Некрасов, - новий роман МарiП Олександрiвни нам буде дуже до речi. -Та пояснiть же! Адже "Современника" нашого нема. - Хай уже Микола Олексiйович розкаже. Панове, ходiмо. Вашу ручку, шановна МарiК Олександрiвно! - статечно мовив Салтиков. Вiн ПП справдi шанував, строгий i немов завжди сердитий Салтиков, i Марiя це знала й не боялася його, як багато iнших лiтераторiв. - Так ви менi розкажете? - спитала нетерпляче Марiй, коли вони залишились самi. - Вам дозволили журная? Новий Журнал вести? - Не зовсiм так, - сказав Некрасов. Вiн, як i його друзi, був також у доброму, пiднесеному настроП, i вже не вперше Марiя вiдзначила, якi в нього хорошi проникливi очi i як з ним усе попростому. - Що тут довго розповiдати? I вам же зрозумiло, що треба, нарештi, згуртувати нашi сили. От я й пiдписую угоду з КраКвським на "Отечественные записки". - Ви з КраКвським? "Отечественные записки"? - Марiя була просто ошелешена. - Адже це зовсiм iншого напрямку, нiж був "Современник"! - Напрямок можна змiнити. I ми змiнимо. Тепер, ви самi розумiКте, менi свiй журнал видавати не дозволять. "Отечественные записки" зараз у цiлковитому занепадi, крiм збиткiв, нiчого не дають, передплата впала до непристойного, Краевському доводиться зовсiм скрутно. Вiн знаК, що зi мною журнал пiдведеться знову. У нас така угода: вiн- видавець, я - фактичний редактор. Вiн одержуватиме певну орендну платню i не втручатиметься в лiтературнi справи. - I дозволять? - з недовiр'ям спитала Марiя. - Уявiть собi, дозволяють. Гадають перехитрити нас. Я певен, що у вищих iнстанцiях вирiшили, що Пм легше буде впоратися з бродячими тепер силами лiтераторiв, коли вони будуть зiбранi докупи - в даному разi в одному журналi. Хай сподiваються! - А ви сподiваКтесь упоратися з цензорами! - засмiялася Марiя. - Така вже моя доля! Нiчого! Я сподiваюсь i вiрю в цю справу. - Що ж, "будем лучше рисковать"! - процитувала Марiя його ж вiрш. - Бездiяльнiсть лiтераторiв - це злочин. Сили ж у нас К, притягнемо й новi, молодi. Головне - Салтиков дав згоду! Це, розумiКте, як важливо? Вiн, ЊлисККв i я - от трiумвiрат для керiвництва журналу. СлКпцов буде вiдповiдальним секретарем. Деякi старi нашi соратники з "Современника" не вiрять у нашу справу, навiть засуджують - Антонович, Жуковський уже виголошують: "Некрасов мiняК курс!" Нiчого! - навiть не роздратовано, а впевнено мовив Некрасов, - вони побачать, no роботi, по творах побачать. Ми не уронимо честi "Современника". "Отечественные записки" будуть нашi! Так що, МарiК Олександрiвно, бачите - ваш роман К де друкувати. Поспiшайте! Як його 'назва? - "Жива душа", - поволi вiдповiла Марiя i чомусь злякалась, що почервонiК. "Жива душа" - Пй хотiлося всю душу вкласти в цей роман! - От, значить, добре, що я порвала з БлагосвКтловим, - мовила вона й подумала: "Треба про Митю сказати", але раптом Некрасов сказав: - От би нам ПисарКва притягти на критика! - Так i ПисарКв же порвав iз ним! - ПисарКв? Також? Та це ж нам пощастило! Саме вiн нам потрiбний! Ви з ним стрiчаКтесь? - Та вiн же мiй кузен. Ми мешкаКмо в одному будинку. - I додала, усмiхнувшись: - На рiзних поверхах тiльки! Џй хотiлося одразу побiгти додому й розповiсти усе Митi! Некрасов склав угоду з КраКвським! Вiн, Салтиков, який пише пiд псевдонiмом "Щедрiн", i ЊлисККв керуватимуть журналом! Звичайно, це буде продовження "Современника". I вiн, Некрасов, хоче притягти Митю! Може, про це останнК не казати? Хай довiдаКться, коли Некрасов сам запросить його? Звичайно, так буде краще й приКмнiше Митi! I раптом Марiя вiдчула, як ще нiколи, - вона зовсiм серед своПх! Не в мрiях, не в планах! Оце ПП "сьогоднi", отут ПП робота, ПП мiсце в життi. А будинок на розi Литейного знову ставав центром бойовоП росiйськоП лiтератури. * * * Вранцi Митя трохи спiзнився на снiданок. Марiя уже хотiла спуститися до нього, як вiн сам вбiг до кiмнати. - Марi! Пробач, я затримався. Уяви, оце зараз, так рано до мене прийшов книгопродавець Звонарьов i сказав, що Некрасов бажав би побачитися зi мною для розмови про збiрник, який хоче видати. "Якщо бажаКте, - сказав вiн, Звонарьов, - Микола Олексiйович самi приПдуть до вас, а якщо ваша - себто моя - ласка, то просять пожалувати сьогоднi ж уранцi до них, до Некрасова". Я вiдповiв, що "пожалую" сам, i зараз Пду. Руку на щастя. Марi! Я поспiшаю! - Ой, як добре! Але ж ти не снiдай! Випин хоч молока! - Потiм, потiм. - Нi, нi, випий швидше, це хвилинка. I хай щастить! Я чекатиму тебе вдома! Вiн на ходу поцiлував ПП руку й побiг. Боже мiй, хоч би все було гаразд! Хоч би вона не почувала себе винною, що через неП вiн лишився без певноП роботи у БлагосвКтлова! Та хiба ж не там, з Некрасовим, Салтиковим, СлКпцовим мiсце Митi, критика ПисарКва! Ой, хоч би все було гаразд, хоч би Салтиков не мав зла на Митю за його гострi статтi проти нього, Салтикова. Але ж то було давно! Що й казати, хiба Митя не помилявся у своКму запалi? Але ж, певне, коли Некрасов надумав запросити Митю на головного критика в "Отечественных записках", то це вже вiн погодив i з Салтиковим, i з iншими. А що це за збiрник? Це, мабуть, поки все налагодиться з журналом? Не може Некрасов сидiти без дiла, справжнього, потрiбного дiла! Хай що завгодно кажуть про нього - але хто б мiг у сучасних умовах, попри всi перешкоди, зробити це для лiтератури? Яка "змiПна мудрiсть", як сказав якось Салтиков про Некрасова, потрiбна у взаКминах з цензорами! А його ставлення до авторiв!.. Як старий боКць, вiн збираК свою когорту. Звичайно, вiн перетворить цi нiкчемнi "Отечественные записки" теж у бойовий передовий орган, у цьому в МарiП нема нi найменшого сумнiву. Некрасов - великий стратег. А з авторами - Пй же богу, як капельмейстер, добираК свiй оркестр - з рiзними iнструментами, рiзними голосами цих iнструментiв, а все разом залунаК, як симфонiя. Йому спало на думку запросити ПисарКва! Марiя не встигла й слова про це сказати, хоча йшла спецiально для цього. I невже треба "прощати" чи "не прощати" цiй людинi, цьому найкращому поетовi в РосiП i карти, й iншi "грiхи"? I знову поверталася до думки: "Ну як мiг не прийняти його Герцен у Лондонi? Чому вони зовсiм розiйшлися з ТургенКвим? Ну, хай би рiзнi святенники жбурляли камiння в Некрасова, але ж вони, вони?.." От i вона "розiйшлася" з ТургенКвим. I Герцен не може простити йому вiдповiдей у сенатi... Вона згадувала, аналiзувала, якось намагалася вiдволiкти думки, бо дуже хвилювалася, непокоПлася, як там Митя, як вiдбудеться це важливе перше побачення. Такi ж складнi людськi душi. Iнодi якийсь незначний випадок, не те слово, може, просто в тон не попадуть - i потiм роки непорозумiння, навiть i тодi, коли нема протирiч. Нi, мiж Герценом i ТургенКвим не просто якийсь випадок, там значно глибша рiзниця свiтоглядiв... Але ж Митя i Некрасов мусять, мусять порозумiтися! Вона то пiдходила до вiкна, то сiдала за Пхнiй спiльний робочий стiл, але не робилося нiчого, то пiдходила до пiанiно - хазяйського пiанiно. Вона зрадiла, коли вперше побачила його, i знову подумала: "ПриПде Богдась, вчитиму його .музицi". Богдась був зараз iз бабусею в Орлi. Взяла кiлька акордiв. Але, звичайно, й не гралося. Господи, боже мiй, хоч. би все було гаразд у Богдасика й Митi!.. I сама здивувалась, як це так подумалось поряд - Богдасик i Митя!.. Наче за Митю так само вiдповiдальна, як за Богдасика. Пiдiйшла знову до вiкна. Яка холодна.типова петербурзька вулиця! Мабуть, уже багато часу минуло... Вона сама здивувалась тiй радостi, з якою побачила нарештi високу струнку постать Митi. Його наче вiтер пiдганяв, такими швидкими кроками поспiшав вiн. - Ну як? - Щаслива твоя мила рука! Та я вже здогадуюсь, не лише рука... - Що ти? Вiн тiльки спитав мене, де ти живеш. Ну, розповiдай усе докладно! - ЗнаКш, я чесно признаюсь тобi: одразу Некрасов менi просто жахливо не сподобався, менi здалося в його обличчi навiть щось фальшиве. Нi, нi, не лякайся, за кiлька хвилин розмови передi мною виявився такий чарiвний дiяльний розум, що враження зовсiм змiнилося, навiть стало соромно менi. за. перше! А може, я просто вiдвик вiд такоП простоти? Вона менi здалася неприродною, але ж за кiлька хвилин я зрозумiв - це не вимушено, вiн справдi такий: розумний, простий, дiяльний, Ми довго розмовляли. - Дуже довго, я вже почала хвилюватися. - З ним цiкаво було говорити зовсiм одверто, говорити й про журнал, який вiн редагуватиме, певне, з наступного року. Вiн сподiваКться, що незабаром дадуть остаточний дозвiл на цю комбiнацiю - вiн i КраКвський. Говорили й про сучасне становище лiтератури. А конкретно практичний наслiдок нашого побачення - Некрасов запропонував менi написати для збiрника, який вiн, хоче видати тепер, двi-три статтi аркушiв на десять. - Ой, як добре, - аж зойкнула Марiя, - про що ж? - Оце головне! Про що я сам хочу! Я сказав, що напишу про "Дым". Звичайно, я хочу про "Дым" написати. Потiм про роман Андре Лео, а ще про Дiдро - я це давно про себе замислив, про Дiдро написати, а про Андре Лео саме на часi. Некрасов дуже все схвалив. Я запишався i попередив, що менi в "Русском слове" платили не менше як по 50 карбованцiв за аркуш i менше я не вiзьму, я вирiшив одразу домовитись, а Некрасов раптом сказав, що вiн нiколи не наважиться менi платити стiльки. - Вiн сказав тобi так? -перелякалася Марiя: чого ж вiн радiК, Митя, хай би вже спочатку одержував так, як дадуть! На щастя, вона не встигла сказати це. - Еге ж, вiн сказав саме так, i що норма в збiрнику за аркуш буде менi 75 карбованцiв. Ну, я погодився i на це! - А ну тебе, ти мене перелякав! - Я ще мусив попередити, що зараз займаюся перекладами для свого iснування, а для статей треба буде вiд них вiдмовитися. Некрасов запропонував одразу дати скiльки менi треба, але я вiдмовився, навiщо одразу починати з авансiв? Якось викрутимося! Та все ж таки Некрасов просто силомiць дав менi записку - в разi потреби видати менi негайно 200 карбованцiв - от ця записка Звонарьову! Машенько, ми живемо! Дарвiна й Брема, звичайно, перекладатимемо, а перекладiв "для iснування" бiльше не вiзьмемо! - Я така щаслива за тебе! - Це все через тебе так добре обернулося - iз БлагосвКтловим порвав, i з Некрасовим зiйшовся! А вiн передав тобi вiтання i сказав, що чекаК на роман. Послухай, та у нас же багато роботи! - I треба все встигнути! I Жюля Верна я обiцяла Етцелю не тягти. Ой! - Марiя аж за голову схопилась обома руками. - Марi, все встигнемо. - Звичайно, встигнемо! То я так, сама себе пiдганяю. Головне, твоП статтi чекаК Некрасов! Якi вони були потрiбнi одне одному! Здавалося Пм - як двоК чесних трударiв лiтератури... 9 - Ти його любиш? - спитала Сонечка Пфьоль. - Кого? - не зрозумiла одразу Марiя. Перед тю майнуло обличчя Сашi.Але ж його нема. Нема. - Як кого? Митю ПисарКва! Марiя глянула замислено й вiдповiла не одразу. - Нi, звичайно, нi. Що ти? - i додала сумио: - Це зовсiм iнше. Вона розумiла, таке питання цiлком природне. Та хiба було щось схоже в ПП ставленнi до "братика" Митi з ПП почуттям, ПП нестримним коханням до Сашi? Саме нестримним, попри всi роздуми, розголос, лють його матерi... А що з Митею? Майже цiлий день вони проводять удвох, удвох працюють. Навiть дивно - вони можуть працювати за одним столом! В"н так заступився за неП у БлагосвКтлова, порвав з ним, почув немало Кхидних ущипливих натякiв, та не звернув на це нiякiсiнькоП уваги! Пiсля ПП вiльного, самостiйного життя за кордоном про неП взагалi бозна-що плели з легкоП руки Кулiша. Хай плетуть. Вона звикла. Нiхто ж не знав, як щовечора вона виштовхуК Митю "з неба на землю" - на нижчий поверх у його маленьку кiмнатку. Зовсiм не тому, що боПться поговору. Тепер-то вона зовсiм цього не боялася! Вона боялася зради Сашi. Ты не должна любить другого, Нет, не должна, Ты мертвецу святыней слова Обручена... Наче молоточком, вiдбивалися рядки Лермонтова. Але ж вона була одна. Одна. Боялася самотностi. Певне, так боялася, як кожна жiнка. Iнколи жiнка, вдова, що загубила коханого чоловiка, раптом невдовзi виходить знову замiж, i ПП всi ганять та гудять: "Як швидко вона забула". А до того ж часто не може бути й порiвняння мiж першим та другим, i почуття зовсiм не тi. I лише деякi чутливi люди розумiють - це вiд страху самотностi. Але ж Митя... Нi, вона не порiвнювала, вона знала, що саме Митя вище всяких порiвнянь. З його дитячих рокiв вона ним милувалася, дивувалася з його розуму, його розвитку, його чесностi й щиростi... Його й не треба, i не можна було нi з ким порiвнювати. - Коли б ти знала, який вiн... - роздумливо сказала Марiя Сонi. - Вся Росiя знаК! - жартома зауважила Соня. - РозумiКш, я вiдчуваю себе вiдповiдальною за нього, за його життя. Я б хотiла, щоб мiй Богдась був хоч трохи схожий на нього. У неП нiколи не виникало такого бажання з приводу будь-кого. Найменше - Опанаса, хоч обличчям Богдась був дуже подiбний до батька. - До речi, а як вiн з Митею? - О, вiн його одразу полюбив, - усмiхнулась не без гiркоти Марiя. З Сашею у них були цiлком пристойнi взаКмини, нiяких конфлiктiв нiколи не виникало, але до Митi було зовсiм iнше ставлення. - Вiн навiть не дуже хотiв Пхати з моКю мамою до Орла. Його кликали туди родичi, та й маму вимагали! Треба ж йому i до батька поПхати, в Чернiгiв. - Марусенько, а ти влiтку приПдеш до нас, на село, - прохаюче мовила Соня, - тобi треба хоч трохи по-справжньому вiдпочити вiд усього, побути на свiжому повiтрi! - У мене стiльки роботи зараз, - сказала Марiя. - А втiм, справдi, я залюбки поПхала б до вас, а потiм усе ж таки н;i УкраПну...'Як мене тягне туди, коли б ти знала... Лежать моП бiдолашнi украПнськi твори, i старi, й новi, а хто Пх тепер друкуватиме? Правда, Пипiн, видавець, згодився видати, але ж перший том - росiйський, i моП украПнськi твори - теж росiйською мовою. Що поробиш! Треба швидше роман новий закiнчувати. Перекладiв набралася. Ох, все не так просто - узяла та й поПхала спочивати! Що було простого в ПП заплутаному життi? Ще ж Пй хотiлося, - вона не згадала про це Сонi, вона писала Тетянi Петрiвнi, Сашинiй матерi, - закiнчити початi разом з нею його статтi, видати його проект. Вона мусила це зробити перед пам'яттю Сашi. Вона мусила доробити все, що вiн не встиг через свою хворобу. Вона мусила це зробити i заради Тетяни Петрiвни, яка тепер писала Пй нiжнi, люблячi листи. Сама Марiя вiдповiдала на них не дуже акуратно, та писала: "Вашi листи для мене вiдрада, хоч я сама пишу Вам мало. Це схоже на те, коли хвора людина не може потиснути простягнуту Пй руку, але розумiК цiну потиску цiКП руки". Про це нiкому не казала. Кому вона може сказати? Сонечцi? Митi? Вiн i так iнколи буваК нервовий, засмучений. Вона знаК: це через неП. - Сонечко, - раптом спитала вона, - ти не можеш попросити чоловiка, щоб вiн допомiг дiстати Митi ПисарКву дозвiл поПхати лiкуватися за кордон. Йому так треба розвiятися пiсля в'язницi, та й взагалi, хто-хто, а вiн повинен i для роботи своКП побачити свiт. Ми б уже якось збилися б грошима. Я б поПхала влiтку до вас, а вiн - за кордон. - Вона знала, що це пустi слова - без неП вiн би тепер не "розвiявся". - Я скажу, обов'язково скажу чоловiковi! - пообiцяла подруга, з спiвчуттям обiймаючи Марiю. Справдi, Митя знову став нервовий, засмучений. Це помiчала не лише Марiя, це помiчали всi, особливо товаришi-журналiсти. Якось зустрiвшись у кав'ярнi, куди заходили переглянути газети, погомонiти, хтось iз журналiстiв спитав його: - Що з вами? - I пожартував: - Чи не закохалися бува? - Так, справдi закохався. Менi на роду написано нещасливо закохуватись у своПх кузин. Вiн сказав це так одвсрго й розпачливо, що навiть нiхто не засмiявся i не продовжував жарту. - То це ви, мабуть, у Марiю Олександрiвну закохалися? - як про справу звичайну, але спiвчутливо мовив колега. - А в кого ж? У кого ж можна закохатися, знаючи ПП? Якщо вона не буде зi мною, - я загину. До чого ж ми був одвертий i безпосереднiй юнак, незважаючи на вченiсть, на свiй авторитет провiдного, критика! Йому дiйсно здавалося, що вiн загине, к"я" Марiя не буде з ним, його, зовсiм його. Коли Писарев пiшов, досить Кхидний лiтератор Скабичевський мовив: - Ця жiнка граК ним, як кiшка мишкою, - то пiдпустить, то вiджене, а пазури вже напоготовi! * * * Вiн дивився розгублено, майже стражденно, коли вона тепер iшла з дому, коли одержувала листи з Москви чи з Парижа, коли писала листи сама, немов не помiчаючи, як вiн це переживаК. Вона ще ретельнiше стежила за його здоров'ям, роботою, взявши на себе всi турботи, як дбайлива старша сестра. Господи! Коли б вiн знав, коли б вiн вiдчував, як терзало це ПП - що вона насправдi старша сестра! Старша! Знову старша i на цiлих сiм рокiв. Вiд Сашi вона була старша всього на три роки, i як цим колола його мати, Тетяна Петрiвна. Варвара Дмитрiвна, навпаки, просила Машеньку не кидати Митi. Марiя розумiла: мати була у безвихiдному становищi, вона признавалася, вона боялася - що, як Митя знову захворiК? Вона без тремтiння не могла згадати, вона вiдганяла цей спогад - Митя-в лiкарняному халатi. Митя в арештантському халатi. Нехай уже краще Маша. зглянеться над ним, лишиться з ним, як завгодно - сестрою, дружиною, коханкою, - як захоче, аби були коло нього рiднi дбайливi руки, добре серце, щира порада. А Маша ж така. Пй можна довiрити. Марiя розумiла: з усiх лих мати вибрала для себе найлегше. Але ж сама Марiя, сама перед собою? Вона не збрехала Сонi. Вона не любила його так, як Сашу, тiКю жагучою любов'ю, та дедалi вiн ставав Пй усе потрiбнiшим i все дорожчим. Вони працюють укупi. Вони мусять бути вкупi в життi, Пй потрiбна його вiддана дружба, допомога i... його любов... I те, що вiн такий молодий, i завжди вона може бачити коло себе це прекрасне ясне чоло, цi очi... Перед ким вона согрiшить? Як я тодi людям у очi гляну? Коли - "тодi"? Хiба можливе - "тодi"? Нi, нi, мабуть, треба тiкати свiт за очi. Я собi не прощу. Тiльки рiк, як Сашу-поховала, чого ж я хапаюсь за життя? Так, я хапаюсь за життя, бо коло нього, коло Митi, я вiдчуваю тс життя про яке завжди мрiяла, I як я втечу, покину його тепер? Тепер, коли вiн, може, мусить, .жадаК стiльки, зробити? Вiд неП, МарiП, залежить пiдтримати його. Я вiдповiдаю за нього перед усiма. Я ж обiцяла матерi берегти його. * * * Вона таки перевтомилася i до того ж, певне, застудилася, i треба було хоч кiлька днiв полежати. Як перелякався Митя!'Вiн боявся лишити ПП саму. - А що, як тобi захочеться пити? А що, як хтось прийде? Нi, нi, за книгою я можу пiти завтра, хазяйка буде вдома, i я ПП попрошу'посидiти тут. Марi, я тебе прошу, випий трохи теплого червоного вина - я тiльки-но нагрiв, воно пiдкрiпить тебе. МарiП було i смiшно, й приКмно вiд таких турбот, тим бiльше, що вона знала: нiякоП хвороби нема - просто безмежно втомилась, але як добре, коли про тебе так турбуються! Вона ж звикла сама за всiх турбуватися! I саме в цi днi вона одержала листа з Орла вiд тiтки МардовiноП Катерини Петрiвни, образ якоП весь час спливав перед нею, коли вона описувала провiнцiйний "салон" лiберальноП Дамочки в своКму новому романi "Жива душа". Над ним вона працювала з захопленням, роман просто лився з-пiд пера на папiр. Богдась, який поПхав З бабусею на Орловщину, гостював зараз пiд Орлом у старих друзiв Маркевичiв - КорнiльКвих, вiн бачився часто i з Мардовiними. Родичi й друзi прийняли юного парижанина а обiймами. Вiн був веселий; дотепний, товариський хлопець. Особливо йому радiли двоюрiднi й троюрiднi кузини! Вiн "зажився" на Орловщинi, бо, по-перше, нiяк не траплялося оказiП, щоб хтось з ним поПхав у Чернiгiв до батька, по-друге - йому тут подобалося! Вiн удавав цiлком дорослого, самостiйного й не дуже замислювався, що незабаром iспити. Куди та як-- навiть мама ще остаточно не вирiшила! Побачивши листа вiд тiтки МардовiноП, одразу Марiя страшенно злякалась. 'Може, що трапилось iз Богдасем? Нi, з Богдасем усе було гаразд, а втiм, лист був жахливий i в конверт вкладено було ще й iншого. "Мила Машо! - писала тiтка. - Надсилаю тобi листа, що одержала вчора вiд Дорошенка. З нього ти довiдаКшся про безнадiйну хворобу Опанаса i про його бажання глянути востаннК на Богдана. Звичайно, я найменше з усiх на свiтi стала б протидiяти цьому бажанню. Бог менi свiдок, що коли б я мала хоч яку змогу, я другого ж дня, одержавши лист, сама повезла б Богдана до батька, але воiстину кажу, в мене на сен час для цього нема зовсiм нiяких коштiв..." "Коли б i були, то не завдала б собi нiякоП мороки", - подумала Марiя, - адже в кожному листi вона, Марiя, просить орловських родичiв швидше послати з якимось попутником Богдана до батька! Але якась байдужiсть iз боку всiх. Хiба справа в грошах - вона б одразу надiслала чи повернула б! Адже вона писала й просила про це давнього знайомого i друга Федора Матвiйовича Лазаревського, i той обiцяв влаштувати обов'язково поПздку Богдана. Хвилюючись, вона читала далi: "Не бачачи з боку Лазаревського нiяких вимог, я три днi тому писала йому, додавши листа Дорошенка, i просила його переконливо вiдповiсти менi якнайшвидше, щоб у випадку вiдмови я могла написати до тебе - i що ти, напевне, кинеш усi своП справи для виконання останнього бажання чоловiка". Так, Лазаревський вiдповiв Мардовiнiй, що дiйсно обiцяв вирядити Богдана до батька, але зараз йому самому треба поПхати на кiлька днiв iз Орла, а потiм вiн простежить, хто Пхатиме до Чернiгова. Тiтка переконана, що Маша все кине й поПде до "свого чоловiка". Вона читала далi: "Певне, ти сама почуваКш, Машо, що тобi необхiдно бачити Афанасiя в останнi хвилини його життя - i вiн помре спокiйнiше, i тобi спокiйнiше буде доживати свiй вiк, якщо ви попрощаКтеся дружелюбно на вiчну-вiчну розлуку. Боже мiй, боже мiй! Краще створiння твоК готуКться покинути нашу землю! Я не знайду слiв, щоб сказати тобi, як важко менi на душi i до чого менi шкода Афанасiя..." Цi ламентацiП роздратували Марiю, бо вона знала ставлення тiтки до Опанаса, а ще й тому, що вона не знала, що робити. Тiтка переконана, що Маша одразу поПде. "Я ще раз дуже тебе прошу - телеграфуй. Про те, щоб ти поспiшала Пхати, вважаю зайвим говорити, - хто краще за тебе може вiдчувати, що було б страшно запiзнитися! Так, це страшнiше. нiж запiзнитися для себе". Марiя не могла в думках одразу осягнути все. Наче залунали голоси з такоП далечини, наче з диiсгиричноП доби. Так, вона знала, що Опанас хворий. Незалежно вiд його хвороби хотiла, щоб Богдан поПхав до батька. Нiде правди дiти - вона переклала турботи про це на чужих людей, хоч i родичiв, вона була заклопотана своПми справами i якось легковажно вважала, що все зробиться само собою. Але Опанас умираК, ПП чоловiк. Опанас Маркович. Як це далеко вiд неП. В неП на руках помер Саша, вона привезла його трупу з Нiцци до Москви. Шлях з хрестом на Голгофу. Пй здавалось - вона вже мертва. Що там! Людина живуча. Кажуть, жiнка живуча, як кiшка. Коло неП з'явився Митя, надзвичайний Митя ПисарКв, простягнув мiцну юнацьку руку, i вона наче ковтнула живоП води й воскресла. I от Пй треба повернутися в царство мертвих, в царство розпачу, каяття, взаКмних мовчазних докорiв, покути й прощення. В неП нема на це сил. Вона не брехала, нiчого, крiм доброго й щасливого, не бажала МеланiП ОвдiПвнi. Але бачитися з нею там, коло лiжка вмираючого, красти одна в одноП останнi слова i останнi погляди, i вiдчувати на собi ПП ревнивi, а може, й докiрливi! О! З докором на неП глядiтимуть усi. А може, з жалем? Нi, нi, в неП на це нема зараз сил. Хай Пде Богдась. А може, Пхати все ж таки Пй? Опанас... "Друже мiй, Опанасю", - казала вона йому колись. Адже вiн вирвав ПП з того провiнцiйного орловського болота, вiн дав Пй читати "Кобзаря", вiн перший читав, i вiн, вiн, а не Кулiш, правив перший ПП оповiдання! Може, треба перемогти себе й справдi, як пише тiтка, востаннК обнятися з ним на вiчну-вiчну розлуку? Коли вони бачилися востаннК? У Нiмеччинi, суворим передсвiтанком на сiрому похмурому вокзалi... Хоче вiн тепер ПП бачити? Дорошенко пише лише про Богдася... Може, хоче, щоб коло нього була лише Меланiя ОвдiПвна - "украПнський соловейко", який щебетав коло нього останнi роки. Марiя вiдчувала, що обманюК себе, але ж доводила сама собi: у них дiти, а тут приПде вона й отруПть останнi хвилини нещаснiй вiдданiй жiнцi, останнi хвилини, якi нiколи, нiколи не забуваються... I до кого з них двох зверне вiн своК останнК слово, кого з них двох почуК востаннК? - Ти чуКш мене? Ти чуКш мене? - раптом заговорила вона, але не Опанасовi, Пй вбачалося обличчя Сашi. Це вона Сашi казала останнi слова, якi вiн почув на цiй землi. -Ти чуКш мене? Тобi краще? Ти чуКш мене? - Машенько! Марi! Ти мариш! - кинувся до неП Митя, який був у сусiднiй кiмнатi. - Що з тобою. Марi? Я зараз покличу лiкаря! ЏП била пропасниця. Усе i всi мiшалися в головi. - Не йди! Не кидай мене саму! - крикнула вона раптом. - Що ти? Ти мене не кидай! - якось простой лагiдно, як малiй дитинi, мовив Митя i став гладити ПП руки. Богдась до батька запiзнився. Цього нiколи не могла простити собi Марiя i нiколи, нi з ким про це не говорила. 10 Марiя поПхала до Москви зустрiти Богдана, який нарештi повертався з Орла. Митя проводжав ПП на вокзал. Вона була нiжна до нього, але вся та нiжнiсть була начебто якась машинальна, зовнiшня, а ПП думки були вже далеко, далеко вiд нього, уже там, у Москвi. Та вона наказувала йому, щоб вiн писав Пй щодня, обов'язково щодня i обов'язково про все, про все. Потiм уже, коли вона була в вагонi, а вiн стояв коло вiкна i намагався протерти рукавичкою замерзле вiкно, - адже був останнiй день листопада, - i коли востаннК неясно майнуло ПП обличчя, - йому стало сумно, не тiльки сумно за себе, а без краю шкода ПП. Митi хотiлося сказати, що живому треба жити з живими, дiяти, жити життям, а не спогадами та розпачем. Адже вiн передбачав, якi сумнi думки охоплять ЏП там, у Москвi. Вона силомiць, так, вiн певний, що силомiць, усмiхнулась йому i гукнула, вiрнiше показала жестом, щоб вiн iшов, бо холодно. Звичайно, вiн чекав, поки поПзд рушить, i тодi тiльки побрiв додому, де враз усе йому здалося порожнiм, злннялим, позбавленим змiсту. Йому все ж таки не хотiлося йти з кiмнати, де вони разом працювали i де вiн раптом став таким щасливим, та тепер все здавалося непевним, випадковим... I наче все було давно-давно, i хоча в'iд ПП вiд'Пзду минуло лише кiлька годин, - кiлька годин вiн просидiв майже непорушне в цiй кiмнатi, - усе, що трапилось мiж ним i МарiКю, здавалося якимось "plusquamperfectum" - давно-давно минулим часом, бо перед ним виринало ПП сумне обличчя у вагонi поПзда, вимушена усмiшка, розвiяний погляд... Але ж не повиннi, не повиннi з'являтися сумнiви, що вона не повернеться до нього, що вона не буде з ним! Вiн вiзьме себе в руки, працюватиме, вiн пiдготуК до ПП приПзду Брема - треба швидше купити книги, треба уважно виконати всi ПП дрiбнi доручення i,звичайно, писати щодня! Вона це повторювала кiлька разiв, значить, вони, його листи, Пй потрiбнi! I вiн писав Пй. Щодня. Поряд iз його блискучими, iскрометними статтями, де буяли думки, несподiванi, часто такi гострi, пронизливi, що одразу примушували кожного читача замислитися i - або захопитися, або, навпаки, обуритися, тiльки не лишали спокiйним та байдужим нiкого, - поряд з цими статтями листи його до МарiП, безмежно коханоП та жаданоП, були до дитячоП наПвностi простодушнi, Пдвертi в своКму смутку, iнколи така безпораднiсть просякала Пх, лейтмотив лунав один- повертайся .швидше!' "Мила, хороша моя Машо! Написав це звернення i замислився з пером у руках. Не знаю, що я тобi хотiв сказати, не вмiю ясно висловити, про що я думав. Та основний мотив все тогi же: люби ти мене, а вже я - так тебе люблю i ще любитиму, що тобi, звичайно, не буде холодно й журно жити на свiтi. Мила! Як м'и з тобою можемо весело працювати й розумно розважитись!" Тiльки б вона його любила! Вiн писав щодня, докладно: як минув день, де був, кого бачив, хто заходив - Слепцов, Кутейников, приПхав ПП паризький приятель- Карл Беннi, в них зупинився, ходили з ним у лазню... Вiн сам вiдчував, що пише Пй нецiкаво, не те, що треба. "Ти, можливо, будеш незадоволена тим, що. я все розповiдаю тобi найдрiбнiшi факти, замiсть того, щоб подiлитися з тобою моПми думками й почуттями. Але що ж, друже мiй, робити, коли нiякi думки не спадають у голову i коли почуття все тi ж самiсiнькi: чекаю тебе, жадаю тебе, чекаю i бажаю з твоКю допомогою мiцного, доброго i живого щастя". Вона вiдповiдала коротенькими записочками на кiлька рядкiв. Вона взагалi не дуже полюбляла писати листи. Ще Тургенев смiявся з ПП звички слати телеграми. I цi записочки були схожi на телеграми. "Вiд Богдана ще нема депешi. Сьогоднi я всi справи закiнчу. Поспiшаю тобi надiслати цього листа i тому не розповiдаю нiчого. Обiймаю тебе. До побачення. Вiддана тобi M. M. Сьогоднi писатиму увечерi". Але й увечерi лист був довший лише на кiлька рядкiв. Тiльки й того, що "вiддана тобi M. M." Але ж так вона i чужим, стороннiм людям листи пiдписувала, не вкладаючи особливого змiсту. Просто формула епiстолярного етикету. Хоч би вона в цьому листi, де пише йому про побачення з Володимиром Вадимовичем i що поПхала разом з ним до "них", додала б щось нiжнiше, заспокоююче... А от у листi до Наталi Федорiвни, жiнки, яка стала вести ПхнК господарство - чи то домоуправительки, чи то економки, - було написано, що приПхав один знайомий, якого анi вона, Наталя Федорiвна, анi Дмитро Iванович Писарев не знають, а знаК Беннi. Наталя Федорiвна повiдомила про це без усякого навмисного злого намiру за обiдом, переказуючи взагалi листа - далеко довшого, нiж Митi. - Та це ж, певне, Володимир Вадимович, молодший бра". Олександра Вадимовича, - вихопилося у Беннi. - Вiн же до них приПздив у Париж! - Раптом Карл схаменувся, замовк, але став якийсь незвично розв'язний, вимушено смiявся до речi й не до речi. Митя зiбрав усi своП сили, щоб не виказати нiяких емоцiй з приводу цього, але МарiП вiн i про це одверто написав. "Я, зрозумiло, лишився незворушним, тому що зважив i обмiркував цю звiстку ще ранiше. Не можу сказати, щоб вона була для мене приКмною або що я сприйняв ПП байдуже, але ж тут, як i в iнших випадках, я скажу з вiрою в мою богиню: "Да святится iмя твое, да приидет царствие твое и да будет воля твоя!" I я буду сподiватись, що менi дадуть мiй насущний хлiб i не "введут во искушение и избавят от лукавого". Марiю зворушували цi почуття, i в листах-записочках частiше стало з'являтися: "Бережи себе i чекай мене", "Я тебе не забуваю i часто думаю", "Ти не зажурюйся, що листи моП такi короткi. Менi тут важко i душно, i я пишу тобi лише тому, що знаю, ти будеш неспокiйним, якщо не одержиш листа. Все, що тут робиться i говориться, дуже дрiбно та вбого, а думати я тепер думаю тiльки про те, коли додому поПду. До побачення. Пам'ятай, що у тебе К надiйний i вiрний друг. Обiймаю тебе. Вiддана тобi Marie". Вiн любив, коли вона пiдписувалася не M. M., a Марi. Це було його iм'я для неП. Треба вiрити й чекати. В одному листi вiн вiдзначив - аж двiчi було "бережи себе". У кожному майже листi вона нагадувала: "Ти приготуй якнайбiльше працi. Я навiть увi снi бачила наш робочий стiл". I знову: "Приготуй бiльше роботи i чекай мене!" Не треба нарiкати, Пй там нелегко. Праця для неП порятунок. Але добре вже й те, що працю вона зв'язуК з ним. Вона призналася в одному листi, як Пй сумно: "Вчора я тобi не писала, тому що вчора менi було важко i сумно, так що я весь час розмiрковувала". Про що, про що вона там розмiрковувала вдалинi вiд нього i поблизу могили того, коханого i близького? "Я винна. Можна було i мiркувати, i тобi все-таки написати. Ти прости мене". ЏП "простити"? Тiльки б вона його хоч крихту любила! Вонгi пише, що буде краще, нiж було. Вiн вiрить. I Марiя хотiла вiрити, i сама вiдганяла думки про це i хапалася за них... Адже вона вже зрозумiла - живому треба жити i дiяти з живими. У Москвi, спр'а'вдi, було важко. ПриПхав Володя, молодший брат Бритi, з яким так добре породичалися в Парижi i якому ще так недавно писала з Петербурга: "Все задушливiше з кожним днем, з кожною годиною. Я не знаю, як я житиму... Менi важко, мiй любий брате, i порожньо. Ця розлука iнша, iнакша. У колишнiх розставаннях було, лишалося менi стiльки ще доброго i солодкого, незважаючи на тугу, а тепер нiчого нема. Я не знаю, як жити. Кожен день жахливiший за минулий". В одному листi Володi писала: "Я вiдiйду з часом, але до того часу?" Вона тепер розумiла - зустрiнуться з Володею, i Сашин брат не знатиме, що казати, що робити, аби втiшити ПП, самотню, безнадiйну, яка так кохала його Бритю... Невже вона вже "вiдiйшла"? Невже настав уже "той час"? Але ж Митя, думки про нього, про спiльну роботу... Вона згадувала все дужче i частiше - саме роботу. Якiр порятунку. Вона зупинилася, як i пiд час похорону Сашi, у ЮлiП Петрiвни ЊшевськоП. Бавилася з ПП дiтьми - своПми "хрещениками", згадували обидвi приязного, розумного, завжди тактовного Степана Васильовича. Марiя зустрiлася з Володею Пассеком i Пздила з ним до них - до Тетяни Петрiвни, з якою були тепер i не як свекруха з ненависною невiсткою, i не як мати з дочкою, - Пхнi взаКмини нiколи не були i не могли бути такими! Дивно! Вони були як подруги - рiзного вiку, доброзичливi одна до одноП i навiть люблячi, бо Пх поКднало одне горе i народилася взаКмна повага й увага. Тетяна Петрiвна торiк враз дуже змарнiла, постарiла, постарiла, але в неП ще був син, внуки вiд нього, - значить, клопiт, турботи за сiм'ю i - навiть своК "особисте" життя, дитячий журнал "Игрушечка", який вона редагувала, вона i сама писала для дiтей науково-популярнi оповiдання. Вона теж намагалася якось жити, а не животiти... У Москвi Марiя обiцяла Митi вiдвiдати одного безнадiйно хворого кжэка, який-жив у богадiльнi. В нього були паралiзованi ноги i трохи права рука, але вiн хотiв учитися, багато читав i, поПнайв"""вiи"сь iз творами ПисарКва, став зистуватися. Митя як мiг, допомагав йому, насамперед книжками. Йдучи до Коробова, вона дум-ала: "Вiн, Митя, писав про теорiю егоПзму, вiн завжди переконано казав, що вiн, звичайно, егоПст, а сам? От i зараз - цей хлопчик Коробов, до якого я йду з книжками й ласощами, бо так просив Митя". Правда, про ласощi Митя не казав, але ж то в Парижi вона приносила хворим у лiкарню дешевi букетики квiтiв, що найдужче тiшили; тут, певне, хлопець найдужче жадаК книжок. Митя ще просив договорити - "так, як i:" вмiКш" - i з хлопцем, i з лiкарями, i вияснити, що вони зможуть зробити для хлопця. Марiя згадала, як зараз турбуКться Митя, щоб надiслати потрiбнi книги засланому Шелгунову, з яким листуКться. Так, справжнiй егоПст Митюша! От у кого слово не розходиться з дiлом! Хоч би швидше приПхав Богдась! Хоч би швидше в Петербург! Хвилинами здавалось - пiшли ПП лiта, як вiтри круг свiта, минула ПП молодiсть, починаКться ПП справжнК життя - робо-че, просте, як шматок чорного хлiба, такого потрiбного кожнiй людинi. Перед вiд'Пздом вона сама знову пiшла i, хоч було зимно, сiла пiд стiною Симонового монастиря на вогкому ослiнчику. Ты не должна любить другого, Нет, не должна, Ты мертвецу святыней слова Обручена... Нiкого вона и не любитиме так. Але як Пй бути без нього, того, iншого? Швидше до Петербурга, туди, за Пхнiй спiльний робочий стiл! Вона ж писала Митi: "Не вдаватися в тугу, милий робiтниче. Багато проститься в iм'я роботи". Може, i Пй "проститься" в iм'я роботи? 11 В одному з листiв (записочок!) Марiя з Москви написала: "Сьогоднi Миколи-угодника, i всi в Москвi веселi. Оглушливий дзвiн i метушня така, наче Гарiбальдi святкують". "...наче Гарiбальдi" - мимоволi порiвняла вона. Навiщо Пй згадувати Iталiю? Навiть у розмовах з Юленькою Њшевською намагалася обминати ту подорож - Степан Васильович Њшевський, Бородiн, вона з Богдасем... Саша... Але ж скрiзь у тих колах, де Пй доводилось тепер бувати, знову почали згадувати Гарiбальдi i стежити за його дiяльнiстю. Там, за кордоном, у Парижi завжди здавалось - все, що вiдбуваКться в IталiП, дуже близько, поряд, i як близько приймали до серця усi подiП 18(i2 року, як обурювалися, коли король Вiктор-ЕммануПл, якому Гарiбальдi здобув перемогу, оголосив його просто бунтiвником i направив проти його загонiв, якi вирушили з гаслом "Рим або смерть!", свою армiю разом iз французьким вiйськом. Пiд горою Аспромонте Гарiбальдi було поранено i взято в полон. Якийсь дивний, нiби почесний полон! Ця рана в ногу була найважча з усiх ран, слiди вiд яких вiн мав на своКму тiлi. Та ще була i найважча, моральна, рана. По всiх усюдах усе прогресивне людство, всi робiтники краПн Њвропи i палка молодь чекали нетерпляче повiдомлень про стан його здоров'я, скликали мiтинги, збирали кошти. Отодi й вiдзначилася росiйська молодь у Гейдельберзi, надiславши до Гарiбальдi славнозвiсного професора Пирогова. Гарiбальдi дозволено було повернутися на свою Капреру. Та хiба вiн заспокоПвся? У тисяча вiсiмсот шiстдесят шостому роцi вiн у лавах iталiйськоП армiП виступаК проти АвстрiП. Цього раз-у прекрасна Венецiя нарештi приКднана до IталiП. I знову, коли перемогу одержано, Гарiбальдi вже не тiльки не потрiбний урядовi, а навiть небезпечний - бо страшно, що народ пiд його проводом пiде на боротьбу за своП права не тiльки проти чужоземних ворогiв! Але 1866 рiк - важкий МарiПн рiк. Усе вiдбувалося наче за тридев'ять земель, i коли Пй щось розповiдали, вона примушувала себе удавати, що це ПП цiкавить, а до неП нiщо як слiд не доходило. Та у вереснi 1867 року вони вдвох з Митею вже з захватом читали i розпитували кого тiлькимогли про мiжнародний конгрес "Лiги миру i свободи", який вiдбувався в Женевi, У президiю серед iнших були обранi Гарiбальдi й Огарьов. Микола Платонович Огарьов! Як забилось серце МарiП, коли вона почула про це. А Герцен на конгрес не поПхав. Казали - не захотiв. Росiйська емiгрантська молодь обурилася на нього. З нею взагалi у Герцена тепер були непорозумiння. На конгрес приПхав i другий знайомий МарiП - Михайло Олександрович Бакунiн. Учасники конгресу являли цiлковиту сумiш думок, переконань, настанов i бажань. Соцiалiсти рiзних вiдтiнкiв, анархiсти, буржуазнi пацифiсти i навiть клерикали. Може, тому Герцен i не поПхав. що не вiрив у якийсь путнiй наслiдок? Вже набридли i дратували безпiдставнi захоплення Бакушна, бакунiнськi анархiчнi заклики. .Здавалося, що Огарьов, коли i не згодний з Бакунiним, не може йому протидiяти. Авторитет "Колокола" в РосiП пiсля поразки польського повстання пiдупав саме через пiдтримку Герценом полякiв. Марiя не знала, що все бiльше замислювався Гернен над настановами "марксидiв", як вiн називав оточення Маркса, з якими не сходився i не знайомився ближче через того ж давнього друга - Бакунiна. Про це все потiм дiзналася Марiя, коли все ж таки Пй довелося ще в життi зустрiтися з Герценом, знову писати йому... Кожна групка однодумцiв хотiла використати трибуну конгресу, щоб довести правоту своПх iдей. Та весь конгрес одностайно буряними оплесками зустрiв народного героя - Гарiбальдi, коли вiн вийшов у своКму гарiбальдiйському плащi, сивокудрий, простий i в той же час упевнений в правдi своПх дiй, та голосно i водночас проникливе й щиро зачитав своП тезиси, сповненi гуманiзму й вiри в добру волю людства. "Всi нацiП - сестри, - виголошував вiн, - лише демократiя спроможна знищити бич людства - вiйну... Лише раб маК право воювати з тираном! Це Кдиний випадок, коли вiйна дозволяКться". Гарiбальдi готував громадську думку всiКП прогресивноП Њвроп