Ольга Кобилянська. Людина ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ ПОВIСТЬ З ЖIНОЧОГО ЖИТТЯ Присвячено високоповажнiй Наталi Кобринськiй Das Reich der Luge ist aufrecht, wie es noch niemals gevesen.Die Wahrheit selbst wagt sich, nur in gleissenden Fetzen vermummt, aus ihrem Winkel hervor...[1] Пан Епамiнондас Ляуфлер прожив добрi часи. Був ц.к.[2] лiсовим радником, мав велике поважання, великий вплив i великi доходи. А що вiн мав мiж iншим, так "побiчно", ту слабу сторону, що любив одушевлятись гарячими напитками, - се не мало нiкого обходити. Про се не мав вiн нiкому здавати справоздання. Хiба б собi самому. А тому, що був з собою у згодi, тому, що розумiв себе, як розумiв i своП лiсовi справи, тож i ходив (як кажуть простенькi люди) "годинник зовсiм у порядку". Вiдтак, коли слаба сторона змоглась та стала збагачуватись бiльшими наслiдками, коли показалось, що великi причини спроваджують i великi подiП... тодi й настало... та про се вже опiсля... Пан Ляуфлер був жонатий i мав чотири доньки й одного сина. Остатнього любив вiн несказанно, ба навiть обожав. "Се буде гординя мого життя, свiтило цiлоП родини, се чоловiк будучини!" - мовляв вiн часто до своКП жiнки й добрих знакомих. Добра женщина, котра так само обожала одинака, вiрила смiлому вiщуванню свого мужа. Вона бачила сама не раз у своПх мрiях сина лiсовим радником, бачила, як вiн Пздив у елегантнiй колясцi, гордими кiньми, бiля нього багата жiнка, його здоровлять низенько малi й великi, старi й молодi; бачила його також поважним лiкарем-радником у товариствi високих осiб, що з ним дружно балакають. Часами змiняв муж будучими свiй завiд[3] й вибирав становище надворного радника. Супроти того не мож було вже нiчого закинути. А як се звучало шумно! "Високоповажний пан Герман-Њвген-Сидор Ляуфлер, ц. к. надворний радник!" Надворний радник! Нi, надворним радником буде, мусить бути. Се якраз мудрiше, нiж лiкарським радником або лiсовим радником! Ну, щодо остатнього, то воно припало Пй лише так еn раssant[4] на думку, бо ПП муж займав припадком те становище. Однак усякий, хто мав лише цятинку дару думати, мусив признати, що лiсовий радник не те, що надворний радник! А коли К вже хто раз надворним радником, тодi й до мiнiстра судiвництва недалеко. Ой, боженьку, що то не коПться все в чуднiм бiгу часу! _Вона_ не була одна з тих, котрi вiрують в чуда, в протекцiю, або що таке. Борони боже: так низько вона ще не упала, тож саме i не думав так нiхто в домi ПП та ПП мужа. Вона хотiла речi лише так брати, як вони сам; собою представлялись. Наприклад, хто був от хоть би там i Гамбетта (котрого вона бачила оногди в раnорtiсum), нiм став славним на цiлу Францiю? Яким був Колумб, нiм вiдкрив Америку? Певно, "не таким славним, яким уже став опiсля. Був i ще такий один, що сягав немов пiд небеса. Ах, що то Пй все так iз пам'ятi вибилось, i вона собi нi iменi, нi року не могла пригадати! Головне однак в тiй подiП було те, що хтось там в молодих лiтах був пастухом, а на старiсть став митрополитом. Однак - куди ж вона загналась? Аж смiх бере. Герман-Њвген-Сидор не був анi бiдним хлопцем, що вичiсував вовну у свого батька (як се робив той бiдняка, той Колумб), а вже найменше пастухом. Вiн був сином ц. к. лiсового радника i мiг легше, нiж кождий iнший, дiстатись на таку висоту. Iнших перепон не могла доля поставити. Щождо тих пари шкiльних рокiв, про котрi люди стiльки заводять, то вона ними мало журилася. А коли К вже хто раз в унiверситетi, то лiта минають, неначе б Пх i не було. Герман-Њвген-Сидор не виказував на тепер особлившоП охоти до науки, але (того б вона й рада бачити, хто б науку любив) чи ж можна було йому, тому живому хлопцевi, робити з сього закид? Вiн же не належав до тих бездушних натур, котрi вмiють годинами нерухомо на твердих шкiльних лавках пересиджувати; а противно, був один iз тих величаво уложених характерiв, котрi вимагають iншого проводу й поведення, як, примiром, звичайнi сини; урядникiв, або - надто мужикiв!! Однак висушенi тверезi професори (вона Пх ненавидiла), котрi з пожовклими щоками, наче мумiП, проходжувалися й молодостi,. мабуть, зовсiм не розумiли, вони не могли його зрозумiти! Немилий наслiдок сього був такий, що збилися з. правого шляху, що взяли "пiк"[5] на нього, прозивали його сильну волю "упрямiстю i злосливiстю", а його смiлi, свобiднi бесiди i дотепнi дiла називали вони попросту трiйлом для цiлого класу, ще й переслiдували його, в повнiм значеннi слова, на смерть... Пiд час, коли син невпинно розвивався, пiдростали й доньки. Природа обдарувала Пх пiд кождим взглядом щедро; крiм того, посилала Пх панi радникова на науку французькоП мови й музики; батько займав гарне становище, тож по балах, домашнiх забавах та iнших вечiрках рвалися за ними молодi люди... I так усмiхалась панi радниковiй будучина ясна та чиста, наче та днина весняна, i вона називала ПП в своПм серцi своКю "другою будучнiстю". I газдiвство розумiли вони неабияк! Розумiли його так, як його в нинiшнiх часах не розумiК перша-лiпша жiнка! Про се дбала панi радникова ще заздалегiдь. Вона не належала до тих жiнок, котрi супокiйним оком глядять на доньок, наколи тi беруть книжку до рук i в будню днину та читанням безбожних любовних дурниць. або й iнших пустих дiл крадуть час боговi. Правда, зовсiм без грiху в тiм взглядi не були ПП двi середущi доньки (найстарша перебувала в одноП кревнячки, а наймолодша була ще незрiла до того трiйла), Олена й Iрина. Через се вона мала не раз i гiркi хвилi. Особливо Олена спричинювалася головно до сього. Повинишпорювала, бог зна звiдки тотi варiяцтва[6] на день божий та й проглитала Пх у цiлiм значеннi того слова! А як розумiла про се опiсля розказувати! Юрбою окружали ПП мужчини, i то ще молодi, а вона говорила, розбирала i перечилась, що тiльки - боже, змилуйся! Бесiди пекучi, - немов залiзо, небезпечнi слова, як: соцiалiзм, натуралiзм, дарвiнiзм, питання жiноче, питання робiтницьке бринiли, мов бджоли, бiля чесних ух панi радниковоП й лякали, наче страшила, в бiлiй днинi ПП набожну душу, денервували ПП та спроваджували безсоннi ночi... Мало що розумiла вона з того; вiдчувала однак (справдешнК чисте серце материнське завсiгди на правiй дорозi), що дуже .лихий i небезпечний демон заволодiв душею доньки, котру панi радникова так обережно стерегла, та й внiс ПП в краПну смiшливостi й безумства! Наче iскри огнянi сипалися слова з уст дiвочих i падали важкими ударами на бiдну женщину. Ах, що вона сього дожити мусила, що ПП донька розвивала нежiночi, хоробливi, безбожнi погляди та говорила про якусь рiвноправнiсть мiж _мужчиною i жiнкою!!!_ В таких хвилях була би вона найраднiше з сорому та лютостi в землю запалась, ПП донька! .Донька ц. к. лiсового радника висказувала думку, щоби жiнкам було вiльно ходити в унiверситети, там нарiвнi з мужчиною набувати освiту; в життю самiй удержуватися, не ждати лише подружжя, котре сталося простим прибiжищем проти голоду й холоду!! Се якраз виглядало, наче б ПП нiчого не учили, i вона мусила побоюватися о свою будучину! Матiнко божа: вона, така прегарна, поважна, потрiбувала щось подiбне ще й явно голосити!.. Се все вона таки на _своП_ уха чула. Що однак при iнших нагодах i публiчно говорила, доносили Пй добрi, поважнi товаришки i знакомi: - Наколи ви Пй тi дурницi не виб'Кте з голови, то будете наслiдкiв гiрко жалувати; вола ще молода, буйна! - Дiвчина губить легкодушно свою будучину i вiдстрашуК вiд себе i вiд других сестер женихiв! - Де, ради бога, нассалась вона того трiйла? - питала знов iнша з товаришок. - Чи завважали ви ту двозначну усмiшку в молодого К., коли вона остатнiм разом розводилась про жiнок-лiкарок, доводячи, що вони були би правдивим добродiйством для суспiльностi? А молодий К., се ж прецiнь всiм звiсно, перша партiя в мiстi! -_ _Хто ж буде дома Псти варити, наколи жiнка стане до уряду ходити? Хто буде порядкувати, прати, шити? Невже ж мужчина? Ха-ха-ха! Чи ж се не чиста дурниця розводити такi теорiП? Я поважаю й шаную вас високо, ласкава панi радникова, однак ви супроти того дiвчати не заховуКте достаточно материнського авторитету. Най би моя дитина виступила з такими нiсенiтницями, я ПП вже скоро привела б до розуму! Або чи ви чули, що про ню панi С. говорила? А вона прецiнь теж щось знаК! - Що, ради бога, що казала панi С.? - Казала: цiле ПП поведення то лише вища тактика кокетерiП; я женщина й доволi знаю тайнi ходи жiночоП думки. На такi слова правди не знала панi радникова нiчого вiдповiсти. Сидiла, наче б здеревiла, по таких бесiдах. - Що ж менi дiяти, дорога панi докторова? - питала вона стиха. - Що? Попросту книжки забрати i читання хоробливих авторiв раз на завсiгди заборонити! - Сього я не можу вчинити Оленi - не можу! Щодо заборони, то забороняю, i як ще; але книжки забирати... того я справдi не можу, панi докторова!! Тут виринула перед ПП душею висока стать молодоП дiвчини з снiжнобiлим обличчям та супокiйними лагiдними очима... - I що ж вона таке, що ви супроти неП такi безсилi? - Що? "Мамо", каже: "дозволь, нехай я тебе поважаю та не причислюю до тих, котрi навмисне не хочуть зняти полуду з очей; що, боячись правди, немов свiтла сонячного, затопчують своКвiльно людськi права"... Такi i тим подiбнi хвилi переживала панi радникова. На жаль, ся дiвчина вмiла все ПП супокiйну душу виводити з рiвноваги, як-небудь вона за кождий раз по таких бесiдах (з болем i лютiстю заразом) висказувала Пй своП думки. Се нiколи не помагало. Наче тiнь, пiдiймалася за старшою сестрою й Iрина, i, терпелива та лагiдна, якою завсiгди бувала, вмiла в таких хвилях, немов правник, заговорювати й заспокоювати паню радникову а гаряче боронити поступки й погляди сестри. Десь-колись прилучувався до них i один молодий чоловiк, медик, Стефан ЛiКвич. Повернувши з-за границi на ферiП додому, заходив вiн у дiм пана радника та затроював життя панi радниковiй... Чого вже вiн не оповiдав!.. Боже, змилуйся! А вони прислухувались йому, неначе б апостол правди витав мiж ними та розказував про все блаженство небес. Оповiдав, примiром, про студiюючих жiнок i iнших, тим подiбних; говорив, що багато з них здаК екзамен з найлуччим успiхом, а. раз оповiдав (то се вже брехав, як собака), що декотрi з професорiв поженились таки iз своПми студентками!! I багато, багато чудного розказував ще... - Емансипацiя жiноча в ШвейцарiП або i в iнших поступових краях - се точка давно виборена. Приходиться соромитися, що тут жiнки остались ще так позаду за другими народами; не то, що не журяться самi про се, щоби здобути собi рiвноправнiсть iз мужчинами, але вважають ПП якоюсь химерою. Заграбавшись мiж своП чотири стiни, не завдають вони собi навiть настiльки працi, щоби дещо путнього прочитати, щоби хоч тим часом сею дорогою очиститись з перестарiлих, дурних, просто смiшних пересудiв. А про якусь основну освiту, про розумiння природознавства та матерiалiстичноП фiлософiП нема вже й бесiди. ОсвоКнi поверховно з поодинокими галузями наук, з поодинокими фактами всесвiтньоП iсторiП, думають, що вони справдi доволi озброКнi супроти вимог життя. I вони задумують з горсткою того наукового краму при невiдраднiм положеннi, яке тепер займають в суспiльностi, вести боротьбу о iснування! - Тут i розсмiявся вiн. - Аж розпука бере, - говорив вiн раз, наколи Олена з блiдавим лицем i широко створеними очима прислухувалась його словам, - коли подумаКш, в якiм глибокiм снi остаються ще нинi жiнки, як мало журяться про свою самостiйнiсть!.. - Вони тому не виннi, ЛiКвичу, - перебивала тодi, боронячи, Олена. - Се лиш наслiдки нещасного виховання та вкорiненого пересвiдчення, що думати-знати пристоПть мужчинi, а жiнцi маК воно служити за оздобу! - Се дiйсно так, дiйсно, наслiдки пересудiв i темноти; однак, наколи яка женщина пiдiйметься i, щиро беручись за дiло, стараКться збудити сонну сестру, чому кидаються на ню, неначеб вона торкала Пх огняними клiщами? Чому, примiром, ганять вас, Олено, наколи ви Пм висказуКте своП просвiченi, здоровi погляди? Се К власне те, чого я жiнкам не можу простити. Щодо решти, то вони справдi невиннi. Доки сучасний устрiй суспiльностi iснуватиме, доти остануться вони малолiтнiми; однак, i сей лад не вiчний. Будучина жiноча лежить в Пх руках. Нехай озброюКться кожда по можностi, пiсля обставин, а зброя Пх... яка чиста, яка сильна, як варто по ню сягнути!! Се - знання, Олено! Так говорив вiн часто, а часом ще бiльше. А панi радникова знала, що всi тi "об'ясняючi" розмови вiдносились до неП, бо вона поборювала ту модну, божевiльну й деморалiзуючу хоробу на кождiм кроцi. Для того й ненавидiла вона його з цiлоП душi, всiма нервами ПП величезного материнського серця! Для Герман-Њвгена-Сидора не мав вiн нiколи приКмного погляду, анi доброго. слова. Вiн важився прибирати позицiю й манери ментора, неначеб _вона_ його осе коли-небудь просила або ПП чоловiк, радник, хоч би одним звучечком!!. Нечемний!.. Iз своКю великанською постаттю, густою русою гривою видавався вiн наче фiрман бiля нiжноП грацiозноП фiгурки Германа-Њвгена-Сидора... Одного разу роззухвалився навiть вiн до того ступеня, що вичитав йому в брутальний спосiб лiтанiю[7]. Вона лиш припадком зачула остатнi слова плебейськоП проповiдi й то, власне, коли вступала в малi офiцини[8], в котрих мешкав хлопець, але забути Пх вона нiколи не зможе! - Наколи б я мав вас у руках, ви, нiкчемний, з глибини душi зненавиджений хлопче, - сичав вiн, - може, й удалось би менi вас ще видобути з сього болота, в котре ви як-небудь, ще такi молодi, залiзли по вуха; а так iдете чимраз дальше до згуби! Тепер... - Ви не маКте менi нiчого розказувати, нiчого приписувати! - боронився ГеПрман-Њвген-Сидор. - Зрештою iду зараз до Олени й розкажу Пй, як чемно вмiК говорити апостол жiночий. - Безвстиднику! - закипiв молодий чоловiк. - Зрештою йдiть! Вона буде тiшитись, коли довiдаКться про аванс свого брата, котрий Пй i без того наводить безсоннi ночi. З тоП хвилини давала вона (радникова) йому при кождiй нагодi зрозумiти, що його присутнiсть Пй ненависна; а вiн (наколи вже йому надто було) блiд, однак - мовчав, чого вона нiколи зрозумiти не могла, i - з'являвся наново... Так зiтхала панi радникова не раз з глибини серця, згадуючи згубнi химери своПх доньок. Могла однак говорити й думати, що хотiла; могла невтомимо нагадувати донькам границi жiночого свiтогляду, - все було. надармо. Вони оставалися вперто при своПх фарсах i носили голови iнакше, як випадало донькам ц. к. радника лiсового... * * * Був пiзнiй ясний вечiр i вже по великоднiх святах. Мале мiстечко утихло, i виразно було чути шум гiрськоП рiки, що прорiзувала мiсто. Воно лежало в долинi, а по обох сторонах пiдiймались величаво гори - Карпати. У мрячну синяву сповите верхiв'я, освiчене магiчним свiтлом мiсячним, викликувало чуднi тужливi чуття в людськiй грудi... З одноП малоП незначноП хатини вийшли Олена i ЛiКвич. Вона довiрливо сперлась на його рамено, i обоК звернули в одну з тихих улиць. - Який нинi чудовий вечiр, Стефане, - промовила вона стиха, поважно. - Наче б для тебе бог наказав супокiй, щоб ти його мiг подивляти ще востаннК в цiлiй супокiйнiй красi! - З тобою, Олено. Що вiн менi без тебе? Який я щасливий, що перебув з тобою остатнiй вечiр. А все ж таки, - додав вiн трохи згодом, - мiшаКться з сим чувством важкий сум, коли подумаю, що вже завтра мушу вiд'Пжджати вiд тебе, i то на два роки!! ЏП пройняла легка дрож i вона з нервовим посмiхом сховала золотi коси глибше пiд хустку i, пригорнувшися ближче до нього, мовчала... Вiн похилився вперед i заглянув Пй в очi. Вона видалася йому блiдою. - Ти не кажеш, Олено, нiчого? - питав вiн стиха. - Не можу говорити, Стефане... Буду тобi писати. - Однак я хотiв би, щоб ти говорила. Хочу чути твiй голос. Хочу його чути до останньоП хвилини! - Може, тобi зложити присягу вiчноП любовi й вiрностi? - питала вона його з вимушеним усмiхом. - Нi. В присяги не вiрю. Ти се знаКш. Вiрю лише в силу любовi. А ти ж мене любиш... _ти! - _сказав вiн з. утiхою, з трепещучим щастям у голосi. - Скажи! Я хотiв би ще раз се почути! - Люблю! - сказала вона, майже смiючись. - _З першоП_ хвилини? - питав вiн у недовiрчивiм. тонi, а гучний усмiх промайнув по його обличчю. - Так, Стефане, з першоП хвилини, коли тiльки я переконалась, що ти говорив правду, а не так, як багато мужчин, як взагалi так багато людей, не боявся нiколи i нiчого. - А з другоП хвилини? - З другоП... що був дiйсно цiлою людиною, не дробився в кусники для всiх i нiкого, не гнувся, а прямував. беззглядно до одного, до праведного; що задивлювався на жiнок не очима нинiшнього брудного егоПзму, а людини людяноП... - А з третьоП, рибчино? - З третьоП... коли переконалась я... ах, що! - перервала нараз жартiвливо. - Пощо казати? Щоб ще став зарозумiлий, як другi, що далi вже не будуть знати,. що з собою починати, як поводитись, яким чином доказувати, що ось то вони!.. Ах, як вони менi всi збридли!!. - А з четвертоП? Вона смiялася тихенько. - Що не чути було вiд тебе помад та пахощiв на милю, що - "пардон" - не обертав ти себе в якусь модну малпу. Великий та здоровий, - жартувала вона, - стояв мiй "пан i король" мiж блискучим, вигладженим гуртом i не знав порядно гуляти кадриля, а ще менше у вiдповiднiй хвилi прискакувати до дам iз плащем i рукавичками. Наче справдiшнiй московський медвiдь! ОбоК смiялися. - Якби то так тебе твоя мати почула! - обiзвався вiн. Вона здвигнула плечима. - Я мовчу, бо мене не питають. Наколи б спитали, сказала б правду. - Я знаю, що й ти не боПшся. Тому й вiрю тобi, голубко, однак менi досадно, коли згадаю, що твоя родина мене не терпить, Пм може забагнутись присилувати тебе, щоб ти вийшла за когось другого, що, по Пх думцi, гiднiший доньки радника! Вона розсмiялась. - _Присилувати,_ Стефане? Хто може мене присилувати? Мiзерна гордота моПх родичiв? Iди ж бо: пригадай собi лучче, що я тобi казала, коли мовила, що стану твоКю. - Се я добре пам'ятаю, Олено. Казала, мiж iншим, i те, що не могла би-сь без любовi нi до кого належати, хiба би-сь перестала чувствувати. А тодi, - казала, - людина що? - Бачиш, Стефане? - обiзвалась вона тихо, - природа каже правду, а супроти неП йти, значило б те саме, що звертати зброю проти себе. - Вони, може, будуть тобi яку partie brillant[9] надставляти, а не що б ти хотiла! О, Олено, i залiзо ломиться! - Так ти не вiриш менi, Стефане? - Вiрю. - Чому хочеш мене переконати, що могла би-м за другого вийти? - Бо ти також людина... Вона висвободила свою руку з його i гордо повернула голову. - Ти думаКш, я належу теж до тих, котрi уперед спокiйно важать становище i всi обставини якоПсь там людини, все розмiркують, а наколи все гарно згоджуКться, починають любити? ДумаКш, що можна би у моПм серцi любов штучно виплекати? Стефане, - почулось трохи згодом докiрливо, - думаю, що ти повинен мати нинi для мене iншi слова, а не себе i мене мучити сумнiвами. - Прости менi, Олено! - просив вiн пристрасно. - Однак гадка, що ти могла б належати до другого, а не до мене, доводить мене до краю, i я не зношу ПП простоП - Успокiйся, любчику! - прошептала вона лагiдно. - Вiр у мою любов. Чому не мучусь я, що протягом двох рокiв могла б i тобi iнша сподобатись? Адже й ти лиш людина! Тебе в'яже лише любов до мене. Iнших обов'язкiв не маКш супроти мене; нашi заручини - тайна. -_ _Я, Олено, я! Зi мною рiч iнша. Я паную над обставинами й тому можу сказати, що вiд мене залежить моя доля. Жiнка однак, вона тепер полишена на волю долi... - Дiйсно, - сказала вона з вимушеним усмiхом. - А так були б ми вже з сим i готовi, i могли б о чiмсь мудрiшiм поговорити. Вже недалеко до дому, - додала тихим голосом. - Нi. - I обоК замовкли. - Але ти будеш часто писати... - перервала вона перша тишину. - Буду. Буду провадити для тебе дневник, а при кiнцi кождого мiсяця посилати. - Вони, може, _прецiнь_ скоро проминуть, тi два роки, Стефане?.. - ПП голос краяв його серце. - I для чого б нi, серденько? Один рiк у В., а другий, коли буду асистентом... Не клопочись, а бережись лише. Оставайся фiзично сильна, а тодi все легше перебуваКться. - Я буду берегтись, - вiдказала вона лагiдно i слухняно. - Я й тепер смiюсь модi в лице. Але ти, Стефане, бережись i ти... ах! - Що, любко? Вони станули й споглянули на себе. ОбоК були блiдi. - Ми вже дома. - Навiть i не завважив, - вiдповiв вiн придавленим голосом. - I менi не здавалося, що так близько... З ПП побiлiлого лиця горiли стривоженi очi. Приступила близько до нього. - Бувай здоров, Стефане! - i, вхопивши його за руку, сильно стиснула. - Пам'ятай про мене... - шептала в несказанному зворушеннi. - ЧуКш? Пам'ятай!! - Олено! Вiн пристрасно притис ПП до серця. Опiсля цiлував мало що не кождий палець. Ледве замiтив, як ухопила його за руку й теж цiлувала. Вiн злякався, а вона скричала з болю. Одночасно опустила голову на його груди й заплакала. - Сили... дорога дiвчино! - просив вiн беззвучним голосом, а в горлi неначе давив його корч. - Боюсь о наше щастя! - простогнала вона ледве чутно. - Я... я... нi... - вiдповiв вiн. - Ми ж любимося. - Любимося, Стефане, любимося... * * * Будучина настала. Вона приволiклась i знiчев'я уставилась, довго й гаряче дожидана й тисячний раз проклята, з своКю чудною барвною мiшаниною горя й утiхи. Радниковi нанесла вона чимало жури й болю. Особливо "свiтило родини" наводило немилосердно хмару за хмарою на безжурну голову пана радника i його жiнки. Як скоренько, здавалось добрiй женщинi, пройдуть шкiльнi роки! Як легко осягне становище придворного радника! Сього бажала вона за всяку цiну в свiтi! Однак iнакше склалося. Почавши вiд найнижчих класiв, треба було для Германа-Њвгена-Сидора тримати домашнього iнструктора. I як-небудь пан радник з професорами жив на найлiпшiй стопi, через се дiм його був для них кождого часу отвертий; все ж таки Герман-Њвген-Сидор приносив кождого пiврiччя чимраз то гiрше свiдоцтво. При таких нагодах змiнялись любов i пестощi вiтця в скаженiсть. Поводився наче божевiльний i був би роздер сина, коли б не сестри. Небоги мали вже сховок, в котрiм держали хлопця доти, доки лютiсть батька не минула, i вiн знов у сердечний, супокiйний спосiб не запитував про "дитину". Тодi брала мати на себе тяжке завдання настроювати батька на "добре", вставляючись за ним гаряче. - Воно ще таке молоде, дитинне, - мовляла вона, - мусить вибуятись; час i будучина наведуть його i без того до пуття, поваги i розуму. В тих школах i старi знетерпеливились би, а не то - воно! Батько успокоювався, м'якнув, цiлував сина i умолював, щоби вiн уже раз прийшов до свiдомостi та поправився. Пiдвищив йому грошi на дрiбнi видатки, купив золотий годинник, купив коня вмисне лише для нього i т. п. Ах, що ж бо то вiн i не виправляв з тими кiньми - не надивився би-сь i за днину! I гнiватись на нього? Та за що?.. Що бистроумний? Хитрий? Ба! - Що вмiК до свого допняти? Тупий книгоПд сього не докаже... Так, примiром, замiсть до школи, забiжить тихцем до касарнi, де завдяки протекцiП якого там нижчого "оборонця вiтчини", дiстане схованку i приглядаКться годинами всiм штукам Пздцiв та вiйськовим фарсам. Опiсля вiддаК Пх дома одну за одною неабияк, а сказав би-сь: par exellence![10] В таких хвилях розходилось серце старих з розкошi, i пан радник присягався, що позволить йому вiдбути службу однорiчного охотника хоть би й при гусарах. - Куплю йому, - говорив вiн з ентузiазмом, - таку "бестiю", за котрою всi офiцери будуть губи гризти... Матуру здав Герман-Њвген-Сидор з тривогою, ледве що свiдомо. I вибила за нею година щастя, а заразом i година безiменного суму для родини Ляуфлерiв. Герман-Њвген-Сидор вiд'Пхав до В., щоб вiдбути там дожиданий рiк служби вiйськовоП, а радiсть родичiв не тривала довго. I нестямились вони, як стали чим раз, то частiше появлятись всякого роду векселi на поличках Ляуфлерiвського бюрка. А пан радник? Його самого можна було частiше, як перед тим, бачити в кав'ярнях. Деколи вiн таки там i ночував. В протягу _трьох_ лiт, почавши з вечора, в котрiм Олена розсталась з ЛiКвичем, змоглася вже колишня "слаба сторона" радника в непогамований налiг... I нинi пересиджував пан радник з своПми вибраними товаришами при "шклянцi" та нарiкав гiркими словами на своК безталання. - Коли Сидор буде i дальше таке заводити, - жалувався вiн, - коли не перестане, то доведе до того, що пiду з торбами! - Ще чого не стало! Воно не буде так зле, любий раднику! - потiшав один iз товаришiв. Радник розсмiявся гiрко. - Не зле? Пиятика, картярство й проче ледарство - се в молодого двадцятидвохлiтнього хлопця не зле? Ой, прислужився вiн менi, що пiду з торбами... з торбами, кажу, бо вже я не в силi дальше сього тягара двигати! - Лишiть його лиш, най вибуяКться, - замiтив знов iнший, якийсь податковий урядник[11]. - Я вам ручуся, що вийде з цiлоП iсторiП такий чистий, такий нетиканий, як лиш того треба! Буде ще найлiпшим мужем, найлiпшим батьком; у нього бистрий розум i духа чимало! ДумаКте, що я був iнший у молодих лiтах? ДумаКте, що надi мною не плакала не одну нiчку небiжка мати? I що ж з того? Я успокоювався помалу, от i пiшов, слава богу, у власних силах угору. - Як, для бога, йому не гризтись!? - кликнув другий, лiкар i приятель родини Ляуфлерiв: - Подумайте лиш, з ласки своКП: вiн маК ще двi незабезпеченi доньки дома, а той безсовiсний драбисько так i накладаК тягарi на карб родини. - Лярi-фарi[12], любий докторе! Незабезпеченi! Дiвчиськами не журюсь зовсiм. Позабезпечуються самi!.. - вiдказав "податковець". - Зрештою одна, а саме Олена, так як би вже й заручена з молодим К.?.. Невже ж, Епамiнондасе? - Нi, товаришу, не заручена, не освiдчився ще... - Але ж бо люди так говорять; зрештою просиджуК цiлими днями у вас! - Вона його не хоче! - Не хоче? - Каже, що не любить. Тут i настала нараз тишина. - А що ти на те, старий? Радник здвигнув плечима. - Що ж я можу вдiяти? Силувати ПП? Вона не дасться присилувати! Один старий майор, що прислухувався спокiйно розмовi своПх товаришiв, нараз зареготався. - Тут i видно, - вiдозвався вiн, - хто верх веде дома! Бабське панування! МаК вона хотiти? Чи вона, молода, К в силi сама рiшати про своК щастя, свою будучину? Встидайся, старий! У твоПй молодостi приспiвував ти iнакше. Адже молодий К. - се пишна, се славна партiя! Doctor juris[13], судовий ад'юнкт, се б тобi прецiнь з рук не випускати! Радник потупив очi у шклянку i знов здвигнув плечима. - Що я можу вдiяти, товаришу? ЧуКш, не любить його!.. - Не любить його! Начеб люди не побирались i не жили й без любовi! Дурниця! Химера! Колись вона сього гiрко пожалуК, однак властивим виновником будеш ти! Дiти виховуються iнакше, пане Ляуфлер! Як довго ти живеш, доти ти й паном; але у тебе не знати, хто голова дому. Кождий сам собi паном. Кождий iде, куди йому догiдно, хоч би i до чорта. З того тепер показуються i наслiдки; от тепер i маКш "любов"! - Ваша правда, майор, слово честi, що ваша! - вмiшався наново контролер. - Абсолютизм у родинi - се рiч наймудрiша. ДумаКте, що в мене iнакше? Моя воля - се воля всiх; а щодо точки любовi - покажу примiри. Чи женився я з любовi? Женились ви, може? Менi нараджено "мою", i я пiшов раз у дiм, далi другий, третiй, придивлявся всьому отвертими очима, прислухувався настарченими вухами, розпитувався, розумiКться, делiкатно про теК-то, привик до неП, освiдчився - i кiнець. Менi видаКться, пане раднику, що ваша Олена геть-геть переросла вас. Коли б се робили хлопцi, се б менi було ще сяк-так до вподоби, але дiвчата - нiколи! Прислухався я Пй раз, як вона вела якусь розмову, але кажу вам щиро, що наколи б була менше гарна, то не прощено би Пй нiколи тих дурниць, котрi, немов цвiтами, повбирала гарними словами. Начиталася нездорових творiв, i то К конечнi наслiдки. Вам було Пй поводи наложити, а й тепер ще не запiзно. Попробуйте лиш i переконаКтесь, що зiгнеться. - Я се також завсiгди говорю, - обiзвався знов старий майор. - Дисциплiна мусить доводитись до остатнiх консеквенцiй[14], особливо ж у жiнок. Жiнка - то молодий кiнь. ПочуК сильну, залiзну руку, так i подасться i влiво i вправо. Я не кажу поводи стягати, але й не надто попускати. Якраз посерединi, тодi йде гарно кроком. Де-не-де цвяхнути батiжком. Перед трапом трохи острогiв, перед бар'Кром - удар i остроги, поводи свобiдно, тодi летить! Надто замучувати не варто, особливо спочатку; се ж моя теорiя. Ляуфлер був завсiгди лихим Пздцем, тому ж його i кождий кiнь скидаК з сiдла. Так, так, - додав трохи згодом i задумавшись, - дисциплiна мусить проводитись, мусить... - Дай-но менi раз з Оленою розмовитись, Епамiнондасе! - говорив доктор, коли оба верталися одною й тою самою дорогою додому. - Говори. Скажи Пй i те, товаришу. Те, ти ж знаКш...що ПП батько незабавки перестане тим бути, чим був досi, а то лiсовим радником... - Вона добра, шляхетна, - вiдказав, потiшаючи, доктор. - Буде з усiх сил старатись, щоб ПП родина не терпiла убожества; коли б лиш _того_ могла забути... - Кого, любчику? - Стефана ЛiКвича... - _Помершого?_ -_ _Егеж... - Боженьку, а вона... що з ним? - Не знаКш нiчого, старий? Адже нервовiсть... на! Опроче се трапляКться часто-густо, що батьки суть остатнi, котрих у такi справи втаКмничуКться... - Любила його? - Авжеж! Обопiльне. Вiн вiд'Пхав, як i то тобi вiдомо, на два роки з дому, щоб студiП покiнчити, щоби вернутися зовсiм "готовим"; тодi й мали своП заручини оповiстити, а там i побратись, та, на нещастя, набрався десь у шпиталi тифу й помер, бiдачисько, таки у В. Адже се, мабуть, знаКш? Радник не знаходив слiв, щоб виразити своК зачудовання, аж по якiйсь хвилинi сказав сумним, гiрким тоном: - А я об тiм нiчого не знав! Правда, вiн бував часто в моПм домi, вештався чимало бiля неП, однак нiколи не приходило менi щось подiбного на думку. А вона... i се ж подяка за мою любов? - кликнув огiрчений. - За моП батькiвськi старання? Ох, як се болить, болить!! Тобi, чужому, звiрилась, а перед своПм батьком, перед рiдним батьком, могла щось такого затаПти!.. - Успокiйся лиш, чоловiче, - утихомирював доктор. - До мене теж не приходила, щоб своК серце якраз передо мною вилити. Прийшла, щоб попросту порадитися зi мною, як з лiкарем. Мучила ПП безсоннiсть, i гарячка до крайностi пiдтинала ПП сили. Вона несказанно багато терпiла, i то тайком; а се, старий, вимагаК чимало сили. "Не могли б ви, дитинко, менi сказати, - питався я, - що бiльше-менше могла би сьому бути за причина? Ви ж бували звичайно найздоровiшi з цiлоП родини"! "Чи се мусить бути, пане докторе?" - спитала вона. "Авжеж, дитинко; се задля вас самих". Нате й розповiла дрожачими устами, розповiла менi цiлу iсторiю. Я ледве затаПв своК зворушення. Яка шкода, що доля обоПх так роздавила! Була б з них вийшла прегарна пара, а Пх потомки, старий... Пх потомки... ех! - тут i замовк нараз. - I що ж далi, докторе? - питав радник пригнетеним голосом. - Нiчо. Просила лиш, щоб я об тiм нiкому нiчого не згадував, а з нею самою також про те бiльше не говорив. Коли я спитав, чому про те з своПми не говорить, вiдповiла: "Нащо?" "А так собi, Олено. Geteilter Schmerz ist halber Schmetz"[15]. Вона похитала головою. "Нi, пане докторе; перше треба менi самiй перемогти горе; як довго воно в грудi лютуК, нiхто менi не поможе". - Вона, Епамiнондасе, одна з тих, котрi самi з собою справляються. Радник лиш зiтхнув. - Якби вона була хлопцем! - почав наново лiкар, - були б з неП i вийшли люди. А так жiнка... що почне жiнка з надвишком розуму при горшках i мисцi? - Ох, доленько моя! - застогнав радник; - як же ти мене гiрко навiстила, мене i моПх безвинних дiтей! Тепер же я розумiю, чому вона за К. вийти не може. - Ну, що до сього питання, то спробуКмо ще, - вiдповiв доктор. - Супроти отрути вживаКться також отрута. Як вiддасться, так i затреться все горе, вся гризота. Таких випадкiв маКмо доволi. Вона буде противитись, буде обурюватись, буде слiзьми заливатись... може, навiть сильно заливатись: любила його, бач, чимало, нема тут що й сумнiватись, однак чи ж для того маК вже цiле життя горювати та за ним побиватись? Чи ж не женяться вже в свiтi удруге нi вдiвцi, нi вдовицi? - Ах, розумiКться, що женяться! - Адже людина - лиш людиною! - доказував лiкар. - I чим властиво бiльше? Нiчим бiльше, нi менше як... звiриною, i то товариською, розумною звiриною. Спосiб вiдживлюватися, боротьба о iснування, спосiб розмножуватися - все те вона маК таке саме, як звiрина. Сього годi заперечити, наколи не хочеться йти якраз супроти всякого розуму. А що Ксть по правдi, те й по розумi. Будемо отже доти апелювати до ПП розуму, доки вона квiнтесенцiП не зрозумiК. А коли зрозумiК й вiддасться, то побiда по нашiй сторонi. Тут i втихомириться усякий бiль, прибуде родина... одне, друге... домашнi клопоти i т. i., i буде ще менi i тобi вдячна. А для вас, старих, для вас було б се те саме, що Наupttreffer![16] - Говори з нею! - умоляв радник. - Говори, одинокий мiй потiшителю! Я не в силi. О, боже! За що караКш ти мене так тяжко! * * * I доктор дiйсно говорив з нею. Умiв так приладити. що застав ПП саму дома. Лежала в фотелi недбало одягнена й курила. Вiн довго ПП не бачив, i вираз ПП лиця здивував його. Все здавалось у тiм лицi супокiйним. Нi слiду нiякого горя. Сказав би-сь, все життя в нiй завмерло, лиш мiж бровами спряталось щось... щось, чого вiн не розумiв, що однак здавалось йому знакомим. "Божевiльнiсть" - мелькнуло йому через думку. I з пильною цiкавiстю звернув назад на неП погляд та на ПП пречуднi, тепер супокiйнi очi. - Чого дивитесь на мене так чудно, пане докторе? - питала вона, привiтавшись. - Ви... ви... курите, Олено? - спитав змiшаний, не даючи нiякоП вiдповiдi на ПП запитання. - Адже бачите... - Але ж бо досi ви не могли знести папiроски в жiночих устах! - Так. Однак мож i полюбити се, що передше ненавидiлось. Наприклад, папiроску в жiночих устах. - I знов замовкла. Вiн почав був говорити про нервовiсть, i що вона мусить берегтись. Говорив багато про обов'язки, котрi маються супроти себе й супроти других; особливо проти родичiв. Замiтив, мiж iншим, що людина - звiрина привички i що суть люди, в котрих чутливiсть - джерело всякого безталання... Вона лиш десь-колись вiдповiдала, i то вiднехочу, байдужно. Нарештi вiн почав говорити i про Пхнi домашнi обставини, порушив поведення брата, видатки батька, його турботи, гризоту, його зламаний душевний настрiй... - Не мож iнакше збирати, як сiялось... - закинула вона байдужно. - Родичi[17] самi виннi, що вiн пропадаК. А пропадаК вiн без рятунку. Опроче... я вiрю i в _дiдичнiсть блудiв[18]._ -_ _Критичний у вас розум, Олено, - говорив вiн з важкою мiною, - аналiзуючий, розважуючий дух. Вам я можу щось важного вiдкрити. Правда, се, що скажу, невiдрадне. Des Lebens undemischte Freude ward keinem Irdischen zu teil[19], - цитував вiн патетично. - Однак ви. зумiКте се перенести, ба, i других навчити зносити такi пригоди... Вона нiчого не вiдповiдала й не питала нiчого. Думала лиш, що сильним духом суджено й багато перенести. А вiн почав говорити. Зразу манiвцями та оборотами, а трохи згодом таки прямо, без усяких застережень. Протягом одноП години довiдалась, що всi вони знищенi, що ПП батька через якусь-то суму, котру мав у себе в сховку й котроП недоставало, вiддалять зi служби. Вона не ворухалась. Побiлiла лиш, немов стiна. - На те була я давно приготована, пане докторе, - ледве прошепотiла. - Давно; однак, що можна проти того вдiяти? - Проти того... нiчого! Надiймось, що, може, йому, хоть з ласки, друга або i третя частина пенсiП дiстанеться. Ви однак можете чимало вдiяти! - Для кого? - Для ваших родичiв, для вашоП сестри, а найбiльше для себе. - Справдi не знаю... - ЗнаКте, Олено, приймiть К...го, Вiн незабавки проситиме вас о руку... Стало тихо. - Не можу. - А чому? - Бо, як ви й самi сказали, в мене аналiзуючий i розважуючий дух, критичний розум... - Не розумiю вас зовсiм; говорiть яснiше! - Бачу, що не розумiКте мене. Буду отже ясно говорити. Не люблю його, i нашi погляди на життя розходяться далеко. Я не в силi його й себе оббрiхувати. - Ви сього й не робите. Вiн вас хоче, а ви годитесь на се. - Не зношу його й сумнiваюсь, чи зможу ще кого-небудь у життю полюбити. Се вам вiдомо, пане докторе. А подружжя без любовi се, по моПй думцi, бруднi вiдносини. А я не хочу в нiякi такi входити. - Ще перед хвилиною казали ви, Олено, що мож i полюбити се, що ненавидiлось. - Так, але папiроска - се не людина. -_ _О, Олено, Олено, - кликнув вiн, - у що ви вжилися? Куди загонюКтеся ви у своПй хоробливiй, пересадженiй уявi? Вона наче гадина та звинулась, випростувалась, та й так чатувала на його слова. - Подумайте, ради бога, i про свою будучину. Згляньтеся на нещасних, горем прибитих родичiв. Не залишайте задля якоПсь уяви стати для них пiдпорою. I ви можете колись бути матiр'ю! - Дальше, пане докторе, дальше... - Я й хочу дальше говорити. Куди, питаюся вас, куди дiнуться вашi родичi, наколи не прийдуть звичайнi мiсячнi грошi? До найстаршоП сестри? Вона маК сама вже дiти; i, як нам обоПм звiсно, хоробливо скупа. До Iрини? Доходи вчителя музики, хоч i спосiбного й дуже iнтелiгентного, худенькi. Крiм того, вiн хоровитий, а що йому з часом може лучитись, звiсно менi аж надто добре, а i вам не може се лишитись тайною. Що станеться з вами, з наймолодшою сестрою? А батьковi й матерi аби не було де на старiсть i голову склонити?! - Чи ж я тому винна, пане докторе? - Сього я не кажу; однак ви не смiКте забувати, що вiн i ваш батько! - Вiн мiй батько, а я його донька... Старого чоловiка обгорнула сильна нетерпеливiсть. - Ради бога! - скликнув. - Адже дiти мають якiсь обов'язки супроти родичiв! Се би вам прецiнь знати!! А наколи всього iншого не хочете узнавати, то мусите признати, що вiн вас живив! ЏП очi замиготiли. - Тут i дiйшли ми до мети... - сказала вона з зимним усмiхом, пiдчас коли з ПП лиця неначеб зникла й остатня крапелька кровi. - Живив мене. Сього я не можу забути й нiколи не забуду, пане докторе, нiколи! - сказала врочисто. - Вiдповiдно до моПх сил, вiдповiдно до моПх здiбностей, а властиво _вiдповiдно до мого знання, котрим мене мiй батько i теперiшнiй устрiй суспiльний вивiнували,_ хочу собi сама заробляти на кусник хлiба, а заробленим щиро дiлитись з родичами... Однак задля обов'язку проти волi сковуватись з мужчиною, з обов'язку його i себе оббрiхувати... В чiм менi тут добачувати святiсть обов'язку, коли самий сей обов'язок стане брехнею? Закиньте вашу думку, пане докторе! - сказала, глибоко вiддихуючи i слабо усмiхаючись. Я не вернусь бiльше з раз обраного шляху. Бачите? - додала вона. - Я дiйсно одна з тих "розважних критичних умiв", котрi анi себе, анi других не щадять. Я все аналiзую й не маю милосердя нi над собою... - Нi над вашим батьком? - Так, пане докторе. - З жалем переконуюсь, Олено, що з вас говорить нелюдський егоПзм, якась божевiльнiсть. Нi, - говорив вiн згiрдливо, - ви, справдi, не спосiбнi до самопожертвовання! - Називайте се в