Iван Карпенко-Карий. Сто тисяч ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Комедiя в 4 дiях ДIЊВI ЛЮДЕ Герасим Никодимович Калитка _¾ багатий крестьянин. Параска _жiнка його. Роман _син Пх. Савка _кум Герасима, крестьянин. Банавентура _Копач._ Невiдомий_ - Кврей. Гершко _фактор. Мотря _наймичка. Клим _робiтник. ДIЯ ПЕРША ЯВА I В хатi яку хвилину нема нiкого; входе Невiдомий._ Невiдомий._ Нiкого нема... Охо-хо-х! Трудно теперечки жить на свiтi. А через чево i трудно? Через того, що багато розумних понаставало... Усi торгують, а покупателi только глазами купують, i торговлi нема - один убиток. Так я сiбК видумал новую комерцiю: хорошiй будет гендель, Кжелi удастся... ПопробуКм!.. ЯВА II Роман _i Невiдомий._ Невiдомий._ Здрастуйте вам. Роман._ Здоров. Невiдомий._ Це хата Герасима Никодимовича Калитки? Роман._ Це. Невiдомий._ А де ж сам хазяПн? Роман._ Вони в город поПхали, сьогодня повиннi буть назад. Невiдомий._ Я з ним вiдался, i он сказал, щоб я приПхав. Роман._ Може, й вони через годину будуть. ЯВА III Тi ж i Копач._ Копач._ Ура! Тепер суд гласний, накриваК жидкiв часний! Хе-хе-хе! Невiдомий._ А ви разлi часний? Не похоже. Копач._ Не та рожа? Ха-ха-ха! Невiдомий._ Прощайте! Я навiдаюся опiсля, бо у мене К дiло до Смоквинова. (Пiшов.)_ ЯВА IV Копач _i Роман._ Копач._ Ха-ха-ха! Заметь-це пройдисвiт! Я Пх багато бачив, у мене опит i практiка. Я на них насмотрелся... Командовал зводом, так пров'янт i фураж часто получав, знаю Пх, да i они меня знають! Тепер лiт трiдцать в одставкК, по свiту вольно я хожу i в очi смiливо усiм гляжу... Стихи... Ха-ха-ха! А батько купчу й досi ще не совершив?^ Роман._ Ще в городi. Копач._ Хотiв поздравити його з прiобрКтКнiем зКмКль-кi... А ПрасковКя Iвановна?.. Роман._ У попа. Копач._ Так! ТорiчелiКва пустота... Хе-хе-хе! Ти цього не знаКш - це з фiзiкi. В такiм разi - адiо! К обiду я прийду. (Пiшов.)_ ЯВА V Роман_, потiм Мотря._ Роман._ Наче i розумний, а дурний. Тридцять лiт шукаК кладiв i голий став як бубон, бо все на кладах, кажуть, прокопав... I все вiн зна - тiлько нiчого не робе. (Iде до дверей i гука.)_ Мотре, та йди-бо сюди! Мотря за дверима_: "Чого там? Нема менi часу". Роман_. Та нам, мабуть, не буде часу i вмерти. Iди-бо! ЗашиКш менi сорочку, геть розпанахав рукав, а мати десь пiшли. Хочеться менi з Мотрею побалакать, то нема за чим у хату йти, так я нарошне розiрвав рукав. Входе Мотря._ Заший. (ПоказуК.)_ Мотря._ Де це ти так розпанахав? Роман_. Зачепився за вила. Мотря _зашива, Роман _ПП цiлуК. Мотря (б'К його кулаком)._ А це що? А тпруськи! Роман._ Хiба не можна? Ми ж восени поженимось, чула? Що батько казав? Мотря._ То тодi i цiлуваться будемо, а тепер зась! Може, ще батько шуткував, а ти вже н губи розпустив. Роман_. Нi, це не шутки. I мати казала, i батько казав, що кращоП невiстки не треба. Мотря._ Уже зашила. Iди собi, я не маю часу теревенi править, та он вже батько приПхали. Роман._ Батько? Справдi. Мотря _вибiга. ЯВА VI Герасим _i Роман._ Герасим._ А ви чого тут збiглись, роботи нема, чи що? Роман._ Та я розiрвав рукав... Мотря зашила. Герасим._ А мати ж де? Роман._ Пiшли до попа... Герасим._ Знайшла празник. Iди ж до роботи, бо там роти пороззявляють та й стоятимуть. Нехай коней розпряжуть, а збрую зараз однеси в комору, щоб якоП ремiняки не порiзали на батоги. Роман._ Добре. Тут жид якийсь питав вас i Копач._ (Вийшов.)_ Герасим (один)._ Жид-то дiло, а Копач-морока. Ху! Слава богу, справився з дiлами: совершив купчу, i земельки прибавилось. I бумага зелена, мов земля, укритая рястом!.. Ох земелько, свята земелько, божа ти дочечко! Як радiсно тебе загрiбати докупи, в однi руки... Приобрiтав би тебе без лiку. Легко по своПй власнiй землi ходить. Глянеш оком навколо - усе твоК: там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленiла вже пшениця i колосуКться жито; i все то грошi, грошi, грошi... Кусочками, шматочками купував, а вже i у мене набралося: тепер маю двiстi десятин - шматочок кругленький! Але що ж це за шматочок! Он у Жолудя шматочок - так-так, - однiКП шпанки ходить дванадцять тисяч, чотири чи п'ять гуртiв випасаКться скоту. Та що? Свиней одних, мабуть, з тисяча, бо то ж зимою тiлько бiля свиней шiсть чоловiка день при днi працюК!.. I яким побитом Жолудь достав таку силу грошей - не зрозумiю... Я сам пам'ятаю, як Жолудь купував баранцiв, сам Пх рiзав, торгував мнясом у рiзницях, а тепер - багатир. Де ж воно набралося? Не iначе, як нечистим путьом! Тут недоПдаКш, недопиваКш, день при днi працюКш, жiнка з дiжi рук не виймаК - i тiлько ж всього-на-всього двiстi десятин, а то ж, мабуть, i в десять тисяч не вбереш. Не спиться менi, не Псться менi... Пiд боком живе панок Смоквинов, мотаКться i туди й сюди, заложив i перезаложив, - видко, що замотався: от-от продасть або й продадуть землю... Ай, кусочок же, двiстi п'ятдесят десятин, земля не перепахана, ставок рибний, i поруч з моКю, межа з межею. Що ж, копиталу не хватаК... Маю п'ять тисяч, а ще треба не багато, не мало - п'ятнадцять тисяч! Де ти Пх вiзьмеш? Прямо, як iржа, точить мене ця думка! Де Пх взять?.. Де?.. Хiба послухать жидка, пiти на одчай, купить за п'ять тисяч сто тисяч фальшивих i розпускать Пх помаленьку: то робiтникам, то воли купувать на ярмарках... Мужик не дуже-то шурупаК в грошах, йому як розмальована бумажка, то й грошi. Страшно тiлько, щоб не влопатись... Обiщав жид сьогодня привезти напоказ. Може, це вiн уже й заходив. Цiкаво дуже бачити фальшивi грошi. ЯВА VII Савка _i Герасим._ Савка._ Здрастуйте, куме! Добре, що я вас дома застав. Герасим._ А навiщо ж то я вам так пильно потрiбен? Савка._ Вiдгадайте! Шкода, не вiдгадаКте... Грошей позичте, куме! Карбованцiв з сотню, до Семена. Герасим._ Яж кажу, що так!.. Виходить: недовго думавши - давай! Хiба у мене банк, чи що? Савка_. Та до кого ж ти i вдаришся? Жид злупе такого проценту, що нiяк не викрутишся потiм. Герасим._ Хто ж тепер, куме, не лупить? Лупи та дай. Савка._ То вже лупiть краще ви, куме, та дайте. Герасим._ Нема! Хоч носа вiдкрути, то й десятки зайвоП не витрусиш - всi вiддав за землю. Савка._ Де ж тi грошi, куме? Я сам не раз, не два Герасим._ Та господь Пх знаК. Я над цим думав. Савка._ Чув я, що Жолудь нечистi грошi маК, вiд самого, не при хатi згадуючи, сатани, то, може, й другi так саме достали... Тiлько де ж вони з ним познайомились i як? От що цiкаво! Вже ж i я не полохливого десятка, пiшов би до нього в гостi у саме пекло: надокучило отак раз у раз позичати, нехай би дав, iродiв син! Чи душу йому, луципiровi, треба, то нехай би брав, бо без душi, мабуть, легше, як без грошей. Я вам, куме, признаюсь, що сам ходив пiд Iвана Купайла, як менi казано, на роздорiжжя... Повiрите, звав, нехай бог простить, Гната безп'ятого! Так що ж - не вийшов, тiлько налякав. Герасим._ Цiкаво! Розкажiть, будь ласка... Савка_. ЗнаКте, за третiм разом, як я гукнув: вийди до мене, безп'ятий, я тобi в нiжки уклонюся, до смертi слугою твоПм буду!.. А вiн - i тепер моторошно - зайцем мимо мене - тiлько фа! аж свиснув, та хо-хо-хо! То я тiкав з того мiсця, мало дух з мене не виперло... Прости господи! Двi недiлi слабiв: бувало, тiлько що шерхне, так увесь i затремтю, i волосся на головi пiднiметься. На превелику силу одшептала Гаврилиха. Герасим._ Не надiявся, куме, щоб ви такi смiливi були... Савка_. Ну, а що ж його робить, коли грошей треба день у день! От i тепер: пiслязавтрього строк платить Жолудю за землю, держу там у нього шматочок, а тут не вистача. Договiр же такий: як грошей в строк не вiддам - хлiб зостанеться за Жолудьом без суда. Та що там балакать! От, Кй, правду вам кажу, куме: якби знав, що за цим разом дасть, - знову пiшов би кликать, так грошей треба. Герасим._ Смiливi, смiливi ви, куме, з вами i не такi дiла можна робить. Савка_. Ха! Чого там бояться? Страшно тiлько без грошей, а з грiшми, сказано ж, i чорт не брат. Герасим (набiк)._ Треба це на ус закрутить. Савка_. Куме! Та, може ж, таки найшлася б у вас там яка сотняга? Позичте! Батьком буду величать. Герасим._ Що його робить? Хiба от що: я, знаКте, сам позичив оце у Хаскеля для домашнього обiходу; тiлько платю п'ять процентiв у мiсяць. Коли дасте п'ять процентiв, то я подiлюся з вами, так уже, для кума. Савка._ П'ять?.. Та що маКш робить... I за це велике спасибi, давайте. Герасим._ Принесiть же менi запродажню запись на воли. Савка._ Як? Хiба ж я вам воли продав? Герасим._ Вийде так, нiби продали... Нiби! РозумiКте? А я тi самi воли вiддам вам до Семена, а на Семена ви вiддасте менi сто карбованцiв i запродажню я розiрву, а як не вiддасте, то я вiзьму воли... Так коротча справа. Савка._ Це добра справа!.. То й воли до вас вести, чи як? Герасим_. Нi. Ви пiдiть у волость, то писар знаК i напише таку запродажню як слiд, а ви запродажню принесете менi, то я вам грошi дам. Савка._ Та вiзьмiть, куме, векселя, навiщо вам ця плутанина? Герасим._ Нi, куме, я переконався, що запродажня на-дежнiще векселя... Савка._ Так... Ну, добре. То вже ж, мабуть, завтра принесу. А ви дома будете завтра? Герасим._ Дома. Савка._ Так... Прощайте. (Набiк.)_ Е, куме, мабуть, i в тебе нечистi грошi, i в тебе душа вже не своя. (ЗiтхаК, виходить.)_ Герасим (сам)._ Одважний чоловiк! До чорта ходив i на все пiде за грошi, а я вiзьму з нього вексель. Найшов дурня! Продай воли - бери грошi... не вiддаси грошей - давай воли, бо то ж моП, я вже Пх купив, я вже не буду править грошей, а воли давай. Так надежнiще. ЯВА VIII Герасим _i Невiдомий._ Невiдомий_. Здрастуйте вам! Герасим._ Здрастуй. (Набiк.)_ Той самий жид... аж мороз поза шкурою пiшов. Ну що? Невiдомий (озираКться)._ А нiчого... Герасим._ Принiс? Невiдомий._ Њ. Герасим (зiтхнув)._ Показуй. Невiдомий (оглядаКться кругом, загляда у вiкно, потiм виймаК грошi, все новi, несе до столу, розклада на столi). _Теперечки пiзнавайте, почтенний, де тут фальшивi, а де на-стоящi? Герасим (довго розгляда, придивляКться на свiт)._ От так штука! От так штука! Не вгадаю! (Розгляда.)_ Не вгадаю! Невiдомий (знову зазира у вiкно). I_ нiхто не вгадаК. Я присягну на Бiблiю, що всякий прийме! Ето робота первий сорт. Ми не робимо такой дрянi, як другi... Пх роблять у англичан, i англичанин Пх возить, а я у нього ¾ агентом. Герасим._ Ну й зробленi, ну й зробленi - прямо насто-ящi, i не кажи... Як двi каплi води, всi однаковi... руб - руб, три - три - однаковiсiнькi! Покажи ж, будь ласка, котра фальшива? Невiдомий._ Оце одна - руб, а це друга - три. Герасим._ Оцi-о? Оцi? Та ти давай менi таких грошей хоч лантух - прийму. Як же ти Пх розбираКш? Невiдомий._ Ми?.. Ето секрет. Нащо вам усе знать? Товар нравиться - вiзьмiть, не нравиться - не берiть. Ми не йуждаКмся в покупателях; ми Пх розпустили i розпускаКмо, може, мiлiон, i всi благодарять... Ви знаКте, теперечки етiх дКнКг скрiзь доволi, може, i у вас у кишенi Ксть такi самi. Герасим._ Ну, так! Звiдкiля вони у мене вiзьмуться? Хiба дав хто, справдi? Ану, глянь. (ПоказуК своП грошi.)_ Невiдомий (розгляди)._ Как нема, коли К!.. От одна трьохрубльовая, от друга... Хе-хе-хе! Ето усе нашгей фабрикi. Герасим._ Свят, свят, свят! Та ти брешеш? Невiдомий._ Побей меня бог. Герасим._ Диво! От так штука! Оце, кажеш, фальшивi? Це я взяв вiд Жолудьова приказчика. Виходить, Пх i у Жолудя доволi К... Он як люде багатiють. Я Пх помiтю: надiрву краП... От тiлько одно менi дивно: чом же ти сам не торгуКш на цi грошi, а тiлько другим надiляКш? Невiдомий._ Ви все любопитнiчаКте. Ну, а отчего ви не продайоте фальшiвих дКнКг? ВiдiтК, у всякого своя комерцiя. У нас фабрiка на весь свет, другой такой фабрiкi нема; ми продайом тисячу за п'ятдесят рублей... Разлi ето не торговля, по-вашему? Ми заробляКмо мiлiони, а люде в двадцять раз больше... Ну, а якби ми самi на етi дКньгi товари купували? Хто б тодi так дешево робив грошi? Герасим._ I то правда. (Розгляди, грошi.)_ Не надивуюсь! Настоящi, натуральнi! Помiтю й цi. (Надрива краП.)_ Невiдомий._ У нас порядок; фiрма почтенная, товар з Лондона прямо iдьот в кожаних мiшках; Кжелi возьмете, то скажiть, скiлько вам нужно, - я буду телеграму пускать у Адессу, i англичанин сам вивезеть Пх на нашу станцiю. Герасим._ Розпалилась до них моя душа... Сто тисяч вiзьму! Невiдомий._ Нехай вам бог помогаК! А коли вивезти? Герасим._ Сьогодня у нас субота... У понедiлок можна? Невiдомий._ Можна, зачем не можна - усе можна! Герасим._ А цi двi бумажки ти дай менi, - може, я пробу зроблю: куплю на них що-небудь. Невiдомий._ Навiщо, коли у вас своП К... А между прочiм, вiзьмiть. Так у понКдКльнiк увечерi ви будете на вокзалi у тому мiсцi, де для мужчiн i для дам, - розумiКте? Герасим._ Розумiю. Невiдомий._ Прощайте. (Iде.)_ Дай вам бог з моКП легкоП руки зробиться мiлiонером! Герасим._ Спасибi!.. Невiдомий виходить. (Сам)._ Тепер коли б розмiнять фальшивi грошi в казначействi... Самому страшно, щоб не влопаться... Хiба кума взять у компаньйони? Що ж, коли вiн чорта не боявся, то не побоПться казначея, щоб розмiнять грошi. Кращого компаньйона, як кум, не знайти! Входе Копач._ ЯВА IX Герасим _i Копач._ Герасим_. От чортяка принесла цього бродягу! Пiв-обiда сам злопаК i на перешкодi дiловi стане, треба його як-небудь вирядить. Копач._ Здоровенькi були! Як поживаКте, що поробляКте, кого виглядаКте? Хе-хе! Герасим._ Хоч голий, так веселий! Здрастуйте. Копач._ Поздравляю з прiобрКтКнiКм земелькi, дай бог еще столько прикупить... Безподобная у вас вода, зараз пив, i мiстечко у левадi бiля верби гарне. Отам би кашi наварить з таранькою та попоПсти по-чумацьки... Хе-хе-хе! Герасим._ Мабуть, голодний, бо змаху про кашу забалакав. Копач._ Хе! Я зразу все обняв оком! У вас новий забор i добре зроблений, - тiлько б ще треба по однiй дошцi дать, а то скотина буде закладать пiд лату голову, то позриваК. Опит... Хе-хе-хе! Тiлько гляну, зараз бачу. Герасим._ Я й сам бачу, та грошей нема. Копач._ Так-так. Хе-хе-хе! Грошей нема, а земелька росте й росте! Люблю за предприПмчивость! Так, так, Никодимович! Скуповуйте помаленьку, скуповуйте! Њй-богу! Чого ви? ДумаКте - шуткую? Якi тут шутки? Хазяйственний мужик - велике дiло! Ворушiться, ворушiться! Крутiть головою: купили у Борща, купуйте у Смоквинова, а там у Щербини. Пани горять, а мужички з пожару таскають... Це не пустяк! Ви як полагаете? Вони привикли омари там, шампанське - от грошики й ухнули, а там i iмКнiя ахнули! А ви - галушечки, картопельку, кулешик, чухоньку, та й то не щодня, а воно жирок i наростаК... Гляньте навколо: Жолудь - десять тисяч десятин. Чобiт - п'ять тисяч десятин, Пузир - три тисячi; а тут i ви помаленьку та помаленьку прикуповуйте та прикуповуйте. Герасим._ Що там я купив, i балакать не варт. Копач._ Одразу ж не можна! Ви вiзьмiть прiмКр з свинi: от вона ходить на подвiр'П худа, обдрипана, а закинули ви ПП в саж, стали харчi кращi давать - то вона помалу й отягнеться, а там i сало наростаК, - так i ви... Опит - велiкоК дiло! Герасим._ Спасибi! То це ви мене з свинею рiвняКте? Копач._ Не в тiм рiч! Ви не обiжайтесь-це прiмКр. Ви не взирайте! Помалу, помалу i у вас сала набереться доволi, тодi порiвняКтесь з Чоботом, а може, i з Жолудьом... На все свiй час, своК врем'я. Не можна ж зразу, в тiм i прiмКр. Практiка, опитность - велiкоК дело. Вас вже не обманеш, ви всякого обманете, а це велiкоК дКло, коли не тебе за чуба держать, а ти других за чуба держиш. А ви як полагаете? Хе-хе-хе! Ви глянули кобилi в зуби i наскрiзь ПП бачите, - опит! Вiд того у вас лошата он якi. Ви не купите чорт батька зна чого? А воно i виходить, що скрiзь iде на користь. А то повидумували: ячмiнь-голак, а вiн родить не так; озимий - рiпак, а сiвач - дурак; пшениця - кримка, а в штанях дiрка; жито шампанське - баловство панське... Хе-хе-хе! Герасим._ Ох, Банавентура Бовтурович, все то добре, що ви кажете, тiлько речi вашi не грошi, за них земельки не купиш, а тут грошей, грошей, грошей треба. Ось пiд боком лежить земелька, а я слину ковтаю. Та яка земля? Неперепахана, ставок рибний, i з моКю межа з межею. Копач_. Потрошку, потрошку - пам'ятайте мiй прiмКр; От ви б самi ставочок тут унизу викопали, рибу завели: лини, карасi... Нема краще, як м'ясо свинина, а риба линина. Хе-хе-хе! Герасим._ ВикопаКм. Може, ви вже грошей знайшли, то позичили б на хазяйство? Копач._ I це дiло таке, що одразу не можна, - ще не наскочив! Я вам по секрету скажу: тут Ксть один предмет... Нi, не буду говорить - я вас повезу, самi побачите. Це не пустяк, дiло важне; прiмКти такi, що не можна сумнiваться, - верьте! Герасим._ Ет! Ви тiлько хвалитесь... Тридцять лiт шукаКте грошей, а нiчогiсенько не знайшли. Копач._ Як не знайшов! А дерево окам'янiле ви не бачили? От поПдемо, я вам покажу, стоПть подивиться: пудiв, п'ять важить, всi листочки, всi вiти, так як напечатано! А ступку мiдну, червоноП мiдi, тiлько товкач перебитий... А сковороду - отака сковорода... Запорозька, видко, жидкiв на нiй припiкали! Випитували, де грошi, а може, ковбаси пiджарювали... Предмети iнтереснi для науки; я Пх одi-слав одному професоровi, забув, як фамiлiя, вiн кургани розкопуК... Герасим._ Чортзна-що, аж нудно слухать!... Ви грошей давайте?.. Копач_. Я чувствую, що аж тут моя судьба розрiшиться... Всякому своК - вiрте, що провiдКнiК недурно указало менi цей путь - будуть i грошi. Отодi зашумить Банавентура-копач! Герасим._ Що ж би ви зробили, якби грошi викопали? Копач._ Зараз би поПхав в Париж. Герасим._ Чого? Щуп оцей показувать... Та ви ж i балакать по-Пхньому не вмiКте. Копач._ О, я Пм скажу... Та все одно ви не зрозумiКте! Герасим._ Е, бачите, ви не вмiКте, та вже й круть-верть. Копач._ Не вмiю? Вiв ля Буланже, вiв ля Ельзас, аб-а Ельман! Оле куто ля фуршет!... Оле кашон, ля помдетер, вiв ля патрi!.. А що? Герасим._ Та хто його знаК що! Чую тiлько, що не по-нашому лопочете. Копач._ В тiм сила! Ви собi думаКте, що це дурак який ходить? Герасим._ Та хто його знаК. Копач._ То-то бо й К! А я мовчу i таки свого доб'юсь... а тодi i будете руками об поли бить... Хе-хе-хе! Наука, Нико-димович, наука! Можна пожалiть, що ви сина не вчили, а я б коло нього був позанявся, i вiн би знав французького язика не хуже мене, для того К самоучитель. Марго й другi книги. : Герасим._ Що там наука? Забавка дитяча! На бiса йому здалося отак лопотать язиком, як ви оце лопочете, хiба гиндикiв дражнить? Я придивився: як тiлько вчений, так i голодрабець: нi землi, нi грошей, i таки дурень дурнем - застав його коняку запрягать, то й не запряже, вiн зараз полiзе по книжках, по тих рiхметиках шукать, як це робиться. Копач._ Практики нема. А от я запряжу вам в яку хочете збрую: хоч в затяжний хомут, хоч у шори... Хе-хе-хе! А от втиори ви i не запряжете! Герасим._ Що нi, то нi. Я Пх i не бачив, якi вони. Копач._ Хе-хе-хе! От бачите... i тут наука... Нi, ви протiв науки не iдiть! Без науки, без струменту, без опиту, куди не повернися, нiчого не зробиш. От i в службi: я був первин в цiлiй дивiзiП! Хто найкращий Пздок? Копач! Хто хрунтовик? Копач! Хто службу зна, як своПх п'ять пальцiв? Копач! Хе-хе-хе! Мамiнькiни синки в картишки грають, на тройках роз'Пжджають, а копач в караулi, за уставом сидить, всяку службу за них справляК; вiд того не то що, а й сама норовиста коняка, коли на неП сiдав копач, чула - в шенкелях чула - опит i науку i, як дитина, покiрно ходила перед фрунтом!.. Нi, ви, Никодимович, проти науки не йдiть. Герасим._ Вчений поки бога змалюК, то чорта з'Псть. Та це все чортзна-що ми балакаКм; краще ви скажiть менi, чи не знаКте багатоП дiвчини для мого Романа! Ви по свiту ходите, то повиннi знать, де К багатi дiвчата. Копач._ Знаю. Як не знать - знаю... От хоч би й у старшого Пузиря - двi дочки на возрастi. Я у них як дома. Герасим_. А скiльки Пузир дасть приданого за дочкою, грiшми? Як думаКте? Копач._ Не скажу. А тим часом спрос не бiда. А знаКте що? А ви кажiть: що? А от що! ПоПдемо ми завтра з Романом до Пузирiв... Так, нiби поросят купувати, - у них завод добрий. Там кабани, прямо хоч лягай на спинi. Круп отакий... ребра крутi, нiжки коротенькi, як добре угодуКш, пудiв вiсiм сала! Вам таки треба парочку поросят таких купить. Свинi- грунт у хазяйствi: i сало, i ковбаси, i окороки - та й продать можна. Пузир продав двадцять годованих кабанiв i згрiб тисячу карбованцiв. Герасим._ Тисячу? Оце грунт, що грошi можна загрiбать, а окороки - то нiмецька вигадка. Копач._ Ой, не кажiть! Якби оце окорок, та горчиця, та горiлки чарку - як би ви смакували! Герасим._ Ви таки, мабуть, любите по-панськи: хоч не Псти, то побалакать про смачну Пжу. Копач._ Не в тiм рiч! Заговорили за дiвчат, а звели на свиней. Що ви скажете на моК предложенiК Пхать до Пузиря на оглядини? Герасим._ А що ж, з богом! Хiба коней наймать, чи що? Копач._ Жаль тiлько, що Роман французького язика не знаК, а то ми б там з ним жукiв пускали - жеркотали б по-французькому. Хе-хе-хе! Це важний предмет. Герасим._ Та це чортзна-що! Ви ударяйте на грошi- грошi всьому голова. Входе Роман._ ЯВА Х Тi ж i Роман._ Роман._ Здрастуйте вам ще раз. Копач._ Здоров, здоров, ле-козак. Роман._ Iдiть, тату, обiдать, ми вже пообiдали. Копач._ Ходiм, ходiм, а то я нагадав окороки та так розтривожив апетита, що аж слина котиться. Герасим._ Ну, ходiм, замiсть окорока - борщу та кашi попоПмо, а ти, сину, сходи до Московчука, нехай вiн тебе пiдстриже пiд польку. Роман._ Для чого? Герасим._ Тут таке дiло, сину: завтра недiля, то зберешся раненько, поПдеш з паном копачем до Пузирiв. Запряжеш пару сiрих жеребцiв у нового хвургона i сам одягнешся по-празниковому. Роман._ А чого ж я, тату, туди поПду? Герасим._ А ось чого: там К дiвчата, а вони люде багатi, то ми зашлем до них старостiв, так попереду треба, щоб Пузирi побачили тебе, а ти щоб побачив дiвчат. А щоб було тобi зручнiще поводиться, то ти удаси, нiби приПхав на завод купувать свинку i кнурця... Роман._ Та ви ж самi хотiли, щоб я женився на Мотрi. Герасим._ Тьфу на твоП речi, дурноверхий! То я жартував, щоб вона старалась у роботi. Роман._ Гарнi жарти: ви жартували, а ми з Мотрею покохались. Герасим._ Чортзна-що балакаКш! Хазяйський син повинен шукать хазяйську дочку з приданим, а не наймичку. Роман._ Мотря така дiвка... Герасим._ Мотря не Пузирiвна, а Пузирiвна не Мотря. Роман_. Та нехай вона вам сказиться, та Пузирiвна, я ПП не знаю. Герасим_. Ой гляди! Може, чого накоПв з Мотрею? Тiлько прийдеться платить, то я тебе живого облуплю. Тепер такий свiт: сама в'язне, а потiм плати. Роман._ Нiчого я не зробив худого. I Мотря не з таких - вона дiвчина чесна. Герасим._ А грошей у неП багато К? Роман._ Де ж вони у неП вiзьмуться? Вона i без грошей до душi менi. Герасим._ До душi, та не до кишенi. Роман_. А ви думаКте, що у Пузирiв поживитесь грiшми? Якраз! Так вiзьмемо, як наш зять взяв у нас: обiщали п'ять тисяч, а пiсля весiлля дали двi пари волiв, десяток овець, пару коней, фургона i двi корови. Герасим._ Обiцянка - цяцянка, а дурневi радiсть. Роман._ Та ще на придачу всi гуртом попобили зятя та й вирядили. Герасим._ А нас хiба не били? Били й нас. Копач._ Цiкаво. I зятя били? Я дещо чув, але мало чого люде не набрешуть. Ану, розкажи, будь ласка. Герасим_. Та що його слухать! ЯВА XI Тi ж i Клим._ Клим._ А йдiть, хазяПн, дайте коням оброку. Герасим._ Зараз. Iди лиш вимаж збрую гарненько, то краще буде. (Виходе, за ним Клим.)_ Копач._ ПоспiКш ще збрую вимазать, я тобi поможу, а ти розкажи тим часом, як тут було дiло на весiллi. Роман_. А як було? Так було: зараз сват Iван зчепився з батьком, щоб давали обiщане придане, а батько одмовили своКю поговоркою: обiцянка - цяцянка... Сват назвав батька мошенником, батько свата за бороду, а вiн батька; я кинувся оборонять батька, а сват Панас вчепився менi в чуба - саме отут на виску, я почав викручуваться, отак шкура з волоссям витягнулась, а я крутюсь, та до того крутився, поки добрий жмут чуба не зостався у свата Панаса в руках, а таки викрутився. Копач._ Викрутився? Роман._ Викрутився. Копач._ Молодець запорожець! Ну, i що ж потiм? Роман._ Тим часом у другiм кутку нашi мати зчепилися з свахою Горпиною i розчiпчилися; тут пiдступив зять наш, щоб розборонить, виходить, матiр i тещу, а дядько Олекса, не розбираючи дiла, по уху його, а вiн дядька... Ну, й пiшло, й пiшло... Входе Герасим._ ЯВА XII Тi ж i Герасим._ Герасим._ Чортзна-що слухаКте, хiба ви не бачили, як б'ються? Копач_. Та не в тiм сила. Тут опит получаКться. От я не знав, як викручуваться, коли тебе схоплять за висок, а тепер знаю... Вiк живи, вiк учись... Ну... ну? Роман._ Вмiшались всi родичi i пiвдня бились; оце наче й вгамуються, дивись: слово по слову - знов зчепились. . Отаке-то придане; нарештi, батьковi два зуби вибили... Герасим._ Та брешеш-бо, одного; а другий випав сам на третiй день. Копач_. То це прямо страженiК було! Роман._ Атож. Волосся лiтало по хатi, як павутина восени. Доволi того сказать, що як роз'Пхалися свати, то в хатi назмiтали волосся на землi цiлу куделю. Копач._ З такоП вовни добрi б були рукавицi. Роман._ Щоб дурно не пропало, то я зробив з того волосся аж два квачi. Копач._ I це по-хазяйськи. Роман._ I досi ними вози пiдмазуКмо. Копач._ А хто ж битву виграв? Герасим._ Виграв я, бо п'ять тисяч зосталось у калитцi - не дав-таки зятьовi. Роман._ Отакого й нам Пузирi дадуть приданого, як ми дали за сестрою. Герасим._ Ну, то ще побачимо! Я не такий дурень, щоб мене обманили... Я обманю хоч кого, а мене чорта лисого обманить хто. Копач._ Нiякого обману не треба, я на цi дiла майстер... Опит - велiкоК дело! ВисватаКм i дКнКжний договор, вiнову запись зробимо! Оле куто, пом-де тер-ля табль, ля фуршет, вiв ля Буланже! Так, Никодимович. Герасим._ Та годi вам гиндикiв дражнить, ходiм обiдать. Копач (бере щупа)._ Хе-хе-хе! Досадно, що самi не вмiКте. Герасим._ На чорта воно менi здалося. Копач_. Еге, та не забалакаКте!.. Альом! _ Герасим._ Тьфу! Самi ви Альона! Копач._ Ха-ха-ха! Какая Альона? Же гран апетiт. Альом супе! _Ха-ха-ха! Виходять. Завiса_. ДIЯ ДРУГА ЯВА I Перед свiтом, в хатi. Копач_ ходить по хатi, то сiда на лавi. Копач._ Боковенька... Боковенька... Боковенька... Не даК менi. спокою цей предмет... Боковенька, копили, кам'яна фигура... Там грошi, iменно там. Там моя судьба... Копили, оскардами висiченi... сьогодня цiлу нiч снилась кам'яна фигура. Ох Боковенька, Боковенька. ЯВА II Герасим за коном_: "Вставайте ж, вставайте! Не мнiться. Чепiга зайшла, пора скотину порать". Копач._ Еге! Герасим вже по хазяйству гасаК - невсипущий. Входе Герасим._ Герасим._ О, i ви вже встали? Чого так рано? Полежали б ще. Копач._ Не спиться. Почув, що ви встали, та й я пiднявся. А знаКте, що я придумав? Герасим._ А що? Копач._ Ви б зробили калакольчик у ту хату... Тут вiрьовка над лiжком. От прокинулись, пора вставать - зараз: дзiнь, дзiнь, дзiнь, сам ще лежиш, а там встають. Герасим._ Та це чортзна-що! Я буду лежать, то всi будуть лежать. (Загляда у дверi.)_ Чи не поснули знову, щось тихо у тiй хатi? От вам i дзвiнок, i вигадаК ж, скажи на милость. Ану, ану! Копач._ Оце саме добра пора копать, не душно, холодком можна бог знаК скiльки викопать. Воно ще рано, тiлько на свiт благословиться. Герасим._ Та де воно вам рано? Вони надолужать: то вмиваннячком, то взуваннячком, або як почнуть богу молиться, то й сонце зiйде. Хоч би ж молилось, а то стоПть, чухаКться та шепче собi губами, аби простоять бiльше без роботи. Вже ж я Пм i отченаша даю, як затоплю, то зараз i на землi. (Одчиня дверi навстяж i стоПть на дверях.)_ Кажете - рано, вже свiт бiлий, кури пiднiмаються. Так i хазяйство проспиш! Стара, а стара! Параско, пора до коров, чого ви там мнетесь? Ану, ану! Хлопцi, гайда з хати! Тiлько коти в таку пору сидять у хатi на печi, а робiтники та собаки надворi повиннi буть. Це хто вийшов? Клим? Ти що ото несеш пiд пахвою? А йди сюди, я полапаю. Входе Клим._ ЯВА III Тi ж i Клим._ Клим._ Що? Хлiба взяв окраКць, - поки до обiда, то Псти захочеться. Герасим._ I тобi не грiх? Недiля свята, а ти нi свiт нi зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обiда попостиш хоч раз у тиждень. Однеси хлiб назад. Стара, Параско! ЯВА IV Тi ж i Параска._ Параска _(на дверях, з дiйницею в руках). Чого_ ти гвалтуКш? Герасим._ Що це в тебе за порядки? Диви! Хто хоче, той i бере без спросу, мабуть, ти хлiба не запираКш? Параска._ Оце вигадав! Де ж таки, щоб хлiб був не-запертий, нехай бог милуК, все заперто. Герасим._ Один вiзьме, другий вiзьме - так i хлiба не настачиш! Де ти взяв хлiб? Клим._ Та я ще вчора за вечерею заховав окраКць. Герасим._ ЧуКш, Параско? Хлiб крадуть у тебе з-пiд носа, гарна хазяйка! Чого ж Мотря глядить? Параска._ Ну, а що ж я зроблю, коли хватають, як на зарванськiй вулицi? Чи чуКш, Мотре, вже хлiб крадуть, скоро самим нiчого буде Псти... (Пiшла.)_ Герасим._ Це так, це так! Однеси зараз назад - грiх у недiлю снiдать. Клим._ Якби я спав у недiлю, то й не снiдав би, а то з цiКП пори до обiда на ногах - не Пвши охлянеш. Герасим._ Бiйся бога! Хiба ти з'Пси до обiда пiв-хлiба? Клим._ Атож! Бога треба бояться, щоб не з'Псти до обiда пiвхлiба. Герасим._ Одрiж собi скибку, подавись ти нею, а то однеси назад. Клим._ Поживишся скибкою, як собака мухою. (Пiшов.)_ Герасим (до Копача)._ Така з'Пжа, така з'Пжа, що й сказать не можна! Повiрите: з млина привезуть пуд тридцять борошна, не вспiКш оглянуться - вже з'Пли. Настане день, то роботи не бачиш, а тiльки чуКш,_ як губами плямкають. Копач._ Сарана. Герасим._ Гiрш! Повiрите, що у них тiлько и думка - як би до снiданку; а пiсля снiданку все погляда на сонце - коли б скорiше обiдать. Чи воно таке ненажерливе, чи господь його знаК! По обiдi: сюди тень, туди тень - давай полуднувать,.та ще коли б хоч Пли скорiще, а то жуК та й жуК, прямо душу з тебе вимотуК: хлiб з'ПдаК i час гаПть! Вiн собi чавкаК, а сонце не стоПть, котиться наниз; йому ж того тiлько й треба аби мерщiй до вечерi. Копач._ Хе-хе-хе! Ви опит великий в цiм дiлi маКте. Герасим_. Та нi, ви те вiзьмiть: ти мiзкуКш, ти крутиш головою, де того взять, де того, як обернуться, щоб земельки прикупить, та за думками i не Псться тобi, i не спиться тобi... Мене вже цi думки зовсiм iзсушили... До того додумаКшся, що iнодi здаКться, наче хто вхопив тебе за ноги i крутить кругом себе! А вони до того байдужi, тiлько й думають: Псти i спать - i жеруть, i жеруть, як з немочi, а сплять як мертвi. Копач (зiтхнувши)._ Щасливi люде... Я й сам вiд думок не сплю. Герасим_. То ви хоч Псте добре, - вчора я придивився. Копач._ Та ще до якого часу Пм, а спати не можу-Засiли менi в голову два предмети: один на Боковеньцi, другий... Герасим._ Ха! На Боковеньцi? Чув, чув... Копач._ Невже? Вiд кого? Що чули? Герасим._ Та чув, як ви сьогодня уночi бормотали: Боковенька, скала якась, копили i ще щось - не розiбрав. Копач._ Та ну? Невже голосно отак балакав? Герасим._ Голосно! А потiм як залопочете тим язиком, що ото вчора лопотали... Копач_. А, а! Пермете, коман - вiв ля патрi? Хе-хе-хе! То менi снилося, що я вже викопав грошi i приПхав у Париж. Герасим._ Вам i сниться чортзна-що. Копач (зiтхаК)._ Не даК менi спокою цей предмет. Тiлько задрiмаю, так зараз i ввижаКться скала на Боковеньцi... Ви не вiрите, я знаю! А вникнiть: опит i практiка... Гляну на примКти, i чуК моя душа, чуК, наче хто шепче: тут К грошi, тут знайдеш!.. Якби знав, що удержите язика, то открив би вам секрет. Герасим._ Та я й сам знаю. Копач_. Та ну? Що ж ви знаКте? Герасим._ Що це чортзна-що. Копач А, боже мiй! Ви думаКте, що я дурак? Герасим._ Та хто його зна. Копач._ То-то! У мене опит... ви тiлько вiзьмiть пример, якi предмети: скала гостра, верх зрiзаний, як у чумацькiй шапцi... балка так i балка так, клином сходяться до скали... Тридцять лiт опита дарма не пройшло! Бiля скали лежить, так, на пригорку, два копили, робота чудова - оскардами висiченi... Один копил так... на восток показуК, другий на запад... Як углядiв перший раз - мало серце не вискочило... пустив бiля них щупа, а тут - цок! Наткнувся на камiнь. Став копать i не бiльше як на пiв-аршина пiд землею одкрив кам'яну фигуру чоловiка, взяв i закрив його землею. Бачите, чоловiк, висiчений теж оскардами, що ви скажете? Герасим_. Та хто його зна, що вам сказать... Це наче щось i справдi похоже на дiло. Копач_. Е! В тiм сила. От тiльки грошi потрiбнi, щоб начать копать. Герасим._ Ну, а де ж саме треба копать? Копач._ Це задача: чи на восток, чи на запад, - ще не знаю. Герасим._ От тобi й маКш! Копач._ А, боже мiй! Треба вникнуть, обслiдувать. Тут опит - я, кажеться, не дурак. Герасим._ А хто його зна... Почнете копать i викопаКте сковороду або ступку. Копач._ А як грошi? Вiрте менi, що це не дурниця - скала, балка так i балка так, два копили показують, i фигура... Це моя судьба, само провiдКнiК указуК путь. Входе Роман._ ЯВА V Тi ж i Роман._ Роман._ ПоПдемо, чи як? Я дав коням оброку. Герасим._ Налагодились Пхать, то Пдьте. Копач._ Я тобi покажу окам'янiле дерево, - нам небагато вбiк прийдеться звернуть. Герасим._ Та не видумуйте чортзна-чого. Копач._ От чоловiк, от чоловiк! Та ви ж зроду такого дерева не бачили. Герасим._ А на бiса воно менi здалося, що то, грошей у мене прибавиться, як я його побачу, чи що? Завтра робота, то йому треба сьогодня вернуться, нiчого гаяться. Копач_. 3 вами кашi не навариш! Пiду краще до криницi умиюсь. (Вийшов.)_ Роман._ Ну та й не хочеться менi Пхать до тих Пузирiв, коли б ви знали, та ще з Банавентурою. Герасим._ Не вигадуй, не вигадуй. Роман._ Та, Кй-богу, хоч би щупа цього не брав, покинув би його тут, бо хто побаче мене з ним, то засмiють. Герасим._ З посмiху люде бувають, от як викопаК грошi, тодi нехай смiються, так-то. Iди, нехай при тобi пiдмазують фургона, запрягають, та й з богом! Роман _пiшов. Що це кума i досi нема за грiшми? Цiлу нiч не спав, все мiркував i таки став на однiй думцi: побалакать з кумом i, коли згодиться, послать його в город розмiнять грошi. (ЗапираК дверi, виймаК грошi i розглядаК.)_ Прямо як настоящi, i не пiзнав би, коли б не понадривав сам краП, а все-таки береженого бог береже - треба розмiнять у казначействi. Стук. Чи не кум? За дверима голос Параски: "Та вiдчини-бо!" Жiнка_. I чого ПП чортяка несе? (Одмика дверi.)_ ЯВА VI Герасим _i Параска._ Параска._ Що ти затiваКш, скажи на милость божу? Герасим (злякано)._ А ти почiм знаКш?.. А тобi яке дiло? Параска._ Хоч би ж сказав, пораявся... Герасим._ Звiдкiля вона довiдалась?! Знай свою дiжу, а у моП дiла носа не тикай!.. Iди собi, iди, не заважай менi думать. Параска_. Та ти на старiсть щодня дурнiщий робишся. Герасим._ Ей, Параско! Параска._ Чого там Параско? Герасим_. Не чiпляйся! У мене в шапцi бiльше розуму, нiж у тебе в головi. Параска._ Та з великого розуму в дурний заходиш! Що це ти затiяв - женить Романа на Пузирiвнi? Герасим._ А-а! То ти про це? (Набiк.)_ Думав, що довiдалась за грошi, аж всерединi похолонуло. Ну, так що ж? Тобi яке дiло? Параска_. Не хочу я нiкого за невiстку, опрiч Мотрi. Сам казав, що будеш ПП сватать; дiти полюбились, я до неП привикла, вона - до мене; дiвка красива, здорова, зна всi порядки: коло птицi, коло свиней, коло корiв - одно слово, хазяйка бiля всього; в хатi, як у кiмнатi; я вже нездужаю, а против неП, скiлько Пх у нас не було, нiхто хлiба не спече, нiхто борщу не наваре, хоч i без олiП iнодi, а всi Пдять, не нахваляться. Герасим._ Не треба менi нi доброго хлiба, нi доброго борщу, бо чим краще спече, а смачнiше зваре, тим бiльше робiтники з'Пдять... Менi треба невiстку з приданим, з грiшми. Параска._ Вiзьмеш в обидвi жменi. Герасим._ Iди собi, не заважай менi думать. Параска._ Нехай же тiлько Роман жениться на Пузирiвнi - не буде Пй пресвiтлоП години, я ПП заПм. Герасим._ Про мене, хоч цiлком з начинням ковтни ПП, менi аби грошi. Iди собi, Параско, вiд мене. Тут думок, як пiску в морi, а ти з чортзна-чим причепилась. Параска._ Якi там думки, чом же ти не пораКшся зо мною? Герасим._ Не з твоКю головою мене вчить... Iди собi. Параска._ Тьфу! На твою дурну голову. Герасим._ Я тебе як плюну!.. (ЗамiряКться ПП вдарить.)_ Входе Савка_. ЯВА VII Тi ж i Савка_. Савка_. Здрастуйте, з недiльою будьте здоровi. Герасим._ Спасибi, будьте i ви здоровi. Савка_. А ви з старою, як сизi голуби, i досi буркочете? Герасим._ Еге!.. Нема нiкого, то ми собi удвох... Савка_. Нагадали молодощi i буркотали? Герасим._ Iди, Парасю, по своКму дiлу, а у нас своК. Параска._ Бодай ти пропав! (Вийшла.) _ Савка_. Бач - "Парасю". Любо й слухать, то все достатки роблять. А ми з старою тiлько лаКмось i все через грошi: того нема, другого нема - i раз у раз гир-гир-гир, гар-гар-гар! Оце й зараз посварились: виряджав ПП до церкви, а вона й напосiла: у других, каже, фургони любо глянуть, а я на возi, який ти хазяПн, каже. Така мене злiсть взяла, що мало-мало не потяг вiжками, - а все грошi... Герасим._ Я, слава богу, i фургони маю, та моя стара не хоче Пздить. Каже, потрудюсь пiшечком для божого храму, а скотинка нехай одпочине. Савка_. От через те вам i бог дае! Охо-хи-х! Принiс же я запродажню... А Роман куди збираКться Пхать? Герасим (лiчить грошi)._ Хочу свинку i кнурця купить у Пузиря, - хвалять завод... (Перелiчивши, лiче другий раз.)_ Що то грошi, куме! Свинi завiдськi, конi завiдськi, вiвцi завiдськi... (ДаК грошi.)_ Савка_. I де вони набрали таку силу грошви? Вже, куме, хоч ви менi що хочете кажiть, а я знаю, що бiльше нiгде було достать грошей, тiлько од нечистого. Џх дiд, кажуть, знався з нечистим, вiн як умирав, то доти не вмер, поки стелю не розiбрали. (Хова грошi.)_ Герасим._ То було колись. А тепер, куме, такi люде понаставали, що чорт, не при хатi згадуючи, боПться i носа показать меж них. Так, хiба зведе дурну дiвку з чужим чоловiком, поскоромить яку непутящу молодицю з недолiтком, посварить батька з сином, зведе на бiйку приятелiв, а щоб вiн узяв у розумного чоловiка душу i за це дав йому грошей? Шкода: i душi не вiзьме, i грошей не дасть, бо чоловiк його обмане... Тiлько вдариться до доброго аблаката, то той таку машину пiдведе, що у чорта очi на роги повилазять. Нi, куме, тепер не тi часи... (ТаПнствено.)_ Люде самi умiють робить грошi краще вiд чорта. Савка_. Тобто фальшивi? Герасим (озираКться, запира дверi.)_ Еге. Та ще й якi грошi. В вiк вiчний не розбереш, чи вони фальшивi, чи вони настоящi. Савка_. Не вiриться менi, щоб такi грошi були. Я пам'ятаю, як один панок наробив фальшивих грошей, аж з Варшави привозив майстрiв, а тiлько випустив, зараз i пiймався. Герасим._ Ну, а якби були такi грошi, що всяке прийме, то ви б згодились достать таких грошей. Савка_. Я? З охотою. Коли люде багатiють, то чом же нам не попробувать щастя... Надокучили проклятi злиднi!.. Тiлько горе моК - грошей нема; а без грошей же не достанеш i фальшивих бумажок. Та й де вони К отакi, як це ви кажете? Герасим._ Њ... К... куме... Та ви зараз вiд мене прийняли на десять рублiв фальшивих бумажок. Савка_ (витяга грошi з кишенi)._ Що це ви, куме... Господь