Я не буду сперечатись з вами, мамо, щодо змiсту листа панни ОбринськоП, i не буду його анi оправдувати, а ще менше - боронити. Скажу хiба лише те одне, що писала його невинна, талановита, з душею, переповненою мрiями, дiвчина, яких не часто стрiчаКмо. Дiвчина, в котроП К непогамована жадоба до розумовоП працi i взагалi акцiП i котра лагодиться до життя способами, якi Пй, в ПП окруженнi й свiтi, можуть бути лиш доступнi. Оскiльки я ПП розумiю, то життя й свiт для тоП дiвчини - це нiби якийсь великий храм, до вступу котрого треба приготуватись неначеб подвiйно. Раз для вимог самого, чистого, матерiального биту - iснування, а друге для якогось другого свiту, котрий вона ставить вище, i для котрого треба видосконалитися краще. Що ПП в тих подвiйних свiтах стрiне, вона не знаК. А йде вона в них з душею, повною iлюзiй та надiй, мов з бiлими лелiями. До одного - свiдомо, до другого - з зачиненими очима. Перед чим спиниться, якi здобутки збере, яку розвине акцiю, лежить у тайнi часу, i нiхто Пх з нас не знаК. А щодо мене, мамо, не скажу навiть, чи женюся з нею, ба чи й взагалi коли в життi оженюся, бо цього цiлком не маю тепер на метi. Передi мною ще така сила працi, що довгий час мушу вiдстати вiд своПх iнтимних бажань. А щоб ви вже цiлком не зворушувались нi мною, нi моПм щастям, то скажу вам, що дiвчина, котрою ви так надмiрно займаКтесь, витрачаючи силу на ПП осуд i поступування, уступаКться нам усiм з дороги й вiд'Пздить на неозначений час у чужi сторони. - Справдi, Богдане? - кликнула Дора, i крiзь ПП голос вiдчув я невтаКне вдоволення. - Так, Доро. - Куди i в якiй цiлi? - допитувалася далi, немов порозумiвшись чуттям про те питання з матiр'ю, що по моПм об'ясненню сидiла мовчки й нi одним запитом про дiвчину не думала "понижатися". - Куди - не знаю. Але щодо цiлi, то йде за виховавчиню в лiпший i, як мiг я догадатися, заможний дiм. Вiд противного кiнця столу роздавсь здавлений смiх матерi, а Дора, пiдсунувши брови високо вгору, спитала, протягнувши голосом: - I оце-то все, Богдане? - На таку молоду дiвчину, котру не виганяють матерiальнi злиднi з дому, а сама одна чиста внутрiшня сила - все. Чи може б ти на бiльше змоглася? - Нехай мене господь боронить, щоб я бралася за таку проблему, котроП закiнчення непримiнно: старе панянство, - вiдповiла й здвигнула раменами вгору, мов ПП дiткнув мороз. - Отже, бачиш, - сказав я i почав якнайспокiйнiше крутити папiроску. - Коли виПжджаК? Не можна б менi там ще зайти? - Не знаю. А щодо виПзду, то останеться, здаКться, аж до рiздвяних свят. Зрештою, розвiдайся. Я... ледве чи там ще буду. - То ви вже попрощалися? - спитала дiвчина i аж прошибала мене очима з цiкавостi. - На цей раз - уже. Я скiнчив свою папiроску i вийшов мовчки в сад. Надворi знявся вiтер. Мiсяць стояв ясний i вповнi, в садi було видно, мов уднину, лиш опале листя вiдзивалось пiд ногами, а верхи дерев колисались легко... Я приступив, мов притягнений таКмною силою, до бiлих штахет i задивився через хвилю в сад Обринських та на освiтленi вiкна Пх дому. Що дiялось за тими вiкнами? Що дiялося в душi дiвчини?.. Нiчого менi не вiдповiло... Дерева хитались, i там злегка, за ясно освiтленими вiкнами, показалась раз стать панi ОбринськоП, - i бiльш нiчого. Одне вiкно в другiй кiмнатi було вiдчинене. В нiй не було нiкого видно, лиш що була освiтлена. Я дивився, мов загiпнотизований, - i ждав. Шум дерев, кругом тишина, небо засiяне зорями, в серцi смуток i я - сам... Нараз дитячий спiв... голос Нестора, в супроводi нiжяого акомпанементу фортеп'яна, а далi той легенький голос строфою одноП староП гарноП пiснi пестить... обнiмаК... Луна далеко в гори мандрувала, Бо при курищах спiвали поганцi. Але... хто скаже, якi сльози лляли Взятi в неволю християни-бранцi?!.. Але хто скаже - (тут прилучився голос Манi) якi сльози лляли Взятi в неволю християни-бранцi... Я вiдвернувся. Тi два голоси - м'якi i непоборнi силою своКП невинностi, стали одним... i - гнали мене звiдсiль... Зсунувши капелюх на очi, я перейшов сад, покликав свою велику собаку й пустився в сторону нiччю, звiдки мав над'Пхати батько-мужик. * * * _ Перед двома тижнями мав я ще батька, а нинi його вже нема. Несподiвана й нагла смерть звалила його, мов блискавиця, додолу, i вiн вже бiльше не пiднявся. Страшна була та хвиля, в котрiй я про все переконався. Страшна, незабутня. Раз, що втратив я свого найщирiшого приятеля, а друге, що бачив уперше свою матiр в потрясаючiм жалю. Нiколи, здавалось Пй, не могло того сильного "мужика" щось тяжке постигнути. Нiколи. Вiдповiдно до ПП вимог вiд нього за життя, повинен вiн був навiть iз самих обiймiв смертi власною силою спастися. А коли замiсть того вiн перед ПП i моПми очима впав без слова додолу, мов дуб-велетень, захитавшись лиш разiв кiлька, - ПП жаль i розпука були неописанi. Неначеб уперше по майже двадцять кiлькох роках пожиття з ним потрясла нею свiдомiсть, що вона посiдала його, i що може... не все була для нього така, яка повинна була бути... Кидаючися менi вiд часу до часу з жалем на груди, вiдзивалася в потрясаючому болю, вихлипуючи, що нiколи не буде вже бiльше вiн ПП, i хоч би тiло його й кров'ю своКю хотiла обудити, вiн до неП не поверне. Коли ж ми вернули з його похорону, i вона по раз перший переступила порiг його спорожненоП кiмнати, обняла мене судорожно за шию та, вiддаючися повному гiркому риданню, заблагала, щоб я не опускав ПП нiколи, щоб прирiк це ось тут у його кiмнатi, де ще дух його перебував i К свiдком ПП просьби, що - "нiколи!" - бо я один лиш у неП на свiтi по нiм - ПП! Я зрозумiв ПП жалем, а також i гризотою совiстi розриту душу, й успокоПв, прирiкаючи не опускати ПП нiколи... I тепер ми самi. Ходимо, мовчимо, працюКмо, i неначе мовчанням тим бережемо мiж собою духа його, котрий, як нам вiдчувалося, вiд голосних слiв i розмови мусив вiд нас вiдступити чи не на все. Вiд часу до часу мати втираК мовчки сльози, роздаК з Дорою грубi милостинi за "душу". А в мене мов душа до всього зовнiшнього зачинилася й нишпорить за чимсь у минувшинi, де вiн жив ще ясним i здоровим, розпещував одинака по широкiй своПй вдачi, неначе несвiдомо напам'ятував той час для споминiв улюбленому синовi на пiзнiше, де не зможе його вже живим чуттям обдавати. I вона приходила до нього. Раненько, того дня, поки його винесли i коли майже нiкого коло нього не було, вона ввiйшла сама легким, ледве помiтним кроком i зблизилася до нього. - Отче мiй!.. - прошептала й схилила на хвилину свою голову на його груди... Вiдтак несподiвано побачивши мене, що стояв за високими цвiтами олеандрами, що окружали його, вона, неначе вибачаючись, що "посмiла", сказала стисненим голосом, що прийшла, бо вiн був добрий. I стиснувши менi мовчки руку та поставивши галузку зеленоП смеречини (улюбленого його дерева) йому покiрно в ноги, склонилася перед ним глибоко i вийшла з кiмнати, моП не була... * * * _ Непогода, осiннi дощi з снiгом, гонуре мрячне небо, утеча хмар з вiтром понад верхи гiр у далечiнь. Болючi спомини по батьковi, гризлива туга в серцi, розстроКння матерi - так у хатi. Поза домом навальна урядова праця, нацiонально-обов'язковi прикростi й невдоволення з загалу i з себе. * * * _ Кiлькаденний побут у дощi i снiговицi в глибинi в горах, в урядових справах. Тут i там розмови з гуцулами, захват поодинокими з них i осiннiм краКвидом, фiзична втома, - i поворот додому. Вдома з привiтом враз новi прикростi. Вiдкриття матiр'ю якихось батькових довгiв, вибух поновного огiрчення проти його особи, настрiй ПП - mol[26], а в мене комiсiйнi наслiдки - простуда й недуга. * * * _ (Впосерединi грудня). Зима й бiлiсть. Я реконвалесцент, i ще не виходжу з хати. Вокруги мене щось вродi нудьги, а на душi двояко. Сумно й хвилями радiсно. Визираю тужливо крiзь своК вiкно та через сади до неП. Не бачу ПП. Не бачив навiть вiддавна. Вона живе в менi тепер якоюсь мрiКю, за котрою розпираК туга груди, котру не годен я осягнути, а котра загарна, щоб з нею розставатися. Дивлюся в вiкно й не можу вiд того, що бачу, вiдвернутися, хоч воно звичайне, спокiйне, тихе. Снiг падаК густо, грубими латками, потрохи скiсно, але невтомно. В тiм паданнi К i втома. Гарна якась резигнуюча втома... Так дивлюсь я довго, аж приходить менi на думку, що, може, й вона визираК в тiй хвилi вiкном? Мiж нами деревина саду, бiлiсiньким пушком вкрита, а повiтря там надворi чисте й переповнене життКвою силою. Який вiн легкий, свiжий, чистить землю й усе, що на нiй, а снiг лягаК на все нiжно, бiлим пухом, нечутно, майже не дотикаючись. Ти, дiвчино, он там за садами, з молодими очима, вiдчуваКш, що я ношу в грудях? Глибоку, неуступчиву тугу, що не хоче вспокоюватись, не хоче змiнятись, як i ти, котру я люблю. Гори з лiсами, як здавалось би на погляд, так не далеко, переповненi самою бiлою якоюсь красою, за котрою простяг би руки - i з'Кднався з нею. Щось смiКться в грудях i ридаК. Що менi? Чи я iстерик? Чи поет, чи хорий? Не знаю... Я - мужчина, сильний великий мужик навiть... а однак... Клаптики снiгу зсуваються, падуть i наростають повсюди, де падуть, грубою верствою. Десь погнались дорогою якiсь сани, бо Пх живi дзвiнки добились i до мене, перебiгли своПм звуком через душу, поздоровили й умовкли. Я лягаю на софу, заплющую очi, мов до сну, але я не сплю. Я вiддаюсь самим мрiям. Мiж iншим: казав би запрягти конi, вступив би по неП, загорнув би добре, посадив обiч себе, як це роблять з малими дiтьми, - i давай Пхати! Бiлi снiжини били б нам у лице, а вона смiялась би. Десь хтось жене за нами, шоб нас перегонити, а я не даюся. З нею та.к гарно Пхати. Конi летять, дзвiнки товчуться на Пх хребтах... А вокруги зима мовчить, бiлiК... У дверi хтось застукав несмiливо, а коли я просив увiйти, то вони отворились звiльна, й увiйшов, чи не всей укритий снiгом, малий Нестор. Увiйшов, мов янгол, в мою тиху кiмнату, потягаючи за собою широку струю чистого свiжого повiтря знадвору, i - станув. З ПП устами, з ПП рисами лиця, а з своПми любими мудрими очима. Прийшов (знизився!) зарадитись в однiй математичнiй задачi, котроП не мiг розв'язати, хоч i як трудився над нею. Вислухуючи його та здiймаючи з нього верхню зимову одiж i шапчину, я говорив собi: "Чи не прибула оце вона в нiм до мене?" Так. У нiм була вона. Несмiлива, замкнена, з непорочними устами - i говорила (як так часто давнiше) про рiзнi дрiбнi справи. Зразу про математичну задачу... а далi й про iнше. Про те, примiром, як надворi гарно, як лiпилося чоловiка з снiгу. Як у городi скакали снiжнобiлi кролi з червоними оченятами проти годуючих Пх рук... а вiдтак я.к казала осiдлати свого коня й поПхала верхом просто в лице зимi з бiлими снiжинами, що зсувались i зсувались з неба й не хотiли губитися. Вкiнцi здивувалася, що я хворий, що не виходив чи не третiй тиждень з дому й не знав, що вона точно за мiсяць виПжджаК... - Твоя сестра знаК, що ти до мене зайшов? - спитав я, переглядаючи з зацiкавленням його письмо. - Сестри нема дома. Нiхто не знаК, - вiдповiв i замкнувся. - А в твiй дневник записуКш багато? - питав я далi. - Нi. Може на рiздвянi свята буду, - вiдтак, забравши мовчки своП книжки й убравшись з поспiхом, мов збираючись при тiм ще подякувати менi, усмiхнувся лиш, окинувши мене блискучими вдячними очима, вклонився i вийшов. Пiшов, а з ним - пiшла й вона. Вiн мов павутинку якусь тче несвiдомо мiж нами невинною рукою, i нам треба дуже обережно обходитися з нею, щоб не роздерлася мiж нами. * * * _ (По рiздвяних святах). Комiтет, зложений з кращих членiв нашого товариства, уряджуК прощальну проПздку саньми в честь Дори, котра (ще не офiцiально) заручена з паном К., виПжджаК вкоротцi зовсiм додому. Проект до проПздки слiдуючий: Пдемо саньми до управителя лiсiв, панства С., на чай, а вiдти, вечором, у мiсячнiм свiтi (тепер - повня) дорогою, що веде самим поважним лiсом назад. А тому що саме тепер стоПть уся деревина в iнею (на що саме ждано), заповiдаКться Пзда лiсом при мiсячнiм сяйвi чудово! * * * _ Я зворушений i перейнятий згадкою про проПздку, хоча, може, й цiлком не буду брати в нiй участi. Раз, що ледве чи саме тодi буду мати час, а по-друге, не знаю напевно, чи й вона там буде, чи взагалi! бачитись менi з нею. Побачу ще... * * * _ (По всiм). Днина була лагiдна, спокiйна, хоч дитину винести. Цiле товариство поПхало вперед, а я вибрався, аж вернувши з уряду, чи не о двi годинi пiзнiше. Я Пхав сам, скоро, не задержуючись нiде нi на хвилину, i приПхав саме, як зiбранi тут гостi кiнчали чай. При моПм вступi в кiмнату пiднявсь веселий гамiр - привiтання, i так господарi, милi гостиннi люди, як i iншi знайомi, обступили мене з запитанням, чому я спiзнився. Вiтаючись з одними, а вiдповiдаючи другим, моП очi перелетiли по всiй кiмнатi, що була хоч обширна, а тепер повна гостей, майже тiсна, шукаючи за Манею. Вона була. Стояла оперта коло якогось столу й розмовляла з сином господарiв. Побачивши мене, а радше стрiнувшись з моПм поглядом, ПП очi мов побiльшились, мов не довiряли собi, заблисли радiсно - i сховалися Я, перебиваючись через веселий гурт, звертався здалеку до неП. - Ось там бачу свою сусiдку, панну Обринську, з котрою ще не привiтався! - кликнув я, вибачаючись рiвночасно перед господинею, що зараз бажала мати мене побiч себе при чаю, до котрого вона щойно перед моПм вступом до кiмнати заби- ралася i аж тепер дiждалася "гарного партнера". За пару хвиль я опинився перед молодою дiвчиною. Вона була, як здавалося, поважно настроКна, ховала повний погляд вiд мене, однак подала руку. - Ви верхом? - спитав я, i мiй погляд промайнув по ПП стрункiй в чорну амазонку одягненiй постатi, i такiй же обведенiй смушком шапочцi, що лежала на столi обiч неП. - Так, - вiдповiла вона. - О, панна Обринська дуже спритна амазонка, - кликнув до мене пан К. з гурту. - ПП кiнь згубив, здаКться, пiдкову, виховзнувся i впав, однак вона, на щастя, не ушкодила себе. Нас злякала тим небажаним представленням [27]чимало, а сама затяла коняку й поПхала далi, не подякувавши нам навiть за нашу благородну пропозицiю сiсти до нас у вигiднi сани й доПхати спокiйно, як господь приказав, до цiлi. Майже все товариство розсмiялося на слова молодого чоловiка, киненi з щирим гумором, а вона мовчала, зморщивши брови, мов у фiзичнiм болю. - Це правда, панно Маню? - спитав я ПП пiвголосом. - Правда, але це маловажна рiч. - I не ушкодили справдi себе? - допитувався я. - О, про це допитуКшся даремно! - вмiшалася тут Дора ясним голосом. - Панну Обринську допитувалось про те саме чи не все наше зiбране тут товариство, однак нiхто не був такий щасливий дiзнатися правди, хоч я одна переконана, що воно не обiйшлося так гладко, як вона нас впевняла. Кiнь погано впав. Не так, Маню? - спитала з гострим притиском. - Признайся, що ти сильно вдарилася в ногу i що, певно, ледве доПхала сюди. Дiвчина не вiдповiла Пй зараз, но замiсть того з-пiд ПП спущених вiй блиснув погляд такого неописаного жалю до неП, що я зчудувався. - Ти чуКш, Доро, - обiзвалася тут дiвчина, - що я не те що не прийняла пропозицiП пана К. i твою Пхати з вами "вигiдно й тепло", але навiть "не подякувала" за вашу ласкаву пропозицiю. Як бачиш, я цiла й зовсiм неушкоджена. А пан Олесь може також спокiйний бути. його сусiдка - (при тих словах промайнув по ПП устах нiжний i лиш менi зрозумiлий болючий усмiх) - витривала, i ПП не так легко викинути з сiдла, хоч би воно й як небезпечне видавалося. Зачувши о це все, я майже був переконаний, що дiвчина була ушкоджена, i лиш самий якийсь потайний жаль i амбiцiя не позволяли Пй признатися до того прилюдно, а найменше - Дорi, котру уважала через щось чи не своКю противницею. За цiлий час не спускав я ПП з очей, i хоч i як вона вдавала з себе балакучу, я вiдчував, що з нею дiялося недобре. Кiлька разiв я пробував до неП зблизитися але вона, мов вiдчувши мiй замiр iнстинктом, вiдверталася П запускалась з ким-небудь у розмову, - не давала себе захопити. Лиш раз, коли хтось з присутнiх заговорив про мою недавню хоробу, i вона припадком була поблизу, вона обернула живо голову й слухала уважно моП пояснення. За якийсь час, це було коло шостоП вечором, вибиралися до повороту. Кожне з гостей, попрощавшись з господарями, умощувалось по попередньому порядку й умовi в своП сани та, обтулюючись i обириваючись старанно шубами, вьрушало весело з подвiр'я. Я ждав аж до кiнця, бо хотiв наостанку виПхати. Раз, щоб мiй кiнь схолоднiв i припочив цiлковито, а по-друге, щоб бачити, що зробить з собою Маня. Дора, а бiльше ще пан К.., взяли собi нинi за обов'язок опiкуватися гарною дiвчиною, хоч нею займались i iншi дами й добродiП з товариства, що були iнтимнiшi знайомi ПП родичiв, як двоК першi. Одначе вона дякувала всiм однаково, пораючися коло свого коня враз з фурманом господарiв - сама. Осталося лиш ще троК саней, а врештi запряг один хлопак i мого гарного гуцула до малих санок. У тiй хвилi я побачив, як Маня всiла на коня i взяла вже за поводи. Першi з трьох саней рушили вперед, далi другi, а там третi, а вона, мов лиш того вижидаючи, пiдняла шпiцруту, щоб ударяти гнiдого й прилучитися до них. Сани виПжджали звiльна, однi по других, а я, приступаючи скоро перед неП, задержав ПП коня й сказав: - Зсядьте з коня, панно Маяю! Вертати верхом ви нинi не можете бiльше. Вона злякалася. - Чому? - спитала великими очима. - Бо се могли б ви опiсля пожалувати. - Та ледве що висказав я цi слова, коли й оказався вже опiр в ПП очах, а уста здригнулися болюче. - Ви також не довiряКте моПй силi, як Дора? - спитала, а далi додала глумливо: - Це, очевидно, так по фамiлiП. - В цiй хвилi це менше важне, - вiдповiв я, iгноруючи ПП послiднi слова, - а важнiше те, що ви Пдете неосторожно. Ваш кiнь, як я це вже давно завважив, непевний верховець, мiг би, наново пошпотавшись, упасти, i з того могла б вийти для вас прикрiша пригода, як думаКте. Крiм того, ми вертаКмо через лiс, нас стрiне незабавки нiч i хоча мiсячна, для вас було б рiшуче певнiше Пхати саньми. - Дорога лiсом, оскiльки я чула, маК бути широка, мiсяць, як самi знаКте, тепер уповнi. Я не боюся, - вiдкинула. - Про те я переконаний, - вiдповiв я спокiйно. - Однак я прошу вас мене послухати. Зсядьте з коня, пересядьте в моП сани i поПдемо разом. МоПй опiцi можете спокiйно повiритися. Вона заперечила головою. - Я обiцяю, що буду Пхати обережно, - вiдповiла вона далеко вже лагiднiшим голосом, як перед тим. - Це дуже багато з вашоП сторони, панно Маню, ба навiть бiльше, як я сподiвався, - закинув я, легко всмiхаючись. - Одначе я настаю на своКму й прошу вас зсiсти з коня. - Ви прецiнь чули, що я неушкоджена! - сказала зворушено й зморщила брови, насилу вiдвертаючи свiй погляд вiд мене. - Панно Маню! - упiмяув я ПП, здержуючи в собi напливаючу нетерпливiсть. - Я звик з ваших чистих уст чути саму правду, пощо оце затаювання ПП в цiй хвилi передо мною, що нiколи не був i не К вашим ворогом? Воно негiдне вашого "я". Я знаю, що ви ушкодженi, пiзнав це по вас, хоча не признаКте того; знаю, що лиш сама амбiцiя i впертiсть, котра в вас вражаК мене завше боляче, наказують вам у тiй хвилi виставляти себе на нову небезпеку. Чому так? Чи хочете об'явити тим консеквенцiю емансипантки, чи просто хибу вашоП вдачi? Вiдповiджте! Вона мовчала й боролася, як колись, майже перед роком, на кладцi, а я обiзвався: - Не силуйтеся до новоП видумки, панно Маню. Вона вам нiчого не поможе. Радше будьте добрi й послухайте мене в своПм власнiм iнтересi. Зсядьте, як прошу вас, з коня, Пдьте зi мною, а вашому коневi також не буде кривди. Я прив'яжу його до свого гуцула, i за пiвгодини здогонимо все товариство. Вона поглянула поважно на мене, мов вагалася ще чогось-то. ПП очi з внутрiшнього зворушення майже потемнiли. А вiдтак обiзвалася стисненим голосом: - Будьте ласкавi, пане Олесь, вiдступiть вiд мого коня; сядьте в сани, щоб через мене не простудились, стоячи в снiгу, i Пдьте. Нова простуда могла б вам по вашiй хворобi скорiше вийти на лихо, як менi моя Пзда верхом. Цього я б не годна на своК сумлiння взяти. - I вклонившись передi мною, пiдняла, як передше, шпiцруту, щоб ударити коня, але я не допустив. - Цим разом помiняКмо своП ролi! - сказав я тремтячим уже вiд гнiву голосом. - Цим разом послухаКте ви мене. Я мужик. Маню! I ледве висказав цi слова, я обняв ПП рiшуче за стан, i поки змогла опертися - я зняв ПП на землю. - Так, панi, - додав зворушеним голосом. - Iнакше я не знаю. А тепер ходiть! - I взявши ПП, що не опиралася бiльше нi словом, пiд руку, запровадив до саней. Коли опiсля вже сiла, i я ПП добре обтулив шубами, прив'язав ПП коня до свого, Сiв сам коло неП. Взявши врештi вiжки в руки, я сказав: - А тепер просто в лiс. Вона не обзивалася. Якийсь час Пхали ми побiч себе мовчки. Одначе коли вона сидiла коло мене, мов занiмiла, я схиливсь раз над нею й поглянув у ПП лице. Воно було поважне, блiде, а коло уст появився знак утоми й болю, який потвердив мiй здогад, що вона ушкоджена i лиш не признавалася. - Простiть моК поступування, панно Маню, - обiзвавсь Я перший мимоволi м'якшим голосом. - Але це моя мужицька вдача, що вiд слабших опору не зносить. До того бувають у мене хвилi, в яких я майже трус, що не годен себе в рiвновазi вдержати, як ось i примiром при уявленнi, що хтось там мiг би через свою впертiсть упасти пiд кiнськi копита... i я денервуюсь. Вона не обзивалася. По кiльканадцятьох хвилях Пзди ми в'Пхали врештi в лiс, i його зимовий спокiй та предивна краса замкнули нам ще бiльше уста. З правоП й лiвоП сторони дороги знiмались, як i глибше в лiсi, високi крилатi смереки - чисто великани. На Пх пишнiм, тяжкiм, що вгиналося, гiллi насiв прозоро-бiлим надихом iнiй, i вид перед нами й обiч нас був чи не казочно гарний. Всюди, де не глянеш у лiсi, на верхах його - прозора бiлiсть. Дорога лiсом була добра, i Пхалось справдi мов крiзь зачарований свiт. Високо над лiсом, на небосхилi мiж зорями, виринув мiсяць уповнi, а тишина вокруги була перемагаюча, могутня. Я глядiв на зачарований зимовою красою лiс в яснiй ночi вперед себе безмовно, а вiдчуваючи до того ПП так близько коло себе, я чувся невимовне щасливий. Не мав однак у тiй хвилi спроможностi перебити мовчанку мiж нами хоч би одним словом. Щось, здавалося, виростало мiж нами, що глибше в'Пжджали ми. в оцей, неначе прозорий, свiт. Вимагалося й робилося сильнiше за нас i слова, лягало на уста й наказувало мовчання. Звуки дзвiнкiв на хребтi коня неслись далеко в глуху глибiнь лiсу й там десь нiби губились. Вiд часу до часу зачiпало деяке крилате галуззя об мою i ПП шапку, i тодi посипувався на нас iнiй, з якого ми мовчки стрiпувались. Так минув довгий час. Нараз я схилився наново над нею. Що дiялося з нею, що так завзято мовчала? Терпiла фiзично - перебувала пiд впливом лiсовоП краси? Шукала мiж деревиною постатей мрiй своПх? Чи, може, гнiвалася ще, дрiмала? Нi. Коли я над нею схилився, були ПП очi в тiй хвилi широко отворенi й потонули на хвилину в моПх... а уста ПП вимовили спокiйно-довiрочно голосом, що наповнив мене, мов обхопив вiдразу невимовним щастям: - Те все - як бiлiа мрiя, Олесь!.. - Бiла мрiя, Маню... як моя, - сказав я, мов прийняв вiд неП заховану досi тайну. А далi... сам не знаю, як це склалося, обняв ПП рукою, мов малу дитину i, схилившись низько аж до ПП уст, - я поцiлував ПП. Через хвилину вона мовчала, не опираючись, а вiдтак, мов збудившись з якого сну, обiзвалась, прохаючи: - Але... бiльше нiчого, Олесь. Нiколи й нiчого бiльше. Я не обзивався. За часок вона вiдiбрала менi вiжки з рук i правила якийсь час сама кiньми, не одкриваючи уст нi на слово. А конi, нiби вгадавши ПП бажання - вивезти ПП якнайскорiше з бiлого зачарованого свiту, а з тим i вiд мене, несли нас вихром, i незабавки здогонили ми й усе iнше товариство. Коли я одвiз ПП додому, показався мiсяць чи не пишнiше над горами й освiтив через хвилину групу саней коло ПП дому. Одна часть гостей, що Пхала в нашу околицю, задержалася, щоб попрощатися i з нею, що, рiвно як Дора, виПжджала небавом. Коли ж вона висiла й подала менi з декiлькома словами руку на прощання, я притиснув ПП до своПх уст i сказав, схиляючись з сидiння до неiП, пiвголосом: - Ви уходите вiд нас, мов та бiла мрiя, котру оставили ми недавно за собою. З чим оставляКте мене на будуче? Ви мусите мене розумiти! Тодi вона, струнка, простягнувшись на мить до мене, вiдповiла так само пiвголосом: - Ви не знаКте? I з тим докiнчив я кращу часть своКП молодостi. II Шiсть рокiв минуло з часу, як попрощався я з Манею Обринською i ПП рiднею. Шiсть рокiв, повних працi, несупокою й розчарувань. Через рiк по вiд'Пздi Манi зiстав я перенесений в авансi на провiнцiю, в противну сторону моКП колишньоП батькiвщини, пережив тут ледве три роки... мене кинули наново з вищим "рангом" в подiбну мiсцевiсть, де перебуваю й досi, потiшаючись надiКю, що вже небавом дiстануся до столицi й залишусь там чи не на все. Поки що закопуюсь чимраз глибше в працi урядовiй, нацiональнiй, i видаюсь собi iнодi, мов шахтар без свiтла. Мати зi мною, розвиваючи тут, як i давнiше, дiяльнiсть господарчу з давньою енергiКю, мовби посiдала не одинака-сина, а мала щонайменше доньку на вiдданню. Вiд часу до часу Пжджу на "оживлення духу" в столицю, а лiтом, в часи вiдпустки, або з матiр'ю в гори в батькiвщину, а як нi... за границю - сам. Про давнiх своПх знайомих Обринських i саму колишню улюблену дiвчину чував я вiд хвилi розлуки небагато. В пiвроку по моПм переселенню з гiр доспiла до мене вiсть, що батько Обринський помер, вдова по нiм переселилася в столицю, щоб дати можнiсть молодшим синам покiнчити студiП, а Маня перебувала й дальше в характерi виховавчинi (а може, й помiчницi в господарцi домовiй!) в домi одного знаного заможного завiдателя лiсiв, добродiя Марiяна в околицi столицi, та вчилась (закинувши колишнi постанови здобути незалежне становище через вищi студiП i т. iн.) на вчительку музики, доПжджаючи вiд часу до часу в столицю до побирання лекцiй тут в одного з найвизначнiших учителiв музики. По смертi батька я вислав до неП кондоленцiйне [28]письмо, не натякаючи одначе жодним словом про колишнi своП почування до неП, й одержав вiд неП так само коротке письмо подяки. Вiд того часу мiж нами мов усi нитки пiрвались. Я анi не чув про неП, анi не мав змоги бачитись з нею, тим бiльше, що сам, як здавалось менi, я чи не байдужнiв до неП, тим бiльше, що не був i матiр'ю заохочуваний будувати за своПм серцем свiй власний храм. Жiноцтво, проти котрого приходилось менi стояти, було, як вiдчував я, чи не все, в кращому значеннi слова, заздалегiдь уже моПм, - через що жодна не приковувала "мужика" своКю iстотою настiльки, щоб був вiн перейнявсь нею поважно й рiшивсь вступити в iншу судьбу. Правда, при цiм або тiм кращiм знайомствi, десь там на днi його душi вiдзивалось щось болюче, мов випрошувалось наверх, бажаючи якогось викiнчення. Але тоП з неподатливим елементом i непорочними устами не було, не було навiть i надiП стрiнутись з нею, - тож мужик "складавсь у себе" i жив життям, як укладалось. Буденно, тупо, iнодi й дико, вiд чого уходив в одних за "романтика", других за "Дон-Жуана", а в деяких дивака й таке iнше. Мiж своПми стiнами однак був вiн розоружений лев, що схиляв покiрно голову на матернi слова, просьби й бажання, i чим дальше, тим менше вдоволяв своК найiнтимнiше "я", на сторожi котрого стояла з одноП сторони з огненним мечем i вулканiчним деспотизмом - мати, а з другоП - власне його слово, що не покине ПП нiколи. Шостого або може було це й сьомого року, виПхав я знов одного разу на кiлька день до столицi. Зайшовши якоПсь днини мiж iншим i в книгарню по деякi лiтературнi й науковi твори, котрими одними годував я душу в провiнцiальнiй пустинi, застав тут же якогось панка, як переглядав i перебирав ноти. Стоячи збоку й вижидаючи за бажаними мною книжками, переглядаючи наборзi деякi часописи, я став мимоволi приглядатися молодому стрункому добродiКвi, котрий з якимось майже незвичайним зацiкавленням чи не студiював ноти, а видавсь менi до того свого зацiкавлення - надто молодим. Кажу надто молодим, бо хоч i бачив я його поки що з профiлю й низько натисненим на чоло капелюхом, як у людей, що в поспiху не дбають про зверхнiй свiй вигляд, одначе весняне його пальто зраджувало, в порiвняннi до зросту його, надто нiжну й молоду стать. Забравши остаточно своП книжки й заплативши, я глянув упослiднК на молодого чоловiка, що саме в тiй хвилi, мов отверезений з свойого заглиблення, пiдняв живо голову з-над нот i поглянув менi в лице. - Добродiй Олесь! - сказав й усмiхнувся, зближаючись до мене. - Несторе... хлопче! - кликнув я. - Це справдi ти? Це був справдi вiн. Пiзнав мене в останнiй хвилi по голосi, по котрiм був би мене пiзнав i в товпi "тисячiв". - Я ж трохи музика, - додав, мов вибачаючись за своП слова. Я, врадуваний такою несподiваною стрiчею, поставив колишньому любимцевi нараз кiлька питань. Питав, що робить, як поживаК, що взагалi з усiма дiКться, а вiн вiдповiдав. Поважно, спокiйно, бiльше тихим голосом, усмiхаючись одним кутиком уст, мiж тим коли я нi на хвилю не вiдвертав очей з того вимуждiлого лиця, що чимсь ще залишилося майже дитинне. Слово по словi плили питання, i вiн так само вiдповiдав. Вiн менi писав, хоч, може, його письма й не доходили до мене... Повiдомив мене, як здав матуру, а коли не одержав на своП два або, може, й три листи жодноП вiдповiдi, не обзивався бiльше. Тепер лагодиться вiн, не тратячи нi одноП хвилини, до штатського iспиту, щоб, маючи Пх раз за собою, якнайскорiше вступати на урядову службу. - На яку? Вiн назвав. Це була одна з найповажнiших iнстанцiй, що вимагала багато працi й студiй, але, як поясняв, його туди тягне. - Увiйдеш в елiту[29] i урядництва, - закинув я, а в душi подумав: "Ти ж аристократ", а по хвилi додав: - А де ж твоя сестра? - Маня? - спитав вiн i поглянув на свiй годинник. - Так. Вона. - ПеребуваК все в панства Марiянiв. Але... - додав квапно, - лиш доти, доки не почну побирати, вступивши в службу, платнi. Тодi зараз мусить вона до нас вернути. Це моя найкраща мрiя. - А доти? - опитав я. - Доти буде мусила перебувати мiж чужими. Зрештою, - додав, - це ще не певне... може, й скорiше верне. Говорячи, ми вийшли з книгарнi. Вiн став прощатись. - Куди? - спитав я, що мав охоту перебувати довше з колишнiм любимцем своПм. - Власне, до неП. Манi. Сьогоднi з полудня вона тут. За годину виПжджаК, а щоб могла побути довше з матiр'ю, я пiшов замiсть неП поробити закупна для неП й ПП ученицi i спiшусь вертатись. А ви, добродiю? - О, я залишусь тут ще днiв кiлька. Зайди... зайдiть до мене. - I я назвав йому свiй готель. - Радо, як буду мати час... - сказав. - Або що? - спитав я. - Я дуже зайнятий студiями... Крiм того, даю лекцiП, вправляюсь сам багато в музицi... i через те... Я зрозумiв. - То вступiть, коли эможете. А Пй, т. К. вашiй сестрi, поклонiться вiд мене. Вiн пiдняв капелюха... Я побачив бiле, майже мармурове чоло, що стояло трохи в контрастi з його нижчою, трохи обгорiлою партiКю лиця... i кiлька хвилин пiзнiше я стратив його в очей. "Гарний виробився, дуже гарний, - думав я, - не менше, як був хлопчиною. До того з ПП устами, ПП усмiхом i тим самим виразом молодостi в очах..." I вже не опускав мене образ молодого чоловiка i спомин про неП того дня. Точно в два днi по тiм вiн з'явився. Старанно одягнений, скромний, з поважними рухами, трохи марний, ростом чи не до мене пiдходячий, з чолом мислителя, маломовний, спокiйно-вижидаючий i з тонкими, трохи опаленими руками музики. - Отже, тепер приготовляКтесь до iспиту, - спитав я, побалакавши з ним уперед трохи про останнi роки його в гiмназiП, подаючи йому папiроски, за котрi дякував, вимовляючись, що не курить. - Чи ви належите до якого академiчного товариства? Я не мiг через ту його, хоч i яку молоду, а правдиву повагу здобутись, дивлячись у його спокiйнi очi i на ПП уста, вимовити, як колись: "ти". - Аж тепер буду мусив. - Чому кажете мусив? - Бо не заповiдаю собi з того багато хiсна нi для себе, нi для других. Я зчудувався. Чогось подiбного не сподiвався з уст щойно чи не вчорашнього матуранта почути. Вiн .говорив спокiйно, з повною свiдомiстю того, що говорив. - Я волiв би нiде не належати й незалежно працювати так. Я видививсь на нього. - Це ж лiта свободи, а в нас, на Русi, заразом i т. зв. Drang- i Sturmperiode [30], в котрi вступаКте. Вживiть тепер своКП молодостi, пiзнайте життя... Вам тi лiта остануть у пам'ятi. Вiн усмiхнувся. Цей його усмiх був той сам, що в його дитинних лiтах - молодий i також дитинний, що розкривав його чисту душу. - Що я можу дати тепер, себто як академiк, свому народовi", - спитав, - коли я ще сам не готовий? Знаю й чую, що я сам стою ще пiд влiастю свого власного буття, себто буття розвою одиницi. Значить, тепер я ще нiчого не годен дати й не такий ще, щоб мiг себе давати. Отже, до чого шматуватися? А якби вже кому себе давати, то передусiм своПй сестрi! - Я бачу, ви все ще той сам Нестор з гiр, що був i дитиною, любив самоту й не любив подiлятися. Вiн всмiхнувся. - Окружения, а до того невiдповiдне, перешкоджаК в думаннi, - вiдповiв. - Я дiйсно ще й тепер пiд тим взглядом не дуже змiнився. Але свого життя й своКП молодостi я помимо того для себе не задержу, те знаю й вiдчуваю. Я лиш хочу вперед себе самого вiднайти. В товариствi я буду мусити передусiм стати полiтиком, а я не хотiв би дати в себе вмовити i напрям, котрий маю полюбити; а там буду мусив зараз щось позитивне заявити, до чогось рiшитись. - Ага! - закинув я, пригадуючи собi миттю малого Нестора, що сам хотiв своП задачi виробляти. - Я б передусiм хотiв свою власну культуру на пiдставi сили особистостi й на рiвнi вищого ПП розумiння виробити, а роздроблюючись по рiзних напрямах, особливо ж - полiтичних, я б ледве чи дiпняв того цiлковито. Я поглянув на нього. Вiн видавсь менi чимсь визначний i, розумiКться, не знав нiчого про те; був скромний. - Полiтика, - тягнув далi, - сотворила неможливi партiП. Я не знаю, може я одстав у своПх поглядах поза моПми товаришами, бодай чую, що я мiж ними сам. Але мимоволi мушу згадувати слова одного письменника, котрий казав, що, хотячи щось зробити, треба станути понад партiП, що ми виховуКмось полiтичне чи не найбiльше, i через те вмовляються партiП у все, де Пх i цiлком немаК, й багато нашого безголов'я й горя треба приписувати спустошенню через полiтику. Тому я кажу, що хочу передусiм доглядати свою власну культуру, культуру одиницi. Через хвилю я знов дививсь на оцього хлопця, що своПм обличчям мiг би зробити на чужого враження великоП дитини, а вiдтак обiзвався: - Може, ви маКте в смислi своКП теперiшньоП особистостi слушнiсть, але менi здаКться, що нi. - Може й нi, - вiдповiв вiн. - Та про це рiшить досвiд i розвiй його власного я. Я ж ще, як каже моя сестра, доперва в дорозi до розумового життя. Передi мною стiльки працi й науки, що... Коли б лише часу стало, а спiшитись з нiчим не хочу, хоча я... - Тут вiн мов сам над собою всмiхнувся, - маю час. Я люблю глибiнь кожного вчинку й постанови вимiряти. Може бути, що через те й не бачу далеко, бодай так впевняК мене мiй брат Василько, коли ми, розгонившись у диспутi, iнодi й сперечаКмось. Але в таких хвилях стаК знов Маня по моПй сторонi, доказуючи, що з мене не виробиться нiколи тип, а залишусь одиницею з цiлою самiтнiстю й дивацтвом, якi вiдрiзняють чоловiка чи одиницю вiд одиницi, i на тiм кiнчаКмо звичайно своП дискусiП. - Ага, ваша сестра! - закинув я з уданою байдужнiстю, - чи вийшла замуж? - Нi. Але може рiшиться тепер. - Так? МаК поклонника? - МаК. Але вона чудна, хоч я ПП розумiю. Вправдi... - додав з комiчною повагою, - я не був досi ще нi залюблений, нi заручений, але я ПП дуже добре розумiю, що... видатися за чоловiка на цiле життя, котрий не маК з нами поза границями особистих потреб нiчого спiльного, тяжко... - Не любить його? - спитав я. - Любить, здаКться... Але вiн не украПнець, а германин. - ЗдаКться? - повторив я, спиняючись лиш на тому одному словi. - Так. Бо не говорить про своП почування нiколи, хоч я й те розумiю. - Ви, здаКться, свою сестру дуже добре розумiКте, - сказав я мимоволi чомусь зачiпливо. Тонка вдача молодця вiдчула це, бо, покраснiвши ледве замiтно, сказав з притиском: - Справдi. Свою сестру я дуже добре розумiю. Џй i завдячую бiльшу часть свого виховання. - Помимо того, що перебувала стiльки мiж чужими? - закинув я. - Так. Для своПх вона маК все час. У часi, коли не могла до нас сама приПжджати, писала менi, а ПП листи були нам дуже дорогi, особливо менi. Тепер приПжджаК до нас частiше. О, коли вона в нас, то тодi дуже гарно! Вона! Вiн сказав це так гордо й з такою певнiстю, що я вiрив. О, я вiрив! Вони, тi Обринськi, всi мали в собi дар вiрити в себе обопiльне й любитися. Менi стало зараз вiд його слiв зависно, i я питав далi: - Ну, а з поклонником що? - Не знаю. ЗдаКться, заручиться. Вiн ПП любить, i мати за тим. - А вона сама? - Вона бореться. Каже, що хоч i чуК, що з ним особисто змогла би вижити добре, з другоП сторони маК виразне почуття, що, вийшовши за нього, того колись пожалуК. Одного разу навiть мене просила, щоб я, наколи б вона справдi рiшилась за нього вийти, цього нiколи не допустив за жодну цiну, за нiчого в свiтi. В неП К, каже, такi хвилi, котрi Пй ясно вiщують, що вона свого кроку, хоч би й зробленого тепер у любовi, колись тяжко пожалуК, i я мусив Пй це приректи. Я здвигнув плечима. - Трудна рада, - сказав я, а потiм додав: - А ви? - О, я вiдраджую Пй. Нащо Пй вiддаватися? Я буду ПП сам удержувати. Василько бере маму, а я заберу ПП. Я всмiхнувся. - Ваш план ви ще так скоро не зможете зреалiзувати, хiба десь аж за кiлька рокiв. - Все одно. Але це одна з моПх найкращих мрiй, котру в душi плекаю. Я подiлю своК життя на науку, працю й музику. I вiдчуваю, що те, що постановлю, виконаю. Так i подiбно балакали ми ще, а пiвгодини пiзнiше вiн попрощався. При вiдходi я просив його, як змога, вiдвiдати мене ще раз на часок перед моПм вiд'Пздом. Вiн хвилину завагався, поки обiцяв свiй непевний прихiд. А по його вiддаленню я своПх слiв пожалiв. Нащо просив я його, щоб ще вiдвiдав мене? Чи не пiддавсь я потайному голосовi серця - почути знов дещо про неП, що вiдповiла менi колись на моК питання, з чим оставляК мене на будучий у: "Ви не знаКте?.." Справдi. Я ж сам знав. Знав незламну волю своКП деспотки-матерi, знав i мрiП про студiП й самостiйнiсть - i мiг з тим починати, що хотiв... Але Нестор, може, не прийде. З його iстоти било стiльки повздержливостi й того, що вона назвала слушно "самiтнiстю й дивацтвом", що я був майже певен, що вiн не прийде, й успокоПвся. I вiн не приходив. Сам я обхопив всею душею цього молодця, в котрому вiдчував я якусь будучу поважну силу, вiдчув чистоту й непорочнiсть душi його, хоч молодого ще, але майже укiнченого вже характеру. Вiн починав те зреалiзовувати, що колись заповiдав малий Нестор своПм поступуванням й почуванням. Я залюбився в нiм, мов молодець у молодiй дiвчинi. А вона?.. Що виробилось з неП? Чи ПП судьба вже готова? Вiн, Нестор, став, перейшовши школи, мов чистилища, якимсь дозрiлим. А вона? Якi здобутки в неП за всi тi часи, що ми бачились? Га! Хотiв би я станути перед нею й помiрятись з нею в чiм-то. Хотiв биi Але вони обоК несвiдомо любов'ю своКю зв'язалися проти мене. Зв'язались нерозривно... * * * _ Три роки минуло з того часу, а пiвроку, як живу я вже в столицi урядовцем гарного рангу - звiдки правдоподiбно не рушуся. Про Обринських, як i давно, не зачуваю нiчого особливого, хоч раз здибав Василька гарним