виступив супроти Потоцького, а своПх побратимiв Ганжу та Джеджалiя послав днiпровим берегом перестрiта реКстрових козакiв i умовити Пх одностайно стати iз запорожцями на полякiв. Зблизившись iз польським вiйськом бiля рiчки Жовтi Води i дiставши вiд Ганжi звiстку, що реКстровцi вагаються i хочуть почути слово самого Хмельницького, вiн негайно подався до Кам'яного Затону, де стояли реКстровi козаки, й звернувся до них iз промовою, розкрив Пм очi на королiвськi кривди й так вплинув на реКстровцiв, що вони тiКП ж ночi знищили всю свою польську i сполячену старшину (ляхiв та недоляшкiв) - вбили Барабаша та Iлляша КараПмовича i приКдналися до Хмельницького, Коли гетьман повернувся з Днiпра до свого табору на Жовтих Водах, поляки вже розпочали наступ на запорожцiв, i понад рiчкою точилися герцi й дрiбнi боП, Хмельницький зараз же повиводив сiчовi полки з табору й, оголосивши, що Пм на пiдмогу прибувають реКстровi козаки, кинув своК вiйсько на польськi окопи, перед табором. 5 травня спалахнула велика битва. Запорожцi билися старою зброКю, були обiдранi й голi, бо за десять рокiв, що не ходили на Чорне море, Вiйсько Запорозьке зовсiм зубожiло; поляки ж красувалися своПм пишним вбранням, вони мали добрi гармати й бiльше вiйська. Проте козаки, незважаючи нi на що, iз завзяттям кинулися на ворожi окопи й, захопивши Пх, почали гнати полякiв у Пхнiй же табiр. Серед того бою зi сходу пiднялася велика курява: то татари везли на своПх конях реКстровцiв. Побачивши це, поляки гадали, що наближаКться Пхня допомога, й дуже зрадiли, що тепер знищать усiх запорожцiв; коли ж реКстровi козаки стали брататися iз сiчовиками, вони зразу занепали духом i розгубилися. Хмельницький скористався з легкодухостi польськоП шляхти й задумав влаштувати Пй те, що вона зробила з козаками на Солоницi року 1596-го. Вiн викликав до себе iз польського табору посланцiв, почастував Пх вечерею, запевнив, що не хоче марно проливати кровi, а вийшов iз Сiчi тiльки, щоб оборонятися, знаючи, що королiвський уряд засудив його до смертноП кари. Наприкiнцi Богдан Хмельницький сказав, що охоче дозволив би полякам вирушити назад, на УкраПну, але боПться, щоб вони самi на нього не напали, i через те просить Пх, на доказ своКП поступливостi, вiддати йому всi гармати. Коли посланцi вернулися до польського табору, Потоцький зiбрав на раду всю шляхту, й пiсля тривалих суперечок польське панство згодилося на умови Хмельницького. 8 травня поляки передали козакам гармати й почали вiдводити своК вiйсько назад, маючи на думцi вийти на шлях до Смiли та Корсуня. Там по дорозi були великi байраки, що звалися Княжими. I гетьман вiдрядив туди Перебийноса з тисячею козакiв, щоб на шляху польського вiйська поробили засiки та викопали рови; сам же iз полками пiшов слiдом за Потоцьким; дотримуючись умов, не нападав на нього, а обходом послав татар, якi мали перетнути полкам вiдхiд на УкраПну та навернути Пх на Княжi байраки. Рятуючись од татарських стрiл, польське вiйсько справдi повернулося на схiд, у бiк Княжих байракiв, i, як тiльки потрапило там на рiвчаки та засiки, на них одразу накинулися козаки Перебийноса й татари Туган-Бея; Хмельницький же вдарив на полякiв з тилу. Зчинилася нечувана рiзанина, i до ночi вся шляхта була перебита або поранена; врятувався тiльки один жовнiр, переодягнений селянином, - вiн i подав Потоцькому до Корсуня звiстку про загибель його сина з усiм вiйськом. Криваво вiдомстили запорожцi за польськi кривди, i була велика радiсть козацтва з такоП рiшучоП перемоги над ворогом. З народних дум про бiй на рiчцi Жовтих Водах та першу перемогу Хмельницького над поляками збереглися тiльки невеличкi уривки: Чи не той то хмiль, що коло тичини в'Кться? Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б'Кться. Гей, поПхав Хмельницький iк Жовтому Броду, Гей, не один лях лежить головою в воду, Не пий, Хмельницький, дуже тоП ЖовтоП Води: Iде ляхiв сорок тисяч хорошоП вроди. "А я ляхiв не боюся i гадки не маю, За собою великую потугу я знаю I ще орду за собою веду, А все, вражi ляхи, на вашу бiду". Утiкали ляхи, погубили шуби... Гей, не один лях лежить, вивiривши зуби! Становили ляхи дубовiП хати, Прийдеться ляшенькам в Польщу утiкати! Утiкали ляхiв деякi полки, Пли ляхiв собаки i сiрiП вовки. Гей, там поле, а на полi цвiти: Не по однiм ляху заплакали дiти, Гей, там рiчка, через рiчку глиця, Не по однiм ляху зосталась вдовиця. Звiстка про перемогу запорожцiв над поляками прудкою ластiвкою полетiла по УкраПнi. Всi козаки, якi ще взимку вийшли iз Сiчi i гуртували навколо себе в лiсах ватаги найзавзятiших людей: козакiв-"випищикiв" та селян, що повтiкали вiд панiв, - тепер узялися за дiло й стали нападати на польськi маКтки й невеликi роти польських жовнiрiв. Кобзарi ходили з мiста у мiсто, iз села до села, оспiвуючи перемогу козакiв та пророкуючи визволення вiд польського ярма. I по всiй украПнськiй землi хутко зростали ватаги повстанцiв, озброювалися й змiцнювалися, а почасти й посувалися назустрiч козацькому вiйську. Отож, запорожцi не тiльки розбили полякiв у першому бойовищi, а ще й скликали й навчали люд вiйськовiй справi, що й дало Хмельницькому силу визволити УкраПну вiд полякiв. Не гаючись, Богдан iз запорожцями та реКстровцями вiд Княжих байракiв рушив на Чигирин, а Ганжу з полком козакiв спрямував на Умань громити шляхту, яка, зокрема, зiбралася в тому мiстi. З Чигирина гетьман пiшов на Корсунь, де стояло головне польське вiйсько з коронним гетьманом Потоцьким та польним - Калиновським. Тут Хмельницький, пiдiславши у ворожий табiр козака Галагана, налякав полякiв тим, що начебто слiдом за Вiйськом Запорозьким наступаК кримський хан з усiКю ордою. Та вигадка так настрахала Потоцького, що вiн покинув своП окопи й заходився одходити на Богуслав тодi, як запорожцi були вже бiля самiсiнького Корсуня. Хмельницький тут, як i в Княжих байраках, доручив Перебийносовi перекопати в лiсi шляхи, й той, вичекавши, доки поляки, вiдступаючи, розтягли своК вiйсько на кiлька верст, 28 травня напав на них з усiх бокiв i вщент розбив. Переднi лави цiлком загинули в Глибокому Байрацi на перекопах, якi влаштували козаки. Польськi вози й гармати котилися з крутоП гори прямо у рiвчаки й падали туди разом iз кiньми пiд радiснi вигуки й стрiлянину запорожцiв Перебийноса. З тилу на полякiв тиснув сам Хмельницький, а козацькi полки з реКстровцiв та запорожцiв насiдали збоку. За кiлька годин бою обидва польськi гетьмани потрапили в полон, а решта полякiв здалася козакам на милосердя. У бойовищi пiд Корсунем були захопленi всi польськi гармати, обоз iз великими скарбами та сила знатного панства. З усього вiйська, яке налiчувало 18000, бiльше 7000 залишилося трупом, майже 9000 потрапило в бранцi й тiльки 1500 вершникам вдалося втекти. За великi послуги Вiйська Запорозького пiд Жовтими Водами та пiд Корсунем Хмельницький пiсля такоП перемоги надiслав на Сiч коштовнi подарунки: за кожну корогву - чотири корогви, за бунчук - два бунчуки, за булаву - двi булави, за пару котлiв - три пари i за кожну поганеньку гармату - двi добрих. До всього того вiн iще додав 1000 талярiв сiчовому товариству на пиво i 300 талярiв на сiчову церкву. Все те було захоплено з польським обозом, та й не тiльки те, бо ще кiлькасот возiв iз золотом, грiшми та всяким iншим добром гетьман вiдправив до Чигирина й Суботова. Про Корсунський бiй та про те, що постало на УкраПнi пiсля нього, народна дума розповiдаК таке: Ой, обiзветься пан Хмельницький, Отаман-батько Чигиринський: "Гей, друзi-молодцi, Браття-козаки, запорожцi! Добре дбайте, барзо гадайте, З ляхами пиво варити зачинайте: Лядський солод, козацька вода, Лядськi дрова, козацькi труда". Ой, з того пива Зробили козаки з ляхами превеликеК диво. Пiд городом Корсунем вони станом стали, Пiд Стебловим вони солод замочили; Ще й пива не зварили, А вже козаки Хмельницького з ляхами добре посварили: За тую бражку Зчинили козаки з ляхами велику дражку; За той солод Зробили ляхи з козаками превеликий колот; А за той, не знать який, квас Не одного ляха козак за чуба тряс. Ляхи чогось догадались, Вiд козакiв чогось утiкали, А козаки на ляхiв нарiкали: "Ой ви, ляхове, Песькi синове! Чом ви не дожидаКте, Нашого пива не допиваКте?" Тодi козаки ляхiв доганяли, Пана Потоцького пiймали, Як барана в'язали Та перед Хмельницького гетьмана примчали: "Гей, пане Потоцький! Чом у тебе досi розум жiноцький? Не вмiв ти Кси в Кам'янськiм Подiльнi Поганого поросяти, курицi з перцем та шапраном уживати, А тепер не зумiКш ти з нами, козаками, воювати I житньоП соломахи з тузлуком уплiтати. Хiба велю тебе до рук кримського хана, Щоб навчили тебе кримськi дiти сироП кобилини жувати!" Тодi ляхи чогось догадались, На жидiв нарiкали: "Гей, ви, жидове, Поганськi синове! Нащо то ви великий бунт, тривоги зривали, на милю по три корчми становили, Великi мита брали: Вiд возового По пiвзолотого, Вiд пiшого - по два грошi, А ще не минали й сердешного старця - Вiдбирали пшоно та яйця А тепер ви тiП скарби збирайте Та Хмельницького Кднайте; А то як не будете Хмельницького Кднати, То не зарiкайтесь за рiчку Вiслу до Полонного прудко тiкати". Жидове чогось догадались, На рiчку Случу тiкали. Которi тiкали до рiчки Случi, То погубили чоботи й онучi; А которi до Прута, То була вiд козакiв Хмельницького дорiженька барзо крута. По рiчцi Случi Обломили мiст, iдучи, Затопили всi клейноди I всi лядськi бубни. Которi бiгли до рiчки Росi, То зосталися голi й босi. Обiзвався первий жид Гичик, Та й хапаКться за бичик, Обiзветься другий жид Шльома: "Ой, я ж пак не буду на сабас дома!" Третiй жид озоветься, Оврам: "У мене невеликий крам: Шпильки, голки, Кремiння, люльки, Так я свiй крам У коробочку склав Та козакам п'ятами накивав". Обiзветься четвертий жид Давидко: "Ой, брате Лейбо! Уже ж пак iз гори козацькi корогви видко!" Обiзветься п'ятий жид Юдко: "Нумо, до Полонного втiкати прудко!" Тодi жид Лейба бiжить, Аж живiт дрижить; Як на школу погляне, Його серце жидiвське зiв'яне: "Ей, школо моя, школо мурована!.. Тепер тебе нi в пазуху взяти, Нi в кишеню сховати, Але ж доведеться Хмельницького козакам на балаки покидати!" Отже, панове-молодцi, над Полонним не чорна хмара вставала: Не одна панi-ляшка удовою зосталась. Озоветься одна панi-ляшка: "Нема мого пана Яна, Десь його зв'язали козаки, як би барана, Та повели до свого гетьмана". Озоветься друга панi-ляшка: Нема мого пана Кордаша! Десь його Хмельницького козаки повели до коша". Озоветься третя панi-ляшка: "Нема мого пана Якуба! Десь узяли Хмельницького козаки та либонь, повiсили на дуба". З-пiд Корсуня Богдан вiдрядив татар до Криму, а запорожцiв розпустив по УкраПнi вимiтати загонами з руськоП землi панiв та жидiв. Сам же гетьман iз реКстровими козаками перейшов до БiлоП Церкви i заходився там складати новi полки украПнського козацького вiйська. Запорожцi, приКднавши до себе ватаги повстанцiв, ходили скрiзь, руйнуючи польськi маКтки, замки й мiста та визволяючи людей з неволi, Пхнi загони зростали з кожним днем, гуртували навколо себе по кiлька тисяч козакiв i невдовзi ймення Пхнiх ватажкiв, полковникiв та курiнних отаманiв Вiйська Запорозького - Нечая, Богуна, Перебийноса, Ганжi, Остапа, Полов'яна, Морозенка, Гайчури, Кривошапки, Гаркушi, Вовгури й багатьох iнших - облетiли всю УкраПну й прославилися в народних пiснях i думах, як борцi за визволення поневоленого украПнського люду; душi ж польськоП шляхти та ПП прибiчникiв i пiдручних - жидiв - тi iмена виповнювали жахом. Наймилiшими народовi героями повстання були, коли рахувати за кiлькiстю складених про них пiсень, полковники Вiйська Запорозького - Перебийнiс, Нечай та Морозенко. Одну з пiсень про Перебийноса можна й зараз почути на УкраПнi, й не тiльки вiд кобзарiв, а й по селах, по бурсах i по вiйськових школах: Ой, не дивуйтеся, добрiП люде, Що на ВкраПнi повстало; Ой, за Дашевим, пiд Сорокою, Множество ляхiв пропало! Перебийнiс водить не много - Сiмсот козакiв за собою; РубаК мечем голови з плечей, А решту топить водою. "Ой, пийте, ляхи, води калюжi, Води калюжi болотяноП, А що пивали по тiй ВкраПнi Меди та вина ситii". Зависли ляшки, зависли, Як чорна хмара на Вiслi. Лядську славу загнав пiд лаву, Сам бравий козак гуляК: "Нуте, козаки, у скоки, Заберiмося пiд боки, Заженiм ляшка, вражого сина, Аж за Дунай глибокий". Дивують ляхи, вражi сини, Що тi козаки вживають: Вживають вони щуку-рибуху, Ще й соломаху з водою. Ой, чи бач, ляше, як козак пляше На сивiм конi горою: Мушкетом бере, аж серце в'яне, А лях вiд страху вмираК. Ой, чи бач, ляше, що по Случ наше, По Костяную могилу: Як не схотiли, забунтували, Та й утеряли ВкраПну. Ой, чи бач, ляше, як пан Хмельницький На жовтiм пiску пiдбився: Вiд нас, козаки, вiд нас, юнаки, Нi один ляшок не скрився: "Нуте ж, козаки, у скоки, Заберiмося у боки; Загнали ляхiв за рiчку Вiслу, Що не вернуться i в три роки". За лiто, доки поляки скликали нове вiйсько, УкраПна вiд Днiстра й до Путивля та Лубен стала вiльною. Повстання, мов величезна пожежа, перехопилося навiть у Галичину й на Бiлу Русь. Уся мiська й сiльська молодь узялася за ножi, сокири й коси й, повбивавши панiв та озброПвшись Пхньою зброКю, пiшла козакувати, гуртуючись то в загони, то в полки, що складав гетьман. Назва "реКстровий козак" стала зникати - козаком звав себе кожен, навiть той, хто замiсть зброП тримав у руцi кийок. Селяни, долiтнi й пiдстаркуватi, що лишилися по оселях, подiлили мiж собою добро своПх панiв, ПхнК господарство й худобу, попаювали навiть землю, так що за кiлька мiсяцiв iз поневолених крiпакiв стали вiльними людьми, до того ж, заможними землевласниками. Проте пiд осiнь поляки, зiбравши 80 000 вiйська, почали знову наступати на УкраПну й перейшли на схiдний бiк рiчки Случi. Почувши про це, Хмельницький скликав до себе всi козацькi загони, щоб дати польським вiйськам бiй. Вороги розташувалися табором бiля рiчки Пиляви, на ПП берегах. Хмельницький не квапився нападати, сподiваючись на допомогу татар i гадаючи оточити полякiв, як пiд Корсунем, з усiх бокiв. Проте шляхта сама прискорила свою загибель. Роздратованi запорозьким полковником Ганжею, що перемагав усiх польських богатирiв на герцi, поляки необережно кинулися на козакiв i з кiлькома полками пiдступили через греблi та броди за Пиляву аж до козацького табору. А Хмельницький тiльки того й чекав: вiн ударив на них усiм вiйськом, i козаки, перетнувши полякам шлях назад до гребель, або посiкли Пх, або потопили в рiчцi та в болотах. Ця пригода з кiлькома полками так засмутила польське панство та нагнала на нього такого страху, що шляхта, починаючи з привiдцiв польського вiйська, залишила все своК добро, що мала в обозi, i з великим переляком кинулася тiкати назад до Случi. За панством побiгли й жовнiри; вони тiкали в такому безладi, що бiля Костянтинова завалили мiст через Случ i у великiй кiлькостi потопилися в рiчцi. Про наслiдки Пилявського бою так згадуК народна дума: Те пан Хмельницький, Житель Чигиринський, То вiн ночей недосипаК, Коло Случi-рiчки ляхiв i жидiв доганяК. Скоро догнав увечерi пiзно, I там стало дуже по вулицях тiсно: I там до Пх прибуваК, Ще й на козакiв гукаК, Да ще й словами промовляК: "Друзi панове-молодцi! До Случi-рiчки прибувайте, Жидiв та ляхiв упень рубайте I до Пх козацькими словами промовляйте: "Ото буде по той бiк Случi ваше, А по сей бiк Случi буде пана Хмельницького й наше!" Проте Хмельницький не зупинився на Случi. Запорожцi хотiли вiдомстити полякам у самiй Варшавi й обмити ворожою кров'ю майдан Старого мiста, на якому було замордовано стiльки запорозьких гетьманiв. Вони вмовляли Богдана взяти королiвську столицю, й пiд впливом Пхнiх домагань Хмельницький пiшов через Костянтинiв та Зборiв на Львiв i Варшаву. Запорожцi на той час вважали себе найближчими прибiчниками Богдана. Багатьох Пх гетьман попризначав полковниками та осавулами козацьких полкiв, а кожен iз тих полковникiв, як-от: Нечай, Богун, Джеджалик, Пушка-ренко й iншi - закликали за собою в новi полки своПх побратимiв i товаришiв, i, таким чином, iз запорожцiв склалася нова украПнська старшина. Побували запорожцi з Хмельницьким i у Львовi, i пiд Замостям. Та тiльки там восени 1648 року гетьман почав вагатися - незадовго перед тим помер польський король Владислав, i новий державець Речi ПосполитоП Ян Казимир, за якого пiд час обрання голосував i Богдан, зумiв заспокоПти його й улестити обiцянками. Вiн запевнив Хмельницького, що й без походу на Варшаву зробить усе, як бажають козаки, аби тiльки вiйська повернулися на УкраПну й там очiкували королiвських комiсарiв, адже гетьман тодi ще не мав думки вiдлучати УкраПну вiд Польщi. Вiн перестав зважати на запорозьких порадникiв i, повернувши полки вiд Замостя на КиПв, ще з походу дозволив козакам розходитися по домiвках. У КиКвi Хмельницького зустрiчали дуже урочисто. Верхи на конi вiн пiд'Пхав до ЗолотоП Брами, вислухав там промови, в яких славили його, як визволителя УкраПни вiд польського ярма, а православноП вiри - вiд утискiв католицтва; i серед радiсних вигукiв киян доПхав до собору святоП СофiП, на папертi якого його вiтав митрополит КиПвський i патрiарх IКрусалимський ПаПсiй. I, справдi, було за що прославляти Богдана Хмельницького: з незначною силою у 8000 запорожцiв спромiгся вiн зробити те, про що мрiяли й чого не досягли його попередники: Наливайко, Лобода, Жмайло, Тарас Трясило, Сулима, Павлюк, Остряниця, - збудив украПнський народ до нацiональноП свiдомостi, розбурхав його, визволив iз довговiчноП польськоП неволi. Вся УкраПна вiд Карпатських гiр до верхiв'Пв. Десни, Псла та Ворскли стала вiльною i визнавала владу тiльки гетьмана Хмельницького. Завершивши своК дiло - визволення УкраПни, запорожцi з КиКва подалися на Сiч у своП улюбленi степи та до батька Великого Лугу. З Богданом лишилися тiльки тi з них, хто став старшиною в нових полках украПнських козакiв. ** ВIЙСЬКО ЗАПОРОЗЬКЕ ПIД ЧАС ВЕЛИКОЏ РУЏНИ (1648-1680 роки) ** ДОБА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Спокiйне гетьманування Богдана тривало недовго. Мало вiдпочивали на Сiчi й запорожцi. Польський король Ян Казимир нiчого не зробив iз того, що пообiцяв Хмельницькому, й на початку лiта року 1649-го вже збирав вiйсько, щоб рушити на УкраПну гамувати козаччину. Довiдавшись про цi замiри, й Богдан так само заходився скликати козакiв, запросив i запорожцiв iз Сiчi й домовився про допомогу свого спiльника - кримського хана. Король не змiг зiбрати багато вiйська, i Хмельницький оточив його половину в Збаражi, а другу, що була пiд проводом самого короля, у серпнi 1649 року, з'Кднавшись iз татарами, вщент розбив бiля мiста Зборова. Козаки мало не взяли в бранцi самого Яна Казимира, але гетьман зупинив Пх, бо все-таки мав короля за свого державця. Вiн звелiв козакам, що вже мали полонити його, припинити бiй i залишити польський табiр. Та легкодухiсть Хмельницького дуже обурила запорожцiв... I, справдi, не минуло й кiлькох днiв, як Богдановi довелося розкаюватись у своКму вчинковi, а через рiк його примирливiсть мусила оплакувати гiркими сльозами вся УкраПна. Король тим часом пiдкупив хана золотом, i той змусив гетьмана погодитися з нiкчемними умовами полякiв: зректися визволених уже земель Галичини, Волинi, Подiлля й БiлоП Русi; пустити на УкраПну польських панiв та ще й повернути Пм усi Пхнi маКтки й змусити поспiльство знову коритися панам i працювати на них. Такого вiдступу запорожцi не могли подарувати Хмельницькому, й пiсля рiзких нарiкань зовсiм залишили його й пiшли на Запорожжя. Розбрат був такий великий, що року 1650-го сiчова голота, або "чернь", обрала, було, замiсть Богдана iншого гетьмана - козака Гудовського, та тiльки iм'я Хмельницького, переможця над поляками, ще багато важило серед запорожцiв, i незабаром прихильники Богдана, взявши на Сiчi гору, схопили Гудовського й вiддали гетьмановi до рук. Десь згодом, восени вже 1650 року, коли Хмельницький покликав запорожцiв iти з його сином Тимошем походом на Молдову за те, що господар молдавський Лупул не хотiв вiддати за нього замiж своКП дочки, сiчовi козаки, хоч i не всiм вiйськом, а все-таки чималою кiлькiстю, пристали до Тимоша, ходили у Волощину й допомогли Хмельниченковi взяти Ясси й примусили Лупула дати великий окуп. З початку вiйни молдавський господар сподiвався на помiч з боку Польщi й кiлька разiв звертався за нею до коронного гетьмана Потоцького, та король не дозволив польському вiйську воювати з козаками. Цей похiд на Молдову украПнський народ вважав верхом козацькоП слави й оспiвав у своПй думi: Як iз Низу iз Днiстра тихий вiтер повiваК, Бог святий знаК, бог святий i вiдаК, Що Хмельницький думаК-гадаК. Тодi ж то не могли знати нi сотники, нi полковники, Нi джури козацькiП, Нi мужi громадськiП, Що наш пан гетьман Хмельницький, Батько Зинов-Богдан Чигиринський, У городi Чигиринi задумав вже й загадав: Дванадцять пар пушок вперед себе одiслав, А ще сам з города Чигирина вирушав; За ним козаки йдуть, Яко ярая пчола, гудуть; Котрий козак не маК в себе шаблi булатноП, Пищалi семип'ядноП, Той козак кий на плечi забираК, За гетьманом Хмельницьким ув охотне вiйсько поспiшаК. Отодi ж то, як до рiчки до Днiстра прибував, На три частi козакiв переправляв, А ще до города Сороки прибував, Пiд городом Сорокою шанцi копав, У шанцях куренем стояв; А це од своПх рук листи писав, До Василя Молдавського посилав, А в листах приписував: "Ей, Василю Молдавський, Господарю Волоський! Що тепер будеш думати й гадати: Чи будеш зо мною биться? Чи мириться? Чи городи своП Волоськi уступати? Чи червiнцями полумиски сповняти? Чи будеш гетьмана Хмельницького благати?" Тодi Василь Молдавський, Господар Волоський, Листи читаК, Назад одсилаК, А в листах приписуК: "Пане-гетьмане Хмельницький, Батьку Зинов-Богдане Чигиринський! Не буду я з тобою нi битися, Нi миритися, Нi городiв тобi своПх волоських уступати, Нi червiнцями полумискiв сповняти; Не лучче б тобi покоритися меншому, Нiж менi тобi, старшому?" От тодi ж то Хмельницький, як тi слова зачував, Так вiн сам на доброго коня сiдав, Коло города Сороки поПжджав, На гору Сороку поглядав I ще стиха словами промовляв: "Ей, городе, городе Сороко! Що ти моПм козакам-дiтям не заполоха, - Буду я тебе доставати, Буду я з тебе великi скарби мати, Свою голоту наповняти, По битому таляру на мiсяць жалування давати". От тодi-то Хмельницький, як похваливсь, Так гаразд - добре й учинив: Город Сороку у недiлю рано знадобiддя взяв, На ринку обiд пообiдав, К полуднiй годинi до города Сичави припав, Город Сичаву огнем запалив I мечем сплюндрував. От тодi-то iншi сiчавцi гетьмана Хмельницького у вiчi не видали, Усi до города Ясси повтiкали, До Василя Молдавського стиха словами промовляли: "Ей, Василю Молдавський, Господарю наш Волоський! Чи будеш за нас одностайно стояти? Будем тобi податi давати; Коли ж не будеш за нас одностайно стояти, Будем iншому пану кров'ю вже голдовати". От тодi-то Василь Молдавський, Господар Волоський, Пару коней у коляску закладав, До города Хотинi од'Пжджав, У Хвилецького капiтана стацiКю стояв, Тодi ж то од своПх рук листи писав, До Iвана Потоцького, короля польського, посилав: "Ей, Iване Потоцький, Королю польський! Ти ж бо то на славнiй УкраПнi п'Кш-гуляКш, А об моПй ти пригодi нiчого не знаКш; Що ж то в нас гетьман Хмельницький, русин, Всю мою землю Волоську обрушив, Все моК поле коп'Км iзорав, Усiм моПм волохам, як галкам, З плiч голови познiмав, Де були в полi стежки-дорожки, Волоськими головками повимощував, Де були в полi широкiП долини, Волоською кров'ю повиповнював". От тодi-то Iван Потоцький, Король польський, Листи читаК, Назад одсилаК, А в листах приписуК: "Ей, Василю Молдавський, Господарю Волоський! Коли ж ти хотiв на своПй УкраПнi проживати, Було б тобi Хмельницького у вiчнi часи не займати, Бо дався менi гетьман Хмельницький гаразд-добре знати. У першiй вiйнi На Жовтiй Водi. П'ятнадцять тисяч моПх лицарiв стрiчав - Не великий Пм одвiт давав: Всiм, як галкам, з плiч голiвки поздiймав; Трьох синiв моПх живцем узяв, Турському султану в подарунок одiслав; Мене, Йвана Потоцького, Коронного польського, Три днi на приковi край пушки держав, Анi пить менi, нi Псти не дав. То дався менi гетьман Хмельницький гаразд-добре знати, Буду його по вiк вiчний пам'ятати!" То Василiй Молдавський до Ясс прибуваК, Словами промовляК: "Ой ви, Ясси моП, Ясси! Були Ксте барзо краснi, Да вже не будете такi, Як прийдуть козаки!" , То пан Хмельницький добре учинив: Польщу засмутив, Волощину побiдив. Гетьманщину звеселив. В той час була честь, слава, Вiйськовая справа! Сама себе на смiх не давала! Ворогiв пiд ноги топтала. Пiсля ЗборiвськоП згоди та молдавського походу Хмельницький бiльшiсть вiйська розпустив, бо за умовою з поляками козакiв мало бути лише 40.000. Проте вiдразу ж пiсля примирення виявилося, що нiякоП згоди мiж украПнцями й поляками нема, бо шляхта, ввiйшовши в Галичину й на Подiлля, вчинила нелюдську розправу над повстанцями. Те саме вона хотiла зробити й на Брацлавщинi (Побужжя), та полковники Вiйська Запорозького Нечай i Богун, якi очолювали Винницький i Брацлавський полки козакiв, одмовилися коритися Зборiвськiй згодi, незважаючи навiть на гетьманськi накази, й зi зброКю не пускали польських панiв у Пхнi маКтки. Через уперту оборону ними народних прав року 1651-го виникла нова вiйна. Поляки з чималим вiйськом несподiвано напали на Нечая, коли вiн необачно справляв масни-цю в мiстi Красному на Брацлавщинi, i хоч як завзято козаки вiдбивалися, та все-таки поляки перемогли Пх, i навiть сам полковник наклав там головою. Про цього оборонця волi простого люду збереглося багато кобзарських дум, з яких тут подано уривки: Ой, у Краснiм на ставочку туман осiдаК, Чатували козаченьки у зеленiм гаП. Ой, поставив козак Нечай та сторожу в мiстi, А сам пiшов до кумасi звiнок риби з'Псти, Та вiн засiв коло столу, здрiбна промовляК Та з кумою, iз любою, мед-вино кружляК. Ой, заржали кониченьки та посеред гаю, Кличе козак молоденький: "Утiкай, Нечаю!" "Як я маю, козак Нечай, звiдси утiкати, Свою славу козацькую пiд ноги топтати?!" Подивився козак Нечай в кватирку очима, А вже ляшкiв сорок тисяч стоПть за плечима. Ой, як крикне козак Нечай на хлопця малого: "Сiдлай, джуро, сiдлай, малий, коня вороного! Сiдлай менi вороного, собi буланого, - Геть вирiжем ворожих ляхiв - геть що до одного!" Ой, не встигнув козак Нечай на коника спасти, Взяв ляхами, як снопами, по два ряди класти. Повернувся козак Нечай на лiвеК плече, А вже з ляшкiв, вражих синiв, кров рiчками тече. Повернувся козак Нечай на правую руку - Не вискочить Нечаiв кiнь iз людського трупу. Недоскочив козак Нечай дубового тинку - Покотилась Нечаева голова по ринку. Зiбралися козаченьки в високi палати, Стали думать та гадати, де Нечая поховати; Ой, сховаймо ж головоньку, а де церква Варвара, Ой, щоб розiйшлась по свiту НечаКва слава! Позбувшись Нечая, поляки негайно напали й на iншого свого ворога Богуна, який засiв у Винницi. Тiльки Пм не пощастило. Козаки дали там добру вiдсiч i хитрощами потопили багато польського вiйська в Бузi. Почувши про напад шляхти на своПх полковникiв, Хмельницький знову почав скликати козакiв i звернувся за пiдмогою до Вiйська Запорозького, та тiльки запорожцi неприхильне поставилися до нього за те, що вiн обстоював лише козакiв, а простий же люд забував. Обмiркувавши це на радi, Вiйсько Запорозьке вiдмовило йому в допомозi. Тодi Богдан через турецького султана попросив допомоги в хана. Iз султанського наказу татарська орда вирушила з Криму, але наступала мляво й неохоче. Коли ж у червнi, зблизившись iз поляками пiд Берестечком, хан побачив, що в короля велика сила - бiльш як на 30 000, то вiн розгнiвався на Хмельницького, що той не застерiг його про кiлькiсть польського вiйська й, повернувши з ордою назад, почав тiкати на пiвдень: коли ж гетьман, наздогнавши хана, став умовляти його зупинитися й стати до бою, той розлютився, захопив Богдана в полон i повiз iз собою. Залишившись без гетьмана i спiльникiв, козацьке вiйсько, кiлькiстю до 80 000, не могло стримати натиск полякiв i пiсля кiлькох днiв змагань пiд керуванням Богуна вiдступило потайки вночi за рiчку Пляшеву й пiшло на УкраПну, кинувши весь свiй табiр i багато неозброКного люду. Без участi Вiйська Запорозького року 1651-го виникла й Бiлоцеркiвська згода гетьмана з поляками: року ж 1652-го, коли Хмельницький водив свого сина Тимоша в Молдову брати шлюб з дочкою господаря, запорожцi з кошовим отаманом ЛутаКм саме переносили Сiч iз Микитиного Рогу на устя Чортомлика. Чому стався цей перехiд, невiдомо, а тiльки козаки обрали собi мiсце на березi Чор-томлицького лиману, проти острова, на якому перебувала Стара Сiч за часiв Жигмонта III, i весь 1652 рiк працювали над будуванням тут куренiв, церкви й окопiв. Тiльки аж року 1652-го пiсля того, як Хмельницький листом сповiстив Кiш про нелюдськi вчинки на УкраПнi нового привiдця польського вiйська Чарнецького, що випалював села й вирiзував до ноги людей, i про те, що король наступаК не лише з поляками, а ще й веде за собою спiльникiв - угорцiв та волохiв, - i погрожуК геть викорiнити украПнський народ i козацтво, тодi запорожцi вийшли всiм вiйськом i стали допомагати знову Хмельницькому. Вигнавши з УкраПни Чарнецького, сiчовики разом iз гетьманськими силами ходили на Подiлля пiд Жванець проти полякiв, що билися пiд проводом свого короля. Наприкiнцi року 1653-го Хмельницький iз козаками опинився в дуже скрутному становищi, бо кримський хан знову, i вже назавжди, вiдсахнувся од спiлки з Богданом. Причини для цього були простi: татари вже кiлька вiкiв жили торгiвлею украПнськими невольниками; перебуваючи в спiлцi з УкраПною, Крим позбувся великих прибуткiв на людському ринку, бо хановi не годилося забирати в неволю своПх спiльникiв. Виходило, що Кднання з УкраПною татарам не на користь - i от, порвавши ту спiлку пiд Жванцем, вони, замiсть того, щоб воювати проти полякiв, кинулися на УкраПну й почали хапати людей у неволю. Хмельницькому не лишалося нiчого, як кинути Подiлля й обороняти украПнськi землi вiд татарського нападу. Запорожцi в цiй вiйнi з татарами брали дiяльну участь. Вони пригадали тут свою давню славу й завзято громили ворожi загони, вiдбиваючи й визволяючи ув'язнених землякiв. СТАВЛЕННЯ ЗАПОРОЖЦIВ ДО МОСКВИ Повиганявши татар з УкраПни, Хмельницький подякував запорожцям за помiч i, проводжаючи Пх на Сiч, надiслав до Коша листа, сповiщаючи товариство, що через зраду кримського хана вiн задумав перейти пiд протекцiю московського царя. Разом iз тим вiн просив Вiйсько Запорозьке дати йому в цiй справi добру пораду. У вiдповiдь на того листа запорожцi написали, що протекцiя Москви - рiч непогана, та тiльки, складаючи пакти (умови) з царем, гетьмановi треба бути дуже обережним, щоб часом вiд того не вийшло чогось лихого для неньки-УкраПни та не зашкодило правам та вольностям козацьким. 8 сiчня року 1654-го пiсля вiйськовоП ради, що вiдбулася в Переяславi, УкраПна перейшла пiд руку московського царя Олексiя Михайловича й прилучилася до РосiП як автономна краПна iз своПм власним вiйськом у 60000 козакiв. ПОМСТА КРИМСЬКОГО ХАНА Пiсля з'Кднання УкраПни з Московським царством, яке вже почало називатися Росiйським i стало далеко могутнiшим, нiж до того, ця змiна дуже стурбувала як Польщу, так i Крим i навiть турецького султана. Всi троК склали помiж себе спiлку й, зiбравши вiйська, рушили вiдплатити Хмельницькому за зраду. Спалахнула тяжка довголiтня боротьба не змiцнiлоП ще украПнськоП держави з вiковiчними ворогами: поляками, татарами й турками. Наприкiнцi 1654 й на початку 1655 рокiв УкраПну плюндрували великi татарськi орди. Безлiч сiл, мiстечок i мiст були спаленi, а татари забрали в неволю бiльш як 200 000 украПнцiв. Поляки, допомагаючи ордi, й собi захоплювали неозброКних людей та мiняли Пх на шаблi, сагайдаки й стрiли. Весь той час Вiйсько Запорозьке перебувало на боцi Хмельницького, б'ючись iз поляками та винищуючи татар, але сили були нерiвнi, й тяжко доводилося УкраПнi й Запорожжю, й гинули в тiй боротьбi один по одному славнi лицарi за визволення рiдного краю. Тодi ж наклав головою й оспiваний у народних думах Морозенко, та чимало й товариства полягло в тих боях. Ой, Морозе, Морозенку! Ти славний козаче! За тобою, Морозенку, вся ВкраПна плаче. Не так тая УкраПна, як те горде вiйсько, Заплакала Морозиха, iдучи на мiсто. "Не плач, не плач, Морозихо, об сиру землю не бийся, Iди з нами, козаками, меду-вина напийся!" "Ой, щось менi, миле браття, мед-вино не п'Кться - Ой, десь мiй син, Морозенко, з ворогами б'Кться!" "Нехай б'Кться-рубаКться, вiн у тому кохаКться". Iз-за гори, з-за крутоП горде вiйсько виступаК, Посамперед Морозенко сивим конем виграваК. А в нашого Морозенка червоная стрiчка: Де поПде Морозенко - кривавая рiчка. Ой, виПхав Морозенко за Келебердою, Ой, зустрiвся Морозенко з вражою ордою. Ой, б'Кться вiн три днi, три днi - три години, Ой, лежить трупу, лежить орди на чотири милi. Ой, став же Морозенко та в полi гуляти, Стали його турки й ляхи обступати. Морозенко, козаченько, як мак, розпускався, Морозенко, козаченько, в неволю попався. Ой, чия то корогвиця на ратищi в'Кться? Ой, того то Морозенка, що з ордою б'Кться. Ой, чия то корогвиця, що ратище iзломила? Ой, того то Морозенка, що орда зловила! Ой, повели Морозенка на Савур-могилу: "Дивись, дивись, Морозенку, на свою ВкраПну!" Посадили Морозенка на тесовiм стiльцi, Зняли, зняли з Морозенка з чересiв червiнцi, Посадили Морозенка на жовтiм пiсочку, Зняли, зняли з Морозенка червону сорочку. Посадили Морозенка на бiле ряденце Да виймали з Морозенка кривавеК серце. НОВI МОРСЬКI ПОХОДИ ЗАПОРОЖЦIВ Одразу ж пiсля татарськоП зради пiд Жванцем козаки поновили своП морськi походи на бусурманськi землi. По веснi року 1654-го вони вийшли в Чорне море, пограбували береги Криму та поруйнували околицi КилiП й IзмаПла. Року 1655-го пошарпали турецькi мiста од Дунаю до Вар-ни, сплюндрували Њреклi та Бальчик i, надумавши зробити те саме iз Стамбулом, вийшли, було, на берег за чотири милi вiд Царгорода, але там запорожцiв оточило велике турецьке вiйсько, так що вони мусили зброКю пробиватися до моря, i при тому тридцять душ запорожцiв дiсталося ворогам у бранцi, яких люто замордували турки перед очима султана. За великi послуги Вiйська Запорозького на користь УкраПни пiд час ПП визволення з-пiд польськоП кормиги та в боротьбi з татарськими ордами впродовж 1653 - 1655 рокiв Богдан Хмельницький 15 сiчня 1656 року видав унiверсал, яким ствердив ПхнК право на землi, наданi запорожцям ще королем Стефаном БаторiКм, i так зазначив межi тих земель: "А тепер так само володiти Пм стародавнiм городом запорозьким Самарою з перевозом iз грунтами вгору Днiпра до рiчки Орелi, а вниз аж до ногайських та кримських степiв, а через Днiпро та Днiпровi й Буговi лимани, як споконвiку було, - по Очакiвськi улуси та вгору рiчки Бугу аж по Синюху; вiд самарських же земель через степи аж до Дону-рiчки, де ще до козацького гетьмана Ланцкоронського запорожцi зимiвниками сидiли, - i все те, щоб непорушне повiк-вiкiв при козаках запорозьких зоставалося". Цей унiверсал Вiйсько Запорозьке пильно переховувало у вiвтарi сiчовоП церкви, в шухлядцi пiд святим престолом, та все-таки вiн загинув, мабуть, пiд час руйнування ЧортомлицькоП Сiчi росiйським вiйськом року 1709-го або ж його перевезли до якогось московського архiву, бо в другiй половинi XVIII сторiччя Вiйсько Запорозьке не мало вже самого унiверсалу, а лише список (копiю) з нього. Млява помiч проти Польщi з боку росiйського уряду змусила Хмельницького шукати iнших спiльникiв у змаганнi з королем, i вiн року 1656-го склав згоду зi ШвецiКю i разом зi шведами воював проти полякiв, доходячи зi своПм вiйськом аж за Львiв до Гродека, зрештою розхитавши тими походами колись могутню Рiч Посполиту. СМЕРТЬ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Серед невтомноП дев'ятирiчноП боротьби за визволення й незалежнiсть УкраПни Хмельницький занедужав i 27 червня 1657 року помер. Його син Тимко був убитий ще ранiше, пiд час походу на Молдову; найуславленiшi його полковники, борцi за рiдний край, теж уже пiшли на той свiт. Козацька старшина не знаходила помiж себе нiкого, хто б мiг мати великий вплив на все козацтво, й, шануючи пам'ять свого видатного гетьмана-визволителя, обрала на його мiсце сина Юрася Хмельницького, недолiтнього хлопця, дуже слабого розуму, й тим кинула УкраПну в тяжкi розрухи, бо Юрась не змiг узяти владу до своПх рук. Про смерть Богдана Хмельницького та обрання на гетьманство його сина так розповiдаК народна дума: Зажурилася Хмельницького сiдая голова, Що при йому нi сотникiв, нi полковникiв нема: Час приходить умирати, Нiкому поради дати. ПокликаК вiн на Iвана Виговського, Писаря вiйськового: "Iване Виговський, Писарю вiйськовий, Скорiше бiжи Да листи пиши, Щоб сотники, полковники до мене прибували, Хоч малу пораду давали!" То Iван Виговський, Писар вiйськовий, Листи писав, До всiх розсилав. То сотники, полковники, як Пх прочитали, Усе покидали, до гетьмана Хмельницького скорiш прибували. То гетьман добре Пх приймаК, Словами промовляК: "Панове молодцi! Добре ви дбайте, Собi гетьмана наставляйте, Бо я стар, хворiю, Бiльше гетьманом не здолiю!.. Коли хочете, панове, Антона Волочая КиПвського, Або Грицька Костиря Миргородського, Або Хвилона Чичая Кропивнянського, Або Мартина Пушкаря Полтавського". Та козаки теК зачували, смутно себе мали, Тяжко вздихали, словами промовляли: "Не треба нам Антона Волочая КиПвського, Нi Грицька Костиря Миргородського, Нi Хвилона Чичая Кропивнянського, Нi Мартина Пушкаря Полтавського, - А хочем ми сина твого Юрася молодого, Козака лейстрового!" "Вiн, панове молодцi, молодий розум маК, ЗвичаПв козацьких не знаК!" "Будем ми старих людей бiля його держати, Будуть вони його научати, будем його добре поважати, Тебе, гетьмане, батька нашого, споминати!" То Хмельницький теК зачував, велику радiсть собi мав, Сiдою головою поклiн оддавав, сльози проливав. Скоро пiсля того ще й гiрше Хмельницький знемагав, Опрощення зо всiма приймав, Милосердному богу душу оддав. То не чорнi хмари ясне сонце заступили, Не буйнi вiтри в темнiм лузi бушували, Як козаки Хмельницького ховали, Батька свого оплакали... А молодий Юрась пiд Бiлою Церквою гуляК, Об смертi отцевськiй не знаК; Скоро лейтарi до нього прибували, Листи подавали. То Хмельниченко листи як прочитав, Свiта божого не взвидав! То небагато Виговський гетьманував, Пiвтора роки булаву держав. Скоро сотники, полковники прибували, Юрася Хмельницького гетьманом поставляли: "Дай боже! - козаки промовляли: - За гетьмана молодого Жити, як за старого, Хлiба-солi його вживати, Города турецькiП плюндрувати, Слави лицарства козацькому вiйську доставати! Пiсля смертi Хмельницького УкраПна лишилася в непевному становищi. Юридично, за Переяславською умовою, стала автономною частиною росiйськоП держави; фактично ж Росiя мала силу оборонити вiд ворогiв тiльки близьке до себе Лi