вобережжя, - далеке ж од своПх меж Правобережжя лишала без оборони. Внаслiдок того було те, що полковники ЗахiдноП УкраПни, не маючи змоги дати вiдсiч полякам i татарам власною зброКю, часто шукали згоди з тим, кого вважали дужчим. Це не було, як кажуть росiйськi iсторики, "шатанiКм" мiж Москвою, Польщею й Туреччиною, а тяжким наслiдком незмiцнiлостi УкраПни й кволостi тодiшнього росiйського царства. ОБРАННЯ ГЕТЬМАНОМ ВИГОВСЬКОГО ТА ВОРОГУВАННЯ 3 НИМ ЗАПОРОЖЦIВ Незабаром пiсля смертi Богдана Хмельницького полковники украПнських козацьких полкiв й iнша козацька старшина, змiркувавши, що "до булави треба голови" (Юрась же Хмельниченко ПП не мав), то скликали в Чигиринi 26 серпня 1657 року раду з представникiв од усiх полкiв i поставили гетьманом колишнього вiйськового писаря Iвана Виговського, що, як i вся старшина, мав несхитну думку не тiльки обстоювати, а навiть поширювати автономiю УкраПни, доводячи ПП до цiлковитоП незалежностi вiд сусiдiв. Обрання гетьмана не в Сiчi, як завжди бувало, а на УкраПнi, й навiть без участi Вiйська Запорозького, дуже не сподобалося на Запорожжi, й кошовий отаман Гомон листом до Виговського вiд Вiйська Запорозького осудив такий порядок, хоч i додав, що задля спокою рiдного краю Запорозьке Вiйсько не буде домагатися скасування цiКП ухвали. Образило таке обрання й просте козацтво, що, як i запорожцiв, не покликали на раду. У тi часи на УкраПнi виникла ворожнеча посполитого люду та простого козацтва до своКП старшини. Вона постала з того, що старшина забирала собi у власнiсть грунти, рiчки, млини й таке iнше, прагнучи разом iз тим пiдгорнути пiд себе селянство так само, як робили це десять лiт до того польськi пани. Через те Виговський, якого обрала гетьманом сама старшина, став одразу нелюбий усьому украПнському народовi. Пiд осiнь року 1657-го на УкраПну прийшло росiйське вiйсько й розташувалося в КиКвi та в рiзних мiстах Лiвобережжя. Це викликало обурення у Виговського й усiКП козацькоП старшини, тим бiльше, що тодi нiхто не нападав на УкраПну. Маючи надiю згодою з Польщею забезпечити УкраПнi ширшу автономiю, Виговський розпочав iз приводу цього зносини з польським урядом. Але проти таких заходiв гетьмана постало Запорозьке Вiйсько, бо, пам'ятаючи польськi кривди й зраду, воно не хотiло й чути нi про якi умови з Польщею. До запорожцiв прилучився й полтавський полковник Пушкар i, написавши на Виговського донос царевi, сам зi своПм полком та запорожцями виступив проти гетьмана. Щоб змiцнити своК становище, Виговський на початку лютого 1658 року в присутностi царського посланця скликав у Переяславi раду вже з участю усiх козакiв та простого люду, опрiч Полтавського полку й запорожцiв, що ставилися до нього вороже. На тiй радi його знову-таки обрали гетьманом, та тiльки за те, щоб дiстати царське затвердження, вiн змушений був згодитись поставити в деяких украПнських мiстах росiйських воКвод. Незадоволений обмеженням гетьманських прав, Iван Виговський поквапився пiти на змову з Польщею, а сам вирушив iз вiйськом на Пушкаря. БоП мiж козаками точились iз 18 травня аж до 7 червня; перемагали то тi, то iншi, але зрештою запорожцi зi своПм полковником Бара-башем покинули Пушкаря, i той зазнав поразки i навiть загинув у битвi. Незабаром пiсля того, 6 вересня 1658 року, в Гадячi Виговський пiдписав умови згоди з Польщею, за якою з воКводств КиПвського, Чернiгiвського та Брацлавського складалося "Велике Князiвство Руське", зi своПм вiйськом, судом та православною вiрою; керувати ж тим князiвством мав обраний всiма станами гетьман. Запорожцi, хоч i дiстали од Виговського повiдомлення про ту умову, та не хотiли й чути нi про яку згоду з поляками, бо вже зневiрилися у Пхнiх обiцянках. IВАН СIРКО У той час великий вплив на запорожцiв мав полковник Вiйська Запорозького Iван Сiрко. Родом вiн був iз села Мерефи, що на Слобiдськiй УкраПнi, й хоча не мав освiти, зате уславився помiж товариством надзвичайним войовничим хистом, певним лицарством i завзятим обстоюванням козацькоП волi та стародавнiх запорозьких звичаПв. Ступаючи стежкою Богдана Хмельницького, Сiрко завжди боровся за протекторат росiйського царя, але з умовою забезпечення цiлковитого самоврядування УкраПни; i в тi часи, коли росiйський уряд порушував Переяславську угоду з Богданом Хмельницьким, вiн завжди вiдверто обстоював козацтво, й це часом доходило навiть до збройноП боротьби. Запеклий ворог бусурманiв, Сiрко все своК життя воював iз ними i був ворогом усiх тих украПнських гетьманiв, якi шукали спiлки з татарами або турками. Разом iз тим вiн вороже ставився й до Польщi, пам'ятаючи нечуванi вчинки Потоцького й Чарнецького. Ставши року 1659-го кошовим отаманом Вiйська Запорозького, Iван Сiрко зi зброКю виступив проти Виговського, бо спiлка гетьмана з королем, на думку кошового, мала знову затягти УкраПну в польське ярмо. Через такi погляди запорожцi разом iз полковником Пушкарем зчинили перший розбрат i колотнечу на УкраПнi, що з часом привело ПП до цiлковитоП руПни. Пiсля смертi Пушкаря запорожцi вийшли iз Сiчi й, прилучившись до росiйського вiйська князя Ромодановського, допомагали йому нищити украПнськi мiста Ромни, Пирятин, Чорнухи, Горошин та iншi, що стояли за Виговського. Проте з деяких причин вони невдовзi схаменулись i пiшли од Ромодановського на Сiч. На початку року 1659-го росiйське вiйсько обложило в Конотопi полковника Гуляницького, прихильника Виговського. Почувши про це, гетьман як спiльник короля покликав на помiч татар, напав iз козаками й татарами на росiян i так Пх погромив, що навiть воКвод, привiдцiв вiйська, забрав у полон i вiддав татарам у неволю. Та, незважаючи на блискучу перемогу Виговського, украПнськi козаки, побачивши поруч свого гетьмана полякiв i татар, одсахнулися вiд нього й перестали слухатися, кажучи, що Виговський знову продав УкраПну ляхам. Одночасно з тим сила гетьмана зменшилась од того, що Сiрко iз запорожцями якраз напав на Крим i там змусив татар покинути Виговського та повернутися до своПх кочовищ. Прийшовши з походу на Крим, Сiрко вирушив iз запорожцями в КиПв, щоб там з'Кднатися з росiйським вiйськом, яке воювало проти Виговського. Гетьман, довiдавшись про те, послав навперейми йому полковника Тимоша, та Сiрко Тимоша розбив, i той ледве врятувався. Як тiльки запорожцi iз Сiрком з'явилися на Правобережжi, рух проти Виговського перекинувся й туди; й Сiрко, скориставшись iз того, об'Кднався в Уманi з полковником Ханенком та й оголосив Виговського зрадником, а на гетьманство пiдмовив козакiв обрати того, кого украПнська старшина хотiла ще до смертi Богдана Хмельницького, а саме - його сина Юраська. Гетьманом стаК Хмельниченко. З Уманi разом з усiма козаками, що повстали проти Виговського, Сiрко почав наступати на нього, i з початку вересня 1659 року обидва козацькi вiйська зблизилися бiля села Германiвки. Тут Виговського покинули останнi козаки, якi ще були при ньому, i вiн лишився iз самими поляками та найманим вiйськом. Зрозумiвши, що програв, Виговський не захотiв далi проливати марно козацьку кров i сам одiслав клейноди Хмельниченку й зрiкся гетьманства. Ставши гетьманом, Юрась Хмельниченко пiд впливом Сiрка послав полковника Петра Дорошенка сказати начальниковi росiйського вiйська на УкраПнi Трубецькому, що вся УкраПна хоче бути пiд протекцiКю царя тiльки з умовою щоб в украПнських мiстах не було росiйських воКвод нiде крiм КиКва. Таким чином, нове об'Кднання УкраПни з Польщею пiсля смертi Богдана Хмельницького розбили виключно запорожцi зi своПм жвавим кошовим отаманом Сiрком. Князь Трубецькой, замiсть одповiдi на умови нового прилучення УкраПни до росiйськоП держави, закликав Хмельницького разом iз козацькою старшиною у Переяслав, де стояло росiйське вiйсько, з тим, щоб зiбрати там раду i поставити наново гетьмана. Обрали таки Хмельницького, але йому довелося погодитись на те, щоб росiйськi воКводи, крiм КиКва, перебували ще у Переяславi, Нiжинi, Чернiговi, Брацлавi та Уманi. Угода Хмельниченка з росiйським урядом стала причиною новоП вiйни мiж Польщею й РосiКю. Польський король Ян Казимир, знайшоши спiлку з кримським ханом, вирушив iз великим вiйськом на Бiлу Русь; татари ж наскочили на Правобережну УкраПну й, захопивши понад 20 000 ясиру, погнали його в Крим. Не встигши заступити татарам шлях, запорожцi пiд проводом Сiрка вистежили Пх, коли тi перебирались через Днiпро бiля устя рiчки Самари, й на пiскуватих кучугурах Кiнського острова року 1660-го, бiля теперiшнього села I гренi, вирiзали багато татар i визволили майже всiх украПнських невольникiв. Пiсля того запорожцi самi напали на татарськi землi. Половина Запорозького Вiйська, пiд проводом Брюховецького, здобула Аслам-город, який турки поновили за останнi роки, й поруйнувала; друга ж половина iз Сiрком ходила пiд Очакiв i, пошарпавши його околицi, взяла чимало бранцiв. Року 1661-го, воюючи проти Польщi, на Правобережжя прийшло росiйське вiйсько пiд проводом Шереметева. Проминувши КиПвщину, воно подалося на Любар, сподiваючись дiстати помiч од гетьмана Хмельниченка з козацьким вiйськом. Проте старшина, незадоволена останнiми переяславськими умовами, не квапилася допомагати ШереметКву й не допустила Хмельницького до з'Кднання з ним. Поляки ж разом iз татарами тим часом напали на росiян i, розбивши Пх, оточили бiля Чудинова з усiх бокiв. Лютуючи на Хмельницького, ШереметКв вiдкупився вiд полону тим, що видав татарам у неволю всiх козакiв, якi були при ньому, хоч тi нiчого й не знали про подiП в козацькому вiйську. Такий вчинок ШереметКва дуже обурив козацьку старшину i всiх козакiв Хмельниченка, i коли поляки й татари почали наступати на козацький табiр - не захотiли битися з далеко дужчим ворогом й пiддалися полякам на гадяцьких умовах з деякими обмеженнями. Запорожцi пiд час цих подiiй стояли iз Сiрком на устях Бугу, пiдстерiгаючи там татар); участi у вiйнi з поляками не брали. Проте згода Юрася Хмельниченка з поляками викликала у запорожцiв велике невдоволення, бо вони не бажали визнати польську зверхнiсть. Вiйсько Запорозьке прагнуло бачити УкраПну вiльною й нi од кого не залежною, i пiд впливом запорожцiв по всiй УкраПнi того ж року зчинилась колотнеча. На Правобережжя, згiдно з умовою з Хмельниченком, почали вертатися польськi пани, одби-раючи у селян своП маКтностi та привласнюючи собi поспiльство; народ же не хотiв лiзти в ярмо i проганяв полякiв, знищуючи Пх, де мiг. На Лiвобережжi козаки, не задоволенi росiйськими воКводамм, намагалися позбутися Пх. На обох берегах Днiпра населення поривалося до волi, добутоП рiчками пролитоП кроiвi, та тiльки й там i тут обставини не сприяли тому. Юрась Хмельниченко не змiiг розiбратися серед такого замiшання. Не з його хистом було вирвати УкраПну iз скрутного становища, й наприкiнцi року 1662-го вiн зрiкся гетьманства i, передавши, за згюдою зiбраноП ним козацькоП старшини, вiйськовi клейнодиi своКму зятевi, полковнику Тетерi, сам пiшов у ченцi. Полковники ЛiвобережноП УкраПни Сомко й Золотаренко, що не брали участi в обраннi Тетерi гетьманом, не визнавали його старшим i почали домагатися гетьманськоП булави - всяк для себе. Та тiльки нi той, нi iнший не мали у своПх домаганнях нiякоП пiдтримки в меншому козацтвi та простому людовi, бо, як i вся того часу козацька старшина, вони, користуючись зi своКП влади, кривдили люд i забирали собi грунти, мiлини й таке iнше, тобто, як казали запорожцi, "запанiли". ЗАПОРОЖЦI ОБИРАЮТЬ ГЕТЬМАНОМ БРЮХОВЕЦЬКОГО Вiйсько Запорозьке теж не визнавало Тетерю гетьманом, бо не згодне було на польську зверхнiсть. Разом iз тим вiйську, яке завжди обстоювало рiвнiсть всього люду, не до вподоби було й народження на УкраПнi свого власного панства. Запорожцi однаково неприхильне ставилися й до Сомка, й до Золотаренка, а дю того ж, на пiдставi давнiх запорозьких звичаПв, вони добiивалися, щоб гетьманiв обирали на Сiчi, а не на волостi. У той час чималий вплив на запорожцiв мав колишнiй джура Богдана Хмельницького Iван Брюховецький. Дiставши, певно, ще од Богдана Хмельницького, чималi грошi, вiн часто пiдмогоричував у сiчових шинках запорозьку голоту, вмiв вдавати iз себе заступника й оборонця простих козакiв перед сiчовою старшиною i став такий милий усiй запорозькiй чернi, що року 1662-го його було обрано кошовим отаманом. I от, коли Юрась Хмельниченко зрiкся гетьманства, запорожцi й вирiшили настановити гетьманом свого кошового Брюховецького. Щоб вiрнiше того досягти, Кiш на початку року 1663-го вислав на УкраПну Брюховецького з цiлим полком запорозького товариства, яке й схиляло простий люд на його користь. УкраПнське поспiльство давно мрiяло про такого гетьмана, щоб дбав про нього, а не виключно про себе та козацьку старшину, воно радо приКдналося до запорожцiв i навiть склало про такого гетьмана, якого уявляло собi у мрiях, чудову думу про Ганжу Андибера: Гей, гуляв, гуляв бiдний козак-нетяга сiм год i чотири Та потеряв з-пiд себе три конi воронiП. На дванадцятий год повертаК, - Козак-нетяга до города Черкас прибуваК. На козаку, бiдному нетязi, Три сиром'язi, Опанчина рогозовая, Поясина хмельовая, На козаку, бiдному нетязi, сап'янцi - Видно п'яти й пальцi. Де ступить - босоП ноги слiд пише. А ще на козаку, бiдному нетязi, шапка-бирка - Зверху дiрка, Хутро голе, околицi бiг маК, Вона дощем покрита, А вiтром, на славу козацьку, пiдбита. I ще ж то козак, бiдний нетяга, до города Черкас прибуваК, Настi Горовоi, кабашницi степовоП, шукаК-питаК. Скоро козак-нетяга Настi ГоровоП, кабашницi степовоП, допитався, Зараз у свiтлицю вбрався. Там пили три ляхи, Дуки-срiбляники: Первий пив Гаврило Довгополенко Переяславський, Другий пив Вiйтенко Нiжинський, Третiй пив Золотаренко Чернiгiвський. От вони пили-пiдпивали, З козака-нетяги насмiхались, На шинкарку покликали: "Гей, шинкарко Горовая, Насте молодая! Добре ти дбай - Нам солодкi меди, оковиту горiлку ще пiдсипай, Сього козака, пресучого сина, у потилицю з хати випихай: Бо десь вiн по винницях, по броварнях валявся, Опалився, ошарпався, обiдрався, До нас прийшов добувати, А в iншу корчму буде нести пропивати". Тодi шинкарка Горовая, Настя, кабашниця степовая, Козака-нетягу за чуб брала, В потилицю з хати вибивала, То козак-нетяга добре дбаК, Козацькими п'ятами опинаК. Поки п'явся, Поки до порога добрався. Козацькими п'ятами за порiг зачiпаК, А козацькими руками за одвiрки хапаК, Пiд мисник голову свою козацьку молодецьку ховаК, Тодi два ляхи, дуки-срiбляники, на його поглядали, З його насмiхали, А третiй, Гаврило Довгополенко Переяславський, був обачний: Iз кармана людську денежку виймав, Настi кабашнiй до рук добре оддавав, А ще стиха словами промовляв: "Гей, - каже, - ти, шинкарко молода, ти, Насте кабашна! "Ти, - каже, - до сих бiдних козакiв-нетяг хоч злая, да й обашна: Коли б ти добре дбала, Сю денежку до рук приймала, До погреба одходила, Хоч нороцового пива уточила, Сьому козаку, бiдному нетязi, на похмiлля живiт його козацький скрепила". Тодi Настя Горовая, Шинкарка степовая, Сама в льох не ходила Да наймичку посилала: "Гей, дiвко, наймичко! Добре ти вчини, Кiнву-чвертiвку в руки вхопи Та в льох убiжи, Та вiсiм бочок мини, А з дев'ятоП поганого пива наточи. Як маКм його свиням виливати, То будем ми його на таких нетяг роздавати". Тодi дiвка-наймичка у льох убiгала, Та дев'ять бочок минала, Та з десятоП п'яного чола меду наточила, Та в свiтлицю входжаК, Свiй нiс геть од кiнви одвертаК, Буцiмто те пиво воняК. Як подали козаку в руки ту кiнву, То вiн став бiля печi Та й почав пiдпивати пивце грече. Взяв раз покуштував, удруге напився, А втретК як узяв ту кiнву за ухо, То зробив у тiй конiвцi сухо. Як став козацьку хмiль голову розбирати, Став козак конiвкою по мосту добре погрiмати. Стали в дукiв-срiбляникiв iз стола чарки й пляшки скакати. I стала шинкарська груба на десять штук скрiзь по хатi лiтати. Не стали тодi ляхи, дуки-срiбляники, за сажею свiта божого видати. Тодi тi ляхи, дуки-срiбляники, на його поглядали, Словами промовляли: "Десь сей козак-нетяга нiде не бував, Добрих горiлок не пивав, Що його й погане пиво оп'янило". Як став козак-нетяга теК зачувати, Став на ляхiв грiзно гукати: "Гей ви, ляхове, Вразькi синове! Iк порогу посувайтесь, Менi, козаку-нетязi, на покутi мiсце попускайте! Посувайтесь тiсно, Щоб було менi, козаку-нетязi, де на покутi iз лаптями сiсти!" Тодi ляхи, дуки-срiбляники, добре дбали, Дальше i к порогу посували, Козаку-нетязi бiльше мiсця на покутi попускали. Тодi козак-нетяга на покутi сiдаК, Iз-пiд поли позлотистий недолимок виймаК, Шинкарцi молодiй за цебер меду заставляК. Тодi тi ляхи, дуки-срiбляники, на його поглядали, Словами промовляли: "Гей, шинкарко Горовая, Насте молодая, Кабашнице степовая! Нехай сей козак, бiдний нетяга, Не маКться в тебе сеП заставщини викупляти. Нам, дукам-срiбляникам, нехай не зарiкаКться воли поганяти, А тобi, Настi кабашницi, грубу топити". Отодi-то козак, бiдний нетяга, як став сiП слова зачувати, Так вiн став чересок виймати, Став шинкарцi молодiй, Настi кабашнiй, увесь стiл червiнцями устилати. Тодi дуки-срiбляники як стали в його червiнцi заглядати, Тодi стали його вiтати Медом шклянкою I горiлки чаркою, Тодi й шинкарка Горовая, Настя молодая, Iстиха словами промовляК: "Ей, козаче, - каже, - козаче! Чи снiдав ти сьогоднi чи обiдав? Ходiм зо мною до кiмнати, Сядем ми з тобою поснiдаКм Чи пообiдаКм". Тодi то козак, бiдний нетяга, по кабаку походжаК, Кватирку одчиняК, На бистрiП рiки поглядаК, Кличе, добре покликаК: "Ой рiки, - каже, - рiки низовiП, Помошницi ДнiпровiП! Тепер або мене зодягайте, Або до себе приймайте!" От тодi один козак iде, Шати дорогiП несе, На його козацькi плечi надiваК, Другий козак iде, Жовтi сап'янцi несе, На його козацькi ноги надiваК: Тодi дуки-срiбляники стиха словами промовляли: "Гей, не Ксть же се, братцi, козак бiдний нетяга, А Ксть се Хвесько Ганжа Андибер, Гетьман запорозький!.. Присунься ти до нас, - кажуть, - ближче, Поклонимося тобi нижче, Будем радиться, чи гаразд-добре на славнiй УкраПнi проживати". Тодi стали його вiтати медом шклянкою I горiлки чаркою. То вiн теК од дукiв-срiбляникiв приймав, Сам не випивав, А все на своП шати проливав: "Ей, шати, моП шати! пийте-гуляйте: Не мене шанують, бо вас поважають. Як я вас на собi не мав, То й честi од дукiв-срiбляникiв не знав". Тодi-то Хвесько Ганжа Андибер, гетьман запорозький, стиха словами промовляК: "Гей козаки, - каже, - дiти, друзi-молодцi! Прошу я вас, добре дбайте, Сих дукiв-срiбляникiв за лоб, Наче волiв, iз-за стола виводжайте, Перед вiкнами покладайте, У три березини потягайте, Щоб вони мене споминали, Мене до вiку пам'ятали!" Тiльки Гаврила Довгополенка Переяславського за те улюбив, Край себе садовив, Що вiн йому за свою денежку пива купив, Тодi ж то козаки, дiти, друзi-молодцi, добре дбали, Сих дукiв-срiбляникiв за лоб брали, Iз-за стола, наче волiв, виводжали, Перед вiкнами покладали, У три березини потягали, А ще стиха словами промовляли: "Гей, дуки, - кажуть, - ви, дуки! За вами всi луги й луки, - Нiде нашому брату, козаку-нетязi, стати I коня попасти!" У червнi року 1663-го бiля Нiжина одбулася велика рада з участю простого козацтва й запорожцiв, i на тiй радi гетьманом УкраПни було обрано Брюховецького, причому запорожцi разом iз черню зчинили погром козацькоП старшини i взагалi панства. Сомковi, який вiддався пiд оборону росiйського посланця, було стято голову. Тим часом Iван Сiрко, обраний пiсля Брюховецького знову кошовим отаманом, серед лiта року 1663-го, пам'ятаючи одвiчну мету козацтва - боротьбу з бусурманами, вирядив частину Вiйська Запорозького байдаками на Чорне море. Запорожцi випливли повз Очакiв на Дунайськi гирла й добре пошарпали придунайськi мiста, та коли верталися додому, Пм трапилася пригода. В лиманi вони натрапили на турецький флот i билися з ним аж три днi, та, не маючи сили перемогти туркiв, змушенi були викинути в море свою здобич i тiкати на берег. Потопивши бiля Днiпрових гирл своП байдаки, запорожцi, одбиваючись од татар, пiшки прибули 21 вересня на Сiч. Тодi на Сiчi вже стояла росiйська залога з боярином Косоговим на чолi. Послана вона була на Запорожжя росiйським урядом весною ж 1663 року почасти для того, щоб допомагати запорожцям у боротьбi з татарами, почасти ж, щоб стежити за розпорядками Вiйська й тримати його в покорi й вiрностi. Сiрко вирiшив скористатись росiйською залогою i, щоб оддячити бусурманам за невдалий похiд на море, вирушив восени того ж року, разом iз Косоговим, на Перекоп. Все Перекопське межигiр'я Сiрко застав перекопаним од Чорного до Азовського моря глибокими рiвчаками. Та це не спинило завзятого козацького ватажка - вiн перейшов за той рiвчак бiля Чорного моря, вдарив на Перекоп iз тилу, здобув i поруйнував бiльшу його половину, вiдбився од Нуреддина-султана, що прийшов на помiч, i 16 жовтня повернувся на Сiч. БОРОТЬБА СIРКА З ГЕТЬМАНОМ ТЕТЕРЕЮ И ЧАРНЕЦЬКИМ Невдовзi прибули на Сiч посланцi гетьмана Тетерi з листами, в яких вiн умовляв запорожцiв згадати, що зверхником козацьким iз дiдiв-прадiдiв був польський король i що тiльки на боцi Польщi УкраПна може зберегти своП права й звичаП. Коли на козацькiй радi в Сiчi читалися тi листи, то голоси запорожцiв подiлилися: чимало козакiв ставало на бiк короля, а все-таки велика бiльшiсть запорожцiв ще не забула польськоП неправди та вчинкiв Чар-нецького й не хотiла й слухати про польську зверхнiсть. Скiнчилося на тому, що рада ухвалила лишитися пiд протекцiКю царя, й Сiрко одiслав Брюховецькому листи Тетерi. З початком року 1664-го король польський Ян Казимир вийшов на Лiвобережжя з вiйськом, щоб одiбрати УкраПну збройною рукою од росiйського царя. Дiставши про те звiстку, кошовий отаман Сiрко послав частину запорожцiв iз полковником ЧугуКм на помiч Брюховецькому; сам же, з останнiм вiйськом, пiшов за Буг, щоб не дати татарам прийти на помiч полякам. Бiля Бендер запорожцi поруйнували й пошарпали чимало татарських сiл, а потiм стали виганяти полякiв та жидiв з украПнських мiст i визволили од польських залог Брацлав, Кальник, Могилiв, Рашкiв, Умань, Смiлу й iншi мiста пiвденноП УкраПни. На Лiвобережжi тим часом царське вiйсько та козацькi полки з Брюховецьким розгромили польського короля й загнали його за Десну. Пiсля тiКП перемоги Брюховецький перейшов на правий бiк Днiпра i хотiв захопити Чигирин, а тут на помiч Тетерi наспiв запеклий ворог украПнського люду Степан Чарнецький iз польським вiйськом та кiлькома тисячами татар i розбив Брюховецького так, що той мусив вiдступати до Черкас. На помiч Брюховецькому саме тодi йшов Сiрко iз запорожцями, та спiзнився, i Чарнецький, одiгнавши од Чигирина Брюховецького, рушив назустрiч Сiрковi. Бiля Бужина, що вище Крилева, мiж запорожцями й поляками спалахнув кривавий бiй: запорожцi не подужали значноП сили Чарнецького й Тетерi, а проте пробилися повз вороже вiйсько й подалися понад Днiпром до Черкас, щоб з'Кднатися iз Брюховецьким; Чарнецький же, переслiдуючи Пх, побував на батькiвщинi Богдана Хмельницького в Суботовi, знищив те мiсто, викопавши з домовини кiстяки гетьмана Богдана та сина його Тимоша, спалив Пх, а попiл розвiяв по вiтру. Ця ганебна для полякiв подiя сталася на великоднi свята 1664 року. Становище ПравобережноП УкраПни щодалi ставало ще тяжчим: росiйська держава намагалася вернути ПП пiд свою владу, Польща - пiд свою, й обидвi руйнували й палили украПнськi мiста й села, де сидiли ворожi залоги. До того ж, Польща, не сподiваючись на власне вiйсько, закликала собi на помiч татар i, замiсть грошовоП плати за Пхню службу, дозволяла своПм спiльникам забирати не покiрливий Пй люд у неволю. Чарнецький, ганяючись iз татарами i поляками за Сiрком, обложив мiсто Черкаси, та не змiг його взяти й одiйшов геть: почувши ж, що Сiрко iз запорожцями перебрався до Смiли, обступив це мiсто з великою силою i почав його штурмувати. Сiрко кiлька разiв вiдбивав атаки полякiв, а потiм потай iз частиною запорожцiв проник у Капустяну долину, де стояв татарський табiр, i так розгромив татар, що тi навiть покинули йому весь свiй скарб i обоз. Пiсля того Сiрко iз запорожцями ще кiлька мiсяцiв крутився по всiй УкраПнi, вишукуючи татарськi загони та знищуючи Пх. Найславнiшi для запорожцiв та Сiрка битви з татарами були пiд Городищем, за 25 верст од Корсуня, та неподалiк Уманi, де Сiрко упень розбив польських спiльникiв. ПоКднавшись пiсля того з кiлькома правобережними полковниками, що пiд впливом Вiйська Запорозького зреклися Тетерi, Сiрко пiшов на Чарнецького, який перебував iз вiйськом у Корсунi, маючи на думцi оддячити йому за ганебний вчинок iз прахом Богдана Хмельницького; та Чарнецький не наважився зчепитись iз Сiрком i вiдступив до Брацлава. РОЗЧАРУВАННЯ ЗАПОРОЖЦIВ У БРЮХОВЕЦЬКОМУ У серпнi почалося зневiр'я й розчарування запорожцiв у своКму ставленику Брюховецькому. До запорожцiв дiйшла звiстка, що Брюховецький листуКться з кримським ханом про згоду, i це дуже не сподобалося сiчовикам i Пхньому кошовому Сiрку. Брюховецький зраджував iдеП боротьби з бусурманами, а через те запорожцi побили його й на вимоги росiйського уряду прилучитися Сiрковi iз запорожцями до Брюховецького кошовий написав самому царевi, що бiльше не йме вiри Брюховецькому, не хоче бути з ним у спiлцi. Незважаючи навiть на повiдомлення про те, що Брюховецький справдi листуКться з кримським ханом iз вiдома царя, запорожцi не захотiли надалi воювати на боцi Брюховецького й разом iз Сiрком повернулися на Сiч. Ще дужче розчарувалися запорожцi, коли довiдалися, що Пхнiй ставленик ще гiрше, нiж попереднi гетьмани, забираК собi у власнiсть грунти, скарби й маКтки i так само повертаК в неволю селян, як це колись чинили польськi пани. Нарештi року 1665-го до Сiчi надiйшла неймовiрна, з погляду запорожцiв, звiстка про те, що Брюховецький поПхав до Москви, одружився там iз московською бояринею, княжною Довгорукою, i навiть сам став царським боярином. Врештi на Сiчi довiдалися, що Брюховецький пiд час перебування у Москвi подав прохання, неначебто од усiКП украПнськоП старшини й козакiв, про те, щоб у всiх украПнських мiстах, навiть на Запорожжi, у Кодаку та в Сiчi, були росiйськi воКводи i саме мито з украПнських людей та мiст вони збирали до росiйськоП казни. Не встигли долинути до Сiчi такi чутки, як на Запорожжя, справдi, прибув боярин Хитрово, а другий боярин поПхав до Кодака. Кошовим отаманом Вiйська Запорозького на той час був Шкура. Коли з'явився Хитрово, вiн розгубився й не знав, на яку ступити. Запорозьких козакiв це обурило й, зiбравшись на раду, вони скинули Шкуру з отаманства, проголосили Брюховецького зрадником рiдного краю i послали в Кодак полк вiйська. Запорожцi признають гетьманом Дорошенка. Обраний на Покрову року 1665-го гетьманом ПравобережноП УкраПни Петро Дорошенко звернувся до запорозького коша з проханням признати його гетьманом й обернути до нього свою ласку i приязнь, як колись до "славнопокiйного Богдана Хмельницького". Петро Дорошенко був онуком гетьмана Вiйська Запорозького Михайла Дорошенка, згадки про котрого, як про доброго козака й правдивого лицаря, ще жили помiж запорожцями. Весь рiд Дорошенкiв походив iз Чигирина, i його добре знали вс:i козаки; сам же Петро Дорошенко пiд час гетьманування; Богдана Хмельницького й Виговського здобув собi помi.ж козаками неабияку славу, а за войовничий хист та розiум був призначений Богданом прилуцьким, а далi - черкаським полковником; за гетьманування ж Тетерi вiн служив у нього генеральним осавулом. За своПми поглядами та думками Дорошенко був правдивим запорозьким лиПдарем. Вiн один з-помiж козацькоП старшини пiсля БогдаПна Хмельницького ще не впав у себелюбство, бажав зберегти автономнi права УкраПни i за щастя рiдного краю ладен був зректися своКП особистоП долi. Од часiв великого повстання за 17 рокiв Дорошенко упевнивсь у тому, що з Польщею бiльш не може бути згоди, бо украПнцi й поляки на смерть зненавидiли один одного. Московськi звичаП й московськi люди здавалися йому ще чужiшими, нiж: польськi; домагання ж росiйського уряду, щоб у всiх мiстах УкраПни правили воКводи, вже й зовсiм йому не подобалися. Разом iз тим Дорошенко знав, що пiд турецькою зверхнiстю Молдова й Волощина мають самоврядування, держать своК власне вiйсько, суд, казну, звичаП й вiру. Все це схилило його до думки, начебто Кдиний засiб для УкраПни вдержати своП права - це вiддатися пiд протекцiю турецького султана. Поки що це були тiльки гадки Дорошенка. Запорожцi про те нiчого не вiдали, знаючи ж Петра як доброго козака й щирого товариша, поставилися до його гетьманування прихильно, посилали йому побажання всього доброго й вимагати тiльки одмого: щоб вiн не ставав до спiлки з Польщею. Побачивши, яке обурення викликала на Запорожжi присутнiсть воКвод, росiйський уряд незабаром забрав Пх назад до Москви, та вже те не допомогло - запорожцi на початку року 1665-го примусили Косогова, що стояв iз вiйськом у Сiчi, вийти iз Запорожжя. На початку року 1667-го УкраПну, як громом, ударила звiстка про те, що в Андрусовi росiйський уряд пiдписав iз Польщею угоду про повернення Польщi всього Правобережжя, залишивши Лiвобережжя царевi, а запорожцi мають служити i царевi, й королю. Подiл УкраПни дуже збентежив украПнську люднiсть, i найперше те обурення вибухло на Запорожжi. Козаки вiдразу ж почали перемовлятися з Дорошенком, а 26 травня 1667 року бiля Сiчi вони втопили в Днiпрi царське посольство, що Пхало через Сiч до кримського хана з боярином Ладижинським, а кошовий отаман Остап Васютенко ще й послав гетьману Брюховецькому листа, дорiкаючи, що той своПми вчинками призвiв до загибелi московського посла. Цей лист запорозького товариства зробив на Брюховецького велике враження, i в його головi вперше постало питання, чи втримаКться вiн на гетьманствi проти волi Запорожжя й чи не розумнiше б йому вiдсахнутись од панства та всього чужого й опертися на рiдний люд та Вiйсько Запорозьке. Проте на цей раз вiн надiслав листа запорожцiв царевi з проханням надати йому якнайбiльше вiйська, щоб оборонитися вiд своКП ж, украПнськоП, чернi та вiд запорожцiв. Впродовж року 1667-го почали яскравiше виявлятися замiри Петра Дорошенка щодо Кднання з бусурманським свiтом. Обороняючи УкраПну вiд полякiв, що пiсля Андру-сiвськоП умови насунули на Подiлля, Побужжя та всю УкраПну, гетьман пiд осiнь того ж року викликав собi на помiч проти полякiв татар i, прилучивши до себе орду Калги-Шерiн-Гiрея, пiшов на Подiлля й напав на коронного польського гетьмана Яна Собеського й, розгромивши полякiв бiля Пiдгайцiв, загнав його в мiсто i оточив там. ПОХIД ЗАПОРОЖЦIВ НА КРИМ Тим часом Вiйсько Запорозьке, не знаючи дальших намiрiв Дорошенка й пам'ятаючи зрадливi вчинки татар за останнi 15 рокiв, починаючи з Берестечка, скористалося з того, що орда перебувала на УкраПнi, й рушило походом на Крим. Пiд проводом кошового отамана Iвана Рога та полковника Сiрка запорожцi несподiвано напали i спалили Перекоп, а далi, подiливши вiйсько надвоК, кинулися шляхами: Рiг - на Бахчисарай, а Iван Сiрко - на Кафу. Обидвi частини Запорозького Вiйська без жалю вирiзували й випалювали татарськi улуси й мiста, забирали скарби, виганяли худобу й так налякали кримського хана, що вiн покинув своК царство, сiв на корабель i втiк за море. Похазяйнувавши в Криму, як хотiли, визволивши з неволi кiлька тисяч землякiв та захопивши здобич, запорожцi щасливо вернулися на Сiч. Цей вчинок розвiяв усi мрiП гетьмана. Татари, що були при ньому, зачувши про подiП в Криму, покинули Дорошенка, й вiн негайно мусив примиритися iз Собеським. На Лiвобережнiй УкраПнi весь 1667 рiк зростало обурення проти Брюховецького. Iз Запорожжя воно хутко перекинулося на УкраПну й з початку року 1668-го набуло на Гетьманщинi такоП сили, що Брюховецький зрозумiв намарнiсть подальшоП боротьби зi своПми земляками i, щоб утримати булаву, змушений був виступити проти воКвод i взагалi проти росiйськоП зверхностi. Про свiй похiд Брюховецький сповiстив запорожцiв та гетьмана Правобережжя Дорошенка, а сам у сiчнi 1668 року зiбрав у Гадячi раду й одверто проголосив себе оборонцем прав УкраПни. Тiльки Брюховецький спiзнився привернути на свiй бiк козакiв. Всi його вже ненавидiли, i тодi ж на Правобережжi, в Чигиринi, вiдбулася рада з правобережних полкiв та запорожцiв, скликана Дорошенком, i на нiй було ухвалено з'Кднати обидвi половини УкраПни пiд рукою Дорошенка. На початку лютого запорожцi вийшли на Гетьманщину й пiдняли там повстання, яке невдовзi перекинулося й на Слобожанщину, де володарював Iван Сiрко, спершу - в ЗмiКвi, згодом - пiд Харковом та Полтавою. Росiйський уряд ще мав надiю прихилити запорожцiв на свiй бiк i послав, було, на Сiч царську грамоту, грошi й подарунки, та запiзнився: коли по веснi на УкраПну рушило росiйське вiйсько пiд проводом боярина Ромодановського, то назустрiч йому з-за Днiпра виступив iз козаками й татарами Дорошенко й попрямував на Полтавщину, щоб там з'Кднатися з лiвобережними полками. Знаючи, що козаки ненавидiли Брюховецького, Дорошенко, наблизившись 7 червня до табору лiвобережного гетьмана, який стояв бiля СербиноП могили неподалiк Диканьки, передав йому, щоб той своКю волею зрiкся булави й прислав йому вiйськовi клейноди. Брюховецький на це не сподiвався й хотiв, було, змагатися, та його схопили всi, покривдженi ним, i приволокли до гетьмана Лiвобережжя. Побачивши перед очима суперника, Дорошенко звелiв прикувати його до гармати, доки вiйськова рада судитиме за те, що зламав вiйськовi звичаП i став боярином. Та, вiддаючи той наказ серед неймовiрного галасу, Дорошенко махнув рукою, i козаки, що привели Брюховецького, зрозумiли це так, нiби Пм подано знак знищити свого гетьмана, i вони забили його на смерть. Чи щиро то було, чи не щиро, але Дорошенко вдав, що дуже жалкуК за вбивство Брюховецького i звелiв його тiло з пошаною вiдвезти до Гадяча й урочисто поховати пiд церквою, збудованою небiжчиком. Потiм, проголосивши себе гетьманом УкраПни обох берегiв Днiпра, Дорошенко зi своПм вiйськом вирушив назустрiч Ромодановському, але той не наважився дати бiй козакам i вийшов за межi УкраПни. Хоч таким чином розкраяна Андрусiвською умовою УкраПна об'Кдналась, i вiд того справи Дорошенка склалися дуже щасливо, та не надовго. Пiд час походу проти росiйського воКводи Дорошенко почув, що йому зрадила дружина, й, засумувавши з тiКП звiстки, покинув вiйсько й подався до Чигирина. РОЗБРАТ МIЖ ЗАПОРОЖЦЯМИ Нагла смерть Брюховецького, в якiй запорожцi звинувачували Дорошенка, викликала на Сiчi незадоволення. Адже то був ставленик запорожцiв, i хоч його проголосили сiчовим зрадником, та все-таки кара без вiйськового суду була образою для Вiйська Запорозького, i багато запорожцiв зненавидiло Дорошенка. Пiд впливом вiйськового писаря СуховiКнка, на прiзвище Вдовиченко, сiчовики стали гомонiти, що Дорошенку дiсталася булава неправдиво й що обрання гетьманiв, як i споконвiку бувало, маК вiдбуватися на Сiчi, а не в мiстах УкраПни. Пiдмогоричена сiчова голота скликала раду й наставила СуховiКнка гетьманом. Щоб надати собi бiльшоП ваги, новий гетьман звернувся до кримського хана через посланцiв, щоб той признав його владу. Хановi була вигiдна така покора запорожцiв, i вiн передав Дорошенковi наказ, щоб той пiдлягав СуховiКнковi й разом iз ним витiсняв росiйських людей з УкраПни. Ображений Дорошенко зовсiм вiдмовився йти за Днiпро, а боярин Ромодановський, не маючи спротиву, так залякав наказного гетьмана, чернiгiвського полковника Демка Многогрiшного, що той без допомоги Дорошенка мусив пiддатись РосiП з усiм Лiвобережжям. СуховiКнко, як i Брюховецький, не виправдав надiй запорожцiв. Замiсть того, щоб виступити проти Ромодановського, вiн разом iз татарами почав воювати зi своПми братами, аби лише забрати булаву в Дорошенка. Дорошенка стали притискати водночас: поляки, росiяни, татари й запорожцi, хоч у спiлцi були тiльки двоК останнiх. Не бачачи порятунку, Петро Дорошенко по веснi 1669 року скликав на рiчцi Росавi велику козацьку раду й там умовив козакiв перейти пiд протекцiю султана з умовою, щоб УкраПна була об'Кднана й сама вiльно порядкувала за давнiми звичаями; за цю помiч треба було платити тiльки данину. Але султан вимагав iще, щоб Дорошенко впустив у Чигирин та Кодак по 1000 яничарiв. Колишнiй гетьман на це згоди не дав, i через те його умова iз султаном не була пiдписана, а лишилася лише розмовою. Вiйна СуховiКнка з Дорошенком тривала недовго, бо його пiдрiзав полковник Сiрко. Запорожцi, побачивши, що Пм доводиться спiльно з татарами бити своПх же братiв, незабаром почали цуратися такого ватажка, а запеклий ворог бусурманiв Iван Сiрко тим часом зiбрав навколо себе все запорозьке товариство, неприхильне до Суховiя, пiшов Дорошенковi на помiч i пiд мiстечком Ольхiвцями так розбив татар i Суховiя, що сiчовий гетьман ледве врятувався з кiлькома товаришами, а татар там полягло аж 4000 душ. Наприкiнцi року 1669-го, доки Сiрко iз запорожцями перебував на УкраПнi, СуховiКнко знову поКднався з деякими татарськими ордами, прийшов Чорним Лiсом пiд Чигирин i хотiв його здобути; спiльник же його - кримський хан, знаючи, що Сiч лишилася майже порожня, послав тисячне вiйсько, щоб зруйнувати козацьке гнiздо. I хоч там було обмаль запорожцiв, та кошовий отаман Курило вiдбив цей напад i знищив багато татар та потопив у Днiпрi. СуховiКнко, почувши про вчинок кримського хана, обурився i, посварившись iз колишнiми приятелями - татарськими мурзами, вернувся на Сiч. Не встиг Дорошенко позбутися СуховiКнка, як на УкраПнi знову незадоволенi запорожцi пiдняли проти нього правобережнi полки: Уманський, Кальницький, Паволоцький та Корсунський. Козаки тих полкiв, зiбравшись на раду в Уманi, проголосили гетьманом Михайла Ханенка, пiсля чого, склавши спiлку з татарами, почали воювати проти прихильникiв Дорошенка. Опинившись у дуже скрутному становищi, Дорошенко все-таки викликав останнi правобережнi полки й виступив проти своПх ворогiв пiд Стеблевом, та вiйсько Ханенка разом iз татарами оточило його з усiх бокiв, плюндруючи навколишнi мiста й села. Iван Сiрко, який не брав участi в цьому розбратi, збагнувши, яку руПну роблять на УкраПнi спiльники Суховiя й Ханенка - татари, згуртував бiля себе кiлька тисяч запорожцiв i, наблизившись до Стеблева саме пiд час рiшучого бою, вдарив на Дорошенка з тилу й нагнав на татар такого страху, що тi кинулися врозтiч, а за ними побiгли Суховiй та Ханенко зi своПми прихильниками. Упоравшись iз Ханенком та СуховiКм, Дорошенко хотiв знову забрати Лiвобережжя й послав туди полковника Гамалiю з козаками. Многогрiшний виставив лiвобережних козакiв, але Гамалiя розгромив Пх. На тому Дорошенко звелiв закiнчити битву, бо Вiйсько Запорозьке з кошовим отаманом Лукашем Мартиновичем надiслало листа, в якому докоряло за те, що вiн проливаК братню кров. Таким чином, пiсля смертi Богдана Хмельницького у Вiйську Запорозькому не було Кдностi й однодумства. Воно хотiло вершити на УкраПнi справи й наставляти гетьманiв, та з того нiчого доброго не виходило, бо мiж запорозьким товариством усе менше ставало освiчених людей, що розумiли б складне тогочасне становище i своПм впливом вели б козацтво до певноП мети, як це робили колись князь Вишневецький, Самiйло Кiшка, Богданко та Сагайдачний. Ставленики запорожцiв Брюховецький, СуховiКн-ко та Ханенко нiчого не прине