елегантним офiцером, а разiв кiлька й брата його молодшого, Нестора. Послiднього я вже здалека пiзнавав. Високий i тонкий ростом, iшов рiвно з трохи пiднятою головою й легко примруженими очима, як це бачимо iнодi в деяких короткозорих. Чи був уже й вiн короткозорий? Я не знав; чув однак, що вiн з незвичайною повагою вiддаКться своПм студiям. Минаючи й пiзнаючи мене, вiн неначе вертав думками з iншого свiту й усмiхався. О, який милий був той усмiх для тих, котрi його ближче знали. Скiльки тепла крилось у тiм усмiху. Скiльки щироП скромноП ввiчливостi! Одначе лиш на недовгi хвилини ставав до розмови, в котрих вiдповiдав на моП запитання або ставив Пх сам, i то лиш дотично мого або моКП матерi поводження. Вiдтак вiдходив спiшно, залишаючи менi по собi на спогад в уявi вид свого гарного бiлого чола, очi й усмiх своКП чистоП душi. * * * _ (Майже рiк пiзнiше). Нестор був уже по штатських[31] iспитах i вже початкуючий урядовець, як застукав одного разу до моПх дверей. За кiлька день мала вiдбутися його промоцiя, й вiн був би рад бачити мiж iншими запрошеними гiстьми й мене. На превеликий жаль мiй, я мусив йому за запросини до врочистоП церемонiП подякувати. Службовi обов'язки не дозволяли менi саме в той день вiддалятися з уряду, хоч i як радо був би я сповнив його бажання. Вiн виглядав вдоволено i впевняв мене, що для нього не буде кращоП хвилi, як оця, в котрiй його старенька iдеальна мати i його сестри будуть при тiй церемонiП присутнi, особливо - мати. - А тепер що? - спитав я його, як колись, коли довiдався, що мав уже нижчi школи за собою. - Вiдбудете яку подорож? Вiн похитав головою. - Борюся з собою. Маня й мати намовляють виПхати з ними в гори в колишню батькiвщину, щоб, як кажуть, вiдпочив я з науки трохи, а я не рiшився ще. Будучи раз у розумовiм розмаху, я б волiв залишитись за той час удома й забратися до дальшоП працi. В мене, окрiм обов'язковоП поважноП науки, що ще не один рiк моКП свободи й волi поглине, е ще багато й iншого дiла, поминувши урядову працю й дорогий мiй iнструмент. Але, зрештою, - додав i якось любо усмiхнувся, мов усмiхнувся до своКП душi тайком, у котрiй спочивала лиш йому знана тайна, - ще не знаю. Вiдколи ми з гiр випровадились, я пробував там лиш один раз лiтом, а й то коротко, дарма, що не один раз, тут уже, бажалося кинутись у траву пiд смереки, простягнутись i глядiти, випочиваючи, за хмаринками на синьому небосхилi. Мати, - говорив мiж iншим на моК запитання про стан ПП фiзичних сил, - занепадала iнодi на здоров'П, а Маня вже вiд пiвроку вдома. I так вони живуть. Тихим, мало вiдмiнним життям, хiба що часами зайдуть до театру або на бiльшi концерти. Знайомих у них небагато, бо Маня числиться з часом, як i вiн, даК тут i там у лiпших домах лекцiП на фортеп'янi й найрадше заходить до своПх давнiх хлiбодавцiв, панства Марiянiв, що вiд часу, як панi Марiян перебула тяжку хоробу, а вiн, добродiй Марiян, пiшов на пенсiю, переселились з однiською донькою також у столицю. - Отже, сестра ваша таки не рiшились вийти замiж? - запитав я. - Навпаки, була заручена. - Справдi? - спитав я, чомусь немило вражений, неначе соромивсь, що сам остався без пари. - Так. Але по чотирьох тижнях зiрвала заручини, мотивуючи своК поступування, що не може виходити за нареченого. Вiд часу до часу (впевняла) огортало ПП таке противне чуття на згадку вiддавання, що не годна була додержати слова, хоч бачила, що чоловiк, за котрого мала виходити, був добрий, чесний i т. iн., i повернула йо'му точно через чотири тижнi перстень, розпрощавшись з ним у найлiпший спосiб. Зачувши це, я в душi неначе чого-то зрадiв. Але якщо читач думаК, що це була радiсть, що вона, та колишня моя любов, зiрвала заручини, щоб бути вiльною й менi доступною, - то вiн помиляКться. В менi заворушилась радiсть колись вiдкиненого поклонника, що був собi того свiдомий, що перед ним стояв свiт жiночий, що вижидав його вибору, а котрий ПП тепер... не хоче. I тепер вона осталась - незамужньою... - Як держиться ваша сестра? - вирвалось менi мимоволi з уст. (Пй десь тепер мусило бути двадцять сiм рокiв!) - О, дуже гарно! Зрештою, я не знаю, якою б вона вам видалася. Менi представляКться Маня все дуже гарною. - I сказавши це, вiн усмiхнувсь знов молодечим своПм усмiхом. - Колись, може, побачите ПП, - закинув байдужно. I з тими словами пiдгорнув, завше ще опаленими руками, волосся з ясного чола, не запрошуючи колишнього свого "товариша" нi одним словом зайти до Пх скромноП, але, як вiдчув я з його попереднiх слiв, iнтелiгентним духом перейнятоП хати, що мене подразнило. - МешкаКте далеко? - спитав я байдужно. - О, нi, - вiдповiв i назвав улицю, що хоч i не була надто вiддалена вiд тiКП, де жив я з своКю матiр'ю, але числилась до побiчних i тягнулась чи не мiж самими городами заможнiших жителiв i нагадувала своКю тишиною кусень провiнцiП. - Там мешкаКте ви гарно? - закинув я з потайним порiшенням у душi при найближчiй вiдповiднiй хвилi зайти проходом у затишну вулицю й поглянути на те мешкання, де проживали. - Гарно й спокiйно, - вiдповiв вiн, - я дуже радий, що дiстав те помешкання. Мати маК гарне повiтря; Маня не чуК гуркiт возiв при граннi, а я, як впевняК мене мiй господар хати, нiмець, став своПм до пiзньоП ночi освiтленим вiкном для цiлого сусiдства просвiчуючою вежею. - А... ви працюКте й ночами? - спитав я. - Так, - вiдповiв журливо. - Вднину нема коли. Уряд пожираК бiльшу часть днини. Нiччю можу найбiльше вглиблятися в науку, музику й писання, i з тим мушу миритися, поки не покiнчу та не вийду на шлях свободи, щоб вiдтак, окрiм урядовоП працi, вiддатись або виключно працi для нашоП суспiльностi, або дорогiй менi музицi. - Може, що пишете? - спитав я. - Поважний який твiр? - О, тепер ще нi. Щось подiбне находиться поки що ще в станi ферментацiП на днi душi. Те, що я пишу - це все для наших селян, що, зайшовши до нашого уряду й опинившись перед урядовцем русином, розкладають йому зараз усi своП жалi й бажання, просять о пораду й помiч. Тож я, що можу, роблю для них... помагаю в тiм чи iншiм дiлi. Це моя тайна, про котру я нiкому досi не споминав, бо воно псувало б мою радiсть. А що менi на всю працю нестаК вднину часу, я сягаю за ночами; через що придбав собi власне в господаря назву: Leucht-turm[32]; ба старенька жiнка його, привикша до того, що в моПй кiмнатi допiзна видно свiтло, впевняла мене одного разу, що засипаК лиш тодi спокiйно, коли, обiйшовши вперед своК обiйстя, бачить мене схиленого над книжками, себто бачить моК вiкно освiтлене, лягаК спокiйно до спочинку, бо каже: "Wenn, auch alles schlaft, unser Leuchtturm wacht"[33]. Вечорами концертуКмо з Манею. Вона на фортеп'янi, я на челло[34]. I цi хвилi - це наша наймилiша нагорода за всi нашi деннi труди; тимчасом наша добра мати сидить у своПм старосвiтськiм крiслi, плете панчоху i, прислухуючись, згадуК нашi дитиннi колись вчинки, опiсля нам про них говорить, або як нi, пораКться коло самовара, лагодить нам чай... Але... - докiнчив, неначе опам'ятовуючися з своПх слiв i навертаючи до давньоП теми, - я цього лiта, може, й вирвуся на кiлька тижнiв i поПду з матiр'ю й Манею в гори, щоб послухати шуму смерек i поглянути на той дiм i сад, де я колись... розпочав думати й пережив свiй найкращий, а то дитинний, вiк. - Џдьте, - заохочував я його. - Там знайдете все по-давньому, з малими лиш вiдмiнами. КолишнК ваше мешкання новий власник розширив i винаймаК самим лiтникам. У нашу хату, як знаКте, спровадилась моя тiтка-вдовиця, i коли мене з матiр'ю лiтом в К. нема, вона винаймаК також лiтнiм гостям для нас призначенi покоП. Як хочете, - додав я, - то можете, коли б рiшили виПхати в гори, замовити в неП тi кiмнати, котрi, як казав я, замешкую iнодi пiд час овоКП вiдпустки з матiр'ю. Там буде вам вигiдно й будете поблизу колишньоП своКП резиденцiП, бо на лiто виПжджаю я з матiр'ю над море i... в горах не буду. Вiн подякував. - I Манi й матерi буде мило мешкати в знайомiй околицi, - сказав з властивою йому вздержливiстю, занотовуючи собi подану йому мною адресу моКП тiтки. Вiдтак, поговоривши ще дещо на тему нашоП нещасливоП нацiональноП боротьби, вiн попрощався й пiшов. * * * _ (Пiзнiше, по довшiм часi). Вiд тижня сльота. А сьогоднi... я й сам не тямлю, як це зложилося, що я, вертаючи досить пiзньою годиною з нашого казино вечором, пiшов ще на прохiд. Але не довго йшов я, коли нараз пригадалась менi вулиця, де мешкали вони, i я, не надумуючись довго, завернув туди. Людей на вулицi тiй подибав я небагато, i то, як переконавсь, кiлькох мiщан i двох-трьох iнтелiгентiв. А що дощ заодно росив, то кожне з них спiшило пiд своПм парасолем, i нi я не знав, хто вони були, i нi Пх не обходило, хто був я. Мене покортiло чомусь-то побачити, де живуть вони, а радше - вона. Нестор споминав, що працюК допiзна, то, може, як припадок захоче, побачу в нього i ПП. Iшов обережно, розглядуючись недовгою новою вулицею й перешукуючи заодно очима за самiтним освiтленим так зв. "венецiанським" вiкном - Leuchtturm'ом невеликого партерового дому i... побачив. Воно було не лиш освiтлене, але до того ще й широко створене, знаходилося на розi недалеко входовоП хвiртки, обросле диким виноградом. "Це мусило тут бути", сказав собi, i сам над собою усмiхнувся. Що це було, що мене погнало аж сюди? Проста цiкавiсть - нi. Любов до майже забутоП мною дiвчини - також нi. Отже, в кожнiм разi якесь iнше, нове ще зворушення. Я перейшов на другу сторону вулицi, щоб могти лiпше заглянути в середину хати, i став, i - бачив. Вулиця була неширока. Вiкна були низько в мурi, i тепер, коли те одне вiкно стояло широко вiдчинене, я переглянув цiлу освiтлену кiмнату. При писемнiм столi, що стояв посерединi i був закинений книжками й паперами, сидiв справдi Нестор. Одною рукою спер вiн недбало голову, а другою водив по паперi. Нараз опустив руку й повернув головою, як менi здавалося, в сторону, де знаходився я. Я перелякався, мов на лихiм учинку зловлений. Що це? Анi не знав вiн, що я на тiй вулицi, анi не бачив, що Олесь стоПть кiлька крокiв перед Пх вiкном i приглядаКться йому, А однак через хвильку... була його голова до мене звернена. Менi стало нiяково, я опустив своК обсервуюче мiсце i почав звiльна проходжуватись, щоб ступання по тротуарi не звернуло його уваги. З вiкна я не спускав ока, ждав мов на об'явлення яке. I - дiждався. По недовгiй хвильцi вiдчинилися високi бiлi дверi й увiйшла - я в тiй хвилi пiзнав ПП - вона. Я поправив пенсне, що саме тепер скривилось перед очима, i витрiщив Пх на так добре знайому менi постать. Скiльки рокiв перепливло вже вiд того часу, як бачив я впослiднК ту постать i ту головку, котра, як здавалось менi в цiй хвилинi, нiчим не змiнилася. Тепер вiдбивалась вона з освiтленого фону темно. Ростом видалась менi висока, а бiльше я наборзi нiчого не мiг побачити. Змiнилась дуже? Постарiлась? Я не знав. Але мав i так доста. То була вона, що досi десь, мов легенда, iснувала... Тепер вона вiддалилась знов, схилившись у ходi до брата мов з запитанням... i за хвилину-двi... дверi за нею зачинились... Я обернувся й пiшов. Так. Що хотiв, те й побачив. Це вона була. Сама-самiська вона. ПП постать, ПП руки. Це вона. Але "мужик" ПП вже бiльше не любить; вона для нього згасла. Всi вони його не обходять. Анi русинки, анi польки, анi нiмки, анi вiрменочка. котроП родичi його так гаряче за зятя бажають, - анi нiхто. Вiн самiтний. Вiн чуК те почуття самiтностi, що його переймаК. Навiть i в тiй хвилi маК в собi щось загартовуюче, що даК яснiсть. Ця яснiсть К без найменшоП надiП. (Я ж не молодий уже... в тридцять шостому роцi, й вона мене не страшить). Я думаю спокiйно й безнадiйно i не можу вже вiрити, щоб для мене могло ще щось у життi iншого процвiтати, як те, що минуло. З своКю кар'Крою я також уже майже готовий, i лишаКться мужиковi хiба лиш праця для мужикiв. Для "iнтелiгентiв" зможуть працювати на будуче хiба такi, як он тi двоК, там за тим освiтленим вiкном. Вiн, що в працi не думаК про себе й свою молодiсть, i вона, що глядить на будучи iсть, себто на час злиднiв у старопаненствi. без страху, роздаючи поважним людям гарбузи, бо не годна вийти за них. Ви - героП в своПм родi, ви з своПм вiчним iдеалiзмом у душi й усмiхом вiри на устах, що не хоче нi бачити, нi вiдчувати силу матерiалiзму часу. А я, мужик, не маю нiчого спiльного з вами. У - ська вулиця вперше й не впослiднК його бачила. I я вiдчув, що добре зробив, що зайшов у ту тиху вулицю. * * * _ (Три мiсяцi пiзнiше). Я знов удома. Знов та сама одноманiтнiсть, "старосвiтськiсть", те саме окружения, та сама (чи не) безiдейнiсть, все те саме. Побут над морем виринаК вiд часу до часу в моПй душi, мов сон який, про що я лиш мрiяв, а не переживав. А я, противно, був над морем, бачив i чув ту потужну силу великана й дещо переживав над ним i з ним. Одначе те все минулося, потонуло там мов у його глибинi... I, як кажу, я знов удома в тiм самiм свiтi. Вже осiнь. Днi короткi, саме впосерединi жовтня... I хоча погода чудова, якось уже в усiм значна та змiна. Та знай, читачу, перший час по поворотi був для мене, як не раз уже з тоП нагоди, цiкавий.Праця на моПм столi в бюро цiкавила мене... I се i те в нашiй громадi займало, давало до думання, деякий знайомий задержав на часок собою. Але далi я знов вiдчув, а радше попав у свою давню самоту. ОдноП пiзньоП ночi, вертаючи з театру (не смiйся або, врештi, смiйся, читачу), я знов заблукав у затишну У - ську вулицю з одним освiтленим до пiзньоП ночi венецiанським вiкном, за котрим, мов ангел чуваючий, сидiв самiтний молодий працiвник. Що чувати тут? - не мiг я вздержатися спитати себе. - Чи Пздили лiтом у гори? Вiн нiчого не писав менi, хоч повинен був, по нашiй послiднiй, хоч короткiй стрiчi в мiськiм парку, кинути менi пару слiвець. Одначе, здаКться, не Пздили. Може, вiдпустки не дiстав? Молодим урядовцям, особливо в його "храмi", не дають так легко вiдпустки, а лiтом уже цiлком нi. Що робили обоК за той гарячий час, коли я проходжувався над пишним морем? Вiн - знаю, сидiв над горою актiв, працював i думав, а вдома брався за книги й студiював. Раз казав: обов'язковi студiП будуть ще багато його часу й сили спожирати. Не може його ще для себе використовувати. Нема як. Треба вперед для iнших працювати, думати. Ще все для iнших. Так - вiн. А вона? Я пiшов у затишну вулицю, котра цими часами мало ще освiчувалась, i глянув на знайоме менi мешкання. Справдi. Його вiкно було, як тодi, так i тепер, свiтлом залляне, але штора була цим разом спущена. Я нiчого не бачив... Чого я вiдтак ще якийсь час коло того дому вистоював i мов чого вижидав, я сьогоднi не знаю. Мав лиш те почуття, що помiж тими стiнами, за тими мурами, крився цiлком iнший свiт, як той, у котрiм я обертався; що там перебувало щось живе, тепле, цiкаве, повне будучини, без таких, як я. Перейшовши через тиху вулицю та споглядаючи вiд часу до часу на освiтлене вiкно, що мало для мене щось успокоююче (мов для староП властительки дому нiмки), я звернувсь, врештi, в iншу сторону й пiшов додому. * * * _ (Пiзнiше). До мiського великого парку все ще напливаК публiка й любуКться гарним повiтрям та, може, й самою деревиною, що кiлька день зодягаКться в чимраз бiльше пожовтiле або почервонiле листя. Як кому по природi. Я люблю осiнь. Вона настроюК мене елегiйно й мрiйно. I коли я вернусь, примiром, по ось такому проходi додому, мене все тягне до столу й пера. Так i нинi. Я пiшов. Сiв там на якусь лавку й, закуривши папiроску, сидiв. Люди передi мною снувались мов мухарицi, але моК око не найшло нiкого цiкавiшого. По правдi кажучи, я сидiв тут у надiП, що з-помiж публiки вирине може й вiн. Вiн iз своПм iнтелiгентним, потрохи хлоп'ячим лицем, трохи марним, i з очима, що десь далеко понад публiкою мов щось мiряли. Я його любив. I я вiдчував, що як уважав вiн кого мiж мужчинами за свого приятеля, то це був я. Але нинi йому, очевидно, анi в голову не приходило з'являтися передi мною. I так я сидiв сам. Сидiв, дивлячись, задуманий, i курив, i ждав. I коли я отак добру годину насидiвся, виринув нараз, мов з землi, тут же близько коло мене, з невеличкоП побiчноП алейки, майже за моПми плечима, гурток молодих людей, а мiж ними й ожиданий мною .Нестор. Високий, стрункий, з усмiхненими устами, мов пiзнав мене десь вже, поки я його спостерiг, i тут же задержався. Попрощавшись з товаришами, як мiг я бачити, досить навiть спiшно, присiв вiдтак коло мене, мiж тим коли вони, вклонившись нам (а радше менi), якось недовiрчиво вiддалилися спiшним кроком у противну вiд нас сторону. - I що ж, Несторе? - звернувсь я, щиро врадуваний його появленням. - Як поживаКте? - спитав я, подаючи йому, як звичайно, папiроски, котрi вiн, так само як досi консеквентне, з подякою вiдсунув. - Не дали менi про себе нi одним словечком знати. Згордiли в своПй хатi, чи що? Може, аванс перед вами який або перебутий якийсь врештi важний iспит? Вiн усмiхнувся. - Нiчого, нiчого з того всього поки що. Я з уряду в хату, а в хатi: наука, праця й знов наука, i знов обов'язкова тяжка праця. Так живу й так мушу ще довго, бодай кiлька рокiв, мучитись, поки не поскидаю з себе офiцiальних тягарiв, ярм й т. п. - А ферiП[35] вашi? - МоП ферiП? - спитав. - Хiба ж я мав якi? Я Пх не мав i так скоро не буду мати. Наше мiнiстерство оперуК молодими силами найбiльше, тож де Пм лiтом про вiдпустки марити. Стiльки моПх "ферiй", що забiжу тут у парк, надихаюсь свiжого повiтря, стрiнусь тут i там з товаришами, побалакаю i вертаю назад. - Не працюйте надмiрно. Ваш уряд i ваше мiнiстерство через те не провалиться. Вiн здвигнув плечима. - Я не можу. Перебрав раз обов'язок працi на себе, то й перебрав. Перехитрюватися крiзь життя я не можу, зрештою - в нас усi працюють. I чому я один маю бути самолюбний i занедбувати, що до мене належить? Я не можу. Раз належу до суспiльства, взяв обов'язок на себе, то мушу його й сумлiнно виконувати. Зрештою... - додав весело, - воно все так не буде, це я знаю, то й не журюсь тимчасовим станом. - То в гори не виПздили цього лiта, як споминали? - питав я. Вiн похитав головою. - Нi. Лиш одна мати з Оксаною; а я з Манею осталися вдома. Може бути, на слiдуюче лiто виПдемо, як одержу вiдпустку, i то на довше, як би я це був мiг цього року вчинити. - I замовк. - Чи це були всi товаришi вашi, з котрими ви сюди надiйшли, балакаючи, як не помиляюся я, запальчиво? - спитав я. - Деяких знаю. - То К... - сказав вiн, - вони балакали живо й запальчиво. Щодо мене, то я небагато говорив i не говорю, звичайно, нiколи багато. Я не люблю мiж них ходити, а вже найменше на так званi збори, як i не люблю газет i часописiв перечитувати. Я поглянув на нього, зацiкавлений, а вiн повторив: - Так, так, я говорю правду. Бачите, як вiзьму я який часопис у руки, а особливо тi, що щодня виходять, менi здаКться, я входжу в ресторацiю, де кожний говорить свое. Я втiкаю з таких кiмнат, ботам тяжке повiтря, моП власнi думки неначе губляться в мене, душа чим-то починаК заплямлюватися, i я стаю з себе невдоволений. По-моКму, часописи винищують у нас змогу самим задумуватися, особливо тi, що щодня змiняють своП погляди. А вони, - додав i вказав у сторону, де молодi вiдiйшли, - або бодай бiльша частина Пх, не багато лiпшi вiд часописiв. Вони всi з своПми думками видаються менi перегаряченi, а деякi заскоро пережитi. Все, що роблять, пишуть, говорять, видаКться менд без якоПсь рiвноваги й твердоП сили. Все це робиться в страшеннiм поспiху. I не для самоП працi, лиш для особистого вдоволення, по-гешефтярськи. На мою думку, кожне наше життя зокрема могло б бути штукою[36], одначе стаК лише гешефтом. Ми не вкладаКмо смислу нашого життя в саму працю, лише в те, що ми за нашу працю одержимо. I найбiльша штука нашого теперiшнього життя - К найбiльший здобуток за найменшу вкладку з нашоП сторони видобути. Через те виходить життя вiчною погонею, полюванням. А прецiнь життя не К без краси. Але я питаю, чи бачать вони те все, i коли? Навiть у тих промiжках, коли належать собi, навiть i тодi вони того не бачать. Все гонять за чимось кращим й ожидають чогось новiшого. Вiн умовк i поглянув у противну сторону, а я задивився на нього. Я нараз зрозумiв його. Вiн ще був молодий, але йото молодiсть не мала в собi того невареного молока, що разить так страшенно у деяких так званих поступових молодих мужчин або й жiнок. Вiн був поважний i глибокий, мов той iнструмент з своПми струнами. I, як кажу, я нараз зрозумiв його. Очевидно, хотiв вiн жити, одначе лише в своПй працi жити, т. К. у працi на будуче, i видавсь менi таким, що все вгору йде трудним, тяжким шляхом сам один, але - все вгору. Звiльна, повний доброти, з лагiдним усмiхом, котрий заздалегiдь нашi провини прощаК, поки ми ще о прощення просили. Я мовчав якусь хвилину, як i вiн, а потiм, обнiмаючи його правою рукою за плечi, я спитав: - Вони вам не вистарчають. Правда? Вiн усмiхнувсь якось сумно й вiдповiв: - Справдi. Iнодi я це навiть дуже виразно вiдчуваю, що я Пх у деякiм напрямi перерiс, i через те ми вiд себе вiддалились. Пм здаКться, що з мене нема нiчого, бо я не К на Пх спосiб активний. Не Пжджу по селах, не агiтую при виборах, не закладаю читалень, не держу промов i т. iн., але я, як кожний з нас, знаю сво'П змагання, моральну вартiсть i без плану не живу. А що найбiльше себе не щаджу. I знов умовк i цим разом поважно. Хто б йому не вiрив! - У вас, Несторе, здаКться, i нема багато приятелiв, - закинув я, щоб привести його до дальшоП бесiди, бо вже надто любив прислухуватися йому. - Я, справдi, не маю приятелiв... - вiдповiв вiн... - Хоча... господи боже... товаришiв i знайомих кожний маК... Отже - i я. Я не маю Пх багато не тому, щоб вони мене не хотiли, навпаки, вони радi б мене заодно мiж собою мати, але просто тепер не вiдчуваю потреби зноситися з ними. Я вiдчуваю, прислухуючись Пм, слiдячи за вчинками, по можливостi, що я Пх чим-то перерiс. Чим - не знаю докладно сформулювати. Не розбираю складникiв свого Кства, але Пх я перерiс. Маня каже "бiлiстю й глибиною душi". Одначе на тiй точцi Маня, може, й грiшить, - додав, мов соромивсь гарних слiв своКП сестри, а ще бiльше того, шо, будучи з природи скромний, вимовив Пх голосно перед кимось. - "Ти мовчиш, - закидували менi одного разу на якiмось зiбраннi, - береш замало участi у громадському життi. Ти повинен говорити й робити щось, бо ти згармонiзований i вирiвняний, без страстей, з холодним слухом". А я на те здвигнув плечима: "Вам треба тепер iншого бесiдника, - сказав Пм. - Я вiд вас вiддалився, хоч простiть за це. Колись зрозумiКте й те". Хтось у гуртi розреготався грубо. "Добре каже вiн, - кликнув услiд за своПм смiхом. - Погляньте на його уста; вони в нього, як у молодоП п'ятнадцятилiтньоП дiвчини, котрi, крiм своКП ляльки, цвiтiв, певно нiкого ще не цiлували. Дайте спокiй, вiн не буде говорити!" i знов засмiявся. "I добре сказав, - вiдповiв я. - Я не буду говорити. Тепер ще нi. Пiзнiше колись. Але будьте переконанi (говорячи це, його очi нараз загорiли), що як я колись пiднiмусь зi свого мiсця й вiдчиню уста, з котрих тепер глузуКте, я своПй народностi сорому не зроблю. Так, я буду говорити. Але тепер - нi. Менi треба вперед ще дещо перейти, дещо перерости, перебути i аж вiдтак станути до бесiди й акцiП в смислi моКП особистостi". - Ви хочете колись за полiтичну дiяльнiсть взятися? - спитав я, окинувши його оком. Вiн був трохи зворушений. - Правдоподiбно так. Зрештою, до того треба також вiдповiдно приготовитись. Але не гадайте й ви, як вони, що в мене нема почуття приналежностi до своКП народностi. Навпаки, я лиш не хочу себе в працi шматувати. Я маю звичай вiддаватися цiлком тому, чому вiддати рiшаюся. Iншими словами: що даю, даю цiлком. - По якiйсь хвилинi мовчання почав: - Хтось раз слушно з наших талановитiших сказав: "У нас кричать усе i всюди - "працювати для народу". А виходить, що тi "випрацьованi здобутки" не для цiлоП нацiП, а виключно для "мужицтва". Я питаю, чи нам не спинатись у наших змаганнях понад здобутки для мужицтва? Не вiдриватись (в тоншiм смислi) вiд нього, становлячи з себе, себто iнтелiгентiв, другу окрему верству, котра вимагаК й для себе працi, науки, штуки й iнших здобуткiв культури? Хоч небагато, а ми для того свого народу, мужика, бодай як не вже щось зробили, то робимо. А для iнтелiгенцiП? Для нашоП iнтелiгенцiП ми ще нiчого не зробили. Я мрiю про те, щоб у нас було якнайбiльше глибокоП поважноП iнтелiгенцiП. IнтелiгенцiП нацiонально-культурноП, а по правдi, того всього ми ще й досi поза мужиком не бачимо майже нiчого бiльше. В тiм велика часть нашоП властивоП хиби. Я питаю, - додав по хвилi задуми, нiби звертаючи на iнше поле, - що може для людини кращим iдеалом бути, як не власне - людина? Гарна, трудяща, укiнчена людина, в тисячах шляхетних постатей? А мiж тим, яке нутро сучасного украПнця? Чи взагалi вiдкрите воно вже? УкраПнець його не знаК, поминувши вже найглибшу глибiнь того нутра. Вiн не прийшов ще навiть до пiзнання своКП власноП сили через призмат правдивоП iнтелiгенцiП - культури до пiзнання, може, й великого призначення свойого народу. Взагалi говорячи, ми К народ, що ще себе не вiднайшов. Тому як годен вiн масу, себто весь народ, органiзувати, поки вiн сам себе не зорганiзуК? Спершу - як одиницю, вiдтак як - масу, а вкiнцi - нацiю?.. Ось, - почав по хвилинi дальше, - ми вже вiдкинули бога; але лиш тому, бо другi поступовiшi нацiП вiдкинули його також. Одначе мiж тим коли тi другi народи дали замiсть того своКму народовi науку, штуку, змогу пiзнати себе, своП сили й найвищу культуру, шукають за новою мораллю, новими вартостями, стоПмо ми ледве на рiвнi Пх колишньоП найнижчоП культури. Чи, може, нi? Що дали ми нашому мужиковi для його душi, для пiддержування його кращих зворушень серця, розуму? Науку, культуру? Ет! - додав, мов знеохочений, i махнув рукою. - На ту тему мiг би я ще не одно сказати, а з товаришами на тiй точцi я все розходжуся... Але, - додав нараз, мов отямлюючися, - тепер не маю часу... - З тими словами витягнув годинник i поглянув на нього. Вiдтак, сягнувши вдруге в грудну кишеню, вийняв з неП золоте пенсне i, заложивши перед очi, встав i поглянув у глибiнь довгоП алеП парку, мов перешукував там кого очима. - Ось! Ви вже також готовi з вашими очима, - спитав я, - що вживаКте в так молодiм вiцi стекла? Донедавна, здаКться, ви його не вживали ще? - Вже давно, - сказав вiн байдужне. - Але я вживаю його лиш тодi, як хочу вдалi що докладно добачити. Зблизька бачу добре. - ВичiкуКте кого? - спитав я. - Властиво - нi, - вiдповiв вiя, а вiдтак додав: - Сестра казала, що, може, вийде на прохiд i буде за мною виглядати. - Сама? - спитав я. Вiн глянув допитливо на мене. - Не знаю, - вiдповiв. - Може бути, до неП прилучаться ПП колишня учениця, панна Iрина Марiян, i кузинка тоП ж... панна... Наталя Ливенко. Я не питав бiльше, але почав i сам переходячих цiкаво озирати. Тон, яким вимовив вiн слова "Наталя Ливенко", полишив щось у моПй душi... - I менi пора йти... - обiзвавсь я нараз i пiднявся живо з лавки. - Ви залишитесь, правда? - спитав я. Вiн поглянув на мене. - Чому? Нi. - Вiдтак додав: - Я також пiду з вами. ЗдаКться, вони... ледве чи надiйдуть ще. Ну, а як надiйдуть, то нехай... У мене "ферiП" сьогоднiшньоП днини вже скiнчились; треба вертати до своКП хати. Там, може, ждуть на мене... Я знов поглянув на нього. Перед хвилею казав, що може з'явитися вона тут, а тепер у хатi може "ждали" на нього. Вiн вiдгадав моП думки. - Книжки, праця й акти ждуть i зiтхають за мною. А з ними я, певно, ще так i так побачуся; а як не нинi, - додав мов бiльше в думках i до себе, - то незабаром. I з тими словами, попрощавшись, поспiшив, немов бажав бути сам, а там далi за якийсь часок зник менi цiлком з очей. Я залишився. Мимоволi насунулись менi слова Манi. Вiн не був типом; вiн був одиницею, з цiлою самiтнiстю й дивацтвом, якi вiдрiзняють чоловiка чи одиницю вiд одиницi. Але одиницею значною й не буденного роду. Ось його залишаК теперiшня боротьба спокiйним, як i жертви, що падуть у тiм i цiм напрямi. Вiн дивиться якимись iншими очима в будучнiсть, поширеними, може i понад нашi голови. Глибини жадаК вiд нас i поваги. ОрганiзацiП одиницi з собою. Так, так, Несторе. Я також "мужик", що не вiддалився ще вiд мужицтва, котрий якщо пише й робить, то пише, почавши вiд себе, i якщо робить, починаК вiд себе, щоб наслiдки працi лиш для нього свiтились, а ти - не мужик. Майже з тужливим серцем вернув я додому i, кинувшись по привичцi по проходах на отоману та запаморочившись димом папiроски, я понуривсь у думках. При Несторi я вiдчуваю, що я в'яну й усихаю i що в менi не виростаК вже бiльше нiщо свiже. Менi треба сина. Я дотепер не жив так, як слiд, а може, тому, що я ще мужик, i для того, я вiдчуваю це, хотiв би жити дальше в свойому синi. Моя мати вважала й уважаК мене цiле життя своК - як виключну свою власнiсть. Але надi мною, як над певною цiлiстю - вона нiколи не застановлялася. Тому багато, що склалося в мойому життi, можу приписувати i впливовi ПП iстоти. Правда, голод за якимось так зв. особистим щастям не пiдточуК мене вже так, як колись, особливо тодi, коли я розлучився з нею. Тепер я працюю вже цiлком спокiйно; лиш коли здибуюсь з Нестором i, дивлячись на нього, бачу мимоволi i ПП, обзиваКться тут i там легкий звук туги в моПх настроях. Одначе раз я мушу з собою до кiнця дiйти! Пiду по довгiм часi знов до вiрменочки... i... * * * _ Був. Вона ще така дитинна! ЏП тiшить ще все, що тiшить i ПП малих братiв та сестер... Вона! Боже милий! Я все ще чую ПП личко близько свого, як нахилялась до мене над столом, коли записував я Пй щось на ПП просьбу в "пам'ятник" - i переходжу все з нею обговорюване. Що вона менi таке казала? Було мiж тим щось важне для мене? Щось значне саме собою? Говорили ми про мiй народ? Або щось iнше, що до нього вiдноситься? Нi. А нащо ж я ПП тямлю? Ми не маКмо нiчого спiльного; вона не належить навiть до мого народу. Коли так, то що менi з такоП жiнки, що не подiляК зо мною й iнтересiв мого народу, а провадила б бiля мне лише життя вегетативне? А все ж таки мене тягне до неП, - вона чудова, чудова... i молода! Ех, Богдане, ти мужик. Ти живеш, як i мужик, - очима... А все ж таки нащо ж я ПП тямлю? * * * _ (Все пiзнiше). Не сподiвався я того. Славний скрипак П - м дав у нашому мiстi концерт. Я й мати поПхали туди. Не одержавши вже першорядних мiсць, я взяв середущi. I сидимо ми посерединi маси крiсел i публiки в багато освiтленiй музичнiй залi й слухаКмо. ГраК вiн, цар тонiв i струн, i мов душу на нитки роздiлюК, граК i в свiт якийсь безбережний з самих тонiв пориваК. Якби не мати, що не менш уважно слiдить за музикою, як я, - я був би до скiнчення концерту й з мiсця не рушився. Одначе вона з досади, що не сидiла в перших рядах, як звичайно, i цього вечора прийшлось Пй мати плечi других людей перед собою, - раз уже не знаю котрий оглядалась i за кимсь роззиралася. Так i тепер. Вона зблизилась нараз таКмничо головою до мене й прошептала так само: - Глянь, Богдане, на два ряди перед нами направо. Я, затоплений у музицi й будячись немов з iншого свiту i знов своПм звичаКм не добачуючи вiдразу, що бачили очi матерi, питаю: - Що? Хто? - Вона. Маня Обринська направо з Нестором. Налiво, вiд неП панство Марiяни ще з якоюсь. Бач, як гордо розсiлася компанiя в переднiх фотелях. Я, не дослухуючи ПП послiднiх слiв, почав у вказанiм мiсцi уважно роздивлятись. - Не знаю, не виджу, - вiдшепнув я матерi нетерпливо i сперся знов у крiслi, звертаючися всею душею до музики. - Богдане! - чую через якусь хвилину майже приказуюче. - Таже глянь! Я здвигнув плечима й поглянув знов по переднiх рядах гостей. - Не виджу Пх, - прошептав. - То хтось, бог знаК хто, а вам привиджуються вони. - Пiзнавай по тiм, - почала мати об'яснювати шепотом, - ПП брат, бо це вiн, обняв рукою ПП крiсло за плечима. ГадаК, певно, що в себе дома так розложився... дивись-бо! Тон матерi, хоч i в якiм поважнiм настроП знаходився я, тепер отверезив мене в однiй хвилi до того, що я, слiдячи наново в указану сторону й мiсце, мов подвiйними очима, нараз вiдгадав i доглянув Пх. Справдi. Нестор, заглибившися, як музика, очевидно всею душею в пориваючу, незрiвняно гарну гру майстра, простягнув i уклав, забувшися, праву руку поза плечi найближчоП своКП сусiдки на фотель i так, мов закаменiвши пiд властю звукiв, сидiв i не рухався. Я дивився пильно, з напруженням на нього й на його сусiдку. Вона так само, як i вiн, здавалось, не бачила й не чула нiчого. Крiм одноП музики... I вже я не спускав з них ока. Чи була це справдi вона? Не знав ще напевно. Мене приковувала передусiм Нестерова рука з бiлого манжета, тонка рука iнтелекту, що лежала так певно й спокiйно на спинi фотелю, мов охороняючи свою сусiдку, а заразом i вiдмежовуючи ПП вiд усього окружаючого ПП свiту. Ще я не знав, хто та його сусiдка. Вона, як казав я вже, мов потонула на все в силу тонiв, що розпливалися з-пiд тонкого смика й бiлих пальцiв артиста. I чи була це справдi вона, колишня Маня? Чи, може, якась iнша, якась вона. Нестерова? Я не знав. Я дививсь на пишно сформовану голову молодого мислителя, котру не раз мовчки подивляв, i на голову тоП його сусiдки. Ба нi, тепер я вже просто гiпнотизував Пх. Мусять обернутись, одно по другiм, мусять оглянутися. I я вже почав денервуватися; не мав спокою. "Несторе!" I справдi! Артист ще грав недовго i, мов вдоволяючи моК тайне бажання - побачити обличчя НесторовоП сусiдки, закiнчив найнiжнiшими звуками свою гру. В залi настала через хвильку глибока тишина. Здавалось, усi душi поширилися, потонули несвiдомо в свiт звукiв i... не мали змоги завернутись... Нараз по хвилях найглибшого пориву й подиву оплески шаленого захвату й грiмкi оклики: "славно!" I знов оплески й оклики одушевления, просьби, щоб артист повторив гру. Але вiн, вклонившись, вiдiйшов i не з'являвся бiльше. Тодi публiка почала з мiсць гурмою рухатись. У тiй хвилi поглянув я за ними, - i в тiй же самiй хвилi обернувся Нестор, мов покликаний моПм внутрiшнiм бажанням i поглядом просто на мене. Блiдий, з зворушення музикою, i з очима, що палали надземним ще вогнем, вiн, очевидно, не бачив мене, а лиш дивився, будучи думками в iншiм свiтi. Вiн пiднявся. В тiй хвилi за ним обернулася й сусiдка його обернулася, - i я поглянув у ПП лице. Бiле-бiлiське, як снiг, а очi, як i брата, упоКнi музикою - не бачили нiкого, а найменше мене. Тi молодi, з природи чудовi, пишнi зорi, що зводили мене свого часу з розуму! Я, як на привид, витрiщився на неП... Чи справдi лежав мiж нами час? Лежало 10 - 12 рокiв? У тiй хвилi я цього не знав. Не знав, але зате я знав i вiдчув лише одно, що це - вона, i що я нiколи, нiколи не забував ПП. Вона! Цiлком як давно, нiжна, "укiнчена" краса. А проте чудова, i лиш бiля нiжних уст устелилась легка лiнiя втоми. Вона не бачила мене. Вiдвернулася до брата i, звертаючися до своПх сусiдiв, котрим, очевидно, товаришила з братом почали одне по другiм за прочими гiстьми поволi до гардеробних дверей висуватися. - Чи ти бачив? - шептала отверезуючим голосом моя мати. Я не вiдповiдав. - Не змiнилася, Богдане! - Так щось, - сказав я напомацки й слiдив дальше за ними очима. - Та бо ти, Богдане, так мене за собою волочиш, неначеб я була якась плахта, а не жива людина, - гнiвалася маги, здержуючися, мiж тим коли я, не хотячи Пх з очей вгубити, тиснувся вперед за уходячими, щоб Пх як бодай не здогонити, то щонайменше хоч ще раз побачити Кiлька хвиль пiзнiше в гардеробi, в вiддаленнi, може, яких шiсть крокiв, я стояв проти неП й дивився на неП. Кругом нас iншi гостi, котрi всi з поспiхом одягалися. Вона стояла перед молодою панною Марiян, колишньою ученицею своКю, i з любов'ю старшоП сестри защiпляла Пй коло шиП якесь легеньке боа i щось у неП вмовляла. Мiж тим ПП брат якiйсь другiй молодiй дамi, що, очевидно, також до Пх товариства належала, помагав одягатися. Я дивився на неП. Це вона була, не мрiя якась, а вона. Виросла ще! Легка, бiла газова намiтка вкривала ПП голову з темнорусявим волоссям; очi були вниз спущенi, а вуста говорили щось живо до молодоП дiвчини. I так я придивлявся Пй. Так. Це були ще тi самi чистi, непорочнi вуста, на котрих, я це вiдчував, спочивав лиш мiй один поцiлунок... Мiй один!! Маню! В тiй хвилi пiдняла вона своП очi, i Пх погляд упав просто на мене... Не знаю. Чи вже я так сильно змiнився, що вона мого вигляду так сполохалась, чи що iнше, бо, витрiщаючися кiлька секунд мов безтямки на мене, а мiж нами стояли чужi люди, вона нараз вiдвернулася i, взявши свою товаришку пiд руку, пiшла спiшним кроком за братом i панством Марiянами, оглянувшися ще раз за мною, мов у бажаннi переконатись, чи бачила вона справдi колишнього адоратора[37] свого, чи з'явився, може, якийсь фантом[38] перед ПП очима. Я не слiдив бiльше за ними й не старався бiльше здоганяти Пх. А став нараз цiлком спокiйний. Моя мати, всунувши свою руку пiд моК рам'я, держала мене так сильно за руку, що я, вдоволяючи машинально ПП волю, iшов мовчки ПП кроком ураз з нею, не отворяючи нi на слово своПх уст, поки не вийшли ми поволi за другими з набитого, ясно освiтленого коридора на вулицю. Надворi вiяв вiтер, заносив потрохи снiжиною. Мати мовчала, себто не допитувалася в мене про неП. А я сам споважнiв. - Бачив-Ксь Обринських? - перебила все ж таки нараз несподiвано мовчання, наперекiр моКму що лиш вiдчутому бажанню: мовчати. - Так що ж там... бачив, - вiдповiв сухо. - Вона не змiнилася. Або, може, була й добре напудрована й позакривала зморшки. - Може й так, мамо. Але що це може нас обходити, мамо, чи хтось там вживаК косметики чи нi. Ми також не помолодiли за той час, вiдколи з гiр переселилися. Крiм того, вона не проводила своПх лiт марно. Знаю з певного джерела, що працювала пильно й багато. - Так? - зчудувалася мати й на хвилину вмовкла. - Цiкава я, з чого тепер властиво живуть. Треба буде Дори спитатись. Вона буде знати. - Не конче. В мене лiпше джерело, мамо. В мене джерело сам ПП брат. Вiн же прецiнь був кiлька разiв у мене. - Ага, ти споминав раз, - закинула мати з легкою зневажливiстю в голосi. - Нi, не лише в бюро, а в нашiй хатi, мамо. - Справдi? - Так, мамо. Якщо я вам про те не згадував, то в тiм лиш ваша власна вина. Ви нiколи не любили Обринських. Тепер бачуся з колишнiм малим Нестором, а тепер дуже поважним молодим чоловiком i урядовцем вiд час до часу в урядi, де нас зводять часом урядовi справи, але також тут i там на iнших мiсцях, мiж iншим, у мiськiм парковi. - I що ж... як там... побираК вiн уже яку платню? - ПобираК, як це цiкавить вас знати. Поки що вона ще в нього невелика, але зате будучнiсть, оскiльки чув я вiд його шефа, жде його блискуча. Чую, вiн дуже вiдзначаКться вiд своПх ровесникiв-колег своПми здiбностями й знанням. - Ого! - Так воно i К, мамо. Малим хлопчиною вiдрiзнявся вiд iнших хтопцiв. Здатний, а скромний. Це для мене його найсимпатичнiша прикмета, а К в нього й iншi прегарнi. - Отже, що про свою сестру оповiдаК? Чому не вiддалася? - Очевидно, не мала вiдповiдноП партiП, як це буваК у мудрих iнтелiгентних i вбогих дiвчат або мужчин. Не йдучи далеко, мамо, як би й я. - Це ти вже вигадуКш, Богдане! - закинула мати з досадою. - Тобi б треба лише одне слiвце сказати, один палець простягнути, i ти дiстав би найкращу, найлiпшу й найбагатшу панну за жiнку. - Бути може, мамо. Лиш я того слiвця нiколи не вимовлю. Я вже не молодий. У мене очi стали критичнi й проти себе. Я знаюся вже на рiзницях мiж жiнками, i може бути, що й не такий уже пожаданий для жiнок, як вам, як