опам'ятовуючись, уже в слiдуючiй хвилi опустила ПП наново, i вираз найбiльшого супокою й байдужостi запанував на ПП лицi. - А тепер? - питала далi дiвчина. - Тепер я все ще старосвiтський. До того теперiшня жiноча молодiж не займаК мене, дарма що мiж нею находиться велике число прегарних, талановитих i власними силами високо поставлених одиниць. Але загал менi не цiкавий. Я не знаю, - додав я, звертаючись вже до всiх, - не можу собi порадити; одначе в стремлiннi здобути рiвноправнiсть я бачу лиш хаос оправданих i фальшивих шляхiв, хоч тяжко супроти того i держатися байдужо. Я один ще все бiльше поклонник непорочних уст жiнки, чим виголошуваних нею парламентарних бесiд. Волiю бiльше лагiдну бiблiйну вдачу, вирiвняну внутрiшньою красою i культурою, як мужесько-жiночу iстоту з прапором у руках, що кличе до бою 1 т. iн. Я мужик... - додав я, - на думку якого не смiК "домiвство" нi на волосок бути нарушена модернiзмом, фаховим заняттям жiнки, одним словом - елементом "самостiйностi", що зводить жiнку на зманерованих, упривiлейованих "зарiбниць"-емансипанток, котрих лiпша часть марнуКться, а друга нiчим не стаК по правдi вище вiд давнiх жiнок i матрон. Оце iсторiя моКП "любовi", панно Грусю. Вона не скiнчена, бо, як казав я, мiж нас втиснувся час. Блискавкою звернулася Iрина до Манi, що сидiла нерухомо й глядiла, як здавалося, в огонь; а по правдi очi ПП були зверненi в своК нутро. - Панно Манусю! - запитала молода дiвчина i при тих словах зсунулась поважнiй дiвчинi до нiг. - Ще лиш ви лишились, щоб сказати, чи щасливi. Ще лиш ви. Скажiть нам дещо й ви. Нам усiм, панно Манусю, що любимо й шануКмо вас! Ви нiколи про себе не говорите. Маня пiднялася, подаючи свому братовi руку, з свого мiсця. - Час додому, Iрусю... - вiдповiла поважно. - Ось мiсяць виринув уже на небi, а ми ще пiд скалою. Родичi й панi Олесь певне вже давно вiд'Пхали, не дiждавшись нас, як сподiвались. - Сказавши це, зiгнулася по свiй зонтик i пальто, що саме в тiй хвилi я взяв у своП руки. - Час додому... * * * _ Саме минув тиждень, як оце сталося. Я виПхав на вiсiм день до купелевоiП мiсцевостi Дорна З., а в кiлька день по моПм приПздi тут же стрiнувся з добродiКм Марiяном i молодою Iриною, що приПхали також сюди, щоб оглянути цей гарний мiж горами захований курорт. Ледве привiтавшись зi мною, вiн сказав: - Слава богу, що ми здибались. До вас хотiли ще передучора нiччю вислати депешу, але що незнали докладно, чи застане вона вас ще в Д., чи не поПдете ви i до Б., залишили це й вижидають вашого повороту, не телеграфувавши. - Чи сталося що? - опитав я, занепокоКний словами й поважною мiною доброго панка. - Хто хотiв висилати депешу до мене? - I перед моКю уявою станула нараз моя мати, а за нею Маяя. - Може, занедужала моя мати? - спитав я. - Так i нi, - вiдповiв панок вздержливо. - Зрештою, - додав, - я розкажу все. У вас, добродiю, вдома горiло, але - (додав з поспiхом) - не хвилюйтесь. Тепер там уже все в порядку, Вражений до глибини сею несподiваною заявою, я поставив нараз кiлька питань: "Горiло в нас? Коли, через що?.. А з матiр'ю що, здорова?" Добродiй Марiян розказав. В кiлька день по моПм вiд'Пздi прийшло моПй матерi на думку розпочати прання. - Бiлизна, мовила, прана й переполiскувана у гiрськiй водi, це не то, що в водi мiста, а вона хоче вивезти всю бiлизну снiжнобiлу додому... - Та наПм ще не час додому! - закинув я нетерпеливо. - Але далi, добродiю, прошу вас, далi, - нетерпеливився я. - Кажiть, чи вона здорова? - Не цiлком здорова, то-то й К; але слухайте! Бiлизна пралася справдi, - тягнув добродiй Марiян спокiйно, - i то так, як бажала, щоб на рiцi "переполiскувалося". Коли надвечiр прачка з слугою не вертали додому, вилiзла мати на пiд, щоб поглянути вiдти на рiку, що з обома жiнками дiКться, чи не йдуть уже. Так роздивляючися, воПна нараз побачила, що з поду, а радше з вiкон лiтньоП кухнi, що припирала до ПП кiмнати, садить чорний густий дим, а в кiлька хвиль пiзнiше вже й полум'я. З переляку, що це в неП горить, неначе громом поражена, в першiй хвилi не могла з мiсця й рушитись. Одначе силуючись усе ж таки зiйти, i то якмога найскорiше, щоб покликати вдолинi о рятунок, вона впала, обезсилена з остраху й зворушення, коло дверей на подi, стративши свiдомiсть. Як довго лежала вона там так, не знати докладно. Одначе коли на поклик Наталки й Нестора, що, на щастя, першi побачили в сусiдствi (будучи в той час у садi) вогонь, прибула памiч, о котру в першiй хвилi було тяжко, бо люди по бiльшiй частi були на роботi, вiднайшла ПП панна Обринсцка, що прилетiла на мiсце, - без свiдомостi, на подi. На щастя, добродiю, - додав поважно добродiй Марiян, - на щастя. Панна Обринська, переконавшися вiдразу, що господинi вдолинi нiде нема, кинулася, iнстинктом ведена, вгору i тут ПП вiднайшла. Якби .не те, пане Олесь, були б ви ПП живоП, може, й не побачили. Лежала вона з пораненою голоПвою i, як сконстатував прикликаний пiзнiше лiкар, з вивихненою ногою. Тепер знаходиться вона пiд опiкою панi Мiллер, моКП жiнки, а передусiм панни ОбринськоП, що вiд хвилi, як вiднайшла ПП в такому станi, не вiдступала бiльше вiд неП. Всi вичiкують вашого повороту з нетерпеливiстю, добродiю, бо, - додав панок тепер одверто, - тепер ваша матiПнка дуже хора... Вислухавши це, я стояв малу хвилину також мов громом побитий. Не сказавши нi слова на цю вiдомiсть, я лише чув, як моК лице мов льодом обволiклося i коло серця мов застигло. Моя мати в такiй небезпецi! Хора, може, безнадiйно!. Я поглянув на годинника, а вiдтак засунув його мовчки в кишеню.! Була третя по обiдi, потяг, що мав мене повезти додому до неП, що лежала ще, може, й досi непритомна й знаходилася мiж чужими, вiдходив аж о-пiв на п'яту. Значить, менi приходилось перечiкувати, мов на вугiллях, ще пiвтори години. Добродiй Марiян зрозумiв мене. - Злагодьте ваш багаж, - сказав щиро, - а опiсля приПжджайте до нас у готель, де будемо вас вижидати. А як нi, i я думаю, це буде вам приКмнiше, вишлiть багаж на дворець, а самi зайдiть у пар.к коло кургаузу[65], де я буду з Iрусею вдвох вас вижидати. Там побалакаКмо ще про дещо, щоб не денервувались самi довгим вижиданням на потяг. Я згодився й розпрощався. Не минуло бiльше як пiвгодини, коли я опияився коло добрих знайомих при столi в невеликому гарному парку недалеко курацiйлого дому. Добродiй Марiян вiддалився на часок, покликаний несподiвано якимсь давнiм знайомим, котрий перебував також на курортi, а я й Iруся лишились самi. - Я так ждала "а вас, добродiю Богдане, - сказала дiвчина, звертаючи на мене своП щирi оченята всею щирiстю своКП одвертоП вдачi, i подала руку. - Хотiла так дуже з вами поговорити про те нещастя, що скоПлося у вас дома. Як ви змiнилися, пане Олесь, цiлком зблiдли! - Розповiдайте! - попросив я стисненим голосом, стискаючи вдячно дрiбну руку молоденькой приятельки. - Все було так страшно... - почала зворушеним голосом. - Днина була така парна, i все було таке розсушене, як почало горiти. Господи боже, пане Олесь! - сказала й нараз притиснула обi долонi до лиця, мов вiддаляючись тим рухом вiд страшноП картини, що, покликана уявою, станула перед ПП очима. - Страшне було це все, а ще до того перед вечором! Ви побачите, як вернете, руПну. Один господарський будинок пiшов цiлком, а... - А... помешкання також? - спитав я, здержуючи вiддих. - Нi. Лиш дах з одноП сторони, котру, як казали менi, якраз замешкувала ваша мати. Дах запалився й завалився. Господи боже, неначе пiд небеса, так пнулося полум'я рiвно вгору. О-о-о! Я все бачила, пане Олесь, усе, - впевняла нервово раз по раз, i в ПП голосi зачувся здавлюваний плач, - хоч мама туди не пускала. Вона страшно боялася за мене, i щоб вогонь яе перенiсся й до нашого дому, хоч вiтру не було замiтно. Але я не видержала, втекла вiд матерi. Наталка боролась там i доктор Нестор. Наталка помагала при гашеннi, мов мужчина, тягнула й подавала воду... а Нестор... - додала й на хвилинку мов здержалася. - Доктор Нестор рятував за кiлькох людей. О, коли б ви були бачили, як вiн там працював, наче купався в власному потi, вiн командував, поки вогнева сторожа над'Пхала, аж захрип, ба ще й опiсля. Менi здаКться... це й пiрвало Наталку за собою... що вона, та елегаятська панi... не зважала нi на сукню... що тут i там здерлась, зачiплюючись... нi на фризуру, що змокла телiпалась остаточно одною довгою косою по плечах, надаючи Пй чудний вигляд. Одним словом, усе робила, робила нiмо, пiд впливом Несторових приказiв. - Щирий дорогий мiй хлопець! - вирвалося менi з зворушенням з уст. - Правда? - спитало мене молоде дiвчатко одверто, виявляючи тим одним словом своК нутро. - Правда, - вiдповiв я й стиснув ПП руку. - Я не казала. Але Наталка... ви знаКте... - додала вона приниженим голосом i зморщила похмуро брови. - Вона все любить з ним гризтися й iнших понад нього ставити; особливо фiзична сила iмпонуК Пй. Я ПП не розумiю. Але менi все здаКться, що вiн колись, як каже мама, стане високо, i тодi вона понизиться. Коли б вiн лише пiд час цiКП катастрофи не простудився й не перемучився. Мама каже: вiн "мiмоза", - звернула нараз на iнший шлях. - Господь знаК, - вiдповiв я. - Часто-густо потягаК одне нещастя й друге за собою. Але... може й нi, - додав я. - Мiй хлопець твердий i вiдпорниПй. Взагалi Обринськi не пiддаються так легко чужим властям. Знаючи Нестора наскрiзь, я переконаний, що серед гамору, крику, остраху й нещастя вiн один не стратив там анi на хвилинку рiвноваги духу й стояв на мiсцi, де вимагала конечнiсть, мов мур. Але мати моя? - спитав я нараз i схилився до молодоП дiвчини, що прислухувалася послiднiм словам моПм з поширеними очима, мов завiщанню якому. - Оповiдайте менi про мою матiр. - Вашу матiр вiдшукала панна Маня, бо про неП в першiй хвилинi нещастя нiхто не погадав. Мов той птах прилетiла, дiзнавшись, що це у вас горить, на мiсце й кинулася мiж товпу цiкавих i рятуючих вiдшукувати передусiм ПП. Кликала, шукала, приказувала й другим шукати ПП, але нiхто не знав, де вона подiлася i чи взагалi була дома. Лиш коли вона сама, перелетiвши в найбiльшiй небезпецi всю хату, над котрою з одноП сторони горiв уже дах, i не знайшовши ПП, побачила дверi вiд поду вiдчиненi, блиснула Пй гадка, що вона може туди пiшла дещо рятувати там. I не надумуючися нi хвилину, вона погнала вгору, не зважаючи, що дах уже горiв. I яке щастя, пане Олесь, що туди пiшла. Велике, несказанне щастя. Кiлька хвиль пiзнiше... - додала, вiддихаючи глибоко, - як знесено матiр удолину, саме то тiй сторонi, де силувалася вона знести ПП сама вдолину, заломився з страшенним лоскотом дах. Я зiтхнув i заслонив на хвильку рукою очi. Коли б це справдi було так сталося, Iрино... Коли б справдi був дах над ними заломився! Молоде дiвчатко своПм жiночим iнстинктом мене зрозумiло. - Це було б страшне, пане Олесь, - прошептало, перелякане, й стягнуло лагiдним рухом мою руку з очей. - Це було б страшне, пане Олесь. Але воно не сталося. Завдяки притомностi й силi Манинiй, воно не сталося, успокойтесь. Вашу матiр знесла Маня з якимсь чоловiком, що побiг ще своКчасно на ПП поклик, вдолину, i ПП залишили в найбезпечнiшому мiсцi. Годину-двi по тiм був вогонь зовсiм погашений, i люди порозходилися. Залишився лиш вартiвник, на часок ще Нестор, Маня й панi Мiллер, котра забрала вашу матiр в затишну лiсничiвку до себе, де перебуваК й досi. I настав спокiй. Бiдна паяна Маня, вона також ушкоджена. Якось злiтаючи, надпалена дахiвка вдарила ПП в чоло над лiвою бров'ю. Вона, мабуть, i досi ходить з зав'язкою кругом чола, хоч, може, Пй уже добре, - додала, коли я при ПП послiднiм реченнi зморщив брови. - Лiкар взяв i ПП пiд овiй спецiальний догляд i наказав яких вiсiм день носити зав'язку кругом голови над очима. Вiд'Пжджаючи передучора надвечiр, я вiдвiдала ПП на хвильку. Вона вийшла з кiмнати хороП безшелесне й, прикладаючи пальцi до вуст, наказувала тишину. "Хора спить... - прошептала до мене. - Сон для неП К тепер чистою благодаттю. Страшна подiя плутаКться Пй заодно в уявi i тим викликуК погiршення стану". "А ви, панно Манусю?" опитала я ПП. "Менi нiчого. Не журися. Скоро пан Олесь верне, я буду лiчитися. Менi не грозить небезпека, але тут... - додала й указала рукою на кiмнату хороП, - тут треба сумлiнного догляду й щонайменше ще десять-чотирнадцять день. Однак своК мiсце я вiдступлю лиш йому". Але я Манi не вiрю, пане Олесь... - оповiдало дiвчатко поважно. - Вона сама мусить бiльше терпiти, як показуК. Цiла ПП постать i вигляд свiдчили менi про те. Не менше велика блiдiсть, втома ПП лиця й хiд. Сама дуже змарнiла за цi кiлька день, неначе перебула тяжку хоробу. Я аж перелякалася ПП, така поважна видалася менi. Ходить так поволi, що й сукнi не чуКш, як волочиться за нею. Я не можу собi порадити, але менi все здаКться, що й вона вогнем ушкоджена та затаюК це. Зрештою, побачите самi. Я не вiдповiв, Сильнi внутрiшнi почування моП до матерi й сеП дiвчини, що, я вiдчував це, становила мою долю, пiднялись таким вихром з дна моКП душi, що не дозволяли менi тепер хоч би й на хвилину вiдчинити уста на яке-небудь слово. Я усмiхнувся гiрко. Дивна гра долi! На тiм самiм мiсцi, звiдки гнала колись моя мати малого Нестора за те, що перелiз через бiлi штахети, щоб показати менi свiй перший нотес, одержаний в дарунку вiд своКП сестри, - рятував вiн вiд пожежi ПП хату. А вона, та дiвчина, з голiвкою, колись повною мрiй та iдеалiв, ненавиджена й майже переслiдувана нею, щоб вiдвернути ПП вiд свого сина, - вирвала ПП вiд смертi з нараженням власного життя й сторожила над смертельно хорою. Хто це викликав? Чия рука? Дiяла тут яка невидима потуга? И усе те пiд час моКП неприсутностi, щоб кинути вже цiлком мужика до нiг аристократки! Як Пй вiддячитись? Чи годен я це взагалi? Або хоч би й вона, мати моя! З готовiстю й щирiстю обiбрала службу сестри милосердя коло хороП неприятельки, будучи сама ушкоджена! О, хто б не знав тоП дiвчини, якою бувала, коли хотiла раз щось постановлене перевести. Нiкому не хотiла вiдступити мiсця при хорiй, лиш менi одному. Вона знала i мала слушнiсть. Крiм мене одного, не любив нiхто по правдi ту неприступну жiнку, котроП любов здобулася так тяжко? Чудна дiвоча душа! Чудна психологiя. Жодна просьба з моКП сторони, жоднi натяки на мою прихильнiсть до неП не годнi були наклонити ПП вступити в мою хату на довше, як на обчисленi хвилинки; мiж тим коли тут у нещастi оце пожертвування себе всею iстотою. Хто ПП мiг зглибити? Я опустив голову на руку, заслонив очi рукою, як недавно, i мовчав. - Пане Олесь! - Чую, панно Iрусю! - обiзвався я й поглянув на неП, усмiхаючися насилу. - Чи я вам споминала, що ваша мати не лежить у своПй хатi, лише в лiсничiвцi в панi Мiллер? Ще пiд час пожежi вiдвезли ПП туди, i там вона лежить. Лiкар казав, що це дуже добре, що ПП в такий тихий закуток затранопортували, бо лиш великий зовнiшнiй i внутрiшнiй спокiй приведе ПП найборше до здоров'я. - Котрий лiкар лiчить ПП? - спитав я. - Доктор З. Роттер, - вiдповiло дiвчатко. - Вiн прецiнь найлiпший лiкар в К., кажуть. Наталцi вiн дуже припадаК до вподоби. Вона каже, що вiн маК вид князя, i що се мужчина. - Справдi, доктор Роттер маК щось у своКму виглядi княжого. Вiн мiй товариш ще з гiмназiП, чесний i поважний мужчина. Я дуже рад, що саме вiн опинився коло моКП бiдноП Матерi, - Вiн казав, що звихнення йоги в неП не дуже небезпечне. Бiльше побоюКться, щоб до 8 день стан нервiв не погiршився. Через те й наказував найбiльший супокiй i хвалив собi лiсничiвку з сторожами-соснами, i окружения в панi Мiллер. Ваша мати лежить в покою мiж кiмнатами панi Мiллер i покоКм "цвiтiв", до котрого притикаК покiй панни Манi, а далi й ПП брата. Ви знаКте тi кiмнати. Џй там добре, пане Олесь, - впевняла мене молода дiвчина щиро. - Це, як кажу, сам доктор Роттер казав, що дуже добре. Вiн все з Манею конферуК[66], бо панi Мiллер бiльше зайнята кухнею. Доктор Роттер i панну Маню лiчить. Дуже якийсь добрий чоловiк. Панi Мiллер каже, що шкода лише, що не жениться... Але... що вам, пане Олесь? Ви так чоло зморщили! - Я не знаю, панно Iрусю... Не здаю собi з того справи й слухаю вашi слова. Менi вже час Пхати на дворець, - додав я нараз здавленим голосом i з тими словами доглянув на годинника. Я не мiг довше над собою панувати. Я потребував самоти або iПзди. ШаленоП, невздержаноП Пзди, щоб почування, що володiли мною, не розсадили менi груди. - Вже? - сказало дiвчатко й поглянуло з жалем на мене. - Вже, - вiдповiв я майже дрижачим з якогось несформованого несупокою й остраху голосом. - Я б рад перелетiти через усi тi гори й лiси, що мене вiддiляють вiд моКП хати й вiд них. Ви зрозумiКте мене! - О, ще й як, - вiдповiла вона й подала руку. - Џдьте здоровi, пане Олесь. А там поздоровте Манусю... Вона буде вас також дуже вижидати. Скажiть там вiд мене всiм, що за три днi побачимося. - За три днi! - почувся нараз за моПми плечима голос добродiя Марiяна, що надiйшов з противноП сторони цiлком задиханий, щоб мене не втратити. Одначе я, не задержуючися довше, попрощався. * * * _ Лист панi Мiллер до сестрiи Манi ОбрияськоП замужньоП Оксани Е. з року 188 *: "Дорога Оксавко! На твоК спецiальне жадання пишу тобi дальше. Около одинадцятоП години вночi лляв дощ, мов через хмаролом. Надворi панувала така темiнь, що годi було предмети розрiзнити. Дерева в саду i сосни, що виростали тут i там коло хати, шумiли так сильно, похитуванi вiтром, що з спокiйноП хати було лячно визирнути, Коло моПх скляних огородових дверей виростають кущi рож i бозу, i сеП ночi, обливанi надмiрним дощем i похилюванi вiтром, угинались, притискаючися до стiни, мов сироти. От сеП-то ночi вернув добродiй Олесь з Д. додому. Та не до своКП хати поПхав вiн, а просто сюди до мене, до своКП матерi, зайшов вiн. У низькiй, але обширнiй кiмнатi хороП панi Олесь панувала глибока тишина й пiвсвiтло. Сама вона лежала i, дрiмаючи, вижидала неспокiйно, як кожного дня, свого сина. Вiд часу до часу, як вiтер вэмагався надворi, бив дощем, мов невидимого рукою, до вiкон, вона вздригалася неспокiйно, отвирала лякливо очi й питала, чи нема його, хто коло неП пересиджуК й котрий там час. Коло ПП постелi в ногах сидiла в поручевiм крiслi Маня. Опустивши обв'язану над чолом голову на спинку фотелю, сидiла i, сторожачiй на вiдмiну зо мною за хорою, чи та не впадаК в поновну гарячку, вiддавалася бог зна яким думкам. Це була саме п'ята нiч, що ми обi, а радше бiльше вона, сторожили над хорою. Сильне потрясения нервiв виступало так грiзно у староП дами, що лiкар побоювався, щоб з того не виникла яка поважнiша хороба нервiв. Лише сон, успокоения надмiрно потрясених нерiвiв i усунення сильноП гарячки, що лиш на недовгий час опускала хору, могли ПП до давнього стану привести. Бiль унаслiдок вивихнення ноги, як i ушкодження на головi й тiлi, якi понесла хора, падаючи безпритомно, засудили звичайно енергiчну й рухливу жiнку на кiлькатижневе лежання. Неприсутнiсть улюбленого сина-одинака, як i свiдомiсть, що знаходиться в хатi людей, нею досi iгнорованих, взмагали хоробу ще бiльше. Бували години, особливо пiд нiч, коли вона в гарячцi не пiзнавала осiб, що ПП окружали. Коло одинадцятоП вночi, коли ми от так, майже не рухаючись, коло хороП сидiли, поглядаючи вiд часу до часу в вiкно, звiдки била темiнь i чулось лише гудiння вiтру, шум дерев i хлипання зливи, перериванi блискавками й громом, зачувся нараз жиiвий туркiт брички, що коло нашоП хати, недалеко вiкон притикаючоП кiмнати цвiтiв, котроП дверi стояли вiдчиненi, задержалася. Хора, що, як здавалося, знаходилася в пiвснi, видко не спала, рiвно нам прислухалася до найменшого шелесту знадвору, пiднялася тепер гарячкове в постелi й сiла. Витрiщивши очi на мене, промовила одне слово: "ПриПхав". Маня, мов наелектризована ПП рухом i тим словом, а може почасти й задержанням возу, звернулася в тiй хвилi неначе без свiдомостi очима до мене. Я ПП зрозумiла. Мала хвилина напруженого мовчання настала. "Обринська... погляньте!.." обiзвалася тут же хора захриплим, твердим якимсь голосом i, вхопивши мене судорожно обома руками, ждала. Перелякана дiвчина встала й пiдiйшла до одного з вiкон. Хоч i як тиснув вiтер знадвору, вона все ж таки вiдхилила одну половину вiкна й вихилилася надвiр. "Це ви, пане Олесь?" клякнула доволi чугно в темну нiч мiж хлипання дощу й черев хвилину ждала. "Я!" "Я!" Воно добилося аж до нас, до хороП, що в найбiльшiм напруженнi, з широко створеними очима, дивилася i, мов не тямлячися, повторяла: "вiн, вiн"... Я вже не слухала ПП. Слава богу, буде зараз тут. Я поглянула на дiвчину. Блiда, як смерть, вона зблизилася, майже хитаючись, до мене й шепнула: "Ви запишiться, я пiду". Я кивнула головою, i вона вiдвернулася. Ледве що дверi вiд сусiднього, а радше покою цвiтiв за нею зачинилися, коли за недовгий час увiйшов i вiн. Оксано! Я знала, що вiн свою матiр обожав, що жив чи не бiльше для неП, як для себе. Знала, що вона за ним, однiською своКю дитиною, пропадала, але що в тiй жорстокiй, мов камiнь твердiй жiнцi була така сила любовi, я не сподiвалася. Вiн, неначе не бачачи нiкого в хатi, йшов мов загiпнотизований просто до неП. Пiшов i тут же над нею схилився: "Мамо!" Вона не вiдповiла. Вхопила його за шию, з ПП грудi виривалось щось, мов плач, мов смiх, а далi й замовкла, i лиш ПП грудь, мов приважена тягарем, дихала важко. Через хвилину найсильнiшого напруження вона нараз, мов тратячи вiдразу всю досi виказану силу, зiмлiла в його обiймах i подалася цiлим тiлом безвладно взад. Лице ПП побiлiло, i вона не обзивалася. "Мамо!" кликнув пiвголосом удруге i цим разом тоном, що вiдкрив менi цiлу шкалу найтрагiчнiших почувань сеП одноП хвилини; всю тривогу люблячоП душi, що в однiй хвилi вiдчуваК радiсть i тут же й жах... "Вона гине, панi Мiллер!" вирвалося стогоном з його грудей, i вiн поглянув на мене поглядом, якого не забуду до кiнця життя свого. "Нi, пане Олесь, нi! - вспокоювала я його наслiпо, а сама з зворушення аж дрижала. - Вона умлiла, втомилася, вижидаючи вас днями й чи не кожноП хвилi аж до сеП послiдньоП. Успокiйтесь. Вона мусить прийти до свiдомостi, це лише радiсть побачення звалила ПП". I справдi. По недовгiм часi, в якому поступали ми з нею згiдно приказiв лiкаря, вона почала наново вiддихати, а потiм отворила очi; побачивши наново сина при собi, вона Пх знов замкнула. "Не кидай мене, Богдане... сину... - прошептала ледве чутно. - Не кидай!" "Нiколи, мамо, до iпослiднього вiддиху не покину!" вiдповiв вiн з зворушення аж стисненим голосом i схилився нараз низько над нею, майже прилiг лицем коло ПП голови. Так кiлька довгих поважних хвилин, мов любовного впевнення без слова... або також сповiдi... душi... душi... Мене обняло холодом. Чи плакав вiн, цей сильний мужчина? Не знаю. Соромився, може, своПх слiз, що втиснулись йому в цiй хвилi в очi? Я не знаю, я вiдвернулася, здержуючися сама вiд слiз, вiдiтзонувши глибоко, i раз на все зрозумiла оцього мужчину. Оцiй матерi, що була в своПй егоПстичнiй любовi тверда й недоступна, мов скала, проти iнших почувань, а разом з тим вiдчувала всi ступенi материнськоП любовi до свого сина, не годен був вiн опертися, так само й ПП бажанням дотично своКП особи, та поступати по своПй волi, не зломивши ПП або себе... Приглядаючися йому от так кiлька хвилин, я врештi встала й вiддалилася безшелесне кiлька крокiв до дверей, щоб заглянути за Манею, коли оце вiн пiдняв голову i звернув своК гарне мужеське лице до мене. "Залишiть, панi, - попросив шепотом, простягаючи руку за мною. - Вона, може, успокоПвшись, засне, й тодi я займу на всю нiч ваше мiсце". I сказавши це, вiн всунув мовчки руку пiд подушку хороП i, схилившися боком над нею, мов над малою дитиною, неначе самою силою присутностi своКП iстоти усипляв ПП без руху. Коли я дала йому жестом знак, що зараз знов верну, вiн притакнув головою, а я подалася до сусiдньоП т. зв. цвiтноП кiмнати. Що Маня там робила? Лягла до супочинку? Ждала мого поклику, як щоночi, коли ми мiнялися коло хороП? Я не знала. "Панi Мiллер!" Я оглянулася. Вiн звернув голову за мною й спитав пiвголосом: "Чи панна Обринська К де тут? Менi здаКться, це був ПП голос, що питав мене з вiкна, чи я це приПхав". "Так. Вона тут. Вона вiдiйшла в оцю кiмнату, - сказала я i вказала на дверi, при котрих уже опинилася. - Я саме йду поглянути за нею". Вiн, як перше, притакнув головою й звернувся до хороП. Я вийшла. Мимоволi полетiв мiй погляд до софи, де iнодi опочивала, вижидаючи поклику або спочиваючи. Одначе нi. Цим разом вона стояла коло вiкна, заложеного з долiвки високими цвiтами, i дивилася в темiнь густоП ночi. Надворi вiтер притихав, а дощ лляв спокiйнiшим темпом. Мабуть, охолоджувала розгарячене чоло коло шиби, бо зав'язка, що обдавала бiлим перснем ПП голову, була трохи пiдсунена з-понад брiв вгору, i широкий шрам, що показався незагоКний коло виска, був виставлений на холод. "Ти не пiшла до твого покою?" опитала я. "Нi. Чи ви того сподiвалися?" опитала. "Так i нi, - вiдповiла я. - Я сама не годна б заснути, хоч би й могла вже вiдiйти вiд хороП. Вiн хоче сам сторожити коло неП, хоча його годi самого з нею оставляти". "А вiн... як взагалi?" вихопилось з ПП вуст несмiливо. "Зворушений до крайностi". "Чого ж? Вона ж жива", вiдказала пiвголосом. "То-то й К. Раз тому, що найшов ПП живою, а по-друге... що бачить ПП все-таки ще тяжко хорою". "Казав що?" "Майже нiчого; вiддаКться Пй всею душею. Маню! - додала я, побачивши на ПП блiдiм лицi мав проблиск якоПсь радостi. I це перший раз вiд часу послiднiх поважних подiй. - Вiн любить несказанно ту свою матiр. Вона виповняК його життя. Я розумiю Пх обох, Пх не розiб'К жодна сила..." Дiвчина .не вiдповiла, подалася безшелесне вiд мене трохи взад, мов прагнула зiллятися з тiнню, що походила вiд високих фiкусiв, пальм i густих блющiв, що простягались над скляними дверима, що вели до саду, i вiдвернулася вiд мене. "Чи залишимо його коло матерi самого?" спитала я "Нi. Як же ж це можна? - вiдказала вона сухо. - Вiн же не обзнайомлений з iнструкцiями лiкаря. До того, змучений подорожжю. Ночi гiршi в хороП, як днi. Особливо сеП ночi, коли треба над нею уважнiше сторожити, в котроП радiсне зворушення могло б так само викликати погiршення стану, як i неспокiй. Щодо мене, - додала, - то я буду й сеП ночi на своКму звичайному мiсцi. Маю надiю, що вiдтепер буде стан хороП скоро полiпшуватися, хоча доктор Роттер впевняв мене нинi зрання, що недуга досягаК кризису". "Погано", вiдповiла я й приступила й собi до вiкна, щоб поглянути в темну нiч, звiдки заодно доносилося хлипання дощу. Так стояла я довший час, не обзиваючися до дiвчини, котра тимчасом сiла коло столу, а голову опустила на охрест зложенi на столi руки, звертаючися мимоволi профiлем до мене. Очевидно, змучена й зворушена, не мала охоти розмовляти, а коли Нестор заглянув з своКП кiмнати до неП, запитуючи, чи вона не загляне до нього, вона сказала, що не прийде, хiба аж хора усне, що настаК звичайно аж надранком, а тодi вiн i так буде спати. Вiн вiддалився, зрадiвши звiсткою, що Богдан уже приПхав i був коло матерi, i, попрохавши ще сестру не засиджуватися надто допiзна, вiдiйшов. Ми залишилися знов самi. Я, не хотiвши ще переривати тишину в кiмнатi хороП, сiла в фотель у темiнi коло листових цвiтiв, а Маня, мов та квiтка зложившись у себе, з опущеною на руки головою на столi, сидiла неповорушно. В кiмнатi ставало тихо й тихiше, лиш хлипання дощу й осторожне тiкання великого стiнного годинника переривали тишину. Iз звисаючоП лампи, ослоненоП зеленою ажуровою заслоною, розходилося нiжне, лагiдне свiтло. Так минуло доброП пiвгодини. Я вже хотiла пiднятися й вернути до хороП, при котрiй вижидав мене, може, ПП син, коли оце саме в тiй хвилi пiднялася Маня з свого мiсця, поправила бiлу зав'язку над очима i, мов зачувши нараз рух у кiмнатi хороП, пiдняла голову й заслухалася напружено. Шелесту не було жодного чути, але зате роздалося до наших дверей ледве замiтне стукання. Мов електричним ударом дiткнена, жахнулася Маня й попросила увiйти. Я не рухалася зi свого заслоненого мiсця. В слiдуючiй хвилi створилися повiльно дверi й увiйшов Олесь. "Добрий вечiр", сказав зворушеним, пiвголосним звуком, простягаючи до дiвчини обi руки, i приступив до неП ближче. "Добрий вечiр! - вiдповiла так само. - Слава богу, що вернулися. Бiдна ваша мати..." почала говорити. "Терпiла подвiйно", докiнчив вiн. "Так, - тягнула вона далi. - Раз через саму страшну подiю, про котру ви, очевидно, чули, а по-друге - через вашу неприсутнiсть. Вiдтепер буде ПП стан уже, певно, полiпшатися". I сказавши це, вмовкла. "I я тоП гадки, - сказав вiн, - хоч ПП стан тривожить мене. Але ви, ви... - додав вiн здавленим голосом, мов здержував якийсь вибух чуття в грудях, - ви... як я вам вiддячуся?!." Вона махнула рукою. "Це раз, Маню... А по-друге, ви, певно, жалуКте гiрко, що вибiгли з хати на мiсце нещастя й попали в хвилю, що потягла вiд вас тяжкi вчинки, вас самих не пощадила". "ГадаКте?" спитала й звернула до нього своК блiде лице, з котрого засiяло тепер двоК прегарних, внутрiшньою радiстю просвiтлених очей. "Я в тому переконаний, - вiдповiв вiн. - Нiхто не бере на себе тягаря чи жертви, котра получена з небезпекою власного життя". Вона всмiхнулася змучено. "Що ж... - вiдповiла, - чи мала я в хвилi найбiльшоП небезпеки вiддаватися розвазi про на слiдки свого вчинку, котрий вимагав якнайскорiшого рiшення? Ви знаКте, - додала з тим самим усмiхом, - Обринськi не були нiколи добрими математиками!" "Добрими математиками", панно Маню, - повторив вiн гiрко. - Неначеб хвиля, як та, про котру споминаКте, могла що iнше з собою принести, як нещастя й горе. I вас вона також не пощадила, пересвiдчуюся... - додав й указав рукою на ПП обв'язку. - А могла для вас скiнчитися трагiчнiше. Маню! - додав i заслонив на хвилину рукою очi. - Ви великi в своПх почуваннях i вчинках, але в своПй консеквенцiП легкодушнi до розпуки. Ви могли разом з моКю матiр'ю свiй крок оплатити життям. Ви - молода людина, а моя мати - вам чужа. Чи ви взагалi К того свiдомi, що для мене вчинили? I як вiддячуся вам? Ваш вчинок мене пориваК й потрясаК, ви..." Вона, як перше, перервала йому. "Що ж, чи повторити вам ще раз, що Обринськi без талану до математики й фаталiсти? Що... поповнивши раз легкодушнiсть, мусили ПП або направляти, або за неП вiдпокутувати. I я, - додала з чудним усмiхом, - уже за свою похибку спокутувала". I сказавши це, скинула з гарним, повним свободи рухом обв'язку з чола й кинула ПП на стiл. Яка гарна була в тiй хвилi, яка шляхетна! "Маню!" "Так, пане Олесь. ЛишаКться менi ще мiй вчинок направити. Коли, як i що, я поки що не знаю. Коли надплине хвилина, я Пй вiддамся й направлю. Чи добре так? - З тим запитанням вода пiдступила до нього й заглянула йому в очi. - Бiльше тим не журiться, пане Олесь... Я..." додала й нараз урвала. Сильне зворушення, котре, очевидно, перед ним укривала, надмiрна фiзична втома й безсоннiсть кiлькох ночей взяли верх над нею, i вона, всмiхаючись сонним якимось усмiхом, захиталася. Вiн пiддержав ПП. "Маню, ви хворi!" кликнув. Але вона не пiддавалася. Освободившися з його рук, стала, як перше. Вхопивши заразом поруччя крiсла, говорила далi: "Це пусте, пане Олесь. Так менi вже кiлька разiв лучалося й миналося. I якби власне не та моя "легкодушнiсть", когра всiх умiрковайих, не виключивши й доктора Роттера, лякаК, я б на прикази доктора Роттера лежала вже давно в постелi й ослабла дальше; мiж тим коли мiй вами й ним засуджуваний iмпульс до легкодушностi держить мене й досi на ногах... Але ви простiть, - тягнула майже гарячкове дальше, неначеб не мала вже з ним бiльше говорити, звертаючи на нього своП в цiй хвилi надмiрно блискучi очi, - що я зроблю вам ще дещо противне. Панi Мiллер казала менi, що ви хочете вже сеП ночi самi сторожити коло хороП, а з цього не може нiчого бути". Вiн зчудувався. "Як, - спитав, - не може бути? МоК мiсце вiднинi коло неП. Я вже досить приймав жертв, досить надуживав вашi й панi Мiллер сили й доброту. Зрозумiйте, що вiднинi це не смiК бiльше бути. А про те, до якоП степенi я став вашим довжником, ви, мабуть, досi й не подумали?" "Ви мене зле зрозумiли, - обiзвалася тут дiвчина спокiйно. - Зле зрозумiли моП слова. Обтяжувати вас обов'язками, себто впроваджувати в положення довжника проти нас, нiхто з нас не задумуК. Але коли застановитесь хвилину над моПми словами спокiйно, зрозумiКте мене також. Стан хороП, як поясняв менi нинi доктор Роттер, взмагаКться чи не до кризи, хора вимагаК найбiльшого догляду й уваги в хвилях, котрi своПми об'явами в хороП вам ще незнакомi. Самi з нею, без нашоП, т. К. моКП або панi Мiллер помочi, ви не впораКтесь. Позвольте, щоб ще два-три днi ми були вам коло вашоП хороП помiчнi, котру, я признаюсь, сама вже ваша присутнiсть буде лiкувати. Як ПП стан полiпшиться, поступайте, як самi хочете, i ми не будемо втручатися". "З того не буде нiчого, - вiдповiв вiн рiшуче. - Сили панi Мiллер, крiм ще цеП одноП ночi, я не буду довше надуживати. А вашоП вже й стiльки нi. Ви самi хорi, обезсиленi, як щойно я пересвiдчився. А я б мав вас ще й дальше займати? Який там мужик, егоПст i бог зна що iнше, я видаюся в ваших очах, однак визискувачем слабших я нiколи не був. А по-друге, панно Маню, - сказав вiн, i його погляд задержався з неописаною нiжнiстю на нiй, - чи ви гадаКте, що я прийняв свою матiр з ваших рук, що вирвали ПП з самоП пропастi смертi, на те, щоб другою пхнути вас за те в недугу? Нi, Маню! Хоч i як дорожу я життям моКП матерi, рад би Пй самого неба прихилити, але тут i в тiм разi я зрiкаюсь вашоП помочi, не годен ПП приймити. Телеграфiчне покличу я завтра з Ч. служебницю i з ПП помiччю й доктора Роттера, що, на щастя, К моПм щирим другом, я маю надiю, що вирву ПП з хороби". "Спробуйте це!.. - оказала дiвчина понуро, - коли хочете зворушити хору наново. Самою вже появою сестри-служебницi, котра не раз ввижаКться хорим безвинно вiстуном смертi, вона може впасти в стан погiршення. А я якраз цьому хотiла запобiгти, перебираючи мiсце коло хороП, покiй стане ПП стан вiдраднiший. Однак буду мусила вiд того вiдступити. Вашi права першi, моП припадковi". По його лицi перебiгло мов промiння. "Ви боретесь хоробро, панно Маню, - сказав вiн i приступив до неП ближче. - I якби не те, що саме ви були тiКю, що видерли матiр вiд смертi, я прийняв би вашу помiч з найбiльшою вдячнiстю... Але так, як К стан речей i стан вашого здоров'я, я цього пiд жодною умовою не можу вчинити... Не журiться... - додав тепло i взяв ПП звисаючу руку мiж своП долонi. - Змогла сама одна дiвоча сила вирвати ПП з самоП найгiршоП пропастi, то чей же найдеться i в мене сила допровадити ПП благородне дiло до кiнця". "Робiть, як хочете! - обiзвалася вона майже розпучливо. - Доктор Роттер скаже вам те саме. Оскiльки я його погляди про хоробу вашоПП матерi знаю, не згодиться вiн з вашою постановою нiколи". "Доктор Роттер? - спитав вiн зчудовано й усмiхнувся болюче. - Чи за цей короткий час пiзнали ви вже так добре його погляди, що впевняКте про це так твердо?" спитав вiн i, сказавши це, спинив своП очi вигребущо на ПП блiдiм лицi. Вона видержала його погляд. "Ми надто часто зносилися в останнiм часi коло хороП, щоб не могла я предсказати його думку дотично хороП". Добродiй Олесь вiдвернувся. "Ви К також його пацiКнткою? - сказав нараз. - Чи не так? Червоний шрам на вашiм чолi свiдчить, що й не так скоро перестанете нею бути. Але, - додав, - щоб дiйти до кiнця про порушену мiж нами справу, то я буду вас просити пiдчинитися цим разом моКму бажанню, хоч би воно мало навiть вас i болiти. Будьте добрi, - закiнчив речення лагiднiше, побачивши, що дiвчина хапаКться немов судорожно наново за крiсло, - i йдiть на опочинок. Воно вже й так доходить до пiвночi. Завтра будемо, може, про це далi говорити". "Як доктор Роттер прийде..." сказала вона ледве чутно i звернулася до своПх дверей. "Як доктор Роттер прийде, - вiдповiв вiн i, вимовляючи iм'я лiкаря, так сильно зморщив чоло, мов вимовляв iм'я найтяжчого ворога свого, а не доброго й щирого приятеля. - Як доктор Роттер прийде..." Вiдтак сталося, як бажав. Я внховзнулася незамiтно через склянi дверi, обiйшовши дiад, й вернула в кiмнату хороП, котра спала сильним сном. За недовгу хвильку вернувся й вiн. На годинку уступила я йому на його бажання своК мiсце, пояснюючи, як маК в деяких хвилях з хорою поступати. Але вiн просив припочити довше, бо як упевнив мене, годен сам i до рання пересидiти, - що я i вчинила. На щастя, перейшла нiч доволi щасливо, - i вiн мене не покликував. Хора була спокiйнiша, як ми сподiвалися, а я, скрiпившися довшим сном, змогла оце все моК оповiдання обширно i в подробицях описати. Другий раз знов, а до того часу поздоровляК тебе щиро твоя А. Мiллер". * * * _ (Два днi пiзнiше). "Оксанко! Доктор Роттер був i, по огляненню хороП, в котроП почалася мимо двох спокiйних ночей сильна гарячка наново, супротивився намiровi добродiя Олеся покликати сестру-служебницю з Ч., що могла б йому бути в догляданнi матерi помiчною, й увiльнити Маню й мене вiд утяжливих, хоч i добровiльно на себе прийнятих обов'язкiв - гостро й рiшуче. "Панна Обринська, - поясняв доктор Роттер, - доглядала хору з першоП хвилини нещастя, як лиш прийшла вона до свiдомостi. Хора вже звикла до неП, панi Мiллер i мене, i тепер, коли хороба доходить до кризи, вимагаК найбiльшого догляду й посвячення, усувати вiд неП знайомi лиця й брати чужi було б для неП не лише получене з небезпекою, але могло б навiть i продовжити хоробу. Я сам, - додав вiiн, обiймаючи при тих словах теплим поглядом дiвчину, що сидiла мовчки в своПй кiмнатi, де саме вiдбувалася конференцiя, сперши голову на руки, не мiшаючися в розмову, - був би перший, що увiльнив би панну Обринську вiд цього чину, не застановляючись над тим нi на хвилинку, наколи б саме не грiзний стан хороП, що, як кажу, вимагаК саме тепер ще хоч кiлькадневного посвячення з ПП й панi Мiллер сторони. "Бiдна панно Маню! - додав, звертаючися до неП. - Ви самi ще реконвалесцентка, а мимо того вашi надужитi сили мусять це ще недовгий час видержати. Чи зможеiе нам ще посвятити зо двi-три ночi? Лиш три, - повторив лагiдно, неначе доторкався якогось болючого мiсця в ПП душi. - Я маю певну надiю, що як не наступить поновне сильнiше зворушення хороП, по упливi того часу ПП стан пiде рiшуче до лiпшого" "Я радо сповню ваше бажання, пане докторе, - вiдповiла дiвчина, звертаючи вповнi своК лице до нього. - А коли б не опозицiя добродiя Олеся, котрий супротивлявся моПй присутностi зараз першого вечора, коли приПхав, ця справа не була б навiть прийшла до дискусiП, однак..." i урвала. "Супротивляючися тому, я мав передусiм ваш власний стан на оцi, - обiзвався поважно добродiй Олесь, - i лиш у другiй точцi входили моП власнi, вам вiдомi причини до сеП справи Чи почуваКте себе справдi настiльки сильнi, щоб обняти наново покинене мiсце коло моКП матерi?" Останнi слова були проведенi хмарним, майже понурим поглядом до дiвчини, мов за дим крилося бажання, щоб дала вона противну вiдповiдь. "Так, - вiдповiла вона просто. - Я до вашоП матерi привикла, а остаточно я хочу це" "Хочете?" спитав зчудований доктор Роттер. "Так, пане докторе, - повторила дiвчина. - Чи в тiм щось дивного?" "Нi, своПм питанням я лиш хотiв довiдатися, чи ви певнi, що сила вашоП волi не спроневiриться вам". Замiсть вiдповiдi вона всмiхнулася й не обiзвалася. "Панна Обринська переб'К головою й мур, - пояснив добродiй Олесь докторовi, - однаково, чи голова розiб'Кться вiд того, чи нi! Це в Обринських значить - "свобода волi". Тепер i доктоПр Ро