ди, а бачив тiльки людей. Iталiйський герой Джузеппе Гарiбальдi, який гостинно приймав його на Капрерi, на прощання потиснув йому мiцно руку й просив передати привiт усiм друзям, хоч i незнаним в очi, та всi ж однодумцi були для нього друзi. Просив передати привiт усьому народу. Добре, що пiдполковник Красовський встиг розповiсти про все Тарасовi Григоровичу. Вiн ще жив тодi, дорогий батько Кобзар... Та все ж таки, незважаючи на сумну дiйснiсть, Красовський радiв, що Пде на УкраПну, що житиме в КиКвi, працюватиме там, звичайно, не тiльки за вiйськовим призначенням в Кадетському корпусi, а й за призначенням тiКП таКмноП органiзацiП, яку з влучного слова Герцена та Огарьова, що пролунало в "Колоколе", називали "Земля i воля". У Петербурзi дали йому адреси, усi нитки зв'язкiв з потрiбними людьми на УкраПнi i доручили як старшому i роками, й досвiдом органiзувати, керувати, спрямовувати... Його знали як дiяльну, розумну, енергiйну, але дуже скромну людину, позбавлену будь-якого честолюбства й пихи. Найменше вiн думав про себе й своК мiсце, i тому з ним легко сходилися люди, найрiзноманiтнiшi люди. Умiв вiн знайти бадьоре дружнК слово для студентськоП i вiйськовоП молодi, для якоП i своКю освiченiстю, i бойовим досвiдом, ранами, одержаними на вiйнi, був авторитетом. Умiв вiн знайти i просте щире слово до селян, якi б здивувались, дiзнавшись, що дядько у вишитiй сорочцi, у чумарцi та чоботях (вiн часто любив i гуляти, й бути вдома у такому простому одязi) - син генерала, та ще якого генерала! Саме за придушення польського повстання у 1830 роцi батько його й одержав генеральський чин i нагороди вiд царя. Це завжди каменем лежало на душi Андрiя Опанасовича, але й надихало на ще бiльшу непримиреннiсть i боротьбу. Зараз по дорозi до КиКва вiн хотiв зупинитися на кiлька днiв у Чернiговi. У нього ще був час, щоб до початку навчального року в Кадетському корпусi встигнути познайомитися з "громадою" в Чернiговi, з "громадою" в КиКвi, побувати в Каневi на могилi дорогого Кобзаря. Ще був лише початок серпня. Вiзник йому трапився неговiркий i якийсь похмурий. Тiльки й витяг з нього Красовський, що звуть Петром, а далi - анiтелень. Та все-таки раптом Красовський спитав: - А чому досi хлiб тут не звезений i людей не видко? Справдi, якiсь незвично нiмi були поля без людей, i жнива ж давно одiйшли, а хлiб не звезений. Що сталося? Петро обернувся, спiдлоба глянув на нього. - А звiдки менi знати? Я з iншого села, - але не стримався i додав злiсно: - Не хочуть на панщину виходити! - Та й знову повернувся до коней i хльоснув Пх так спересердя, що вони враз побiгли, наче за ними звiр якийсь погнався. Адже цей подорожнiй був у вiйськовому мундирi, мiркував Петро, може, вiн сам iз тих, що наслали батальйони солдатiв на "усмирения" та "роз'яснення" селянськоП волi. Усмиряли та роз'яснювали рiзками i вважали, що цього замало - забирали до Чернiгова, у в'язницю. Кажуть, когось i далi, аж у Сибiр запроторили. Краще мовчати. В Пхньому селi, звiдки вiн, Петро, теж усього було... Не тiльки дядьки, ще дужче баби - як показилися. Це ж у Пхньому селi Марина, його брата, Василя Злидня, жiнка - нiчого не скажеш, гарна молодичка, вiн сам на неП колись задивлявся, та Василь, старший, ранiше схопив; може, це й краще, бо в нiй, напевне, сто чортiв сидить, - так от вона прийшла з чернiгiвського ярмарку i всiх бабiв збаламутила: - На панський двiр не пiдемо, панщини одробляти не будемо. Цар нам волю дав, а пани ПП сховали. За це i Пй з два десятки рiзок перепало. А Василь i досi в Чернiговi за гратами. На нього жандарi кажуть: "Головний паливода". Стара мати всi очi виплакала. Краще мовчати i з цим подорожнiм. Навченi. Тут саме шлях перетинала Десна, треба було проПхати бродом. Петро обережно направляв коней, начебто через це i не розмовляв. I раптом зiтхнув глибоко вiйськовий i стиха мовив: - I праворуч вода, i лiворуч вода, а посерединi бiда. - I вже мовчав до самого Чернiгова, нiчого не питав, нiчого й не сказав, коли назустрiч Пм iшли загони солдатiв. А вже як побачили золотоверхi чернiгiвськi собори, дiсталися на гору, зупинились коло гостиницi, офiцер простягнув Петровi карбованця i мовив нiби мiж iншим: - Дружнiй чередi вовк не страшний. Петро кiлька хвилин стояв розгублений, потiм почухав потилицю, сiв на бричку, гукнув сердито: - Но, но, дурнi! - I подумав: "А мо', я й сам дурний? От i розберись тепер, що воно за людина". * * * От Дорошенко, Iлля Петрович, учитель ЧернiгiвськоП гiмназiП, одразу розiбрався, що то за людина. Познайомив його з Красовським Опанас Васильович Маркович. Опанас Васильович тепер мешкав у Чернiговi, й Дорошенко радiв i пiдсвiдоме сердився на нього, бо нiяк не мiг второпати, зрозумiти до кiнця, що ж таке з МарiКю Олександрiвною? Опанас Васильович i Iлля Петрович пiсля майже дворiчноП розлуки одразу зустрiлися, як брати. Обидва радiли, смiялися, обiймалися, щось вигукували, знову обiймалися, i спочатку навiть здалося Iллi Петровичу, що Маркович дуже пожвавiшав. Он як гаряче взявся до своКП роботи. А ще з дужчим запалом Опанас Васильович кинувся на розшуки квартири для родини. Та то тiльки так попервах здавалося. Iнколи ловив Iлля Петрович такий смуток у його очах, що не переказати. Справдi, лиха та радiсть, по котрiй смуток наступаК. "Ну, що ж, - пояснював сам собi Iлля Петрович, - звiсно, сумуК за дружиною, за сином.. чекаК на них..." Багато не розповiдав Опанас Васильович, говорив, власне, багато - згадував усi мiста, де були, згадував усiх людей, з ким доводилось стрiчатися, але ж то були якiсь географiчнi спогади, перелiк мiст, перелiк людей... не бiльше... Замигтiли перед Iллею Петровичем Дрезден, Лозанна, Гейдельберг, Париж, Аахен, Лондон, Остенде без усякоП послiдовностi. I це все називав i перераховував Опанас Васильович без особливого запалу, нiби хотiв показати, що це все й не порiвняти з Чернiговом, з Десною, навiть з маленьким повiтовим мiстом Стародубом, де МарiКчка спокiйно працюватиме, вiдпочине вiд баламутного закордонного життя. Так само й прiзвища нових знайомих, здебiльшого вiдомi Пм обом давно прiзвища з журналiв, газет, книг, скоромовкою перелiчив... i, раптом помовчавши якусь мить, сказав: "З чим пiшов, з тим i прийшов", - але, наче сам злякавшись визнання, вiв далi свiй перелiк перед здивованим Дорошенком. А про Марiю Олександрiвну майже не розповiдав, тiльки щось поверхове, загальне - працюК, сам бачиш, скiльки написала, а ще бiльше задумала. Друзiв нових багато, питаКш? Еге ж, багато, сам знаКш, яка вона. До одних усе погане липне, а до неП чи не найкращi. I це мовив без захоплення. Змiнилася? Еге ж, змiнилася. Та нi, така як i була. От картку надiшле - подивишся. Але ж ПП, МарiП, листи до Iллi Петровича були такi, що йому часто ставало аж лячно, i вiн думав: або не хоче чогось до кiнця розповiдати Опанас, або сам не добираК, як Пй важко часом, немов заплуталася вона, заблукала, а чому - хiба звiдси, з Чернiгова. вiн може розiбрати, зрозумiти цi коротенькi листи з несподiваними бажаннями й планами? От, примiром, пише: хоче поПхати в Њрусалим. Чому в Њрусалим? Навiщо? Спитав Опанаса, чи збиралася туди? Знизав плечима: "Уперше чую, та то, певне, хтось Пй казав, що Пде, от i вона одразу: "А що, якби и менi", - махнув рукою, як на дитячi вигадки, не вартi уваги. А от в iншому листi - вже про це не сказав Опанасовi - чи вiзьме вiн, Iлля Петрович, Богдасика, якщо раптом ПП не буде... Це вона писала, коли раптом захворiла в IталiП... Та вже, дяка боговi, видужала. Вiн прочитав ПП останнього листа до Тараса Григоровича Шевченка, що допiру надрукували в "Основi", i знову чув ПП голос, бачив удавано докiрливi очi, губи, що стримували ласкаву посмiшку. Хiба ж вона знала, пишучи тодi вночi з Рима листа до "батька", одвертого й щирого, без прикрас, як думка у темрявi на самотi, що надрукують цього листа, читатимуть його всi?.. Лише той, кому написано було, не встиг прочитати... А тепер Дорошенко радiв без краю цим рядкам, бо з'явилася перед ним тою колишньою, близькою i зрозумiлою, i шкода було, що не може написати Пй усього, чим живе тепер. Хiба ж тiльки заради ПедагогiчноП школи Пздив вiн до КиКва? I вона б йому, напевне, далеко бiльше, й докладнiше, й глибше, нiж Опанас, розповiла б про Лондон та Iталiю, про все те, про що не можна написати в листах. Все ж таки з приПздом Опанаса з'явилася реальна надiя на те, що побачаться незабаром. Iлля Петрович саме був пiд враженням ПП листа до Шевченка, коли, прийшовши до Опанаса Васильовича, застав у нього якогось вiйськового. Дорошенко, сугубо цивiльна людина, погано розбирався у чинах i рангах, але по мундиру побачив, що чин i ранг не малий, а от уся манера триматися цього кремезного, трохи вже полисiлого чоловiка, та й лагiдний вигляд його обличчя з козацькими вусами нiяк не в'язалися з поважним вiйськовим чином. - Пiдполковник Красовський. Андрiй Опанасович, - одрекомендував його Маркович. - А оце наш друг, i мiй, i МарiКчки, Iлля Петрович Дорошенко, старший викладач математики ЧернiгiвськоП гiмназiП. Красовський немов здивувався, почувши це прiзвище, та одразу приязно всмiхнувся Дорошенковi. - Ми ще в Немировi разом учителювали, - вiв далi Опанас Васильович. - А щоб тобi, Iлько, одразу було зрозумiло, скажу: Андрiй Опанасович був другом нашого Тараса Григоровича i зараз на його могилу Пде, а житиме в КиКвi. - Так, знову у милому серцю КиКвi. Жив я там майже рiк, а в п'ятдесят дев'ятому роцi мусив поПхати лiкуватися вiд ран до IталiП. Потiм застряв у Петербурзi, а душею сюди рвався. "Нема на свiтi УкраПни, немаК другого Днiпра", Пй же право, нема менi кращого мiсця, як на УкраПнi, у вас. ЗдаКться, i люди тут iншi. Я радий, що й у вас у Чернiговi затримався. От тiльки влаштуюся в КиКвi, перевезу свою жiнку й дiток з Ревеля, вони поки що там у ПП рiднi. Вiн i говорив якось спокiйно, довiрливо. - I я чекаю свою жiнку й сина, - пiдхопив Маркович. - Потинялися ми вже з нею досить, аж два роки за кордоном. Тепер вона в IталiП. Пише, що задумала низку оповiдань для дiтей з нашоП iсторiП, iсторiП УкраПни. Це ж скарбниця невичерпна, i майже нiхто ще з неП води не черпнув. - Дуже менi хочеться з вашою дружиною познайомитися. По творах я то ПП давно вже знаю, поважаю i люблю. - Та от ПП останнiй лист, - заметушився Опанас Васильович. - Iлько, я ж листа вчора одержав. - Вiн вийняв листа з нагрудноП кишенi, прочитав кiлька рядкiв про те, що пише нову повiсть "Жили три сестры", даК ПП в "Современник". У Неаполi дуже з Добролюбовим заприятелювала, а Чернишевський, хоч i не бачив ПП нiколи, так ретельно узявся до ПП справ, що Кожанчиков видаК оце тепер ПП оповiдання, i грошi, значить, будуть, i, значить, - приПде незабаром разом з Богдасиком додому. Ще хоче для дiток дещо написати. А ранiше, як дiзналася, що хочемо тут, у Чернiговi, газету видавати, одразу вiдповiла: "Запишiть мене там наймичкою". I, як завжди, з особливим почуттям i пiдкресленням прочитав Опанас Васильович: "ОбiймаКмо тебе, наш друже, М. i Б. Марковичi". Що ж, хороший лист дружини, розумноП дiловоП жiнки. - От як добре! Повернеться ваша Марiя Олександрiвна, ми хлопчика у нашу школу заберемо в КиПв, буде разом з моПм Андрiйком вчитися, - сказав Красовський. - Це вже як Iлля Петрович вiддасть! - засмiявся Опанас Васильович. - Там такi друзi! Певне, вже бачить мого Богдася у формi чернiгiвського гiмназиста! - Все-таки перед КиКвом треба буде поступитися, - мовив Дорошенко. - Я там буду при Кадетському корпусi, - сказав Красовський, - але я мрiю завести рисувальну школу на пам'ять батька Тараса, i щоб викладали там украПнською мовою, i взагалi вчитимемо i виховуватимемо не так, як мене в корпусi. - Та щоб не так, як i тепер у гiмназiях, - додав Iлля Петрович. Iнколи кiлька слiв - i враз зрозумiють люди, що вони з одного табору. Отак сталося мiж Красовським i Дорошенком. Чомусь пiсля читання листа МарiП Олександрiвни Красовський дуже повеселiшав. - Навiть не уявляю, як ваша жiнка в IталiП може стiльки працювати! Це така казкова, чарiвна краПна! - От побачите мою Марусю i зрозумiКте - завжди i скрiзь працюК, - похвалився Опанас Васильович, - поспитайте Iллю Петровича, не дасть збрехати, вiн не тiльки з Богдасем, а й з Марусею були нерозлийвода. Коли б чоловiк iншоП вдачi, нiч я, - ревнував би, Пй же богу! - Ну що ти верзеш! - почервонiв Iлля Петрович. - Та то я так. Ти ж - свята душа. Ну, я вийду на хвилинку, накажу самоварчик поставити. Ще й Нiс, лiкар, обiцяв прийти. Марусенька й про нього завжди питаК: "А яка добра людина Нiс? Усi про нього - о, це добра людина". ПитаК: "Чи так само мед варить?" Не забула. Видно було, з яким задоволенням Опанас Васильович згадуК усi цi дрiбнички, якi показують, що вона з ним. Вiн вийшов, i враз, хоч обличчя Красовського не втратило своКП теплоти i доброти, вiн якось в той же час посерйознiшав. - Я дуже радий, що зустрiвся тут з вами, Iлля Петровичу Я хотiв вас бачити, бо дещо привiз вашому знайомому, Андрущенковi, з Петербурга, i менi казали, що саме через вас я зможу зв'язатися з ним, дiзнатися, де вiн. Та, певне, i ви менi також розповiсте про Чернiгiв. Оце тiльки дихнув на украПнськiй землi, i серце зрадiло, а потiм лише одну фразу кинув вiзник: "Не хочуть селяни на панщину йти..." Виходить, для них це однаково - стара панщина. Побачив я по дорозi роти солдатiв, певне, з екзекуцiй або на екзекуцiП йшли, i завмерло все в менi. - Селян-бiдолах наче по губах мазнули, а й вкусити не дали, - зiтхнув Iлля Петрович. - Нi, не принесла "воля" жаданого щастя. Не обманювали себе марними надiями нi Тарас Григорович, нi друзi з "Современника" - Чернишевський i Добролюбов, розумiли весь час, яка це воля буде. - На Чернiгiвщинi з самоП весни неспокiйно, - сказав Дорошенко. - Одне село Безуглiвка чого варте! Вимагали там селяни землю без викупу, на панщину виходити припинили i по iнших селах своПх людей послали, щоб разом боротися. Аякже, вкупi й батька не страшно бити. Казали, що життя свого не пошкодують, а правди доб'ються. I дiйсно - стояли на своКму, як порiшили. Надiслали до них аж три батальйони пiхоти на приборкання, хотiли заводiяк забрати, так громада вся, як один, кинулася на вiйсько. Такого ще нiколи не було. - I що? - Вiдомо що! Хiба голiруч або з вилами проти рушниць що зробиш? Врештi сотнi перепорото, а скiльки в кайданах - у в'язницi потрапили! Не хочуть аж нiяк уставнi грамоти пiдписувати - адже вiддають помiщики гiршу землю, черезсмужжя, вигони казна-де, у чортiв на болотi, та ще й такi, що й скотина не пройде, щоб на панську землю не ступити. От i спаш, от i заганяють ПП, от i плати або вiдробляй. А воно ж не то що худобу, гуски нема куди випустити. А коли не хочуть викупляти той нiкчемний шмат землi, якого пан хоче здихатися, то примушують всiлякими засобами. - Нiде це нечувано, - похитав головою Красовський, - примушувати купувати. А в нас усе можливо. Усе зроблено, щоб панiв не скривдити, щоб Пм обидно не було. А головне, що мене обурюК без краю, це те, що на приборкання селян посилають солдатiв - Пхнiх же братiв i синiв, що самi з села вийшли. - I за екзекуцiП самi ж селяни платять. А простоП - це ж такий розор для селянина, може, ще й гiрший за град та пожежу, - мовив Дорошенко. - При менi один вiйськовий прохопився, що по веснi на нашу бiдолашну УкраПну на приборкання селян було кинуто тридцять полкiв кавалерiП i тридцять полкiв пiхоти, на саму нашу Чернiгiвщину бiльш як чотири полки. Ще б пак, щоб не чекали селяни "слушного" часу! Неспокiйно в нас на Чернiгiвщинi та й скрiзь на УкраПнi! - Та й скрiзь на святiй Русi, - кинув Красовський. - Комiтети, пiдкомiтети, новi установи, мировi посередники, а що мають вiд того селяни? Хоча б цi ж мировi посередники, тiльки й того, що непокояться, щоб i вовки були ситi, i вiвцi цiлi. . - Та, певне, бiльше про те, щоб вовки були ситi. Недарма сам цар напередоднi манiфесту сказав: "ЗдаКться, ми все зробили, щоб не ущемити iнтереси помiщикiв". Навiть коли бере участь у цiй роботi така щира людина, як наш Опанас Васильович. Чим можна допомогти, коли за помiщикiв озброКна сила? Кожен губернатор у губернiП сам особисто зацiкавлений, щоб землевласники якнайменше втратили. Менi здаКться, на своПй посадi Опанас недовго продержиться, не з його вдачею, - похитав головою Iлля Петрович. - ПриКмна вiн людина, - мовив замислено Красовський. - Я радий, що познайомився з ним. Там, у Петербурзi, стрiчався з Кулiшем, i дуже менi було прикро чути вiд нього, що Маркович! розiйшлися. - Як розiйшлися? - аж пополотнiв Дорошенко. - Та ви ж самi листа бачили, що вчора Опанас одержав! - Тому i я так цьому листу зрадiв. Кулiш взагалi недобре, зле про Марка Вовчка говорив, - хiба мiг вiн сказати, що процiдив крiзь зуби Кулiш з презирством, коли зайшла мова про Марiю Марковичку, що стала вона "Квропейською повiКю?" - Я вважаю, - переконано мовив Красовський, - що Марiя Олександрiвна найкращий письменник на УкраПнi. До того ж Кдина письменниця-жiнка у нас. Та хiба тiльки на УкраПнi? Хiба i в РосiП не зачитуються ПП творами, не плачуть над ними? Швидше б Пй повернутися! Коли б на власнi очi сьогоднiшнК наше побачила, скiльки ще потрiбного створила б для народу! - Вона б усе зрозумiла, - тихо сказав Дорошенко, - бо побачила б так, як воно К насправдi, без iлюзiй. А в нас на УкраПнi ще важче, нiж скрiзь на Русi, як ви мовили, адже ще додаються утиски нацiональнi, загострюються взаКмини з поляками. Наше право на нашу украПнську мову, iсторiю, культуру нам треба виборювати. - Часто замiсть того, щоб людям розтлумачити спiльну нашу бiду, однакову для всiх, навiть освiченi люди, я не кажу вже про рiзних урядових бурбонiв, нацьковують один народ на iнший. - ОцiКП нацiональноП обмеженостi i нема у МарiП Олександрiвни, - пожвавiшав Дорошенко. - Ви читали ПП останню повiсть - "Тюлевую бабу"? Ви звернули увагу на кiнець, сповнений такого гуманного спiвчуття до гнаних i зневажених КвреПв? Коли вiн сам, Iлля Петрович, читав цю повiсть, вiн згадував своП прогулянки з нею по Немирову, ПП людяне ставлення до всiлякоП бiдноти, незалежно вiд нацiональностi, вiн не смiявся так, як iншi, що звернули увагу лише на сварку двох провiнцiйних баринь, що з жиру казилися через рецепт "тюлевоП баби", нi, у нього сльози на очi навернулися, коли вiн читав наприкiнцi про розор нi в чому неповинноП КврейськоП родини, про свавiлля одних i беззахиснiсть iнших. А дружба МарiП Олександрiвни з поляками?! Не з багатiями графами Потоцькими, куди ПП завжди запрошували на прийоми i концерти, i вона залюбки завжди ходила слухати музику, але ближчих взаКмин не заводила, хоч нею одверто часто милувалися, - а дружба з колегами-вчителями, з молоддю. Як Пй треба тепер, одразу ж повернутися на батькiвщину! Невже вона не вiдчуваК вiдповiдальностi на собi, пiсля того як написала "Народнi оповiдання", як сам Кобзар так високо ПП поставив, назвав пророком, полюбив, як "доню"? Нi, вона повинна приПхати на УкраПну, сама на все подивитися... Красовський не мiг знати, що думаК цей приязний скромний учитель, на якого, певне, завжди можна покластися, про Марка Вовчка. Вiн зрадiв, що вони з одного слова зрозумiли одне одного. - Ваша правда. На УкраПнi ще важче, нiж десь-iнде. I звiдтiль гаряче, i звiдсiль боляче, - i вголос проказав тi рядки, що весь час виринали в пам'ятi, коли Пхав, тiльки зараз уже додавши й останнi: Свiте тихий, краю милий, Моя УкраПно! За що тебе сплюндровано, За що, мамо, гинеш? 2 Аж голова йшла обертом. У паризькому салонi Њлизавети Василiвни графинi Салiас де Турнемiр, вона ж письменниця Њвгенiя Тур, збиралися до того рiзнi люди, що важко було зрозумiти, кому й чому, власне, симпатизуК сама господиня, i багато хто помилявся, зустрiвши тут своПх однодумцiв i вважаючи, Цвриродно, що й графиня таких же поглядiв i переконань, як вони. Та сьогоднi МарiП здалося, що в цьому НоКвому ковчезi, де переплуталися "сiм пар чистих i сiм пар нечистих", сьогоднi одностайно всi без винятку були зацiкавленi зустрiччю з новим гостем. Вона, Марiя, одразу пiзнала його, тiльки вiн з'явився у дверях I так поглянув на всiх, немов усi тут були його друзi i тiльки на Пхнього й чекали. А Њлизавета Василiвна i не попереджала про I нього! Певне, готувала сюрприз. Вона любила сенсацiП! Марiя побачила величезну постать i по тому, як прибулець h-обвiв усiх поглядом, одразу пiзнала легендарну людину. Адже i Рейхелi, i Герцен з Огарьовим, i Iван Сергiйович Тургенев, розповiдаючи про Бакунiна, обов'язково мальовничо описували "його зовнiшнiсть i з острахом та жалем зiтхали, так, так, навiть Герцен! - чи не втратив вiн, Михайло Бакунiн, за тi мiсяцi, коли був прикутий ланцюгом до стiни в камерi австрiйськоП тюрми, за ;довгi роки одиночного ув'язнення в Шлiссельбурзькiй фортецi, за ,часи сибiрського заслання, чи не втратив вiн своКП левиноП гриви, чи зберiг свiй гучний голос оратора, чи не зiгнулись його широкi плечi. Давнi друзi боялися, що побачать його дряхлим, немiчним, старим... Але Марiя вмить схопила все: нi, хоч скуйовджене волосся посрiблив сибiрський iнiй, воно й зараз здавалося левиною гривою, i сам не зiгнувся. Вiн наче одразу заповнив усю кiмнату собою, своКю великою, могутньою статурою, рухами, голосом. Певне, багатьом одразу мимоволi захотiлося заплескати в долонi, як при виходi знаменитого актора, хоча нiчого актор.ського, награного не було в ньому. Одразу вiдчувалася людина невсипущоП, непереможноП енергiП, захопленоП дiП. Графиня Салiас, експансивна, екзальтована до хворобливоП нервозностi жiнка, кинулась до нього. - Михайло Олександрович! Яке щастя! Ви на волi! Ви з на.ми! Ви в моКму домi серед друзiв! Друзi! До нас прийшов Михайло Олександрович Бакунiн, чудом врятований! - Вона простягла до нього руки, як простягають жiнки в костьолах до Христа. - Мене врятував Амур, - мовив Бакунiн, схопивши i поцiлувавши ПП руки. - Бог любовi? Ми знаКмо про ваше одруження з дочкою засланого поляка, - з почуттям мовила графиня, i в очах ПП замигтiли сльози. - Звичайно, бог послав менi чарiвне божественне створiння, щоб я ожив, але з неволi я врятувався, вiддавшись не богу любовi, а могутнiй сибiрськiй рiцi Амуру, i от проПхав Японiю, Тихий океан, Сан-Францiско, Панамський перешийок, Нью-Йорк, Бостон, Атлантичний океан i кинув якiр у Лондонi, де постiйно мерзенна погода, але в нагороду - воля i друзi! - Так, так, - глибоко зiтхнула Салiас, - вiд лондонських друзiв ми й дiзналися про вашу втечу, про ваш порятунок i дякували Пм за це повiдомлення в "Колоколе". Марiя теж згадала, з яким хвилюванням прочитала вона торiк, восени шiстдесят першого року, коли вже пiсля IталiП оселилася в Парижi, чотири короткi рядки, але великим курсивом на початку першоП сторiнки "Колокола". "Михайло Олександрович Бакунiн в С.-Францiско. Вiн вiльний! Бакунiн виПхав з Сибiру через Японiю i збираКться до АнглiП. ПовiдомляКмо з захопленням про це всiх друзiв Бакунiна" А потiм у першому номерi "Колокола" вже цього, 1862, року наприкiнцi журналу - "М.О. Бакунiн приПхав 27 грудня в Лондон" - i все. Та вже наступний номер вiдкривався великою статтею Iскандера-Герцена "М. О. Бакунiн". I таки Герцен писав правду. Вiн "бадьорий i свiжий", i з подвiйною любов'ю до народу, i ще дужче загартований "свiжим молодим повiтрям Сибiру". Як МарiП захотiлося побачити самiй Бакунiна! А зараз вона рада була, що Салiас так настiйно наполягала, щоб сьогоднi Марiя обов'язково завiтала до неП, але не пояснювала чому. Бакунiн тиснув усiм руки, i МарiП здалося - вiн певний, що потрапив у коло своПх однодумцiв. До того ж тут було, як завжди, багато полякiв. Насамперед графиня познайомила його з професором Вiзинським, своПм близьким другом. Професор Вiзинський мав посаду в секретарiатi князя Чарторийського, навколо якого кублилось аристократичне праве крило полякiв-емiгрантiв. Марiю дивувала близькiсть графинi з цим професором, але ж, може, це була посада просто для грошей, щоб мати на що жити? Ще для багатьох слова "поляк" i "революцiонер" були синонiмами, як сказам Герцен у Лелевеля, та вони ж обидва дуже добре розбиралися, куди стремлять рiзнi "крила" польського орла - i праве, i лiве... Для Бакунiна справа Польщi тепер стала idйe fixe, i вже за хвилину гуркотiв його голос оратора, ватажка мас, немов вiн був не в салонi графинi Салiас на rue Marbeuf, a десь принаймнi на площi, якщо не на барикадi. - Росiя! Польща! Слов'яни! Це моК останнК слово! - I дiло, дiло, - молитовне склавши руки, проказала графиня. - Сказати "дiло" - це надто честолюбно! - заперечив Бакунiн, немов одмахуючи рукою це твердження i дивлячись не на неП, а обводячи поглядом усiх присутнiх. - Щоб служити цiн справi, я ладен iти в барабанщики й навiть у прохвости. Я тринадцять рокiв був позбавлений полiтичного життя, жадаю цiКП дiяльностi. Людина щаслива лише тодi, коли дiК. Для мене мета - славна вiльна слов'янська федерацiя - Кдиний вихiд для РосiП, УкраПни, Польщi i взагалi всiх слов'янських народiв! - Познайомтеся, ось письменниця УкраПни - Марко Вовчок, Марiя Олександрiвна Маркович. - Салiас обняла Марiю i трошки пiдштовхнула до Бакунiна. - Дочка славноП УкраПни! Прекрасна слов'янка! - потиснув Пй руку Бакунiн. Та МарiП здалося, хоч вiн i дивиться на неП, але не бачить. Вiн захоплений своПми думками, своПми словами, усiм новим товариством. Нi, вiн не милуКться собою, але вiн сприймаК усiх у цiлому, не зупиняючись на кожному, i ПП справдi саме так, як "дочку славноП УкраПни", поневоленоП УкраПни, а тому близькоП йому. Цього вже було досить для МарiП. А втiм, вона помилялася. Вiн зупинився коло неП на хвильку. - Ми ще побачимось iз вами, - сказав вiн. "Може, вiн хоче передати щось вiд Олександра Iвановича?"майнула думка у МарiП, а Бакунiн вiв далi: - Я хочу знати про ваш народ, а хто, як не письменник, знаК його життя? Ми ще побачимось! - Бiльше того, письменник повинен мати справу з серцем i душею народу, - тихо сказав МарiП юнак, що стояв поряд. Це був вiрмен Мiкаел Налбандян. Вiн також нещодавно приПхав з Лондона i познайомився з МарiКю тут, у салонi Салiас, але Пх наче ранiше заочно познайомив Герцен, бо Налбандян приПхав з його дорученнями, i Марiя допомагала Пх виконати. Вона завжди не просто охоче, а з радiстю брала на себе обов'язки поштаря, зв'язкiвця, квартир'Кра. Про Налбандяна Герцен казав: "Золота людина, вiддана безкорисливо, вiддана наПвно, до святостi". Це одразу вiдчула Марiя i заприятелювала з ним. - Яка людина! - мовив мiж тим Налбандян, кивнувши готовою на Бакунiна, котрий усе щось палко говорив коло чайного столу, оточений купкою полякiв. - Та чомусь поряд з подивом i навiть захопленням менi трохи й шкода його. Вiн не вважаК на реальнi можливостi, i вражаК якась дитяча безпораднiсть в реальному життi, якоП вiн сам не помiчаК... - Тому ви так гаряче взялися допомогти йому влаштувати приПзд його дружини сюди? - спитала Марiя. - Ви ж при менi радилися про це з Iваном Сергiйовичем. - Звичайно, хоча, чесно кажучи, я не знаю, чим вона зможе йому стати в помiч. Але це необхiдно зробити для нього. Слава богу, дружина вже вирвалася з Сибiру, зараз вона у його рiдних. Треба, щоб ПП випустили сюди. Адже вона зовсiм юна, вiн каже - просто дитина. Вiн безмежно сумуК за нею i непокоПться. - Важко уявити його одруженим, - замислено мовила Марiя i подумала: "А ще до того ж щасливим одруженим". - Якi вони не схожi - Герцен i Бакунiн, - раптом сказала вона. - О, так, - погодився Мiкаел. - Вони тепер пiсля радостi першоП зустрiчi багато сперечаються. Бакунiн далеко ближчий з Миколою Платоновичем Огарьовим, i, уявiть, Герцен, хоч i нехотя, iнколи поступаКться i дiК за Пхнiм бажанням. - Герцен? Людина таких мiцних власних уподобань, з таким тверезим, блискучим, самостiйним розумом? - Не скидайте з терезiв сили дружби. Справдi. Сила дружби. Пам'ять молодостi! I - схиляння перед перенесеними муками, перед слiдами вiд ланцюгiв. Це щось та значить, Пй, МарiП, розповiдали, як з приводу одного iнциденту в Сибiру, що торкався Бакунiна, Герцен вiдмовився дати спростовання в "Колоколе", сказавши: "Що ж, правда - правда-матка, але й Бакунiн менi Бакунiн!" Все-таки ця жадоба дiП така заразиста. Швидше б побачитись вiч-на-вiч з Бакунiним. Хочеться дiзнатися, що вiн думаК про конкретнi дiП. Про це, звичайно, не заговориш у салонi Њлизавети Василiвни. Вона одразу вiдзначила Марiю серед усiх жiнок, якi бувають тут, - жiнок, правда, буваК дуже мало, - i завжди запрошуК до себе, не лише вечорами, коли буваК багато народу, а й просто посидiти, погомонiти вдвох. - А ви не збираКтесь скоро до РосiП? - спитав Налбандян. - Збиралась i збираюсь. Та от Iван Сергiйович у листах настiйно радить тепер не Пхати, - враз посмутнiвши, вiдповiла Марiя. - Справдi, може, вам i небезпечно Пхати пiсля такого розгрому? Михайлов засланий, Чернишевський сидить у Петропавловськiй фортецi, там же ПисарКв, Шелгунов. Журнали закритi. Ви з багатьма з заарештованих листувалися чи були просто знайомi. Звичайно, знають i про вашi зв'язки з Лондоном. Нi, таки справдi вам не варто Пхати тепер. Зачекайте трохи. - Я й так довго чекаю, а треба бути дома, - тихо вiдказала Марiя. Вона замовкла, думаючи про своК. Треба бути "вдома". Де?.. Одразу перед нею з'явилося обличчя Сашi... Мiж iншим, вiн уже, певне, повернувся з лекцiй i чекаК, може, вона зайде до нього сьогоднi увечерi... а може, чекаК на неП в ПП пансiонi, тут же в цьому домi... Вони ж мешкають з Салiас в одному домi, тiльки на рiзних поверхах. ...Сумну ПП мовчанку увiрвали ще голоснiшi, нiж ранiше, вигуки Бакунiна. Вiн душив у обiймах невеличкого чоловiка, який тiльки-но зайшов. - Ви задушите милого Фрiча! - кинулася рознiмати Пх графиня, але Бакунiн не випускав з обiймiв чоловiка, та й той, кого назвали Фрiчем, не пручався, вiн припадав головою до грудей Бакунiна. - Скiльки рокiв! Подумати, скiльки рокiв! - О, це чеський письменник Фрiч, - шепнула Марiя Налбандяну. - Та ви ж його, певне, знаКте, вiн же був у Лондонi, про нього писали менi i Олександр Iванович, i Iван Сергiйович, щоб я обов'язково з ним познайомилася. Ви ж знаКте його? - Звичайно, знаю! А ви встигли познайомитись? - Встигла, встигла i дуже цьому рада, - прояснiла знову Марiя. - Яка чудесна людина i над усе любить свою Чехiю! А яка в нього мила родина, i жiночка, i хлопчик пикатенький, я люблю бувати в них. Фрiч уже звiльнився вiд обiймiв Бакунiна i з щасливим розчервонiлим обличчям дивився на присутнiх. - Панi Марiя! Добрий вечiр! - гукнув вiн по-чеськи. - Ви не знайомi? - спитав вiн Бакунiна. - Це ж украПнська Вожена Немцова! Пам'ятаКте нашу прекрасну письменницю Божену? Так от - це украПнська Вожена - Марко Вовчок, Пй тiльки розкажеш якусь чеську казку, а вона у вiдповiдь з десяток украПнських варiантiв! Наш Неруда заграв колискову, - а вона двадцять украПнських проспiвала, одна вiд одноП краще! Познайомтеся! - А ми вже знайомi, - вiдповiв Бакунiн, i цього разу МарiП здалося - вiн глянув справдi на неП. Њлизавета Василiвна запросила всiх до дуже скромного столу Що було на столi - не мало значення, адже вона жила зовсiм небагато. Вона радiла, що у неП в салонi вiдбувалися такi зустрiчi, вона пишалася ними, Пй здавалося: саме тут, у неП, вершаться великi справи, розв'язуються серйознi полiтичнi питання. Вона з гордiстю любила згадати, що саме вона була редактором журналу "Русская речь" (правда, дуже обмежено-лiберального i досить скромного щодо передових iдей). Але ж пiсля студентських заворушень у Москвi, в яких брав участь ПП син, а в ПП московському "салонi", як i тепер тут, у Парижi, збиралися рiзноманiтнi люди - вiд помiркованих професорiв до революцiйноП молодi, - Пй все-таки натякнули, щоб вона поПхала з Москви. Участь ПП сина в студентських заворушеннях була зовсiм невеличка, його й не заарештовували, навiть не затримали, коли вiн сам прийшов до полiцiП i сказав, що хоче подiлити долю товаришiв. Але потiм вiн поПхав у числi трьох делегатiв вiд студентiв до Петербурга клопотатися за потерпiлих. Взагалi це був чесний порядний хлопець. У всякому разi, нi мати, нi син не стояли осторонь громадського життя. Переконання Пхнi були нестiйкi i якiсь строкатi, як i ПхнК оточення в Парижi. Та хiба мало було таких? I вiд цiКП строкатостi голова йшла обертом. Iнколи Марiя думала: "Всi наче вбираються на свято якесь, а свято це не веселить, а тiльки шумить Пм". I коли Пй здавалось, що з'явилась от людина дiП, - вона загоралась i хотiла пiзнати ПП дужче. Адже ПП жива душа жадала живих людей! А коли вже хтось цiкавиться УкраПною, як цей милий Фрiч, або неймовiрний Бакунiн, та ще з таким революцiйним вантажем за плечима, - як не спалахнути надiями на участь у справжньому, потрiбному, живому дiлi? 3 Саша нервово поглядав на годинник i вже не думав про те, якi матерiали треба замовити на наступнi днi в цiй бiблiотецi, де вiн часто працював, - треба ж було, нарештi, закiнчити свiй проект, треба написати деякi статтi, як радила йому Маша. Вiн уже не мiг думати про це. Вiн дивився на стрiлки - i на ту, що показуК години, i на ту, що показуК хвилини, i розраховував у думках, де зараз може бути Машенька, Марiя? Вона, мабуть, уже закiнчила свою працю за столом, своК писання, над яким сидiла цiлу нiч, тiльки-но вони розсталися, i, певне, всенький ранок. Оцi ще дячки, попи та черницi, якi, вона признавалася, Пй навiть сняться i не дають спокою, поки вона про них не напише! Та зараз уже перша година - снiданок у всьому Парижi! Значить, вона нашвидку поПла в пансiонi, де мешкаК, або по дорозi в якiйсь "crйmerie", якщо спiзнилась своКчасно спуститися до Пдальнi i не схотiла завдавати зайвих турбот господинi i служницям, i побiгла. Куди? Вчора вона сказала, що Пй неодмiнно треба забiгти хоч на хвилинку до лiкарнi, до госпiталю для бiдних, вiдвiдати нещасну жiнку, яка жила на мансардi того ж дому, де й МарiПн пансiон Вона, ця ще не стара жiнка, зовсiм самотня, i, крiм МарiП, нiхто не вiдвiдуК ПП, безнадiйно хвору, вже приречену Саша знаК - Марiя обов'язково купить по дорозi якiсь фрукти, найдешевший букетик квiтiв, заощадивши на власному снiданку. Марiя казала, - нiде, в жодному мiстi, вона не бачила, щоб так любили квiти, як у Парижi. Хiба можна уявити паризькi вулицi, бульвари, парижан без квiтiв? Бiжить якась бiдна модисточка з роботи i обов'язково зупиниться купити мiкроскопiчний букетик з кiлькох фiалочок. "Дивись, дивись, Сашенько, - часто в захопленнi торсала Сашу за руку Марiя, - он, бачиш, робiтник на риштованнi, та он, у синiй блузi, камiння кладе, а на кашкетi у нього квiтка!" Вона була в захватi вiд квiткових базарiв. Скiльки Пх тут, у Парижi, i в самому центрi, i на набережних Сени, i в передмiстях. Один, найпишнiший та найдорожчий, коло церкви святоП Магдалини, туди приходять i приПздять розчепуренi панi i купують розкiшнi квiти, дивовижнi рослини, що Пх квiтникарi викохують i доглядають як дорогоцiннi скарби i серед зими продають дари лiта й пiвдня. Звичайно, вони коштують недешево! Але ця купiвля не хвилюК МарiП, ПП бiльше зворушуК, коли якась бiдна жiнка, рахуючи i перераховуючи в своКму гаманцi заощадженi кiлька су, виторговуК малесенький горщик з квiткою i пуп'янками - обов'язково приглядаКться, щоб були пуп'янки, з надiКю, що цвiстимуть довго, вона поставить його у себе на вiкнi десь високо-високо, десь на сьомому поверсi у своПй мансардi, i радiтиме, i милуватиметься шматочком живого поля серед цих кам'яниць. Найвеселiшi й найдешевшi старi базари на набережнiй Сени - цiлi поля троянд раптом виникають перед очима. I зовсiм тут iншi продавщицi, нiж на звичайних ринках з м'ясом, рибою, птицею. На квiтникових - вони найпривiтнiшi, невимушене люб'язнi, доброзичливi, особливо люблять продавати й давати рiзнi iнтимнi поради при цьому молодим дiвчатам та юнакам. Але Маруся волiК купувати квiти у вуличних продавщиць - невеличких дiвчаток, Пх тут безлiч - i пiдлiткiв, i зовсiм маленьких. Однi жвавi, моторнi, задерикуватi, вони своПм базiканням забивають памороки покупцям, вулиця - Пх рiдна домiвка, вони й спiвають, i пританцьовують, а вже як посваряться мiж собою, то такий гвалт здiймуть, вчепляться у волосся одна однiй, зберуть навколо себе юрбу людей i раптом, несподiвано для всiх, вмить усе припинять! Маруся купуК не в таких розбещених, а в скромних, худеньких,тихих дiвчаток. Якось довго не могла заспокоПтись. Побачила одну дiвчинку, блiденьку, як прив'яла квiтка, i останнiй крихiтний букетик у ПП кошичку був уже прив'ялий, жалюгiдний... Дiвчинка в благенькому платтячку - Пй явно було не тепло - сидiла на сходах церкви i мрiйно дивилася на блискучi, залитi газовим свiтлом, галасливi, багатолюднi вулицi. Звiдси, з горба, де стояла церква, вiдкривалася чудова панорама вечiрнього Парижа. I Марiю вразив цей мрiйний, вiдчужений вiд злиденноП повсякденностi звичних принизливих турбот погляд, у якому були i милування, i насолода, i мрiя про щось неясне, але казково чарiвне. Марiя не могла пройти мимо. Зупинилася, купила той останнiй прив'ялий букетик, складений з коротеньких, негодящих для справжнього букета квiтiв. Дiвчинка спокiйно пояснила, що вона живе у дорослоП квiтникарки, яка продаК квiти на базарi, а вона робить своП букетики iз забракованих рослинок, i коли продасть усi, все-таки дещо приносить додому i, значить, сама заробляК на хлiб, а ця квiтникарка - мамина подруга, а мама померла. - Ти знаКш. - схвильовано розповiдала Маруся Сашi, - мене дивуК в цих дiвчатках, i в цьому бiднятковi, якась власна гiднiсть, абсолютна вiдсутнiсть бажання викликати до себе жаль. Вона раптом спитала мене: "Ви, певне, з чужоП сторони? Я це бачу. Правда, наш Париж чарiвний? Я не можу намилуватися ним. Увечерi, коли менi пощастить розпродати все, так, як сьогоднi, я люблю сидiти, i дивитися, i дивитися, i думати". - "Про що?" - спитала я ПП. "Про все. Про все, що хочу, можу думати". Марусi так хотiлося ще побачити те дiвча. Вона кiлька разiв проходила вечорами повз ту церкву, приглядалась на бульварах до кожноП юноП квiтникарки, щоб знайти ту маленьку мрiйницю. Але хiба це можливо в Парижi, де так легко загубитися маленькiй самотнiй душi. Спочатку МарiП важко було призвичаПтися до цього переплутаного життя, вона в цьому навiть Сашi не признавалась, навпаки, усiх дивувало, як швидко вона пристосувалась до всього. Може, в своПх попереднiх мандрах i в IталiП, i в Лондонi, i в перших поПздках до Парижа вона вже звикла i до рiзноманiтноП юрби, блиску багатства i поряд жахливих злиднiв жебрацтва, до галасу великих мiст. Та тепер, коли вона надовго оселилася в одному мiсцi, вона бiльше почала приглядатися i прислухатися до цього небезпечного руху, дражливого гомону блискучих вулиць, до таКмничого мороку старих занедбаних провулкiв, де селилася злиденна бiднота, - ой, як боявся Саша, коли вона блукала там сама! - до околиць, звiдки натовпом сунули вранцi, коли ще й на свiт не благословлялось, робочi люди... Люди! Скрiзь ПП притягали, вабили, цiкавили люди. Не багатiП, не "вищий свiт" - про них вона нiколи не писала й не напише, а найдужче - робочi, працьовитi люди: старi, молодi i особливо дiвчатка, пiдлiтки, дiти. I в кожнiй iстотi Пй хотiлося розгледiти власне життя цiКП iстоти. Вона думала, як же воно розвинеться i збережеться у цьому вирi такого великого, живого, грiшного, i чарiвного, i бездомного, i такого, що всiх може притулити, мiста, як Париж. Бо так легко загубитися в ньому... I от зараз вона йде до хвороП жiнки, яка лежить у величезнiй лiкарнi для бiдних. I коли Марiя вп