Вже стiльки днiв уплинуло вiд приПзду доньки вашоП Манi, а моКП улюбленоП колишньоП ученицi, що аж прикро менi, що досi я ще не повiдомила вас про ПП тутешнК життя-буття. Гаразд, що вислали ви ПП трохи в гори, гаразд, що прибуваК й Нестор. Та коли властиво приПжджаК вiн? Маня визираК його чи не щодня. Щодо неП самоП (саме тепер нема ПП вдома), то в моПх очах, вiд часу як не бачила я ПП (вiд послiднього мого побуту в вас), вона .все ще та давня Маня, з своПм пишним смiхом, коли смiКться, i з тими очима, що пригадують ПП матiр. Одначе щодо душi ПП, я не доглянула ще до дна ПП. Вона зачиняКться. Говорить i розказуК про всяку всячину, про що б i не запитала я, а про своК нутро анi слова. Писали-сьте менi свого часу, дорога приятелько, що вона вiдкинула добру партiю, i що не знаКте, що властиво маК вона за плани з своКю особою на дальше. Щодо мене, моя дорога панi, то я знаю лиш одно, хоч те одно - вiдгадуК сама моя власна душа, бо сама вона, як кажу, не говорить нiчого. А це те: ваша Маня не забула Богдана Олеся й досi. А чи добре це, що вони будуть тут хоч i не зчаста бачитись, я не знаю, особливо - щодо ПП особи. Богдан усе ще той сам гарний i поважний мужчина, i все ще, як менi здаКться, цiкавиться нею. Але щоб його мати, та горда матерiалiстка, хоч трохи, хоч би на старiсть змiнилася - того не окажу. Як колись, показуК вона себе й тепер у дорогих матерiях, мiрить убожчого вiд голови до нiг, носить своП дорогоцiнностi з пихою, наставляючи по можностi кожному украшенi перснями руки до поцiлунку. Десь бачилася я з нею раз припадково пiд час повороту з церкви, але маю доста. Подалася трохи й колишня пишна постать, - зраджуК, що життя не доторкалось усе i ПП лише самими нiжними руками. Та що з того! В нiй i тепер ще повно егоПзму й фальшу, яким дотикала болючо не одну душу коло себе, мучила не один раз окружения своК, а власного свого мужа до розпуки допроваджувала! Вiтаючися та перебалакуючи по щиростi (бодай з моКП сторони), я сказала до неП мiж iншим жартом: "Хоч би цього року, панi, були ви нам синову привезли в гори й представили. А то все самi прибуваКте вдвiйку з сином. Чи справдi не гадаК пан Богдан одружитися? До нас доходили одного разу слухи, що вiн жениться!" так сказала я. Одначе, господи, що сказала я таке, що вона так на мене витрiщилася? Аж почервонiла. "Мiй син не ожениться без рахунку, як би це хто думав, - вiдповiла. - Мiй син свою матiр поважаК. Як найдеться така дiвчина, що догодить менi i йому пiд кожним взглядом... себто як припаде нам обом до вподоби, я дам дозвiл на женячку, а як нi, вiн дасть собi й без жiнки раду. Слава богу, досi мама його в себе зле не держала. Чи не здоров вiн, чи не на становиську? Життя йому не рай? Доки життя мого, йому все так буде. А слава богу, я ще чуюсь сильна й при здоров'П, отже, буду його дозирати лiпше, як жiнка. Нехай не журиться нiхто моПм Богданом, коли сама я не журюся. А як хто буде ним надто цiкавитися, то ви розповiджте це всiм: нехай собi нiхто не робить на нього непотрiбних надiй!!." "Бiдна Маня, бiдний Богдан, оцю гору ви не перейдете", подумала я тодi, i ця думка мене не покидаК. Ось i стiльки, що могло б вас на колишню тему "Маня й Богдан" на хiвилину-двi зайняти. Що Богдан, може, все-таки iншоП гадки, як його мати, нехай послужить за доказ те, що оногди вiдвiдував Маню. Правда, все те, про що розмовляв вiя з нею, манi невiдоме, але знаю лиш те, що коли по його вiдходi я зайшла до Манi, вона сидiла, низько схилена над якимсь шитвом, i видалась менi надто поважна. "Що, Манусю, - спитала я ПП, погладивши ПП нiжно по волоссю. - Пiшов ваш гiсть?" "Пiшов, панi Мiллер", вiдповiла i, взявши мене нагло за руку, поцiлувала ПП. Це було в неП щось незвичайне. Вона подiбного нiколи не робить. "Чи був Богдан проти тебе добрий?" опитала я i тут же пожалувала своПх слiв. "Добрий, - вiдповiла вона. - Повiсив ваш образ, панi". "А далi?" "Нiчого. Хiба що сказав мiж iншим, що можна навiть i любов ворога здобути". "Можна, донько..." вiдповiла я й погладила ПП, як перше. Вона не обзивалась бiльше. Лиш по якiйсь хвилинi сказала: "Вiн, здаКться, той сам, що був... i... гарний, панi Мiллер... Гарний i, здаКться, як його батько - добрий..." Вона схилилася наново над шитвом, а ПП брови зморщились, неначе вiдчували фiзичний бiль - i мовчала. Я вiдчула, цю з його сторони запало щось роздразнююче в ПП душу, але що це було, я не знала. По упливi якогось часу, пiд час котрого жодне з нас не заговорило, обiзвалась я. "Пощо ти, Маню, приближалась взагалi до панi ОлесевоП на двiрцi?" На тi слова дiвчина, мов на лихiм учинку спiймана, схилила голову ще глибше, мов поборена, i сказала твердо: "Мусила". Я поглянула зчудовано на неП. Але вона, побоюючись, очевидно, дальших питань з моКП сторони, зложила з уданою байдужнiстю шитво в комод й вийшла, як сказала, на прохiд. "Мусила", вiдповiла вона. Бути може, що з деяких причин i "мусила". Але що головна причина була все-таки та, що панi Олесь, будь-що-будь, усе-таки мати Богдана, i вона в своПй добротi не могла iнакше поступити, як саме поступила... то, розумiКться, вийшло, що "мусила". Що з того вносити? Не знаю. Коли б уже Нестор приПхав. Коли б уже вiн приПхав. Менi здаКться, вiн привiз би з собою гармонiю, а що найважнiше, Маня мала б з ким по горах i лiсах ходити. Вправдi, впевняК мене, що самiй найкраще в природi, але мене не покидаК думка, що в його товариствi вона була б веселiша. Стiльки на нинi, дорога приятелько. Вiдколи вона в мене, я мов вiдмолодiла, а хата неначе вiдновлена. Ваша незмiнна Анна Мiллер. P. S. Чую, що панi Олесь очiкуК кревнячку Дору К. у себе на якийсь час. Лихi язики в нас впевняють, що панi Дора противна тому, щоб Богдан узагалi женився, бо, кажуть, напрятаного срiбла, полотна й т. iн. осталося би колись по бiльшiй частi Пй". * * * _ (ТретьоП днини). Нинi одержав вiд Нестора лист, де сповiстив мене, що приПжджаК пополудневим потягом. Про його приПзд однак його сестра не знаК, бо вiн умисне не повiдомив ПП, щоб зробити Пй тим несподiванку. Довiдавшися про це, я всунув лист до кишенi, а сам вийшов у вказанiм часi проти свого молодого приятеля. Щоправда, я не менше радувався його приПздовi, як його сестра, що, певно, тужливо ожидала свого любимця. Я вийшов проти нього на дворець, а вiн, наказавши фiякровi везти свiй багаж на надану адресу, сам просив мене пiти з ним пiхотою коротшою дорогою додому, про котру знав здавна, що iснувала. Я сповнив його бажання, i ми пiшли. Дорогою оповiдав менi, що за кiлька день приПжджають колишнi Манинi хлiбодавцi, а з ними й вона - панна Наталя Ливенко. - Зробили твоП вiдносини до неП якi поступи до певностi? - спитав я його, просто любуючися ним, мов любим якимсь братом своПм. Вiн змiшався нiжно, мов дiвчина, й усмiхнувся. - Так, - вiдповiв. - Вiдколи сестра поПхала, був там зо два рази. - I що ж? - спитав я. - Нiчого. Вона була ввiчлива, ми розмовляли досить багато, лиш, на жаль, був оба рази й доцент Д. присутнiй. - А вiн там чого? - Вiн бiльше прислухався нашiй розмовi, чим сам говорив, сидiв, крутив вуса. Казав оповiдати собi дещо з нашого урядування; дивувався деяким поясненням, про котрi, як признався, не мав поняття. I вiдтак ми разом вiдходили. Видко, дiвчина припала йому також до вподоби, бо скiльки разiв зайду туди, застаю його консеквентне. Зрештою, - додав своПм нiжним усмiхом, - нехай собi буваК. В менi не ворушиться зависть. Скорiше бiль. Вiн чесний i працьовитий мужчина i до мене щиро вiдноситься. - А я чудуюсь тобi, - вiдповiв я йому. - Може бути, твоя вдача з грунту витончена й ушляхетнена вже твоПми предками, що гiдна спокiйно, а радше пасивно дивитись, як рiвночасно з тобою ходить i другий мужчина до твого iдеалу, сидить i прислухаКться й обсервуК вас. Я б цього не видержав, Несторе, я б або цiлком вiдтягнувся, або запобiг би йому, освiдчаючись; а не отак, мов вижидаючи чого-то, як ти! На тi слова моП, трохи нетерпеливi, вiн поглянув на мене й вiдповiв: - Я не кваплюсь, бо й нема чого квапитися. Я знаю, що вона скоро не вiддасться. Вона ж не буденна дiвчина. А такi не все скоро вiддаються. Бути може, я освiдчусь Пй i цього лiта. Не думай, що через це моя любов слабша. В мене нема хвилини, в котрiй би я про неП не думав. А так люблю я ПП чи не п'ятий рiк. Працюю подвiйно. Раз з обов'язку, а по-друге, хочу опинитись на такiм становиську, щоб не потребувати нiколи й нiчого вiд других для своКП особи, а найменше чогось вiд жiнки. Тодi аж хочу я поставити ПП поруч себе. I тодi я буду справдiшнiй мужчина. Сам хочу собi свiй шлях умостити. А така "самота" вимагаК подвiйного труда. А як колись пiднесуся вище понад рiвень буденного, не з честолюбивостi, Богдане, - додав майже з гiркiстю в голосi й поважно, - а з напору внутрiшнього iмпульсу, я зможу гордо на тi ступенi поглянути, котрими йшов я, а котрi вимощенi тяжкою працею, що тепер, - вiн усмiхнувся сумно, - викликаК у моПх товаришiв насмiх, а для моКП особи назву "фiлiстер". Моя праця, Богдане, - додав, - не лиш тяжка, але й захована перед буденнiстю. Буденнiсть ординарна, як i члени ПП, з котрих складаКться. А чого б не доторкнулася, те все забруджуК. - Ти привiз з собою i якi науковi твори? - спитав я, коли ми зближались до вулицi, з котроП здалека виднiлися вже високi й поважнi сосни староП "лiсничiвки". - Декiлька. А також i iнструмент свiй. Будемо з Манею або часом i з нею вдвiйцi грати. А як нi, буду сам вечорами грати. Це менi милiше понад усе, коли можу на самотi з своПм iнструментом розмовляти. - Iдеалiст! - сказав я, поклепавши його по плечах. - Добре, що маю тебе тут. Я не дам тобi займатися наукою. Вже аж помарнiв з працi. - Я був хорий, Богдане, ще восени... - вiдповiв вiн. - Простудився й кашляв; ще й тепер не позбувся цiлком того. - Тут ти будеш мусив обернутися в рослину, як тi смереки на верхах. - I сказавши це, я вхопив його жартiвливо за рамена й на мить потряс цiлою його високою, але нiжною постаттю. Вiн усмiхнувся, звiльняючись з моПх рук... - Я не такий безсильний, i не так легко мене побороти, Богдане, як тобi здаКться, - сказав. - В менi можна й легко помилитися. - Щодо того, то це правда. Хто б мiг вас зглибити... ви, ОбринськiП - Я б з тобою помiрився колись, Богдане... - сказав, незважаючи на моП слова. - Добре, Несторе... Але я... мужик... - Колись у лiсi, Богдане, й мiж смереками... Я витривалий. I говорячи й шуткуючи, отак ми опинилися коло "лiсничiвки", що, захована мiж соснами, визирала своПми бiлими стiнами приманчиво до прохожих. Тут я, хоч i який короткозорий, побачив здалека, що на низькiм ганку, оброслiм плющем, сидiла панi Мiллер, а бiля неП Маня. Обi були зверненi до хвiртки... i чимось зайнятi. Ми дiйшли. На скрип хвiртки обi жiнки оглянулись. Поки успiв я вiдчинити ПП i впустити Нестора (сам я залишився поза дротяною огорожею - на дорозi), вибiгла вже Маня, побачивши брата, з ганку й, кидаючися йому радiсно на груди, повисла тут же на хвилю. - Як радуюсь, що ти вже тут, Несторе! Як радуюсь... - говорила раз по раз, випещуючи брата з любов'ю. Вiдтак, вiдступаючи вiд нього, щоб мiг перейти до хати, вона нараз замiтила коло хвiртки мене. Миттю звернулася до мене. - Ви привели менi мого брата, пане Олесь, i яку радiсть справили! Я так нетерпеливо ждала його. - I сказавши це, вона простягнула до мене з подякою руку. Я стиснув ПП, поцiлував, не обiзвавшися нi словом. Перелякана, мов схоплена на забороненiм учинку, вона вiдтянула скорим рухом руку. А я, звертаючися за Нестором, що вiтався в тiй хiвилi з панею Мiллар на ганку, кликнув: - Несторе! Завтра або й позавтра зрання жду тебе в себе, пiдемо мiж "смереки"... I не вижидаючи, я вiддалився скорим кроком вiд лiсничiвки. Ми були оба на верхах i в лiсi. Вийшли зрання й пiшли. Йшли мов святинею, чимраз вище й глибше в лiсову зелень. Все самим сосновим лiсом i тишиною. РаннК сонце перебивалося крiзь гiлля, лягаючи блиском тут i там на зарошений мох, а живичний запах, що розходився лiсом, обiймав i освiжував нас. - Коли б так кожний з нас мiг хоч вiд часу до часу покупатись у такому повiтрi! - сказав Нестор i, розкриваючи груди проти повiтря, кинув капелюхом об землю, а сам, спершися плечима до якоПсь об'КмистоП великанки-сосни, задивився поважно вперед себе мiж верхи сосен. Старезне соснове гiлля звисало нерухомо над нашими головами, i ми вiддалися на часок цiлковито потузi лiсовоП тишини. - Тут мусив би й хто подужати, - сказав, перебиваючи тишину, перший Нестор. - Але там у долах, вiчно в працi, ярмi й науцi, заодно мiж стосами актiв i фолiантiв [52]ти, хоч би й не хотiв, наберешся хороби. - ПочуваКш себе нездорово? - спитав я, окинувши оком молодого товариша, що своПм тонким обличчям пригадував скорше студента-академiка, як урядовця одноП з найповажнiших iнституцiй, котрий виглядав у тiй хвилi дуже гарно, вiдгорнувши волосся з бiлого чола. - Я? - спитав вiн, усмiхнувшися весело. - Це я не про себе, а так взагалi говорив. - I ти тут свiй кашель покинеш, - закинув я. - Пiд оцими соснами ти повинен найбiльший час твоКП вiдпустки перебувати. В тебе, як сам говориш, ще на кiлька рокiв працi, тож треба до неП тут скрiплятися. - Менi нiчого не хибуК, - сказав вiн поважно. - Ти, чоловiче, не знаКш Обринських; кинь Пх i з вежi вдолину, вони все стануть на рiвнi ноги. Вони репрезентанти витривалостi й непоборимостi, дарма що цього по Пх поверховностi неслiдно. Примiром, анi по менi, анi по моПй сестрi. Але, - додав нараз весело, - поки я кину тебе, Богдане, додолу, пiдiм ще й на другу сторону цiКП пишноП гори, по котрiй бiгав я стiльки малим хлопцем. Або й он там пiд скалу. - Го, го, Несторе, - сказав я й поклепав його по плечi. - Ви обоК з сестрою хоч i якi добрi репрезентанти витривалостi й, як кажеш, неiпоборимостi, але до мене ви недоросли. Я все ж таки вiд мужицькоП кровi не вiддалився. Я горджуся своКю силою. ПП не побiдить нiхто так легко. Навiть i ви, панята моП, нi. Ледве вимовив я тi моП слова, вiн уже зблизився до мене. Усмiхаючись одним кутиком своПх уст, що так живо пригадували менi сестру його, вiн, прилягши груддю до мене та обвивши мене своПми руками, мов корiнням деревини якоП, стиснув мене сильно, молодечо, аж до болю, i тут же й залишив. - Не глузуй з "панят", - сказав i розсмiявся з вдоволеним, побiдним поглядом. - Менi страх хочеться, голiафе, кинуть тебе ось тут на землицю столiтнiй соснi пiд ноги! ЧуКш? - Чую, хлопче, - вiдказав я, мимоволi й собi усмiхаючись. - Але поки що дай тому спокiй. Прийде час, ти кинеш. Але, як кажу, поки що ще сам крiпись... А тепер здiймай капелюх з землицi, поклонись соснi й ходiм, куди нас очi ведуть. Ще з годину ходу лiсом, а там вийдемо на одну царинку й припiчиемо. Коли це нам сприкриться, заглибимось у шум сосен. А що там зачуКш, перекажеш Пй, як вона приПде. - Нi, Богдане, тобi належиться першенство до переказу. Я буду мовчати. - I сказавши це, вiн нараз споважнiв, i ми пiшли. Вiн передi мною високий, стрункий, бiльше хлоп'ячий, як мужеський, в бiлiм легкiм капелюсi. А я не менш мовчазний за ним. Iдемо... Ми оба i разом з нами тишина. Тут i там шелесне блискавичне дряпання, може, вивiрки якоП або полохливоП птахи... Ми стаКмо, оглядаКмося й слухаКмо. Часом вiддихаКмо глибоко. Особливо Нестор робить такi вправи. I знов оглядаКмося. - ЧуКш що, Несторе? - питаю я. - Уважаю... - вiдповiдаК вiн i заходить глибше мiж сосни, мов у церкву... Так довго... Остаточно ми не вийшли на царинку, лиш противно вниз, себто мов у яругу в роздвоКння гори, де вона, хоч заросла рiдшою сосниною, серединою берегла мiж камiнням потiк. По обох сторонах потоку скалисте гостре камiння, а трохи оподалiк вiд них, тут i там мiж молодими соснами, вiльнi, яснi мiсця... Тут ми полягали. Сонячне сяйво розпарюК соснину, рамена сосен звисають низько над нами, днина чудова, а гаряче повiтря переповнене живицею... Недалеко нас висадився з гори камiнь-велетень. Вегетацiя пишна. Трава, папороть, арнiка, незабудьки й т. iн. Все те розкошуК коло берега потоку. Ми, покидавшися на землю в траву, повiдгортавши з зiпрiлого чола волосся - лежимо... Я лежу довго, спокiйно, майже забуваю про свого недалеко мене так само неповорушно лежачого сусiда. Якiсь картини, з давна й теперiшностi, перепливають i мiшаються в головi. Нараз, коли затуляю очi, бачу картину з послiднього року, поки виПхав я з батькiвщини з першим авансом до З... ЏП вже тодi дома не було. Саме взимi того року вона виПхала до панства Марiянiв. А лiтом, у день перед моПм виПздом назавше, ходив я тодi з ще малим Нестором попрощатися з лiсом. Вiн, розумiКться, про те не конче знав. Тодi я перележував у лiсi також, як ось тепер, на землi мiж смереками, а вiн, малий, бiгав коло якогось невеличкого багна, над котрим уганялися стрикiзки, i старався вловити Пх. "Що ж, ловиш Пх, Несторе?" питав я. "Нi, - вiдповiв вiн. - Вони лiтають кругом мене, нiби зачiпають мене, а я, як обдурюваний, кручуся мiж ними, аж упрiв, i не можу жодноП вловити!" "Вони такi, як твоя сестриця Маня", сказав я йому на те, i бiльше нiчого. А вiн вiдповiв, знеохочений: "Та що менi з того! Коли б я мiг таку Libelle[53] зловити!.." Чому менi саме тепер, по стiльки роках, нараз пригадалося, я не знаю. I пролежавши ще якийсь часок, так мов потонувши в спогадах i гадках, я кликнув: - Хлопчеi Примружи очi й слухай. - Чудово! Шум сосен заливаК повiтря, колишеться в ньому. Я чую й упиваюся, Богдане! Небо таке чисте, сине й без хмарки, само силуК око примружитися. Бачиш? - Бачу, Несторе, але волiю вслухуватися в шум сосен. Не рухаються, а чуКш Пх. Чудо... - Тайна сосен, Богдане. Шкода, що Манi нема. - Шкода. - Он там, Богдане... глянь, який природний басейн виробився з потоку. Просить скупатися в ньому. - Скупайся. - Я б зараз, але боюсь... Я зiпрiлий i ще потрохи кашляю. За тиждень-два... зможу. Але яка шкода... Пишний басейн! - В ньому, мабуть, i купаються, Несторе. - Хто? - Нiччю при мiсячнiм свiтлi русалки... Вiн обернувся нараз лицем до мене й усмiхнувся. - Ти говориш як поет, Богдане. Хоча, щоправда, можна й не укладаючи вiршiв бути поетом. Знов мовчання... По хвилинi: - Хлопче! - Що, Богдане? - ПригадуКш, як я мав з гiр виПжджати (ти був ще малим хлопчиною), i ми оба впослiднК ходили в лiс... - Пригадую. - Ти був пишний хлопчина. - Дурень був... - вiдповiв вiн i усмiхнувсь. - Я лiг на землю, от як нинi пiд смереки, з душею, повною туги й смутку. А ти обходив чи оббiгав якусь невеличку калабаню, що виробилася з недалекого джерела, i старався зловити стрикiзку, пояснюючи менi, що Пх крильця тому прозоро-синi, бо й небосхил такий. Вiдтак силувався ти вловити конче таку одну стрикiзку. А остаточно не вловивши жодноП, змучившись, ти покинув це, прийшов i лiг коло мене. Ти, кажу, був пишний хлопчина, Несторе, i тодi заворушилось у мене бажання мати такого хлопця, як ти... Вiн зарум'янився нiжно й вiдповiв: - Виховай собi такого. - Так, Несторе... Але й з моКю мужицькою кров'ю. - Це вже не був би такий, як я, - обiзвався вiн. - Нi. Бо тодi був би це почин до нового пня на будуче. "Und wo das Harte mit dem Zarten sich paart, da gi,bt es einen guten Klang"[54]. Лiпший й досконалiший матерiал для цього миру, як зокрема Обринськi й Олесi. - Може, - вiдповiв вiн i нараз пiднявся бистро на рiвнi ноги. - Ти куди, Несторе? - спитав я, не вiдвертаючи з його стрункоП постатi очей. - За стрикiзкою... Он там бачу над басейном. Я всмiхнувся. - Ага, бажання з хлоп'ячих лiт ожило. Спробуй! Але не зловиш ПП... I я за ним встав з свого мiсця. - Зловлю. Вiн здiймив капелюх мовчки, його нiжнi вуста звузилися, мов затялися, i вiн пiдiйшов уважно до природного, як казав, "басейну", де в повiтрi над ними кружляли блискавичним льотом чудовi, прозоро-синi, з банькуватими очима стрикiзки. Я приглядався спокiйно до його ловлi, скорим, зручним, i тут i там знов майже комiчним рухам, не можучи здержатися, щоб не розсмiятися з нього вголос. Часом вiн також смiявся... але це був напiвголосний, трохи замкнений у собi смiх, яким, як кажуть, смiються великi розважнi уми. - ЗдаКться, в тих великих збиточних мухах бачиш ти в тiй хвилi очима твоКП уявя панну Наталю... - кликнув я до молодого товариша. Вiн не обзивався, роблячи замiсть вiдповiдi рух, щоб я ради бога мовчав, не займав його... - Не вловиш Наталки! - кликнув я за якийсь час жартiвливо, коли показалося, що його заходи оказались даремнi. - Спiймаю, - вiдкликнув, нахиляючись з капелюхом у руцi знов над водою... - Залиши! - сказав я знов. - Ходи, припiчни. Дедалi треба нам додому вертати. - Я мушу! - вiдкликнув вiн, не вертаючи навiть за мною голови. - Ага, малий Нестор! - обiзвався я знов. - Ну, лови здоров, як хочеш. А я волiю за той час придивлятися потоковi, як вiн невтомимо переливаКться через камiння i тут i там запiнюКться. Надворi стояло пишне, сонячною спекою переткане полуднК. Сосни розпарились, а небо сiяло такою синьою яснiстю, що годi було й очима на нього звести. А округи тишина. Так якийсь час. Нараз скорий блискавичний рух Нестора, а в слiдуючiй хвилi по тiм i трiумфуючий оклик: - Маю! Вже маю ПП, Богдане! Бачиш? I цiлий зiпрiлий, аж почервонiвши з напруження й спеки, нiс зловлену за крильця велику з синiми крильцями муху - "Наталку". Станув близько коло мене й придивлявся Пй поважно. - Дивно... - обiзвався по хвилинi мовчання. - По-нiмецьки називають ПП Wasserjungfrau [55]. - Я ж казав, Несторе, "муха Наталка", - зачепив я його знов. Вiн не зважав на те й замiсть всього спитав: - А ти не хочеш жодноП вловити? - Нi, Несторе. Моя прийде сама до мене. - Чи ти такий певний того? - Так пророчить менi мiй мужицький iнстинкт, iдучи рiвною простою дорогою здорового розуму. Нараз, цiлком несподiвано, пустив вiн стрикiзку на волю. - Ходiм, - звернувся вiн до мене. - Нащо ти пустив Наталку на волю? - Нехай радуКться життям. Я передусiм хотiв ПП лиш здобути, - вiдповiв вiн. - Ага! Так вимагаК лицарська жилка аристократа. А я нi, Несторе. Мужик заховуКться все бiльш пасивно. Де вже нам у парi йти. Але ходiм! - Ходiм! III (Пiзнiше). Манинi протектори й колишнi хлiбодавцi панство Марiяни перебувають тут уже бiльше тижня, а з ними й пiд Пх опiкою панна Наталя Ливенко. Всi мешкають в домi, де мешкали колись Обринськi. Я, хоча в Ч. не стикався з жiночою частю сеП родини, знав добродiя Марiяна з кав'ярнi, чоловiка знаного з своКП чесноти, добродушностi, простоти й одвертостi в бесiдi. Тут мусив я зi взгляду на бажання матерi познайомитися лиш "з ними одними" i зложити Пм, як найближчий сусiда, вiзит. Саме вчора був я там по раз другий, - i признаю одверто, не жалкував того. Це люди iнтелiгентнi, поважнi, i кращого та спокiйнiшого "сусiдства", як вони, не могли ми собi цього лiта. бажати. Мiж iншим, говорено там i про Маню Обринську. Говорено мов про рiдну доньку. Коли я спiмнув, що панство Обринськi були за життя батька мого нашими кiлькалiтнiми мешканцями оцеП от самоП "вiлли", панi Марiян чимало зчудувалася. - Чи справдi? - спитала. - Сама панна Обринська ще досi про те не згадувала. - Не споминала, - пояснив я наугад, - бо в тому помешканнi помер ПП батько, а через те воно Пй, може, тепер прикрий спомин, й вона заховалась у "лiсничiвку". - А я iншоП думки. Панна Обринська спровадилася в "лiс-ничiвку", бо вiдти, як чую, ближче до лiсу й до нас. А бiльше, може, ще й через те, що ПП брат, др. Обринський, потребуК до . своПх студiй супокою. Там дуже мило', стiльки старезних дерев i смерек коло хати, що, вийшовши лиш з хати, вступаКш мiж смереки, мов у лiс. Я якраз нинi вiдвiдувала панну Маню й пiзнала ту ПП знайому й приятельку ПП матерi, панi Мiллер. - Давнiшнiми лiтами любила панна Обринська противну гору й лiс, он ту за нашими садами й за рiкою, куди дiставалась найскорiше, переходячи рiку довгою кладкою, що й нинi знаходиться на тому мiсцi, розумiКться все вiдновлювана, - сказав я. - Самими сонячними поранками забiгала вона на гору i в лiс. Одного разу ми навiть мало що не порiзнилися, коли стрiнулися на тiй кладцi одне проти другого, й жодне не хотiло завернутись, уважаючи це за пониження своКП особи... Панi Марiян розсмiялася. - I як скiнчилося? Хто уступив кому з кладки? - Нiхто. - Як то? - спитала панi Марiян. - Панна Обринська була б, може, готова i в воду скочити, щоб лиш не уступити менi в тодiшнiй хвилi. Але я... - Але ви? - зацiкавилась жiнка, i ПП очi спочили з нетаКним заiнтересуванням на менi. - Що я мiг зробити? Взяв такого мотиля, яким була тодi панна Обринська, на руки й поставив позад себе на кладку, щоб могла, не повертаючись, пiти свобiдно дальше своКю дорогою додому, а я знов своКю. - Славно! - кликнула панi Марiян i, обернувшись, поглянула на панну Наталку, що ще ранiше ввiйшла нечутно в кiмнату i, сiвши спокiйно в фотель, обсервувала мовчки своПми ясними з-iпiд чорних брiв очима i мов застановлялася над моПм оповiданням. - Це було, здаКться менi, потрохи засмiлиео... - обiзвалася, мов кинула нараз камiнцем у мене. - Може, й так, моя панi... - вiдповiв я гарнiй двадцятилiтнiй дiвчинi. - Але що ж було нам робити посерединi кладки над рiкою? Вертатися кожному назад? - спитав я. - Так було б майже лiпше. - Я був би, може, й поступив так, але панна Обринська була тому противна. Вона стояла й боролася з собою. - Я була б не боролася, - сказала дiвчина з вiдтiнком легковаження в голосi. - Була б завернулася й оставила дорогу вам. Ви прецiнь не мали замiру забрати з собою кладку. - Щонайменше, моя панi. Вона подивилася на мене мерехтячими очима й обiавалася знов коротко, як перше: - Панове люблять подеколи, на кошт жiночого почування i Пх слабших сил, прокидатись самовiльно в лицарiв; дарма, що з того виникають iнодi прикрi консеквенцiП. Я розумiю, що панна Обринська могла тодi за той ваш трохи засмiливий лицарський вчинок зворушитися. Я б правдоподiбно була так само вiдчувала. Хоча... - додала по хвилi й поглянула в противну сторону вiд мене, - я була б з самого початку з кладки завернулась. Панна Обринська мусила тодi дуже дитинною бути. Я поглянув на неП й усмiхнувся. - Ви емансипантка? - спитав я, оминаючи ПП запитання. - Нi. Чи мали б ви менi що в такому разi закинути? - О, щонайменше!.. - вiдказав я. - Однак, щоб зрозумiли ви мене, пане, то поясню вам, якого роду я емансипантка. Я анi вчителька, анi офiцiантка при поштi, анi кандидатка на докторський диплом, анi взагалi жодна урядничка, та емансипована лиш в тому напрямi, що й без "фаху" не уважаю мужчин за досконалiших вiд нас. - Нам цього не потрiбно, моя панi, - вiдповiв я спокiйно. - Ми також не вважаКмо жiнок за богинь. Радше, може, iнодi за загадок. Але й це лиш часами. - Поки що я вiддаюсь вивченню чужих язикiв, - впевняла, мов хотiла мене зачепити i в якусь полемiку ввести. - Поки що, - вiдповiв я. - Значить, за цим "поки що" криКться все ж таки ще якась перспектива на невiдкриту ще яку-небудь краПну. - КраПну подружжя, краПну подружжя, - додав, увiйшовши в кiмнату добродiй Марiян з добродушною усмiшкою й подав менi руку. - (КраПну подружжя! - I зиркнув так само на свою елегантну сестрiницю, що мов прегарна змiйка сидiла в фотелi й мерехтiла своПми очима на мене, неначе вижидала чого. - Може, й так, вуйко, - вiдповiла холодно. - Я проти нiчого в життi не шлюбувала. (А звертаючися до мене, додала: - Вуйко викликаК залюбки на ту тему дискусiП). Може, i вiддамся, або я знаю? Я лише не мушу. - Нii, донько! - обiзвався ПП вуйко помиряючо й звертаючись усе ще з усмiхом до мене, мов вибачаючи свою сестрiницю за ПП жорстокiсть, а може й гордiсть, додав: - Наталка вимагаК вiд мужчин, щоб поставили Пй семиголового змiя пiд ноги Бiльше для пояснення не скажу. Кому це не вдасться, нехай стараКться сам з собою впоратися. Вона йому не поможе. Вона навiть того не таПть. Щоправда... - додав з уданою повагою, - дуже лякатись Пй нема чого. Бо помимо того, що хоче бачити у своПх нiг побореного "драха", в неП все-таки криКться добре й чутке серце, i сама вона в свою руку не хоче нiколи брати лук, а волiК мати в боротьбi останнК слово! По цих словах, на котрi розсмiялися не лиш дiвчина сама, але разом i панi Марiян i я, вона встала i, вклонившися менi холодно, мов ми не зналися, вийшла з хати. "Бiдний Несторе, - подумав я, вертаючи з свого вiзиту вiд панства Марiiян, - бiдний хлопче! Не долюбишся ти тут жодного тепла. Не долюбишся, хоч би й поклав Пй семиголового змiя (як у казках) до нiг. Тi глибокi, мов тайна, очi, що пригадували водяних русалок у мiсячних ночах, вони, безперечно, вмiють приковувати до себе; але, щоб ПП уста дiткнулись тебе коли, бодай у забуттi правдивого чуття, я не вiрю. Хiба щоб я помилявся!.." I те саме сказав я собi, коли трапилось менi стрiчатись з нею ще кiлька разiв опiсля. Одне я розумiю. Розумiв, що ту дiвчину можна було любити якоюсь аж фанатичною любов'ю, якою, здаКться, i любив ПП Нестор. Життя й досвiд не раз учили нас, що саме найгострiшi контрасти притягалися найсильнiше. То, може, й тут зiллються обi тi протилежнi вдачi в одно, де кожне було для себе мов з гранiту вирiзьблене. Як кажу, пiзнавши ближче Наталку, я не дивувався Несторовi, що полюбив так щиро й вiрно молоду дiвчину. Вона не лиш з поверховностi була приманчива й цiкава, але й бистрим розумом i духом не була звичайна. Вiн мав слушнiсть, коли назвав ПП небуденною дiвчиною. З поверховностi приваблююча вродженою грацiКю, симпатичним, трохи тихим голосом, що стояв в контрастi до ПП ясних i аж проникливих очей, пiдтримувала цiкавiсiь мужчин до себе ще й тим, що вправлялася в тiлесних спортах з особливим замилуванням До того одягалася гарно, з смаком, що пiдносило ще бiльше грацiю й гарну будову ПП тiла, на що нашi панi й дiвчата не покладали доволi старанностi, вважаючи це за якийсь непотрiбний люксус[56], через що велика частина Пх мала обiч неП вигляд занедбаний, некорисний, щоб не сказати просто - мiщанський. А вона вiдзначалася мимоволi. В розмовi бувала бистра й дотепна, часами трохи терпка, ущиплива, навiть подразняюча. Висловлялась коректно, а що найкраще i в жiнок рiдко - завше коротко i влучно, мов з своПх упрямо закроКних уст кидала камiнцями. Загалом - не тiшилась оця дiвчина великою симпатiКю. I може тому й держала завсiди нап'ятий лук оборони; i хто б не був той нещасний, що зближався до неП, хоч би i в найлiпшiм замiрi, вона з недовiрчивостi своКП вдачi вимiряла в нього без надуми й стрiляла... Признаюсь, що коли б не була це вибрана мого любимця i коло нього не стояла Маня Обринська з минувшиною й молодими своПми очима, котрi для мене мали вiчно свiй однаковий чар, - я був би тiКю дiвчиною зайнявся серйозно... Не менше цiкавила мене обставина - що була влюблена, як зачув я це тут вiд одного панка, що так само нею цiкавився. - В доцента К.? - спитав я просто, стаючи мимоволi в душi в оборонi свого приятеля Нестора. - Нi, - була вiдповiдь. - А в кого ж? ЗдаКться, в дiм ПП родичiв заходить бiльше людей, - додав я, щоб довiдатись правди. - Так, заходить. Мiж iншими й ваш знайомий доктор Обринський. - Так, - закинув я. - В нього, отже? - Я думаю, що i в нього нi, - була коротка вiдповiдь. - То ж хто той щасливий? - Тото й К загадка, котру трудно розв'язати. Тому, що говорять, не хочеться вiрити, однак це походить вiд молодiжi, що неабияк обсервуК ПП i сгорожить за нею. Кажуть, панна Наталя влюблена в невiдповiдну собi людину. А невiдповiдну тим, бо в багатiм старшiм мужчинi, капiталiстi семiтського походження, котрому й не сниться, котрий не хотячи (бо нiколи нею ближче не займався) чи не загiпнотизував ПП своПм гострим семiтським виглядом i такими ж чорними орлиними очима. Кажуть, вона вже третiй рiк, як горить у потайнiй причаКнiй любовi до нього. В любовi, котра, як впевняли мене, могла дiвчинi хiба тим на користь вийти, щоб через терпiння змiнила свою горду, тверду вдачу. Бо тепер, - продовжав панок, - вона заморожуК найприхильнiших до себе людей тiКю своКю терпкою iстотою. А що найбiльше, викликаК тим несправедливий осуд ПП в грунтi нiжно вiдчуваючоП душi. Те, що любила "некорисно" чи радше нещасливо, в моПх очах чи не пiдносило ПП й було менi доказом ПП оригiнального й самостiйного смаку. Заразом мав я переконання, що та дiвчина не могла любити чоловiка незначного. - Шкода дiвчини... - додав вкiнцi поважно панок. - Я ПП в душi жалiю, бо згаданий добродiй не ожениться з нею нiколи; бодай вигляду на те нема. - Вона сильна вдача й переборе себе... - вiдповiв я, - зрештою, чи кожна любов мусить кiнчатися... або й кiнчаКться женячкою? - спитав я. - Вона маК таких прихильникiв, що, безперечно, як не зараз, то пiзнiше здобудуть собi ПП любов i довiр'я. Зрештою, вона, як чую, доволi маюча дiвчина i хiба не вийде з примусу замiж! - Щодо того, то може, - була вiдповiдь добродiя. - Хоча й маКток у неП не такий уже великий, як розголосили. - А може, ще й добродiй, котрого любить, прихилиться до неП. Вона справдi не буденна дiвчина, - закинув я знов, щоб мати цiлковиту певнiсть, яке становисько супроти неП випаде Несторовi. - Не буденна хiба своКю зарозумiлiстю, - закинув тут Пдко молодий мужчина. - А щодо згаданого добродiя, котрого маК вона любити, то повторяю, вiн з нею нiколи не ожениться. Оскiльки вiдомо, вiн не займаКться жодною женщиною, а про женячку висловлюКться взагалi неприхильно. Окрiм своПх капiталiв, любуКться ще гарними кiньми, Пздить щороку по купелях i т. iн. От таке й подiбне чув я про ту дiвчину, котра запала моКму молодому приятелевi в душу, i котрий тонув, губивсь у працi, щоб вийти з неП мов гладiатор, аби й обдати ПП на все життя любов'ю i своПми чистими руками запрацьованим добром. * * * _ Нестор мусив несподiвано виПхати на кiлька день до Ч., а тоП самоП днини й враз з ним виПхала й панна Наталка, що була покликана родичами приПздом якоПсь фамiльянтки, що прибула з чужини. Дiвчина вернула третьоП днияи, а вiн кiлька день пiзнiше. Пiд час ти.х кiлькох днiв одержав я вiд нього письмо, в котрiм мiж iншим стояло: "Та наша тригодинна подорож, Богдане, була чудова! Маючи таку душу, як Наталка, при собi, чоловiк неначе будиться до кращого й iнтенсивнiшого життя. З нiким у життi не годен я так зiллятись душею, як з нею. Нiчия iстота не впливаК на мене так оживляюче, як ПП. Хiба що ще Маня. На жаль, закоротко тривала та подорож, i не було вiдповiдноП хвилi, щоб я був мiг Пй освiдчитися. До того я вiдчув з ПП Кства, що вона собi того ще не бажала, тому я вiдложив це ще на пiзнiше. В горах буде до того краща нагода, - i коли б борше мiж вас: тебе, Богдане, сестру та ПП. Про тутешнiй мiй побут не споминаю листовне нiчого, хiба ще побiжно про те, що я, приПхавши сюди, натрапив саме на промоцiю одного з молодших наших "цвiтiв будучини" й мусив явитись вечором у товариствi, зiбранiм в честь молодого в призначенiм локалi [57]Богдане! Бути може, я надто перейнятий нею й своПми поважними власними справами, але згадаю тобi про той вечiр, а радше тих кiлька годин, котрi провiв я мiж нашою молодiжжю, лиш оце: перша частина вечора нормальна, друга показала "лiпше" зiбраних. Десь читав я раз, що якийсь герой, що носив святу любов у серцi, попався, як я припадком, у подiбний круг свгiiх, i писав бiльш-менш так, що я хiба лиш повторю: округ мене говорилось рiзне буденне, плитке, грубе, а я, мов кинений мiж них злою рукою, сидiв i прислухувався. "До чого те все, що вони говорять?" питав я себе раз по раз. У тiм прецiнь стiльки бруду, глупоти й зарозумiлостi, стiльки корчемноП грязi... А менi... менi, Богдане, хотiлося лиш для того створити уста, щоб вимовити ПП iм'я. Але я його не вимовив... Звук того iменi, здаКться менi, був би мусив розплистися в тiй корчемнiй атмосферi, сплямитись. Я його здержав у своПй душi, а вiдтак встав i пiшов. Слава богу, надворi стояла чиста нiч. О, тi святi ночi, з своКю тишиною! Ця ясна тиха нiч неначе освiжила, очистила мене вiд них. Грубi слова й балакання про жiнок, дiвчат i легковажнi слова про нацiональнi справи, чеснi особистостi - мене до глибини душi знеохотили. Я не пiду скоро мiж них. Нестор". * * * _ Так вiдчував Нестор. Одного вечора, а був це вечiр пишний, ясний, бо мiсяць стояв уповнi, пiшла моя мати по вечерi до панi Марiян на "балачку". Панi Марiян, як i моя мати, рiдко виходила вечорами на проходи, як робили це, навпаки, ми, молодшi. А пiзнавши себе раз ближче й полюбившися, вiдвiдували себе часто вечорами, й та балачка Пх затягалась iнодi до пiзньоП ночi. До цих балачок (iдучи по матiр) прилучавсь i я. Так i цього вечора. Мати вийшла пiзнiше вечором з дому, а коли не вернула за "годинку", я, вернувшiй з довшого проходу, пiшов по неП. Правду кажучи, я радо ходив вечорами до панства Марiянiв. Разiв зо два заставав я там i Маню з братом; i хоча вони хутко по моПм появленню прощались (якiсь неминучi справи вимагали цього вiд Манi), все ж таки обмiнювались ми кiлькома словами з собою, i я поглядав у те симпатичне личко, бачив тi незмiнено милi очi. Iдучи з своКП хати дорогою попри колишнiй сад Обринських, що зберiгав у собi тут же зараз при дорозi масу рiзних украшаючих кущiв жасмiнiв i т. iн., я кинув оком у глибiнь саду, де все ще стояв давнiй знайомий менi павiльйон з двома своПми тополями, мов сторожами, i я побачив, що його середина була освiтлена. Однак, не доглянувши в нiм нiкого, я звернув очi на скляну веранду з сходами, що збiгали вниз у сад. Вона була ясно освiтлена, дверi вiд неП до сходiв широко вiдчиненi, i на нiй побачив (чи радше вiдгадав я) свою матiр у товариствi панi Марiян i ще якоПсь дами. Цiкаво поглянув я, чи не побачу там ще кого знайомого, а передусiм Тi. Але не доглянув. Замiсть того оказалася ближче в особi третьоП дами панi Мiллер. Як прийшла вона там? Оскiльки менi було вiдомо, не виходила панi Мiллер до нiкого з лiтникiв у гостi. Вона мала свою велику амбiцiю, а до того пересуд, що приПжджаюче жiноцтво з бiльших мiст дивиться через плечi на мешканцiв маломiських, i через те держалась гордо й здалека в своПй ослоненiя соснами романтичнiй "лiсничiвцi", неначе вiдмежовуючись ПП крилатими зеленими великанами вiд ворогiв-наПзникiв. Коли, проте, явилась тут, то була це, безперечно, заслуга Манi. Бiльше не добачував я нiкого на верандi, хiба що сидiв, може, хто з молодших на сходах, як бувало iнодi ще й за часiв Обринських. Коли я ввiйшов у кiмнату, що притикала до веранди, застав я в нiй щойно увiйшовшу паню Марiян, котра привiталась i попросила мене пiти на веранду, де зiбралось цiле товариство, навiть панi Мiллер, котру було так тяжко без "протекцiП" панни ОбринсукоП заманити до себе, а котра була така цiкава й сердечна женщина. - Шкода, що не явились ви скорiше, пане совiтник, - додала. - Панi Мiллер щойно перед пiвгодиною скiнчила викладати кабалу[58] для мого мужа, котра була цiкава, бо за системою mademoiselle Lenormand[59]. Тепер сидять усi на верандi i, як не помиляюся, говорять про самi мiстичнi речi й феномени мiсячних ночей. I сказавши це, панi Марiян збиралась створити широкi склянi дверi, що провадили на обширну, ясно освiчену веранду, а звiдти сходили в сад. Саме в хвилi, як поклала панi Марiян руку на клямку, щоб вiдчинити менi дверi, щоб мiг я приКднатись до товариства, - отворила Пх донька ПП знадвору i, станувши проти неП, усмiхнене сказала: - Я спiшусь, матусенько, я спiшусь! Цiле товариство просить вао заграти нам Бетховена "Мiсячну сонату". Панi Мiллер знаходиться в настроП ясновидчинi, а Наталка подала гадку, щоб кожне з нас оповiло хоч коротенький епiзо