ла зазнайомлюватися з людьми, котрi не пiдходять пiд ваш смак, тiточко... хоч би й були менi симпатичнi. Я признаюсь, що тепер каюсь того. На Манi Обринськiй нема нiчого, хiба що не бридка дiвчина, а вiдколи чула, що вона виходить замiж... Мене мов несподiваним громом вдарило, i я витрiщився на неП. - Виходить, Богдане, виходить, - повторила вона, i по ПП лицю перебiгла якась ледве замiтна злорадна усмiшка. - Так я чула, - додала, мов вибачаючися. - Чи правда, не ручу. Вiд неП самоП знаю, що взимi виПжджаК. Чи з мужем, чи сама... не знаю. Може, приПде старий i забере ПП, - додала i тут же обмiнялась з матiр'ю поглядом. - А про те, що виПжджаК, як кажу, вiд неП самоП знаю. - Байки чула ти! - вiдповiв я сухо i, мов невидимою силою обернений у цiй хвилi до матерi, я побачив, як на ПП лицi загорiли двi великi червонi краски незатаКного замiшання. Я вiдвернувся. Якесь несказанно гидке, а заразом смутне почуття опущеностi обгорнуло мене, i я встав вiд столу й приступив до вiдчиненого вiкна. Тут вихилився я низько через нього, щоб через хвилину набратися в свiжiм повiтрi спокою й рiвноваги та не сказати чогось, чого б колись мiг пожалувати. Надворi затягнулося небо хмарами, i вiтер шелестiв опалим з дерев листям, що заносилося аж на грядки в зiльник пiд нашi вiкна. Мов смутком, проносилося городом, а заразом якоюсь меланхолiйною тугою, болем. Я вiдгорнув волосся з чола й обернувся до кiмнати. - Хто знаК, чи не розпливеться твоя проектована прогулка в дощi, Доро! - сказав я, надаючи тими словами бесiдi iнший оборот. - Ось поглянь, як затягнулося небо темнотою. Дора пiдступила до мене. - I справдi! - зойкнула сумно, розглянувшися через хвилину на всi сторони по небi. А за хвилину надуми додала: - А як лиш трохи буде дощ падати, Богдане? От, так лиш покропить собi, то що зробити в такiм разi? Ризикувати i Пхати? - Ризикувати й Пхати, - вiдповiв я твердо, не оглядаючися за нею. - Ти чула, Доро, матерi конче треба, щоб ця прогулка вiдбулася тепер, а не десь там аж за тиждень-два. Значить, ми поПдемо. * * * _ (По прогулцi). Погода була якнайкраща, все зложилося вiдповiдно до бажань матерi й Дори. Сiвши з нею в малу повозку, ми поПхали вдвiйцi вперед, за нами мати i проче товариство. Минаючи попри город Обринських, я бачив, як Маня сходила в тiй хвилi з сходiв веранди в сад. У неП була шия пiдв'язана бiлою хустиною, а через плечi звисали коси. Була, очевидно, реконвалесцентка[23], i гарна днина заманила ПП в город. Я не тямлю. Поздоровив я ПП? Знаю лиш тiльки, що вона, зацiкавлена правдоподiбно туркотом повозiв, звернула голову в сторону дороги i, побачивши нас, вiдвернула ПП назад. Нiжна гармонiйна стать з похиленою вниз головою спускаКться з сходiв чимраз нижче в сад, - такою не опускала мене в уявi через .цiлий час у лiсi, дарма що кругом мене гомонiло й веселилося товариство; Зо мною й попри iмене йшла заодно - вона. У мене болiла голова. РозстроКний, з думками, зверненими до неП, я терпiв у товариствi невимовне. До того лиш ще недавно киненi слова Доринi, що вона виходить замiж, вiдбирали менi чи не всей спокiй душi! Правда це? Вiд кого довiдатись? Мати своПм безвзглядним поведениям проти них унеможливляла й менi приступ до тих чесних i щирих людей, що в своПй щоденнiй працi й турботi були далеко вiд того, про що вона молоду дiвчину й чи не всю родину пiдозрiвала. Без найменшого гумору, з думками, зверненими в себе, блукав i вештався я мiж гiстьми, вдаючи з себе добре настроКного, щоб не звернути уваги матерi й Дори. Що дiяла вона там тепер у садi? - питав я себе, затаюючи сам перед собою бажання бути якраз тепер з нею, коло неП, далеко вiд всього цього, менi так дуже байдужого, майже болючого гурту, - притиснути ПП дрiбнi руки до свого лиця, чола... поглянути в ПП очi. Що дiяла? Думала ще коли-небудь про мене? Вiдколи повернула, ми ще й словечка не промовили з собою, ще я нiчого не знав про неП. Правда, що виПжджала, виходила за старого замiж? Вiдки Дора це знала? Окрiм ПП брата Романа й мене, не знав про той ПП лист i замiр нiхто на свiтi. А лист той був замкнений у мене в бюрку. Щоб Маня сама могла якраз Дорi про те розказувати, я не мiг i припускати, а що брат ПП так само мовчав, як i я, я був переконаний. Значить, наколи Маня сама про все не звiрилася Дорi, то вона яким-небудь способом мусила той лист прочитати. Але - яким? Отворила моК бюрко? Це неможливо! Хiба одно. Чи не забув я коли ключа вiд нього? Це було неможливо. А одначе... коли б вона, ведена простою, грубою жiночою цiкавiстю, мусила створити бюрко та перешукувати в нiм за чимсь-то i найшла листа? А може, показувала ще й матерi? Обi з матiр'ю дуже згоджувалися. Мати любила оцю найстаршу дочку своКП сестри, мов рiдну дитину, i прощала Пй усi примхи i вади, котрi не була б простила другiй нiколи. Значить, простила й цей некоректний учинок дiвчини. Одначе що думала мати, прочитавши такий лист, що був, як знав я надто добре, саме водою на ПП млин? Коли так, то в такiм разi бiдна ти, цвiтко моя! В листi тiм осуджала ти не лиш .мене i ПП, але заразом i себе. !А себе - найгiрше. Нiколи не простить мати тобi того листа, в котрiм освiдчалася ти мужчинi, нехай щоб ти й не зреалiзувала нiколи твого замiру, нехай щоб вiн i з якого шляхетного iмпульсу походив. Перед ПП очима твоя мораль назавсiди звихнена. Перед нею ти сплямлена. Ця думка, мов блискавиця, роз'яснила менi настрiй матерi й захитала до решти мiй душевний супокiй. Тут же пригадалася менi нараз i хвилина при чаю, в котрiй, при заявi Дори, що Маня вiддаКться за старого, я оглянувсь за матiр'ю i побачив, як на ПП звичайно блiдiм лицi загорiли червонi плями замiшання. Вона змiшалася за перечитання тайком письма. О, тепер я вже був певний. Обi читали листа нещасливого дiвчати, знали все, що знав i я, i лиш затаювали це передi мiною, об'являючи лише своК невдоволення й антипатiю проти неП. У моПй головi роПлися тисячi думок, одна дразлнвiша вiд другоП. Думаючи й дратуючи себе такими й подiбними гадками, я вже не мав i терпеливостi перебувати довше в товариствi в лiсi, i мав лиш одне бажання - покинути всiх i вдатись до неП... що осталася там одна в саду. Вiд поступування Дори й матерi проти мене й невинноП дiвчини менi нараз мов свiт обрид. Та ось чи справдi й мати була в тому винна? Мати? - питався якийсь внутрiшнiй голос у менi. - О, нi! вона - нi. Вона була в своПх осудах строга, особливо проти жiнок без взгляду, деспотична, вузькоглядна, - але до некоректностей, як оце з листом, вона б нiколи не причинялася. В тiм була Дорина рука сама. Сама одна. Але чому? Що була Пй молода дiвчина винна? Чи не пiшов усе-таки до того iмпульс вiд матерi? О, як боляче! Але те все мусило вияснитися, мусило вирiвнятися, - успокоював я себе й ходив, мiшався майже безцiльно мiж присутнiми, неначе шукав за ким, вiдповiдаючи розсiяно на киданi до мене кокетливi запитання дiвчат i молодих пань, аж опинивсь нараз перед матiр'ю, що сидiла мiж кiлькома старшими дамами. - Ти б зааранжував[24] яку забаву, Богдане, - кликнула вона до мене, здалека побачивши мене. - Ходиш сам без пари, - додала, кали я до неП зблизився. - Ось дивись, там iдe проти тебе Дора з паном К., порадьтесь i розпiчнiть! Я вважаю, панночки радi б якоП гри, а ти ходиш отак, мов визираКш за ким! - Ай справдi так! Я це також уже завважала, - вмiшалася одна з пань, якраз моя антипатiя, що неустанно обсервувала мене в товариствах, чи не займаюся я ПП крикливою донькою, що, як смiялася, звертала увагу чи не всiх на себе, вважаючи себе за першорядну партiю. - Я справдi не помiчаю тут декого, - вiдповiв я Пдко. - А щодо забави, то, здаКться, всi, оскiльки я вважаю, бавляться знаменито. Кому б там у лiсi захочувалось ще якоПсь гри! - Пан Олесь вимовляКться, - обiзвалася моя антипатiя й усмiхнулася солодко. - Когось, очевидно, дожидаК. Чи не так? Моя мати поглянула на мене майже з переляком - i я вичитав запитання з затривожених ПП очей. "Чи не вижидаКш ти тут ПП? Ти неспокiйний i не находиш собi мiсця. Я вiдчуваю. Але тут ПП не вижидай". Я вклонився перед панями й пустився йти глибше в лiс, коли на моК превелике зчудовання станув нараз передо мною наш молодий хлопак з дому, що сповняв в однiй особi чин лакея, iнодi й фiрмана i т. iн. Вiн передав менi мовчки листець вiд батька, в котрiм той просив вислати йому якнайскорiше коня з бричкою, котрою я з Дорою приПхав сюди. По нього вислано пiсланця, i вiн мусив зараз виПжджати до тяжко хорого. - Ти пiхотою? - спитав я хлопця в поспiху. - Так, - вiдповiв той, - але я йшов направцi через гору, тому йшов лиш коротко. Але маю вертати конем. Я надумався хвилину й рiшився. - Вертай назад пiшки направцi, - наказав я хлопцевi. - Вертай i скажи панотцевi, що я сам виПжджаю зараз за тобою конем. Вони нехай будуть готовi, я не пiзнiше як через пiвгодини буду вдома, i вони зможуть Пхати, куди Пм треба. - I вiдправивши хлопака додому, я вiднайшов Дору, що, ущасливлена безнастанним товариством пана К., була розкiшне розположена. Я об'яснив Пй кiлькома словами причину свого вiд'Пзду, попросив об'яснити все й матерi, вiдтак поручаючи матiр i Дору опiцi д. К., я, мов визволяючись з неволi, вiдiтхнув широко й поспiшив до свого коня. Вiддалений уже добрий шмат вiд товариства, я почув нараз за собою голос Дори. Немило вражений, мов на лихiм учинку спiйманий, я став i оглянувся. Чого Пй було вiд мене треба? Вона вiдiйшла вiд товариства за мною й стала. - Ти не мiг би ще до нас за годину назад вернути? - кликнула допитливо, а заразом мов наказуючи. - Що будеш робити вдома сам, поки ми вернемо? Я здвигнув плечима. - Побачу, - вiдповiв. - Старайся. Саме тепер найкращий осiннiй час. Хто знаК, що буде вже за кiлька день пiзнiше? - Власне тому! - вiдповiв я й усмiхнувся. Вiдтак, махнувши востаннК на прощання рукою, я вiддалився, мов вогнем гонений. * * * _ Я Пхав. Мiй пишний гуцул-кiнь летiв шаленим трапом, потрясаючи вiд часу до часу своКю густою гривою, а враз з ним летiли й моП думки. Там у саду сусiдiв перебувала ще, може, та, що не покидала мене в лiсi анi на хвилину й манила предивною силою до себе. Вона, може, ще там... Я вiддихав широко, i вiд довшого часу неначе вперше вiджив знов i почув у жилах кров. Ось, нарештi, я таки успiв вирватись з неволi й побачу ПП, - спiвало, трiумфуючи, чи не все нутро моК. - Чи буде вона сама в саду? Чи, може, з матiр'ю або з Нестором? Так, з нею буде, певно, Нестор, вiн, мов той хрущ, придержуКться заодно ПП. Вона ж лише з ним була тепер вдома, решта братiв роз'Пхалася, - тому обоК i держались... Я пiдогнав свого гуцула, котрий i без того додому гнав, майже землю копитами розривав. I, врештi, нам уже недалеко осталося додому. Ось уже й дiм Обринських виринув перед нами. Бiлий, спокiйний, з низькими старосвiтськими вiкнами, чистими, снiжнобiлими занавiсами, i зараз коло нього, прилягаючи до дороги, великий сад. Я стягнув коня, щоб звiльнив кроку, i глянув жадiбно в глибiнь саду. В ньому лежав спокiй, тишина, мов усе вiдтепер ладилось до сну, дарма що сонце клонилось лиш до заходу. На верандi на сходах не було нiкого. Здавалося, лиш вони схилялися до трави. Так я переПхав попри нього, не побачивши нiкого. Якось чудно стиснуло менi жалем серце, i за кiлька хвиль пiзнiше я опинився на подвiр'П нашоП хати. * * * _ Пiвгодини пiзнiше вiд'Пхав батько до хорого, а я залишився сам один. Не надумуючись довго, я увiйшов у наш сад перед домом, звiдки можна було найлiпше переглянути сад Обринських. Всюди осiнь. У нашiм зiльнику перед вiкнами цвiло лиш небагато цвiтiв... I хоча я й як шукав за якою цвiткою, котра б була оказалась менi вiдповiдна для Манi, я не найшов нiчого. Проходжуючися сюди й назад садом, перешукуючи при тiм очима мiж деревами в Обринських за нею, я був розчарований, що не находив ПП. Стiльки туги намулилося вже в моПй душi, стiльки слiв спочивало чуттям на днi нутра, а ПП не можна нi побачити, нi дiждатись. Але сьогоднi я мусив поглянути в ПП обличчя, мусив розвiдатися, що з нею дiялося. I так, переступаючи рiшуче до одного мiсця коло бiлих штахет, де не раз з нею перемовлявся, я впослiднК глянув у глибiнь саду й задержався. Мене мов полум'ям обгорнуло, i я витрiщив очi. Чи я був справдi такий короткозорий, що не бачив вiдразу того, за чим так тужливо визирав i дожидав? Вона ж була там на городi, - а я чи не цiлий час дивився на неП i не бачив. Пiд стiною павiльйону, зверненою до нас, що була тепер облита свiтлом сонця, сидiла, а радше лежала Маня в великiм огородовiм крiслi, лицем звернена в ту сторону лiсу, з котрого я щойно перед пiвгодиною вернувся. Закинувши руки за голову, лежала неповорушно. Недалеко неП стояв Нестор коло якогось дерева й займався чимось, чого я здалека не мiг розрiзнити. Всюди вокруги тишияа, а на землi повно опалого почервонiлого й пожовклого листя. Я був, мов та с грiла, напружений i тепер уже довго не надумувався. Я перескочив невисокi бiлi штахети, як колись малий Нестор, щоб показати менi свiй перший нотес, i пустився просто до павiльйону, до неП. Я не йшов головною алеКю - це було для мене задалеко, а мiж дерева, "направцi", i, йдучи, вiдкидав нетерпеливо тут i там грубi верстви листя, справляючи тим мимоволi шолопання, що переривало потрохи навкруги дрiмаючу недiльну тишину. Вже бачив я ПП потрохи перед собою. Напiвлежачи в крiслi, вона була звернена трохи до мене плечима, з закиненими над головою руками, що, зцiпившись, дрiбнi, мов двi агрифи, в темнорусявiм волоссi бiлiли якраз проти мене. В першiй хвилi мене покортiло приступити до неП, притиснути уста до тих малих рук, котрi я так любив i якi так зручно вмiли поводити конем, одначе щось здержало мене. Але в тiй же хвилi ПП руки розв'язалися над головою, i вона, мабуть приневолена до того шолопанням листя, зсунула голову над поруччям крiсла й трохи позад себе i доглянула мене. Я спинивсь мовчки перед нею, а вона, випростовуючись у крiслi i мов умощуючись до новоП позицiП, старалася затаПти своК раптове збентеження, що, помимо всього ПП намагання, не вдавалося Пй, бо гаряче полум'я, що розiллялось при моПм видi по ПП лiлiКвобiлiм лицi, не хотiло нiяк уступати. - Маню, Маню люба, що з вами? Поздоровiли вже? - спитав я зворушений, одначе на внутрiшнiй якийсь приказ прибрав байдужний тон, яким орудували ми найчастiше мiж собою, i подав Пй руку. - Здорова, - вiдповiла, усмiхаючись своПм, менi так добре знайомим, гарним усмiхом. - Вже вiд трьох день, лиш оце тут... - i вказала на хустину коло шиП, - мушу ще зо днину-двi носити. В тiй хвилi побачив я доперва малого Нестора, що стояв спокiйно бiля мене i мов ждав, щоб я йому за його дрiбний поклiн подякував його очi блистiли з радiсного якогось внутрiшнього вдоволення, i вiн пiдсунув мовчки до сестри довгу солом'яну плетiнку, з котроП, догадувавсь я, мало ше iно щось дальше витворятися. - Що це ти таке скомпонував? - спитав я, звертаючись до нього, що майже не зважав на мене, а дивився виключно на сестру. - Це якась дуже довга композицiя... Сестра всмiхнулася. - Це його найновiша мрiя, - вiдповiла вона, звертаючись напiв до мене. - Вiн майже все по укiнченню обов'язковоП своКП працi, себто шкiльних задач, котрi, мимоходом скачавши, виробляК дуже добре й точно, вдоволяК вимоги свого малого мiстичного розуму й фантазiП, i витворюК дещо на Пх . приказ Не так, Несторе? Вiн, не зрозумiвши зовсiм ПП слiв, зарум'янився й не вiдповiв. Вiдтак, прив'язавши мовчки кiнець плетiнки шнурком до Маниного крiсла, побiг з другим кiнцем до штахет у сторону нашого саду i там щось робив. - Вiн щось мiрить, - закинув я. I справдi, малий хотiв плетiнку притягнути аж до штахет нашого саду, та вона була закоротка, виховзлася йому з рук i впала на землю. - Завтра докiнчу! - кликнув здалека, перескакуючи по-хлоп'ячому грядки до нас. - А вiдтак буду знати! - Що? хлопче... як задалеко вiд мене до тебе i твоКП сестри? - спитав я, притягаючи прибiгшого до себе й вiдгортаючи йому волосся з бiлого чола. - Воно не так далеко, Несторе. - Ой, далеко ще... - вiдповiв вiн, висовуючись несмiливо з моПх рук. i почав плетiнку старанно кругом руки обвивати й з нею чимраз дальше вiд нас назад вiдходити. - Чи Нестор не на будучого технiка квалiфiкуКться? - спитав я, - що починаК вiдтепер мiряти землю? Дiвчина, як перше, всмiхнулася. - Нi! - вiдповiла. - Вiн заложився з одним товаришем, що сплете солом'яну стяжку до ваших штахет, не урвавши ПП; а по-друге... щоб знав, скiльки лiктiв вiд нас до вас. Плете плетiнку вiд передучора з витривалiстю, гiдною дорослого чоловiка, а тепер вiн щасливий, хоч i не показуК цього, бо його твiр бачили й ви. Вас вiн дуже поважаК... - Пишний хлопець! - закинув я. - Повинен iнодi до мене заходити. - О, щодо того, то... нi, - вiдповiла вона, уникаючи мого погляду, i поглянула за малим, що, вiддалений уже вiд нас, не чув нашоП розмови i то розвивав, то звивав свiй твiр. - Вiн дуже несмiливий, помимо своКП тринадцятилiтньоП розваги, i не даКться до нiчого силувати. До того... - I не докiнчивши речення, вона звернулася нараз живо до мене й спитала: - Чому ви не на прогулцi? Я, здаКiься, бачила, як ви Пхали... - Був i вернув уже, - вiдповiв я i, не надумуючись, сiв близько неП на малiм стiльчику, що належав малому Несторовi, який, не звертаючи на нас бiльше уваги, бавився дальше в городi. - Не добре випала прогулка? - спитала дiвчина й поглянула допитливо на мене. - О, щодо того, то навпаки! - вiдповiв я, усмiхаючися. - Вона лиш для мене не вдалася. Тому я покинув Пх усiх i втiк. Ви сидiли тут, здаКться, цiлий час, i вам, певно, анi разу не приходило на думку згадати хоч на хвилину тих, що ради кон-семвенцiП жертвували себе й пiшли в противну Пх душi сторону й напрямок. Вона не вiдповiдала, i з ПП зачудованих молодих очей я бачив виразно, що вона не зрозумiла мене. - Там у лiсi, в товариствi... - тягнув я зворушено дальше, - бачив я мiж iншим бiлу мрiю. За цiлий час мого побуту в лiсi й товариствi вона анi на хвилинку не покидала мене, проводила мене, куди б я не звертався. Була рiвно менi консеквентна й вiрна своПй вдачi. Остаточно взяла так верх надi мною, що я, щоб вдоволити себе, вирвався за помiччю випадку вiд'Пзду мого батька, вернув i прийшов... сюди! Я поглянув на неП, i мiж нас вступила нараз мовчанка. - З нею, - сказав я з притиском, i потонув на мить в ПП очах. Вона вiдвернулась, мов попечена несподiвано вогнем, не обзивалася, i лиш надих блiдостi уклавсь на ПП лице. За хвилину надуми спитала: - З Дорою? - О, нi! Дора ще й тепер бавиться якнайкраще в товариствi пана К. Хто б був такий немилосердний i розбивав Пх гармонiю? - вiдповiв я. Вона, не вiдповiвши, як перше, поглянула далеко вперед себе тужливим оком, мiж тим коли я панував над собою, щоб не признатись про все, що наповняло мене вже вiддавна для неП, не сполошити ПП, що, неначе заглибившися над "мрiКю", чимраз бiльше нiмiла пiд ПП впливом. - Вас давно не було в наших горах... - перебив я, врештi, мовчанку, на силу звертаючи розмову на щось iнше. - Це правда, - вiдповiла вона, не звертаючи все ще до мене лиця, - i за кiлька мiсяцiв Пх знов покину... - Чи справдi? - спитав я, прикро вражений. - Через що? - Так. Я йду на становище. - Як то? - спитав я вдруге, не зрозумiвши ПП. - А так. Як вам вiдомо, я мала весною Пхати до Ч., щоб там забратися до академiчних студiй, однак мусила це ще на рiк-два залишити, i на той час прийняти в однiм домi мiсце виховавчинi. - Хто вас до того всього силуК, панно Маню? - спитав я похмуро. - До чого? - спитала. - Iти за виховавчиню... - вiдказав я з нетаКним невдоволенням. - О, щодо того, то це на спецiальне бажання батька: i я сповняю його радо, - вiдказала майже з захватом, - тим бiльше, що я йду в дiм гарний, маю займатися лиш одним добре вихованим дiвчатком, а решта понад обов'язкового часу, а буде його кiлька годин денно, виключно буде до мене належати, котрi посвячу науцi й музицi. Я Пду на добрих умовах, з гарною перспективою на будуче... i... - I з душею, повною iлюзiй, розумiКться, - докiнчив я. - Чи вiльно спитати, з якоП причини витворилося в батька бажання, щоб ви покидали родинний дiм, у котрiм... - У котрiм е доволi мiсця й працi й для такоП великоП дiвчини, як я? - докiнчила вона замiсть мене майже весело. - Так, панно Маню. Яка пiдстава цьому бажанню? - О, вона дуже проста, - вiдповiла вона. - Батько, вагаючися заодно вдоволити моК бажання допомагати менi до осягнення вищих студiй, що було б потягнуло й мiй виПзд з дому мiж чужi люди й обставини, поставив менi умову, коли я на своКму обставала. Я маю дати йому доказ витривалостi й консеквенцiП в своПм бажаннi. Так само витривалостi в працi й умiннi пристосовуватись до тяжких i взагалi вiдмiнних обставин життя. Маю перебути рiк-два в чужiм домi в характерi виховавчинi; а коли перебуду той час, задоволивши своПх хлiбодавцiв цiлковито, залишившись своПм планам вiрна, вiн, на пiдставi того, вишле мене за границю для укiнчення студiй, а з тим i до осягнення самостiйного становиська. Я пiдчинилася його волi й бажанню, i ось це й причина, чому я покину свою батькiвщину. - Ну, щодо консеквенцiП... - обiзвався я, - то, здаКться, браку ПП в вас не мiг би вам i ваш ворог закинути. Iменно, та консеквенцiя ваша доводить iнодi... людей... до розпуки. - Чи справдi вона така в мене поважна? - спитала вона, поглянувши менi недовiрливо в очi. - Таке моК пересвiдчення, - вiдповiв я. - А я часом сумнiваюсь в ПП витривалостi... - сказала вона пiвголосом. - В якiм напрямi, панно Маню? - О... це вiдноситься чисто до мене самоП. - Як то? - А так. Њ дещо в людинi дiюче, i... дещо, що здiймаКться проти того. Я хочу побороти те дiюче... - сказала, уникаючи мого погляду. - Отже... боротьба в нутрi проти себе! - сказав я преспокiйно й старався заглянути в ПП очi. - Я боюся, - сказала вона. - Чого, Маню? - Що... як не буду консеквентна i проти себе, менi вийде з того горе, а щонайменше пониження... - Чи зазнали ви вже коли того прикрого почуття, панно Маню? - спитав я i тут же згадав свою матiр, з ПП натяками проти дiвчини, i майже здержав свiй вiддих. Вона вiдвернула голову вiд мене i, замiсть вiдповiдi, зморщила брови, мов у фiзичнiм болю, а вiдтак, звертаючи на iншу тему, додала. - Найкраще бути якнайдовше собi самому цiллю. - А далi: - З моПм вiд'Пздом буде все добре. - Що буде добре? - допитувався я, стараючись вхопити хоч один ПП погляд. Одначе вона, вiдчуваючи це, уникала того й сказала: - На чужинi буде добре. - I вмовкла. Я зрозумiв ПП i сказав спокiйно: - Ви того таки певнi? - Так, пане Олесь. - У нас К дещо й не збагненне, невмолиме, - обiзвавсь я. - БуваК й таке, що якраз те, перед чим хочемо ми втекти, оказуКться сильнiше вiд нас... - I тодi? - спитала вона i звернула по раз перший своП очi, майже благаючи, до мене. - Тодi? - повторила ще раз ледве чутно. - Тодi ми програКмо, Маню, i пiддаКмося. Але... - додав я лагiднiше, - покора не все К болюча й понижаюча, часом вона й гарна. - Для мене вона була болюча... - вiдповiла вона. Вiдтак, мов опритомнiвши моПми словами, додала: - Я вижидаю часу вiд'Пзду в чужину, мов спасения. Я дививсь на неП i на ПП внутрiшню боротьбу з чуттям, проти якого, очевидно, боролася. - Чи вже те й тут таке для вас тяжке, панно Маню? - спитав я i взяв ПП руки мiж своП долонi. Вони були зимнi, як лiд, а ПП уста здригнулись у кутиках, наче до плачу. - Я мучуся! - вiдповiла безгомiнним голосом i, вириваючи своП руки, сказала: - Може бути, що все, що я роблю, не К добре, може - погане, безсердечне, в грубiм смислi слова - навiть не практичне, але помимо того я пiду. Я йду в надiП, що роблю праве дiло й колись переможу, а та гадка додаК менi сили. Хвилину дививсь я на неП, вражений болюче, а вiдтак, наче потягнений нею на силу в iнший напрям, обiзвався: - Ви не на добро йдете в чужину. Вона глянула на мене. - Чому ж?.. - Ви вiрите, що, осягнувши колись самостiйнiсть i незалежнiсть матерiальну, здобудете вже тим справдiшнК щастя? Але колись ви, може, й гiрко покаКтеся того. Та так звана самостiйнiсть i незалежнiсть буваК в жiнки iнодi дуже гiрка й сумна. ГадаКте, ми вже такi щасливi, добившися свого становиська? Нi, якраз тодi стаКмо ми правдивими рабами i невiльниками нашого фаху хлiба. Поганими, затупленими рабами, що лиш в поодиноких украдених хвилях мають змогу жити вiдповiдно до свого лiпшого, нiяким матерiальним вимогам не пiдчиненого розуму. Я лиш вас питаюсь, а ставлю це питання почасти й взагалi. До чого доведе остаточна жiнка-урядовка в вищiм смислi? До бiльшоП досконалостi свого типу, роду? О, нi, панно Маню... це - нiколи. Те, що вона здобуде на ширинi свiтогляду, втратить вона на глибинi душевнiй. Господь знаК, до чого воно доведе. Розумiю: хто виходить на арену життКвоП боротьби лиш зi становиська простого розуму, в того, очевидно, К лиш одна певнiсть: матерiальне iснування. Але ви? Дайте собi спокiй з усякими професiями. Ви жийте, як той цвiт. - Паразитом? - спитала вона. - Нi, панно Маню, не паразитом, а любленою дитиною в ваших чесних родичiв... а далi... далi колись i як жiнка чоловiка. Чи ви над тим нiколи не застановлялись? Цьому я не можу вiрити. - Ваших вiрувань я не маю права осуджувати, - вiдказала вона й додала: - я пiду в свiт за тою, я собi того свiдома. гiркою матерiальною незалежнiстю, щоб з тим усунутись вiд понижаючоП свiдомостi, що живу без мети й працi, вижидаючи одиноко випадку, котрий мав би мене ущасливити... або й нi. - Чи хочете тим сказати, що не хочете вийти замiж? Або не вийдете? - Я нiчого позитивного не кажу, бо не маю довiр'я... - До кого, Маню? - спитав я i вп'ялив вигребущо очi в ПП лице. - До тих установ, в яких нас виховують змалку. - А вiдтак, завертаючи на попередню тему, сказала: - Не задля самого кусника хлiба йду я, як гадаКте ви й будуть гадати й Другi, але йду i за якоюсь силою в собi, що не даК застоюватися моПм думкам, хоч воно, може, й не доведе на практицi до жодного матерiального здобутку. Та, господи боже! - додала. - Що нам робити? Не рухатись, гнити? Ми й так гниКмо. Масою й одиницями!.. Я не знаю... я пiду... може, дiйду до кращих моральних успiхiв, а там i матерiальних. - I сказавши це, вона пiдперла, мов утомлена, голову в руку й задумалася. - Чи не вистачить вам бути гарною особистiстю в своПм крузi й мiсцевостi, а треба конче затуплятись якимось там фахом, урядництвом? Розважте, панно Маню. - О, для "мiстично-артистичного розуму" це безперечно вистарчало би, - сказала вона, поглянувши на мене гарним, шляхетно зворушеним поглядом, - але... - Але, Маню?.. - Але для того, як ви сказали самi першi, простого здорового розуму, що бере все в свою область, кладе на все своК п'ятно i пхаК нас силою свого панування до чисто матерiальних низин, воно не вистарчить. I тому й я складу вперше йому жертву й вiддам часть своПх сил, а далi нехай дiКться божа воля, нехай беруть мене iншi властi пiд свою опiку й керують до цiлей, якi знають. - Значить, ви остаКте непохитно при своПй постановi? - спитав я. - Так. - То менi не лишаКться нiчого бiльше, як поблагожелати вам, як уже раз давнiше, на новий шлях i повторити першу свою цiлком просту й для вас, я знаю, незначну думку, що не на добро Пдете ви в чужину. - А на якiй пiдставi се, пане Олесь? - спитала й подивилась вижидаюче на мене. - На пiдставi самого мого внутрiшнього голосу. - Щось подiбне не смiК бути для мене мiродайним, - вiдповiла вона й опустила нагло очi. - Так? - спитав я. - Ви ж ще перед хвилею заявили, що йдете переважно за потугою внутрiшньоП сили, без огляду на те, чи поведе вона вас до низин, чи до вершин. - Так. Але ви ставитеся на становисько вiщуна, - закинула вона. - Вiщуна? Нi, Маню. А людини, що знаКться лiпше на життi, як молода дiвчина. - На життi зi становиська ситих i гордих? Через хвильку я витрiщився на неП з переляком, а вiдтак схаменувся. - Нехай i так, панно Маню, - вiдповiв я, вiдчувши добре, що вона вела боротьбу зi мною за пересуди моКП матерi, котрi, очевидно, вiдкись добре знала, iгноруючи тут мою особу цiлковито. - В такiм разi ми на тiй точцi не погодимось нiколи, - сказала. - Ви стоПте на становиську старосвiтства ситих i гордих, а я поминаю те й iду шукати щось нове. - Iдiть! - вiдповiв я з глумом. - Iдiть! Одначе не забувайте, що велика часть нашоП iнтелiгенцiП, i навiть так званоП лiпшоП iнтелiгенцiП, з невиробленими й вузькоглядними осудами, вважаК, хоч. i не признаК цього нiколи, дiвчину, що покидаК батькiвську стрiху i йде в цiлi виборення собi незалежного становиська або й просто задля матерiального удержання, за щось в родi невiльниче й понижаюче, хоч не маК ще для того певноП назви, або, щонайменше, соцiальне нижче поставлене, особливо учительок i виховавчинь! - В тiм ви, може, й не помиляКтесь, - вiдповiла вона поважно. - Але йдучи, я нiчого не трачу. Я iду з вiрою в лiпшi прикмети людськi i в те, що все сильнiше й лiпше не дасться нiколи побороти. А що, може, тут i там буваК, що стремлiння до лiпшого й вищого iдеалу було поборене грубшими iнстинктами грубших iндивiдуальностей, то чи вже тим сказано, що поборено й поняття добра й зла? Менi здаКться, що нi! Може, я через те не втону. - Про те я переконаний. - Так про що ж вам розходиться? За себе, своП вчинки й за свою мораль вiдповiдаю я сама. Нi батько, нi мати, нi нiхто iнший. Праця й наука не обезсилять лiпшоП частi мого я, не потягнуть ПП в низини. Я можу лиш хiба через те фiзично потерпiти, значить, зужитися, але бiльше, пане Олесь, бiльш нiчого. - Нi! - вiдповiв я лаконiчно. - Хiба ще й те, що будете нараженi на гiркi психiчнi терпiння й грубi пониження. О, не одна вже ризикувала своКю молодiстю, всiм запалом свого серця, своПми силами, щоб опiсля дiйти до переконання, що краще було б вибрати старосвiтську долю при домовiм вогнищi, але це вже було запiзно. - Чи думаКте, що i я ризикую своКю так званою будучнiстю? - спитала, i ПП очi спалахнули якимось чудним вогнем. - I ви, - вiдповiв я спокiйно. - СвоКю молодiстю i будучнiстю, всiм свiжим, недiткненим грубiстю життя нутром. - Що ж, не вiддамся? - спитала й поглянула на мене великими очима. - Щось гiрше хiба не стрiне мене? ЏП оця вiдповiдь, якоП я не сподiвався, довела мене в тiй хвилi до якоПсь крайностi. - Може й те, - вiдповiв я твердо й пiднявся. Про те, що я ПП люблю.... щоб стала моКю - я не мiг уст створити. Я вiдчув у цiй хвилi всiма нервами, що вона менi вiдмовить. Вона, не промовивши бiльше анi слова, разом iз мною пiднялася. ПП лице було бiле, мовби й послiдня крапля кровi зникла з нього, а очi, тi дорогi менi очi, подивились так сумно на мене, начеб прощалися востаннК зi мною. Вiдтак, зiбравши свiй шалик з крiсла, пустилась вона рiвною алеКю додому. Я йшов мовчки поруч неП. Коли ми, не промовивши до себе нi слова, зблизились до веранди i я задержався на хвилину, щоб попрощатися з Нестором, котрий саме йшов проти нас з якимсь листом для сестри, я спитав: - Коли вiд'ПжджаКте? - Не зараз ще. Аж по рiздвi. Але кваптеся... - додала нараз з нервовим усмiхом i вказала головою в сторону вулицi, де саме переПжджало попри сад Обринських кiлька повозiв, мiж котрими пiзнав я й наш з Дорою i матiр'ю. Я повiв руку до капелюха, щоб поздоровити Пх, але вони поглянули з таким очевидним зацiкавленням у саму противну сторону, що я не мiг не зрозумiти Пх... i залишив це. В кiлька хвилин пiзнiше я опустив ПП сад... * * * _ Вертаючи додому й переходячи наш невеличкий садок вПд дороги, зачув я вже з повiдкриваних вiкон, що там знаходились гостi, i тому пiшов я просто до своКП кiмнати, де кинувсь на отоману. Отже, не годен був я змiнити постанову дiвчини, закинути своП плани й остатись вдома. Бо й чим? Затаюваною любов'ю своКю? Хвилями, може, й вiдчуваК вона ПП, пiддаКться Пй... але чи я певний того? Крiм того, вона так загналась своКю фантазiКю в своП викоханi плани й мрiП, що ледве чи повiри ла б, що саме той, що хоче ПП вiдвернути вiд них, не робить цього переважно з егоПзму... ради свого "я", щоб мати ПП виключно - для себе. А далi, чи маю я, дiйсно, право здержувати ПП поважно вiд зреалiзування ПП намiрiв? Дам Пй справдi себе? Я ж сам того не певний, бо нiяк менi перед собою затаювати, що не годен ПП ще власними силами удержувати. А в злиднi ПП пхнути або в безнастанну боротьбу з матiр'ю... я ще менш годен. Чую, що не маю тiКП сили, хоч би ставив i якi принципи й розумування проти того... * * * _ Вечором, по вiддаленню гостей, коли я вийшов до чаю, привiтала мене Дора з усмiшкою, по котрiй пiзнав я, що обi, т. К. вона й матiр, з мене невдоволенi. - Що ж, Богдане, вже по вiзитi? - спитала мене Дора, займаючися коло самовара й склянок. - Як бачиш, - вiдповiв я спокiйно й витягнув з грудноП кишенi найновiше число часопису, щоб розглянутися в ньому, хоча знав добре, що, йдучи сюди, йду "на сцену", мiж тим коли мати при другiм кiнцi столу викладала свiй пасьянс, iгноруючи мою присутнiсть чи не цiлковито. - Що ж, Маня подужала? - А вже, за кiлька днiв побачиш ПП безперечно знов на конi. - Добре, однак... - тягнула далi, - не був би ти ласкав об'яснити нам, чому ти мусив сам вертатися з конем для вуйка, коли саме в тiй цiлi був висланий Федорко? - Тому, що менi не хотiлось оставати довше в товариствi, що мене своКю мертвотою й поверховнiстю мучило, мiж тим коли я повинен був, iдучи за голосом свого лiпшого "я", не виПжджати цiлком або щонайменше пiти в глибiнь лiсу й набрати там сили й свiжостi духу. - До любовних сходин? - обiзвалась тут моя мати голосом, повним жалю й образи до мене. - Не до любовних сходин, мамо, а до працi, яка в мене щораз бiльше нагромаджуКться i яку сповняти К моПм обов'язком. Крiм того, К передi мною ще й студiП, про котрi не згадую вдома, бо це нiкого не обходить. Ви, мамо, бачите в менi лиш свого одинака-сина, котрого, щоправда, виховували ви з пожертвуванням своКП iстоти. Однак що той син, вийшовши на громадянина, маК обов'язки не лиш проти вас, але ще й проти свого "я" i своКП суспiльностi, ви нiколи не гадали. Вона вислухала мене мовчки, а потiм усмiхнулася. - Що маК те все до дiла й за зв'язок з утечею вiд товариства й спиненням у садi панства Обринських, я цiлком не розумiю. - То я вам зараз об'ясню, мамо, - вiдповiв я спокiйно. Вiдтак, поглянувши проникливе на Дору, що сидiла передi мною, я додав: - Довiдавшись недавно вiд Дори, що панна Обринська маК виПжджати з дому, а може й вийти замiж за якогось там... старого, я хотiв переконатись, звiдки повзяла Дора ту новину. - I ти питав Маню Обринську про те? - кликнула Дора з нетаКним переляком, змiшавшись сильно. - Нi, Доро, я залишив те, - вiдповiв я з холодним усмiхом. - Не питав, бо дiйшов i без того до переконання, що тобi цього Маня нiколи не говорила. Цiкавiше К за те для мене питання, яким способом ти до тоП новини дiйшла? Зрештою, - додав я погiрдливо, вдоволяючись у тiй хвилi вже доволi ПП невисказаним збентеженням, - найкоротша дорога К найлiпша. Будь ласка, вiдповiдж менi на питання, де знаходигься лист Манi до професора М., котрого я в своПм бюрку не замiчаю? - Я поставив питання, не звертаючи ока з лиця дiвчини, i потiм наступила хвилина цiлковитого мовчання. Дора поблiдла. - В мене! - обiзвалась тут, замiсть дiвчини, з противноП сторони столу моя мати. - Дора в тому не винувага. Однак... - додала згiрдливо, - наколи б не довгий ПП язик, ти б про те i до судноП днини не дiзнався. А що лист той опинився в моПх руках, це вина скорiше твоя власна. А я хiба подякую долi, що вiн опинився, власне, в моПх руках. Але успокiйся, не наслiдуй батька, - додала Пдко, коли побачила, що я, спалахнувши по приказу мого "мужицького" "я", встав з свого мiсця, щоб бодай щонайменше перемiряти кроком хату, поки вибухну одвертим гнiвом... - Одного разу... - почала вона, - це було тодi, як твiй шеф занедужав небезпечно й пiслав за тобою, щоб ти найскорiше явився в нього, ти пiшов i перебув при ньому, як пригадуКш собi, несподiвано чи не цiлу нiч. Я, пригадавши собi вночi, що вiкно твоКП кiмнати вiдчинене, а в нiй нема нiкого, встала з постелi й пiшла до кiмнати, щоб його зачинити. При тiй нагодi завважила я, що твоК бюрко створене i ключi при ньому. Не знаючи в першiй хвилi, чи це отворила твоя рука й забула замкнути, чи вчинила це, може, якась рабiвнича рука, я кинулась перешукувати ПП, i... вiр менi, з не малим зворушенням, чи не пропали з неП твоП цiннi льоси [25], про котрi я знала, що ти заховував Пх якраз у тiй шуфлядi, котру застала я висуненою. Богу дякувати, вартнi папери були не дiткненi, як i все iнше, в порядку, як бачила я все в тебе. Успокоена, хотiла я вже бюрко замкнути й забрати ключi з собою, коли ж оце мiй погляд упав на великий якийсь, подобаючий на купецький, конверт. Зацiкавлена грубiстю i об'Кмом письма, висунула я з конверта листа й поглянула (я не таю цього) лише на пiдпис, не маючи зовсiм замiру перечитувати його. Пiдпис панни ОбринськоП здивував мене; однак я все ще не була б читала листа, бачила ж я, що адреса не була до тебе, а до якогось чужого мужчини, коли б не просто наше iм'я в листi, що здержало мимоволi моК око. Я прочитала кiлька слiв, а коли подибала там осуд про тебе й твою матiр, тодi вже перечитала лист згори аж до самого краю. Дора, що знала не менше про твоП романтичнi зворушення до тоП ексцентричноП особи, як i я, занепокоКна моКю вiдсутнiстю, вийшла за мною, i так ми вдвiйцi, при свiчцi коло твого бюрка, дiзнались про змiст того, подиву гiдного, глупого документа, завдяки якому я стала ще бiльша противниця того твого iдеалу, як ранiше. До того часу, Богдане, я вважала ту дiвчину бодай за моральну, але коли я дiзналась тепер, що молода, вiсiмнадцятилiтня дiвчина освiдчуКться мужчинi сама, вона стратила в мене найменшу вартiсть. Нiколи, Богдане, не допустила б я, щоб така особа, як вона, мала опинитись коло тебе як твоя жiнка. Нiколи! Радше волiла б бачити тебе ченцем, нiж мужем такоП пустоП, неймовiрно глупоП жiнки. Це моК перше й послiднК слово в тiй справi; а лист зверну тобi неушкоджений назад, i про змiст його будь спокiйний. О, моК чуття! - додала по якiйсь хвилi, - моК прочуваюче чуття, що так противилось тому, щоб та родина спроваджувалась до нашого дому. Одначе щоб не викликувати прикрi сцени з твоПм батьком, не компрометувати його перед самим Обринським, що його одного найбiльше шаную, а котрому дав вiн слово, що дiстане наше мешкання, я не спиралася його вирiшенню, i вийшло з того, що моК нутро, хоч i не виразно, вiщувало добре. Вже пiд час ПП оповiдання, проходжуючись по кiмнатi, я був успокоПвся. Вiдгортаючи лиш раз по раз нервово волосся з чола, я обвинувачував себе гiрко, що був сам один всьому винен, i через свою неосторожнiсть стягнув ще бiльше знеохочення до невинноП дiвчини, ПП бiле лице з молодими очима виринуло живо перед моКю душею, i я мов чув ПП потрохи альтовий голос, як, зворушений, впевня'в мене: "Я вижидаю хвилини вiд'Пзду в чужину, мов спасения!" Не зараз ще на все оце материне об'явлення я обiзвався. Ще мали ми й будучнiсть перед собою (думав я), а з тим - i час. Ще не стратили ми нiчого, хоч i як прикро укладались подiП. Одначе... Час? - обiзвався тут же якийсь глумливий голос у менi. Саме той час мiг статись для мене горем. Вона пiде в чужину, стратить мене з очей, i хто поручить менi, що ПП, може, i там слабi почування для мене, про котрi ми досi навiть словом не доторкались, не затруться назавше? Досi здержувалась вона, щоб не дати менi анi словечком доказу своКП любовi, коли я вiв чи не постiйну боротьбу за неП... за те своК "блудне", а так менi дороге свiтло... * * * _ Проходившись ще якийсь час по кiмнатi, я врештi обiзвався. -