Ольга Кобилянська. Царiвна ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ повiсть СвоПй матерi МарiП з Вернерiв Кобилянськiй посвячуК авторка I Я родилася 29-го падолиста... Старi люди i сонники кажуть, що цей день - день недолi. Може. Однак менi не хочеться в те вiрити. Я рада би приглянутися кождiй речi до дна, я бажала би про все ясно думати, на все ясно дивитися, - адже кожда проява маК своП причини й наслiдки, все пiдлягаК строгим законам, лише ми не дуже на це зважаКмо. Ми не дуже доходимо причини деяких прояв, що далися би не раз змiнити на добре... Нi! Ми кажемо, що все маК своК призначення i так мусить бути!.. Але чого я властиво тут доторкнулася! МоП погляди менi звiснi, а хто iнший не буде дуже цiкавий знати фiлософiчнi висновки молодоП дiвочоП душi; довкола мене глухота i нудьга, а самiй власнi думки безнастанно пережовувати, - це i томить i не доводить нi до чого. Не маю нiкого, кого би моП думки й чуття в який-небудь спосiб могли заняти хоч крихiтку, на одну хвилинку. Чи воно злишнК? Чи жiноче духове життя менше цiкаве, як ПП органiзм?.. Справдi нiчим не цiкаве? - Та ба! Чого захотiлось! Хто би мав мною займатися? Батька й матiр утратила я в такiм молодiм вiцi, що й згадати важко, а коли дорога бабуня вмирала, мала я дванадцягь рокiв. Вуйко Iванович, гiмназiйний професор, i тiтка (вона спольщена нiмкеня), при котрих тепер живу, то...та нi! Лучче не згадувати. Очi мимохiть зайдуть слiзьми, коло серця заболить, стисне i годi буде дальше писати... Всi вони менi не радi. Вiдчула й пiзнала я це з тоП хвилини, в котрiй лише зачала думати. МоК довге рудаве волосся давало кузинам та кузинкам причину до прикрих глумливих жартiв та смiху. Лице моК Пм "закрейдяне", а очi? Боже! наче я тому винна, що вони для них завеликi? - Чого це ти глядиш так перед себе, начеби перший раз свiт побачила? - загомонить бувало на мене тiтка гостро, сердито. А я прокинувся мов та сполохана пташка. Кров у лице бухне, серце заб'Кться скорiше... Я боялася на тiтку або на кого-небудь з домашнiх глянути смiло, ба навiть порядно очима повести. З часом привикла я не дивитись на нiкого з людей, хiба лише на свiт ясний, широкий... - Наталка ходить так, якби в неП було нечисте сумлiння! - глумився часто найстарший кузин Муньо. - Нечисте сумлiння не глядить нiколи правим людям в очi! Чи не маК це мене болiти? Я плакала по тихих ночах, що бог дав менi такi великi очi... а одного разу, коли з дому порозходилися всi i я лише сама одна лишилася, забiгла нишком до салону, де висiло велике дзеркало, i глипнула в його... ДвоК великих синяво-сiрих... нi, зелених очей вп'ялилося сполохано в мене... i аж тепер я пересвiдчилася, що вони всi що до одного говорили правду. I я вiд тоП пори не дивилася майже нiколи в дзеркало; а коли й кинула часом в його оком, то чинила це лише тодi, як було конче потрiбно. Але чому моя дорога бабуня любила тi очi й цiлувала, ой, як часто цiлувала! - Солодка моя малесенька русалонька, - шептала при тiм, i великi тяжкi сльози затемнювали ПП вид. - Бог тебе не опустить, - говорила потiшаючим голосом. - Вiн милосердний, добрий, а ти прецiнь сирота!.. Нi, ти про те все будеш ще щасливою, не будеш вiчно Псти ласкавого хлiба! Так, Наталочко, рибонько моя, так... - А опiсля дивилася нерухомо перед себе, думаючи бог зна над чим, i втирала сльози з очей. - Бабуню! - питала я раз. - Чому ви якось-то казали, що вам на мiй вид накидуКться насилу думка, буцiмто я до терпiння вродилася, i що коли я родилася, жебраки та якiсь убогi у дiм, наче кликанi, заходили i просили то молока, то хлiба, то грошей; це, казали ви, злий знак на будуче, не буду щастя мати... Бабуню! "Терпiти" - значить то, як когось щось дуже болить? Так, напр., коли тебе руки i ноги болять в мокре i холодне верем'я? Так, бабуню?.. Бабусенько моя золота! Але бабуня замiсть вiдповiдi цiлувала мене в очi та в чоло. - Не зважай на моП слова, дитинко, - вiдповiла, усмiхаючись якось сумно. - Я стара, та й... бачиш, у мене нема вже нi пам'ятi доброП, нi думок ясних, говорю от так, щоби не мовчати, не думаючи нiчого! - Я буду дуже, дуже щаслива, бабусенько! - запевняла я ПП, притискаючи ПП руку то до уст, то до себе... А вона почала молитися... Так, бабуня шептала молитву, а я, приклякнувши i спираючись лiктями на ПП колiнах, числила морщинки, що повкладалися над ПП очима, й дивилася нерухомо на ПП долiшню губу, як вона пiд час шептання судорожне тремтiла... * * *_ Десь недалеко ударив грiм i луна гудiла, котилася горами глухо, грiзно, довго. Аж лячно ставало. А опiсля пiднявся вихор. Гей! який дикий, несамовитий! Величезнi бiлявi маси мряк димляться з глибоких ярiв угору i мчаться в скаженiм поспiху в ту сторону, куди Пх вiтер гонить, а все понад шпилi тих величезних, лiсами вкритих гiр, щоби в кiнцi пiднятися високо пiд небо i заслонити його або вiдлетiти кудись в безвiсть... Коли слiджу за Пх летом, здаКться менi, що мушу створити рамена широко, щоб i мене понесли з собою в якусь незнану щасливу далечину... На горi вiтер колише стрункi сосни; а вони так гнуться i клоняться! Аж до мене в свiтлицю долiтаК Пх стогiн i шум. Але то дзвенить для мене - як пiсня, завсiгди мила пiсня. Я ПП любила ще малою. Не раз пролежувала годинами пiд старезними смереками i Пх лагiдне шепотiння впливало успокоююче на так зворушену дитячу душу. Тепер, коли я без дорогоП бабунi така осамочена й не маю нiкого, хто мене розумiв би, ба лиш розумiти хотiв, стали лiси й гори якимсь одиноким моПм свiтом i притулком... Вiд нас до лiсу недалеко, i я забiгаю туди часто й тайком. Тiтка сердиться, коли я на лiс лише вiкном споглядаю; зве мене "лiнюхуючою химерницею". Що то значить: "химерувати"? Коли. я он там, на вершку гори, або в глибинi лiсу спинюся нерухомо, то менi здаКться, що не маю пощо додому вертати. Там розходиться грудь широко, легко, в серцi немов щось ясне, сильне прокинеться i оживаК. Там я i спiваю, не раз навiть з полохливими пташками навперейми, любуючись власним голосом, як вiн далеко лiсом лунаК - i нiби дзвенить. Це так прегарно й весело, це так свобiдно! Зiйшовши вниз, я не розказую нiчого. Нi одно словечко не перехоплюКться через уста моП, що я там бачила, що пережила, яку мiць принесла звiдти в серцi. Як, пробуючи своП сили, потрясала молодими смереками, як, ухопившись галуззя старих дерев, висiла, немов метелик, як гойдалася, як, спинаючись без вiдпочинку на гору, спочивала опiсля в м'якiм моху, глядiла в небеса, а там хмари, прозоро-бiлi, ледве замiтнi, улiтали попiд нiжну синяву далеко... далеко... - Ти знов принесла з собою земляного воздуха в хату, мовби у гробi лежала! - крикне бувало тiтка терпко й змiрить мене проникливе своПми зимними очима. А я через те вже й розбита. Слова тi немов мене б'ють. Мовчу. Що ж Пй i вiдповiдати? Воно й так не здалося би на нiчо. Яка ж я чудна, злишня iстота, на котру цiлий свiт сердиться, особливо вiдколи моя дорога бабуня розпрощалася зi мною навiки! * * *_ Домашнi роботи сповняю спiльно з "сестрами", однак менi нiколи не можна вивести тiтку з критичного настрою супроти мене, вдоволити ПП хоч чим-тим. I це зле, i того не вдала, i сього не зрозумiла... Менi лише страх жаль стане, i я знов мовчу. Нi, менi вже годi боронитися! - Чи в тобi кров замерзла, а уста занiмiли, що ти нiколи анi всмiхнешся i ходиш, мов та ледова краля? - загомонить тiтка насмiшливо на мене. А гуляю я, розвеселюся з молодшими, рознесеться подекуди й смiх мiй городом, так i почую зараз: "Не знати, до чого тi смiхи, до чого тi безвстиднi авантюри, чи, може, тому, що на свiтi так тяжко жити?" - То, мамочко, лиш тим можна дурiти, в котрих нема нi совiстi, нi чуття, - пояснюК Лена, моя ровесниця. А тiтка всмiхнеться й потакне головою. - Справдi, - чула я раз, як говорила тiтка до вуйка (а того я й до смертi не забуду), - доля з нами поступила дуже несправедливо... Окрiм турботи о будучнiсть власних дiтей, маКмо ще клопiт з Наталкою. Чудний це обов'язок, Мiлечку! I звiдки, питаюся, приходимо ми до нього? Як ти до того приходиш? Про себе я вже й не споминаю, я не журюся нею, Мiлечку, не журюся анi цятеньки. Для мене останеться це дiвча раз назавсiгди лише накиненою чуженицею, хоч у моПй грудi б'Кться тепле серце. Але ти? З того, що вона дитина твоКП сестри, не виходить, щоби ти кривдив своП дiти, бо то, що я видаю на неП, могла би лучче видати на своП дiти. Врем'я, нехай би вже там до лиха i виростала собi, коби мала який грiш, а то - нiчого! Що ж бо значить тi чотири сотки i тих кiлька срiбних ложечок та тих прочих лахiв, що осталися Пй по твоПй матерi i ПП родичах? Окрiм того, Мiлечку, вона не симпатична. О! я передвиджую, передвиджую доленьку моПх синiв! Я знаю вже вiдтепер, що вона накинеться одному з них на карк, а як нi, то вчепиться одноП з дiвчат; а вони, звiсно, добрi, то й будуть ПП терпiти. Ти гадаКш, що нi? - Я гадаю, Павлинко, що нi. Я не журюсь нею. Вона вiддасться. Ти не вважаКш, Павлинко, вона гарна... - Гарна?! Ха-ха-ха! Приглянься лише, будь ласкав, ближче тiй красi, тим довгим рудавим косам, котрих нiяк по-модному не укладеш на головi, тому чисто крейдяному лицю з тими зеленими нелюдськими очима, i скажи тодi, чи вона гарна! Ти не дивись, що в неП уста такi червонi - це хороблива червонiсть; зате в неП в лицi нi цятеньки кровi. Пригадай лиш собi, яка я була в ПП вiцi. Ти забув уже, Мiлечку, що мене молодiж не звала iнакше, як "Марiя Тереза"? Я була гарна, я визначалася межи всiма, але вона?! Окрiм того, вона страшно зарозумiла. Ти не бачиш? Вона й головою не поверне в ту сторону, де находяться молодi люди, очей не пiдведе. Одним словом, незносне сотворiння! IритуК[1] й дразнить мене на кождiм кроцi. Придивись, напр., скiльки вона по вечiрках гуляК, i чи який молодий хлопець сяде бiля неП балакати? Все лиш якiсь старшi вештаються коло неП. - Це правда, - вiдповiв вуйко сумовито. - Вона подобаКться бiльше старшим. Менi вже кiлька разiв прийшлося вiд старших почути: "У вас дуже iнтересна сестрiнниця!" - Видиш? В нiй Ксть щось, що вiдпихаК молодiж. Дивись, як наша Леночка розмовляК з молодiжжю, як ПП хлопцi роКм обступають; а дивись на неП. Ах, мене не раз аж розпука обгортаК, що вона зветься моКю своячкою. Оногди[2] я говорила Пй, щоби була супроти мужчин приязнiшою, привiтнiшою, не поводилась, як та статуя, мовчаливо та iз спущеними вiями. "ВiдстрашуКш (кажу Пй) i найглупiшого дансера[3] вiд себе! А вона, Мiлечку, - матiнко божа! - витрiщила тотi своП очиська на мене, кров бухнула Пй в лице... з лютостi, розумiКться... устами лише так по-своКму згiрдливо рушила й не вiдповiла анi одним словечком! У вiкно на вулицю то вмiК й годинами дивитися або романи й iншi безбожнi дурницi читати. Недавно знов найшла я книжку пiд ПП подушкою в постелi. Ну! почула вона вже своК! Тобi, Мiлечку, я все прощу, але що ти позволив Пй книжки читати, того не прощу тобi нiколи. Ти, мабуть, бабою останешся вовiк-вiки! - Годi, душко, годi, чого iритуватися? - втихомирював вуйко спокiйно, як це було в нього в звичаю. - Я Пй в день ангела не хотiв нiчого вiдмовити, так як i своПм дiтям; а вона й не просила бiльше, як лише того, щоби в вiльних хвилях i по домашнiй працi могла "читати". - Коли маК вiльну хвилю, то най гаптуК або шиК. Але вона хоч яка велика й здорова, то й до того не здатна. Правда, до читання то лиш сядь собi вигiдно, дивися перед себе i вважай, щоби замiсть одноП картки не обернути нараз двох. Боже мiй, боже, з тоП дiвчини не вийде нiколи щось порядне, хоч би я й не знати скiльки неустанноП працi й науки завдавала собi з нею! - Ну, ну, нехай уже... не велике дiло! Вона сирота i, бачиш, одна з тих iстот, над котрими добрi люди мусять i без любовi мати милосердя. Я... видиш... я ПП... люблю, Павлинко. Менi здаКться, що вона добра дитина. Впрочiм... все ж таки вона донька моКП однiськоП сестри. Лише, щоправда, коби то хлопець, а то дiвча... - Аякже, дiвча, - гомонiла тiтка, - а то камiнь дома. Коби хоч що то, кажу, були Пй родичi лишили, а то нiчого, хоч буком гони. Я не знаю, мабуть, кождий крейцар, що заробили, проПдали! - Та де проПдали, Павлинко! Парохiя[4] була худа. А по тому вiн... обертав кожний феник на книжки, на то дрантя, що осталось Пй опiсля. Бог його знаК, що задумував вiн з ними мiж мужиками на селi! Щось то вiн був менi раз споминав, що мусить дещо для своКП Наталки скласти. Та не вмiв, бiдака, нiчого скласти. Смерть так i захопила обох i на тiм скiнчилося. Замовкли. - Павлинко! - Що, Мiлечку? - Не буде там уже далi кава готова? Я щось наче голод чую. Легумiни[5] не ситять мене нiколи!.. - Я досить чула. На лицi менi наче мороз уклався, i я його в долонi втиснула. В горлi корч хапав; я затиснула зуби сильно, бо менi виривався зойк з уст... I мимоволi попленталася я опiсля в он той лiс. Пощо писати, що в моПм серцi дiялося? - Бабуню, бабусенько моя золота, чом ти мене покинула! - кликала я там в розпуцi раз по раз... - Бабуню, бабуню... я камiнь! Бабусенько моя дорога, я одна з тих, над котрими добрi люди мусять i без любовi мати милосердя!.. - I ридаючи диким плачем, товкла я головою об дерева, обнiмаючи Пх, нiби бабуню... Округ мене шелестiли, шамрали смереки... тихо, тихо, одностайно; а я все плакала. - З мене не вийде нiколи щось порядне! О бабусенько моя золота, чом ти мене покинула!.. Опiсля глядiла я на мале мiстечко. Ох, як глибоко зненавидiла я ту брудну долину, ту долину, в котру .мусила про те все назад вертати! - Я непотрiбна, я камiнь, з мене нiколи щось порядне не вийде! - виривалось з розпукою з моПх уст раз по раз, i гарячi, тяжкi сльози котились по лицю... - Бабусенько моя золота!.. Але то все минулося, i я стала "спокiйна". Не плачу бiльше при таких нагодах. Не лютую i не змагаюся з нiким, лише тiсно менi тут. Тiсно й глухо, i якийсь тайний, пожираючий жар палить менi душу. Щоби його задавити, щоб не завмерти, читаю в кождiй вiльнiй хвилинi, читаю ночами... Мiж ними i мною росте пропасть. Вони всi завдають менi болю, свiдомо й несвiдомо, замучують мене безоглядно. Кожде слiвце, що тiтка промовить до мене, звучить болючо в моПй душi. А вуйко... о, вiн добрий, але чому вiн криКться iз своКю "любов'ю до мене". Чи мене не вiльно любити? * * *_ Завтра кiнчу двадцятий рiк. Як скоро минули лiта, не лишаючи по собi нiякого слiду! Справдi, безслiдно, одностайно, як i всi днi та години, прожитi в пильнiм бездiллi. В мене лише виробилася сильна свiдомiсть, що я тягар, над котрим добрi люди мусять i без любовi мати милосердя! Без любовi! Це те грiзне слово, що лишило майже кривавi слiди в моПм серцi. Нi, нi, окрiм моКП дорогоП бабунi, не любив мене нiхто на свiтi! Понура, ненаситна туга володiК мною, i дух мiй утомлений, хоч не сотворив нiчого. Вiн лише мучився i побивався об якийсь мур, котрим мiй свiт обведений. Я хотiла би чогось... не знаю ясно, чого..., що мене вдоволяло би або що мене зробило би сильною, могучою!.. Я поринула би у щось цiлою душею, так як тепер потопаю в кождiй дрiбнiй роботi цiлою душею... Ах! Я хотiла би чогось! Та ба! Чотири стiни, проймаючий гамiр дитячий, глумливi безсердечнi слова моКП рiднi, бездушна одностайнiсть, що пригнiтаК душу, вузькогляднiсть, самолюбство - оце свiт, в котрiм я засуджена жити! Але смертi я про те все не бажаю. Я страшно хочу жити! Я пила би це життя! Що це таке? Боже мiй! Чому не змилосердиться щось або хтось надi мною? В чiм лежить моя провина, що моПм думкам i чуттю поставлено щось, немов межу? Що я немов вiддана комусь на наругу i не належу собi! Я чую в собi проблиск якоПсь сили, та що з того! ЏП зацитькаК та груба сила, що пануК довкола мене всевладно... * * *_ Колись-то вечором вiдбувалася в нас нарада. Оба кузини радилися з родичами, який завiд[6] вибрати собi на цiле життя. - Я буду професором[7], як батько! - казав молодший. - Вiзьму навiть тi самi предмети: географiю й iсторiю. Чоловiк маК собi добрий дохiд, незалежний вiд нiкого; недiля, свято вiльнi, до того вакацiП, а "перша"[8], - смiявся хитро, - маК також своП добрi сторони, коли який багатий татуньо хоче ПП бачити в свiдоцтвi свого синка. - Ти можеш собi, про мене, бути й професором. Учися хоч би й по-хiнськи[9]! - обiзвався Муньо, старший. - А я рiшився пiти на медицину, i на тiм кiнець! - На медицину? Нi, Мунечку! - запротестував вуйко флегматичне. - Медицина задорога наука. Ти маКш ще сестри, Лена вже доросла, а Катуня потребуК ще довго батькiвського старання. Я тебе не можу на медицину посилати. - А Наталка, татку? I Наталка ще К! - вмiшалася нараз мала семилiтня Катя, що сидiла десь в кутику й прислухувалась з поважною мiною розмовi. Менi уступила вся кров з лиця. Оцi дитячi уста завдали несвiдомо несказаннi муки мойому серцю, котрим годi було уйти. Я склонила голову глибше над шитвом i шила пильно. - Наталка? - обiзвався Муньо. - Для неП не потребуК нiхто капiталiв складати. Вона маК своПх двадцять рокiв i нехай оглядаКться за яким мужем. Не правда, Наталко? Воно, правду сказавши, вже таки би й час. Ми, "молодi", розумiКмо це неабияк! Вiн розсмiявся голосно й, засунувши зухвалим рухом руки в кишенi, поглянув визиваюче на мене. Я видержала той погляд спокiйно. - Авжеж, Муньо, для сирiт не складаК нiхто капiталiв. Я належу до тих, над котрими добрi люди мусять мати милосердя й без любовi, - вiдповiла я. - Добре вiдповiла, Наталко! - замiтив вiн злосливо. - Я знав, що моП слова дадуть добрий вiдгомiн. Впрочiм, обходить мене в цiй хвилi моя доля найбiльше. Ти, отже, вiддашся, Лену вiзьму до себе, коли буду доктором, а з Катею дасте собi, отче, i самi раду; з неП вийде колись неабияка красуня! - Який ти мудрий для себе! - обiзвалася Лена люто. - Я вийшла би вже найлiпше, спустившись на твою ласку. Нi! Дякую дуже за неП! Нехай батько забезпечить нас сам, а ти вибери собi iнший фах. З тебе був би такий доктор, як з мене... ну, лучче най не кажу! Я знаю твою любов до ближнiх! - Лена правду каже, ти не можеш iти на медицину, - обiзвався знов вуйко. - Я би тобi радо помагав, ти в мене найперший син, але дiвчата моП дiти. Не правда, Павлинко? - Чому не правда, Мiлечку? - вiдповiдала жiнка своПм звичайним коротким, енергiйним тоном. - РозумiКться, що дiвчата також нашi дiти. Але в мене К одна думка... Мiлечку, я думаю вже давно над тим, щоби вiн пiшов на медицину, хоч, розумiКться, не нашим коштом. - Ну так i що ж за думка в тебе, Павлинко? - В мене така думка, Мiлечку... - Го-го! Я знаю, мамочко, що ви хочете казати! - перебив ПП, смiючись, Муньо. - В вас К та думка, щоби я з якою багачкою заручився. Не так? - Так, мiй сину! - вiдповiла тiтка. - Я справдi об тiм i думаю. Лиш тим чином мiг би ти пiти на медицину. Чи це, може, зле? - Зле настiльки, мамочко, що я хочу бути свобiдним. А заручившися, обтяжив би себе зараз якимись романтичними обов'язками. Я в романтику й iдеали не бавлюся. Я хочу дiпняти лише одну цiль, а цiль та - багатство. Все проче для мене рiч побiчна. - Навiть i ми, твоП сестри, Муньо? - вмiшалася знову Лена, промовивши голосом, що аж тремтiв з якоПсь внутрiшньоП лютостi. - Не впадай в трагедiю! - вiдповiв вiн згiрдливо. - Я мушу пiти на медицину. А коли батько не зможе мене сам удержувати, то я заручуся з якоюсь багачкою. Мiж нами сказавши, мав би я вже одну, гм... гм... - Вiн усмiхнувся многозначно i глипнув скоса на матiр. I вона всмiхнулася. Вiн був ПП любимцем i згоджувався з нею пiд кождим зглядом знамените. - Вгадайте, мамочко! - Не маю часу на здогади, мiй сину. - Ну, то я сам скажу! Щоб ви сказали би, напр., про Ольгу С.? - Вiн закинув одну ногу на другу i глипнув на матiр, ПП лице осталося при тих словах все однакове, кам'яне, зимне. - Ольга С.? Ну, - казала, мовби роздумуючи, - вибiр не злий. Вправдi, вона делiкатноП будови й дуже розпещена, звичайно, як всi одиначки, при тiм трохи й зарозумiла, але коли вона тобi, сину, до вподоби, то й менi також. - Вона за тебе не пiде, Муню! На те спустись! - кликнула насмiшливо Лена. - За мене не пiде? - За тебе не пiде! Ти з усiх хлопцiв найменше ПП обходиш; вона романтична натура, не забувай цього. Окрiм того, вона буде вибирати, вона й може вибирати, бо дiйсно маКтна дiвчина. - Не думай лише так, - обiзвався вiн так само глумливо. - Я дiйсно не знаю, кого би могла бажати собi за мужа, як не лiкаря. Ти, бачу, не береш таких справ досить реально. Чи думала ти коли-небудь над тим, що властиво мужчина, а що жiнка? Мужчина - то "все", а жiнка - то "нiчо". Ви, дiвчата, вiд нас залежнi, як тi рослини вiд сонця, вiд воздуха. ЧуКш? Ти!! Ми надаКм вам смислу, поваги, значення, одним словом, все. А коли вона хоче вибирати, то нехай собi з богом вибираК. Менi не тяжко й деiнде обглянутися. Вигiдних партiй в свiтi ще найдеся. Дiвчата пiдростають раз у раз, як тi гриби; i всi вони хотять замiж вийти, всi що до одноП! Може, ти хочеш остатись старою панною? Вуйко й тiтка розсмiялися, а й Лена скривила уста до усмiху. Менi вдарило в лице немов полум'я. Нiчим К жiнка? I такий бездушний, ограничений хлопець осмiлився говорити в такий спосiб о жiнках? Що давало йому до того право? Природа? Однак вiн говорив правду. Ми дiйсно вiд мужчин залежнi, мов тi рослини вiд сонця, вiд воздуха. Але ж з якоП причини? Чи та причина - то незглибима, вiчна загадка, до котроП i приступити годi? Я зложила шитво й вийшла нечутно до побiчноП кiмнати. Тут було темно й тихо. Втомлена, сiла я в незамiтний кут, заслонивши лице руками. Поодинокi слова долiтали до мене, я чула терпкий смiх тiтки, однак, не прислухаючись дальшiй розмовi, я й не розумiла нiчого. Одне лише я знала й вiдчувала. Я була лише людиною з якоюсь силою, з якимось духом, а проте... та що й казати? Правда? Справедливiсть? Џх нема! Нема для того, що приневолений приймати Пх з другоП руки... * * *_ Щось важке, мов олово, тяжить менi на душi, а кругом мене глухо й пусто, якась порожнеча аж до божевiлля. Чи нема нiякого виходу? Нiякого спасiння? Коли це iншi зносять, так нехай! Я не можу! Я пробувала клонити голову терпеливо, бути такою, як тi "другi", i не змогла. Благала свiвчуття, любовi й не виблагала. Часто пориваК мене гiркий жаль, дика вражда супроти моПх померших родичiв, що мене в життя трутили, i я тепер безцiльно блукаю! ПориваК ненависть i бiль супроти цiлого свiту... В тихих безголосних ночах, коли сон утiкаК вiд моПх утомлених очей, я плачу. Та що воно поможе? Одна слiзонька бiльше або менше в життi важить так мало! Впрочiм, хто Пх числить? * * *_ Оногди говорив вуйко про якогось податкового урядника, котрий рiзнився вiд своПх товаришiв величезним ростом, вдоволеним усмiхом i грубим срiбним перстенем з синiм камiнцем на пальцi. Цей урядник хвалився - так оповiдав вуйко - що його жiнка, за якою саме тепер "обглядаКться", мусить бути не лиш гарна, багата й освiчена, але й музикальна, бо вiн не "пожертвуКться" кому-небудь! Уявляючи собi його, як вiн iз своПми неповоротними рухами, iз своПм по найбiльшiй частi розiгрiтим лицем, трохи зизими[10] очима, шукаК "музикальноП" жiнки, я розсмiялась мимоволi вголос. Вуйко й тiтка скинули на мене оком. - I чому ти властиво смiКшся, моя кохана? - спитав вуйко в заостренiм тонi (дивна рiч), а тим часом тiтка звузила уста так сильно, що стали якоюсь ниткою. - Я так, вуйку; бо вiн такий смiшний в своПй претензiональностi! Самi знаКте, що вiн всiх розумiв не поПв, а проте такий вимагаючий! Але я властиво не повинна смiятися, воно бiльше сумно, як "смiшно"! - I з тими словами промайнув мiй погляд по тiтцi. - Що це знову за поетична заява? - спитала вона з зимним, iнквiзиторським поглядом. - Тепер дiвчинi годi вибирати, ждати на самих докторiв i професорiв. Нехай богу дякуК, коли навинеться й хто-небудь та подасть кусник хлiба. Це тикалось мене. Спецiально мене. Мов поборена, опустила я через хвилю покiрно голову, а несказанно гiрке почуття проникло мою душу. - Це тобi, мабуть, не до смаку, що я тепер кажу, не правда? - говорила тiтка з притиском дальше. - Ти за його не пiшла би. Ну, на щастя, в такiм випадку мали би ми рiшуче слово сказати, а не ти. Ти ждала би, може, на якого зачарованого князя, - шкода тiльки, що Пх уже нема. Врештi, я й справдi не знаю, що тобi даК причину грати роль якоПсь "гордоП". Ти, мабуть, щоденноП боротьби о кусник хлiба не бачиш, не розумiКш, думаКш, що все, що К, так само собою приходить? - Я, тiтко? Я?! - вирвалось менi майже окликом з уст. - Ти, ти! Ми не будемо вiчно жити, i ти не будеш мати все охорону й родинну стрiху. Наступить ще й така хвилина, коли з вдячнiстю будеш сягати за рукою такого "дурака"! - Нiколи, нiколи! - вiдповiдала я зворушено. - Ха-ха-ха! Нiколи! I для чого нiколи, коли вiльно спитати? Мабуть, тобi його становисько запiдле? - Становисько нi, але вiн сам, як чоловiк, не маК для мене нiчого симпатичного. Вiн не маК анi крихiтки, напр., "тонкостi" в собi. Чи ви нiколи не гадали, як страшно мусить житися при чоловiцi, котрому не можна вiддати нi серця, нi поважання? Тiточко! Я не могла би так жити! Моя натура, цiла моя вдача такi жаднi якоПсь - як би то сказати? - тонкоП коректностi, якогось нiжного чувства... любовi... - Тут i урвала я. Це зiзнання, котре я, мов тайну, берегла в серцi, вихопилося менi проти волi з уст, i я того дуже жалувала. Я вiдвернулася вiд тiтки, щоби не стрiнутися з ПП холодними насмiшливими поглядами i щоби не помiтила, що я спаленiла... - I ти не соромишся такi слова говорити? Менi в лице i при вуйку? Двадцятилiтня дiвчина! А це що знов нового?! Та правда: хто годуКться таким трiйлом[11], як романи, тому годi iнакше говорити. Я не розумiю, що таке "любов". Я вийшла замiж, не хоруючи анiтрохи на ту поетичну недугу. Я вела порядно своК господарство, виховувала як слiд при божiй помочi дiти, доглядала мужа, але о любовi щось маячити, зiтхати за любов'ю? Менi видиться, що я мусила б тепер того й соромитися. Це чиста фантазiя. Коли б я не була вийшла за твого вуйка, то була б вийшла за другого. Вiн був порядний, спокiйний, соромливий молодець, а я така сама панна. Тому нас i бог злучив. В твоПм вiку я виховувала вже Мунечка, провадила вже сама господарство, а ти... говориш про любов! Та що, як собi хто постелить, так i виспиться. Ти вже доволi доросла, аби порозумiти, що добре, а що зле. - Воно так, тiточко... - вiдповiла я, усмiхаючись сумно. А бiльше i не сказала я нiчого. Якби я й цiлу нiч говорила, то все було би дурно. Не зрозумiли би. Лише до Лени полетiв мiй погляд, що сидiла недалеко тiтки. В цiй хвилi були в неП очi спущенi, а щоки горiли сильним рум'янцем. Я знала. Перший раз в життi вона не згоджувалася зi своКю матiр'ю. * * *_ По домашнiх роботах було нам, дiвчатам, вiльно займатись, чим котра хотiла. Лена плела якусь величезну скатерть "для себе", а я читала. Вона й тiтка мали дивний спосiб дивитися на мене, коли я бралася за книжку. Тiтка прибирала тодi напiвмилосердну, напiвнасмiшливу мiну, щоби опiсля з притиском вимовити слiвце "знов?" i мiй - сказати б - сумлiнний супокiй замутити. Лена скривляла не до наслiдування верхню губу, розсмiявшись коротко вголос, i плела з такою ревнiстю, з таким запалом дальше, мовби спасiння ПП душi залежало вiд того. Найбiльше займало мене питання жiноче. Нiхто не вiдчував так глибоко зависимого, нужденного положення жiнки, як я. Нiхто, здавалося менi, не думав стiльки над рiшенням його, як я. Менi снувалися прорiзнi думки в головi. Я бачила "питання жiноче" майже при кождiй нагодi, коли приходилося жiнцi терпiти. Тямлю, що, перечитавши Стюарта Мiлля, я плакала. З тоП пори я читала з подвiйною пильнiстю. Свiдомiсть моКП низькоП освiти давила й корила мене сильно. Я постановила собi будь-що осягнути вищу освiту. Я була завзята, горда, честолюбива i не хотiла нi за що в свiтi бути тим "нiчим", о котрiм говорив Муньо з такою погордою. Я не хотiла, щоби менi аж мужчина надав смисл i значення. Рiвночасно рiшилася я в будучностi вiддати ту здобуту освiту в користь загалу. В найглибшiй глибинi мого серця говорив якийсь голос "вiддати жiнкам". * * *_ Свiте широкий! Який ти для мене, молодоП, недоступний, яким муром обведений!.. Та що це я знов? В головi думки стрiлою мчаться. Що менi з ними самiй дiяти? Сама загадала, сама забула, сама, сама, сама... Щось з того, що вичитала або роздумала, оповiсти i кому другому? Адже ж я химерниця, i висмiяли би мене. А хочеться оповiсти, пояснити, як все в думцi складаКться, до чого дiйшла, чого би рада; як в душi не раз мов сонце зiйде... нi, як в нiй мов мелодiя укладаКться... В серцi так i заворушиться щось сильне, смiле. I я забуду все довкола себе. Гадки летять вперед, провадженi буйною уявою, аж слово якесь нараз вимкнеться впiвголос з уст. Тодi я з переляком пригадую собi, хто я й мiж ким я... * * *_ Був тихий вечiр у вереснi. З дому вийшли всi на прогульку, i я лиш сама осталася. Хутко настала в хатi тишина. Користаючи iз супокою, як звичайно, я взялася писати. Вже давно почала я писати статейку про положення жiнок найнижчоП й середньоП верстви, а цього вечора хотiлося бiльше нiж iншим разом списати придуманого. Скоро укладалися речення, здоганяла думка думку. Пишучи завзято, я почула себе немов iншою. Чулася i щасливою. "Боже великий! - подумала. - Може, я до чого й здiбна, може, ти дарував хоч крихiтку якого талану, може, моя маленька, малесенька праця порушить хоч в однiй душi одну струну! Чей не буде так, як казала тiтка, що з мене не вийде нiколи щось порядне! О, я не дамся, я буду пильно працювати над собою, щоби злетiти високо-високо! Так високо, щоби Пх голоси не доходили до моКП висоти, а руки Пх щоб не дотикали мене". По двох годинах вернулися з прогульки. Лена, розстроКна чогось, лягла ранше спочивати. Уклавши руки пiд голову, лежала недвижно в постелi. Я вийняла знов зошит i пробувала перший раз в життi писати при нiй, хоч ПП присутнiсть впливала на мене завсiгди лише пригноблююче. Менi хотiлося нинi конче докiнчити першу частину. Почавши писати, я забула небавом зовсiм, що, крiм мене, находиться ще хтось другий в кiмнатi. Хвилина за хвилиною минали. - Що ти пишеш? - спитала вона мене нараз рiзко. Я пiдвела з переляком голову i глянула на неП. - Ну? Що ж? - Ет! Щось там, - вiдповiла я потрохи змiшана. Менi стало так, якби мене хто на якiм лихiм учинку зловив. - Ти не переписуКшся прецiнь з нiким? - Нi. - Ну, так що ж ти пишеш? Може, ти поетизуКш? Пауза... - ЧуКш? Ти! - Чи я маю перед тобою оправдуватися? - Що за дурна вiдповiдь! Ти не бачиш, що вже пiзно i що я хочу спати? Я втомилася. - Обернись до стiни та й спи! Вона скоро пiднялася й сiла прямо в лiжку. - Ти! Я скажу мамi, що через тебе не можу спати. Неспання шкодить красi, а я не маю охоти ходити з таким крейдяним лицем, як твоК. Але я тепер вже знаю. Ти, певно, мажеш якийсь стих. Любовний?.. Ха-ха-ха! Тебе на цiлiм божiм свiтi нiхто не бажаК; ти не гарна!.. Я не вiдзивалася. - Бiдолаха з шiстьома срiбними старосвiтськими ложечками! Я задрижала вiд обиди. Як глибоко ненавидiла я ПП! Однак, не вiдзиваючись, я силкувалась остатися спокiйною. На хвилинку сховала я лице в долонi i стала пригадувати, що думала перше. Думки вiд ПП голосу, мов наляканi, розпорошилися. Вона смiялася роздразнюючим смiхом, а я чула, як менi пiдступала кров до лиця. - Вiд бабунi лишилася ще й цукерничка. Вправдi не срiбна, але зате дротована. Правдива старофранцузька порцеляна!.. Я все ще не вiдзивалася... - ЧуКш? Я хочу, щоби ти згасила свiтло i лягла спати. Ти! Мене покинула нараз вся терпеливiсть, а пiрвала шалена пристрасть, З окриком дикоП злостi вхопила я за зошит i шпурнула ним до землi. Серце товклося в менi до розпуки, i, згорнувши руки на грудях, глянула я на неП. - Чого тобi ще треба? - спитала голосом, що змiнився вiд зворушення. - Нiчого вiд тебе не хочу. Але скажи лучче, до чого та театральна поза? - Вона говорила в зухвалiм тонi, опiсля мов пригадала собi щось i додала: - Чому у тебе розплетене волосся? Я вiдвернулася вiд неП, не вiдповiдаючи нiчого. - Я хотiла би знати, для чого в тебе розплетене волосся, - домагалася вона знов. - Для чого? Бо розплетене не важить так тяжко, так менi здаКться... Може, й це не даК тобi спати i шкодить твоПй красi? ЏП очi заiскрилися. - Так ти гадаКш, що ти красна? Пожди, я знаю добре твоП думки. Ти огидна, причаКна кокетка! Ти хочеш удавати якусь "русалку", вправляКшся в якусь видуману безсоромну роль, може, Гейневу Лореляй? Ти його раз у раз читаКш, хоч мама вже кiлька разiв казала, що Гейне не К для молодих дiвчат. - Нараз розсмiялася. - Справдi, це рудаво-золотисте волосся, зеленявi "морськi" очi... ЗнаКш що? Спродай цукерничку, купи собi арфу i гребiнь i йди мiж нiмцi. Не знаю, як я в тiй хвилi виглядала i яким поглядом подивилася на неП. Уст створити не була я годна i на одно слово - нi! Але коли я пiдняла руку, щоби притиснути ПП до розпаленоП голови, Лена з переляком сховалася пiд ковдрою... По хвилi згасила я свiтло i кинулася сама в постiль... Глухий бiль, неописане огiрчення обняли мене, i тихi стони виривалися з моКП грудi. Пощо кинула мене доля в життя, помiж тi пiдлi, тупi душi - нi! помiж гiКни, що не мають нi чувства, нi розумiння для шляхетнiших зворушень серця!.. Однозвучне цокання годинника переривало тишину малоП кiмнати, а свiтло мiсяця лилося вiкном, устелюючись срiбними, матовими пасмами на помостi й стiнi. Трохи згодом бачила я, як Лена вилiзла нишком з постелi й забрала роздертий зошит до себе. Очi моП стулилися. Я аж надранком заснула. Менi приснилася надрейнська русалка Лореляй. Вона нiби сидiла десь на скелi над водою, перебираючи золотi струни своКП арфи. Спадаюче на груди й плечi волосся здавалося на сонцi червоним плавним золотом. ЏП погляд напiвсумовитий, напiвбайдужий був звернений у безнадiйнiм очiкуваннi в синяву далечину. Я стояла в лодцi, що колисалася на хвилях, i разом з шумом моря виспiвувала далеко лунаючим голосом Гейневу пiсню про Лореляй: Iсh weib night, was soll es bedeuten, Dab ich so traurig bin Ein Marchen aus alten Zeiten, Das kommt mir nicht aus dem Sinn[12]. Вона схилилася. Через хвилину дивилася на мене довгим смутним поглядом, а опiсля впустила вiльним рухом арфу в воду. Легко, мов стрiла, понеслась тая вперед, колисалася, полискувалася в водi, мов та золота рибка. Я поплила за нею. Бистро несли хвилi мою лодку. Вони тиснулися жадiбно круг неП, росли, змагалися, сягали за мною, аж я лякалася. За мною хвилi. Цiлий безконечний простiр - одно i те саме, куди не гляну, самi хвилi. Вони шумлять, борюкаються, гомонять, смiються. Смiються потайним, роздражнюючим, майже знайомим смiхом. В мене тисяча думок. Цiлий рiй дум. Що гонить за мною? Де спинюсь я, куди жену я? Десь далеко передо мною полудневий край. Я ще дитиною чула щось раз про його красу. Вiн ясний, золотавий, мов те сонце; манить зеленими пальмами, блакитним склепiнням... Я би злетiла туди!.. - Почерез море, - гомонять хвилi i колишуть, заливаються попереднiм чудним смiхом. - Почерез море, - долетiв через воздух, немов сонний бренькiт, голос арфи... - Почерез море... * * *_ З тоП пори я не можу писати. Життя моК затроюКться з кождим днем систематичнiше. Лиш читати ще можу, того вже не можуть менi заборонити, бо вуйко обстаК за мною. I так я читаю, буду читати. Я не дамся добровiльно кинути в пiтьму. Не дамся, пiзнавши раз свiтло правди, затоптати грубiй, тупiй, бездушнiй силi. Цих кiлька словець пишу крадькома. Я би того не чинила, та менi бачиться, що удавилася б своПм горем i своПми власними чувствами, не висказавши чи властиво не виллявши Пх хоч у мертвий зошит. Спрятавши обережно зошит в скриню (колись бабунину), менi неначе полегшаК на серцi. Смуток щезаК на якийсь час. Я повеселiшаю. Не боюся нi морозячих, проникаючих поглядiв тiтки, нi злосливих докорiв решти рiднi. Переконання, що я не роблю нiчого злого, що сторонюся вiд всякого бруду, що через моП уста не переходить нiколи, нiколи лож, - додаК менi сили дивитися на своПх гнобителiв не поглядом ненавистi, але поглядом повним, довгим i майже спокiйним... * * *_ Я часом мрiю об тiм, як би я була раз на великiм прегарнiм балу, де все блистiло би, красувалось рiзними барвами, якоюсь чародiйною красою, де товариство було би саме пишне, вибране, якiсь прегарнi женщини й мужчини в рiзних строях[13]. Прекрасно вбрана, в строю, властивiм лише моПй iстотi, красна, мов сонце. Я не бажала би слiпити своКю красою - о, нi! - я хотiла би лише бути красою: прояснитись нею. Краса жiнки не повинна бути лише на те, щоби викликувати любов... а коли була би вже лише на те, так нехай би в менi залюбився якийсь такий, що не любив ще перед тим нiякоП женщини. Я не хотiла би, щоби за мною сягнуло нараз сто рук, зрозумiлись на менi всi. Нi, лише один нехай би вiдгадав мене, мов ту загадку. Це смiшна мрiя! В моПй душi повно мрiй, багато образiв, барв... Коли би я вмiла музику, котрою впоююся, то укладала би все те в мелодiП. Декотрi з них було би дуже, дуже трудно вiдограти... * * *_ На заходi, на гранчастiм верху зеленоП гори стоПть столiтнiй одинокий дуб-великан. Височенний, сильний собi, гордий такий! Коли сонце зайде за гори, а небо ще мов огнем палаК, вирiзуКться вiн виразно на нiм. Дивлячись туди, здаКться менi, що вiн рушаКться, що прикликуК мене незамiтно до себе, й мене тягне до його дивна, дивна туга. Вiн там стоПть сам, а я тут. * * * Як страшно самотньо жити! Нi, лучче сказати, як страшно жити вслiд за другими! Лена з родичами вiд'Пхала. Забралися всi до Л., до якоПсь своячки на весiлля. Я лише з маленькою Катею осталася дома. Воздух весняний провiваК, а мене обгортаК туга за людьми, за життям! Мене опускаК вся терпеливiсть. Я чогось не можу нi читати, нi писати. Я хiба гралася би звуками, але мене музики не вчили. Все мене болить, все дразнить. Хвилями опановуК мене глуха лють. Я чуюся скованою, коли я жити бажаю. Жити якимось iншим, повним, яснiшим життям! Iсусе Христе, чи ця вбiйча одностайнiсть безконечна?! Так лучче вже як-небудь, аби лиш iнакше жити, нiж так гнило, без цiлi старiтися, без душi, без смислу. Це просто ростинне вегетування, хвилями перерване тихим зойком борби за iснування!.. II Недавно Лена вернулась з родичами додому, а вчора принесла вже й новину, котрою заiнтересувався цiлий дiм. Вiд трьох рокiв мешкаК бiля нас багатий надлiсничий з донькою. Познайомившися з нами, живе з вуйком у великiй приязнi, а донька його Зоня, гарна, енергiчна, бистроумна дiвчина, Ксть найлiпшою товаришкою Лени. Спершу видiла лише мене. Зi мною говорила, менi звiрювалася, мене до себе запрошувала, щохвилi прибiгала. Лени наче й не замiчала. Разiв зо три лучилося Ленi вiдвiдувати ПП без мене. З того часу Зоня наче не та сама супроти мене. Похолоднiла, стала горнутися бiльше до Лени, усмiхалася iронiчно, коли я виявляла деякi зi своПх поглядiв, а остаточно дiйшло до того, що ми одна другiй осталися лише якимись "добрими знайомими". Знать, не умiю собi зискувати людей, як тiтка каже. Не так, як Лена. Вона вмiК i приговорити, присiсти, попросити, i засмiКться в потребi, i заплаче, а яка вже ввiчлива! Не раз мало пiд ноги не пiдстелиться. Я - нi. При чужих стаю чогось неспокiйна, наче боюся Пх доторкнути й словом, щоб не зав