ям за те, що вони проливають у вiйнах християнську кров. "Церква у нас, - сказав вiн, - вся в золотi, а по вiкна в кровi християнськiй: ви сього не бачите, а я бачу!" Вражений промовою пан-отця Литвин, за його порадою, пiшов у монастир Мирнопоянський i так скiнчив своК життя ченцем. Пiсля Литвина до кiнця року 1816-го та у 1817-му перебувало аж п'ять кошових: Бiлюга, Гордина, Василь Смик, Олекса Рясний та Олекса Сухина. Всi тi кошовi, напевно, були досить нiкчемнi люди, i Пх хутко скидали з кошевства. Вiдомо, наприклад, що Олексу Рясного ще й побили киями за те, що вiн ночами навiдувався до молодиць. Пiд час кошевства Рясного запорожцi, з наказу султана, посилали полк козакiв на утихомирювання повстання сербiв, а чи брали вони якусь участь у боях - невiдомо. Пiсля Рясного, року 1817-го та 1818-го, кошовим був Семен Мороз, людина завзятоП вдачi. Пiд час його кошевства, за умовою з турецьким урядом, Кiш посилав 600 козакiв у Стамбул ставити на якiйсь рiчцi "муругiлi", чи "заставки" (шлюзи). Бувший на тих роботах запорожець КоломiКць розказував року 1881-го про тi роботи, що турки поводилися з запорожцями дуже добре: "по три хлiби на день давали" i платили добре; "Паша було приПде, то без бакшиша не виПде; три рази на тиждень Пздив i на баркасi, було, везе повнi мiшки срiбла та золота". Переставши бути кошовим, Мороз подався на Святу Гору (Афон), постригся там у ченцi й навiть через якийсь час став архiмандритом в одному з монастирiв; з чого можна думати, що вiн був людиною освiченою. З кошових, що керували Сiччю у 1818 та 1820 роках, вiдомо тiльки про Никифора Бiлугу та Грицька Головатого. Тодi греки, маючи намiр пiдняти проти туркiв повстання, розсилали по всiх турецьких землях агiтаторiв, щоб пiдмовляти людей на свiй бiк i тим зменшувати турецьку силу, а збiльшувати свою. На Сiч вони прислали з Афону архiмандрита Фiларета, щоб вiдмовити запорожцiв допомагати туркам. Фiларет виголошував у Сiчовiй церквi промови, страхав запорожцiв карою на тiм свiтi за пролиття християнськоП кровi й закликав Пх повернутись у Росiю, даючи поруку в тому, що всiм подарують Пхнi провини, й вони мали великий вплив, i мiж козаками збиралися наради про те, на чому Пм стати. Настрiй старих днiпровських сiчовикiв у той час добре змальовуК народна пiсня, записана на ДунаП: Закричала ластiвонька, Зо дна моря виринаючи, Гомонiли запорожцi, Та й по Сiчi походжаючи: "А що будем, братiП, робити, А що будем починати? А чи будем на Русь iти, Чи будемо у турчина проживати?" "А чом же нам на. Русь iти? Вже ж нам, браття, з родиною Та й до вiку не видатися! Справдi, де б старi, самотнi дiди знайшли б собi притулок на УкраПнi, коли Пхнi. батьки давно вже були на тiм свiтi, брати ж та сестри або так само повмирали, або були вже немiчнi? Не таке було становище молодших запорожцiв, пiзнiших утiкачiв з УкраПни. Бiльшiсть iз них покинула в рiдному краю жiнок та дiтей, i надiя на нове спiльне життя з ними не могла, не манити втiкачiв назад, додому. Скiнчилося на тому, що якась частина запорожцiв, разом з архiмандритом Фiларетом i старшиною Чернявським виПхала iз Сiчi в Одесу. Росiйський уряд зустрiв Фiларета прихильно й надiлив його золотим наперсним хрестом; доля ж запорожцiв невiдома - бiльшiсть Пх розiйшлася на заробiтки. А тим часом на Сiч прибув другий архiмандрит з Афону, колишнiй отаман. Почувши, що починаКться вiйна, Семен Мороз не всидiв у монастирi й, скинувши iз себе митру, знову надiв запорозьку шапку та почепив до стегна шаблю. Запорозький Кiш, з наказу султана, вирядив на грецьку вiйну полк запорожцiв, а наказним отаманом у той похiд призначив Мороза. Њ деякi вiдомостi про те, що козаки брали участь в облозi Мiсолонгi, але Пхня доля була дуже нещаслива. Коли запорожцi вже верталися з ГрецiП у Стамбул морем, то турецький корабель, на якому було 600 запорожцiв i сам Мороз, греки потопили вибухом, i всi козаки, за винятком небагатьох, загинули в морi. На все запорозьке товариство те нещастя справило надзвичайне враження, бо вони зрозумiли його, як божу кару за пролиття християнськоП кровi. Року 1825-го кошовим отаманом за ДунаКм став Василь Чернюга, а 1826-го та 1827-го - Василь НезамаПвський. За останнього кошового австрiйський консул у Галацi передав на Кiш листа вiд росiйського коменданта в IзмаПлi Тучкова. В ньому повiдомлялось, що наближаКться вiйна РосiП з Туреччиною, що росiйське вiйсько зараз же перекинеться на турецький бiк Дунаю, i через те запорожцям треба заздалегiдь подбати про свою долю й перейти на росiйський бiк. Становище запорожцiв, справдi, було кепське. Вже двi попереднi вiйни показали, що турки не можуть вистояти проти РосiП. Можна було побоюватися, що Росiя забере тi землi, де сидiли запорожцi, i Пм доведеться переселятися кудись далеко в Туреччину, де не буде вже нiяких зв'язкiв з УкраПною. Незважаючи на те, старий днiпровський сiчовик НезамаПвський не згодився на пропозицiю росiйського уряду. Спиняла його головним чином турбота про долю, яка чекала всiх втiкачiв iз росiйськоП сторони, i про тих землякiв, якi жили слободами й не мали змоги переПхати на росiйську сторону разом iз козаками. "Не я на Дунай козацтво заводив, - казав НезамаПвський, - не я й виводити буду". А тим часом, сподiваючись скрутного становища вiйська, вiн, покладаючись на свою старiсть, на Покрову року 1827-го вiдмовився наново бути кошовим. ОСТАННIЙ КОШОВИЙ ОТАМАН ЙОСИП БОНДАР (ГЛАДКИЙ) Охочих брати булаву кошового пiд такий час було небагато, й козацтво довго сперечалося, кого настановити отаманом. Почувши про такий безлад на Сiчi, пiдняли голос селяни й почали галасувати, що хочуть мати за кошового Йосипа Бондаря. Той Бондар, а по-письменному, Гладкий, був родом iз козакiв Золотонiського повiту ПолтавськоП губернiП. Бiля року 1820-го вiн, покинувши свою сiм'ю пiшов в Одесу на заробiтки й там вчинив щось таке, що змусило його втекти на Дунай до запорожцiв. Приписавшись на Сiчi в Платнирiвський курiнь пiд прiзвищем Бондаря, вiн брав участь у вiйнi туркiв iз греками, а 1827-го був отаманом Платнирiвського куреня. Якi зв'язки мав Гладкий iз задунайськими селянами i з яких причин вони хотiли мати отаманом саме того, хто через пiвроку вiддав Пх на поталу туркам - невiдомо, але треба гадати, що Гладкий був людиною хитрою й потайною, що, незважаючи на недовгий час свого пробування на Сiчi, зумiв запобiгти собi ласки на Кошi i в селах. Козаки не сперечалися iз селянами, й Гладкого проголосили кошовим. Пiсля обрання, а можливо, що й ранiше того, вiн зав'язав зносини з генералом Тучковим i, забезпечивши собi з боку росiйського уряду панське становище та добре жалування, а всiм козакам i втiкачам з УкраПни - амнiстiю i волю разом з родинами до кiнця життя, Гладкий згодився перейти на бiк РосiП. Проте, коли став пiдготовляти до своПх замiрiв запорожцiв, то побачив, що старе козацтво не подiляК його думок i не хоче зрiкатися пiдданства турецькому султановi. Це примусило Гладкого бути обережним i ховатися iз своПми задумами вiд усiх. З метою ж зчинити мiж козацтвом замiшання, вiн пустив чутку, нiби султан, сподiваючись вiйни на ДунаП, хоче переселити всiх запорожцiв, разом iз райКю (селянами), в Њгипет. Та чутка, справдi, дуже збентежила багатьох i сприяла тому, що частина козакiв прихильнiше поставилась до переходу за Дунай, на росiйську сторону. З початку року 1828-го великий вiзир прислав на Сiч наказ готувати козакiв до вiйни; на страсному ж тижнi вiн ствердив, щоб негайно 13000 запорожцiв було вислано до СилiстрiП. Почувши, що треба йти "бити брат на брата", багато запорожцiв розбiглися по плавнях, маючи надiю уникнути тим грiха. Це сприяло заходам Гладкого. Вiн вирiшив просто зрадити старих козакiв i послати Пх у Силiстрiю, щоб вони не могли перешкодити йому перейти на росiйський бiк, хоч i мiг передбачати, що султанський гнiв за його зраду впаде на тих козакiв, що перебуватимуть у турецьких руках. Набравши 2000 неприхильних до його думок козакiв, Гладкий хотiв вирядити Пх у Силiстрiю, але старi козаки, певно, передбачаючи зраду, змусили його самого йти з ними. Щоб заспокоПти козакiв, Гладкий вирушив у Силiстрiю, але там запевнив вiзиря, що йому треба вернутись на Сiч для того, щоб зiбрати ще по плавнях козакiв, а далi, пiдняти Кiш i перевезти його на час вiйни у Ядерне (Адрiанополь). Такi заходи кошового в усьому були бажанi вiзирю, i вiн вiдпустив Гладкого на Сiч. ЗРАДА ГЛАДКИМ ЗАПОРОЖЦIВ Прибувши на Дунавець, Гладкий уже не ховався зi своПми замiрами й, побоюючись, щоб старi дiди, мiж якими ще був живий i грiзний дiд Рогозяний, колишнiй кошовий, не подали звiстки про його зраду в Тульчу, вiн похапцем склав на байдаки церковний престол, образи, корогви, вiйськовi клейноди та ще дещо з вiйськового добра й зi своПми прихильниками, кiлькiстю бiля 200 душ, сiв на байдаки й подався ГеоргiПвським гирлом у Катирлез, а далi морем у Вилкове. Гладкому було байдуже, що з 13 000 Вiйська Задунайського Запорозького при ньому лишилося двiстi козакiв, зате вiн вiз iз собою вiйськовi клейноди й, отже, стане перед царськi очi не як втiкач iз Туреччини Йосип Гладкий, а як кошовий отаман Задунайського Вiйська Запорозького. Проте йому все-таки бажано було збiльшити кiлькiсть своПх товаришiв i, проПжджаючи повз Катирлез та Вилкове, вiн приКднав до себе з кiлькома байдаками тих козакiв, що завжди стояли там, оберiгаючи рибальськi заводи, хоч i не сказав Пм навiщо бере Пх iз собою. Тiльки пiдпливаючи Килiйським гирлом до IзмаПла, вiн оголосив усiм запорожцям, куди вони пливуть. Вертатись назад було вже неможливо, i всi 500 козакiв, що були з ним, скорилися комендантовi IзмаПла. У той час в IзмаПлi перебував цар Микола I, i пiсля недовгого карантину Гладкий iз запорожцями став перед ним i вручив йому вiйськовi клейноди й грамоти турецького султана та нiмецького цiсаря. При тому, як одностайно показують усi джерела, сам Гладкий i козаки були в смушевих шапках iз кольоровими верхами, в жупанах iз "чотирма рукавами", себто з вильотами, в широких кольорових штанях та шкуратяних чоботах, себто в тiй одежi, в якiй запорожцi ходили в урочистий час i два столiття тому. На прохання запорожцiв прийняти Пх пiд свою ласку, цар одповiв: "Бог вас простить, батькiвщина прощаК i я прощаю!". Саме в той час росiйське вiйсько вишукувало мiсця, де б перевезтись через Дунай. Гладкий, добре знаючи весь низ, похвалився царевi вказати таке мiсце. Недалеко Iсакчi через плавнi йшла до Дунаю якась стародавня гребля, захована серед дерев i очеретiв. Турки не знали про неП й лишили те мiсце без оборони, а Гладкий саме туди й повiз переднК росiйське вiйсько. За ним стало переправлятися й головне вiйсько, а коли на турецькому боцi була вже чимала росiйська сила, цар загадав Гладкому й себе перевезти на той бiк, кошовий сiв на стерно байдака, а за гребки взялися курiннi отамани та вiйськовi старшини, й разом вони перевезли царя на запорозькому байдаку через Дунай до вiйська; згодом же так само повернули його й назад до IзмаПла. Задоволений iмператор дав Гладкому чин полковника й, до того ж iще, нагородив як його, так i всю старшину ГеоргiПвськими хрестами. Пiсля того Йосип Гладкий брав зi своПми запорожцями участь у вiйнi з турками i дiстав за те генеральського звання. Коли скiнчилася вiйна, росiйський уряд хотiв оселити запорожцiв бiля Анапи, на пiвденному березi рiчки Кубанi, та Гладкому це не сподобалося - вiн боявся, щоб його Задунайських запорожцiв не приКднали до Чорноморського вiйська, бо вiд нього тодi одiбрали б булаву. Йому хотiлося бути не нижче того, чим вiн був за ДунаКм, i вiн випросив у царя, щоб iз Задунайських запорожцiв було засноване окреме козацьке вiйсько, похваляючись, що тодi вiн зумiК зiбрати ще багато запорожцiв з турецькоП сторони. Цар Микола I взагалi ставився до Гладкого дуже прихильно. Вiн задовольнив його бажання й, призначивши для вихiдцiв з-за Дунаю землю бiля Азовського моря, звелiв називати Пх Азовським козачим вiйськом, а Гладкого призначив наказним отаманом. Доки те вiйсько вийшло з Буджака на нову землю, минуло чимало часу, але Гладкому не тiльки не вдалося збiльшити кiлькiсть пiдвладних йому козакiв, але й тi козаки, що вiн хитрощами захопив iз Катирлеза та Вилкового, побачивши змiну в Азовському вiйську запорозьких порядкiв, один по одному тiкали од нього назад, за Дунай. До 1832 року бiля Гладкого лишилося лише бiля 200 його однодумцiв, а щоб про те не стало вiдомо царевi, вiн мусив записувати в Азовське вiйсько бiглих людей, навiть молдаван i циганiв. Нарештi року 1832-го Гладкий перевiв Азовське вiйсько на землю мiж рiчками Бердою й Кальчиком. Там було надiлено у власнiсть: наказному отамановi Гладкому - 1600 десятин землi; полковникам та вiйськовим старшинам - по 400 десятин, а iншiй старшинi - по 200 десятин. На рештi землi були заснованi станицi Микiльська, або Кальчик, Стародубiвка, Покровська та Новоспасiвка, а далi був переданий вiйськовi ще й посад Петровський. Таким чином нiякоП обiцяноП запорожцям Сiчi на Кальчику закладено не було; iз запорозького ж товариства, що вийшло з ЗадунайськоП Сiчi, стали перевертнями: Йосип Гладкий - генералом i заможним помiщиком, старшина - пiдпанками, козаки ж - селянами. Року 1865-го Азовське вiйсько було скасоване. Частину козакiв переселили на Кубань i посадили мiж Анапою та Новоросiйськом; решту ж повернули на поселенцiв i почали брати на службу в росiйське вiйсько, як про те навiть згадуК пiсня: А наш Гладкий-отаман поголив, ще й поголить. А все ж нам козацьку славу зробить! Пiд час переходу на Чорномор'я азовськi козаки ще визнавали себе нащадками запорожцiв i не хотiли виходити зi своПх осель на переселення, доки не понесли разом iз ними вiйськовi клейноди; коли ж на Кавказi побачили, що Пх оселяють не як вiйсько - однiКю купою зi своПм осередком, а мiшають iз донцями, терцями та азiатами, то пiдняли справжнiй бунт, i тiльки зброКю примусили виконати наказ начальства. Генерал Гладкий помер року 1866-го вiд холери в мiстi Олександрiйську, де на старому кладовищi можна й зараз бачити його могилу, впорядковану онуками. На надгробку такий напис: "Генерал-майор Йосип Михайлович Гладкий. Козак Платниривского куреня. Последний Кошевой Атаман Запорожской, Задунайской Сечи. Скончался 10 июля 1866 года". Нижче на тому надгробку вибито вiрш Тараса Шевченка "Б'ють пороги", який найменше личить тому, хто подбав про скасування останньоП ЗапорозькоП Сiчi. За часiв царя Миколи I, може, вищому росiйському урядовi, справдi, здавалося, що Гладкий, згубивши Задунайське Запорожжя, зробив дiло, корисне Росiйськiй державi, за що й був обдарований царською ласкою, але тепер, мало не через сто лiт, всiм маК бути ясно, що своПм вчинком Гладкий завдав лиха не тiльки своПм землякам, що загинули за ДунаКм вiд помсти туркiв, румун та мокан, а й усiй Росiйськiй державi; бо тепер замiсть того, щоб мати за ДунаКм велику украПнську колонiю, Росiя маК Добруджу, щiльно залюднену румунами, мiж якими винародовлюються останнi нащадки задунайських запорожцiв. КIНЕЦЬ ЗАПОРОЖЦIВ Коли звiстка про зраду отамана запорозького Гладкого султановi розiйшлася по украПнських селах Добруджi та по плавнях Дунайських гирл, розпач охопив увесь украПнський люд, бо всi боялися помсти туркiв. Хто тiльки мав човни, всi кинулись тiкати морем до росiйських берегiв, залишивши все своК добро. Але ранiше, нiж на Задунайське Запорожжя набiгли турки, до запорозьких осель кинулися молдавани та мокани й почали не тiльки грабувати хати, а часом вбивати й людей. Молдавани ж iз села Беш-Тепе прямо-таки хотiли вирiзати сусiднК украПнське населення, щоб забрати Пхнi маКтностi, й тiльки молдавський священик не допустив Пх до того злочинства. Мокани, якi ранiше чимало потерпали вiд запорожцiв, тепер почали в плавнях полювати на них, як на дичину, i вбивати поодинцi. Як розповiдали сучасники, пiд той час у Добруджi загинуло бiля 1000 душ украПнського люду. Коли до Сiчi наблизилося турецьке вiйсько, то застало там тiльки п'ятьох старих дiдiв: колишнього кошового отамана дiда Рогозяного, Келеповського, Якова Люльку, Федора Дурного та Тимоша Мамалигу. Тi дiди не хотiли покинути останнього гнiзда козацькоП волi й усi загинули вiд турецьких ятаганiв. Упоравшись iз тими бранцями, турки пiдпалили церкву й iншi сiчовi споруди, лишивши од Сiчi самi руПни. В СилiстрiП, коли вiзир дiстав звiстку про вчинок Гладкого, вiн одразу ж одiбрав од усiх запорожцiв зброю, а самих Пх одiслав в Андрiанополь. Скасування Вiйська Запорозького було з боку турецького уряду вчинком безпiдставним, бо тi козаки не тiльки не були спiльниками Гладкого, а навпаки - його ворогами, й зовсiм не мали на думцi покидати турецьку землю. Тим часом розгнiваний султан звелiв, було, скарати всiх запорожцiв смертю, i, тiльки iз заступництва австрiйського посла, вiн згодом помилував iх, хоч наказав тримати до кiнця вiйни у в'язницi, посилаючи Пх щодня на роботи по 300 душ. Наказним отаманом у тих запорожцiв був старий козак Iван Балан, i запорожцi ж мали в тюрмi й похiдну церкву iз священиком Устином. Через якийсь час запорожцiв з Андрiанопольськоi в'язницi перевели у Стамбул i там теж по черзi посилали на роботи. Коли скiнчилася вiйна, султан хотiв, було, знову поновити Вiйсько Запорозьке з тим, щоб жило воно подалi вiд росiйського кордону, й одмежував Пм землю на березi Бiлого (Егейського) моря за Салонiками. Чотириста запорожцiв разом iз священиком пiшли, було, оглянути новий край, i хоч там Пм дуже сподобалося, бо, як вони розказували, була добра вода й рибнi плеса й неподалiк СвятоП Гори (Афону), та, розмiркувавши гаразд, запорожцi не наважились осiсти через те, що на Бiле море людям з УкраПни неможливо було заходити, й за кiлька рокiв усi козаки мусили б там перевестися. Просили вони султана, землi хоч в АзiП, аби на Чорному морi, щоб можливо було човнами мати зносини з УкраПною, та, невiдомо, з яких причин ПхнК прохання не було задоволене, й випущенi на волю запорожцi повернулися на Дунайськi гирла, де й доживали свого нещасливого вiку, як звичайнi рибалки. Сюди ж один за одним поверталися з Буджака й тi 300 запорожцiв, що Пх Гладкий силою завiз в IзмаПл. Блукали ще довго колишнi запорожцi понад ДунаКм та понад Днiпром, шукаючи волi та долi, та тiльки, як розповiдаК народна пiсня, даремнi були Пхнi заходи: А вже рокiв бiльше сотнi, що козак в неволi Понад Днiпром ходе, викликаК долю: "Гей ти, доле, вийди з води, Визволь мене, серденько, з тяжкоП бiди!" "Не вийду, козаче, не вийду, соколе! Ой, рада б я вийти, так сама в неволi, Гей, у неволi, у ярмi, Пiд великим караулом у тюрмi". ВЕЛИКИЙ ЛУГ Ой Сiч - мати ой Сiч - мати! А Великий Луг - батько! Ой що в лузi заробити, Те у Сiчi пропити Уривок iз запорозькоП пiснi дуже влучно пояснюК, як дивилися козаки на Великий Луг i за що для себе мали Вони називали його батьком, себто тим, хто давав Пм життя I справдi коли б не було Великого Лугу, то не iснувало б i запорожцiв, бо чи втрималася б у XV - XVII i навiть у XVIII столiттях на низу Днiпра невеличка християнська громада - серед численних татарських орд. Але разом iз тим ця пiсня зазначаК, що Великий Луг був мiсцем працi та заробiткiв запорожцiв. ДИВО ПРИРОДИ Великий Луг споконвiку вiдомий давньому культурному свiтовi. Ще за чотири столiття до Рiздва Христа, себто за 2300 рокiв до наших часiв, грецький учений i письменник Геродот уже описував цю величезну, вкриту лiсом низину, порiзану й омиту протоками Днiпра, яку вiн звав ГiлеКю. За часiв запорожцiв Великий Луг починався з того мiсця, де Днiпро, вихопившись iз-помiж скель Карпатського передгiр'я i пересягнувши розкиданi на його шляху пороги та забори, подiлявся спочатку на двi широкi протоки, що оточують Хортицю, а далi вiдразу ж за цим островом, неначе зрадiвши, що вибiг на рiвнину, заходився розкидатися на тiй площинi протоками, спершу на пiвдень та схiд, - лiворуч, а далi вже на захiд, - праворуч Пiвденно-схiдною межею Великого Лугу й Хортицi стала протока, або рiчка, Кушугум, а нижче - до лиману ВеликоП Води - рiчка Кiнська, й тiльки на невеличкiй частинi - головна водотока Днiпра. Пiвденно-захiдною межею Великого Лугу, на протязi 35 верст од Хортицi, протiкав Днiпро, а там, аж до лиману Великi Води, тi протоки, що вiдбиваються од Днiпра в праву руку, а саме Тарас, Бугай, Джуган, Ревун, Рiчище, Орлова, Лапинка, Пiдпiльня, Пiскувата, Бакай та Бистрик. Всього Великий Луг од острова Хортицi до лиману ВеликоП Води, мiряючи Днiпром, простягся на 110 верст, упоперек же вiн шириться найбiльш на 20 верст, а найменш - на 3 версти. Вся ця величезна площа, яка складаК понад 1000 квадратних верст, або бiльше мiльйона десятин землi, поросла лiсами, очеретами та високими травами, прикрашена озерами та лиманами й порiзана протоками Днiпра, а через те була найбезпечнiшим мiсцем для схованок запорожцiв од татарських загонiв. Татари, як кочiвники i степовики, взагалi вирушали в походи кiньми й завжди обминали Великий Луг з його протоками, озерами та багнищами; коли б же вони й задумали знайти запорожцiв у Великому Лузi, користуючись човнами, й заПхали б у глиб Лугу, то так заплуталися б серед безлiчi озер, рiчок та лиманiв, що не тiльки б не виявили своПх ворогiв, а навiть самi не повернулися б назад. Через те козаки й тулилися зi своПми Сiчами завжди поближче до Великого Лугу, щоб Пх там нiхто не дiстав. Самi Сiчi стояли в мiсцях, з яких було легко випливати човнами на Днiпро чи виходити кiньми в степ, тому траплялося не один раз, що вороги захоплювали й руйнували Сiч, але викорiнити запорожцiв Пм нiколи не вдавалося, бо, забачивши свою слабкiсть, козаки закопували в пiски гармати й скарби й, подавшись човнами в непролазнi пущi Великого Лугу, перебували там доти, аж поки вороги вiдходили геть. Так запорожцi вчинили й року 1557-го, коли Пх, разом iз гетьманом, князем Вишневецьким-Байдою обложило на Хортицi стотисячне вiйсько туркiв, татар i волохiв; так зробив i кошовий запорозький Iван Сiрко, коли року 1679-го до ЧортомлицькоП Сiчi наближалося велике турецьке й татарське вiйсько; коли ж пiсля невдалих повстань Сулими, Павлюка та Остряницi на знесилене Запорожжя року 1638-го прийшли поляки, вимагаючи, щоб козаки вiддали Пм своП гармати та спалили своП чайки, то запорожцi закопали гармати в пiсках, а чайки вiдiгнали в озера й там затопили в очеретах; проте коли через десять рокiв Богдан Хмельницький подав гасло, що час козакам повставати за свою волю, - на Сiчi одразу ж дiстали гармати й чайки, бо запорожцi добре пам'ятали, де саме ховали своП скарби. Так велося на Сiчi аж до останнiх часiв, i якщо року 1775-го Вiйську Запорозькому вдалося вирвати з облоги численного вiйська росiйського генерала Текелiя й перейти на Дунай, то знову-таки через те, що Запорозька Сiч стояла, як i всi попереднi, на березi ДнiпровоП протоки ПiдпiльноП, на межi Великого Лугу. Коли поглянути на карту Великого Лугу, то майже посерединi, а саме - в тому мiсцi, де на правому боцi Днiпра лежить нинi мiсто Нiкополь (Микитин Рiг), а на лiвому - село Кам'янка (стародавнiй Кам'яний Затон), тут Великий Луг звужений до трьох верст. Тим перешийком вiн подiлявся на двi частини, з яких нижчу, або пiвденну, запорожцi в давнi часи звали Базавлугом; мабуть, через те, що там впадала зi степу рiчка Базавлук, i тiльки пiвнiчну частину називали Великим Лугом. Назва Базавлуг збереглася i в украПнських народних пiснях "Ой, та Пдь ти понад лугом та Базавлугом та понад Днiпром-Славутою...", i в турецьких та росiйських документах, писаних iз приводу свавiльного переходу запорожцiв року 1734-го зi своПм кошем з татарських Олешок на Базавлуг. До наших часiв нi назва Базавлуг, нi назва Великий Луг не збереглася почасти через те, що околицi Великого Лугу, пiсля скасування ЗапорозькоП Сiчi були залюдненi нiмцями та крiпаками з ВеликоросiП, почасти ж через незнаття нащадками запорожцiв iсторiП своПх предкiв. Лiси по Великому Лугу й Базавлугу мiсцевi люди називають тепер однаково - "плавнями". Запорожцi, щоб знати, про яку частину Великого Лугу мовиться, до якого вона куреня належала, прикладали до кожного кутка Лугу окрему назву, як-от: Сiркiвка, ПалiПвщина, Васюрине, Степок, Наливач, Велика Пуща та iншi, й окремо називали будь-якi, навiть найдрiбнiшi, протоки, озера, лимани й острiвцi; довгим же протокам надавали по кiлька назв, видiляючи кожну окрему частину. Так, скажiмо, рiчка Лапинка, яка вiдiрвалась од Днiпра бiля Микитиного Рогу, через сiм верст маК назву Бакай, ще за шiсть верст уже вона звалася Пiдпiльною, а нижче села Покровського (Нова Сiч) - Пiскуватою; рiчка Скарбна в пiвденнiй частинi Базавлугу зветься Темною тощо. Не всi цi численнi назви рiчок i озер дiйшли до наших днiв, але тi, що збереглися, донесли нам поезiю тих часiв. Якi ж заробiтки запорожцям давав Великий Луг i як могло бути, що козаки навiть у тi часи, коли вороги змушували Пх залишати свою Сiч з усiма надбаними скарбами, любенько добували собi готову Пжу у свого батька Великого Лугу? Перш за все Великий Луг був сполучений iз Чорним морем широкою та глибокою рiчкою Днiпром, i завдяки тому, щовесни сила риби, не маючи собi в морi спокiйного та захищеного вiд хвиль притулку, де б Пй покласти iкру, рушала в Днiпро, заходячи в озера, лимани та протоки. Найбiльше таких мiсць було на Днiпрi у Великому Лузi й через те можна вiрити оповiданням, записаним ще в XVI столiттi, що в Днiпрових протоках, пiд час нересту, риба так щiльно пливла, що як устромиш у воду списа, то вiн не тонув i не хилився на бiк, бо його тримала своКю товщею риба. Водилися у водах Великого Лугу велетенськi бiлуги, лiктiв по 18 (3 сажнi) завдовжки, що ледве шестеро козакiв здужали пiдняти одну на плечi; попiд кручами, в чорториях, ховалися гладкi, товстоголовi соми, цiлими табунами плавали осетри, севрюги та стерлядi; величезнi, ситi коропи та довгi, зубастi щуки виблискували там проти сонця золотою та срiбною лускою; косяками грали у водi: сула (судаки), лящ, карась, окунь, лини, вугри, тарань, вирезуб, камбала, язь i марена, а вiд дрiбнiшоП риби нiколи не була спокiйна пелена рiчки - так часто вона пiдкидалася з води на повiтря. Неважко було досхочу ловити рибу не тiльки сiткою та iншим причандаллям, а навiть захожiй людинi голими руками. Величезна сила водилася тут i ракiв, якi люблять спокiйнi плеса, оточенi очеретами та скелями, а у Великому Лузi Пх дуже багато. Щоб довести, яка була в Днiпрових плавнях сила добра, досить сказати, що за один захiд витягали стiльки ракiв, що вони не вмiщалися у двох великих лантухах, i частину доводилося викидати назад у воду. Та не тiльки протоки й озера давали тут Пжу козакам, не тiльки рибою та раками годувалися вони - скiльки там було звiрини, птицi, бджiл! Великий Луг з усiх бокiв оточений безмежними степами, але схiднi не мали або мали обмаль води, та й то гiркоП. А який там захисток для звiра! Через те лiси, як озера рибу, приваблювали до себе всiляку дичину. Коли ж у степах вибухала пожежа, а це траплялося часто, бо татари майже щоосенi зумисне випалювали посохлу вiд сонця траву, то вся живнiсть iз степiв кидалася до Великого Лугу, де за Днiпровими протоками, серед лiсiв та островiв, вони були безпечнi вiд вогню. Iз звiрiв у Великому Лузi водилися вовки, вепрi, оленi, дикi кози (сугаки), лисицi, коти, зайцi, барсуки, горностай, ховрашки, бобри, куницi й виндихи, нарештi, пiд осiнню пору, заходили сюди i степовi мешканцi - тарпани (дикi конi), перебуваючи найчастiше на Томакiвському островi. Найкраще привiлля тут мала птиця. Нiхто не перешкоджав Пй у Великому Лузi кублитися й виводити пташенят. Од стрекоту й щебету повсюди ще в XIX столiттi люди не чули одне одного. Днiпровi коси колись прямо бiлiли од баб (пелiканiв) та морських чайок; за лебедями, дикими гусьми, бакланами та качками часом не видно було в озерах води; журавлi, лелеки та чаплi велично та спокiйно походжали по болотах; береги лиманiв рябiли вiд безлiчi куликiв; кучерявi ж дерева Лугу ставали притулком горлицям, зозулям, тетеревам, удодам, коростеням, сорокам, стрижам, соловейкам, чижам, щоглам та iншiй спiвочiй i неспiвочiй птицi, чий спокiй порушували хiба що соколи, яструби, шулiки та велетнi-орли. А скiльки там було бджоли, що вiльно роПлася на деревах i навiть в очеретi; мед же носила в дупла дерев, у розщелини скель i навiть у ямки мiж травою просто на землi. Тож нiкого не здивуК, що у Великому Лузi козаки не тiльки мали собi готову Пжу, а навiть заробiток. Усе Вiйсько Запорозьке харчувалося на Сiчi рибою й дичиною з Великого Лугу, причому про запаси Пжi для себе мав дбати кожен курiнь, а, щоб козаки не збивалися гуртом до наймилiших Пм урочищ, i користувалися Лугом усi однаково, то на Сiчi, в день Нового року, курiннi отамани тягли жеребки, кому де ловити рибу й полювати. Рибальство й полювання тривало все лiто, а позаяк у Великому Лузi всього було з надтом i добувалося воно легко, то запорозькi громади добували далеко бiльше риби й дичини, нiж ПП потрiбно для вiйська, й увесь той лишок iшов на спродаж через крамарiв, якi приПздили на Сiч, - у Польщу, Московщину, Нiмеччину й Туреччину. Для продажу рибу солили або в'ялили, а iз звiрiв виробляли шкури. Меду вiд диких бджiл у Великому Лузi добували так багато, що в запорожцiв вiн вважався щоденною приправою до соломахи, й чимало того меду та воску вивозилося до Цiсарщини. Запорозьке товариство обережно й розумно користувалося скарбами Великого Лугу - не винищувало дрiбноП риби, не било молодоП дичини, зберiгало багатства Лугу до останнiх днiв своКП Сiчi в 1775 роцi - й покинуло Великий Луг iз сльозами на очах та нудьгою в серцi. РуПна й нищення Великого Лугу почалися лише пiсля того, коли наприкiнцi XVIII столiття його землi й води було подiлено царицею Катериною помiж великими вельможами, а тi пороздавали й рiчки, й озера, й лiси в оренду таким людям, що за часiв Запорожжя не смiли б у Великий Луг i носа поткнути; i вони, коли не всi лiси, то, принаймнi, найдорожчi з них дерева, як дуб, граб та орiх, почали вирубувати на спродаж, а право рибалити та полювати передавали окремим рибалкам i мисливцям. Усе XIX столiття велося таке грабiжницьке хазяйнування у Великому Лузi. Кожен орендар або управитель намагався якомога бiльше мати прибутку з оренди i без жалю винищував звiра, рибу i птицю, а заможнi й часом вельможнi землевласники дiставали собi прибутки з того, бiля чого не працювали. На щастя, винищити таку величезну площу, як мiльйон десятин, неможливо було за кiлька десятилiть, i ще й у нашi часи можна почути вiд старих людей оповiдання про колишнК привiлля й щедроти Великого Лугу. 116-лiт-нiй дiд Розсолода у 80-х роках XIX столiття в селi Чернишiвцi так розповiдав про Великий Луг професоровi Д. Яворницькому: "А бджоли було тiКП! А меду! Мед по пасiках, мед i по зимiвниках, мед i по бурдюгах - так i стоПть, було, у липовниках: скiльки хочеш, стiльки й бери; бiльш усього вiд диких бджiл. Дика бджола скрiзь, було, сидить: i на комишах, i на вербах; де буркун - у буркунi; де трава - у травi. За нею i проходу не було: то, було, вирубують дупла, де вона сидить. А лiсу того? Бузина, свидина, вербина, дуби, грушиння! Груш, було, як напада з гiлля, так хоч бери граблi та горни валки: так i лежать на сонцi, поки не попечуться. Солодкi такi були, так патока з них i тече. А товщина лiсу яка була? Верби, так Пй-богу, десять аршин у обхват... А звiру та птицi? Вовки, лисицi, барсуки, дикi кози, чокалки, виндихи - так один за одним i бiжать, так i плазують по травi. Вовкiв така сила була, що Пх кийками били, а з Пх кож чоботи носили та кожанки робили. А Пжака того - Пжака!.. I казати нiчого. Були ще й дикi свинi, такi гладкi та здоровi; вони бiльше всього по плавнях шниряли. Оце як побачиш у плавнi яку свиню, то скорiше кидайся на дерево, а то - хрю! хрю! хрю! Чмок - та до тебе, так рилом i пре; виставе морду вперед та й слуха, чи не йде хто; як забаче чоловiка, зараз до нього товць рилом! З нiг звале, тодi й давай рвати. Були й дикi конi: вони цiлими табунами ходили. А що уже птицi було, так боже великий! Качок, лебедiв, дрохв, хохiтви, гусей, диких голубiв, лелек, журавлiв, тетервакiв, курiп'ят - так хо-хо-хо! I що то за сила тiКП птицi була! Як пiднiметься з землi - сонце застеле, а як сяде на дерево, то й гiлля не видно: саме висе; а як спуститься на землю, то й вона наче долiвка, так i зачорнiК. А лебедi як зведуться битись помiж себе, то пiднiмуть такий крик, що батько, було, вискочить iз бурдюга та давай на них стрiлять, щоб порозгонить, а вони пiднiмуться вгору та тiльки порось-порось-порось!.. Нема тепер i тiКП сили риби, що тодi була. Оця риба, що тепер, так i за рибу не щиталась. Тодi все чичуга, пистрюга, коропи та осетри за все одвiчали. У одну тоню ПП витягали стiльки, що на весь курiнь ставало. Та все тодi не так було. Тодi й зими теплiшi були, нiж тепер, - це вже кацапи своПми лаптями понаносили до нас холода..." Дуже цiкаве оповiдання про Великий Луг та сумiжний iз ним степ записав етнограф Я. П. Новицький 1887 року вiд вiсiмдесятивосьмилiтнього дiда Джигиря iз села Кушугумiвки; вiн мiг знати Великий Луг не ранiш, як через 40 рокiв пiсля скасування Вiйська Запорозького. "За запорожцiв, - казав старий Джигир, - та ще й за моКП пам'ятi, у Великому Лузi i в степу багато було всякого, багато й птицi. Степ, де рiчки Терса, Солона, Вовча, Гайчук i iншi, тодi звали Диким Степом. Там бабакiв було бiльше, нiж тепер ховрахiв. Ото що зостались на цiлинi густо могилки невеличкi, - то Пх нори. Як стали селитись слободи в степах, стало тiсно й бабакам!.. Звайлували вони вiдсiль в тридцятих годах. Ще були, кажуть, дикi свинi, та менi Пх не довелось бачити; це ще було за запорожцiв. Були ще барсуки, виндихи. Виндиха невеличка, як собака. Жила в водi, а iнодi вилазила на берег. Були бобри - i тi нори робили в водi. Бобрiв i я бачив на своКму вiку чимало; все було тягнуть хмиз в воду. Дикi кози i тепер К по плавнях, та мало, а була Пх сила! Вони любили пастись там, де мочар та дикий хрiн. З дикоП птицi було багато голубiв: гнiздились по лiсах та по скелях. Водились ще дикi гуси, лебедi, журавлi. Вони К й тепер, та мало. Водились огарi, тетерваки, баклани. Тепер тетервакiв нема й помину, - змандрували, а баклани й досi К, та рiдко, i бiльше на порогах. Вони чорнi, сiдають на камiння i заборах серед Днiпра, де мало людей. Колись було багато деркачiв, а тепер i тим мiсця мало. Не густо тепер i качок стало за вражими стрiльцями... Риба, яка була тодi, така й тепер, тiльки ПП не зосталось i сотоП частини: виловлюють, не дають вирости. Колись сього не водилось. Було, старi люди кажуть: "Ловiть, хлопцi, рибу та не переводьте, бо грiх!" Так, було, й робимо: наловимо риби i котра велика - беремо, котра мала - геть ПП у воду i нехай росте. Ранiше i лiс густий був по плавнях: дуби товстi та гiльчастi, сокори, лоза непролазна, терни, грушi, а по озерах очерета, куга, осока. Тепер як глянеш - мов не той край: все попсовано та сплюндровано... За запорозького уряду багато водилось пугачiв: були вони по всiх байраках, була Пх сила по скелях на Днiпрi, а ще бiльше у Великому Лузi. За год, кажуть, перед тим, як зруйновано Запорожжя - пугачi кричали день i нiч. Вони чули козацьку недолю, чули й свою, бо як пiшла земля в роздiл та стали рубати лiс, то й пугачам мiсця не стало. Про це К козацька пiсня, дуже жалiбна на голос: Ой, не пугай, пугаченьку, В зеленому байраченьку! - Ой, як менi не пугати, Що хотять байрак вирубати, А менi нiгде та прожити, Нiгде менi гнiзда звити, Малих дiток виглядiти... Та й запугав пугаченько В зеленому байраченьку..." Багато таких оповiдок доводилося й менi чути од дiдiв у своП молодi роки, та на превеликий жаль, я тодi не розумiв тiКП величезноП ваги, яку маК народне слово, i не записував тих оповiдей. Я почав знати Великий Луг з 1880 року, себто в тi часи, коли, як казав дiд Джигир, "все було попсовано та сплюндровано", а проте вiн робив на мене враження надзвичайного привiлля. Лiси ще стояли неначе нерухомi, красуючись своКю розмаПтiстю. Подекуди дерева височiли щiльною стiною, де-не-де чергувалися з просторими галявинами, вкритими високою, у зрiст людини, травою. Часом по них були розкиданi або поодинокi дуби та велетнi-осокори, або грушi, кислицi та купами бузина, - i це надавало галявинам дивовижноП краси. Iз звiрiв у плавнях менi траплялися тiльки свинi, й то, напевне, не дикi, а здичавiлi, свiйськi. Щоб не годувати свиней, селяни з берегiв Великого Лугу виганяли в тi часи свиней у плавню i там лишали аж до зими. За лiто свинi дичавiли, виводили в плавнi поросят, якi, виростаючи, ставали вже зовсiм дикими й навiть кидалися на людей. На зиму селяни намагалися забрати свиней у село, а на тих, що не давалися до рук, влаштовували облави, як на диких. Вовкiв i лисиць у моП часи було чимало, зайцiв же - велика сила. Менi розказували тамтешнi люди, що за повенi зайцi рятувалися на високих мiсцях i збивалися в такi гурти, що Пх можна було руками кидати в човни. Про диких кiз я чув од стрiльцiв, нiби вони в 1880 - 1888 роках ще водилися в плавнях, але сам я Пх не бачив, бо й не шукав: я не був мисливцем i хоч носив iз собою по Великому Лугу рушницю, та тiльки виключно проти вовкiв. Дуже часто, переходячи лiси, менi доводилося бачити озера. На Пхнiх берегах здебiльшого шумiли очерети й осока, з яких, мов чабани з-помiж отари овець, маячили високi верби, купаючи своП гнучкi вiти у водi. Де траплялися пiскуватi галявини, то вони були вкритi непрохiдними шелюгами лоз; вогкi ж безлiснi мiсця заростали осокою аршинiв у три заввишки та очеретами до трьох сажнiв. Величезнi, срiбно-рудi китицi комишу хвилювались, як море; поверх же того моря красувалися чорногрудi, м'якi, мов боброве хутро, султани. Страшно було заходити в таку гущавину очеретiв, з яких не видно було навiть неба, та зате там можна було назбирати цiлi козуби ожини. Коли менi вдавалося продертися крiзь такi заростi до озера, або протоки, я завжди заставав на водi диких качок, iнодi такi великi табуни, що за ними тiльки де-не-де виблискувала вода та виглядали бiлi й жовтi квiтки водяних лiлiй. З водяноП птицi менi не довелося вже бачити лебедiв; дикi ж гуси були так наляканi, що я стежив за ними лише пiд час перельотiв з одного озера на iнше. Баклани й морськi чайки водилися й на Днiпрi, й по лиманах; качки - по озерах та протоках, чаплi й лелеки - скрiзь по заводях, помiж осокою. ДивуК мене, що дiди Розсолода й Джигир не згадували про бабу-птицю, себто пелiканiв, а проте у Великому Лузi вони траплялися цiлими зграями. В роках 1880 - 1884-х я бачив Пх i на пiскуватих косах Днiпра мiж Олександрiвськом та Нiкополем i на озерах Базавлугу, а мiж 1870 - 1880 роками навiть на камiннях побiля скель Сагайдачного, вицте Великого Лугу, i лише в останню мою подорож на Великий Луг, року 1916-го, я не тiльки не побачив жодного пелiкана, а й уже чув од мисливцiв, що ця птиця, на жаль, давно не залiтаК у цi краП. Щодо спiвочого й неспiвочого повiтряного птаства, то його у вiсiмдесятих роках XIX столiття було ще надзвичайно багато у Великому Лузi. Горлицi, зозулi, удоди й ракшi голосно й весело перегукувалися через лiсовi галявини, а од спiвiв i щебету соловейкiв, чижiв, шпакiв, щигликiв та ремезiв у вухах лящало. Риби в моП часи у Великому Лузi ще було досить, причому соми, коропи й щуки траплялись ще дуже великi - що ж до осетра та бiлуги, то Пх водилося мало. Найкраще ловилися у лузi раки, яких було сила-силенна. Найдовше й найчастiш