них, вони почали складати зброю. Тiльки те було Пхньою помилкою: з наказу Галагана його вiйсько напосiло на них, безоружних, i почало всiх колоти й рiзати, та й сам Галаган до того прикладав рук. У розпуцi запорожцi кинулися до рiчки СкарбноП (Днiпрова протока) й, перепливши ПП, врятувалися в плавнях; тi ж, хто не змiг цього зробити, здебiльшого пораненi, кiлькiстю 278 душ були захопленi в полон. На одному з окопiв було знайдено тяжко пораненого наказного отамана Богуша, який невдовзi помер; останнiм же бранцям розлютованi упертою обороною переможцi завдали таких тяжких мук, яких не вмiли вигадувати навiть татари; деяким здирали з голови шкiру, iнших настромляли на палi або четвертували; врештi ж збили на водi плiт, повiсили на ньому кiлькох запорожцiв на шибеницi й пустили Днiпром униз, щоб нижче Сiчi бачили, яка кара чекаК на всiх запорожцiв. Усi сiчовi будiвлi були спаленi, не виключаючи навiть церкви святоП Покрови - з неП тiльки з наказу Яковлева було винесено iконостас. Лють переможцiв не вгамувалася навiть на тому, й вони порозкопували на сiчовому кладовищi домовини й найперше роз'рили могилу кошового отамана Iвана Дмитровича Сiрка, кiстки ж його розкидали в степу. Довiдавшись про зруйнування ЗапорозькоП Сiчi, цар подарував Гнатовi Галагану "за вiрну службу" село Боровицю; про запорожцiв же видав наказ, щоб Пх, де б хто запопав, катувати на смерть. Тих козакiв, якi були з ГордiКнком, звiстка про зруйнування Сiчi тяжко вразила, але нiякого заколоту вони не вчинили й лишилися прихильними до свого отамана; не менш тяжко це приголомшило усiх сiчовикiв, що були по лугах та рiчках i почули лихi вiстi не вiдразу. Петро Сорочинський, прибувши з Криму на Запорожжя, вже пiсля зруйнування Сiчi, почав скликати решту запорожцiв iз лугiв та лиманiв на устя рiчки Кiм'янки i став там кошем. ПОЛТАВСЬКЕ БОЙОВИЩЕ ГордiКнко передбачав можливiсть нападу росiйського вiйська на Сiч i ще в березнi намовляв шведського короля взяти Полтаву, що стояла на шляху вiд шведського вiйська до Запорожжя й заступала запорожцям пiдходи до Сiчi. Король згодився нате i 4 квiтня разом iз ГордiКнком та запорожцями штурмував мiсто, та тiльки там стояла добра росiйська залога, що вiдбила той напад, i через те полтавська облога затяглася аж на три мiсяцi, а тим часом сюди наблизилося велике росiйське вiйсько пiд керуванням самого царя. Хвалилися запорожцi Полтави дiстати: Ще Полтави не дiстали, а вже швед iздався. На бiдную головоньку кошовий зостався; Ой, умерла в кошового старенiкая мати, Ой, нiкому кошовому порадоньки дати. Тим часом на УкраПнi справа складалася не на користь шведам та Мазепi. Унiверсали гетьмана не мали нiякого впливу на украПнський люд, бо Мазепу всi знали не за оборонця народних прав, а за гнобителя й щирого прихильника московських порядкiв. Йому нiхто не йняв вiри, бо всi знали, що коли б вiн дiстав повду владу й незалежнiсть од Москви, то козаки й поспiльство були б так само поневоленi, як i пiд владою московських воКвод. Навiть козацька старшина, що намовляла Мазепу перейти до шведiв, сама перекинулася разом iз ним на бiк короля; згодом побачивши, що УкраПна заповнена росiйським вiйськом, шведiв же дуже мало, почала полишати Мазепу й вiддаватись на милосердя царя. Тiльки по Ворсклi та Орелi, в тих мiсцях, куди заходили запорожцi, народ повставав i прилучався до них, бо знав козакiв за оборонцiв простого люду i всiх поневолених. Карлу XII доводилося починати щось рiшуче, й вiн зважився знову всiКю силою штурмувати Полтаву. Але доля давно вiдсахнулася вiд нього; оглядаючи 17 червня табiр царського вiйська, вiн був тяжко поранений в ногу. Проте, не зважаючи на ту рану, вiн 21 червня, лежачи на ношах, все-таки розпочав штурм Полтави. Бiй тривав два днi, i все нiхто нiкого не перемагав, а тим часом росiйське вiйсько зовсiм близько пiдсунулося до шведiв. 27 червня сталася рiшуча баталiя, що прозвана Полтавською, й у тiй битвi царське вiйсько перемогло шведiв. Розбитi шведськi полки мусили хутко вiдступати до Днiпра, щоб врятуватись у турецьких землях. Тодi ж запорожцi стали Карловi у великiй пригодi, бо знали всi шляхи, перевози й броди. ГордiКнко повiв короля понад Ворсклою на Переволочну й сам iз частиною запорожцiв вискочив уперед, щоб наготувати на Днiпрi човни. Першим iз утiкачiв досяг Днiпра Мазепа з генеральним писарем Орликом, i надвечiр 29 червня запорожцi вже перевезли Пх на захiдний бiк. Король Карл не мiг встигнути за гетьманом: тяжка рана змушувала короля рухатися обережно, а тим часом росiйське вiйсько хутко наступало на шведiв. Становище короля було дуже скрутне, й коли б запорожцi не налаштували для нього заздалегiдь перевозу, то, мабуть, вiн дiстався б царевi Петру I в бранцi. ГордiКнко, перевiзши Мазепу, зараз же зв'язав докупи два байдаки i, як тiльки в нiч на 30 червня король Карл прибув до Днiпра, ГордiКнко вкотив його карету на байдаки й перехопився з ними на захiдний берег. Шведське вiйсько перевозили на правий берег весь день 29 червня, але човнiв для того зiбрали дуже мало, бо Пх перед тим захопив полковник Яковлев, пливучи до Сiчi. Через те до ранку 30 червня на лiвому березi Днiпра лишилося ще бiльш 16 000 шведiв, а тим часом наспiло й росiйське вiйсько. Далеко з бiльшим поспiхом перевозились через велику рiчку запорожцi. Передбачаючи собi в помсту мордування на смерть, комоннi козаки перепливали рiчку кiньми, тримаючись за Пхню гриву; пiшi ж кидалися в воду, захопивши до рук дошки iз возiв, ярма, колеса або кулi очерету, й, держачись за тi речi, долали рiчку самоплавом. Через те, коли до Днiпра наблизилося росiйське вiйсько, запорожцiв лишилося на лiвому березi тiльки 220 душ. Шведський генерал у той час запитав Меншикова, на яких умовах можна здатися, i той одповiв, що шведи мають скласти зброю i тодi будуть живi всi, окрiм запорожцiв й iнших пiдданцiв царя - зрадникiв. Шведи скорилися своПй долi; запорожцi ж, знаючи, якi нечуванi муки чекають на них у руках московських катiв, кинулися з берега в Днiпро i здебiльшого загинули у хвилях рiдноП рiчки. ПIСЛЯ ПОЛТАВИ Тим часом ГордiКнко вже вiв Мазепу та Карла за Днiпром понад рiчкою Омельником, а далi порадив iти через верхiв'я Iнгульця, понад Iнгулом. За кiлька днiв усi щасливо прибули до Бугу й стали табором на 25 верст нижче устя Iнгулу. 7 липня шведи вже перевозились за Буг у турецьку землю; слiдом почали переправлятись i запорожцi, та тiльки, може, половина Пх устигла перевезтись, як надiйшла звiстка, що до Бугу пiдступають росiйськi драгуни. Почувши про те, всi запорожцi повернули коней од Бугу й подались у добре Пм знайомi байраки Дикого поля, пiзнiше ж повернули до устя Днiпра й приКднались до товариства, що було з кошовим отаманом Сорочинським. Прибувши до Очакова, Карл дозволив запорожцям iти, куди хочуть, i значна частина подалася на низ Днiпра; решта ж iз кошовим ГордiКнком, Мазепою та королем Карлом перейшла до Бендер, де 22 серпня року 1709-го гетьман Мазепа, пригнiчений тяжкими подiями, й помер. Таким чином, року 1709-го землi Вiйська Запорозького, опрiч пiвденних степiв, захопило росiйське вiйсько, а самi запорожцi були проголошенi указом царя зрадниками. Всiм украПнцям заборонялося знатися iз запорожцями: навiть чумакам не дозволяли ходити у Крим по сiль, щоб на низу Днiпра вони не бачилися iз запорожцями; увесь же люд полкiв Миргородського та Полтавського за те, що. став на бiк запорожцiв, зазнав тяжкоП покари - заслання в Сибiр i навiть смертного вироку. Вiд Скоропадського, затвердженого на гетьманському урядi пiсля втечi Мазепи, була вiдiбрана влада й до нього приставили царського радника, боярина, який i керував УкраПною. Проте ватажок запорожцiв Кость ГордiКнко й пiсля усiх цих подiй не втратив свого завзяття. Вiн, разом iз генеральним вiйськовим писарем Пилипом Орликом, мав надiю, що перемога РосiйськоП держави була випадковою, а занепад УкраПни тимчасовий. Вони обоК вiрили, що шведський король знову стане могутнiм; та й турецький султан, на Пхню думку, не повинен був згодитись на те, щоб Росiя зрештою прилучила до себе УкраПну й Запорожжя. Обидва втiкачi плекали надiю, що за допомогою ШвецiП й Туреччини УкраПна знову матиме незалежнiсть. Пiд впливом таких сподiвань у травнi 1710 року в Бендерах запорожцi, що лишилися з ГордiКнком, проголосили Орлика гетьманом УкраПни, а пiсля того запорожцi, з одного боку, й Орлик, iз другого, склали умову про те, як вiн маК правити УкраПною i забезпечувати права й вольностi Запорожжя. Хоч та умова й лишилася назавжди на паперi, проте вона цiкава, бо виявляК бажання й мiркування iдейних украПнцiв того часу й тодiшнiх запорожцiв. От скороченi основнi пакти тiКП умови: 1). На УкраПнi мусить панувати вiра православна з митрополiКю в КиКвi, залежною тiльки од Цареградсь-кого патрiарха. 2). Межа УкраПни з Польщею маК проходити по рiчцi Случ, а з МосковiКю - як зазначено в Переяславськiй умовi з Богданом Хмельницьким. 3). З Кримським ханством маК бути приязнь. 4). Столицi УкраПни КиКву i всiм мiстам украПнським забезпечити давнi права. 5). Гетьман повинен пильнувати, щоб нi полковники, нi iнша вiйськова старшина не забирала собi в пiдданцi й не примушувала нi до якоП панщини анi козакiв, анi посполитих. 6). Гетьман не маК права призначати на посади, бо всi посади мають бути виборнi. 7). Гетьман не маК права нiкого судити, а всi справи, навiть за образу самого гетьмана, передавати на генеральний суд. 8). Тричi на рiк: на Рiздво, на Великдень та на Покрову в гетьманськiй резиденцiП мають вiдбуватися генеральнi ради задля вирiшення всяких найважливiших справ. На тi ради мають з'Пздитися: генеральна старшина, полковники з усiКю полковою старшиною й сотники; виборнi вiд полкiв генеральнi радники й представники Запорозького Вiйська. Без ухвали генеральноП ради гетьман може вiдправляти тiльки пильнi справи за радою генеральноП старшини. 9). Побудованi росiйським вiйськом на Запорожжi мiстечка мають бути зруйнованi, й нiхто на запорозьких землях не маК права ставити нiяких мiст. 10). Мiста: Трахтемирiв, Келеберда й Переволочна з перевозами мають належати Вiйську Запорозькому, а також i весь Днiпро з усiма рiчками, починаючи од ПереволочноП до самого Очакова. Окрiм цих головних пунктiв, було написано ще багато другорядних, що дуже докладно обгрунтовували конституцiю УкраПни. 10 травня року 1710-го король схвалив обрання Орлика гетьманом та його конституцiю. Все було добре обмiрковано, та тiльки не судилося укладачам конституцiП вернутися на УкраПну, щоб здiйснити ПП. * ЗАНЕПАД ВIЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО (1710-1734 роки) * СМУТОК НА ЗАПОРОЖЖI Пiд час атакування росiйським вiйськом Чортомлицькоi Сiчi значна частина запорожцiв, як i щолiта, була на рибальствi й полюваннi у Великому Лузi. Звiстка про зруйнування Сiчi не один день, не один i мiсяць переходила з рiчки на рiчку, з байрака в бiйрак, доки облетiла все Запорожжя, й товариство кiлька тижнiв збиралося й вирушало з мiсця на мiсце, поки нарештi скупчилося там, де рiчка Кам'янка впадаК в Днiпро, й прилучилося до кошового отамана Петра Сорочинського. Вiн же повернувся з Криму нi в тих нi в сих, бо через мир iз царем хан не наважився без дозволу султана надати запорожцям допомогу. Впорядкувавши на Кам'янцi свiй кiш, Сорочинський через Кизикермен знову поПхав у Крим, щоб просити протекцiП хана, а тим часом до НовоП Сiчi почали прибувати ватага за ватагою й тi запорожцi, що були з ГордiКнком. Частина Пх вiдбилася вiд шведського вiйська пiд час перевозу через Днiпро в Переволочнiй, частина ж прибiгла вiд устя Бугу, й нарештi бiльшiсть вирядив на Запорожжя з-пiд Очакова сам шведський король Карл XII, не маючи чим запорожцiв годувати. Бракувало ще тiльки невеликого гурту найзавзятiших сiчовикiв та самого ГордiКнка. Смуток оповив душi козакiв, що пiдступили аж до татарських кордонiв. Туга за зруйнованою ненькою-Сiччю, що була свiдком великих подiй, та за "батьком" Великим Лугом, що споконвiку годував запорожцiв, розпукою пригнiтила Пм серце, й мимоволi у всiх виникало питання, чи не лiпше було б скоритися царевi, аби тiльки жити на своПх рiдних степах та у Великому Лузi. В першi ж мiсяцi пiсля "шведчини" на кошi вже лунали голоси за те, щоб поклонитися царевi й просити його ласки. Може б, воно так i сталося, коли б з УкраПни не надходили такi тяжкi вiстi. А до НовоП Сiчi линула чутка за чуткою: що тих козакiв, якi були бiля Мазепи, хоч би навiть мимоволi, тяжко катовано, а кого не замордовано на смерть, то заслано в Сибiр. Навiть тих запорожцiв, що й не були з Мазепою, позаслано на Ладогу й у Петербург копати канави понад озерами та рiчками. З тих козакiв, що були на канальських роботах, од незвичного болотяного повiтря, вогкостi та недобрих харчiв, гинула майже половина, решта ж верталася на УкраПну калiками. Не зважаючи на те, замiсть померлих та покалiчених, росiйський уряд посилав на пiвнiчнi канали все новi та новi козацькi полки. "Якщо ви прийдете на УкраПну, - переказували запорожцями з Гетьманщини, то усi загинете. Њднайтесь iз татарами та визволяйте нас, бо й ми всi од Москви пропали". Окрiм "канальських робiт", украПнських козакiв кидали на пiвнiчний Кавказ, на "лiнiю" - обороняти росiйськi кордони од КубанськоП орди, i там вони тисячами гинули од татар, черкесiв та вiд пропасницi. Про походи на "лiнiю" та про недолю пробування там збереглася навiть народна пiсня: У Глуховi, у городi, в усi дзвони дзвонять, Та вже ж наших козаченькiв на "лiнiю" гонять. У Глуховi, у городi, стрельнули з гармати - Не по однiм козаченьку заплакала мати. У Глуховi огнi горять, у Полтавi димно, На могилi гетьман стоПть - геть там його видно. "Допевняйся, пан-гетьмане, допевняйся плати, Як не будеш допевнятись - будем утiкати". "Ой, iдiть же, панове, до Петра, до свата, Ой, там буде вам, панове, велика заплата - По заступу у рученьки та ще i лопата!" Сидить козак на могилi, сорочку латаК; Ой, кинувся до черешка - копiйки не маК. Џхав козак на лiнiю та й вельми обдувся, Iде козак iз лiнiП - як лихо зiгнувся! Пiд впливом таких звiсток з УкраПни, коли гетьман Скоропадський серед лiта року 1710-го прислав до Коша листа, вмовляючи запорожцiв одцуратись бусурманiв та просити ласки царя, то кошовий отаман Осип Кириленко з товариством написав йому дуже докiрливу й глузливу одповiдь. Ось що там запорожцi, мiж iншим, писали: "ДивуКмося, що ваша милость не соромиться звати себе Вiйська Запорозького i обох бокiв Днiпра гетьманом, коли ми вашоП милостi на той уряд не обирали, а пiднесенi, ваша милость, пiд мушкетами московськими". "ПрикладаКш, ваша милость, до себе титул Вiйська Запорозького, коли воно тепер до регiменту вашоП милостi не належить i не хоче належати; та й Сiча Запорозька, гнiздо вiйськове, джерело й захист вольностей вiйськових, через запеклу московську до нас ворожнечу та через зраду проклятого Галагана, невдячного за хлiб наш вiйськовий, перевертня i зрадника, знищена й зруйнована, нашiй батькiвщинi на вiчну неволю". "Як маКш бути, ваша милость, гетьманом обох бокiв Днiпра, коли на тогобiчнiй сторонi, чи теж УкраПнi, князь Голiцин, воКвода КиПвський, владою своКю московською опанував i немилосерднi здирства людям чинить". "А як же, ваша милость, вольностями нас обнадежуКш, будучи сам невольник i пiд пильним доглядом мiнiстра царського лишаКшся, без волi котрого нiчого не владей чинити, а без печатi його нiкуди писати!" Це було писано 2 червня, а 3 серпня запорожцi обрали нового кошового Лаврентiя Степаненка, за пiдписом якого надiслано гетьману Скоропадському скаргу на полковника Гната Галагана. З неП видно, що Галаган не задовольнився зруйнуванням Сiчi, а й пiсля того з ватагами нападав на запорозькi зимiвники та бекети, хапав безвинних людей та видавав росiйським урядовцям на муки й заслання i чинив запорожцям всякi шкоди. За такi вчинки свого покруча козаки в своКму листi не пошкодували на його голову рiзних прокльонiв, та тiльки все те пiшло намарне, бо Галаган був у царськiй ласцi, збудував собi бiля Боровицi добрий будинок i жив, як кажуть, "паном на всю губу", глузуючи з безсилого лютування своПх колишнiх товаришiв. До осенi 1710 року справа з переходом запорожцiв пiд протекцiю кримського хана була вирiшена i, зважаючи на те, що росiйський уряд погрожував послати вiйсько, щоб зiгнати запорожцiв iз Кам'янки, за згодою турецького султана для Сiчi ЗапорозькоП було призначене iнше мiсце, нижче Таванi, неподалiк Олешок, бiля протоки КонськоП та лимана Кардашина. Тiльки запорожцi того року не встигли перейти в Олешки, бо турецький султан, пiд впливом шведського короля, розiрвав мир iз царем i розпочав нову вiйну. ПОХIД ГОРДIЊНКА НА УКРАЏНУ На початку листопада з Бендер прибув до Коша на Кам'янку ГордiКнко й тут пiсля бурхливоП ради був знову обраний кошовим отаманом. Користуючись вiйною Туреччини з РосiКю, ГордiКнко напровеснi 1711 року вийшов iз кiлькома тисячами запорожцiв iз Сiчi на захiд i, сполучившись iз невеликою силою татар та Пилипом Орликом, разом iз ними вступив в УкраПну. Треба гадати, що уривок iз цiКП пiснi згадуК саме про цю зустрiч Орлика iз запорожцями. Ой, прибила хвиля човник, Човник-лебедочку. Ой, вискочив з нього Орлик Та й почав бесiдочку: "Пугу, братця, пугу! Пугу, запорожцi!" Похiд Орлика та ГордiКнка спершу мав успiх. УкраПна радо вiтала запорожцiв, своПх давнiх оборонцiв, й приставала до козакiв. Умань, Богуслав та Корсунь охоче пiддалися Орликовi. Разом iз запорожцями козацькi ватаги, зiбранi Орликом, навiть розгромили генерального осавула Бутовича, посланого Скоропадським iз гетьманськими козаками проти Орлика; самого ж Бутовича захопили в бранцi, та тiльки невдовзi й ГордiКнка та Орлика спiткало розчарування. Нi козаки, нi татари не мали добрих гармат i через те не спромоглися добути БiлоП Церкви, де засiла в замку росiйська залога з гарматами, а доки вони облягали те мiсце, татари кинулись грабувати навколишнi села та заганяти людей у неволю. Нiякi благання Орлика до Калги-Салтана, щоб спинив орду, не пособили; татари погнали до Криму тисячi украПнського люду i тим зрештою загубили справу Орлика, бо вiдвернули вiд нього землякiв. ПОХIД НА САМАРСЬКI МIСТЕЧКА Доки ГордiКнко з Орликом та Калгою-Салтаном ходили на УкраПну, кримський хан Девлет-Гiрей рушив на росiйськi землi Муравськими шляхами, а позаяк вони виводили на Слобожанщину, то^татари й напали на слободи й мiста Харкiвського полку. Сюди ж, за собою, хан закликав i тих запорожцiв, що не пiшли з ГордiКнком, та тi не захотiли воювати проти своПх землякiв й умовили хана добути ранiш Кам'яний Затон та Самарськi мiстечка. Хан повернув iз Слобожанщини на Самару й разом iз запорожцями взяв НовосергiПвське мiстечко, а росiйську залогу забрав у неволю; Новобогородська ж спiльники не спромоглися добути, бо нi в татар, нi в запорожцiв не було гармат, i хан, покинувши Самару, подався з ордою у Крим. Тим часом проти татар зiбрався генерал Бутурлiн iз росiйським вiйськом та гетьманом Скоропадським з украПнськими козаками. Не маючи вже з ким воювати, вони атакували НовосергiПвське мiстечко, захопивши його. по-вистинали запорозьку й татарську залогу, що там: засiла, а всiх селян iз села Вiльного за те, що нiбито вони допомагали запорожцям, вивели за мiсто i по жеребку кожному десятому вiдрубали голову; кому ж випало лишитися живим, тих разом iз жiнками та дiтьми було заслано в Сибiр. ПЕРЕХIД ЗАПОРОЖЦIВ В ОЛЕШКИ Вiд НовосергiПвська Бутурлiн та Скоропадський вiльно подалися на пiвдень. Запорожцi поступалися перед великим вiйськом i, покинувши устя Кам'янки, перевезлися на татарський бiк Днiпра та й отаборилися в призначеному Пм мiсцi бiля Олешок. Сюди ж вийшов з ордою хан i не пустив далi росiйського вiйська. Вiйна царя Петра I з Туреччиною 1711 року скiнчилася для нього нещасливо. Пiсля перемоги над шведами вiн легковажно ставився до ворогiв i занадто необачно вирушив на туркiв, аж на рiчку Прут. Там його зустрiв турецький вiзир iз великим вiйськом, а запорожцi з ГордiКнком перетинали за ним усi шляхи, захоплювали обози й вiдрiзали росiйське вiйсько од Днiпра. Становище царя Петра Олексiйовича стало дуже скрутне - турки почали оточувати його вiйсько, i, щоб врятуватися, вiн мусив одкупитись грiшми та ще зректись на користь туркiв багатьох своПх придбань, а саме: повернути туркам Азов iз землями по низах рiчок Дону та Мiуса, зруйнувати й розкопати Кам'яний Затон та Самарськi мiстечка, а гармати з Кам'яного Затону вiддати туркам i "вiдняти свою руку" од запорожцiв разом з усiма землями, що до них iз давнiх часiв належали. Коли султан перемовлявся з росiйським послом про замирення, то в Стамбул Пздили вiд УкраПни й од Запорожжя Пилип Орлик та Кость ГордiКнко. Вони домагалися того, щоб султан примусив царя зректися всiКП УкраПни, та росiйський посол роздав вiзиревi та iншим султанським радникам 100 000 червiнцiв, i султана умовили згодитись на вiдлучення од РосiП самого тiльки Запорожжя, що ж до УкраПни, то з неП Правобережжя мусило повернутися знову до полякiв, Лiвобережна ж частина лишалася за царем. По скiнченнi вiйни ГордiКнко прибув зi своПм вiддiлом сiчовикiв до ОлешкiвськоП Сiчi й почав впорядковувати сiчовi будiвлi. Якраз у цей час запорожцi володiли й значною частиною ПравобережноП УкраПни, доки не встигли ще забрати ПП до своПх рук. Це виходить iз того, що наприкiнцi року 1712-го ГордiКнко призначив полковником в Умань сiчового товариша Поповича та ще посадив своПх людей в iншi мiста УкраПни. Вiдплачуючи за ворожi вчинки запорожцiв та ГордiКнка, росiйський уряд видав у той час указ, щоб на Запорожжя не пускати з Гетьманщини нiкого, а коли б хто пiшов, так того не впускати назад. Та люди, як i колись, тiкали з Лiвобережжя, не давали Вiйську Запорозькому дуже зменшуватись, та й узагалi пiсля вiйни 1711 року становище Вiйська Запорозького полiпшилося, бо пiсля зруйнування Самарських мiстечок та Кам'яного Затону запорожцi знову стали хазяПнами всiх земель, якi одвiку належали Пм. Завдяки ж згодi з татарами люди на всiх запорозьких вольностях зажили безпечно вiд татарських наскокiв, i через те береги запорозьких рiчок, а також захиснi байраки, яри та вибалки хутко почали вкриватися зимiвниками й бурдюгами втiкачiв з обох бокiв УкраПни. Проте добрi часи запорозького життя тривали недовго. Пiд час миру з РосiКю запорожцi не дуже-то потрiбнi були хановi, й татари почали чинити Пм утиски. Олешкiвська Сiч була зовсiм одiрвана вiд земель Запорожжя й до того стояла в дуже сумнiй та непридатнiй мiсцевостi. Замiсть широкого Днiпра тут, повз Сiч, бiгла вузенька рiчка Конка з дуже пiскуватими берегами, й тi пiски вiтрами заносило навiть у саму Сiч. Сумний вигляд мала й Сiч, бо замiсть гарноП церкви, спаленоП в Чор-томлицькiй, тут стояла маленька невисока церковця, схожа на курiнь, iз очеретяними стiнами, з нап'ятим парусом замiсть даху. Серце козацьке щемiло, дивлячись на свою нову Сiч та згадуючи веселi простори Базавлуцького лугу; татари ж нiяк не хотiли дозволити запорожцям перейти iз кошем знову на Базавлук, а змушували Пх лишатися в Олешках, щоб мати перед своПми очима. Потiм хан одiбрав од запорожцiв право вiльно брати в Прогноях сiль, а примусив платити за неП мито. ТретК горе запорожцiв полягало в тому, що пiд час руПни ЧортомлицькоП Сiчi вони втратили всi своП гармати; Сiч Запорозька не мала чим оборонятись, i татарам легко було повсякчас захопити ПП несподiвано, а запорожцiв за непокору забрати в неволю. Хан не хотiв давати козакам гармати; коли ж ГордiКнко знайшов i вiдкопав на низу Днiпра своП, захованi у пiсках кошовим отаманом Морозом пiд час його невдалого походу на море, й хотiв тими гарматами риштувати Сiч, то хан погрожував одiбрати всю артилерiю собi, так що запорожцям довелося знову заховати ПП у потаКмному мiсцi. Дуже тяжко терпiли запорожцi те, що бусурмани, яких вони звали поганцями, вороги святого хреста, що Пх козацькi дiди й прадiди споконвiку били, тепер намагались бути у них панами й змушували козакiв воювати проти татарських та турецьких недругiв i за бусурманiв проливати свою кров. Бiльшiсть запорожцiв мала це навiть за грiх, i через те не дивно, що, вже, починаючи з року 1714-го, мiж товариством запорозьким точилися розмови про те, як би вирватися з непевного свого становища й повернутися знову пiд протекцiю християнського царя. IВАН МАЛАШЕВИЧ Найповажнiшим представником партiП, прихильноП до росiйськоП зверхностi, був на Запорожжi Iван Олексович Малашевич, обраний року 1714-го кошовим отаманом. Прибiчники завзятого ГордiКнка з часом почали втрачати свiй вплив на громаду й того ж року з пропозицiП Малашевича на вiйськовiй радi в Сiчi вирiшено було послати до царя через гетьмана Скоропадського прохання прийняти знову Вiйсько Запорозьке пiд свою руку. Росiйський уряд не згодився на бажання запорожцiв та й не мав змоги, бо всi землi запорозькi на пiдставi ПрутськоП умови вiдiйшли до ТурецькоП держави, й без новоП вiйни султан Пх не вiддав би РосiП. Невдалий кiнець заходiв Малашевича зробив його становище в Сiчi непевним, i восени того ж року, замiсть Малашевича, запорожцi обрали кошовим Василя Осипова. Чутки про зносини запорожцiв iз росiйським урядом, мабуть, дiйшли до хана, бо тiКП ж осенi вiн послав кошовому отамановi наказ, щоб з усiм вiйськом вийшов на Каланчак i дав там присягу хановi з тим, щоб дотримуватися його протекцiП. Такi домагання дуже обурили всiх запорожцiв, а тут ще татари вiдiбрали в них усi Днiпровi гирла й почали збирати мито з рибалок. Пiд впливом тих утискiв запорожцi знову послали прохання до Петербурга про те, щоб Пх взяли пiд царську руку; вiд присяги ж хановi ухилилися, сказавши, що бiльшiсть товариства розiйшлась на той час по плавнях. При тiй нагодi Костя ГордiКнко поПхав до хана клопотатися на користь Вiйська Запорозького, доводячи йому, що утиски примусять запорожцiв знову пiддатись царевi. Добре вiдомий хановi й навiть султановi колишнiй кошовий мав вплив у БахчисараП, й року 1715-го хан Каплан-Гiрей, щоб прихилити Вiйсько Запорозьке до себе, подарував йому Кизикерменський перевiз через Днiпро з усiма вiд нього прибутками. Незважаючи на те, попереднi татарськi утиски змiцнили на Сiчi прихильну до РосiП партiю, й року 1716-го вона, взявши гору, знову обрала кошовим отаманом Iвана Малашевича. А 3 травня отаман послав листа до Миргородського полковника Данила Апостола з проханням, щоб заступився за Вiйсько Запорозьке перед гетьманом та царем, а пiзнiше написав про те ж саме гетьмановi Скоропадському. Наслiдком усiх цих прохань був тiльки вiд росiйського уряду дозвiл переходити на УкраПну поодиноким запорожцям, "до зради непричетним", i то з умовою, щоб вони вже не верталися на Запорожжя, а служили на Гетьманщинi сердюками. Зрозумiло, що Вiйсько Запорозьке та й сам Малашевич не того бажали, i з Сiчi на Гетьманщину нiхто не рушив. ЛИХI ВIСТI 3 УКРАЏНИ Таке становище тривало до року 1722-го. Росiйський уряд не хотiв i чути про запорожцiв, а тим часом ще дужче та дужче обмежував автономiю УкраПни. Люднiсть украПнську обтяжували постоями росiйського вiйська, козакiв же щороку мучили роботами й не тiльки вже в Петербурзi та побiля нього, а ще й на каналах од Волги до Дону по рiчцi Камишiвцi, в Астраханi, на гирлах та на спорудженнi фортець на кавказькiй "лiнiП". З кожним роком украПнське козацтво тануло, мов страсна свiчка на повiтрi. Вважають, що тiльки на п'ять рокiв (1720 - 1725) на державних роботах померло бiля 20 000 козакiв; ганяли ж козакiв працювати не тiльки в цей час, а з самого початку шведськоП вiйни, з року 1700-го. Згадки про тяжку недолю козакiв на канальських роботах збереглись навiть у народних пiснях: Ой, дали хлопцям широкi лопати Та послали хлопця молодого та канави копати. Ой, летiв ворон да iз чужих сторiн Та летючи кряче: "Ой, сидить хлопець та над канавою Та жалiсно плаче". Ой, летiв ворон та iз чужих сторiн Та, летючи вгору, крикнув: "Ще ж бо я хлопець, хлопець молоденький, Ой, тутечки не привикнув! Ой, продай же, тату, та воронiП конi Та викупи мене, хлопця молодого, Iз темноП неволi!" Зрештою козаки за часiв Петра I збiднiли вже до того, що навiть не мали за що купити коня й перетворювалися на хлiборобiв-посполитих. Полковничi уряди почали роздавати Пх великоросiянам; року ж 1722-го до гетьмана була приставлена так звана Малоросiйська Колегiя, до якоП з рук гетьмана перейшли всi судовi справи. Гетьман Скоропадський до того був приголомшений одiбранням од нього залишкiв влади, що року 1723-го вмер, i УкраПна на якийсь час лишилася зовсiм без гетьмана. Кари й утиски щодо козакiв не припинялися й пiсля того: ще року 1723-го було вислано 10 000 козакiв на Кавказ, на Каспiйське море, будувати там фортецю святого Хреста, а коли половина з тих козакiв померла там од пропасницi, а друга половина знесилилася, то року 1724-го на ПхнК мiсце було послано 10 000 з iнших козацьких полкiв. Пiсля смертi царя Петра Олексiйовича цариця Катерина I, продовжуючи полiтику свого чоловiка, наказом од 22 квiтня року 1725-го потвердила, щоб з УкраПни нiхто не смiв ходити на Запорожжя й навiть купцi, вирушаючи до Криму, мали обминати Сiч. ПОЧАТОК ГАЙДАМАЧЧИНИ Пiд час знегоди, що панувала на УкраПнi, ГордiКнковi не дуже важко було своКю шанобою серед сiчового товариства знищувати вплив Малашевича, й запорожцi лишилися в Олешках, скоряючись своПй долi. Нудьгуючи без вiйни, найзавзятiшi iз сiчовикiв гуртували бiля себе ватаги голоти й водили Пх за Синюху на Правобережжя. Там саме вiдбувався передостаннiй акт трагедiП украПнського життя: поляки, користуючись своПм правом, що набули його за Прутською умовою, захопили УкраПну своПм вiйськом, забороняли всякi згадки про козацтво й повертали людей на крiпакiв. Мов та галич, налетiли на УкраПну нащадки тих польських панiв та магнатiв, що пiд час повстання Богдана Хмельницького та боротьби з Дорошенком або загинули од козацьких щабель, або повтiкали. Слiдом за панами прокрадалися й жиди. З'явилися знову оренди шинкiв, рiчок, озер та перевозiв, а щоб тримати селян у покорi, пани, як i сто лiт до того, позаводили надвiрнi роти козакiв. Згадуючи одвiчну мету iснування козацтва - оборону поневоленого люду, ватаги запорожцiв виходили з Олешок та з Гарду на Бузi й чинили напади на маКтки польських панiв, а iнодi навiть вигонили Пх iз цiлоП округи, визволяючи, хоч на невеликий час, поневолений люд. Ti загони запорожцiв, що ходили на полякiв, хоч i з вiдома Коша Запорозького, але на свою вiдповiдальнiсть, разом iз людьми, що приставали до них у самiй УкраПнi, почали зватися гайдамаками. Iнодi такi гайдамацькi загони шарпали i своПх спiльникiв - татар, та тiльки за те Кошу доводилося дорого розплачуватися: пiсля кожного такого нападу, на Сiч прибували татарськi мурзи й примушували кошового платити утричi бiльшу суму, анiж коштувало пограбоване в татар добро. Час вiд часу кримський хан викликав iз Сiчi полк або два запорожцiв i посилав Пх воювати то з черкесами, то з калмиками, то зi своПми непокiрливими мурзами, i Вiйсько Запорозьке, хоч i дуже неохоче, а мусило те робити. Життя в Сiчi було сумне, бо через непридатну, пiскувату мiсцевiсть в Олешкiвськiй Сiчi рiдко коли пробувало бiльше як тисяча-пiвтори товариства; решта ж бiльш охоче жила по старих сiчах та ще на рiчках Самарi та Бугу й не тiльки в лiтню добу, а навiть зимували там по бурдюгах та зимiвниках. Таким чином Олешкiвська Сiч тiльки через те вважалася осередком Запорожжя, що в нiй був кошовий отаман iз старшиною та переховувалися вiйськовi клейноди. Тепер мiсце, де була Олешкiвська Сiч, засипане пiсками та обсаджене лозою, i замiсть сiчових руПн там можна бачити лише самi кучугури й шелюги. По веснi року 1727-го цариця Катерина I зiйшла зi свiту, й росiйська полiтика враз змiнилася. За недолiтнього царя Петра II владу в державi спершу забрав до своПх рук Меншиков, а пiзнiше - Довгорукi. Обидва вони були ворогами МалоросiйськоП КолегiП. I ПП враз було скасовано, а всемогутнього на УкраПнi Вельяминова притягнено навiть до суду; влiтку ж року 1727-го на УкраПнi було оповiщено про вибори нового гетьмана, причому росiйський уряд застерiг украПнську старшину, що нiхто iнший не буде затверджений на гетьманському урядi, як тiльки полковник Миргородського полку Данило Апостол. УкраПнська старшина i взагалi громадянство, не розумiючи того, що повернення на УкраПнi до старих порядкiв зроблене не з переконання в потребi такого повороту, а тiльки з ворожнечi до вельмож, що стояли бiля влади за часiв Петра I, радiли, мов дiти, i чутка про полегкостi на УкраПнi незабаром дiйшла й до Сiчi ЗапорозькоП й пiдняла там вплив Малашевича та прихильникiв росiйськоП зверхностi, так що того ж року, 19 жовтня кошовий отаман Павло Федорiв за згодою товариства послав до нового гетьмана листа з проханням поклопотатися про те, щоб цар узяв запорожцiв пiд свою руку. З тих заходiв знову нiчого не вийшло. Росiя не хотiла воювати з Туреччиною, а через те й не бажала брати у свою владу Запорожжя; проте, маючи на увазi, що вiдносини РосiП з Туреччиною погiршали ще з часiв походу царя Петра I на персiв, росiйський уряд визнавав корисним пiд час вiйни з турками мати запорожцiв на своКму боцi й перестав надалi дратувати Пх, як це було досi. КРИВДА ЗАПОРОЖЦЯМ ОД ТАТАР Тут на Запорожжi сталася подiя, яка зрештою повернула запорозьке життя в росiйську течiю й назавжди знищила в серцi ГордiКнка надiю зберегти автономiю Запорожжя пiд протекцiКю кримського хана та турецького султана. В груднi 1727 року Калга-Салтан (друга особа пiсля хана) прибув до Бугу i звелiв усiм ватагам запорожцiв, що були там на рибальствi та полюваннi, кiлькiстю до 2000 душ, покинути все й рушити з наказу хана з ним на Буджак утихомирювати тих мурзiв, що неначебто повстали. Запорожцi послухали Калгу й разом iз тими татарами, що були пiд його рукою, воювали проти БiлгородськоП орди. Але за якийсь час виявилося, що Калга-Салтан робив все те не з наказу хана, а самовiльно, повставши проти його влади. Слiдом за тiКю чуткою на Буджак прибув особисто хан iз великим вiйськом, i захопивши Калгу-Салтана, вiдрядив його до Стамбула на страту; запорожцiв же, одiбравши од них зброю, звелiв продати в неволю на галери. ВИХIД ЗАПОРОЖЦIВ 3 ОЛЕШОК Коли про цю подiю дiзналися по всiх рiчках та лугах Запорожжя, то зрозумiло, що все товариство надзвичайно обурилося проти татар та всiх прихильникiв татарськоП зверхностi. Тим часом на Сiчi, де пробувало здебiльшого старе козацтво, яке ненавидiло московськi порядки, за короткий час до того прихильники татарськоП зверхностi взяли гору й 23 травня 1728 року знову обрали кошовим отаманом Костя ГордiКнка. Тодi вороги бусурманства, згуртувавшись на Самарi, вирiшили силою забрати в ГордiКнка клейноди. Пiд проводом завзятого ворога бусурманiв - старого Iвана Гусака, вони, сiвши на 40 байдакiв, прибули в Олешкiвську Сiч, скликали там раду й почали дорiкати ГордiКнковi за те, що призвiв Вiйсько Запорозьке до такоП недолi й ганьби, що татари не тiльки знущаються над запорожцями, а навiть продають Пх у неволю. Коли ж ГордiКнко i колишнiй кошовий отаман Карпо Сидоренко почали казати про те, що росiйськi канальськi роботи гiршi за турецьку каторгу, то прихильники Гусака й Малашевича побили Сидоренка, вiд ГордiКнка ж забрали клейноди, а самого закували в кайдани. Забравши владу до своПх рук, прихильники московськоП зверхностi розгромили на Сiчi всi крамницi й шинки, забрали з церкви всi святощi й, пiдпаливши сiчовi будинки, перевезлися пiд Кизикерменом через Днiпро на правий берег i пiшли на мiсце СтароП Сiчi на устя Чортомлика. Там запорожцi настановили кошовим отаманом Iвана Гусака й розiслали по всiх кутках Запорожжя звiстку про перехiд Коша на старе мiсце. Пiсля того ж Iван Гусак вiдрядив до Петербурга посланцiв iз проханням, щоб Вiйсько Запорозьке було взяте пiд росiйську зверхнiсть, та тiльки й на цей раз, замiсть вiдповiдi, був виданий наказ гетьмановi i всiм прикордонним начальникам, що пускати на УкраПну можна тiльки поодиноких запорожцiв; коли б же вони наважились перейти Орель цiлим вiйськом, то Пх треба зброКю вiдбивати назад за кордон, а на словах запорозьким посланцям сказали, що як трапиться нагода, то Пх приймуть-таки в пiдданство. Коли дiзналися на Сiчi, що цар не приймаК запорожцiв, то через боязнь помсти з боку татар та туркiв за зраду, запорозьке товариство почало хвилюватися й погрожувати кошовому Гусаку вбити за те, що призвiв Вiйсько до такого непевного становища. Через те отаман iз купою своПх найближчих приятелiв потай утiк iз Сiчi й хотiв через Гетьманщину прибути у КиПв до воКводи графа Вейсбаха, та його було припроваджено до гетьмана. Пiсля цiКП втечi очi всього Запорожжя знову звернулися на Костя ГордiКнка. Тiльки вiн один своПм впливом на хана мiг врятувати Вiйсько Запорозьке од султанського гнiву. Ланцюги з ГордiКнка зняли зараз же пiсля того, як Кiш перейшов на Базавлуг, i вiн ще й пiд час кошевства Iвана Гусака жив на Сiчi вiльно i в шанi; тепер же, лишившись без отамана, запорожцi знову, було, обрали кошовим ГордiКнка, але вiн, може, через свою старiсть, а, може, через пережиту тяжку образу рiшуче вiдмовився од кошевства. Коли ж сiчове товариство стало просити його послужити громадi й погодити знову Вiйсько з ханом, ГордiКнко зараз же забув своП кривди, не хотiв мститися й, поПхавши в Бахчисарай, заспокоПв хана, сказавши, що запорожцi покинули Олешки тiльки через те, що Пм не до вподоби та мiсцевiсть, а що все-таки вони лишилися на своПх одвiчних землях i не мають намiру ухилятись од ханськоП протекцiП. Хоч ГордiКнковi й пощастило залагодити вiдносини запорожцiв iз ханом та султаном, проте турки через якийсь час прислали бендерського пашу подивитися, яке будiвництво розгорнули козаки на устi Чортомлика, i врештi наказав, щоб запорожцi перейшли iз Сiччю далi вiд росiйського кордону. Змушенi знову покинути Стару Сiч, козаки все ж таки не захотiли вертатися в пiскуватi Олешки, а року 1730-го осiли Сiччю на устi рiчки Кам'янки, з якоП Пм було зручнiше, нiж з Олешок, приКднатися при нагодi до росiйського вiйська. А подiП справдi схиляли до такого Кднання: 25 червня 1731 року цариця Анна Iванiвна видала графовi Вейсбаху указ на збудування цiлоП низки фортець од устя Самари по Орелi й до Дiнця. I от граф, обмiрковуючи, як обороняти ту "УкраПнську лiнiю", дiйшов думки, що найкращою тут силою були б запорожцi, що заступали УкраПну од татар бiльше двох столiть. 31 серпня вiн за згодою з царицею послав кошовому отамановi Iвану Малашевичу таКмного листа, застерiгаючи, що вже наближаКться час, коли цариця згодиться знову взяти запорожцiв у свою службу. Такий час справдi хутко настав. Року 1733-го помер польський король Август II. Пiсля його смертi за польську корону почали змагатися син Августа Фрiдрiх, якого пiдтримували Австрiя й Росiя, та Станiслав Лещинський, що його хотiла сама Польща та пiдтримувала Францiя. Лещинський, шукаючи собi пiдпори, звернувся за помiччю до турецького султана, кримського хана та кошового отамана Вiйська Запорозького Малашевича. Не знаючи, як викручуватись, отаман вдався за порадою до росiйського фельдмаршала Мiнiха, а той - до царицi, схиляючи ПП якнайшвидше взяти запорожцiв пiд свою протекцiю, не довести Пх до служби ворожiй сторонi, й от 31 серпня 1733 року на Сiч була надiслана царська грамота, якою прощалися провини запорожцям, i вони переходили у росiйське пiдданст