маПерi, здаКться. - Ти нерозумний, Богдане. Не знаКш себе цiнити. - Може, й те правда. Я з мужикiв походжу, мамо, а мужик не все потрапляК на саму найспiднiшу правду. - Ет, дурницi, Богдане! А вiрменочка що? ПП родичi тобi дуже радi, а й вона сама... хоч молода.. здаКться, не надумувалась би. Сам признаКш, що вона добре вихована й дуже гарна. - Так, мамо; гарна й молода. Але тяжко рiшитися приковувати до себе молоду iстоту, бiльше дитину, не маючи по правдi з нею нiчого по душi спiльного. - Шо тобi з нею за душевнi спiльностi мати? Тим лiпше, що не маКш. ВиховаКш собi з неП жiнку, яку сам схочеш! - То Ксть, ви виховали б собi з неП синову, мамо. Бо я дякую за таке. Я, як оженюсь, про що, як не раз споминав, сумнiваюся, то волiю вже готову, виховану жiнку взяти. Я вже не молодий, мамо! - О, Богдане, ти б i не вимовляв такого. Чи в тебе при твоПх тридцяти й шiстьох роках хоч одне волоссячко сиве? Чи ти згрубiв, як банковий урядовець який? Нiчого з того всього... Молодий то й молодий! Мужчина, як сосна... а вiн про старiсть говорити! Я усмiхнувся. - Бо ваш син, мамо. Але, по правдi, ми повиннi бути справедливi, i коли не вiдчуваКмо вже самi дуже молодо, то не повиннi того для себе й вiд других, справдi молодих, вимагати. Без любовi я не хочу женитися, i не потребую. А силуваноП любовi, як би це мусило вийти у ледве чи вiсiмнадцятилiтньоП вiрменочки на бажання ПП родичiв, бо Богдан Олесь "солiдна партiя", - я не хочу. Це неморально. - Це щось модне, Богдане, що ти говориш. Щось, бачу, ти хутко своП погляди змiнив. Ще донедавна марив об тiм передi мною - взяти молоденьку гарну вiрменочку, а тепер змiнив думку. - Не змiнив, а лиш не рiшився ще й досi, мамо. Менi з вами добре, нащо псувати гармонiю i спокiй у хатi? Хто знаК, яка покажеться з неП газдиня й синова, а я хочу мiж своПми стiнами мати спокiй. Тепер менi не хочеться боротьбу вести, як колись! - Як колись! Богдане... - повторила мати гiрко, - неначе я колись не була за те, щоб ти добре й гiдно оженився... Ти лиш пригадай собi! Я не обзивався. Я "пригадав" собi. Якби я був, - говорив я до свого серця, - збудував своК щастя по свойому серцю, був би його збудував мов на вулканi, стоячи тим проти матерi - як однiська дитина, котру, як споминав уже, вона уважала своКю виключною власнiстю, не застановляючись нiколи над нею, як над певною цiлiстю... от що! Мати вмовкла. Надворi сипалися снiжини чимраз густiше, й незабавки опинилися ми перед нашим домом. Мати пiшла вперед, а я, замикаючи за собою хвiртку на ключ, постояв ще надворi й на хвилину вiддихав свiжим повiтрям. Всюди укладався снiг, i робилося якось мило, а заразом тужно... * * * _ (Пiзнiше). Недавно мiж п'ятою а шостою вийшов я з дому, щоб прочитати деякi часописи, i зайшов до нашого казино. Там побув недовго. Щось не давало менi супокою. Я пiшов на прохiд i вступив у мiський парк. Вiн був бiлий. Уже панувала глибока зима. Вулицi в парку, особливо головна й деякi широкi бiчнi, були старанно попiдмiтуванi. Для мрiйника, як для мене, що бажаК супокою й трохи вдоволення для своКП самiтноП душi, мав вид цих, неначе прозорих, дерев, надиханих iнеКм ба й цiлого парку щось вспокоююче... Я йшов головною алеКю й не помiчав, окрiм кiлькох мужчин i дам, iз знайомих нiкого. Лиш, як менi здавалось, десь далеко проти мене йшли двi стрункi дами, взявшися iнтимно пiд руки. Одна, здавалося менi, вищого росту й чим-то в ходi знайома, другу, здавалося, бачив я також уже десь. Я напружив зiр, а коли тимчасом i вони що раз, то бiльше зближалися до мене, я пiзнав Пх. Одна була Маня Обринська, а друга - ПП учениця, панна Марiян. Чи Маня пiзнала мене так само здалека, як я ПП, не знаю, але ми йшли просто проти себе. Я вбрався в цей холод, який стояв менi до розпорядимостi, а вона неначе похилила трохи голову набiк. Врештi були ми вже так близько проти себе, що в мене рука сама здiймалася до поздоровлення. Я зняв шапку, заглянувши Пй в очi. З тим я вiдразу вiдчув, що ми не лиш здибались, але й пiзналися. Я, не задержуючися, пiшов далi. Кiлька хвиль пiзнiше я сiв на часок на лавку. Хотiв ще дивитись на неП, хоча чимраз бiльше вiддалялася вiд мене. I дивився. Вона не оглядалася. Справдi, сказав я собi, такi, як вони, оцi Обринськi, не оглядаються за нiчим - нi мужчини, нi жiнки. А я - мужик, ось сидiв, не мiг побороти в собi цiкавостi й витрiщався за нею, як iшла. Не надто висока, рiвним гармонiйним ходом, в темногранатовiм костюмi й такiй шапочцi - обiч своКП ученицi, i, розумiКться, десь мене вже й забула. Тут i там позасвiчувано вже лiхтарi, i я чомусь нараз не без злоби подумав: "Тепер ходить на прохiд, бо вднину шкодуК часу. Вдень даК лекцiП! Вчителька! Вчителька". I те одне слово, котре моК нутро мов iз злоби, що вона не оглянулася, викинуло з себе, отверезило мене, мов сам голос матерi. Але що мене те обходить, що вона вчителька й даК за грошi лекцiП? Нехай собi даК... I бог знаК чому, ввидiлися менi вслiд за тим в цiй хвилi моП гарнi й вигiдно урядженi кiмнати, котрих дверi стояли чи не всi широко створенi, як це я любив, - i мов вижидали чийогось вступу. А вслiд за тим виринула, мов iз дна душi, перед моКю душею молода вiрменочка. Я був невдоволення з себе. Нащо я ПП тямлю? Чи люблю я ПП? Я скривив уста. "ЖодноП й нiякоП не люблю". Це сказав я майже сердито до себе. I, вставши живо, я подався до повороту в сторону, куди вiддалилися дiвчата. Годину пiзнiше, повечерявши, зайшов до одноП елегантськоП "ресторацiП", де сходилась лiпша публiка i де зимою грала звичайно угорська циганська капела. Сiвши коло окремого столу, я казав собi дати закуску. Не на те, щоб дiйсно Псти, а радше, щоб потонути в тiй напiвбожевiльнiй, напiвупоюючiй музицi. За якийсь час питав я себе: "Чого зайшов я слухати цю музику? Ця артистична шаленiсть... випливом якихось диких, звуками переповнених душ оп'яняК нас хiба на те, щоб, улягши ПП впливовi, виконувати прикази самого розторганого чуття. Зайшовши сюди, я, здаКться, чогось бажав вiд себе. Чого? Я вже тепер не знав. Я не бачив нiкого округ себе, а лиш чув. Крiм шалiючих розпливаючихся голосiв скрипок, чув я й зойк цимбалiв. Так. Це вони плакали мiж голосами скрипок, басiв i мужеського голосу челля. Вони бились, товклись до мого нараз чимось розболiлого серця .. Мов благали... бажали чогось. Так, цимбали... так... женiть мене звiдсiля Женiть на бiлу затишну вулицю, шо раз по раз виринаК з-помiж ваших трiпотячих згукiв з глибини душi, разом з одним до пiзньоП ночi самiтно освiченим венецiанським вiкном! Заженiть аж туди!" Так, через довший час... I я не боровся бiльше. Вставши i мов розлучившися з якоюсь iншою iстотою в собi, я, кинувши звичаКм мого батька грубий банкнот мiж циган на стiл, вийшов, оп'янiлий, на вулицю. Мене обняла тиха, лагiдна зимова нiч i поцiлувала. Чи за те, що я оставив по звичаю батька грубу нагороду кочуючим артистам без краПни, чи за те, що поборов матiр у собi i звернув кроки в тиху вулицю? Не знаю. Я був оп'янiлий, але не п'яний. Я нiколи не п'ю. Мене обняло холодом i мов отверезило. Я пiшов у вузьку тиху вулицю. Менi бажалося невздержимо побачити Нестора. Що вiн робив? Сидiв над своПм столом, похилений, i своПм звичаКм працював проти пiвночi? Було в його вiкнi свiтло? Те свiтло, що ввижалось менi тепер частiше, як я хотiв, а манило до себе - як у святиню з жерцем? Дiйшов. Свiтло в його вiкнi, справдi, ще свiтилося, хоч було по одинадцятiй вночi. А що найкраще, вiн, здавалось, анi хвилини не зчудувався моПм приходом. - Я, чоловiче, просто з циганськоП музики. Вона перемiнила мене в такого, що, незважаючи на пiзню пору, нi на всi прочi форми, пiгнала туди, куди серце тягнуло. Прости мою "атаку". Вiн уомiхнувся. Звернув своП гарнi, в цiй хвилi з розумовоП працi сяючi очi на мене i, простягнувши руку, пiднявся. - Це я розумiю! - сказав. - Це я дуже добре розумiю, i тому не пiддаюся надто часто iПП впливовi. I майже ущасливлений моПм таким несподiваним появленням у своПй хатi, вiн наче заклопотався, де б мене найвигiд-нiше посадити. Кiмната цього молодого вченого була не обширна. Шафи з книжками, такi ж два столи пiд широким вiкном. З одноП сторони кошик з паперовими цвiтами, так що на його спину неначе схилилось листя, а коло нього велике старомодне крiсло. На однiй стiнi портрет батька й матерi, а на писемнiм столi невеличка якась фотографiя, як здавалося менi, його сестри Манi з конем. Остаточно посадив вiн мене в старомодне крiсло. - Це в мене першорядне мiсце, - об'ясняв, - i як до мене заходить мама, щоб, як впевняК мене, на мене подивитись, мусить зараз же тут посидiти. Так i ви, пане Олесь. - Ви не дивуКтеся, що я, хоча по раз перший, приходжу до вас о порi духiв i примар? - Нi. Це найкраща пора, бо душа в нiй найбiльше поширена. Ось я сам, коли працюю такою пiзньою порою, мов подвiйного знання набираю. - Уважайте, щоб з вас часом не вийшов украПнський Све-денборг, що з духами до розмови допровадив. - Не бiйтеся. Поки що в мене нема наклону до мiстицизму. Але чому не скидаКте шуби? Тепер я, як перше вiн, усмiхнувся. - Бо йду зараз далi. Раз я хотiв лиш вас побачити, а друге хотiв би, що'б ви менi на одне питання вiдповiли. Не дивуйтесь одначе тому, але мужика так музика настроПла. I, - додав я, - я не п'яний, Несторе, не думайте цього. Я нiколи не п'ю. Несторе, хлопче мiй, - спитав я вслiд за тим, - чи ви ще не любили нiколи? - I поставивши це несподiване питання свому любимцевi... я сягнув за капелюхом. - Люблю, - вiдповiв вiн, усмiхаючись одним кутиком уст, не дивуючися тому питанню. - То ходи! - Куди? - На часок на циганську музику. - Не можу, - вiдповiв вiн поважно i вказав на розгорненi папери на писемнiм столi. - Кинь i ходи! - приказував я. Вiн похитав головою. - Ходи, Несторе, бо Богдан Олесь, мужик, винесе на руках... як колись... - i не доказавши, я урвав. - Ходи! Вiн усмiхнувся, не опирався бiльше й одягнувся, а надворi перед хатою станув. - Чого стоПш? - питав я. - Я люблю от такий зимовий краКвид i спокiй, пане Олесь... - обiзвався вiн. - Не пане Олесь, Несторе, а "Богдане"... - поправив я його. - Затям це собi, хлопче! - з тими словами я подав йому руку. Вiн стиснув ПП мовчки i все не рушався з мiсця. - Що ж, чоловiче? - почав я. - Ти поет чи маляр, що потонув у краКвидi бiлоП зимовоП ночi?.. - Може й був би першим, якби не бюрократична та пригнiтаюча праця, котрiй пiдписався я вже своКю кров'ю й котра взяла мене в полон, - обiзвався вiн. - Та зрештою якось-то буде... - додав, мов потiшаючи себе. - А зиму, чи радше ПП бiлiсть, що все оповиваК мрiйною якоюсь поезiКю, я й сестра моя Маня над усе любимо. Властиво... - тягнув i нiби завагався, побачивши себе проти тоП такоП бiлоП зимовоП ночi, - не повинен був я нинi вже виходити, бо маю ще до одноП завтрашньоП поважноП розправи приготуватись. А тепер буде вже коло дванадцятоП. Далеко не пiду, Богдане. - Далеко - нi, мiй хлопче, лиш на часок послухати циганських майстрiв музики. Це розiрве тебе трохи. Менi хочеться побачити тебе таким, яким прийшов я до тебе - "широким". - Менi не треба розривки, - вiдповiв вiн. - Поважна праця, що вимагаК всю увагу, всю концентрацiю iстоти, не дозволяК цього. Я не пiду, - вiдповiв вiн твердо, мов хто iнший вiдповiв з його уст. - Не можу роздразняти себе. - Та ходи так, на прохiд за мiсто трохи... - Нi; ходiм до парку, Богдане. Маня нинi там була й казала, що там уже чудово. Була перший раз сеП зими. А я вже два тижнi, як туди не заходив. Не мав часу. - Вона справдi була. Я ПП бачив... - обiзвавсь я. - Я був уже нинi раз у парку... А твоя сестра, здаКться, не багато змiнилася. - Я не знаю, - вiдповiв вiн. - Це ви... це ти лiпше будеш знати. Треба з нею поговорити. Я обминув його послiднК слово. - Чи ти любиш ту, що з нею ходила, ученицю ПП? - спитав я нараз, мов злетiв на нього хижун. - Нi. Другу. Доньку урядовця одного банку. - Добра партiя, хлопче? - Не знаю. ЗдаКться, як для кого. Але... - додав, - я не матерiалiст, Богдане, i я полюбив ПП не для "женячки", а тому що ПП iстота наскрiзь прив'язала мене до себе. Я ПП вже чотири роки тайком люблю. - Ну, але чей же поберетесь обоК?.. - закинув я. - ЗдаКться, - сказав вiн. - Але поки що я не говорив Пй про свою любов, хоча вона мусить це вiдчувати. Мене ще щось здержуК говорити Пй про своК почування. Ще скажу. Маю ще час. Але ось... - додав, нiби перериваючи вмисне розмову, - який чудовий цей парк у бiлостi й iнею ясною нiччю. Шкода, що тепер Манi нема... - Пiди коли з нею вночi сюди, вiн також "бiла мрiя". - Справдi, як бiла мрiя, Богдане. Це гарне порiвняння. В менi будить така "бiла мрiя", - говорив пiвголосом, мов тайком, - якусь предивну туру, якби будилась ще одна душа, що не маК нiчого спiльного з тою тверезою, що керуК нами в матерiалiстичнiй буденщинi, в яснiй добi, а якась тонша, краща. Ет... - i махнув рукою. - Але ходiм, Богдане... - додав. - Перейдiм скоро цю алею й вертаймо. Завтрашня розправа неабияка, трудна. - Про грошi? - Так. Звичайно. - Для правительства? - В моПм голосi пробринiла мимоволi струна легкоП iронiП, а вiн уже вiдчув, прокинувся. - Для правительства, Богдане. Що ж, я правительствений. I ти правительствений. - Так... - вiдповiв я спокiйно. - Чи ошукувати нам правительство? - Чи я це казав, хлопче? - ТвоП уста - нi, але iнтонацiя голосу твого. I ту iнтонацiю я часто стрiчаю; вона звернена до мене особисто. Але нехай... Кожна праця наша повинна бути виконана совiсно й чесно, i ми повиннi за нашим фахом слiдити, будь вiн взнеслий, прозаПчний чи фантастичний так само, а не лиш по половинi вiддавати Пй своП сили. Так бодай я розумiю свiй обов'язок. - Ти застрого ставишся сам до себе. - Нi. Мене лиш не вдоволяК витворювання половини. - Справдi. Ти пускаКш нурка у всьому, до чого б не забирався, дрiбнiшого чи бiльшого. - Такий уже я, Богдане, - вiдповiв поважно i замовк. По довгiй хвилi, пiд час котроП ми йшли оба мовчки, з очима, зверненими в бiлу нiч i далечину, зiткану з мiсячним свiтлом, а душами - в нутра своП, я перебив нараз мовчанку: - Хлопче! - Що, Богдане? - Я твiй товариш. Щирiшого не будеш мати! Говори менi про неП, - просив я. - Не вмiю сам, - вiдповiв повздержано. - Питай. - Передусiм, яких вона родичiв? - Iнтелiгентних; а ПП дiд i бабка ще живуть. Також iнтелiгентнi. - Значить, iнтелiгенцiя не "з першоП руки", як у "мужикiв... iнтелiгентiв"... Iншими словами - не з низин. - Нi, - вiдповiв вiн коротко. - Гарна? - Гармонiйна. З подовгуватими очима краски моря й чорним кучерявим волоссям. Краска лиця цигансько-блiдава. Уста грубим червоним пензлем намальованi, зуби також циганськi. Така. - Така. М'якоП вдачi? Вiн не вiдповiв зараз i аж по хвилi сказав: - Може, але хто це може знати. - А вiдтак додав спiшно: - Нi. Але зате iнша Рiзна Така, що мусиш ПП любити. Бодай моК "я" мусить ПП любити. Мiж iншим i елегантна. I хоча моП товаришi й бiльший загал наших молодих людей обсмiваК так званий "добрий тон i форми" i добре виховання вважають за глупiсть i ограниченiсть або бодай за плащ, котрим, кажуть, покриваються глупота й убожество думок, - по-моКму одначе те все-таки маК свою силу i вплив. Вона дуже вiдрiзняКться вiд своПх ровесниць. Може бути, я маю для неП iншi, окремi очi. Та ломимо того здаКться менi, що вона маК культуру i в серцi, а по-моКму це дуже гарна й важна рiч. Ближче про неП скажу: говорить бистро, виражаКться якнайкраще, скоро, наче кидаК камiнцями. Я часто не можу ПП здогонити, так скоро думаК. Але як здогоню, то люблю заганяти в кут. З вдачi недовiрчива i маК наклiн над усiм глумитися. Колись тут я Пй сказав: "Ваше недовiр'я до людей - це ваше нещастя". Вона поглянула на мене своПми "морськими очима", в котрих миттю заблисли сльози, i вiдповiла: "Так воно i К. Але що вас те обходить? Пождiть, то й переконаКтесь, чому я така". З нею чудово говориться. Свобiдно, широко, а, проте, якось iнакше, як з звичайними. Я кажу - "з звичайними", бо такими здаКться менi загал наших дiвчат. Вiд неП не тхне тим духом, котрий заздалегiдь заповiдаК: "можеш мене дiстати, як залюбимось". Нi. Вона не каже: "бери мене". Вона якась чудна... - А любить тебе також? Нестор, як недавно, не вiдповiв зараз, а як менi здавалось, усмiхаючись, сказав: - ЗдаКться. - А по недовгiй хвилi мовчання спитав тепло: - А ви... а... ти не оженишся вже нiколи, Богдане? - Я вже не молодий, хлопче, - вiдповiв я. Вiн розсмiявся. - Та не такий ще старий, щоб уже про женячку не думати. Я вiдповiв: - Та воно правда, що так. Iнодi й думаю, а радше сказати - мрiю про те "женитися", i то оженитись iдеально. Вiдповiдно до моКП душi й становиська. Заложити собi домiвство по душi, а вiдтак зачинитися. - Перед ким? - запитав вiн. - Перед цiкавими й грубостями. - I чому? - спитав вiн знов. - Нащо там публiки? Щоб профанувала? От така моя мрiя. Чудова хата для себе самого. Це моя мрiя. Не думаКш? - Справдi. А ще до того мати в нiй свою матiр i сестру, так як я. Це ще краще. Тепер, коли ПП ще мiж нами немаК, заходить до мене моя сестра й ми говоримо про рiзне. Про поважне, глибоке, своК й чуже i т. iн. А часом i про не!, i самi дрiбнi, нiжнi, незначнi речi, про котрi говоримо, i в них вона чи не все вплутуКться, нiби сама всовуКться без нашого вiдому. I сказавши це, вiн умовк. А я, запаливши папiроску, по довгiй хвилi мовчання перебив тишину питанням: - Що твоя сестра думаК? - Про що, Богдане? - Про життя... i себе. - Я мусив би багато дечого порушувати, чого не хотiв би нинi зробити, - вiдповiв вiн. - Зрештою, поговори колись з нею сам. Вона буде тепер частiше заходити в город, бо ПП колишня учениця, панна Iрина Марiян, кузинка моКП "музи", як зву я ПП в себе, збираК ескiзи з зимових ландшафтiв i, на просьбу родичiв, вона супроводжуК ПП. I сказавши це, вiн не говорив бiльше, потонув думками, очевидно, чи не в задуму завтрашньоП своКП розправи, й завернув в околицю свого мешкання. Я подався мовчки за ним i собi потонув у думках. Пощо вiн менi сказав, що вона буде частiше в парку? Чи знав про антипатiП моКП матерi до неП? Чи сказав зумисне, щоб колишнiй поклонник зблизився наново до його сестри? Але... нi, нi, вiн цього не сказав, вiн - нi. В нього кожна думка чиста, пряма. А може, вiн i не знаК про все, що мiж нами грало, i як ми розiйшлись? По недовгiм ходi, пiд час якого зупинились ми остаточно бесiдою про його працi, життя й будучину, знайшлись ми на вузькiй вулицi коло його хати. З усiх вiкон визирала темiнь i мовчання. Глибоке, тихе мовчання, що говорило про сон. Стиснувши собi по щиростi руки, ми розiйшлись. Я - щоб увiйти в свою гарну теплу хату. Вiн - щоб, освiжившися, хоч ще з "годинку" бодай освiтити наново своК вiкно, поглибитись у працi. * * * _ Вiд часу до часу ми стрiчаКмось. Раз у мiстi або знов у парку й минаКмо мовчки попри себе. Ще анi разу не приходило до того, щоб могли ми заговорити до себе. СамоП ПП я ще не здибав. Все йде з ними, i так усi три становлять собi обопiльно якогось роду охорону. Вона поважна, майже надто поважна. "Муза" найменше цiкавить мене, хоча, щоправда, ПП очi, - це очi водяноП русалки, як поезiя Пх малюК, отiненi чорними вiями, а сама з лиця циганка. Одначе хоча на перший погляд i найкраща - мене найменше займаК. Чому не подобаКться йому учениця його сестри, та грацiозна Iрина Марiян? Повинна б йому, може, ближче стояти, як якась там циганка з зеленими очима й змiПними рухами. Дивуюсь, що якраз такiй мiмознiй вдачi, як його, не страшно вiд тоП дiвчини. - Чи твоя муза не задирлива? - спитав я його якраз передучора, коли ми стрiнулись, мов по змовi, знов у парку й мiж iншим заговорили й про неП. - Нi. Зрештою, хоча б i так, то зi мною нiколи не можна сперечатися. I сказавши це, вiн поглянув на мене й усмiхнувся. В тiй хвилi пригадав менi так живо свою матiр, що я зрозумiв його. Про неП, як пригадав я собi, також говорено, що вона нiколи не вмiла сперечатись i гнiватись, а всi нерiвностi, якi приводила буденщина з собою, вигладжувала добротою й гармонiйною вдачею своКю. Вiн, очевидно, був ПП вдачi. - Ти не говориш багато про неП, Несторе, але тим глибше мусить бути твоя любов до неП. - Справдi, - вiдповiв вiн. - Вона та скрипка, на котрiй натягнули боги струни моКП душi, i вона виграК тепер пiсню моКП долi. - Освiдчись Пй, щоб був певний ПП. - Не можу тепер, - вiдповiв вiн i поглянув якимось довгим поглядом у далечiнь. - Чому нi? - Маю почуття, що я ще не дiйшов у дечiм з нею до кiнця i що мушу переждати. Зрештою, ПП родичi й не хочуть дати ПП замiж, поки не мине Пй двадцять рокiв. I ще роблять собi надiП на доцента I. П. Я здвигнув плечима. - Що ж. Ти гадаКш, що стоПш поза доцентом? - Нi, Богдане. Хоча я й не хочу тим сказати, що вiн стоПть поза мною. його й .мiй завiд - це припадковi речi. Думаю, що вона сама повинна судити, i то осудити нас, передусiм почавши з внутрiшнього чоловiка. Це раз. А по-друге, крiм того, передi мною гора поважноП працi, мов тунель, через котрий мушу до неП добитись. Тому, i з деяких ще iнших причин, здержуюсь я з заявлениям своКП любовi й освiдченням. Але ви, Богдане... ви для мене загадка, - звернув нараз на iншу точку. Я здвигнув плечима. - Кожний маК своК сонце, Несторе. Одному прокидаКться воно в нiч, другому остаК свiтлом до кiнця його життя. - А менi здаКться, Богдане, що ти дрожиш про свою особисту свободу... - сказав вiн. - Я однак уявляю собi, що якраз ти мусиш бути прегарною людиною, iменно коли виступаКш з себе в любовi й працi. - Яз мужицького роду, - вiдповiв я сухо, - хоча по матерi я попiвського, Несторе. Дикун i культурний заразом. Меяi треба багато прощати. Я давав би своПй жiнцi багато до дiла... Тому не легко менi одружитись i, мабуть, уже так останусь. Зрештою, в мене мати... - i в тим урвавши, я замовк. - Шкода, Богдане, - закинув вiн i, як я, вмовк. А по хвилi, мов ясновидець, додав: - Ти оженишся. Ти молодий! Я усмiхнувся з вiдтiнком гiркостi. - ЗдаКться, в цьому ти помиляКшся, Несторе. Я був молодий, але саме тодi мусив я в собi свою молодiсть i зворушення, якi приводила вона з собою, задавлювати. Тепер ледве чи .мiг би я знов подiбно почувати. Хоча я не таю того, це вчинило б мене щасливим, i я анi на хвилину не соромився би того почуття. * * * _ Хата моя гарна, тиха, а все-таки, коли iнодi згадаю минувшiсть, збираК мене туга й бажання перенести щось з минувшостi в оцю теперiшню свою хату. Кожним разом, як бачуся з Нестором, а це трапляКться тепер чимраз частiше, я мов буджуся з якогось стану, в котрий я нiби засудив себе сам, а не маю сили з нього видобутися. Вчора зайшов я до театру купити собi бiлет на Гергарта Гауптмана "Затоплений дзвiн" i застав уже бiля каси чималий гурт. Я, високорослий, i станувши поза перший гурток, - жду. Знаю, незадовго прийде черга й на мене. .Ждучи, чув я, як за хвилину прибiльшився позад мене новий гурток. Я оглянувся. За мною стиснулось кiлька молодих мужчин, пань i дiвчат, а мiж ними побачив я нараз несподiвано ПП. Вона також тут ждала. Нашi очi стрiнулись i нiби в ту саму мить мов сховались у себе. Вона, змiшана, подалась вiдступити, нiби усунутись з моПх очей, але я замiсть того простягнув до неП (не вiдвертаючися навiть цiлком вiд каси) спокiйно руку й сказав: - Позвольте, панi, я вам вiзьму бiлет. Як бачите, сьогоднi знов натиск. Змучитесь довгим стоянням. I говорячи це, я держав усе ще простягнену руку до неП. Вона хвилину, як бачив я, вагалась, боролась, а остаточно витягнула з муфа[39] портмонетку. I на хвилину малу, мов дрiбна, дрижача з переполоху пташка, спочила ПП мала, в рукавичку одiта рука в моПй правiй. - Прошу ложу, як можливо, з лiвоП сторони, - промовили ПП уста. I сказавши це, вона при тих словах знов сховала очi. Я вiдвернувся вiд неП до каси. По кiлькох хвилинах я стояв коло неП й передавав бiлет. - Це не для мене, - мов оправдувалась, неначеб ми щойно вчора розiйшлись, i мiж нами не було "забуття" й "розлуки", чи не навiки. - Нiчого, - сказав я, усмiхаючись, а в душi радуючись глибоким рум'янцем, що покрив так нагло ПП лице, це, як бачив я тепер зблизька, майже нiчим не змiнене лице. - Дякую, - сказала вона, засуваючи спiшно в свiй зарукавник бiлет, i вклоняючись менi, повна поваги, обернулася до вiдходу. Я прилучився до неП. - Не так, панно Маню! - задержав я ПП, зсуваючи без вагання ПП малу руку лагiдно з клямки тяжких скляних входових дверей. - Так я не хочу з вами розiйтись. Чи за свою ввiчливiсть не заслужив я вiд вас бiльше, крiм одного слова подяки? - спитав я. Вона поглянула на мене дивними своПми молодими очима, й ПП уста мов не могли розтулитись на слово. - Як там, панно Маню? - налягав я, схиляючись над нею. - Чи колишнiй знайомий ваш Богдан Олесь затерся цiлком у пам'ятi Манi ОбринськоП? Вона дивилась хвилину безпомiчними очима на мене, а врештi обiзвалася: - Ви жартуКте, ласкавий пане. Маня Обринська Богдана Олеся не забула, але настiльки в життКвiй школi вирозумiла, щоб знати доволi, що не все з минувшини переноситься й на будуче! - I кланяючися поважно, отворила з напруженням тяжкi склянi входовi дверi, котрi в тiй же самiй хвилi, вириваючись з ПП рук, зачинились назад, вимагаючи бiльшоП сиди, як ПП. Я, отворивши Пх без слова, придержав Пх за нею так довго, поки не вийшла. Надворi бачив я, що на неП ждав екiпаж, очевидно панства Марiянiв, i в нiм сидiла ПП колишня учениця з матiр'ю й вижидала ПП. Отже, все ще та сама. Трохи, як здаКться, притомлена життям, освiдомлена бiльше буденщиною, але зрештою чи не все та сама. Вона "не переносить минувшiсть у будуче!" сказала. Значить, я - вже не той для неП тепер, що колись. Га, очевидно! Прецiнь лиш що не сказала, iнтонацiКю голосу не сказала: "Ви, пане Олесь, не могли в нiчiм змiнитись, ваша мати також - нi. До того ви вищий урядовець, а я Маня Обринська", i пiшла. Маня Обринська! Я понизився. Вiдчуваю ясно й виразно, що глупо понизився. Хоч би на хвилину вiдчула вона, що зробила менi собою прикрiсть, хоч би на хвилину! Але де! Одначе я ще ПП десь колись на хвилину подиблю. Ще колись я дiткнусь, захоплю ту душу, що мов за залiзнi дверi зачинилася, - i не дбаК. Ще колись вони вiдчиняться. * * * _ Май - весна. Мати вибираКться чи не на цiле лiто в давню батькiвщину, в гори в К., щоб освiжитись свiжим повiтрям, поглянути власними очима знов на батьковий грiб i зайнятись на час "газдiвством" в давнiй хатi. Тiтка, що там живе вiд нашого вiд'Пзду, виПжджаК на довше до своКП замужньоП доньки, а я правдоподiбно прилучусь також до матерi. Довго я там не видержу. Але бодай на шiсть тижнiв треба буде виПхати. Вiдiтхну в гiрськiм повiтрi, понаписую дещо, а вiдтак назад до своКП тутешньоП хати або над море. * * * _ (Пiзнiше). Нинi бачивсь я з Нестором. Вiн iшов удвiйцi з сестрою. Господи, якi вони схожi з собою! Хiба тiльки що вiн ростом високий, а вона трохи нижча. Але очi, тi Пх очi й уста - то аж чудно. Вона поступила до книгарнi, а вiн, оглядаючи в виставi в вiкнi книжки, ждав на неП. Мене вела дорога попри них, i я приступив до нього. - Що там, Несторе? Все ще працюКш так iнтенсивно? Вiн вiдсмiхнувся. - Все ще, - сказав. - Але цього року Пду в К. - Чи справдi? - спитав я, здивований. - Так. - Сам?.. - Власне, - вiдповiв розсiяно, - Оксана забираК матiр до себе, на село, а ми обоК Пдемо в К. - Хто обоК? - Ну, я й Маня. - А, так... то й добре, - вiдповiв я. - А твоя морськоока? - докинув я, подаючи йому руку на прощання, бо менi було квапно додому. - Морськоока буде також лiтом там! Тепер я усмiхнувся. - Тому цього року вiдпустка? - спитав я й покивав жартiвливо пальцем. - А iспит? - О, я там буду дальше студiювати, зрештою що ,маю робити! Маня запрошена Пхати туди з панством Марiянами, а що волiла б, щоб ми мали там окрему квартиру, то порадившись, ми замовили собi двi кiмнати в панi Мiллер. - Панi Мiлiлер?... - спитав я й почав пригадувати, хто б це був. Позабував потрохи давнiх знайомих з колишньоП батькiвщини. - Так. Удовицi по лiкаревi, що, як писала до матерi одного разу, закупила дiм, званий "лiсничiвкою", де свого часу мешкали завiдателi лiсiв, i винаймала часом також лiтникам[40]... Я знав уже. Це була освiчена жiнка, нiмкеня, що, повдовiвши й бездiтна, мала свого часу "конвiкт"[41] i вчила французькоП мови та гри на фортеп'янi. Справдi, вона закупила перед кiлькома роками дiм, поставлений на сусiднiй вулицi вiд колишнього помешкання Обринських. А що кругом себе i в городi мав бiльше величезних смерек, як дерев овочевих, i через кiлька рокiв замешкували його завiдателi лiсiв, дiсталась йому остаточно назва "лiоничiвка". - Там ми будемо мешкати, Богдане. - Там добре, - вiдповiв я. - Вправдi, кiмнати низенькi, старосвiтськi, "провiнцiональнi...", стелi дерев'янi аж почорнiли, але в цiлостi оселя поетична. Нiмкеня знала, що мiж соснами прокинеться вола колись для лiтникiв в iдилiю. До того насаджуК стiльки цвiтiв, що хоч купайся в них. Там, дiйсно, дуже мило, Несторе. - А ти, Богдане? - Може, здиблемось там, - вiдповiв я й стиснув його руку. В тiй хвилi вийшла Маня iз склепу[42], я вклонився легко i, прикликавши над'Пжджаючого фiакра[43], сiв i вiд'Пхав. * * * _ (Пiзнiше). Моя тета в К., що замешкуК там наш дiм, як споминав я вже, виПжджаК на кiлька мiсяцiв, а мати обiймаК за той час газдiвство, котре, щоправда, цiлком дрiбне в тети, але все настiльки займаюче[44], що дасть матерi нагоду зайнятися i на свiжiм гiрськiм повiтрi скрiпитися. Вона Пде вперед, щоб, як впевняла мене, урядити й приладити все до мого приПзду, а пiзнiше, коли позволить менi вже на це час - поПду й я. Вчора говорили ми стiльки з матiр'ю про цей вiд'Пзд, про наш будучий побут у давнiй нашiй оселi, де я перебув своП найкращi лiта, що мати, розохотившись, постановила навiть о тиждень скорiше вiдси виПжджати. - Я б хотiла мати доволi часу перед твоПм приПздом, - впевняла мене раз по раз, - щоб ти, сину, в'Пхав у ту свою хату, якомога найкраще впорядковану, бо ж хто знаК, як там застану. Я всмiхнувся. - Лиш ви, мамо, там уже не надто трудiться, а про свiй ревматизм у ногах пам'ятайте, - докинув я. - А якщо не буде все виготовлено, поки я приПду, тим не журiться. Менi найважнiше те, щоб ви перебували якнайбiльше на свiжому гiрському повiтрi й себе якнайкраще почували. Тодi попри вас i менi буде добре. Дора, кузинка моя, що мешкала тут замужем, яка саме на той час надiйшла, усмiхнулась на тi слова й обiзвалася: - Богдан, тето, говорить, мов нiчого для себе не вимагаК. Це вже знак, що йому найвища пора одружитися. Вже зможе себе перемагати в потребi й проти жiнки. Оженiть його раз, тето! - Менi ще недостаК одного рангу, тож я мушу з одруженням ще ждати, - одiзвався я замiсть матерi з уданою повагою. - Фi, який пан! - кликнула Дора, не взявши моПх слiв за жарт. - У такому разi я не знаю, для чого ти вже вiдтепер так коштовне уряджуКшся. Сам один з матiр'ю... i така препиха! - Цить, Доро! - вспокоював я ПП. - Ти не знаКш, як то буваК, коли з Iвана пан зробиться? - Богдане! - майже скрикнула вона. А мати глянула на мене холодним, докiрливим поглядом. - Що ж, Доро, не знаКш? - повторив я своК питання. - Ти все так злобно шуткуКш, - вiдповiла вона. - ЗнаКш добре, що материне походження затерло вже давно слiди походження твого батька. - Так, так, Доро! - докинула мати докiрливо. - Вiн усе, де може, даК менi вiдчути, що моя родина й становисько моПх предкiв, особливо - мого батька-владики, не маК в його поняттi жодноП вартостi. Я вже до того звикла. - Це нi, мамо! - боронився я. - Це безперечно, що нi. Одначе щоб я вже на те стiльки покладав, щоб це мало на мене i в деяких моПх вчинках, дотичне моПх iнтимнiших бажань, вплив, то нi. I я вже волiю Пх хоч би й зiгнорувати та держатись мужицького грунту, котрий, попри свiй консерватизм, щонайменше К здоровий. Мужик, Доро, - звернувсь я до своКП тiточноП сестри, - також любуКться в гарних коверцях i т. iн., взагалi у всьому, що насамперед приковуК очi до себе. Отже, я також. - Ти глузуКш з нас, будучи на тому пунктi чим-то зражений нами чи ким iншим, я не знаю, - вiдповiла вона. - Але щиро питаю, Богдане, пощо справляти такi гарнi й навiть дорогi речi в твоПй хатi, коли не маКш замiру оженитись з убогою. - Чи я це казав, Доро? - спитав я, усмiхаючися в тiй хвилi насилу. - Казати просто ти не казав. Ти, взагалi, для мене загадка. Але ж прецiнь гарною й багатою вiрменочкою займаКшся. А вона, як вiдомо, посаг одержить неабиякий. - В такому разi задержить його для своКП особи, - вiдповiв я з притиском. - Я, певно, поки з своКП власноП працi буду мати дохiд, ПП гроша пальцем не дiткнуся. На те вже спустися. Це справдi не по-мужицьки, а виключно моК. - Це також хороблива пайка його поглядiв, - звернулася мати до Дори, - що певно рiвного собi не найде. Брати посаг за жiнкою i не "дотикатись його пальцем". - А так, мамо. Я хочу, щоб жiнка моя була виключно моя, щоб я Пй всього достарчав, усiм обдавав, а за це мав у нiй вiрну й щиру подругу, котра б за те (я вважаю, що й вона мене в даному разi любить) нагороджувала мене своКю добротою, любов'ю, чеснотою i т. iн. - Пiдданiстю... - докiнчила, розсмiявшися, Дора. - Так, Доро. Упокорення жiнки в любовi перед мужем не маК нiчого понижаючого в собi. Це бодай ти, що вийшла за свого чоловiка з любовi, повинна також знати. Чи, може, жалуКш твого кроку? Вона змiшалася. - Ти поет, Богдане! - вiдповiла, поминаючи моП послiднi слова. - Але вертаючи до попередньоП теми, що ж буде з ПП посагом? - Нехай собi з ним робить, що хоче. Чи я мушу його зараз забирати? Дора викривила уста. - Мужик з аристократичними поглядами й вимогами, Богдане! - обiзвалася. - Ми це знаКмо. - Поглядами... може, Доро, але вимогами певно що нi. Хiба що до деяких речей. Я скорше культурний мужик, Доро, що хоче в своПй хатi мати лиш добрi лiтературнi твори, по стiнах гарнi картини, дуже гарнi килими... добрий iнструмент. A propos[45]... - звернувся я до матерi, - я забув вам про свою найновiшу "аристократичну" забаганку сказати. Я хочу собi фортеп'ян справити. РозумiКться, добрий. Мати видивилася на мене переляканими очима, мов побоювалась, чи в моПй головi не помiщалось що, мiж тим коли Дора (ще завше гарна й моторна) розсмiялася вголос. - Чи не виходить на моК, тето? - кликнула. - Уважайте. Богдан пiде колись нiби до уряду, а верне вiдти з жiнкою. Вiн мусить тут уже десь когось мати й лиш не хоче зрадитись, щоб ми йому "не бороздили". Не так, Богдане? - Нi, - сказав я поважно, але вiдчув саме в тiй хвилi, що гаряча краска запалилась на моПм лицi геть аж пiд чоло, а враз з тим у моПй душi нiби виринула й тут же зникла Маня Обринська. - Отже, музикальна, тето, - звернулася до матерi. - Справдi "музикальна", Доро, - вiдповiв я на ПП жарт цiлком спокiйно. - А може, хочеш у себе лише музикальнi вечори устроювати? - домагалася цiкава жiнка. - I те могло б бути. В мене К мати... Отже, найлiпша гарантiя, що я жоднiй не освiдчусь. А щодо музикальних вечорiв, то це, справдi, добра гадка, котру ти менi пiддаКш. Я над тим подумаю. Ти, розумiКться, будеш перша, котру як слухачку запрошу. Вже хоч би i з вдячностi, що пiддала менi таку чудову думку. А про добрих музикiв я постараюся. - А дивись, не запроси лиш у твоПй великiй гуманностi й яку вчительку. - Щодо вибору, то спустися на мене, - вiдповiв я. - Право запрошування задержую собi. Зрештою, що ти маКш проти вчительок? - спитав я поважно. - Нiчого. Хiба тiльки, що вони нецiкавi, Богдане, повторяються. На них, крiм трохи вивченого патрiотизму, нема нiчого. - Не досить тобi "панськi", хочеш сказати? - спитав я з легкою iронiКю. - Як хочеш, то й це, - вiдповiла вона просто. - Чи ти гадаКш, що твоя донька, тим що набираК гiмназiальних студiй, стане вище як на рiвнi нашоП пересiчноП доброП вчительки, наколи, крiм шкiльноП науки, не буде й сама над собою працювати? - спитав я. - Так, Богдане. - Дай боже, Доро. Лиш менi здаКться, що ти любиш багато дечого, що робиш, робити ради моди.Тобi здаКться, що твоя донька вийде скорше замiж, подобаКться бiльше, як стане по укiнченню гiмназiальних студiй ходити з лентою на грудях. Я вже знаю декiлька таких. Хто не трактуК науки поважно, не маК ясноП мети перед собою, нехай краще не доторкаКться ПП. Я знаю деяких учительок, якi, мимо того що не кiнчили гiмназiП, а були охочi до науки, дуже гарну здобули освiту на власну руку й стали для суспiльностi правдивими перлинами. Мiж тим знав знов деяких дiвчат, що ходять по викладах, мало що виносять звiдти, та зате тим бiльше кокетують i галасують з молодими людьми в академiП, як у своПх помешканнях. РозумiКться, що К я винятки, котрi дiйсно треба шанувати. - Ти, Богдане, як бачу, своП погляди в тому напрямi дуже змiнив. Колись був ти iншоП думки, - закинула вона не без злоби. - Колись думав я так само, як i тепер. Але я тебе не розумiю. Що хочеш твоПми словами заявити? - спитав я. - А ось що: як твоПм iдеалом була свого часу Маня Обринська, що позувала, коли не помиляюся, на якусь будучу вчену й емансипантку, ти тодi на студiюючих жiнок iнакше задивлявся. - Я, Доро? Я? - спитав я з нетаКним зчудуванням. - Так, Богдане, ти! Тодi була вона, емансипантка, страх мудра, поступова й бог знаК що. А тепер i не згадаКш ПП нiколи. Хвилину я помовчав, бо вiдчув, як по раз другий вдарила палаюча краска в моК лице. А вiдтак вiдповiв: - Ти помиляКшся, Доро. Бажань i спремлiнь панни ОбринськоП в тому напрямi (хоч були вони в неП дуже щирi й поважнi) я нiколи анi найменше не подiляв. Навпаки, коли ми сходили на ту тему в дискусiП, то боролись гiрше, чим би хто сподiвався. Одначе остаточно менi навiть жаль було ПП, коли я чув, що з смертю ПП батька розбились усi ПП мрiП, i вона пiшла iншим шляхом. Хоча, - додав я, - коли б я був ПП мрiП на той час i подiляв, то з нею малася рiч iнакше. Вона була дiвчина на свiй вiк розумове незвичайно розвинена, повна iмпульсiв i жадоби до науки й дiла - i, як сама знаКш, донька незаможних родичiв вiдносилась до своКП будучини поважно, ПП, може, й шкода, що мусила покинути своП постанови, розстатися з своПми мрiями. Такi, як вона, доходять до мети, хоч би й з пожертвуванням самих себе. Але й дуже велика часть наших дiвчат робить спорт iз студiй. - Слава богу, що хоч одна тiшиться признанням, що ПП розмах до науки й працi був правдивий. Бо, як бачу, ти загалом ворог самостiйних жiнок, - сказала. - Ворог, Доро? Нi, щонайменше. Я лиш засуджую тих, що, забравшися до студiй, не трактують Пх поважно, а осягнувши остаточно яке-таке становисько, по упливi деякого часу нарiкають на нього. - Може, деякi й нарiкають, Богдане; кожний завiд чи там фах маК своП добрi й прикрi сторони, а винятки бувають усюди. - Безперечно, - вiдповiв я спокiйно. - Хто знаК, чи й панна Обринська не дiйшла б до того результату помимо всього таланту i здiбностей. - Хто знаК, хоч я сумнiваюсь. Обринськi люди поважнi, витривалi i не легко вiдступають вiд своПх постанов i цiлей. - Але зате тепер, Богдане, - обiзвалася зачiпливе Дора, - твiй колишнiй iдеал дуже попустив з свого колишнього розмаху науки й "вищостей". Чую, i це чула я з достовiрного джерела, що вона в домi панства М. займаК кiлька позицiй, дарма що колись були в неП справдi пориви шляхетнiшого характеру. Але, щоправда, не ломиться. - В тiм К щось героПчне, коли хтось "не ломиться" й буваК сильнiший вiд своКП долi, - вiдповiв я й не питав нiчого. Замiсть того поглянув мовчки на матiр