не, Господи, а лiпше було б вам тут битись за матiр Сiч до загину. Не так вчинили ми, коли впало лихо на Стару Сiч. Спитай он свого тестя. Ми билися до останнього i не осоромили козацькоП слави, а через те, хоч померла Стара Сiч, так народилася Нова. Правда, що на все воля Господня. Я буду молитись за тих, що помандрували, шукаючи новоП долi, бо доля Пхня в руках Господнiх. Проте думки старого ченця не до Бога слалися: вiн почав згадувати молодi лiта та морськi походи на бусурманiв i переказувати все, що знав про славнi часи кошевства Iвана Сiрка. Очi колишнього кошового заграли вогнем молодого завзяття, а постать його вип'ялася й виросла так, що й чорний клобук на його головi й ряса здавалися зовсiм не на своКму мiсцi. Несподiвано в ту хвилину вдарив дзвiн до вечернi. Слова занiмiли на устах ченця, очi погасли, вся постать його стулилась i зiгнулась, i колишнiй кошовий, ставши в куток до образiв, почав бити поклони. Побачивши те, Балан та Рогоза, щоб не перешкоджати Божому чоловiковi i не спокушати його, вийшли потихеньку з келiП i зачинили за собою дверi. Одстоявши ранком другого дня в церквi службу, Демко Рогоза й Галя Баланiвна стали на рушнику i взяли шлюб. Вiнчав Рогозу, як i завжди вiнчав запорожцiв, сам iгумен i поблагословив Пх на нове життя власною рукою. Пiсля вiнця Балан повiв молодих вклонитися Пилиповi i разом попрощатися з ним. Пiд час прощання старий Балан, турбуючись про майбутнК життя пiсля зруйнування Сiчi ЗапорозькоП, заплакав. - Не сумуй, товаришу! - неначе спокiйно сказав колишнiй кошовий.- На все бо К воля Божа i без його святоП волi не було б зруйновано Сiчi ЗапорозькоП, Блаженнi кротцi, iже синами Божими нарiкуться! Треба скорятися волi Господнiй i вiд нього сподiватися милосердя. За ту нiч, що минула пiсля першоП розмови з козаками, запорожець-чернець багато передумав i перестраждав i, врештi, в його душi смиренний чернець, мабуть, перемiг сина вiльноП волi, запорозького кошового, бо здавалося, що його навчання виходило з щирого серця. IV Через кiлька днiв щасливi та веселi молодi поверталися разом з батьком до Базавлуку. Ще вiз з уквiтчаними волами був далеко од оселi, а вже назустрiч подорожнiм вибiгли Iван з Џвгою, а далi повиходили й старi сусiди. Всi, радiючи, привiтали молодих i предрiкали Пм щасливу долю. Недовго посидiли всi в хатi, а далi старий Балан пiшов до пасiки оглядати своП бджоли, а Галя, вхопивши Демка за руку, потягла його в садочок. Той садочок був Пй любiший за все на свiтi, бо бiля нього вона народилася на свiт, по його стежках бiгала своПми маленькими дитячими ноженятами, працювала в ньому бiля квiток та рослин i у вiльний час спочивала в холодку його кучерявих вишень та яблунь. Всякий кущик, всяке дерево i навiть квiтка в садочку були Пй знайомi як рiднi дiти й брати. Вона хутко бiгла тепер стежкою саду вiд куща до куща, вiд дерева до дерева, оглядаючи Пх i манячи за собою того, хто був Пй тепер найдорожчий на свiтi,- свого чорновусого красуня Демка. Крiзь вiття кучерявих вишень та яблунь ПП привiтало своПм промiнням ясне сонце, а з-помiж зеленого листу до неП озивалося спiвуче птаство та поглядали на неП своПми рум'яними боками ряснi яблука. Так, перебiгаючи з одноП стежки саду на другу, молодi вибiгли пiд верби на берег лиману i на них глянула безкрая, блакитна просторiнь осяяного сонцем величного лиману. - Любий мiй! - скрикнула Галя.- Чи К на свiтi що чарiвнiше за нашу оселю? - Тiльки ти, моК серденятко, чарiвнiша! Чарiвнiша! Чарiвнiша i за ваш садок i за сей лиман безкраПй i навiть за свiт сонця! - одповiв козак, пригортаючи до серця свою красуню-дружину. З того дня почалося щасливе шлюбне життя молодих. Галя ще з дiвоцтва була дуже упадлива до свого господарства, тепер же пiсля одруження ще дужче взялася до нього. Демко охоче допомагав Пй в працi коло городу й баштану i хоч був не призвичаКний до того, а проте скоро почав привчатись до господарювання. Коли зайшла осiнь i господарськi роботи скiнчилися, Демко разом з Iваном мало не щоранку виносили на човен сiтi, кошелi, рагелi й iншi рибальськi знаряддя й виПздили човном у лиман, а лиманом доПздили до плавень i верталися тiльки увечерi, привозячи добру здобич. За невеликий час вони наловили стiльки риби, що ПП не було куди дiвати. Галя роздавала ПП сусiдам, годувала наймитiв i насолила вже двi великi дiжки на зиму, а козаки все везли та й везли рибу... Та яка все була риба! Блискучi, як золото, коропи, срiбнi, ситi секрети (судаки), зубастi щуки та чорнi довгоносi осетри, а що вже було ракiв, так Пх Галя здебiльшого викидала назад у лиман, лишаючи тiльки таких, що були бiльшi за долоню доброго козака та ситiшi за годоване порося. За довгу зиму козаки все-таки занудьгувалися. Рибачити обридло, та пiд кригою рибальство було й нецiкаве. Демко взявся, було, до тих книжок, що купив у Самарському монастирi, та тiльки всi вони були про житiя святих i не цiкавили молодих козакiв. Думки обох запорожцiв полинули до Сiчi, на Дунай; та й на свою рiдну Сiч, що покинули вони на Пiдпiльнiй, Пм дуже захотiлося глянути, бо й Демко i Гнат нiяк не могли собi уявити нi того, що було тепер на Пiдпiльнiй, де пiвроку до того шумiло й гуляло товариство, нi того, що було на невiдомому, таКмному ДунаП. Як на лихо нi з ПiдпiльноП, нi з Дунаю не доходили до Базавлуку нiякi звiстки через те, що зимовник Балана стояв осторонь од шляхiв i нiхто до нього не завiтав. Наприкiнцi зими Рогоза не втерпiв i сказав Галi, що хоче поПхати верхи, подивитись, що робиться на Пiдпiльнiй, у Сiчi, але Галя прямо уп'ялася в нього: - Не Пзди, голубчику! Ти ж говорив, що як випускали вас з Сiчi, так наказували, щоб i не повертатись до неП. Як же ж ти поПдеш туди?.. Тебе заарештують i заберуть у москалi. Жалiючи Галю, бо вона вже мала по веснi стати матiр'ю, Демко не хотiв турбувати ПП i рiшив почекати ще деякий час. Нарештi зима минула. Степи вкрилися зеленим килимом. Садки й плавнi почали вбиратися у лист. Понад степом защебетали жайворонки, а в садках почали удудукати чубатi одуди, забуркотiли горлицi... нарештi закувала й зозуля, а тут у Галi знайшлася й дитинка - маленький син Миколка. Нема чого й говорити, що всi тому Миколцi дуже зрадiли. Демковi вже годi нудьгувати - почав допомагати Галi сповивати сина, та й дiд Дмитро кiлька разiв на день пiдходив тихенько до колиски глянути на немовлятко. Скоро почали мiркувати про те, де малого охрестити i зважали за краще зробити се у найближчiй церквi: у Старому Кодаку. Як тiльки Галя одужала, Рогоза запряг воза i удвох з Галею повезли дитину до попа. Наблизившись до Кодаку, Рогоза побачив, що навкруг староП фортецi будувалося чимало хат, а в лiву руку од Кодака, ближче до Половицi, будувалася нова, велика слобода. Роздивляючись на всi новини та розпитуючи вулицею у людей, де живе пан-отець, Рогоза наглядiв свого товариша з Платнирiвського курiня - Гната. Вiн ледве пiзнав Гната, бо той був вбраний не по-запорозькому i навiть штани на ньому були синi, а не червонi. - Гнате! - гукнув Рогоза. Той наблизився i, пiзнавши товариша, почоломкався з ним. - Ти що тут робиш у Кодацi? - спитав Демко.- Чи не оселився тут? - Авжеж оселився. У лоцмани, бач, приписався. Нас всiх, запорожцiв, хто приписався у лоцмани, лишили вiльними i грунту нам дали. Ми будемо повз пороги проводити берлини, байдаки й плоти. - А хто не приписався? - Хто не приписався у лоцмани, тих всiх повернуть у крiпакiв. У Галi з тих речей похололо на серцi. Рогозi ж вони здавалися неймовiрними. Може, справдi воно й станеться так з бурлаками, але вiн. Рогоза, сидить бiля грунту i маК з тестем власний зимовник i все господарство. - А що ж то в долинi за нова слобода будуКться? - То все нашi запорожцi осiдають. Все лоцмани... Через те й село Лоцманською Кам'янкою прозвали. - Ну, а товариство, що пiшло на Дунай, якi е чутки? Гнат зразу злякано оглянувся. - Не згадуй про Дунай уголос, бо як москалi почують, а Пх тут до бiса вештаКться, то буде й тобi й менi лихо. Вiн нахилився ближче до Рогози i почав говорити, поспiшаючись: - Живуть нашi вiльно у Туркiв по всьому Буджаку. I лимани султан всi Пм подарував. Приходили звiдтiля мiсяцiв зо два до сього братчики Голка та Книш, щоб товариство пiдмовляти переходити за Буг до туркiв. Дехто було вже й пiднявся йти, аж тут москалi Галку й Книша схопили та й забили у кайдани... Он що. Тепер ми, братику, так тут живемо, як тi мишi: вийдеш з хати, та й озираКшся на всi боки; а в хатi й слова про запорозьку волю не промов, бо по всiх хатах москалi стоять. Прощай, товаришу, та бережися тут, щоб у якусь халепу не вскочив. Тiльки що Рогоза, попрощавшись з товаришем, рушив вулицею далi, як до воза наблизивсь якийсь московський унтер з двома москалями. - Що за людина? - гукнув вiн до Рогози, спинивши воза. Рогоза розказав, по якiй справi приПхав. - А що ж се за вбрання на тобi? - показав унтер на кармазиновий жупан козака. - Запорозьке... - Щоб зараз менi не було! - почав гримати на Демка унтер, вип'явши на нього своП великi баньки.- НемаК запорожцiв, не повинно бути й Пхнього вбрання! Зараз скинь та сховай у возi, бо вже як я сам стягну його з тебе, то вже бiльше не одягнеш! Рогоза мусiв скоритись i, сховавши жупана пiд себе, мерщiй погнав волiв до хати пан-отця. - Цур Пм i пек, сим москалям,- говорив вiн до Галi стиха.- Коли б скорiше вихопитися звiдсiля з душею. Охрестивши дитину, наляканi москалями Демко й Галя, не погодувавши навiть волiв, зараз же рушили з Кодака i тiльки тодi трохи заспокоПлися, коли знову в'Пхали в степ. Звiстки, що Пх привезли Демко й Галя з Кодака, дуже засмутили старого Балана. - Недобрi звiстки, дiти... - сказав вiн.- ПочинаКться тут нове господарювання. Недурно менi серце недобре вiщувало. - Треба, тату, поПхати нам до Сiчi,- сказав Демко.Треба подивитись, що там робиться. Може, москалi вже давно пiшли звiдтiля геть... Не довiку ж Пм там стояти. Може, там знову товариство збираКться. Адже чимало тодi таких було, що поховалися по плавнях, щоб перечекати, поки москалi пiдуть у свою землю. До речi Демка пристав i Iван, кажучи, що сором сидiти недалеко Сiчi i не знати, що там дiКться. Старого козака й самого давно манило до Сiчi - глянути на неП хоч одним оком хотiлося, i вiн охоче згодився на вимоги сина й зятя. Порадившись, козаки рiшили Пхати до Сiчi не кiньми, а човном, через лиман та Пiдпiльною, бо з плавнi можливо було наблизитись до Сiчi зовсiм непомiтно i так Само непомiтно можливо було б i переховатись в очеретах плавнi, коли б трапилася яка-небудь пригода од москалiв. Галя тепер не сперечалася, бо Демко Пхав разом з батьком i се заспокоювало ПП. Вона охоче почала збирати подорожнiм всяких харчiв, а через кiлька день ранком троК козакiв сiли у невеликий човен i виПхали у лиман. Лиман Великi Води недурно так звався у запорожцiв; упоперек його ледве сягало око, а упродовж лиману берегiв зовсiм не видно було. Дрiбненькою комашкою здавався на тому просторi запорозький човен i здавалося прямо неймовiрним, щоб вiн колись пересунувся на другий бiк лиману. Проте Демко жваво налягав на .весло i легенький човен хутко посувався по прозорiй водi лиману, немов по сковзанцi, лишаючи позад себе водокрутнi од сплескiв весел. Смужка зеленоП плавнi на тiм боцi лиману щохвилини ближчала, дерева пiдiймалися з води все вище, i до снiдання козаки прибули вже до другого берега i, трохи вiдпочивши, виПхали у рiчку Пiдпiльню. Тут на гребки сiв Iван, Демко ж почав снiдати. З-за гiллястих верб та яворiв, що росли берегами, вже вийшло червоне сонце, розмальовуючи Пiдпiльню дивовижними кольорами. Плавня вже давно прокинулася i легкокриле птаство завело своП веселi пiснi... Проте козаки не дуже до тих пiсень прислухалися, не дуже й до краси плавнi придивлялися, бо все те було Пм давно вiдоме. Очi Пхнi з напруженням придивлялися у той бiк, де була Запорозька Сiч. По Пiдпiльнiй доводилося гребтись проти води i через те човен посувався повагом, так що Демко та Iван, гребучи по черзi, у човнi й пообiдали. Пiсля обiду, коли сонце почало вже схилятись на захiд, Iван радiсно скрикнув: - Хрест! Всi глянули на схiд сонця. Там, над зеленою пущею плавнi, сяяв пiд промiнням сонця щирим золотом хрест сiчовоП церкви святоП Покрови. Козаки поскидали шапки й почали хреститись. - Слава Господовi! - сказав старий Балан. - Церква стоПть нерухомо! - А коли церква стоПть,- скрикнув Демко,- так живе у Сiчi й товариство! В запалi вiн почав чимдуж налягати на весла, i човен, пiдстрибуючи з напруги, щодалi все хутчiше бiг у той бiк, де хрест сiчовоП церкви то виникав козакам на очi разом з банею дзвiницi, то знову ховався за деревами. Через пiвгодини човен повернув з рiчки у Сiчовий Кiш, де колись увесь берег був застановлений козацькими чайками та грецькими й турецькими кораблями, що привозили до Сiчi всякий крам. Сумом подихнуло тепер на козакiв з Коша - вiн був порожнiй, i тiльки подекуди з води виглядали чердаки потоплених запорозьких чайок та журливо стояли бiля берега два рибальських човни. - Мабуть, не так воно К, козаче, як ти гадаКш! - журливо похитавши головою, сказав Дмитро.- Коли б товариство жило в Сiчi, то Кiш не був би порожнiй! Приставши до берега, козаки вискочили з човна i пiшли на гору стежкою, що виходила прямо до Сiчового майдану й паланки. За часiв НовоП Сiчi по сiй стежцi було не розминешся з козаками, тепер же вона була порожня. Старий Балан помiтив навiть, що давня стежка почала заростати шпоришем i нудьга стиснула йому серце. Сперши дух, козаки поспiшилися нагору, вибiгли на майдан i спинилися в нестямi... Чи тут же була Сiч? Чи не помилилися вони? Де ж рiднi куренi? Де славнi паланка, пушкарня, скарбниця? Сiч була порожня, а замiсть будинкiв чорнiли ями, немов розритi домовини! Всi обернулися до церкви, що подала Пм таку радiсну надiю, i тiльки тепер помiтили, що вона стояла пусткою з позабиваними дошками вiкнами й дверима, дзвiниця ж стояла без дзвонiв. Навiть цвинтар понавколо церкви був зруйнований i на ньому не було нi капличок, нi хрестiв. Наблизившись до того краю Сiчi, де колись стояли куренi, козаки одшукали рiвчачки од пiдвалин, купки битоП цегли од кабиць та кiстки од риби, що запорожцi Пли в останнiй день життя Сiчi. Перевiвши очi на сiчовi стiни, козаки побачили, що вони почали все обсипатися i поростати травою, на баштi ж, що стояла бiля сiчовоП брами, видно було кiлькох робiтникiв, що руйнували ПП ломами. Козаки пiшли до башти, i що бiльше наближалися до неП, то гупання ломiв дужчим болем било Пм у серце. - Що то ви робите? Нащо то ви руйнуКте башту? - ледве вдержуючи обурення, звернувся Балан до робiтникiв. - На князiвський палац каменю треба! - весело одповiв один iз мурщикiв по-росiйському. Сльози пiдступили старому запорожцевi пiд горло, I не маючи нiчого бiльше сказати, вiн одiйшов од башти набiк i схилився до сiчовоП стiни. - Чи се ж не Дмитро Балан? - почулося йому питання. Бiля нього стояв старий сiчовик i дивився на нього очима, що нагадали Дмитровi щось дуже давне, молоде й радiсне. - Невже се ти, Дударю? - спитав вiн, сам не певний в тому, що на очах у нього стоПть близький товариш його молодих козацьких лiт. - Та я ж, братiку, я! - одповiв сивий дiд i почав чоломкатись з товаришем. - Чого ж се ти тут вештаКшся? - спитав вiн далi Балана. - ПриПхав подивитись на матiр Сiч... - з сльозами на очах одповiв Балан. - Бодай би лiпше не бачити! - НемаК, братiку, ЗапорозькоП Сiчi! - одповiв Дудар, одвертаючись набiк, щоб молодi козаки не побачили, як з старих його очей побiгли сльози. - Iдiть сюди! - сказав вiн згодом до козакiв, трохи перемiгши себе, i повiв козакiв на високу сiчову стiну. З верху окопiв запорожцi побачили, що на пiвнiч од Сiчi будувалися якiсь будинки. - Бачите? - спитав Дудар, показуючи на тi будинки своПм цiпком.- То будуКться економiя того князя, що йому цариця Катерина подарувала всi сi землi, разом з нашою Сiччю. Тут уже й управитель його живе. От на тi то будiвлi й беруть камiнь з Сiчових башт... Туди ж на пiдмурки побрали з цвинтаря й кладовища всi хрести й надгробки... Байдуже Пм до того, що то могили славних лицарiв i що по надгробках святе письмо повибиване... Вони б'ють надгробки й хрести на камiння i мурують з них будинки. Туди ж i всi каплички з великого сiчового кладовища пiшли!.. Слухаючи оповiдання товариша, старий Балан переводив очi то на будинки князя, то на цвинтар, де ще валялося кiлька викопаних з землi хрестiв, то на захожих, московських людей, немовби дивуючись, як ще сi люди живi i як Пх досi не скарав Той, що на небi. - Забув про нас. Боже! Забув! Одцурався од дiтей своПх... - тихо промовив сивий запорожець, схиливши своК засмучене чоло. - А куренi ж де? - спитав Рогоза. - Куренi поламанi. Деякi начальство поперевозило в Микитино, там складають з них гамазеП, а деякi тут попродали. От i я з побратимом Гирлигою купив Васюринський курiнь, та й будуКмо з нього двi хати. Он зараз на шамбашi... Дудар показав у той бiк, де за часiв Сiчi були крамницi й базар, а тепер будувалося кiлька хат. - Тут i будуКмося... Важко покинути рiдне мiсце... Тут, бiля Сiчi, й померти хочеться... - Ну, а пушкарня ж i скарбниця де? Од куренiв хоч слiд лишився, а од них i слiду не стало... - Позакидали землею... Генерал тут один був московський, Норою звався, так вiн тут неначе крiт усю Сiч порив... Все, бач, скарбiв шукав, а пiсля того знову все землею позакидав. Поховали, брати моП, сiчову пушкарню в домовину так само, як поховали й запорозьку славу i козацьку волю! Всi деякий час мовчали. Слова не складалися в устах козакiв, бо всi вони змагалися з тяжкими думками, що налягли Пм на серця. - Що ж, пани-брати... - пiсля довгоП мовчанки, обiзвався Дудар,- сонечко на спочинок лагодиться. Ходiмте до моКП землянки. У землянцi я поки що живу... ПовечеряКмо, та й переночуКте в мене. - Пробач, товаришу,- одповiв Дмитро Балан,- не сила менi! Скорiше, дiти, звiдсiля! - звернувся вiн до Демка й Iвана.- Тут смерть i неволя зазираК менi в очi. Ми ночуватимем у вiльнiй плавнi пiд вiльним небом! Старший запорожець попрощався з товаришем i хутко пiшов з Сiчi до човна. V - Ary!.. Агу, Миколко!.. Агу, синашу мiй... Сонечко моК ясненьке! - щебетала Галя, сповиваючи свого малого сина.- А ходiмо, ще раз подивимось, чи не Пде батько? Де се вiн забарився? Га?.. Що?.. ПриПде, говориш? ПриПде, приПде... А ми його поцiлуКмо та пожуримо за те, що довго гаявся! Миколцi було тiльки три мiсяцi, а проте Галi здавалося, наче вiн не тiльки що все розумiК, а навiть одповiдаК на ПП запитання. Немовлятко випручало рученятка й не давалося сповиватись. Пухкi щiчки хлопчика почервонiли з напруги, а оченята дивилися весело, немовби посмiхаючись з матерi, що Пй не пощастило сповити йому рученята. Ставши матiр'ю, Галя трохи погладшала, мовби налилася як спiла ягода, i стала ще гарнiша. Завжди весела, рухлива й чепурна, вона звеселяла навкруг себе все, як сонце звеселяК все живе, на що падаК його промiнь. Вже вдруге виходила сьогоднi Галя пiд верби, до лиману, виглядаючи батька й чоловiка i на сей раз таки наглядiла в далечинi, на блакитному просторi лиману, чорненьку комашку. - Ага!.. Дивись, синашу! - радiючи зверталася Галя до Миколки.- Он-он чорнiК човник... То нашi Пдуть. Там I батько наш любий! Смутний, з пригнiченим серцем вийшов Демко з човна на берег, а проте, як тiльки глянув на свою дружину та зазирнув у ПП веселi, повнi кохання очi, то одразу той сум мов вiтром з нього змело i розвiяло понад лиманом. - Ох, ти ж, горличко моя люба! - скрикнув вiн, обнявши свою дружину.- Та яка ж ти красуня стала! Вiн взяв вiд неП сина i, бавлячись, пiдкидав його догори. - От де моК щастя,- мiркував вiн,- люба дружина й син... I нiхто не владей одiбрати од мене се щастя, опрiч Бога. - Ач, якого ти менi бравого сина годуКш! - говорив вiн тим часом Галi, любуючи на пухкi щiчки й веселi оченята дитини. - Мов той бузiвок! - Годi тобi вигадувати! - злякано одповiла Галя.- Не кажи так, бо щоб з того слова ще чого лихого дитинi не сталося. Який там бузiвок, коли зовсiм худенький! Щаслива пара покинула батька й брата бiля човна i пiшла до хати. Демко нiс сина, бавлячи його барвiнком, Галя ж йшла поруч, обнявши чоловiка за стан. Через який час, пополуднувавши, вся сiм'я сидiла пiд хатою на призьбi. Галя держала на колiнах Миколку, Демко сидiв поруч, обнявши ПП, старий батько, сидячи трохи осторонь, стежив очима за бджолами, що повз хату пролiтали з степу до пасiки, Iван же розглядав хрущiв, що з гудiнням часто билися об стiни хати й падали на призьбу. Лiто саме набуло своКП краси й виповняло вечiрнК повiтря пахощами степу i квiток. - А дивiться, дiтки... - обiзвався Дмитро, показуючи чубуком люльки на обрiй, де з-за гори виникали якiсь темнi обриси, схожi на вози.- Неначе вози Пдуть. Всi пильно почали придивлятися туди, куди показував Балан. - Справдi, неначе чумаки Пдуть! - згодом сказав Рогоза. - Чого ж тут чумакам iти,- одповiв старий запорожець уже стурбовано,- коли ми не на шляху. Адже бачите: вони прямують сюди! Тим часом чорнi обриси простяглися по горi довгою стьожкою, пiдсунулися ближче й побiльшали, а через який час стало вже видно, що то були вози запряженi кiньми i навантаженi всяким збiжжям. Визначилися вже обабiч возiв i люди, й дiти. - Щось чужостороннК... - сказав старий Балан,- бо кiньми, а не волами Пдуть. Серце старого запорожця передчувало недобре i сповилося нудьгою, бо скiльки жив вiн на свiтi, то не бачив тут чужостороннiх людей. Валка возiв i людей прямувала до запорозьких зимовникiв, а попереду всiх Пхав верхи у панськiй одежi якийсь чужинець. Коли вози вже зовсiм зблизилися з хатами, вершник спинив Пх, подiлив на три валки i, направивши двi до зимовникiв Лантуха й Луб'яного, сам з третьою в'Пхав прямо в двiр до Балана i почав тут порядкувати неначе у своПй господi, гукаючи до своПх людей по-росiйському: - Становiть вози в два ряди! Повертайте голоблями до тину! Коней женiть на пашу! - Гей ти, старий! - гукнув вiн далi до Балана.- Чого баньки вип'яв? Ходи сюди! Почувши росiйську мову i побачивши одежу, що про таку тiльки чули вiд людей, а саме: бiлi повстянi шапки на головах та онучi й личаки замiсть чобiт на ногах, нашi козаки пiшли до возiв здивованi i обуренi на те, що якийсь пiдпанок хозяйнуК в Пх дворi, не спитавшись господарiв. Всi тi московськi люди, що заПхали у двiр до Балана, були крiпаками того князя, що для нього, як вчора бачили козаки, будувався бiля Сiчi палац з надгробкiв, хрестiв та капличок запорозького кладовища; пiдпанок же, що Пхав верхи попереду валки, був князiвський прикажчик. Коли князь розглядав у Петербурзi карту подарованих йому земель, вiн уподобав те мiсце над лиманом, де стояли запорозькi зимовники, хоч Пх на тiй картi й не було зазначено, i рiшив переселити до лиману п'ятдесят родин крiпакiв зi своПх маКткiв, що держав у Калузькiй губернiП. Ся його вигадка i впала тепер на голову запорозьких сиднiв. - Скiльки .у тебе Ксть печеного хлiба? - звернувся прикажчик до Балана. - А що, у вас не вистачило хлiба? - спитав той, маючи думку подiлитись по щиростi.- ЗдаКться, хлiбiв три Ксть! - Так от що, старий, нехай ота молодиця, що стоПть бiля хати,- показав вiн на Галю,- за сю нiч напече хлiба пудiв з десять! - Що ви, Бог з вами! - здивувався Балан.- Де ж Пй управитись на стiльки хлiба!.. А ви завтра рано вiд нас поПдете? - додав вiн з неспокоКм у голосi. Галя, що здалеку прислухалася до розмови батька з прикажчиком, теж, сперши дух, чекала одповiдi на останнК питання. - Куди ще Пхать? Ми саме туди й потрапили, куди було треба! - одповiв прикажчик i почав знову гукати до своПх людей: - Випрягай! Випрягай, не гайся! - Та чого ж ви сюди приПхали? - перебив його зовсiм уже збентежений Дмитро. - Хати будемо будувати, дiду! - весело одповiв прикажчик, радiючи, мабуть, що добувся до мiсця.- Село тут буде, та ще й чимале! У всiх з тiКП одповiдi похололо на серцi. Галя й Демко почали розумiти, що на них впало лихо, старому ж козаковi трохи не забило дух i вiн ледве прохрипiв: - Як то б ви будували тут хати, коли се наша земля?! - Та ви ж самi чиП? - здивовано спитав прикажчик.Хiба не князiвськi? - Ми вiльнi люди! - з обуренням скрикнули козаки.- Ми запорожцi! Прикажчик глянув на козакiв неймовiрно i з посмiхом. Вiн зрiс у крiпацтвi, знав що й батько й дiд його були крiпаками i не мiг собi уявити, щоб на свiтi були якiсь вiльнi люди, опрiч панiв. - Дурницi говорите! - сказав прикажчик i, злiзши з коня, обернувся до Рогози: - Вiзьми коня... Поводи його та постанови до стайнi! Кров вдарила Демковi з обурення в голову. - Вам, добродiю, годилося б вклонитися нам, господарям,- сказав вiн,- та спитатись, чи можна поставити коня до стайнi... Тодi, може б, я й сам вам допомiг, а коли ви нахабно менi, немов наймитовi наказуКте, так я нiчого вам не зроблю. З тим Демко одвернувся i, взявши Галю за руку, пiшов з нею до хати. - Он який ти! - з погрозою гукнув йому вслiд прикажчик.-Ну, як я надiшлю тебе до економiП, то ти забудеш свою пиху! Тут прикажчика оточили жiнки з дiтьми i, покладаючись на те, що дiтей заПдаК мошкара, просили його, щоб дозволив внести дiтей в хату. - Несiть,- владно сказав прикажчик, передаючи свого коня одному з крiпакiв. Жiнки заметушилися i через хвилину бiльше двадцяти дiтей з матерями увiйшли в Баланову хату i почали розташовуватись: хто на полу, хто на лавках, а кому недостало мiсця, то й долi. Балан почував своК право стати на дверях своКП хати i не пустити до неП нiкого, та тiльки його добре серце не дозволило йому так вчинити. Старий козак тiльки руками об поли бився, дивлячись на те, що робилося в його господi. Галя теж бiдкалася й плакала, бо Пй нiде вже було навiть Миколку покласти, а не то що самiй лягти, а проте, побачивши, якi у матерей змученi, обiдранi та закалянi дiти, не тiльки не сварилася з жiнками, а навiть вiддавала Пм з своКП скринi сповивачi, рушники, хустки i всяке шмаття. Нiч, що вже заходила, спiткала всю сiм'ю Балана на дворi, випханою з своКП власноП хати. Спати в хатi було неможливо через важкий дух, що його принесли з собою росiйськi люди. Рогоза з Галею й Миколкою пiшли на пасiку; старий же Балан знову доступився до прикажчика: - Слухайте, чоловiче добрий! Розкажiть же менi товком та по правдi, як же воно буде, коли ви тут побудуКтесь? - Не як iнакше,- одповiв прикажчик,- як стане тодi на сьому мiсцi село. Мужики оратимуть землю та сiятимуть хлiб. - Так се ж наша земля! Се займище трьох козакiв: моК, Луб'яного та Лантуха. Що ж ми будемо робити, як ви одберете нашу землю? - А те будете робити, що й iншi крiпаки: будете сiяти панський хлiб, косити його, молотити та звозити зерно до панськоП економiП. У старого цiле пекло заклекотiло в серцi: - Ну, сього вже не дiждете! - скрикнув вiн. - А ти ж гадав як? Князю подарованi всi сi землi од царицi, а як ви сидите на сiй землi, то зрозумiло, що й ви князiвськi разом з землею. Стуманiв свiт в очах старого козака i, хитаючись з обурення, мов прибитий, ледве доволiкся вiн до своКП пасiки i впав пiд куренем на солому. Болючi думки, мов убитi у мозок цвяхи, пекли голову старого. - Так ось до чого воно йшло скасування Запорожжя... Щоб нашi землi та степи, кривавицею дiдiв та прадiдiв политi, пороздавати вельможам... Невже ж воно справдi так i буде? Невже Господь святий попустить, щоб нас, вiльних людей, повернули в неволю? Нащо ж, Господи, ти привiв менi старому дiждати такоП недолi? Чому не прибрав мене ранiше? Всю нiч гнiтили такi думки козака i всю нiч не заплющував вiн очей, благаючи Бога, щоб вiн або одвернув геть сю чорну хмару тяжкоП недолi, що нагнiтила Пх, або прийняв його до себе. Не спали сю нiч i дiти старого. Вони до свiту просидiли бiля батька пiд куренем, щоб не тiльки не бачити того, що робилося в хатi, а навiть не чути нелюбоП Пм мови тих нещасних та замордованих чужих людей, що мимо своКП волi принесли Пм недолю i стали Пм ворогами. VI Другого дня зранку прикажчик поПхав у економiю до найстаршого управителя, а у обiдню пору повернувся до Базавлуку i загадав всiм крiпакам, щоб другого дня ранком Пхати у плавню рубати лiс. Далi вiн прикликав до себе обох Баланiв i Рогозу. - Ти, старий,- сказав вiн Дмитровi,- своПми волами тягатимеш з берега сюди колоди, а твоП сини нехай переженуть всiх ваших коней у плавню. Там моП люди рубатимуть лiс, так треба кiньми тягати колоди до рiчки. Старий козак з жахом у очах дивився на прикажчика: - Ви хочете моКю худобою робити? У мене своК хазяйство й своя робота худобi Ксть. - А я вам прямо кажу,- скрикнув Рогоза,- що у плавню я не пiду i батькових коней до роботи вам не дам! От що! Прикажчик, як хитра людина, не хотiв вiдразу доводити козакiв до розпуки i сказав неначе спокiйно: - Ну гаразд... Якщо ви робити не хочете, то на сей раз обiйдемося й без вас; а вже щодо худоби вашоП, так вона менi дуже потрiбна, i я заберу ПП до роботи, хоч би ви й не давали. Я не подивлюся на ваше змагання. Я ще й вчора вам говорив, що все те, що було вашим: i земля, i худоба, й хати, i навiть ви самi, тепер князiвськi! - Не буде того! - рiшуче скрикнули козаки. - Запорожцi од вiку не будуть крiпаками! - Побачимо! - глузливо проказав прикажчик i пiшов до свого дiла. Сю нiч всi знову ночували у куренi. Молодi козаки, знемiгшись за попередню нiч, спали тепер добре i прокинулися тiльки ранком, почувши голос батька, що з обуренням гукав: - Жене!.. Жене, проклятий! Жене моПх коней i волiв! Круторогi ж моП... укоханi моП дiти! Чи на те ж я ростив вас, щоб на князiв ви працювали! Демко та Iван схопились на ноги i, вгледiвши, що прикажчик верхи на конi жене з степу весь косяк, а позаду крiпаки женуть i волiв, кинулися до хати, вхопили недоуздки i побiгли навперейми коням. Перелякана Галя гукала на чоловiка, благаючи, щоб вiн вернувся, але Демко ПП не слухав i побiг у степ. Зблизившись там з кiньми, вiн накинув на одного з них обротьку, скочив на нього i почав навертати косяк знову у степ. Iван слiдом за Демком теж був уже на конi i допомагав шуряку. Батько та Галя од ворiт побачили, що прикажчик наскочив на Демка i вдарив його батогом, але тiльки вспiли вони скрикнути од обурення, аж дивляться: розiгнав Демко свого коня та, наскочивши на прикажчика, так вдарив його кулаком у груди, що той, мов снiп, впав на землю, сам же Демко, завернувши коней, погнав Пх знову у степ. Галю обхопив страх, що вчинок Демка не минеться йому дурно, i вона жахливо скрикнула: - Господи милосердний, що ж тепер буде? У старого Балана пiд час сутички, навпаки, не жах був у очах, а радiсть. Йому любо було бачити, що зять вчинив, як годилося запорожцевi: що не подарував прикажчиковi образи, а з козацьким хистом збив його з коня. Очi старого заграли юнацьким вогнем i вiн голосно гукнув: - Молодець, Демко! Нехай знаК вражий зайда запорозького кулака! Вилежавшись деякий час на землi, прикажчик пiдвiвся i, шкандибаючи, пiшов до двору, кленучи Демка уголос i погрожуючи йому кулаком. - Почекай, гайдамако, я тобi сього так не подарую! Через кiлька хвилин галас збився бiля всiх зимовникiв: крiпаки намагалися побрати у Балана, Луб'яного й Лантуха сокири, канати й iншi господарськi речi, тi ж не давали, бо у степах у тi часи такi знаряддя були дорожчi за золото. - В'яжiть Пх! - гукнув до своПх людей розлютований прикажчик.- Всiх в'яжiть отсих гайдамакiв, коли вони не хочуть нам коритись. Я сам одвезу Пх до управителя на науку! Треба тiльки ще отих двох душогубiв пiймати! - додав прикажчик, показуючи у степ на Демка та Iвана. Проте тих не довелося ловити. Зачувши, що коло хати збилася колотнеча, вони самi бiгли до двору i, побачивши, що Пхнього батька вже зв'язано, кинулися його визволяти. - Пустiть тестя, бо вб'ю! - грiзно гукнув Демко. Побачивши по очах козака, що вiн у запалi, люди пустили старого Балана i розтупилися в усi боки, але, як тiлько Демко та Iван почали його розв'язувати, прикажчик моргнув кiльком своПм крiпакам, накинувся з ними на козакiв ззаду i, зваливши, почав в'язати Пм руки й ноги. Козаки одбивалися, як роздратованi звiрi, але Пх надавили цiлою купою i врештi пов'язали. Прикажчик же пiсля того, як зв'язаного Демка пiдвели з долу, вдарив його з помсти по виду. Галя метушилася помiж людьми, мов у нестямi. Вона кидалася вiд чоловiка до батька, голосила й благала, щоб Пх пустили, але нiхто на неП не звертав уваги i тiльки прикажчик добре штовхнув ПП, коли вона хотiла розв'язати Демка. Через пiвгодини трьох старих запорозьких дiдiв та двох молодих з покрученими за спину руками везли до тiКП самоП економiП, що будувалася бiля руПн ЗапорозькоП Сiчi. Почувши, що запорожцi не хотять коритись волi прикажчика i навiть на очах крiпакiв побили його, управитель визнав за потрiбне пiднести в очах крiпакiв особу прикажчика i люто покарати запорожцiв. Коли вiн побачив бiля ганку зв'язаних козакiв, очi його заграли хижим вогнем, мов у звiра, що вже почув кров своКП добичi, i вiн зразу почав гримати. - Так отеК ви бунтуетесь? Не хочете робити... Не даКте худоби i навiть б'Кте княжого прикажчика? Ну, так я вас навчу шануватись. Я з вас виб'ю ваше гайдамацтво! Я зроблю з вас покiрливих! - Пане управителю! - обiзвався старий Балан.- Защо нас катують? Ми людей ваших не займали. Вони прийшли на нашу землю. На ту землю, що вiддана нам пiд господарство вiд Коша славного Вiйська Запорозького. Побачивши ваших людей у тяжкому становищi, ми навiть хати своП покинули та вашим людям вiддали. За що ж хочете ви ще й добро наше забрати?.. Добро, придбане тяжкою працею? - Вашого немаК тепер нiчого! - сказав управитель.- По указу царицi всi сi землi i все, що на Пх Ксть, себто й ваше добро i, навiть, вашi душi, тепер К власнiсть князя... Ви його крiпаки! З боку козакiв почулися скрики обурення, проте Балан намагався ще говорити спокiйно: - Бог один владен над душами людей, i йому вони й належать. Того ж не може бути, щоб велика цариця звелiла грабувати й катувати своПх чесних, трудящих пiдданцiв! Нiколи того не буде, щоб ми, вiльнi запорожцi, стали крiпаками! Скорiше ми душi своП занапастимо, анiж скоримося такiй неправдi. Не звикши чути вiд крiпакiв такi речi, управитель здивовано дивився на величну постать сивоусого запорожця. Довгий, скуйовджений у боротьбi, оселедець надавав старому запорожцевi надзвичайний вигляд, а очi того в'язня дивилися на нього не з благанням, як вiн звик бачити у крiпакiв, а смiло i спогорда. Управителевi, що служив довго у вiйську, була навiть до вподоби могутня постать старого запорожця, але тим дужче вiн узнав за потрiбне негайно перемогти й знищити сю гордовитiсть i вiльний дух, щоб всi крiпаки, що стояли навкруги великим натовпом, упевнились у тому, що нiяке волелюбство не може встояти проти його влади... I от, упиваючись тiКю владою, вiн глузливо сказав: - Бачу, що ти занадто розумний! А скiльки тобi рокiв? - Вiсiм десяткiв лiт Господь держить мене на свiтi, i нiколи ще на вiку я не бачив i не чув про таку кривду, яку ви нам чините. - А ну, всипте йому вiсiм десяткiв рiзок,- сказав управитель до челядi,- може, старий дурень хоч пiсля того порозумнiшаК! - Мене рiзками? - вжахнувся Балан.- Та лiше ви вбийте мене або живого вкиньте у вогонь, анiж дамся я над собою так знущатися. I не тямлячи себе з обурення, старий козак так смикнув свою Кдину, прив'язану за спину руку, що мотузки увiрвалися. Та тiльки даремнi були всi змагання: на старого насiла челядь, звалила його на землю i, зв'язавши йому ноги, понесли знесиленого до стайнi, а слiдом по ньому потягли Рогозу, Iвана Луб'яного й Лантуха. I от на стайнi, серед бруду й калу, крiпаки, що вже стеряли в собi iскру Божого духу, почали вибивати дух живого Бога з своПх братiв. Не стогнали запорожцi пiд руками катiв, бо бiль у тiлi був нiчим, порiвнюючи з мукою душi i серця покривджених. Вони мовчки, мов залiзнi, терпiли мордування, аж поки ставали непритомними. Старий Балан пiсля катування не пiдвiвся... його непритомного винесли з стайнi i, одливши водою, кинули на вiз. Повкидали на воза й останнiх. Демко, впавши на воза, сховав своК обличчя в сiнi, бо йому соромно було глянути на Божий свiт... Соромно було почувати себе живим пiсля такоП образи... Дiди Луб'яний та Лантух голосно просили собi у Бога смертi; серце ж молодого Iвана палахнуло почуттям помсти i вiн дав собi клятву, що прикажчик заплатить своПм життям за Пхню ганьбу. Коли старого Дмитра привезли додому, знявши з воза, понесли до хати, вiн, зiбравши останнi сили, проказав: - У курiнь... на пасiку... Ридаючи, мов дитина, Галя вже оббанювала в куренi скривавлене тiло свого чоловiка i, коли туди ж унесли батька, хотiла доступитись до нього, але вiн спинив ПП: - Не руш... Не руш, моя дитино... моя надiя i втiхо... Прийшов мiй час... Тодi, доню, оббаниш моК тiло, як вiдiйде душа моя... - Тату... таточку!.. - припала до батька Галя.- Не кажiть так... Не покидайте нас сиротами на поталу катам! Ви ще одужаКте i ми кудись пiдемо звiдсiля! - Нi, доню,.. я просив Господа, щоб Вiн не дав менi жити пiсля смертi неньки нашоП Сiчi ЗапорозькоП i вiн, милосердний, кличе вже мене до себе. Не вбивайся за мною, в домовинi я не знатиму того знущання, що тут... Про вас тiльки, дiти, болить моя душа. Як ви нещаснi свiй вiк проживете... Через годину старий запорожець горiв уже, мов на вогнi, i став непритомним, а свiтом Галя, ридаючи, вже споряджала тiло свого замордованого батька на той свiт. VII Поховавши батька пiд вербами над лиманом, Демко, Iван i Галя, прибитi горем, сидiли бiля його могили всяк з своПми думками, не наважуючись навiть слова сказати одно одному, бо нi про що, опрiч як про недолю, нiхто не знаходив мови. Несподiвано Iван, що вiд часу знущання над ним. став зовсiм iншою людиною, ходив замислений, з лютим непривiтним поглядом в очах i нi до кого не звертався, раптом встав, наблизивсь до Галi i низько Пй вклонився, кажучи: - Прости мене, моя сестро. Не нарiкай на мене за те, що я тебе покину, бо не сила менi коритися неправдi. - Що ти... що ти Iвасику? Чого прощаКшся?.. - скрикнула Галя i, схопившись на ноги, припала братовi до плеча. Демко й собi пiдiйшов до нього. - Заспокойся, Iване! Ти намислив щось непевне! - Не подарую я прикажчиковi,- говорив Iван, хвилюючись,- того знущання над нами, а найбiльше над старим батько нашим. Я довiку не мав би спокою, коли б не помстився за батька! - Схаменися! - скрикнула Галя.- Що ти намислив? Ти ж себе занапастиш! .- Тихше гомонiть,- сказав Iван пошепки.- Сьогоднi я вб'ю прикажчика i малим каюком втечу у плавню, а ти, Галю, збери менi харчiв i поклади у той порожнiй вулик, що батько наготовили для нового рою. Коли я тiкатиму, так тi харчi заберу! - Та ти ж загинеш у плавнi! - з плачем говорила Галя.- Як же ти там житимеш? - Не бiйся, я не дитина. Запевне у плавнi чимало ще нашого товариства блукаК... Знайду побратимiв, помандрую на Дунай. Ти, Галочко, щотижня винось менi харчiв у вулик, а я приПздитиму у темнi ночi й забиратиму Пх, аж поки не помандрую звiдсiля. - Братiку мiй рiднесенький! - заголосила Галя.Зросли ми з тобою вкупi, як голуб'ята, тепер же доводиться з тобою навiки розлучатися. - Помандрував би й я з тобою, Iване... - сказав Рогоза, з заздрiстю поглядаючи на шуряка, та ба, крила приборканi! Галi сi слова чоловiка запекли у серцi. - Ти шкодуКш, Демку, що побрався зо мною? Се я з Миколкою приборкала тобi крила? Демко схаменувся: - Боронь Боже, щоб я нарiкав на тебе, Галю! Нагадав менi Iван, що на ДунаП товариство вiльно гуляК,