Боже! Невже нiхто не чекатиме ПП нiколи, не жадатиме нiколи так ПП погляду, ПП мови, ПП подиху, як Саша? Нiколи? Нiхто? 2 А на неП чекали, ПП жадали двоК людей... Џй i на думку не спадало, i уявити собi не могла, як чекаК на неП, думаК, як, може, нiколи не думав, - Опанас Васильович. Вiн хворiв у Чернiговi, куди вже слабим переПхав, i жив "на квартирi" в домi МеланiП ОвдiПвни ЗагорськоП. Власне, ПП чоловiка. ПП чоловiк - злий невдаха, п'яниця, горбань - жив теж тут. I Пхнi дiти - його, Опанаса Марковича i МеланiП ОвдiПвни. А вiн, Опанас Маркович, чекав на свою дружину Марiю Марковичку, колишнього свого любого Вовчка, i найдужче, до нестерпного болю, чекав свого сина Богдася. Iлля Петрович Дорошенко знав усе. Вiн знав, що Марiя Олександрiвна повертаКться до Петербурга, можливо, вже повернулася з сином, що невдовзi до того вона приПздила, привезла труну з тiлом того невiдомого йому Пассека, з яким прожила шiсть рокiв за кордоном. - Вона повернеться до мене? - спитав, дiзнавшись про це, Опанас Васильович Дорошенка. - Вона ж тепер повернеться до мене? - повторював вiн з якоюсь незрозумiлою Дорошенковi надiКю. - Куди ж вона повернеться? Сюди? - пересмикнув плечима Дорошенко. МеланiП ОвдiПвни не було в кiмнатi. Немов ПП зовсiм не було на свiтi зараз для Опанаса. - Хоча б хлопчика побачити, - прошепотiв Опанас, - Богдася мого, мого сина Кдиного. Немов там, за стiною, були не його дiти... - Iлько, напиши Пй, хай Пде швидше. А як одразу неможливо, я почекаю, почекаю... Нехай тiльки хлопчика одразу надiшле. Може, його вже на свiтi немаК? - Що ти верзеш? Адже ти листи вiд нього одержуКш. - I вона ж пише. Писала, - поправився, зiтхнувши, Опанас. - Довго писала. Просила - то про Кармелюка надiшли, то пiдписку на пiснi збери. Вона ж нiколи зла на мене не мала Маруся. Пам'ятаКш Немирiв, Iлько? От i ти не дочекався... То б вона приПхала i у тебе зупинилася б, поки б я знову квартиру пiдшукав. А ти не дочекався! - з докором казав Опанас. Дорошенковi здалося - вiн марить. ...Але ж справдi. Вiн не дочекався. Одружився. З горя. Нiхто не знав, що з горя. Адже цiлком природно - годi йому бурлакувати. А вiн-то знав: з якоПсь такоП безвиходi, коли дiзнався, що полюбила якогось хлопця i на все рукою махнула. Нi, у нього нiколи не було нiяких навiть найпотаКмнiших надiй на якусь взаКмнiсть, але ж поки вона була з Опанасом, - вiн був рiдний усiй сiм'П, ПП друг, брат. I йому нiчого бiльше наче не було потрiбно. А тепер - яке порожнК життя! Поряд завжди чужа, зовсiм чужа людина, i нiхто не знаК, навiть Опанас, як вiн картаК себе весь час... А зовнi - все нiби гаразд, як у людей. То не горе, що горюК, бо ще важче - як смiКться. Чи хотiв би вiн тепер побачити Марiю Олександрiвну? Вiн не знав. Боявся цього питання. I не листувалися бiльше. Вiн перестав писати. - Iлько, ти напиши Пй, швидше напиши, щоб хлопчика негайно надiслала. Я не можу вмерти, не побачивши його. - Ну, таке вигадав, чого це ти вмиратимеш? Ти що, старий уже такий? - Не старий, а дурний, - спробував пожартувати Опанас. - Напиши, може, й вона приПде. Попрощатися. Навiки попрощатися. Тодi прощалися - хiба знали? I вона не знала, моя бiдолага, адже й вона бiдолага, Iлько. Хiба Пй з такими, як ми? Не вмiли ми ПП цiнити... I той, що вмер. Що вiн перед нею? Я на нього зла не маю. Побачив - i збожеволiв... А зi мною Пй непереливки було... I мовчала, нiколи не дорiкала. Вiн усе шепотiв, шепотiв, перед очима виринали далекi картини, i бiльше прикрi, якi нiколи й не згадував. - Ти слухай, слухай, Iлько, та ти сам знаКш, та це ще коли в КиКвi... Бiдували дуже, на Куренiвку перебралися, у хату пiд соломою... Нiчого, анi слiвця не казала, немов так i належить. А в чому ходила! Черевики латанi, платтячко ще орловське, перешивала, зашивала, перелицьовувала, i - нiчого, анi слiвця, ще й бадьориться i мене пiдбадьорюК, смiКться: "Все гаразд буде, ти собi ще фрак справиш i цилiндр купиш". Џй-богу! Так i казала - цилiндра купиш. Це вона жартувала, а ми й за ту хату пiд солом'яним дахом хазяйцi завинили. От тiльки раз i сказала сумно: "Так уже Богдасевi чобiтки потрiбнi". Ти не знаКш... У Немировi так не було, як тодi в КиКвi... НiякоП роботи... I раптом розшу.куК нас Чалий, ти ж знаКш Чалого? Еге ж. Чалий. I бачить, у мене непроданi моП книжки, каже: "Давайте, я Пх швиденько пристрою, от приходьте позавтра - i вже грошi матимете". Ти подумай, справдi, навiдався я за два днi, i вiн менi щось чи тридцять, чи iНавiть п'ятдесят карбованцiв виручив i дав. Ти думаКш, я Пх додоiму вiднiс? МарiКчцi вiддав? Аякже! Отак з доброго дуру думаю - iгреба на радощах i Манечцi, i Богдасику якихось ласощiв. Казала вона якось, що так уже, ну над усе, киПвське сухе варення лю.бить, ти знаКш, фрукти рiзнi у цукрi, такi, справдi, тiльки у нас у КиКвi в Балабухи роблять, i попрямував я одразу до Балабухи... Ну, крiм сухого того варення, пляшечку шампанського, закусок якихось. А там Хрещатиком чорти мене понесли. Проходжу повз Крамницю з капелюхами, а на вiтринi - цилiндри, i бiс мене з глузду звiв - згадав ПП жарт: купиш собi цилiндра. Зайшов i таки купив, та ще найдорожчий. На мене дивляться з подивом прикажчики, а я, щоб не дуже дивувалися, ще й рукавички моднi, правда, не тiльки собi, а й Марусi теж купив. Ще якусь дурницю, дрiбницю непотрiбну. Вийшов з повними руками, одразу фаетон узяв, та ще й парокiнний. Iду й уявляю - ото зрадiК, ото здивуКться! По дорозi ще Чалого побачив, вiн аж очi вирячив, а я помахав йому рукою в новiй рукавичцi - знай, мовляв, наших; гукнув, щоб у гостi приходив, та, мабуть, не почув... Та от слухай. ВибiгаК моя Манечка й справдi здивувалась, немов i не мене побачила. Я Пй i коробку з ласощами, i шампанське, i рукавички моднi, а вона зблiдла, а губенята смикаються, наче от-от заплаче, i очi з докором дивляться, як я карбованця тому вiзниковi недбало, як великий пан, дав. I знову - анi слiвця, а я ще й образився, що не зрадiла подарункам, хотiв вже ПП розрадити. "Нiчим тобi не вгодиш", - буркнув, йолоп такий, адже нi на хату, нi на чобiтки Богдасиковi вже не вистачило... А Пй на черевики й поготiв... Вiн схлипнув. Так уже згадалася чiтко та безжальна сцена, хоч би вилаяла добре - легше було б! - Iлько, а може, вона усе забула, усе простила? Може, приПде? Вiн усе шепотiв, шепотiв... Щось знову згадував те, що нiколи наче не пам'ятав, а тепер спливало у пам'ятi - дошкульне, непоправне. То весь час усi цi роки намагався нанизувати всi ПП огрiхи проти нього, щоб себе виправдати, хоча нiхто вiд нього цього не вимагав, усi бiльше ПП засуджували, хто знав про ПП життя тепер, а йому нiби так i належало - зiйтися з iншою жiнкою. А зараз, зараз усе в глибинi приховане, людям не знане, спливало, i дорiкало, i обвинувачувало. Вiн згадував ту ясну, щиру, вiддану дiвчину, яка так вразила його, а потiм як узявся вiн ПП "виховувати", в якi шори забрав, якi умови створив! I нiколи докору, ремствування... А потiм... потiм усе порвалося... i край... Вiн i зараз не хотiв думати, не припускав, що нiколи вона його не любила, нiколи не припускав, що когось вона любить, усе намагався пояснити якимись обставинами, тимчасовими непорозумiннями, матерiальним становищем, не тому, бороиь боже, що Пй там чогось не вистачало, а тим, що цi борги, нестатки, мiзернi розрахунки примусили надовго розлучитися... Але ж дивилися на нього з докором в уявi ПП очi, так як нiколи не дивились у дiйсностi - може, лише тодi, одненький разочок, коли в цилiндрi, з шампанським i ласощами вiд Балабухи приПхав на ту куренiвську "дачу"... I вiн шепотiв... шепотiв... та вже нiчого не мiг розiбрати Дорошенко, то вiн пiдвищував голос, i Дорошенко почув, як за стiною щось зашарудiло, щось рипнуло: - Тихше... - мимоволi вирвалося у Iллi Петровича, - Меланiя ОвдiПвна. - БоПться. I досi боПться, що приПде Марiечка, i я ПП покину. Покину, та не для Марiечки. Шкода менi ПП, Меласi, - не зазнала щастя. Була зi мною - весь час боялася, ревнувала: а що, як повернеться Марусинка наша? А я ж Пй листи показував: "МеланiП ОвдiПвнi низенько кланяюсь", "Усiх вiтаю, а Меланiю ОвдiПвну найдужче". Нi, не любила вона мене... Може, й радiла, що коло мене Мелася - Пй спокiйнiше там було. Та що я? Любила. Вiрила. Писала: "Пришли все про Кармелюка... ОбiймаКмо тебе, наш друже..." Зоренька наша... Марко Вовчок... Мiй Вовчок... Вiн марив, явно марив. Закашлявся, аж зайшовся. - На води, випий води, Опанасе, тобi краще буде. До кiмнати вбiгла Меланiя ОвдiПвна. - Опанасе Васильовичу, вам погано? От клята та МарiКчка, Марусинка, Марко Вовчок, не даК йому спокою все життя! Та тiльки вбiгла - чоловiчий грубий голос залунав з iнших покоПв: - МеланiК! А ну швидше сюди! - ЗнаКте що, МеланiК ОвдiПвно? Треба Опанаса Васильовича мерщiй до лiкарнi. Йому дуже кепсько, - сказав Дорошенко. Меланiя ОвдiПвна заридала. 3 А другий, хто чекав на неП, -нi, не Дорошенко. Це був ПП троюрiдний брат, Митя ПисарКв. Вона зустрiлася з ним пiсля семи рокiв життя за кордоном, пiсля похорону Сашi в Москвi, коли Пхала знову до Парижа за Богдасем та речами, Пхала через Петербург. Вона нiкого не хотiла, не могла бачити в Петербурзi. Вона не могла нi з ким розмовляти. Про що вона б розмовляла? Вона не могла дати собi ради. Вона всоте переживала останнiй день у Нiццi, все до краплинки, кожне слово, погляд, рух. Наче в туманi поставала ця жахлива подорож - Париж, Вiльна, кiлька годин у Петербурзi, Москва, Тетяна Петрiвна Пассек, i ця яма коло стiни Симонового монастиря, куди опустили Сашу. I вона знову тодi поПхала мерщiй до Петербурга, щоб знову Пхати до Парижа. Џй страшно було самiй, i Пй страшно було бути з людьми. Раптом там, у Петербурзi, Пй спало на думку, що годилося б вiдвiдати Варвару Дмитрiвну й Митю ПисарКвих. Адже Митя нещодавно вийшов з фортецi, вiн пережив такi страшнi роки! А улюблена ПП тiтка - що вона перенесла за цей час! До них можна зайти. До них треба зайти. Дверi вiдчинив Митя, i обоК зупинилися. Вони не бачилися з вiд'Пзду МарiП у 1859 роцi. Сiм рокiв! I яких рокiв! Вiк за них прожито i в неП, i в нього! Не ховаючи свого захоплення, Митя дивився на неП, молоду 'ще жiнку, таку несхожу на всiх знайомих i родичок, на всiх петербурзьких i провiнцiйних дам. Марiя завжди одягалася зi смаком, але тепер можна було додати - з паризьким смаком, тiльки зараз, коли б вiн розумiвся на цьому, - якось недбало. Наче надягла це темне плаття, шите паризькою кравчихою, i в дзеркало не поглянула - байдуже було, як лежить. Мереживна тонка чорна косинка, накинута на плечi, вiдтiняла русяве хвилясте волосся, недбало заколоте на потилицi. Вiн пам'ятав ПП довгi коси, спущенi долу або вiнком, як короною, на головi. Зараз - звичайнiсiнька зачiска, немов також - розчесала, заколола будь-як i анi волосинки не поправила. Та однаково - нi на кого не була вона схожа, не була звичайна! Очi глянули йому в живi очi й нагадали давню милу i добру кузину М.чнiу, Марi. Та зараз очi ПП були зовсiм iншими, наче вони вже набачились невблаганноП дiйсностi, i не було вже в них тоП сповненоП життКлюбства цiкавостi до всього, стремлiння одразу багато побачити й зрозумiти, а коло повних, ще рум'яних ч таким вабливим рисунком вуст позначилися гiркi ### вiдсутнi сторiнки 452-453 ### розсталися друзями, з величезною взаКмною повагою - старий наш Пирогов i старий Гарiбальдi. - Марi, - перебив Митя, - я писав у статтi про роман Чер нишевського "Что делать?", що для таких людей, як Оуен, як Гарiбальдi, старостi, давнини не iснуК - такi люди будуть новими для всiх вiкiв i народiв! Варвара Дмитрiвна, спочатку схвильована спогадами про Герцена, а для неП, значить, i про причину арешту Митi, тепер радiла - як вiн захопився розмовою з Марi! Бiдна Марi. Не вона, maman, Пй суддя! Мати Пй вдячна, що та розрадила Митеньку. Митя з захопленням дивився на свою троюрiдну сестру. Саме така жiнка - самостiйна, розумна - була його iдеалом, про таку вiн мрiяв, коли писав про свого Базарова, такоП жадали Базаров i вiн. Вони обидва помилилися - той iз своКю великопанською холодною Одинцовою, а вiн - iз своКю любов'ю до кузини РаПси КореневоП, тепер Гарднер. Яке порiвняння! Ця талановита самостiйна людина, друг Шевченка, Герцена, Тургенева, i та пiгалiца, звичайнiсiнька панночка - РаПса! Як це вiн мiг колись казати, що ПП, РаПси, сентиментальнi, солоденькi, як дешевеньке куповане печиво, що зараз мати подала до столу, романи можуть затьмарити живi соковитi твори другоП "сiмейноП знаменитостi"? Це була справжня "емансипована людина". Не лише жiнка, а людина! А жiнка... Усе в цiй жiнцi чарувало його, i мимоволi почуття заздростi й ревнощiв ворушилися в грудях. Ця жiнка пристрасно кохала якогось юнака, задля нього покинула чоловiка, не звертала уваги на поговiр, на непевне становище, весь час сама працювала. Який вiн був щасливий - той юнак! Стiльки рокiв iз нею!.. А от тепер поховала його... Бiдна! Поруч iз почуттям заздростi росло ще й спiвчуття, бажання чимось допомогти, Пй, певне, так тяжко зараз! Адже вона i сестра його, рiдна Маша, мила Марi, яку вiн завжди так нетерпляче чекав у дитинствi! Вона так щиро, невимушене, по-сестринському поцiлувала його, i вiдчуття ПП губ не зникало. Хотiлося дивитися у цi сумнi очi, якi лише при згадцi про Лондон та Iталiю трохи пожвавiшали, хотiлося тримати цi маленькi руки в своПх, i щоб цi губи ще поцiлували його, - може, й не по-сестринському! Марiя дивилась на нього уважно й ласкаво. - Я все говорю, а я б тебе хотiла, Митюшо, послухати, щоб ти, коли ти можеш, звичайно, розповiв про себе. - Звичайно, я тобi все можу розповiсти, абсолютно все, - з такою готовнiстю вирвалося у Митi, що у матерi мимоволi заворушилося почуття ревнощiв. - Але хай потiм, - сказав Митя, наче сам зупинив себе. - ЗнаКш, правду кажучи, я ще не отямився як слiд пiсля чотирирiчного самотнього перебування в равелiнi, пiсля тiКП тишi, мовчання. Життя зовсiм перевернулося, i я ще нiяк не призвичаюсь до всього того, чого ви й не помiчаКте. Я ще нiяк не знайду себе. Марiя здивовано глянула на нього. - Ти не знайдеш себе? А хiба ти коли губив себе? ЗнаКш, Герцен казав, та й писав, що Петропавловська фортеця - великий вселенський собор. Чернишевський написав там "Что делать?", а ти... Боже мiй, господи! Та я схиляюсь перед тобою! Усе, що я прочитала, саме те, що ти останнi роки там писав, виявляло людину, яка знайшла себе, знаК, про що хоче i мусить сказати собi та iншим. - Так, я знаю, що сказати. Але зрозумiй, може, це смiшно, я просто нiяк не можу призвичаПтись, пристосуватися пiсля свого становища казенноП тюремноП речi до звичайних умов. Менi ще часто буваК нiяково, важко з людьми, я тiльки цього Пм не показую. А тобi я справдi можу все сказати. Наче вперше пiсля в'язницi свiжого повiтря ковтнув. Дивно було матерi чути це. Та й МарiП також. - А менi самiй, коли читала твоП статтi, здавалося - свiжий вiтер вриваКться в моК життя i всi думки переполошуК, хоч iнколи хотiлося закричати: "Митю! Що ти! Я не згодна!" - Митi запропонували видати повне зiбрання творiв, - з гордiстю сказала мати й трохи з остраху, щоб Марiя не почала теоретичних сперечань, з чим вона не згодна. - Хiба хто мав таку честь у двадцять шiсть рокiв! - Менi вже двадцять сiм, i прошу ставитись до мене з повагою, - засмiявся Митя. - Та зараз щось застопорилося з виданням, - стурбовано вела далi Варвара Дмитрiвна. - Знову цензура присiкуКться. Нам треба повертатися додому, ми ж тут ще й з Вiрочкою, дочкою. Нам не по зубах зараз життя у Петербурзi, але просто думок не прикладу, як я лишу Митю самого. - Таку бiдну безпорадну дитину, яку чотири роки пильно доглядали, - комiчно закивав головою Митя. МарiП хотiлося сказати: не бiдну, не безпорадну (то я зараз бiдна i безпорадна!), а людину вирвану раптово, брутально з життя i зараз ще не пристосовану до звичайних умов, взаКмин, до побутового клопоту. Марiя це все одразу зрозумiла. - Maman, - сказала вона, звернувшись так, як у дитячi роки всi, i рiднi дiти, i приймачки-племiнницi, i далекi родичi називали Варвару Дмитрiвну, завжди розважливу i справедливу до всiх "maman". - Я ж тiльки Пду за Богдасем, а потiм на деякий час, не знаю ще на скiльки, але ж лишуся в Петербурзi. Я вже догляне маленького мого братика Митеньку з радiстю. - Вона поляскала його по плечу. - I ми ж не тiльки родичi по кровi, ми ж i по роботi родич-i, журнали нас обох поять i годують. - Що ж, я, як добрий ремiсник, горджуся своПм ремеслом, так само, як за кордоном, кажуть, - та ти це, певне, бачила на власнi очi, - кожен швець, кожен пекар чи кравець пишаКться своКю майстернiстю. -Ще й як! Ти б подивився на когось iз них! Добрий майстер тримаК себе як король! I таки вмiК визискувати своПх пiдмайстрiв та учнiв. - Як наш БлагосвКтлов у журналi, - пiдморгнув матерi Митя. - А пiд твоПм доглядом я радий бути, навiть коли вiн буде суворiшим, нiж у равелiнi! - звернувся вiн до Машi. - Ну, що ти! Я дам тобi повну волю, крiм часу снiданкiв, обiдiв та вечерi, - усмiхнулась Марiя. Для Варвари Дмитрiвни це був вихiд. Прощаючись з МарiКю, цiлуючи ПП, вона сказала: - Тепер я буду спокiйнiшою. Повертайся швидше. Митя тобi також у всьому допоможе, все ж таки чоловiчi руки. А ти бережи його. Митя пiшов ПП проводжати. Вони розмовляли, як близькi родичi, товаришi. - Справдi, Машенько, ти менi давай рiзнi доручення, я з такою охотою виконаю все, поки ти приПдеш. Я вiдчув - ми будемо друзями, справжнiми великими друзями. Я чекатиму на тебе нетерпляче. I вiн раптом додав таким тоном, що Марiя зрозумiла - вiн усе знаК, перед ним нема чого критися: - Я все зроблю, щоб тобi було легше... Напиши менi обов'язково, - i притиснув ПП руку до себе мiцнiше, наче хотiв, щоб вiдчула - вона може на нього спертися. ...А мимоволi вiн думав усю дорогу - поцiлуК вона його на прощання? Вона поцiлувала. По-сестринському. - Дякую тобi, Митенько. Коли б ти знав, як менi важко. Тiльки йому так сказала. Навiть з Етцелем мовчала. - Я знаю! - тихо сказав Митя. Але хiба вiн мiг знати всю безодню ПП болю? * * * Який несприятливий час для повернення на батькiвщину! Та хiба вона його обирала? А втiм, хiба легше було на Русi великiй i рiк тому, i два, i три? I коли б мала вона- силу тепер замислитись та окинути поглядом, що дiялося тут за тi роки, що вона жила за кордоном, - хiба можна було б сказати: от краще вона б повернулася тодi, Отодi було не так важко. Правда, перший час пiсля реформи немов забуяли свiжi вiтри, прокинулись новi сили, нова молодь росла по всiх усюдах, тяглася до знання, до працi, до боротьби за права i людське життя знедолених. Палкi шiстдесятi роки! Вони увiйшли в iсторiю росiйського народу бадьорим весняним свiтанком, славними iменами... Але ж, але ж... Як швидко зрозумiли всi, крiм тих, хто не хотiв розумiти, що разом з невеличкими подачками, якi давала лiва рука уряду, права затискувала ще жорстокiше i невблаганно виривала з когорти одчайдушних бiйцiв то одного по одному, а то й цiлими купами. Кожен рiк позначався вразливою бiлою. 1861 рiк. Смерть Тараса Григоровича Шевченка. Що ж, що формально - вiд хвороби? Та чи не все злощасне життя, заслання, знущання, поневiряння довели його до могили у сорок сiм рокiв? Усiм це було зрозумiло. А восени того ж року - смерть Добролюбова. Увесь цей рiк по всiй iмперiП - селянськi заколоти. Студентськi хвилювання по всiх унiверситетських мiстах. Арешти. Заслання. Кари. 1862 рiк. Арешт Чернишевського. Красовського. Михайлова. ПисарКва. Тимчасова заборона прогресивних рупорiв - "Современника" та "Русского слова". Арешти. Заслання. Кари. 1863 рiк. Вже й "Основа", перший украПнський журнал, припинив своК iснування. А мiнiстр внутрiшнiх справ горезвiсний Валуев видав циркуляр про заборону видання книжок украПнською мовою, якщо це не художня лiтература, та й для художньоП лiтератури були створенi посиленi цензурнi рогатки. У таКмному ж листi до мiнiстерства народноП освiти цей "лiберальний", як вiн себе вважав, мiнiстр Валуев писав: "...нiякоП малоросiйськоП мови немаК i бути не може". Усе "тайне" стаК "явним". Не тiльки явний циркуляр, але й про лист знали всi, i увiйшли вони в iсторiю украПнськоП лiтератури ганебними вiхами. А тодi, в тi роки, вiдчули на собi цi розпорядження усi украПнськi письменники, усi видавцi, усi вчителi, увесь народ. I, звичайно, особливо гостро вiдчула це украПнська письменниця - Марко Вовчок. (Бiдна Марiя! Вона це вiдчула не лише як соцiальне лихо, а як i своК особисте: адже перед тим запропонували Пй украПнськi дiячi, про цс з нею говорив Василь Бiлозсрський, коли була вона в Петербурзi наприкiнцi шiстдесят другого року, - щоб заходилася вона працювати над iсторiКю УкраПни для дiтей; i скiльки планiв уже виникло тодi у неП з приводу популярних книжок украПнською мовою для шкiл, для простого народу). Той же шiстдесят третiй рiк. "Рухавка" - невдале, приречене на страшний кiнець польське повстання. Загибель сотень молодих життiв. Розправа Муравйова, посланого на придушення повстання, який сказав: "Я не з тих, кого вiшають, я з тих, хто вiшаК!" Скiлькох же вiн перевiшав! А серед повiшених, серед закатованих, засланих, загиблих у сутичках - скiльки знайомих i друзiв МарiП! Арешти. Заслання. Кари. 1864, 1865 роки. Ще дужчi утиски цензури. Арешти. Заслання. Кари. 1866 рiк. Пострiл Каракозова в iмператора Олександра II. Яка страшна розправа з усiма причетними i непричетними! Недарма на розслiдування i ведення справи був викликаний до Петербурга Муравйов-вiшатель. Ну, вже вiн i розправився! Усiх, притягнутих до справи, насамперед обвинуватили в тому, що вони "особи, вiдданi злочинному вченню соцiалiзму та комунiзму". Багато iз забраних не крилися, що вони стали на шлях боротьби за народ пiд впливом соцiалiстичних iдей Чернишевського, пiд впливом його роману "Что делать?". "Современник" заборонили зовсiм. Арешти. Заслання. Кари. Страшний МарiПн рiк. Вона навiть не могла стежити, дослухатися, що робиться на батькiвщинi. Навiть пострiл Каракозова i всi подiП, зв'язанi з ним, одразу не викликали значимоП реакцiП, - вона боролася за життя Сашi, i все-все вiдiйшло на другий план, усе iнше було як у туманнiй далинi. I тiльки тепер дiзнавалася, що дiялося, тiльки тепер доходило, i треба було думати, що робити. "Современника" нема, "Основи" давно нема, Бiлозерський i Кулiш, "основ'янськi" редактори, влаштувалися у Варшавi i вiдiйшли вiд украПнських справ. Та, правда, в неП зв'язки з "Русским словом", iншими росiйськими журналами та газетами, куди вона надсилала своП нариси - "Листи з Парижа", зв'язки з видавцями. Треба працювати. Перш за все працювати. Журба сорочки не дасть. I не думати, що нiхто ПП не чекаК. 4 "Друже мiй Машо! Сьогоднi я мiг уже чекати вiд тебе листа, але й досi його ще нема. Я ще не почав непокоПтися з приводу тебе i, певне, почну не скоро, але вважаю своКчасним написати тобi i потiм спокiйно i терпляче чекати твоКП вiдповiдi. Менi тепер не те щоб сумно, а якось мляво живеться, я такого становища i настрою не терплю, хотiлося б сiсти за працю, зробити якнайбiльше, почасти для того, щоб очистити собi кiлька вiльних днiв до часу твого повернення, але досi рiзний дрiбний i стороннiй клопiт постiйно вiдтягали мене вiд дiла, примушували мене Пздити по мiсту, i час витрачався найдурнiшим чином без працi й без задоволення". А клопiт у Дмитра Iвановича ПисарКва трапився неприКмний. Класна дама в гiмназiП, де вчилася його молодша сестричка Катя, дала ляпаса по щоцi дiвчинцi в присутностi ПП подруг. Дмитро Iванович вважав, що не можна залишити так цю iсторiю - дiвчинка не повинна була примиритися з незаслуженою образою, це могло зломити ПП волелюбний чесний характер. Вiн любив своПх сестер, особливо турбувався про цю, молодшу, "Какас", як звали ПП дома, пiдлiтка трохи свавiльного й нервового. А вона його обожнювала, i Пй уже тепер хотiлося прикладати в життi, запроваджувати всi тi iдеП справедливого життя, про якi вичитала в його статтях. Та хiба тiльки для рiдних сестер його статтi вiдкривали новi обрiП, руйнували усталенi поняття людських взаКмин у родинi, в суспiльствi i разом з своКрiдним гiмном працi, труду, знанню, науцi, - о, як пiсля читання Пх хотiлося вчитися, читати, працювати, щоб не бути трутнем у життi, - як разом з цим виховували його думки прагнення до "емансипацiП особи"! Як часто тепер лунали серед молодi вирази з його статей: "емансипацiя особи", "вiрно зрозумiлi вигоди", "розумний егоПзм". Цей "розумний" писарКвський "егоПзм", про який вiн писав: "Люди, якi мислять, освiченi, вiльнi вiд забобонiв, керуючись лише велiнням свого егоПзму, неодмiнно дiйдуть до загального добра". Звичайно, вiн не мiг поминути байдуже такий випадок знущання хай i не з дорослоП людини. У гiмназiП хотiли затерти цей iнцидент. Батьки дiвчаток-подруг, якi були свiдками, суворо заборонили своПм дочкам розповiдати, що вони бачили. Для Дмитра Iвановича пiсля фортецi ця iсторiя була особливо нестерпною i принциповою. Вiн вирiшив довести все до вiдома попечителя жiночих гiмназiй принца Ольденбурзького, який був i головним управителем IV вiддiлу власноП ПП величностi канцелярiП, що вiдала всiма установами iмператрицi МарiП. Ох, цей вiзит! Адже треба бути стриманим, бо йому хотiлося врятувати Катю i вiд дальших переслiдувань i помсти. Вiн, як i до фортецi (i в фортецi!), працював для БлагосвКтлова. БлагосвКтлов тепер видавав "Дело". Так усi спiвробiтники н казали: "ПрацюКмо у БлагосвКтлова" - наче у хазяПна, бо вiн i тримався як "хазяПн" i з ПисарКвим, i з iншими молодими та й немолодими працiвниками. Навiть незрозумiле було, як в однiй людинi поКднуються революцiйнi iдеП, приналежнiсть до радикального табору журналiстiв, i - одверта експлуатацiя своПх спiвробiтникiв, самовпевнений беззаперечний тон, i просто смiхотворний потяг у власному побутi жити пишно, багато. Не можна сказати, що вiн з розкритими обiймами зустрiв ПисарКва пiсля звiльнення з фортецi, ПисарКва, який пiднiс його журнал, запалив його вогнем своПх думок, наче надихнув у нього душу. БлагосвКтлов тепер не раз прохоплювався перед спiвробiтниками i взагалi в журнальних колах, що ПисарКв "видохся", що вiн змiнився, що це зовсiм уже не та людина, яка була до фортецi. Послужливi"друзi" залюбки переказували це ПисарКву, це його боляче вражало, його часом охоплювало зневiр'я у своП сили - а що, як БлагосвКтлов маК рацiю?.. Як зневажливо дозволив БлагосвКтлов взяти редакцiйний фрак для вiзиту до принца! Фрак був власнiстю редакцiП i завжди висiв у редакцiП на випадок побачень з поважними особами - найчастiше, коли вирушали на битви з цензорами. Примiрка фрака трохи розвеселила. - Вам дуже личить, Дмитре Iвановичу! - смiялися товаришi. - Я б на вашому мiсцi надягав би частiше фрак, особливо, коли жадаКте перемоги над якимось жiночим серцем! - Але поскiльки вам треба вплинути не на жiноче серце, головне, не виявляйте нiякоП iнiцiативи, бiльше слухайте i пiдтакуйте. - Те, що погодився прийняти вас з сестрою, - i то вже не абищо! - А то ще скажуть: "мовчать" - i край! - Я й сам вирiшив триматися такоП методи у принца, - признався ПисарКв, завжди одвертий iз товаришами, - а то й справдi, коли виявлюся надто заповзятливим та енергiйним, скажуть раптом: "Мовчать!", - i вже нiчим тодi справi не зарадиш. Постараюся не вiдступати вiд програми цього вiзиту, як я накреслив собi. З добрими напутнiми словами товаришiв, - дяка боговi, БлагосвКтлова не було, - вiн поПхав за Катею. Потiм вiн сам картав себе, чи не надто "пасивно" вiн тримався, - проте з другого року ця класна дама в цiй гiмназiП вже не працювала, а Катю спокiйно перевели до iншоП. В очах подруг вона лишилася "героПнею". Та це вже сталося потiм, а тепер Митя ПисарКв на самотi, пишучи листа сестрi Машi Маркович, був незадоволений собою, i йому хотiлося усiм-усiм подiлитися з нею. "Всю сцену розгляду я розповiм тобi докладно, дотримуючись усього колориту в словах, коли ми побачимося..." Коли ж вiн ПП побачить? Вiн раптом швидко-швидко написав: "Менi дуже хочеться Вас бачити, так хочеться, що навiть погано вiриться в це". Вiн зупинився, перечитав, але не закреслив, нi, вiн сам пояснить це несподiване звернення: "Тобi дивним здаКться, що я раптом написав тобi "Ви". Це у мене така звичка. Коли я починаю бути нiжним з людьми, яким я звичайно кажу "ти", тодi у мене обов'язково з'являКться "Ви". Це "Ви" замiняК у мене безлiч голубливих епiтетiв, на якi я взагалi не майстер". Цей лист розминувся з МарiКю. Вiн був написаний напередоднi ПП приПзду до Петербурга. Вона, звичайно, згадувала Митю, але так, не дуже. Зупинилася знову у Пфьолiв, маючи намiр мерщiй пiдшукати собi квартирку. "Треба буде зайти до Митi, - подумала вона. - Я ж обiцяла maman. Так, я ж обiцяла знайти примiщення в одному домi зi мною i йому! Може, пощастить? Це було б добре!" - навiть зрадiла вона такiй можливостi. Вона боялася самотностi. * * * Вони обоК ще не знали, до чого були потрiбнi одне одному! Саме тепер. Саме зараз. ОбоК пiсля таких життКвих шквалiв, але обоК ще молодi. Варвара Дмитрiвна, maman, писала МарiП: "Признаюся, боюся я за Митю, щоб не дуже втомився вiд своПх праць, надто вiн уже заробився. Скажи, мила, правду - як ти вважаКш його працi: чи жваво вони йдуть, чи краще, нiж при менi, - пам'ятаКш, коли вiн усе рвав i такий був собою незадоволений. Голубонько, Машо, ти кажеш, що пiдеш i подивишся, як у нього в кiмнатi, так влаштуй ти у нього, щоб йому було зручно. Занадто багато меблiв у нього, а от коли ви переПдете на iншу квартиру, вам потрiбнi будуть рiзнi меблi, а тепер, я гадаю, в нього дуже тiсно". Вона не боялася ПП, Митина мати, вона казала: "Бережи його", вона радiла, що Марiя знайшла i перебралася на "свою" квартиру i в тому ж будинку поверхом нижче оселився Митя. Вона мусила його берегти. Спочатку Митя вiдчув пожвавлення, нiби сил йому прибуло. i справдi починалося життя. Пiд одним дахом з Машею. За одним столом з Машею. Так, працювати вiн приходив до неП. В них був спiльний переклад. Кожен, правда, мав своП роздiли, але вони одразу радилися, допомагали одне одному. Та коли це був i не "спiльний" переклад, а Маша писала свiй новий роман, а Митя статтю, - Пм було якось легше працювати, коли вони сидiли за тим же великим столом - одне навпроти одного. Це не тiльки не заважало, а навпаки - немов додавало сили. Глянуть, зведуть очi, усмiхнуться - i працюють далi. Ранiше, мабуть, i не повiрила б, що таке можливе. "Та це ж Митя, брат, тому так просто", - спочатку думала вона. Ну й добре, що просто. Вона його опiкаК. А йому так приКмно, коли Марi турбуКться, щоб вiн випив кави з вершками, щоб з'Пв булку з маслом. О, споконвiчна несправедливiсть дiтей! Це зовсiм не дратуК, як дратувала завжди материнська опiка, i навiть коли Марiя перевiряК своПми вправними пальцями, чи добре вiн замотав шарф навколо шиП, - вiн не кривиться, вiн ловить губами й цiлуК цi пальцi. Що вона думаК про це? Коли вiн iде з дому, Марiя наказуК своКчасно прийти обiдати, i вiн поспiшаК додому, щоб швидше, швидше бути поряд iз нею. А коли йде вона й каже, щоб вiн не перевтомлювався, спочивав, i жартома додаК - i не нудьгував без неП, - вiн виконуК все, крiм останнього. Найкраще, коли вони обоК "вдома" - себто у МарiП. У своПй маленькiй кiмнатцi на один поверх нижче Митя, власне, тiльки ночуК. Коли вона вдома, тодi його не бентежать нiякi думки про ПП невiдоме йому жiноче життя - де вона буваК, з ким стрiчаКться, кому надсилаК листи до Парижа, кому до Москви (коли вона Пх пише? Не тодi, коли вони сидять за робочим спiльним столом, одне навпроти одного!), вiд кого одержуК. Вона не розказуК. Вiн не розпитуК. Навiть, коли вона дуже сумна пiсля листiв, - вiн не розпитуК, тiльки намагаКться розважити. Найбiльше йому щастить вiдволiкти вiд невiдомого суму, коли вiн дiлиться своПми задумами, про що вiн хоче ще написати, може, не зараз. Вона нiколи не каже: "Так пиши швидше! Так роби ж те, що замислив". Мила, розумна Марi! Вона так уважно, зацiкавлено слухаК його, iнколи перепитуК, просить пояснити, але вона сама нiколи не починаК розпитувати: "Що ти робиш? Що ти робитимеш? Коли ти це зробиш? Коли закiнчиш?" - усi тi питання, що дратують того, хто пише. Вона розумiК - йому ще важко зiбратися з думками... Вiн одверто писав про свiй стан Тургеневу. Так, Iвану Сергiйовичу Тургеневу. Але спочатку вони зустрiлися. Про свою зустрiч з ТургенКвим вiн докладно розповiв МарiП, i Пй якось дивно було, - вона слухала Митину розповiдь про колишнього свого близького друга Тургенева, як про чужу для себе людину. Пй кортiло спитати - а про неП вiн не згадав? А вiн знаК, що вони мешкають разом? Та, певне, вiн i не згадував, Iван Сергiйович, певне, вiн просто не знав i не здогадувався, не зв'язував Пх - Марiю Олександрiвну Маркович i "нiгiлiста" ПисарКва, хоча вiн знав, що вони родичi. Невже вiн зовсiм уже не цiкавиться нею? Вона Митю нiчого про це не спитала. А Митя був i задоволений, i здивований, i трохи збентежений цiКю зустрiччю. * * * Здивований був i сам Тургенев. До того вiн нiколи не бачив ПисарКва. Iван Сергiйович читав його статтi, i коли пiсля виходу його роману Тургенева лаяли i "батьки", i "дiти", вiн був вражений, що саме цей найрадикальнiший у своПх твердженнях молодий критик, що нехтував чистим мистецтвом, докоряв Пушкiну, сперечався з Добролюбовим з приводу Катерини, взагалi нестримно кидався у бiй з усiма i з усiм, в азартi помилявся, в азартi не схилявся нi перед якими авторитетами, саме цей критик найвiрнiше зрозумiв i вiдчув його Базарова i з азартом i енергiКю кинувся захищати його Базарова. Тепер Тургенев вiз свiй новий роман "Дым" до Москви в журнал Каткова. Та в Петербурзi знову "стара знайома" - подагра - зупинила Iвана Сергiйовича на кiлька днiв. Вiн жив у давнього приятеля - лiтератора Василя Боткiна - "Великого Могола", як звали його товаришi. До кiмнати, де спочивав у крiслi Iван Сергiйович, вбiг Великий Могол, сердитий i збентежений. - Там ПисарКв прийшов. Навiщо цей ще заявився? Невже ти його приймеш? - Звичайно, прийму! - спокiйно мовив Тургенев. - Адже я хотiв його бачити, а коли вже сам завiтав у справах, тим краще. Якщо тобi неприКмно, ти б пiшов до себе. - Нi, я лишуся! - уперто мовив Великий Могол. Iвану Сергiйовичу, навпаки, хотiлося, щоб Боткiн пiшов. ПриКмнiше було б познайомитися, поговорити з критиком, який полюбив Базарова дужче, нiж сам ного творець, наодинцi. Але Боткiн сидiв у крiслi з упертим, просто-таки бридливим виглядом. Iван Сергiйович мiг сподiватися на будь-який вибрик з боку Великого Могола. Та що поробиш? Адже не мiг вiн вигнати господаря з його господи! Увiйшов юнак. Чемно, стримано привiтався, як належить добре вихованiй людинi. "Il a l'air d'un enfant de bonne maison, як кажуть, - одразу подумав Тургенев, потиснувши тонку й мiцну руку ПисарКва. - А ручки - ач якi, кожен нiготь обточений, - от тобi й нiгiлiст!" Боткiн ледь кивнув головою. "Бути бiдi" - майнула з острахом думка у Тургенева. I дiйсно: тiльки сказав щось ПисарКв про журнал "Дело", про статтю, яку вони збираються надрукувати, навiть не дуже розiбравшись у чому питання, Боткiн, наче вжалений, схопився i майже закричав: - Та як ви смiКте, хлопчиська, молокососи, невiгласи... ПисарКв навiть не почервонiв, навiть не здригнувся. Вiн стримано мовив: - Певне, добродiй Боткiн не дуже знаК сучасну молодь, якщо огулом називаК ПП невiгласами, а щодо докору в "молодостi" нашiй - так це ж ще не провина, прийде час - i молодь виросте, визрiК. Хiба не так? Боткiн червонiв, пихтiв. Як було неприКмно Iвану Сергiйовичу! Але здавалося - ПисарКв не дуже збентежився таким вибухом Боткiна. Вiн спокiйно передавав Iвану Сергiйовичу прохання редактора - мати Пхнiй журнал на увазi i щось написати для нього. У Тургенева вiдлягло на серцi. Вiн сказав, що зараз привiз новий роман, який друкуватиметься в "Русском вестнике", i йому буде дуже цiкаво дiзнатися потiм про думку щодо цього роману його, Дмитра Iвановича ПисарКва. - Я нетерпляче чекатиму його виходу, - щиро сказав ПисарКв. Вiн вiдкланявся, такий же чемний, спокiйний, з привiтною усмiшкою Тургеневу, з абсолютною байдужiстю до Боткiна, наче це вже була якась така застарiла рiч, на яку й уваги звертати не варто, i пiшов, лишивши в Тургенева враження чогось ясного, чесного з собою i з життям. Нi, Iван Сергiйович не чекав, що цей "близнюк" Базарова така вихована приКмна людина, а що розумна - про те Тургенев уже знав iз його праць. - Тобi не соромно? - смiючись, мовив Тургенев Боткiну, коли ПисарКв пiшов. - Ти - найпалкiший прихильник всього прекрасного, вишуканого, витонченого, ти поводився як брутальний забiяка, а цей "нiгiлiст" i "цинiк", як ти його обзиваКш, - як справжнiй джентльмен! - Я не можу Пх переносити, - пихтiв Боткiн. - На мистецтво руку здiймаК! Тому i твого Базарова так розписав! - Цiкаво, що вiн скаже з приводу "Дыма", - замислено мовив Тургенев. Навiть самому дивно було. Значить, думка цього юнака для нього багато важила. Iвану Сергiйовичу хотiлося ближче познайомитися з ним. 5 Як завжди, кожен новий роман Тургенева - наче бомба, що несподiвано розриваКться, i гуркiт вiд неП довго не затихаК. Отже, i "Дым" - тiльки-но вийшов у "Русском вестнике", обурилися "генерали", - аякже, вони пiзнали себе! Обурилася молодь, вважаючи, що роман - пасквiль на неП. - Тобi подобаКться? - спитала Марiя Митю. - Яке в тебе враження вiд цього роману? - Менi хочеться спитати пiсля читання його: "КаПн, де брат твiй Авель? Шановний Iване Сергiйовичу, куди ви подiли Базарова? Невже ви справдi думаКте, що Кдиний Базаров помер вiд зараження кровi й бiльше нема нiкого на його мiсцi?" - А сцени у Губарьова? Ти не обурюКшся проти них? Навiщо вiн так вивiв революцiйне настроКних людей? - Ну, знаКш, дурнiв i в олтарi б'ють! Не сприймай так прямолiнiйно. Менi здаКться, вiн вивiв таких дурних, щоб його не запiдозрили в тому, що вiн надто почервонiв, полiвiв себто, змалювавши так блискуче Ратмiрових. Адже основний удар праворуч, проти них! Того ж дня Марiя подала йому листа з Баден-Бадена. Там перебував тепер Тургенев. Митя жадiбно прочитав його. Спочатку задоволення засвiтилося в його очах, якi нiчого, нiчогiсiнько не вмiли нiколи приховати. Та за якусь хвильку вiн явно зажурився. Вiн простягнув листа МарiП, вiд неП у нього не було таКмниць. Марiя так само, як i вiн, нетерпляче почала читати: "Шановний пане Дмитре Iвановичу! Я пробув у Петербурзi так мало часу на зворотному шляху з Москви, що не встиг побачитися з Вами. Я шкодую з цього - по розтопленнi того, що французи звуть першою кригою, ми б, я певний, коли б i не зiйшлися б, то поговорили б одверто. Я цiную Ваш талант, поважаю Ваш характер..." Рука МарiП мимоволi пiдвелася i розкуйовдила Митине хвилясте волосся. - Бач. як пише! Я теж - "цiную Ваш талант i поважаю Ваш характер", - усмiхнулась вона йому й читала про себе далi: "...i, не подiляючи деяких Ваших переконань, постарався б викласти Вам причину моКП незгоди - не вiд надiП повернути Вас, а маючи на метi скерувати Вашу увагу на деякi наслiдки ВашоП дiяльностi. Я не знаю, коли я потраплю до Петербурга, але якщо Вам трапиться виПхати за кордон i дiстатися Бадена, я з iстинним задоволенням побачився б з Вами". Звичайно. Митi треба за кордон. Вiдпочити. Побачити свiт. I однаково серце МарiП защемiло. Не може, не може вона Пхати навiть iз ним туди, де була з Сашею. Не може. Не треба про це думати зараз. Що вiн пише далi, Iван Сергiйович? "Я поставив собi цими днями питання: яке враження с