i; ми поПдемо конче на село! - Тут звернулася живо до Орядина i Оксани i заявила Пм, що з поворотом до РумунiП забере мене з собою, - Це добра думка в мене, не правда ж? - О, певно! - вiдповiв з поспiхом Орядин. - Панна Верковичiвна забавилася би там, повеселiшала i прийшла би до сили по послiднiх напруженнях. - Ще й як прийшла би до сили! - I з тими словами румунка розсмiялася. - Вона вiддасться там, пане Орядин! Я вишукаю Пй там якусь партiю, якого гарного боярина, i той виб'К Пй всi книжки з голови. Хто ж бо бачив щось подiбне, щоб дiвчина сидiла як писар при столi? Фе! Вона сказала це так комiчно, що ми мимоволi розсмiялися. Орядин присунувся ближче з своПм крiслом до неП i грався ПП коралями. Вона це замiтила. - Що варте таке життя, а то ще для дiвчини? То вже мужчина на те, щоби ломив собi голову над книжками; жiнка на те, щоб лиш любила. Представте собi лиш, пане Орядин, як ученiй заявити любов? Як можна з нею взагалi про любов говорити? Чи ви говорили би? Вiн спаленiв i розсмiявся вимушеним, голосним смiхом. - Бачите? - кликнула вона трiумфуюче. - Бачу, - вiдповiв вiн все ще зi смiхом, а опiсля додав: - Якийсь поет каже десь: "Життя - то нужденна комедiя, повна глупоти i слiз", а я, Орядин, додаю, що було би ще нужденнiше, коли б не було тiКП крихiтки любовi, що сама одна осолоджуК i прикрашуК життя та надаК йому вартостi. - ЧуКте, панно Верковичiвно, чуКте, що пан Орядин каже? - запищала вона до мене, а я звернулася в тiй хвилинi до вiкна, щоби укрити легкий рум'янець, що виступив менi бог зна з якоП причини на лице. - Чую, - вiдповiла я. - I що ж скажете ви тепер? - Скажу тепер так, як казала i перше, що найкращим часом в життi К справдi час любовi. Зазнавати любовi дуже гарно, розумiКться, кому судилося! - О, любовi можна все зазнавати, коли тiльки хто хоче! - Так ви думаКте? Я гадала трохи iнакше! - В-и! Ви такi "божi", що думаКте все iнакше, як звичайнi люди! - закинула з легким, глумом. - Любов - то поважна рiч, хоч би i в жартi, - остерiгала Оксана напiвповажно, напiвжартом. - Ну, так, - обiзвалася румунка не надумуючись, а по хвилинi додала: - Я не можу казати, що не люблю мужчин, коли люблю Пх. Не можу говорити, що не люблю товариства, кола люблю його. Не можу казати, ще монаше життя - то мiй iдеал, коли таким не К. Не можу казати, що писання, хоч би i одного листа, ущасливлюК мене, коли, противно, нудить мене на смерть. Всi ми смiялися. - Ви справдiшня жiнка, наскрiзь "жiнка"! - замiтив з тонкою iронiКю Орядин. - Це правда! - вiдповiла румунка. - Така. правда, як, напр., те, що гину з нудьги, що тужу за своКю батькiвщиною, за своПм товариством, i знайомими! - Шукайте розривки, робiть знайомства! - радив Орядин. - О, знайомства! - закликала вона насмiшливо. - Тутешнi жiнки не мають нiколи часу, i не побачиш Пх нiколи, i не дiждешся Пх нiколи! - Це правда, - вмiшалася Оксана. - Нашi жiнки працюють дуже тяжко. - Ах, вони кухарки! - На жаль, i то правда! - вiдповiла Оксана. - Але вони самi тому виннi. - Тi, що не хотять вiрити в поступ, у то, що Пх положення може полiпшитися, тi виннi! - Я не знаю, як ви то розумiКте, панi Оксано, - закинула живо румунка, котра не зрозумiла ясно слiв молодоП жiнки, - але я вам кажу, що я думало. Вашi жiнки - то як фiалки, але на фiалки не дивиться жоден мужчина. Про красу i запах Пх говориться лиш, але нiякий мужчина не любить Пх справдi. Орядин усмiхнувся двозначним усмiхом. - Не смiйтеся, мiй пане! - кликнула майже люто. - Чи те, що я говорю, може, не правда? Може, оженитеся ви з фiалкою? Вiн спаленiв, перестав усмiхатися i спитав: - Звiдки я це можу знати? - О, це знаКте ви вже тепер дуже добре! - вiдповiла вона. - А звiдки знаКте ви це? - спитав знов. - Такi речi знаКмо ми дуже добре! Ми знаКмо, напр., дуже добре, що мужчини приписують нам, жiнкам, прикмети, яких ми зовсiм не маКмо в тiй самiй мiрi, що й вони. Приписують Пх нам тому, щоб, оженившися з нами, мали за час вигоду. Чого ж запевняють неустанно, що покора, скромнiсть, податливiсть, лагiднiсть, м'якiсть, .боязнь - жiнцi до лиця, коли переконують нас трохи не щогодини, що Пм подобаКться якраз противне, а то - дух, дотеп, кокетерiя, живiсть, гордiсть i т.д. Орядин не вiдзивався, хоч не зводив з неП очей. - Так, так, дивiться лиш на мене (i усмiхнулася), пане Орядин, ми це знаКмо дуже добре, i лиш панна Верковичiвна, мабуть, цього не знаК. Але коли прийде до мене, то я ПП навчу жити життям жiночим, привчу жити любов'ю. З своПх книжок не навчиться того нiколи; з книжками вона й не зайде далеко. Мужчини бояться учених жiнок, бо думають, що вони не давали б Пм нi Псти, нi пити; а глупi фiалки взяли собi то до серця i думають, що здобудуть собi дiйсно щастя, коли стануть кухарками; та й варять, бiднi, та й печуть самi так, що поварили вже всю свою красу i ум, своП найкращi лiта i будучнiсть своПх доньок... Вона урвала, розсмiявшись якимсь пустим, зловiщим смiхом, i встала. - Iду далi, - сказала, - треба ще пiти в мiсто та купити дечого, а вiдтак хочу ще нинi пiти до театру, бо далi-далi перестануть грати. Орядин пiднiсся живо. - МаКте вже бiлет? - Бiлет? Нi, ми маКмо ложу. - Шкода, я хотiв вам чим-небудь прислужитися. I Орядин нiби посумнiв. Вона усмiхнулася i вдарила його .свавiльно коралями по плечах. - З вас великий фарисей! - сказала. - Впрочiм, коли хочете менi прислужитися, то ходiть зо мною до мiста i поможiть нести коронки[129], бонбони[130] i вахляр[131]. Взагалi дозволяю вам, коли будете чемно поводитися, вiдвiдувати мене; розумiКться, - додала iронiчно, побачивши на моПм лицi здивування, - що аж тодi, коли мiй муж поверне. Приведiть i кiлькох дотепних товаришiв з собою, мiй муж граК дуже радо в шахи, а й я не нудилась би так. Вiн склонився перед нею глибоко i заявив з сiяючими очима, що буде старатися вчинити ПП волю i що i вiн граК дуже радо в шахи. Так? То, може, вiн навчить ПП цiКП гри, бо в ПП мужа нема терпеливостi i вiн любить лиш з готовими грачами грати... Вiн склонився удруге, а вона, звинувшися, мов та гладенька гадина, та зiбравши одною рукою елегантськи довженний шлейф, подала другу руку Оксанi на прощання, а менi надставила з несказанно грацiозним рухом голови уста до поцiлунку. Я чогось змiшалася, спаленiла, а вiдтак, приступивши до неП, поцiлувала ПП. Вiдтак пiшла. Попрощавшися з нами з поспiхом, пiшов i вiн, заявивши, що маК в мiстi також якусь справу до полагодження. Я стояла ще на тiм самiм мiсцi, на котрiм цiлувалася з румункою, i холодила долонями лице, що палало в мене мов вiд огню. Оксана квапилася докiнчити якусь квiтку i, зiгнувшися над гафтом майже вдвоК, не бачила гiркого усмiху, що грав бiля моПх уст... - I що ж, Наталонько? - питала спокiйним голосом, не вiдводячи очей вiд роботи. - Нiчого. - Вона не дурна. - Нi, але й не розумна! - Ну, так. - Але зате яка ж гарна i принадна. - Так, але й другi К гарнi i принаднi, а вона яка ж неiнтелiгентна! Я мовчала. - Хоч те, що говорила про фiалки, правда. - Правда, Оксано, але й вона не ступаК тою дорогою, що веде до щастя. Молода жiнка пiдвела очi i поглянула спокiйно на мене. - Котра дорога веде до щастя? - спитала. Я здвигнула плечима: - Того не знаю! Але прецiнь мусить якась дорога вести до щастя; дорога любовi, - додала я насмiшливо. - ДумаКте? Може... Трохи згодом i понурившись знов у гафт, додала: - Вони пiдуть також дорогою "любовi". Ви завважили, як вони вiдразу порозумiлися? - Ах, так! - вiдповiла я. - Але вiн прецiнь не може ПП поважати! - О, мужчини люблять i без поважання; впрочiм, вона й не жадаК чого iншого як "любовi". Пощо цiлувалася вона з вами? Я була би ПП трутила вiд себе. Ходiть сюди, нехай зберу поцiлуКм назад те трiйло, що вона зложила своПм фарисейським поцiлуКм на вашi чистi уста, i не давайтеся Пй нiколи цiлувати! Я схилилася удруге, i нашi уста злучилися довгим щирим поцiлуКм. - Тепер був би... була би панi Марко з мене задоволена, - прошептала бiльше до себе, а вiдтак сказала вголос: - Ви не замiтили, стрiляла за вами очима i за ним, чи вiн споглядаК зчаста на вас. Але i вiн, Наталко, i вiн не подобаКться менi. - Чому? - спитала я стиха. - Я вже знаю, чому. - Що вiн був повинен остатися? - говорила я несмiливо. - О, нi, не з тiКП одноП причини, але так взагалi. По-перше: чого прийшов до вас тепер, коли нiби погорджував вами, а щонайменше старався вас переконати, що ви йому байдужi? Чому не вiдвiдував вас, коли жила ще Марко? Те, що був на похоронi, iнша рiч, хоч був би лiпше зробив, коли би був не прийшов. Менi видиться, що явився тодi з цiкавостi; з якоП? То вже моя тайна чи властиво комбiнацiя. О, вiн стратив вже той змисл чистоти, котрий лучив вас давно. Ах, Наталочко! - додала журливо. - Я журюся тим, що ви його любите! - Я не люблю його, Оксано! - вiдповiла я непевним голосом. - Не любите? - повторила вона i дивилася питаючим поглядом на мене. - Я вам не вiрю, бо ви дивна натура. Вжившися цiлою душею в його iстоту, любите його хоч не так, як давно, але любите фантазiКю, плекаКте фантазiКю то чувство. - Нi, Оксано! - Нi? Це було би гарно, тим гарнiше, що вiн вашоП любовi не гiдний, i воно було би лiпше для вас, однак признайтеся, що вiн впливаК на вас своКю iстотою! Я здвигнула згорда плечима. - Ну, так, до цього я признаюся. Вiн впливаК на мене так, як якась музична штука, котрою чоловiк раз упивався, а вiдтак по якiмсь часi чуК ПП знов. Другий раз не робить вона на його то саме враження, але зворушуК-таки в нiм деякi струни; вона ж йому знайома! Ах, Оксано, вiн дитина тiКП самоП нацiП, що й я! Вона усмiхнулася смутно i сказала пiвголосом: - А я би хотiла, Наталочко, щоб ви любили кого iншого. Кого? - я не питала. Спаленiвши сильно при ПП словах, я вiдвернулася вiд неП i мовчала. В менi забилося серце, неначеб мене зловив хто на лихiм учинку. Я знала, що вона мала на думцi Марка, але я не могла о нiм з нею говорити. Менi здавалося все, ще коли говорить зо мною про його, стараКться зазирнути в мою душу, щоб вiдтак донести о станi ПП йому. А того я не хотiла. Нi, нi за що в свiтi нехай не дiзнаКться вiн, що любити любила я властиво його, що з довiр'ям зверталася душа моя лиш до його, але що я берегла ту тайну в глибинi серця i о нiй не смiв нiхто дiзнатися. Ах, я була дитина, коли думала, що його розгнiвало моК знайомство з Орядином! Що це могло його обходити? Непоборима сила тягнула мене до його, до спокiйного, до вiрного, до "аристократа духу", i я вiдчувала, що в пожиттi з таким чоловiком можна вiдзискати душевний супокiй i пiзнати те, що зветься щастям, а вiн вiдопхнув мене i тепер осталась я, мов без весла в човнi... Орядин? В мене зморщилися мимоволi грiзно брови, i я зiтхнула. Вiн - то пiсня мого люду, i я все буду оживлятися при ПП звуках, буду або радуватися, або тонути в сльозах, а Марко... нi, над ним спинятися думками не слiд. Ах, яке ж щастя, що мiж нами лежить море!.. Я не помилялася; Оксана писала до його, вона зрадилася раз сама з тим передо мною, але це не поможе йому нiчого. Нехай пише йому, що я люблю Орядина, серце його нехай кривавиться, як моК, щось таке бодай пригадуК людинi, що вона живе... - Так, так, Наталко, - говорила Оксана далi, коли я не вiдзивалася до неП, потонувши в думках. - Я хотiла би, щоб ви любили кого iншого, а Орядина викинули з серця. З ним не були би ви щасливi. А рrороs, - додала зараз живiше, - панi Марко знала про вашi колишнi вiдносини до його?.. - Знала, Оксано, або що? Вона усмiхнулася. - Чи вам не приходило нiколи да думку, як вона тi вiдносини розумiла? - Розумiла Пх так, як я, - вiдповiла я, зчудована тим питанням, - а то, що ми розiйшлися ворожо i що перед кождим з нас лежить iнший шлях, кiнцi котрих не зiйдуться, мабуть, нiколи! Вона розсмiялась тихо. - Ви помиляКтеся, любко, - вiдказала хитро. - Вона була майже переконана, що з вас i Орядина вийде пара, i вона не мовчала об тiм, Наталко! - Кому говорила о тiм? - спитала я з нетаКним страхом, i в менi наче дух заперло... Ах, я вже вiдгадувала все... - Свому синовi говорила о тiм... - А вiн повiрив? - Спершу не вiрив, але тепер вiрить. - I що ж, Оксано? - спитала я, силуючись надармо усмiхнутися. - Що ж! Чи вам залежить на тiм, щоб Марко знав правду? Я не вiдповiдала. Здвигнувши гордо плечима, я мовчала з опущеними вдiл очима i упрямо стуленими устами. - Це не добре, що ви такi гордi: вiн також такий, i вiн не накинеться вам нiколи! - Чи маю я тому коритися? ЏП лице прибрало нараз вигляд холодний, i вона сказала спокiйним, рiшучим голосом: - Отже, ви любите Орядина? Я все ще мовчала. Я немов завзялася не вiдповiдати на ПП питання, не виявляти Пй своКП душi i оставити ПП будь-що-будь в несвiдомостi. Чувство упрямостi, котре заволодiло в сiй хвилинi мною, було таке сильне, що я чула, що переможе в менi i голос серця. Чи це добре було, я не думала, менi було це навiть байдуже. - Любите все ще в нiм те, що мав давно, а чого вже тепер не маК. Ах! - сказала нараз з нетаКним жалем. - Ви належите також до тих, що живуть бiльше чувством, як умом, i котрих треба провадити, мов малих дiтей. Тепер здалося б вам десь виПхати, розiрватися[132], вiдсвiжити ум, пiзнати iнших людей, а ви загребанi, спрятанi, мов в улiю, бачите лише його! - Чому ви менi оце говорите, Оксано? - спитала я в неП не без докору. - Бо менi вас жаль, i я вас люблю, як свою рiдну сестру. Я не повинна се говорити, але скажу. Ви нiколи не могли жити цiлковито. Ви виростали, як та квiтка, прикрита склянкою, що не розвиваКться безпосередньо пiд впливом сонця - i се мститься на вас. Справдi, ваша сила вичерпаКться або перетвориться в щось хоробливе. Нi, вона перетворилася уже. Любов ваша до Орядина, це вже якийсь нездоровий об'яв, i я боюся, що вона поконаК колись i ваше горде серце i ви пiддастеся Пй! Я стояла перед вiкном, горда, холодна i з поблiднiлим лицем. - Не бiйтеся, Оксано, - вiдповiла я, а серце моК смiялося: "З любовi до Орядина, з любовi до його... ха-ха-ха! I вона вiрила в то справдi?" - Я не боялась би, коли би не знала вашоП чудноП, неспокiйноП, незадоволеноП натури! - закинула. - Ви забуваКте, що менi остаКться, окрiм любовi, ще одно, а то лiтература, - сказала я. - Ну так, я се знаю. Однак... - i усмiхнувшись сумно, вона урвала. Мабуть, не хотiла заявити своПх думок, котрi були часом i моПми думками. А то, що моК одностайне, безсонячне життя вiдiб'Кться колись на моПх письмах, ба що се й не може бути iнакше i не принесе менi також щастя. Що сили улягнуть справдi впливам обставин i вийде зi всього щось недозрiле, може, й хоробливе... Трохи згодом розсталися ми, i я лишилася знов сама. З болiсно зморщеним чолом i затятими устами дивилась я довго ще за нею, але думки моП пробували деiнде. Спершу далеко у того, котрий "не накинеться i менi", а вiдтак у Орядина. Це було смiшно, коли вона думала, що я люблю його, але говорила правду, що я любила його "фантазiКю". Напр., тепер! Я вдумалася в його iстоту, в його минувшiсть, в свою минувшiсть, i чула, що вiн не був менi справдi цiлком байдужим. Вiн зворушив мене болiсно, i моП мислi лiтали кругом його. Пощо приходив вiн? Що сталося йому, що звернувся знов до мене так, якби мiж нами не було нiякого непорозумiння? Може, вiн iронiзуК собi з мене? Це було правдоподiбно, бо його поведення з тою легкодушною жiнкою, через котру забув, що прийшов до мене, пiсля всього, що мiж нами сталося, свiдчило ясно за тим. Мене обгорнуло огiрчення. Я обставала за ним перед Оксаною, вступалася за ним перед Марком, зносила пiдозрiння, що вiн мiй "бог", а вiн маК собi кпити з мене? Чи це можливо? Взагалi, що я собi думаю? Чи з того, що вiн син мого народу, виходить, що я мушу думати про його i терпiти за його? Радше звернуся до тамтого, котрий, коли що любить, любить вже навiки. Але тамтий гордий i радше зречеться свого щастя, нiж "накинеться" менi або розiрве зв'язi мiж Орядином i мною! Вiн буде мовчати, а я не створю також уст. Тепер менi ясне його чудне поведення, але ясне i це, як лихо розумiла мене панi Марко, котра чувала над його i над моПм щастям! Хитаюся мiж обома, а не належу жодному. Чому було все так безсонячне, невикiнчено? Або оце чувство самоти - ух, як воно мене придавлювало! Я почала терти нервово руки i ходити по хатi. Це чинила я майже несвiдомо все тодi, коли мене взяла розпука або неспокiй. Чи все те було наслiдком способу мого думання, чи тому, що я жила сама i була незамужня? Марко говорила стiльки разiв, що чоловiк i жiнка повиннi iти разом, що одно доповняК друге - чи це дiйсно так? Менi пригадуКться фiлософування молодоП малярки, котра заКдно каже, що чоловiк з незвичайними спосiбностями ума не повинен в'язатися за нiяку цiну в свiтi з другою iстотою; що вiн повинен розвиватися сам, без впливу тоП другоП iстоти, щоб не пiддатися з часом, не статися рабом того впливу, i жити самому, щоб не стратити свого властивого характеру. Не знаю, по чиПй сторонi правда, але вiдчуваю ясно, що одно стане менi спасiнням, а то праця! Слава тобi, боже, що вона остаКться менi i що я можу в нiй шукати щастя. Коли потопаю в нiй цiлою душею, тодi всi, що заколочують мiй спокiй, вiдходять вiд мене далеко-далеко, i я не чуюся анi самотньою, анi непотрiбною, але, противно, чуюся мiцною, самосвiдомою, спокiйною... Тут кiнчиться Наталчин дневник. XIV В три недiлi пiзнiше появилася румунка з Орядином в театрi в ложi. Побачивши десь помiж видцями Оксану i Наталку, вона нахилилася до Орядина i прошептала: - Отже, вона тут; таки послухала i прийшла. ЗнаКте, вона властиво дуже гарна i могла би мужчинам дуже подобатися. По його лицi пробiгла полумiнь. - Ну так, - вiдповiв змiшанiй, мов приловлений на забороненiм учинку. - Ви знаКте, про кого я говорю? - спитала вона. - Про Верковичiвну. - То ви слiдили за нею? - скликнула майже вголос. - Але ж ми, очевидно, в однiй i тiй самiй хвилинi замiтили ПП... по волоссю! - вiдповiв з притиском i холодно. - Прецiнь ПП волосся мусить впасти в очi! Џй причулося, що в його голосi при послiднiх словах крилася злоба, i то успокоПло ПП. - Але вона не вiддасться, Васiллi! - Нi, - вiдповiв сухо. - А знаКте, чому? - Чому? - По-перше, тому, що поводиться так гордо, мовби походила прямiсiнько з князiвського роду, а по-друге, вона зовсiм убога, а до того ще якась компаньйонка. - О, то не завадило б Пй, що вода компаньйонка, - замiтив вiн. - Не завадило би, коли б не була, як кажу, така горда; впрочiм, нi, подумайте лиш, компаньйонка! - Але ж вона тепер не компаньйонка, вона й не К нею з заводу, i давно не була нею. ЏП не можна навiть трактувати як таку, i я переконаний, що у покiйноП Марко вона не була простою, буденною товаришкою. - То тепер вона гувернантка i учить чужi дiти за грошi... - Бо не хоче сидiти на ласцi у своПх кревних. - ГадаКте? Ха-ха! Бо бавиться в горду. Я ПП вже пiзнала. - Справдi? - Справдi, i тому не вiддасться. Представте собi: у нас пробував недовгий час брат мого мужа, молодий, живий, прегарний мужчина. Раз нудилися ми страшенно i вiн спитав, чи в мене нема пiд рукою яких знайомих дам:, з котрими можна би забавитися для розривки. Я оповiла йому про неП, а вiн i наперся iти до неП. I що ви думаКте? Ви думаКте, що вона була менi за те вдячна, що я дала Пй можнiсть познайомитися з нежонатим i маючим чоловiком? Борони боже! В першiй хвилинi мов налякалася нас; а вiдтак вдивилася в його своПми великими миготячими очима, немов хотiла зглибити всi думки його, а опiсля закуталася в таку гордовитiсть, що вiд неП аж морозом вiяло. Бачите, так мовби чинила нам ласку, що приняла нас, а не ми Пй, що вiдвiдали ПП в ПП келiП. Я лютилася тодi так, що тиждень не могла дивитися вн неП; вiн смiявся. "Це вона тому була така, що i ти була зi мною, - говорив вiн, - але ми знаКмо, що тихi води береги рвуть. Коли зложу Пй вiзит сам, зм'якне зараз". Щось в два днi по тiм убрався якнайстараннiше, вистояв свою годину перед дзеркалом i пiшов знов до неП, нiби по якусь книжку. Казав, що була така сама. Вiдтак вiднiс книжку, а вона не просила його навiть сiсти! Тодi лютився так, що я не бачила його ще такого, а я смiялася так, що страх! "Що собi та компаньйонка думаК властиво? - вигукнув вiн. - Що, може, то неП прийде хтось? Що з нею ожениться хтось? З такою, що жила досi з примх великих дам?" Вiн забув, що вона не була вже й компаньйонкою, а хiба лише швачкою? Ви знаКте, Васiллi, - додала шепотом, - що вона шиК вiд якогось часу також за грошi? Я перехопила недавно ПП стару рrotege[133], як несла спiдницю для якоПсь мiщанки. Менi впала барвна матерiя в очi, i я кажу: "О, це гарне, чиК ще?" А вона каже: "ОдноП мiщанки". - "Хто шив?" - питаю. А вона - ляп! що панна. "Як? - кажу i чинюся , нiби дурна, - вона умiК кравецтво?" - "Вона не шиК паням, - каже, - бо де маК стiльки часу, а мiщанськi спiдницi i кафтаники - то так лиш летять з ПП рук. От, - каже, - все добре, як i звiдси капне щось. Бiдна сирота бореться з життям, як може, та й тому i бог ПП не опускаК". Отже, вона аж така убога, Васiллi! А хто би того всього не знав, думав би, що вона бог знаК хто. Вона глядить вперед себе так, як тi справдешнi аристократи; не знаю, у кого вивчилася вона так того. Ви знаКте, Васiллi, як високо аристократи носять голови? Носять Пх високо, а дивляться вниз. Не обертають голови то в одну, то в другу сторону, нi, вони лиш очима водять. Того вивчилася вона, мабуть, уже змалку, бо чинить це зовсiм невимушене. Коли пiдведе своП очi вгору, то я лякаюся ПП чогось. В неП такi дивнi очi, Васiллi! Такi великi, мов нерухомi, i миготять, аж лячно! Брат мого мужа казав, що вона пригадуК якусь рейнську русалку, чи щось таке. Що то за мара, Васiллi? Вiн оповiв Пй легенду про Лореляй. - Ах, то вона, певно, думаК, що й вона така гарна! - зашепотiла вона злобно. - Певно, тому така зарозумiла. В неП лиш уста дуже гарнi, виразно зарисованi, з глибокими кутиками, а впрочiм що ж на нiй? Те все не поможе Пй. Не заступить Пй маКтку. Не правда, Орядин? - О, певно, - вiдповiв вiн i зiгнувся саме в тiй хвилинi по ПП вахляр, котрий держав в руцi i впустив на землю. - Через то й не вийде вона замуж. Подумайте собi, яка би там у неП була виправа[134]. Не так? - Так. - А ви як думали, Орядин? - шептала завзято далi - Що чому не вийде вона замуж? - Я думав щось iнше! - Що? - В неП забагато кровi будучностi в жилах. - Що? Що? - Вона замодна. - Модна? Ха-ха-ха! - розсмiялася румунка. - Як же вона модна, коли в неП не побачиш i моднi фризури? Яка ж тодi я, Орядин, я, що в мене бачиш завсiгди лиш саме те, що наймоднiше, що даю своП сукнi шити до першоП моднярки в Яссах? Вiн глянув на неП i по його лицi промайнуло щось, мов жаль. Опiсля взяв ПП руку, стиснув ПП i сказав нiжним, тихим голосом: - Sie sind eine Rose ohne Dornen![135] Вона усмiхнулася вдячно i присунулася ближче до нього. - Не йдiть до неП нiколи, Васiллi, - благала пещеним голосом. - Я ПП не люблю... - Або ж я до неП ходжу? - Нi, однак я вас у неП пiзнала. - Ну так! Це було щось iнше... Менi прийшло щось на думку... я хотiв щось довiдатися. . - Що? Що? - домагалася вона цiкаво. - Чи це правда, що син ПП помершоП панi жениться з нею... Я так чув? - I що ж? - О, нiчо. Мабуть, в тiм нема правди анi крихiтки. Мене не обходить вона нiчого; а ви думали (вiн усмiхнувсь насилу i поглянув за кимсь в противну сторону зали), що я хочу з нею женитися? - Я не думала так, - вiдповiла вона, - лише думала, що ви любите ПП! - Що за вигад! - кликнув пiвголосом, ще завсiгди смiючись. - А впрочiм, хоч би i так, то - як вона раз сама казала - любити i женитися - це щось зовсiм, зовсiм iнше... Вона хотiла щось скоро вiдповiсти, однак вiн схилився бистро до неП, стиснув крiпко ПП руку i, вп'яливши свiй, в тiй хвилi майже гарячий погляд в ПП очi, шепнув з притиском: - Не правда ж? Вона змiшалася, усмiхнулася i замовкла. * * * Бiльше як пiвроку минуло з того часу. Орядин не був бiльше у Наталки. Бував часто у румунки, але з нею не стрiчався i там. Вона .не заходила до молодоП жiнки, хоч знала майже, коли вiдвiдував ПП. Стара Домна, що обслугувала i румунку, оповiдала все, коли бачила там кого чужого, хоч та не питала ПП нiколи анi одним словом. - Вже що вона з тими паничами за верески виправляК, що аж страх! - оповiдала раз, коли вернула звiдти майже люта, бо мусила бiгати кiлька разiв на годину у мiсто. - Я вже постарiлася, а чогось такого не видiла. ГраК в карти, в якiсь "фанти", а курить, а п'К чорну каву, що аж гидко. Мабуть, i вiд неП стала чорна, мов нечистий. А вже з тим що заводить, то нехай i не кажу! - З ким? - спитала дiвчина стиха, i в ПП грудях забилося серце скорiше. - Та з тим, що подiбний до неП, мов рiдний браг, i що на скрипцi граК! Вiн "за нiц"[136] не маК ПП. Регочуться обоК, борються, мов хлопцi на толоцi, з того не вийде певно нiчо добре... Наталка вiдгадала все i не питала бiльше. Раз просила навiть стару не згадувати Пй, що в ПП комiрницi дiКться. Одного ранку, вже потiм, влетiла румунка до неП заплакана, розгнiвана i виповiла[137] мешкання. - Чому? - спитала Наталка зчудована. - Та якого лиха сидiти менi тут довше! - вiдповiла i, заплативши належнi грошi, котрими орудував батько Оксани, вилетiла, мов фурiя, трiснувши дверима за собою. За кiлька днiв прийшла до неП попрощатися. Мiж iншим сказала: - Орядину скажiть, що най жениться, з ким хоче, мене то нiчого не обходить. Вiн нiчо не заслужив доброго. - Скажiть йому то самi, панi, - вiдповiла Наталка. - О, вiн тепер до мене не прийде! - сказала i усмiхнулася гiрко. - Ви не знаКте, який вiн. Нинi запалиться, обiцяК свiт, а завтра вже холодний, мов лiд. i мудрий, як той Соломон. О, я кого ненавиджу! Скажiть йому оце, вiн до вас прийде. - Нехай не приходить, - сказала дiвчина гордо. - Еге, ви все такi чуднi! - загомонiла. - Я знаю, що вiн таки прийде колись до вас. Зацiкавиться знов чим-небудь i зайде; тодi скажiть! Наталка не обiзвалася. Вiн не зацiкавиться бiльше нею, бо вона осталася та сама, впрочiм, що обходили ПП зносини сих людей? Для цеП жiнки не мала вона анi крихти поважання, а його не могла вона цiлком ганити. - ЗнаКте, що я завважала? - говорила румунка таКмничо. - Я замiтила, що вiн вас боПться. Перед вами хоче якимсь iншим бути. Це якраз добре. Раз, ще давно, сказав, що ви "моднi", а раз, що побiдить вашу гордiсть i що це буде найкраща хвилина в його життi! А раз був у мене i дивився за чимсь у вiкно. Саме тодi вертали ви з проходу i переходили городець перед верандою, а ваша Дiана вiтала вас веселими скоками. Ви зiгнулись до неП i поплескали по головi. "Чи панна Верковичiвна не приходить нiколи до вас тепер?" - спитав, не зводячи з вас погляду. "Нi", - вiдповiла я. "РозумiКться, - вiдповiв глумливо, - вона скорше загине, нiж пiде проти свого переконання. Вона все ще така сама. - По його устах пробiг дивний усмiх, i вiн додав по хвилинi: - Колись переконаКться, що ПП погляди не вiдповiдають життю i що такою, якою власне К, не вдержиться в нинiшнiх часах". - Опiсля випитувався, хто до вас найбiльше заходить, чи у вас широка кореспонденцiя, i з ким ви найбiльше сходитеся. О, вiн супроти вас дивно, дивно настроКний, i менi все здаКться, що ви могли би йому не одно сказати. Вiдтак, каже румунка, Пй водиться, що вiн ожениться дуже багато, бо раз оказав Пй, що та, що схоче його iм'я носити, мусить мати тридцять тисяч; вiн крутиться коло якоПсь багачки, полька, але рiвночасно обсмiюК ПП: вiн не вiрна натура, не вiрна, мов та собака, вона його ненавидить. I обнявши дiвчину, притиснула ПП до себе, мовби проживала з нею цiлий час в найбiльшiй приязнi, i пiшла. Наталка билася довго з думками, розбираючи тi ПП слова, а замiтка, що вiн настроКний супроти неП дивно, зворушила ПП чимало. Нi, нi, говорив якийсь голос в нiй, вiн ПП не любив уже. Все те було лиш вiдгомоном якоПсь гордостi i помсти. То лиш вона не могла вiдвернутися вiд його цiлком, чувала над ним здалека, в затишку, чувала думками i серцем, не тратила вiри в його i в те, що Пй здавалося в нiм сильне i непохитне. Деколи звинялася перед собою за тi думки. Життя таке одностайне (вмовляла в себе), а вiн пригадуК Пй, що вона молода; крiм того, все те не вадило Пй анi в працi, анi в чiм iншiм. А в то, що вiн хоче багато женитися i без любовi, значить лиш задля грошей, в то вона не вiрила. Вiн був пристрасний, несправедливий, палкий, непостiйний, але до того вiн нездатний. Вiн остався про те все в грунтi той сам Орядин, за котрим не раз так тужила гiрко i котрого вона лучче знала, хоч i як вiддалився вiд неП. А Марко? Про його чула дуже зрiдка. Оксана не споминала його перед нею майже нiколи, а коли спiмнула, то хiба те, що вiн знаходиться там або деiнде i що не маК надiП вернутися скоро додому. Раз спiмнула Пй, що вiн писав мiж iншим i те, що в вiльних хвилинах описуК подорожi по всiх досi звиджуваних краях i що це мале дiло посвячене комусь. Але кому воно посвячене, Оксана не казала, а вона й не питала. Образ його блiднiв чимраз бiльше в ПП душi, i знайомство з ним здавалося Пй тепер лиш якоюсь прегарною мрiКю... * * * Вона скiнчила писати свою повiсть, о котрiй казала своПм товаришкам, що в неП вложила цiлу свою душу i писала ПП кров'ю свого серця. На ту працю покладала, як казала, всю свою будучнiсть. Обставини, в яких жила, не були найлiпшi, i вона проживала не раз гiркi хвилини упокорення. Це була правда, що вона заробляла грошi i голкою, однак що ж було робити? Мешкання мала даром, мала також деякий заробок iз своПх учениць, але те все не вистачало на вимоги життя, а хоч вона i жила i одягалася скромно, то зате потребувала грошей i на такi речi, без котрих нiяк не можна обiйтися iнтелiгентному чоловiковi. Одного вечора зiбралися в неП ПП товаришки, i вона читала Пм свою повiсть вголос. Нараз замiтила, що малярка плаче. Це вразило ПП так сильно, що аж поблiдла i на хвильку в читаннi задержалася. Все то вразило й Оксану. - Чого ти плачеш, СофiК? - спитала Наталка малярку i видивилася на неП своПми сiяючими, зворушеними очима. Молода артистка не вiдповiдала. - Не можеш нам цього сказати? Чи воно тикаКться працi, чи мене, чи нас обох? Скажи, прошу! Дiвча похитало головою, стиснуло Пй щиро руку i присилувало себе до спокою. - Це нiчого, Наталочко, нiчого, - казала, - це лиш нерви! Наталка дивилася на товаришку через хвилину допитливим поглядом, i ПП обгорнули невимовне сумнi чуття; однак лиш на хвильку; трохи згодом успокоПлася цiлком i читала далi. Чим довше читала, тим бiльше змiнявся вигляд жiнок, що нерухомо Пй прислухувалися. Вони дивилися на неП так, мовби перед Пх очима заходила з нею змiна, мов вона перед Пх очима перетворювалася в щось нове, нетикальне... Вкiнцi сказали, що вона може з певнiстю надiятися успiху з цеП працi, пораяли, куди вислати ПП, додали вiдваги, збудили надiП, додали стiльки охоти до життя, що вона того вечора немов вiджила i стала такою веселою, якою не була вже давно. Вiдославши рукопис, вона числила днi, коли дiстане вiдомiсть про нього. Коли на неП налягав сум або рiзнi недостачi, i клопоти ПП обставин пригнiтали, мов тягар, ПП душу, - пригадувала собi вiдослану працю i мов вiдчувала, що вiд неП ллКться якесь свiтло; що вона "душа" ПП iснування, i що все проче тепер в ПП життi рiч побiчна. Так, в тiй працi спочивала ПП будучнiсть, крилося ПП щастя, звiдси походило для неП "життя", i вона вiддалася якимсь прегарним, пишним надiям, а душа ПП роз'яснилась, мов вiд сонця... _ XV Було це пiзньою осiнню, в рiк по смертi Марко, коло десятоП години перед полуднем. В старiм парку мiськiм устелилося по стежках i алеях сухе, з дерев упавше листя грубою верствою[138]. Дерева з ясно-жовтим злотаво-блискучим або червоним листям, освiченим сонячним свiтлом, з-помежи ще зелених дерев впадали вже здалека в очi. А помiж величезними, рядом стоячими яворами i густо засадженими iншими деревами головноП алеП зависала рання мряка великими безформними шматами. Свiжий, потрохи землистий запах наповняв воздух. В парку панувала тишина, i лиш кiлька помiчникiв огородника i кiлька малих дiвчат снувалося по алеях, змiтали листя з дорiг i вивозили кудись. Крiм них, не було нiкого видко. Мовчазний парк з своПми алеями, з своПми дорогами до Пзди i нерухомими мармуровими статуями лежав в своПй осiннiй красi поважно, мов якийсь замкнений аристократичний свiт, котрий випрошуК собi всякого голоснiшного й живiшого руху, з винятком звукiв пливучоП води або пташиного щебетання. Об'Кмистi групи старих бородатих смерек здавалися темно-синi, а мiж ними миготiло криваво-червоне листя бiлих берiз, облите ранiшнiм промiнням сонця, мов полум'ям. Понад всiм тим сiяло синК, безхмарне склепiння. Наталка йшла до огородника, що мешкав десь тут в парку, увiйшла в парк i звiльнила хiд. Iдучи мiстом скорим ходом, огрiлася надто, i тiнистий холод та тиша, що царювали тут, вразили ПП мило. При ставi, що широко розлився; а обгороджений ажуровими штахетами, лиснiв з трави мов якесь величезне дзеркало, станула мимоволi. Вода мала для неП незрозумiлу притягаючу силу. Вона сперлася о штахети i споглядала з задумливою цiкавiстю на гладку, нерухому, дзеркальну площу... В нiй вiдбивалося так виразно погiдне осiннК небо з поодинокими бiлими хмарочками i вершки дерев, жовтi, зеленi, темно-синi, червонi... Все бачилося тут, лиш здавалося все нерухоме, мов закляте i мов на глибокiм недостижимiм днi... Џй стало гаряче, i вона розiпнула пальто. Опiсля зiгнулася глибше над водою i в такiй поставi якийсь час дивилася в глибiнь... ЏП обгорнуло чувство подiбне до туги, забажалося Пй почути на своПм тiлi холодну воду, але не оцю, лиш iншу, рвучу. Спершу мусила би надпливати на неП звiльна, мов граючись, мов несмiливо, приманююче, а вiдтак чимраз скорше i скорше, чимраз живiше. Мусила би напирати на неП, поривати ПП. Вона боролась би з хвилями, поринала би в них, смiялась би в них, смiялась би голосним, бутним смiхом i аж вiдтак розкошувала би в них... Цiле прегарне барвне окруження здавалося Пй в водi кращим, нiж казка. Нараз помiтила себе. Чи так виглядала вона? Чорний жалiбний стрiй i довга крепа, спадаючи з капелюха аж до землi, робили ПП ще вищою. Однак ПП обличчя видавалося Пй iншим, як звичайно. Великi блискучi очi дивилися з лиця так спокiйно, однак заразом так вижидаюче! Чого вони ожидали, чого? Чого ж би? Вона усмiхнулася, Пй пригадалася ПП повiсть. Нагадавши це, здалося Пй, мовби життя лежало перед нею як один прегарний, празничний день, як якийсь свiт ясноП, препишноП, не знаноП досi краси... "Полудне, - задзвенiло щось в нiй, - полудне..." Так, ПП полудне зближалося, це вiдчувала вона всiма нервами, в нiй спiвало щось тисячами голосiв про його, а ПП окруження заповiдало його. I чому ж би нi? Вона не бажала нiколи чогось неможливого, не жадала чогось такого анi вiд людей, анi вiд обставин. Вона й не спускалася нiколи на силу других, не була i трусом, мала вiдвагу! Вона й не хотiла милостинi вiд долi - всього того не було для неП. Вона чулася такою сильною i здатною до життя, що, здавалося, для неП не iснувало нiчого, чого не могла би побороти! В сiй хвилинi здавалося Пй, що ПП душу освiчуК сонце, що воно миготить крiзь ПП нерви, пронизуК ПП, що в ПП жилах гонить кров скорше i що чуК голосне життя в собi i кругом себе. На час прижмурила очi, мовби боялася, щоби то раювання ПП душi не згубилося через якесь iнше враження. Џй було так мило i гарно тепер... саме, саме тепер... Коли створила по хвилинi очi i побачила свiй власний образ у водi, впали Пй в очi ПП незвичайно червонi уста. "Я гарна!" - заговорив в нiй якийсь голос. "Так", - i вона почала приглядатися собi. Вона була дiйсно гарна. Снiжно-бiла, а до того великi, як сталь сiяючi очi. Стать ПП була гнучка i струнка, отже, була цiлком гарна, в тiй хвилинi навiть дуже гарна... "Царiвна", навинулось Пй на думку. Однак тут не було нiкого, лиш вона сама... В нiй заворушилася туга, така нiжна i непорочна, мов те безхмарне склепiння, синiюче у водi глибоко-глибоко. Вона уявила собi Орядина, а бiля його себе... Вiн був гарний... так, отже, вiн i вона. Це було би гарно, "цiлковито", як сказала би Марко i як повинно бути. На ПП лицi появилася ледве замiтна краска. Вона усмiхнулася тужливо, однак майже в тiй самiй хвилинi спаленiла ще сильнiше, мовби хто заглянув проти ПП волi нечайно в ПП душу. Вiдтак вiдвернулася насилу вiд свого образу i покинула то мiсце, зворушена, з гарячим, спущеним поглядом, та вiдiйшла скорим кроком в одну з тiнистих дорiг. Але ПП думки погнались, мов тi барвнi мотильки, далi. Так, вiн був гарний мужчина, i в нiм була "раса", а що справдi любила у його, то його руки. Вони мали в собi щось з iнтелiгенцiП i були гнучкi i майже жiночi. Напр., коли звисали нерухомо з поруччя крiсла... Тi його руки була би так радо держала в тiй хвилинi у своПх руках... По довгiм часi оце знов думала вона над якимись певними вiдносинами мiж ним i собою, в котрих вiн i вона займали б якесь становисько, грали для себе посполу якусь роль. Звичайно вiдсувала вiд себе все, що мало характер якого "закiнчення". "Так, як воно К, - думала звичайно, - К добре i не потребуК змiнятися". Багато з iнших подiй не могло iнакше зложитися, - думала вона собi, - i тому було би нерозумно викликувати щось насилу або надто вже потягати до якоП вини. Правда, його поведення болiло ПП, особливо те, що вiн немов встидався своКП колишньоП любовi до неП. Але тому й прозвала його в своПм серцi "нерозумним" i була би лучче умерла, чим виявила перед ним, що займалася ним. В тiй хвилинi була ПП душа так переповнена ним, що вона забула все, чим провинився супроти неП, та була би з ним "поКдналася". Џй здавалося, що вона могла би побороти всi його хиби i вплинути на нього так, щоб його химерна натура випросталася, чула в собi силу за двох, i то цю певну, спокiйну силу, що не обманюК нiколи. Коли б вiн находився тепер десь тут в парку, вийшов з якоПсь алеП проти неП, напр., з он тоП широкоП, обсадженоП так густо липами, що Пх вiти сплiталися разом... Показався наперед здалека, а вiдтак надходив чимраз ближче i ближче... Ах, вони би стiльки говорили! Вона мала би йому стiльки сказати! Адже ПП в'язало з ним стiльки спiльного! Перше - колишня любов, а вiдтак Пх колишнi зависимi обставини, Пх терпiння в молодих, найкращих лiтах i iнтереси Пх народу - багато речей в'язало Пх; вона й не хоче розбирати всього. Мiж iншим сказала би йому .i те, що вiн занедбався "духово", став поверховий, плиткий, що над ним взяла верх буденщина вже наскрiзь, i вiн не зреалiзуК нiколи анi одноП з тих iдей, котрими одушевлявся давно, коли не опреться тим впливам буденщини. Так, оце розповiла би вона йому. А вiн би розлютився за це i придумав би вмить якусь "фiлософiю", що ПП нiби збивала би. Вона смiялась би сердечне! Цiла Пх бесiда велась би так живо, весело; вона ж була нинi так сонячно успособлена, як вже давно нi. Ах, як вiн ПП раз любив! Однак тодi вона не була такою, як тепер, була ще дитиною. Коли б це тодiшнК прожите можна тепер знов прожити, яке ж сильне i самосвiдоме було би воно, в тiм не було би страху анi перед тiткою, анi перед якимсь iншим свiтом! Вона мала би вiдповiдати лиш перед собою самою, перед своПм "я", котре не щадило себе, а було для неП тепер першою i послiдньою iнстанцiКю, над котрою працювала i котра коштувала Пй стiльки труда i майже кривавих слiз. Так, тодi "любилися" вони дуже, але не цiлувались нiколи. Вона не цiлувала в своПм життi нiкого... Вона вiдчула якесь вдоволення, що; осталася аж така чиста. Тодi був би вiн цiлував ПП уста, а опiсля помазанi уста румунки, а може, ще й других, подiбних до неП. Вона задумалася нараз над своПм колишнiм "я", i воно здалося Пй якою