утiкати!" i теК промовляли, Вiдтiля побiгали. I до байракiв, до мелюсiв добiгали, I терновi вiття, верхи стинали, СвоКму меншому брату, Пiшiй пiшаницi, на признаку покидали, Далi з байракiв, iз мелюсiв вибiгали, I не стало нi байракiв, нi мелюсiв ставати, I тiльки поле лилiК, На йому трава зелена зеленiК, На шлях Муравський вибiгали I Кден до Кдного словами промовляли. Що промово середульший до старшого: "Братику рiдненький, Голубоньку сивенький! I ну думати-гадати, З-пiд червоного каптана чорнi китицi видирати, СвоКму брату найменшому, Пiшiй пiшаницi, на признаку покидати, Щоб знав, куди у землю християнську До батька, до матерi, до роду прибувати!" Старший брат теК зачуваК, Словами промовляК: "Братику милий, Голубоньку сивий! Лиш ми будем коло своПх каптанiв чорнi китицi видирати, То як дасть нам господь до батька, до матерi, до роду прибувати, I нi в чiм буде мiж бiлу челядь пiти погуляти". Середульший брат на те не потураК, З-пiд червоного каптана чорнi китицi видираК I своКму меншому брату, пiшiй пiшаницi, По шляху Муравському на примiту покидаК. А старший брат теК забачаК, Середульшого брата на смiх пiднiмаК: "Братику рiдний, Голубоньку сизий! Либонь, ти собi жiноцький розум маКш, Що ти на собi прекрасну одежу таряКш. Як дасть нам господь до отця, до матерi, до роду прибувати, Нi в чому буде мiж бiлу челядь погуляти". ТеК промовляли, Вiдтiля побiгали. I бiгли не день, не два, Не три й не чотири, I до Савур-могили добiгали, На Савур-могилi три днi, три ночi спочивали, Свого найменшого брата, Пiшу пiшаницю, пiджидали. А менший брат, пiша пiшаниця, до тернiв, до байракiв добiгав I тернове вiття у руки бере-хапаК, До серця козацького прикладаК, Сльозами обмиваК: Iз байракiв, iз мелюсiв вибiгаК. Не стало байракiв, нi мелюсiв ставати, I тiльки поле лилiК, На йому трава зелена зеленiК. На шлях Муравський вибiгаК. I по шляху Муравському побiгаК, З-пiд червоного каптана чорнi китицi забачаК, У руки бере-хватаК, До серця козацького молодецького прикладаК, Сльозами обливаК, Словами промовляК: "Сюди моП два брати кiннi пробiгали, I, видно, Пх Азовська орда доганяла I посiкла, порубала, Мене, найменшого брата, пiшу пiшаницю, У тернах, у мелюсах на спочинку минала! I коли б Пх кiсть, каже, я знаходив би, Поховав би, похоронив би, Звiру та птицi на поталу не подав би". I теК промовляК, Вiдтiля побiгаК. До Савур-могили добiгаК, I тiльки своПх братiв рiдних трошки слiди забачаК. I на Савур-могилу збiгаК, Словами промовляК, Сльозами обливаК: "Побило мене в полi Три недолi - Перва недоля - безхлiб'я, Друга недоля - безвiддя, Третя недоля, що своПх братiв рiдних не догнав". I буйний вiтер повiваК, Бiдного козака, безщасного, з нiг вже валяК! От менший брат на Савур-могилу лягаК, Головку склоняК, I вовки-сiроманцi набiгали, I орли сизоперi налiтали, В головках сiдали. Хотiли заздалегiдь живота темний похорон одправляти. Менший брат теК зачуваК, Словами промовляК: "Вовки-сiроманцi, орли-чорнокрильцi, Гостi моП милi! Хоч мало-мало пiдождiте, Поки козацька душа з тiлом розлучиться. Тодi будете менi з лоба чорнi очi висмикати, Бiле тiло коло жовтоП костi оббирати, Попiд зеленим явором ховати I комишами вкривати". Мало-немного спочивав: От руками не вiзьме, Ногами не пiде. I ясно очима на небо не згляне... На небо взираК, Тяжко здихаК, Батькову-матчину молитву споминаК - I богу душу оддаК. Тодi сивi зозулi налiтали, У головках сiдали I так, як рiднi сестри, кукували. Тодi орли сизоперi налiтали, На кудрi наступали, З лоба очi висмикали. Тодi ще й дрiбна птиця налiтала, Коло жовтоП костi тiло оббирала. I вовки-сiроманцi набiгали, Костi по байраках, по мелюсах рознощали, Попiд зеленим явором ховали I комишами вкривали: То ж вони козацький похорон одправляли. Ще гетьман Скалозуб хотiв дiстатися того багатого турецького кубла Азова, та це йому не вдалося; тепер же запорожцi з Сулимою надумали помститися за невдачу та загибель Скалозуба. Випливши чайками в лиман, Сулима щасливо обминув уночi пiд Очаковом турецький флот i, щоб не виказати себе бiля берегiв Криму, пiшов далеко в море, а потiм, лишивши Крим iз лiвоП руки, так само потайки проплив Керченську протоку, перетнув Азовське море, виПхав у Дон i зовсiм несподiвано напав на Азов. Багато бусурманiв повбивали запорожцi, велику захопили здобич i чимало визволили невольникiв, а пiсля того тим же шляхом подалися назад i пiдпливли до Очакова. Розвiдавши, що там запорожцiв пiдстерiгаК турецький флот, Сулима напав на судна серед темноП ночi й безлiч кораблiв попалив, а iншi розiгнав i вже потому повернувся року 1635-го лиманом та Днiпром на Сiч. Цей далекий похiд забрав чимало часу, й на Сiчi Сулима почув великi нарiкання на польський Кодак, що цвяхом вбився в тiло Запорожжя. Комендант КодацькоП фортецi полковник Морiон не пускав нiкого плавати Днiпром повз Кодак, а хто не слухався i плив човном, то стрiляв iз гармат; не дозволяв вiн бiля Кодака й запорожцям полювати й рибалити. Сiч Запорозька почувала себе вiдiрваною вiд УкраПни й голодувала без борошна. Обмiркувавши на радi становище й знаючи, що польське вiйсько перебувало на пiвночi, воюючи зi шведами, Сулима наважився зруйнувати Кодак. Iз цiКю метою вiн узяв тисячу охочих сiчовикiв, наблизився до фортецi темноП ночi й пiшов iз козаками на штурм, закидаючи рiвчаки в'язанками хмизу. Все сталося так зненацька, що доки жовнiри схопили зброю, запорожцi вже видерлися драбинами на стiни й заволодiли фортецею. Всi поляки в Кодаку були вбитi, полковника Морiона, з наказу Сулими, розстрiляли, всю замкову будову спалили, гармати й гакiвницi позабирали на Сiч. Вiдчинивши дверi на УкраПну, Сулима викликав iз Сiчi решту вiйська й рушив на Чигирин, пiднiмаючи повстання проти панiв, що дедалi дужче поневолювали украПнський люд. Спочатку повстання iшло добре, й запорожцi здобули Чигирин, Черкаси, Корсунь, але на той час, вертаючись iз шведськоП вiйни, на УкраПну прибув коронний гетьман Конецпольський iз жовнiрами та реКстровими козаками i, почувши, що запорожцi зруйнували збудований ним Кодак, обурений, нахвалявся люто вiдплатити Сулимi. Ворожi вiйська зблизилися неподалiк Корсуня й отаборилися там. Запорожцi сподiвалися, що поляки нападуть, а Конецпольський задумав iнше: вiн улестив старшину реКстрових козакiв обiцянками та ще й сипнув Пм грошей; i вони погодилися зрадою взяти Сулиму, маючи гетьманське запевнення, що з його голови не впаде жодна волосина. РеКстровцi побоялися, щоб за непослух Пх знову не позбавили прав, i, вдавши iз себе спiльникiв запорожцiв, пiшли в Пхнiй табiр; уночi ж, пiсля того, коли Сулима Пх почастував вечерею як своПх приятелiв, старшi реКстрових козакiв Iлляш КараПмович, Барабаш та iншi захопили Iвана Сулиму, його побратима Павлюка та ще декого iз запорозькоП старшини й потайки вiдвезли Пх до Конецпольського. Тiльки наступного дня запорожцi довiдалися про зраду реКстрових козакiв i хотiли з ними битися на смерть, але, дiзнавшись, що Сулима вже далеко i його неможливо врятувати, вгамувалися й подалися на Запорожжя. Поляки довго тримали Сулиму у варшавськiй в'язницi. Його боронили лицарська слава й портрет - подарунок римського папи, та тiльки й це не могло заступитися за нього, бо смертi гетьмана вимагали польськi пани, власники поруйнованих маКткiв, i, до того ж, турецький султан, що жадав помститися за похiд козакiв на Азов. Зрештою Сулимi було вiдтято голову, а тiло розрубали начетверо й порозвiшували на вулицях i майданах Варшави на поталу птицi. ПАВЛЮК (ПАВЛО БУТ) Продавши старого Сулиму, красу козацького лицарства, реКстровi козаки просили собi в короля всiляких пiльг, та замiсть того дiстали новий наказ - не ходити на море. I мiж реКстровцями почалося розраПння. Конецпольський, вiддавши Сулиму на смерть, не дотримав перед козаками свого слова i тим образив Пх, та й зректися морських походiв - це означало б залишитися без нiчого. Значна частина козакiв пiд проводом Павлюка, якого на прохання канцлера Замойського випустили з варшавськоП тюрми, ганила ту старшину реКстрових козакiв, що видала Сулиму, не хотiла Пй коритися й вiдверто називала Iлляша та Барабаша зрадниками. На УкраПнi визрiвало нове повстання, та на якийсь час воно вiдклалося через татарськi справи. Кримський хан Iнает-Гiрей, виступивши проти туркiв, прислав на Сiч просити допомоги в запорожцiв, i козацтво негайно забуло про стосунки з Польщею, обрало гетьманом Павлюка й посунуло на Перекоп. Цей похiд тривав увесь 1636 рiк i вiдтяг повстання на УкраПнi, повернувшись iз Криму на Сiч, Павлюк знову задумав помститися за смерть Сулими й неодмiнно покарати старшину реКстрових козакiв. Почав вiн iз того, що, взявши невелику ватагу запорожцiв, зненацька наскочив на Черкаси i, захопивши там вiйськову артилерiю, перевiз ПП на Сiч. Приголомшенi цiКю подiКю, польськi прибiчники з реКстровоП старшини звинуватили легального козацького гетьмана (старшого) Томiленка i скинули його з уряду, а булаву вручили прихильниковi Польщi Савi Кононовичу. У вiдповiдь на цi заходи Павлюк вирушив iз Сiчi з Вiйськом Запорозьким на Крилiв, а заздалегiдь вислав полковникiв Скидана та Биховця з наказом захопити всiх польських ставленикiв. У Переяславi запорожцi взяли Саву Кононовича та вiйськового писаря Онушкевича, iнша ж старшина Iлляш та Барабаш одбилися i втекли до коронного гетьмана. У Крилевi запорозька рада засудила Кононовича й Онушкевича за те, що дбали не про УкраПну, а про Польщу, до смертноП кари, i Пх було розстрiляно, а Павлюка тодi ж козаки проголосили гетьманом УкраПни. Павлюк не скористався слушною годиною i, замiсть того, щоб пiднiмати повстання, повернувся на Сiч i звiдтiля почав умовлятися з ханом та з донськими козаками, щоб вони подали йому допомогу; роздмухувати повстання вiн доручив на Правобережжi Скидану, а на Лiвобережжi - Кузимi. Тi полковники хоча й схилили чимало людей на свiй бiк i розгромили польськi маКтки, але не зважилися на рiшучi виступи проти польського вiйська, i доки Павлюк перебував на Запорожжi, на УкраПну прийшов польський гетьман Потоцький iз чималою силою i став гамувати повстання; реКстровцi ж, що пiсля страти Кононовича приКдналися до Скидана, побачивши, що поляки беруть гору, а Павлюк десь вiдсутнiй, знову повернулися пiд корону. Повстання складалося погано, бо хан тiльки дурив Павлюка своПми обiцянками про допомогу, а донцi саме воювали з турками бiля Азова й не мали змоги прийти на помiч. Та ще, як на лихо, 4000 запорожцiв, що з весни допомагали донським козакам, до зими не повернулися з походу. Тiльки на початку грудня року 1637-го Павлюк вибрався iз Сiчi з артилерiКю й прибув до Черкас. Там вiн згуртував бiля себе повстанцiв ПравобережноП УкраПни, а з Лiвобережжя людей не дочекався, бо Днiпром сунула крига i перевозу через рiчку не було. Потоцький тим часом уже прямував на Черкаси, й Павлюковi довелося виступити з мiста йому назустрiч. Обидва вiйська зблизилися мiж Мошнами та Россю бiля невеликого села Кумейки. Потоцький не хотiв брати приступом козацький табiр, а заманював запорожцiв у свiй. Шостого грудня Павлюк таки виступив проти полякiв: козаки рухалися, маючи попереду i з бокiв по шiсть рядiв возiв, перед вiйськом везли шiсть гармат, а збоку та з тилу - по двi. У Павлюка зiбралося 23 000 вiйська, та тiльки певних козакiв було не бiльше як 6000, бо чотири тисячi запорожцiв усе ще залишалися на Дону; решта ж 17000 складалися з мiсцевих повстанцiв i не мали в руках нiякоП зброП, а йшли iз косами, вилами та кийками. Вони сунули на полякiв iз вигуками й лайкою, галасуючи на все поле. Потоцький зумисне поставив свiй табiр так, що запорожцям, наближаючись до нього, довелося обминати велике багнище, яке навiть не замерзло, i, отже, Павлюк змушений був повернути вiйсько вбiк. I, зрозумiло, на цьому трудному маршi козацький табiр iз возiв розiрвався, а щоб не погiршити становище козакiв, поляки пiдпалили Кумейки, i дим од пожежi застеляв шлях, i запорожцi не бачили, куди вони йдуть. Тим часом вдарила польська кiннота в бiк козакам, удерлася в Пхнiй табiр i зчинила в ньому велике замiшання. За кiннотою рушила й пiхота, i хоч як намагався Павлюк змiцнити свiй табiр, коли не возами, то хоч кращим вiйськом - запорожцями, та вже не змiг того зробити... Стиснутi поляками повстанцi бодай i не тiкали, та, не маючи зброП, гинули сотнями й тисячами. Кiлька годин тривала ця страшна рiзанина, надвечiр же Павлюк, збагнувши, що битву програно, зiбрав коло себе гармати, щоб не дiсталися вони ворогам, i хутко подався з частиною вiйська на Черкаси, а вести бiй доручив старшому полковниковi Гунi. Впорядкувавши за нiч вiйсько й залишивши поранених у Мошнах, вiн став одходити слiдом за гетьманом. За пiдрахунками iсторикiв, пiд Кумейками полягло 6000 козакiв, а серед них переважна бiльшiсть селян-повстанцiв, та ще в Мошнах поляки знайшли силу поранених i всiх Пх добили. Коли козацьке вiйсько вiдходило через Черкаси, до нього, страхаючись помсти полякiв, прилучалися мешканцi з жiнками та дiтьми, i тому коли Павлюк, одступивши до Боровицi, заклав там новий табiр, то в ньому було повно жiноцтва, дiтей i всiлякого неозброКного люду, як колись у Лободи й Наливайка на Солоницi. Грудня 20-го поляки наблизились до Боровицi й стали обстрiлювати табiр iз гармат, а Потоцький водночас, через вiдомого украПнського шляхтича Кисiля, почав умовляти козакiв видати йому Павлюка, запевняючи Пх, що на тому все мiж ними й забудеться. Козаки скликали раду. Становище Пхнього вiйська було безнадiйне. Комоннi ж запорозькi полки Скидана, Биховця та Остряницi вiдiйшли вже аж до Чигирина, так що невелике запорозьке вiйсько зменшилось ще дужче. Повстанцi пiсля разгрому пiд Кумейками втратили будь-якi сподiвання на перемогу й думали тiльки про те, як би врятувати своК життя; присутнiсть у таборi жiнок i дiтей не давала змоги розпочинати бiй. Розумiючи те, Павлюк вклонився вiйськовiй радi, просив йому вибачити за те, що своПм невдалим керуванням призвiв стiлькох козакiв до загибелi, й дозволити йому вiддатися Потоцькому на кару, щоб урятувати товариство й неозброКний люд. Запорожцi спершу не хотiли видавати свого завзятого гетьмана, що зажив ранiше собi великоП слави, але коли Кисiль присягнув, що ручиться за голову Павлюка, вони стали прощатися зi своПм славним товаришем; плачучи, цiлувалися з ним i пiсля того провели його з Кисiлем до польського табору. Дiставши гетьмана, Потоцький одразу ж вирядив його до Варшави. Там Кисiль справдi обстоював Павлюка, та тiльки те не допомогло, i пiсля тяжких тортур гетьмана, як i Сулиму, було четвертовано. Хоч як запевняв Потоцький, що все Пм забудеться, аби тiльки видали йому Павлюка, насправдi ж вiн не дотримав свого слова. Запорожцi одразу ж були примушенi пiдписати умову про те, що на Запорожжя пiдуть реКстровi полки i там, на очах польських комiсарiв, спалять усi козацькi чайки, а сiчовикiв виженуть на УкраПну. З тим Потоцький вирушив на Лiвобережжя, де бiля Кузими гуртувалося багато повстанцiв, i почав там влаштовувати кривавий бенкет, катуючи й настромляючи на палi тисячi неозброКного украПнського люду. Безпосередньо участь у стратi, з наказу Потоцького, брали й реКстровi козаки. ОСТРЯНИЦЯ Й ГУНЯ За старшого над козаками Потоцький поставив вiдомого польського прибiчника Iлляша КараПмовича й напровеснi року 1638-го вирядив його з двома полками реКстровцiв на Запорожжя. Тим часом кошовий отаман Вiйська Запорозького Дмитро Гуня скликав усiх козакiв iз лугiв та степiв у Сiч, що мiстилася тодi на островi Томакiвка, i спитав, чи згодне товариство скоритися вимогам польського уряду й вiддати власними руками Сiч на руйнування, а вiйськовi чайки - на поталу вогню: чи волять вони обстоювати матiр-Сiч до загину. З великим обуренням запорожцi вiдповiли, що лiпше Пм усiм покласти своП голови на сiчових окопах, анiж побачити в руПнах свою неньку. Зваживши на одностайнiсть Запорозького Вiйська, Гуня послав переказати Iлляшевi, щоб не пiдходив до Сiчi, бо вiн iз товариством воюватиме з ним, як iз ворогом. Дiставши ту звiстку i знаючи, що пiдступитися до Томакiвки нелегко, Iлляш спинився бiля Кодака i якийсь час простояв там, вагаючись, що робити, та зрозумiвши, що його реКстровi козаки, дихнувши повiтрям вiльного Запорожжя, почали тiкати на Сiч до запорожцiв, тодi й вирушив iз вiйськом назад, на УкраПну. Розбурхане козацтво не заспокоПлося на тому, що зберегло свою волю, i заповзялося ще раз поквитатися з поляками за всi кривди та мордування лицарiв Сулими й Павлюка. З тим у квiтнi року 1638-го запорожцi обрали гетьманом полковника Остряницю й наказали йому вести вiйсько на УкраПну. Частина козакiв вирушила на чолi з Гунею Днiпром угору, а сам Остряниця iз Скиданом та комонним вiйськом пiшов повз Самару, схiдним берегом Днiпра. Все козацтво, пiше й комонне, з'Кдналося в Кременчуцi й посунуло звiдти на Лiвобережжя, вiдряджаючи загони на Правобережжя й на пiвнiч у Чернiгiвщину. Польське вiйсько вiв Потоцький. Вiн намагався перетнути Остряницi шлях на УкраПну, та той обминув його й отаборився на зручному до бою мiсцi, де злилися рiчки Псьол i Говтва. Потоцький, не вагаючись, атакував тут козакiв, але запорожцi вiдбили полякiв так, що Пхнi цiлi роти полягли трупом. Пiсля такого розгрому Потоцький став одходити на Лубни, де сподiвався мати кiлька полкiв пiдмоги. Остря-ниця ж погнався за ним, щоб на походi здибатися iз Скиданом, Соломою та iншими полковниками, що вели до нього повстанцiв. Тiльки не пощастило Остряницi: вiн розминувся iз своКю пiдмогою, а Потоцький дiстав собi пiдкрiплення й пiд Лубнами напав на запорожцiв iз такою силою, що Остряниця не мiг вистояти й мусив одходити понад Сулою на Жовнин; загони ж повстанцiв, що поспiшали на пiдмогу, зiткнулися з поляками й усi були розбитi нарiзно. Козацька сила пiсля таких подiй дуже зменшилась, а проте Остряниця ще раз дав полякам бiй пiд Жовнином. З поганенькими гарматами й невеликим вiйськом Остряниця не змiг подолати Потоцького й, побоюючись мати собi долю Сулими й Павлюка, залишив iз своПми найближчими товаришами козацький табiр i, перейшовши на Слобiдську УкраПну, оселився там назавжди. Довiдавшись, що в таборi немаК Остряницi, запорожцi обрали гетьманом свого старого ватажка Гуню, i той, прийнявши вiйсько майже серед бою, невдовзi дав йому лад, одiгнав полякiв i почав одходити до давнього городища, яке знав на Старицi, себто на старому рiчищi Днiпра. Там сивоусий досвiдчений козацький лицар так мiцно став табором, що Потоцький скiльки не посилав своК вiйсько на штурм, але не змiг його здобути. Пiд час наступу Потоцький втратив дуже багато жовнiрiв i намислив собi виманити запорожцiв iз Пхнього табору й розбити те вiйсько в полi. Важучи на щире козацьке серце, вiн почав палити навколишнi села та мордувати й рiзати людей на очах запорожцiв. Болiла козацька душа, дивлячись на те знущання над жiнками й дiтьми, i сiчовики поривалися оборонити безневинних та покарати катiв, але Гуня розгадав замiри Потоцького й не пустив козакiв iз табору. Пiсля того Потоцький довго обстрiлював табiр iз гармат, та й те нiчого не дало, i облога тривала аж до осенi. Тим часом у запорожцiв вичерпувалися набоП та Пжа, i Гуня всю надiю покладав на полковника Филоненка, який мав привезти припаси iз Сiчi. Нарештi козацька валка наблизилася до Старицi, та, на лихо, поляки довiдалися про це i воднораз атакували i валку й козацький табiр. Хоч i дуже хоробро вiдбивався Филоненко, прокладаючи собi шлях до побратимiв, та оборонити обоз було неможливо, i вiн пробився до товариства лише з кiлькома возами. Така невдача й безхлiб'я пiдсiкли запорожцiв, i вони мусили замиритися з поляками на тяжких торiшнiх умовах. ЗАНЕПАД КОЗАЧЧИНИ Таким чином року 1638-го козацтво зрештою було придушено. Сталося так через те, що козаки неодностайно виступали проти полякiв. Багато з них, не згадуючи вже шляхту, все-таки вважали себе частиною Речi ПосполитоП й пiдданцями короля та трималися прислiв'я: "Моя хата скраю", реКстровцi ж, переважно рятуючи своП права, допомагали полякам i проливали кров своПх братiв-запорожцiв i своПх землякiв-повстанцiв. Перебiг подальших подiй незабаром переконав реКстрових козакiв у тому, що, зрадивши запорожцiв, вони втратили своПх заступникiв, з якими рахувався польський уряд, бо, пригнiтивши сiчовикiв, коронний гетьман почав збиткуватись, як хотiв, над реКстровцями. Хоча пiсля повстання Остряницi козацький реКстр було заведено на 6000 душ, та насправдi тiКП кiлькостi не дотримувалися, бо замiсть убитих, померлих та скалiчених коронний гетьман не дозволяв записувати молодих козакiв; до того ж, у тому реКстрi значилося чимало й полякiв. Жити козаки могли тiльки в Чигиринi, Корсунi й Черкасах; усi ж, не заведенi до реКстру, мали вертатися у пiдданство панам. Найтяжче гноблення козацтва полягало в тому, що польський уряд скасував у козацькому вiйську виборний лад, а вiйськову козацьку старшину, за ухвалою сейму, тепер призначав коронний гетьман. Потоцький зразу ж скористався зi свого права i наставив полковниками й iншими старшими чинами родовитих шляхтичiв-полякiв; iз козакiв лишив тiльки сотникiв та по два осавули на полк, i то виключно тих, кого вважав за цiлком вiрних людей. Згодом було вiдбудовано Кодак iз його замком. Сам Потоцький ходив на Запорожжя iз польським вiйськом i поставив у Кодаку залогу, наказавши комендантовi нiкого не пускати з УкраПни, а свавiльникiв карати смертю. Сiч Запорозьку вiн змусив перенести з добре захованого острова Буцького на зовсiм беззахисний кут Микитин Рiг, та ще й там, у самiсiнькiй Сiчi, залишив залогу з реКстрових козакiв та жовнiрiв. Усi вiйськовi чайки запорожцiв, за винятком тих, що козаки встигли заховати або потопити на вiдомих Пм мiсцях у днiпрових протоках, були спаленi, а сiчовi гармати, яких не змогли сховати в пiсках та очеретах, вiдвезли до Канева та в КиПв. Вчинивши так, Потоцький заспокоПвся, що знищив украПнську козаччину й скасував морськi походи запорожцiв, i, повернувшись на УкраПну, розташувався там iз жовнiрами, пильнуючи, щоб на Запорожжi знову не збиралася сiрома. Про цей занепад Вiйська Запорозького збереглася навiть народна пiсня: ПитаКться Днiпро тихого Дунаю: "Тихий Дунаю! Чом я своПх козакiв на тобi не видаю? Чи твоК дунайське гирло моПх козакiв пожерло, Чи твоя, Дунай, вода моПх козакiв забрала?" Промовить тихий Дунай до Днiпра-Славути: "Днiпре-батьку, Славуто! Сам собi я думаю, гадаю, Чом твоПх козакiв у себе не видаю. Уже чверть года - три мiсяцi вибуваК, Як твоПх козакiв у мене немаК... Нi, моК дунайське гирло твоПх козакiв не пожерло, Нi, моя дунайська вода твоПх козакiв не забрала, Пх турки не пострiляли, не порубали, До Царя-города в полон не забрали... Всi моП квiтки луговiП низовiП понидiли, Що твоПх козакiв у себе не видiли". Там минуло десять рокiв. Польща нi з ким не воювала, козаки були Пй не потрiбнi, й вона дедалi дужче пригнiчувала реКстровцiв. Польська старшина, поставлена над ними, обернула козакiв майже на своПх гайдукiв; украПнськi ж селяни на той час зрештою стали крiпаками; жага помсти за цi кривди пекла козацькi серця; селянство ж, хоч здавалося i покiрливо стогнало в польському ярмi, та потайки гострило ножi й на панiв i на орендарiв Пхнiх маКткiв - жидiв. Не звикле до працi польське панство не хотiло господарювати в своПх маКтках i вiддавало Пх в оренду жидам, а тi орендарi, прибравши до своПх рук землi, рiчки, озера, корчми, перевози, греблi й навiть, як свiдчать народнi думи, церкви, оббирали селян до останку й ставали власниками самих селян, а це було чи не найбiльшою образою для наших людей, як те можна побачити з народноП думи: Як од Кумiвщини да до Хмельнищини У землi королiвськiй да добра не було: Як жиди-рандарi Всi шляхи козацькii зарандували: Що на однiй милi Да по три шинки становили, Становили шинки по долинах, Заводили щогли по високих могилах. I ще ж то жиди-раiндарi У тому не перестали: На славнiй УкраПнi всi козацькi торги зарандували, Да брали мито-промито Од возового по пiПвзолотого, Од пiшого пiшаниiцi по три денежки брали, Од неборака-старцрi брали кури да яйця, Iще ж то жиди-раiндарi У тому не перестали: На славнiй УкраПнi всi козацькi церкви зарандували. Котрому б то козаку альбо мужику дав бог дитину появити, То не йди до попа благословиться, Да пiди до жида-рiандаря да положи шостак, щоб дозволив церкву одчинити, Тую дитину охрестити. ще ж то которому б то козаку альбо мужику дав бог дитину одружити, То не йди до попа благословитися, Да пiди до жида-рiандаря та полож битий таляр, щоб дозволив церкву одчинити, Тую дитину одружити. I ще то жиди-рандарi У тому не перестаПли: На славнiй УкраПнi всi козацькi рiки заорандували: Перва на Самарi, Друга на Саксагагаi, Третя на Гнилiй, Четверта на Пробойнiй, П'ята на рiчцi Кудесцi. Котрий би то козак або мужик iсхотiв риби ловити, Жiнку свою з дiтьми покормити, То не йди до попа благословиться, Да пiди до жида-рандаря да поступи йому часть оддать, Щоб позволив на рiчцi риби вловити, Жiнку свою з дiтьми покормити. Тодi ж то один козак мимо шинку йде, За плечима мушкет несе, Хоче на рiчцi утя вбити, Жiнку свою з дiтьми покормити. То жид-рандар у кватирку поглядаК, На жидiвку свою стиха словами промовляК: "Ей, жидiвочко ж моя, Рася! Що сей козак думаК, що вiн у шинок не вступить, За денежку горiлки не купить, Мене, жида-рандаря, не перепросить, Щоб дозволив йому на рiчцi утя ввити, Жiнку свою з дiтьми покормити". Тодi жид-рандар стиха пiдходжаК, Козака за патлi хватаК. То козак на жида-рандаря скоса, як ведмiдь, поглядаК, I ще жида-рандаря мостивим паном узиваК: "Ей, жиду, - каже, - жиду-рандаре, Мостивий пане! Позволь менi на рiчцi утя убити, Жiнку свою з дiтьми покормити". Тодi жид-рандар у шинок входжаК, На жидiвку свою стиха словами промовляК: "Ей, жидiвочко ж моя, Рася! Будь менi тепер у Бiлiй Церквi наставним равом - Назвав мене козак мостивим паном!" Радiла польська шляхта з того, що на УкраПнi стало спокiйно, та тiльки недовго вона втiшалася. Татари враз же скористалися з пригноблення козаччини та Вiйська Запорозького i року 1640-го наскочили на УкраПну великою ордою в 70 000 вершникiв i, просунувшись мало не до КиКва, без будь-якоП перешкоди забрали в неволю та погнали до Криму понад 200 000 молодi й не тiльки украПнськоП, а й польськоП. Року 1643-го такий саме напад здiйснив i перекопський мурза Туган-Бей. Вiн цiлий рiк ходив iз загонами, ловив людей, мов овець, палив села й мiста i вислав у Крим кiлькасот тисяч невольникiв, доки аж року 1644-го Потоцький спромiгся розбити татар. УкраПна знову, як 150 рокiв досi, застогнала, скривавлена татарською руПною, запорожцi ж не могли тепер боронити й заступити ПП, бо не мали нi гармат, нi коней, нi чайок, нi навiть пороху. Незважаючи на такий занепад, розiгнане по Великому Лузi та Базавлузi козацтво бодай i принишкло, а не втратило своКП органiзацiП, i хоча в Сiчi на Микитиному Розi й небагато жило козакiв, зате у Великому Лузi та на руПнах старих Сiчей: БазавлуцькоП, ХортицькоП й ТомакiвськоП - Пх гуртувалося чимало, принаджуючи до себе всiлякий люд, що все-таки тiкав сюди з УкраПни. Вiйсько Запорозьке, наперекiр усiм заходам польського уряду, не бажало ще поховати навiки свою славу й тiльки чекало випадку, щоб поквитатися зi своПм ворогом за всi завданi ним кривди. Це й сталося року 1648-го, коли на Запорожжя прибув Богдан Хмельницький. ГЕТЬМАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Зiновiй Богдан Хмельницький був сином чигиринського сотника Михайла Хмельницького. Батько дав йому освiту в КиПвськiй братськiй школi, а потiм у польськiй школi в галицькому мiстi Ярославлi. Помiж козаками Богдан був людиною вiдомою, бо все життя проводив у вiйнах та походах. У бойовищi коронного польського гетьмана Жолкевського з турками року 1620-го вiн дiстався в бранцi, року 1621-го його вже бачили ватажком морського походу на Царгород, бо з неволi викупили. Пiд час вiйни короля Владислава з Москвою Богдан разом iз козаками бився на боцi полякiв, став особисто вiдомий королевi й дiстав iз його рук у подарунок коштовну шаблю. Пiд час повстання Павлюка Хмельницький значиться у реКстрi вiйськовим писарем; року ж 1644-го, нудьгуючи без вiйни та походiв, вiн збираК 2400 охочих козакiв i за добру плату водить Пх у Францiю допомагати тiй державi воювати з IспанiКю. Пiсля повернення на УкраПну Хмельницький знову був вiйськовим писарем; i року 1646-го його разом iз старшими козацького реКстрового вiйська Барабашем та Iлляшем викликав король до Варшави. Польський державець хотiв тодi проти волi панства розпочати вiйну з Туреччиною i вмовляв козакiв роздратувати туркiв морським походом так, щоб тi самi оголосили вiйну Польщi. Щоб прискорити цей випадок, вiн доручив Барабашевi передати на Сiч 5000 злотих на полагодження вiйськових чайок. А на подяку козакам король передав через того ж Барабаша грамоту, якою козацькому вiйськовi поверталися всi його давнi права, а кiлькiсть реКстровцiв збiльшувалася на 20.000 душ. Тут же з рук Владислава козацька старшина отримала бойову корогву кармазинового кольору, булаву й iншi вiйськовi клейноди. З радiсною надiКю на кращу долю рiдного краю Пхав од короля до Чигирина Богдан Хмельницький, аж тут вiн довiдався, що польськi пани й сенатори так приборкали Владислава, що вiн мусив зректися всього, що пообiцяв козакам; лукавий же Барабаш, прислуговуючи шляхтi, сховав королiвського унiверсалу з козацькими привiлеями й наказав Хмельницькому нiкому про нього не говорити. Та Богдан iз тим не погодився. В нього вже наболiло серце за покривджене козацтво, i в головi визрiвала думка вiдплатити польським панам за всi знущання. Тому вiн хитрощами вiдiбрав у Барабаша унiверсал i, маючи його в своПх руках, почав поширювати про нього чутку помiж козаками, показуючи цю грамоту короля своПм однодумцям i прихильникам. Народна дума так оповiдаК про цю подiю та про початок козацького повстання пiд проводом Богдана Хмельницького: Як iз день-години Зчиналися великi вiйни на УкраПнi, Отодi ж то не могли обiбратись, За вiру християнську одностайно стати; Тiльки обiбрався Барабаш та Хмельницький, Да Клиша Бiлоцеркiвський. Отодi вони од своПх рук листи писали, До короля Владислава посилали. Тодi ж то король Владислав листи читаК, Назад одсилаК; У городi Черкаському Барабаша гетьманом наставляК: "Будь ти, Барабашу, в городi Черкаському гетьманом, А ти, Клишо, у городi Бiлiй Церквi полковником, А ти, Хмельницький, у городi Чигиринi хоч писарем вiйськовим". Отодi ж то небагато Барабаш, гетьман молодий, гетьманував, Тiльки пiвтора года. Тодi ж то Хмельницький добре дбав, Кумом до себе гетьмана молодого Барабаша зазивав, А ще дорогими напитками його вiтав I стиха словами промовляв: "Гей, пане куме, пане Барабашу, пане гетьмане молодий, Чи не могли б ми з тобою удвох королiвських листiв прочитати, Козакам козацькi порядки подавати, За вiру християнську одностайно стати?" Отодi ж то Барабаш, гетьман молодий, Стиха словами промовляК: "Гей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю вiйськовий, Нащо нам з тобою королiвськi листи удвох читати, Нащо нам козакам козацькi порядки давати? Чи не лучче нам з ляхами, Мостивими панами, З упокоКм хлiб-сiль по вiк вiчний уживати?" Отодi-то Хмельницький на кума свого Барабаша Велике пересердя маК, Ще кращими напитками вiтаК. Отодi-то Барабаш, гетьман молодий, Як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напивсь, Дак у його i спать поваливсь. Отодi Хмельницький добре дбав, Iз правоП руки з мiзинного пальця щирозлотий перстень iзняв, Iз лiвоП кишенi ключi виймав, З-пiд пояса шовковий платок висмикав, На слугу свого вiрного добре кликав-покликав: "Гей, слуго ти мiй, повiрений Хмельницького, Велю я тобi добре дбати, На доброго коня сiдати, До города Черкаського до панi БарабашевоП прибувати, Королiвськi листи до рук добре приймати". Отодi-то слуга, повiрений Хмельницького, добре дбав, На доброго коня сiдав, До города Черкаського скорим часом, пильною годиною прибував, До панi БарабашевоП у двiр уПжджав; У сiни ввiйшов, шличок iз себе скидав; У свiтлицю ввiйшов, низький поклон послав; ТiП значки на скамнi покладав, А ще стиха словами промовляв: "Ей, панi, - ти, панi Барабашева, гетьманова молодая! Уже ж тепер твiй пан, гетьман молодий, На славнiй УкраПнi з Хмельницьким великi бенкети зчиняють, - Велiли вони тобi сiП значки до рук приймати, А менi листочки королiвськi оддати: Чи не могли б вони iз кумом своПм Хмельницьким Удвох прочитати I козакам козацькi порядки давати?" Отодi ж то панi Барабашева, гетьманова, Удариться об поли руками, ОбiллКться дрiбними сльозами, Промовить стиха словами: "Ей, не з горя-бiди моКму пану Барабашу Схотiлося на славнiй УкраПнi з кумом своПм Хмельницьким Великi бенкети зчинати! Нащо б Пм королiвськi листи удвох читати? Не лучче б Пм iз ляхами, Мостивими панами, З упокоКм хлiб-сiль вiчнiП часи уживати? А тепер хай не зарiкаКться Барабаш, гетьман молодий, На славнiй УкраПнi огнiв та тернiв iзгашати, Тiлом своПм панським комарiв годувати Од кума свого Хмельницького". Отодi ж то панi молодая Барабашевая Стиха словами промовляК: "Ей, слуго, повiрений Хмельницького, Не можу я тобi листи королiвськi до рук подати, А велю я тобi до ворiт одходжати, Королiвськi листи у шкатулi iз землi виймати". Отодi-то слуга, повiрений Хмельницького, Як сi слова зачував, Так скорим часом, пильною годиною до ворiт одходжав, Шкатулу з землi з королiвськими листами виймав, Сам на доброго коня сiдав, Скорим часом, пильною годиною до города Чигирина прибував, СвоКму пану Хмельницькому королiвськi листи до рук добре оддавав. Отодi-то Барабаш, гетьман молодий, од сна уставаК, Королiвськi листи в кума свого Хмельницького заглядаК; Тодi й напитку дорогого не попиваК, А тiльки з двора тихо з'ПжджаК, Да на старосту свого Кричовського кличе, добре покликаК: "Ей, старосто, - каже, - ти мiй, старосто Кричовський! Коли б ти добре дбав, Кума мого Хмельницького живцем узяв, Ляхам, мостивим панам, до рук подав, Щоб нас могли пани, мостивiП ляхи, за бiлозорiв почитати". Отодi-то Хмельницький, як сiП слова зачував, Так на кума свого Барабаша велике пересердя мав, Сам на доброго коня сiдав, Слугу свого, повiреного, з собою забирав. Отодi-то припало йому з правоП руки Чотири полковники. Первий полковник - Максим Ольшанський, А другий полковник - Мартин Полтавський, Третiй полковник - Iван Богун, А четвертий - Матвiй Борохович. Отодi-то вони на славну УкраПну прибували, Королiвськi листи читали, Козакам козацькi порядки давали. Тодi-то у святий день, у божественний вiвторок Хмельницький козакiв до сходу сонця пробуджаК I стиха словами промовляК: "Ей, козаки, дiти, друзi-молодцi! Прошу я вас, добре дбайте, Од сна уставайте, Руський отченаш читайте, На лядськi табори наПжджайте, Лядськi табори на три частi розбивайте, Ляхiв, мостивих панiв, упень рубайте, Кров Пх лядську у полi з жовтим пiском мiшайте, Вiри своКП християнськоП у поругу вiчнi часи не подайте!" Отодi-то козаки, друзi-молодцi, добре дбали, Од сна уставали, Руський отченаш читали, На лядськi табори наПжджали, Лядськi табори на три частi розбивали, Ляхiв, мостивих панiв, упень рубали, Кров Пх лядську у полi з жовтим пiском мiшали, Вiри своКП християнськоП у наругу вiчнi часи не подали. Року 1647-го здiйснення замiрiв Хмельницького прискорилося через тяжку кривду, якоП вiн зазнав од польського пана Чаплинського, що, взявши з собою два десятки озброКних харцизiв, захопив у Хмельницького його батькiвщину - село Суботiв - i при цьому забив на смерть канчуками меншого сина Богдана, а його другу жiнку взяв собi коханкою. Так польськi пани звичайно чинили з козаками, i, коли Хмельницький кинувся скаржитися коронному гетьмановi, так той ще й до в'язницi запер. На щастя Богдана, його приятель полковник Кричовський випустив на волю, i Хмельницький, разом iз сином Тимошем, утiк на Запорожжя. У груднi року 1647-го Богдан спинився на руПнах ТомакiвськоП Сiчi, на островi Бучацький, де купчилися непокiрливi запорожцi, й, прихиливши Пх на свiй бiк, поПхав на Микитин Рiг до коша. Тим часом польська залога на Сiчi дiстала наказ захопити Хмельницького i скарати його на смерть. Тiльки й запорозька старшина вже знала про заходи Богдана i,. спiвчуваючи йому, застерегла втiкача про смертний присуд, винесений польським урядом. Поляки не вкмiтували, коли Богдан прибув на Сiч, а, довiдавшись, побачили, як вiн разом iз сином та десятком побратимiв вирушив кiньми до Криму. Польська залога з трьома сотнями жовнiрiв i п'ятьма сотнями реКстрових козакiв кинулися доганяти Хмельницьких, але чутка про скривдження вiйськового писаря та смертний вирок украй обурили i запорожцiв i реКстровцiв, якi гналися за втiкачами водночас iз поляками, так що, коли пiд час подорожi в Крим два прихильники Богдана приКдналися до реКстрових козакiв i стали вмовляти Пх не допомагати королевi, реКстровцi збунтувалися, кинулись на жовнiрiв i почали з ними битися. Тому поляки вернулися назад, у Сiч, але запорожцi й там уже повстали i всiх Пх знищили. Вчинивши розправу над польською залогою, сiчовики стали дiставати з пiскiв старi гармати, витягати й лаштувати Пх знову на окопах, i незабаром вiдлуння вiд пострiлу з сiчовоП башти рознесло звiстку, що на Запорожжi знову прокинулася воля. Ожив Великий Луг, з усiх островiв, приток, лиманiв та непрохiдних нетрiв квапилися човни з козаками, лугарями та степовиками; в плавнях застукотiли сокири - запорожцi майстрували новi чайки й витягали з очеретiв старi, схованi десять рокiв тому. За зиму сiчовики зiбралися до вiйни та озброПлися, а по УкраПнi розiслали окремих товаришiв, щоб понесли чутку про те, що шляхта порушила волю короля й навеснi запорожцi прийдуть визволяти УкраПну вiд панськоП неволi. Тим часом Хмельницький прибув у Бахчисарай, до хана, i почав його умовляти, Щоб допомiг козакам у боротьбi з поляками. Хан згодився, та, не довiряючи ще Богдановi, прислав iз ним на Запорожжя тiльки перекопського мурзу Туган-Бея з 4000 татар. 18 квiтня року 1648-го Хмельницький, залишивши Туган-Бея на Базавлуцi, наблизився до Сiчi. Запорожцi, знаючи про ханську пiдмогу, урочисто, з гарматною пальбою, зустрiли Богдана, а наступного дня кошовий отаман Вiйська Запорозького скликав велику раду. На нiй Хмельницький у довгiй i натхненнiй промовi змалював тяжке становище УкраПни, поневоленоП поляками, та занепад православноП вiри, гнобленоП унiКю. Нагадав про всi кривди, яких зазнало козацтво вiд полякiв, про замучених гетьманiв - Пiдкову, Наливайка, Сулиму й Павлюка, й запалив серця запорожцiв жагою помсти. "Або смерть, або перемогти полякiв!" - така була ухвала ради. Богдана Хмельницького козаки одностайно наставили гетьманом i вручили йому клейноди Вiйська Запорозького. Беручи булаву, Богдан знав, що вороги вже не сплять, що Потоцький зiбрав 30 000 польського вiйська в Корсунi, з них двi частини послав на Запорожжя, а саме: 12 000 жовнiрiв пiд проводом його сина Степана вирушили кiньми через степ, а 6000 реКстрових козакiв на чолi з Барабашем та Iлляшем попливли човнами по Днiпру. Щоб не дати ворогам з'Кднатися й не впустити Пх до Сiчi, гетьман 22 квiтня, маючи бiля себе 8000 запорожцiв та 12 поганеньких гармат,