о, слабкий характер) нi - ви нiчим не допоможете... Отже, залиште цю справу, не втручайтесь, не давайте багато грошей, а скiльки треба". Читаючи цi рядки i втираючи сльози, Тетяна Петрiвна раптом подумала: "На якi ж вiн там грошi живе? У нього ж зовсiм було трохи. Треба послати. Не вистачало ще, щоб вiн позичав або, не дай боже, брав у "Марчихи". "ЗнаКте, що вам треба утнути? Залиште ви вашого Вертера з украПнською Шарлоттою - сiдайте самi на шлюпку - побувайте в Лондонi, ви побачите - все пiде як по маслу, i старовину згадаКм i нове забудемо..." Марiя все-таки постала перед ним з якоПсь невигiдноП сторони. Чому? Адже сам вiн бачив, що щастя в ПП шлюбi нема? Вiн не бачив Сашi, вiн поза очi склав свою думку про нього, i хоча пiдсмiювався з матерi, якийсь слiд вiд ПП ламентацiй лишився. Правда, вiн обурився вкрай, коли дiзнався про наПвнi й дурнi плани та мрiП давньоП подруги - одружити Сашу з його Татою! Що з цими бабами поробиш? Вiн сердився i на Марiю, i на Тетяну Петрiвну, i саме в цей час надiйшов лист вiд Iвана Сергiйовича. Ну, що це йому стукнуло в голову про все, що вiн, Олександр Iванович, писав, розповiсти Маркович? Хай уже жiнки полюбляють такi справи, мало що вiн може написати друговi, як чоловiк чоловiковi? Адже вiн не циркуляр писав! Олександр Iванович одразу вiдповiв "доганою" Тургеневу. Справдi, таки "Њвропа" була зайнята сердечними справами МарiП! "Догана" застала Iвана Сергiйовича за листом Герцену. Вiн писав його у спокiйному, навiть веселому гуморi, що останнiм часом не так часто траплялось. "Писано листа вiд Iвана Тургенева до Олександра Герцена, а про що, тому йдуть пункти:.." "Пункти" повiдомляли про рiзних авторiв, про рiзнi книги, про якi запитував Олександр Iванович, про колективну пенсiю для одного хлопчика, позашлюбного сина спiльного знайомого, хоч не близького. Той нагло помер, лишивши хлопчика сиротою, без будь-якого забезпечення. Iван Сергiйович одразу уявив цю маленьку безпомiчну i безпорадну iстоту, вiдчув якусь вiдповiдальнiсть за дитячу душу й почав серед знайомих збирати посильну допомогу, а на докори друзiв, чого вiн втручаКться, вiн вiдповiдав жартома, що в Њвропi тепер лише двi безкориснi людини - Гарiбальдi й вiн. Усе було в спокiйному, ледь жартiвливому тонi. I саме в цей час прийшов лист вiд Герцена з "доганою". А що ж, звичайно, Iван Сергiйович одверто розповiв усе МарiП Олександрiвнi i: "Ось як це все трапилось. Ти знаКш, що я перебуваю щодо МарiП Олександрiвни в становищi дядi або дядька i розмовляю з нею дуже одверто..." Саме на правах дядi або дядька. Вони бачаться майже, та нi, просто щодня. Хоча б кiлька хвилин. А крiм того, вона обов'язково приходить до нього в його "визначений" день - четвер - на обiд. Вона приходить з професором Њшевським i цим Пассеком. Часто з ними приходить i Олександр Порфирович Бородiн. Вони разом дуже приКмно й цiкаво проводять час, бувають на музичних зiбраннях у Трубецьких. Але найкраще, коли вечорами вона заходить одна i сидить в його кабiнетику. Вiн уже давно переПхав з готелю у невеличку квартирку i живе "сiмейно" з Полiнькою, яка вже закiнчила пансiон, i з ПП гувернанткою, розумною, тактовною старенькою англiйкою miss Iннiс. Сiм'я - поняття вiдносне, але все ж таки якась подiбнiсть сiм'П. Полiнька щиро всмiхаКться, коли приходить Марiя Олександрiвна, i взаКмини у них простi й легкi... Зовсiм не те, що в Куртавнелi... I нiяких ревнощiв. Правда, при чому тут ревнощi? Полiнька вже давно зрозумiла, що, на жаль, нiяка iнша жiнка не може стати поряд з ненависною Пй madame Viardot. ...Але ж чому, чому, проте, iнколи хочеться, щоб вона, Марiя Олександрiвна, була тут коло нього, от саме хочеться - "мати ПП коло себе", як сам вiн визначив, - щоб вiн вiдчував ПП присутнiсть, говорив з нею, читав ПП твори, доброзичливо, але безпощадно, без найменшоП знижки критикував, як, примiром, "Червонного короля", а вона б дивилась, широко вiдкривши своП чудеснi яснi великi очi. Iнколи вона так близько коло нього. Iнколи напiвжартома, прощаючись, вiн пригортаК ПП до себе i хоче поцiлувати в "уста сахарные", але вона завжди з ласкавою усмiшкою, похитуючи головою, уникаК цього, тiльки мiцно тисне руку, та iнколи пригортаКться до плеча. Справдi - дядько, та й годi. Ну, що ж, вiн звик сидiти на краКчку чужого гнiзда, а тут була тiльки "amitiйe amoureuse" (Закохана дружба_ (франц.)_, меланхолiйна, без палких бажань, сподiвань на щось бiльше, але тепла, щира, яка трошки зiгрiваК i яку не хотiлось губити. А цей юнак? Iван Сергiйович писав далi: "Я цiлком переконаний, iцо мiж нею i Пассеком нема нiчого рiшуче - i це переконання базуКться саме на тих психологiчних даних, про якi ти згадуКш: але les apparences (Зовнiшня пристойнiсть_ (франц.)_ - справдi проти неП. А тому я й став Пй доводити, що брати на себе невигоди певного становища, не отримуючи його вигод, - значить, робити дурницi, i в пiдтвердження того, що це говориться не тiльки одними дурисвiтами, навiв твiй авторитет, бо знаю, що вона тебе поважаК i любить. Я не вважав за потрiбне обумовлювати й вимагати вiд неП таКмниць, я забув зважити на ПП наПвнiсть i добродушшя. Бiди, проте, в усьому цьому нiякоП нема; вона так само вдячна тобi, як i менi, за дружню пересторогу, а тому приборкай свiй гнiв. Листа твого я Пй доставив - а живе вона rue de Clichy Й I9 chez m-me Borion (_Вул. Клiшi, Й 19 у панi Борiон)_. В неП цими днями син трохи не помер вiд крупу, i вона дуже перелякалася..." Треба буде зайти до неП. Адже останнiй тиждень вона не приходила. Всi вони, ПП друзi, перелякались. Слава богу, це вже позаду. * * * Слава богу, це вже позаду. Господи, що можна зробити проти наглого випадку, стихiйноП бiди, хвороби? Здавалось, усе бiльш-менш налагоджувалося. Головне, вона працювала як несамовита, i вдень i вночi. Нiщо й нiхто не заважав. Бачила тiльки тих, кого хотiла бачити, i це було коротким перепочинком у роботi, Пй хотiлося швидше закiнчити "Лихого чоловiка" i взятися за "Трьох сестер" - зовсiм новий задум майорiв у головi, Пй зараз хотiлося написати про нових людей, якi жадають нового життя, дiяльностi, взаКмин. Такою народжувалася третя, молодша сестра, але легше було уявити старших, Пхнiх провiнцiйних родичiв, провiнцiйний старий побут. Образи тiльки майорiли, тiльки манили. Пансiон, який пiдшукав Пй Iван Сергiйович, був скромний, затишний. "Ваш жiночий монастир" - називав його Степан Васильович Њшевський. Навiть його, такого статечного, сiмейного серйозного savant (Вчений_ (франц.)_, як одразу прозвали його сусiдки, господиня нiзащо не захотiла приймати на квартиру. У неП було непохитне правило - у свiй пансiон вона приймала лише жiнок. Юлiю Петрiвну Њшевську викликали до дiтей у Росiю, до того ж вона була вагiтна, на останнiх мiсяцях. НепокоПлась вона дуже, як чоловiк буде без неП в Парижi, куди вiн обов'язково мусив поПхати, i доручила вже близькiй тепер подрузi - Марусi - пiклуватися i дивитись за ним. Маруся це виконувала сумлiнно. Њшевський писав дружинi: "Я з нею часто бачусь i ще дужче полюбив ПП. ПрацюК вона силу-силенну, надiслала вже три повiстi украПнськi". - Це був безстороннiй, неупереджений свiдок ПП працi. - Коли б менi чотири руки, щоб усе написати швидше! - казала вона, i це йому, завжди заглибленому в свою працю, подобалось у нiй найдужче. Богдасика той же Iван Сергiйович влаштував також у пансiон, звичайно, iнший - для навчання i "вимуштрування". Богдась вирiс. Що ж, уже другий рiк у мандрах, за кордоном, i це ж той вiк, коли дiти, особливо хлопчики, зовнi витягуються, набувають специфiчних школярських звичок, а внутрiшньо - перестають бути безтурботними дiтьми. Це вже учнi - хлопцi i дiвчатка, якi намагаються виглядати дорослiшими, нiж насправдi, триматися самостiйнiше. Богдась був не трохи, а таки досить свавiльним. Пансiон, звичайно, взяв у шори, але хлопчик був дуже здiбний, добре вчився, товаришi його полюбили - вiн аж нiяк не вiдчував себе пригнiченим або нещасним через пансiонську дисциплiну! Як завжди, йому було весело i все цiкаво: i те, що на уроках розповiдають, i тi витiвки, що вигадують хлопцi у вiльний час, i всюди вiн у перших лавах, а iнколи й просто першим. З радiстю бiг додому - побачить маму! З радiстю повертався до пансiону - побачить дружкiв! Життя його не обтяжувало. Вiд розлуки з батьком вiн не страждав. Вiн був певний, що це ненадовго. Мама йому пояснила, що татовi треба поПхати влаштуватися на роботу, приготувати все до Пхнього повернення, а йому краще поки що лишитися з мамою тут, у Парижi. Про що може бути мова? Для нього, звичайно, краще лишитися з мамою! Там тато вiддав би його тимчасово якимось родичам або в гiмназiю, добре ще, як у ту, де учителюК любий дядько Дорошенко, а якщо навiть в iншому мiстi? У Петербурзi або в Орлi? Нi, про що там говорити! I, головне, як би вiн лишив маму саму? Та нiзащо в свiтi! Тепер вiн уже майже дорослий i розумiК дуже багато. Коли мама пише - вiн нiколи з нею не розмовляК, вiн знаК, що то значить, i вiн пишаКться нею перед усiма дiвчиськами в тому пансiонi, де вона живе, i перед хлопчаками в тому пансiонi, де вiн учиться, i хлопцi знають, що мама у нього особлива уже тим, що вони - Богдан i мама - друзi, i тому зовсiм не соромно ПП слухатись, як взагалi батькiв. Коли у мами болить голова i вона сидить за столом, обмотавши голову рушником або великою хусткою, а iнколи навiть лежить, - вiн ходить тодi навшпиньках i робить на тих дiвчисьок, якi дуже люблять з ним гратися, люте обличчя, просто "звiряче", як вiн сам думаК, наказуючи не галасувати, i, Пй же богу, вони його бояться i слухають! Часто, коли мама пише татовi листа, вiн теж сiдаК iз щирим бажанням про все-все написати: де були, що бачили, коли викликали на уроках i що писали на диктантi. Але вiн не може писати так швидко i дрiбно, як мама, i тому частiше обмежуКться лише початком - зверненням i питанням, як поживаК, - i заспокоюК себе i маму, що вона ж однаково написала про все. Вiн любив пiдписуватися в листах: "Твiй син Богдась Маркович". А якось переплутав i пiдписав: "Твiй син Богдась Маркововчок". Мама засмiялась, але сказала, що це не вiрно i треба всю сторiнку переписати. - А менi так дужче подобаКться, - з жалем мовив Богдась. - Ти менi так пiдписуватимеш, - заспокоПла його мама. З мамою, як завжди, про все можна було домовитись. Сьогоднi була субота i вiн повертався додому особливо радiсний i веселий. У ранцi вiн нiс двi хорошi оцiнки - мама буде задоволена. Завтра недiля, вона обiцяла поПхати з ним в Jardin des plantes (Ботанiчний сад_ (франц.)_, де не тiльки рослини, а й звiрi. А якщо буде холодно, вони зможуть пiти в цирк або в театр. Щось та обов'язково буде! I раптом мама знайде в якiйсь шухлядцi чи в гаманцi грошi, якi не прихованi нi за пансiон, нi в крамничку, взагалi нi на якi нуднi речi, а от просто знайде грошi - i вони зайдуть до кафе, i вона вiзьме йому чашку шоколаду i його любимi тiстечка, але вiн вiдмовиться, коли вона й сама не питиме i не з'Псть теж тiстечко! А сьогоднi увечерi, хай уже так i буде, вiн трошки змалиться i погуляК з дiвчатками. Мама була дуже рада його оцiнкам. - Ти, мабуть, бiг, - сказала вона; пригладжуючи його чубчик, - ач який червоний, а надворi вiтер. Я зараз мушу пiти в Лувр. Степан Васильович скаржився, що там холодно, а вiн же там сидить щодня по кiлька годин. Я хочу вiднести йому теплу сорочку, яку купила. - Вiн там i одягне? - зацiкавився Богдась. - А що ж? Вийде в чоловiчу кiмнату й одягне. - А ти не пiдеш дивитися картини? - трохи ревниво спитав Богдась. - Сьогоднi - нi. Я ж недавно там ходила з Степаном Васильовичем. Ти не встигнеш занудьгувати без мене! - Я гратимусь з дiвчатками з третього поверху. I я завжди сумую за тобою, коли тебе нема, але занудьгувати не встигаю, - розсудливо мовив Богдась. Марiя потрiпала його чубчик, який щойно пригладжувала, поцiлувала в кiнчик носа й пiшла. Вона ж обiцяла Юлi турбуватися про ПП чоловiка, замрiяного savant. Тiльки подумати, цими днями вiн невдало кинув сiрник i в нього на вулицi загорiлося пальто! Вiн навiть не помiтив цього, тiльки за кiлька хвилин подумав, чого це на вулицi так чадно? Перехожi перелякано його зупинили, i вiн тодi почав гасити на собi пальто водою з рiвчачка. Хлопчаки, веселi паризькi гамени, з захватом i задоволеними вигуками йому допомагали! Богдась заздрив, що його там не було... Коли мама пiшла, Богдась постукав у дверi на третьому поверсi. Там жила молода, красива французька дама. Ну, не така красива, як мама, але все ж таки досить гарна, як малюють у журналах. Це в неП була дiвчинка, ровесниця Богдася, теж гарненька i теж завжди дуже чепурно вдягнена i схожа на картинку з дитячоП книжки, Пй Богдась дуже подобався, i вона сама перша прийшла познайомитися-. Вони бiгали вдвох у садок коло дому, i maman дiвчинки просила Богдасеву маму вiдпускати до них Богдася. Богдась, звичайно, волiв би гратися з хлопцями, але що ж, коли в Пхньому будинку не було хлопцiв його вiку, або надто малi, або зовсiм дорослi, i, правду кажучи, дiвчинка також подобалась Богдасевi, дарма що була трошки задавачка. Та Богдасевi пальця в рот не клади, вiн iз неП пиху швидко збивав, особливо розповiдями про хлопчачi витiвки в пансiонi. До них iнколи приКднувалась дiвчинка-англiйка, з четвертого поверху. Вона була нiчого собi дiвчинка, не задавачка й миролюбна, але з Лулу-француженкою було веселiше. Лулу любила попустувати, як i Богдась, тiльки чомусь так траплялось, що вона завжди виходила суха з води, а за все вiдповiдав Богдась. Але вiн Пй це полицарськи прощав. Так i мама вчила, що завжди краще взяти провину на себе, а не пiдводити iнших, i нiколи в життi козаки-запорожцi не виказували своПх товаришiв. Богдась був певний, що кол-ись Лулу оцiнить його геройську поведiнку. Дiти вдвох побiгли в садочок, але чомусь незабаром Богдась вiдчув, що йому не хочеться бiгати i в ротi гiрко, i вiн якось глухо кашлянув - наче в дiжку. - Ти кашляКш, як пес гавкаК, - засмiялась Лулу. Йому раптом здалася ця бiганина з м'ячем зовсiм нудною. - Я пiду додому. У мене К справи, - сказав вiн Лулу. - Ну, от ще, - закопилила губи дiвчинка, - ти ж сам покликав мене i ще ранiше казав, що в суботу будеш вiльний! - Казав ранiше, а тепер обставини змiнились, - по-дорослому вiдповiв вiн i поволi потупав у свою кiмнатку. По дорозi вiн зустрiв сусiдок по table d'hote, двох молоденьких панночок американок, завжди бадьорих, зайнятих, заклопотаних. - Comment зa va, Bogdass? (Як справи, Богдасю?_ (франц.)_ - спитали вони в один голос з нефранцузьким акцентом. - Merci bien! (Дуже дякую!_ (франц.)_ - вiдповiв чемно Богдась, але навiть не усмiхнувся, як завжди. У нього страшенно розболiлась голова. Вiн сяде, посидить тихенько в крiслi, i поки прийде мама, все минеться. Йому було дуже важко привiтатися з приязною немолодою панночкою з ПортугалiП - пишною, великою, з вусами, як у чоловiка, i з величезними не сережками, а цiлими обручками у вухах. На цих обручках навiть замки були, i цi замки цiкавили Богдася. Незважаючи на те, що вона вся була велика,як гора, i з вусами, вона дуже подобалась Богдасевi, бо любила розповiдати про своП мандрiвки по свiтах i дуже весело смiялась, i якось, коли, крiм них, нiкого не було в Пдальнi, Богдась дуже чемно попросив подивитись ближче обручки у вухах, i вона навiть дозволила помацати замочки. Вiн потiм так само чемно подякував i навiть шаркнув нiжкою, як робили найбiльш вихованi зразковi школярi без нагадування старших. Взагалi в цьому пансiонi, де жила мама, були люди з усього свiту, здебiльшого приязнi i до нього, й до мами, i мама, коли виходила в спiльну вiтальню, охоче розмовляла з усiма. Богдасевi спочатку було дивно - з рiзних краПн, а всi немов схожi, i розмови у них про роботу, книги, паризькi театральнi новини, як у звичайнiсiньких собi людей... от тiльки португалка з своПми обручками... Але ж вона подобалась Богдасевi найдужче за всiх. Взагалi, як придивитися - так усi люди однаковi. Може, трошки по-iншому гралися хлопцi в Гейдельберзi, i в Лозаннi, i тут, у Парижi, але ж майже однаковi iгри i в м'яч, i в розбiйникiв. Вiн швидко знайомився з усiма, аби трошечки розумiти мову, а порозумiтися можна! Вiн майже так само, як i мама, вiльно розмовляв по-французьки, особливо з хлопцями, яким було байдуже до помилок, а в Гейдельберзi вiн белькотiв по-нiмецьки. Але ж так само, як i мама, вiн найдужче любить рiдну, украПнську. Як це Полiнька Тургенева така вже доросла, а зовсiм, ну зовсiм забула рiдну свою росiйську? Хiба можна забути? Нiколи вiн у життi не забуде, де б вiн не Пздив! Вiн раптом уявив, що вiн уже повернувся "додому", у немирiвський будиночок, його стрiчаК дядько Дорошенко - i не впiзнаК його! А вiн, Богдась, розмовляК з ним i по-французьки, i по-нiмецьки, i по-португальськи! А дядько Дорошенко думаК, що воно за молодик такий приПхав, з яких таких земель? I раптом Богдась починаК спiвати пiсню, яку навчив спiвати любий Дорошенко: Он, на горi та й женцi жнуть... I тодi дядько Дорошенко пiзнаК його i кидаКться обiймати! Ой, як добре! Богдась справдi хотiв заспiвати тихенько. Вiн сам собi сидiв у крiслi в Пхнiй кiмнатi, й чекав маму, i про все це думав, i хотiв заспiвати, i раптом почув, що у нього не людський голос, а якийсь собачий хрип. - Богдасику, що з тобою? Над ним стояла мама, перелякано дивилась на нього, мацала чоло, щоки. - Лягай, швидше лягай, у тебе пiдвищена температура. Вона взяла його на руки i вiднесла в лiжко. Потiм усе туманилося перед очима i в головi. Вiн тiльки весь час бачив переляканi маминi очi, вони здавались йому неймовiрно великими, та ще чув незрозумiле слово - "круп". Вiн бачив - заходив Олександр Вадимович, "мсьК Пассек", як iнколи чемно казав Богдась, i мама його кудись посилала, заходила товста добра португалка, у дверi просувалась голова господарки пансiону в бiлому чепчику з широким рюшем. Здавалося, що Олександр Вадимович весь час прибiгаК i зникаК, вiн щось приносить, когось приводить... Так, приводить лiкарiв, бо тi починають його, Богдася, мучити, щось наказувати, а у Богдася нема сили анi сiсти, анi рота роззявити, навiть заплакати. Приходив savant Њшевський, майнуло обличчя Iвана Сергiйовича, i Богдасевi захотiлося, щоб вiн знову став "добрим велетнем" i сiв коло нього, але мама замахала на Iвана Сергiйовича руками i чомусь не пустила, кажучи: "У вас Полiнька, у вас Полiнька!" Мама весь час сидiла коло нього, i не роздягалась, i не лягала спати, навiть коли ставало зовсiм темно i надходила нiч. Певне, була нiч, бо було зовсiм тихо, i було б моторошно, якби вiн не тримав маму за руку. ЗдаКться, в кутку на стiльцi сидiв Олександр Вадимович i не хотiв iти звiдси, хоча мама казала, щоб вiн iшов. Богдась, навпаки, хотiв, щоб вiн лишався. До нього долiтали слова - "круп може задавити", i вiн боявся, що прийде якийсь "круп" i почне його давити, тому, певне, i мама не вiдходила, але все ж таки безпечнiше, коли i чоловiк у хатi. Вiн хотiв сказати про це мамi, та не мiг вимовити слiвця - тiльки сипiв. Вiн загубив вiдчуття часу, не помiчав, чи день, чи нiч. Вiн марив, приходив до тями, знову поринав у забуття. У нього був дуже важкий стан, але ж сам вiн цього не знав. Лише iнколи верзлося щось страшне, марилося i вiн хотiв закричати, та йому тiльки здавалось, що вiн кричить, а насправдi вiн сипiв i задихався. Мама вливала в рот щось гаряче, йому ставало трохи легше, навiть добре - мама весь час була коло нього i вiн засинав, тримаючи ПП за руку. Особливо важкi були два першi днi, а найстрашнiший - третiй - криза. Уже не казали "круп", а казали - "криза". У кiмнатi розмовляли пошепки. Йому здалося, що мама плаче. Ранiше вiн нiколи не бачив, щоб мама плакала. Йому стало ПП страшенно жаль, йому здалося, хтось ПП скривдив, ПП треба втiшити, i вiн прошепотiв: - Мамо... - Богдасику, серце моК, любий мiй хлопчику! Вiн прийшов до тями. Богдасику, скажи, скажи щось! - майже закричала Марiя. - Слухайте, вiн уже пiзнав мене! Богдась хотiв засмiятися - якi дурницi! - вiн би не впiзнав мами! Але вiн тiльки шепотiв "мамо", i то йому здавалося, що вiн смiКться; вони обоК плакали... До них пiдiйшли лiкар i Олександр Вадимович, i, здаКться, португалка була тут, взагалi, здавалося, багато народу. I вже всi всмiхалися i давали якiсь краплi мамi. Вiн не спав, не марив i все розумiв. Лiкар сказав, що вiн молодець, i сказав, що прийде завтра вранцi, а щоб Олександр Вадимович принiс мамi вечерю. I вони лишились удвох. Мама голубила його й шепотiла: - Нiколи, нiколи з тобою не розлучимося, мiй найдорожчий, мiй хлопчику! Вiн це знав i так, i поблажливо Пй всмiхався, - вiн уже мiг всмiхнутися, - i гладив ПП волосся. Повернуло на одужання. Невдовзi якось з Олександром Вадимовичем прийшов Њшевський. Вiн подивився на маму й похитав головою. - МарiК Олександрiвно, отепер ви вже повиннi хоч на годинку вийти на повiтря. Погляньте на себе в дзеркало, на що ви перевелися. - Нi, нi, я не можу лишити Богдасика. А в дзеркало я й не хочу дивитись! Уявляю, яка я красуня, якщо вже й ви жахаКтесь! - Але ж ви самi звалитесь! Вам треба перепочити. - МарiК Олександрiвно, - благально мовив Пассек. - Пiдiть iз Степаном Васильовичем прогуляйтесь трохи, а я посиджу з Богдасем. ПП нарештi умовили, i вони лишились удвох - Богдась i Олександр Вадимович. Хоча Богдась майже безпомилково вiдчував, до кого як ставиться мама, i його ставлення теж залежало вiд цього, - щодо Олександра Вадимовича вiн був непевний, тут вiн не мiг збагнути. То йому здавалось, що Олександр Вадимович просто боПться мами - дивно! Мама дуже добра й уважна до всiх... Та на якесь його прохання пiти кудись вона раптом вiдповiдаК категорично i навiть рiзко: "Нi". Богдась знаК, тодi вже мама нiколи не поступиться, i Олександр Вадимович, дарма що дорослий, дивиться жалiсливо, як дитина. То навпаки, вони так захопляться розмовою, до того ж стиха, майже пошепки, що Богдась трохи починаК ревнувати, як нiколи не ревнуК до Њшевського або до Iвана Сергiйовича. Вони всi були маминi друзi, хоча до кожного вона ставилась по-рiзному, так як i Богдась, i от тiльки зовсiм невизначене ставлення у нього було до Олександра Вадимовича. Той нiколи не цiкавився його справами, не робив нiяких зауважень i цим, звичайно, не завдавав нiяких прикрощiв, бо вiдомо, до чого усi дорослi люблять втручатися в те, що Пх не обходить! Але ж нiчого особливо приКмного вiд нього також не було. Потiм все ж таки Богдась примiтив - мсьК Пассек далеко жвавiше розмовляК з мамою, коли Богдася немаК з ними, а коли Богдась заходить, розмова наче уриваКться, i взагалi при iнших Олександр Вадимович бiльше мовчить. Зараз, коли вони лишились удвох, Богдась помiтив, що той дивиться на нього з якоюсь цiкавiстю i... Богдась не мiг визначити, а хтось стороннiй сказав би - "з нiжнiстю". Вiн пiдсiв до лiжка й несподiвано запитав: - Хочеш, ми пограКмо в шашки? Богдась був задоволений, що йому, як дорослому, запропонували не якусь там дитячу розвагу, а шашки, i навiть не спитавши, чи вмiК вiн. Вiн, звичайно, вмiв. Грали обидва серйозно, Олександр Вадимович радiв, коли сам вигравав, i взагалi поводився, як з рiвним, а не з малюком. Через кiлька партiй Богдась одверто признався, що дуже хотiв би грати в шахи, так як Олександр Вадимович граК з Степаном Васильовичем, йому дуже подобаються рiзнi ходи i коли кажуть "шах" i "мат", але не подобаКться, що так довго думають над кожним ходом. - Я тебе навчу, - сказав Пассек, - можливо, ти так довго й не думатимеш. Нi, виявляКться, вiн досить приКмна людина. Мама була явно задоволена, коли застала обох чоловiкiв за чоловiчою грою. Але чому у мсьК Пассека (так бiльше подобалось Богдасевi!) одразу змiнився вираз очей? Вiн дивився так, начебто чекав, що мама знову негайно пошле його в аптеку або за лiкарем, i вiн зiрветься i побiжить не заперечуючи. * * * Богдасева хвороба зв'язала ще мiцнiше друзiв - Марiю Олександрiвну, Њшевського i Пассека. А невдовзi сталася ще одна, вже радiсна подiя: одержали телеграму - Юлiя Петрiвна благополучно народила сина! - Мiй хрещеник! Юленька казала, що я буду хрещеною матiр'ю, хоч заочно, а запише мене! - радiла Марiя. - Просто заздрiсне дивитись на вас, Степане Васильовичу, до чого сяКте! Њшевський справдi сидiв з сяючим i якимось здивованим виглядом. - Звичайно, ви - хрещена мати i наша кума! - благодушно ствердив вiн. - Я мушу замовити йому черевички! - гарячилася Марiя. - Нiде, як у Парижi, не шиють так взуття. - Воно видно, - iронiчно мовив Њшевський, глянувши на ПП старi, певне, ще петербурзькi черевики. - Ну, що ви дивитесь! - засмiялась Марiя. - От надсилаю "Лихого чоловiка", одержу гонорар, одягнуся у Ворта, черевики замовлю у найкращого, найдорожчого шевця... - I в того ж самого замовите i нашому Петрику? - так вирiшили назвати хлопчика. Поки вийде ваша "Основа" i вам надiшлють з неП гонорарiй, Петрик уже виросте i йому необхiдно буде замовляти взуття у найкращого паризького шевця, - добродушно пiдсмiювався Њшевський. - Бодай вам з такою мовою! "Основа" от-от вийде. Але ж врештi для Петрика я спроможуся й без неП замовити, а крiм того, и вже почала в'язати з гарусу! - I це теж будуть паризькi, бо в Парижi зв'язанi, - вставив Саша Пассек. - Вигадали таке! Ще черевички хрещенику в'язати. У вас просто руки на всi штуки, - замахав руками Њшевський. - I так хвилини вiльноП не маКте, силомiць вас вiд столу вiдтягаКш. - Ну, на це знайдеться! Це i спочинок, i робота. В'яжеш i думаКш собi. Тепер я замрiюсь i уявляю, який-то мiй хрещеник, який у нього характер, що з нього вийде. От вашу дочку старшу, Сашеньку, я уявляю наполегливою дiвчинкою, з самостiйним характером. Я люблю слухати Юленьку, коли вона про дiтей розповiдаК. "Коли людям цiкаво про малих чужих дiтей слухати, то вже дiйсно щирi душi й щирi друзi, - подумав Њшевський, - хоч i вигадуК вона, як письменниця!" - I вiн сам починав турбуватися про Марiю, як про близьку людину, i писав своПй Юлi: "Марiю Олександрiвну я бачу часто. Вона в дуже нехорошому станi i моральному, i фiзичному, тому що часто хворiК. Як вистачаК у неП сили працювати, я просто не розумiю. А вона працюК що К сили, бере уроки англiйськоП й iталiйськоП мов, силу-силенну читаК i пише. Днями закiнчила чарiвну повiсть "Лихой человек", яку надiслала в "Русский вестник". На мою думку, це чи не найкраще з усього, що написала. По-украПнськи написано вже п'ять оповiдань i вже надiсланi в новий украПнський журнал "Основу". Я дуже непокоюсь, що вона доконаК себе, i не раз намагався серйозно i прямо говорити з нею. Неможливо протягти довго, коли спиш по двi години на добу, i обiдаКш iнколи раз на дватри днi, i до того ж надриваКш себе працею. А втiм, з нею не справишся. Я дуже задоволений, що знайшов тут Тургенева, прекрасного добродiя, i котрого я ранiше мало знав з цiКП людськоП, а не з лiтературноП сторони. У нього обiдаю я раз на тиждень, звичайно, разом з МарiКю Олександрiвною, i в цей день засиджуКмося годин до дванадцяти. Якби не було тут цих двох людей, я загинув би вiд нудьги в Парижi". Що ж, savant як savant. Сорбонна. Лувр. Версаль. ДвоК-троК близьких знайомих. Блиск, гомiн, вир життя Парижа його не обходили. Тому було сумно, коли наблизився на чужинi Новий рiк. Але несподiвано люб'язне запрошення пiднесло настрiй. "Як-то ви зустрiнете Новий рiк? - питав вiн у листi дружину. - Я йду стрiчати його (наш, а не закордонний) до Тургенева разом з МарiКю Олександрiвною, Бородiним, Пассеком i тiльки. Напрошувалися, було, й iншi, i це трохи не розстроПлось, але Тургенев надумав сказати, що вiн може бути вдома лише об одинадцятiй вечора, i таким чином справа уладналась..." Як птахам на чужинi, хотiлося збитись докупи. Кожен згадував рiздво, Новий рiк удома, i було трохи сумно i тому особливо приКмно, що стрiнуть Новий рiк "по-сiмейному", в тiсному колi. Але до Нового року ще було рiздво! Наприкiнцi листопада Марiя одержала маленьку записочку вiд Герцена: "Надсилаю вам - Ви гадаКте "Колокол"? От i нi. Одне слово не приказка - надсилаю Вам Ольгу з вiзитом i з цим листом. Що Ви робите, МарiК Олександрiвно? Яке уперте мовчання. Я серйозно рекомендую Вам - m-lle Meysenbug i, користуючись цiКю вiрною нагодою, тисну Вам руку. Огарьов кланяКться. Будьте здоровi". Олександр Iванович написав i Тургеневу про приПзд дочки Ольги. "...За Ольгу - дякую. Вона Пде з Meysenbug, яку я серйозно рекомендую Мар. Ол. Спочатку вони зупиняться у однiКП знайомоП, а потiм шукатимуть квартиру, - я Пм даю твою адресу, - а ти попроси твою дочку ПП прийняти i приголубити... Кланяйся Map. Ол. Навiщо ж це Богдан був у крупi? Ну, минуло, так i говорити нема чого". Герцену було важко вiдпускати Ольгу, молодшу дочку, але... але вдома Наталя ОлексiПвна створювала неможливу атмосферу для його дiтей, не злюбила норовливоП, дуже гарненькоП, жвавоП Ольги, яку Мейзенбуг, навпаки, обожнювала, як власну дочку, i цим також немало шкодила ПП вихованню. Олександр Iванович усе бачив, розумiв i нiчого не мiг поробити з не менш норовливими i упертими "виховательками". Все ж таки любов Мейзенбуг перемогла. Вiн вiдпустив Ольгу з Мейзенбуг у Париж. Мейзенбуг i Оля були щасливi -любов була взаКмна! А у нього на серцi щемiло. Ольга виростала поза росiйським впливом. I хоч писав вiн наче жартома, вiн насправдi жадав i сподiвався, що добрi душi, рiднi, руськi, приголублять його дочку. Як вiн хотiв виростити, виховати своПх дiтей люблячими свою батькiвщину, рiдну мову, рiдний народ, спадкоКмцями його багатства - роботи! Не виходило це аж нiяк! Ще писав Герцен, що до Парижа Пде його знайома росiйська пара - АгренКви. Вiн - тенор, вступаК до паризькоП iталiйськоП опери - добре було б його звести з madame Viardot, а вона - дуже гарна жiнка, пише англiйськi вiршi, якi, правда, Герцену не подобаються, але ще перекладаК англiйською мовою Марка Вовчка - це вже добре! "Зведiть Пх, це буде корисно для пропаганди росiйськоП лiтератури i для розвитку художницького такту в АгренКвоП..." "Хай там що завгодно плещуть про Марка Вовчка, - подумав вiн, - а письменниця вона - дай боже!" 2 "Якi ж бо вони славнi створiннячка, усi цi дiтки", - подумала Марiя, обводячи поглядом усiх за столом. Дiти були рiзного вiку - вiд чотирьох до сiмнадцяти. Сiмнадцятирiчна Полiнетт - дочка Тургенева - сидить на хазяйському мiсцi й порядкуК, Пй непомiтно допомагають батько й гувернантка miss Innis. Особливо батько - вiн пiдказуК стиха, що кому запропонувати, i сам, помiтивши, що кому подобаКться, з задоволенням пiдкладаК ще й ще. Навпроти них сидять маленький чотирирiчний Поль Вiардо i такий же дорослий П'Кр Тургенев - молодший син славетного вигнанця Миколи Тургенева, а обабiч - десятирiчна Опенька Герцен i шестирiчна Марiанна Вiардо, а на другiй сторонi - ровесники: Клодi Вiардо i Богдась Маркович. Ще за столом Марiя Олександрiвна, m-lle Мейзенбуг, i коло Поля - гувернантка дiтей Вiардо. Але, не змовляючись, дорослi намагаються аж нiяк не заважати дiтям, не роблять Пм зауважень i застережень анi вголос, анi пошепки, не заводять своПх дорослих розмов, а Iван Сергiйович розповiдаК цiлком серйозно рiзнi смiшнi iсторiП. "Дорослi" усi своП. Господиня столу, хоча вже не дитина, але ж майже дiвчинка, i всi дiти почувають себе легко й вiльно, особливо стаК весело, коли пiсля закуски Пм наливають по чарочцi легкого винця. Тiльки в чарочку Поля - шипучоП водички. Усi дуже наряднi. Богдасевi так личить його вишита украПнська сорочка, з якоП вiн, правда, трохи вирiс. "Треба буде вишити нову, - занотовуК собi в думках Марiя, - я ж цю ще в Немировi на вирiст вишивала й шила". I вона, i хлопчик люблять цю сорочечку, i вiн ПП одягаК лише у визначнi днi. Дiти з насолодою уминають смачнi пирiжки, а коли вже подають десерт - торт i фрукти, - можна подумати, що вони нiколи такого не Пли, навiть дiвчатка Вiардо, - такий вирвався зойк захоплення! Гувернантка все ж таки хотiла спинити Клодi, але Iван Сергiйович очима ПП зупинив. Йому так приКмно, що дiти тримаються невимушене, за столом царюК щебетання i смiх, i найдужче цьому сприяК Богдась! А вiд нього не вiдстаК улюблениця Iвана Сергiйовича - Клодi. Iнколи Марiя ловить швидкий ревнивий погляд Полiночки. Взагалi дiвчина в якомусь нерiвному настроП. То вона вiд усього серця привiтно пригощаК малечу, особливо Оленьку Герцен i Богдася, розпитуК Оленьку про Лондон, i Iван Сергiйович радiК, що його дочка така гостинна, мила. То раптом немов якась хмарка набiгаК на ПП темнi, майже чорнi очi, - певне, материнськi, обличчям вона схожа на батька, - i вона немов не знаК, що Пй робити далi. Це тодi, коли Клодi i Марiанна поводяться запанiбрата з ПП батьком, i вiн так явно задоволений з цього. Але вона вмить перемагаК себе й знову жартуК з малечею. Нi, нi, "дитячий обiд", рiздвяний обiд, дуже вдався! А по обiдi - концерт. Спочатку заграла веселий екосез сама юна господиня, щоб гостi не соромилися виступати, а потiм були вже виступи всiх гостей. Клодi i Марiанна одягли в кiмнатi Полiнетт iспанськi хустки i вистрибнули, клацаючи кастаньКтами, - ефект був надзвичайний! Ольга не готувалась до виступiв, але пошепотiлась iз Мальвiдою Мейзенбуг i продекламувала якийсь англiйський вiрш. Треба було й Богдасевi виступити. Вiн мiг що завгодно - i протанцювати, i вiрш сказати, i проспiвати. Вiн трохи помiркував i сказав статечно: - Я краще заспiваю! Мамо, ти менi заграКш! I хоч нiхто з дiтей не зрозумiв слiв, усiм подобалось, як вiн проспiвав, притоптуючи каблучками: I шумить, i гуде, Дрiбен дощик iде! МарiП було приКмно вiд того, як вiн виступив i як вiльно з усiма белькоче по-французьки. А потiм танцювали всi разом, усi дуже розвеселилися, i коли грали в фанти, Iвану Сергiйовичу випало бути ведмедем. I вiн справдi полiз накарачках i рикав по-ведмежому! А Клодi закричала, що вона хоче поПздити верхи на ведмедi, як у цирку, i Iван Сергiйович посадив ПП на спину, але тодi закричала й Марiанна. Iван Сергiйович сказав, що вiн усiх-усiх дiтей по черзi покатаК на своПй спинi. I справдi, катав i Клодi, i Марiанну, i Ольгу, й Богдася. Богдась так здорово вигукував при цьому, що Поль злякався i не хотiв сiдати. Полiна бiгала й смiялась, вона, звичайно, не злазила на спину батька, але вона удавала дресирувальника. I тут у розпалi веселощiв розкрилися дверi i в них з'явилась madame Вiардо. Що таке? Тургенев навкарачки лазить по килиму, дiти верещать, трохи не перекидаються, а "виховательки" спокiйнiсiнько сидять собi на канапi i розважаються балачками! На хвилинку збентеження. Тургенев, захекавшись, пiдводиться з пiдлоги, у нього майже щасливе лице, вiн цiлуК у madame Viardot обидвi руки i дивиться так, немов запрошуК взяти участь у цих дитячих бездумних розвагах. Але вона сiдаК осторонь у крiсло, привiтавшись з усiма легким поклоном. Дiвчатка на неП не звертають уваги, Полiнетт спалахуК i робить чемний реверанс. Вона вже давно не любить ПП, цю мадам Вiардо, яка, на ПП думку, робить усе, щоб вiддалити батька вiд неП... Ця Вiардо зауважувала кожну дрiбницю, вiдзначала кожен ПП невдалий крок, необмiркований вчинок, навiть найменшу помилку в мовi, в нерiднiй Пй мовi, задля якоП вона зовсiм начисто забула рiдну, - так хотiв батько, великий росiйський письменник, але ж бажання батька було для неП законом! Мадам все, що траплялося невдалим, немов занотовувала в якийсь штрафний зошит i потiм усе, все, кожну дрiбницю злорадно доводила до вiдома батька, - i батько не захищав перед нею свою дочку, а навпаки, виправдувався i почував себе винним. Через це Полiночка нiколи не почувала себе добре в маКтку Вiардо - в Куртавнелi - i не тримала себе вiльно навiть з дiвчатками, якi наче мали бiльше прав на ПП, ПП батька! А Пй хотiлося одного в життi, до болю, до розпачу, щоб ПП любив батько, який стiльки зробив i робив для неП, але Пй хочеться, щоб вiн любив ПП хоч трохи бiльше, нiж Клодi й Марiанну, нiж саму мадам Вiардо... Вона давно знаК, що це неможливо... Але зараз, коли мадам так скептично, вiдчужено з'явилась на Пхнiй затишнiй простiй вечiрцi, Пй, Полiнi, хочеться довести всiм присутнiм (вона знаК: всiм не треба, треба Пй, madame, довести), що вона, вона його дочка, для неП це свято, це росiйське рiздво, святковий обiд, гостi, розваги, вона примушуК себе знову засмiятися, поглядом просить miss Iннiс сiсти за рояль, хапаК за руку веселого хлопчика Богдася i починаК з ним кумедно танцювати. От кому справдi весело, от хто радiК вiд щирого серця i подарункам, i всьому святковому гомону, i нiчого не приховуК, i нiчого не удаК. I йому цiлком байдужiсiнько, якби вiн навiть знав, що ця дама з тонкими губами i наче виряченими сердитими очима - мати двох славних дiвчаток Клодi й Марiанни, - потiм казатиме про нього i своКму чоловiковi, й доброму Iвану Сергiйовичу: - Яка невихована дитина! А Iван Сергiйович, цiлуючи ПП тонкi, сухi пальцi, добродушно мовитиме: - Що ви! Тепер, коли вiн вчиться у пансiонi, вiн просто зразковий, порiвнюючи з тим, яким був. Марiя, побачивши, що Богдась танцюК з Полiною, привiтно кивнула дiвчинцi, i Полiнi стало легше на серцi. Полiна вiд природи соромлива i позбавлена будь-якоП екстравагантностi, аж нiяк не може поводити себе так, як пещенi й любимi всiма Клодi та Марiанна. Пй захотiлося, - але ж хiба вона насмiлилась би! - кинутись на шию МарiП Олександрiвнi або навiть просто пригорнутися зараз до неП. Розчервонiлi й захеканi, вдвох з Богдасем зупиняються коло неП, i Богдасева мати з тою ж дружньою ясною усмiшкою обiймаК Пх обох, потiм пригладжуК русяве густе волосся Полiни, i дiвчинка боПться, що вона зараз заплаче. Непомiтно для iнших i дивлячись не на Полiну, а на свого Богдася, Марiя пригортаК ПП до себе, а сама питаК сина: - Весело, Богдасику? А може, додому вже час? - Нi, нi, що ти, мамо! - бурно протестуК Богдась. - Ми ще будемо танцювати. Правда, Полiнетт? - звертаКться вiн до дiвчинки по-французьки. - Звичайно, ще рано, - просто лякаКться дiвчинка, стискаК руку МарiП Олександрiвни i тихо додаК: - Мадам Вiардо, коли хоче, хай Пде, а ви лишайтесь, обов'язково лишайтесь! Ми ще всi-всi танцюватимемо разом: i тато, i ви, i всi-всi. Адже у нас весело, правда? - I на хвилинку вона вiрить, що справдi всiм весело на ПП святi. - Я дуже хочу, щоб ви були найдовше вiд усiх! - Нi, нi, я не пiду, коли ти не хочеш. А зараз бiжи з Богдасиком - i берiть Оленьку, ПП тато хотiв, щоб Пй було добре у вас. - О, звичайно! - радiсно вигукуК Полiна i, схопивши за руку Богдасика, бiжить до Оленьки Герцен. Марiя стрiчаКться поглядом з Iваном Сергiйовичем. У його очах мелькаК смуток. Але тiльки якусь мить. Miss Innis граК бравурний ланнерiвський вальс. - Mesdames! Mesdemoiseles! Messieurs! Crand rond! (Дами, мсьК, велике коло!_ (франц.) _кричить Iван Сергiйович. - Всi за руки! Вiн хапаК однiКю рукою мадам Вiардо, другою Клодi - вони найближче до нього. Марiя Олександрiвна пiдхоплюК Оленьку i Полiну, Полiна - Богдася, той - Марiанну, маленького П'Кра Тургенева - далi побiгли гувернантка з Полем i навiть серйозна, солiдна, але сентиментальна i добра.Мальвiда Мейзенбуг, i всi закрутились в танку! Здавалося, всiм дуже, дуже весело! Може, на хвилину й Iван Сергiйович уявив, що це велика його родина, що це з'Пхалась рiдня на рiздво в його рiдне власне гнiздо. Але вiн тримав за руку не рiдну дружину. Ця жiнка, яка була для нього дивом, чаром, зводила милостиво спуститися до нього, вона приПхала за своПми дочками, вона поПде додому, до свого чоловiка, куди милостиво пускають i його. Вiн знову глянув на Марусю, вiн був Пй вдячний сьогоднi за "маленьку" Полiну, адже вiн усе бачить i помiчаК. Коли всi розх