ву клятву" боротися проти крiпацтва i своПми "Записками охотника" примусив замислитись навiть царську родину. Вiн знаК: багато росiйських панiв, мандруючих i вiдпочиваючих за кордоном, не лишились пiсля обiднi. Вони схвильованi зовсiм iнакше, вони обуренi, вони переконанi, що Пх "пограбовано" цим знищенням крiпаччини, навiть цим куцим, важким для селян визволенням. Та тепер не хоче, не може Iван Сергiйович про це думати. Вiн хоче щастя своКму народу, в який вiрить, який любить. Це в Парижi. Лондон. Орсет Хауз. "Колокол" - квiтень 1861 року. "Визволення селян! Вольна Росiйська Друкарня в Лондонi i видавцi "Колокола" святкують увечерi I0 квiтня початок звiльнення селян в Orsett-house, Westbourne-terrace. Кожен росiянин, до якоП б партiП вiн не належав, але який спiвчуваК великiй справi, - буде прийнятий по-братерськи". Олександр Iванович кипить, горить, вiн живе тiльки цим, вiн чекаК листiв вiд Тургенева, вiн чекаК телеграм з РосiП, офiцiйних повiдомлень у газетах. Вiн пише друзям, знайомим, пише в "Колокол". Одному з перших надсилають удвох з Огарьовим листа Миколi Iвановичу Тургеневу. "Вельмишановний Миколо Iвановичу! Ви були одним iз перших, що почали говорити про звiльнення росiйського народу; Ви нещодавнозворушенi, з слiзьми на очах, святкували перший день цього звiльнення. Дозвольте ж нам, вихованцям Вашого Союзу, висловити Вам наше поздоровлення i з почуттям братерськоП, або краще, синiвськоП любовi потиснути Вам руку i обняти Вас гаряче вiд усього щирого серця. Такий же наш привiт просимо передати князю Волконському. З живим розчуленням ми написали цi рядки й пiдписуКмо нашi iмена з тiКю глибоко релiгiйною вiдданiстю, яку ми на все життя зберегли до старших дiячiв росiйськоП свободи. Олександр Герцен Микола Огарьов". Не тiльки цих двох старiйших дiячiв росiйського визволення хочеться Герцену зараз обняти. Йому хочеться, щоб його почув, зрозумiв кожен росiянин, кожна людина, якоП б не була нацiональностi, якi населяють безмежнi простори батькiвщини, а також i тi, що примушенi були втекти з неП, сотнi емiгрантiв-росiян, украПнцiв, полякiв, вiрменiв, грузинiв. Йому хочеться, щоб його настрiй зрозумiли, подiлили сотнi емiгрантiв ФранцiП, IталiП, всiх краПн, люди, якi прагнуть волi й щастя для всiх. Олександр Iванович гаряче обмiрковуК: iлюмiнацiя, прапор з словами "Emancipation in Russia" - визволення в РосiП. Раут для всiх росiян, для всiх робiтникiв друкарнi, для всiх полiтичних емiгрантiв, якоП б нацiональностi вони не були. Обов'язково прийде друг-iталiКць Мадзiнi, славний Мадзiнi! Буде музика. "МарсельКза". Князь Голiцин - емiгрант, аматор-композитор, створив прекрасну росiйську фантазiю "Визволення" - аранжемент улюбленоП росiйськоП пiснi "Вниз по матушке по Волге". Потiм обов'язково "Еще Польска нК згiнКла"... Звичайно, обов'язково оркестр князя Голiцина виконаК увертюру й марш з "Вiльгельма Телля" - "Це мiй спiвгромадянин по швейцарськiй прописцi", - жартуК Герцен. Адже вiн з родиною натуралiзований в одному з швейцарських кантонiв, де ним пишаються i приймають на славу, коли вiн приПздить. Потiм для всiх частування. Дами й дiти в святкових вбраннях. Усiм радi. Усiх запрошуКмо, хто спiвчуваК справi визволення! Вiн, Герцен, ще не знаК - можливо, вiн пiдiйме бокал за iмператора, який пiдписав цей манiфест?.. Iталiя. Неаполь. - Ви гадаКте, дуже полегшаК нашим мужикам вiд цiКП реформи? Мудрували, мудрували, щоб i вовки були ситi, i вiвцi цiлi! Хто-хто, а вовки ситi залишаться, видiлять мужичкам негiднi шматки землi, одроблятимуть за неП, може, й гiрше, нiж на панщинi, та ще й нi реманенту, нi коней, усе позичай, за все одробляй. Земля ж то помiщицькою лишилась! - говорив Микола Олександрович Добролюбов МарiП. - А все ж таки не крiпаки бiльше! Як сумно, що Тарас Григорович не дожив до цього дня! I шкода, що на власнi очi ми не бачимо, як там, удома, - зiтхнула Марiя. - Менi важко уявити, як це прийняли селяни. Чи розумiють своП права? - Якi там права, МарiК Олександрiвно! Друзi пишуть - нiчого вони, селяни, поки що не розумiють, але вiдчувають - обплутують, оббрiхують Пх. Оце зараз саме слушна година, щоб роз'яснити Пм, що насправдi треба. - А що треба? - Хiба ви не знаКте? Докорiнна змiна всього А то цар кинув подачку - i всi радiють: цар, мовляв, визволитель! А що селя нин насправдi одержав? Помiркуйте над цим! УкраПна. Чернiгiвщина (Та, мабуть, не тiльки на Чернiгiвщинi, а так було по багатьох селах) Усiм загадали йти до церкви. - Волю читатимуть. Вдосвiта зашарудiло все село. У кожнiй хатi прокидалися ще поночi. Надягали що було лiпше, святкове. Баби витягали прихованi на Великдень хустки, дiтлашня вовтузилася, метушилася пiд ногами, та сьогоднi батьки нiкого за це не надiляли штурханами й не гримали Навпаки, наказали матерям i Пх зiбрати. - Хай i воно почуК, що вже вiльне, нiхто вiд батька-матерi не вiднiме, не забере. А коли почало ледь яснiти на сходi i з'явилась лише рожева передранкова смужечка, село загомонiло, ще неголосно, несмiливо, ще стиха, немов голосний гомiн завадив би врочистостi небувалого дня. Ще не закалатав старий дзвiн на дзвiницi, а вже купи людей стояли бiля церкви, i тiльки-но вiдчинили браму - враз стало в нiй повнiсiнько, так тiсно, що й вужу не пролiзти. I тихо. Навiть жiнки не шепотiлися, навiть дiвчата потай не зиркали на парубкiв. А парубки, а дядьки, а старi дiди аж шиП повитягали, боячися хоч слово пропустити. Та поки що тяглася звичайна обiдня. Втiм, нiхто не виходив з церкви. Вуж не пролiз би, а от коли пiсля обiднi почав отець Пантелiй, начебто й несподiвано, хоча всi чогось незвичайного чекали, правити молебня - усi заворушилися, потiснилися i невеличким проходом, що невiдомо якою силою проклався аж до самiсiнького олтаря, пройшов i зупинився полiцейський пристав. I вiн дивився не на iкони i не на олтар, а, ставши поруч з панотцем, на людей. I вiд цього багатьом стало якось нiяково i навiть моторошно. Та поки що не розбиралися в своПх почуттях, чекали. От поглянув пристав багатозначно на батюшку. Хтось прошепотiв: "Манiфеста читатимуть". Всi завмерли. - Осени себя крестним знаменем, православний народ... - почав читати батюшка розгорнутий аркуш i широко перехрестився, i всi, зiтхнувши, почали хреститися. Та як напружено не слухали, далi важко було щось зрозумiти, второпати, зв'язати, бо як не чекали - не почули простих i жаданих слiв, що цар i бог дарують Пм волю i землю. Про волю були якiсь слова, але ж пiсля читання манiфесту батюшка промимрив якось навiть нiяково, що ще два роки треба обробляти помiщикам землю i викуповувати ПП, i тут же додав своПм звичайним церковним голосом, яким правив вiдправи: - Вознесемо ж подяку за цей день царевi-визволителю i помолимося за нього боговi! Амiнь! Селяни мовчали, i як не хотiв би пристав доповiсти потiм по начальству, що люди "з радiстю звеселилися", не мiг вiн побачити на обличчях дядькiв (на одних - строгих та суворих, на iнших - здивованих та розгублених) анi радостi, анi задоволення. - За що ж дякувати? - вирвалося неголосно, але всi почули, у молодого дядька - Василя Злидня. - Тихше! - сiпнула його за рукав свити мати, стара Злиденчиха. - Он бачиш - солдати. Справдi, у вiдкриту браму видно було солдатськi папахи. Вийшли усi з церкви, та ще не розходилися. Торочив щось мировий посередник, що не можна ж так задаром вiдiбрати у панiв-помiщикiв землю, треба ПП ще викупити, ще одробити, отже, треба ще обробляти i пiдписати з помiщиком "уставну грамоту", де про все буде записано, скiльки i що мають вони зробити. - Та як же "обробити"? Ще нашi дiди й прадiди наших дiдiв з давнього-давна своКю кров'ю ПП обробили! - Що там ще пiдписувати з папами? Чого? Нам цар волю дав, а вони нас знову у крiпацтво? - Та то не цю волю нам читали! Царську волю, певне, пани г заховали, а цю по-своКму написали, як схотiли! Отакi вигуки покривали слова i пристава, i мирового посередника, i несмiливi реплiки отця Пантелiя. - А бабам! - раптом закричала Василева жiнка Марина. - Про бабiв усi забули! Анi слiвця про нас! Не пiду бiльше на Панщину i на панський двiр ногою не ступлю! ... - Авжеж! - пiдхопила ПП сусiдка, вже лiтня i, видно, також, ' як i Марина, не з мовчазних та боязких. - Робиш, робиш, нi за Тобою, нi перед тобою, не те що свiту божого, своПх вилупкiв нещасних не бачиш! - Тихше ви! - аж сердито гукнув пристав. - Ще бабiв тут не чули! Не вашого розуму справа! - А як робити - то нашого? - I жати, i прясти, i садове одробляти! - I панi, i пановi годити! Це вже жiнки кричали та верещали. - Цитьте менi! - аж затрусився пристав. - Батюшко, та що це у вас таке? Пiп зовсiм розгубився. Заздалегiдь наказано було йому втлумачити селянам, що треба дякувати боговi й царевi, смирно й тихо працювати i ще два роки панщину одробити за ту землю, яку дадуть. А знав же, бачив таке страшне убожество, злиднi, голодну босу дiтлашню. Що ж Пм ця воля? Та що вiн може? Треба ж про себе i про свою сiм'ю дбати - проти пана не пiдеш. - Коли почнете тут баламутити, - сказав пристав, як трохи притихли, - управа на всiх знайдеться. - Нашi дiди зазнали бiди, а нашi внуки зазнають муки, - зiтхнувши, прошамотiла стара Злиденчиха. - Тихше ти, язиката, - сiпнула вона невiстку. - Дружнiй чередi вовк не страшний! - глузливо мовила Марина, дивлячись просто в очi приставу. Гарна була молодиця, нiчого не скажеш, хоча i справдi язиката i за вдачею, видно, пара своКму Василевi. "Гайдамацьке насiння! - майнуло в головi у пристава. - Ох, буде тут роботи! Недарма стiльки вiйська по всiх губернiях наслано. Тут тiльки трiсочка займеться - одразу пожежi чекай!" Звiдки йому було знати, цьому звичайному приставу, що петербурзький губернатор граф Панiн попереджав: - Перед тим як обнародувати положення про селян, необхiдно оголосити всю Росiю в облозi. Облога почалася. 7 Торiк, у 1860 роцi, всi Квропейськi краПни цiкавилися "чобiтком з носком i шпорами", як називали, власне, не дуже великий за розмiром пiвострiв та на якому вмiщувалося безлiч iталiйських князiвств, королiвств, папська держава. Усiх хвилював "похiд тисячi" - так називали похiд Гарiбальдi за визволення СiцiлiП. Пiсля СiцiлiП - Неаполь. Неаполiтанського короля було вигнано. Неаполiтанцi у захватi стрiчали народного героя. Разом з Гарiбальдi до Неаполя прибув, як його гiсть i друг, славнозвiсний французький письменник Дюма-реге (батько), а одним iз вiрних соратникiв Гарiбальдi був падре Гаваццi. Тодi, восени 1860 року, почути Гаваццi збiгалися всi. От хто вмiв запалити людей! - Дайте менi Везувiй, дайте менi цю затоку, всi тi красоти природи, якi роблять з Неаполя земний рай, - дайте менi Пх без волi - ви менi даКте пустелю, нiч, пекло. I дайте менi пустелю, голу скелю, дайте менi шматок землi найдикiшоП, безплiдноП, занедбаноП - i я зумiю зробити з них рай. Отець Гаваццi перевiв дух. Наче рокiт моря, загомонiв натовп, залунав плескiт у долонi. Але оратор пiдвiв руку. Вiд широкого жесту мiцноП руки розпахнулася ряса ченця, i всi побачили червону сорочку - узаконений народом одяг гарiбальдiйцiв. На поясi висiла зброя. Вiн, падре Гаваццi, мiг вистрелити не лише влучним словом, а й звичайним пiстолетом. На його буйному рудому волоссi, що немов загорiлося вiд промiння сонця, не було чорного чернецького капюшона. Замiсть цього на потилицю зсунулось кепi i ледь трималося на цiй неслухнянiй гривi. Народ враз затих. Кожен боявся пропустити хоч одне слiвце незвичайного бiйця-монаха. - Народ, який не маК волi, блукаК в темрявi, а тi, що мають ПП, ходять при ясному свiтлi. Благословенне свiтло, i хай буде благословен той, хто нам принiс його! Що вам дав Гарiбальдi? Свободу! Свободу! Свободу! Тут уже нiщо не могло спинити народ. - Evviva Гарiбальдi! Evviva Italia! (Хай живе Гарiбальдi! Хай живе Iталiя! (iтал.)_ - ревiв натовп, особливо молодь, особливо жiнки, жiнки Неаполя, бо це ж Пм казав цей самий отець Гаваццi в останнiй промовi на площi перед церквою San Francesco (Святого Францiска (iтал.)_: "Жiнки! Коли нашi iталiйки зрiвняються в героПзмi з жiнками Спарти, у нас буде нацiя! Матерi! Не тим ви можете тепер увiнчати й прикрасити себе, що зробите з своПх синiв лицемiрiв i святенникiв, а тим, якщо ви зможете сказати мiй син допомагав вiдродженню IталiП!" Жiнки переказували цi слова одна однiй, i, коли падре Гаваццi знову збирався десь говорити, - а говорив вiн скрiзь: на вулицi, на площi, на папертi церкви, у театрi в антрактi мiж дiями, - завжди траплялось так, що люди ранiше дiзнавались, що падре Алессандро збираКться промовляти. Той самий падре Алессандро Гаваццi, який прибув до Неаполя з першим загоном гарiбальдiйцiв, разом з героКм i вождем, Пхнiм любим i рiдним "дядьком Джузеппе" - славним Гарiбальдi. Падре Гаваццi не обмiрковував заздалегiдь своП проповiдi - Пх люди все-таки називали проповiдями, бо вiн все ж таки був пiп, але ж як дiставалось у його проповiдях саме попам, ченцям i найвищому духiвництву, усiм, хто використовував у iнтересах сильних свiту сього просту, щиру, часто фанатичну вiру народу! Жагучi обвинувачення посилав вiн сьогоднi Бурбонам, королiвськiй династiП НеаполiтанськоП i СiцiлiйськоП земель у тому, що хотiли вони з неаполiтанцiв - високих по розуму, поезiП, по художнiх нахилах, по силi фiлософськоП думки, по стремлiннях серця i любовi до свободи - зробити останнiми з народiв IталiП! Вiн, падре Гаваццi, сам був високих художнiх почуттiв i, звертаючись до "дiтей Везувiя", поетичнi звороти, метафори, влучнi епiтети нiколи не пiдготовлював наперед. Вони виникали експромтом, лились нестримним потоком там, де .треба було якнайяскравiше подати своП думки слухачам, пояснити мерзенну дипломатiю Бурбонiв, пiдступнiсть мiнiстрiв. Хоча й визволив Гарiбальдi Неаполь вiд короля Франческа i його клiки, - та за кiлька днiв життя змiнитися не могло. Сам народ повинен вiдстоювати, боротися за своП права i, головне, повинен зрозумiти, що лише в возз'Кднаннi всiКП IталiП - сила й перемога iталiйського народу над всiма ворогами - зовнiшнiми i внутрiшнiми Його розумiли "Evviva Italia!" - кричали неаполiтанцi - Якщо ми задовольнимося визволенням СiцiлiП та Неаполя, не дбаючи про всю Iталiю, що лишаКться в рабствi, - i Неаполь, i Сiцiлiя знову потраплять у рабство Треба закiнчити, треба завершити вiдродження IталiП... Ми повиннi бути однiКю сiм'Кю або нiчим! I вiн знову звертаКться до жiнок, до священикiв, до газетярiвжурналiстiв. Падре Гаваццi весь час наполягаК на цi три сили. Вiн-то добре знаК цiну лицемiрства католицького духiвництва, але ж вiн добре знаК, якою моральною владою, яким довiр'ям користуються вони в народi, особливо серед селян, i хiба нема ще таких, як вiн, котрi йдуть з народом? У кожнiй своПй промовi вiн звертаКться i до журналiстiв. у чиПх руках могутня зброя - перо. Йому плещуть у долонi, кричать у захватi, i разом з усiма плеще в долонi i кричить молодий чоловiк, високий, в окулярах, з русявою борiдкою навколо блiдого серйозного обличчя, що зараз ледь-ледь зарожевiло. Зараз вiн мало чим вiдрiзняКться вiд усiх, захоплених надзвичайними недавнiми подiями, полум'яними промовами, цим повiтрям волi, бажанням дiяти. Хiба що не так голосно вигукуК, як темпераментнi сусiди, хiба що стриманiше поводиться. Але самому йому здаКться, що вiн нiколи не вiдчував так пульсу життя, Кднання з людьми на майданi, куди всi линуть в непереборному поривi, йому здаКться, вiн нiколи не дихав так широко, так вiльно й нiколи ще пам'ять не закарбовувала так блискавично чiтко й промову цього незвичайного попа-бiйця, i обличчя жiнок, юнакiв, статечних. Нi, слово "статечний" зараз не личило жоднiй людинi тут на площi! Здавалось, тут не було статечних, старих - усi наче помолодшали, та й, власне, в цьому запалi хто помiчав, хто думав про старiсть? - Prego, signore, - почув вiн коло себе напрочуд нiжний юний голос. Якась дiвчина хотiла просунутися ближче до папертi, з якоП промовляв падре Гаваццi, i трошечки вiдсторонила його рукою. - Прего, синьйорина, - дав Пй пройти молодий чоловiк i мимоволi глянув на неП, i в першу мить йому захотiлось скинути окуляри, начебто вiн не мiг довiряти Пм зараз, начебто вони могли ошукати, - а насправдi ця дiвчина не могла бути такою несподiвано чудесно-гарною, немов саме втiлення iдеальноП iталiйськоП краси. Вона теж глянула на нього, машинально, так як на кожного, хто дав би Пй дорогу, i так само машинально усмiхнулась тою простою, нiчого не значущою усмiшкою, що рониться в натовпi, мимохiдь, без думок, без якогось бажання, просто вiд звички бути чемною, доброю, вiд внутрiшньоП повноти життя. Усмiхнулася - i вже подалася далi, наперед, i тiльки видно було голiвку в чорному тонкому мереживному шарфi, накинутому на чорнi кучерi. Вона ще раз оглянулася, не на нього, нi, за нею поспiшав, протискувався невеличкий на зрiст сухорлявий чоловiк. - Падре! я тут! - кинула вона йому. - Не вiдставай! - Прего, грацiя, грацiя прего, - кидаючи праворуч i лiворуч, прошмигнув у юрбi за нею батько, i вони обоК зникли з очей молодого чоловiка, i вiн знову перетворився весь у слух i увагу, бо вiн не все добре розумiв. Але десь, у глибинi, закарбувався i цей образ - тонке живе, трохи видовжене обличчя, темнi очi, вологi вiд слiз зворушення, темнi кучерi, що вибилися з зачiски, усмiшка, вронена за звичкою. Ще рука з довгими тонкими пальцями, яка ледь вiдсторонила його... Та вiн одразу примусив себе переключитися. В головi вже складалися цiлi сторiнки статтi, яку вiн напише про цi знаменнi днi в Неаполi, про Гарiбальдi, падре Гаваццi, який так застерiгав вiд дипломатiП закулiсних змов, настiйно звертався до журналiстiв. А вiн же сам i був журналiст, правда, не iталiйський, i не для iталiйських газет чи журналiв збирався вiн писати i не iталiйцям, а рiдним росiянам у свiй рiдний росiйський "Современник", бо це був росiйський лiтератор-журналiст Микола Олександрович Добролюбов. Сюди його загнала хвороба. Його оглядали й трохи лiкували в Парижi, в ШвейцарiП, а потiм лiкарi наказали Пхати до IталiП i лiкуватися тут. Часом йому здавалося, що стаК краще, часом вiн переставав вiрити i лiкарям, i лiкам. У Петербурзi йому i хотiлось, i не хотiлось Пхати за кордон. Адже одна справа, коли Пде здорова людина, та ще й не з порожнiми кишенями. А у нього все складалось негаразд у його особистому життi. Дуже негаразд було iз здоров'ям, вiн це вiдчував, хоча намагався заспокоПти друзiв. Друзi самi бачили, що Миколi Олександровичу зле, але, правду кажучи, i не уявляли, до якоП мiри, бо вiн сам бадьорився i не терпiв розмов про здоров'я, лiкування, лiкарiв. Лише одного разу прорвався сумний жарт. Родичi з Нижнього Новгорода набридали питаннями - що з ним, чого Пде за кордон, чому не приПздить до них вiдвiдати сестер. Надокучали йому настирними питаннями й порадами люди, зовсiм далекi вiд його життя, iнтересiв, роботи, але - родичi! Писали частiше не безпосередньо йому, а дядьковi, який жив з молодшими братиками в Петербурзi - Пх трьох перевiз i утримував Микола Олександрович. Дядько щоразу i в Петербурзi, i потiм в листах переказував усi цi родичанськi пiклування, i Микола Олександрович врештi порадив: "Написали б ви Пм найкоротше, що я помираю i за кордон за саваном поПхав, - от вони i вiдчепилися б". Це, звичайно, був жарт. Про смерть вiн не думав. Мало хто з читачiв, особливо молодi, якi нетерпляче чекали й виривали один у одного черговий номер "Современника" й жадiбними очима шукали перш за все його статтi, часто i не пiдписанi або пiдписанi псевдонiмом, але ж вгадували за стилем, за гостротою смiливоП думки, за новою концепцiКю - так писав тiльки Добролюбов, - мало хто з цих читачiв уявляв, що цьому критиковi, який прийшов на змiну БКлiнському, усього лише двадцять п'ять рокiв! Правда, вже починав лунати голос зовсiм юного, задерикуватого, схильного до найрадикальнiших несподiваних висновкiв - Дмитра ПисарКва. Але вiн тiльки починав. А голос Добролюбова лунав уже зрiло, вагомо, i з ним найдужче рахувалися в "Современнике" його старшi колеги й друзi - Чернишевський i Некрасов. I вони знали, що треба його зберегти, i нап.олягали на тому, щоб вiн Пхав лiкуватися. От вiн i опинився в IталiП. В IталiП. Добролюбов хотiв сам побачити й розiбратися в усьому, i вiн розумiв, що хоч яка величезна справа нацiонального визволення, нацiонального об'Кднання всiКП IталiП - це лише перший крок у справжньому вiдродженнi всього народу. Цей перший крок можуть зробити всi iталiйцi - в ньому зацiкавлена i верхiвка, i навiть король П'Кмонту, а що потiм матиме вiд цього народ IталiП? I п'Кмонтський король Вiктор-ЕммануПл, i перший його мiнiстр Кавур зрозумiли, що без Гарiбальдi нiчого не вдiють, народ вiрить лише Гарiбальдi, а Гарiбальдi так любив Iталiю, так жадав усiм своПм Кством визволення вiд чужоземного ярма i об'Кднання, об'Кднання перш за все, що вiн, республiканець, в даному разi поступився тимчасово своПми республiканськими переконаннями. Свою перемогу вiн вiддав королю, i що ж - вiн став i королю, i Кавуру не тiльки непотрiбним, а просто небезпечним, бо вiн хотiв далеко бiльшого для народу. Росiйський лiтератор Микола Олександрович Добролюбов багато зрозумiв у всiх iнтригах i пiдступнiй полiтицi лiбералiв, якi йшли на угоду i з французьким iмператором Наполеоном III, i з папою i боялися, що запал народу пiд проводом Гарiбальдi перейде в справжню революцiю, тому обплiтали Гарiбальдi своПми тенетами. Вони мали рацiю, що боялися народного вибуху, революцiП. Микола Олександрович восени 1860 року на власнi очi бачив в'Пзд Гарiбальдi в Неаполь пiд час зустрiчi з королем. Гарiбальдi був схожий на портрети, якi бачив Добролюбов, - благородна постать, благородне обличчя античного героя, i в той же час жоден портрет не мiг передати в повнiй мiрi тiКП чарiвливоП простоти, якою свiтилися синi яснi очi. До Неаполя на короткий час прибув п'Кмонтський король Вiктор-ЕммануПл. Пiд його егiдою тепер мала бути вся частина об'КднаноП IталiП, боротьбу якоП очолив Гарiбальдi i, вiрячи, що так треба для IталiП, вiдiйшов на другий план, вiддавши перемогу - власне, королiвську корону - Вiктору-ЕммануПлу. Гарiбальдi вiрив, що так краще для справи об'Кднання. Народ вiтав його, Гарiбальдi. Вiктор-ЕммануПл супився i хвилювався. У короля немов не вистачало сили навiть на роблену усмiшку, якою треба було привiтати людей. Серед гарiбальдiйцiв лунали рiзнi мови, не кажучи вже про рiзнобарвнi iталiйськi дiалекти - ПiвнiчноП, ПiвденноП IталiП, Корсiки, СiцiлiП. Скiльки людей збиралося пiд гарiбальдiйськi прапори! Та серед iталiйцiв було ще багато й чужоземцiв - угорцiв, полякiв i росiян! Це не було новиною для Добролюбова. Деякi з студентськоП молодi пробралися з Гейдельберга, деякi, опинившись у вирi iталiйських подiй несподiвано для себе, не могли залишитись осторонь. Хiба думав юнак Комiсаржевський, який приПхав до IталiП удосконалюватися в вокалi, що вiн стане пiд знамена гарiбальдiйцiв? Хiба не написав чудесну музику для хору на честь Гарiбальдi композитор Кашперов, що перебував у IталiП? I хоча кореспондент "Русского вестника" Берг i не викликав особисто у Добролюбова симпатiП своПми нечiткими iдейними настановами, проте, нема де правди дiти, - вiн був у вiйську повсталих, i Гарiбальдi зарахував Берга до свого почту, наказав дати коня, i Берг не покинув загону до кiнця вiйни. В одному з загонiв були зовсiм юнi, майже пiдлiтки, руськi хлопцi - сини розжалуваного предводителя дворянства СаратовськоП губернiП Бернова, який жив у ФлоренцiП. Невiдомо, чи з дозволу батька, чи таКмно, а втiм, втекли хлопчаки до Гарiбальдi. Як i вдома у Петербурзi, Добролюбов щодня переглядав безлiч газет, журналiв, листiвок. О, скiльки аналогiй можна провести з рiдними справами, викриваючи дiла лiбералiв, парламентських балакунiв, якi найменше дбали про злиденний народ IталiП! СвоК власне лiкування, як i вдома, вiдходило кудись далеко. Лiкарi були незадоволенi, особливо пiдстаркуватий, зовнi суворий, а насправдi доброзичливий, уважний до найменшоП дрiбницi, синьйор Чезаре. Вiн наказав Добролюбову показуватися йому обов'язково кожнi три днi, записав чiткий обов'язковий режим, навiть меню. Чомусь вiн одразу пройнявся симпатiКю до серйозного молодого чоловiка, який приПхав до IталiП не як вiльний мандрiвник-турист, а якого загнала сюди хвороба. Молодий чоловiк сам не знаК i не здогадуКться, наскiльки вона небезпечна i як далеко вже зайшла, iнакше вiн не працював би стiльки. Цей росiйський молодий чоловiк, синьйор Нiколо, приходить до нього на прийом i додому, i в лiкарню, але iнколи лiкар Чезаре i сам заходить до свого пацiКнта, бо живе поблизу i йому приКмно з ним поговорити. Синьйор Добролюбов говорить французькою мовою, але вже досить добре розумiК й iталiйську, бо надзвичайно цiкавиться iталiйськими справами. Це привертаК до нього лiкаря - звичайного лiкаря, який лiкуК не пишне панство, а працюК у звичайнiй лiкарнi, проте славиться в цiлому Неаполi своПм досвiдом, умiнням, i до нього у важких випадках звертаються i великi пани, бо вiрять його мистецтву. Але й неаполiтанськi лаццаронi можуть спокiйно звернутись до нього, i вiн огляне i дасть пораду так само уважно й сумлiнно, не роблячи нiякоП рiзницi мiж голодранцем i князем. * * * Того ясного вересневого дня Гаванцi закiнчив свою промову i зник так само швидко, як i з'явився. Здавалося, вiн не може ходити поволi, говорити поволi, от тiльки майнула його руда грива, його руда борода, долинуло кiлька вигукiв з натовпу, i площа спорожнiла. Люди розходились. Тодi тiльки помiтив Добролюбов свого неаполiтанського лiкаря Чезаре й помахав йому рукою. - Так от ви де, замiсть того, щоб полежати, як я вам радив, - похитав лiкар головою, але очi, усмiшка, мiцний потиск руки показували, що лiкаревi дуже приКмно зустрiти тут свого пацiКнта. - У вас тут влежиш! - в тон йому вiдповiв Добролюбов. Вони пiшли вдвох. - Менi вже час у госпiталь, - сказав лiкар, поглядаючи на годинник, - повiдомили, що туди привезли важкопоранених з гарiбальдiйських вiйськ. Проте я бажав би ще зустрiтися з вами сьогоднi, синьйор Нiколо! - Знову оглядати, вистукувати й вислухувати? - з удаваним острахом спитав Добролюбов. - О, нi! Я вже вас досить добре знаю, щодо ваших легенiв, серця, шлунка! На жаль, ви тiльки не дуже ймете менi вiри i не слухаКте моПх порад. Та зараз я просто хотiв би вас побачити пiсля госпiталю як приКмну менi людину, i просто поговорити. - Давайте зустрiнемося в кав'ярнi проти Опери, - запропонував Микола Олександрович. Йому самому було цiкаво розмовляти з синьйором Чезаре. - Я захоплю для вас останнi журнали. Але що журнали, порiвнюючи з тим, що ми бачимо й чуКмоП Я не мiг не зробити гаку перед своПм госпiталем i не затриматися на площi - подивитись на падре Гаванцi, на моПх спiвгромадян, неаполiтанцiв! - признався лiкар. - I це той народ, про якого я стiльки перечитав тепер, щоб знати про нього, i в Гондона, Мiшо, лорда Гледстона, - мовив Добролюбов. - Гледстон пише: в усiй Њвропi не можна знайти народу лагiднiшого, вiдданiшого i слухнянiшого, нiж народ неаполiтанський. А Мiшо ще краще: цей народ любить абсолютну владу своПх королiв. Вiн просить у них iлюмiнацiП, парадiв i, в разi необхiдностi, - хлiба. - А король запевняв: "Мiй народ не маК потреби думати. Я сам пiклуюсь про благополуччя i гiднiсть!" - пiдхопив Чезаре. - Тим бiльше, що й пiклуватися особливо не доводиться, якщо повiрити ЛемерсьК, який запевняв у своПй писанинi, що зовсiм немаК якихось потреб у краПнi, де живуть на вiльному повiтрi й майже не Пдять. Що правда, то правда: Пдять мало, бо просто нема за що. Таких жахливих злиднiв, що Пх набачився я в СiцiлiП, важко уявити! Але ж, але ж ви читали в "Revue de Paris" опублiкований лист ЛуП-Фiлiппа нашому колишньому королю Фердiнанду i його вiдповiдь: "Свобода згубна для фамiлiП Бурбонiв". Хе-хе, вiн напророкував! - Тому-то й дивно, - мовив роздумливо Добролюбов, - що подих свободи виявив надзвичайнi якостi народу. Скiльки писали про його покору, релiгiйнiсть, любов до короля. - I в той же час серед цього "покiрного, смиренного" народу загинуло через любов до свободи за приблизними пiдрахунками з кiнця минулого сторiччя до двадцять четвертого року нашого близько ста тисяч чоловiк, а в царювання Фердiнанда i Франческа - ще п'ятдесят тисяч. В усiх мiстах, де пройшов Гарiбальдi, вiн звiльнив тисячi ув'язнених, i причетних до справи визволення, i зовсiм у цьому не замiшаних, якi сидiли з наклепу або й просто тому, що пiдвернулися в недобру мить на око полiцiП i чомусь здалися неблагонадiйними. Що ж, це хiба може пройти марно для народу? Для пiдготовки його свiдомостi? А таКмна лiтература? Пробачте, синьйоре Нiколо, ми нашу розмову продовжимо увечерi. От уже мiй госпiталь. Тiльки прошу вас, все ж таки прошу вас, синьйоре Нiколо, вже як лiкар, ну, до нашого побачення ви можете вiдпочити? I не забудьте лiки. - Обiцяю не забути. - Не тiльки не забути, але й прийняти. Отже, пiсля "Ave Maria", а до того - лежати на балконi й дивитись на затоку. Надвечiрня молитва "Ave Maria" була для всiх завжди визначенням часу. Спочивати? Це було неможливо. Не терпiлось, i треба було швидше писати - i про цю метаморфозу неаполiтанського народу, i про пiдступну тактику Кавура щодо Гарiбальдi, i про падре Гаваццi i його "проповiдi". Шкода, коли цензура не пропустить або покалiчить. Вдома, себто в своПй невеличкiй кiмнатцi недорогого неапольського пансiону, вiн перечитав знову листи, якi одержав справдi "з дому" - з Петербурга. Так, як вiн i чекав - знову Некрасову довелось говорити з цензором з приводу його статтi про оповiдання письменницi Марка Вовчка "Черты для характеристики русского простонародья". Невже викреслять тi сторiнки, де вiн пише про дiвчинку Машу, ПП неспроможнiсть працювати на панщинi, ПП жадобу волi? В головi лунали слова падре Гаванцi: "Що менi ця затока, ця краса без волi..." Невже Некрасов i ПанаКв не вiдстоять його працi, яка була його боротьбою, його вiрою? Оповiдання Марка Вовчка, незнайомоП йому особисто жiнки, привабили саме тим, що вона розповiдала не про якiсь там особливо кричущi зловживання панiв, нi, вона писала про звичайних панiв, звичайних крiпакiв, звичайнi Пх взаКмини, але саме виявляла суть цього ганебного становища, що спотворюК людину, i .цим наче суд iсторiП чинила. Шкода, що не познайомився з нею в Петербурзi, шкода, що не познайомився з нею в Парижi, - розминулися. Навiть точно не могли сказати йому земляки, де вона саме перебувала в той час. А може, вже й повернулася до РосiП? Вiн тут уже, в IталiП, про неП писав, тут же нещодавно закiнчив статтю i про останню драму Островського - "Грозу". Над цiКю статтею вiн працював з натхненним проникненням, майже болем душевним. Поставав перед ним такий знайомий Нижнiй Новгород, береги Волги i той темний, безпросвiтний побут, який i вiн знав дуже добре, i до Катерини вiн пройнявся живим спiвчуттям, наче знав ПП в життi. "Луч света в темном царстве" - так назвав вiн свою статтю. I дуже йому хотiлось, щоб i його молодшi сестри, з якими вiн так рiдко бачився, нiколи не розмовляв нi про що, крiм родинних справ, вряди-годи листувався, але любив Пх нiжно, жалiв, що ростуть сиротами по родичах, хотiлось, щоб прочитали вони його статтю, зрозумiли його думки, замислились. З росiйськими невiдкладними "боргами" було покiнчено, вiн може перейти до iталiйських справ. А втiм, мова буде про одне про людину, ПП свободу, ПП права на життя, на щастя, i не тiльки про поодиноку людину, про народ. Народи! Але ж треба написати такою "езопiвською мовою", щоб читачi розумiли, а цензура - нi. Невже, читаючи про клiщi цензури в IталiП, читачi не згадають свою рiднесеньку? Або про втручання короля Фердiнанда в справи морального виховання народу: примiром, яке велике державне значення маК висловлення короля про те, якоП довжини мусять бути спiднички у артисток балету, а трико - обов'язково зеленого кольору, щоб не так дратували уяву глядачiв! Хто не згадаК при цьому турботи росiйських iмператорiв про наш балет, що набувало значення державноП дiяльностi! I головне, головне, найбiльше, найбарвистiше i проникливiше хотiлось написати про героя народу - Гарiбальдi. Треба швидше писати про нього. От зараз, хочеться зараз, пiсля цього народного пiднесення на площi, написати в свiй "Современник"... Синьйор Чезаре наказав не забути про лiки? Так, так, я пам'ятаю От допишу цю сторiнку i прийму. * * * Лiкар Чезаре трохи запiзнився. Уже минула година пiсля "Ave Maria". Вiн прийшов занепокоК.ний i схвильований, зовсiм не схожий на того щасливого й пiднесеного, з яким Микола Олександрович розiйшовся удень пiсля проповiдi отця Гаванцi. Але Микола Олександрович не здивувався, вiн звик до блискавичних змiн у настроП свого неаполiтанського приятеля. Та начебто змiнювався не лише настрiй, а й зовнiшнiй вигляд, i навiть вiк. Сьогоднi на площi вiн здавався зовсiм молодим, - зараз це була серйозно стурбована людина на всi своП шiстдесят п'ять. - Що з вами, милий лiкарю? - спитав Микола Олександрович. - Дуже важкий випадок. I як це не прикро вам казати - з вашим спiввiтчизником. - З ким же? - Артилерiйський офiцер - почекайте, щоб вiрно сказати прiзвище, я записав! - Чезаре вийняв з кишеньки записну книжку й прочитав: - Лев Меч-нi-ков. - Я знаю це прiзвище. У нас К молодий вчений, вiн зараз також за кордоном, але Iлля... - Нi, нi, я вiрно записав - Лев. Вiн зовсiм молодий юнак, прекрасний юнак, йому рокiв двадцять один - двадцять два, не бiльше, але вiн дуже освiчений, з ним можна розмовляти будьякою мовою... - Так що з ним? - Почекайте. Вiн вчився - як це? - я можу сплутати назви ваших мiст - спочатку в Хар-ко-вi, так, у Харковi, на медичному факультетi, тому ми одразу знайшли спiльну мову, нашу медичну, лiкарську. Не знаючи про його освiту, я, оглянувши його страшнi рани, повiдомив по-латинi, звичайно, свiй дiагноз помiчникам, а вiн усмiхнувся i спитав, чи так уже обов'язково вiн пiде ad patres (Пiти до праотцiв - померти (лат.)_ i чи це швидко може статися. Я мусив заспокоПти його. Я справдi прикладу всi зусилля, щоб врятувати його. Я мушу врятувати його. Слухайте, що я встиг почути. Вiн потiм учився у вашому Санкт-Петербурзi, у Вiйськово-медичнiй академiП, а потiм на фiзико-математичному факультетi унiверситету. Я гадаю, що вiн не за власною охотою мiняв своП мiсця перебування, але, певне, за власним бажанням - рiзнi факультети. З ним цiкаво було розмовляти, хоча я й заборонив йому говорити багато, але в нього був момент гострого збудження, йому начебто хотiлося менi все розповiсти. Я дiзнався, що, врештi, вiн вчився за кордоном, у нас, у ВенецiП. I чому б ви гадали? Живопису! Нi, я певен, живопис був для замилювання пильних очей. А звичайно, який там живопис! Вiн був зв'язаний з борцями проти тедеско-австрiйцiв. Вiн сказав, що не мiг займатися живописом, бачачи прекрасну Венецiю пiд огидним чоботом тедеско. Вiн примушений був втекти вiд жандармiв до ФлоренцiП. Далi вже розповiли його друзi-iталiйцi, теж пораненi разом з ним на рiчцi Вольтурно, але пораненi легше, бо юнак знову пiсля перев'язок знепритомнiв, а коли прийшов до пам'ятi, був зовсiм слабий. - Так що ж було з ним далi? Про що .розповiли товаришi? - У ФлоренцiП вiн вступив у загiн нашого славного Нiкотери, якого Гарiбальдi звiльнив з ПалермськоП в'язницi. Нещодавно Нiкотера прибув сюди в Неаполь, коли вже Гарiбальдi був тут, - лiкар додав нiби мiж iншим. - Я бачив Нiкотеру. Ясно, що вiн не просто "бачив", а що вони були знайомi... - Гарiбальдi зарахував вашого юнака своПм ад'ютантом, - вiв далi Чезаре. - Вiн дiзнався, що той добре знайомий з фортифiкацiКю, i послав укрiпити позицiП коло Санта Марiя. Пiд час бою на рiчцi Вольтурно хоробрий Меч-нi-ков був поранений мiною, i от вiн знову в Неаполi. У моКму госпiталi. Лише добрий пильний догляд i тривале лiкування може врятувати його, але до кiнця вилiкувати неможливо, нiяк неможливо! - з розпачем сказав лiкар. - Пошкоджено внутрiшнi органи. Коли вiн i лишиться живий, то все ж таки iнвалiдом на все життя. - Чи не можна було б побачитись iз ним? - Зараз нi в якому разi. Пiсля того збудження, а потiм непритомностi я боюсь будь-яких зайвих подразникiв для нього. Пробачте, мушу йти. Я хочу попросити знайомих дам у Неаполi, щоб вони взяли опiку над ним i над iншими пораненими, принаймнi передавали потрiбнi харчi, фрукти, що Пм зараз необхiдно, а потiм треба налагодити нiчне чергування. Ми побачимося з вами незабаром, синьйоре Нiколо. На жаль, я не зможу супроводити вас до ПомпеП, як ми збирались. Цi днi я потрiбен бiльше нiж будь-коли в госпiталi. Менi самому шкода. Я хотiв бути вашим гiдом, адже там я бував стiльки разiв! - Нiчого, не турбуйтесь, синьйоре Чезаре, - заспокоПв його Микола Олександрович. - Я й сам зможу поПхати або почекати вас. - ЗнаКте що? - пiдняв палець угору лiкар. - Туди збираються моП добрi знайомi, друзi мого брата, мессiнського юриста, котрий зараз у ФлоренцiП, i вони збираються туди, а деякий час гостюють тут. Дуже милi люди. Я познайомлю вас з ними. Вам не завадить трохи розважитись i хоч на день вiдiрватись вiд письмового столу. I треба скористатися прекрасною годиною i вiдносним спокоКм у наш неспокiйний час у нашому неспокiйному мiстi. Завтра я познайомлю вас iз моПми мессiнськими друзями. Вiн не сказав бiльше нiчого про своПх мессiнських друзiв. Микола Олександрович i не розпитував, бо лiкар поспiшав, та й не замислився над цим - мало з ким доводиться знайомитися в подорожах. Про брата лiкар Чезаре говорив мимохiдь, натяками. "Недарма, - подумав Микола Олександрович, - Гондон писав, що в опозицiП неаполiтанському урядовi без числа медикiв та адвокатiв!" Другого дня, до траторiП, де умовились зустрiтись, точно в призначений час з однiКП сторони пiдходив Микола Олександрович, а з другоП - лiкар Чезаре з невеличким на зрiст чоловiком i... панночкою, тiКю самою панночкою, яка майнула вчора в натовпi пiд час проповiдi падре Гаваццi. Микола Олександрович зняв окуляри, протер Пх, надiв знову Так, справдi, це була вона - не така схвильована, як там, без слiз зворушення на очах, але така ж юна, гарна, приваблива справдi втiлення iталiйськоП краси! Це було восени 1860 року. 8 Синьйору Марiю привiв до лiкаря Чезаре синьйор Нiколо Добролюбов. Це вже було навеснi 186I року, i за цi кiлька мiсяцiв лiкар i неслухняний пацiКнт стали щирими друзями. Синьйор Добролюбов, рекомендуючи даму, сказав, що синьйора Марiя його землячка, вiдома у них на батькiвщинi письменниця, прибула до Неаполя iз сином i своПми спiввiтчизниками. Один з них зараз захворiв. Чи не буде лiкар такий люб'язний i не огляне його? Молода жiнка не виглядала дуже стурбованою, у неП навiть був веселий вигляд. Вона, приязно усмiхнувшись, бездоганною французькою мовою пояснила, що, напевне, зараз нiчого страшного нема, але цей добродiй перед подорожжю перенiс плеврит, i навiть коли вiн зараз трохи застудився, - краще одразу вжити необхiднi заходи. Це ж так прикро - приПхати в чарiвний Неаполь i захворiти! Його найдужче непокоПть те, що треба, певне, полежати кiлька днiв, отже, краще, коли це накаже лiкар, а не його супутники. Лiкаревi рiдко подобалися дами - iноземки, форестьКра, завжди вони щось удавали з себе, наче грали, правда, досить невправно, якусь роль. Ця молода дама трималась невимушене, але без тiнi розв'язностi та самовпевненостi, i, мабуть, найменше думала, яке вона враження справляК, тому й справила якраз дуже приКмне. Вiдсутнiстю манiрностi й церемонностi вона нагадувала йому iталiйських жiно