ча сам тайком за пройдисвiтство набирав, - лише знайшли маленького пiд нашою хатою. Вiн, може бути, i панська дитина - ми сього не знаКмо. Його яким-небудь словом не зачiпай, вiн зараз кипить, i вже його борзо не примириш. В мене Гриць не пройдисвiт. - А я кажу, що вiн таки пройдисвiтська дитина. Найшли в закуренiм лахмiттi, дарма що з вузликом золотих червоних. - Та вже в закуренiм чи нi, а тепер вiн наш. А як вже наш, то не збиткуй. Бачиш, вiн терпцю не маК. Ще колись, розлютившись, покине нас. Господиня вмовкла i здвигнула плечима. Се Пй нiколи на думку не приходило i тому потрохи на хвилю занепокоПло. - Ет, i наговорили! - закинула вже чомусь примиряючим голосом, неначе не хтiла бiльше про "пройдисвiтство" говорити. - Тепер "покине" - коли ми його вигодували i вiн головою майже стелю здiймаК? - Якраз тепер. Тепер вiн де-небудь годен на роботу стати, а передом був малий. - Ет, що там! - перебила йому сухо жiнка. - Радше знайте, Михайле, що оногди[15] казав менi, що дав собi знов новий писаний кожушок шити. Вiн вже вiдтепер зачинаК дiвчатам голови завертати. - Або я йому це забороню? - вiдповiв господар. - Гарний, молодий, то й завертаК. - Вiн вже чи не на кождiм танцi мусить бути. - Та нехай собi. Хто молодий, той гуляК. - Як завтра скаже вам, що хоче женитися. Його дiвчата роКм обступають... А тодi що вдiКте? - Не позволю i землi не дам. Йому ще час женитися... нехай ще коло нас газдуК, щоб знав я... кому землю передам колись... - Овва... вiн вас дуже послухаК! - закинула жiнка. - Я вже чи не раз перехопляла його з Настунею Кривинюкiвною. До других залицяКться, а до неП таки горнеться. Господар усмiхнувся. - Я вже давно то знаю. Сам ПП батько менi говорив се. - Та вiн би рад його дiстати до себе. Але, по-моКму, Гриць ще не однiй голову закрутить, заким не одружиться... - вiдповiла жiнка. - I на свою_ натрапить... - докiнчив господар. - I на свою натрапить... - повторила вона i вмовкла. - Старий Кривинюк добрий газда, i Настка працьовитi дiвчина, в батька вдалася. Нехай би колись побралися, як йому суджена, - обiзвався знов господар. - Та добра_ дiвчина... - вiдповiла якось знехотя жiнка. - В неП вiдтепер якийсь розум,_ як у староП. Добра, - i урвала. - Та тим-то_ для нього i добра, - вiдповiв чоловiк. - Вiн за кiньми голову забуде... а вона буде на все позiр мати. Тим-то_ й добра... Гриць, бачачи iнодi по суперечках з родичами, що правда по сторонi Пх, але заразом i його, особливо тому, що його вдача силувала його "от таке" заводити, що викликувало гнiв з обох сторiн, забирався з хати i не вертав до неП скорше, доки не заспокоПвся вiн сам, а з ним i господарi. I таке повторялося чи не згуста, а все через його чудну вдачу, що нiякого примусу не зносила, чим-будь ображалася i понад усе любила свободу. Якби не сусiдська донька Кривинюкова Настка, з котрою добре держався, всi жалi дiлив, якби не батьковi конi, якi любив понад усе, та вiвцi, над якими ще як хлопчина своПм голосом, як над дiтьми, панував - вiн був би вже давно батька-матiр покинув i поволiкся в свiт. Його держать тут, як на ланцюгу, а деякi люди розказують, особливо ж один старий бiлоголовий циган, що все що кiлька рокiв переходить через Пх село з Угорщини i до них вступаК по милостиню та спочиваК, оповiдаК, що там десь далеко вiд Пх гiр, лiсiв, К ще й iнший свiт i люди. Мiж них вiн би iшов, учився би та став великим паном i так жив би, вивчившись передусiм на скрипцi грати. Отаке роздумував часто-густо Гриць, особливо, як був молодим хлопцем; волiкся неспокiйно з вiвцями з мiсця на мiсце i побирав за те вiд батька-матерi лайку. Але тепер вiн вже парубок пiд вусом i, як батько смiючись казав, "до розуму носом зближався", як здавалося, успокоПвся. Коли мати, роз'ятрившись чим-небудь, "пройдисвiтом" або, ще лiпше, "циганом" прозве... вiн смiКться. - Чи в мене, мамо, чорнi очi i я чорний, що в вас я на цигана похожий? В мене очi голубi, як небо, кажуть дiвчата, особливо Кривинюкова Настка, ними я Пм милий, а ви - не бачивши нi мого батька, нi матерi, вигадуКте циганiв на мене. Грiх, мамо! I мати вмовкаК, усмiхнеться... i стаК знов добра; вона дала б i душу за свого Грицька, якого Пй чи не всi завидують, такий вже гарний i розумний вдався. Вже-таки нiхто не годен на Гриця довго гнiватися. Вiн всiх за пазухою маК, як його впевняК бiлолиця Настка. Чим? Може, саме тiКю подвiйною вдачею своКю, а радше двома душами, що в нiм, нiби вiд часу до часу пробудившись, поборюють себе. Одна непостiйна, тужлива, пуста, палка, друга вразлива, горда i вдатна. До доброго тягне Гриця, до красного, до любовi... а передусiм до свободи, широкоП, безмежноП, як крилатi лiси по верхах, як бистрi рiки там, в долах. Як та широка пуста, що йому, по оповiданню старого Андронатi_ (так звав себе бiлоголовий циган), iнодi аж у снi ввижаКться. "Хижуном" родився, баламутом, каже Настка, що його любить, як рiдного брата або чи не бiльше ще, саме яким вже вдався. З нею вiн i найлiпше товаришуК чи в тузi чи по веселому настроП. Вона його нiби до ладу приводить. - Чому ти такий смутний, Грицю? - питаК iнодi, побачивши його поважного, невдоволеного з виду. - Тяжко на душi, - вiдповiдаК вiн. - То заграй на сопiлцi або трембiтi. Собi i менi заграй, Грицуню! - просить щиро... i тулиться до нього бiлолиця Настка. - Нiхто в селi не граК так, як ти, любо та до серця. - I тими словами впроваджуК його нiби в iнший свiт. I щоб вже догодити Пй i сяк-так собi, вiн починаК грати. Тiльки щастя його, - каже, - що сопiлка, трембiта i Настка. I те правда. Нiхто на всi сусiднi гори не граК так до серця, як вiн. Особливо на трембiтi, вiн мов святою молитвою по верхах... жене. А лiтнiми вечорами, то вже i голосом нiхто так не виспiвуК, як Дончукiв Грицько, вештаючись коло хати i худоби, виводячи одну просту пiсню понад другу. А всi або дуже смутнi, або всi веселi, iнших вiн не любить. В селi всi дiвчата липнуть до нього, хоча вiн до жодноП. Хiба що до синьоокоП Настки, але й то, як каже товаришам, "не все", лиш тодi, як вона його назад до "розуму" приведе, до працi нажене, не дасть "волочитися" - вiн ПП голубить, впевняючи, що колись ПП посватаК. А зi всiх iнших дiвчат, - хоча й гуторить з ними, - все кепкуК. - Ви, дiвчата, - говорить Настунi, - всi дурнi. - До часу, Грицуню... до часу... - вiдказуК спокiйно Настка. - До часу, може, i дурнi ми, але як саме натрапиш на таку, що заверне тобi голову або, може, й любистку дасть, - то дивися, щоб не стратив ти весь великий розум твiй! - А он я вже тебе люблю, Настунько, - борониться Гриць i смiКться веселими очима, - та ще розуму не втратив. - Хто знаК, чи вже i не втратив... - вiдказуК вона i дивиться так само, як вiн, щиро i просто в очi. - А он, - каже, - ти любиш мене i приходиш, а часом як покинеш, то i з тиждень волiКш з конем перебувати, як зi мною: чи се указуК на розум? - Та я чи не все такий був? - борониться Гриць. - А може, ти i межи iншi дiвчата ходиш, чи я знаю, Грицуню? - питаК вона. - Я не знаю. - I говорить се без докору, без злоби, а так собi спокiйно, мов дитина. - А чому б я не приставав з кiньми, не сходився з другими дiвчатами? - - питаК вiн, та бiльше вже, щоб подразнити ПП. - Сiдай i ти, - каже, - на якого-небудь коня твого батька i Пдь зо мною i доволi дивися, як Гриць з кiньми розмовляК, а з другими дiвчатами гуляК. Будеш бачити. - Я не цiкава, - вiдказуК вона гордо, а все-таки в глибинi душi вражена його байдужнiстю, хоч i не показуК того, а вiдтак, поглянувши в його щирi очi, що якийсь час з потайним усмiхом дивилися на неП, усмiхаКться й собi i каже: - З дiвчат не глузуй, не кепкуй, Грицуню, бо в деякiй i нечистий сидить. А дивись, - додаК поважно, - замолоду деякi гарнi притягають до себе... особливо тi, що чорнобривi, а на старiсть, казала раз покiйна бабка, коровам молоко вiдбирають та опiвночi на мiтлi комином вилiтають. - А менi що до того? - вiдказуК вiн. - Я анi не корова, анi Пх не боюся. А вас всiх, бiлих i чорнявих, загалом я люблю, хоч ви всi на одно копито i добрi, i краснi, i дурнi - а Настуньку Кривинюкiвну найлiпше люблю. А якщо я часом, Настуне, тебе призабуду, ти нi на мене, нi на нiкого не ворогуй. - Або ж я ворогувала коли, Грицуню? - питаК вона i дивиться знов щиро з невимовною терпеливiстю в його очi. - Я ж сама казала, що ти хижуном, баламутом родився... i при нiчiм... довго не встоПш. Я не ворогую. - Я сього не кажу, серце. Ти одна для мене в свiтi добра i щира, одна до ладу приводиш. До хати, роботи принукуКш, до родичiв навертаКш - а то без тебе був би я вже давно... - i, замахнувши лукувато рукою та указавши далеку далечину, свиснув i усмiхнувся. Бiлолиця Настка чисто упиваКться словами красного хлопця. I для неП значать вони i любов, i щастя, значать увесь свiт, а заразом вiдчуваК вона, що держить його справдi неабияк чимось при собi, пануК над ним. Чим саме? Не знаК. Не здаК собi нiякоП справи. Вона знаК лиш те одне, що мусить i дальше держати його, що його любить всею душею i не годна гнiватися, ворогувати на нього. ПогнiваКться, поворогуК, - думала iнодi, - вiн розлютиться i, мов той птах, вiдлетить, присяде на iншiм деревi - i пропав для неП... I так Настка не гнiваКться нiколи на Гриця... Вона його любить i тiКю своКю любов'ю прив'яже його до себе на все. Вони ж колись поберуться. Де К в свiтi сила, - питаК себе щирим почуттям, - якiй мiг би Гриць бiльше пiддатися, як Пй однiй? З дiвчат вiн ПП любить найлiпше, признаК сам, що вона приводить його до розуму, принукуК до роботи, навертаК до родичiв. А далi?.. Те, що вiн... iнодi на тиждень... два... конем за село виПжджаК... Те Пй не страшне. Мати каже, що се йому, може, й почи-нено... З часом само перейде, i щоб тим йому не докоряти. Тому вона спокiйна I любить його спокiйно. Що iншого вона не знаК. СвоК щире, просте серце знаК i красного Гриця, що двi душi маК. I в тiм цiла ПП правда. Велика, глибока, поважна правда, яка Пй вистарчаК, з якою Пй добре... * * * Глибока зима. Лiсом неспокiйно. Зеленi вiти, обтяженi снiгом, вгиналися нижче до землi, як i iншою порою, i вiтер, що над ними буяК i з труднiстю мiж них тиснеться, доводить Пх до живiшого руху. Вони опираються йому, та годi цiлком опертися. Вiн садить мiж них з чимраз бiльшою силою, i остаточно пiдiймаКться за недовгий час лiсом нiби шум-стогiн. Розколихалася завiрюха. Вiтер змагаКться чимраз сильнiше, збиваК снiжини з дерев, колише хоч би i найвищими коронами до розгону, гуде лиховiсне, а в воздусi розходиться широкий крилатий шум всього соснового лiсу... Страшно тепер в лiсi i глухо. I хоч се не пiвнiчна година, а з вовком можна все-таки в таких ночах стрiнутися. Над хатиною Маври, обтуленою з усiх сторiн старанно смереччиною, посхиляли сосни, нiби змилосердившись над нею, глибоко своП вiти, обтяженi снiгом, неначеб хоронили ПП вiд вiтру, що тиснувся повними грудьми мiж них, розбиваючи Пх звичайний поважний спокiй. В тiй же хатинi Маври тихо. Лиш в печi горить, трiщить веселий огонь i освiтлюК нутро хатини, а найбiльше те, що найближче самоП печi, а то: саму Мавру. Вона присунула широку лавку з почорнiлого дерева до печi й, умостившися тут, розкладаК своП карти. Чорний кiт на самiм краю печi простягся i дрiмаК, нiби стереже огонь в печi i рухи своКП чорноП панi. На самiм же верху над пiччю, налущившись i заховавши головку пiд крило, спить самiтний усвоКний чорний ворон Маврин. Всi iншi предмети в тiй закуренiй хатинi тонуть в темiнi, що здаКться в мiру, як огонь горить або опадаК, слабне або зростаК. Мавра нинi собi карти кидаК. Худа, марна, з розбурханим сивим волоссям, виглядаК мов яке марево. Вiд часу до часу простягаК своП худi руки, грiК Пх коло полумiнi, що палахкотить в закуренiй, аж чорнiй печi, i перешiптуКться сама з собою, ПП великi чорнi очi, в яких нiби назавше задержався смуток, тепер, немов слухаючи, шукають вiд часу до часу дрiбного, викривленого однiського в свiтi вiконця i ждуть. Надворi заКдно гуде вiтер. Сьогоднiшня нiч заповiдаКться чимось недобрим, хоча Пй самiтнiй вже не першина такi ночi перебувати, а нинi все-таки чогось лячно. Вiтер гуде лiсом, аж несе, виК, аж полумiнь хвилюКться в печi. А лiс шумить, стогне, мовби смерть тиснулася з своПм вiйськом мiж деревину. Щось ломиться лiсом, трiскаК, щось стогне, щось сунеться. Аж тут... господи боже... що се таке? Затовк оце в тiй хвилi хто до шибчини, чи се вiтер жбурнув до неП купою снiгу, щоб ПП самiтну... одну на всiм лiсi, злякати? Вiтер найбiльший ворог циганiв, вiн так любить. Вiн живий. Iнодi вiн гiрший, як сила божа... Вона се ще змалку знаК. Полумiнь граК, веселиться, освiчуК ПП цiлу i лаву, викликуК на противнiй стiнi страховища, освiтлюК лаву з розложеними старими, затертими, майже закругленими картами, i Мавра ось що з них вичитуК: Злиднi, смуток, самiтнiсть, як звичайно, але ось тут i якiсь люди. Щось велике, несподiване жде ПП, щось нероз'яснене, що ще потрiбуК часу. Воно ще далеко, але прийде. В тiм всiм i ПП дорога дiвчина, ПП Тетяна вмiшана. Вона, що ще одна держить ПП на свiтi при життi. Тота ПП "туркиня",_ як вона сама i люди прозвали Тетяну за золотi ковтки, пiвмiсячики в ухах. А далi сама не знаК, як роз'яснити собi карти. Чи то все доторкаКться ПП, чи дiвчини? Не знаК. Ось вона сим разом цiлком не знаК. Другому, може, i знала би роз'яснити, чи днi... чи долю... в тiм ПП нiхто не перевищить. Але собi сьогоднi не знаК. Чи то все, що перед собою бачить, значить смуток чи радiсть? Бо смуток i радiсть падуть, нiби рука в руку. Отут стоять кривавi сльози, змiшанi зi сльозою радостi. Що се? Знеохочено збираК карти, кладе Пх оподалiк вiд себе, запалюК свою люльку... i жде. ЏП нiби болить сьогоднiшня нiч надворi, Пй тяжко на душi, як зрадницi, як проступницi. Адже вона сьогоднi i не бачила навiть людськоП душi, не те щоб обтуманила кого. Хто би й iшов такою дорогою лiсом... як тепер? Хiба хто смертi хоче, шукаК ПП. А навiть i вона ще не хоче ПП. Вона... що сама не знаК... чого по тiм свiтi плентаКться. Чого ж бо Пй жити? Хто ПП потрiбуК? Чого маК вона ще дожити? Вона йде самою тiнню життям, iде, доки з самою нiччю не стрiнеться, не злучиться з нею навiки... Думала, роздумувала отак сумовито, коли оце щось в ПП мале вiконце жбурхнуло, аж дзвенькнуло, i вона майже з остраху зойкнула. I знов тихо. Знов нiчого. Знов лиш крилатий широкий шум та стогiн в лiсi. Се смерть iшла. Мавра на самотi нiби вiдчуваК, що се так смерть лiсами тиснулася, дотикала ПП хату, косою зашарпувала, щоб себе пригадати. Смерть. Певно, сiКП ночi не один велет-деревина повалиться, не одна корона переломиться, не одна звiрина загине. Страшна нiч. Мавра оглядаКться. Чогось Пй неначе нестаК. I не знадвору, а в душi, в серцi хибуК... Чого? Адже вона до самоти звикла. Не знаК. ЏП руки мимоволi укладаються на грудях наохрест, але уста не заворушуються до молитви. Вона не вмiК молитися. Не молилася бог знаК вiдколи. Та хоч i молилася, то ПП людям бог неприхильний. Не любить Пх. Тому вони i в вiчних злиднях по свiтi тиняються. За кару тисячолiтню. I лиш нiччю оживають, до ночi Пх тягне, бога занедбують, хiба звертаються вони до мiсяця з своПми просьбами. Мiсяць Пм помагаК, але такими ночами i вiн перед чимось ховаКться. Полумiнь запалахкотiла нараз сама з себе наново i кинула червоним свiтлом на лаву, де лежали карти. Мавра взяла Пх наново в руки, прошепотiвши вперед щось над ними, i розложила, як перше. I знов дивиться... i дивиться... I знов не знаК добре розiбрати, що вони Пй вказують нинi. Щось велике-велике, i смутне, i радiсне жде ПП. Нiби нiч, нiби день. Нiби весiлля, нiби смерть. I замiшаний хтось в тiм, хтось зблизька i хтось здалека. Чоловiк i дiвчина. Ба нi. Двi дiвчини. I раз добре, раз зле. З одноП сторони нiби маКток i добро, а близько коло того старецька торба i жебрацький бич. Мавра сплюнула, хоче вже змiшувати карти. Ба нi. Одно нiби ясне. До ПП хати падуть два чоловiки. Одному - нiби Пй, нiби йому - смерть. Другому - нiби Пй, нiби йому - радiсть. Мiж обома стоПть радiсть. Один молодий, другий старий. I оба прийдуть до неП. Самi прийдуть. От - молодий... паде просто до ПП хати, хоча ще не зараз. О, не зараз ще! Оба якби мали зiйтися в ПП хатi... одначе... господи боже, чи не смерть приведе... один з собою? Так - смерть. Страшна, чорна смерть. Ось як заповiдаКться... самими чорними картами. Стережись, Мавро! Ти не раз в життi прогрiшилася. Не раз туманила, ошукувала людей, що з довiр'ям до тебе о помiч зверталися... I знов в ПП головi помiщалося. Знов вона з того всього нiчо не розбере. Вона вiдсунула з неохотою карти, мов прикрого пророка, вiщуна, вiд себе i, обернувшись плечима до теплоП печi та скулившись на широкiй лавi майже вдвоК, - пробуК уснути. Уснути! Не такими ночами спиться! Не в таких мiсцях, як ось тут. Хатину колиби звалить, зсуне бiла заметiльниця туй-туй в глибоку страшну пропасть. От тисне, притискаК, силуК уступитися з дороги, гуде, виК. А снiг чимраз вище до вiконця добираКться. ПрипираКться до стiни, пiдвiяний заметiльницею. Однi смереки, що ПП хоронять своПми широкими густими вiтами, та свята деревина, що здержуК приступ смертi. Але хто обчислить мiць заметiльницi такими лютими ночами? Смерть не сама волiчеться. Вона з вiйськом волiчеться, як давно ще тато i мама говорили. Вона все з вiйськом суне, лiтаК. Сама летить попереду, а за нею вiйсько. I всi з косами, з чорними хоругвами. Все всi разом. Все от такими ночами. От як виють, як себе заповiдають. I вже Мавра дрiмаК; гудiння заметiльницi знадвору поволi, поволi ПП усипляК. Нараз Мавра прокидаКться, на рiвнi ноги, майже на рiвнi ноги стаК, та й зателiпало нею раптовим ляком. В ПП вiкно щось товче, хтось добиваКться. Смерть? Мавра надумуКться. Безперечно, вона. Мавра блискавкою кидаКться плазом до землi i човгаК пiд дверi, нiби заслоняючи собою комусь вступ до хати. Пiд дверми темно, нiхто ПП не побачить. Полум'я в печi вже нiби умлiваК, блiдне, в хатi почорнiло. - Пустiть в хату! - чуК вона виразно старий захриплий голос, що ПП майже з переляку вiд нього морозом прошибло, а розбурхане волосся дубом стануло. I утихло. А по хвилi знов: - Пустiть у хату! Мавра не рухаКться. Перестала дихати, i все ПП Кство напружене в сiй хвилi лиш до слуху. I уха, i очi, i серце, i все, що живе в нiй, тепер разом слухаК. I вона чуК: Гей, як колишеться вiтер, збиткуКться над соснами, як розшумiлися лiси, пралiси! Ось вже ПП хата колихаКться, вже сунеться в яр, ось-ось розсиплеться, завалиться. Краплi поту виступають на ПП чолi. Смерть. - Пустiть у хату! - добиваКться старечий голос вдруге до хати, гримаК хтось розпучливо в дверi, а вiдтак хтось мов жде, i тихо, нi словечка бiльше... В хатi смертельна тишина. - Пустiть у хату! - добиваКться пораз третiй з розпукою страшний голос... Мавра застигаК, не рухаКться, нiби знаК заздалегiдь, що ПП жде, наколи створить. Не годна тому. Розбiйник не пожалуК. ЗнаК множество таких випадкiв, якi лучалися межи людьми, а як i самi цигани поступали собi давнiше. Проситься в хату, чоловiк створить в добрiй вiрi, щоб порятувати, а його за те ворог, як звiрюку, бух... i вже по всьому... Нi, Вона не сьогоднiшня, вона не впустить нiкого. Не хоче бути вбита. Вона лякаКться смертi, вона боПться. "Мавро, Мавро, в тебе не один грiх на душi, зроби добро яке... буде тобi прощений, - обзиваКться в нiй знов голос. - Впусти! Може, хто бiдний, незнайомий, боПться гинути. Впусти!" "Мавро, Мавро, схаменися", - молить щось далi в нiй, телiпаК нею, мов в лихорадцi. Бореться в нiй, пхаК до дверей створити. То знов потрясаК нею, жахом наповняК, вiдпорною силою, мовби справдi почула пiд вiкном голос смертi з-пiд самоП землi, що добиваКться до неП. Майже божеволiК з страху. Не знаК, що робити. Вона не пiдводиться з землi, лиш мацаК дверi i з напруженням всiх сил прислухаКться над чимсь. Пiд вiкном утихло, лиш шум сосен i якесь розпучливе шолопання нiг, що нiби теплого мiсця в снiгу шукають, студенi опираються. Мавру наново смертельним потом обливаК, i пiдведенi догори руки безсильно опадають. Нi, не може створити. Не годна. Нема в неП сили, страх бере перевагу. Страх перед тим якимось, як Пй здаКться, пiдземним голосом, що до неП впрошувався. Нехай дiКться божа воля. Вона сама на свiтi, нiхто ПП не оборонить, нехай хоч своКю смертю загине. Створити не годна. Вона заховалася сюди вiд людей, мов дика звiрюка, а лиха година i тут Пй спокою не даК. Нехай ПП оставлять в спокою i люди, i вона. Вона не створить. Не може. Нехай той_ з тим_ голосом iде з богом, хто б се й не був,_ добрий чи лихий, здалека чи зблизька, нехай собi йде. Џй також говорено, коли iнодi давнiше в чужинi, в пошуканцi за своПми, мов та собака, пiд дверми о милостиню з голоду i студенi майже скавулiла: "Нехай iде з богом". I вона йшла. Чи з богом, чи нi, вона з жалю не знала, але що казали забиратися, вона собi йшла. Тому... Вона все мовчить, не обзиваКться, не рухаКться, вона бореться з якоюсь силою чи почуттям, що наказуК дверi створити. "Мавро, Мавро, отвори, Мавро, встань! - благаК щось в нiй майже розпучливо, опам'ятовуючи. - Мавро, отвори!!" Волосся, як перше, стаК в неП дубом, далi наступаК пiдслухування з напруженням всiх сил. I знов вона... нiби туй-туй умлiваК, зараз же гине, пiддаКться комусь; пiд вiкном, як перше, зачуваКться шолопання нiг... "Два чоловiки падуть в ПП хату, а з ними i смерть", - стрiляК нараз блискавкою через ПП думки вiщування карт. "Нi, не створити", - наказуК щось в душi. Џй смертi не треба. Перебуде сю нiч, буде ще жити, а той ворог,_ що ось загадав Пй смерть пiд хатою, прийшов по ПП душу, нехай вертаК назад. Такою нiччю добре не ходить. Вона се знаК. ЗнаК вiд своПх людей, що лиш нiччю грабили, здобували, лихо коПли. О, о, о! Хто б лихого не знав! I укладаКться знов змiКю пiд дверми, знов плазом. Нараз - що це? До ПП слуху добиваКться з-пiд дверей страшний проклiн, що потрясаК нею аж до глибини душi, тiло ледом обiймаК, а потiм нiби гинути наказуК. Вiдтак ще одна хвилина i - .тихо. Шолопання нiг пiд дверми устало, слова завмерли, i нiчого. Навiть, здаКться, i шум лiсу уступив комусь, губився, утихав. Мавра божеволiК. Вона крикнула з остраху не своПм голосом i упала лицем до землi... Коли се було, що вона сей голос чула? О, коли ще! I проклiн сей страшний. Вiн добився тепер до неП хiба з-пiд землi!_ А кого постиг, того й убивав. О, о, о!.. Коли вона той голос чула? Коли ще?.. Мавро, пригадай... Се гiрше, як смерть. В ПП душi перестрах i спомини здiймаються вихром, телiпають нею, що справдi чи не гине. А тут рятунку нiзвiдки. Вона ж сама. Сама на всю гору, на весь лiс... сама... вже гине._ Тепер знаК, чий був се голос. ЗнаК. Се був голос ПП батька. Голос Андронатi, яким проклинав за непослух i проступки. Голос його!_ Та тут i розсмiваКться Мавра страшним божевiльним смiхом, яким не смiявся нiхто в тiй самiтнiй оселi-хатинi. Голос ПП батька? Звiдки? З тамтого свiту? Вiд часу, як знайшлася в неП ПП бiла. дитина, як побачила себе мiж деревами на чужинi, двадцять або, може, й бiльше рокiв, бо вже й сама не знаК. А що з батьком i матiр'ю сталося, нiхто не знав. Не могла довiдатися. Ходила свiтами, питала, шукала, вертала назад i знов iшла. Балакала i плакала перед деким, розпитуючись, але нiчого не довiдалася, як i про ту свою бiдну дитину. Лиш смерть одна слiди так затираК. Смерть одна. А от се був батьковий голос. Духом до неП вставився. Думки товпляться роями в ПП острахом i споминами розбурханiй душi, що майже не тямить себе добре. А все ж таки то був голос ПП батька, Андронатi. Лиш вiн один проклинав тим страшним прокльоном, якого всi, як вогню, бояться. Вiн один. Вiком був вiн i ПП мати мiж всiма найстаршi. Та звiдки взявся той прокльон до неП, щоб ПП побити в нiчнiй годинi? З-пiд землi? Як закляне було, земля дрижить. I вона переконана, що вiн взявся до неП тепер вже з-пiд землi. ТакоП чорноП гучливоП пiвночi лиш з-пiд землi. Його душа прийшла, щоб заповiсти Пй смерть. Три рази впрошувалася до неП, три рази не обзивалася вона. А що не вийшла i не впустила, вiн закляв... Батьковий голос. Голос посмертний. Страшний, захриплий, глухий, зловiщий. Вона ж винувата!_ Чому не створила? ЏП уста викривляються. Кому створити? Се була пiвнiч, а опiвночi ходять лиш розбiйники або мерцi. ...I мучиться Мавра на землi, стогне, викликаК iм'я господнК. Молиться... А коли б ПП батько жив, - стрiляК Пй нараз думка до голови, - i от, так свiтом iдучи, натрапив несподiвано на ПП оселю, а вона не впустила... О боже... не дай, щоб так було, i се вона батька_ свого не впустила. Однак... - мучить ПП думка далi... - се могло й так бути. Вiн iшов, як iдуть бiднi люди... iшов, все одно, на життя чи на смерть. Хто так волочиться, як не цигани? Заблудив, мерз i добивався до свiтла, до теплоП хатини. Впрошувався, молив... О, о, о!.. Мавро, ти не впустила, може, й батька свого, в тебе грiхiв i без того доволi на душi. Ти провинилася! А так вона боролася з собою, так Пй пiдносило щось руки... молило створити дверi - а однак... страх перед смертю не допустив. Не годна була, боялася. Потiм надслухувала ще, дрижачи на цiлiм тiлi. Не верне? Але нiчого не дослухалася бiльше. Тиша то й тиша. Лиш десь якесь глухе, протяжне та голод зраджуюче виття вовка неслося лiсом мiж одностайним шумiнням дерев. Бiльш нiчого. Огонь в печi ледве свiтився, мов клiпав до темряви в хатинi, i мертвецька тиша запанувала... Мавра не покидала свого мiсця пiд порогом, все чогось боялася, так вже тут i остала. Зворушена переляком i думкою про батька, мучилася чи не до самого ранку. Рано-ранесенько, як лиш в лiсi розвиднiлося, вона пiднялася i заглянула перед хату. Перед дверима i пiд вiкном виднiли в навiянiм пiд хатиною снiгу великi, неповоротнi, неспокiйнi слiди чоловiка i губилися потiм в сторонi, що вела в сусiднК село. Мавра вернула до хати. Не могла позбутися почуття, що поповнила щось дуже лихе, не створивши дверей. Тепер, вднину, сказала собi, що голос, що так ПП перелякав i пригадував голос батька, не мiг походити вiд умерлого, лиш вiд живого. Тепер вже знаК. Великi, неспокiйнi, повнi розпуки людськi слiди були тут, коло ПП хати. А коли не створила бiдному, згубилися в лiсi або i пiшли, може, навiть чи не назустрiч вовкам. Вернувши до хати, вона розклала знов огонь. Що мала робити? Взялася передусiм ворожити зерном-кукурудзою. Чи було оце вночi в неП добро чи лихо? Не доворожилася. Зерно не падало в пару. Скiльки i змiшаКться, не кине вона ним, а воно все не в парi укладаКться. Все не до рiвного числа... Мавра задумалася. Вона вiдчуваК виразно, що вчинила зле, не впустивши чоловiка в хату, що з того вийде горе... * * * КождоП погiдноП недiлi ходить Тетяна, пишно пристроКна, до своКП староП приятельки Маври на Чабаницю в лiс понад яр. Так i сеП недiлi. Зiрвавши в зiльнику пишнi два червонi великi маки та заквiтчавшися ними з обох сторiн лиця, виглядала в золотих пiвмiсячиках своПх, що достала колись вiд Маври i задля яких була в селi названа змалку "туркинею", - прегарно. Так пiшла. Опинившися врештi коло МавриноП хати та переконавшися, що дверi знадвору були старанно зачиненi, вона вгадала, що Мавра вийшла або в сусiднК село, або шукала десь лiсом, як часто-густо, чудотворного зiлля. Вичiкувати ПП повороту було годi, бо вона бавилась iнодi й цiлий день, вийшовши отак з хати. Тетяна пiшла бiлою стежкою далi, в думцi, що, може, стрiне де стару по дорозi. Iдучи попри пасовиська своКП матерi, зазирала залюбки з правоП сторони в глибокий яр, яким гнав веселий потiк, оживляючи цiлу глибоку мовчаливу долину i вiддiлюючи нiби срiбною стежкою Чабаницю вiд сусiдньоП стрiмкоП i залiсненоП тори. Сказано: Праворуч яр-пропасть з шумливим потоком, з лiвоП Чабаниця, а на нiй оперiзуюча ПП бiла стежка. То ширшаК мiсцями на два-три люда, то звужаКться знов у вузьку гадючку - як де мiсце над яром. Тетяна, любить сюди ходити. По сiй сторонi Чабаницi i чудовий вiдгомiн: кликнеш що, то вiдгомiн вiдiзветься, мов з людськоП грудi. Часом, хоча дуже рiдко, переходять сюди знайомi ПП й матерi. Звичайно, цiлком чужим не вiльно. Тетяна знаК тут кожду деревину, знаК цвiти, знаК, де виростають найкращi трави, де, на котрих мiсцях найбiльше суниць i малин, як iти, щоб якнайскорше дiстатися пiд "Бiлий камiнь", звiдки видно сусiднi села, мов на долонi, i як до них найборше[16] дiстатися. Вона тут все знаК. I от зiйшла саме з верху Чабаницi, де роззиралася на всi сторони - не дуже-то ще й квапиться, доки не присилував ПП нараз до того гострий тупiт кiнського копита. Зчудована виступила Тетяна з-помiж смерек на бiлу стежку з питанням в душi, хто сюди Пде конем... i станула. Проти неП Пхав бiлою стежкою, кроком, на чорнiм, як вуголь, густогривiм конi Гриць iз села Третiвки. Побачивши дiвчину, заквiтчану в великi червонi цвiти, що вийшла з лiсу так сямо зачудована його видом, як вiн нею, вiн станув, як i вона, - i обоК дивилися якусь хвилину мовчки на себе. Потiм вiн перший схаменувся. Здiйнявши капелюх, поздоровив. Вона вiдповiла i не рушилася з мiсця, дивлячись на нього своПми блискучими очима, i в тiй хвилi з якогось несподiваного зачудування високо пiднятими чорними бровами. - Iдеш далi? - спитав Гриць i при тих словах злiз з коня, не знаючи майже чому. - Нi, - вiдповiла спокiйно, байдужно, а вiдтак додала: - Об'Пдь мене. - Об'Пхати тебе? - спитав i окинув ПП поглядом повного зачудування, а заразом якогось нiмого ушанування. - Так. Об'Пдь мене. Я не пiду бiльше нi далi, нi назад. Мушу тут ждати. - Чому мусиш ти ждати? - Бо так. - Ждеш кого? - питаК далi. - Сьогоднi вже ледве. Пiду потому додому. - Та хiба ти тут завжди живеш? - Iй де! - вiдказала нетерпливо. - Сьогоднi так трапилося. Мала одну жiнку тут здибати i не здибала. - Та замiсть жiнки здибала мене, - додав, злегка усмiхнувшися, не спускаючи нi на хвилину ока з ПП чорних лукуватих брiв. - Об'Пдь мене! - обiзвалася знов спокiйно, з якоюсь потайною просьбою в голосi. - Об'Пдь мене. - Та нащо? - Бо так. - Не хочеш менi з дороги уступити? - спитав з покорою в голосi. - Я не знаю. Але, може, й тому, та пусте воно, - додала вiдтак легковажно i уступилася йому сама з дороги. - Ти хто? - питаК вiн i завважив аж тепер ПП золотi пiвмiсячики-ковтки, що за порушенням голови колисалися злегка в ухах та мов пiдхлiбляли золотим полиском ПП красi. Вона не обзиваКться зараз, але, пiдсунувши високо брови, глядiла, здавалося, згорда на нього. - Стiй! - просить i хапаК ПП за руку. - Чого? - каже вона нетерпливо. - Скажи, як називаКшся? - Я Туркиня, - _вiдповiдаК i впиваК своП очi в його чудовi, голубi, як небо, що ПП чимось потрохи мiшають. - Туркиня? - повторюК вiн з зачудуванням, бо нiколи про жодну Туркиню не чував. - Туркиня, - повторюК преспокiйно i вiдвертаКться, бо не зносить його вигребущого цiкавого погляду на собi. - Пожди, красна Туркине, - каже вiн i обiймаК наче на внутрiшнiй приказ рукою ПП шию. Вона виховзуКться з-пiд його руки i знов пiдсуваК брови вгору. - Не знаКш мене, а зачiпаКш, - каже сухо i вiдсуваК його спокiйним, а заразом вiдпорним рухом вiд себе. - ГадаКш - я зараз для кождого? Але я_ не для кождого. Кажу тобi: я_ не для кождого. Вiн споважнiв. - Я виджу, що ти красна, мов русалка, а дiвчата краснi я люблю. - То не штука. - I тебе я любив би. - Спробуй. ГадаКш - як кажу, я для кождого?_ Я не для кождого. - Але, може, задля мене - каже вiн з покорою i кланяКться Пй нараз низько аж до нiг, задержуючи при тiм капелюх в обох руках. - То люби!! - вiдповiдаК, як перше, спокiйно i, окинувши його блискучим сполоханим поглядом, зробила кiлька крокiв вперед. - А от ти йдеш далi, - зачепив вiн ПП знов. - Чому б нi? Довго на однiм мiсцi не стоПть нiхто. Вiн супроводжаК ПП мовчки, глядить на неП, що ростом майже йому пiд пару, а вiдтак питаК: - ТвоП родичi турки? - Нi, - вiдповiдаК вона. - А де ваша хата? - Де я сиджу? - спитала. - А от, бачиш, я в лiсi, та зрештою... - не доповiла, указавши крилатим рухом перед i позад себе. - Десь тут у лiсi? - питаК вiн, не зрозумiвши ПП руху. - Нi, - вiдповiдаК i нараз смiКться таким сердечним, пориваючим смiхом, якого, здавалося йому, нiколи досi не чув. Та тут прокинулася в нiм його вразлива вдача i вiн уразився. - Чого смiКшся? - Бо ти дурень!.._ Вiн спалахнув i станув. - Ти-и! - _каже, погрожуючи рукою, з заiскреними очима. - Ти уважай, небого, що говориш, бо я не дурень, за якого мене маКш. Вона пiдносить гордо голову, пiдсуваК чорнi брови, неначе мiрить його вiд голови до нiг, i каже лиш те одно слово з незвичайним легковаженням, протяжно: - Ов-ва!!!_ Тепер вiн скипiв. - Ти! - каже з притиском погрози, що таки пробилася в його голосi, iдучи чи й не тiлом та концентруючись блискавицею в очах. - Ти скажи ще лиш одно таке слово, i зараз побачиш, хто той дурень! - Ов-ва! - вiдповiдаК вона знов i опинюКться цiлком близько перед ним. Вiн здiймаК руку з палаючими очима, а вона блискавкою схиляКться до його обличчя, ПП очi прижмурилися, мов до пестощiв, а уста усмiхаються. - Ти дурень! - _повторяК вона пестливим голосом. - Ти дурень,_ а я, знай, туркиня! Вiн остовпiв. - Чортиця! - вiдповiдаК з сильним зворушенням, що раптовою хвилею найшло на нього. - Чортице! Будь ти i турком, а я як зловлю тебе в своП руки, жива не вийдеш. Ти знаКш, хто я такий? Я Гриць_ з угорськоП границi, син багатиря! - Ов-ва! - вiдказуК вона i мiрить його i очима, i чорними бровами, i, здавалось, високою, стрункою повабною статтю своКю згори вдолину. Гриць сплюнув. Зворушений, не зважаК, як коло ПП уст граК сваволя. - Ти така вiдважна, що не боПшся нiкого? - Кого менi боятися? - Таких, як я, нi? - I таких, як ти, нi. - То ж дивися, що такi, як я, умiють, - вiн указав мовчки на свого гарного коня, - а он гляди! - каже. Вiн обернувся, пiдняв коня, мов малу собаку, за переднi ноги i держав його через добру хвилину дубом. - Видиш, який я мiцний? - спитав. - Виджу. Але що менi до того? - Мене з-за моКП сили всi на селi знають, всi бояться, хоча я не боюся. - Я тебе не питаю, - вiдказуК вона i з тими словами взялася незвичайно гордо i певно переходити коло нього i коня. - Я багатирський син... - додаК вiн гордо. - А я туркиня..._ - _В мого батька полонини i стадо коней, сотки овець, худоби роговоП найбiльше, а скiльки iншого добра! - майже спiвуче закiнчив i свиснув. - Або я тебе питаю? - вiдповiдаК знов. - Ти якась... чортзна-хто! - гнiваКться вiн. - В моКП матерi багатство, - каже вона, - полонини найкращi ось тут, на Чабаницi, конi, вiвцi, худоба... млин, звоПв полотен вже не знаю скiльки, - а я,_ ти багатирський _сину з угорськоП границi, - _я туркиня. ЗнаКш? Гриць знов свиснув. - По лiсi ходить, вижидаК когось, сама не знаК кого, як дурна, - додав погiрдливо i тут же урвав. - I здибаК - дурнiв, - докiнчила спокiйно, пiдсуваючи знов угору брови та вдивляючись йому просто-простiсiнько в очi. Вiн розсмiваКться. - Ади, яка перегодована турецьким розумом! - сказав. - Така, якою вже зроду вдалася та якою бачиш. Я тобi казала: об'Пдь мене. Чого-сь зачiпав? Я не для першого-лiпшого. - А як я отут на мiсцi наб'ю тебе? - спитав вiн i заглянув в ПП бiле прегарне лице вигребущим поглядом. - Мене нiхто в життi ще не бив, - вiдповiдаК нараз сумно. - Ти був би перший, але заразом i останнiй, що таке вчинив би. Чи хочеш спробувати? Бий!! Будеш мати опiсля чим хвалитися, як ось перше конем. Гриць нiби не чуК ПП послiднього слова, пiдкручуК вус i дивиться боком на неП. I вона дивиться на нього, але цiлком спокiйно, цiлком без зворушення. Дивиться i задумуКться. Переходить якийсь час, однак жодне з них не промовляК, що береже щось в собi, зростаК на хвилину мiж ними i затулюК Пм уста. Тетяну обгортаК болючий якийсь смуток по лиш що пережитiм, а вiн зворушений. Нараз вона обзиваКться: - Iди з богом своКю дорогою, я через тебе опiзнюсь. Вiн спиняКться, дивиться на неП своПми великими щирими, як небо голубими очима. Дивиться, i хотiв би ще щось сказати, та боПться ПП. Така вона гарна, а якась така._ Вiн мiшаКться. Нiколи не стрiчав такоП._ Вiдки нараз така взялася? Господи! Нарештi вiдважуКться. - Ти не любиш нiкого? - питаК несмiливо. - Я не люблю нiкого, - каже спокiйно, дивлячись при тiм, як перше, йому просто i щиро в очi, трохи зчудована його питанням. Вiдтак додаК: - А ти любиш кого? - I я не люблю нiкого, - _вiдповiдаК вiн i, неначе набравшися ПП щиростi на хвилину, - вiдповiдаК Пй таким же самим щирим простим поглядом. - Як собi хочеш, - каже вона i знов додаК поважно: - Iди з богом своКю дорогою, я через тебе лиш спiзнюся. Вiн посмутнiв. Останнi слова заболiли його глибоко. - Чого тобi спiшитися? - А чого з тобою вистоювати? Вiн затиснув зуби, але все стояв. - Отже, як тебе звуть? - не може здержатися, щоб не спитати ще раз. - Я вже казала. Не догадуКшся сам? - Нiчого не казала i нiчого не догадуюся. - Туркиня! - i з тим словом обертаКться вiд нього, хилиться i пiдносить поводи його чорного коня, що йому випали з рук, а кiнь на них наступив. Пiдносить i закидаК певним рухом на гриву. - Уважай лiпше на свого коня, - каже, а бiльше не додаючи нi слова, вiдвернулася i, розтуливши густе галуззя смерек, - зникла з-перед його очей... Вiн стояв, мов огнем попечений, i дивився за нею. Куди забралася? Де пiшла? Мов саму починщину[17] дала i як вiтер щезла... * * * Його кiнь схилив голову до землi. На землi лежав великий цвiт червоного маку, i вiн його дотикався. Гриць люто, майже зависно, шарпнув коня за голову i, пiднявши червоний цвiт з землi, оглянув його i, заткнувши за капелюх, поПхав назад. ДругоП недiлi заплiтаК Тетяна задумливо чорне шовкове волосся i, як тиждень назад; заквiтчуКться знов червоними маками i йде до Маври. Iде задумана, смутна i маК Гриця перед душею. Взагалi Тетяна про нiщо iнше не думаК, як про нього. Не передумуК, що говорили з собою, що вiн казав, лиш заКдно маК його перед собою. Iдучи, роззираКться боязко по лiсi, хоча знаК, що сею стежкою вдруге його не подибле. Оця стежка належала до ПП матерi, i люди нею лиш дуже рiдко ходили, а й то лиш дуже добрi знайомi, яким се дозволили. Отже, Тетяна майже певна, що його не здибле. Нинi вона йде до Маври. Днина така тиха, спокiйна! Смереки дрiмучi випарюються лiниво в лiтнiм сонцi, нiби аж розлiнивiли в нiм. Може, нинi Мавра буде вдома. I нехай би так i було. Џй хочеться говорити з Маврою, хоча говорити про се, що ПП в лiсi стрiнуло, нi за що в свiтi не буде. А скоро до Маври вже також не пiде. Мати, як здавалося, чомусь нерадо починала дивитися, що вона щонедiлi вибиралася до. неП. Нiби спирати впрост ПП не спираК, але Тетяна розумiК свою матiр без слiв добре. Врештi спиняКться Тетяна коло колиби i обзираКться. Хатина зачинена. Тетяна надумуКться хвилину, вiдтак кличе дзвiнким голосом: - Ти вдома? - Гай-гай!.. - вiдповiдаК звiдкись протяжно голос Маври, i Тетяна йде за ним. Може, чотири кроки за хатиною, саме над берегом пропастi-яру, лежить стара циганка на землi проти сонця, пакаК свою люльку i вилежуКться, опершися на лiктi... - Ти що, Мавро, - кличе Тетяна, - заховалася тут, вигрiваКшся в сонцi, мов ящiрка, а хату зачинила, мов перед розбiйниками? - так питаК молода Тетяна, а по правдi Пй чомусь нiяково ставати нинi перед очi староП циганки, що своПми чорними блискучими очима i душу у чоловiка висотала б. Мавра, не змiнивши позу анi на крихту, нiби не зважаК на слова молодоП дiвчини, дивиться на неП блискучими, неначе диявольськими очима i питаК замiсть всього: - Ти для кого затикаКшся щонедiлi в червонi цвiти, душко, невже ж для стар