Адрiан Кащенко. Зруйноване гнiздо ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ Оповiдання з минулого I На горбочку бiля Базавлука, там, де рiчка, падаючи в Днiпро, розлилася просторим, як море, лиманом Великi Води, за часiв ЗапорозькоП Сiчi стояли три хати, а навколо хат, поприсiдавши до землi, мов паляницi на черенi, жовтiли солом'яними стрiхами комори, повiтки, сажi й iншi будiвлi хлiборобсько-скотарського господарства. За межами тих будiвель, далеко на гору, розстилався степ, а вiд хат збiгали униз до лиману кучерявi садки та зеленi, обсадженi тополями й вербами, левади. То були зимiвники трьох товаришiв, старих запорожцiв: Балана, Лантуха та Луб'яного. Багато вже рокiв жили вони тут пiд захистом недалекоП ЗапорозькоП Сiчi, тихо та спокiйно випасуючи понад лиманом на вiльному степу великi косяки коней i гурти товару та засiваючи невеликi лани всякою пашницею. Того вечора, що з нього починаКться моК оповiдання, коли золоте сонце, схилившись уже до обрiю, вигравало на блакитному, блискучому просторi лиману своПм жовтогарячим промiнням, на призьбi найближчоП до лиману хати сидiв з люлькою в зубах власник одного з зимiвникiв сивовусий дiд, запорожець Дмитро Балан. Глибокi. зморшки, що вже давно склалися на чолi старого козака, за останнi тижнi вдвiчi поглибшали, а в довгих його вусах посивiли останнi волосини i вже не нагадували про те, що цей сивовусий дiд був колись чорнявим, бравим сiчовиком. Люлька запорожця на велику йому докуку сьогоднi чомусь не курилася, розпалювати ж ПП та колупати протичкою козаку було дуже незручно; бо в нього була тiльки одна - права рука; замiсть лiвоП ж у рукавi сорочки телiпався тiльки невеликий цурпалок Коли старий козак позбувся своКП руки, у Запорозькiй Сiчi нiхто не пам'ятав, бо тому вже минуло бiльш нiж п'ять десяткiв рокiв. Сталося те ще тодi, коли Балан був зовсiм молодий - за часiв кошового ГордiКнка. - Було се тодi,- одповiдав сам Балан тим цiкавим, хто його розпитував,- коли запорожцi з наказним кошовим Якимом Богушем обороняли од ворогiв Стару Сiч на Чортомлику... Та так обороняли, що всi сiчовi окопи своПм трупом завалили... Хто ж не полiг на смерть, як сам Богуш, тi лишилися на вiки калiками. Видужавши пiсля того нещастя, Дмитро пiшов до свого роду пiд Бiлу Церкву та там i одружився, щоб було кому бiля калiки походити. Проте жив Балан на правобережнiй УкраПнi недовго, бо там панували й хазяйнували поляки i гнiтили украПнський люд ще гiрше, нiж перед часами Богдана Хмельницького. Вiн переПхав на Гетьманщину, маючи на думцi спокiйно дожити вiку, та тiльки трохи не вскочив там у пазурi крiпаччини. Тодi згадав Балан вiльнi степи й простори лиману Запорожжя, згадав Великий Луг несходимий, де ще гуляла козацька воля i, покинувши з розпукою в серцi пригноблену УкраПну, перейшов з дружиною на Запорожжя i осiв зимовником бiля Базавлуку. Тут, бiля лиману, насадив вiн садок, упорядкував пасiку й господарство i прожив зi своКю дружиною, не маючи дiтей, бiльше як тридцять рокiв, пiсля смертi ж жiнки одружився з дочкою свого сусiда Лантуха i з нею прижив Iвана та Галю. На велике горе старого козака через десять лiт померла й друга його дружина, лишивши йому двох дiтей-недолiткiв. З того часу старий запорожець вiддав всю свою душу дiтям i найбiльше Галi, бо вона нагадувала йому свою матiр, котру старий сiчовик любив бiльше за свою власну душу. Хоч i дуже тужив старий за своКю коханою дружиною, а проте, втiшаючись дiтьми та працюючи бiля господарства, забував вiн потроху своК горе. Тiльки останнiм часом старого запорожця обступили турботнi й тяжкi думи i мов рiй бджiл вони крутилися, гудiли й боляче шпигали його чоло. Вже три тижнi старий Дмитро ходить смутний, нi з ким не розмовляК i не любуКться, як бувало щодня, своПми добрими кiньми, що цiлими косяками вiльно ходили по степах, нi круторогими волами, що викохав вiн собi на втiху, нi кучерявим садком, що власними руками насадив вiн i виростив. Нiщо не миле тепер Дмитровi i нiщо не може його розважити, бо сталася тяжка i зовсiм незрозумiла для нього подiя: прийшло до ЗапорозькоП Сiчi росiйське вiйсько, закувало сiчову старшину в кайдани, а в товариства одiбрало зброю та звелiло всiм iти, хто куди знаК. Ту лиху вiсть принiс Балановi з Сiчi його син Iван i розказав ще, що сивоусi сiчовики, мов осиротiлi дiти, умиваючись сльозами, розiйшлися по чужих хатах; молодь же, що не схотiла оддати своКП зброП, поплила з Сiчi Днiпром до Дунаю, покинувши на вiки рiдний край. Не дивно, що звiстка про цю подiю одiбрала в старого запорожця i сон, i спокiй, i веселiсть, бо з малих лiт йому було вiдомо, що Сiч Запорозька була ще й за дiдiв-прадiдiв, i в головi козака зовсiм не тулилися до купи думки про те, що буде далi i як житимуть запорiзькi степи та Великий Луг без своПх синiв i оборонцiв - запорозьких козакiв. Поки Дмитро Балан сидiв з своПми сумними думами пiд хатою, на березi лиману, там, де до води схилялися своПми гнучкими вiттями зеленi верби, сидiло з вудками в руках двоК парубкiв, а трохи вище од води, поринаючи майже з головою в пишнiй травi й степових квiтках, сидiло двоК дiвчат. Парубки були в бiлих мережаних сорочках, як звичайно ходили на УкраПнi всi люди, але Пхнi червонi штани й закрученi за вуха осоледцi виявляли, що парубки були не простi селяни, а запорозькi козаки. Молодший з запорожцiв був Iван Балан, син власника зимовника. Вiн був зовсiм ще юнак, з сухорлявим, майже дитячим, обличчям i блакитними, веселими, рухливими очима. В постатi його зовсiм не було запорiзького завзяття i на велике горе Iвана, в нього ще мало помiтнi були вуса. Старшому козаковi було теж небагато, рокiв двадцять. Се був Демко Рогоза. Пiд час зруйнування ЗапорозькоП Сiчi, в нiй було аж четверо братiв Рогозяних. Вони були дiтьми козацького сотника з Канева i всi виховувалися в КиПвськiй бурсi; коли ж пiд час великоП пошестi вони посиротiли, то старший брат Петро, що пiд той час був уже сiчовиком, не маючи куди притулити своПх братiв-недолiткiв, забрав усiх Пх до Сiчi i повiддавав: середнiх - Демка та Гната у молодики, себто чурами до значноП старшини, а меншого, Василя, до кухарiв на послуги. Таким чином Демко Рогоза козакував уже три роки i мав вигляд заправського козака, бо його запалене вiтрами обличчя i хоч невеликi, а проте чорнi вуса i карi з рiшучим поглядом очi надавали його постатi мужностi. Балан та Рогоза не пiшли з товариством на Дунай: перший через те, що його не пустив батько, а другий через те, що його не пустили очi IвановоП сестри Галi. Галя Баланiвна, що тепер сидiла тут на березi вище козакiв i плела собi з синеньких волошок та червоного маку вiночок, була дуже вродлива i причарувала б всякого, хто б на неП глянув. Кругленьке та рум'яне обличчя, з блакитними, як ранкове небо, очима, чорними, вузенькими бровами та червоними, як коралi, губоньками, що мимохiть все складалися в усмiшку, дихало весною й радiстю життя; ясний же погляд глибоких ПП очей, здавалося, виявляв щиру, як сама правда, душу дiвчини i натякав на щастя ПП кохання. Причарувала вона Демка Рогозу ще по веснi, до зруйнування Сiчi. Молодий козак з ватагою запорожцiв рибачив тодi на лиманi, та, почувши Галину пiсню, приПхав човном до левади Балана i застукав дiвчину пiд вербами за такою ж самою роботою, що й зараз. Галя тодi втекла вiд Демка, як сполохана пташка, i заховалася в коморi, та тiльки козак не зважив на те, та й пiшов до ПП батька гостювати, так що хоч i соромилася дiвчина молодого запорожця, а довелося Пй по волi батька частувати його й медом, i вечерею. Ще до зруйнування Сiчi Галя й Демко справили заручини, а тепер вже повиннi були б взяти шлюб, та тiльки скасування Сiчi так засмутило Галиного батька, що вони при ньому вже не смiли навiть розмовляти про своК майбутнК щастя. Подруга Галi Џвга, що крутилася зараз бiля неП, була ще майже пiдлiтком. Смуглява й чорнява, як жучечок, i рухлива, як метелик, вона й хвилини не мала сили всидiти на однiм мiсцi i все то одбiгала на бiк, щоб зiрвати якусь найпоказнiшу квiтку, то пiдбiгала до Галi i вплiтала ту квiтку Пй у вiночок. Зимовник Iвжиного батька - Луб'яного стояв тут же над лиманом, поруч з зимовником Балана, так що Џвга з малих лiт зростала бiля Галi. Iнших дiвчат вона не знала i навiть не бачила, бо в третьому зимовнику, над Базавлуком, жив Галин дiд Лантух тiльки з своКю старою дружиною i бiльше на всiх зимовниках не було нi одноП дiвчини й нi одного хлопця. Поки Галин батько сидiв пiд хатою зi своПми тяжкими думками, молодi козаки й дiвчата на березi лиману пустували й смiялися помiж собою, не згадавши й разу про те, що так розкраяло серце Пхнього батька - про скасування ЗапорозькоП Сiчi. Вони не мали ще свого минулого, не мали про що згадувати, про що побиватись i жили щастям хвилини. - Глянь, Галю,- обiзвався помiж жартами Рогоза до своКП нареченоП,- яка чудова смуга на лиманi од сонця! - Справдi,- вiдповiла дiвчина,- неначе золотий килим, що ним вистелена стежка в те чарiвне царство, де всi будинки вкритi золотом, а в садочках срiбнi яблука ростуть. Козак пiдсiв до своКП нареченоП i пригорнув ПП. - Я певний, моя горличко, що й наше життя буде таке радiсне й чарiвне, як оця щиро-золота смуга. А нащо ж, Галочко, ми його одкладаКмо? Нащо марнуКмо днi? Дiвчина глянула на нього з коханням. - Я не вiд того, мiй любий, щоб скорiше взяти шлюб, та тiльки от... як тато? - Попросимо сьогодня батька, щоб скорiше поблагословив нас звiнчатись. Чого нам гаятись? Галя соромливо сховала своП очi. - Менi, Демку, нiяково про те просити. Проси сам. - Про що ж то ви хочете мене просити? - почувся журливий голос позаду молодих i з-помiж верб левади вийшов старий Балан. Зачувши голос батька, Демко й Галя схопилися з трави. Молодий козак, хоч i був трохи збентежений, чемно вклонився старому, покiрливо проказавши: - Хотiли ми, тату, просити вашоП милостi, щоб благословили нас скорiше шлюб узяти. Старий козак докiрливо похитав головою. - Се ти, козаче, замiсть того, щоб неньку Сiч обороняти, так поспiшаКшся до шлюбу? Не так робили за наших часiв! Батьки нашi все життя про Сiч пiклувалися, а як уже не держала рука шаблi, так тiльки тодi про одруження згадували. Не втече вiд тебе шлюб, козаче... та й Галя ще не перестарiла. Од такоП вiдповiдi Демко засмутився i похилив голову, Галя ж мовчки пригорнулася батьковi до плеча i поцiлувала його.в руку. Серце старого запорожця зразу пом'якшало вiд ласки дочки i, погладивши рукою Галине волосся, вiн сказав, сiдаючи на землю: - Сядемо, дiти, та поговоримо... Галя сiла поруч батька, пригорнувшись до нього, Демко ж сiв з другого боку. - Як його, дiти моП, про шлюб та весiлля тепер думати,- почав старий запорожець,- коли поховали ми все те, на чому держалося життя наше?.. Поховали Матiр-Сiч? Молодий козак не хотiв так легко пiддаватись. - Та що ж, тату... - сказав вiн.- Хiба сумувати нам без краю? Журбою Сiчi не вернемо. Отже й люди, трапляКться, вмирають, а живi посумують деякий час та й знову про живе думають... Старий журливо похитав головою. - Не розумiКш, козаче, того, що сталося. Не в тому тiльки лихо наше, що Сiчi вже немаК... Не вперше руйновано Сiч Запорозьку: руйнували ПП й татари, й турки, й москалi, а вона знову вставала, бо жива була душа козацька... Тепер же Сiч вмерла навiки, бо ви зганьбили ПП... от що! А козацьку славу затоптали ви в болото. Ось у чому мука пекельна! Не болiло б моК серце, коли б я знав, що Сiч зруйновано пiсля того, як залито кров'ю ПП шанцi... Та смерть була б не довговiчною, бо кров, пролита за рiдний край, даК паростки i веде за собою нове життя; ся ж смерть, що ви заподiяли Сiчi, К смерть ганебна, а може, боронь Боже, й довiчна. Нема чого й говорити: ви самi власними руками задавили свою матiр! - Добре вам, тату, тепер нас ганити. А що ж ми мали робити, коли вся сiчова старшина й сам кошовий не схотiли стати за свою правду i скорилися лихiй долi? - Не знали ви, що робити? - в запалi скрикнув Балан.Та коли б за моПх часiв був такий кошовий отаман i така старшина, як отеК у вас, так ми нагодували б Пхнiм тiлом у Днiпрi ракiв, а обрали б таких отаманiв, що вмiли б стати за козацьку волю й честь! От що! - От ви, тату, й у цьому менi дорiкаКте i до мене неприхильнi стали... А ми ж мало не так i вчинили, як ви говорите: ми скинули було всю старшину i обрали iншу, що згодилася вести нас до бою. Ми навiть гармати вже повикочували з пушкарнi на окопи... Так що ж, коли тут вийшов пан отець Володимир з хрестом i сказав, що покладе на всiх прокляття, якщо ми не скоримося? Що тут було чинити? Товариство розiйшлося по куренях, а далi, замiсть того, щоб обороняти Сiч, посiдало на човни, та й помандрувало на Дунай! - Тяжке горе! Смерть козацькiй волi! - Та через що ж, тату, смерть? Через що? Буде на ДунаП нова Сiч Запорозька - от i все. - А тут же?... Тут що буде з нашими безкраПми степами, що ми вiд дiдiв-прадiдiв обороняли i од бусурманiв, i од полякiв? Молодого козака дивувало, що старий бiдкався про степи. - А що маК статися з степами? - сказав вiн.- Степи несходимi... безкраП... Пх нi переорати, нi кiньми випасти. Хоч би й чужi люди понаходили сюди так i то на всiх вистачить землi i людей навiть непомiтно буде. Чого справдi вам так журитися? Ну нехай Запорозька Сiч од вас трохи далi буде - на ДунаП, а проте ви знатимете, що вона Ксть. А тут у вас i степ свiй, i хата, й плавня, i добре господарство. От звiнчайте нас скорiше з Галею, так ми довiку з вами будемо жити. Я нiкуди вашоП дочки не завезу - будемо обоК вашу старiсть доглядати. Поки Демко говорив, Галя все мiцнiше тулилася до батька та цiлувала його в руку. - Ох, дiточки моП... - сказав старий козак, зовсiм уже пом'якшавши i цiлуючи дочку в голову.- Знаю, що молодi ви i вабить вас до шлюбного життя, та тiльки недобре менi серце вiщуК... Чи буде ж ваше життя щасливе? - Та якого ж, таточку, ще треба щастя,- обiзвалася Галя, зазираючи батьковi в очi,- як всiм укупi жити? - А якщо, тату, ви занудьгуКте за Сiччю,- все смiливiше i веселiше говорив Демко,- так ми з вами й поПдемо на Дунай подивитись на нашу нову неньку. Та що ж справдi: неабияка далечина до Дунаю! ПосiдаКмо на коней та й гайда через Буджак!.. Аби ваша сила, а шляхи до Дунаю вiдомi! Старий козак повеселiшав - очi його заграли i навiть зморшки на чолi розiйшлися. - А що ж, справдi...- сказав вiн.- Невже б же я не доПхав? Ото! Ще й як би доПхав! Я так гадаю, що тижнiв за два й стали б ми на ДунаП... Та й то ще як повагом Пхати, а коли б узяти на перемiну по двоК коней, то гляди, коли б не за сiм днiв там були! - От би й подивилися, як там нашi живуть. У мене до того там аж троК братiв. - Головна рiч,- сказав старий,- щоб козаки не забували там стародавнiх запорозьких звичаПв. Молодi на Дунай пiшло багато, а старих обмаль - доглянути молодь годилося б та повчити ПП. Старий запорожець забув уже про своП лiта i марив думками по Дикому Полю, по Буджаку й понад ДунаКм - по всiх тих степах, рiчках та могилах, де не один раз з шаблею в руцi гарцював з товаришами. Йому стало легко й радiсно на серцi i вiн сказав весело: - Ну якщо так, дiти, то нема чого гаяти часу. Споряджай, Галю, завтра на дорогу харчiв, а ти, Демку, обдивися воза та й повезу я вас по шлюб у Самарську МиколаПвську пустинь. Нехай вас Господь благословить... А як поживете вже трохи, то й на Дунайську Сiч з тобою, Демку, та з Iвасем поПдемо подивитись. II Два днi пiсля того Галя, запросивши до себе на помiч свою бабку Лантухову, пекла, варила й смажила всякi харчi й страви. Спинилася вона тiльки тодi, коли вже всi полицi в хижi та стiл i лави в хатi були повнi паляниць, коржiв, буханцiв, млинцiв, пирогiв, ковбас та печеноП птичини; ще й риби вона не забула, тiКП, що Iвась напередоднi натягав вудкою. Рогоза тим часом обдивився й пiдмазав воза i помостив на нього сiна скiльки треба було, щоб добре сидiти; про те ж чим годувати в дорозi худобу, тодi не треба було турбуватись, бо паша була скрiзь по безкрайньому степу, де не стань возом. На третiй день, ранком Демко налигав волiв, а Галя заквiтчала Пм роги червоними стрiчками, щоб усi, хто зустрiнеться в дорозi, знали, що по шлюб дiвчина Пде. Скiнчивши з тим, почала вона виносити з хати все печене й варене. Було його й у полумисках i по глечиках, а чимало й так позагорнутого в рушники. Все те Галя складала на вiз i умощувала в сiно. Коли вiз був упорядкований, старий запорожець покликав сина i почав наказувати, як доглядати без нього господарство. Далi по звичаю всi увiйшли в хату й на хвилину посiдали, "щоб на подорожнiх усе добре сiдало", i врештi вийшли до воза. Тут старий Балан скинув шапку й, перехрестившись на схiд сонця, сiв на передi воза, а Галя з Демком ледве умостились помiж харчами побiля люшель. - Гей, круторогi! - сказав старий, любуючись своПми добрими ситими волами, i вiз покотився з двору, пiрнувши через кiлька хвилин у травi по самi вертки люшень. У степу не було нi шляху, нi стежки, нi навiть людського слiду i од волiв визирали з трави тiльки великi гострi роги, уквiтчанi Галиними стрiчками. Проте старому сiчовику й не треба було шляху: вiн бачив по степових кряжах могили i по тих могилах розпiзнавав, куди треба простувати, щоб не потрапити нi у яр, нi у скелювату балку, нi у сторчовий байрак. - Нащо, тату, нам Пхати аж за Днiпро у Самар? - спитав Демко, коли вiз заПхав уже од зимовника за гору.- Адже по сей бiк Днiпра К церква в Нових Кайдаках. - Не знаю я, сину,- одповiв старий козак,- яка та церква у Нових Кайдаках... i який там пан-отець. Може, чужинець який-небудь, або такий, що й бороди ще не од-ростив; МиколаПвська ж пустинь, що за Самар'ю, то святе мiсце. Ще за тих часiв, коли тут погана татарва як сарана шугала, ченцi там спасалися i монастир будували... А ченцi тi були з нашого товариства - запорожцi. Ще й зараз за iгумена там мiй курiнний отаман, а скарбником товариш мiй, кошовий отаман Вiйська Запорозького Пилип Хведорiв. Так от, дiти, я й мiркую, що як шлюб святе дiло, так годиться його у святому мiсцi й брати. До того ж менi давно хотiлося побачитись з побратимом Глобою, що сидить зимовником над Днiпром проти Монастирського острова... Так от заразом i до нього заПдемо. Вiн нас i на той бiк Днiпра перевезе. Сонце, посуваючись по блакитному небу, пiднiмалося над степом все вище та вище; промiння його ставало все бiльше пекучим, так що й вiтерець, пробiгаючи понад зiгрiтою сонцем травою, не давав бажаного холодку, а тiльки наганяв на подорожнiх пахощi розпареноП сонцем, соковитоП степовоП трави й квiток. Старий Балан скоро похилився на купу сiна бiля полудрабка i почав куняти, молодята ж жартували помiж собою, голубилися та слухали жайворонка, що, мрiючи десь високо в повiтрi виспiвував над тихим степом про щастя кохання. У пiвдень подорожнi випрягли волiв i пустили Пх пастися, самi ж пообiдали й вiдпочили. Згодом, коли сонце трохи повернуло на захiд, вони поПхали знову, прямуючи на пiвнiч. Два днi вiз з подорожнiми, поринаючи в густiй травi i коливаючись, мов корабель, все далi посувався по безкрайньому степу. Тiльки нiмi свiдки: сонце, мiсяць та зорi бачили наших подорожнiх, та ще журавлi, дрохви, стрепети та iншi степовi птахи, пролiтаючи великими зграями над Пхнiми головами, подавали подорожнiм свiй голос. Надвечiр другого дня вiз докотився до рiчки МокроП Сури, i Балан, переПхавши ПП бродом, отаборився тут на нiч. Демко поставив таганок, наламав бiля рiчки сухого очерету i розпалив багаття; Галя ж взялася варити кулiш i наварила такого смачного, що старий козак, Пвши, все його вихвалював, а Демко навiть з острахом поглядав, чи не чорнiК вже в казанку дно. Була, як годиться, до кулiшу й оковита й ковбаси i iншi заПдки, що Галя зiбрала з дому. На землю тим часом насувалася тепла лiтня нiч. На блакитному небi по однiй займалися зiрки i що темнiше ставало небо, то яснiшi ставали зорi i врештi почали вони вiдбиватися своПм про,мiнням у темнiй водi рiчки. Тихо повiвав понад Сурою вiтерець, гойдаючи берегами гнучкi очерети й осоку, а тi, покивуючи своПми пишними китицями, про щось перемовлялися таКмним шепотiнням, наганяючи на всiх дрiмоту. Пiд чарами лiтньоП ночi й темряви нашi подорожнi безпечно поснули: батько на возi, а молодята пiд возом на простеленому ряднi. Тiльки не дуже довго довелося Пм спати: чутке вухо старого запорожця, ще й досi вмiло чути крiзь сон, i бiля пiвночi вiн почув тупотiння коней. Те тупотiння щодалi вчувалося ближче i врештi Балан, пiдвiвши голову, розглядiв, що до броду пiд'Пздять двоК озброКних вершникiв. То були драгуни з вiйська генерала Текелiя, що досi стояло бiля зруйнованоП ЗапорозькоП Сiчi. Тi драгуни бiгли кудись на пiвнiч i випадково натрапили на наших подорожнiх. Перебрiвши рiчку, драгуни нагледiли воза. - Глянь! - скрикнув один з них до товариша по-росiйському.- Он як нам доля всмiхнулася: хохол Пде возом!.. Тут тобi, напевне, й паляницi i ковбаси й пироги та ще гляди, коли немаК й оковитоП! - Го, го! - радiючи скрикнув другий.- Так тепер годi жалiти, що ми не вечеряли! Вершники пiдвернули до воза. - А що вам, добрi люди? - спитав Балан, вставши. Прокинулися од розмови й Галя з Демком i стурбованi повскакували. Драгуни тим часом позлазили з коней i доступилися до воза. - Тягни лиш сюди, старий...- сказав один з них, засунувши руку в сiно.- Тягни все, що люди жують зубами... Та витягай заразом i горiлку! - Що ж ви за люди? - спитав старий козак. - Ми царськi люди, а через те ти давай нам все, не криючись, як самому царевi! - Якщо ви, добрi люди, голоднi,- сказав Балан,- так ми вас нагодуКмо. Сiдайте на рядно, а дочка подасть вам попоПсти. - Та ми й самi знайдемо, чого нам треба! - одповiли драгуни i полiзли нишпорити попiд сiном, витягаючи все, що наховала там Галя. Козаки обурилися. Проте вони були без зброП, бо у Рогози було одiбрано зброю ще тодi, як вiн виходив i Сiчi, Балан же не брав своКП шаблi, побоюючись, щоб у Самарi не одiбрали ПП москалi. - Хто ж так робить? - скрикнув старий козак. - Се ж грабунок! Коли б при менi була шабля, я б повчив вас, як поводитись з козаками. - Мовчи, поки цiлий, Мазепа! - почали гримати драгуни i повитягавши з возу всi харчi, загорнули Пх у рядно щоб покласти на коня. - Та що ж це ви, харцизи? - скрикнув Рогоза.- Ото такi ви царськi люди? ГрабуКте подорожнiх людей серед шляху гiрше за гайдамакiв! Вiн хотiв одiбрати харчi з рядном назад та драгуни вихопили шаблi з пiхов i погрожували всiх порубати. Побоюючись, щоб не сталося лиха, Дмитро з Галею одтягли молодого козака назад. - Нехай беруть! - сказав старий козак.- Нехай Пдять на свою загибель. Я скажу Пм услiд таке слово, що та Пжа Пм каменем у черевi стане й отрутою по жилах пiде. На що вже гайдамаки - та й тi нiколи не лишали чоловiка в дорозi без харчiв - вiзьмуть було скiльки Пм треба, щоб наПстись, а останнК лишать подорожньому; отсi ж москалi неначе й не люди!.. Ну дарма!.. Побачимо, хто скорiше помре: чи ми без хлiба, чи вони пiсля хлiба! Слова старого козака засмутили драгунiв. Вони чули про те, що старi запорожцi всi характерники i що, як хто з них схоче помститись, так вiзьме та й оберне людину в свиню або в вовкулаку. Вони почали нишком помiж собою радитись, а далi розв'язали рядно, кажучи: - Ну, нехай буде по-вашому: подiлимо все надвоК - половина вам, половина нам. Всього ж бо вам i за тиждень не поПсти! Так на тому й скiнчилася та пригода. Свiтом нашi подорожнi поПхали далi, вибиваючись на високу гору. Демко й Галя були веселi i смiялися з того, як налякалися драгуни батькових погроз; Балан же був невеселий - вчинок драгунiв нагадав йому, що по запорозьких землях почали вже панувати чужi люди i повелися новi звичаП, колишнiм же власникам сих земель тепер немаК вже й захисту. Двi години вiз витягався на гору i, нарештi, виПхав на шпиль до двох високих могил, що звалися Близнюками. Тут на пiвночi заблищав срiбно-блакитною смугою Днiпро, заклинаючи подорожнiх зiйти на могилу i полюбуватись на краКвид. Вони так i зробили i, пустивши волiв пастися, самi пiшли на одну з могил. З шпилю могили був чарiвний краКвид. З лiвоП руки, з-за високоП гори, виглядав вкритий лiсом Монастирський острiв, а повз нього широкою, срiбною пеленою вибiгав рухливий Днiпро i, добiгши до пiскуватих кучугур Огрiнi, круто повертав на пiвдень, ховаючись одним краКм пiд ту саму гору, що на нiй стояли подорожнi. Далi вiн знову виникав з-пiд гори ввесь, простуючи вже на захiд, i бiля високого рогу гори падав на гострi скелi Кодацького порогу, розбиваючись бiлою пiною. На пiвночi за Днiпром розлягалися великi зеленi лiси, а помiж тими лiсами подекуди виблискувала своПми бiлими водами рiчка Самар. Старий Балан не один раз уже на свойому вiку бував на сих могилах; був раз тут пiд час походу й Рогоза, Галя ж не була тут нiколи i стояла тепер мов зачарована, слухаючи те, що розповiдав Пй батько про сi дивнi мiсця. - Через що ж, тату,- спитала вона згодом,- той зелений острiв зветься Монастирським, коли монастир, ви казали, стоПть аж за Самаром? - Через те, дитино моя, що сi мiсця жили ще задовго до наших часiв. Люди помирають, а земля все живе. На тому островi була, бач, церква ще скоро пiсля народження Христа. Вже яка там вона була, хто його знаК: може, прямо в землянцi, а може, що й у печерi помiж скелями, а тiльки нашi дiди гомонiли, що чули од своПх батькiв, нiби святий апостол Андрiй, як Пхав Днiпром до КиКва хрестити людей, так перебував деякий час на Монастирському островi i хрест на ньому великий поставив. Пiсля нього на островi й з'явився монастир i ченцi. I не малий час вони тут пробували - аж поки набiгла сюди бусурманська погань... Тодi ченцi, рятуючись од нехристiв, перейшли в лiси за Самар, та й збудували там новий монастир. - А сi могили чому Близнюками звуться? - А се теж не за наших часiв так Пх прозвали. Тут в дуже давнi часи, ще як не тiльки що запорожцiв тут не було, а й татарва ще не приходила, так царював у Кодацi якийсь цар, а у царя була улюблена жiнка. От одна чарiвниця й позаздрила тiй жiнцi та й набрехала царевi, неначе його дружина та йому невiрна, а на доказ, бач, пророкувала, нiби жiнка царя завагiтнiК та й народить близнюкiв... А коли воно справдi так i сталося, так цар той жiнку скарав на смерть, а двох близнюкiв звелiв на отсiй горi живцем закопати та й насипати над Пх домовинами отсi височеннi могили. От через те i могили люди Близнюками звуть. Кiлька хвилин старий козак мовчки переводив своП очi з одного краю обрiю до другого, далi ж знову звернувся до Галi. - Тут, серце, всяка могила на степу, всякий островець на Днiпрi i навiть всяка скеля на березi говорить про минуле. От, наприклад, бачиш з захiдного боку Днiпра високий острiв бiля Огрiнi - Кiнським вiн зветься, так на ньому наш кошовий Сiрко вигубив цiлу татарську орду, а кiлька десяткiв тисяч невольникiв. шо орда гнала з УкраПни, визволив на волю... А ото з правого боку на крутому, високому розi Кодак: так там то вже кровi нашоП козацькоП пролилося!.. I до Хмельниччини було i пiсля Хмельниччини... Там i зараз запорозька паланка стоПть... - Кажiть, тату, краще: була паланка! - похмуро сказав Рогоза. Сей натяк на скасування ЗапорозькоП Сiчi з усiма ПП паланками дуже зворушив старого сiчовика. - Боже мiй, Боже мiй! - сказав вiн, ковтаючи сльози.Що ж тепер з тобою буде, мiй вiльний, укоханий краю? Чи на те ж нашi батьки обороняли тебе од бусурманiв, не шкодуючи свого життя, щоб дiстався ти чужим людям на поталу? Через хвилину, сумно похиливши голову, старий запорожець сходив з могили до свого возу, щоб Пхати далi, а слiдом йшли й Галя з Демком. III В обiдню пору подорожнi почали з'Пздити з великоП гори до Днiпра. Оббiгаючи ту гору, велика рiчка розлягалася перед очима мандрiвникiв широким та блискучим, мов загартована криця, пiвколом. У лiву руку понад Днiпром простяглася широка зелена долина, перерiзана вузенькою, вихилястою рiчкою, понад котрою жовтiли стрiхи запорозьких зимовникiв. Та рiчечка звалась Половицею, як i тi кiльканадцять хаток, що тулилися до неП. По долинi вiльно ходили гурти товару й косяки коней, а в далечинi понад Днiпром визначалися озера й очерети. Балан не звертав до Половинi, а прямував горою аж до рогу, що вип'явся скелями проти Монастирського острова, бо саме на тiм розi, над скелями, й сидiв зимовником його приятель Глоба. Запорожець Глоба був курiнним товаришем Дмитра Балана Як i Балан, вiн козакував за часiв гетьмана Мазепи й кошового отамана ГордiКнка; коли ж запорожцi мусили перейти кошем до Олешок, Глоба не схотiв жити на бусурманськiй землi та, повернувшись до порогiв, наглядiв собi захисний куточок над скелями Днiпра проти Монастирського острова i збудував там собi спершу курiнь, а далi й хату. Дуже припало Глобi до серця се мiсце i почав вiн порядкувати тут сад i пасiку, а далi збудував пiд скелями на Днiпровiй протоцi млин i молов сусiдам борошно. Працюючи у своКму куточку, Глоба нiкуди не Пздив, жiноцтва не бачив i через те, мабуть, i не оженився замолоду; коли ж почали люди осiдати хатами понад Половицею i заявилися тут i дiвчата й удовицi, Глоба був уже старий, женитись не схотiв i довiку лишився бурлакою. Тiльки рокiв з десять до зруйнування Сiчi стало старому сумно самому жити в хатi i вiн прийняв до себе жонатого сiчового товариша Каплана i передав все своК хатнК господарство до рук його жiнки. Коли нашi подорожнi наблизилися до зимовника Глоби, старi товаришi Дмитра саме лагодилися обiдати i дуже зрадiли гостям. Каплуниха заметушилася по хатi i за мить на столi почали з'являтися всякi заПдки, а далi запарував i смачний борщ: Глоба ж тим часом витяг з комори цiлий десяток сулiй та сулiйок з вишнiвками, тернiвками, дулiвками й iншими наливками, що вiн настоював з ягiд та овочiв власного саду. За чаркою горiлки старi приятелi розбалакалися, пригадуючи своК козакування, пригоди, бойовища й молодецьку гульню. Розмова протяглася довго i хоч почалася весело та скiнчилася журливо, бо козаки пригадали подiП останнiх часiв - пригадали, що немаК вже ПхньоП неньки Сiчi ЗапорозькоП. - Все минулося!..- сказав наприкiнцi обiду Глоба.Минулося й не вернеться нiколи, як i нашi молодi лiта. У тебе, Дмитре, он хоч дочка Ксть... благословить Бог, так i онуки будуть... вже ж хтось пом'яне; я ж, як був сiромахою, то так сiромахою мене й поховають i не буде кому про мене згадати! Ну, та що про се говорити... Ходiмо лiпше я покажу тобi мiй садок. Всi, вставши з-за столу, пiшли з хати i зразу опинилися в саду. Деревами була обсаджена велика обшир Днiпрового берега, що високо пiднiмався над рiчкою. У всякому кутку саду були окремi дерева: цiлi площi були пiд вишнями, яблунями, дулями й сливами; понад стежками ж росли шовковицi, кислицi, каштани, клен, ясен та силенна сила бузку. Балан, оглядаючи сад, дивувався з того, що всяка рослина в саду була так вихована, як дитина, i не хотiв йняти вiри, щоб все те зробила одна людина власноручно; Глоба ж, любуючись наслiдками своКП працi i радiючи на здивування свого приятеля, весело й гордовито говорив: - Ось де моП укоханi дiти! Ось де моП нащадки на сьому свiтi! Якщо вони мають душу, то згадають мене пiсля смертi. Далi Глоба показав Бадановi все своК господарство i повiв у берег Днiпра, де, притулившись до скелi, шумiв колесами млин i стояли, прив'язанi до корiння осокорiв, великi й малi човни. - Забагатiв я! - сказав Глоба Бадановi, коли всi верталися вже до хати.- Бач: у мене млин, всяка худоба нелiчена, зимовник на двi половини... Ще й другий зимовник i другий сад Ксть у долинi бiля рiчки Половицi... А нащо менi все оте? Менi вже час про спасенiК душi подбати. Вiддам, мабуть, все добро на Самарський МиколаПвський монастир, та й сам пiду туди вiку доживати. Увесь вечiр приятелi згадували про своК минуле життя та гадали про майбутню долю Запорожжя i тiльки пiзно пiсля вечерi полягали спати. Ранком другого дня Глоба наклав приятелю на вiз харчiв i, взявши з млина двох наймитiв, облагодив великого дуба, щоб ним перевезти гостей разом з Пхнiм возом i волами на той бiк Днiпра. Ще не встало сонце, як нашi подорожнi були в дубi i, протягши його деякий час понад берегом, щоб легше було обминути переднi скелi Монастирського острова, рушили упоперек широкоП рiчки. Демко разом з наймитами громадив веслами, а на стернi, проводжаючи товариша, сидiв сам Глоба. Прудкi хвилi рiчки враз пiдхопили дуба i понесли вниз, неначе намагаючись кинути його на скелi острова. Та тiльки Пм не пощастило: дужа рука крем'язного запорожця мiцно держала стерно, направляючи дуба вище тих скель, на другий бiк великоП рiчки. За пiвгодини дуб був бiля берега. Наймити допомогли Демковi викотити з нього воза; запрягти ж було недовго i через кiлька хвилин подорожнi, попрощавшись з Глобою, поПхали далi, прямуючи помiж пiскуватими кучугурами та шелюгами верболозiв до Самарського шляху. Тiльки увечерi, коли вже сiдало сонце, нашi подорожнi в'Пхали у стародавнК запорозьке мiсто Самар. Тут у Бадана чимало було побратимiв i приятелiв, та тiльки старий запорожець, побачивши, що по всiх дворах та вулицях мiста сновигали драгуни, улани й iншi москалi[1], не схотiв ставати у Самарi на нiч. - Цур Пм, тим москалям! - говорив вiн.- Од них i поли врiж та тiкай, бо без лиха не минеться! Найбiльше вiн боявся за Галю,- i справдi, поки вони переПхали мiсто, москалi дуже зачiпали ПП, вигукуючи всякi соромiцькi прислiв'я та пiснi, так що бiдна дiвчина врештi почала плакати i з очима загорнулася хусткою. Проминувши серед мiста нову велику церкву на дев'ять високих бань, вiз незабаром спустився до рiчки Самар, до того мiсця, де коштом Вiйська Запорозького содержувався пором, злагоджений з двох дубiв. Чубатi запорожцi-дубовики вже пошабашили на нiч i сидiли у березi бiля таганка, дожидаючи, поки вкиплять галушки та смакуючи пах олiП, що ПП кухар чимало всипав у таганок. Подорожнiм довелося б тут i ночувати, коли б Глоба не поклав на вiз побратимовi баклажку з горiлкою. Добрий могорич i щире слово Балана пiддобрили дубовикiв i вони перевезли подорожнiх на другий бiк рiчки.. За рiчкою вiз потягся лiсом, поринаючи колесами в пiску i пiдкидаючись на корiннях вiковiчних дубiв. Темрява ночi хутко оповила землю, а за рясними вiттями дубiв до землi не доходив навiть промiнь зiрок. Проте старий козак нiколи не забував стежки, по котрiй проПхав хоч один раз за життя i тепер, не вважаючи на темряву, вiн за пiвгодини потрапив до ворiт монастиря. Тут, бiля хреста Божого дому, Балан почував себе в безпецi вiд москалiв i, не наважуючись турбувати ченцiв уночi, не дозволив Демковi стукати у ворота, а розташувався на нiч пiд парканом монастиря. Другого дня ранком за браму вийшов молодий чернець i впустив подорожнiх у двiр. Балан зразу ж пiшов до отця iгумена перебалакати про свою справу, але виявилося, що вiнчати в той день не годилося, й iгумен наказав дiждати завтрiшнього. Весь ранок Рогоза ходив з Галею по монастирському садочку i поза огорожею в лiсi. Нiхто не бентежив тут лiсового птаства i воно щебетало, скрекотiло й виспiвувало по кучерявих дубах так, що здавалося, все повiтря повне тих звукiв; людського ж голосу тут нiде не чуть було, i здавалося, що за паркан монастиря не доходять нiякi вiстi з свiта. Здавалося, що тут дбають тiльки про Бога, а до iншого всiм було байдуже; проте справдi воно було не так: Самарський монастир був частиною запорозькоП душi, i з його тихих келiй з смутком у серцi прислухалися до того, що дiялося на Запорожжi. Навiдався Рогоза i до шпиталю, де лежали покалiченi пiд час останньоП вiйни запорожцi. Там теж була непорушна тиша й спокiй. Тiльки ченцi ходили помiж лiжками калiк, перев'язуючи Пхнi рани. I подобалося Демковi се святе мiсце, так що тепер вiн зрозумiв через що тесть повiз його по шлюб сюди, а не до iншого мiста. Смутний ходив по шпиталю Балан. - За що ж i за кого проливали ви свою кров? - встало в його серцi питання, коли вiн дивився на покалiчених сiчовикiв. I гiрка сльозина полилась з ока старого запорожця. Пiсля обiду молодий послушник покликав Балана й Рогозу до келiП скарбника колишнього кошового ЗапорозькоП Сiчi Пилипа Хведорова. Старий чернець Пилип ще не дуже давно був одним з видатнiших дiячiв i лицарiв НовоП Сiчi ЗапорозькоП. Козакувати вiн почав ще з юнацьких лiт i за часiв кошового Костя ГордiКнка брав участь разом з побратимом Баланом в оборонi СтароП Сiчi. Врятувався вiн тодi тiльки через свiй незвичайний хист та силу. Побачивши, що отаман i майже все товариство полягло по окопах побите й покалiчене, а вороги затопили Сiч своПм вiйськом, Пилип вкинувсь у Днiпро i переплив його упоперек. Пiсля того вiн з'явився в Олешкiвськiй Запорозькiй Сiчi, уславився походами звiдтiля на полякiв, що мордували правобережну УкраПну, далi ж допомагав Милашевичу пiд час переходу запорожцiв з ОлешкiвськоП Сiчi на Пхнi стародавнi землi i упорядкував Нову Сiч на Пiдпiльнiй. У Новiй Сiчi вiн уславився походами на татарськi городи та турецькi землi i, нарештi, в 1764 роцi був обраний за кошового отамана. Кошовим отаманом Пилип був не великий час, бо, побачивши, яку велику силу набула в Сiчi заможна козацька старшина i що вона сама схиляКться до знищення стародавнiх запорозьких звичаПв i рiвноправного товариства, вiн через рiк сам зрiкся кошевства i пiшов рятуватись у МиколаПвську пустинь. Рогоза не був на Сiчi за часiв кошевства Пилипа i зовсiм його не знав, Балан же, побачивши у невеликiй келiП сивобородого старця, не пiзнав би в ньому свого давнього побратима, коли б очi старця не свiтили з-пiд довгих сивих брiв тим вогнем, що грав ще замолоду. Старий Дмитро, побожно схрестивши руки, попросив у свого колишнього побратима благословення, а слiдом по ньому пiдiйшов пiд благословення i молодий козак. - Сiдайте, друзi моП й товаришi... - промовив чернець, показуючи на лаву - i оповiдайте менi, як сталося те, що розкраяло нашi душi. - От свiдок всього, що було... - одповiв Балан, показавши на Рогозу.- Нехай вiн сам тобi розкаже. Молодий козак розказав про всi подiП, що сталися пiд час скасування ЗапорозькоП Сiчi, не проминувши й того, як з-пiд престолу церкви святоП Покрови полковники московського вiйська забрали шухлядку з царськими грамотами та унiверсалами польських королiв про непорушнiсть запорозьких вольностей i як пiсля того донськi козаки пообдирали з образiв коштовнi ризи i на шматки порубали срiбнi царськi врата. Слухаючи оповiдання Демка, старий чернець заплакав, мов дитина, а проте, коли Рогоза, побоюючись ще бiльше його хвилювати, спинився, вiн наказав говорити далi: - Нехай почую все! Може, скорiше моК серце розiрветься у грудях i не дасть менi пережити смертi неньки Сiчi. Знаю я, що грiх се мiй великий... що я повинен думати тiльки про прийдешнК царство, але де ж взяти сили, щоб забути ту тяжку кривду, що нам заподiяли? Коли Рогоза скiнчив оповiдання на тому, що бiльшiсть козакiв помандрувала на Дунай, чернець, сумуючи, похитав головою: - Не матимуть вони там долi, бо за турецьку землю доведеться нашим бити нас хрещених i се буде нестерпучою мукою всьому товариству. Грiх думати те, що я думаю, прости ме