а ми тут загибаКмо, от i вихопилося в мене таке слово. Вiн заспокоПв Галю i не вiдмовляв Iвана од його замiрiв. Порадившись, всi зважили за потрiбне, щоб Демко з Галею ночували сю нiч на очах у людей, в хатi, щоб на них не було пiдозрiння за смерть прикажчика. Як порадилися, так все й сталося, i коли ранком другого дня Демко й Галя вийшли з хати, на дворi люди вже галасували, що у коморi ЛантуховоП хати, де спав прикажчик, його знайдено мертвим з великою раною пiд серцем. Через кiлька годин пiсля того до зимовника прибув управитель i, довiдавшись, що старий Балан пiсля катування помер, а син його в останню нiч зник невiдомо куди, зрозумiв, що то Iван заколов прикажчика, помщаючись за батька. Того ж дня вiн призначив iншого прикажчика, молодого ще парубка з крiпакiв, наказавши йому як найскорiше будувати переселенцям хати. Пiсля того справа з хатами справдi почала посуватися хутко: лiсу, людей i худоби було багато i за мiсяць од запорозьких зимiвникiв потяглися двi вулицi: одна в степ, а друга понад лиманом до Базавлука. У початку другого мiсяця, хоч хати й не були ще докiнченi, по них уже почали жити, i одну половину БалановоП хати, нарештi, спорожнили, так що Галя з чоловiком знову у нiй оселилися. Тiльки як оселилися? Де тепер було Галине добро? ЏП скриня була майже зовсiм порожня... Переселенцi розтягли все, не лишивши Пй нi празниковоП одежi, нi грошей, що батько за своК життя придбав своПй укоханiй дитинi, нi збiжжя покiйноП матерi. Рогоза давно вже покинув змагатися за своК добро i бажав тiльки, щоб йому лишили хату, садок, леваду та вiльне життя. Галя теж охоче погодилася б на сьому; до того, що бажав Демко, Пй потрiбна була тiльки корова, щоб годувати Миколку, бо через горе й неспокiй у неП стало негарне молоко, та й того було обмаль. Одного дня Галя пiшла до прикажчика попросити, щоб з усiКП худоби, що побрали у ПП батька, повернули Пй хоч одну корову. Новий прикажчик був русявий, дужий парубок у напiвпанському вбраннi, з виголеною бритвою шиКю i пiдстриженим у круг довгим волоссям. Жив у окремiй, новiй хатi i як був нежонатий, то у нього була за прислужницю одна з крiпачок, лiтня удова. Чорнява й огрядна, зовсiм не схожа на росiйських жiнок та дiвчат, Галя зразу сподобалася прикажчиковi, i на ПП прохання про корову вiн почав одповiдати жартами. Сперше смiявся з ПП украПнськоП мови, далi ж почав нiби розглядати Галину одежу, а сам доторкався до ПП рук та стану. Засоромившись, Галя одхилилася од нього, коли ж прикажчик врештi хотiв ПП обняти, вона з обуренням випручалася, скрикнувши: - Бiйтеся Бога! Чи не сором же вам зачiпати чужу жiнку? Прикажчик розсердився й насупив брови: - Ач, яка ти недоторка! Не буде ж тобi корови, коли так... Та скажи ще своКму чоловiковi, щоб завтра разом з тобою виходив на панщину, час уже орати та сiяти хлiб. Галя передчувала, що Демко нiзащо не згодиться одбувати панщину i що змагання за волю приведе його до загибелi. Приголомшена словами прикажчика, вона трохи не на колiнах почала його благати, щоб не примушував ПП чоловiка до панщини. - Змилуйтеся, пане!.. - говорила вона.- Мiй чоловiк з роду бiля землi не працював i нiчого не вмiК в степу робити. Вiн з малих лiт все козакував. - Не вмiК? - скрикнув прикажчик.- То дарма, навчимо рiзками! Не все йому козакувати, час i до дiла братись! Заплакана, з пригнiченим серцем повернулася Галя До своКП хати i розказала Демковi про те, що прикажчик не дав корови, про те ж, що вiн наказав виходити завтра на панщину, вона не наважилася навiть натякнути. Ранком другого дня Демко побував на пасiцi, бо ПП доглядав пiсля тестя, поналивав бджолам води, зняв з Дерева новий рiй i тiльки що повернувся до хати, щоб поснiдати, як у хату вскочив прикажчик i почав гримати. - Ти, лежень, чому не виходиш? Скiльки разiв тебе просити? - Куди не виходжу? - здивувався козак. - На панщину чому не йдеш? Адже я вчора наказав твоПй кралi мальованiй, щоб обоК сьогоднi виходили! Рогоза зблiд на виду. Вiн зрозумiв, що наближаКться кiнець пригодам останнiх часiв i що той кiнець може бути тяжким. Проте, перемiгши себе, вiн спокiйно й рiшуче вiдповiв: - На панщину я нiколи не пiду i дружини не пущу! - Он як! А через що ж то так? - А через те, що я не крiпак, а вiльний козак. Буде з вас i того, що хазяйство наше пограбували. - Чув я про тебе... чув... - сказав прикажчик. Так ти знову за своК! Ну, побачимо, хто кого переможе! Через пiвгодини марного змагання й боротьби, почалося знущання над волею людини i Рогозу знову зв'язаного везли до економiП. Знову так само, як i той раз, привели його до ганку будинку, змурованого з нагробкiв сiчового кладовища i на той ганок скоро вийшов, досвiдчений уже про непокiрливiсть козака, управитель. - Ти чому не хочеш робити? - спитав вiн Рогозу неначе спокiйно. - Я радий би працювати коло свого господарства,одповiв, теж вдаючи з себе спокiйного, Рогоза,- та тiльки у мене пограбовано все, що придбав мiй покiйний тесть для своКП дочки. - Панщину чому не йдеш одбувати? - вже з запалом гримнув управитель. - А через те, що я не крiпак! - А хто ж ти? - Вiльний я! Я запорожець! - Ага, ти запорожець!.. - несамовито скрикнув управитель i, почервонiвши, спересердя кинувся у будинок, лишивши всiх здивованими. Через хвилину вiн вибiг назад, держучи у руцi те стригало, що ним стрижуть овець. - Держiть його... та добре держiть! - гукнув вiн до челядi, пiдходячи до Рогози.- Ось я одрiжу йому чуба, так, може, вiн хоч тодi забуде про те, що був запорожцем! Держiть його ще двоК за голову! Рогоза кидався в усi боки, бився ногами i навiть кусався зубами, обороняючи ознаку свого козацтва, i нарештi, коли управитель простягся до нього з стригалом, укусив його за руку. - Валiть собаку на землю! Давiть його... Душiть його на смерть! - мов божевiльний, гукав розлютований управитель, побачивши на своПй руцi кров. Нарештi, коли знесиленого козака звалили i хтось надавив йому голову колiном, прикажчик згрiб його оселедець собi у жменю, одрiзав його бiля самоП голови i з глузливим реготом розвiяв одрiзане волосся по вiтру. - Так буде краще! - сказав вiн, празникуючи свою перемогу.- Тепер нiхто вже не знатиме, що ти був колись запорожцем! Тягнiть тепер його до стайнi та всипте йому скiльки охота! Та глядiть менi: парте так, щоб довiку не забув! А як не те, так самих попарю! Рогозу поволочили до стайнi i почалося таке саме знущання, як i той раз. Коли ж його ледве живого привезли додому, Галя боялася й розпитувати чоловiка про те, що було, щоб не вражати ще дужче його серця. Вона, ридаючи тiльки, голубила його, щоб хоч як-небудь полегшити змучену душу ображеного, та намагалася якось гоПти його скривавлене, як шматок свiжого м'яса, тiло. Сердешна молодиця сама приймала муки не менше за чоловiка i за останнiй день так змарнiла, що коли б батько встав з домовини, то вже не пiзнав би своКП укоханоП дитини. Три днi Рогоза лежав, заплющивши очi, не озиваючись навiть до дружини, а в головi його стояла все одна дума: - Смерть або управителю, або менi! Неможливо жити, не обмивши такого знущання кров'ю! VIII ОднiКП ночi, коли Демковi вже полегшало, Галя прокинулася вiд незвичайних згукiв. Не знайшовши бiля себе чоловiка, вона пiдвелася i почала придивлятися туди, звiдкiля вчувалися тi згуки, що морозом поняли ПП серце... Нарештi вона пiзнала тi згуки - то ПП чоловiк гострив на бруску ножа, а на кого гострив, про те вже не треба було питати. Нечутно, мов кiшка, пiдкралася Галя до чоловiка I вхопила його за руку: - Демку, схаменися!.. Що ти намислив? З несподiванки нiж випав з руки козака i сам вiн затрусився, мов застуканий злодiй. - Я мушу його вбити!.. - Кого? Господь з тобою!.. Схаменися, молю тебе!.. - Управителя! Се вiн одрiзав менi оселедця! - Боронь тебе Боже, рiднесенький мiй! Ти ж моК щастя!.. Коханнячко моК пекуче! Занапастиш же ти й себе, та й мене з сином погубиш... Оджени од себе лукавого... перехрестися, то ж вiн, нечистий, тебе спокушаК...Помолися разом зо мною милосердному, щоб вiн захистив твою душу... - Що ж маю я дiяти, Галю? Не можу я повернутися у тварюку, як отсi крiпаки, коритися катам. Не сила менi й перетерпiти i подарувати управителевi ту образу, що вiн менi заподiяв. Нехай i мене пiсля скарають смертю, та я таки йому вiку збавлю! - А про нас же, Демку, ти й забув? На кого ж ти нас покинеш? - Не рви мого серця, дружинонько моя вiрная! Коли б тiльки ти зазирнула у мою душу, то знала б, яке там пекло... А все ж таки несила менi жити, не помстившись за ганьбу й знущання. Се залiзо або йому, або менi у серце! Галя вчепилася чоловiковi за ту руку, у котру вiн знову взяв нiж, намагаючись його одiбрати. - Благаю тебе, Демку, коли вже тобi несила перетерпiти, то нащо ж тобi себе погубити... Iвась досi десь у плавнi живе, бо харчi бере. Утечи до нього! УзратуКшся вiд сього життя, а там удвох, може, надумаКте, як i мене зрятувати. Галя говорила так тiльки з метою одвернути чоловiка од грiха, Пй легше було розлучитися з ним навiки, нiж допустити його до загибелi; у душi ж вона почувала, що тепер, коли вони не мають уже нi худоби, нi грошей, нема куди Демковi взяти ПП, як немаК чим i прогодуватись Пм. Весь останнiй час сiКП ночi подружжя радилось, як i коли утекти Демковi. Врештi намислили вони, що найлiпше йому пiдстерегти Iвана i поПхати у плавню разом з ним. - Як будуть темнi ночi,- говорила Галя, заспокоПвши свого чоловiка,- ти, серце, приПзди до мене. ПодряпаКш з садочку у вiконце, то я й почую i хоч на хвилину ми з тобою будемо знову щасливi. - Ох, горлице ж моя, що ж буде тут з тобою без мене? - Що ж маКмо робити? Я коритимусь у всьому... Може, якось житиму. ДругоП ж ночi Рогоза попереносив до пасiки всю батькову зброю, наробив до рушницi набоПв, набрав хлiба, сала i дещо з одежi i почав пiдстерiгати Iвана. Щоночi вiн прощався з Галею, хрестив у колисцi сина i покидав захисний куток, у якому зазнав найбiльшого щастя,- однiКП ночi таки й не вернувся вже до хати. Покинута чоловiком Галя стала крiпачкою. Вона в усьому корилася i робила все, що б Пй не наказували. Прикажчик довго допитував ПП про чоловiка, Галя ж все одмовлялася, нiби не знаК, де вiн, нарештi ж надумала сказати, що Демко помандрував за Дунай. У сiй вигадцi не було нiчого неправдивого i прикажчик залишив своП допитування; та тiльки се вийшло на гiрше, бо пiсля того вiн почав поглядати на Галю хижими очима i почав знову зачiпати ПП, маючи надiю, що тепер, без чоловiка, вона буде лагiднiшою й покiрливiшою до нього. Здибавшись уночi з Iваном, Демко похапцем розповiв йому про свою пригоду i замiри. Козаки рiшили взяти бiльшого човна, бо Пздити через увесь лиман маленьким каюком було небезпечно через хвилю, i позносивши в човен зброю, деякi рибальськi знаряддя й харчi, рушили в лиман. Поки Пхали лиманом, Iван розказав, що знайшов у плавнi собi товариша Якова Люльку. - Чудесний вiн козарлюга,- розказував Iван,- бурлакою жив собi бiля Ненаситця на Днiпрi. Але кiлька мiсяцiв до сього й там знайшовся власник на нашу, запорозьку, землю: якийсь граф. Вiн загарбав у козакiв усю худобу й майно, а самих повернув у крiпакiв. Люльцi, як от i тобi, хотiли за непокiрливiсть одрiзати оселедця, та тiльки у нього в халявi був нiж, так тим ножем вiн прикажчика вбив на смерть, а трьох з челядi покалiчив та, добiгши до Днiпра, вскочив у човна i подавсь до Великого Лугу. Ми з ним збудували собi у плавнi добрий курiнь. Рибачимо собi, а рибу в Микитино возимо продавати. Хоч би й довiку так жити, то байдуже. Поки почало благословлятися на свiт, козаки переПхали лиман i протяглися трохи вгору Пiдпiльною, а далi Балан повернув човна у вузеньку протоку. Та протока була дуже вихиляста, i човен довго крутився по нiй. Вiн то виПздив у озера, то знову поринав мiж очеретами, ховаючись там не тiльки од людського ока, а навiть од свiту сонця. Скрiзь навкруги човна були такi нетрi, що, мабуть, як i свiт стоПть, по них не бувала нога людини. Потроху плавня почала прокидатися. За всiх ранiше обiзвалися соловейки, слiдом зацвiрiнькало iнше дрiбне спiвоче птаство, далi заскрекотiла червоно-синя ракша, в врештi вже пiшов такий гомiн вiд пташиноП розмови та спiвiв, що козаки не чули навiть свого власного голосу. Сонечко десь уже зiйшло, але його промiнь грав тiльки на вершках дубiв та високих яворiв, до човна ж, через гущавину плавнi вiн не досягав. По озерах, що по них проПздили козаки, була така сила водяноП птицi, що за нею майже не знати було води. Тут клекотiли своПми червоними дзьобами бiлi лебедi, гулко ляскали крилами по водi незграбнi баби, полоскалися помiж осокою, витягаючи з мулу собi Пжу, дикi гуси; дикi ж качки, коли знiмалися з води вгору, то своПми зграями заступали свiт сонця. - Ще б пак, тут не прожити козаковi! - весело звернувся Iван до Демка. - А як надiйде зима? - Та воно б байдуже й зимою, зробили б землянку з пiчкою, а от тiльки горе: хлiба нiде добувати. Певно, що на зиму доведеться таки мандрувати на Дунай. Очi обох козакiв свiтилися веселим вогнем. Вони радiли з краси запорозького Великого Лугу. Навiть Рогоза почував себе тут щасливим i тiльки думи про тяжке становище Галi темними смугами краяли те свiтле й радiсне почування. Вже сонце було височенько, коли Балан привернув нарештi човна до берега i, вискочивши на землю, затяг його в очерет так, щоб човна не можна було помiтити нi з якого боку. - ПриПхали! - сказав вiн, забираючи на плечi весла. Рогоза забрав з човна свою зброю i вони, поринаючи з головою у високiй травi, пiшли од берега у пущу плавнi. Йти довелося недалеко, i за кiлькома кущами бузини виявився курiнь, добре вкритий очеретом ще й з запоною, сплетеною з осоки на дверях. - Пугу, пугу! - гукнув Iван по-запорозькому звичаю, ще здалеку. Зачувши пугукання, назустрiч козакам з курiня вийшов Якiв Люлька. Се був лiтнiй козак з сивиною у вусах, невисокий на зрiст, але кремезноП постатi з могутнiми плечима й високими грудьми. - ПоПхав сам, а повернувся удвох? - сказав вiн до Iвана, привiтно поглядаючи тим часом на Демка. Рогоза зняв шапку. - Приймiть, дядьку, до гурту. - Що бiльше, то веселiше! - одповiв Люлька i, одхилив ширше заслону, запрошуючи тим Демка до куреня. Iван розказав товаришу про пригоди Рогози, i вони зразу ж почали радитись про те, як зрятувати Галю з дитиною, але нi до якого певного краю у своПх мiркуваннях не дiйшли. Забрати ПП уночi i привезти у плавню було нетрудно, але що було б далi? Наближалася осiнь - куди подiтись тодi з немовлятком? Податись на УкраПну? Але ж i там скрiзь було крiпацтво... Пiсля скасування Запорожжя вже нiде неможливо було вiльно прожити. Тiльки одно надумали козаки: ловити якнайбiльше риби та продавати ПП, щоб придбати грошей. - Як будуть грошi,- говорив Люлька,- так тодi скорiше щось надумаКмо. Проте до Микитина Пздити було далеко, а ближче не було де рибу продавати. Але козаки зумiли зарадити справi. Щоб переховати рибу до продажу живою, вони поробили з лози великi кошелi i, втопивши Пх у рiчку, щодня впускали туди свою здобич. З харчiв козакам потрiбний був самий хлiб та ще сiль, риби та дичини вони мали стiльки, скiльки душа бажала. Через тиждень Рогоза поПхав до своКП хати по хлiб. ВиПхав вiн у полудень, щоб до захiд сонця виплутатись з протокiв та озер; на лиман же виПхав аж увечерi, коли вже почало смеркати. Непомiтною комашкою човен козака пересунувся через широку просторiнь лиману i наблизився до невеликого острова, що був недалеко вже од рiдних осель. Рогоза привернув до сього острова, бо бачив, що по хатах ще де-не-де свiтилося i люди не спали. Треба було перечекати i вiн сiв на березi пiд вербою. Тут козака обступили згадки про недавнК минуле, бо се був той самий острiв, що з нього два роки до того вiн вперше почув голос своКП Галi. Як воно недавно було те щастя i куди воно тепер подiлося?.. Козак нетерпляче дожидав, поки по всiх хатах погасне свiтло i коли, нарештi, дiждав того, то сiв знову у човен i поплив до свого садочка. У вулику на пасiцi вiн знайшов i хлiб, i пшоно, й сiль, але всього того йому було не досить: тепер, коли молодий козак був всього за декiлька крокiв од своКП дружини, вiн не мав сили пiти звiдсiля i знову стати диким лiсовим звiром, не пригорнувши ПП до свого серця i не упившись радощами кохання. Здержуючи своК серце, що колотилося в грудях, мов пташка у сiльцi, Демко пiшов до хати, тiльки не так пiшов, як ходять люди, а поплазував на черевi, ховаючись помiж травою, мов ящур або полоз. Доплазувавши до невеличкого вiконця, що дивилося з хати у садок, козак ледве чутно пошкрябав по склу i того непомiтного шкрябання було вже досить, щоб Галя його почула. Вже не одну нiч Галя спала, мов та пташка на гiлочцi, що все чуК... Не один раз вона навiть виходила у пасiку подивитись, чи не спорожнився вулик? Чи не приПздив ПП милий?.. I от тепер, почувши шкрябання по склу, вона зразу вгадала своПм серцем, хто прибув. Зiскочивши з лiжка, вона схвильована, не зразу навiть знайшла дверi, щоб вiдчинити, але врештi таки знайшла... Ще мить i два наболiлi серця стукотiли одно коло одного... От Галине лiжко, а от бiля нього й колиска сина... Батько не може бачити свого сина, зате вiн чуК його легкi подихи, доторкаКться до його тепленького тiла i обережно цiлуК його. Не бачить Демко i любих очей своКП дружини, але замiсть того вiн почуваК ПП всiКю своКю iстотою i мiцно стискуК ПП в своПх обiймах... Коротка лiтня нiч i небагато часу дала вона для втiхи... Незчулися закоханi, як проспiвали вже другi пiвнi i прийшов час, щоб Демковi вiд'Пздити. - Демко, любий, лишися тут!.. - прошепотiла Галя, не рознiмаючи своПх рук, що обновилися круг шиП чоловiка,- Скорися! - Як скоритись? Себто стати крiпаком? То се, Галю, ти ножа встромила менi в серце. Руки молодоП жiнки безсило рознялися, а з грудей вибилося тяжке зiтхання. Вона не мала сили сказати чоловiковi, що прикажчик все дужче чiпляКться до неП, а за те, що вона не хоче з ним любитися, мордуК ПП найтяжчою роботою. Вона не наважилася сказати й того, що боПться, аби вiн силою не примусив ПП стеряти свою честь. - Ну, так iди... - сказала вона.- Не гайся!.. Демко перехрестив колиску сина, хапаючись, ще раз поцiлував дружину i зник за дверима, ховаючись у темрявi ночi. IX Вже тричi Рогоза одвiдував Галю; сьогоднi вiн Пхав учетверте. Нiч сим разом була темна й вiтряна. Лиман шумiв пiною вiд великих хвиль. Тi хвилi пiдкидали й били човен, як трiсочку, немов силкуючись залити його й поховати в безоднi; проте Демко не звертав на них найменшоП уваги, а нап'явши паруса, розбивав сивi верхи хвиль своПм човном надвоК. Сьогоднi вiн вiз Галi радiсну звiстку i та звiстка виповняла його душу щастям i рiшучiстю. До Микитиного Рогу прийшла з Дунаю звiстка про те, що за Бугом, понад лиманами й бiля Дунаю, приймають козакiв разом з жiнками й дiтьми i надiляють всiх землею. Через тиждень Люлька мав продати у Микитиному останню рибу i на зiбранi за лiто грошi купити дуба, щоб тим дубом плисти на Дунай всiм товаришам, взявши й Галю з Миколкою. З сiКю то радiсною звiсткою й поспiшався сьогоднi Демко до Галi. Приставши до берега i, перебiгши садок, вiн, як i вперше, пiдлiз до Галиного вiконця, пошкрябав по склу i вона йому одчинила. Зараз пiсля перших радощiв побачення Демко розказав Галi про те, що за другим разом вiн забере ПП i повезе на Дунай, де буде Пм вiльне й спокiйне життя. Галя радiсно почала його цiлувати, далi ж, схопившись з лiжка почала виймати з скринi всяке збiжжя. - Що ти, що ти? - почав Демко ПП спиняти.- Не зараз Пхати, а другим разом! - Нi, не другим разом, Демку! - говорила Галя пошепки.- Сьогоднi нас бери... зараз! - Та ще ж немаК у нас дуба. Нi на чому Пхати. - Байдуже! - говорила Галя, ледве зводячи дух з хвилювання.- Поки добудете дуба, я якось перебуду з вами у плавнi! Далi вона враз покинула свою роботу, знервовано припала до чоловiка i, тремтячи всiм тiлом, почала хутко говорити: - Бери, бери мене, Демку, зараз, бо несила менi далi змагатися... Я досi тобi не говорила, щоб ще дужче не рвати тобi душу, тепер же слухай... З тiКП доби, як ти втiк, до мене почав залицятись прикажчик. Вiн перестав було виганяти мене на панщину, а замiсть того часто навiдувався до нашоП хати, заводячи речi про те, що коли ти мене покинув, так я вiльна любитися з iншим, хоч би й з ним... - А гаспид!.. - прохарчав Демко. - Цить! - затулила Галя йому рота рукою.- Слухай далi. Коли я на його залицяння просила становити краще мене на панщину i вiн побачив, що всi його заходи даремнi, то почав мене страхати, нiби як ти невiдомо куди подiвся, так управитель владен звiнчати мене з панським крiпаком. Далi вiн почав мене мордувати самою найважчою й брудною роботою та до того ще такою, щоб менi не можна було брати з собою Миколку. Сердешний хлопець, лишаючись у хатi по пiвдня без догляду, заходився тут криком i коли б не ненька, то певно, що нашого Миколки вже не було б на свiтi... Що я натерпiлася за сi два мiсяцi, що я намучилася душею, то не знаю я вже, як ще та душа й держиться у моКму тiлi i як ще б'Кться у грудях серце! Слухаючи дружину, Рогоза i лютував, i разом плакав, переживаючи душею те, що переживала без нього Галя. - Коли так,- сказав вiн нарештi,- то Пдемо зараз! Подружжя похапцем склалося. Демко взяв до рук сонного Миколку, а Галя взяла клунок з шматтям, i вони вiдчинили дверi, щоб iти садком до човна...Та не вспiв козак ступити однiКю ногою за порiг, як дужi руки вхопили його у поперек тiла. Незадоволена унада до Галi не давала прикажчиковi спати, i вiн вже не одну нiч тинявся попiд вiкнами ПП хати. Тинявся вiн i сьогоднi... i врештi спостерiг, як Рогоза пiдкрався до своКП хати i як Галя йому вiдчинила. Радiючи, що можна помститись, прикажчик побудив челядь i, привiвши до БалановоП хати з десяток дужих парубкiв, почав пiдстерiгати бiля дверей. Вiн чув навiть розмову подружжя i як тiльки Рогоза одчинив дверi i ступив з дитиною на руках за порiг, прикажчик зразу вхопив його пiд силки. У Рогози був у халявi чобота нiж, але в руках вiн держав дорогу ношу. Кинути ту ношу було неможливо, поки ж вiн вспiв передати хлопця до рук Галi, челядинцi вхопили його за ноги i звалили на землю. У безсилому лютуваннi й розпуцi козак скреготiв зубами i змагався як звiр, а проте через кiлька хвилин нерiвноП боротьби був уже зв'язаний. Все те сталося так несподiвано й хутко, що Галя ледве вспiла скрикнути i стояла з дитиною на руках, мов закам'янiла. - Так ось як вiн за ДунаКм! - глузував з молодоП жiнки прикажчик.- Ось через що ти така недоторка! Ну, тепер уже годi вам, голуб'ята, буркотiти... Тепер уже я знаю, що з вами зроблю. Натiшилися сю нiч, намилувалися... та тiльки се вже востаннК! Свiтом зв'язаного Рогозу, разом з Галею й дитиною, везли в економiю до управителя на суд. Почувши од прикажчика, що Рогоза переховувався у плавнi, управитель рiшив, що з нього нiяким робом не зробиш уже крiпака й робiтника, а придбаКш тiльки клопоту. Через те вiн намислив вiддати козака в пiкiнери. У тi часи, по наказу князя Потьомкiна, набирали з запорозьких бурлак три полки пiкiнерiв, так що вiддавши туди Рогозу, управитель сподiвався навiть запобiгти ласки князя. - Ну, що ж,- сказав управитель прикажчиковi, показуючи на Рогозу.- Сей гайдамака звик воювати, робити ж вiн не вмiК й не хоче. Здамо його в пiкiнери... Можна сьогоднi ж вирядити його у Самар до полковника. Та потавруйте його, щоб всякий знав, що вiн втiкач. Демко не одповiв i слова, бо розумiв, що всяка балачка тут зайва. Нехай празникують кати його безголов'я, як знають. Милостi вiн не попросить, але й пiкiнером не буде, а знову втече, i або загине, або врятуК Галю. - А Пй що? - спитав прикажчик, показуючи на Галю.Треба й ПП покарати за те, що переховувала втiкача i сама хотiла з ним утекти! - Ну, на перший раз,- одповiв управитель, дивлячись на Галю прихильно,- буде з неП двадцять рiзок. - За вiщо ж? - заплакала Галя.- Що я хотiла втекти з чоловiком, так на теж я у церквi Божiй присягалася скрiзь бути з чоловiком, куди б вiн не пiшов. Де ж у вас правда? - Ну, ну... годi мене вчити,- гримнув управитель,- а то прибавлю! З малих лiт Галя не знала не то бiйки, а навiть лайки, ПП обхопив жах перед соромом i ганьбою катування i у розпуцi вона впала навколiшки: - Помилуйте! Не робiть менi такого безчестя! - Ну, коли вона не хоче рiзок,- обiзвався прикажчик,так замiсть того звелiть одрiзати Пй косу! - Косу? - ридаючи скрикнула Галя.- Завiщо ж косу менi рiзати? Хiба я повiя? - Устань, Галю! - обiзвався до дружини Рогоза.Соромно кланятися катам! Не нам ганьба з того, що лютi вороги знущаються з нас безоборонних! Мордуй мене, кате! - гукнув вiн управителю.- Дери з мене живого шкуру, та тiльки лиши немiчну, легкодуху жiнку! Не звик управитель чути такi речi од своПх крiпакiв. Йому любо й звично було чути вiд них благання. Вiн любив, коли пiдвладнi йому люди припадали йому до нiг i, як покiрливi пси, цiлували Пх. Таким покiрливим вiн часто дарував Пхнi провини; гоноровi ж, запальнi речi козака роздратували його. - Жiнцi за покiрливiсть дарую все... - голосно гукнув вiн.- Гайдамаку ж бийте, поки виб'Кться з нього дух, тодi одлийте водою i знову бийте... i так тричi. Якщо видержить та i не помре, так тодi потавруйте його i везiть у пiкiнери, у Самар. Ти ж, красуне,- звернувся вiн до Галi,- Пдь додому, та гляди: якщо тiльки твiй чоловiк втече з служби, так зараз же я тебе з кимсь звiнчаю. Галя ридала, як мала дитина, припадаючи до чоловiка i прощаючись з ним навiки. Нещасна молодиця не мала надiП колись його побачити, бо в тi часи москалi служили, аж поки Пх вб'ють або покалiчать. - Поблагослови сина... - над силу промовила вона, коли Демка вже вели до стайнi. - Нехай його Бог благословить! - одповiв козак.- Менi ж зв'язано руки i нiяк його перехрестити! А ти, Галю, не вдавай свого серця у розпуку та сподiвайся: я прийду по тебе, хоч iз того свiту. Тут челядь вiдтягла молоду жiнку вiд чоловiка i ПП повезли додому, Рогозу ж почали катувати, як наказував управитель, а коли вiн не мав уже сили навiть держати голову, його винесли надвiр i тут коновал наштрикав йому на правiй руцi своПми iнструментами лiтеру "Б", що мала визначати росiйське слово "бродяга", i пiсля того натер порiзане мiсце порохом, щоб порiзи посинiли i Пх знать було довiку. Далi Демковi обрили пiвголови i тодi вже замкнули у комору, щоб там вiн вилежавсь, поки трохи погоПться спина, X Два тижнi дожидали Рогозу у плавнi Якiв Люлька та Iван Балан; на третiм же тижнi, не дiждавши його, попливли дубом у Чорне море та до тихого Дунаю. Тим часом Рогозу забили у кайдани i повезли у Самар до полковника пiкiнерського полку. Козак знову побачив навкруг себе свiдка своПх юнацьких герцiв - просторий степ; побачив i свiдкiв своКП весiльноП подорожi - могили Близнюки... Та тiльки сум наганяло тепер на нього все те, вiн у кайданах, вiн невольник, розлучений з усiм, що миле його серцю. Вiн проклинав тепер i розлогi степи i високi могили i навiть блакитне небо за те, що вони нагадували йому про страчену волю. Молодий козак тяжко карався тепер з того, що не послухав поради свого старшого брата Петра i не помандрував на Дунай разом з сiчовим товариством. У Самарi з Рогози зняли кайдани i почали муштрувати його разом з iншими пiкiнерами. З першого ж дня свого пробування у Самарi Рогоза почав обмiрковувати, як би його втекти. Хата, де мiстилися пiкiнери, стояла у дворi i хоч на нiч на воротах того двору й ставав вартовий, а проте з другого боку хати вартового не було, i втекти через сад та городи до Самара було зовсiм не трудно, на рiчцi ж козак добре знав, де саме стояли човни. Перебувши у мiстi тiльки два днi i, сховавши собi потроху хлiба од снiдання, обiду й вечерi, Демко саме у пiвнiч, коли всi в хатi поснули, вилiз у вiкно до саду. i перелiзши через тин, пiшов садами й городами до рiчки. Там вiн одшукав невеликого каючка i перехопившись ним на той бiк Самару, зник у дубовiй пущi МиколаПвського монастиря. До свiту вiн був у безпецi, бо поки пiкiнерiв не вестимуть на муштру, нiхто не мiг довiдатись про його втечу; навпаки, ранком вiн сподiвався погонi. Рогоза знав, що у Самарi стояв полк драгунiв, i гадав, що саме вони й гнатимуться за ним кiньми. Неодмiнно треба було кiлька днiв де-небудь переховатись, поки погоня повернеться назад; та тiльки де переховатись, коли за пазухою всього три недоПдки з кислого московського хлiба i нiде немаК нiякого захисту. - Певне, сам Бог показуК менi шлях до порятунку! - сказав сам собi Рогоза.- Пiду завтра, вклонюся батьковi кошовому i проситиму переховати од погонi. Невже чоловiк Божий не дасть захисту покривдженому. Переночувавши пiд парканом, Рогоза, як лише починався свiт, пiшов до знайомоП вже келiП кошового Пилипа Хведоровича i постукався. Старий чернець одчинив дверi i здивований поточився назад. У замордованому пiкiнерi й рiдний батько не пiзнав би того бравого запорожця Рогозу, що торiк брав тут шлюб. Очi йому глибоко позападали, нiс загострився, губи схудли й почорнiли, а все обличчя було вкрите синяками вiд мордування. Пiд впливом тяжких пригод Рогоза впав чернецевi до нiг. - Пiзнайте мене, пан-отче! Я зять Дмитра Балана, вашого колишнього товариша. Торiк я у вас у монастирi брав шлюб! - Що ж тобi сталося, сину мiй? - спитав упадливо Чернець, придивляючись до козака й пригадуючи його. Рогоза розказав все: i те, як забили на смерть старого Балана, i те, як одiбрали все його майно; як примушували до панщини самого Рогозу й Галю; як мордували його i, знущаючись, одрiзали чуба, а врештi потаврували i вiддали у пiкiнери. - Кланяюся тобi, пан-отче,- закiнчив Рогоза своК оповiдання,- переховай мене кiлька днiв, поки погоня повернеться до Самара. За тебе на тiм свiтi тесть мiй Бога проситиме, i Вiн воздасть тобi за твоК добро! - Кати... кати! - хитаючи головою промовив чернець.- Не дають нам спокiйно вiку дожити. Бог повелiв обороняти правду. Переховав би я тебе, переодягши в чернечу одежу: або в шпиталi з хворими братчиками, так небезпечно, бо на тобi тавро. Через хвилину мiркування вiн повеселiшав: на устах склалася задоволена усмiшка, а очi засвiтилися яснiшим промiнням i вiн повернувся йти з келiП, сказавши; - Ходи, козаче, за мною. Чернець вивiв Рогозу через сад до лiсу i там спинився бiля одного товстого та гiллястого дуба. - Переховаю тебе, сину,- сказав вiн,- од сих недолюдкiв так, як нашi ченцi переховувалися колись од татарiв. Придивившись уважливо до дуба, вiн встромив гострий, залiзний кiнець своКП патерицi у зовсiм звичайну шкарубину на корi старого дуба i та шкарубина зразу поширилася, роззявившись щiлиною. Заклавши тодi у щiлину пучки обох рук, чернець одсунув великий шматок кори набiк i за корою виявилося велике дупло. Те дупло було таке широке й високе, що у ньому можна було людинi сидiти й стояти; угорi ж воно вужчало, сходячись до дiрки вiд гнилого сука; через ту дiрку й заходив у дупло свiт. - От бачиш, сину, якi у нас Ксть хати! От ти влiзеш сюди та й зачиниш себе корою. Чернець показав козаковi планку, прироблену до кори з середини, щоб за неП братись, як зачинятись та одчинятись. - Тут,- додав вiн,- не знайде тебе i сам дiдько, а не те що драгуни! Рогоза зразу ж хотiв улiзти в дупло, але чернець спинив його. - Дарма, козаче, будеш там нудитись. Сиди собi бiля дуба, а заховатись поспiшаКш i тодi, як почуКш голоси. Сюди я тобi й снiдати й обiдати винесу, або пришлю з послушником. Наших не бiйся: у нас i ченцi й послушники всi своП братчики - не зрадять. Рогоза поцiлував ченця в руку i той пiшов до монастиря, сам же вiн сiв пiд дубом, прислухаючись до цвiрiнькання пташок та гудiння бджiл з монастирськоП пасiки. Не дуже довго просидiв козак бiля дуба, коли вiд Самара почулися голоси й тупотiння коней. Вiн зразу ж сховався у дупло й зачинився. До монастиря пiдбiгло десятеро драгунiв з ротмiстром. Той ротмiстр пiшов до iгумена i збив цiлу бучу, кажучи, що у монастирi переховуКться десь втiкач-пiкiнер. - Що вiн тут,- гукав ротмiстр,- то се певно так, бо вiд самого берега Самара, де вiн покинув чужого човна, слiд чоловiка видно на пiску аж до самих ваших ворiт. Iгумен одповiв, що такого втiкача вiн не бачив, а що, коли ротмiстр маК охоту шукати його в монастирi, то вiн одчинить йому всi келiП й комори. Годин зо три драгуни нишпорили по монастирю. Оглядали всi закутки, шпиталь i льохи, обдивлялися навiть по руках послушникiв, шукаючи на них тавра, та врештi, не знайшовши Рогози, посiдали на коней i почали оглядати понавколо монастиря лiс. Рогоза чув, як i повз того дуба, де вiн сидiв, пробiгали конi, але його захисток був цiлком безпечний i вiн не турбувався. Скоро пiсля того, як тупотiння коней потишилося i драгуни поПхали шукати Рогозу по Полтавському шляху, чернець-кошовий, посмiхаючись у своП сивi вуса, постукав у дуба патерицею i, випустивши Рогозу на волю, дав йому обiд, що сам принiс у глечику. - Куди ж, сину, звiдсiля? - спитав вiн, коли Рогоза скiнчив обiд. - Душа рветься, пан-отче, до товариства на Дунай, а звiдтiля, взявши братiв, як Господь допоможе, так знову повернуся до Базавлуку, рятувати жiнку й дитину! - Нелегка, сину мiй, твоя справа... - сказав чернець у задумi.- Серце ж тобi правду говорить: грiх був би, коли б ти сам вирятувався, а дружину покинув загибати. Молися Милосердному, то вiн тобi допоможе. Три днi так прожив Рогоза бiля таКмного дуба, на четвертий же день ранком чернець-кошовий привiв до нього осiдланого коня i принiс вбрання послушника. - Одягай, сину, отеК вбрання,- сказав вiн,- а на голову пiдкапок послушника, сiдай на коня, та й Пдь собi до рiчки Бугу. Шляхи ти знаКш, бо походом пiд Бендери й пiд Килiю, говориш, ходив. У тороках бiля сiдла харчiв тобi на тиждень, а ось ще вiзьми трохи грошей. Як питатимуть, куди Пдеш, говори, що iгумен послав тебе на Молдаву, до Мирнопоянського монастиря. Зворушений добрiстю ченця, Рогоза впав навколiшки i з сльозами на очах почав цiлувати його руки. Багато пригод зазнав Рогоза, поки добувся до Бугу. Було лихо йому й з безвiддя й з безхлiб'я; сумно було самому у степу i од хижих вовкiв, що великими табунами щоночi виходили з терникiв та байракiв, шукаючи собi здобичi... Та все те перемiг козак i однiКП темноП ночi, нав'язавши коневi на копита перевесла, скрученi з трави, щоб не чути було тупотiння, вiн обминув по сей бiк Бугу росiйський кордон i перебрiв конем на той бiк рiчки. Не вспiв його кiнь ступити на турецький берег, як з-за скель, що лiзли берегом одна на одну виникли темнi постатi людей i вхопили його коня за повiд. - Стiй, бо тут тобi й смерть! - почув Рогоза серед темряви ночi грiзнi поклики. Вiн сподiвався, що на турецькому боцi рiчки його здибають турки i не дуже злякався, коли його коня оступили люди, але дуже здивувався тому, що до нього гукали на рiднiй украПнськiй мовi. Придивившись до людей пильнiше, вiн впiзнав на них запорозьке вбрання i тодi догадався, що тi люди були дунайцi, себто запорожцi, що перейшли з Днiпра на Дунай. - Пугу, пугу!.. - скрикнув Рогоза по-запорозькому.Якого бiса ви тут полохаКте людей! - Дивiться! - почулися помiж запорожцями крики здивування.- Та се чернець, та ще, певно, з наших братчикiв, бо пугукаК! Почали розпитуватись. Мiж запорожцями знайшлися такi, що знали Рогозу. Вони повели Демка до свого табору i розказали, що турецький султан довiрив запорожцям держати кордони по всьому Буговi, а проте втiкачiв з УкраПни звелiв пускати на турецьку сторону вiльно; Рогоза ж розказав про своП пригоди i про те, що Пде на Дунай до брата Петра. Поки велася розмова, запорожцi нагодували Демка i поклали спати, ранком же, проводжаючи його, порадили простувати понад Бугом, вiд кордону до кордону, поки дiйде аж до самого лиману. - Тут скрiзь нашi по кордонах... - говорили вони.ДоПдеш до лиману безпечно, а на лиманi наше товариство рибачить, так дасть тобi пораду, як добутись до Сiчi. Щоб же товаришевi безпечнiш було у дорозi i, щоб не затримали його де-небудь турки, кордонний сотник, прощаючись, доручив йому бiлет з турецькою печаткою. XI Iде Демко понад Бугом i серце у нього радiК: скрiзь узброКнi запорожцi кiньми грають, червонi штани козакiв, мов той мак, по зеленому степу красуються, а на сотниках та хорунжих ще до того й жупани кармазиновi - так очi у себе й беруть. Зброя у всiх срiблом та золотом сяК... Де у кого рушницi за плечима чорнiють, а де у кого спис у руцi гострим залiзом виблискуК. Чисто все так, як було й на УкраПнi. Аж заплакав Рогоза сльозами; так любо йому було пiсля двох рокiв пригнобленого життя побачити узброКне вiйсько запорозьке, що, гарцюючи тут кiньми, держало на гостряках своП списи, разом з бiлими прапорками - козацьку волю. Переходячи вiд кордону до кордону, Рогоза доПхав до лиману i там справдi здибав велику ватагу запорожцiв. Вони рибачили трьома вiйськовими байдаками, закидаючи у лиман великi сiтi. Демко знайшов тут чимало своПх товаришiв, та знаючи, що всяка прогаяна хвилина завдаК нових мук Галi у ПП тяжкiй неволi, вiн не хотiв спинятися бiля товариства i тiльки спитав, як Пхати до Сiчi. - Џдь, товаришу, на Тилигул на Хаджiбей до Вилкова, а там розпитаКш. У Вилковi наших багато. Бiля Тилигулу та Хаджiбею Рогоза побачив однокурiнцiв, що будували собi хати. Чимало з братчикiв вже поженилися i вихвалялися Демковi, що вiльноП землi по Буджаку скрiзь багато i турки не забороняють займати займища. "От, сюди я й приведу Галю... - мрiяв козак.- Тут все, як у нас: лимани й степ, така сама УкраПна". Через кiлька днiв Рогоза прибув до невеликого молдавського мiста Вилково, що стояло на самому березi Дунаю, а у тому мiстi сидiв полковник Запорозького Вiйська Свербинiс з кiлькома сотнями товариства, постачаючи звiдсiля на Сiч борошно, крупу й iншi харчi. Почувши вiд Демка про його пригоди, Свербинiс почав смiятись. - А лиха мати вас там держала? Ото було б не вiдбиватись от товариства, а йти разом. Бач, який чернець з тебе бравий, навiть борода одростаК. - Та як би ж я голив ПП у дорозi? - виправдувався Рогоза. - Ну гаразд, так виходить, що запорозька соломаха смачнiша за московську патоку? - Бодай i вороговi не коштувати тiКП патоки! - Та от, якщо хочеш до Сiчi, так треба тобi Пхати дубом. До Сiчi, братику, конем немаК ходу. Тут ще з десяток К таких саме втiкачiв, як i ти, так от моП хлопцi везтимуть завтра до Сiчi борошно, та й вас усiх заберуть. Другого дня великий байдак, навантажений борошном, виПхав кiлiйським гирлом Дунаю у Чорне море. Сiч Запорозька тодi ще була не на Дунавцi, як в останнi часи перед зруйнуванням ПП 1828 року, а бiля Читал на Сулинському гирлi; через те запорожцям доводилося об'Пздити Чорним морем великий острiв. Хоч з нап'ятими вiтрилами байдак i бiг хутко, а все-таки у Сулинське гирло вiн повернув тiльки надвечiр. Серце запорожцiв радiло, коли вони побачили по островах Дунаю таку саму плавню, як i у Великому Лузi на Днiпрi... Тi самi верби, дуби, осокори, шелюги з червоноП лози та очерету. Так само герготiли тут по озерах та протоках гуси, так само буркотiли горлицi, стрекотiли сороки й кували зозулi... Здавалося, що вже не було чого запорожцям бiльше бажати i всi мало не плакали од щастя, почувши вiд дунайцiв, що все це належить товариству i тут всякому запорожцю вiльно i рибачити i полювати. Ще бiльше зрадiв Рогоза, коли на другий день байдак, звернувши з Дунаю у протоку, привернув до берега i вiн побачив на островi тридцять вiсiм новеньких курiнькiв, що пiдковою обступили майдан, так само як i у Сiчi на Пiдпiльнiй; там же, де пiдкова зближалася кiнцями, стояли: паланка, скарбниц