ать. На пiвдень та схiд вiд острова Сулими, мiж Днiпром та Кiнською, розляглася чимала площа Великого Лугу. Рiчка Кiнська, обминувши пiски Кам'яного Затону та Бiлозерський лиман, пiдходить до села Знам'янки i, пробiгши попiд горами Мамай-Сурки, повертаК на захiд, а за 20 верст пiсля виходу до Днiпра, бiля урочища Карай-Дубина, знову зливаКться з Днiпром. Весь закут, який лишився мiж Днiпром та Кiнською, 20 верст завдовжки та до 8 впоперек, незважаючи на близьке сусiдство колись татарських мiст, що були в Кам'яному Затонi та за Бiлозерським лиманом, iз давнiх-давен належали запорожцям, як i решта Великого Лугу. Пiвнiчна частина сього кутка майже цiлком знiвечена: лiси вирубанi, там лише очерет i шелюг; i недалеко той час, коли плавнi на рiчках Мельничисi та Лебедисi перетворяться на такi ж пiскуватi кучугури, якi розляглися на мiсцi Кам'яного Затону. Середня частина сiКП площi, до рiчок Сурицi й Чайки, збереглася трохи краще. Вона ще вкрита лiсом та озерами: там багато заток од рiчки КiнськоП. Тут кiлька озер iз назвою - ЗакутнК, озеро Пiскувате, Глибоке, Хрящувате. Лозовате, Кваша, Бiдне тощо. Пробратися впоперек плавнi, помiж тими озерами, просто неможливо - вся площа геть заросла очеретом та лозою. У цей озерний край iз Днiпра тече рiчка Лебедиха i, вiдрiзавши острiв десь версти на три завдовжки та двi завширшки, знову впадаК в Днiпро. Цей острiв, названий на картi - триверстцi Степакове, за часiв Запорожжя мав ймення вiд рiчки Лебедихи. З iсторiП вiн знаний тим, що року 1679-го велике турецьке й татарське вiйсько, загрожуючи Сiчi, наблизилося аж до рiчки Базавлука; тодi славний кошовий запорозький Iван Сiрко, виступивши зi своПм товариством назустрiч ворогам i не маючи надiП здолати туркiв, перевiз на сей острiв iз Чортомлика сiчову канцелярiю з усiма козацькими скарбами та церквою. А коли турки, побачивши на сiм боцi Базавлука хоробре Запорозьке Вiйсько, не наважалися на нього напасти, то Кiш Запорозький знову полишив Лебедиху та й вернувся до ЧортомлицькоП Сiчi. Крайнiй, мiж рiчкою Лебедихою та Кiнською закуток плавнi весь порiзаний озерами, протоками й затоками. Мiж озерами одне маК назву Лебедеве. Мабуть, ця мiсцина була найбiльш укохана лебедями. Тут безлiч островiв, якi з давнини вславилися своПми пасовиськами. Серед них найвидат-нiшi: Хмельницький та Кiнський, за якi запорожцi часто змагалися з татарами. Про них Я. П. Новицький записав цiкаве оповiдання: "Як гетьманував над козаками Хмельницький, то вище урочища Карай-Дубини, з правого берега КiнськоП, була i його плавня. Бiля Карай-Дубини був перевiз, були й броди козацькi, де з турецького берега переганяли коней цiлими табунами. У Хмельницькiй плавнi паслась, кажуть, така сила коней, що нiхто Пм щоту не знав. Сюди Пх гнали з Туреччини. Як пiд добру ласку, то козаки не брали за се грошей iз татар i ногайцiв, бо й самi пасли коней на Пх сумiжнiй землi. У ТаврiП, бiля урочища Мамай-Сурки, жив турецький (татарський) хан Мамай. Дуже лютий був собака, i таке ж кляте було i його вiйсько. Спуску не давав нi запорожцям, нi чумакам: де пiйма, там Пм i амiнь. А в Сiчi був кошовий Сiрко. Давай Мамай загравати з Сiрком... Раз пiймав запорожця, зняв з голови волосся iз шкурою й пустив: "Iди, - каже, - до свого Сiрка та скажи, що я йому хвоста увiрву". Кошовий Сiрко, як почув се, так i скипiв... Сiв на коня та як свиснув, як свиснув! Збiглися запорожцi. "Ану-те, - каже, - хлопцi, сiдлайте коней та махнем до Мамая в гостi". Посiдали козаки на коней i подалися. Мамай зiбрав вiйсько й вискочив навстрiч. Сiрко до нього: "Ну, - каже, - попробуКм, хто кому хвоста увiрве!" - i давай кошматить... Побили Мамая, побили його вiйсько, забрали добро - i були такi..." Нижче Лебедихи, в урочищi Карай-Дубини, Днiпро пiдступаК до самiсiньких гiр лiвого берега й знову вбираК в себе Кiнську. КраКвид на село й гори Карай-Дубини найкращий, здаКться, на Базавлузi, а напроти села Карай-Дубини на правому березi Днiпра, в урочищi Петрiвщина, йому додаК краси, хоча й молодий, але рясний лiс. Через двi версти Кiнська знову випручалась з обiймiв Днiпра, але ненадовго, бо, вiдмежувавши з лiвоП руки острiв Погряничний, вона вже вливаКться в Днiпро. Нижче сього острова, пiд горою лiвого берега, притулилося село Ушвалка, а нижче нього, теж над Днiпром - Бабине. Звiдсiля Днiпро повертаК на захiд i кiлькома колiнами наближаКться до пiвденного краю лиману Великi Води, поКднавшись на двi версти нижче з устям Базавлугу. Лiс на нижньому кiнцi Базавлугу дуже винищено й на мiсцi колишнiх пущ i непроглядних нетрiв нинi хлiбороби любiсiнько викохують капусту, i якось дивно бачити помiж очеретами та осокою грядки огородини i тут же, мiж капустою, довгоногу чаплю, що, стоячи на однiй нозi, неначе сумуК за минулим привiллям цих мiсць. Щоб не заблукатись усерединi Базавлугу, треба знову вертатися до Нiкополя й починати огляд iз нього, йдучи правим берегом. Рiчка Лапинка, вiдбившись од Днiпра зараз же за лiсом, рухаКться на захiд, беручи трохи на пiвнiч. Понад нею, степом, тягнеться високий кряж, рясно засiяний могилами. За часiв Запорожжя берегами Лапинки густо скрiзь стояли в довжиках запорозькi зимiвники. Мiсцевiсть ся була завжди забезпечена вiд татарських наскокiв, i через те тут були найзаможнiшi козацькi сиднi. Нинi понад сiКю рiчкою на 12 верст щiльно розташувалися великi села: Сулицьке-Лиманське, Лапинка та iншi, що облягають Нiкополь. Кряжем, понад сими селами, пролягаК два шляхи: один стародавнiй, що ще за часiв ЗапорозькоП влади простягався iз ЧортомлицькоП та ПокровськоП Сiчi на Микитин Рiг та у Крим; другий - залiзничний, Катерининська залiзниця. Iз старого шляху видно, як на долонi, майже весь Базав-луг iз його лiсами, рiчками, озерами; iз залiзницi ж, на жаль, нiчого не побачиш, бо вона лежить iз пiвнiчного боку кряжу. З нього можна загледiти лише розлогi степи й, сидячи в поПздi, навiть важко уявити собi, що за якихось три версти вiд тебе мiститься така божа краса, як Базавлуг. Пробiгши пiд горою всього пiвтори версти, Лапинка вiдкинула од себе рiчку Шарай, що подалась упродовж Днiпра й зливаКться з ним проти острова Братана. За п'ять верст нижче сього шара Лапинка випускаК iз себе цiлу низку дрiбних рiчок i проток: Велику Скажену, Малу Скажену та Бистрик. Тi рiчки подiляються ще на дрiбнiшi протоки й укривають сей куток Базавлуга струмками, наче павутинням. Нарештi проти села НеплюКве останнi води Лапинки подiляються на двi рiчки Бакай та Коканю, якi, обiгнувши другою кiлька верст, круто повертають на пiвдень i впадають у Сулицький лиман, а вийшовши з нього пiд одною назвою - Бакай, прямують на сполучення iз степовою рiчкою Чортомлик. Бистрик та Скаженi, вийшовши з Лапинки, зазнають на своКму шляху чимало змiн: Бистрик, одбившись вiд Лапинки, тече побiля озера Коровчиного та Кочкуватого, далi перепливаК озеро Свиняче море i впадаК у Бакай; рiчки ж Скаженi, сполучившись за двi версти вiд Лапинки, знову розливаються вже на чотири витоки: Ткачеву, Цаврину, Гнилу та Грузьку, якi прямують до устя Чортомлика, перетворивши сю степову рiчку на широкий i довгий лиман. З озер у цьому кутку Базавлуга найпримiтнiшi: Пiскувате, Кремсо, Василеве, Великий Лиман на урочищi Муро-вому й нарештi - Рачне мiж рiчками Скарбною та Павлюком. Перша iз сих рiчок вийшла iз Днiпра проти острова Братана, а Павлюк нижче урочища Криве Колiно, проти острова Сулими. Обидвi вони бiжать до устя Чортомлика i, злившись тут iз БакаКм та цiлою павутиною дрiбних рiчок, утворюють невеликий лиман, серед якого напроти Чортомлицького рогу та слободи Капулiвки, лежить невеликий, але славний в iсторiП Запорожжя острiв Базавлуцький, що тепер зветься Городищем через те, що на ньому збереглися руПни ЗапорозькоП Сiчi. Першi iсторичнi вiдомостi про цей острiв маКмо року 1594-го. Тодi римський папа та нiмецький цiсар воювали з Туреччиною. I, шукаючи собi спiльникiв, направили своПх послiв до запорожцiв. Цiсарський посланець Ерiх Лясота, що залишив про цю подорож записки, знайшов Запорозьку Сiч на островi Базавлуцькому. Вiн уже був дуже пiдмитий водами СкарбноП, ПiдпiльноП та Павлюка i на той час мав невелику площу. Се можна бачити з того, що коли Кiш запорозький скликав раду, щоб вислухати чужоземного гостя, обмiркувати його пропозицiП, то запорозьке товариство, через тiсноту в Сiчi, мусило переПздити на берег, де на зеленому степу й вiдбувалася козацька рада. Базавлуцька, або, як ПП назвав iсторик Скальковський "БаторiКва Сiч", була першою офiцiйною Сiччю, бо вся органiзацiя Вiйська Запорозького, разом iз виборною старшиною, була затверджена польським королем Стефаном БаторiКм року 1576-го на прохання гетьмана Якова Богдан-ка (Ружинського) саме тодi, коли Сiч мiстилася на островi Базавлуцькому. Вона стала свiдком розквiту й найвеличнi-шоП слави Вiйська Запорозького. Звiдсiля гетьман Сагайдачний року 1606-го вирушав у своП надзвичайнi морськi походи. З Базавлуцького острова запорожцi плавали через Чорне море, громили Варну, руйнували Синоп i Трапезунд, палили околицi Царграду, знищували велику турецьку фортецю Кафу в Криму, визволяли щороку з турецькоП неволi десятки тисяч християн, кiлька разiв одверто нападали на великi турецькi флотилiП й розбивали Пх ущент, так що нагнали жаху на туркiв, i султанське вiйсько доводилося батогами саджати на кораблi. Весь свiт знав тодi про запорожцiв i мав Пх за найславетнiших лицарiв. За часiв Сагайдачного Базавлуцьку Сiч було зруйновано. Сталося се восени року 1617-го, коли турецька флотилiя на чолi з Iбрагiмом-пашою пiдстерегла, що гетьман iз вiйськом вирушив здобувати Анатолiйський берег, й пiднялася Днiпром угору до самiсiнькоП Сiчi й спалила церкву й куренi. Сагайдачний тодi оселився з кошем на головi Хортицi. Проте мiсцевiсть БазавлуцькоП Сiчi принаджувала до себе запорожцiв i, пробувши кiлька рокiв на Хортицi, вони перейшли ближче до Базавлуцького острова - на Томакiв-ський, а звiдти року 1638-го - на Микитин Рiг, потiм же - року 1652-го з Микитиного Рогу знову-таки повернулися на Базавлуг i стали кошем на розi, проти руПн БаторiКвоП Сiчi (сучасне Городище). Тут, бiля устя Чортомлика, вiд поля були покопанi глибокi рiвчаки й насипанi високi вали на 100 сажнiв уздовж i з баштою бiля ворiт у 20 сажнiв навкруги: з боку ж Чортомлика та СкарбноП стояла стiна з двох високих тинiв, забитих глиною. В нiй зробили 8 пролазiв, щоб козаки могли ходити по воду; над тими пролазами були бiйницi для пальби з рушниць. Окопи на старому Городищi також поновили й на ньому вiдбудували нову церкву. Чортомлицька Сiч iснувала до року 1709-го, себто 57 лiт. Першу ПП добу (до 1680 року) уславив полковник, а далi кошовий Iван Сiрко. Не було року, щоб запорожцi не вирушали iз Сiчi на кривавi й славнi походи. Кiлька разiв козаки наскакували на татар, прокладали собi шлях через мури Перекопа й руйнували весь Крим, змушуючи хана втiкати за гори. Сiрко стiльки пролив тодi кровi, що орда вже не могла вiдродитися й поволi занепала. Чортомлицька Сiч бачила в своПх окопах i турецьких яничарiв, що потай iз татарами приходили мститися запорожцям за Пхнi напади, але Сiрко врятував Сiч i помiж куренями вигубив 13 500 душ бусурманiв. Року 1680-го Iвана Сiрка не стало. Коли вiн помер, то запорожцi привезли тiло свого славного кошового на Чортомлицьку Сiч й урочисто поховали на сiчовому кладовищi. Його могила iз надгробком, поновленим пiсля повернення Вiйська Запорозького з устя Днiпра (з Олешок) на Базавлуг, стоПть i нинi трохи вище вiд руПн козацьких окопiв серед слободи Капулiвки на 20 верст нижче Нiкополя. Зi смертю Сiрка почався занепад Запорожжя, i Чортомлицька Сiч жила тiльки колишньою славою. Лише вряди-годи траплялися вибухи давньоП величi, та й вони хутко згасали. Аж на початку XVII столiття на Запорожжi з'явився заповзятий i освiчений кошовий отаман Кость ГордiКнко, що мрiяв пiднести козацькi звичаП на попередню височiнь i, змагаючись за волю й права Запорозького Вiйська, став на збройну боротьбу проти армiП Петра I. Та сили були занадто не рiвнi. Росiйське вiйсько пiд проводом полковника Яковлева та запорозького зрадника Гната Галагана весною 1709 року пiдступило до Сiчi. Отаман ГордiКнко iз запорожцями перебував тодi на Полтавщинi й не змiг встигнути на помiч кiльком стам козакiв, що лишилися на Сiчi, й вони, хоча й хоробро вiдбивалися на чолi з наказним кошовим Я кимом Богуном, але врештi-решт москалi здобули спочатку Чортомлицьку Сiч, а через два днi й старе Городище iз скарбницею й церквою. Розлютованi змаганням запорожцiв, Галаган та Яковлев не лишили на Сiчi каменя на каменi; куренi спалили, iз церкви забрали iконостас, а саму будiвлю пiддали вогню. Не зацiлiло навiть кладовище - на ньому знищили всi надгробки й каплицi. В нашi часи Базавлуцький острiв, або Городище, дуже пiдмила вода. Невеликий колись, вiн тепер став зовсiм малим, а з ознак сiчових споруд збереглася на ньому тiльки яма iз шматками битоП цегли вiд пiдмуркiв сiчовоП церкви та ледве примiтнi ознаки окопiв. Вiд ЧортомлицькоП Сiчi лишилися на березi, трохи вище Городища, козацькi окопи, забудованi нинi хатами слободи Капулiвки, а вище тих окопiв, у дворi селянина Мазая, в шанобi стоПть поновлена за часiв НовоП Сiчi могила кошового Iвана Сiрка. Нижня половина ЧортомлицькоП Сiчi змита рiчками, так що певного плану розташування неможливо собi уявити. РуПни обох Сiчей у пiзнiшi часи, коли козаки отаборилися на Пiдпiльнiй, звалися одним найменням - Стара Сiч. У селi Капулiвцi згадки про запорожцiв i найбiльше про кошового Сiрка дуже живi, й розказують про нього селяни охоче; тiльки, на жаль, усi оповiдання крутяться навколо характерства (чаклунства) запорозького лицаря. Ви почуКте тут, як Сiрко вмiв наводити на ворогiв ману; що його нi пуля, нi шабля не брала, i козаки й по смертi кошового перемагали бусурманiв, якщо з ними була сiркова рука. Коли вийти за Капулiвку на гору, або на старе запорозьке кладовище, то можна побачити один iз найзахопливiших краКвидiв Базавлуга. Чортомлицький Рiг, уткнувся майже в середину плавнi; скiльки око сягне на схiд, захiд i пiвдень, простяглися зеленi, просторi луки, змережанi блискучими протоками Днiпра. Вони то збираються докупи, в озера й лимани, то знову розповзаються в рiзнi боки, ховаючись за високими, кучерявими деревами. Тут, на очах ваших, притулок звiра, птицi й риби з чарiвним повiтрям, духм'янiстю води й рослин - те, що звикли називати раКм; хоч, зрозумiло, що в сьому запорозькому закутi iснують i неприКмнi для людини дарунки, а саме: в травнi - мошкара, а влiтку - комарi. Пiд час весняноП поводi Базавлуг iз Чортомлицького рогу здаКться морем, де високi урочища пiдносяться островами, й лише на пiвднi, бiля колишньоП Мамай-Сурки, бовванiють степовi могили. Саме Городище СтароП Сiчi, звiдсiля, немов потопаК серед зеленоП пущi та рiчкових стрiчок, що збiглися до нього. Ще року 1709-го золотий хрест сiчовоП церкви звеселяв усю цю мiсцевiсть, тепер же острiв дивиться пусткою i дуже сумний iз вигляду. Землi понад Великим Лугом багато важили не тiльки для запорожцiв, а й для попереднiх мешканцiв понадднiпрових степiв. Вище на Чортомлику за 16 верст од СтароП Сiчi, бiля Чортомлицьких хуторiв, помiж степовими могилами височить одна найбiльша - Чортомлицька, що мала 9 сажнiв заввишки та 165 сажнiв навкруги. На ПП версi колись стояла велика кам'яна баба. Коли ту могилу року 1862-го розрили пiд наглядом учених, то виявилося, що там похований скiфський цар, а поруч нього, в окремiй домовинi, - цариця. А навкруги Пх - всiлякi царськi прислужники й конi iз сiдлами та збруКю. Хоч тi домовини давно вже пограбованi, а проте в них усе-таки було знайдено багато золотих, срiбних та iнших речей, що дали науцi великi скарби й досвiд про те, як жили тi народи, що в давнi часи заселяли околицi Великого Лугу. З усiх тих рiчок, якi зiбралися до СтароП Сiчi, утворилася рiчка Пiдпiльна. Вона прямуК на захiд сонця до села Покровського, на мiсцi якого з року 1734-го до року 1775-го була остання на Днiпрi Запорозька Сiч. Од слободи Капулiвки до села Покровського - шiсть верст. Тут залюбки можна пройтися пiшки, бо сей шлях веселий: з лiвоП руки за рiчкою весь час тягнеться зелена плавня, звiдки долинають навiть пташинi спiви. Неподалiк Покровського Пiдпiльна робить глибоке колiно, й перед очима виникаК великий, як i на Чортомлицькiй Сiчi, рiг, де запоржцi сидiли кошем 41 рiк. Сталося се так. Коли Чортомлицьку Сiч зруйнували, запорожцi згуртувалися на устi Кам'янки бiля Козацького рiчища Днiпра; звiдси Пх вигнало росiйське вiйсько, то за угодою з турецьким султаном вони перейшли на устя Днiпра, в урочище Олешки й там упорядкували собi Сiч бiля рiчки КiнськоП та Кардашiвського лиману. Але сумно було запорожцям без свого "батька Великого Лугу". Не хотiлося Пм жити на пiсках, i невдовзi сталося так, що там лишилася тiльки Сiч i перебувала запорозька старшина, все ж товариство жило на своПх стародавнiх вольностях, по Великому Лугу, на Хортицi, в Днiпровських порогах, на рiчцi Самарi й на Бузi. Так тривало до року 1728-го, доки татарський хан скривдив запорожцiв, захопивши зрадою пiвтори тисячi з них у неволю. Тодi козаки з обурення покинули Олешки й повернули знову на Базавлуг, на те мiсце, де була Стара Сiч. Та недовго Пм довелося тут жити, бо й Росiя i Туреччина не згодилися, щоб запорожцi перебували поблизу Пхнiх кордонiв. Через вимоги сусiдiв козаки з осенi 1730 року перейшли на якийсь час в устя рiчки Кам'янки: коли ж року 1734-го спалахнула вiйна мiж РосiКю й Туреччиною, Вiйсько Запорозьке перекинулося на бiк РосiП й повернувшись на Базавлуг, отаборилося кошем бiля ПiдпiльноП на розi в шести верстах од СтароП Сiчi, де витiкаК рiчка Сисина. Iван Малашевич, що був тодi кошовим отаманом, незабаром обвiв окопами сiчовi будiвлi. Одразу за першими рядами, з боку степу, в Сiчi височiло двi башти. Ворота були iз заходу й вели на торгове передмiстя Шамбаш. Униз од торговицi з рiчки ПiдпiльноП випливала затока, що звалася - Кiвш. Сюди приПздили з крамом турецькi, а найчастiше грецькi кораблi. Вiд Ковша до ПiдпiльноП було викопано другий ряд окопiв, за якими стояла церква й паланка, себто будинок старшини й канцелярiя. Зi схiдного боку Сiчi, незабаром пiсля ПП збудування, росiйська влада насипала ретраншемент, у якому й мiстилася царська залога. Перед цим ретраншементом, опрiч валiв i рiвчакiв, були ще покопанi довгi ями. Окопи й вали збереглися й до наших днiв, хоча значна частина вже забудована хатами й засаджена городами. На iншому березi ПiдпiльноП теж були окопи, певно, на випадок скрутного становища Сiчi. Року 1775-го, за часiв кошового Петра Калнишевського, цариця Катерина II через опiр, який чинили запорожцi, добиваючись своПх давнiх прав i вольностей (землi), звелiла зруйнувати Запорозьку Сiч, а саме Вiйсько Запорозьке скасувати навiки. Цю мiсiю вона доручила генераловi Текелю. Маючи проти 10000 запорожцiв бiля 20000 росiйських солдатiв, царський ставленик оточив Запорожжя з усiх бокiв, несподiвано захопив полковi паланки й серед ночi пiдступив до Сiчi. Хоч запорожцi й пiзно зрозумiли ворожi намiри Текелiя, а проте озброПлися й хотiли змагатися, й тiльки вiйськовий священик умовив Пх скоритися волi царицi й не проливати братньоП кровi. Зрештою, пiсля заколоту, старшi козаки й старшина вiддали генераловi свою зброю; молодь же, десь 5000 козакiв, переправилася рiчкою Пiдпiльною в Базавлуг i, обравши там нову старшину, вирушила Сисиною в Днiпро, перепливла Чорним морем за Дунай i там, з дозволу султана, осiла кошем спочатку на Днiстровському лиманi, а пiзнiше - на ДунаП, де Запорозьке Вiйсько й пробуло в майже не залежному становищi до 1828 року. На мiсцi зруйнованоП ПокровськоП Сiчi незабаром постало село Покровське. В тамтешнiй церквi збереглося досi чимало речей, що були в сiчовiй церквi, а на околицях Сiчi та по окопах весь час знаходили й понинi знаходять запорозьку зброю, посуд чавунний та череп'яний, люльки, грошi й дьоготь у бочках; найбiльшою ж коштовнiстю вважаються двi чайки, Пх бачив у рiчцi Скарбнiй Д. I. Яворницький. Одна з них була в 6 сажнiв завдовжки, друга ж - трохи менша. Вони так i залишилися у водi. Про кошових НовоП Сiчi майже вiдсутнi згадки на мiсцях, хоча вони були на сто лiт пiзнiше вiдомого лицаря Сiрка. Скажiмо, що Калнишевського ще люди пам'ятають, але не уславляють, а тiльки сумують за його долею, бо Текелiй закував останнього кошового в кайдани, i той скiнчив своК життя в Соловецькому монастирi на Бiлому морi. За Покровським рогом Пiдпiльна повертаК на пiвнiч i викидаК iз себе рiчки: Похилу, Шершаву та Пiскувату. Всi тi рiчки сполучаються iз Базавлуком, од якоП, напевне, дiстав назву i Луг Базавлуг, куди впадаК ся рiчка. Базавлук на Запорожжi була одною iз найславнiших i найукоханiших для козакiв рiчок. У давнi часи вона довго межувала запорозькi й татарськi землi й навiть згодом, коли кордон пройшов по Кам'янцi й Буговi, все-таки Базавлуг татари часто вважали своПми землями. За часiв ОлешкiвськоП та НовоП Сiчi на Базавлуцi стояло багато запорозьких зимiвникiв, а найбiльше - на розi балки Кам'янки та Базавлука, де нинi село Шолохове, та нижче, де село Грушiвка. Пiсля скасування Сiчi всi землi понад Чортомликом, Базавлуком, лиманом Великi Води та майже весь Базавлуг, десь 200 000 десятин площi, були подарованi царицею Катериною князевi Вяземському. Вiд нього тi землi 1802 року перейшли до барона Штiглиця, а вiд того вже - до великого князя Михайла Миколайовича. Цi змiни власникiв дуже вплинули на склад мешканцiв у тих поселеннях, i, зрештою, вiд запорожцiв на околицях Базавлугою, понад його кручами й байраками, лишилися тiльки кам'янi хрести над Пхнiми домовинами, та й тих iз кожним днем меншаК. Вiд мiсця злиття Базавлука iз Скарбною-Колотiвською межа Базавлугу простягаКться протокою Базавлука Ба-каКм до великого села Михайлiвське, а далi до Бистрика й лиману Великi Води. Сей лиман, зiбравши до себе всi рiчки з Базавлугу, заливаК водою площу в 15 квадратових верст; упродовж вiн маК 11 верст, а впоперек лише двi версти, на кiнцях же ще вужчаК. Бiля горiшнього краю лиману, пiд високою горою, вкритою великою кiлькiстю могил, лежить село Нововоронцовка. З гори села та вiд могил, понад селом, розкинувся на схiд чарiвний краКвид Великих Вод i взагалi Базавлугу. На заходi вiд Великих Вод i до Базавлука пiдходить зi степу чимала балка Оскорiвка, в якiй за пiзнiший вiк Запорожжя було безлiч запорозьких зимiвникiв. КраКвид сiКП балки теж дуже гарний. Щодо товщi Базавлугу - то вона бiльша за простором i мовби веселiша, нiж у Великому Лузi. Таке враження справляК на мандрiвника те, що протоки Днiпра, якi перетинають Базавлуг значно ширшi, нiж протоки Великого Лугу. Рiчки Лапинка, Павлюк, Скарбна, Пiдпiльна, Сисина та Скарбна-Колотiвська - це зовсiм великi й мають у поперечнику вiд 50 до 100 сажнiв, та й, опрiч них, на Лузi ще багато рiчок вiд 20 до 50 сажнiв завширшки. Це - Шарай, Мельничиха, Лебединка, Скажена, Днiприще, Шахова, Темна, Миколина й чимало iнших. Ще одна особливiсть Базавлугу та, що тут прудкiшi течiП рiчок i через те заблукати в Базавлузi важче, нiж у Великому Лузi - треба тiльки пам'ятати, що тут усi рiчки течуть на захiд, до лиману Великi Води. ВпадаК Пх в озера чи болота в Базавлузi менше, майже зовсiм нема таких, щоб не знати, куди вони прямують, як це буваК у Великому Лузi. Рослиннiсть у Базавлузi така ж, як i у Великому Лузi: тi ж дуби, явори, осокори, велетенськi верби, берест, ясен, клен, кислиця, груша, шовковиця, бузина, заростi лози, очерету, оситнягу й високi, бiльше трьох аршинiв, трави. Пiд час весняноП повiдi, серед Базавлугу, як i у Великому Лузi, залишаються тiльки деякi гряди, на яких стояли запорозькi кишла. Мiж рiчками Павлюком, Днiпром, Скарбною й Темною лежить островом урочище Васюрине. На Запорожжi, певне, був якийсь уславлений козак Васюра, бо, крiм цього урочища, його iменем прозваний i один iз запорозьких куренiв - Васюринський, i про Васюринського "козарлюгу" згадуКться i в пiснi про руйнування Сiчi. Далi вниз, понад Днiпром, iдуть урочища: Петрiвщина, Маркове та Степок. Останнього майже нiколи не заливаК вода, й воно вкрите чудовим лiсом та гарною степовою травою. Iнше урочище з тiКю ж назвою - Степок, лежить мiж рiчками: Шаховою, що витiкаК iз СкарбноП i прямуК до Великих Вод, та Бiлобородчиною, яка з тiКП ж СкарбноП впадаК в Темну. Близько вiд цього Степка, мiж рiчкою Тихiнкою. й Старим Ревуном, розкинулося невеличке урочище Панидине, вiдоме тим, що пiсля знищення Сiчi на ньому сидiв i "плодив бджолу" запорозький дiд Усатий. Його знав увесь Базавлуг через те, що в нього був один дуже довгий вус i вiн кував коня пiдковами назад. На мiсцi його кишла досi живуть люди й держать пасiку. Як кажуть дiди, по всiх грядах Базавлугу споконвiку жили запорожцi - рибалили тут i розводили бджiл. А коли подiлили цi землi мiж панами, то й по тому ще довго селилися тут запорожцi вiльно, а потiм стали виплачувати за грунти оренду. У селi Покровському люди згадують, що коли москалi оточили Сiч, то козаки закопали своП скарби в Базавлузi й, тiкаючи на Дунай, лишили в плавнi двох товаришiв, щоб доглядали того сховища. Довго отi запорожцi там жили, сподiваючись, що товариство повернеться, i вже зовсiм постарiли, дожидаючись, а все не хотiли виявити, де саме закопаний скарб. Як не мали вони вже сили добувати собi Пжу, то приходили в Покровське з торбами, випрошуючи хлiба, та й знову ховалися в Лузi, не маючи навiть хати, а живучи по дуплах; та так вони й померли, не розголосивши, де схований скарб Запорожжя. Чимало в Базавлузi розкидано й озер. Помiж рiчками Пiдпiльною та Скарбною - найбiльшi: Гредчине, Довге й Домаха. ОстаннК - найширше. Далi, на пiвдень, бiля рiчки ТемноП, лежить майже кругле озеро - ЗакутнК, а бiля рiчки Ревуна - лиман Васюринський i недалеко вiд нього - озеро Орiховате. Мiж рiчкою Сисиною та Базавлугом мiститься лиман Ревин i цiлi низки лиманiв по долинах рiчок ПiскуватоП, ШаршавоП та ПохилоП. Далi, мiж Базавлугом та Великими Водами, розкинулося на двi квадратовi версти озеро Пiдстепне, сполучене з рiчкою Бакай, а на пiвдень од нього розташувалися озера: Литвинове, Мiлке, Пiскувате, Велике, Вхiдне, Кругле, знову Велике, Прогнойне, друге Вхiдне, Гречане, Святе, Доменькiвське, ще одне з назвою Домаха, Бакланове (улюблене мiсце бакланiв), Лебедине - одне й друге, знову ЗакутнК, Хомине, Кривеньке, Прищепа, Срiбне та безлiч iнших. У сьому кутку збилася сила озер. Устя рiчок та озера порiзали Базавлуг на острови, мiж якими лежить i отой, що маК ймення давнього гетьмана Скалозуба, що року 1599-го загинув пiд час морського походу на Азовське море. Острiв сей невисокий, його заливаК велика вода, а проте вже переживаК зi своКю назвою п'яте столiття. Скалозубовим островом i кiнчаКться луг Базавлуг, а разом iз ним i весь запорозький Великий Луг. Хоч Днiпро ще й далi, до самiсiнького Чорного моря вiдкидаК од себе в береги протоки; i Кiнська так само не хоче бiгти у злуцi з ним, а все вiдходить лiворуч, та вже протоки обох рiчок не захоплюють таких великих просторiв, як мiж Хортицею та Великими Водами, а бiжать вузькою долиною; лiси ж там часом уриваються та змiнюються пiсками. Але й близькiсть турецьких мiст XVI та XVII столiть: Аслана, Таванi й Кизикермена унеможливлювала для запорожцiв тримати у своПй владi подальший низ Днiпра. На Базавлузi збереглося далеко бiльше стародавнiх назв рiчок та урочищ, пов'язаних з найменнями украПнських дiячiв та привiдцiв украПнського народу, а саме тут мiстяться острови: Хмельницького, Сулими, Скалозуба; рiчки Павлюк, Шахова та урочище Васюрине. Простори Великого Лугу й Базавлугу ще чекають на своПх дослiдникiв i можуть бути зовсiм знищенi, лишившись назавжди невiдомi науцi. Навiть на малому Городищi в пущах Великого Лугу та на городищi острова Сулими, де, за переказами дiдiв, були навiть Сiчi, досi не побував жоден учений. А давнi дослiдники вже постарiли, то ж час би взятися за сю справу молодшим, i я був би щасливий, коли б се моК оповiдання заохотило до вивчення рiдного нам Великого Лугу бодай одну заповзяту людину. ГЕТЬМАНСЬКЕ УРОЧИЩЕ Не забути менi вас, прудкi днiпровi хвилi... Не забути вас, прозорi, блакитнi. Й вас не забути, похмурi скелi Хортицi й зеленi дуби Сагайдачного. Вже старiсть тисне менi на плечi, а Сагайдачне з його чарiвними, величними краКвидами, мов намальоване, ще й зараз стоПть перед моПми очима. Хто з украПнцiв не чув про славного гетьмана Сагайдачного, що iз запорозьким товариством воював проти гатар i туркiв, зруйнував силу Пхнiх мiст, спалив незбориму Кафу й визволив iз неволi безлiч християнських бранцiв? Того самого Сагайдачного, що, як спiвають люди, "промiняв жiнку на тютюн та люльку" та здобув УкраПнi невмирущу славу? А чи багато хто з украПнцiв бачив те мiсце, що його й через чотири столiття звуть ще найменням Сагайдачного, себто Сагайдачне? Хутко, невпинно бiжить час... Рiк за роком вiдходять у вiчнiсть минулого й несуть iз собою не тiльки людей, свiдкiв колишнiх подiй, а й зовнiшнi ознаки давнього життя й природи... I те, чого ми через свою недбалiсть не хочемо бачити сьогоднi, того вже не побачимо завтра. Доля судила менi вперше глянути на свiт сонця недалеко вiд Хортицi, Днiпрових порогiв, Сагайдачного i взагалi недалеко вiд давнiх запорозьких гнiзд. За мого дитинства на берегах Днiпра ще чимало жило синiв запорозьких козакiв, свiдкiв слави, а далi й руПни ЗапорозькоП Сiчi. Ще переказували з уст в уста оповiдання про славнi подiП запорозького товариства й про недолю останнiх запорожцiв пiсля зруйнування Сiчi. Ще живi були подекуди старi запорожцi iз ЗадунайськоП Сiчi, а один iз тих неборакiв навiть доживав свого вiку в оселi мого батька... Ще ходили степовими шляхами валки чумакiв i лунали на безкрайньому обширi зелених просторiв давнi чумацькi й козацькi пiснi. От i заманулося менi пригадати дещо з минулого, а найбiльше - розказати про урочище Сагайдачне, бо воно найлюбiше для мене з усього запорозького краю. ПЕРША ПОДОРОЖ Я побачив це урочище й побував у ньому мимоволi. Се було 1864 року, коли менi виповнилося сiм лiт. Моя мати Пхали до Катеринослава по мого середнього брата, що вчився там у гiмназiП, а я й ув'язався з ними. Шлях iз Олександрiвського повiту, де був хутiр мого батька, прямував до Катеринослава повз повiтове мiсто й Кiчкас. Але я Кiчкаса не бачив, бо ми переПхали Днiпро льодом i я його проспав; так що вперше на вiку я побачив це стародавнК урочище лише тодi, коли ми верталися з Катеринослава. Я дуже добре пам'ятаю, як надвечiр ми з'Пздили з високоП й крутоП гори, такоП крутоП, що мати з остраху аж хрестилася. Це ми прямували до Днiпра, де лоцмани перевозили людей i хури пороном. Про цей перевiз мати турбувалися з раннього ранку. - Коли б господь дав, - казали вони, - щоб крига вже перейшла, бо як ми Пхали сюди льодом, то було дуже небезпечно. Та знов: - Коли б господь дав, щоб не було горiшнього вiтру... - А як буде горiшнiй вiтер, - iз жахом питався я, - то що тодi? - Дуже зноситиме порона вниз... - Та й куди занесе? - А туди... - похвалився брат своПми знаннями з географiП, - куди тече Днiпро... У Чорне море! - Оце нехай господь милуК! - спинили його мати. - Не годиться такого казати. З'Пхавши в берег по глибокому пiску, ми побачили, що криги на Днiпрi не було, але вода йшла каламутна, з великими пасмами жовтоП пiни. Як тiльки наш фургон, разом iз кiньми, втягся на порон, де вже стояло двi хури подорожнiх селян, лоцмани раптом вiдiпхнули порона й давай на гребках гнати його вгору Днiпра, до того мiсця, де до нього з обох бокiв пiдсунулися й упали в саму воду височеннi похмурi скелi. На стернi порону, як зараз бачу, стояв старий, крем'язноП постави лоцман iз люлькою в зубах. Мене вiн зацiкавив тим, що на грудях у нього була розхристана сорочка й виднiлося чорне, мов халява його чобота, тiло; коли ж вiн налягав на стерно, то визирало тiло зовсiм бiле. Борода у лоцмана була добре виголена, пишнi сивi вуса красиво визначалися на червоному вiд вiтру обличчi; довгi ж ряснi брови звисали над очима й надавали суворостi всьому вигляду старого дiда. Люлька, якоП вiн не виймав iз рота, часто гасла й тодi пiдручний, парубок лiт на вiсiмнадцять, дiставав iз кишенi кремiнь i, поклавши на нього шматок товстого синього цукрового паперу, бив кресалом по кременю, а коли з нього добувалася iскра, вiд якоП папiр починав тлiти, вiн притуляв той шматок дiдовi до люльки. На двох великих, товстих, мов колоди, гребках було по п'ять лоцманiв на кожнiй, i вони, тримаючись на ногах i жартуючи помiж себе, то пiднiмали гребки вгору, то кидали Пх у воду, лишаючи за пороном на водi дрiбнi вири. Ми вже зовсiм пiдпливали пiд скелi, коли старий лоцман раптом натис на стерно й на весь голос гукнув: - Лiва греби, права табань!.. МахаК!.. Покрик стернаря був такий могутнiй, а очi його спалахнули таким суворим вогнем, що я затрусився з переляку. Всi глянули в бiк гори: там, на скелi, стояв чоловiк i чогось махав нам шапкою. - Справдi махаК, лихо його матерi! - почулося мiж лоцманами. - Ану, наляж, хлопцi... ЦiКП митi згори Днiпра долинув великий шум, гуркiт i вибухи. Здавалося, що десь поблизу вiтер рушить скелi, й тi, розбиваючись одна об одну, падають у безодню. З жахом i слiзьми мати питали у лоцманiв, що то воно коПться, й тi, хоча й не одразу, а все-таки розказали Пй, що з Вовчого Горла пiшла крига, яка й досi там стояла. - Не дивно, - додав старий лоцман, - що вона так шумить та гуркотить, бо там ПП наперло аж у три шари! За хвилину знову почулися лункi вибухи й шум, i назустрiч нам, з-за скель, висунулося крижане поле. Воно бiлою пiною вкривало Днiпро вiд берега до берега, краями зачiпалося за надбережнi скелi й каменi, з трiском репалося й кололося i, викидаючи на скелi шматки брудноП криги, невпинно наближалося униз, до нашого порону. - Привертайте, бога ради, до берега! - з розпачем у голосi благали мати. - Куди там до берега?.. - пробубонiв старий лоцман. - Хiба щоб пробити порона? Тут камiнням усi береги заток укритi. - Пускаю ходом! - знову гучно сказав вiн до гребцiв. Порон повернувся i, наче вiдiрвавшись од берега, поплив на середину рiчки. Крига дедалi пiдступала ближче, але бистра течiя пiдхопила й порон i понесла його геть од крижаного поля. Високi скелi Кiчкасу стали зненацька зменшуватись, одсунулися вiд нас далi й немов поринали у водi. Повз нас з обох бокiв бiгли пiскуватi береги, а вiд низу Днiпра виринали з води новi, великi, дивовижнi скелi й попереду всiх три стрункi та високi шпилi, немов обробленi пiд величезнi монументи. - Куди ж сховатися? - обiзвався до стернаря його молодий пiдручний. - А що, може, злякався? - з посмiхом спитав старий, - Тобi, Миколо, вже так, що мерщiй би заховатись? З-помiж гребцiв почувся регiт i глузування з легкодухого парубка. - Налягай, вражi дiти! - гукнув до них старий стернар, - Чого заiржали, як тi огирi до косяка? Хочете, щоб об Стовпи нас розбило? Згодом суворий дiд пошкодував свого молодого присоромленого пiдручного й додав: - У Сагайдачному заховаКмося... Нiде бiльше! Порон, що ним керувала вмiла рука, все далi тiкав од криги й водночас усе бiльше вiдступав од правого берега та, перетнувши найдужчу бистрочiнь, почав наближатися до лiвого. Три скелi-монументи, що Пх лоцман назвав Стовпами, лишилися вже правобiч, а до нас насувалися двi iншi - великi, незграбнi. - Чого заметушилися? - загукав знову старий. - Чого сiпаКте гребки, немов дiвки кужiль?.. Надмись, лихо вашiй матерi!.. Не бачите, як на Стоги почало нас перти? Чи хочете пiд Хортицею ракiв годувати? Незабаром i Стоги проминули, й порон, лишаючи з правоП руки Хортицю, став наближатися до двох велетенських скель, що одна з них стояла на березi, а друга неподалiк берега у водi. На неП й почало зносити течiКю нашого порона. - Ще наддай, хлопцi... - знову залунав голос стернаря. - Ще раз... ще раз, бо лихо буде, як зачепимося за Дурну скелю. Ось зараз станемо у Прорiзi, на тихiй водi, тодi й вiдпочинете... Гребцi знесилилися. Нi жартiв, нi розмов. Усi зблiдли з виду вiд утоми i, стоячи без шапок, iз нагрiтими чубами, ледве вже пiднiмали важкi гребки, налягаючи на них своПми широкими грудьми. Але ще хвилина напруги - i порон, обминувши скелю, зайшов у тиху воду й почав приставати до пiскуватого берега. ЦiКП митi з боку Днiпра почулося гуркотiння й шум... То крижане поле наскочило на скелi, що ми Пх обминули. Крига кололася на шматки й тi крижини, пiд натиском своКП ваги, здиралися на скелi вгору, а звiдти рушилися вниз на те саме крижане поле, вiд якого вiдiрвалися. Лоцмани тим часом посходили на берег i прив'язували порона до дубiв, що рясним лiсом, зусебiч, оточили це мiсце. Братовi забаглося злiзти на скелю, що горою здiймалася помiж дубiв, щоб подивитися звiдти, як б'Кться крига об скелi. Почувши про це, я й собi схопився бiгти iз братом, але мати завернула нас обох до фургона. - Я чула, - сказала вона, - що тут, у Сагайдачному, сила жовтобрюхiв i навiть полозiв. Нiкуди з порону не пущу вас. У нашу суперечку з матiр'ю встряв i Микола, пiдручний лоцмана: - А ви, паничi, спитайте у дiда Харька... Як вiн дозволить, то не бiйтеся нiчого; лiзьте прямо на скелю, i нi жовтобрюх, нi полоз вас не зачепить... - Чому ж це так? - здивувалися ми. - Бо вони таке слово знають. Џхнiй батько запорожцем були, так навчили Пх усяку гадину замовляти. Вони всi, запорожцi, були характерники. - Це i я чув, - сказав брат, - бо дiд Охрiм, запорожець, що у нас доживав вiку, теж, казали люди, характерник. - Дурний ти, Миколо... - обiзвався старий Харько. - Дурний - аж крутишся... Якi там характерники? Як чоловiк iз розумом та неабиякою вдачею, то люди й мають його за характерника. Повигадували навiть таке, нiби запорожцi, як у кого на вiйнi басурмен палить, так той кулю рукою ловить та в нього навкида влучаК. Все то вигадки, i ти дiтям паморокiв не забивай. Розумнi були запорожцi, досвiдченi в усьому, духом та волею дужi, от i досягали того, чого нам зась. Та й тiльки!.. Ви, паничi, - звернувся вiн до нас. - Якщо справдi хочете на скелю, то лiзьте безпечно, бо сонце вже сiло, й усi жовтобрюхи поховалися у щiлинах на всю нiч. Полози ж у цiй, Середнiй, скелi не живуть, а ховаються по тих скелях, де К печери, або великi розщiлини, найбiльше по той бiк лiсу у скелюватих видолинках. А то ходiмте разом; я подивлюся зi скелi, чи догадався Свирид вирядити дуба на помiч нам. Трохи заспокоКнi мати довiрили нас старому Харьковi, й ми з братом, радiючи, побiгли берегом до скелi, а далi Харько взяв мене за руку й пособляв пiднiматися на гору, показуючи куди й на який камiнь зручнiше ставати ногою. Зiйшли ми на самiсiнький верх скелi. Тут Харько пiдняв мене вiд землi й посадив на якийсь рiвненький, довгий камiнь. - Отепер посидьте тут, - сказав дiд, - де сидiв сам гетьман Сагайдачний. - Це той самий Сагайдачний, - спитав брат, - що про нього спiвають? - Той самий. Вiн ще за давнiх часiв був козацьким запорозьким гетьманом. I тут на Хортицi фортецi будував, а звiдси, з цього каменя, що його люди "Лiжком" звуть (а вiн у нього справдi був, як у царицi престол), то тут вiн i милувався фортецями й краКвидами... Перед очима на Днiпрi коПлося щось неймовiрне. За переднiм крижаним полем, що вже покололося й пiшло по обидва боки Хортицi, сунулося друге, неначе ще бiльше, а слiдом - уже третК; далi ж угору все було бiле вiд криги. Як тiльки лiд поповз на скелi, що стримiли перед островом, й зупинився, мовби вагаючись, у яку протоку Днiпра йому повертати: на нього н