не пропаде! Досi вiн i не питався про те докладно, що властиво осталось йому вiд його родини, аж тепер нараз! Я бачу за тим щось iнше, - казав дальше. - То пахне чимось iншим; пахне вже юридичними штучками, яких не видумала його голова. Але нехай! Вже який я собi й К незначний i простий чоловiк, але останнього кусника хлiба не зречуся через його! В мене К i своя дитина! Нинi-завтра я замкну очi, i хто тодi стане про неП дбати? Менi би вже й не ходило о тих бiдолашних кiлька ринських, але менi ходить о те, щоб його чортiвську зухвалiсть зломити. Зi своКю загорiлiстю вiн заженеться в нещастя. Вiн слухаК модних принципiв, а знаКте, пане професоре, душу тих принципiв? Вона ось в тих немногих словах: "Що твоК, то й моК, але що моК, то не твоК!" Зрозумiли, куди стежка в горах? Але най-но (шепотiв злобно), я заграю йому iншоП пiсеньки! Заграю ПП, лише най ще трошки зажде! Я лагiдний, доки лагiдний, але як раз страчу терпеливiсть, тодi не ручу за себе!.. I пiшов. Ще дзвенить менi його масний, фарисейський голос в ушах, ще хата мов тремтить досi, як трiснув сiнними дверми за собою. Як я його ненавиджу, ненавиджу, ненавиджу!.. Iсусе Христе! Таким самим солодким, жалiсним, рiвним голосом обманюК вiн i мужикiв, видираК в них грошi за найменшу провину, за дрiбку сухого ломаччя або за те, як здибле кого в лiсi... Я перешукувала судорожне тремтячими пальцями всi висувки свого комоду, всi пуделка в нiй. Думала найти хоч щось, на грiш подобаюче. Але я найшла лише кiлька старих, продiрявлених монет, якi дiстала раз вiд бабунi... Глуха, несказанна розпука обгорнула мене. Що дiяти? Передумую раз у раз те, що почула. - Посилайте грошi на дорогу i пишiть, най вертаК! - радив вуйко щиро. - I побачили б ви його, якби я пiслав грошi на дорогу! - смiявся надлiсничий. - Поверне вiн сам! Лише най поживе там ще трошки, най поживе! Не знаКте? До часу збанок воду носить!.. Я закрила очi руками, а вiн з'явився перед моКю душею. З'явився блiдий, з тлiючими очима, в старiй одежi, голодний! Я зойкнула. Орядин! чи ти бачиш? Я не в силi тобi помогти! Я, царiвна твоя! I я наче зiв'яла вiд двох годин. * * * Минають днi, минають ночi, МинаК лiто, шелестить Пожовкле листя... гаснуть очi; Заснули думи, серце спить. I все заснуло - i не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по свiтi волочусь, вже й не плачу й не смiюсь... Т. Шевченко Чи моя душа з утоми завмерла? Чи вбiйча, безнадiйна одностайнiсть зробила мене байдужною? Я вже не розумiю себе. Живу вiд рана до вечора, бо вечора дiждатися треба, а нiч пересплю, бо за нею наступаК ранок. Менi однаково, що завтра буде, а позавтра? теж байдуже! Деколи обзиваКться в менi голос, що життя винно менi ще багато. Тодi згадую його i розум трачу. Плачу, аж доки не успокоюся. А супокiй цей, то ледоватий, тупий сум. Не раз знов в гарячих днях, коли воздух аж жаркий, опадаю зовсiм iз сил. Тодi кидаюсь де-небудь у траву i придивляюся малесеньким, ледве видним мушкам, як кружляють у воздусi. Часом засипляю, а вiн - немов лише того ждав - присниться. Завсiгди палкий, веселий... смiКться з мене, що в мене сумлiння "нiжне, мов павутинка"... * * * Сьогоднi по обiдi сидiли ми обi з тiткою в городi i пороли якусь стару сукню. Вуйко, повернувши iз школи, запалив собi люльку i сiв коло нас. - Ну i що ж, Мiлечку, що ж там нового? - питала тiтка, котра не любила довших хвиль мовчанки. - А що ж би там нового, Павлинко? От все однаково: дiтвора пустуК, не вчиться. Школа для них - то кримiнал. Лучче би по горах, по дворi гуляла! Га, молодiж! В молодiжi, звiсно, думки бог зна де... - А дальше, Мiлечку? - Ну, вiдтак, Павлинко, я зголоднiв. Оце найновiше! - Вiн засмiявся добродушно i глядiв за густими клубами диму в воздусi. - А мене сердить, Мiлечку, що Лена нiчого з Л. не пише, - казала тiтка. - Як поПхала, то якби в воду пiрнула. Я не розумiю, чому тепер дiти так скоро забувають на родичiв. А вона також! - Ну, що ж? Добре ведесь Пй там у тiтки i тому мовчить! - Це правда, що Пй у моКП сестри буде добре вестися, але все-таки я рада би знати, як i що. - Що ж би ти хотiла знати, Павлинко? - Ей, Мiлечку, тобi треба зараз все як на лопату класти, - вiдповiла тiтка нетерпеливо. - Ти нiколи не здогадаКшся сам того, що треба! - Мабуть, чи доволi гуляК, Павлинко? - спитав вуйко, потрохи заклопотаний, що знов раз не здогадався. Тiтка усмiхнулася гiрко. - Ти гадаКш, Мiлечку, що двадцятитрьохлiтню дiвчину висипаКться задля гуляння в свiт? Ну вже що, але на полiтицi не розумiвся ти нiколи. - Ти вгадала, Павлинко! - сказав вуйко, пiдносячи високо брови. - Вгадала. Я держався завсiгди супроти полiтичних змагань байдуже або здалека. Це не добре, як всi полiтикують. Для мене мiй завiд - полiтика. Ти гадаКш, Павлинко, що з пiдростаючими хлопчиськами не треба також деколи полiтикувати? Ой, ще й як! Але я завсiгди за спокоКм. Найкраща хвиля в життi - то хвиля, прожита в спокою. Мене моП ученики розумiють i люблять через те. Я i вчу Пх любити спокiй, i тому, Павлинко, я не бавлюся в полiтику, котра веде до нарушування спокою. Нi, боротьба за царську бороду не обходила мене нiколи. - За царську бороду! Але коли тут iде о будучностi твоКП дитини? Вуйко стривожився. - Так що ж з нею, Павлинко? Може, Пй грошей треба, а ти не хочеш менi прямо сказати? Тiтка зiтхнула. - О Мiлечку, коли б вона грошi мала, то мала би i все, що Пй треба. Тодi я би не посилала ПП в свiт мiж люди.... - То кажи Пй додому вертати, Павлинко! Всюди добре, але, щоправда, дома все-таки найлiпше. - Що вона дома пiчне? Хто ПП побачить? З ким зiйдеться? Пропаде, та й годi; а лiта не вернуться назад. Вуйковi наче свiтло зiйшло в головi. Здогадався. - Твоя правда, Павлинко. Вже най там побуде якийсь час, там, мабуть, бiльше молодiжi, як тут! I вуйко знов наложив люльку; всi замовкли. Я скiнчила свою роботу. Поклавши ПП коло себе, я сперлася вигiдно об спинку лавки. Погляд звернувся мимоволi на захiд. Сонце спускалося за темно-синявi гори, лишаючи жаристу полумiнь на небi. Зубчаста скала, що рiзко вiд червоно-золотистого неба вiдрисовувалася, прикувала мiй взiр. Там царював дуб-великан. Ще стояв. Нi вихор, нi блискавицi не зламали його. Навiть не зiгнули. Сильний, та й годi! Вдивляючись в ту гарну, як в казцi, картину, я забула на хвильку цiле окруження. Так само жарiло раз i в моПм серцi, так само вiдбивався i вiн на золотистiм тлi моКП молодоП, любовi жадiбноП душi. Прегарнi фантастичнi мрiП окружали його так само, як он тут на небозводi окружають дуба нiжно-рожевi хмари. Тепер вже все здавлене. Понура тьма вiдречення облягла бажання, i вони завмерли. Бiльше як рiк минуло з того часу, i нiяка згадка, нiяке слово вiд його не вiдсвiжило Пх. - Але чому i хлопцi нiчого не пишуть? - обiзвалася знов тiтка. - Передвчора святкувала своП iменини, а з них жоден анi не писнув. Це вже негарно. Я заслужила собi за свою любов i тяжку працю на iншу подяку i на iншу увагу. Але вони пишуть лиш тодi, як Пм грошей треба; а як дiстануть Пх, то i знов мовби позникали з землi. Ти написав би коли до них гострiше, Мiлечку. Ти занадто добрий. Тим ти Пх псуКш, Мiлечку; гостре слово не пошкодить Пм нiчого, i не пошкодило ще нiколи. - Ет! що ти хочеш, Павлинко, вiд твоПх дiтей? Вони добрi, послушнi, рахуються з грiшми, розсудливi - так i чого ж ще вiд них жадати? Глянь на других родичiв, що тi мають зi своПми дiтьми клопоту! А ми - що? - Що мене другi обходять, Мiлечку? - Мусять обходити, адже ми живемо з людьми! От глянь хоч би i на надлiсничого, а Орядин i не його дитина! - Нашi дiти, Мiлечку, не пара Орядину. Врештi, пiшов собi з дому i на тiм скiнчилося! - Ха-ха-ха! На тiм скiнчилося! Нi, Павлинко, на тiм не скiнчилося! - МаКвський не посилав йому жодних грошей, - вiдповiла тiтка. - Правду сказавши, вiн не обiйшовся з ним гарно. Вже як було, так було, але нехай би був йому капав по кiлька ринських; але вiн - нi - та й годi! Я не кажу, вiн чесний i добрий чоловiк, але коли йде о те, щоби видобути з нього який грiш, то вже не дай господи! Перекинеться вмить у змiю! Так чим же терпить вiд хлопця? - То ти не чула нiчого? - Що ж мала я чути? Сам знаКш, то не в моПй натурi плентатися по хатах i вивiдуватися. - Так я тобi скажу, чого не чула. Орядин розiгрався шалено в карти. Тим пробував, мабуть (мiркуй лиш), здобувати грошi на науку. Вигравати було добре, але чим програне вiддавати? Отже, заскаржив МаКвського через якогось лихваря, котрому записався, правдоподiбно з цiлою душею, о своК майно (вiн мав вiд дiда якiсь льоси[49]), i МаКвський мусить тепер давати грошi, хоч не знати вiдки бери! - I що ж Мiлечку? - Одну половину заплатив цими днями, а за другу випросився на якийсь час. - Дурак, Мiлечку. - Чому дурак? Нащо йому клопотiв? А може, ще й фантування[50]? Льоси Орядина вiн зужив, це правда, але Пх вартiсть була би для його не пропала, т. К. вiн би був йому грошi вiддав. Вiн все казав: як вiддасть Зоню. А хоч би i не вiддав, так боже мiй! за що годував його, виховував? Божим духом вiн же не жив; МаКвський також гiрко працюК, не сидить iз заложеними руками. - Що я завсiгди говорила, Мiлечку? Що я завсiгди говорила, що скупий два рази тратить! Якби був йому часом пiслав який грiш, був би лiпше на тiм вийшов. Тепер буде приневолений все вiддати. Добре йому так! Дурних i скупих я не жалую. Але Орядин, Мiлечку, Орядин, кажеш, розiгрався? - ГраК, оповiдають, так, що страх! - Хто, кажеш, оповiдаК? - Молодий М. Вiн бачився чи раз з ним в В. - Вiн бреше, Мiлечку. Я би йому не повiрила у всiм. - Так вiрмо лише в половину того, що говорить, то все останеться якась правда. М. говорив, що "колишнiй реформатор, соцiал-демократ зiйшов на пси. Голови, каже, не носить вже тепер як олень, але як той вовк, що на здобич виходить". Так казав. Скiльки на тiм правди, менi байдуже! Славити бога, що моП дiти не "реформатори": були би, може, також з часом показилися. - Ха-ха-ха! Я знала, що Орядин авантюрник. Я завсiгди казала i кажу, що яблуко не вiдкотиться нiколи далеко вiд яблуньки. Вiн унаслiдив тi нещаснi примхи, певно, вiд свого батька, а тотi - гонять чоловiка неустанно вiд щастя до нещастя; змiняють часто настрiй душi. Це я знала! Мене обняло холодом, i я сидiла недвижно. Зовсiм недвижно! Очi дивилися кудись в далечину, руки лежали на колiнах обезсиленi, а уста немов засохли... Нараз засмiявся вуйко якось чудно. - Чому ти смiКшся, Мiлечку? - спитала тiтка. - Що я кажу, то правда. - Я не сумнiваюся в тiм, Павлинко. Я лиш собi щось пригадав. - I, звернувшись до мене, вимовив з притиском слово: "Поступовець!" Я здвигнула мовчки плечима. Все було менi байдуже, i лиш одного на свiтi хотiла я дiзнатися, а то, як йому взагалi ведеться. Хотiла бiльше "свiтла" в тiй справi мати. - I чому ти так тихо сидиш, Наталочко? А брови, бач, як болiсно стягнула. ЖалуКш? - Чого? - ЖалуКш? - Чого мала би жалувати? - Чого? Ну, тепер наче й не знаКш? Адже торiшньоП оборони, котра, правду сказавши, вiдбувалася без слiв, але вiд того чуттям не менше гаряче. Ти не згоджувалася нiколи з нашим судом про його; але пригадай собi, що я вiщував поступовцям i соцiал-демократам. - Пригадую собi, вуйку! - Так видиш, я мав слушнiсть, коли остерiгав перед його iдеями. - Чи ви не знаКте чогось бiльше про його? - спитала я, майже не зважаючи на його послiднi слова. - Та що там! Я такими речами не дуже цiкавлюся. Упав морально, i на тiм кiнець; бо вiддатися спокусi якоПсь страстi i не могти опануватися супроти неП - значить вложити на себе моральний дефект. Боже, боже! розбурхана страсть в людськiй грудi - це щось страшного! Це те саме, що взяти пiстоль i покалiчитись навiки - так на мою думку. Другi задивляються на такi речi менше строго, але для мене це найстрашнiше в свiтi! Нехай господь кожного боронить вiд таких духовних недуг! Лiпша смерть. - Лiпша смерть, вуйку. Вiн поглянув на мене, зчудований, може, моПм безтонним голосом, а я чула, що в мене горiли очi дивним вогнем. - Як ти казала, Наталко? - Я казала: лiпша смерть, як життя, опутане немiччю i брудом. - Що за дивна змiна в поглядах, - обiзвалася тiтка глумливо i, заходячи в хату, змiрила мене насмiшливо очима. - Вуйку, - обiзвалась я, оставшись з ним сама, - це не може бути, щоб вiн зараз спершу пiддався тiй убiйчiй пристрастi. - I ожидаючи пояснення, здавалося менi, що його вiдповiдь не останеться без впливу на моК дальше життя. - Ну, так, зараз спершу нi. Мене вразило в тiй iсторiП те, що вiн хотiв тим способом прийти до грошей. Наталко, це пiсля мене дуже нечесно. Те, що вiн не може в пристрастi погамуватися, менше огидне. Те я злучив би з його палкою натурою. - То все певна правда, вуйку, тото, що вiн хотiв таким способом до грошей прийти? - Правда. Вiн не таПв того. Хвалився зневажливо, що на нiм мстяться обставини "убогих", i що те, що вони вибрали собi i його за оруддя, не важне. Що в нього сильне, невразливе сумлiння i вiн обграК маючих спокiйно. - ВуКчку, тепер я вiрю! - зойкнула я тихо, i моП уста викривились до якогось усмiху. Тому що в нього "сильне, невразливе сумлiння"! - Ти могла i так повiрити, а що найважнiше, не потребувала взагалi одушевлятися ним. Коли би в його була гордiсть, то повинен був без надумування вступити на теологiю i навiть не просити МаКвського о грошi, коли цей вже такий скупар. А так що? З ким вiн провадить борбу? Зi своПм дядьком чи з обставинами? Боюся, щоб вiн не спiткнувся назавсiгди в тiй борбi. На мою думку, це цiлком байдуже, котрий завiд подаК чоловiковi кусник хлiба, нехай лиш буде чесний i для других корисний. Стан духовний неабиякий; освiчених людей треба i мiж народом. Хто хоче дiйсно працювати, найде всюди нагоду. Лиш волi треба, Наталочко, а не слiв! - Вiн не любить стану духовного; каже, що не годиться з його природничо-науковими поглядами i що духовенство не маК будуччини. - Так? Вiн це вже знаК? Га, може, воно й справдi так. Може, й не маК будуччини. Щоправда, епоха безбожностi настала. Але я тебе запевняю, Наталко, що погляди природничо-науковi можна з наукою Христовою погодити. Бери на увагу, Наталко: з наукою Христовою! Вiн мiг, отже, цiлком добре вступити на теологiю. Був би мав нагоду працювати для народу в найширшiм значеннi слова. А хоч би i був толкував мужикам по-свому, що бог - природа, а учив Пх при тiм любовi ближнього, чесноти, правдолюбностi, учив правдi, був би все бiльше зробив, як так! - Мабуть, не мiг, вуКчку! - сказала я тихо. - Бо фантаст! Бо напоПвся iншими iдеями! - Вуйку, його погляди про те все не суть, наскiльки я Пх пiзнала, як ви не раз казали: хоробливi. - Не хоробливi! То не доказуК ще нiчого. Але замiсть того я спитаю тебе, що поможе думання i старання одиниць, коли загал не приймаК того? Нехай чоловiк буде умний i розсудливий скiльки хоче, але коли вiн цiКП фiлософiП не вмiК приноровити до життя, то ця фiлософiя неправедна. Вона навiть шкiдлива, мутить талановитi уми i викликуК хоробливий настрiй. Ти також так, як i вiн, перенята тим духом "будуччини": бажаКте чогось, а самi не знаКте чого. Горе тому, хто бiльше жадаК, нiж сам в силi дати; хто будить голод, а не заспокоюК його. Що задумуК такий Орядин або йому подiбнi? Яка в них провiдна думка? Хотять долю народу полiпшити, усунути хиби суспiльностi? Горстка одна? Ха-ха-ха! Бачиш, на чiм зачепився вiн один, заки зайшов вiн до мети? Яка сила його характеру й яка в його мораль? Такi вони всi, отi моднi фiлософи i реформатори, що не хотять узнавати долi й недолi - i то, що всi однаково не можуть жити i не будуть жити! Така моя думка, а менi здаКться, що й думка бiльшостi. - Я думаю iнакше, вуйку! Менi здаКться, що обов'язок кожного чоловiка К противитися тому, що показалося неправим i погубним, а зате приймати те, що подаК здiбний ум. Допровадити оту упряму "бiльшiсть" до пiзнання правди й обов'язкiв. Лиш таким чином можливий всякий поступ. Але, на жаль, вуйку, покуса вашого принципу занадто могуча i занадто принадна, щоб Пм мало що не всi не корилися, хоч душа його - то самолюбство. Хотiвши йому вiчно коритись, ми не вийшли би нiколи з темряви i з брехнi! - Так Орядин каже? - Може, i вiн каже. - I ти вiриш в те? - Вiрю. Так само, як в iснування "iдеальних вимог" життя. Вiн помовчав хвилину. - У кождого своП думки, - сказав опiсля з притиском. - Я тобi бажаю щастя, щиро бажаю тобi його, бо ти одинока дитина моКП дорогоП сестри, однак ти лiтаКш занадто високо думками, а лiпше було би держатися землi i йти давнiм убитим шляхом. Держись, щоби не поховалася в життi, як Орядин. Щоб не поплуталась в iдеях i не взяла, замiсть моралi добра, моралi зла в серце. Замовк i пiднявся з мiсця. I я замовкла та поволiклась за ним у хату. Побачившись наостанку сама в своПй кiмнатi, я кинулась безмовно на постiль. О, нi, я не плакала! Здавивши долонями виски, я лежала нерухомо. "Зломився, зломився!" - була одинока думка, що томила неустанно мою душу. Боже, боже, боже! чи не лучче смерть, як пiрнути в бруд i погань? Лучче вмерти... * * * Неустанно дзвенить менi в ушах початок так званоП Моndscheinsonate[51] Бетховена, неустанно дзвенить. У тiКП сонати цiлком така сама пристрасна краса, вона так само нездужаК на тугу, як i мiсячна нiч перенята чимсь демонiчним, от як хоч би й моя душа тепер! Справдi, в менi прокинулось щось невмолимо строге. Наприклад: я не вагалась сказати вголос: "Лiпша смерть, нiж життя, опутане немiччю i брудом". I я вiрю в це. Хто знаК, може б, я була в силi подати йому i пiстоль, коли б зажадав того вiд мене? Але, може, вiн iншим стане? Лiпшим, може? Чи, може, впаде ще нижче? Чи, може, стане буденним чоловiком? Iменно буденним чоловiком. Так воно й буде. Час все затре i все буде добре. Ух! що це за добро, на, котрiм лише час затре бруд! Нi, моК серце вiдвернулося вiд його. Брудом своПм завдав менi такого болю, якби вмер; однак смерть маК в собi щось помиряючого, коли не дразнить i розриваК душу. I чому не вмер уже радше! Чим бiльше думаю над ним, тим бiльше нездужаю. Я цiлком утомлена. Всi моП думки впились у його поступування супроти себе i других, i висновки Пх нищать мене. Чому знеславився! ах! i чому упадаК тепер передо мною! Та що! Вiн бив мене тими своПми вчинками. Це ж кiнець нашоП iсторiП. Тихий, беззвучний, вiдчутний кiнець. I чому пiддався тiй бруднiй силi, споганив себе безсильнiстю; чому забув, що я - його царiвна? Якась ненависть прокидаКться хвилями в менi проти нього... Чи справдi проти нього, чи проти немочi? Цього я не знаю напевне. Часом маю таке почуття, якби вiн перейшов через мене важкими грубими кроками, мов звiр... IV (Геть-геть пiзнiше). У нас знов перебуваК професор Лорден. Вiн повдовiв. I то вже давно повдовiв. Я ненавиджу його, особливо коли зачне критикувати Орядина. Орядин слабодух, але ще нижчi вiд його нехай не критикують його. Найлiпше про Орядина говорить ще Зоня. Вона каже, що в нiм перемогла його гаряча натура. Завтра Лорден вiд'ПжджаК. Чого вiн слiдить неустанно за мною своПми хитрими блискучими очима? I все "Лореляй" i "Лореляй" прозиваК мене, а на самотi, мов на глум, каже менi, що я гарна! * * * (Знов пiзнiше)._ Цього вечора прикликала мене тiтка до себе. Мала щось сказати. Я пiшла. Вона сидiла коло столу i держала якийсь лист у руцi. Видалася менi чомусь прибитою. - Що вам, тiточко? - спитала я, занепокоКна. - Може, сталося з вами що немиле? Чи, може, одержали яку лиху вiстку вiд Лени або вiд братiв? Вона усмiхнулася насилу. - Нi, - вiдповiла. - Нiчого такого нема. Цим разом... то Ксть, нинi йде про... тебе. - Про мене? - Так! Подумай собi лише! Професор Лорден хоче з тобою женитися! - Зi мною!.. - I усмiхнувшись якимсь безвиразним усмiхом, дивилась я на неП широко отвертими очима. - Лорден, тiточко? - Лорден! Але ти, бачу, здивована. Думала, мабуть, про кого iншого? (ПослiднК слово вимовила з притиском, i ПП очi вп'ялися ще гострiше в мене). Я глянула на неП. - Про нiкого я не думала, а про це вже нiколи. - Ну, бачиш, не одно дiКться несподiвано. I я цього не надiялася. Нiколи в свiтi не надiялася цього. Лист прибув ще нинi зранку, але я... я... не мала часу з тобою говорити об тiм. Вiн просить о скору вiдповiдь. Впрочiм, тут нема що багато думати. Ти чей приймеш його, те розумiКться само собою! При ПП послiднiх словах обгорнуло мене несказанно гiрке чуття, але заразом з тим пiднялася вся гордiсть моКП iстоти. Я чула, як в мене очi заiскрилися. - А коли я цього не вчиню? У тiтки очi замиготiли. - Як? - Тiточко, я не хочу за його йти! - Ти не пiдеш за його? - Я, тiтко, я... я не пiду за його! - I вiльно спитати, чому? - Я не хочу його! Тiточко - я за його? Я не можу! - Ага! Ти хочеш тим певно сказати, що його не любиш? - Вона сказала це з холодним усмiхом i зовсiм спокiйно. - Ну, щодо того, то вiн твоКП любовi i не жадний... - Так? - Так, моя кохана! Вiн вправдi пише, що бажаК для своКП хатини "голубки-господинi", але це, розумiКться, лиш гарна фраза. Певна рiч, вiн, чоловiк старший i статечний, не буде мрiяти вже про любов. Це й не личило би йому. Вiн подаК замiсть любовi щось лiпше i щось таке, що може дiвоче серце наповнити дiйсною вдячнiстю. Вiн подаК бiднiй сиротi хлiба, гарне становисько, поважання i значення. А ти? Застановися лише, що таке ти? Що внесеш ти йому в дiм? Коли ти на це сама не прийдеш, чого я при твоПй зарозумiлостi i надiюся, то я тобi сама скажу. - Лишiть, тiточко, не кажiть! Я сама знаю. Я - то величезний нуль, котрий, крiм кiлькох срiбних ложечок, не внесе йому нiчого бiльше в дiм. Але я вам щось iншого скажу, тiтко. Я не калiка, щоби без любовi приймати дарунки ласки. Тому нехай вiн обглянеться завчасу за iншою голубкою. Вiн менi не пара, а я йому. Про любов я вже й не говорю; я його й не поважаю! - Так? Навiть i не поважаКш? - почувся нараз голос вуйка десь за моПми плечима, i вiн з'явився в цiй хвилi в кiмнатi. - Ти думаКш, що коли чоловiк не цiлком молодий, не плете небилиць, не скаче коло дiвчини, як комедiант, так його через те годi вже й поважати, i через те вiн не здатний на мужа? А на мою думку, то саме вiн, Лорден, вiдповiдний для тебе муж. Вiн чоловiк немолодий... з дозрiлими пересвiдченнями, з досвiдом, розважний... може, йому вдалося б твiй звихнений ум повести на рiвну дорогу, зробити з тебе праведну, нормальну людину, жiнку, як бог приказав. Нам це, на жаль, не вдалося! - Впрочiм, - перебила тiтка скоро, - впрочiм, на кого ти думаКш ждати? Я не вiдповiла зараз. - На кого iншого або й на нiкого! - вiдповiла я опiсля. - Знамените! - кликнув вуйко i почав зворушений ходити по свiтлицi. - Я рада би знати, хто той iнший? - обiзвалася знов тiтка. - Коли б лише хутко з'явився! Твiй час дорогий, Наталко, i може, на мою думку, лиш тепер хосен[52] принести. Послiднiй рiк лишив на тобi якiсь слiди; ти - даруй вже за мою одвертiсть - схудла й споганiла! Я усмiхнулася i вiдвернулася до вiкна, що було вiдчинене. Надворi стояла тепла осiнь. На небi блистiли незлiчимi зорi, а з-за темно-синявих гiр виринав мiсяць, мов огняний кружок. Я вихилилася далеко вниз. Менi здавалося, що спокiй, який розлягся в природi, перейде i на мене, вплине на мою в тiй хвилi сильно зворушену душу. - Хочеш, може, з зiрок вичитати, коли з'явиться той iнший? - почала тiтка наново, коли я на ПП питання не давала нiякоП вiдповiдi. В ту саму хвилю станув i вуйко коло мене, i його рука поклалася важко на моК плече. Обзирнувшись, глянула я в його лице. В тiй хвилi видалось воно менi подiбним до тiтчиного, холодним i кам'яним. - Ожиданий iнший, - говорив з притиском i глумом, - не з'явиться. В послiднiм часi писали за ним з дому кiлька разiв, але не одержали нiякоП вiдповiдi. Нiхто не знаК, де вiн обертаКться. Вибий собi, проте, з голови тi мрiП, котрi, як я переконуюся, викохала ти надармо! - Чому ви менi оце кажете, вуйку? Ви або помиляКтесь зовсiм, або я вас не розумiю. - А я гадаю, що ти мене розумiКш! - вiдповiв вiн i, згорнувши руки на грудях, станув передо мною, вдивившись в мене грiзно. - Що такого, Мiлечку? Що це знов за новi афронти? - загомонiла тiтка, водячи допитливо очима вiд його до мене. Вуйко не вiдповiдав нiчого, а замiсть того почав ходити по свiтлицi, що у його бувало все ознакою зворушення або гнiву. - Вiдай, не дочекаюся вiдповiдi вiд нiкого, - говорила тiтка, - хоч i маю право домагатися ПП. Наталко, - накинулась на мене, - зараз менi оправдайся! - Що ж менi казати? - вiдповiла я, усмiхаючись. - Хiба, може, те, що вуйко помиляКться у своПх здогадках, котрi я, впрочiм, зачинаю розумiти. Я не жду, вуйку, на Орядина! - додала сухо. Вуйко видивився на мене. - Помиляюся? - кликнув. - Помиляюся? Так тобi цей пройдисвiт не завернув голови? Чому ж ти освiдчин чесного, поважного чоловiка не хочеш прийняти? НадiКшся, певно, що вiн ще поверне i поведе тебе до шлюбу? То я помиляюся, коли кажу, що помiж двома нездоровими умами iснуК якась однаковiсть i - симпатiя? Другим (говорив вуйко сильно зворушений дальше) була би певно така смiшна думка i в голову не прийшла, бо нi вiн не маК нiчого, нi ти не маКш, однак менi накинулась вона в послiднiм часi сама насилу, хоч я за нею не дуже й глядав. Ти сама зрадилася, хоч нi разу не промовила й слова. О! - кликнув огiрчений. - Коли б твiй батечко-фiлософ мiг тепер твоК поведення бачити, тiшився б! - Тiшився би, вуйку, справдi, якби заглянув у глибiнь моПх думок, - вiдповiла я гордо. - Ми з Орядином - не криюся з тим - розумiли глибоко одно другого; ми мали однаковi погляди майже пiд кождим взглядом. Однак щодо любовi, вуйку, то (тут усмiхнулася я мимоволi гiрко) ми закiнчили вже, заким ще зачали! Коли кажу, що не можу за Лордена вийти, то не для того, щоб я ждала на Орядина, нi, нi! Лише тому, що в моПм серцi живе для його, для Лордена, сама ворожа споминка. Я завзята, - говорила я дальше вже тремтячим голосом, - зломлюся або стануся для його i для себе важким горем, але я не зiгнуся нiколи, вуйку, нiколи! - Ну-ну! Це гарнi слова, чисто панянськi, дiвочi! - обiзвалася тiтка. - Нема що казати. Впрочiм, нiчого тобi не поможе. ТвоП приватнi чуття i думки не повиннi в тiй справi вiдогравати великоП ролi, бо вони псують твою будучнiсть; богу дякувати, що ще i ми маКмо якесь право докинути деяке слiвце до твоПх рiшень. Ми, твоП добродiП, заступники безталанних родичiв твоПх, ми, кормильцi твоП. Чи ти чула? Ти гадаКш, що такi партiП, як Лорден, валяються по дорозi? Ой, нi, нi! Ти мусиш за його вийти! Для тебе нема луччоП забезпеки на будучнiсть, як та, а навiть i надiП на iншу нема. Наш дiм не порожнiй, Лена i Катя також живуть, а хлопцiв треба ще довгий час спомагати, доки вийдуть на людей i будуть мати свiй кусник хлiба. Схаменись, кажу послiднiй раз по-доброму! Хiба ти задумуКш i дальше наш гiрко зароблений хлiб Псти, кров нашу ссати? - Ой тiтко! - зойкнула я. - Бiйтеся бога! - Чого б я мала бога боятися? Це, що я кажу, правда, i з тим стану хоч би i до сповiдi. Лучче ти бiйся бога! Це в тебе нема сумлiння й уваги. Але я вже сама поведу тебе так, як хочу! Аби знала, що з хвилини, в котрiй вiдмовиш Лорденовi, стане мiй дiм для тебе зачинений. Шукай собi тодi iншоП стрiхи i iншоП рiднi. Шукай тодi собi свого реформатора! Я вiдвернулася мовчки, притиснувши долонями виски, а вона гукала дальше: - Треба мати щастя! Друга радувалася б на цiлий свiт, що ПП спасаК чоловiк з таким становищем вiд голоду i холоду, а тут вона... - i урвала. - Впрочiм, добре йому так! - додала з якоюсь злобною утiхою. - Коли вже не знав iншого вибору. Правду сказавши, я мала його за розумнiшого чоловiка, а тепер переконуюся, що в його курячий розум. Най же радуКться тепер гарною Лореляй! З сильно стуленими устами i болiсно стягненими бровами стояла я, як перше, коло вiкна, дивилася в нiч. Серце билося глухо, а за чолом мчалися божевiльнi, поплутанi, сполоханi думки, шукаючи виходу з цього положення. Однак дармо! Вони не приводили нiякоП полегшi, нiякого рятунку, нiякоП помочi! Всюди спотикала я перепони, всюди була непотрiбна. - Гляди лише туди, гляди! - (слова ПП падали мов удари на мене). - Може, вiн вирине з чарiвноП темряви i визволить тебе вiд земських мук! - Коби виринув! - вмiшався вуйко. - Але тоП хвилi не дiждеться, мабуть, нiхто. Бог знаК, в якiм закутку свiту волочиться вiн i чи поверне ще назад сюди! - I чого б мав ще назад повертати, якого бiса, i кому би захотiлося його? - питала тiтка сердито. - Захотiлося! Кому би його захотiлося, Павлинко? МаКвському? Той не тужив за ним нiколи. За ним питають iз суду. Якийсь брат його батька, про котрого говорили, що хотiв його взяти за свого, помер i лишив йому цiлий свiй маКток. Подумай собi, Павлинко, такому гуляцi маКток! - Иой, боженьку! Та що ти кажеш, Мiлечку? Чи то правда? - Свята правда, Павлинко! - I я ж не кажу завсiгди, що треба мати щастя! - застогнала вона. - Але ж i вибрав собi наслiдника, нема що казати. За одну нiч прогайнуК довголiтню працю. I кажеш, Мiлечку, цiлий маКток? - Цiлий, Павлинко. Вiн не мав нi жiнки, нi дiтей! - I багато ж його там? - Не знаю. Мабуть, звичайний собi маКточок селянина-газди. Небiжчик, чую, жив лише в тiм господарствi, пхав у його ввесь свiй грiш. - Щоб опiсля розiйшовся за одну нiч! - докiнчила тiтка злобно. - А що ж. Воно завсiгди так буваК. Однi суть бджолами, а другi трутнями. - Нема правди на свiтi, Мiлечку! - Нема! I я так скажу! Я працюю цiле життя, гарую[53] як чорний вiл, анi не граю, анi не п'ю, а все я жебрак! А другий i не робить i не дбаК, а йому дiстанеться нi сяк, нi так - ет! "правда"!.. - А що МаКвський на те, Мiлечку? - Е, що МаКвський! Вiн говорить тепер так, якби любив Орядина бог знаК як. Зве його добрим хлопцем i каже, що хотiв би, аби вiн повернув додому на якийсь час "вiдпiчнути". Це вiн, певно, тому так каже, бо Орядин, по одержанню однiКП половини грошей вiд МаКвського, зрiкся другоП. Впрочiм, може, хоче i видурити вiд його спадщину; бо вiн, як я думаю, великий рахмайстер![54] - Ну! А я ж не казала, Мiлечку? Гой! гой! старий лис, хто його не знаК! I я певна, що те йому вдасться! - Га! З капiталом в руках можна нинi всього добитися. Впрочiм, лiпше най бере МаКвський, нiж маК взяти якийсь жид, бо сяк чи так, а та праця селянина опиниться в руках жидiвських! Орядин розвiК ПП скоро! - Страх, Мiлечку! В мене аж нерви задрижали! - ПрогайнуК, програК! Вже коли не боявся вiн свого вуйка - все ж вiн вуйко! - вiддати в руки лихваря, то вiн i свою душу годен[55] за грошi продати, а не то кусник землi, не здобутий власною працею! "Не прогайнуК! Не програК!" - вiдповiдав в моПй душi якийсь голос, i вiн рвався менi на уста, щоби станути в оборонi того, що був в тiй хвилi далеко i не мiг сам боронитися; однак цей голос застряг менi в горлi, i я усмiхнулася злобно. Ба! що я видумала! Звiдки знаю, що не прогайнуК? Де запорука? Звiдки я знаю, який вiн тепер i чи я дiйсно знала його добре? Тепер лежать мiж нами два роки i те, що його побiдило, а менi болю завдало. Я ж сама вже не та, що була. Тепер немов дозрiлiша стала. Отже, що нас в'яже? Ота одна тодiшня хвилина, "любов" ота? Нi! Вiн вiльний, свобiдний тепер, пан своКП долi - а я... ха-ха-ха! царiвна для себе! Менi осталося з собою закiнчити. I я знов пiрнула думками бог зна куди. Тiтка якби угадала моП думки. Звернувшись по короткiй глибокiй задумi до мене, промовила сухо: - Ми вiддалились трохи вiд властивого предмета, однак я думаю, що справу треба закiнчити, i що не будеш нас тут до пiвночi держати. Нинi мусить зробитися всьому кiнець, а який кiнець, знаКш! Мене обгорнула шалена розпука, i я приступила до неП. - Даруйте менi лише цю одну нiч! - вирвалось, мов зойк, з моКП грудi. - До чого? Аби комедiю продовжити? Ти чула, що я говорила, i так мусить бути! - Даруйте! ЏП очi спинилися лячно на менi, i вона вiдступилася вiд мене. - Про мене! - сказала опiсля. - Iди, однак будь хоч цей однiсiнький раз, хоч на одну хвилину для себе самоП розумна; а потiм (т. К. по вiнчанню) як собi хочеш! * * * Ясна нiч настала вже давно, а я все ще не спала. Я мучилася. По великiй вiконнiй шибi билася кутиками якась велика муха, бринiла безустанно. Раз тонесенько, жалiбно, однозвучне, а раз нетерпеливо нижче i нижче, опiсля знов болючо. Я лежала, мов тяжко хора. Побиваючись божевiльними думками, замiтила я, що заслухувалась мимовiльно все наново в той тонесенький, жалiбний бренькiт. Що Пй такого? Чого побивалася? Чи ПП мучила туга за польотом в зористу холодну нiч, i вона товклася, шукала даремно виходу? Чи, може, попалася нехотячи в павутину, а та, уклавшись на нiжнi крильця, гамувала ПП? Коли б так, то я знала б уже наперед, що з нею станеться. Звiльна або й нагло спуститься звiдкись згори на неП павук, ухопиться ПП тонесенькими довгими нiжками, обплутаК, обмотаК... Вони хвилину поборються... Вона в борбi зойкне дивним, тонесеньким голосом; опiсля вiн переможе ПП i таки виссе кров... Це знала я вже наперед; I знов стала я про себе думати. Чому звернулися моП думки до минувшини, коли передо мною спинилася вже будуччина? Передо мною виринали картини з моПх наймолодших лiт. Я думала про померших родичiв, про бабуню i про те, що вона менi завсiгди об них оповiдала. Примiром, як не раз радилися над моКю долею. Я була в них лише одна-однiсiнька, i тому мало все добро свiту менi припасти. Батько пестив мене, майже не випускав з рук, а мати розпадалася... Та ба! Настав такий час, що все розпалося... Обернувшись бистрим рухом до стiни, склонила я голову глибше к грудям i притиснула розпалене чоло до холодноП стiни. Скоро спливали великi гарячi сльози по лицi. I дальше гналися думки вперед, пориваючи з собою поганi брутальнi картини. Помчались також попри мертвi одностайнi хвилi, в котрих молодий ум побивався голодний, вислiджуючи власною слабою силою безпiдставнi упередження, нiвечив Пх i рвався до правди. А далi, далi доля усмiхнулася до мене... - Будучнiсть наша, - казав вiн тодi певним, гордим голосом, - i ти побачиш. - А я, упоКна любов'ю, котроП не зазнавала вiд нiкого, повiрила. Однак у чiм наша будучнiсть? В мене нема ПП в нiчiм, хiба, може, в його К вона; А тепер я i "бачу". Бачу, що любов не завсiгди буваК тiКю могучою силою, об котрiй говорять, що вона творить. Йому вона не змогла стати навiть талiсманом проти брудних пристрастей i спокус. Чому не обiзвався анi одним словом, чому не признався хоч i до сумноП правди, може би... а то ворожi уста донесли, що весло сили загубив, що човен розбився, а сам потонув... Я i вiн. ОбоК ми станули вже при цiлi; добились уже будучностi. Йому остаКться лише "прийти", як обiцяв... I, плачучи, розсмiялася я з такоП будучностi. Вiн спiткнувся нiкчемно при першiм вихрi; бо i в чiм же лежала його сила? Вона не могла вже тодi в нiм бути. А я що таке? Що мучить мене вдень i вночi, чого ще менi забагаКться? I я поринула у свою власну, розлючену, зневолену душу, мов у яку непогiдну бурливу нiч, - .бог знаК за чим... Муха все ще бринiла. Срiбне свiтло мiсяця ллялося вiкном у кiмнату, а старий годинник цокав тихесенько, мов той дiдик в пантофельках, щоб нiкого не збудити своПм ходом. Гадки кружили за чолом, мов бджоли в улiю, i я пiддалася цiлком Пх потузi. Що менi нинi ввечiр говорила тiтка, i що я Пй вiдповiв дала? "Коли Лорденовi вiдмовиш, - говорила, - тодi шукай собi iншоП стрiхи, шукай реформатора!" Перед моКю душею виринула легко зiгнута стать старого тирана, його чигаючий взiр, кiнчаста борода. Я закусила губи. В горлi давила, як i перше, мiшанина шаленого смiху i плачу. Лучче вмерти! I вiдтак станув i вiн передо мною. "Пожди ще, русалко! - шептав пристрасно. - Ще одну хвилину, я люблю тебе!" Коби хоч перед душею не ставав, було би легше, а так i тi спогади завзялися на мене. - Вмерти менi? Вмерти? - шептали скоро уста, i судорожно зарилися пальцi в волосся. - Я не хочу вмирати! - сказала сама аж уголос. I знов минали хвилина за хвилиною. - На iншого або на жодного буду ждати! - вiдповiла я тiтцi. Що за плитке самодурство, котрим обманювала саму себе! Адже тим "iншим" не був хто iнший, лише Орядин, а Орядин - ну, що ж з ним? От як поплуталася в самодурствi, котрим хотiла спастися; яка дурниця вийшла! Менi нi на кого ждати. Люди в моПх обставинах не ждуть. Не Пм можна кермувати своКю долею. А коли серце противиться, збожеволiКш... Нехай собi! На те хлiб К. Хлiб не один раз показався найпевнiшим лiком на упрямiсть i любовнi химери. Хiба би, може, ще завтра... о "завтра"! Ха-ха-ха! Завтра! Я втиснула лице в долонi i - думала чи не думала? Тихо, тихо, тихо... Вона все бринить жалiсно, тонесенько... здаКться, безконечно. Бореться ще? Чи вже конаК?.. I чому я це без потреби обминаю? Адже i вiдчуваю я i знаю, що в однiм закутку мого серця сидить якесь "щось" i смiКться нишком злобною веселiстю. Це "щось" знаК, що я завтра стану перед тiткою i моП уста, не затремтiвши анi раз, вимовлять "пiду". I я пiду! * * * Чому я плачу? Що на таке життя родилася? Адже i в менi повинна бути якась вiдпорна сила, а чому я пiддаюся? Якiй силi улягаю я? Менi не раз здавалося, що я сильна, що я горда; я була навiть об тiм твердо переконана. Думала навiть, що я лiпша вiд других, що стою вище (о смiйтеся!) вiд других, заслужила на прегарну долю; що не поступила би нiколи супроти "власних переконань", що вмерла би скорше... а тепер, коли настала хвиля показатися такою... тепер... нi! я не знаю, що тепер! Друга пiшла би, може, де в "свiт". Я нi! Чого менi в свiт iти? Чи там лiпше? Всюди однаково, а я була би й деiнде також однакова, значить: безсильна. Нi, я вже "пiду". Таки пiду! Знаю вже напевно, що так зроблю. I ще раз, упослiднК кажу собi, нiкчемнiй, пiдлiй, що... пiду!.. Як думала, так i сталося. Вранцi поволiклася до тiтки i заявила, що пiду. ОбоК, т. К. тiтка i вуйко, аж засяяли з радостi. - I не надiявся вiд тебе чого iншого, Наталочко, - мовив вуйко, потираючи з задоволення руки. - Знав я таки добре, що ти собi розумниця, що любиш лише боротися. Упряма трохи. Ге-ге-ге! Я не вiдповiдала нiчого, хотiла якнайборше знов вiддалитися. Мене болiли очi, i я була обезсилена до крайностi. Тiтка придержала мене ласкаво i навiть, вперше в життi, поцiлувала. Ненависне "рудаве" волосся дiждалося, що рука ПП не цуралася його погладити. - Ти, звiсно, не можеш ще оцiнити свого щастя, - поясняла вона менi, коли ПП погляд вiдкрив щось-то на моПм лицi. - Застановись лише над тим, що ти увiйдеш у зовсiм уряджений дiм, в котрiм не буде, певно, бракувати анi одного цвяшка, анi найдрiбнiшоП речi, i що тото все значить! Я переконана, що вiн справить ще не одну гарну рiч, щоби свою молоду жiночку, свою - як то вiн з нiмецька каже - "Лореляй" задоволити. Я знаю мужчин, що любили своП другi жiнки сто разiв бiльше, як перших. Лорден виглядаК також на такого чоловiка. З першою жiнкою женився, може, задля маКтку, однак за тобою, оскiльки я це замiтила, вiн формально побиваКться. У старшого чоловiка це не маловажна рiч. Тобi буде добре у його. Мене обгорнуло погане, гидке чувство, i я вiдвернулася вiд неП. Вона цього не замiтила. Махаючи в одно маленькою срiбною ложечкою, говорила спокiйно дальше: - Вiн маК гарну платню, Наталочко, а дитина, малий, слабий хробачок, маК осiбний маКток по матерi. Коли би вмерло - чую, що дуже мiзерне - то маКток припав би на батька, бо у матерi, окрiм старих родичiв, не було нiяких нi братiв, нi сестер. Ну, а вiн, звiсно, не взяв би маКтку з собою до гробуП - Ох, тiточко, не говорiть таке! - просила я ПП, а вона розсмiялася весело. - Годi ж бо, годi! - успокоювала пiдсолодженим, аж немилим голосом. - Того нема ще чого лякатися! Тому вiн ще не потребуК вмирати, що говориться об можливiм випадку. Видиш? Поетична ман