жаючих зворушень похвальна й пожадана. Але тут, Маню, шкода вас i вашоП енергiП. Тут не вдiКте ви нiчого. Ви не самi стоПте в тiй боротьбi. - I сказавши це, я пошукав свого капелюха i, вклонившися, вийшов. ЏП погляд промайнув по менi. Стояла на своПм мiсцi, звернена лицем до вiкна, з зморщеним, мов з фiзичного болю, чолом i затисненими устами. Виходячи вже з алеП, я побачив Нестора й Василька, якi силкувалися пустити в повiтря свого паперового "драха"[19]. В тiм я Пм помiг, ii коли вiн справдi чимраз вище пiдiймався, несений вiтром угору, я схиливсь над Нестором i шепнув йому до уха: - Пiди до твоКП сестри, там у павiльйонi, i попроси, щоб також до вас вийшла й поглянула за драхом. Нехай тепер сама не сидить. Сказавши це, я хутко пiшов. * * * _ (По довгiм часi). Я не бачу ПП i не чую про неП нiчого. Чув лиш вiiд Василька, що незадовго маК вiдбутися Оксанине весiлля. Отже, скорше, чим було зразу постановлено. Всi, очевидно, зайнятi, хоча весiлля маК цiлком тихо вiдбутись. * * * _ (Пiзнiше). Вже по весiллю, i молодi вiд'Пхали. Ми лиш у церквi на вiнчаннi бачилися, а радше сказавши, собi в очi поглянули. ВиПжджаючи, забрала свекруха молодоП Оксани i ПП з собою. Нащо? Цiкаво б знати! Там на селi в неП вона маК довший час перебути. Та свекруха вдовиця, з виду поважна й добродушна панi (чую, посiдателька невеличкого маКтку), живе враз з нежонатим своПм старшим сином, управляючим тим маКтком. Чи не "математика" яка криКться за тим усiм? Син той не жонатий, мати "старша" вже жiнка, - майся на бачностi, емансипантко, бо син той симпатичний . мужчина, а обставини могли б потягнути й деякi кансеквенцiП з того довшого побуту за собою. Та ба! Що мене те все обходить? Нехай Пде або не Пде, я ПП плану не розiб'ю. А щоб я вже нею так дуже був зайнятий, то не скажу. ЗдаКться, наш роман(!), ледве розпочатий, скiнчився. Я ледве чи буду нею ще займатися. Твереза моя мудра мати не мала неслушностi, коли остерiгала мене перед нею, вiдчуваючи материнським iнстинктом невидимi ПП поступки на будуче... Добре, що приПжджаК до нас Дора Камiнська з Ч., улюблена донька тiточноП сестри матерi моКП. Донька консисторiального совiтника, дiвчина не без маКтку, i саме iдеал, з котрим, на тайну думку матерi, я мiг би спокiйно колись одружитися. Вона жива, хитра й може людину до себе, хто б ПП не знав так, як я, i на довше прив'язати. Вона роз'яснить нашу хату, а бодай на часок - i мене... * * * _ (Знов пiзнiше). Сьогоднi здибав я, вертаючись з уряду, малого Нестора, який iшов до школи. РозумiКться, я його задержав. - Що чувати коло тебе, Несторе? Чому так вчасно йдеш до школи? Тепер ледве по першiй. Вiн поглянув на мене поважно й вiдповiв: - Я обiцяв одному хлопцевi в школi показати нiмецьку задачу. А що вiн далеко вiд школи мешкаК (вiн селянський син), i через полуднК остаКться в школi, я йду скорiше, щоб ми повчилися, поки зiйдуться iншi ученики або й сам професор. Сказавши це, вiiн вклонився й уже хотiв iти дальше. Хлопчина очевидно спiшився, i моя задержка не була йому пожадана. - Пожди, не спiшися так! - задержав я його. - Ще маКш доволi часу. Тепер, як кажу, саме по першiй; розкажи менi, що вдома чувати, i чи всi здоровi. Хлопець з чемностi станув, хоча по ньому було видно, що моК здержування його майже болiло, так спiшно було Йому йти, i не знав, з чого починати. Одначе надумавшись, вiдповiв коротко: - Всi здоровi. - А сестра твоя... Маня, що пише? - спитав я просто. - Не знаю, що пише. Лиш прислала менi великого рогача в пуделочку й писала, що його зловив для мене пан Янко. - Хто К пан Янко? - спитав я, вдаючи, що не знаю. - Брат Влодка (себто мужа Оксани). - Так? - Так, - вiдповiв малий i додав радiсно: - Рогач такий гарний, я його все в садi пасу. Я всмiхнувся. Вiн був ще подеколи дуже дитинний. - I нiчого не писала Маня? - Нiчого, - вiдповiв, а вiдтак додав: - Вона там вчиться на конi Пздити! - Як, Несторе? - На конi вчиться там Пздити, - вiдповiв малий твердо. Менi при його словах вдарило полум'я до лиця. - Хто ПП вчить? - Пан Янко. I Пй там дарували красне сiдло. - Хто? - Я не знаю, але мама знаК. - А коли вона верне? - Не знаю. Мама казала, що за чотири тижнi. Але я вже мушу йти, - додав, поглянувши на мене благаючим поглядом, - бо на мене буде товариш ждати. Я мушу... я обiцяв. - Iди! - сказав я, - i додержуй усе слово, а вийде з тебе колись гарний муж. Малий, щоб здогонити втрачений зi мною час, вiддалився поважно кiлька крокiв, а вiдтак, оглянувшися за мною, пустився бiгцем. * * * _ Я пiшов, мов засоромлений, i якийсь гарячий бiль стиснув моК серце. "Вона вчиться там на "конi" Пздити (як колись я це ПП братовi раяв. О!.. яка iронiя!), i пан "Янко" вчить ПП, - повторились самi з себе дитячi слова в моПй душi. - РозумiКться, це якраз щось для неП, вона все коней у свого батька випещувала. РозумiКться також, що сама не буде вона там Пздити, що "пан Янко" буде ПП супроводжати; буде нею на полях, на самотi опiкуватись. - I тут, при тiй гадцi, я погано сам до себе всмiхнувся. - Коли буде всiдати на коня, вiн Пй пiдставить руку пiд ногу, i тодi буде мусила до нього зближатися. Нi. ОбоК - зближуться до себе. О, ми те знаКм... ми те все добре знаКм!" I знов викривив Пдкий усмiх моП уста. Роздразнений такими й подiбними думками, я згадав мимоволi свою матiр, що одна любила мене правдивою любов'ю й одна сама бачила поки що те невидиме, що мало менi, може, колись у життi нанести горе, - старалася мене вiд того охоронити, а я опирався, мiж тим коли вона ось... уже вчиться верхом Пздити! I вже не покидали мене думки про неП. Я бачив ПП заодно на самiтних полях на конi, а коло неП його, котрого бачив я на вiнчаннi ПП сестри, гарного мужчину, з чорною, на груди спадаючою, бородою, що був ПП дружбою. Про нього знав я, що був пожаданою партiКю в своПй околицi. Вона молода, чутлива, моКю матiр'ю зраджена, - що дивне, якби звернула свою душу до нього? Взявши на розвагу ПП фантазiю i ПП амбiцiю, вона готова менi й моПй матерi наперекiр вийти за нього! А вiн може "кожноП" хвилi женитися! Мiж тим коли я... гм... а до того його мати за Обринськими. В менi здiймився знов жаль у грудях - i вiн гнав мене так, що я в своПй задумi майже не стямився, як перейшов шмат дороги й побачив себе вже недалеко нашого мешкання... а радше перед домом Обринських, котрий мусив, iдучи й вертаючи з уряду, минати - i тут же отверезився. В вiкнi, де iнодi бачив я молоду-дiвчину або ПП сестру, побачив я тепер у тiй хвилi ПП матiр, яка пiдносила жалюзiю. Я поздоровився, а вона, дякуючи, усмiхнулася. О, усмiх тоП жiнки, о, той усмiх ПП!.. Кiлька разiв згадував я його в своПй уявi, нав'язував до ПП дiтей у пiзнiшiм життi. I доброту зраджував вiн, i нiжнiсть, i бiль... а заразом був мов освячений чимось з нутра ПП... Вмить змiнився образ Манi в моПй уявi й неначе побачив я нараз ПП лице з ПП молодими непорочними очима, що найкраще свiдчили про свою душу. Нi, нi, вона не була такою, якою я ще перед хвилею уявляв собi ПП. Вона не була такою. Вона була дочка цеП жiнки, була добра, чесна, а я... I, мов опарений... поспiшив я далi. Що був би я дав у тiй хвилi, щоб моя мати була не робила тих натякiв вiдносно моКП особи... до оцеП жiнки i... ПП дитини, що був би дав я за те! Та ба!.. По весiллю сказала панi Обринська до одноП знайомоП, котра ПП чiпнула, що, мабуть, незабаром вiддасть i другу доньку, що наколи б друга мала бути нещасливою або мав хтось нею з родини ПП чоловiка погорджувати, вона волiла б ПП побачити - мертвою. Мамо! Чому це були ви тою, що висказала такi слова! Чому ви не були тою. Але... о, матерi, матерi! Сторожi дiтей ваших, з бажанням i терпiнням, з вашим небом i пеклом для ваших дiтей!.. * * * _ (Пiзнiше). З города чiпнув я малого Нестора, що нишпорив, як не раз, мiж листям за годiвлею для своПх гусiльниць, рогача вiд пана Янка i т. iн. з запитанням, що робить?.. Вiд пiдвiв голову й поглянув на мене очима, мов був у тiй хвилi в цiлком iншiм свiтi. - Що там поробляКш? - повторив я лагiднiше своК питання. - Нiчого. Шукаю за одним павуком, що впав менi ось тут десь на землю мiж малинами, i не знаходжу, - вiдповiв затурбованим голосом. - Байка, хлопче! - кликнув я. - Що тобi до павукiв? Лиши Пх у супокою... ще колись вколять тебе... - Нi. Я йому хотiв лиш докладно придивитися. - Побачиш другий раз! - Нi. Я сьогоднi мушу бачити, - вiдповiв малий. - Вiн десь буде... тут... я... зараз... - I не звертаючи бiльше на мене уваги, роздiлив корчi малин i нишпорив далi... - Запиши, Несторе! Побачиш другий раз. Чи лиш вiн один павук у городi? Вiн знов поглянув на мене... Одначе шукав далi. - Що то маК з тебе вийти, якийсь природознавець, чи що? - опитав я. Малий вiдступив вiд корчiв з резигнуючим поглядом i не вiдповiв нiчого. Очевидно, не зрозумiв моПх слiв i не був мною вдоволений. - Вiн не був великий, - обiзвався врештi. - Тим менша шкода, - потiшив я й усмiхнувся. - Але я хотiв його бачити, приглянутись йому цiлком зблизька. - А я тобi перешкодив. Правда? - питав я i вдивився в його дитинне лице й дуже гарно закроКнi ПП уста. Вiн не вiдповiв. По ньому було видно, що не хотiв заперечувати моПм словам, але не хотiв i признати. - Може, вже й не побачу бiльше такого, - сказав, нiби вибачаючись. - А цей був такий дрiбнесенький... а такого ще я не бачив, шкода. - Правда, то велика шкода, - вiдповiв я з уданою повагою. - Що ж робити? Не одного шкода. Ще будеш Пх бачити досить, поки покiнчиш школи. А тепер скажи... коли вертаК твоя сестра Маня? - Маня? - (I знов той гарний задуманий погляд). - Маня, хлопче... сестриця твоя. - Маня верне... вже, може, незадовго. - Сама? - Я не знаю. Я лиш хочу, щоби вона вже швидко вернула, - вiдповiв вiн. - А то чому? - Бо вона менi помагаК в науцi. Братiв нема... а я часом не знаю, як виробляти математичнi задачi. А вона .менi часом показувала... Але... я б i так хотiв, щоб вона вже вернула. - Любиш ПП? Вiн усмiхнувся мило. - Люблю, - вiдповiв щиро, схиливши по свойому звичаКвi головку в один бiк. - Отже, бачиш. А пан Янко не приПде? - Не знаю. Але вона приПде. На суботу маю я мати математичну задачу. - Трудна? - Я пробував зараз, як професор завдав, i трудна. Але потiм я ПП виробив. Я усмiхнувся. - Ти, бачу, жвавий хлопець. Але... - додав я, - як ще колись трапиться тобi така, що не зможеш ПП i "потiм" виробити, то прийди до мене. Я тобi поможу. Вiн заперечив головою. - Що ж, не хочеш? - Я ПП може прецiнь сам вироблю, - вiдповiв. - То й добре, - вiдказав я. - А до сестри не пишеш? - Лиш раз писав. Але сьогоднi, може й зараз, буду писати. - Лист? Вiн заперечив головою. - Що ж? - Щоденник, - вiдповiв таким наголосом, неначеб я мав про те вже знати. Я зчудувався. - Щоденник, ти?.. Хто це тебе навчив? - Маня. Але я щоднини не маю писати, лише тодi, як щось маю до записування. Ви не знаКте? - Нi, товаришу, не знаю. А що ти сьогоднi, наприклад, запишеш? Вiн поглянув на мене, заклопотаний... а я, вiдгадавши його дитячi думки, сказав: - Про павучка? Вiн спустив очi вдолину й мовчав. "Чисто Манина вдача", подумав я. - А про мене запишеш що коли? Вiн почервонiв. - Як прийду до вас з математичною задачею, то тодi запишу. А тепер... - Тепер нi. Я розумiю, - вiдповiв я, усмiхаючись. - Отже, гляди, приходь. Все одно, чи я тобi поможу в задачi, чи... Маня... ти приходь... Я подав йому через штахети руку, котроП вiн несмiливо доторкнувся, а вiдтак вiдбiг... * * * _ Через три тижнi нiчого, крiм дощу, мряки й сухоП притуплюючоП урядовоП працi. Хоча я й переходжу щодня по чотири рази попри дiм Обринських, про неП я нiчого не знаю. Вернула? Нi? Не знаю. Навiть малого Нестора не бачу. Мабуть, ходить пильно до школи, а вернувши, поринаК в своПх задачах, щоб Пх самому виробити, - i його не бачу. Ба нi, раз таки бачив. З пiдкоченими аж по колiна шароваПрками - я бачив його, вертаючи додому в обiдню пору, як ходив у саду в високiй травi босоногий, i шукав чи не за яблуками. Коли я поздоровив його з дороги, вiн став i дивився за мною, мов хотiв щось менi сказати, а вiдтак, не .рiшившись, не сказав нiчого. Отже, й вiн нi. Сьогоднi третя днина, що дощу нема, небо одяглеся синявою, а сонце аж припiкаК, дарма, що кiнець вересня. Вернувшись з проходу в лiсi, де щохвилi мусив лицем стрiчатись з павутиною, що простягалася вiд смереки до смереки, я кинувся в своПй кiмнатi на софу й лежав, випочиваючи... Не довго лежав я так, коли оце чую пiд одвертими вiкнами моКП кiмнати, в зiльниiку, голос матерi. - Що ти тут шукаКш, хлопче? - питала когось. - Загубив що, чи що? I куди ти перейшов? Чи не через штахети? - Через штахети, - вiдповiв на моК превелике здивування голос Нестора. - Так, я добре вiдгадала. Та стережись, щоб я тебе бiльше тут не бачила. Коли що будеш потребувати... то знай, дорога до нас через хвiртку, а не штахетами передрапуватись. РозумiКш? Мовчання. - А тепер iди! - Я до пана Олеся... - обiзвавсь знову голос малого. I тепер, схопившися, я став на рiвнi ноги. В першiй хвилi хотiв я через вiкно до нього вихилитись, але, обмiркувавши, що краще побалакати з хлопчиною на самотi, я здержався, подаючись на хвильку назад вiд вiкна, тим бiльше, що слова й iнтонацiя голосу моКП матерi, якi зачув я саме в тiй хвилi, заставили мене мимоволi перебрати роль пiдслухуючого. - Чого тобi до пана Олеся? Може, по цвiти для твоКП сестри? - говорила вона з роздразнюючою гостротою. - Цвiтiв нема. - Я не по цвiти, я... до пана Олеся... - вiдчувся шовковий дитячий голос у вiдповiдь. - По цвiти, кажу, - наставала мати на своПм. - Не вмiКш говорити? Та все одно, що скажеш, я знаю, чого ти прийшов. Мого сина нема вдома, iди! "Мамо! - вирвалось тут глухо з моКП грудi. - Мамо!" - а далi й завмерло. Що мав я робити? Вихилитись у цiй хвилi вiкном i понизити ПП перед дитиною, виказавши себе, що "дома"? Цього я не мiг. Не мiг так само й знести, щоб вона накидалася обидливо на невинну дитину, що й без того десь з своКю несмiливiстю боролась, поки з'явилася тут. Хвилину я вагався, пiд час тоП хвилини чулося з-пiд вiкна дальше: - Ти не чув, що мого сина нема вдома? Мiй син не для вас. Затямте це собi всi. Всi що до одного, раз на все! Тепер я вже не вагався. Я вже знав, що роблю, i так, як стояв, я вийшов у город, опиняючись несподiвано мiж ними. Мати. станула, мов укопана, почервонiвши аж пiд сиве волосся, побачивши мене... А малий Нестор, з побiлiлими устами й очима широко створеними, кинувсь з усiм дитячим довiр'ям до мене. - Я лиш до вас, пане Олесь, не по цвiти! - виговорив вiн насилу, поборюючи по-мужеськи плач. - Лиш до вас хотiв, - i з тим обернувся, щоб вiдiйти. Одначе тут я заступив йому дорогу. - Я знаю, що не по цвiти... ти мiй гарний, гарний товаришу. Знаю надто добре, що не по цвiти. I майже не тямлячись, з якогось жалю, що прокинувсь у моПй грудi, я притягнув малого до себе й притиснув до своПх грудей. У тiй хвилi розсмiялася моя мати... О, яким морозячим, до сеП хвилi незабутнiм менi смiхом. I не поглянувши на мене нi одним поглядом, вiдiйшла без слова попри мене в хату. Ми остались самi. Малий держав мене судорожно за руку й глядiв незрозумiле великими вогкими очима на мене. Коли моя мати вiдiйшла i ПП не стало видно, я схиливсь над хлопцем i спитав: - Що тобi, Несторко? Ти задачу хотiв? Ходи, я поможу. Ось сядемо собi там пiд деревом на лавку перед столиком, i я покажу тобi. Та тут вiн заперечив головою. - Не задачу... - сказав вiн, i нараз несподiвано усмiхнувся. - Не задачу, пане Олесь... але ось що... - I сказавши це, вiн витяг спiшно малесенький нотес[20] з бiчноП своКП грудноП кишенi й показав. - Маня привезла, - сказав щасливим поглядом. - Ще як приПхала, i я принiс вам показати. Досi був дощ... вас не було в городi, i я тому сьогоднi прийшов, не хотiв довше ждати. Але не по цвiти, - впевняв з вибухаючою враженою амбiцiКю. - Ми маКмо своП. I Маня також привезла великий букет вiд пана Янка. Я усмiхнувсь насилу. - Так, так, - вiдповiв я. змiшаний. - Гарний нотес, - погладив хлопчину, що так довiрливо притуливсь до мене, а вiдтак з раптовим бажанням остатись на самотi сказав: - А тепер iди, щоб тебе вдома не шукали. Ми ще побачимось. Чи ти скажеш твоПй сестрi, що був у мене? - спитав я й вiдвернувсь, щоб малий, що не вiдвертав своПх очей вiд мене, не бачив, як я в цiй хвилi почервонiв. Малий надумався. - Я запишу в денник, що був у вас, а вона як схоче... то нехай собi читаК. I сказавши це, не прощаючися зi мною, вiн спiшно вiдiйшов. * * * _ Я залишився в городi. Був надто несподiваною й немилою сценою зворушений, щоб мiг спокiйно вернутися в хату. Хвилювався матiр'ю, ПП невимовним, незрозумiлим менi пересудом i - заразом радувався вiдомiстю, що вже вона повернула. До того, мiж одним i другим вертiлись заодно слова малого, що привезла з собою i букет, i не давали спокою та викликували бiль у душi. "Вiд нього, вiд нього... - обзивалось раз у раз у серцi... - А далi: чи не маК та моя мати, що iнодi жорстокiстю своКю пригадуК вовчицю, слушностi? Матерi - вiщунки, i з Пх почуттям не годен нiхто рiвнятися. Вiн вивчив ПП Пздити, виправив на дорогу з цвiтами, - чим ще те все доповниться? Гм! Та зрештою, що я за безголовий, що собi тим голову сушу? Погано на душi, ну, то й погано; а пониження, здаКться, чи не найпiдлiше з почувань. Гречкосiй якийсь, не будучи, може, й нiякою особистiстю, витиснув з серця молодоП, як здавалось, по вдачi значнiшоП поступовоП дiвчини - iнтелiгента. Але... ага, правда! Фiзична сила вiдiграК також свою роль в людськiм життi; забираК в полон, побiджаючи якимсь несвiдомим гiпнозом. Отже, бути може, що в тих спiльних прогулках верхом по лiсах i полях розвинулося щось, що не далося зiгнорувати, i не раз уже навiть у значних мужчин i жiнок рiшило долю. Отже, чого я роздивувався? Яке право менi до неП, а радше до них мiшатися? Ет, божевiльний я, що бог знаК куди думками поринав, стрiляв, мрiяв, жив якимсь життям поза межею реального життя, мiж тим коли тут вiдогралась цiлком звичайна iсторiя. Моя мати мудра. Недармо про неП говорять, що вона повинна замiсть мого батька ставати на казальницю й проповiдувати". Так. Моя мати мудра. Ет!.. - Я махнув рукою й зайшов, перебравши уста в усмiх i посвистуючи, в хату. * * * _ Проти мене вийшла мати. - Не маКш охоти виПхати з нами (себто з нею й Дороюо К." що перебувала вже в нас) поглянути, що дiКться з нашим сiном в С.? - Вона спитала голосом рiвним i в тiй хвилi таким спокiйним, неначеб лиш я один був тим, що лиш щонедавно хвилювався. - Поки сонце зайде, - додала, - вернемо. Я хочу переконатися, чи пообертали робiтники ввесь покiс, як наказала я. Але ти мусив би цим разом сам кiньми поводити, бо я вислала i фiрмана з дому, щоб помагав при роботi. - Добре. Нехай i так, - вiдповiв я i був у душi тiй нагодi рад, що мiг зараз себе чимось зайняти й не потребував тепер до нiкого говорити. Я запряг з помiччю малого хлопчика конi, i ми виПхали. Мати сiла ззаду сама, а Дора, кузинка моя, що любила все на козлi обiч мене сидiти, коло мене, й ми поПхали. Минаючи попри Обринських, я глянув туди й побачив, що заПзна брама вiд дороги була вiдчинена, i малий Нестор стояв з батогом у руках, мов когось визирав. Побачивши мене, вiн щось кликнув до мене й показав у сторону, куди ми саме Пхали. Я не зрозумiв його. - Оцей малий такий iнтимний з тобою? - спитала кузинка ущипливо. - Так. Це чудовий хлопчина. - Що кликав вiн? - допитувала вона. - Не знаю, - вiдповiв я сухо б затяв конi. Конi нашi були бистрi й швидкi, i ми скоро виПхали за мiсто. Погода була чудова, i Пзда за недовгий час успокоПла мене. Я перестав думати про недавню сцену, а задержувався думками бiльше про дiвчину, що по довшiй неприсутностi вернула, врештi, додому. Коли, властиво, вернула, що я досi не бачив ПП? I якою вернула? Свобiдна ще? Чи вже як власнiсть того, що вивчив ПП верхом Пздити, передав цвiти на дорогу!.. А тепер, думав я далi, коли й як ми побачимось? Ми ж майже вороже розстались. Вглибившись про неП думками й концентруючись одиноко перед собою на конi, я Пхав, так задуманий, довший час... Пхав, та ось нараз порушила мене гарна Дора легко лiктем, i я зчудовано поглянув на неП. - Дивись направо! - кликнула вона пiвгалосом до мене. Я глянув. Недалеко перед нами з вузькоП одноП бiчноП вулицi, що вела глибше в гори, в лiс, виПхала проти нас на конi Маня. Џхала кроком. Минаючи попри нас, вона спаленiла i, кланяючись з ушануванням перед моКю матiр'ю, вдарила коня й майнула далi. Яка гарна була в тiй хвилi! Одначе ПП очi, тi молодi чудовi очi, що кермували мною, випивали несвiдомо спокiй з душi, то знов викликували бiль у нiй, - чому не бачили мене?.. Була надто змiшана несподiваною стрiчею? Не знаю. Я вiдчув лиш, як менi вiдступила вся кров з лиця, як менi серце холодом обняло, - i я мов цiлий сам похолодiв. Дора уносилась словами про гарну амазонку, звертаючися раз по раз до мене й позад себе до матерi, а я мовчав, мов камiнь. Коли вернули ми додому, i проти нас вийшов мiй батько, було перше, про що заговорила моя кузина, що ми здибали "амазонку". Батько не чудувався. - Я ж ПП бачив уже разiв кiлька, - вiдповiв байдужне. - Справдi? - скликнула вона. - I як ще! Кiлька разiв уже. Я йшов до церкви, а вона вже звiдкись вертала, навiть у дощ. Вйдко, встаК ранiше, як ти, мiська панно! - Яз нею познайомлюсь, Богдане! - звернулась вона до мене. - Добре, що вернула! - Як хочеш, - вiдповiв я лаконiчно i, знявши з голови капелюх, вiдкинув його на стiл. Я кинувсь, втомлений, у крiсло. - Ти втомився? - спитала мене мати, стурбовано окинувши мене довгим бадаючим поглядом. - Трохи... - Конi гострi, Пх треба сильно держати, - додав батько. - Ти зарiдко правиш тепер ними. - Справдi! - вiдповiв я, як перше, i з тим вставши, вiддалився з кiмнати. * * * _ Сонату заграйте менi, потужну, пориваючу сонату Бетховена, щоб я в нiй пiрнув, i себе, i всiх забув... * * * _ Нинi щось про свого батька й матiр. Мiй батько, широка мужицька вдача, потайний алкоголiк, що протрачуК перiодично грубi суми в картах. Одначе, щоб це перед своКю совiстю й своПми парафiянами залагодити, скуповуК невеличкими шматками землю, переплачуючи Пх часто вдвоК, i вiддаК за незначну суму тим парафiянам в оренду. Згодом довело таке його поступування й життя, як i подiбнi тому iншi вчинки, до того, що коли б не велика тверезiсть i огляднiсть матерi, було б те все довело нас до злиднiв. Помимо того, було йому, як упевняв нас тепер, з тим лихом у життi добре. - СвоК життя й працю дiлю, - говорив вiн, - на двi частини. Одну - для себе, а другу - для парафiян, котрi мають до свого душпастиря перше право. З вами (себто зi мною й матiр'ю) я мало маю спiльного. Цей опришок (вказуючи на мене) буде завтра соромитись свого батька, бо вiн мужик з роду, дарма що батько дав би й душу за нього, а мати, - додав, усмiхаючись сумно, - з свого панотця давно вже невдоволена. Отже, краще не лiзти нам обопiльне в нашу капусту. Головна рiч, щоб все-таки щось робити. Будь воно "панське", будь "Iванське", лиш без працi не оставай. Я з собою в рiвновазi, а ви як хочете! Це був мiй батько. I справдi. З собою був вiн у рiвновазi. Як сам гуляв, потопаючи в своПй пристрастi до нестями, мусили й другi того зазнавати, - не жалував нiкому. Коли ж забирався до працi, не смiли й другi супочинковi вiддаватися. Все мусило за дiло братися. Не щадив нiкого. Мати хоче з своКП сторони вдержати нормальнi вiдносини мiж парафiянами й нами, а з тим i матерiальним нашим битом, головно своКю працею. ВстаК о 3 - 4 удосвiта, - ходить з наймичкою по наших левадах по горах, контролюючи тим вiрнiсть, вiдданiсть i пильнiсть на своПй службi робiтникiв i вiдносини парафiян до нашого майна, - творячи тим (хоч i не такий уже, як Пй здаКться) маКток. I Пй, як пересвiдчуюсь я часто, з тим також добре, ПП люди бояться i шанують, вiдчуваючи в нiй якусь незламну силу, з котрою мусять числитися. I коли вже деякi кланяються перед батьком за його широку попiвську гойнiсть i благороднiсть душi, то, певно, - ще бiльше матерi за ПП характернiсть i працьовитiсть, котру кожний на свiй лад пiзнаК й цiнить. Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матiр, що, як мур, за свою хату перед людьми обстоюК, не любити. В нiй К щось геройське. Нiколи скарга, дрiбний лемент не отворять Пй уст, але й нiколи приниженiсть духу, обезсилення не найдуть у неП спiвчуття. Вона знаК й держиться одного. Вперед i вперед. Духом не падати й на поверхнi життя держатися. З внутрiшнiм життям вона менше числиться. Вийшовши з любовi за свого чоловiка з мужицького роду, славного з своКП поверiхавноП краси й опiву, як донька загальношановного панотця Б., а пiзнiшого владики буковинського, здавила все своК розчарування в подружньому пожиттi, красу й молодiсть душi своКП в собi раз на все. Мов махнувши на молодiсть, вона все йшла вперед. Iдучи, тягнула й мене за собою; вдержуючися силою духу свого на поверхнi життя, мов уходила з тим вiд терпiння й знесилення в дальшу, як Пй здавалося, досконалiшу добу життя, яке мав утворити Пй одинокий син, одинока дитина ПП; зриваючи з тим усi мости за собою, що лучили ПП з минувшиною, розчаруванням, самою одною працею. Мiж ними обома з противними Пх стремлiннями, характерами й працею - я. Цiлком сам один. Я, становлячи цiле щастя матерi, осередок затаКних ПП мрiй, що завдяки найбiльше ПП старанню i працi вийшов, на ПП думку, вже на якусь укiнчену (га-га!) людину, жив i живу ще й досi доволi безжурно, не зазнавши нiчого гiркого вiд життя, - я невдоволений. I - як би нi? З неясним почуттям обов'язку, мовби мав з життя батькового й матерi випровадити своПми силами, як третя цiлiсть, щось лiпше, нове. Це раз. Друге - устроПти iнтимне щастя й собi (з бажань переважно матерi!), держатись, iдучи чимраз вище, на кращiй поверхнi життя, в котре поставив мене степiнь мого образования, iнтелiгенцiП й становиська,станути понад рiвень буденноП людини, - а тут щось, мов друге "я", будиться в менi, зачинаК критично до мене вiдноситись. Я невдоволений. Я невдоволений батьком, невдоволений залiзною матiр'ю, невдоволений з суспiльностi нашоП, а найбiльше з себе. Чи видобувсь я на украПнця - Квропейця? Пробував хоч ступити на iнший шлях, чим на один, буденщиною широко утоптаний? Нi. Я - iнтелiгент-мужик, що (вiдчуваю) не вилупився ще цiлком а усiх лушпин мужицтва, i тому й дiла й поступування його ще отяжiлi, безправнi й недалекосяглi, що топчуться на одному мiсцi без ширшаго горизонту, крiм погляду в заплакану традицiйну минувшину, i вузькоП перспективи будучини. Як казала ота молода дiвчина, що й поглядом не окинула мене тодi, освiдчаючись, мов божевiльна, старцевi, щоб лиш свого дiпняти i йти далi? "Старосвiтський!" Га-га! Старосвiтський! Нi. Не старосвiтський. Маню, а мужик. Безiдейний, котрому лежить ще в кровi пiдданство, пiдлiсть, покора, прокляте безсилля, i котрого досi задовольняла пересичена буденщина, - не старосвiтськiсть. Так, Маню, я мужик i не дав ще нiкому чогось нового. Все, що робив, наприклад, i для свого народу досi, не було чимсь свiжим (а може - навiть i правдою), бо не було внутрiшньою потребою, а слiпим наслiдуванням дрiбних учинкiв таких iнших, як i я... Якась ненависть пориваК мене проти себе. Ненависть, коли питаю, чим об'являю я свою силу iнтелiгента... своК так зване вперед? Якi моП жертви? Ах, Маню! I в усiм тiм пiзнав я тебе. Чудове ти моК блудне свiтло, що граК зi мною несвiдомо, дратуК мене, зближаКться до мене, уходить i оставляК мене з усiм тим тяжким i пригнiтаючим мене невидимим моПм тягарем, з чого моК мужицтво не годне освободитись ще. Молодими устами твоПми торгала ти мене, називаючи старосвiтським i т. iн. Затям! ТвоК, майже дитинне, а таке вже сильне, свiже нутро, твiй несформований iмпульс до дальшого кращого говорили з тебе несвiдомо, i щось, що з тебе виростаК, суне й на мене, будить i мене... Всi "моднi" жiнки - то блуднi свiтла, без поваги й жертволюбностi; без тоП непорочноП правдивоП жiночостi, що одна вдержуК лад на свiтi мiж обома полами, - впевняла мене раз моя мати, i з тим запевненням стала мiж нами обома, мов неповорушна сила скелi. * * * _ (По довгiм часi). Цими днями здибав я знов малого Нестора, що вертав iз школи, вже недалеко його мешкання. Надворi падав дощ, а вiн iшов звичайним кроком i лиш вiд часу до часу здiймав капелюшину i стрiпував з дощу. Я здогонив його й силував iти враз зi мною пiд парасолем, що вiн не дуже радо чинив. - Я не маю парасолi... - впевняв щиро. - То треба так iти. Але це нiчого, вдома переберуся, i буде добре. Сьогоднi. - додав живо, - завдав нам професор знов тяжку математичну задачу, по обiдi буду ПП виробляти. - Як не будеш чого знати, то зайди до мене, а я .покажу, - предложив я йому. Вiн пiдняв голову i, поглянувши на мене, похитав головою. - Попробую ПП сам виробити, i може не буде така тяжка, - i вмовк. Ми зблизились до його мешкання. Вiн зняв капелюшину й, окинувши мене, як звичайно, несмiливими своПми прегарними очима, забiг хутко на подвiр'я. Я пiшов далi. Навiть i вiн буде вперше пробувати сам виробити собi задачу, що, може, не буде така "тяжка". Справдi, Несторе, пробуй, щоб не коритись другiй силi. Вона, твоя сестра, також виробляК сама своП задачi, душевнi й життКвi. Не цiкаво? Сам. А ти, Богдане, велика слiпа сило? В чiм твоя задача? Сам! Велике, горде слово! Воно розiгралось у моПм нутрi рiзними голосами, i спiваК, дратуК мене. Сам, сам... сам... * * * _ Дора, кузинка моя, познайомилась з Манею i вже разiв кiлька вiдвiдувала ПП, дарма що мати дивилась на те знайомство неприхильне. Одначе, тому що Дора остаКться, на ПП бажання, в нас до рiздвяних свят, вона не противиться дiвчинi нi в чiм, - тим бiльше, що я майже нiколи в Пх присутностi про Обринських не споминаю, мовби для мене вони не iснували. Сам бачив я Маню кiлька разiв, як переПздила верхом; але й то скоро й несподiвано. А що я знаходився в товариствi iнших, - отже, досi ще й кiлька слiв з нею не обмiнив. Значить, бiльше як три мiсяцi ми не говорили з собою. Що з нею К, заручена вона чи нi - я не знаю. Все вокруг нас мов мрякою оповилося... * * * _ Дора збиралась урядити бiльшу прогулку в лiс i запросила й Маню взяти в нiй участь. Маня подякувала. Була хора, цiлий тиждень пролежала. Зiгрiлась - як пояснила панi Ординська - одною проПздкою верхом, простудилась i тепер мусила вiдлежувати. Вона, мати, рiшуче не позволить опустити постiль скорiше тижня. Коли Дора, зачувши це, засмутилась i впевнила, що без неП прогулки не урядить; хiба що пережде, аж Маня подужаК. Маня прирiкла, виздоровiвши, взяти участь у прогулцi. Одначе заявила рiшуче, що приПде просто в лiс. - Вiдразу i просто в лiс! I ненадовго. Дора супротивлялася. - Нi вже, Маню... - просила дiвчину. - Вперед я прошу до нас. Тiтка просить уперед усiх запрошених до себе на каву, а по кавi сiдаКмо всi в брички i Пдем! На те Маня схвилювалась i вiдмовлялася. В неП небагато часу. Вона опустить каву, а щоб уже Дорi зробити волю взяти участь у прогулцi - вона приПде на часок у лiс верхом або прилучиться вже до виПжджаючих. Iнакше годi Пй прилучитися до товариства. Та тут знов панi Обринська вмiшалася в справу. Вона Манi якийсь час цiлком заборонить виПжджати верхом, - значить, i на прогулку вона не поПде... хiба в бричцi, а й то не тепер, хiба аж за два тижнi, як уже подужаК цiлком. Тепер уже осiннi днi, оправдувалася, вправдi теплi й гарнi, але вечором холоднi, i вона не позволить. Остаточно по невеличкiй суперечцi стало на тiм, що Маня, може, й зовсiм не буде на прогулцi. Коли Дора це в нас при чаю оповiдала, сидiла моя мати так мовчки, мов не чула, що ПП улюблена сестрiниця оповiдала, а мiшала заодно чай. Я так само мовчав. Те, що в менi дiялось, я зачинив у собi. - Ти б сказав, Богдане, що тут робити! - накинулась нараз дiвчина на мене. - Чому маю я тут справу згармонiзувати? - боронивсь я, отрясаючи попiл з папiроси спокiйно. - Ти дала iмпульс до сеП прогулки, то й доведи ПП до кiнця. Щодо мене, то я зараз зразу був пересвiдчений, що панна Обринська не прийде, як лиш вчув вiд нашого лiкаря, що в Обринських не всi здоровi. Ти наставала так сильно на своПй постановi - без ОбринськоП не уряджувати прогулки, що я остаточно не мав нiчого до сказання, хiба деякi твоП бажання нiмо вислухувати. - Я бачу, що прогулка не клеПться! - кликнула Дора з смутком. - А я собi то так гарно уявляла. От як ми всi будемо через лiс Пхати. Хто з ким буде сидiти i т. п. незначне, а важне! Я, примiром, хотiла Пхати лиш з тобою, Богдане, в маленькiй елегантнiй бричцi вуйка й поводити сама гарним твоПм гуцулом, а коло нас Маня на конi верхом. Чи не гарно? - Як жокей, Доро? - спитав я з легкою неповздержаною iронiКю, знаючи добре, чому Пй цим разом було конче коло нас Манi треба. Вона витрiщилась на мене з переляком. - Який ти злобний, Богдане! "Як жокей!" - повторила з уданою уразою упавшим голосом. - Начеб я Маню мала за щось нижче вiд себе. Џй мав би прецiнь товаришити добродiй К., i обоК мали б вести перед. Тому хотiла я ПП бiля себе мати. А за всiма нами, трохи оподалiк, усе проче товариство. А тепер бачу, нiчого з того всього... Я здвигнув плечима й не обзивався бiльше. В душi подумав: Маня мала держати собою, як амазонка, молодого панка при боцi дiвчини, котрим вона (Дора) над мiру зацiкавилася, а котрий, як здавалося, не реагував доволi на ПП ласкавi погляди й слова. Але я мовчав. - А тепер бачу, з цiлоП прогулки не буде нiчого! - повторила, як перше, дiвчина визиваюче. - Я розстроКна! - Ми можемо й без панни ОбринськоП так само Пхати, - закинув я. - А добродiй К. так само товаришити нам, вести перед. Пощо тут панни ОбринськоП? Чи, може, ПП присутнiсть на конi додасть тобi бiльше певностi в правленнi iмого коня, що мала б тратити ти без неП свiй "настрiй"? Зрештою, iншi гостi чи будуть вони тобi нiчим? Вона зарум'янилася й запротестувала. - О, нi! Щодо того, то нi. Я найповнiша тодi, як Пдеш ти зо мною, хоча могла б навiть i цiлком сама Пхати. А щодо iдеП з Манею, то... я лиш собi так уявила, що то було б гарно й весело мати й Маню на конi коло себе. Вона iнодi дуже бистра й дотепна. Та тепер хто знаК, як то буде з тою прогулкою. Я знов, як перше, здвигнув плечима й не обзивався. - Не знаю, чому прогулка маК через панну Обринську розбитись! - обiзвалася тут моя мати, що досi нi одним словом не обзивалася. - Коли ти не будеш настоювати при твоПх химерах i вичiкувати цiлковитого виздоровлення панни ОбринськоП, прогулка вдасться тобi, певно, якнайкраще. А менi буде остiльки милiше, коли прогулка вiдбудеться тепер, а не аж десь за тиждень-два, бо зможу вам обi пари коней дати. Пiзнiше зачнеться звоження сiна, i я не радо переривала би роботу. Ось що... - докiнчила i налляла свiжий чай. - По правдi сказавши, Доро, - почала по якiйсь хвилинi знов, - менi твоя пересадна приязнь до тоП дiвчини видаКться потрохи робленою. Вона й так зарозумiла, а то, як застановиться над твоПм поведениям, ще готова подумати, що без неП ти й товариства не найдеш, мiж тим коли ти повинна себа завсiди ставити вище. - З яких причин, мамо? - вмiшався я тут майже проти своКП волi i чув. як у моПх очах спалахнуло вогнем. - З тих причин, - вiдповiла вона спокiйно, iгноруючи якесь подразнення в менi - що, Дора походить з родини, котра носить шановане iм'я, маК батька на високiм становиську(!) i маКток. - То ж то й К... - сказав я з притиском i викривив уста. В тiй хвилi уявивсь менi мiй батько мужик. Скiльки разiв мусив вiн у своПм життi наслухатися упокорень про його походження з мужицького роду. Скiльки разiв! З самого початку, я.к догадувався я, коли, очевидно, не був такий, як нинi, а гарний, як сама мати казала, мудрий, смiливий муж. А оженившися, як бiдний богослов, з гарною й багатою дочкою одного з найвизначнiших консисторiальних совiтникiв, з часом чи не головне через неП, ПП вродженою зарозумiлiстю понижуваний i подразнюваний до крайностi, почав шукати, як "вiчний мужик", розради i втiхи в своПм розчаруваннi в чiм iншiм, нiж в подружнiм пожиттi, пiддаючись чимраз бiльша своПм наклонам, доки не став, яким i був. А я, потомок мужика й гордоП безсердечноiП жiнки, мав це все направити i, на думку ПП. затерти своПм життям найменшi слiди того ненависного мужицтва! - Обринська К донька звичайного вбогого, хоч i дуже чесного, урядовця, - почала знов мати, - обтяженого бiльшою родиною. Яка будучнiсть може ПП ожидати? Така, як ПП сестру? На мою думку, вона мiзерно вiддалась. Панна Обринська мусить старатися вийти замiж за першого, хто Пй навинеться... А до того ще й квапитися! - Що вона цiлком напевно не вдiК, мамоП - впав я Пй твердо в бесiду. - Так? - спитала мене мати й посунула окуляри на чоло, неначе вони в тiй хвилi Пй заважали. - Ти вже про те поiнформований? - Настiльки, мамо, щоб знати, якого вчинку можна вiд неП сподiватися, - вiдповiв я спокiйно. - Вона емансипантка! - докинула мати зневажливо, - котра заповiдаК на будуче вчену. - Хiба гувернантку або препарандистку... - закинула Дора пiвголосом i бiльше до себе. - А щоб усе-таки звернути увагу людей на себе, - тягнула мати, неначе не зачула злобноП замiтки своКП улюбленоП сестрiницi, - вона виучуКться всяких "Feuerwerk'ia"[21], як от i Пзда кiнно, i маневруК ще тим перед молодими й слiпими. Я не можу собi порадити, - додала з роздразненням, - але менi каже мiй iнстинкт, що в усiм поведеннi сеП дiвчини криКться якась потайна вирахованiсть, i що в грунтi речей вона прямуК до iнших цiлей, як до тих, про котрi впевняК, що ними перейнята. Блудне свiтло, як казала я вже, - закiнчила зневажливо й почала нервово витирати своП стекла. - Така вона не К... - обiзвався я все спокiйно. - Справдi? - спитала вона й уже не поглянула на мене, лиш додала: - Зрештою, може ти це будеш i лiпше знати, як я. Менi Обринськi не були нiколи симпатичними, а найменше - панна Обринська (так називала вона вiднедавна з притиском Маню). Я не шукаю нагоди пiзнавати модернiстичнiсть ближче. Я - жiнка староП дати. - I я нi, мамо, - вiдказав я, не звертаючи уваги на ПП подразнюючий тон. - Для вашого заспокоКння можу вас запевнити, що я вже бiльше як три мiсяцi не говорив з нею анi слова. В ПП очах, при моПх словах, заблисло щось, мов радiсть, але стрiнувшися в тiй хвилi з моПм поглядом, вона опустила Пх i додала: - Може. Але зате в ПП братi, малiм полiцмейстрi, обiбрав ти собi предмет глибших студiй. - Мамо! - обiзвався я з щирим обуренням. - Чи, може, панна Обринська винна й тому, що, вертаючи з уряду, я iнодi стрiчаюся з малим ПП братом, як вертаК з школи, i одна дорога злучаК нас, як iдемо враз? Ви забуваКте, що я не хлопець уже, а мужчина. Стережiться, щоб не збудився колись дрiмучий у iменi "мужик" i не пiрвав гамулицi[22]... Вона пiднялася i, не спускаючи з мене очей, мов гiпнотизуючи мене, сказала: - Того я не боюся, Богдане. Того я не боюся. З мужицтвом я впораюся, як i з твоПм батьком упоралася. Зрештою, ти надто моПм вихованням став уже моПм сином, щоб мiг ще до мужицтва взагалi вертатися. Я пiд тим взглядом спокiйна, а ти також успокоПшся. - Послiднi слова сказала з таким приказуючим, а заразом ласкавим притиском, що я не годен був у тiй хвилi проти неП пiднятися. - Не числiть надто багато на виховання, мамо, - сказав я i почав, силуючися до супокою, крутити папiроску. - От i зворушилися ви, тiточко, бог зна чого, - вмiшалася тут з уданим жалем Дора. - А все через Обринських. Я не повинна бу