовича зiбранi багатющi скарби. От, може, коли нарештi дозволять украПнцям видавати свiй журнал, - "Основою" хочемо назвати, - можна буде i там частково вмiщати. - I скiльки староП народноП мудростi вiдкриваКться в цьому! - мовив Огарьов. - Але не можна нехтувати i тим новим, що народжуКться в народi, - не мiг не подiлитися своПми виплеканими думками Опанас Васильович. - От, примiром, не в селi, а на фабриках, у руднях - в нових приказках, пiснях, раптово народжених дотепах - народ розкриваК своК ставлення до тих змiн, що зараз вiдбуваються. Адже росте промисловiсть. У нас на УкраПнi пани кинулися будувати цукрозаводи, вже тисячi селян працюють там, а не на полях, а це ж зовсiм змiнюК побут. Треба весь час вивчати, затоеувати народну мову, i неабияк, а систематично, в рiзних варiантах, зазначати, де саме почув, вiд кого... - Це дуже цiкава й вiрна думка - оце збирання фольклору не тiльки на селi вiд дiдiв. Але, уявляю, скiльки поезiП розсипано в народi саме у вас, на УкраПнi! - сказав Олександр Iванович. - Для мене народ украПнський завжди привабливий своКю поезiКю та одчайдушнiстю. I якi мiцнi суспiльнi основи були закладенi ще в Сiчi, цiй республiцi звитяжцiв! Я переконаний, що ми цiлком вiрно i справедливо ставимо питання в нашому "Колоколе" i щодо полякiв, i щодо украПнцiв, взагалi про народи, що опинилися пiд владою росiйського самодержця. Хiба так легко забути i закрiпачення, i набори, i безправ'я, i заборони аж до мови включно. Але i жовнiрiв.i шляхетних панiв, i коронних чиновникiв - усе, що було за Речi ПосполитоП, народ украПнський також пам'ятаК. Поляки абсолютно неправi, коли говорять про вiдновлення Польщi "вiд можа до можа". Але я певен, якщо Росiя звiльнить селян з землею, якщо почне, нарештi, нову фазу iсторiП, тодi УкраПна i не захоче вiддiлятися, тодi не буде причини кидатися за помiччю, а з росiянами все-таки найтiснiший духовний союз i спiльний шлях прогресу. Навiть з листiв, що одержуКмо ми, навiть з тих звiсток про таКмнi студентськi товариства, луна про якi долiтаК до нас, я певен - у нас Кдиний шлях боротьби. Але потрiбне розумiння, повага до кожного народу - оце запорука волi, прогресу. Одна справа читати i зовсiм iнше - чути з уст живоП людини i чути, як близько бере вона до серця справи рiдноП УкраПни. У МарiП одразу виникаК рiшення. Вона повинна бути не просто однодумцем, не просто захопленою шанувальницею, нi, вона хоче бути помiчницею, вона сама повинна щось робити - налагоджувати зв'язки, передачу "Колокола", усiх видань "Вольной русской типографии" додому, на УкраПну i навпаки - матерiалiв звiдти. Вона мусить розпитати, як приПде, Дорошенка, його друзiв - адже вони Пй довiряють, - що тепер з тими таКмними студентськими товариствами в Харковi i КиКвi, вона переконана, що Дорошенко зв'язаний, зв'язаний з ними, адже надiслав Пй Дорошенко дописи про чернiгiвськi подiП для передачi Герцену. I хай це буде не епiзодично, а постiйно, ПП обов'язком. Хiба вона не бачитиметься ще з Герценом i Огарьовим? Навiть коли тепер на зиму повернеться, хiба не приПде знову? А Опанасовi i не казатиме, хоч вiн i дивиться зараз з побожнiстю на Герцена, але ж вiн далеко не тих радикальних поглядiв, що примушують зв'язатися з дiяльними революцiонерами, з таКмними гуртками. Вiн безперечно чесна i благородна людина, але вiн покладаК надiП лише на освiту, розвиток нацiональноП свiдомостi, нi, вiн не кулiшiвських поглядiв на своКрiднiсть, винятковiсть розвитку украПнськоП культури, в нiм вона не помiчала нiколи й ворожнечi до росiян, але вiн обмежуК свою дiяльнiсть i жтереси лише украПнською народною творчiстю. Три днi, якi провели в Лондонi, були, звичайно, наповненi Герценом. Вiн приймав Пх, наче вiдповiдав за всю Пхню поПздку. Другого дня, як i вирiшив, обiдали всi в ресторанi, i Олександр Iванович як гостинний хлiбосольний господар турбувався, щоб був знаменитий черепаховий суп i печеня з оленини. Чи подобаКться Пм все, витримане на англiйський смак? - Але зауважте, Олександр Iванович не мож