амiтили? Справдi так. - Чому ж то так? Вiн маК бути дуже талановитий i освiчений, а я не можу такi прикмети споПти з поняттями консерватизму. Невже ж вiн про свою кар'Кру тривожиться? - Такий вiн не К, Оксано. - Так? Чи ви того певнi? - Цiлком певна. - А я нi! Я пережила не одно диво. - Менi здаКться, що саме задля свого таланту не маК причини тривожитися про кар'Кру. - Ет! Ви берете рiч з цiлком iншого боку. Я так не думала. Вiн працюК в адвоката Мiллера, а той, мабуть знаКте, перший адвокат тут i чоловiк з великим маКтком i впливом. Орядин - як я чула - один з його наулюбленiших конципiКнтiв[102] i тiшиться у свого принципала, хоч вiн украПнець, а той поляк, великим довiр'ям. Це все було би гарно, однак Мiллер, як всi то аж надто добре знають, консерватист на цiлу губу i приневолюК своПх молодих помiчникiв вирiкатися, або щонайменше мовчати, про своП переконання i протегуК (його протекцiя сильна!) лиш тих, що держаться старого закону у всiм. Це у його полiтика, вiн хоче дiстатися за всяку цiну до ради державноП - i йому треба "доброП слави", щоби правительство його пiдпирало. Я не хочу сказати, що пан Орядин належить також до категорiП тих, що добрий грiш ставлять вище своПх пересвiдчень, - вiн видаКться менi заiнтелiгентним, захарактерним до того, - однак на його вiдчитi була жiнка його принципала з дочкою, i я, знаючи дивацтво старого Мiллера, майже переконана, що Орядин - писав свiй вiдчит з увагою i на родину свого принципала. - Я повторюю вам ще раз, Оксано, що вiн такий не К! - закинула. - А я кажу вам ще раз, що я пережила не одно диво. Боротьба за iснування впливаК деморалiзуюче. Впрочiм, маКмо стiльки доказiв сили впливу обставин i на найздiбнiших, найзавзятiших мужiв, що я вже тепер в нiщо не вiрю! Впрочiм, скажiть, душенько, чому говорив, зiйшовши на розвiй соцiалiзму, майже з iронiКю? Нi, на мою думку, був цей вiдчит alles Lebens und aller Warme bar[103]! - Ну, вiн, може, й не вiрить в те, що читав, т. К. не вiрить в соцiалiзм, або, може, не вiрив, що його праця справдi зацiкавила нагромаджених слухачок. Подеколи - вiн химерний. - Ет! Що химерний! Скажiть лучче: нудний. Ах, Наталко, коли б ви знали, як обридли такi люди, котрi в нiщо не вiрять, все знають, все за собою мають, котрi в однiй хвилi зо всiм готовi! Вони видаються менi мов та вода, що з самого стояння перемiнюКться остаточно в багно i тратить свiй характер. Такi люди не К найсильнiшi як iндивiдуальностi, Наталко. - Перед трьома роками, - обiзвалась, - казав менi: "МоК полуднК тепер". - Що ж вiн хотiв сказати цими загадочними словами? - спитала вона глумливо. - Це, Оксано, що дiпняв всього! - В дiлах? В iнтелiгенцiП? В змаганнi до висоти? - Може, i в тiм; я не знаю, а може - в чувствi i думцi... - А тепер хоче, як та стояча вода, перемiнитися в багно? - Оксано, не говорiть так про його! Вона розсмiялася i кликнула: - Ух, яка ж лiнь, правдива украПнська! - Ви не знаКте, - обiзвалась я в його оборонi, - який вiн життям утомлений! - То нехай умираК! Чи чуКться гiдним знищення? - Може, вiн лиш став такий отяжiлий, - вiдповiла я напiвiронiчно, напiвзадумливо. - Ах ви! У вас К завсiгди щось iдеалiзуюче на устах, однак я думаю щось iнше. Вiн вступаК в той вiк, у котрiм i ум любить супокiй. В тiм вiку попускаКться трохи в одушевленнi для iнтересiв загальних, а замiсть них кладеться бiльше ваги на iнтереси особистi. - Вiн не з тих, Оксано! - Ви чуднi, Наталко, впрочiм, чи вiн маК щось таке за собою, що було би запорукою i за його характер? - Вiн сам К менi запорукою. Горе нашого народу йому не байдуже. То багата натура, котра вiрить в iншi вимоги життя, як... - В iдеальнi? - докiнчила молода жiнка саркастично. - Ви глумитесь! - вiдповiла я дразливо (я хотiла, помимо своПх особистих почувань до його, бути в осудi його характеру i здiбностей цiлком об'Кктивною). - Але вiн чоловiк такий, що округ його можуть i душi других кристалiзуватися! Вона звернула своП великi темнi очi допитливо на мене. - Ви говорите цiлком так, Наталко, якби ваша душа "кристалiзувалася" також округ його... Прошу вас... чи вiн ваш "бог"? Я спаленiла сильно, i моП уста здригнулися гордо. - Оксано! Вона подала менi руку. - Nichts fur ungut[104]! - сказала, приязно усмiхаючись. - Я забула, що вашим "богом" то лiтература! - Справдi так! - Це мертвий бог! Але прошу вас, коли будете писати вашу повiсть, то опишiть там мужчин з тими прикметами, якi тепер у них перемагають. Це було би дуже iнтересно довiдатися, як душi деяких других iстот, котрi, напр., мрiють про "вищого чоловiка", К непорочнi, мов голуби, К переповненi "незаспокоКною жадобою за чистотою", одним словом, К нiжнi, iдеальнi створiння, - отже, в який спосiб душi таких других iстот кристалiзуються округ мужчин з прикметами, якi нинi у них перемагають! Я смiялася: - Я це напишу, Оксано, напишу. - Коли не помиляюся, то ви хочете писати з нашоП верстви. - Так. - Тим лiпше. Тут знаходяться знаменитi екземпляри! - Може. - Чому "може"? Пригадайте собi з ласки своКП вечiрок професорiв у панства С. i не забудьте характеристичних прикмет його, як: множество пляшок пива, багато Пди, багато сигарового диму, груба ненависть до всього, що "не своК", i полiтика. Промiж те зiгрiтi сонливi лиця жiнок i так звана нiмецька "GemutlichkeitП"[105]. Я мовчала. - Окрiм того, не забувайте i своПх тодiшнiх приватних чувств, про котрi говорили ви менi самi по тiм вечiрку! А тепер, добранiч вам, Наталко! Завтра вiдвiдаю Маdame Stael[106] (так звала вона деколи паню Марко). "Чи вона не противорiчить собi? - думала я. - Раз каже, що лише той маК вартiсть, що сконсумував[107] таку i таку силу книжок, а другий раз у неП лише етичний елемент К такий, що робить з чоловiка "вищого чоловiка". Коли чоловiк К лиш "рiвний, як лiнiя", "простокутний", тодi подобаК якраз на сонячний промiнь, котрий озолочуК все, на що лиш упаде... Марко ПП iдеал. Марко безблудний, характерний, всюди й у всiм "Марко"! Нi, це чисте диво, що вона не згадувала менi нинi знов про його! Вона завзялася на мене пригадувати менi його раз по раз, а тим часом я тону у всякiй працi, щоб про нiкого не думати, не пiддаватися жодному впливовi i бути духом свобiдною, мов орел пiд ясним небом. Чому сумнiваКться в щиростi Орядина, знаючи його лиш з виду? Я майже погорджую ним, бо зобидив мою гордiсть, однак вiрю про те все в щирiсть його патрiотичних чувств, у його спiвчуття для людського терпiння, в його пишнi здiбностi, в якусь вроджену iнтелiгенцiю в його i в те, що вiн вийде на славу своКму народовi. Ах, вiн гордий, i та гордiсть не допустить його нiколи до якого-небудь упадку. Вона песимiстка, нудить свiтом i мiрить все мiрилом суб'Кктивiзму. Вернувши додому, застала я на своПм столi лист. Це були освiдчини о мою руку i походили вiд одного вдiвця, що бачив мене в життi разiв два i не говорив зi мною бiльше, як десять слiв. Вiн був батьком п'ятьох дiтей, посiдав "дiм" i був "цiсарсько-королiвським урядником". Лист дрижав у моПй руцi пiд час читання. Опiсля зiм'яла я його в пилку[108] i шпурнула далеко вiд себе, при чiм лихий усмiх заграв на моПх устах. Нiколи не був би женився вдруге, якби не був побачив мене! О, яка ж iронiя долi! Якесь чувство ненавистi i обриди обгорнуло мене нараз супроти всiх мужчин, i нiколи не вiдчувала я так виразно, як в цiй хвилi, якi байдужi менi всi мужчини. Всi! Це слово говорила я собi майже з поспiхом, щоби в те почуття не вмiшалося якесь iнше поняття. Коли б вони знали, оскiльки займаКться ними жiнка, що пiзнала раз високi iдеП i полюбила Пх, соромились би своКП зарозумiлостi... Сiвши при столi, я сперла голову в долонi i задумалася. Якась мiзерна порожнеча обняла мене, i я вiдчула, що моК положення в життi дуже глупе i без смислу. Як же ж вiдносилися до мене люди - от хоч би i знайомi "моКП" верстви? IнтелiгенцiКю переросла я Пх геть-геть далеко, i до них вертати назад духом було менi неможливо; а одним замахом станути Пм поруч мене - було Пм неможливо. I тому що вони (Пх була бiльшiсть) не могли станути на моПй степенi, мусила я до них знижатися, iншими словами: моП обставини змушували мене пiдлягати Пм. Далi i я не була "жiнка" якого там небудь мужчини i не представляла тому жодноП "вартостi". А що найважнiше - я не мала жодного маКтку. Скiльки спин гнулось би передi мною, коли б я мала маКток! Грошi мають вартiсть. Нехай працюю над собою невтомно до послiднього вiддиху, перед тим не зiгнеться нiяка спина; впрочiм - я й не отвирала б уст на те, щоби передi мною згиналися спини. З якоПсь незлобноП гордостi не вчинила б я цього... Нараз обернулась я поза себе i глянула на зiм'яте письмо. Чи пiдняти менi його? Може би, показати його Оксанi? Придався б добре до розвеселення ПП, а вона й так каже, що не може смiятися веселим смiхом! Однак де ж я його бачила, цього урядника? Де, де, де? Ага, я знала вже, де! Там, на тiм вечiрку професорiв. Я ледве що вважала тодi на його, приглядаючись всьому i силуючись надармо угадати "щастя" тих людей. Чоловiки балакали i пили, доки Пх лиця не приняли аж боввануватого вигляду; бавилися двозначними дотепами, зиркаючи на своПх жiнок i сусiдок. Жiнки били Пх по плечах, усмiхалися на цi дотепи зi зрозумiнням i грозили пальцями. Декотрi з них усмiхалися насилу i трохи не спали з утоми i нудьги. А я думала раз по раз: "Це маК бути щастя, це маК бути щастя! I чого знаходжуся я тут?" Коли я вертала додому i холодний нiчний воздух охолодив моК чоло, то й зникла та олов'янiсть, що була обгорнула мене в товариствi. А коли ввiйшла у свою тиху простору кiмнату, а на бюрку привiтало мене свiтло, коло котрого книжки моП немов усмiхалися до мене, я вiдзискала давнiй настрiй. Зiтхнувши з цiлоП грудi, дякувала бога, що я не одна з тих "щасливих" i не одна з тих "замужнiх", котрi, щоправда, тiшилися з цiКП причини у своПх знайомих бiльшим поважанням... Так, отже, на тiм вечiрку бачила я цього чоловiка, що подавав менi нагоду сповняти "обов'язки жiнки". Менi прийшло на думку, чи не хотiла, може, котра з моПх знайомих вчинити "добре дiло" i звести нас докупи. При тiй думцi покрилося моК лице краскою i в нутрi моПм скипiло. Дiйсно, ця думка не була без пiдстави. Менi здавалося, немов я чула виразно слова: "Вона бiдна дiвчина без матерi i батька, без маКтку, буде богу дякувати, що найде пiдпору, бо який там кiнець у таких гувернанток? А вiн зробить щастя, коли ПП дiстане. Його дiти, занедбанi, без догляду, будуть мати розумний провiд. Вiн спокiйний, добрий чоловiк, а вона - без претензiй". Без претензiй!.. Цiла гордiсть моКП вразливоП аристократичноП душi скипiла. На моПх устах грав якусь хвилину глумливий усмiх, а опiсля глянула я знов на зiм'яте письмо; однак пiдняти його не пiдняла... ТiКП ночi читала й писала я ген аж поза пiвнiч. Вiд часу до часу виринав у моПй душi образ Марка, пригадувалися його слова, сердечним голосом вимовленi до мене: "Що я люблю, люблю вже навiки!" Однак опираючись сильно найменшим споминам про його, вiдчувала я в душi лиш те, що мене з його причини болiло; заслонювалася його холодним поведенням з послiднiх днiв мов талiсманом супроти його самого, а властиво супроти любовi до його. Гордiсть моя, годована тим, мiцнiла, змагалася, лляла чародiйну силу в душу. Так, цiКП ночi працювала я з таким одушевленням, як вже давно нi, а лягши на спочинок, заснула здоровим сном. Рано привiтало мене золоте промiння сонця, немов бажало настроПти мене на цiлий день сонячно. Встаючи живо, повторювала я (немов замiсть молитви) одно горде речення з твору Нiцше "Аiso sprach Zarathustra"[109], котре бог знаК чому саме в тiй хвилi навинулося менi на думку: "Was von Weibsart ist, was von Knechtsart stammt, und sonderlich der Pobelmischmasch - das will nur Herr wer den alles Mtnschenschicksals - о Есkel! Diese Herren uberwindet mir, ihr hoheren Menschen, die sind des Ubermenschen grobte Gefahr"[110]... _ XI_ Час минав безповоротно, i в моПм життi не змiнювалося нiщо. З моКП батькiвщини i вiд своякiв дiставала я вiстей небагато; впрочiм, я й не тужила за вiстками вiд них. Щодо моПх вiдносин до панi Марко, то й вони майже не змiнилися. Вона мене все однаково любить, а хоч i впадаК частiше в недугу, стаК через те щораз дразливiшою, то я зношу вiд неП все терпеливо, переконавшися, що вона одна менi справдiшня щира дорадниця, пiдпора в життi, на котроП грудях могла би я виявити одверто всякий бiль, i котра, по смертi моКП дорогоП незабутньоП бабунi, опiкуКться мною правдиво по-материнському. А вiдтак вона ж його мати! Одного разу, коли пролежала бiльше як тиждень хора, а я, заходячись коло неП, не спала ночами i аж змарнiла, сказала до мене, стискаючи менi руку iз сльозами в очах. "Я не знаю, Наталко, чи зможу я ще коли-небудь вiддячитися вам повно за вашу сердечнiсть i любов, як я цього бажала б i як ви на це заслужили! Але, може, вiддячиться вiн вам за мене. Вiн вдячний i вiрний, ох, вiрний, як його незабутнiй батько. Вiн знаК, якi ви для мене!" Я вiдвернулася вiд неП, щоб не дивитися в ПП добрi очi. По-перше, не могла дивитися в ПП лице, коли говорила про нього, а по-друге, в мене не була совiсть цiлком чиста. Чи я була дiйсно добра для неП задля ПП особи, чи радше тому, що вона його мати? Правда, я не думаю вже стiльки про нього, як давнiше. Горджуся тим, що чувство любовi не перемогло мене, i я лише в найтихiших i найсамотнiших хвилинах згадую його. А все ж таки чи не уронила би хоч одноП сльози, коли б не знала його зовсiм, а мусила зносити прикростi вiд хоровитоП дами лиш тому, що дiстаю плату i презенти? Хто знаК, хто знаК!.. Але нi, я обманюю себе сама; я ж його не люблю, я майже забула його цiлком, я займаюся майже самим Орядином! Лиш коли настане сильний вiтер, а дерева в саду зашумлять грiзно, пригадають нiби шум моря, тодi стаК його постать мов причарована ясно-виразно перед моКю душею i уста його вимовляють сердечним, спокiйним голосом: "Що я люблю, люблю вже навiки", - тодi думаю про його. Але се случаКться рiдко, i я опираюся тому. Звертаюся до Орядина, котрий мене дразнить своПм поведенням i котрого не можу забути, чи радше сказати, не хочу забути! Бо й чому менi його забувати? Я ж - ха-ха-ха! - його царiвна!.. Панi Марко каже, що я змiнилася, стала холодна, замкнена в собi i ще тихiша. Се, може, й правда. Я майже уникаю людей. Я люблю Пх, я i знаходжуся радо мiж ними, лише не люблю оставатися мiж ними довго i слухати того, що вони вивчилися колись i вiд когось напам'ять. Я вiддалася тепер цiлком писанню однiКП довшоП повiстi, котра становить "мою кров i нерви". Вона - я се вiдчуваю - буде пронизана всiм свiтлом мого Кства. В неП увiйде все сонце моКП душi, вся здавлена веселiсть моКП iстоти, вся будучнiсть ПП. Хочу поринати у працi тiй, купатися в нiй i пити з неП, мов з тоП золотоП чашi, щастя та цiлковите задоволення. Так, в нiй хочу розцвiстися, мов та рожа... * * * (Знов пiзнiше)._ Одного разу спитала мене панi Марко: - Як би ви жили, Наталко, коли б я вмерла? Се питання вразило мене немило, i я глянула неспокiйно на неП. Вона пiдупадала чимраз бiльше на силах, лежала не раз цiлими днями на софi, i хоч запевняла мене, що се в неП лише така втома, то все ж таки я гризлася сильно i звертала всю свою увагу на неП. - Ну як же ж? Чого ж дивитеся на мене, замiсть вiдповiсти менi? - нiби жартувала. - Не думаю нiколи над чимсь подiбним, дорога панi! - вiдповiла я на вид спокiйно. - Не знаю, чому вам приходить щось подiбне на думку! - Але коли я хочу знати, як би ви опiсля зажили? Чи вам тяжко дати вiдповiдь на се? Скажiть, дорога дитино, чи ви вернули би знов до своякiв? Я закрила мимоволi лице руками. - О боже милий! Я не знаю, я нiчого, нiчого не знаю! - сказала пiвголосом. - А я рада би вашi думки знати! Чи вам тут справдi мило i любо в мене? - О дорога панi. - Бiльше не могла я сказати. Приневолена якимсь наглим жалем, ухопила я ПП схудiлу руку i поцiлувала ПП. Вона притиснула мене мовчки до себе, i я чула, що вона була так само розжалоблена, як я. - Отже, вам любо i мило в мене, - говорила далi, вкладаючи насилу спокiй у свiй голос. - Се мене успокоюК. Менi здавалося все, що ви вернули би прямiсiнько до своякiв. - Я старалась би всiма силами жити в такий самий спосiб, як тут. Чого би вертала назад туди? Для мене нема там вже бiльше мiсця! - Спасибi тобi за це, дитино! Але знаКш... знаКш, що менi не раз здаКться? - Що? - Що ти покинеш все, всi твоП виробленi засади, всю твою улюблену працю, i... i пiдеш якого-небудь гарного дня тiКю звичайною, широко утовченою дорогою буденщини. Я дивилася на неП довгим, повним, ожидаючим поглядом. - I що ж? - спитала я. - I стратиш те, що я i iншi полюбили в тебе i що мене поКднало знов в послiднiх роках з людьми i життям. - Що ж се таке у мене? - Се те, чого буденнi люди не мають. Чисте, невизичене, вроджене свiтло душевне, що позолочуК все, на що лиш упаде. - О дорога панi! - Так, Наталонько! Мене переслiдуК думка, що коли останетеся самi-самiсiнькi в життi, то це життя, грубе, жорстоке, переробить вас; вплине на вас, може, так, що в вас прокинеться пригноблювана натура i ви заживете цiлком iншим життям! Се не було би щось неприродне, Наталко; нi, ви молодi i гарнi, ах, ви пишнi, як екзотична квiтка, i самотнiсть не видасться вам завсiгди такою, як тепер... Однак я вмерла би з жалю за вами удруге i на тамтiм свiтi! - Чому думаКте ви так про мене, панi Марко? - спитала я з щирим смутним докором. - Чи ви не пiзналися на менi ще доволi? - Знаю, знаю, - вiдповiла вона поспiшно, - однак я спостерегла, що ви у своПх нестережених i найсамотнiших хвилинах такi неспокiйнi, а властиво так якось настроКнi, мовби були наскрiзь незадоволенi або чулися в мене нещасливi! Що з вами? Скажiть одверто! Я усмiхнулася сумно. - У вас я нещаслива, дорога панi? Нi, у вас вiдчула я i побачила щастя. Це в мене щось iнше. Я чуюся не раз такою самiтною, опущеною! - Ох, отже так воно й К, як я собi думала! - перебила вона мене майже болiсно. - Справдi чуюся самiтною, але не так, як ви, може, думаКте, лише цiлком iнакше. Послiднiми часами загнiздилася в моПй головi думка, що я справдi не маю так званого "змислу для дiйсностi", як мене переконували раз в тiм у життi ще давнiше. Що стою зi всiм тим, чим душа моя переповнена, сама! Бо чи ж се здорово заКдно думати, що не одно могло би iнакше бути, краще i достойнiше? Цього я не думаю про своК власне життя, лише про життя загалу. Думки других людей такi задоволенi, кружать вiд якого-небудь часу вже завсiгди лиш в однiм означенiм крузi, взявши собi за цiль життя виключно особистi iнтереси; а моП летять дальше, бажають бог знаК чого, ожидають чогось, передчувають щось, а опiсля плачуть. Се те в мене, дорога панi, що я чуюся самотня. А щодо "щасливостi", то будьте спокiйнi. В моПм життi так мало "подiй", що... що я не можу чутися "нещасливою". - I при тих словах я розсмiялася тихим смiхом. Вона поглянула на мене, i я вiдчула, що мiй смiх не вдоволяв ПП. - Чи хочете тим сказати, що ви не замiжнi? - спитала. - Так; але чи лиш подружжя маК ту силу ущасливляти чоловiка? Менi здаКться, що це залежить цiлком вiд його успособлення, вiд його склонностей, вiд поглядiв на життя... - Чи ви говорили iронiчно про подiП свого життя? - спитала знов. - Так i нi. В моПм життi мало подiй, а однакож скiльки вiдчула я, скiльки передумала! Але все те не маК жодноП вартостi супроти того, що я невiддана! - Тепер ви колючi, Наталко! - Може, панi Марко. Моя iсторiя - це не те, що я пережила, лише те, що я передумала головою i серцем. Але небавом вступлю у вiк такий, у котрiм дiвчат називають уже "старими". Тодi стану зовсiм неiнтересна для нiкого; тодi скiнчиться моя iсторiя. - Ви уявляКте собi щось непотрiбне i гризетеся опiсля. - Нi, я не гризуся, я навiть смiюся з того; але я пересвiдчена, що й тут смiюся лиш я сама. Впрочiм, я не можу собi уявити, як то можна бути старим. - Але по якiйсь хвилинi сказала: - Панi Марко, я нiколи не стану старою панною... - Ви думаКте вийти замiж? - спитала мене майже з переляком. - Чи думаю над тим? - повторила я згорда. - Нi, панi Марко, я не думаю цiлком над тим! Я не знаю, але не раз менi так чудно-чудно, так мовби я справдi родилася лиш на те, щоб терпiти або щоби пробувати до послiднього вiддиху свою силу в боротьбi. - Опiсля говорила я мимоволi понуро: - Я навчена з дитинства не ожидати щастя, хоч маю те переконання, що якраз я здiбна вiдчути те, що називаКться щастям. Силуюся зрiкатися краси життя, ясних барв, мов та черниця. Учуся привикати до того, що в моПм життi не засяК сонце цiлим багатством свого свiтла. Вiд смертi бабунi була я полишена собi сама й остануся нею i дальше. Впрочiм, се не болить мене; бо чи то соромно стояти на власних силах? А щодо слiв, що не остануся "старою панною", то я хотiла ними те сказати, що хоч i остануся незамiжньою, не остануся, проте, смiшною особою, т. К. не прилучуся до тих, що любуються в дивоглядних строях i котиках або псах. - Але ж бо ви не можете знати, чи ви останетесь дiйсно незамiжньою, Наталко, - закинула вона якось нетерпеливо. - Цього я дiйсно не можу певно знати i менi це навiть байдуже, панi Марко, - додала я з якоюсь наглою, майже палкою гордовитiстю, - я дуже горда в тiй справi. Я могла би вмерти з жалю, коли б мене той, котрого би я любила, покинув, але нiколи, нiколи в свiтi не здержувала би його при собi, коли б хотiв мене покинути. Лучче вмирати, нiж коритися, нiж просити милостинi!.. Ах, тi милостинi! - Вона поглянула на мене з переляком, а я говорила з гарячими очима далi. - Так, тi ненависнi милостi. Вони затроПли менi душу, i я ненавиджу Пх! Џх i все, що пригадуК хоч здалека ту погань! Вона всмiхнулася, як менi видiлося, з примусом i обiзвалася лагiдно: - Я годжуся з вами, Наталочко; це дiйсно погань. Але оскiльки я вас знаю, то менi здаКться, що вам не грозить подiбна небезпечнiсть. Ви належите до тих, що Пх не покидаКться. Я навiть переконана, що ви вийдете замiж i навiть так, як заслугуКте. Я не вiдповiла нiчого i лиш здвигнула плечима, а тим часом по моПх устах пролетiв гiркий, ледве замiтний усмiх. Перед моКю душею промайнув Марко, а за ним - Орядин. Вже як i болiло мене поведення Марка, але все ж не так, як Орядина. Над ним думала, застановлялася я так часто послiднiми часами (мабуть тому, що бачила його частiше), що Марко майже щезав з моКП пам'ятi, а в сiй хвилi прокинувся у мене супроти Орядина якийсь аж шалений жаль. - Так, Наталко, так! - говорила менi стара дама. - Ви не потребуКте присягатися, що останетеся незамiжньою. - Я не бажаю нiчого так, як того, щоби могла працювати пiсля своКП вподоби - ви ж знаКте, дорога панi, - щоб могла писати i щоб воно здалося на що. Тодi була би я також щасливою! - А подружжя, моя дитино, чи воно у вас не маК вартостi? - спитала, мовби невдоволена моПми словами. - Я не маю нiчого проти подружжя, хоч воно не К в основi нiчим гарним, анi величним, особливо тодi, коли люди своПм характером до його не спосiбнi. Але правда i те, - додала я мов по легкiй задумi, - що воно й гарне, коли люди не споганюють його... - Правда, правда, Наталко! - обiзвалася стара дама живо. - Мiж нiким не можуть бути такi краснi вiдносини, як мiж чоловiком i жiнкою. Се вам кажу з досвiду, бо я пережила не одно. Дiвчина любить матiр i батька над усе; однак чому опускаК Пх радо, коли прийдеться iти хоч би й на кiнець свiту за товаришем, що його серце вибрало? Бо вона знаК, що вiн заступить ПП родичiв i все те, з чим зрослася душею. О Наталочко! - додала з сумною сердечнiстю. - Коли маКться за мужа доброго i нiжного чоловiка, а чоловiк той заразом товариш нашоП душi, тодi не можна вiд долi жадати бiльшого скарбу. Нi, нехай говорять i фiлософують собi мужчини i женщини, як хочуть, але так як чоловiковi не заступить нiщо любовi жiнки, так i жiнцi любовi чоловiка, вiрте менi! Була би велика шкода, коли б ви не могли вiддатися або не хотiли! Я сидiла мовчки з очима, зверненими кудись в далечину. Не звертаючи голови до неП, спитала я протяжно: - Може, але чому приходить вам це на думку? - Вас, як людини, було би шкода. - Так, - докiнчила я майже з поспiхом. - Кожна людина повинна свою силу i красу використати; не мати надармо серця в руках... не так? Вона притакнула мовчки головою: - Хто не живе вдвiйку, той не живе нiколи правдивим життям, - сказала. Я не вiдповiла зараз, аж пiзнiше спитала: - Коли живеться правдивим життям, панi Марко? - I не вижидаючи вiдповiдi, говорила дальше: - Чи тодi, коли багато терпиться? Чи коли багато вiдчуваКться? Чи, може, тодi, коли живеться невгамовано пiсля своПх лихих i добрих склонностей? Бо ж серце годиться так тяжко, ох, так тяжко, з розумом, дорога панi! Вона притакнула знов мовчки, як перше, головою, i зiтхнула. Я пiдняла голову до неП. Нашi погляди стрiнулися. Вона дивилася на мене великими, вогкими, смутними очима заразом так, мовби ПП думки помимо всеП бесiди пробували десь далеко-далеко... - Наталко, ви вiрна натура, правда? - спитала нараз. Я дивилася на неП здивовано: - Чому, панi Марко? - Вiдповiджте менi на моК питання! - Вiрна, однак... - Ах, нiчо "однак". Я не хочу нiчого бiльше знати! - I з тими словами вийшла. Зчудована, перенята дивним чуттям, зосталась я на мiсцi i заслонила лице руками. I знов пересунувся попри мою душу Марко, а за ним Орядин... * * * (В рiк по вiд'Пздi Марка)_. Так, у тiм мусить щось бути правдивого, у тiм, що Орядин казав, що в мене нема змислу для дiйсностi. Я тужу забагато. За чим? Ба! хiба це можна розiбрати? Це слабiсть чувства, вроджена недуга, що вiдзиваКться i бiльшаК з вiком. "Туга за красою", - казав вiн, - не знаК, що вiдгомiн його смiху будить у моПй душi. Я найщасливiша, коли пишу, коли потону цiлою душею в iншiм свiтi. Це багатий, барвний свiт, повний гармонiП, повний якоПсь несказанноП нiжностi або здержаноП радостi, бутноП[111] благородноП втiхи. Так живу я мовби двояким життям. Там на час, а на час тут. Не раз, звичайно по рiзнороднiй утомляючiй працi, чуюся щасливою. Але це не триваК довго. Одно тяжке зiтхання панi Марко, одно притиснення ПП руки до серця розвiК те почуття вдоволення чи там "щасливостi", i я немов прокинуся з солодкого сну. "Вона слаба!" - прошибне мене блискавкою думка, мов гострий нiж, i я немов в'яну. На мою душу мов спадаК заслона з чорноП крепи[112] i закриваК всю яснiсть, що в нiй пробиваКться. Вона хора i пiдупадаК з дня на день на силах, але вмовлюК в мене i в себе, що це перейде. Дай боже, але чого ж так змарнiла i пожовкла? А мене чому просто гонить за якимись "розривками, на котрi маК право лиш молодiж"? Перше цього не бувало в неП нiколи, а тепер немов хоче нагородити менi всi нею заподiянi i найдрiбнiшi прикростi. Бiдна! Не знаК, яке прикре почуття викликаК тим у менi, але роблю ПП волю, щоб Пй справити приКмнiсть, а собi щоб не придбати на будучнiсть грижi совiстi, ПП воля, ПП дорога воля нехай буде моя воля!.. З усiх знайомих наших вiдвiдуК нас найчастiше Оксана. ЏП намовляК панi Марко витягати мене на "свiт божий". Часом удаКться Пй це, але частiше остаКться у нас. Вона пробуваК радо у нас, що дух нашого дому впливаК на неП упокоююче i настроюК ПП поважно-велично. - Скоро лиш увiйду до вас, - говорить менi, - у вашi високi, тихi кiмнати, пристроКнi в оцi старосвiтськi меблi, де високi фотелi стоять немов на сторожi пануючого тут давнього доброго тону, обнiмаК мене зараз почуття спокою i певностi. А до того поважна стать панi Марко, одягнена в чорний шовк, котрого шелест дуже люблю, i ви з вашим безшелесним, нiби плавким ходом, меланхолiйно похиленою головою i задуманими очима, то не знаю, чи я та сама, що перше, i майже сумнiваюся, чи на свiтi мiж людьми пануК лож i неправда; противно, думаю, що сама краса, любов i мир! Так тут у вас! А я усмiхаюся i стискаю Пй щиро руку. I я ПП люблю. З усiма ПП дрiбними хибами, з ПП тонкою ненавистю до всього, що грубе, без чувства i що - не музикальне. Про моП колишнi вiдносини до Орядина знаК вже i займаКться нами обома з великим iнтересом. Коли говорю про його, то просто п'К з моПх уст слова, а очима дивиться так, мовби i ними слухала, щоб не пропустити жодного мого слiвця або не втратити на хвилину виразу мого лиця. Менi аж не раз чудно, що вона тим так займаКться. Я ж не роблю з того, що iнтересуюся ним, якоПсь дуже важноП подiП, - ох, зовсiм нi! Думаю про його тому, бо скучно, бо хочу жити якимсь теплим життям, думаю, якби з помсти, що Марко згордiв i в останнiй хвилi пробив моК серце, як ножем... Коли бачимося з Орядином у театрi, на концертах або iнших публiчних мiсцях, тодi зачаюКмося на себе посполу. Зелектризованi, майже переляканi в хвилинi стрiчi, вiдчуваКмо майже в тiм самiм ментi потребу завдати одно другому бiль. Я узброююся у всю гордiсть, яку маю до розпорядимостi, щоби дати йому вiдчути, що я любовi i спiвчуття не благаю; вiн же хоче менi доказати, що не робить собi з мене нiчого, що потiшився вже давно по моПй втратi. Його невiдмiнний спокiй виводить мене з рiвноваги, а раз занепокоКна, трачу звичайний настрiй. Силуюся не думати над ним i - думаю про його майже неустанно. "До чого у його цей уданий, аж у зарозумiлiсть переходячий спокiй? - питаю себе. - Чи вiн соромиться любовi, як якого лиха? Чи вiн мовчить з упрямостi?" Коли би мiж нами мало прийти до якого поКднання, то я не вчинила би нiколи першого кроку. Колись думала я iнакше, але тепер переконуюся в неможливостi такого вчинку. В менi щось уперте - аристократичне, що маК надi мною неограничену вдасть, i я корюся тiй властi. В цiлостi моП почуття до його якiсь дивнi. В деяких хвилинах пересвiдчена я, що могла би й не займатися ним, коли б постановила собi те твердо. Але з якоП причини постановляти собi таке? Одного разу чула я щось з його приватного життя, що кидало дуже погане свiтло на його совiсть i звичаП. Цього не надiялася я нiколи вiд нього, i воно дало менi нагоду заглянути в його душу i спосiб думання. Тим всiм гризлася я аж до фiзичноП втоми, однак не могла його брати в оборону супроти голосiв, що його ганили. З другоП сторони, я тiшилася його ростом i вiдчувала якесь вдоволення. Чи не була це почасти i моя заслуга, що вiн покинув свiй план загребуватися десь на селi i жити "лиш для себе"? А так коли стане независимим, то повстане (як говорив менi ще перший раз) проти того, що йому видасться найтяжчим лихом нашого народу, i буде боронити прав його. Правда, зовсiм безiнтересно не поступала я собi тодi. Я не могла в тi часи стати його жiнкою, але коли б я перемогла себе i дала слово? Так поступаК не одна, особливо тi, що живуть у зависимих обставинах, але я не хотiла йти тiКю дорогою, вона видалася менi не гiдною мене i його. А тепер, коли вiн справдi йде вгору, ворогуК на мене, що я не хотiла йому подати руки до буденного щастя. Чи щаслива я, може? I що ж, коли б ми були й побралися? Були би, певно, тяжко працювали, були би, певно, отупiли потрохи, збайдужнiли, - а так нема в моПм життi лиш жодного "закiнчення" i "iсторiП". Я й боюся якого там "закiнчення"; менi здаКться, що коли б воно настало, зачинились би менi дверi до всiх сфер думання назавсiгди; нi, у мене не прихильна натура до того. Тодi, коли я його любила цiлим жаром першоП любовi, була би, може, й полагодила якось своП вiдносини, а тепер от що виросло з непорозумiння i фальшивоП честолюбивостi! Нi, де вже раз любов пануК, нема мiсця для думок; а де думки беруть верх, блiдне вона нечайно i завмираК. Перший раз ми не думали багато над своПми iстотами. I я всмiхнулася, згадавши тi часи. Ах, та любов! Скiльки то терпiлося, скiльки пролилося гiрких слiз, передумалося мрiй, а однак щастя i краси тих хвилин не вiдчувала я тодi, а тепер вiдчуваю лиш меланхолiю всякоП скiпченостi... _ XII Оце, що я нинi з кривавою розпукою пишу, правда. Недуга панi Марко змоглася так дуже, що передвиджую вже ясно ПП вбiйчi наслiдки. Для неП нема вже виходу. Ходжу мов отруКна, мов той туман, i дивлюся довгими-довгими хвилинами бездушно вперед себе. А вона бiдна... ох, я не можу на неП дивитися! Бореться всiма силами, щоби перемогти свого ворога, остатися ще при життi; ще хоч так довго, щоб його побачити, бодай раз, поблагословити послiднiй раз! Вiн знаК, що вона хора, i обiцяв, коли б се йому вдалося, прибути на кiлька днiв. Вона вiд чотирьох недiль не покидаК постелi цiлком, а страви ледве дотикаКться. Я не розбираю ясно, що зi мною, i не думаю над своКю будучнiстю. Знаю лише те одно, що трачу свою останню пiдпору, заступницю матерi моКП i що пiдi мною провалюКться грунт. Менi судилося тинятися вiд стрiхи до стрiхи, переживати рiзнi упокорення, цi гидкi чувства, не гiднi чоловiка, котрi ненавидiла я з дитинства, поборювала всiма силами надармо... Це немовби справджувався якийсь проклiн, що всi, котрих я люблю, опускають мене. Збудившися цiКП ночi, кинулася я до ПП постелi, а вона виглядала так, як тi, що вибираються вже на тамтий свiт. Лежала мов мертва, бiла, ледве дихала. Мене пройняв холод, i я мимоволi подумала: "Тепер наступила ся хвилина". Опiсля, схилившися над нею, доторкнулася я нiжно ПП чола. По недовгiм часi створила вона очi i дивилася хвилину майже бездушно вперед себе. - Ви спали, панi Марко? - питала я з уданим супокоКм, хоч серце стискалося в менi з несказанного жалю. - Спала. Чому ти мене збудила? - Хотiла подати лiкарство... - Я дуже ослабла, Наталко. - Тепер стане вам легше; вiзьмiть ще сих краплiв, то не буду вас бiльше будити. - Але чому я так дуже ослабла? - спитала i звернула на мене своП великi запавшi очi. - Недуга втомила вас, дорога панi, але вже завтра стане вам легше. - Ой, легше! - прошептала ледве чутно; а опiсля по малiй хвилинi взяла з трудом мою руку i притиснула ПП до уст. - Ти добра, - сказала i замовкла. Здавалося, що якесь зворушення душить ПП... - I менi жаль, що нiхто не знаК, що ти така... Ой сирото ти моя, сирото бiдна! Вона говорила з напругою, тихим голосом, а я плакала тихо, закусивши зуби. - Свiтло Кси ти, однак не фальшиве, визичене - нi, правдиве! Наталко, приклич менi завтра священика... я вiрю в бога. Ти чуКш? - Чую, дорога панi! - Я вiрю в бога... По малiй хвилинi мовчання зiтхнула тяжко i прошептала: - А його нема; нема i нема... i вже його не побачу, Наталко? - Чую, дорога панi. - Вiн писав, що приПде? - Писав; i вiн приПде! Може, завтра, може, позавтра. Вона зiтхнула знов тяжко i, не випускаючи моКП руки зi своКП, здавалося, знов засипляла, однак не заснула. Говорила ще хвилинами. Я слухала, не перебиваючи ПП. Раз сказала цiлком шепотом: - Ти хотiв, щоб я мовчала, i я мовчала. Вона нiчого не знаК. Вона говорила, очевидно, до сина об якiйсь тайнi... Я вiдчула, що не повинна була слухати тих слiв, бо хто ж то був та "вона"? Однак вона не говорила бiльш. Раз немов прокинулася, сказала по-нiмецьки цитату зi святого письма, котру любила дуже: "Und darum wenn ich nicht allmachtig bin im Fleiche, allmachtig aber dem Geist nach, kann ich das Fleich uberwinden, und darum bin ich der Sohn Gottes nicht dem Fleisch, sondern dem Geiste nach"[113]. Опiсля замовкла. Здавалося, говорила ПП механiчно. Я спитала цiлком нiжно, чи в неП що не болить. - "Gott ist keine Illusion!"[114], - вiдповiла менi на це i не говорила бiльше цiКП ночi. Я сидiла край постелi з заслоненим лицем у понурiй задумi над хорою, над ним i над тим, що воно так склалося. Що вiн скаже? Се буде для нього страшний удар, вiн мав лиш ПП, думав вернутися з часом i жити з нею, а тим часом ледве рiк минув, а вона вiдiйде вiд нього назавсiгди. Ох, коли б лиш чимскорше прибув, щоб застав ПП ще живу! Лiкарi казали, що коли вода пiдiйде до серця, вона вмре. Я писала йому, щоби приПздив якнайскорше (вiн приПхав на дуже короткий час до Полi), а вiн вiдповiв телеграфiчне, що прибуде. Вона жде - коби лише дiждалася його. Чому мусила умирати, чому якраз вона i ще так вчасно[115]! Чому мусила мене доля з нею злучити, щоб по недовгiм часi розлучити так немилосердно, щоб я осталася знов сиротою? Що пiчну я? Що? Що? - питалась я раз по раз себе i усмiхалася майже в тiй самiй хвилинi гiрким усмiхом у вiдповiдь. Iти назад туди мiж тих, що годували мене ненавистю, чи шукати другоП панi, що хлiб давала би; запродати волю свою за кiлька нужденних золотих, бо такоП другоП не найду бiльше! А де жити до часу новоП служби, пiд якою стрiхою, пiд чиКю опiкою? А моя праця, моП цiлi, мрiП моП... що з ними? Я зiтхнула важко, i перед моКю душею появилася бабуня. "Бог тебе не опустить, вiн милосердний, добрий, а ти прецiнь сирота!" - пригадалися менi ПП раз до мене висказанi потiшаючi слова. Справдi я сирота, i тому... менi прийшла охота розсмiятися шаленим смiхом, однак я перемогла себе i змовчала. Хора обернулася неспокiйно на другу сторону i застогнала жалiсно. Опiсля заснула. "Gott ist keine Illusion!" - казала вона, i на якiй пiдставi? Але правда, в неП були своП думки, i вона вiрила в бога, хоч не ходила нiколи до церкви. Вiд часу, як поховала свого мужа, перестала бувати в божих домах, але не говорила нiколи, чому. "А коли б бог i був iлюзiКю, - плуталося менi щось довго в головi, - то вона Ксть, як сказав раз один славний чутливий мужчина, "послiдньою великою iлюзiКю людськостi..." Чи се не злочинство розбивати ту iлюзiю? Чи людськiсть без цiКП iлюзiП буде лiпша? Коли я в двi години пiзнiше заснула, приснився менi Христос. Стояв одягнений в довгу тогу, руки зложив на грудях i ждав. Велично, жарко сходило сонце i його промiння сипалося на його, мов плавне золото. Його лице, лагiдно-смутне, було звернене на захiд. Звiдси долiтав, немов вiд зближаючихся хвиль народу, рiзнородний гамiр, зойки, смiх - переражаючий[116] смiх. Вiн немов знав, що оце все мусило наступити, бо не дивувався анiтрохи, i по нiм було видко терпеливiсть i готовiсть довго ждати. Переходячи попри його, я склонилася. - Чому кланяКшся менi? - спитав спокiйно. - Чи не чуКш? Там на заходi смiх. Смiються з вiтця мого i з мене. Але вони мусять смiятися, бо настав час смiху i знесилля. Настав час, коли Пх життя мучить i викликаК безнадiйнiсть. Я вижидаю вiдзиву свiжоП i чистоП сили, а ти чого шукаКш? Я хотiла щось вiдповiсти, не знаю напевно що, але не могла найти вiдповiдного слова, щоб виявити свою думку. Вiн немов вiдгадав ту думку, бо сказав: - Справедливостi? Любовi? Пожди, нехай смiх сей утихне i сонце удруге зiйде... * * * Померла. Чотири днi пiзнiше i майже в тiй самiй порi, а в три години по тiм прибув вiн. Слабий, з утоми ледве держався на ногах - Пхав майже без перерви, щоб застати ПП при життi - i спiзнився. Не знаю, чи описувати нiму, але глибоко потрясаючу сцену, коли прибув i довiдався, що ПП вже нема. На моП слова - вiн стрiв мене першу в кiмнатi - що ПП муки вже скiнчилися, глянув на мене не своПми очима i поблiд, як смерть. Опiсля пiшов до неП i просив не впускати до нього нiкого, хотiв з нею остатися сам, i остався аж до ясноП днини, доки не прийшли прикликанi жiнки убирати i спорядити покiйницю i не появилися знайомi та деякi далекi кревнi, з котрими небiжка не жила. Тодi я увiйшла до нього i застала його, як лежав коло мертвоП з головою на ПП грудях i як - не мiг плакати. Кажуть, що це смiшне, коли мужчина пiддаКться розпуцi, i що сльози до лиця лише женщинi. Може, i смiшно воно в тих, у кого сльози без жалю в очах. Але коли у мужчини жаль справдiшнiй i глибокий, тодi плач його, хоч би без слiз i не чутний, - страшний. Я просила його лагiдно, щоби вiдiйшов уже, щоби подумав i про себе, вiдпочив по тяжкiй подорожi, котра позбавила його вже доволi сил, щоби вчинив се хоч з уваги на се, що на його жде стiльки орудок i задач i що дорогу покiйницю треба вiдповiдно по