оП Маври? Га?.. А он яка красна, пишна, мов та бояриня. Га-й! га-й! Тетяна паленiК пiд тим поглядом, одначе вiдповiдаК з чистою душею: - Для себе, Мавро. Для кого ж би? Нинi недiля. Але встань-но. Сядьмо там, де смерека кидаК тiнь, а то годi менi ще далi в сонцi пражитися, доста упрiла, iдучи вгору, а тепер ще й сидiти проти сонця не хочу. I чого ти аж понад сам край пропастi полiзла? Не боПшся, що колись, як заснеш, скотишся в глибiнь? Циганка вишкiрила бiлi зуби. - Не боюся. Засипляти не засипляю, а скотитися також не скочуся. Хiба що хижун з-пiд синього неба кинеться на Мавру i знiме ПП в висоту. Але й того не лякаюся, бо хижун, переконавшися, що Мавра стара, випустить ПП аж надто скоро з пазурiв, тому нема Пй чого боятися, хоч би вже й самоП оцеП пропастi. А коли хочеш знати, чому я ось аж сюди ховаюсь, зачинивши хоч би i з полудня за собою хату, мов перед розбiйниками, то се i справдi я перед розбiйниками роблю: нинi рано-ранесенько, я лише ще нiчку досипляла, коли нараз проклятущi пастухи, змовившись, мов сама чортиня, кинулися на мою хату i заверещали: "Мавро, татари йдуть! Давай грошi, Мавро, татари йдуть!" - i, загримавши щосили в дверi i вiкна, розреготалися на весь лiс i знов пощезали. Тьфу! - закляла... - Чорти, безголовники, самий сон прiрвали... Тетяна розсмiялася, уявивши собi з малих пастухiв "татарiв" i уганяючу за ними розпатлану Мавру. Вiдтак сiдають обидвi мовчки в тiнисте мiсце коло смереки. Коли Мавра розпитуКться многословно про здоров'я Iванихи Дубихи, про ПП господарськi справи, вiдповiдаК Тетяна якось розсiяно, заслухуючися при тiм майже несвiдомо в шум потока в яру, бачить, мов з вежi, з свого мiсця, як вiн поблискуКться в глибинi до сонця, як полоще прозоро чистою срiбною водою бiле камiння, а противна стiна сусiдньоП гори, стрiмка й густо залiснена, вiддiлена вiд них яром, саме тепер впивала в себе струП заходячого сонця, що виднiли, ллючися скiсним спадом згори в зелену гущавину рiвних смерек, нiби пронизуючи Пх... - А он справдi хижун, Мавро! - перебиваК нараз многословнi розпитування Маври дiвчина i вказуК на великого хижуна, що навiть не надто високо кружляв над ними, нiби шукав мiж коронами смерек найкращого мiсця для себе... Мавра зиркнула пiд чисте синК небо. - Вiн над тобою кружляК, доньцю, - каже вона пророчо. Дивись, нинi недiля, та щоб вiд сьогоднi за тиждень не впала ти якому хижуновi-хлопцевi в очi, не замоталася в нiм на все, - каже i шкiрить, як перше, бiлi зуби. Тетяна спаленiла. - Я на танцi рiдко коли ходжу, Мавро. Ти знаКш, мама не пускаК нiде, коли не може сама зо мною йти. В нас, як в монастирi. В нашiй хатi тихо, лиш святi iкони i ми. - Прийде час, вiддашся, - вiдказуК Мавра, - то й чого тобi ходити? Нехай ходять тiП, що нiчого не мають та по танцях долi шукають. Але таким, як ти, люди самi в хату приходять. Твоя мама добре знаК, що i як робити. ДругоП Iванихи Дубихи в селi нема. А горя зазнавати, бiди-злиднiв шукати - не таким, як ти, дитинко. СеП осенi вижидай старостiв. Менi мати казала, що знов якiсь там домовляються. Тетяна не вiдповiдала. Вона чула се кiлька разiв з уст Маври, але що Пй байдуже про те, чи старости прийдуть, чи нi, тож не обзиваКться й сим разом на слова староП приятельки. - А он скажи по правдi, - запитуК стара, - не уподобала собi ще жодного? Не любиш? - Нi, Мавро, - вiдповiдаК сухо Тетяна i каже правду. Вона не любить справдi жодного. Не любить i не жадна нi одного з тих, яких вже здавна знаК. - Тiльки твого добра, донько, й спокою, доки жодного не любиш, - пiдхоплюК Мавра, - а розлюбившись, вступаКш одною ногою нiби в добро, а другою в пекло. - Не знаю, - каже стиха Тетяна i якось широко, цiкаво дивиться, пiдсуваК чорнi брови, а дивлячися вперед себе, нiчого не бачить. Противна сторона гори однако, як i перше, залiснена здолу догори смереками, пронизана скiсним промiнням сонця, саме так, як i перше, виглядаК. А бiльш нiчого. - Не знаКш, серце, - впевняК Мавра, - правда, що не знаКш. Але зате я_ знаю. - Притiм усмiхаКться вона таким усмiхом, що його нiколи не розбереш. А Тетяна дивиться на неП чистими своПми зорiючими очима, цiлим Кством своПм, i неначе приправляКться вже заздалегiдь до слуху, що маК дiйти до неП вiд староП нянi. - Любов - то так, - каже нараз Мавра i сiдаК рiвно, пiдiбгавши ноги пiд себе та схиляючись до Тетяни, неначеб мала Пй вiдкрити велику-превелику тайну. - Так, - каже, - ти стрiнешся з ним раз,_ i другий, i третiй, а може, й бiльше, я не знаю. Се як що кому за який час суджено. Вiдтак колись нi з сього нi з того зачуКш його коло себе, вiн зближаКться до тебе, i ти чуКш, вiн вже й поцiлував тебе. Так раз, i другий, i третiй. Вiн, Тетяно, тебе любить._ Ти, Тетяно, його любиш..._ i чому б йому не вiрити, коли вiн тебе любить? - i тут розрегочуКться Мавра, що аж жах тiлом iде. Тетяна побiлiла, не зрозумiвши староП. - Але буваК й таке, що вiн тебе по тiм всiм покине, - говорить далi циганка, прижмурюючи очi, - бо вiн маК вже другу або, може, мав i двi перед тобою - тож... - О, о, о! - перервала нараз Тетяна болiсним зойком i, затиснувши уста, вiддихаК важко. Вона дивиться на стару благаючими очима, складаК перед нею руки, мов до молитви, нiмiК i чомусь не рухаКться бiльше. - Не жди. милосердя, доньцю! - вiдповiдаК Пй, приказуючи твердо, Мавра. - Милосердя на свiтi нема нi в кого, а найменше у тих, що так_ поступають. Та й... на що воно тобi придасться? Хiба тодi_ придасться, як ти по тiм всiм ходиш по милостиню, тиняКшся вiд хати до хати, але зрештою - "милосердя". Господи боже! сохрани нас перед тим, щоб ми його потрiбували. Так, доньцю. Таке перебула Мавра. Вона мала за чоловiка отамана циганiв i розбiйникiв Лукача Раду, злого, як вовк, хитрого, як лис, i гарного, як боярин. Так що з того? Одного разу гуляла в пустi недалеко одного малого мадярського мiстечка перед якимись такими, що поПхали зумисне в пусту оглядати циганськi шатра i циганiв, i заробила тим грошi. - Ти гуляла, Мавро? - питаК зчудовано дiвчина, бо перший раз чуК се з уст староП жiнки. - Гуляла, донько. Ще й як гуляла, а все округи огню, особливо як до нас заходили пани та розвiдували про наше життя i звичаП. Тато грав на скрипцi, другi на цимбалах, а я гуляла. Боже, як грав старий Андронатi! - i при тих словах Мавра нiби з подиву аж захитала головою. - Вiдтак просив одного разу один з панiв, гарний i молодий боярин, щоб я й до мiстечка приходила ворожити i гуляти, i я кiлька разiв ходила туди, часом з татом, а часом i з чоловiком. Там стрiтила я того гарного молодого боярина вдруге. Вiн сипнув Раду грiшми за танець, а менi за ворожiння, а Раду, лакомий на золото, давай i далi мене на такi зарiбки посилати. Як iшла я з ним, то гуляла, а як сама, то лиш ворожила. I хоча я не все хотiла, та з боязнi перед ним мусила ходити. Там стрiчалася я з тим пишним боярином вдруге, втретК, ба i вчетверте, доки не став вiн потайно цiлувати моП очi, мене голубити i називати Мавру своКю чорною звiздою - аж доки не збожеволiла вона з любовi за ним... Доньцю! - додала нараз Мавра, остерiгаючи побiлiлу чомусь, як снiг, дiвчину, - я була молода, гарна i дурна, вiн багач, красний, як мiсяць, що носився на конi, як вiтер, i - чому не мала я його_ любити, коли вiн, пан, не цурався пригортати до себе бiдну циганку, називати ПП своКю звiздою, цiлувати i голубити?.. Доньцю! хто бачив таку любов, правдиву, i щиру, i палку, таку, як бачила молода Мавра в його, той... господи боже, змилосердися над бiдною жiнкою, що все-таки согрiшила на свiтi, - застогнала Мавра i, кинувшись лицем до землi, вмовкла. - Вiдтак, - додала по якiйсь хвилi зворушення, - вiдтак, коли я, плачучи та жалiючись перед ним, дрижала з остраху перед тим, що настане, та бiльше ще перед Радовою карою, що мусила_ мене досягнути - бо ж я прогрiшилася, - вiн здвигнув плечима, кинувши менi в лице, що сама я винна,_ i, свиснувши нараз, мов на собаку, вийшов собi з хати... Хоч я бiдна циганка, доньцю, - тягнула стара далi, - яку iнодi й собаками лякають, а вiн був гордий пан, що цiлував i голубив мене, та хоч я багато забула з того, що мене вiдтодi постигло, але того свисту, що дiстався менi вкiнцi в нагороду за любов вiд його, я нiколи не забуду. Нiколи!.. Я його прокляла. Але що з того? - спитала гiрко. - Вiн остався паном, а я... збавила свою долю... по сьогоднiшнiй день. Доньцю моя красна... - говорила дальше, знов остерiгаючи, - донько моя пишна, стережися любовi! Я кажу тобi ще раз. ГадаКш - кара постигла його? - питаК i просто нiвечить дiвчину своПми диявольськими очима. - Його кара не постигла, а лише мене одну. Мене Раду через дитину викинув з циганами вiд себе, дитину вбили, а може, i вкрали, родичi опустили[18] мене, i я, мов пiдстрiлена звiрина, опинилася в вашiм лiсi. Свята деревина, от тота, - додала з незвичайною побожнiстю, указуючи на смереку, - охоронила мене вiд смертi, спровадила твою матiр i утримала i досi при життi. Якби не те, з Маври давно вже й слiду не було би. До такого доводить любов, дитинко, - звернулася циганка назад до перших своПх слiв, - до такого. I ось то любов! Але що то й говорити! - додала майже з розпукою в голосi, - що то говорити._ То всi знають. Я також знала, що треба лиха стерегти... бо мала вже й Раду за чоловiка, а проте... - вона урвала, поглянувши далеко вперед себе таким несказанно смутним поглядом, що Тетяну обгорнуло жалем. - Люби, Тетянко, щиро, як любов i тобi суджена, - обiзвалася вiдтак остерiгаючи, нiби схаменувшися вiд своПх тяжких споминiв, Мавра, - лиш не люби за плечима матерi i не люби вiдразу двох._ Окрiм того, стережися одного, доньцю... одного._ - _Чого? - спитала ледве чутно Тетяна i, як перше, побiлiла. - Стережися... бережися... - говорила, - щоб не дожила свисту..._ В очах Тетяни заблистiло нараз чимось таким гордим i сильним,_ таким гарячим i недоступним, що Мавра занiмiла. Занiмiла тим бiльше, що Тетяна, не кажучи нi слова, встала нараз на рiвнi ноги i, випрямившися, мов смерека, сказала: - Не свисне, Мавро, не бiйся. З мене "не свисне" нiхто. - I пiдсуваючи високо чорнi своП брови, повторила ще раз: - Не свисне. - Нехай господь боронить вiд того, - притакнула Мавра, побачивши дивне зворушення у дiвчини. - Нехай тебе боронить. . - Нехай боронить, - повторила сим разом i Тетяна i затиснула уста. Мавра усмiхнулася i, пiднявшися на колiна та обхоплюючи дiвочий стан, стягнула ПП пестливо назад коло себе. - Нехай боронить. Тетяна мовчала, мовби Пй щось мову вiдiбрало. Не могла бiльше на слово здобутися, Пй кружило в головi. Спомини з останньоП недiлi вiджили в ПП душi, вона неначе давила Пх в сiй хвилi в собi нечуваною силою гордостi. Мовчала i не хотiла про них говорити. Краще з тою тайною в он ту пропасть зсунутися, нiж про неП перед кимось хоч би й словом зрадитися. Не хотiла - не могла. - А такий був красний i пишний, - почала знов Мавра, навертаючи до своКП минувшини, - як сам мiсяць на небi. Пан був, от що! Ростом високий, волосся темне, очi голубi, як небо, пишнi та щирi - господи, якi вже щирi! - вус, як шовк, га-й, га-й!! - Мавро! - крикнула нараз дiвчина, мов з другого свiта вернула. - Мавро! - i тут же змовкла... Мавра повела цiкаво очима за дiвчиною, одначе Тетяна мовчала. Була лиш блiда, очi блистiли, як двi чорнi зорi, широко створенi, а червонi маки коло лиця дрижали злегка. - А он твiй половик, - обiзвалася стара i указала на хижуна, що справдi, припочивши на хвилинку на якiйсь вершинi, здiймався саме вгору i полетiв. - Вiн з тамтоП сторони, - вiдказуК якось розсiяно та задумливо Тетяна i встаК поволi. - З тамтоП сторони. - Я вже пiду, Мавро, - каже дiвчина. - Сонце зайшло. Поки додому зайду - потемнiК. - Iди - i приходь до Маври, - просить стара i здiймаКться i собi на ноги, щоб провести дiвчину хоч кiлька крокiв. - А другим разом, - додаК, - розкажи вже ти_ що, i будь твоК краще вiд мого. Тетяна не вiдповiла. Мов та сполохана серна, метнулася з чудним тужливим смутком в душi через лiс, скорше i скорше в долину - аж опинилася дома. * * * Настала дальша недiля, i Тетяна йде знов лiсом, як звичайно, поступивши на часок до Маври. Розлучившися з матiр'ю, що й собi сим разом зайшла до староП в справунках, Тетяна пiшла стежкою сама дальше. Однак, не подибавши на нiй нiкого, полiзла на Чабаницю i опинилася аж недалеко "Бiлого каменя"-велета. Припочивши там добре, розглядалася звiдти по селах в долинi i от починаК звiльна з Чабаницi спускатися. Сходячи отак вниз, зоглянула нараз на сiльськiй дорозi, якою нiс колись старий Андронатi бiлого внука i яка вела в село Третiвку та тяглася i попри Чабаницю з бiлою стежкою - Пздця, в якiм пiзнала на перший погляд Гриця з угорськоП границi. Та чи лиш ПП очi доглянули його? Гриць так само зобачив молодим острим оком своПм дiвочу постать, як спускалася живо легким кроком горою вниз. Вiн пустив коня i летiв, мов орел. О, вона добре пiзнаК його, але боПться з ним здибатися. Хотiла б, але боПться чогось._ Квапиться злiзти з гори, збiгти додолу до матерi, але вiдчуваК, що запiзно. Вiн вже пiзнав ПП своПм бистрим оком. Погнав коня щосили i от вже на бiлiй стежцi. В долинi, вище стежки, прив'язуК коня до деревини, а сам спiшить вгору до неП. Що Пй робити? Збiгати ще борше вниз? - питаК ПП серце. Сховатися де в лiсi?.. Не вспiК. Зрештою лiс аж трохи нижче зачинаКться, а вона саме на левадi, де лиш недавно скошено сiно, i вiн вже бачить ПП. I вiн квапиться. До того гадав би, що вона його боПться. А вона не то, щоб по правдi його боялася, лиш так прикро Пй чомусь _перед ним. Вона ж нiкого не боПться. Так вона казала йому, а що раз казала - не буде перемiнювати. Станула геть аж вже понижче "Бiлого каменя" закинувши руки позад голови, i дивилася вдолину на нього, як спiшить до неП. Вiн спiшиться, iде скорим кроком вгору, а вона стоПть, як на вуглях, люта на себе, що запiзно його побачила i не мала вже спроможностi сховатися перед ним. - Чекай, я йду! - кличе вiн до неП, i вже туй-туй стане коло неП. Вона не вiдзиваКться, хоча Пй спiшно: там, вдолинi у Маври, вижидаК ПП мати, а вона он в що тепер попала. Остаточно опиняКться вiн вже коло неП. - - Туркине! - кликнув радiсно i окидаК ПП оживленим, блискучим оком, вiддихуючи здоровими грудьми з поспiшного ходу вгору. - Туркиня, - вiдповiдаК вона йому i так само окидаК його своПми очима. Але чогось бiла-бiлiська стала. - А он, заквiтчалася знов, як колись, i яка вже красна! - каже вiн, бо сам не знаК, що маК казати. Вiдтак додаК: - Не зривай весь мак, не стане на рiк на насiння. - Менi в цвiтах красно, - вiдповiдаК з супокоКм i стоПть далi неповорушно перед ним. Вiн нiмiК. Вона так високо на Чабаницi, сама-самiська чи не на всю сторону, а спокiйна, мов з каменя. Не боПться. "Гей, Туркине, Туркине, в чiм твоя сила?" - вириваКться йому на уста, але вiн мовчить. Вiдтак обзиваКться: - Тепер скажи, чия ти донька? I його голос нiби заповiдаК, що тепер вiн пан над нею. - Спитай ще раз... може, й скажу. - Але попам'ятай, - погрожуК, - з Грицем_ ти не жартуй. - Я тебе не кликала, - вiдказуК вона. - Iди назад. Я також iду. В нiм починаК варитися. Вiн закляв крiзь зуби. - А ти хто такий? - питаК вона, не спускаючи з його очей. - Я багатирський син, - вiдповiдаК вiн. - Казав вже тобi, на всю гору. - Ба-га-ч? - питаК вона протяжно i пiдсуваК високо брови. Багач нiби чудуКться. - Багач, - спiшиться вiн об'яснити голосом, що несвiдомо стараКться з'Кднати собi ПП ласку. - А я не наймичка твоя, - вiдказуК вона згорда i, спустивши погляд додолу, починаК певним кроком спускатися вдiл. - Я ж не кажу, що ти наймичка, - обзиваКться вiн i тепер, як перше, з якоюсь покорою в голосi. - То чого кленеш? - Бо ти глузуКш з мене. - Нi, - каже вона, i анi на хвилину не задержуКться, сходить рiвним кроком вниз. - Поскидай своП маки i дай менi! - просить вiн, приказуючи, i стаК визиваюче перед нею. Вона стала i дивиться на нього, чудуКться бровами. - Ти не бачиш, що менi в них красно? - питаК. Вiн затискаК зуби. - Бачу, - бовтнув. - Ти що з ними зробиш? Затичишся, як я? - За капелюх заткну. Вона усмiхнулася мовчки. Кiнь коло стежки заржав. - Твiй кiнь кличе тебе, - каже вона вiдтак спокiйно. - Сходи скорiше. Я також спiшуся. - I кiнь пожде, i ти пождеш! - обзиваКться вiн майже люто i приказуюче. - Кiнь пожде, а я нi, бо на мене мама жде, - вiдповiдаК вона. - Ти пождеш, - _каже вiн рiшуче хвилюючим голосом, - щоб я надивився на тi твоП брови, що тобi Пх чорти над очима змалювали... - Дивися! - каже вона, а сама стаК слухняно перед ним, мов дитина, i чудуКться, як перше, саме тими бровами. I втiм, побiлiвши, додаК нараз: - Я тобi казала, що ти дурень! - _i ладиться дальше сходити. Вiн знов спиняК ПП в ходi, кидаючи Пй на сей раз свiй капелюх пiд ноги. - А дивися! - каже. - Ми лиш двоК на цiлу Чабаницю. Чи тобi не страшно? - i в його голосi дзвенить щось недобре. - З сеП сторони, - вiдповiдаК вона спокiйно. - З сеП, - повторяК вiн i палить ПП очима... - Та вiдтiль, - каже вона. - А перше, як тебе не було, я була цiлком_ сама. Чому ж би менi з тобою боятися? Говори, що маКш говорити, борше, - додала квапно, - бо в долинi мама жде. Вона_ не жартуК. Вiн успокоюКться вiд ПП слiв, мов водою облитий, i дивиться з подивом на неП. Тепер глядить i вона смiливiше на нього, в його великi голубi очi, що нiби бережуть в собi кусник неба i прив'язують до себе добротою. - Чому ти отак заКдно зо мною говориш? - питаК вiн з нiмою просьбою в голосi, а очi його аж розпачають[19]. - Бо так ти питаКш. Не задержуй довше, бо я спiшуся! Вiн затискаК п'ястуки. - А як менi не схочеться цiлком тебе пустити? - То я тобi в десятий раз скажу, що ти дурень, i ти мене пустиш! До глибини вражений несвiдомою певнiстю ПП iстоти, вдасть якоП вiн лиш вiдчуваК i з якою не може упоратися, уступаК Пй нараз з дороги i сходить враз з нею з гори до стежки. Iдуть обоК. Мовчать. Сильна, кипуча мовчанка. Вона блiда, як голуб, а вiн з сильно зворушеними грудьми, аж дрижить. Зiйшовши до бiлоП стежки, вiн сiдаК без слова на коня, не кинувши на неП нi пiвпоглядом, - вертаК назад; а вона так само мовчки, не поглянувши й собi на нього, щезаК десь в лiсi - i бiльш ПП не бачить. Довгий, довгий час не чути нiчого, крiм повiльного тупоту кiнських копит, вiдтак утихаК й вiн, i зачуваКться тужливо протяжний голос Гриця просьбою: - Туркине, прий-деш??_ А небавом по тiм, мов ясним дзвiнком пробiгло, мов перлинами кинулось, долiтаК до нього: - Не прий-ду!_ I слабо дрижачи, мов бореться з тишиною лiсу, обзиваКться вiдгомiн, передаК шум дерев, вдруге вже й послiднК: "Не прий-ду!"_ * * * По поворотi додому Гриць мов трiйла напився. Не Псть, не п'К, не спить; тверезий, та проте нiяка робота його не береться. Вiн не годен. Одно, що маК перед очима, се чорнi очi, чорнi брови, два червонi цвiти маку, а бiльш нiчого. Тато, мама лають, а вiн нiчого неначе й не чуК. ВислухуК мовчки, що заслужив, усуваКться Пм з очей, вiдтак iде на гору пiд лiс, на широку леваду, де випасаКться товарина, конi. КидаКться де-небудь в траву i лежить отак. Довго вiн тут чи коротко, про те не знаК. Йому се й байдуже. Круг нього спокiй, тишина, мушня вертиться в сонячнiм свiтлi, калатають дзвiнки товарят, воздухом iде одностайний шум смерек - i то все догоджаК йому. Бiльше не треба йому нiчого. - Розлiнивiв наш Гриць до краю, - жалуКться господиня-мати чоловiковi, а той i нагримить несподiвано на нього. Тодi Гриць скипить, неначеб в нiм прокинулася замертвiла досi нiби його власна кров, ворохобиться проти господаря i вiдгризаКться. - А то що? Я в вас на днi станув? - кличе згорда i вiддаляКться упертим кроком, щоб не доходило мiж ним i батьком до гнiву, причiм прийшлось би знов наслухатися, що вiн, ласкою годована дитина, невдячний, i рiзне iнше таке, що болить i приводить жаль за собою. Вiн сiдаК на свого як вуголь чорного коня, до якого прив'язаний бiльше, нiж до людей, i Пде, куди очi несуть, на день-два в гори або через гору в мале угорське мiстечко. Йому однаково де, щоб лише скорше з очей. - _Бог знаК, що се ми вигодували за кров нашим хлiбом, працею, - роздумуК журливо батько-господар. - До роботи нi, до господарки[20] нi, все б то лиш дармувало, чужими руками вугля вибирало, другим хiба розказувало[21]! Панська вдача... де, де, де! - посвистуК господар, а врештi вмовкаК. А всi його люблять, та й чорт знаК за що, над всею молодiжжю в селi верховодить, мiж дiвчатами вiн перший. От - петльованець_[22] його. Гей, Грицю, Грицю... будучий ти мiй газдо, схаменися завчасу, щоб не нарiкав колись. Так ось i сим разом. Гриць лежить пiд лiсом, виграК на своПй довгiй парубоцькiй сопiлцi довгi, тужнi мелодiП - а робота жде. Йому Туркиня запала в душу. Така вона пишна, така горда... така... хто вона така? Сам не стрiчав ПП по селах нiколи мiж другими. Ще йде i до Настки, до якоП так звик. I хоча таПть перед нею, що його серцю дiКться, йому добре з ПП спокоКм, з ПП розвагою та з тим, що вона не допитуКться, не судить, а сама лиш любить. Вона пестить його, тулить до себе, вiн пiддаКться тому мовчки, а вiдходячи хiба скаже: - Спасибi тобi, Насте, за твоК добре серце; тiльки й мого добра, що ти одна на свiтi - колись вiдвдячуся... - Гай, гай... - погрожуК вона злегка, жартiвливо i, усмiхаючись, додаК: - Як другу посватаКш... Але вiн мусить ПП ще де-небудь стрiнути, годуК вiн себе однiКю думкою, хоча добре тямить, що вона вiдкликувала лiсом, що "не прийде". "Та - може... - думаК, - може, таки раз ще "прийде". Тодi, останнiй раз, бог ПП знаК, за чим приходила в лiс з своКю матiр'ю. А тепер, може, приведе ПП знов якась причина. Хоч раз ще. Лиш раз". Та не така вдача в Гриця, щоб довго ждав, журився. В двi недiлi пiзнiше каже батьковi, що Пде на "хвилину" в сусiднК село, щоб оглянути коня якогось, що занедужав в його знайомого, а надвечiр верне, "Џдь", - сказав батько - i вiн поПхав. Iде вiн довший час вузькою каменистою сiльською дорогою i бачить нараз бiлу стежку, що оперiзуК з захiдноП сторони Чабаницю, прилучаКться саме тут, мов дрiбний потiк до рiки - до сiльськоП дороги. Та його кiнь мудрий. Ось вiн i не кермуК ним, а вже завертаК вiн сам на бiлу стежку з сiльськоП дороги, вгору понад яр. Пнеться, садить пильним кроком, нiби гордуКться гарним Пздцем своПм, а далi звiльняК крок. Ось ще пiд'Пдуть якийсь час, i стежка сховаКться в лiс. Iдуть що Пдуть, а нараз стали. Перед ними ще бiлiК бiла стежка, але - "куди веде вона дальше? - питаК Гриць себе, - вiдки вибiгаК? До кого належить? Нiколи не Пздив нею дальше, не знаК ПП добре. Чи не в третК село вiд Пхнього, себто Третiвки? А може, лиш на якi полонини? А може, в тiм селi за Чабаницею i вона_ живе? Гей, Туркине, обiзвися, там_ живеш?" Все одно. От, праворуч, високо на Чабаницi, саме ось над бiлою стежкою виднiК той "Бiлий камiнь"-велет, пiд яким бачив ПП останнiй раз. Може, вона знов сюди зайде. З лiвоП - яр-пропасть, звiдти не надiйде. За яром - _стiна сусiдньоП гори, так само не прийде. Далi вiн не Пде. Нема, вiдай, i чого, була б вже тут була. Стежка дедалi чи не вужча, i нема часу. Скорше вже буде ПП тут вижидати. З тою думкою прив'язуК коня до деревини праворуч на Чабаницi, сам лягаК коло його i лежить. Як вийде вона з лiсу на бiлу стежку, щоб вiдтак, може, як тодi, полiзти пiд "Бiлий камiнь", вiн побачить ПП зараз здалека. Буде йти проти нього, якщо в яр не спуститься. А там чого? Значить, хоч сяк, хоч так, вiн ПП догляне. Кiнь поскубуК траву, а вiн лежить, прилiгши плазом до землi, саме почерез стежку, спустившись геть аж над край пропастi; лицем же звернувся за стежкою до лiсу. От i мусить ПП вже здалека бачити, як буде сходити до нього стежиною, мов схiдцями з лiсу, крок за кроком... Гей, Туркине!.. я тут! Жде... Лiсом iде легкий шум. Колишуться ледве замiтно ширококрилi смереки. Щось шепочуть, перешiптуються - урочисто настроюються. Здавалося, святкують... А там вдолинi, в пропастi, журчить потiк, щось i собi приповiдаК... Гриць роззираКться, чигаК, засягаК гострим молодим оком своПм, мов яструб, у саму глибiнь лiсу. Довго-предовго, терпливо дивиться, надслухуК, чи не почуК шелесту крокiв яких, i дослухався, врештi, чого ждав. З лiсу просто стежечкою до нього, може, двiстi крокiв перед ним, спускаКться легко, без шелесту... сама-самiська вона!_ "Тихо!!" - неначе наказуК деревина вокруги i сама лиш тихо колишеться: вона_ йде. I справдi - вона_ йшла. Вона не дивиться нi вправо, в пропасть, нi влiво, на Чабаницю з "Бiлим каменем", нi рiвно вперед себе, де плазом почерез стежку простягнувся вiн, мов змiй, - а дивиться на своП ноги i йде. ПристроКна пишно, в шовкову спiдницю, стан, мов тростина, гнучкий та тонкий. А личко мiж маками червоними, великими маками, а з-пiд них золотi ковтки-пiвмiсячики. Туркиня._ Скрикнув би - та боПться. Вона зараз щезне... В нiм аж серце б'Кться. Лежить, не рухаКться... Але врештi треба. СтаК на рiвнi ноги, здiймаК капелюх i, склонившись низько, майже дотикаючись капелюхом землi, iде так в покорi схилений просто проти неП. - Туркине! Вона побачила. Скорше, нiж гадав, пiзнала по конi, серцем вiдгадала. - Ти тут? - питаК i вже дивуКться бровами. Все така, як завше, вiн се вже вiдчув. - Добрий день тобi, Туркине, коли вже себе так звеш, - починаК вiн i випростуКться проти неП. Може, хоч сьогоднi буде вона iнша. - Я прийшла тебе бачити, - _каже вона просто i дивиться йому в очi, але знов блiда чомусь аж до уст. Вiн упав, кланяКться, мов перед царiвною. - Не кланяйся менi стiльки, менi доста раз. Лиш моПй мамi кланяються бiльше, ПП звуть панею. - А тебе? - Я - Туркиня! - Чому ж вже так? - В мене от, - каже i показуК на золотi пiвмiсяцi в ухах, - турецькi ковтки. - Хто тебе так охрестив? - питаК. - Люди в селi. Ти не чув про мене? - питаК. - Нi. - Не буваКш в нашiм селi в Б...? - Бував щось разiв кiлька, звичайно ходжу бiльше на угорську сторону. Був раз i на храму в вашiм селi, але тебе тодi не бачив. - Або ти нiби знаКш? - каже i чогось заздалегiдь усмiхаКться. - Чому смiКшся? - А чому би нi? Вiн уразився. - Гляди, - каже i морщить брови, - щоб часом люди не посмiялися з тебе. - З мене нi, - каже вона певно i гордо. - Ов-ва! - наслiдуК вiн ПП. Вона не зважаК. - А про тебе я, здаКться, чула, - обзиваКться вiдтак, - та лиш не бачила i не знала, як тебе звуть. - Гриць, - каже на те вiн. - Ти вже це казав, - вiдповiдаК. - Але ваше село велике i багато людей так зветься. - Гриць... Гриць, - _притакуК вiн i вдарився по грудях. - Той, що маК всi дiвчата за собою, що гуляК, як ногами пише,_ що на все село найкраще на трембiтi граК... той Гриць._ СеП зими буду, може, i в вашiм селi, - додав потiм. - Один мiй товариш маК там вуйка, i той переказував, аби вiн прийшов до нього, маК для нього гарну i добру дiвчину. Тодi гляди... - грозить вiн, а усмiх ховаКться в нього пiд чорним вусом, украшуК його лице. Вона пiдсуваК мовчки чорнi своП брови i дивуКться його словам. - Нiчого. Будемо любитися. Вона мовчить, а вiдтак обзиваКться: - Чи ти також посвистуКш собi з тих дiвчат, яких перестаКш любити? - А що, - вiдповiдаК вiн. - Буду плакати? Хiба за тобою плакав би - бо ти он яка красна! Вона подивилася на нього великими очима, а вiдтак, мов несвiдомо, хапаКться за червонi маки i, витягаючи Пх мовчки з-за ух, опускаК на землю. - А що роблять тi, з яких ти посвистуКш? - питаК далi i впиваК вигребущо в його лице своП чорнi очi. - Або я Пх маю вчити? - вiдповiдаК. - I в них К свiй розум, як i в мене свiй. Мене нiхто не вчить. Неук я. - Хiба iдуть свiтами, - каже задумливо, пiвголосом. - Не журися ними, - потiшаК i, приступаючи до неП близько, заглядаК Пй мило в очi. - _З мене не будеш посвистувати, - вiдповiдаК нараз твердо, рiшуче, та проте тоне, губиться своПм поглядом в його гарних очах. - З тебе нi, - каже вiн впевняючим голосом. - Ти моя зозулька. - Ти! - _каже вона нараз понуро i простягаК вiдпорно проти нього руки, так що ПП розпростертi пальцi опираються об його груди. - Ти!!! - -_ повторюК ще раз. - Ти знаКш що? - Знаю, - вiдповiдаК i смiКться очима. - Ти красна, мов бояриня, i тебе я люблю! - Ов-ва! - _обзиваКться вона. - Ов-ва?_ - повторюК вiн запитуюче, i крiзь його голос зойкнув жаль. - Гей, Туркине, Туркине, - додаК вiн, погрожуючи голосом i очима, - щастя твоК, що ти красна, а то... Вона хапаКться за уха i завважуК, що цвiтiв нема. - А он, на землi, - каже вiн нараз чомусь з покорою, що стараКться з'Кднати собi ПП ласку. - Самi випали? - питаК нiби себе, не спускаючи з нього очей. - Ти, - каже вiн далi, - така красна, що тебе одну я люблю. - О... о... о! - викликуК вона болiсно i згинаКться по червонi цвiти маку. - Не вiриш? - Що маю вiрити? - питаК i пiдсуваК зчудовано чорнi своП брови. - Що тебе одну люблю. - Мене? - Тебе. - I ти красний, - каже вона просто, - але менi тяжко на душi. - Чому? - питаК вiн щиро i нараз обiймаК ПП за шию. - А он менi_ не тяжко. Вона виховзуКться. - З тобою_ менi тяжко. - Зо мною? - Так. Я прийшла тобi сказати, що бiльше вже не прийду. - Та зате я_ прийду, - вiдказуК вiн. - Куди? - Всюди - де ти будеш. - Ба не всюди прийдеш. - Прийду, як раз кажу. - I до нашоП хати? - I до вашоП хати. Та де ваша хата? - Коло млина над рiкою. ЗнаКш? - До Iванихи Дубихи? - _питаК вiн зчудовано. - Так? - Так. Вона моя мати. - То гонорна панi, - вiдповiдаК i майже свиснув. - Здалека кусаК. - Моя мама богомiльна, робить людям добре, саму правду любить. - Та що з того? - обзиваКться вiн. - Нiщо. I тихо в нашiй хатi, лиш вона та я i святi iкони; красно так i любо... - Ще тебе в черницi дасть, - жартуК вiн. - Може, й дасть, якщо коли захочу. - Як не посватаю. Вона спаленiла. - Чи пiдеш, за мене? - Як захочу, пiду. - Ов-ва? - наслiдуК ПП знов. - Ов-ва! - обзиваКться вона згорда, не споглянувши на нього. Нараз додаК спокiйно: - Iди собi! - Пiду, коли схочу, не розкажеш менi, хоч ти i Дубiвна! - А менi лiпше, як тебе не бачу, - обiзвалася вона зi спущеними вдiл очима. I з тими словами завертаКться, iде. - Туркине! - кликнув вiн з жалем, благаючи, а за хвилю опиняКться коло неП. - Зозулько! - Хочеш свиснути? - _питаК вона i прошибаК його великим, допитливим, мов остерiгаючим поглядом. - Туркине! - Iди собi! - майже молить. - Менi тужно, менi тяжко. Менi сто раз лiпше, як тебе не бачу. Грицю! Iди, iди собi! Менi так тяжко... iди! - Дурна ти! - обзиваКться вiн. - ГадаКш, я не кажу правду? - вiдповiдаК i, станувши близько перед ним, дивиться великими щирими очима з блiдого свого лиця, i ще й додаК: - I не вижидай мене бiльше, бо я вже не прийду. - Прийди, прийди, зозуле! - просить вiн покiрно i схиляКться низько перед нею. - Прийди i закукай тут лiсом, а я буду тут ждати. Нараз, поки вiн спостерiг, спам'ятався, вона вiдвернулася живо вiд нього i, не оглянувшись бiльше анi разу, роздiлила смерековi галуззя, пурхнула мiж них, мов та птаха, i зникла...неначе ПП й не було. Вiн не смiв чомусь пiти за нею. Згадав ПП матiр-паню, не хотiв i ПП дразнити i остався, де стояв. Вiдтак вернув до коня, обняв, мов товариша, за шию, зiтхнув, пождав коло нього хвилину, а потiм, не надумуючись довго, протяжно свиснув... СлухаК... Легкий-легесенький, ледве замiтний шум колишеться воздухом, наказуК мовчання... Все мовчить, вижидаК. "Не прийду!" - _долiтаК нараз звiдкись згори до нього тремтячим любим голосом. А вслiд за ним вiдбилося почерез яр на противнiй скалистiй стiнi, виразно умлiваючи: "Не прийду!"..._ Збiгла надолину додому, задихана, зворушена, кинулася перед святi iкони i молиться: "Господи, менi смутно! - жалiКться, затискаючи, мов удержуючись вiд плачу. - Господи, менi смутно... Чому менi смутно?" Вернувши скорою Пздою додому, Гриць iде просто до бiлолицьоП Настки. Йому хочеться до когось пригорнутися, до когось притулитися, комусь сказати, що вiн любить Туркиню. Що вона така,_ що вона сяка... Що його серце болить... Що казала се... вiдповiдала те - i багато такого iншого кипить в його грудях. Тому й пiшов. Настка ждала. Вона все ждала. Коли б i не прийшов Гриць, вона все на нього ждала, однаково його любила. Без вiдмiни, i все радувалася ним. - Настуне, голубко! - каже вiн сумно, тужливо i обiймаК ПП. - Настуне, я дуже втомлений... Настка тулить i голубить. Настка догоджаК, вона не питаК. Що вiн хоче, вона мовчки сповняК, завше добра, завше люба. Тепер сидять обоК обiк себе i не говорять нiчого... Само мовчання говорить за них. Вiн глядить задумано вперед себе на лiс i гори i нiчого не бачить. На нього дивляться чорнi очi з-пiд лукуватих зчудованих брiв, горять коло лиця червонi маки, дрижать в ухах золотi пiвмiсячики, цвiтуть любi уста. "Туркине! - стогне, благаК мовчки його стужене, зворушене серце. - Туркине! Чому мене не любиш?" "Не прийду-у!" - _вiдзиваКться в його слуху любий голос i замираК в смутнiй глибинi спрагненоП його душi. "Не прийду!"_ - _Поцiлуй, Насте! - обзиваКться вiн нараз по якiйсь хвилi твердим, якимсь приказуючим голосом i притягаК повнолицю слухняну дiвчину до себе й тулить. - Поцiлуй!.. Поцiлувала... - ...Так... - каже вдоволено, встаК живо, не оглянувшись за нею бiльше нi пiвпоглядом, i вiдходить... * * * Повiдцвiтали червонi маки, якими прибиралася цiле лiто молода Тетяна. Настали понурi днi. Понурi, короткi i дощовi. А в хатi Iванихи Дубихи, що стоПть межи горою i гучною рiкою, пануК майже заКдно пiвтемiнь. То смереки, що здiймаються густими рядками перед хатою на горi, заслоняють вступ сонця i творять в нiй понурiсть; в хатi перед iконою пресвятоП дiви горить, як звичайно у побожноП Iванихи Дубихи, мале миготливе свiтельце. Смутно i тужно тепер осiннiми днями краснiй Тетянi. Мати за господарством та справунками в млинi, лиш недовго пересиджуК в свiтличках. Тетяна, прибравши Пх рушниками, сушеними цвiтами та килимами, не знаК iнодi, що з часом починати, так багато, здаКться Пй, маК його зайвого. Хоча й помагаК матерi в господарствi... клопочеться враз з нею... втiм, все ж таки бувають у неП такi хвилi... де здаКться Пй... маК його ще все забагато. ГрубоП челядинськоП роботи Iваниха Дубиха своПй однiськiй доньцi не даК в руки, а туга за Грицем i потайна любов до нього пiдмулюють душевний спокiй i рiвновагу дiвчини. Летiла би, як птаха, на гору до нього, вiн же кликав, молив лiсом, щоб зайшла хоч раз ще. Однак вона не була. Щось, що було сильнiше вiд неП, держало ПП вдолинi, вдома, не допускало виходити проти нього. Хотiла бачити - не йшла. Любила - не показувалася Зачинила душу i нiби ждала чогось. Неначе боялася любити так, як була годна... "А що, буду плакати?" - _гомонiло його голосом в ПП душi, коли пригадувала собi розмову з ним та те, що дiвчата, полюбивши, повиннi мати "свiй розум". Так. Тому ж i в неП був свiй розум, - i вона не виходила в лiс до нього. Не вiрила йому. А он бiднiй Маврi як пiшло життя марно-марнотою, i всi покинули. Нiкого, окрiм неП та ПП матерi, не мала вона на всiм свiтi. Та вона так не хоче. Лiпше не любити, якщо мав би вiн ПП забути, висмiяти, що так дуже його полюбила, в його очах душу загубила... I чомусь Пй лячно, i чомусь тужно. Скiльки не молилася, вiри до нього в неП нема. Полюбить, покине, осмiК i свисне! - остерiгаК заКдно якийсь внутрiшнiй голос ПП серце. Так учила, остерiгала Мавра, а Маврi вона вiрить. О!.. о!.. о!.. - виривався на саму таку лиш думку стогiн з ПП грудей, i вiра, хоч би й була на час, щезла без надiП - не вертаК бiльше. Думка нестерпна. Вона мутить ПП душу, вiдбираК спокiй. НасуваК смуток, розпiкаК душу. Вона, Тетяна Дубiвна, покинена, осмiяна. Вона - що ПП мати держить, мов цвiтку за образами, шануК, пестить. Що все, чого б не захотiла, мала по волi. Вона ним покинена, а вiн посвистуК на неП!.. Мов пiд невидимим тягарем якогось незрозумiлого Пй самiй страху - угинаКться Тетяна, терпить i умлiваК душею. Так часто, так густо. Тому зачиненi ПП уста мовчать гордо, не признаються нiкому про бiль i рай в душi. Прийде вiн або старости вiд нього, вона заговорить, все розкаже. А коли не так, нехай все в нiй згасне. Iншими днями знов Тетяна, мов той лiд весняний, тане. До себе усмiхаКться, радiючи цiлою душею. Вiн ПП любить! - красний та пишний, мов орел лiтаК. А все ПП любить, душею в'ялить. Грицю, Грицю! - кличе ПП молода душа, простягаК тужно своП чистi крила, трiпочеться надiями, усмiхаКться щастям; коли прийде сам? Сам!_ На своПм дорогiм, як вугiль чорнiм конi. Прийде, поцiлуК, стане перед матiр, скаже те, що треба, заповiсть Пй щастя. Та не спiшить Тетяна лiсом до нього, а бiжить до Маври. "Казати? Оповiсти? - питаК ПП непевний голос. - Розповiсти Маврi? Зрадитися? Чи радше примовчати, аж настане час..." Нi, лiпше мовчати. Не зрадитися нi словечком. Радше буде сама ждати, мовчки щастя виглядати, любити тайком, а промине час, вiн пришле сватiв, i все буде добре. Мати ПП вiддасть за нього. Вони полюбилися, i вона упросить матiр вiддати ПП за нього. Та не спiшить Тетяна до нього, а спiшить до Маври. Хоч i не розкаже Пй про свою любов, то Мавра знаК рiзне, розумiКться на всiм, бувала в свiтi, знаК ворожити, споминаК iнодi i про любов... легше якось буде. Iдучи одного разу лiсом з такими ось думками, завертаК Тетяна в сторону, де виднiК Маврина оселя, i... врештi входить до неП. - Мавро! - кличе живо. - А он я до тебе в гостi, хоч i не недiля, та в нас в хатi тужно якось часами i сумно, а iнодi аж... силуК вийти... хоч би й до тебе! - Iз тими словами тулиться дiвчина до староП приятельки, неначе бажаК, хоч i несвiдомо, пестощiв i любовi. - Мавро, бачиш, я тут... тож за те обiйми, попести... - От i пригадала! - вiдповiдаК Мавра, та проте пестить i голубить свою доню. - Чому не приходила? - ставить питання. - Забула вже Мавру? Полюбила якого хлопця? Нехай Пй усе розкаже, все, що б лиш не знала. Вона ж лиш ПП маК. ПП одну на свiтi, ПП одну над усе. Бiльше... кого Пй любити? Хто бiдною жiнкою журиться? Довкруги неП лиш лiс, лiс та гори. А он нинi зранку хлопцi знов зверещали. Прилетiли злобнi, на хату знов спали: "Татари iдуть!" - зверещали. В дверi нагримали i, заки вона з печi злiзла, й пощезали. Кого Пй любити? Кого там пестити, як не ПП, зозулю, зозулю бiленьку! ...Тетяна смiялася. - Страхали знов татарами? - Так, злетiли звiдкись i ну ж бити в дверi. "Вiдчини, Мавро, бо татари йдуть". Стiльки часу оставили, що хiба заклясти, поховати зiлля, щоб не розтрусили. - Багато сього лiта зiлля назбирала? - питаК Тетяна i обзираКться по закутках, де стара приятелька держала насушене чародiйне зiлля. - Та доста. - А он там на печi, що се за зiлля? - спитала цiкаво Тетяна. - Я ще не бачила його в тебе, ще на сiм не знаюся. - Тото_ зiлля? - питаК стара сухо. - Тото._ Вiд чого воно, Мавро? - Вiд усякого лиха, - _вiдказуК знов сухо стара, - воно з-пiд "Бiлого каменя". - Та вiд якого ж лиха, Мавро? - допитуКться дiвчина, придивляючись уважно листю зiлля... - От, вiд лиха,.. - _чуК знов те саме. - Даси напитися, то й переможеш його. Переможеш сном, i вже його не буде. Воно даК сон... - додала вiдтак вже приязнiше. - Не можеш ночами спати, звариш, даси напитися, i хоч би як, а мусиш уснути. Мабуть, i мене тим зiллям напоПли вороги тодi, коли мою долю порiшили i з-помiж себе викинули. Винесли в снi з шатра, i я нiчого не чула. Деякi в нас розумiються добре на зiллi. Ще й до них, як треба, примовляють. Гей, гей, зiллячко! - додала i усмiхнулася чудно. - Мавра також знаКться на нiм. Лиш собi не вари, доньцю, - остерiгала, - хiба тяжкому вороговi. Та ще й знай, коли його копати. Говорячи отак та пояснюючи вплив сили зiлля, вона неначе ще щось затаювала, та Тетяна про те й не доп