Сiчi належали татарам. На лiвому боцi Днiпра запорозька влада була дiйсна тiльки мiж рiчками Ореллю та Самарою. Пiзнiше козаки захопили ще рiчку Вовчу й Кальмiус, хоча татари раз у раз порушували сiчовi права на цi займиша й любесенько кочували цими берегами зi своПми кiньми й худобою. Що ж до рiчки Московки та КiнськоП, якi впадають у Днiпро у верхнiй частинi Великого Лугу, то перша була татарською до року 1739-го, а друга - майже до кiнця iснування Запорозького Вiйська. Одна з балок, що прилягаК до Московки, бiля якоП стояла оселя мого батька, й досi зветься Мечетною, бо там ще в XVIII столiттi була татарська мечеть. Проти верхнього краю Великого Лугу та нижньоП частини острова Хортицi впадали двi рiчки iз назвою Московок: вище - Суха, й нижче - Мокра, яка вливаючись у Днiпро бiля мiста Олександрiвська, сплуталася з Днiпровою протокою Кушугумом. Устя обох тих рiчок за часiв Запорожжя були затiненi гарним дубовим лiсом, i тут же, користуючись iз того, що на Хортицi завжди мiстилася запорозька залога, дехто з козакiв, незважаючи на те, що обидвi Московки належали татарам, сидiли на Пхнiх устях зимiвниками. Року 1738-го росiйський генерал Мiнiх, пiд час походу на Крим, збудував над Мокрою Московкою невелику фортецю там, де тепер середина мiста Олександрiвська. Та фортеця вiдразу ж пiсля вiйни була залишена росiянами, а натомiсть року 1770-го за новоП вiйни РосiП з Туреччиною, при устi МокроП Московки царський уряд почав будувати форштат, окопаний валом, а мiж обома Московками звiв велику фортецю, яка мала бути головним бастiоном новоП УкраПнськоП лiнiП. За того будiвництва було знищено багато кремезних дубiв, як на Московках, так i у Великому Лузi. З приводу вирубання лiсу Кiш Вiйська Запорозького посилав скарги росiйським генералам i навiть царицi Катеринi II, та тiльки тi слова лишалися без вiдповiдi; лiс i далi рубали й не тiльки на будову, а й на дрова. 21 травня року 1771-го, коли велика Олександрiвська фортеця ще не була закiнчена, командуючий росiйською фортецею повiв своК вiйсько з Олександрiвська понад Великим Лугом на устя рiчки КiнськоП. Добудували цю фортецю в 1775 роцi, коли саме загинула Запорозька Сiч, а року 1777-го вона вже як непотрiбна була скасована; москалi ж, що перебували в Олександрiйську, оселилися Солдатською слободою, яка iснуК й досi, бiля мiста. Сам Олександрiвськ довго скидався на село, i тiльки з прокладанням повз нього залiзниць почав зростати. Тепер вiн став значним мiстом iз гарними просвiтними будинками. Вiд нього Великим Лугом ходять пароплави через Нiкополь до Херсона. Iз козацьких пам'яток в Олександрiвську можна вказати лише на домовину останнього кошового отамана ЗадунайськоП ЗапорозькоП Сiчi Йосипа Михайловича Гладкого, що року 1826-го промiняв бунчук кошового отамана на чин генерал-майора росiйського вiйська. Його могилу можна й зараз бачити на старому кладовищi недалеко вiд церкви. Там К надгробок, поставлений онуками. Про мiсцевiсть, де нинi мiсто Олександрiвськ, дiд Нагiрний, що року 1884-го мав дев'яносто шiсть лiт, розказував Я. П. Новицькому, мiж iншим, таке: "Рiчка Московка була глибока, i по нiй було багато звiра й птицi. Жили й тут запорожцi. Як не було ще тут крiпостi, то в плавнях i скрiзь понад Московкою був такий лiс, лоза та очерет, що й звiр не пролiзе, а. як пригнали 10 000 лапотникiв копать вали (будувати крiпость), то вони все за одну зиму звели". Там, де рiчка Московка впадаК в Днiпро, вiд неП одбиваКться протока, що сполучаКться з Днiпром i вiдразу ж вiдходить од нього в лiву руку. Та протока зветься Кушугумом. Вiдмежувавшись од Московки й Днiпра, Ку-шугум тече до нiмецькоП колонiП Шенвiза, а далi попiд степовими горами на пiвдень до злиття з рiчкою Кiнською. Ширина Кушугуму невелика, але глибина за весняноП повiдi сягаК трьох сажнiв, так що в нього заходять навiть берлини з вантажем. У першу повiнь (березень) вода з Московки тече Кушугумом до Днiпра, а за другоП (квiтень-травень) Кушугумом тече Днiпрова вода. Восени Кушугум подекуди пересихаК й подiляКться на плеса. Дiд Нагiрний так оповiдав про Кушугум: "Кушугум-рiчка взялась з Московки; вона вузенька, та глибока була зпрежду, - така вона й тепер. Колись по нiй рiс очерет, як лiс, i водились бобри й виндихи. Бiля Кушугума, над кручами, де тепер нiмецький Шенвiз (колонiя), жили колись турки; жили вони, кажуть, в ямах, як собаки: накида туди бур'яну, трави, листя та й зимуК. Це давно дiялось: як ще границя турецька була по Орiль-рiчку. Там, де тепер огороди й хати Шенвiза, над Кушугумом, було турецьке кладовище. Запорожцi, як зiгнали турка, - оселились скрiзь по плавнях, де високi гряди. У них була велика сила коней, скоту, а деякi дiди-сиднi дуже кохались у бджолах. I козацьке кладовище було, кажуть, в кiнцi Шенвiза, понад Кушугумом, бiля турецького". Я. П. Новицький у книжцi "Народная пам'ять" доводить, що нiмцi в Шенвiзi часто знаходили на своПх огородах та дворах, копаючи ями, росiйськi грошi часiв, коли вiдбувалися походи на Крим, а саме Анни Iванiвни, Њлизавети Петрiвни та Катерини II. Натрапляли нiмцi ще й на глинянi баклаги й iншi речi. Iдучи понад Кушугумом залiзницею, що прямуК з Олександрiвська на Севастополь, проминемо зразу слободу МиколаПвку, а далi, перетнувши балку Суху, дiстанемось до балки ВиноградноП. Про сю балку старi дiди розказували Я. П. Новицькому: "Тут рiс виноград, а запорожцi сидiли хуторами i розводили садки. Тут були i терни густi, де стояли козацькi пасiки. В тiм годi, як межували землю панам, в Круглику (лiс бiля устя ВиноградноП) жив запорожець. Як почув вiн, що земля панська, - покинув свою хату та пасiку i подався за Дунай пiд турка". Через двi версти, там, де зi степу простяглась до Великого Лугу балка Дубова, лежить село Кушугумiвка, або Велика Катеринiвка. Це село вiдзначилося тим, що коли вмерла його власниця графиня Лiтто (Скаворонська), а потiм - i граф (в 1830 роках) i прибув якийсь новий спадкоКмець, то кушугумiвцi почали бунтувати, вимагати собi волi й навiть послали депутатiв до наказного отамана Азовського козачого вiйська (бувшого Задунайського Запорозького), щоб узяв Пх у вiйсько. Та Гладкий не мав на те влади, i кушугумiвцiв було за те дуже покарано. Весь цей куток Великого Лугу належить нинi графу Канкрiну. Бiля Балабиноi залiзниця перетинаК край Великого Лугу. Мiсцевiсть тут надзвичайно чарiвна, а найбiльше у повiнь, коли луг залитий. Для всякоП водяноП птицi скрiзь велике привiлля, i з вiкна вагону здаКться, що поПзд летить серед моря, оздобленого рослинами. Нижче Кушугумiвки надбережнi гори стають вищi й красивiшi. Вiд балки СухоП та до ДубовоП пiдiймаКться сажнiв на сорок заввишки гора, яку старi люди називають Шпиль-горою. Про неП у селi Кушугумiвцi Я. П. Новицький записав року 1885-го вiд старого дiда Орла ось таку легенду: "Од слободи Кушугумiвка аж до СухоП балки потяглась Шпиль-гора. Розказували старi люди, що як задумав Потьомкiн зiгнать запорожцiв, то вислав генерала з вiйськом на Шпиль-гору i давай палити з холостих пушок у Кучугури. Там, кажуть, був Пх стан. Запорожцi посiдлали коней i всi сорок тисяч вискочили з Великого Лугу. Кожна тисяча стала окремо, а попереду ватажки так i заграли кiньми. Генерал обвiв вiйсько очима й каже: - "Ну, братця, забирайте своК добро та виходьте на Днiстровськi лимани, бо тут будуть селитися слободи", - повiсили запорожцi голови та й подалися до куренiв... - "Бодай, кажуть, Потьомко, твоП дiти стiлько заслужили, як ми в тебе!" Запорожцi, кажуть, як виходили з Великого Лугу, то прощались: - "Прощай, батьку, Великий Луже. Не звели ми тебе, не зведе нiхто, поки свiт сонця". Так думали запорожцi, та не по-Пхньому вийшло: земля пiшла в подiл, i за старих панiв лiс ще держався, а як настали молодi - все вирубали, все пiшло димом. У iнших панських плавнях по десять год й бiльше риндували лiс явреП i палили його на. вугiлля, а тепер од того лiсу й слiду не зосталось: все попсовано та сплюндровано". За Кушугумiвкою Севастопольська залiзниця пролягаК долиною мiж горами та рiчкою Кушугумом, а за слободою Катеринiвкою (Мала Катеринiвка) перерiзуК плавню саме, де рiчка Кiнська впадаК у Великий Луг i бере в себе Кушугум. Рiчка Кiнська дуже характерна. Вода в нiй, коли порiвняти з жовтою Днiпровою, здаКться зовсiм синьою i прозорою. Маючи зовсiм окрему iстоту. Кiнська, впавши мимоволi в протоки Днiпра, не хоче з ним Кднатись, а коли мiсцевiсть примушуК ПП 40 того, то вона незабаром знову вiдбиваКться од нього, i так плине аж до самiсiнького Днiпрового лиману. Пiд час весняноП поводi Кiнська тече, змита Днiпром, а проте все-таки вириваКться своею окремою синьою течiКю. Зараз же пiсля зустрiчi з Кiнською рiчка Кушугум повертаК вiд неП в глиб Лугу, а схiдною межею Великого Ауту до самого його пiвденного краю, стаК рiчка Кiнська. На устi КiнськоП, бiля Великого Лугу, розташувалося велике село Царицин Кут, або Пiдстепне. Лежить воно на бувшому татарському березi КiнськоП, i через те запорозьких пам'яток тут шукати нiчого, хоч пiсля зруйнування Сiчi запорожцi селилися i в цих мiсцях. Через три версти нижче устя КiнськоП в неП вливаКться зi степу рiчка Янчокрак, а ще три версти нижче - рiчка Карачокрак. Обидвi вони вiдомi з iсторiП походiв росiйського вiйська на Крим у XVIII столiттi, бо на цих рiчках, як i нд Кiнськiй, царська армiя завжди ставала табором на перепочинок. Тут же перепочивали й запорожцi, що брали участь у тих вiйнах. За устям Карачокраку рiчка Кiнськi Води повертаК в свою течiю на захiд i понад крутим берегом пiдходить до села Скельки, а далi, звужуючи Великий Луг, пiдступаК до устя балки Маячки й села того ж наймення. Вiд Маячки надбережнi гори iдуть знову на пiвдень, рiчка ж Кiнська тече прямо, наближаючись до Днiпра й лишаючи по лiву руку од себе широку низину, вкриту цiлою низкою озер та лиманiв, якi, напевно, були колись ПП водотокою. Понад сими озерами пiд горою легкать села: Златопiль, Павлiвка, Балки таЛизаветiвка, що були залюдненi вже пiсля зруйнування Сiчi. Далi Кiнська ще бiльше бере на пiвнiч i, проминувши мiстечко Благовiщенське та село, Iванiвське, входить у великi пiски, що високими кучугурами пiдступили до неП з лiвого боку i простяглися а^с до села Водяного на 18 верст. Пiски тут пересипаються з мiсця на-мiсце i ходять, як хвилi на морi, збiгаючись у чималi кучугури, порослi подекуди шелюгами. Мiсцевiсть, ця колись не була така мертва та пiскувата, бо в ямах помiж кучугурами iнодi трапляються ознаки перебування тут людини, а саме: черепки: з посуду, маслаки й мiднi гостряки вiд стрiл. Ще починаючи з Маячки, рiчка Кiнська, збираючи з Великого Лугу все бiльше протокiв Днiпра, дедалi ширшав i, добiгши до Благовiщенського, стаК вже широкою i дуже красивою рiчкою. За селом Iванiвським вона вiдкидаК од себе протоку Перебiй, а сама, маючи з лiвоП руки пiски, а з правоП - лiси Великого Лугу, сягаК урочища ПалiПвщини i тут впадаК в головну течiю Днiпра. Тiльки це сполучення КiнськоП з Днiпром ненадовго, бо через шiсть верст вона знову вiдмежовуКться од Днiпра на пiвдень i спочатку пiд назвою Перевал, а далi пiд власним найменням, добiгаК до села Водяного i вливаКться в лиман, з яким пiдходить до села Кам'янки (МалоП Знам'янки), щоб знову впасти в Днiпро бiля окопiв стародавнього урочища Кам'яний Затон. На сьому мiсцi й кiнчаКться Великий Луг i починаКться Базавлуг. Кам'яний Затон козаки знали з часiв iснування Запорозького Вiйська. Дехто гадаК, що саме тут було головне мiсто татарського ханства Самiс. За доби Запорожжя в цих мiсцях стояла татарська залога в митниця, щоб збирати мито з крамарiв, якi через Микитине та Кам'яний Затон Пздили до Криму. Ще пiзнiше, а саме року 1696-го, за указом Петра I, тут було споруджено фортецю на велику докуку запорожцям, якi ще ранiше вигнали татар iз цього мiсця i мали Затон своКю власнiстю. 1858 року, за свiдченням О. С. АфанасьКва-Чужбинського, тут, на засипанiй пiсками площi од перевозу через Днiпро до Кам'янки, багато траплялося орнаментiв од будинкiв бувшого колись мiста, а дiди в той час ще пам'ятали, що мiж кучугурами пiскiв були ознаки бруку, напiвзнесенi кам'янi огорожi та рiвчаки, викладенi каменем. "Пiсля бурi, - дише дослiдник, - ще й тепер на мiсцi городища зустрiчаються мiднi й золотi грошi та уламки золотих речей, i не так давно знайдено тут силу таких предметiв, та всi вони потрапили в непевнi руки". Року 1916-го оглядаючи Кам'яний Затон, я ледве мiг розпiзнати контури фортецi, збудованоП з наказу царя, настiльки ПП вали засипало пiсками. На пiвдень од Кам'яного Затону та села Кам'янки розлiгся Бiлозерський лиман, у який з пiвдня впадав село Велика Знам'янка, що вславилося своПми виноградниками та iншою садовиною. Ця мiсцевiсть вiдома ще з давнiших часiв, нiж Кам'яний Затон. Над Знам'янкою зводиться гора, що зветься Мамай Сурка, а бiля неП балка Мамайка. Збереглися оповiдання запорожцiв про це мiсце... Неначе пiд горою бiля Бiлозерського лиману було велике мiсто франкiв (генуезцiв) - Бiлозерка. Пiд час татарськоП руПни, коли на Бiлозерку напав хан, що здався МамаКм, Бiлозерська цариця покинула свiй маКток й перебралася за Днiпро, а Мамай, захопивши порожнi квартали, заснував тут свою столицю. Пiд час розкопок бiля ВеликоП Знам'янки знаходять речi скiфськоП й татарськоП доби. В глибинi Великого Лугу Вiд Хортицi й до села Кушугумiвки, що на схiдному березi Великий Луг тягнеться нешироким закутом, всього в двi-три версти од краю до краю. Тут ще нема чого боятися, щоб заблукати в нетрях, а проте i цей невеликий промiжок лугу оглянути пiшки неможливо, бо й на сiй вузькiй площi чимало покрутилося проток та озер. Од мiсця, де в Олександрiвську мiститься пристань, од Днiпра вiдбиваКться на схiд глибока рiчка Закутна, яка весняноП пори та i влiтку, вся заставлена берлинами. Через пiвверсти вiд устя Закутна, ввiбравши в себе протоки вiд рiчок Московки й Кушугуму, повертаК на пiвдень i тече чотири з половиною версти, маючи з правоП руки за пiвтори версти Днiпро, а з лiвоП за версту - Кушугум. Щодалi, то Закутна ширшаК й наприкiнцi переходить у лиман. Весь цей закуток Великого Лугу мiж Кушугумом, Закутною i Днiпром я памятаю ще з 70-х рокiв. У тi часи вiн був рясно вкритий добрим лiсом. Чимало тут навiть дуба. Закутна з ПП лиманом шумiли очеретами; повсюди безлiч дрiбних проток i ходити в ций мiсцях можливо було, тiльки роздягнувшись. Року 1916-го я застав у цьому кутку великi змiни: лiс дуже порiдшав, дуби зовсiм зникли, очерети щороку скошуються, i вони вже не виростають такi високi, як колись, i сам закуток утратив свiй первiсний вигляд i став для мешканцiв Олександрiвська мiсцем для прогулянок. Устя рiчки ЗакутноП поширене й поглиблене черпалкою, зветься Орiховою бухтою. З одного боку бухти стоять залiзничнi вагони та лежать накиданi бунти всякого вантажу й краму, а проте з другого боку ще збереглися велетнi-осокори по 15 сажнiв заввишки та зеленi верби. Вони купають у водi своП гнучкi вiти, нагадуючи про давню велич Великого Лугу. Вiдпливаючи якось уранцi 1916 року з Олександрiвська до Херсона пароплавом, саме пiд час сходу сонця, я, стоячи на палубi, прямо зачарувався краКвидом устя ЗакутноП, захищеного вербами та осокорами, острова Хортицi - стародавнього притулку запорожцiв, що проти пристанi розкинувся довгим високим кряжем, та широкоП пелени Днiпра, яка рожево-золотим килимом од вранiшньоП зорi простяглася на пiвнiч до похмурих скель Сагайдачного й на пiвдень до лiсiв Великого Лугу. Крiм цих рiчок, у сьому закутку Великого Лугу, а найбiльше поблизу Днiпра, лежить кiлька чималих озер. Униз вiд ОрiховоП бухти, майже до рiчки Бандури та й за нею, лiс на лiвому березi Днiпра майже вирубаний на дрова. Взагалi треба сказати, що дорожнеча палива в роки свiтовоП вiйни дуже спричинилася до знищення Великого Лугу. На версту вiд устя рiчки НижньоП Хортицi од Днiпра лiворуч витiкаК рiчка Бандура. Пробiгши плавно пiвверсти, вона подiляКться на двi протоки, з яких одна, дуже кривуляючи обiруч, простуК впоперек Великим Лугом i за пiвтори версти, нижче Закутного лиману, сполучаКться з Кушугумом; друга, повернувши на пiвдень, зливаКться з рiчкою Домахою, що вийшла з Днiпра на двi версти нижче Бандури, проти острова Розумовського, i теж впадаК в Кушугум. Ще на двi версти нижче з-за острова Розумовського в лiвий бiк Днiпра витiкаК рiчка Мiрошник, що, перетнувши Великий Луг упоперек, упадаК в Кушугум двома протоками: однiКю - нижче села Балабине, а другою - вище Кушугумiвки, де станцiя СевастопольськоП залiзницi Кушугум. Увесь сей куток Великого Лугу, починаючи вiд Закутного лиману й до рiчки Мiрошника, надзвичайно порiзаний протоками. Окремi протоки, випливши з бiльшоП рiчки й пробiгшим невелику вiдстань, кiнчаються болотом або озером. Через те перейти впоперек Лугом од Днiпра або до Балабиного чи Кушугумiвки ще в вiсiмдесятi роки було зовсiм неможливо - хоч i недалеко впорядковано шлях на Балабине, хоча в повiдь його заливаК. Лiси в сiй частинi Лугу збереглися дещо краще, нiж у горiйшнiй. Схiдний край цiКП плавнi нижчий вiд захiдного, i його надовше заливаК весняна вода. Хоч як важко майже до осенi переходити через усi горiшнi плавнi пiшки, та зате легко досягти Пх човном. Коли комусь треба перебратися з Розумiвки в Балабине або Кушугум iвку, то замiсть того, щоб Пхати Днiпром до Олександрiвська, а звiдтiля залiзницею до станцiП Кушугум i зробити понад 20 верст; можна з Днiпра дiстатися туди ж рiчками: Бандурою, Домахою й Мiрошником (всього три-чотири версти). Можна пропливти i вздовж усього горiшнього кутка Великого Лугу, бо всi рiчки сполученi одна з одною. Для сього треба перебратися Днiпром у З-кутну, а доПхавши до лиману, повернути в Кушугум та, пропливши до рiчки Бандури, запливти в Домаху, а з неП - в Мiрошник; останньою ж рiчкою можна знову повернути в Днiпро, або до села Кушугумiвки. Iз озер у сьому закутку Великого Лугу найпомiтнiше Орiхове, яке лежить трохи вище сила Балабиного. Зветься воно так, що в ньому росте багато водяних горiхiв. На вигляд вони схожi на бараболю, але з корiнцями, як у цибулi. Џдять Пх печеними й вареними. Озер же з назвою "Орiхове" у Великому Лузi не одне, i в них горiхи водяться ще й досi. Озера горiшнього кутка (а Пх чимало) дiстали здебiльшого назви за прiзвищами тих запорожцiв, що осiли бiля них на грядах (сухих мiсцях) пiсля знищення Сiчi, як, скажiмо: Тригубiвське, Цимбалове, Сухинине, Тарасiвське, Бережнiвське, Кононове та iншi. Коли запорожцi, що до зруйнування Сiчi сидiли зимiвниками навколо Великого Лугу по болотах та байраках, довiдавшись пiсля падiння Сiчi, що Пхнi грунти помежованi вже на панiв i що Пхнi дiти будуть крiпаками, вони кидали своП хати й переходили у Великий Луг, сподiваючись, що там Пх не знайдуть, але пани дiсталися й туди, а позаяк запорожцi нi за що не хотiли визнавати себе крiпаками, то землевласники погодилися й на те, щоб вiддати сухi гряди Великого Лугу, де вже запорожцi поставили собi хати, Пм же - в оренду за невеликi грошi, i старi дiди доживали там вiку, рибалячи, доглядаючи бджiл. За прiзвищами тих дiдiв околишнi селяни й почали називати рiчки, озера, гряди або урочища. Проте збереглися ще у Великому Лузi й стародавнi назви, як, наприклад: Кушугум, озеро Лукновате (що поросло лукном, себто куширем та iншою водяною рослиною), рiчка Домаха тощо. За Кушугумiвкою Великий Луг починаК розширюватися й проти устя з лiвого боку рiчки Янчокраку сягаК найбiльшоП ширини - 20 верст. У горiшньому кутку широкоП частини Лугу треба оглянути цiлу купу озер, що звуться Лебедовими. Всiх Пх п'ять. Найбiльше з них тягнеться на пiвтори версти. Лежать вони неподалiк Кушугумiвки мiж рiчками Бистриком та Кушугумом, оточенi вогкою низиною, вкритою безмежними очеретами, а помiж озерами росте рясна дiброва. Це дуже притаманний закуток Великого Лугу, що був колись притулком довгошиПх лебедiв. Тепер цю птицю в сих краях i не згадують, бо на лебедових озерах нинi плавають лише дикi качки та чайки-риболови. Не набагато нижче Лебедових лежать два озера, що звуться Кривими. Перше з них являК собою неначе затоку Днiпра й, одбившись од нього версти за двi вище Крутоярського острова, заходить у глибину плавнi кiлькома колiнами на три з половиною версти. Ушир це озеро маК всього вiд кiлькох десяткiв до пiвтораста сажнiв. Друге Криве озеро лежить на двi версти нижче першого i сполучаКться з ним маленькою протокою. Воно кутасте i схоже на чотири пальцi руки, де кожен палець у версту довжини, i сягаК те озеро не менше, як пiвтори квадратовоП версти. Вище першого Кривого озера, мiж Днiпром та рiчкою Бистрик, проти маКтку пана Мiклашевського лежить урочище Печище, помилково зазначене на триверстнiй картi генерального штабу "Кичище". Вiд Днiпра воно захищене добрим лiсом, iз боку ж Бистрика - вiдкрите. Це доволi висока гряда, на якiй помiтнi ознаки хат i перебування людей. Можливо, що тут були запорозькi заводи. Старi рибалки оповiдають, що "тут було запорозьке кишло", себто постiйне зборище, але не Сiч, бо руПни всiх сiчей нащадки запорожцiв звуть городищами. Недалеко вiд Лебедових озер, як чув Я. П. Новицький од дiдiв Стогнiя у Краснокутiвцi та Чорновола у Кушугумiвцi, на двох височенних, гiллястих дубах запорожцi робили башти, а на тих баштах, коли треба було скликати козакiв, запалювали вогонь. Очевидячки, це були запорозькi "хвигури". "Баштовi дуби, - казав дiд Чорновiл, - були бiля озера Лебедового, а далi верст на шiсть - на Великiй грядi, що вiд межi пана Попова, бiля Кучугур. На цих дубах, кажуть, запорожцi становили якiсь високi башти, а на них викидали вогонь, щоб скликати козакiв нiчноП доби. Бiля дубiв, кажуть, жила цiла бурса козакiв. Оце як прийде звiстка яка вiд кошового, або повертаються козаки з роз'Пзду, то й скликають товариство, щоб розказать, що бачили й чули. Побiля дубiв, кажуть, лежав битий шлях через Великий Луг, там, де слобода Янчокрак, через Кiнську був татарський мiст, одбитий козаками". Це оповiдання доводить, як Великий Луг - ця укрита лiсом од степу низина - мала з ним зв'язок, а через степ i з Сiччю. Тим зв'язком було свiтлове гасло. I Великого Лугу, який рiчкою Кiнською межувався з татарськими землями, запорожцi нiколи не лишали без оборони, а держали в ньому "цiлi бурси", себто вiддiли свого вiйська (залоги). Щодо битого шляху впродовж усього Великого Лугу, то, певно, ним Пздили тiльки взимку, коли рiчку вкривала крига. Лiтом же навряд чи те було можливе, та й яка потреба тодi в такiй дорозi, бо з пiвночi й пiвдня Великого Лугу текли глибокi рiчки Днiпро та Кiнська, перевозити вантажi ними далеко зручнiше, нiж на возах пущами плавнiв. Але про цей шлях посвiдчують два оповiдачi, допитанi добродiКм Новицьким, та й менi самому доводилося про це чути. Дiд Стогнiй казав: "Од тих (баштових) дубiв шлях, кажуть, iшов плавнею скрiзь до Кучугур i далi - де тiльки жило Запорозьке Вiйсько, аж до Микитиного перевозу". Вiн пояснюК навiть, коли зник той шлях: "як зруйнували Запорожжя - дуби ще довго стояли, а шлях зарiс травою й лiсом". Нижче Кривого озера понад Днiпром, проти ЛисоП Гори, аж до рiчки Лопушки, що нижче села Бiленького, на 12 верст простягся добрий лiс, порiзаний упоперек рiчками Здурмiвка, Музурман та Клокушка. Всi цi рiчки дуже дрiбнi й пiд суху осiнь ними плавати можна не скрiзь. Опрiч рiчок, тут кiлька довгих заток iз Днiпра й чимало озер, iз яких найбiльше - Розсоховате, що взяло пiд себе найменше квадратову версту. На тiй великiй площi плавнi було багато урочищ. Над рiчкою Лопушкою за п'ять верст од Днiпра й острова Тарабоша мiститься стародавнК городище. Воно маК навкруги 760 крокiв, але по всьому знать, що багато з того городища змито Днiпром i що колись воно було далеко бiльше. Розкинувшись серед дикоП пущi, городище оточене з усiх бокiв низиною i вербами, шелюгами, очеретами, озерами та болотами, а проте бугор пiд самiсiньким городищем iз глини. Це переконуК мене в тому, що той бугор, на якому помiтнi стародавнi окопи, був колись частиною правого берега Днiпра, i його вiдмило видно так само, як i старе Городище проти слободи Капулiвки (БаторiКва Сiч). Зважаючи на те, що це знайдене Я. П. Новицьким городище найлiпше закрите вiд берегiв, треба гадати, що на ньому була найдавнiша Запорозька Сiч у тi часи, коли Вiйсько Запорозьке не мало сили змагатись iз татарами й мусило ховатись од них, як, скажiмо, ховалися року 1557-го. Цiкавi оповiдання про це городище записано у селi Бiленькому вiд дiда Пазюка року 1887-го. "В плавнях Попова К городище, котре ми звемо Великим, а на п'ять верст далi, а плавнях Бродського, - Мале. На обох городищах жили колись турки, а потiм запорожцi, бо й досi в землi находять багато людських голiв та кiстякiв. До великоП води в сорок п'ятому роцi (1845) Велике Городище було довге й широке, а тепер його й чвертi немаК - знесло водою. Щогоду, як прибуваК весною вода, воно стоПть мов острiв. Тут люди знаходили черепки з посуду, маленькi горщики, а год двадцять назад чоловiк викопав невеличку мiдну вазу. Викопав та й продав шинкаревi. Находили тут i грошi срiбнi, тоненькi та довгi. За старих годiв найшов i я раз шагiв зо три мiдних, а мiж ними один з хрестом посерединi (грошi часiв польського короля Жигмонта III). У тридцятих роках (1830) коло Великого Городища i в плавнях Матлаша жило багато польських утiкачiв. Тодi люди тiкали вiд лютих панiв, а найбiльше - вiд лютих при-кащикiв, котрi знущались над ними. Тiкали по одному, тiкали й сiмействами. Тут були лiси, очерети й терни несходженi, а в тих пущах були Пхнi куренi й землянки. Утiкачi i всяка бурлачня жили тут лiто й зиму. Як випаде, було, холодна зима, то баби з дiтьми, було, i просяться до людей у слободу (Бiленьку), а мужики так i пропадали надворi. Розведуть, було, огонь та й грiються день i нiч. Тут утiкачi жили, тут дiти родились i женились. В слободу не показувались - боялись. Був у них i свiй пiп iз утiкачiв. Було, як жене iнший сина, або даК замiж дочку, то й кличуть того попа. Вiн обведе молодих кругом дуба тричi, проспiва "отче наш" - от i все вiнчання!.." От як жила воля у Великому Лузi пiввiку пiсля зруйнування Сiчi. Оглядаючи Великий Луг року 1916-го, я не змiг побувати на лугових городищах, але бачився з одним давнiм знайомим орендатором пана Мiклашевського - Коробцевим, що живе у селi Бiленькому. На моК запитання про городище вiн менi розповiв: "Я часто ходю на полювання побiля рiчок Лопушки та Змiйки. Мiсцевiсть там дуже дика. Знаю обидва давнi городища, на них збiгаються зайцi та лисицi пiд час повiдi. Велике Городище од рiчки Лопушки за пiвверсти на схiд, а Мале, мiж Змiйкою та Лопушкою, - за п'ять верст од першого". Таким чином, обидва стародавнi городища ще iснують, i Пх можливо бачити й у нашi часи. На площi Великого Лугу, що мiж Днiпром, Кривим озером, Лопушкою та рiчкою Кушугумом, що вийшла нижче Лебедових озер iз Кушугума, доживало вiку чимало запорожцiв. Дiд Джигир у розмовi з Я. П. Новицьким так схарактеризував Пх: "Як почали дiлити землю панам та пiд слободи, то перше порiзали степи на правому боцi Днiпра, а потiм - i на лiвому. На правому боцi, пiд Лисою Горою, жили запорожцi - Джерелiвський, Кавунник i Посунько. Добре було Пм там жити, а як почули, що степ став панським, - взяли й перебрались у Великий Луг. Тут вони й вiку дожили. Деякi запорожцi жили бiльше ста год на свiтi i були такi мiж ними великi характерники. Джерелiвський сам кував рушницi i вмiв заговорювати Пх. Великий стрiлець вiн був i не боявся нi тучi, нi грому: йому дикий жеребець вухо вiдкусив, i якби не злiз на дерево, то й носа не було б! Капканами ловив всякого звiра; а то раз як налiзло десяткiв пiвтора вовкiв в капкани, - взяли й затягли Пх в Днiпро. Джерелiвський завжди охоче давав притулок всiм запорожцям, що пiсля зруйнування Сiчi не пiшли на Дунай i лишилися без притулку. Прийдуть до нього та й просяться: "Пусти, дiду, спочить!" - "Спочивайте, добрi люди!" - ГодуК Пх день, годуК два, годуК й бiльше, а вони все спочивають. Було, пошле хлопця: "Бiжи, хлопку, подивись, що бурлаки роблять!" Вернеться хлопець, дiд i питаК: "А що?" - "Вошi б'ють!" - "Ну, ще, каже, - будуть жить". Через день, другий уп'ять посилаК: "А що тепер роблять?.." "Латаються!" - "Ну, тепер, - каже, - скоро пiдуть"... Так на його мову й виходило: облатаються, подякують та и iдуть з богом". Жили ще запорожцi Канцибери: Пх було три брати. Силачi були великi. Один з них жив з сiмейством, мав велику хату, а бiля його кишла було i запорозьке кладовище. Тепер того кишла й кладовища не зосталось i слiду, - змив Днiпро. Грошовитi люди були Канцибери... Було, йдуть у шинок (в село Бiленьке), а за ними народ так i хиле. Викотять бочку горiлки - давай гулять... Нагуляються, наспiваються досхочу, заплатять шинкаревi - i гайда додому. Жонатий Канцибера був великий галдовник (чарiвник) - загалдував своП грошi, i Пх нiхто не вiзьме". Iнший оповiдач - дiд Орел про урочище Канциберiвщина й озеро Канциберiвське так розказував: "Там жив характерник Канцибера, а тепер людей лякають чорти. Колись там така пуща була, така росла палома (висока трава), що й не просунешся. Там, кажуть, колись кричало, реготало i вило на всю плавню". На схiдному боцi рiчки Лопушки, що впадала в Кiнську, проти села Маячки, розкинулось багато озер, а з них найбiльше, рахуючи згори: Царград, Глибоке, Довге, Криве (це вже вкотре?), Розкопанка, Глухе, Осикове, Бiлоцерков-не, Орлове, Рiчище, Прошесь, Тихе, Волове, знову Криве та Бабине, прозване так через те, що на ньому збиралися баби (пелiкани). Опрiч озер, понад Кiнською йшли лимани: Холодний, Дурний, Буроватий, Скелюватий, Крутоватий та iншi. Багато ще й зараз по цих озерах та лиманах риби та дикоП птицi, але найбiльш цiкаве в сiй частинi Великого Лугу урочище Кучугури. Простяглеся воно серед плавнi високим, пiскуватим кряжем, почавшись бiля залiзничноП станцiП ПоповоП на пiвнiч, за вiсiм верст, - до озера Довгого i навiть далi за нього. На сьому мiсцi неодмiнно iснувало колись велике мiсто, бо ще за часiв НовоП Сiчi помiж кучугурами було чимало мармурових стiн i пiдмуркiв, а цегли - то скiльки хочеш. Про це збереглися й документи в архiвах останньоП Сiчi. Пiд час спорудження ОлександрiвськоП фортецi, росiй-. ський генерал хотiв брати з Кучугури цеглу та мармур, але Кiш Запорозький рiшуче проти того виступив; не дозволив вивозити камiнь i написав генераловi, що Вiйсько Запорозьке давно знаК про руПни у Великому Лузi давнього городища i маК думку, як тiльки скiнчиться тогочасна вiйна (1769 - 1774 pp.), збудувати з мармуру та iншого матерiалу, що К на руПнах мiста, нову та велику церкву в Сiчi. Ця оборона запорожцями своПх прав на Великий Луг була зарахована вiйську, як змагання з царською владою, й нiколи не пробачалася. Досi тi руПни давнього мiста почасти вже використанi помiщиками для будiвництва своПх економiй, почасти ж Пх позаносило пiсками. Нiхто докладно не дослiджував Кучугур, i через те понинi не вiдомо, якому народовi належало те мiсто. Народнi перекази приписують його туркам; на мою ж думку, запорожцi на початку XVI столiття не могли застати у Великому Лузi такого значного турецького мiста, i коли б i застали, то не зумiли б одвоювати його, тому руПни на Кучугурах треба вважати за сплюндроване татарами генуезьке мiсто, як i на Бiлозерцi. Дiд Джерелiвський подав такi вiдомостi про се урочище: "У Великому Лузi насупроти слободи Василiвки Ксть кучугури, а помiж ними глибокi ями (напевне, там повикопували пiдмурки давнiх будинкiв). Цi кучугури, такi високi та крутi, що не всякий на них i зiйде; а ями глибокi й заросли дерезою (колючi кущi з червоними ягiдками), кущами та хмелем, що не видно й дна. Страшно там: звiр живе всякий i виховуються злодiП та душогуби. Як жили запорожцi у Великому Лузi, то тут було Пх кишло. У сьому мiсцi нiяка б сила не звоювала вiйська. Кучуруги Ксть i ближче бiля слободи ПiдстепноП, де кiнчаються плавнi пана Попова i починаються Канкрiнськi. I тут невилазнi урочища, i тут жили запорожцi. Бiля цих кучугур, на Канкрiнськiй землi, був якийсь турецький город, бо багато знайдено цегли й камiння з фундаменту. Цегла мiцна, як камiнь. Щоб не затопляла весняна вода, турки насипали високi могили по плавнях i становили по них цегловi двiрцi. Срiбнi грошi, мов риб'яча луска, i невеличкi мiднi находять люди i тепер. Ще недавно в цих могилах викопували чавуннi турецькi казани i якiсь мiднi труби. Казали й тепер вони Ксть у пiдстепнянських людей. Вони широкi i мiлкi, так що з кожного можна нагодувати чоловiк десять-п'ятнадцять". Чому ж так сталося - на мiсцi стародавнiх мiст тепер пiскуватi кучугури? Для мене цiлком зрозумiло: мешканцi мiст вирубали навколо себе лiс на будову й на дрова, а позаяк грунт на Великому Лузi пiскуватий, то вiтри з часом i позаносили мiста. Найлегше пiд'Пхати до Кучугур од залiзничноП станцiП ПоповоП човном, Кiнською, а далi рiчкою Кривою. Я був на Кучугурах року 1882-го i можу ствердити слова дiда Джерелiвського: "Сумно на Кучугурах i страшно" - я не змiг примусити себе, щоб зайти в Кучугури глибше, як сажнiв на сто: вони ж упоперек мають бiльше двох верст. Коли спуститися з кучугури в яму, виднокiл так зменшуКться, що бачиш тiльки небо та перед очима кущi; коли ж вилiзеш на кучугуру, то тiльки й уздрiКш навкруги безкраП ряди таких-от кучугур, на яких ноги грузнуть у пiсках, а вбрання зачiпаКться за кущi. У цих кучугурах ще довго матимуть притулок вовки та лисицi. На схiд од рiчки Лопушки й до Верхньотарасiвського перевозу вздовж Днiпра тягнеться добрий лiс. Од перевозу, впоперек Великого Лугу, що звузився до 12 верст, iдуть два шляхи: один - до Струкiвського хутора та села Балок, а другий - до села Благовiщенського, що на Кiнськiй. Цими шляхами дуже цiкаво подорожувати, бо вони обминають чимало озер та переходять багато рiчок. Проте доброго лiсу понад шляхом вже мало. Iз рiчок та озер, що розташованi на площi, обмеженiй на пiвночi Днiпром, на сходi рiчкою Лопушкою, на пiвднi Кiнською i на заходi - шляхами, найпримiтнiшi: рiчка Митрик, що тече з Днiпра в озеро Пiскувате, пригортаючи до себе й одштовхуючи геть безлiч проток; рiчка Змiйка, що вибiгла з Днiпра, справдi неначе гадючка, плутаКться в плавнi, переходячи повз декiлька озер i, врештi, серед плавнi впадаК в лиман Семеновий. Далi Змiйка й Митрик, переснувавшись i дiставши назву Плетенихи, вливаються до КiнськоП. Ближче до цiКП рiчки течуть: ЗакопаПчка, Кривий Бакай, Санчина та Масюкова. Iз озер тут найбiльшi: Копилове, Плоське, Орiхове (друге), Куширувате, Близнецi, Карасевате, Пiскувате, Семенiв лиман, Гнилий лиман, Довгеньке, Клинувате, Котове, Попове та Затони: Верхнiй i Нижнiй. Опрiч цих великих озер, по всiй плавнi розкидано кiлька сот дрiбнiших, здебiльшого сполучених iз рiчками-протоками. Ся частина плавнi найдужче волога, найбiльш порiзана протоками, й у нiй найлегше заблудити. По сiй плавнi теж чимало запорожцiв доживало свого вiку й од сучасних рибалок ще можна почути чимало про них оповiдань. Далi, на схiд од Верхньотатарського шляху та рiчки Плетенихи, Великий Луг хутко звужуКться й перекидаКться на правий бiк Днiпра; на лiвому ж боцi з Днiпра в Кiнську витiкаК ще тiльки одна рiчка Прогнои; озер же хоч i багато, та вони не сполученi помiж себе протоками, i через те важко оглядати сю частину плавнiв. Найзахiднiший куток лiвобережноП частини Великого Лугу - одне з найчарiвнiших мiсць. Рiчка Кiнська, що розбилася тут на кiлька проток, порiзала його на п'ять островiв, порослих добрим та величним лiсом. На островi, що найбiльший, лежить двоК великих озер: Загинайко та Царград, а нижче, бiля самiсiнького Днiпра, вiдрiзанi од плавнi Рiчищем, лежить три острови Томакiвських iз рибними заводями. КiнчаКться ця частина Великого Лугу урочищем ПалiПвщина. За народним переказом, тут жив один iз видатних козакiв Семен Палiй. Звiдсiля вiн вийшов на заклик польського короля Яна Собеського року 1681-го на УкраПну й почав на Фастiвщинi поновлювати винищене пiд час ВеликоП РуПни козацтво. Мiцно осiвши у Фастовi, Палiй усе своК життя зброКю обстоював права козакiв i взагалi украПнського народу. I в людськiй пам'ятi вiн залишився й досi, як певний лицар i оборонець народний. Урочище ПалiПвщина й недалека вiд неП, за чотири версти через Днiпро, - Сiркiвка - дорогi пам'ятки про двох великих синiв Запорожжя. Гарно й затишно в ПалiПвщинi, й рибалки показують навiть скелю, де любив сидiти Палiй. У тiй частинi Великого Лугу, що перекинулася на правий бiк Днiпра, найширший куток проти Томакiвського городища (бiля 8 верст), а найвужчий (2 1/2 версти) саме проти Сiркiвки. З озер, починаючи зi сходу, тут найбiльшi: Кругле, Головате, Лопуховате, Савка, Орiхове, Рогозовате, Пiскувате та цiлi десятки лиманiв у бiк Нiкополя. Рiчки всього цього кутка: Бугай, Тарас, Джуган, Ревун, Рiчище та Цимбал далеко ширшi й прудкiшi, нiж рiчки пiвдня Великого Лугу. Тут же, в серединi Лугу, найкраще збереглися лiси. Саме проти ПалiПвщини лежить понад Днiпром урочище, що зветься Велика Пуща. Такого лiсу, як був у нiй ще року 1883-го, не вiдшукати по всьому Великому Лугу. Величезнi, в чотири обхвати, дуби з розлогим гiллям, що могло б захистити вiд дощу цiлий курiнь запорожцiв; височеннi, в 15 сажнiв, - осокори, лапастi клени, стрункi ясени, здаКться, шикувались один перед одним, вихваляючись, хто темнiше заступаК землю од сонця, а грушi, кислицi та шовковицi сперечалися мiж собою, хто ряснiше засипле землю плодами. Тяглася Велика Пуща вiд устя КiнськоП п'ять верст на схiд, до протоки Куми, та стiльки ж на захiд, переходячи за устя Перевал; упоперек же вона мала вiд пiвтора до чотирьох верст. Року 1916-го, пливучи вздовж ВеликоП Пущi пароплавом, я вже не бачив нi дубiв, нi iншого твердого дерева, а взагалi у Великiй Пущi лiс був високий i чи не найкращий у всьому Лузi. Невеликий шматок сiКП пущi, проти Томакiвських островiв та устя Рiчища, вiдрiзано найкрасивiшою, здаКться, на всьому Днiпрi протокою, що зветься Днiприщем. ЛУГ БАЗАВЛУГ За Микитиним Рогом, або Нiкополем, розлягаКться Базавлуг. Днiпро тут викидаК iз себе чимало води праворуч рiчкою Лапинкою, а сам, звужений, пробiгши три версти до Кам'яного Затону, починаК виробляти великi колеса i дедалi дужче схилятися на пiвдень. За Кам'яним Затоном iз Днiпра лiворуч знову витiкаК Кiнська i, прямуючи на пiвдень, одразу розширюК Днiпрову долину мiж Лапинкою й Кiнською на 15 верст. Року 1916-го я побачив, що тут рiчку Кiнську перегачено кам'яною греблею, щоб утримати бiльше води у Днiпрi, та вона не хоче скорятися iнженерам i, обминаючи греблю, тече таки своПм давнiм рiчищем. Весь час, доки пароплав рухаКться до рiчки Павлюка, що вiдбиваКться од Днiпра на 12-й верстi нижче Нiкополя, з нього вряди-годи видно високий правий берег Днiпра з Нiкополем, селом Лапинкою й iншими населеними пунктами, де Днiпро круто повертаК на пiвдень, iз-помiж високих осокорiв визираК лiвий берег iз горами Мамай-Сурки. Перед Павлюком Днiпро вже розмежований на двi великi протоки, а мiж ними лежить помiтний острiв Братан; проти витоки Павлюка розташувався острiв Сулима з руПнами стародавнього городища. Саме в сьому кутку Великого Лугу сполученi ймення двох безталанних украПнських гетьманiв Сулими й Павлюка, що в роках 1635-му та 1637-му пiдняли iз запорожцями повстання проти польськоП шляхти й обоК загинули у Варшавi од рук катiв. РуПни на островi Сулимi зовсiм ще не дослiдженi - не вiдомо навiть, до якоП доби вони належ