не поможе ридання, нiщо вже не поможе, Треба iнакше шукати. - О, се ти, Раду, зробив! - кличе вона, пiдносячи тонкi своП руки розпучливо вгору. - Се ти! Обiцяв убити, як собаку - i убив. Але було вже i Мавру з дитиною убити. А то... - тут вона вриваК раптом i знов впадаК в розпуку. РиК в волоссi руками, б'Кться по грудях, термосить одiж на собi... перестаК, надслухуК, i знову нова розпука, знов те саме, але - все дарма. Дитини нема. Округ неП лиш порозкидане, порозриване ПП лахмiття, густий лiс i шум дерев. Ослабши з ридання i розпуки, вона лягла i вмовкла. По ПП блiдiм худiм лицi з-пiд затулених повiк сунуться гарячi сльози... От i по всьому. Як обiцяв помститися, так i зробив. Дитину вбив, ПП покинули, i мусить умерти. Сили встати i пiти за ними в неП нема, тож мусить тут лежати i умирати або ждати, аж надiйде, може, хто лiсом. Може, ще з ПП людей хто. Може, Пх силомiць вигнали з села... i вони лиш поки що зоставили ПП тут, а пiзнiше прийдуть I знов заберуть. Може... Але дитина? Дитина належить до неП. Вона лежить i слухаК... Округи тихо-тихесенько, лиш лiсовий шелест. Десь нiби гуркаК недалеко млинське колесо... шумить якась рiка... але господь знаК, де те. Господь знаК, де ще люди. Вона починаК знов плакати, знов кликати. ПробуК встати, та бачить, ледве вдержуКться на ногах. Вона ж ще хора. Господи боже, що Пй робити? ЗсуваКться знов на землю, припадаК лицем до землi i заходиться з божевiльного плачу, розпуки. Нiчого не чуК, не знаК, лиш один жаль i один бiль. Вже починаК i на тiлi палити з якогось внутрiшнього вогню. Та що вже Пй по собi, в неП нема дитини. Дитини!_ Убили!! Џй темнiК в очах, в ухах дзвонить, потiм стаК якось так слабо... гаряче... глухо... гине. Нараз хтось шарпаК ПП, пiдносить. - Не спиш вже, жiнко? Не спи! Насилу розтулюК очi, вдивляКться вперед себе, опам'ятовуКться. Над нею схилена висока постать якоПсь немолодоП жiнки, мабуть, якоПсь панi чи щось, а коло неП якiсь люди: жiнки й чоловiки. Жiнка чи панi в чорно заповитiй головi, сама блiда i худа, дивиться милосердно на неП i говорить: - Вставай i ходи зi мною. Будеш в мене. Ти хора. Лежала тут бiльше як добу. МоП люди запровадять тебе помалу до моКП хати. Мавра все ще добре нiчого не розумiК, але слухаК i намагаКться встати. Цiкаво приглядалися присутнi, особливо жiнки, нещасливiй покиненiй, що лежала, мов пiдстрiлена велика птаха, з чудовими, невимовне смутними, як нiч чорними очима, а коло неП порозкидане лахмiття, якась одiж i мiж ними тут i там золотi червонi. Сама вона, хоч молода i гарна, та тепер блiда, з розбурканим довгим чорним волоссям, що розсипалося по плечах та грудях, майже страшна. - Де моП люди - цигани? - питаК слабим голосом з чужим виговором. - Вiдай, покинули тебе, - пояснюК висока марна жiнка в чорнiй одежi, що хоче нею заопiкуватися. - Вiдай, покинули тебе. Мавра отворяК широко очi, а коло уст задрижало плачем. - Коли? - питаК. - Недавно, здаКться. Межи ними зчинилася бiйка за якусь крадiж, як розказували, мiж тим поранено одного чоловiка - цимбалiста, а вiдтак, роздiлившись по своПх фiрах, вiд'Пхали вночi, що й нiхто не бачив. Тебе надибали ще вчора ввечерi люди, що прийшли нинi зранку до мого млина, але я не могла сама скорше забрати тебе до себе, аж ось нинi. До того ти спала. Страшним сном спала ти, як мертва. Що тобi було? - Не знаю, - вiдказуК Мавра i дивуКться, роззираючися майже блудним оком по чужих для неП людях, а далi, згадавши дитину, заливаКться наново гiркими сльозами. Плаче i пiдiймаК, благаючи, до них руки i говорить щось чужою незрозумiлою для людей мовою. Та тут же перериваК ПП Iваниха Дубиха, бо_ се вона сама була, i пiдносить ПП з помiччю людей догори. - Куди поПхали моП люди? - питаК хора. Нiхто не знав. ЗдаКться, в Угорщину. А де дiлася ПП дитина? Також не знали. Вона мала дитину?_ Так. Сина. Бiлого._ Перша ПП дитина. Вона жiнка Раду, самого старшини циганiв. Чи ПП люди забрали дитину з собою? Не знали. Не гадали нiчого. Так само, як i не видiли. По бiйцi зараз вночi зникли... То, може, убили ПП дитину? Нi. Не знали. О, певно, убили! Нi. Не чули. Лиш чоловiка одного в бiйцi, чули, що старшина мало що не вбив. - О Раду! - вистогнала Мавра, заломлюючи руки, I розплакалася наново. - Вiн, певно, i дитину вбив. Нi. Не знали. Не знали i не припускали, щоб невинну дитину вбити. - О Раду! - знов лиш зойкнула Мавра i розхлипалася вголос. - Вiн страх який недобрий, розлютившись раз. - Вiдтак додала: - То хiба вiд неП дитину вкрали i утiкли? Може. Також не знали. О, певно, що лиш так, коли зникли, неначеб Пх земля пожерла. То певно, що вкрали. Вони все так робили... i по утратi своКП дитини вона Раду пiзнаК. - Може, - вiдповiли люди. Чи не бачив нiхто тоП дитини? Не бачив. Бiла_ була. Може. Не знали. - Бiла, бiла_ була! - майже скричала. Не знали. Вона розплакалася ще бiльше, а люди безпомiчно мовчали. Мовчали, неначе не хотiли зрадити якоПсь тайни, а може, й не хотiли казати, щоб не ранити звiсткою серця нещасливоП, а може, просто не знали. Завели молоду осиротiлу циганку крок за кроком в хату Iванихи Дубихи i там вона остала. * * * Чому хотiв Раду Мавру вбити, а радше, на ПП думку, на нiй помстився, вона призналася лиш Iванисi Дубисi, i Iваниха ПП задержала в себе. В два мiсяцi по смертi чоловiка Iванихи Дубихи знайшлася в неП, хоч не молода вже була, дитина, маленька Тетянка, i Мавра ПП доглядаК. Сама Iваниха, повдовiвши, маК в господарствi i в млинi багато працi i клопотiв, а коло однiськоП ПП дитини, над якою дрижить, яка становить тепер одиноке ПП щастя, треба Пй все когось мати. Мавра, обезсилена, не годна тяжко робити, вiдшукувати людей своПх теж тепер не в силi, тож нехай, - казала циганцi, - остане в неП, доки хоче, а тут, де рiзнi люди приходять, може, й за дитину свою що вчуК, розвiдаКться. А може, вернуть ще й ПП люди - по неП, то тут, у млинi, вона найскорше зачуК про те. Мавра послухала. Зосталася. Однак не довго видержала в тихiй вдовичинiй хатi пiд горою Чабаницею. Сидiла, доки до сил не прийшла, але подужавши, кинулася в околицю своКП дитини шукати та розвiдуватися про людей своПх. Ходила, блукала тижнями, мiсяцями, мов голодна та вовчиця, а врештi вернула. Марна, блiда, без краплi кровi в молодих устах, з понурими смутними очима, i знов зажила в Iванихи Дубихи. ЏП люди зникли своПм звичаКм, як пiд землю пропали, а по дитинi так само, як i по них, не осталось слiду. Нiхто не знав нiчого. Не знав i не чув. I не плакала вже Мавра бiльше. Знала - нiщо не поможе. Виплакала сльози. Лиш очей своПх чудових, що сипали смутком, не пiдводила нiколи смiливо на людей. Соромно було. Чоловiк, родичi i своП люди викинули з-помiж себе, мов собаку, чужим людям на посмiховисько, а Пй самiй на горе. Та й що могло ще гiрше бути? Осталась, як здавалося, на все у багачки Iванихи Дубихи i доглядала ПП дитини. А що потрiбувала поживи для розбудженого раз материнського чуття, тож стала чи не другою матiр'ю для малоП Тетянки, бо з часом стала Тетянка нiби ПП власною дитиною, i вона заспокоПлася, призабула власну свою дитину. Так жила, доглядаючи, розпадаючися над чужою дитиною, аж до хвилини, в якiй не прокинулася в нiй туга i привичка ПП чудного люду - змiняти вiд часу до часу мiсцевiсть свого побуту, - забаглося предивною тугою поволiктися кудись в дальший свiт. Тодi прощалася з дитиною, заливаючися гiркими сльозами, а Iванисi кланяючись, з руками, зложеними покiрно на грудях, низько до нiг, цiлувала ПП колiна i руки i йшла. Iваниха Дубиха, що звикла до неП, полюбила ПП за любов i щирiсть для своКП дитини, гнiвалася на неП... хоча вiдповiдно до своКП поважноП вдачi не словами, а очима i мовчанкою, i не пускала. Як сказано, вона любила осиротiлу циганку, а по-друге, була Пй i вдячна за правдиво материнський догляд за дитиною. - I куди тобi йти самiй однiй в далекий незнаний свiт? - докоряла. - Збожеволiла? Не гнiвиш ти бога, покидаючи отак . легко хлiб-сiль, прив'язаних до себе людей i дитину? Пощо i чого пiдеш... i яким шляхом? Чи не кара господня се вдруге над тобою? - Нi, - вiдказувала сумно циганка. Вона мусить iти в свiт. Пй горить земля пiд ногами, ПП спокiй неначе в незнану далечину вiд неП полинув i тепер заКдно приманюК до себе. Вона мусить змiнити мiсце - оправдувалася. Може, здибаК батька-матiр, розвiдаКться тепер про них, може, кого хоч одного з своПх тодiшнiх людей побачить, зустрiне. Може, щаслива година злучить ПП по роках з дитиною, з батьком-матiр'ю, а може, стрiнеться iз самим Раду... Вона знаК, куди, коли цигани мандрують з Угорщини або Молдави, а коли вертають. ЗнаК Пх знаки, якi лишають по собi для других по деревах, камiнню при дорозi i т. п. Вона мусить iти, щось не даК Пй спокою. Не пiде - занедужаК з туги, суму... ЧуК, що хора з того, мусить iти... чого Пй сидiти? Пiде. - За Раду хоче, щоб побив добре? - питаК сухо Iваниха Дубиха i проникаК циганку, яка мовчки слухаК, очима. - Та нехай, не боюся. А не найду, не стрiну нiкого, вернуся. Окрiм вас, панi (так звала Iваниху Дубиху, що все в чорному ходила), не маю нiкого в свiтi. - А дитину як лишаКш? - питаК Iваниха i вказуК на малу Тетянку, що таки вештаКться i собi поважно мiж обома жiнками, мов розумiК, що ПП пiстунка вiдходить чи не назавше вiд неП. - Ой! - зойкнула Мавра, розридавшись вголос. - Ой, не обтяжайте ще гiрше бiдне серце Маврине. Одначе успокоПвшись по недовгiм часi, iшла. Люди, бачачи ПП на вiдходi з торбами, переповненими якимсь зiллям та лахмiттям, смiялися вслiд за нею. - А он, - ругалися, - Мавра йде вже знов у свiт. Iде шукати цигана-пару, ПП одноП замало в селi. У вдовицi обгорнув ПП сум. Вона вiд'Пдалася гiркими прокльонами, сиплючи при тiм iскрами погорди з чудових своПх чорних i сумних очей, i йшла. Вертаючи по кiлькох мiсяцях, а iнодi i по роцi, по таких мандрiвках нараз пiд Чабаницю, втомлена i розчарована, ридала неповздержно з утiхи, побачивши пiдрослу пiд ПП неприсутнiсть Тетянку, яка тiшилася нею бiльше, якби самою матiр'ю. А Iванисi Дубисi падала знов до нiг, як при вiдходi, i, цiлуючи ПП колiна, молила: - Приймiть мене знов до Тетянки, славна господине! Менi було вас слухати, а не свого циганського розуму. Набiдилася лише мiж чужими, набралася лайок, упокорень, ругань i знов повернула, не подибавши нiкого. Нi батька-матерi, нi про дитину не чула, нi про своПх людей не розвiдалася, нi про самого Раду - лише стiльки, що межи чужими людьми чудотворним зiллям торгувала... i то тут, то там поворожила... i от гостинця вам та душечцi своПй принесла. - При тих словах ставила якi-небудь звичайнi лакiтки, якi любила сама пристрасно Псти, перед поважну Iваниху Дубиху i ПП малу доньку. В кiлька рокiв по послiднiй мандрiвцi в свiт, саме як Тетянцi йшло на дванадцятий рiк, станула Мавра одного разу перед Iваниху Дубиху з просьбою дозволити Пй вiдокремитися вiд неП i замешкати деiнде. Iваниха Дубиха зчудувалася. - Ви добрi для мене, мамцю-господине, - поясняла. - Ви i ваша голубка дорога, але сiльськi люди... вже надто допiкають, глузують тут в вашiм млинi з мене. - I з тими словами розплакалася на добре. - Як-то глузують? - спитала Iваниха, знаючи добре, що з бiдноП нещасливоП глузували iнодi селяни, особливо чужi в млинi. - Та як же, не знаКте, мабуть, i самi? - вiдказувала роздразнено Мавра, закурюючи свою люльку та пакаючи з неП голосно, причiм набирала вiдваги опиратися iнодi навiть i самiй Iванисi Дубисi. - Все, котрий зайде, - мовляла, - на ваше обiйстя, поглузуК з мене. "А ще довго будеш, - кажуть примiвками, - муку в млинi молоти? Довго ще чорними очима колеса обертати?" Побий Пх сила божа, - закляла. - Або знов, що найгiрше жаль, бо се вже за вас i за мою доньку. "ОбсипуКш ти добре, - питають, - хату Дубихи циганським зiллям, щоб багачi навiдувалися до ПП доньки вже вiдтепер? Вона вже нiвроку, ади - пiдростаК". А другий каже: "Та де, - каже, - пiдсипуК. Якби сього вмiла, сама й собi б наворожила, аби приПхав чорний з шатра, бодай на старiй мiтлi, i засватав, бо ади, вже посивiла, дарма що очима свiтить, як чорний кiт з-пiд печi". - От таке, господине-мамцю, зачуваю я сотки разiв вiд людей - i чим рiк, то все бiльше. Не годна вже бiльше... А й вам неслава, що таке верзуть про ту, що живе в вашiй хатi, що вашу Тетянку вибавила й дозираК. Нехай я уступлюся з хати, вони самi замовкнуть. Iваниха розсердилася. Вона не довiряла цiлком циганцi, про яку знала, що в неП був хитрий розум i язик на мiсцi i вона вiдтинала кождому, хто посмiв ПП прикрим словом подразнити, гiрше, як оса. - Я тобi не вiрю, Мавро, - говорила, бажаючи тим способом вивiдатися правдиву причину постанови пiстунки своКП дитини. - Не вiрю я, Мавро. В тебе iнша причина, що хочеш нас покинути. Мене i мою дитину. Лiпше скажи правду i не крути. Ти, мабуть, змовилася з деякими циганами пiд час твоПх мандрiвок i хочеш вертати назад в Угорщину. Чи не так? Мавра заперечила. Не до своПх людей вона хотiла. Як не вiднайшла досi батька-матерi, дитини, ба навiть i чоловiка-ворога та iнших людей - вiдтепер не найде, i Пй вже байдуже. Вона не до своПх людей хоче, що викинули ПП, молоду, як звiрюку з-помiж себе, знiвечили долю, - а спокою вона хоче i вiдтепер зажити по Пхньому звичаю. Ось що. - Та як се? - зчудувалася знов Iваниха Дубиха, що нiколи не зачувала подiбноП думки з уст Маври. - Та ось так, - була вiдповiдь. Тут вона одна лиш циганка на все село, на всю гору Чабаницю, а здаКться, i поза Чабаницею, на всю околицю. Iванисi Дубисi не треба бiльше ПП до Тетянки, бо Тетяна за два, за три роки буде доросла i стане дiвочити - отже, Пй, Маврi, iншоП роботи треба, як годиться справедливiй циганцi. - Та якоП ж роботи? - спитала знов Iваниха Дубиха. Чи не береться вона сама до роботи, яка Пй найбiльше по вподобi? Хто коли був годен присилувати ПП до того, чого не хотiла або не хотiла робити. Лягала проти сонця i вигрiвалася, щоб лиш не робити того, що не любила, або дитинi казками голову набивала. А зимою лiзла на пiч, впевняючи всiх, що хора, - то i хто ж коли силував ПП до чого? - Се правда, - дала вона вiдповiдь неначе якось болiсно. Тут не силувано ПП нiчим. Тому-то й вертала вона сюди завше назад, мов до своКП рiднi, дарма що тут не цигани. Але вiдтепер хоче вона вже проживати на самотi. Геть сама. Он там, на Чабаницi. Там стоПть порожнiй бурдей-колиба, над самим яром-пропастю, що в нiм проживали iнодi за життя самого господаря лiтом або зимою його чабани. Тепер та полонина, що до неП належав колись бурдей, спродана, а бурдей, нiким не замешканий, все ще належить до Iванихи Дубихи. Ту колибу просить вона вiд господинi для себе i хоче туди назавше переселитися. А коли вже господиня вдоволить ПП волю i не прогнiваКться, то вона скаже Пй по правдi, що хоче там займатись ворожiнням. Там на Чабаницi рiзне-прерiзне чудотворне зiлля - лихе i добре - як кому що треба, яким вона вже не одного не раз i тут, за плечима господинi, на ноги поставила i добре вчинила. Там буде вона його збирати, сушити, i кому чого треба, давати, спродавати, i так буде жити. Вона знаК дуже багато лiкiв i вмiК ворожити так, як мало хто з циганiв - бо й цигани не всi розумiються на зiллi i ворожбi або примiвках. Але ПП вчили ще змалечку. Тато й мама. I тим вона i межи панами грошi заробляла... та зносила Раду... бодай би його по всiм свiтi рознесло... Заживши отак на Чабаницi, над яром, в колибi, вона все буде навiдуватися до господинi-мамки i Тетянки. Не забуде Пх! Џй де вже забути! I при тих словах заплакала. ЏП тягне тепер до самоти, як давнiше до мандрiвки. Вона все, що знаК з лiкiв i ворожби, буде там на самотi мiж людьми подавати. Туди будуть люди до неП заходити, а сюди соромляться. Нехай знають колись люди, хто була Мавра. Мавра - донька славного музики Андронатi, а жiнка самого Лукача Раду. Тут, в долах, в Iванихи Дубихи, де до млина навiдуються рiзнi люди, вона не маК спокою. Та i глузували вони собi з неП, глузували! Але там, знаючи ПП на Чабаницi в лiсi, в затишку над яром, мужик стаК перед ворожкою iнакше. Там вона панi. Вона кермуК силою своКП примiвки, там вона його i на ноги поставить, як захоче. I, говорячи оце, розреготалася Мавра до своПх слiв дивним якимсь смiхом, болючим, глузуючим i повним потайноП погорди - неначе перед нею стояв уже селянин... Iваниха Дубиха мовчала. Роздумувала над чимсь i застановлялася. Роздумуючи над словами циганки, то i справдi слушнiсть була по сторонi Маври. Нiяк було тримати навiки в своПй хатi "пройдисвiта" - як називали ПП люди, тим бiльше, що вона займалася ворожбитством, примiвками i таким iншим богопротивним дiлом... проти якого панотець не раз у церквi виступав. До того ж увiйде дедалi i Тетянка в дiвочi лiта, зачнуть поважнi люди навiдуватися до ПП хати... а тут живе в неП циганка-ворожка. А знов противно[10]. Не дозволить вона Маврi колиби на Чабаницi, вона готова з дитиною забратися кудись у свiт. Куди очi понесуть, може, якраз назад мiж своП люди. А тодi... Та гадка найбiльше затривожила поважну Iваниху Дубиху i причинилася до того, що вона пристала на просьбу циганки, дозволила Пй зажити в колибi-бурдеП на Чабаницi... i займатися там, чим захоче... Трудно було означити, хто любив бiльше малу Тетянку, чи вона, мати, чи циганка-сирота, позбавлена власноП дитини, родичiв i чоловiка, ба всього, до чого була привикла - i прив'язалася всiм серцем, всею гарячою душею своКю до дитини своКП доброП опiкунки i кормительки. На нiкого в свiтi не була би Iваниха Дубиха оставила свою Тетянку, лиш на одну-однiську Мавру. Хто бачив безграничну невгасаючу любов циганки до тiКП дитини, яку, вибавивши змалку, уважала майже за свою, той i мiг припускати, як оце Iваниха Дубиха, що вона могла би, з жалю за дитиною, забрати ПП з собою i пiти кудись в свiт за очi. Тому й вагалася Iваниха в душi опиратися цiлком просьбi Маври, яка доволi часто виконувала своП постановлення пiд тим чи iншим позором. А Тетянка гине, пропадаК за своКю чорною нянею. Змалечку вона заколисувала ПП своПми смутними, монотонними, якимись незнаними нашим околицям спiвами до сну. Годувала бiльшеньку вже прерiзними казками, яких також в селi нiхто не знав, не чув. I дiйшло того, що дитина слухала наслiпо всiх приказiв чорноП приятельки своКП, - що б не наказала вона Пй, не зажадала вiд неП, куди б не послала, не покликала ПП. Вона у всiм пiддавалася Пй, слухала всього, що походило вiд неП - часто навiть проти волi самоП Iванихи Дубихи. Тепер, правда, Тетянцi вже дванадцятий рiк, але циганка все маК чи не бiльший вплив на неП вiд самоП матерi. Тому нехай Мавра iде з богом в лiс над яр, як бажаК, заживаК там, як хоче, а мало-помалу вiдвикне й дитина вiд неП, звернеться, пригорнеться всiКю душею до одноП своКП матерi, як i повинно бути, чого вона в душi вже давно вижидаК. Тому, може, стане Тетяна й послушнiша без Маври, а то, розпещена нею до краю, не все пiддаКться бажанням i приказам поважноП матерi. Тетяна хоче щось мати, а коли Iваниха не на все дозволяК, вона летить, розжалiвшися, до Маври i ридаК, захлипуючися гiркими сльозами. Тодi Мавра утираК замiсть всього бiлесеньке заплакане личко, i як вже не зараз, то бодай пiзнiше вдоволить тайком дитину. Так у всiм i всюди. Поки що Тетяна великих бажань не мала, але й тi не все було добре сповняти... Мавра i сповiдниця i дорадниця дитини, i коли б не Iваниха зi своПм поважним тверезим розумом. Мавра перевернула би дитину зовсiм на свiй бiк. Але Iваниха, хоч як пропадала за своКю однiською дитиною, хоч як обтяжена працею свого господарства, для Тетяни i Маври мала все своП очi, свiй час i глядiла проникливим зором на вiдносини мiж нянею й дитиною. Чи на добре може вийти таке колись дiвчинi, як звикне у всiм знати лиш одну свою волю? Певно, що нi. Отак роздумувала Iваниха Дубиха - а врештi i обiзвалася: - Не моя сила, Мавро, тебе при собi держати, як в тебе думки ось куди линуть. Iди з богом на Чабаницю в колибу та i заживай там по душi. Сходи в долину до мене по харч, поможи дещо в господарствi, а там i вертай. Але знай, - додала строго i поважно, - дитину до тебе на гору саму не пущу. Вона в мене одна. Вона в мене все. Схочеш побачити, зiйди - поглянь. А саму не пущу. - БоПтеся, що я вкраду ПП вам? - спитала гiрко Мавра, i ПП очi засiяли самим смутком образи. - Не бiйтеся, i в мене вона все i всiм на сiм свiтi. Я ПП вам не вкраду. - Ти ПП любиш, Мавро, але й я ПП люблю. Дитина мiж нами заКдно хитаКться. Ти ПП надто розпестила. Що я забороняю, то ти дозволяКш. То не добре; i знаКш, задля того був не раз мiж нами гнiв, були сльози. Вона хоча ще дитина, а вже iншоП волi не знаК, як своКП. Сьому треба кiнець поставити. Пiд моПми очима воно ще сяк-так уходило, але, застрягши раз в тебе на горi, скiльки менi з неП остане? Стiльки хiба, що буде називатися моКю донькою. Мавра не вiдповiла зараз, лиш обтерла мовчки долонею очi i сплюнула. - Ви-бо хочете, щоб у неП був уже такий розум, як у вас, - обiзвалася, - побожний та строгий, що борони господи! А Пй ще що? Метелик, пташка, та й стiльки. Най граКться, най радуКться. Най смiКться, спiваК, нехай добро зазнаК... поки може, i в мами в сонцi най купаКться... - Я знаю, що вона ще дитина, - вiдмовляла Iваниха Дубиха з попередньою повагою. - Але час вже тим перестати бути. Досi була вона твоя, Мавро, - додала. - Ти годувала ПП казками, спiвами, забавками та всякою всячиною набивала голову, буцiм вона чисто боярська дитина. А тепер нехай ,до працi береться. Вона лiпше тямить твоП пiснi i казки, як молитви, що ПП вчу щовечора i щоранку. В Мавриних чорних пишних очах заблистiло гордо, i вона усмiхнулася. - Я ж бо й оповiдала Пй найкращi казки, якi лиш знала, учила найкращих пiсень. А що вона в мене те саме, що й боярська дитина - то правда. А може, неправда, господине? - спитала. - А от, - каже, i все якось згорда, мов про своК говорить, - чиП полонини найкращi на Чабаницi, як не Iванихи Дубихи? Чий товар такий гладкий, угодований, як не Iванихи Дубихи? А сама прекрасна, чорнобрива Тетянка, пристроКна пишно, чи не в Iванихи Дубихи? - Цить, цить, Мавро! - перебила Iваниха Дубиха, морщачи строго брови, що не любила пiдхлiбства[11] нi в честь своКП особи, нi свого маКтку, бо була скромна, побожна i корилася, як, може, нiхто навiть з убогих в селi, господу богу, не забуваючи про нього та храм його святий. - Цить, цить, - каже, - i знай: сходи з колиби, як кажу, коли зможеш, i щоднини, похарчуй, пороби, що треба, попести Тетянку, а там i вертай. А в недiлю, свято, як зможу, буду як не густо, то бодай хоч зрiдка з малою в тебе. - А як Тетяна виросте, буде вже на вiдданнi, тодi вже хай приходить, коли сама захоче, - не втерпiла Мавра все-таки докинути. - Як бог дасть, що так буде, то нехай iде. А тепер не лишу. Знай, Мавро, - додала з чуттям, майже молячи, - не полонини на Чабаницi, млин над водою маКток_ мiй, а вона одна, вона_ моК щастя. Мушу стерегти... - В дорозi до мене не стрiне ПП нiчого злого, - обiзвалася Мавра знов i вже смiливiше, - перелетить бiлу стежку вiд млина до гори, до мене, мов сама та пташка, а в долину пурхне i буде знов у вас. Iваниха Дубиха усмiхнулася. - Якось-то буде, Мавро, - сказала ласкаво, - якось-то буде. Мавра задоволилася - i на тiм скiнчилося... Чабаниця - висока гора, почасти покрита старинними лiсами, була одною з тих, на якiй простягалися мiж лiсом найпишнiшi полонини декiлькох багачiв, а мiж тим i багачки Iванихи Дубихи. На нiй, особливо з-тiКП сторони, по котрiй тяглася бiла стежка, де зеленiли полонини багачки, саме недалеко ПП шпиля, висадила Чабаниця з себе бiляву скалу, яку прозвали люди впрост "Бiлим каменем". З-пiд того "Бiлого каменя" було видно всi сусiднi верхи i лiси, а мiж ними й одне село, назване Третiвка, що лежало чи не на угорськiй вже границi, i було справдi, як сусiдили села около себе, з ряду третК. Зi схiдноП сторони Чабаницi, з якоП пiвгодини ходу вiд обiйстя i млина Iванихи Дубихи, вибiгала в лiс бiла стежечка, що, як сказано ще повище, обвивала гору Чабаницю i кiнчалася за ПП плечима, злучаючися з одною широкою дорогою, що провадила в iншi села, а також в Третiвку... Iдучи тiКю стежкою вiд млина Дубихи вгору лiсом, з одноП сторони попри ПП полонини, а з другоП попри глибоку пропасть, де журчав веселий потiк, що нiколи не висихав, натрапляв мандрiвник трохи оподалiк вiд берега пропастi, за кiлькома старими смереками колибу-бурдей Iванихи Дубихи. Бiла стежка, що бiгла попри колибу, обперiзуючи пестливо Чабаницю саме над яром, не конче спинялася около колиби. А колибi i байдуже було про стежку, що могла iнодi i непрошеного для неП гостя-мандрiвника впровадити до неП. Вона стояла, оперта з одноП сторони до якогось каменя, чи не ПП великостi, що, здавалося, вiдломився зi шпилю Чабаницi вiд самого головного "Бiлого каменя" i, скочуючись, опинився остаточно поза бiлою стежкою над берегом пропастi, становлячи якусь опору для малоП колиби. Зi схiдноП сторони зазирала колиба з-пiд смерек в саму пропасть з гучливим потоком... а там далi почерез неП - i на сусiдню залiснену гору. Та ПП майже не видно зразу з-пiд широких крислатих вiт старинних смерек лiсу. Тим-то i припала вона циганцi Маврi так до душi... i збудила в нiй думку... зажити в нiй на самотi i вiддатися цiлком ворожбицтву та лiченню людей рiзним зiллям з гори Чабаницi. В перших лiтах свого iснування хоронила колиба чабанiв багача Iвана Дуба, що не лиш лiтом пробували тут, доглядаючи по пасовиськах i полонинi товар i конi, але iнодi й зимою, коли сього вимагала господарська потреба. По смертi Iвана Дуба стояла колиба кiлька лiт порожня i аж тепер дiждалася нового мешканця в особi циганки Маври, якiй здавалося, що нiхто i нiщо не замутить тут ПП спокою i вона зможе нестiсненно вiддаватися ворожiнню, примiвкам i всьому iншому, що входило в обсяг циганки-ворожки. * * * ОдноП прекрасноП лiтньоП днини спровадилася Мавра на Чабаницю. Мала дванадцятилiтня Тетянка вiдпровадила ПП в товариствi Iванихи Дубихи, нiби помагаючи переносити циганську обстанову i речi, яких, впрочiм, було так мало, що по двох разах стануло вже все в хатинi над яром на мiсцi. Коли Тетянка вертала вiд Маври бiлою стежкою, плачучи, телiпалися в ПП малих ушках золотi обручки-ковтки, пiвмiсяцi, якi Мавра випорола десь з якогось старого лахмiття i вложила дитинi на пам'ятку вiд себе. - Носи Пх, доньцю, i не скидай нiколи... - говорила-примовляла Мавра поважно, вкладаючи Пх дитинi в уха. - Золото хоронить вiд зла i притягаК друге золото. Малою дiстала я Пх вiд своКП матерi, що здобула собi Пх десь далеко, далеко в свiтi славним ворожiнням своПм. Носи Пх, а будеш в них красна i пишна, як сама туркиня._ - _Як сама туркиня, - _повторило так само поважно дiвчатко, пiддаючись спокiйно операцiП чорноП приятельки та прислухуючись з увагою кождому ПП слову. Вiдтак, обiцяючи собi обопiльно забiгати як змога "частенько" до себе, розсталися. - Приходи до мене, Мавро, бо я без тебе умру! - наказувала Тетянка ще раз при вiдходi. - Прийду, доньцю... прийду! - прирiкала свято Мавра, утираючи мовчки сльози з очей, що сунулися Пй по худiм лицю з жалю за дитиною. - Щоднини, - наказувало знов дiвчатко. - То, може, вже й нi, - чулося у вiдповiдь, - бодай спочатку нi. Бо люди, побачивши мене так часто у вас, глузували б, що "дверми (сказали б) вiдiйшла циганка, а вiкном назад вернула..." Але не журися, доньцю. Мавра Тетянку любить i вона ПП не забуде - прийде. I справдi, вона держить слова. ВiдвiдуК, як приобiцяла. Хоча i не щоденно, але й не зрiдка. Лиш зимою гiрко. Мати доню не пускаК, та раз-два на тиждень приходить Мавра до неП. А наповнивши собi бесаги[12] тим, чим обдарить Iваниха Дубиха, i напестивши та налюбувавшися доволi Тетянкою, вона вертаК вдоволена назад до своКП хати. А Тетянка, що вже потрохи вiдвикла вiд Маври, звертаКться назад, усмiхаючися вогкими очима до матерi, i тулиться до неП... Хутко звикла Мавра до своКП романтичноП оселi i не жалуК свого переселення. За сiльськими людьми вона не тужить, бо допекли Пй в долах доволi, чи не на всi часи. А жiнки й молодицi, що потрiбували поради i лiкiв чи примiвок вiд знахарки-ворожки, знаходили i вiдвiдували ПП й тут. I жодне, що тут появиться, не приходить з порожнiми руками. Одна принесе муки, друга молока, хлiба, третя одробину свiтла, дехто грошенят на тютюн, а кожде чимось обдарить, жодне впорожнi не прийде. I добре Пй живеться, Мавра не знаК великих злиднiв, Пй багато не треба. А Тетяна що рiк, то бiльша i краща, прибiгаК також погiдними ранками до давньоП своКП приятельки - i не скучно Маврi. Лiтом збираК вона гриби, малини, ягоди, носить в мiсто на продаж, i все капне щось i за те. В п'ятницю i суботу спускаКться в сусiднi села або й мiста межи багачi по милостиню i нiколи не вертаК з порожнiми торбами. Вечором розкладаК своП здобутки на лаву i стiл, що ще по пастухах остали, i радуКться ними. Ранками збiгаК за деякою товариною Iванихи Дубихи дозирати - i живеться Пй не согiрше. Сказано: Пй багато не треба. А зимою знов днi короткi, ночi довгi - i хутко переживаються. Весною i лiтом, аж до пiзньоП осенi ходить ще i по зiлля, яким мiж людьми тайком торгуК, ворожить... I от як тручаК ворожка Мавра своП днi на горi Чабаницi, в лiсi навперед себе... * * * Iнакше живеться Iванисi Дубисi та Тетянi в долинi коло млина. Iваниха подаКться пiд вагою господарських клопотiв, а Тетяна виростаК, розвиваКться в прекрасну справдiшню лiсову русалку. Џй вже двадцятий рiк. Висока, гнучка та бiлолиця. Особливо одним впадаК вона кождому в очi, хоч би кому. Се своПм блiдавим лицем i чорними густими бровами, що лукувато здiймаються, зцiпившися над носом, над чорними задумчивими очима. ВиглядаК, мов якась пишна боярська дитина, що дивуКться мовчки всьому на сiм свiтi. Переходить хто попри неП з людей, задивиться на молоде прегарне лице з високо пiдсуненими чорними бровами, що надають лицю виразу глибокого зчудування, - задержиться мимоволi на хвильку i любуКться нею. А вона нiчого. Вiдповiсть з зачудованим поглядом мовчки згори (бо ж ростом в матiр вдалася) - вiдтак, засоромившись бог знаК чого, усмiхаКться. I яка ж чудова вона тодi, коли усмiхаКться. Скiльки м'якостi душi i серця, скiльки тепла зраджуК мимоволi усмiх тих молодих невинних уст. Попри те й душа ПП чиста, бiла, мов голуб, i нiчогiсiнько злого не знаК. Яке зло знала би молода Тетянка, коли, окрiм лiсу, млина, своКП хати з святими iконами i староП нянi Маври, нiчого iншого не знаК. Та, здаКться, нiхто не знався так добре на красi молодоП Тетяни, як сама ПП поважна мати. Глядить iнодi на неП i мовчки в душi молиться до неП. I не лиш до тоП ПП тiлесноП краси, але й до душевноП доброти тоП одинокоП своКП дитини. Нiхто-бо ПП справдi не знаК, не розумiК так добре, як сама мати. Яка працьовита, чесна, яка милосердна вдалася вона Пй. Господи, змилосердися лиш над нею та дай добру долю! Џй iнодi лячно за долю тоП дитини, над якою дрижить, i на яку молодi люди чигають, мов справдiшнi хижуни. Вона бачить, як вони за нею спозирають, бiгають, окружаючи ПП зразу здалека, мов тi рабiвники[13]. А К мiж ними й гарнi, К й багачi, та Iваниха жде все ще на щось лiпше, гiднiше. Сама вже не знаК, на кого ще жде, i через те заховуК ПП iнстинктивно для якогось нiби ангела-царевича, що маК ще десь-звiдкись прибути i забрати ПП вiд матерi пiд свою щиру опiку. Звiдки мав би вiн прибути? Не знаК. ЏП серце ще не вiщуК. З долу, з ПП села - нi. Бо тут в долинi вона знаК вже всiх._ Вже й кiлька разiв старостiв виправляла. Не до вподоби були Пм. Нi матерi, нi доньцi. Але, може, он там з-за тоП гори, куди ховаКться рiка, потужнiвши... то, може, i сплавами вiн колись над'Пде. Може... Тому треба стерегти та доглядати Тетянку, щоб не подалася за нерiвною собi парою. ДоглядаК i пестить Iваниха Дубиха дiвчину, дрижить i молиться о добру долю для неП. Вона прийде. Тетянка добра, милосердна i робуча - чому б i не надiлив ПП за те господь доброю долею? Для добрих злоП нема. Живе Тетяна спбкiйно в матерi, мов цвiтка в зiльнику. Не бачить i не чуК багато. Особливо ж не бачить нiколи лиха. Не бачить навiть краси своКП, що всiх мов те сонце, слiпить; хiба як над чистою водою похилиться - побачить себе. А там... Сказано - не бачить i не чуК нiкого. В село до дiвчат-ровесниць мати лиш рiдко коли пускаК. Вони - вiддалiк вiд ПП обiйстя i млина, i Пй лячно про неП. Одну ПП лиш маК, як одну душу, одне серце в грудях, тому всього боПться. Хто богом суджений, сам навернеться до млина. Вiн пишним гуком своПм не одного приводить. Вiн як окремий який свiт, - а Тетянка його бояриня. Хто б не зацiкавився нею, не поглянув на неП? Лиш одного не спиняК тепер мати Тетянi. В однiм не стiсняК ПП нiколи. А то - заходити до ворожки Маври над яр, коли б не захотiла, i гуляти лiсом. Iдучи вгору лiсом, спiваК Тетянка повною груддю, нiби вiддаК, що в душi дзвенить. Воно ясне, сильне, природне i чисте. Сказано - краса з першоП, божеськоП руки. Iде вона по бiлiй вузькiй стежчинi все вгору, тут i там схиляючись за тужливо похиленим дзвiнком-цвiткою - мiж хвилюючим шумом смерек, i все попри своП та сусiднi полонини. I Пй тут добре. А стара Мавра! гай, гай, хто так умiК сторожити над дiвчиною, як сама вона! А ПП вже всi бояться - хоча б лиш для страшних очей, що одним Пх полиском - знаК покарати. То нiхто i словом не торкнувся би Тетяни. Сама ж Iваниха Дубиха, строга i богомiльна, щонедiлi i свята ходить з донькою своКю удвiйцi до храму божого, а зимою Пздять... * * * Молодий Гриць, годованець багача Михайла Дончука в Третiвцi, недалеко угорськоП границi, дiзнався доволi рано про те, що вiн не рiдна його дитина, а чужа, пiдкинена, яку знайдено колись в лахмiттi на призьбi. Хоча його господарi, чи, як вiн Пх звав, батько-мати його, i добре держать, i гарно зодягають, то господиня, розлютившись iнодi, заклене йому на добре. I в таких власне хвилях зачуваК, що вiн "пройдисвiтське насiння", що в "циганськiм", закуренiм лахмiттi опинилося на "гризоту" та журу добрим людям пiд Пх спокiйною стрiхою. При таких нагодах переймав Гриця такий жаль i туск[14] до всього тутейшого гiрського свiту, що був би йшов, куди очi несли, щоб лиш не чути i не бачити тут нiчого. Та не лиш тодi прокидаКться в нiм якась чудна туга в серцi до далечини... i iншого свiту. Нi. То нещасне почуття не даК йому i в мирних хвилях спокою. Не даК оставатися довго на однiм мiсцi, через що, головно, i набрався вiн вiд господарiв якнайбiльше лайки, а часом i бiйки. Заставляють його iнодi доглядати вiвцi; вiн доглядаК день, два або й чотири добре i щиро. А далi нi з сього нi з того покине все стадо i поволiчеться в цiлком противне мiсце, де немаК нi доволi пашi, нi води. Або знов пристане до чабанiв з товаром, або до парубкiв з кiньми... i тут повторюКться те саме, доки i не приволiчеться, нiби наситившись тою вiдмiною мiсць, додому. Одного разу, вже як сiмнадцятилiтнiй хлопець, вiн вибрав собi щонайкращого коня господаря i давай об'Пжджати чогось сусiднi села. Що нашукалися, нажурилися господарi за хлопцем - вiн пропав без слiду, мов у воду впав. Аж сьомого дня знайшов його господар спокiйного пiд стогом коло коней без капелюха на головi, коли витесував довгу парубоцьку сопiлку. - А ти, опришку, куди уганяв цiлий тиждень на конi? - накинувся на нього господар, вхопивши його за густу чорну чуприну та потермосавши нею по щиростi. - Я об'Пздив сусiднi села, - вiдповiв Гриць з найбiльшим супокоКм, освобождаючи так само свою гарну голову з деспотичних рук господаря-батька, - розпитував за скрипкою. - За скрипкою? - крикнув господар i аж витрiщив очi з чуда. - То я тебе до скрипок викохав i держу? Та найдорожчого коня до проПздок тримаю? Чекай, непотрiбе безголовий, чекай! - гукав на все горло. - Ади, чого вже не придумав в своПй головi - скрипки! Тьфу!! - Коневi не сталося нiчого, - вiдказав Гриць спокiйно. Я коня доглядав i пильнував. А дивiть, вiн он аж виблискуеться до сонця, такий ситий i годований. А менi треба скрипки, до того i захопила мене охота подивитися в сусiднК село. Скучно, татку, на однiм мiсцi сидiти, тому я поПхав. А роботу не таку вже страшну я залишив, самi знаКте, тому й поПхав. Коли робота пекуча, я не киваюсь, а коли нема, я тодi Пду. От що! Господаревi, нiби з зачудування, аж мову вiдiбрало. Рука знов пiднялася, щоб опинитися, як передше, на головi хлопця, але не годен був. Гриць поглянув на нього такими вже чудно сумними, а заразом щирими очима, що вiн лише сплюнув i, заклявши щось пiд вусом, вiдiйшов. Гриць усмiхнувся, вiдгорнувши пишне волосся з чола, що шовком зсунулося при торганнi, i взявся далi до своКП роботи. Батько знов своК, - думав вiн, - а вiн_ своК. Вiн хотiв собi конче роздобути скрипку, повчитися на нiй грати, щоб, доглядаючи iнодi худобу чи вiвцi верхами, не було так тужно i сумно на самотi, щоб не гнало з мiсця на мiсце; i от таки не успiв. Та зате вiн витеше собi тепер сопiлку, i як заграК на нiй, всi дiвчата на танцях стануть округ нього i будуть слухати та раз плакати, раз самi гуляти. Гей! га! - усмiхнувся Гриць на саму таку принадну думку. Гей! га! Що йому господар... Але господиня-мати, розвiдавшись, куди i пощо гуляв вiн на найкращiм конi сiм день, прибралася до нього iнакше, хоч вже як його любила i при доброму настроП ласкава була, однак, розлютившись, що раз загадала - не дарувала. - Пройдисвiте! - накинулася на нього, коли увiйшов у хату, i не надумуючись довго, вдарила його широкою долонею по щоцi. - Пройдисвiте! - гукала по своПй скорiй вдачi. - ГадаКш, час божий на те, щоб його пусто-дурно на конi прогайновувати? Попам'ятаКш ти ту поПздку, - кричала, розмахуючись вдруге укарати хлопця. - Попам'ятаКш! - Та не вспiла се по раз другий вчинити. З хлопцем зробилася така змiна, що вона здержалася. Мов гадюкою вколений сам боярин якийсь, опинився Гриць близько коло неП i, стиснувши, нiби клiщами, ПП руку, процiдив: - Я не пройдисвiт, - говорив зi зворушення i обиди погаслим голосом, - я не пройдисвiт. Я ваш син. А коли випираКтеся того, що лиш вихованець, то не безчестiть. Хлiб ваш дурно не Пм; як знаю, вiдробляю. А що не роблю стiльки, скiльки вам захочуКться, то дайте менi спокiй. Я собi пiду вiд вас i не верну. На моК мiсце приймiть собi наймита, i буде вам лiпше. Менi не все хочеться робити, тому й не роблю. I робити не буду. РозумiКте? А пам'ятайте, я не наймит ваш!! Що у вас з'Пв, то вже i вiдробив. - I, луснувши з неописаною погордою i гнiвом дверми, вийшов. В його рухах i голосi було стiльки приказуючого i гордого, що господиня вмовкла i побiлiла. - Тьфу! - сплюнула I хрестилася. - А се що таке? Кого я маю в хатi? Приймака, боярина чи поповича? Ади який гонор мамi вiддав, дверми пiд носом, мов жидовi, луснув, i вiн не "пройдисвiт", його не "безчестiть". Михайле, ви чули? - кликнула в другу хату до господаря, звiдки й без того висунулася висока, тепер в низьких дверях похилена постать самого господаря. - Та чую, - вiдказав вiн. - Та що ж? - Що? - кричала жiнка, - ви ще питаКте, що? Адiть, за ваш хлiб-сiль який гонор вiддав. - Та не дразни-бо його вже стiльки тим "пройдисвiтом" та "пройдисвiтом". Ти бачиш, вiн вже такий вдався на мiсцi довго не висидить. То i що з ним вдiКш? Убити його за те не уб'ю. - Я його привчу! - вiдкрикувала господиня. - Ба нi, не привчиш. Я вже без тебе пробував. По-злому - i стiльки на добре не виходить. Знай, тепер вiн знов кiлька день на очi не покажеться. Чорт знаК, що в нiм за вдача, але вже такий. - Вiд родичiв "пройдисвiтiв" - кажу вам, - вчепилася господиня знов цього. - Ми його батька-матерi не знали... - боронився чоловiк, що, по правдi, Гриця дуже любив i перед жiнкою заКдно боронив, хо