титут? - I працюК тут у Межовiй палатi землемiром, - пiдхопив Дорошенко. - Вiн живе в "куренi" у батька "отамана курiнного" - Носа. Ви його бачили сьогоднi в ролi Миколи. - А, так? Значить Андрущенко близький з Носом? Нiс у вас тут проводир, чи що? - Я б не сказав. Це Кулiш охрестив Носа "курiнним отаманом", та ви ж знаКте самi, який далекий сам Кулiш вiд революцiйних настанов. Менi здаКться, що й з Носом у Андрущенка глибокого взаКморозумiння у поглядах i справжнього контакту нема, особливо останнiм часом, коли чекають дiП, а не балачок у приКмному товариствi. Нiс - добра людина, нiчого не скажеш, порядна, украПнський просвiтитель, але далi цього не пiде. Андрущенко, його товаришi - це люди, котрi зв'язанi з дiлом. - Зрозумiло. Власне, в киПвськiй "громадi" таке ж розшарування, не лише в украПнськiй, у польськiй гмiнi немало людей, якi дбають лише про нацiональне вiдродження. Це природно, ви ж самi, Iлля Петровичу, бачите, що полякам терпець урвався. - А украПнцям? - Звичайно, також. Але коли б усi зрозумiли, що справа не лише в польських та украПнських школах. Я знаю, знаю, - гадаючи, що Дорошенко хоче йому заперечити, зупинив його рухом руки Тедзик, - рiдна мова, навчання на рiднiй мовi, це, може, й перший крок визволення нацiП, але ж ви самi давали менi читати Герцена - i школа, й освiта нiщо, коли народ безправний i голодний, коли все в руках панiвноП верстви, якоП б нацiП вона не була! Тепер, ви самi знаКте, ми напередоднi великоП рухавки - польського повстання. Але ж треба, щоб зрозумiли, за що повстання! Чи пiдтримаК нас народ? У деяких селах по дорозi я мусив критися, щоб селяни не вiдвели мене до вiйськовоП сторожi, тiльки тому, що я лях, селян нацьковують, i я б сказав, дуже влучно використовують настанови й настроП тих груп польських панiв, якi мрiють про вiдродження Польщi в якихось ефемерних кордонах сивоП давнини... - Нехтуючи тим, скiльки тодi украПнцi терпiли вiд шляхти. - Звичайно, це одна з найбiльших погроз для рухавки. - А ви, Тедзику, гадаКте - нашi села, наш народ не напередоднi повстання? Адже здебiльшого не хочуть пiдписувати уставнi грамоти, вiдробляти за землю. От коли б усе це обурення, народний гнiв та в одне рiчище... Адже я певен, не скрiзь i не всi селяни ладнi кожного ляха вiдвести до полiцiП! - О нi, я сам потрапляв зовсiм у протилежнi умови... - I Тедзик хотiв розповiсти про останню свою зупинку в сiм'П Василя та Марини, але Дорошенко вiв роздумливо далi: - Менi здаКться, саме на нас велика провина, по-перше, що ми далеко вiд народу, по-друге, i серед нашоП iнтелiгенцiП, серед нашоП молодi нема також цiлковитого розумiння нагальних потреб i навiть просто взаКморозумiння помiж себе. Iнколи менi здаКться, що i Герцен, i листiвки "МолодоП РосiП", i все - це глас вопiющого в пустинi. А тих, що розумiють i ладнi життя вiддати, - таких жменька. Але що ж, хай поки що жменька, з кожним днем вона ростиме, наша жменька! - Я й приПхав, власне, прийшов, щоб зв'язатися з вашою жменькою i розповiсти, що робиться у нас i що ми гадаКмо робити. - Це я зрозумiв одразу. Я зведу вас з Андрущенком. - За це ви матимете вiд мене подарунок. Може, ви пам'ятаКте маленького гiмназиста НемирiвськоП гiмназiП Стефана Бобровського. Та нi, певне, нi, вчився вiн тiльки в молодших класах, а потiм переПхав до Санкт-Петербурга. - Але це вiдоме прiзвище, я не раз його чув. - Один брат, юрист, зараз на Бердичiвщинi, другий - офiцер, штабс-капiтан, а сестра Евелiна - дружина нашого польського поета. Його вiршi спiвають тепер у костьолах,, як гiмни й молитви! Вони, брати i сестра, рано лишились сиротами, i Стефан мусив просто змалку заробляти репетиторством, щоб самому вчитися. Але здiбностi в його блискучi, в шiстнадцять рокiв вiн був уже студентом Петербурзького унiверситету, та, здаКться, з другого чи третього курсу перевiвся до КиКва й швидко перейшов на нелегальне становище. - Значить, не для навчання перевiвся? - Нi, звичайно. Вiн налагодив у нас, у КиКвi, друкарню. Тепер я можу вам розповiсти про це. Вiн передрукував росiйську листiвку "Великоросе", видав польську газетку "Вiдродження", в якiй писав саме за настановами Герцена: кожен народ маК право на самостiйне життя, на спiлкування з iншим лише за власним бажанням... - До нас вони не дiйшли, - здивувався Дорошенко. - Може, в Андрущенка К, так вiн менi показав би. - Певне, нема, оце й К мiй подарунок вам! Але тiльки прочитати, я мушу подарувати братикам-полякам, щоб у них у головах трохи прояснiло. Ви не уявляКте, з якими труднощами я зберiг цi аркушики! Але я обiцяв Стефану... До речi, Стефан був у великiй дружбi з пiдполковником Красовським. - Чому "був"? - Бо зараз Стефан далеко. Невiдомо де. - Його заарештовано? - На щастя, нi. Вiн встиг утекти, коли викрили його таКмну друкарню. Уявiть собi його винахiдливiсть i смiливiсть! Вiн налагодив друк прокламацiй i своКП газетки - знаКте де? У друкарнi КиКво-ПечерськоП лаври! - КиКво-ПечерськоП лаври!? - не вiрячи власним вухам, перепитав Iлля Петрович. - Так, так, там, де друкували житiя святих та портрети архiКреПв та митрополитiв i дещо, - Тедзик лукаво примружився, - на замови полiцiП, ну, там усякi бланки тощо, i поряд iз цим - першi у КиКвi революцiйнi листiвки! - Нова iсторiя для КиКво-Печерського патерика! - усмiхнувся Дорошенко. - Коли б у нас був свiй Дюма, вiн би використав це для роману. - На жаль, це не в романi, а в дiйсностi. Якийсь негiдник, мерзотник-провокатор виказав майже весь пiдпiльний гурток у КиКвi. Нагрянули з обшуком i в друкарню, знайшли лiтографськi каменi, примiрники надрукованого, що не встигли винести. А втiм, дещо встигли винести ранiше й розповсюдити, навiть пiд час киПвських славнозвiсних контрактiв. - А сам Бобровський? - Стефан утiк, попереджений про обшук, а з ним i мiй добрий товариш, студент Сашко Крилов, украПнець, закоханий у Шевченка i Марка Вовчка. Де вони зараз - не знаю. Може, навiть за кордон подалися. Вiн не раз казав, Стефан: "Коли б менi за кордоном опинитися i вiч-на-вiч побачитися з тими князями та панами, що з Парижа намагаються керувати польським рухом". Я певен, що вiн уник арешту, а арештiв було досить за цей час! Сам собi не вiрю, що я тут iз вами сиджу. Пiсля кожноП панахиди по розстрiляних поляках, по Лелевелю у Житомирi, КиКвi та скрiзь - сотнi арештiв. Наче якийсь морок насунувся на свiт. ЗнаКте, у мене весь час перед очима величезний чорний хрест з бiлими смугами i червоними квiтами... - Тедзику, я знав, що ви всi трохи мiстики, але до такоП мiри... Який хрест? Чому це вам ввижаКться хрест? - Це зовсiм не мiстика, а цiлком реальний хрест. Хiба ви не чули? У Житомирi вночi проти собору на площi водрузили хреста, мабуть, близько шести аршинiв заввишки, пофарбованого у чорне з бiлим i з написом: "Na pamiatkй zamordowanych polakov 1861 року". На хрестi цьому висiли вiнки з живих квiтiв. Я бачив цей хрест, мене саме тодi з Сашком Крилевим послали до Житомира. Цей хрест - для мене наче початок усiКП трагедiП. Полiцiя ще вдосвiта зняла його й кинула & дровник пожежноП команди, де валявся пожежний реманент. - Яке безглуздя! Це ж, певне, лише викликало обурення! - Несамовите. Але спочатку люди намагалися стримати своП ображенi почуття. Зiбрався великий натовп, всi житомирськi поляки. Серед натовпу, що рушив до начальства - генерала, - найбiльше було жiнок. Так, так, пань i панянок, усi в жалобi. Серед них Ганна Пустовойтова - дiвчина, яка i в костьолi заспiвувала забороненi польськi гiмни пiд виглядом молитов, ПП потiм хотiли запроторити в монастир, так мати зумiла довести, що вона католичка, i якщо ПП зашлють в православний монастир - вона дiйде до самого папи у Ватiканi. Так от, на переговори з генералом пiшли три панi - жiнки, а не чоловiки, пiдкреслюю це! Вони просили вiддати хрест i дозволити справити панахиду. Нiчого з того не вийшло. Телепень-генерал перелякався, розгубився, тримав себе брутально. I що ж? Врештi йому довелося вiйськом, зброКю, пострiлами розiгнати тисячний натовп, який цiлiсiнький день уперто й смiливо стояв на майданi. Пострiли, звичайно, зробили своК. Вночi арешти, облави. Житомир оголосили на вiйськовому становищi. Я з Сашком ледве втекли. А коли б ви побачили, що робилося в КиКвi на панахидi по Лелевелю! Тисячi зiбрались, не лише поляки. Костьол не мiг всiх умiстити. Навколо церкви стояли навколiшках i спiвали! Наче зараз бачу, як з церкви виходять разом Стефан Бобровський, пiдполковник Красовський i професор Коперницький. Разом. А потiм, потiм, не можу i зараз не засмiятися, коли згадаю чудову картину - студенти примусили жандармського полковника, вiдому архiбестiю, який привiв вiйсько, стати навколiшки й спiвати "Боже, котрий Польщу...". Нi, ви тiльки уявiть його перелякану огидну пику! Вiн ледве врятувався вiд лютi й самочинноП розправи натовпу. Сашка таки захопили, одразу вiддали в солдати, та вiн з казарми втiк i на Подолi переховувався. Я скористався його досвiдом i також втiк, коли й мене забрали в казарми. - Ой, милий мiй Тедзику, i попри всi страшнi пригоди ви зберегли почуття гумору i життКрадiснiсть. - Дорогий мiй Iлля Петровичу, пригоди ще не скiнчилися. Вони лише починаються. А зараз на мене просто повiяло таким спокоКм тут у вас, у Чернiговi, пiсля Житомира, КиКва. Я розумiю, i тут, певне, своП справи й пригоди, але зараз, пiсля всього, що я зазнав, - раптом "Наталка Полтавка"... Чудове сопрано... А по дорозi, в однiй хатi, де мене трохи вiдiгрiли, - одного сина забито, другий у в'язницi посидiв, а жiнку його, прегарну молодичку, пороли з iншими селянами, коли каральнi загони розтлумачували людям про волю! Чого я тiльки не набачився i не начувся по дорозi! Хвилинами здавалось: тiльки пiдклади скiпочку - i займеться пожежа... - Але, як трапляКться на пожежi, - вiйне вiтер, та саме на солом'янi стрiхи. Та буваК - люди бiжать рятувати - хто з вiдром та цебром, хто з багром, а баба Христя з iконою. Поки що багато наших балакунiв у ролi баби Христi - там горить, а вони з молитвами! - Але ж треба, щоб горiло! -• Коли iнакше не можна - звичайно, треба. Але, бiдний хлопче, ми так забалакалися, ви зовсiм з лиця спали. Лягайте швидше i можете в мене цiлком спокiйно спати. МоП хазяП до того статечнi й поважнi у мiстi добродiП, що нiякоП пiдозри не викличуть. Мене, правда, одного разу потурбувало начальство з наказу попечителя, та потiм майже перепросили, що на такого смирного та тихого учителя недобре подумали, - засмiявся Дорошенко. - А може, це все-таки негаразд, що я у вас? - Облиште це. Завтра я зведу вас з Андрущенком. Вiн часто буваК у нашого байкаря Глiбова. А втiм, може, краще Глiбова не вплутувати. Я сам до Андрущенка зайду i домовлюсь, як i де вам побачитись. Отже, вмощуйтеся тут, на лiжку. - Нiзащо в свiтi. А ви ж де? - Я на канапi. - Нi, я на канапi. - Ну, ви вже не командуйте над хазяПном! Господаря треба слухати, та ще й учителя, хоч i колишнього. Тедзик знав, незважаючи на тиху вдачу, як Iлля Петрович скаже, так тому й бути. Загасили лампу. - Вам не холодно? Зручно? - спитав турботливо Iлля Петрович. - Чудово. Як боже дКцко в колисцi. За цi днi втечi вiн справдi вперше спокiйно заснув, бо, нарештi, мiг перепочити. Трохи перепочити, а там знову хай буде, що буде. А зараз - вiрний друг поряд. 7 Що ж, весь час на ПП шляху були такi несподiванi крутi повороти, якi цiлком змiнювали ПП життя, хоч зовнi це нiкому не було видно. До ПП раптових подорожей, змiни мiст, адрес якось всi знайомi вже звикли. Навiть дивно було, що вже понад рiк не виПздила Марiя Олександрiвна з Парижа. Правда, весь час казала дальшим знайомим, що незабаром повернеться до РосiП, а ближчi, знаючи ПП вдачу, i не розпитували дуже... ...I от поПхала. I зовсiм не так, як гадала навiть у листах до Опанаса. ...ЏП спитав Сахновський, повернувшись з Лондона, чи зможе вона швидко, не гаючись, зiбратися i поПхати до Петербурга? "Це було б для нас надзвичайно зручно. Адже ви поПдете в своПх видавничих справах, бачитиметеся з багатьма людьми, з тими, що вам потрiбнi, побачитеся i з тими, що й нам зараз потрiбнi, принаймнi передасте Пм на словах навiть через спiльних знайомих. Для вас небезпеки нiякоП не буде". Марiя аж спалахнула. Вона поПде, звичайно, поПде, про що тут може бути мова? Џй справдi давно треба самiй навiдатися до Петербурга. - I ви ж скоро повернетесь. Чи не так? - Я зроблю все так, як вам потрiбно. Вам треба, щоб я там не забарилась? - Авжеж. * * * I от вокзал. ПоПзд. - Не сумуй. Я незабаром повернуся. Полагоджу всi справи в редакцiях i швиденько до вас, - шепоче вона Сашi. Карл Беннi, Пхнiй "придворний лiкар", i Олександр Сахновський делiкатно вiдiйшли вбiк. - Ав Чернiгiв ти не поПдеш? - пошепки вже вкотре питаК Саша. - Звичайно, нi. Ти сам же розумiКш, там таке зараз робиться! Ще застряну, а Богдась тут. Ти менi пиши щодня, обов'язково щодня. - I раптом додаК несподiвано для нього, бо його вже трошки вкололо, що тiльки про Богдася: - Ми ж це вперше з тобою розлучаКмось. Як я там без тебе буду, серце моК?! Пй здаКться, вони все життя були разом - вона i Саша. За цi слова, за цей погляд любимих ясних очей вiн вмить i прощаК, i забуваК своП ревнощi до Богдася, до Опанасових листiв, до "придворного" медика Карла Беннi, до таКмничого Сахновського, ласкавоП уваги Тургенева, небезпечних побачень з Бакунiним i Фрiчем. Саша сам звертаКться до Беннi i Сахновського: - Панове, правда, МарiП Олександрiвнi нема чого турбуватися про Богдася? Адже ми всi вiдповiдаКмо. - Така шкода, що вiн зараз на заняттях i не змiг прийти, - зiтхаК Марiя. - Я вас усiх дуже прошу! - Про це i просити не треба, - запевняК меткий, швидкий Карл Беннi. - Щодня Олександр Вадимович надсилатиме вам бюлетенi. - I, схаменувшись, що сказав не дуже тактовно, виправляКться: - Я так звик писати iсторiП хвороб, що боюся обмежитись лише повiдомленням про температуру, шлунок або просто писати habitus normalis. Ну, а Сахновський, ви ж знаКте, i п'яти хвилин не може на мiсцi всидiти. - Не перебiльшуйте, Карле, i не вселяйте тривоги в материнську душу. Я обiцяв перевiряти всi уроки з математики, i це я виконаю найсумлiннiше, навiть коли б для цього треба було приПхати з Лондона хоч на кiлька годин. - З вас станеться! - засмiявся Беннi. - Дле, МарiК Олександрiвно, я тепер нiкуди не збираюсь, отже, математика i здоров'я забезпеченi, за решту вiдповiдаК Олександр Вадимович - iсторiю, лiтературу й право. - Я розумiю, право Богдася на розваги? Чи не так? - пожартував Саша. - Побалуйте його без мене, але не дуже, - з м'якою усмiшкою обвела всiх поглядом Марiя. - Та я вас прошу теж нам писати, - попросив Сахновський, - як там у Петербурзi, i швидше повертатися. Ви ж знаКте, без вас нам усiм буде не те життя, не лише Богдасевi. - Просто таке нудне, що це може зле вiдбитися на моПх пацiКнтах!. - додав Карл. А Саша не мiг нiчого сказати! Та вона й без цього знала, як йому буде погано без неП. - Треба вже сiдати у вагон. До побачення! - вона тисне руки усiм трьом. Кожному з цих трьох хочеться зайти за нею в купе, i кожному здаКться, що саме йому треба це зробити. Але вона дивиться у вiкно на цього щасливчика - Олександра Вадимовича, i, певне, той зараз опиниться коло неП. Але Саша не стрибаК у вагон, хоча йому здаКться - вiн мусить бути там у останню хвилину, вiн просто вагаКться... Та тут сюрчок - i поПзд рушаК, i вони троК махають руками, скидають навiть капелюхи, бiжать кiлька секунд по перону поруч з вагоном, кожен намагаКться вловити востаннК погляд, прощальну усмiшку, i кожен з них, не кажучи про це рештi, думаК: "Чому такий неспокiй у очах, такий сум, незважаючи на усмiшку? Та нi, то просто Reisefieber i неспокiй за сина..." Вона стоПть бiля вiкна, поки зникаК з очей перон, ПП вiрнi Друзi, увесь вокзал, але ще довго в темрявi мигтять вогнi Парижа, поволi рiдшають, рiдшають i нарештi зовсiм зникають, поПзд мчить у пiтьмi. I Пй здаКться, що вона, одна-однiсiнька, вирвалася iз звичайних берегiв i мчить кудись у безвiсть. Вона Пхала до Петербурга, де не була бiльше як три роки. I не поверталася, а Пхала наче нишком, поспiхом, треба було, i сама вона хотiла, щоб якнайменше людей знали про цю подорож, i не тiльки з тих причин, про якi дбали Сахновський i його товаришi, а й через саму себе. Хiба вона знала, як обернеться ця поПздка... За цей час усе так змiнилося. Змiнилися люди. ВзаКмини з ними. Хоча вона ще часто питаК, що думаК про те або iнше Iван Сергiйович, але вирiшальною буваК своя власна оцiнка. Марiя вже лежить на нижнiй полицi спального вагона. Сусiдка спить. Вона й не розглянула ПП як слiд. Якась немолода, провiнцiйна жiнка. Для годиться привiталися i, на щастя, швидко вмостилися спати. Џй треба бути самiй iз своПми думками. Хоч вона й дуже втомилася за останнi днi квапливих зборiв до несподiваноП подорожi, але сон, як то часто буваК у перевтомленоП людини, не опановуК ПП. ...Так от. Думки Iвана Сергiйовича про нових у ПП життi людей. Вона, звичайно, спитала про Бакунiна, товариша його юностi, i Пй прикро було прочитати в листi: "Що за людина Бакунiн, питаКте Ви? Я в Рудiнi змалював досить вiрний його портрет, i тепер це Рудiн, не вбитий на барикадi. Мiж нами - це руПни Рудiна. Буде ще копошитися i пiдiймати слов'ян, але з цього нiчого не вийде. Шкода його. Важкий тягар - життя агiтатора, який уже видохся. Ось моя вiдверта думка про нього, а Ви не базiкайте". Але ж Михайло Олександрович Бакунiн розвинув таку дiяльнiсть серед полякiв! А Герцен хоч i каже, що Бакунiна треба сприймати, як його маленьку Лiзу, а от же друкуК його статтi в "Колоколе". Бакунiн бере гарячу участь у переговорах з поляками... Може, Iван Сергiйович помиляКться i в Бакунiнi, як помилявся в Добролюбовi й Чернишевському, а тепер говорить про них не тiльки з повагою, а навiть з теплотою. Розповiдали, що й Герцен так само... Правда, Бакунiн i тi двоК - зовсiм рiзнi. Аж серце защемiло, коли згадала Добролюбова. Коротка була Пхня дружба, але така щира, мiцна, значима. I якi днi провели вони в Неаполi! Вiн прожив три мiсяцi пiсля того. Тiльки три мiсяцi... I вже хворий писав Пй i правив коректуру ПП "ТрИх сестИр". Радiв, що вона надiслала йому свою фотографiю. От з ким Пй треба було б поговорити! Це неправда, що Тургенев хотiв змалювати в Базаровi пасквiль на Добролюбова. Вона слухала "Отцы и дети", ще в читаннi на паризькiй квартирi Iвана Сергiйовича, читала в рукопису все, написала тодi Добролюбову: "Тургенев сюди приПхав. Я його часто бачу (тодi ще часто бачила) i читала нову його повiсть "Отцы и дети". Найкраща з усiх постатей там Базаров, хоча й нiгiлiст..." О боже мiй милий! Скiльки за цього Базарова пережив Iван Сергiйович! Як його - сам вiн Пй писав - "били руки, якi б я хотiв потиснути, i пестили руки iншi, вiд яких я б утiк за тридев'ять земель". А потiм вiн iз задоволенням казав Пй, що найвiрнiше його зрозумiв ПисарКв, так, так, ПП брат у других Митя ПисарКв. Вiн встиг написати статтю про новий роман, який наробив неймовiрного розголосу, особливо постать Базарова. Так Митiна стаття i зветься: "Базаров", i з'явилася вона цього року в березнi мiсяцi в "Русском слове". Тургенев здивовано i обрадувано сказав: "Чудова стаття". Вiн не чекав такого розумiння саме вiд запального, задерикуватого ПисарКва. "Як дивно, - додав вiн, - ще ДостоКвський до того повно i тонко схопив те, що я хотiв показати в Базаровi, що я тiльки руками розвiв". Справдi, ДостоКвський i ПисарКв - такi далекi мiж собою люди. Марiя читала цю статтю з захопленням, i було таке вiдчуття, що Митя, ПП молодший братик, поруч з нею, як колись у Пхньому Грунцi, де вони часто вдвох читали й палко розмовляли. Тiльки вiн якось раптово став дорослий, i в ньому самому та ж чеснiсть, тверда непримиреннiсть, бажання ламати старi пiдвалини, що i в Базаровi, i недарма вiн пише "ми", розумiючи, що вiн разом з Базаровим належить до тiКП молодоП сили, яка зараз веде перед, почуваК на собi вiдповiдальнiсть за громадянськi справи Вони розумiють, що треба народу i в чому не лише хиби, а злочин лiберальствуючих панкiв. Як Пй захотiлося тодi побачити Митю, але невдовзi Пй переказали - Митю заарештовано. Вiн сидить у Петропавловськiй фортецi. За що саме - нiхто достеменно не знав. Казали, нiбито вiн написав щось на захист Герцена, якусь листiвку, але то все були лише чутки. Тургенев мав пiдстави, коли не радив Пй Пхати до Петербурга. Скiлькох заарештовано! По всiй РосiП розлiтаються листiвки, пiдписанi "Великоросе" та "Молодая Россия". Це ж "Великоросса" передрукував у КиКво-Печерськiй лаврi Стефан Бобровський... Невже i Митя причетний до них? Влiтку спалахнули в Петербурзi пожежi. Звичайно, уряд, полiцiя ширили чутки, що це дiло рук революцiйноП молодi, полякiв. Роздмухували ворожнечу. "А коли ж на Русi не горiло?" - питав у "Колоколе" Герцен, доводячи, що це брутальна провокацiя. Але ж пiсля того пiшли арешти. Закрили на кiлька мiсяцiв "Современник", "Русское слово" - два бойових журнали. - Ну, куди ви Пдете? - питав докiрливо Тургенев. - Я швидко повернуся, - запевняла, всмiхаючись, Марiя. Вона мусила нарештi сама, сама хоч трохи побачити, вiдчути, що робиться вдома! Прохання Сахновського стало рiшучим поштовхом. I тут, у вагонi, на самотi виринула думка: а може, треба буде зовсiм лишитися там, у Петербурзi, поки що?.. Хiба можна зараз Думати про особисте щастя, коли люди, такi люди життям накладають? I всмiхнулась якось i розгублено, й гiрко, i з докором собi водночас. Оце. ж вона сама писала в своКму "Пройдисвiтi", що так сподобався Њшевському: "Боже, боже з високого неба! Чи нам усiм так того коханнячка треба, що не мина, не вимiча воно нi старого, нi лiтнього, нi молодого, нi мужнього у свiтi? А що вже лиха вiд нього, боже свiте? Не перелiчить нiхто, скiльки потопилось, задушилось, пострiлялось, порiзалось вiд нього - а посохло, пов'яло то бiльш нiж билля у полi. Спершу ощастить тебе, наче окрилить, та там як притисне, як пригорчить, то аж не оддишешся"... Вона знала, що заплуталася з цим коханням. Може, вiдрубати все i лишитися на батькiвщинi? 8 Вiн зайшов тихий, благолiпний, погляди, рухи, кожна риска обличчя промовляли: "Я не належу собi, я - слуга господа бога. Я прийшов вам принести слово втiхи, просити вас думати про нього, Всевишнього i всеблагого". Вiн так звик вiрити в себе, свою непогрiшнiсть, своК призначення передавати нещасним, нерозумним людям, заблудлим вiвцям отари господньоП, слово боже, що звичайна зовнiшня пристойнiсть добре влаштованого в життi протоiКрея, а до того ж ще-унiверситетського професора богословiя аж набула Клейностi. Ця Клейнiсть до обожнювання зворушувала дам вищого свiту й доводила до нестями, наче простих баб, кликуш-салопниць. I голос був у святого батюшки Клейний, спокiйний, що мусив насамперед заспокоПти своПм тембром, своПм тоном, таким несподiваним у цих проклятих вiд заснування мурах. Батюшка розмовляв - не умовляв, а розмовляв, спокiйно, тихо, тоном простого домашнього мудрагеля. Що ж, це була якась рiзноманiтнiсть, вiд цього можна було хоч трохи вiдчути себе людиною... Але всi вони, ув'язненi, всi без винятку знали про таКмну мету цих вiзитiв, i сподiвання батюшки були даремнi. Адже не просто для ПхньоП розваги пропускають у найжорстокiше мiсце ПетропавловськоП фортецi - ОлексiПвський равелiн, протоiКрея Полiсадова! Деякi ув'язненi розмовляли з ним, аби скоротити тюремний чорний час, говорили на абстрактнi богословськi теми, i цi розмови нiби зовсiм не стосувалися ПхньоП дiяльностi, Пхнього життя на волi. В той же час самi ув'язненi стежили, чи не прохопиться панотець якимось натяком, з чого вони хоч трохи довiдаються про своК становище. Точилася гра: обидвi сторони удавали, що вiрять щиростi й простотi, i обидвi чекали, хто перший спiткнеться. От i сьогоднi протоiКрей Полiсадов пройшов вузьким темним коридором пiд низьким склепiнням, вийняв з широкоП кишенi темно-фiалковоП ряси гребiнку, розчесав сивуватi кучерi, що з належною лiпотою падали на плечi, скорбно-благочестиво поблагословив по дорозi вартових i попрямував до камери, зробивши в мiру батькiвський, у мiру докiрливий вигляд. Вартовий вiдкрив камеру, батюшка зайшов туди i - не минуло й хвилини, як раптом цей благоподобний пастир зовсiм не благоподобно вистрибнув звiдти, та ще й пiдхопивши полу ряси, щоб не заплутатися в нiй i не впасти. А за ним навздогiн летiла товста книга й лунав дзвiнкий юнацький голос: - Не заважайте менi! Забирайтеся геть! Замiсть КлейноП усмiшки губи пастиря злiсно й безсило тремтiли, з лиця немов скинули маску, постiйну, застиглу, i на якусь мить з'явилося справжнК обличчя з дрiбними лисячими рисами, презирливими зморшками, наче потрiпане й втомлене вiд постiйноП гри, i до того ж зараз просто перелякане. Та тiльки на мить. Коли до нього квапливо пiдiйшов вартовий, що крокував далi пiсля того, як вiдiмкнув камеру, благоснi руки батюшки вже звично пригладили волосся, потiм зробили жест - мовляв, все спокiйно, не турбуйся, не надавай значення. Ногою iКрей вiдсунув книгу назад у камеру. - Я зайду поряд, - сказав вiн. Вартовий, намагаючись не виявити жодноП емоцiП, - тут усе небезпечно! - слухняно вiдчинив камеру поряд. - Добрий день чи вечiр, - лагiдно, як завжди, мовив панотець. - Добрий день чи вечiр, батюшко! - вiдповiв спокiйно арештант без здивування, без роздратування i без нiякiсiнькоП поштивостi. Спокiйно й байдуже. Вiн, цей арештант, був ще не старий, з розумними, трохи монгольськими очима, з борiдкою клинцем. До приходу гостя вiн сидiв на вузькому твердому лiжку, вкритому жорсткою брудною арештантською ковдрою. Вiд багаторiчного бруду вона давно загубила свiй колiр. Арештований трохи пiдвiвся i знову сiв, спокiйно, звичайно, немов у звичайних умовах мусить прийняти звичайного нецiкавого знайомого. ПротоiКрей сiв на ослiнчик. - Дуже менi шкода вашого сусiди, - мовив вiн. - Прекрасний, розумний молодий чоловiк, але завжди такий збуджений, нервовий. Дмитро Iванович ПисарКв. Ви його знали, Миколо Васильовичу? - Так, бачив, - вiдповiв Микола Васильович, не виявивши нiяких почуттiв. О, як важко це йому було: не виявити! - Знав мало. У редакцiП бачив. Справдi, шкода, прекрасний юнак! Невiдомо, до чого стосувалося це "шкода" - чи до того, що сидить, чи до того, що завжди збуджений, нервовий. - Уявiть, хотiв поговорити, розрадити, розважити трохи, адже зовсiм юний хлопець, а вiн у крик: "Не заважайте!" Книгу навiть у мене кинув. Ну, я не звертаю уваги. Я розумiю. Такi незвичнi умови, обстановка, адже з порядноП дворянськоП родини.. "Не вiдають-бо, що творять..." Я не звернув уваги, цiлком природнi вияви неврiвноваженоП натури. Я навiть затурбувався, що хтось почуК з наглядачiв, з караулу, i йому ж, бiдному юнаковi, неприКмнiсть вийде Я не хочу бути причиною МоП бажання iншi. Полегшити. ЗаспокоПти - Так, так, - мовив арештант, а в цей час його пронизала думка: значить, поряд з ним, Миколою Васильовичем Шелгуновим, сидить цей чудесний юнак, якого вiн бачив у редакцiП "Русское слово", - Дмитро Iванович ПисарКв... Одразу вiн виник в уявi таким, яким уперше побачив його Високий, стрункий, але не худий. Вiд нього пашiло здоров'ям, чаруванням юноП сили й упевненостi в цiй силi. Юнак тримався прямо, дуже прямо, здавалось, його щось пiдносить угору Великi свiтлi сiрi очi дивились з неприхованою цiкавiстю i увагою. на всiх i на все. Здавалось, вiн чуК не тiльки те, що кажуть, а одразу намагаКться розкрити саму суть, i причини, й можливi наслiдки думки iншого й одразу кинутися в бiй, словесну пересварку на захист своПх поглядiв, своПх iдей. Так само, як i з його статей, так i з перших слiв його вiдчувалась незалежна самостiйнiсть думки, своПх власних настанов, i не з бажання оригiнальничання, а з власних переконань, власних роздумiв. Але тодi юнак не кинувся в словесний бiй з Миколою Васильовичем Шелгуновим. Пх познайомив редактор "Русского слова" БлагосвКтлов, юнак приязно усмiхнувся, блиснули бiлi зуби, i наче чоло, з якого вiн вiдкинув хвилясте русяве волосся, i свiтлi очi прояснiли ще дужче, ще приваблившiе. Саме таким вiн i уявлявся Шелгунову, коли той читав його статтi: весь - щирiсть, порив, абсолютна чеснiсть iз собою. Можна було не погоджуватися з ним, сперечатися проти його надто радикальних висновкiв, своКрiдних тлумачень загальноприйнятих iстин, але не вiрити, що це власнi його переконання без найменшого пристосовництва до когось чи чогось, було неможливо. Як же це важко зараз почути i нiчим не виказати, як це жахливо, що вiн тут, цей бойовий чесний юнак, поряд, в цих кам'яних мурах, пiд цим гнiтючим склепiнням, i що вiн збуджений, роздратований, нервовий! Вiн, для якого над усе - "емансипацiя особистостi", воля iнтелекту. Шелгунов знав, що рокiв два тому ПисарКв нервово захворiв, вiн навiть короткий час був у лiкарнi, та коли вони познайомилися в редакцiП, нiщо не нагадувало хворобу Певне, то було нервове збудження вiд крайньоП перевтоми, i казали, вiд якогось нещасливого кохання. Мiж iншим, як це могло бути у такого чудесного юнака нещасливе кохання? Але ж все те давно минулося, вiд хвороби не лишилося i слiду Вiн закiнчив блискуче унiверситет. Його дисертацiя всiх здивувала ерудицiКю, глибиною аналiзу. А вiн пiсля одужання так поспiшав з нею, що навiть не встиг переписати набiло! Вiн сам весело розповiдав, що поставив "Њже писах писах" i зовсiм не встиг обробити! Коли професор попросив у нього другий примiрник, вiн признався, що й чернетки нема! А потiм пiшли його статтi в "Русском слове", i журнал одразу вирiс в очах читачiв, вiн набув своК обличчя, свiй бойовий тон i став популярним, майже як "Современник". О! передбачливий i дiловий редактор БлагосвКтлов одразу зрозумiв, який скарб потрапив йому в руки! Як, через що ПисарКв тут? В ОлексiПвському равелiнi ПетропавловськоП фортецi? Невже вiн також був зв'язаний з тим таКмним, пильно законспiрованим гуртком, що складало ядро "Землi i волi"? Шелгунов знав, що ПисарКв не такий близький з Чернишевським, не встиг добре познайомитися з Михайловим Останнiм часом Шелгунов з дружиною не були в Петербурзi, вони поПхали за своПм другом Михайловим, якого заслали в Сибiр, щоб полегшити там долю засланого i з таКмним бажанням органiзувати його втечу. Та звiдти самого Шелгунова повернули заарештованим. Чи знаК ПисарКв, що поряд, зовсiм близько сидять Чернишевський, Микола СКрно-Соловйович, вiн сам, Шелгунов, i десь у цьому ж коридорi - Михайло Бейдеман, який зник раптово, як у воду канув. Знали, що вiн, вихованець столичного вiйськового училища, блискучий офiцер, був у загонi Гарiбальдi в IталiП, потiм перебував у Лондонi, працював у друкарнi, де друкують "Колокол", i Герцен вiдзначив його своКю увагою i прихильнiстю. Вiн, Бейдеман, мусив повернутися на батькiвщину i раптом-зник, нiяких слiдiв його не могли розшукати. I тут ось у цьому страшному коридорi несподiвано пролунав його голос i майнуло його лице, яке ледь можна було пiзнати... Що ж з ПисарКвим? Коли б можна було переказати йому якимось чином, хто його сусiди, трохи заспокоПти. Невже вiн в такому нестямному станi роздратування? Це ж тiльки шкодитиме... Може, вiн даремно вигнав цього Рейнеке-Лиса в рясi - Полiсадова? * * * Нi, недаремно. I зовсiм ПисарКв не був у такому збудженому нервовому станi, як повiдомив Полiсадов Шелгунову Навпаки, вiн, ПисарКв, не хотiв дратуватися... А Полiсадов дратував його самим своПм виглядом. Вiн заважав арештованому ПисарКву Обурював i дратував. ПисарКв з першого ж вiзиту, з першого слова не вiрив жодному Клейному звуку його мови, оздобленоП богословськими псевдофiлософськими прикрасами, жодному благосному погляду, благолiпним рухам рук у широких рукавах ряси на шовковiй пiдкладцi. Цей iКрей просто заважав арештованому, звичайно, не такому витриманому, як його старшi сусiди по камерах. Розради i заспокоКння, як не дивно, цей арештований зовсiм не потребував. Як не дивно, Митя ПисарКв був тепер цiлком спокiйним Турбувало його лише одне - те, що "душечка maman" i старша сестра Вiра безмежно хвилюються i переживають за нього. Вiд книг, що передавали йому для читання, вiн вiдривав тоненькi смужечки на берегах, i бiсерним, найдрiбнiшим - лiтери просто з макове зернятко - почерком писав листи, скочував Пх у кульки i передавав матерi, коли Пй дозволяли прийти на побачення. Мати вдома довгi години розбирала Пх i переписувала, Пх важко було розiбрати. Одразу здавалось - зовсiм неможливим. Вона надiвала окуляри, якi дотепер i не носила, ПП нiхто не чiпав у той час, нi про що не питав. Тiльки б очей вистачило розiбрати кожне слово. А терпiння - хiба його позичати матерi, коли це пише ПП Митя, ПП син, ПП скарб?.. Очi червонiли й сльозилися, але це все було дрiбницею, порiвнюючи з кожним розiбраним словом, яке вона переписувала, i це було Кдиною нагородою за безсоннi ночi, за ходiння до Петропавловки, за всi приниження прохань у кам'яних душ... "Друже мiй, maman, не журись зараз..." "Душечко maman, я бачу, що ти так само сумуКш i турбуКшся... Не знаю, як менi запевнити тебе, що я дiйсно нiчого не потребую i не вiдчуваю анiтрохи страждання, нi фiзичного, нi морального..." Як вона могла вiрити?.. Але ж вiн Пй нiколи в життi не брехав... Ох, коли б вона вiрила, коли б мiг вiн ПП переконати, що не страждаК! Вiн вирiшив, постановив для себе - треба зберегти сили Життя попереду Всеньке життя. Ну що ж, вiн переживе призначенi йому вироком роки ув'язнення в ОлексiПвському равелiнi ПетропавловськоП фортецi. Коли вирок було оголошено i вiн уже знав напевне, що йому присуджено, - вiн заспокоПвся. Вiн уже знав, вирiшив для себе, що робитиме, чого домагатиметься, а головне - вiн знав, скiльки це триватиме. Колись, вiн ще був тодi пiдлiтком, гiмназистиком, вчився у Петербурзькiй гiмназiП i, звичайно, завжди нетерпляче чекав канiкул, щоб Пхати швидше додому в любий Грунець. З однiКю з петербурзьких кузин - вiн жив у родичiв - вони вираховували, скiльки лишаКться мiсяцiв, днiв, годин, i навiть хвилин i секунд до жаданих днiв дозвiлля. Вiн взагалi любив тодi пiдраховувати все, що мiг Його сестра Вiра смiялася, коли читала: "Cher ami Vera! Я тобi не пишу, тому що ти менi 2 752 години не писала!" Йому хотiлося i тепер пiдрахувати й написати, але числа виходили такi астрономiчне великi! Навiщо Пх лякати? 32 мiсяцi. 975 днiв. 22 760 годин. Двадцять двi тисячi сiмсот шiстдесят годин у цьому казематi, де постiйно за ним стежили. У дверях до коридора було зроблено вiконце, прикрите з боку коридора зеленою шерстяною завiскою, - караульний мiг коли завгодно пiдглядати, що робить арештант Повз камеру весь час ходили двоК караульних iз шаблями наголо, Пхнiх крокiв не було чути. Коридори були застеленi товстою м'якою пiлкою. Це пiдглядання найдужче дратувало кожного ув'язненого, до нього важко було звикнути, не звертати уваги на око, що зненацька з'являлось у вiконцi. От вже на це Митя ПисарКв не звертав нiякiсiнькоП уваги. Хай "вони" дратуються, а не вiн! Що ж, вiн зачинений у казематi, за гратами, пiд пильним наглядом. Але ж дух його, розум його - вiльний! Його людський розум, волi якого нiхто не може поставити меж! I воля його розуму переможе. Якi не були передбачливi тонкi спецiалiсти жандармерiП, а не змогли вони анi передбачити, анi подолати ту силу, що протидiяла Пм. Навпаки, вони немов навмисне зiбрали в один час, в одну фортецю, в одну найстрашнiшу катiвню - ОлексiПвський равелiн, куди споконвiку, вiд його заснування царi кидали своПх найнебезпечнiших ворогiв, - саме сюди тепер посадили гурт людей, розум яких подолав не лише цi грати, вiн подолав простiр i час. У цьому равелiнi сидiли в рiзних камерах-одиночках, але воднораз Микола Чернишевський, Микола СКрно-Соловйович, Микола Шелгунов, Дмитро ПисарКв, Михайло Бейдеман. Вони всi були зайнятi, i не лише ПисарКву заважав протоiКрей Полiсадов. Просто "старшi" були розважливiшi. Хоч "старшi" теж були далеко не старi! Чернишевському минав тридцять третiй рiк, СКрно-Соловйовичу - двадцять дев'ятий. Та, звичайно, ПисарКв, який потрапив у каземат двадцяти двох рокiв, був серед них зовсiм молодий. Цi "старшi" знали, що нема в руках царського правосуддя нiяких доказiв провини, i тому були переконанi, що ПхнК ув'язнення скороминуче. Вони ж бо i не уявляли, що "правосуддя" гарячкове фабрикуК фальшивi докази, наймаК людей, якi пишуть пiдробленi листи й пiдписують пiдробленими пiдписами, свiдчать, - а проти цього ув'язненi безсилi, безправнi й безпомiчнi. Вони не знали всiКП цiКП смердючоП кухнi, iнакше хiба писав би i двiчi, i тричi, настiйно, з благородною вiрою, що вiн може переконати iмператора, своП листи СКрио-Сояовйович, щирi листи, викладаючи в них думки i плани щодо устрою державного управлiння на благо всього народу? Яка наПвнiсть! Цi листи судова комiсiя, суддi не вважали за потрiбне давати перед всемилостивiшi очi iмператора. А що б iмператор сказав, коли б i прочитав, примiром, хоча б цi сторiнки: "Я настiйно говорю з глибини своКП тюрми: старий державний устрiй скiнчив своК iснування в iсторiП. Тепер ще уряд сам може провести переворот мирним шляхом i зробити Росiю найщасливiшою краПною. Але часу згаяно немало, i його небагато попереду. Кожен пропущений рiк несе в сучасному i готуК на майбутнК лихi бiди й наближаК нас до страшних потрясiнь. Я благаю вашу iмператорську величнiсть iм'ям усього для вас священного i дорогого звернути увагу на моП слова, бо я кажу свiдомо i беруся пiдтвердити вражаючими iсторичними зiставленнями. Переворот у державi неминучий, тому що вiдбуваКться переворот в поняттях..." Звичайно, комiсiя боялася, що iмператор - "ангел-визволитель" - мiг би прочитати: "Низка безперервних хитань i напiвмiр з боку уряду посилюК роздратування в суспiльствi. Докази перед очима: скасування крiпаччини, яке мусило викликати в усьому свiтi безмежне захоплення, призвело до екзекуцiй, розвиток письменностi - до закриття недiльних шкiл, тимчасовi цензурнi полегшення - до небувалих каральних заходiв проти лiтератури, безлiч фiнансових заходiв - до чимдужчого розладнання фiнансiв i кредиту... Хто знаК iсторiю - знаК, що провина усього цього не в людях, а в установах, якi не вiдповiдають вимогам часу, i це приведе до страшних наслiдкiв..." Вiн, двадцятидев'ятирiчний чоловiк, вiдкинув абсолютно страх, вiн наче сам готував собi петлю на шию або принаймнi шлях до Сибiру вiдвертим викладом своПх iдей i мiркувань. Адже по справедливостi нi в яких кримiнальних дiях його не могли обвинуватити, нiяких "улик" для суду не було. Йому здалося - звiдси, "з глибини тюрми", його голос долине до найвищого земного суддi - iмператора, i вiн зможе з ним чесно й одверто, по-людському говорити, i ув'язнений писав абсолютно одверто про себе, про "найстрашнiших" ворогiв самодержавства, за зв'язок з якими, власне, його було забрано - про Герцена й Огарьова. Адже справа судова так i iменувалася: "За зв'язок з лондонськими пропагандистами". Микола СКрно-Соловйович писав про них: "Пiзнавши Пх особисто, важко не вiддати справедливостi Пхньому серйозному розуму й найбезкорисливiшiй любовi до РосiП, навiть коли б я не подiляв Пхнiх думок... В Огарьовi я знайшов невтомного трудiвника й одного з найглибших знавцiв нашого економiчного стану..." I вiн наполягав: "Зло не в окремих особах, а в часi i в обставинах. Ми хворi радикально, i тому лiкування повинно бути радикальним i серйоз