итувала далi. - Коли його копати? - спитала лише. - Коли? - повторяК Мавра. - Ось послухай, як i коли, лише не забудь. Другий раз не скажу. Для себе будь-коли, одиноко, з водою в ротi. До схiд сонця водою налий, сама без сусiдiв горшкiв звари, глечик не кивай, а все мовчки. Так для себе. А проти лиха - _iнакше. Тетяна усмiхнулася. Мавра погрозила. - Не смiйся, дiвче, - додала поважно, - а краще затям. Може, я загину, ти одна запам'ятай! Чому тобi не знати? Тобi нехай не придасться, а знати все добре. Ось i знай, проти лиха... в недiлю рано_ укопай, в понедiлок _полощи, у вiвторок_ вари, в середу_ рано напiй, то i гей-гей який сон лихо захопить!.. - i аж заспiвала, трiпнувши пальцями. - Гай, га-й! - i розреготалася. - Ой! - кликнула вiдтак з жалем. - Коли б я була те зiлля тодi мала при собi, як вiн_ казав менi, що я_ одна всьому винна, та ще i свиснув - не була б нинi Мавра сама по лiсах, сама на всiм свiтi, а була би мiж своПм людом, з своКю дитиною... ет! - додала гiрко i урвала. - То й що, Мавро? - питаК Тетяна, i ПП очi створилися нараз широко, тривожно. - То нехай був би хоч зо три днi переслався, як уже не що iнше... - Мавро! - крикнула дiвчина з вiдразою, зморщивши люто чорнi брови. - Грiх, що ти говориш! - Може, i грiх... - притакуК Мавра твердо. - Але i мене молоду збавляти, порiзняти з чоловiком також було грiх. - Мавро... ти його любила?_ - обзиваКться знов Тетяна з несвiдомою обороною в голосi, i сама не знаК, чому Пй ввижаКться той, кого вона_ любить, Гриць. - Любила на свою бiду та на своК горе. Правда, що любила. Лiпший був, як Раду. Та що менi з того? Тепер нема нi його, нi дитини, нi Раду, нi родичiв - нiкого. Тетяно, Тетяно, - додаК сумно, - що ти, доньцю, знаКш, що значить у грудях в жiнки жаль. Вiн ваги не знаК... _I най бог боронить, щоб ти його зазнала хоч би i здалека. Ти збожеволiла б, - остерiгаК Мавра i накладаК люльку. - Я збожеволiла б, - повторила Тетяна стиха i вже замовкла, зморщивши, як перше, брови над чолом. Нараз - станувши близько перед старою циганкою, каже: - Мавро! - Що, доньцю? - Ти багато знаКш... - Хоч не так багато, а що треба - знаю. - То скажи ж. Чи вже всi такi, як один той_ був? - Котрий? - Що ти його любила, а вiн тебе... зрадив, свиснув за тобою? Мавра дивиться на дiвчину, мов на малу дитину, прижмурюючи очi, i вiдповiдаК: - Хiба вiдтепер вродиться, що такий не буде. _ Тетяна неначе умлiваК на тi слова. СiдаК мовчки знов на лаву i бiльше не питаК. Зате Мавра не мовчить. - Доньцю! - каже нараз i дивиться пильно на дiвчину. - Чому ти вiд якогось часу забуваКш про стару Мавру? Г-а? Тетяна стискаК зуби. - Не любиш ПП вже? - ...Люблю. - А бiльше нiкого не полюбила? Г-а-а? - питаК i па-каК з люльки, а чорними очима пронизуК бiле лице тоП, що "одну"_ ПП любить. ' В Тетянi на той запит щось буриться, щось здiймаК гордо голову, що досi перед старою слухняно хилилося, корилося, мов перед невидимою чорною силою, що намагалося взяти верх над нею. - А хоч би_ й полюбила? - питаК нараз i дивиться неустрашно просто старiй ворожцi в очi. - Тодi не вiр! - А як повiрю? - То вiдтак не жалуй! - ОстаннК слово вимовляК Мавра майже з погрозою. - Я не пожалую. - Посилав уже старостiв? - питаК Мавра замiсть всього i знов пронизуК дiвчину оком аж до глибини душi. - Ще вiн Пх пiшле. - З нашого села який? - Нi. - Здалека? - Не знаю. Нiчого не знаю. - I ти його любиш? - I я його люблю. - Кажеш - вiн тебе посватаК? - Вiн мене посватаК. - Коли? - Не знаю. - СеП осенi? - Не знаю. - Тетяно! - остерiгаК Мавра з щирою строгiстю П грiзно киваК пальцем. - Тетяно! - Що таке? - опираКться проти чогось у голосi староП Маври молода дiвчина. - Уважай, Тетянко! - Вiн же мене любить! - I ти його любиш? - I я його люблю. - I не з нашого села вiн? - Не з нашого. - А мама про те знаК? Тетяна зворохобилася. Сама думка, що в ПП любовi до Гриця хотiв би хто стати на сторожi або перешкодi, зворушуК ПП нараз i настроюК бунтiвниче. Вона тупнула ногою, як чинила в дитинствi, коли не сповнялося ПП бажання, i вiдвернулася люта. - Џй - мама! - крикнула роздразнено, - нащо ще й мамi знати. Вiн пришле вже в час старостiв, тодi й дiзнаКться. А тепер не треба. - А як тебе хто iнший посватаК сеП осенi? - То не пiду, - вiдповiдаК рiшуче i гордо. - А як мама скаже? - Мама не скаже. - А як присилуК? - Мавро! - кинулася до неП дiвчина з неописаним роздразненням, немов хотiла ПП вдарити, а очi в неП заiскрилися люто. - Мама не присилуК! - Нi, нi, доньцю, - утихомирюК затривожена роздразненням дiвчини Мавра, як за дитинячих ПП лiт. - Мама не присилуК. - I ти допоможеш, Мавро? - просить Тетяна, приказуючи. - I я допоможу, доньцю, вмовлю маму. - Доки вiн старостiв не пришле, Мавро? - Доки старостiв не пришле. - Хоч би i другi прийшли i мама силувала? - питаК Тетяна з притиском, нiби забезпечуючись вiдтепер Мавриною помiччю. - Хоч би i так, дитинонько. Але не журися. Не_ час тим журитися. Тетяна сiдаК близько коло печi, де тлiК кiлька вугликiв, i мовчить. - А хоч багатирський син вiн? - питаК по якiйсь хвилинi знов Мавра. - Авжеж, - вiдповiдаК Тетяна згорда, i ПП голос застерiгаК собi заздалегiдь iншу думку в староП приятельки, як ту, що вiн багатирський син. - А красний? - ...Ну-у-у! - вiдповiдаК лиш молода дiвчина з притиском i пiдсуваК брови, вiдтак додаК: - Такий, мабуть, лиш твiй_ був, Мавро... - Нехай бог боронить, щоб такий вже вдався. - Красний - _кажу, Мавро. - Я чую, доньцю, - вiдповiдаК Мавра i хитаК жалiсливо головою. - Тому я пропала, - додаК, майже спiваючи, пiвголосом. - Душу за ним дала - за його очима. - За його очима... - повторюК розмрiяно, задумано Тетяна. - А як його звуть? Тетяна вагаКться, вiдтак махаК рукою зневажливо i байдуже додаК: - Подибала раз..._ - _Раз? I вже полюбила? - Раз, i другий, i третiй, а четвертий полюбила. - Тайком? Тетяна мовчить, спустивши голову. - В млинi? - розпитуК, розгребуК дiвочу тайну Мавра. Тетяна знову потакуК мовчки головою, а вiдтак заперечуК. - Не хочу правди сказати. - Тетяно! - остерiгаК Мавра, майже молить. - Кажи, най присилаК старостiв. Сама не виходь до нього! - Сам пришле вiн сватiв, - обзиваКться твердо дiвчина. - Най бог помагаК. I далi стережися, Тетяно! Бо хто, донько, любить, той не раз i губить, - додала пророче. - Губить, - повторюК ледь чутно шепотом Тетяна, а вiдтак вмовкаК... Тишина... Мовчанка. Мавра, задумавшись, пакаК люльку, а Тетяна знов бореться з чимось, мовчить якийсь час; вiдтак кидаКться до Маври, тулиться до неП i благаючим голосом допитуКться: - Мавро, чи вже справдi всi такi,_ як ти передше казала?.. Мавра вiдзиваКться твердо, мов камiнь, що, впавши в воду, повороту не знаК: - Хiба вiдтепер вродиться - що такий не буде._ - _Мавро!! - Доньцю моя дорога, як ти нiколи не вiрила Маврi, то сим разом повiр! Ти в мене одна на свiтi... - В нього щирi очi... я його люблю, - вiдповiдаК i нiби бореться молода дiвчина з недовiрливiстю староП нянi. - Любиш, доньцю? Любиш? - вiдказуК сумно Мавра, - Тож люби щасливо, бо я - одна на всю гору, на весь лiс, на всю самоту, далеко-широко одна та й одна. Зворушена вертаК осiннiм тихим лiсом Тетяна, i вже не йде до Маври, ПП болить, як Мавра заговорить про них _а з тим i про того, якого й не знаК. Не пiде. Не добре Пй з Маврою. Що б i не порушив, вона на все кидаК тiнь. А Тетяна любить. Вона знаК Гриця. I вiн ПП також любить. СвоК добро вони знають. Вона вижидаК дома старостiв вiд нього. Iнодi i молиться. Колись вiн лиш над'Пде - говорить ПП серце - чорний кiнь зарже, i вiн увiйде в хату. Здiйме капелюх, як не раз вже в лiсi, i, вклонившись покiрно, скаже: "Я прийшов, Туркине! Тебе одну я люблю, одну на всiм свiтi". Куди б не ходила, за що б не бралася, а в ПП душi граК одна i та сама пiсня: "Гриць ПП полюбив, а вона Гриця..." Звiльна минаК день за днем осiнь, наближаКться зима - аж i настала врештi. Бiла, чиста i морозиста. Пушистий iнiй угинаК сосни, а груба верства снiгу застелила бiлу стежку. Весь лiс, куди не глянути, прикинувся на час в якусь бiлу мрiю... З-пiд густих смерек, обтяжених бiлим снiгом, саме над яром в'Кться прозоро-синявою гадючкою дим iз Мавриного коминка. Вона зимуК... * * * Поволi проходить молодому Грицевi осiнь i зима. Зразу виПжджав iще за красною Туркинею, та пересвiдчившись хутко, що вона держить слово, не являКться, як приобiцяла, що "не прийде", вiн аж посумнiв. "Якби любила, то виходила б, - говорив заКдно, - хоч раз один, а все-таки вийшла б, показалась би - щоб бодай побачив, поглянув на неП. А то затялася i анi раз". Холод, мороз витають по горах, а Гриця все ще видно вiд часу до часу на чорнiм конi, як кудись жене i вертаК повiльним кроком сумно. Лиш як морози почали на добре притискати, а далi i снiг налягати на широких вiтах смерек бiлою вагою, перестав вiн вижидати дiвчину в лiсi. Тим часом туга загнiздилася в його душi, скiльки не розважувала ПП несвiдомо своПми пестощами, щебетанням та слухнянiстю бiлолиця Настка. Гриць мов не той вже, що був. Посмутнiв. Старостiв до Тетяни вiн також не може слати, бо в його сусiдствi живе Настка i вiн не хоче ПП смутити. До того й батько його не хоче землi вiддiлити - каже ждати... з женячкою ще не квапитися, i вiн мусить батьковiй волi пiддатися. Та ждучи отак i плекаючи в серцi бог знаК якi надiП про Туркиню, вiн все-таки не перестаК, розвiдуючись тайком про Тетяну, - заходити досхочу до синьоокоП Настки, вiддаватися тому почуттю, що його в'язало з нею i держало при нiй. Вiн неначе мiцнiК душею, зачувши тут i там мiж товаришами, що вона, крiм нього, - що гуляК, мов ногами пише, - _не бачить iншого в селi, в'яне за ним серцем i до смутку любить... А Туркинi не видно. Однак не така вже кров у Гриця, щоб вiн довго з тугою в серцi возився. Одного поранку осiдлав свого чорногривого коня i подався в село, де жила Iваниха Дубиха з своКю гарною донькою, Пздить там по селу, вдаючи, що за справунками, а за Iваниху Дубиху все попри те розпитуК. Чи горда вона дуже i неприступна? Строга дуже панi?_ - _Горда дуже, - кажуть, - i строга, а для своКП доньки то, здаКться, чи не самого боярина вижидаК. - А донька? - питаК. - За жодного не хоче й чути. Досi вiдмовляК всiм як одному, - розказують. - Каже, що не "по душi" i не хоче. - От жвава, що й бiдних любить, - вихопилося якось Грицевi з уст. - Та яке там вже "любить"! На жодного, а на бiдного вже й тiльки не дивиться. - А гарна яка? - допитуК далi Гриць, вдаючи, що не знаК дiвчини. - Сам вже придивися, - подають у вiдповiдь. - Поклонися Пй низько, поглянь на брови, тодi осудиш власними очима, хто така Дубiвна, хто така Туркиня._ В Гриця аж загорiло в душi. От його Туркиня - спалахнуло в думцi. Добре кажуть: на жодного не гляне. На нього вона дивиться, ота Дубiвна, до нього ласкава, прекрасна та Туркиня. Дивиться? Грицю, Грицю... уважай, що дiКш! "ГадаКш, я зараз для кождого?" - _пригадуються йому ПП слова. "Я_ не для кождого..." Та Грицевi байдуже про слова дiвчини. Вiн ПП любить. I щось здiймаК в молодому хлопцевi гордо голову, неначе упоминаКться про своК право... а все iнше йому байдуже. "Для кождого, не для кождого, а його_ вона буде! Ще не було такоП, що йому оперлася б". I Пде Гриць впрост вiдважно сам до Iванихи Дубихи. Хоч побачить Тетяну, слово-два спитаК. Може, вийде з хати... Вийшла Туркиня, спаленiла i зчудувалася бровами. З шапкою в руцi стоПть Гриць перед нею. - Я прийшов,_ Туркине, - каже вiн покiрно. - Гаразд, - вiдповiла вона i всмiхнулася очима. А за нею мати - висока, строга... в чорному одiта. - В яких справах, молодий газдо? - запитала сухо i прошибла холодним оком Гриця i доньку. - Не питали зранку люди тут за ним?_ - _Не питали, - ще зимнiше вiдказала. - Чоловiк та й жiнка... - Не питали, кажу! - З тим i обернулася i ввiйшла У хату. - I ти, донько, входь, надворi не гайся! - так прийняла його Iваниха Дубиха - i бiльше ПП не бачив. - Iду, мамцю... - обзиваКться слухняно Тетяна, а сама з мiсця не рушаКться. - Вийди, де лиш захочеш, я усюди прийду, або хоч до церкви, - просить Гриць, вклонившись знов покiрно. - Разом посумуКмо, разом поговоримо. - Не вийду. Навiть i не жди, - вiдповiла твердо. Вiн жде хвилину, мне шапку в руках, потiм озиваКться: - А в лiс весною прийдеш? - питаК i з тими словами схиляКться перед нею, дотикаючи сим разом шапкою самоП вже землi. - В лiс весною прийду. А тепер вертай. - Як зазеленiК, - притримуК Гриць, а сам аж губить очi на ПП чорних бровах, на усмiхнених устах, на всiй ПП красi. - Як зазеленiК, - повторюК вона i знов усмiхаКться. Гриць кланяКться. - Спасибi, Туркине, що ти вийшла з хати, що сказала слово, спасибi ще раз. - Спасибi тобi, що додержав ти слова - та проте вертай - мати не жартуК... Вiдлетiв Гриць на чорнiм конi, i тихо стало коло хати, лиш на часок, нiби десь на спогад там комусь, остався тупiт кiнських копит у воздусi. "В лiс весною прийдеш?" - повторюК Гриць в себе вдома заКдно своК питання, тоне в нiм, куди б не ходив, за що б не брався. "В лiс весною прийду!" "Як зазеленiК..." "Як зазеленiК..." Господи боже, от Туркиня i любить! "Весно, прийди! - тужить, молить нiмо його молода грудь, зiтхаК гаряче його серце. - Весно, прийди!.." Повеселiв Гриць. ОбiймаК Настку, тулить i голубить з потайного щастя синьооку ПП. ВдоволяК батька-матiр, а сам до себе усмiхаКться. В лiс весною прийдеш?" - питаК його серце. "В лiс весною прийду". "Як зазеленiК?.." "Як зазеленiК..." Зеленiйте, сосни!.. * * * Весна настала. Стоять смереки рiвними зеленими хоругвами, вiтаються шумом, клоняться коронами одна другiй, а все тому, що от весна прийшла. Цвiтуть вже i цвiти, колишуться i дзвiнки коло скал, камiння, а все в честь весни, все в честь ПП повороту. Порозпукувалися вже й маки молодоП Тетяни, i от-от незадовго вона Пх зiрве вже, заквiтчаКться ними, поспiшить зеленим лiсом прудкими ногами до староП Маври або й дальше... * * * ОдноП такоП чудовоП весняноП днини пустився Гриць в полонини оглянути худобу, деякi колиби та на приказ батька вибрати кiлька кращих штук худоби на продаж. Переходячи через село на противну гору, де саме простягалися полонини його батька, подибав по дорозi старого, з дитинства вже йому знаного дiда Андронатi, що все раз на кiлька рокiв являвся в Пх селi i поступав до Пх хати! Заходив - як по що. Часом з ложками на продаж, iнодi впрост по милостиню, iнодi впрошувався на сам вiдпочинок, а все поступав. Побачившись тепер з циганом старцем на пустiй дорозi, Гриць поздоровався з ним, задержався. Старець циган прилучився до молодого хлопця, i мало-помалу оповiли собi обидва, як Пм живеться, що перебули за час, не бачившись, i все таке iнше з життя. Старий циган розказав Грицевi, що волочиться вже до двадцяти рокiв на свiтi, лише глибокою зимою опиняКться в Угорщинi, недалеко пусти, де тулиться коло iнших циганiв. Жiнка в нього померла ще перед двадцятьма роками, недовго по утратi однiсiнькоП доньки, яку постигло нещастя, i вона або вмерла, або, може, тиняКться де по свiтi. Дитинi тiКП доньки, щоправда, поводиться добре, говорив вiн, не дивлячись при цих словах на молодого хлопця. А його лиш та одна думка при життi держить, що вiн колись коло тоП дитини затулить очi. Але поки те буде, вiн мусить волочитися по свiтi, а як настане час, що його внук одружиться, тодi вiн прийде до нього й остане. Зимою перед роком, - розказував, - переходив вiн тутейшi села, збираючи милостиню, бо цигани, коло котрих тулився звичайно, посварилися мiж собою i погнали його шукати хлiба в свiтi. Але який вже в нього заробiток, вiдколи не годен смиком по струнi водити, ночами пересиджувати, по весiллях грати? I заманило його й оцим селом пiти, де бачив останнiй раз свою доньку: але жалував. Зайшовши в лiс якоюсь стежкою, куди, здавалося йому, дорога ближче, - вiн заблудив. I хоча впрошувався до якоПсь там хатини в лiсi, все-таки не дiстався до тепла i мало що не загинув в снiгу з голоду та холоду. I вже вiдтодi живе зимою в долах. Але вiн вже ослаб цiлком; чуК смерть за собою. I здаКться йому iнодi, що господь держить його лиш тому на ногах, щоб вiн iще прислужився в дечiм свойому внуковi. - В чiм? - спитав Гриць. А от се трудно означити старому дiдовi... Але так йому ввижаКться. Окрiм того, хоче йому на весiллi заграти на скрипцi, хоч I старечими пальцями. Славний музика Андронатi заграК йому ще на весiллi... потiм... нехай би й зараз помер. От що! Розказуючи отаке, старий дивився з-пiд брiв вигребущим оком на молодого хлопця, як той здорово, мов олень, гнав вгору i, щоб не оставляти старого поза собою, вiд часу до часу присiдав на землю та, ждучи, придивлявся байдуже на тяжкий крок старця i на його самого. - Тебе, синку, я оце третiй раз бачу, - об'яснив далi старець молодому. - Ти, мабуть, не маКш родичiв? - Кажуть, "нi", - вiдповiв коротко Гриць, що не любив, як йому згадували, що вiн годованець. - _Але тобi добре? - допитувався цiкаво старець; i немов лиш ждав, щоб слово "добре" перейшло уста молодого. - Та добре, - чуК знов коротку вiдповiдь. - В багачiв живеш? - Та нiби в багачiв, Псти, пити маю, одежi гарноП також старають, коня найкращого з стада також дарували... - i, не докiнчивши думку, вмовк. - А чого недостаК тобi ще? - питаКться старець i усмiхаКться. - Любки? Гриць махнув рукою. - Њ, - каже, - Пх доста, де б не захотiв. А з-помежи тих К вибранi двi. - А багачки? - розвiдуКться знов старець, i його очi загорiли захланнiстю. - Та - нiби багачки. Чорнява, кажуть, багачка, то, може, й не схоче ПП мати дати за мене; але синьооку, бiляву, моП родичi хочуть, а мене ПП родичi. I добра вона i непогана; якраз, кажуть, менi пiд пару. Зрештою, бог знаК, котра менi суджена. I котра буде, то буде. От... - i махнув при тiм словi зневажливо рукою, - всi вони однаковi. - Що? - питаК старець i розтуляК уста, бо часом не дочуваК добре. - З того всього я пiшов би в свiт! - _каже. - Куди? - аж крикнув старець. - У свiт. - У свiт? Як той циган? От-то, i наговорив. Бiдувати, як я? - Е, нi, - як ви по милостиню; а так собi, щоб бачити свiт. Навкучилося межи горбами. Так, дiду, iнодi мене тягне деiнде в свiт, - говорить майже з тугою Гриць, - що господи боже! Отже, нi. - Дiвчат шкода? Що? - спитав старий i розсмiявся. - Може, i шкода тоП, з чорними бровами, - вiдказав Гриць просто. - Вона нiколи не навкучуКться. Все тебе нiби чимось новим годуК. Щоправда, дiду - гарна дiвчина. - А я тобi кажу, сину, все пусте. Гарна чи негарна, бiла чи чорнява - як багачка, то бери! Дуже гарноП навiть стережися. Буде за другими спозирати, - приучуК старий. Гриць розсмiявся. - А я вiд чого буду? - спитав. - Але вона гарна, мов боярська дочка. А бiлява зате люба i догоджуК. Що б не захотiв я, вона вже зробила. За тими двома хлопцi голови дають. А я ще не знаю, котру посватаю. Жаль одну покидати, а шкода i другу лишати. Гей, Туркине, Туркине! - кликнув нараз тужно. - Ти в душу запала, а сама, мов чарiвниця... добре заховалася! Гей, дiвчата, злийтеся в одну, i я вас посватаю! При тих тужливих, а заразом i гарячих словах розсмiявся старець прикро. Йому пригадалася нiби давня якась казка, нещасна любовна пригода його доньки Маври. I Раду свого лютого любила, i мадярського боярина любила, а сама одна осталася... в свiтi десь пропала... - Одну люби, синку... - перестерiгаК поважно. - Одну люби, та щиро. А далi i сам умовк. Нiби боПться своП слова пояснити, удовiднити[23], щось розказати, що на уста рветься. Мовчить, щоб не вiдiпхнути вiд себе дорогого хлопця, не вiдстрашити чим навiки... - Мабуть, бiлу посватаю, - обiзвався нараз сам Гриць. - Дарма, що чорнобриву, може, й бiльш люблю. I де вона? Хто ПП вдержить? Вона... тут i там, тут i там, а хочеш ПП обняти, до себе пригорнути, вона "не для тебе"._ Бог знаК, як то ще буде. За бiлявою стариня потягаК, а чорняву я один лиш знаю. Ми любилися потай, сходимося в лiсi... Туркине, вий-ди! - гукнув тужливо, незважаючи на присутнiсть старого, мов був сам-один на горi. - Вийде, як зазеленiК!.. А от вже i зеленiК, - додав, звертаючись до дiда, якого нiби лише ще в останнiй хвилi спостерiг. - А ти!.. У-х! - кликнув удруге тужливо з усiКП грудi, а вiдтак, трiпнувши капелюхом до землi, кинувся i сам на траву. Старець долiз до нього i станув, вiдпочиваючи. - Любитеся потай з чорнобривою? - спитав. - Сходимося все в лiсi. До хати стара ще не приймаК, чигаК над нею, як вовчиця, навiть говорити не хоче! Тож ми лiсом криКмося. - Зле, хлопче, - перестерiгаК знов старець i тоне в якихось думках. - Зле. Стережись. Свiтом iдуть прокльони, може й тебе хтось з жалю за нею проклясти. - Але-бо i красна! - пояснюК Гриць, не зважаючи на слова старого, i, станувши блискавкою на ноги, суне з чола свавiльно капелюх набiк. - За нею всi хлопцi гонять. Але я, татку, - додаК гордо i щиро, неначе вдоволяК щось у собi, пiддаючись його бажанню говорити, - я один буду ПП мати. Красна, - кажу, - i як дика коза шмигаК по лiсi; ми тут i любимося. - А я, синку, тобi лиш одну раю, - обiзвався знов старець, опершись перед молодим на палицю, i думав. - Одну, та щиро любити, двох не голубити. Воно потягаК грiх за собою, аби як чоловiк себе хоронив. - I зiтхнувши якось тужно, вiн нараз спитав: - Як Пй на iм'я?.. Не з циганiв вона, коли чорнява? Гриць розреготався. - Ото вгадали! - кликнув. - Самi вилiзли з шатра, та i другого би там упхали... - i знов розсмiявся. - Не глузуй з циганiв! - остерiг старий якимось лиховiсним голосом, - бо ще не знаКш, з якого й ти роду. Ади - в свiт тебе тягне, дарма що хлiба-солi маКш. А що далi буде, ти ще не знаКш._ З лиця, - каже, - правда, ти бiлий, але хто твоя мати,_ хто був твiй батько? Циган чи боярин - ти не знаКш. Хлопець скипiв. - Мовчи, цигане! - кликнув. - I не обзивайся бiльше. Я як улючуся, скину тебе з гори, що й не стямишся. Ади... - додав погiрдливо. - Йому моя мати нагадалася. От-от! - i аж свиснув з якогось обурення. Але хутко успокоПвся. - Моя чорнобрива любка, - додав, - се "Туркиня", дiду. ЗнаКш ПП? Чув про неП? Ти, мов та сновида, по всiм свiтi лазиш! - i знов розсмiявся. - Не знаю. Але, як хочеш, розвiдаюся... i, може, ще тобi коли в пригодi стану. Але знати не знаю... - Та вже ж... Вона з циганами не братаКться, - вколов Гриць бутно дiда. - Нi, - каже покiрно старий, - лиш любиться. _ Гриць не зрозумiв i вмовк. Йому стало нiяково вiд циганових слiв. Не зрозумiвши Пх, не хотiв бiльше питати i чомусь споважнiв. - Коби я знав, коли будеш справляти весiлля, я приволiкся би, - заговорив ще покiрнiше дiд. - Я здалека б, здалечку, синку, - тягнув чимраз покiрнiше, майже до землi склоняючись, - здалечку, здалечку... лиш дивився б i не надивився. Але де вже менi старому, та ще й бiдному старцевi бачити, як жениться багатир з багачкою!.. - Восени, - перебив йому гордо Гриць, - сеП вже осенi, - говорив мов до себе, - буду женитися. Прийди, як хочеш. Бiдних у нас милують, чому б старого цигана нi? Зi скрипкою прийди... Старець покiрно склонився. - Так я й хотiв би. Гриць стояв перед ним, молодий, красний, i дивився понад голову старця далеко вперед себе, над лiси i гори, неначе виглядав когось. - Що визираКш? Над чим розважуКш? Гриць здвигнув плечима. - Я про чорнобриву, дiду... - признався. - Так мене обмотала, що з гадки не сходить, та хто знаК, чи буде моя... - Якби я ворожбит, то поворожив би тобi, хоч би i на горбi, - вiдповiв старий, притримуючи хлопця, щоб на нього надивитися. - А так хiба стану тобi, може, коли в пригодi... мiж дiвчатами, щоб не дуже вже ними турбувався. - Ов-ва!.. - закинув Гриць... - Менi Пх не страшно. Зроблю, як схочу. - То хiба заграю тобi на весiллi, поки умру... - На весiллi, - повторив з вимушеним усмiхом Гриць. - Як бог дасть. Тобi одному_ ще заграю. Я рад би, щоб ти став першим багатирем у селi. Знаю тебе з дитини, а родичi твоП були для чужого старця милостивi. Тому я рад би... хоч бiдний... чужий циган... рад би, - i тут, урвавши, опустив нагло стару голову на груди i вмовк. - Може, й буду колись багатирем, - обiзвався Гриць, - не знаю. Кажуть, багатству чорнобривоП в нашiм_ селi рiвнi нема, тому хто знаК, чи за мене дадуть. Старий зачудувався. - Чим вона найбiльше багата? - спитав. Гриць видивився на нього. - Чим? - а по хвилi розсмiявся. - Чорними бровами... - вiдповiв. - Ой, як та чарiвниця? - спитав. - Чарiвниця, дiду. - Стережися, сину... Чорнi брови мають силу. - Кажуть - мають, - обзиваКться Гриць i знов смiКться. - Та я ПП не боюся, коби лиш за мене дала ПП мати... - Чарiвницям, кажуть, - пояснюК далi поважно дiд, - треба всю свою силу вiддавати, iнакше вони беруть верх над чоловiками; бодай в нас, циганiв, стережуться Пх. - Я один не боюся Пх - i все буду робити, як схочу. Грицевi не доросла жодна... зрештою i бiляву маю... Не Пм я пiддамся, а вони... менi. - З тими словами став крутити вус i, нiби усмiхаючись, чомусь чимраз бiльше поважнiв. Мов перед двадцятьма роками, коли Андронатi стояв з бiлим внуком на руках на верху, роззираючись по розкиданому селу, щоб доглянути хату багатиря, i не находив ПП, так, здавалося, глядiв тепер сам Гриць надармо понад лiси i гори, нiби роззираючись за своКю долею, що мала йому прибути вiд одноП з дiвчат. Та в тiй хвилi пронiсся звiдкись понад верхи, як i перед двадцятьма роками, голос трембiти, смутний i протяжний. Гриць спинився. - Се на смерть? - спитав старець. - Не знаю. Мабуть... - вiдповiв хлопець i нараз прискорив кроку. Хоч i як вiн звик до звукiв трембiти, любив Пх, а в тiй хвилi вразили вони його болюче. Старець, не в силi держати з ним кроку, задихався i станув. Гриць спинився на хвилину. - Я лишу тебе, синку, верну вдолину. Не годен дальше. - Iдiть, - вiдповiв Гриць, - я спiшуся... бо мене в полонинi ждуть. - Iди, синку, iди з богом! - вiдказав старий. - Рад, що бачив тебе, а далi нехай орудуК божа воля. - Побачите ще на весiллi, - потiшив Гриць щиро, i нараз, мов на внутрiшнiй приказ, зняв покiрно капелюх i схилився низько перед старцем. - Поблагословiть, дiду, ще перед весiллям! - просив. - Хто знаК, як випаде, чи вспiКте на час прибути. Поблагословiть, ви старенькi. Старець аж затрясся зi зворушення, захлипав. - Благословлю тебе, синочку, - промовив розжалобленим голосом, - благословлю з усiм добром i щастям - а не забудь свого дiда..._ - _Не забуду, татку! I пiшов Гриць. В душi нiс не то смуток-тугу, не то стiсненну радiсть, а все з думками про весiлля. Вiдтак станув i поглянув вдолину. Де був його - як називав себе - старий дiд. От був ще. Старець сходив чимраз нижче, чимраз нижче мiж хати вдолину, доки не згубився цiлком... Неповорушно стоять гори навкруги, неповорушно густi лiси. Лиш хижуни, розпростерши крила, розкошують пiд небосклоном. * * * Минула вже перша весна, пишаються вже лiси, гори в яснiй новiй зеленi - настаК лiто. Вже четверта недiля, як виПжджаК Гриць на своПм чорнiм густогривiм конi в лiс за Туркинею i не дiждеться ПП. З надiКю виПжджаК, з сумом вертаК. Може, засватали ПП М'ясницями, думаК часом неспокiйно, а може, i вiддала мати десь далеко звiдси, а вiн нiчого не знаК, вiд нiкого про неП не чуК, - нiхто нiчого не каже. В його серцi розiгралася туга. Туга широкою струКю, i як вже нiхто iнший про те не знаК, то чорний кiнь його один певно знаК. Вижидаючи ПП отут лiсом нетерпливо, вiн iнодi i годину стоПть, спертий на нiм, задумавшись або виспiвуючи тужливу пiсню, або знов надслухуючи шелесту, що заповiдав би ПП присутнiсть у лiсi, або виграваК на сопiлцi. А вкiнцi, знетерпеливившись, сiдаК на нього i жене скорим кроком куди-небудь на розраду, а бодай до щебетливоП, слухняноП синьоокоП Настки, котра вiдтак все лагодить. Так i нинi. Спершися на свого чорногривого друга, вiн дивиться острим оком, мов яструб, на ту бiлу стежку, що простягалася з гори з зеленого густого лiсу хилком проти нього. "Прийде вона?" - думаК. Не знати. А он сонечко вже хилиться з полудня чимраз нижче, а ПП ще нема. Вже всiх яструбiв, що плавали чистим воздухом, перечислив, темний яр, що ним гнав шумливий потiк, змiрив вздовж i вшир своПм оком, виповнив тужливими думками, а вона й нинi не прийшла. "В лiс весною прийдеш?" - питав ПП тодi зимою. "В лiс весною прийду". "Як зазеленiК?.." "Як зазеленiК", - вiдказала, усмiхаючись, i от як додержуК слова! Вона не то лиш що не приходить, але i не показувалася ще сього лiта, i вiр дiвчатам! То не так, як його Настка: що забагнеш, вона вже знаК, що подумаКш, вона вже скаже. От така та Настка, що вiн ПП голубить. Вона ж_ йому щира. Раз_ по правдi щира. А Туркиня? Гриць затискаК зуби з нетерпливостi i проклинаК "чортицю", що пусто-дурно здурила тодi взимi, обiцяючись на весну, а сама от i в гадцi не маК явитися. Пiд час таких невеселих думок здiймаК нараз його кiнь високо свою голову, задивився чорними блискучими очима неповорушно в одну сторону лiсу, насторчивши вуха, i мов жде. Майже цiлим туловищем своПм жде... Широкi, крилатi вiти смерек, десь недалеко них, роздiлюються гнучко i без шелесту, i з-помежи них визираК нараз дiвоча голова, пристроКна двома великими червоними маками, i знов зникаК. Кiнь жахаКться, а Гриць, не помiтивши в задумi, що з його другом зайшло, кидаКться за ним. Чого злякався, сполохався? Побачив якого ведмедя? Чи, може, серну тонконогу, що хотiла бiлу стежку перейти, сполохалася Пх видом i сховалася знов? Вiн успокоПв полохливого коня, i знов настала попередня тишина. Знов нiщо не рухаКться. Ждуть. Не рухаКться справдi нiщо? Нiщо. Ба противно: десь щось рухаКться. Якийсь час стояв кiнь спокiйно, неповорушно, однак тепер починаК наново непокоПтися. Вiдчувши десь щось нiби чуже, вiн почав наслiдком своКП великоП полохливостi бистрим оком роззиратися, пiднявши голову ще вище, як перше. Та вже не жахаКться так сильно, як перше. Гриць прив'язав його до якоПсь смереки, а сам iде бiлою стежкою вперед угору. Однак не уйшов дальше, як кiльканадцять крокiв вперед себе, коли саме недалеко нього попри стежку розчиняються, як перше, крила смерек, уступають мiсце дiвочiй пишно заквiтчанiй головi, а далi й цiлiй високiй стрункiй статi Тетяни. - Туркине, то ти?! - крикнув Гриць врадуваний. - То я. То я! То вона!_ I самi не знають, як се зложилося, що вже тримаК вiн ПП в своПх обiймах i що Пх уста, мов на приказ, самi з себе злучилися. - Пусти! - домагаКться вона строго i звiльняКться, збентежена, з його рук, що нiби навiки взяли ПП в полон, iнший рух забули. - Туркине! - повторюК вiн, не тямлячись з радостi. - Я стiльки разiв тут наждався вже на тебе, стiльки натужився за тобою, а ти аж тепер прийшла. - Аж тепер, - повторюК, смiючись, а вiдтак додаК: - Тому й пусти, - i освободжуКться з його рук нетерпливо. - Я не йшла сама, - оправдуКться вiдтак квапно, - а йшла з одною жiнкою (нiколи не могла перемогти себе про Мавру заговорити)... Цить, - додаК потайно, пiвголосом, - вона ходить часом сюди i пiд "Бiлий камiнь", i шукаК там якогось зiлля... - Лиш тут най не йде! - перебиваК вiн ПП i притискаК знов до грудей. - Тут нехай не йде, бо зараз кину в яр. Нинi недiля, ти врештi прийшла... дiждався тебе, моя зоре, тож нехай не йде. Вона дивиться на нього, пiдсуваючи чорнi брови вгору, i, усмiхаючись, питаК: - Ти, кажеш, ждав тут не раз вже на мене? - Нинi четверту недiлю як жду. - А я ходила по лiсах, та все заверталася з дороги назад, не могла звернутися до тебе... Вiн заглядаК Пй в очi, що нiколи не бачили зла i все дивляться просто та щиро, всьому чудуються, вiрять... - Зозуле ти! - каже, цiлуючи ПП, i тулить, голубить ПП раз по раз до грудей. - Зозуле! - Не могла, не могла, - впевняК далi, - маму вдолинi я дурила, не сказавши по правдi, чого йду в лiс, тому i сумлiння все здержувало... - Любити,_ Туркине? - Любити,_ Грицю. - А он, бач, я можу. - Любити i дурити?_ - _Дурити i любити! - вiдповiдаК, не надумуючись, i смiКться. - А я все вагаюся... - Бо не любиш щиро, як я. - Грицю!!. - Туркине!.. Вона обняла його за шию i мовчить. - Туркине... ти любиш щиро? Мовчанка... Вiдтак: - Може, Грицю... - Зозуле! Нараз пiдняла голову i знов дивиться просто з щирiстю в його очi. - _Нiколи так не питай, - просить якось з наглим жалем. - Коли ти завше така чудна до мене, - вiдказуК вiн, оправдуючись. - Нi, Грицю, нi... - впевняК його i тулиться з неописаним довiр'ям i чуттям до нього. - Якби ти знав... - Що, дiвчино моя? - Як тяжко дуже, дуже любити, а притiм ту любов перед матiр'ю... - i урвала на хвилинку, а вiдтак докiнчила квапно, - таПти. - Чому таПти? - питаК вiн впрост. - Чи се соромно любити? - Не пустять ходити в лiс, - додаК вона. - Скажуть, щоб ти присилав сватiв, а по лiсах не пустять сходитися. О... моя мати нiколи не пустить. - Ов-ва! - потiшаК вiн ПП i смiКться. - Так, так, Грицю, - повторюК вона поважно, - мама моя не знаК жартiв. Проти хлопцiв вона строга - не вiрить Пм. - А проте Пх i конем не об'Пдеш, - вiдказав вiн, знов смiючись. - Легко тобi смiятися, - каже вона i дивиться йому в очi, вижидаючи. - Легко, - каже вiн весело, - де вже не легко, коли Туркиня коло мене, а прийде час, будуть i старости. СеП осенi певно що будуть. Оця зима була така довга та тяжка, я стiльки за тобою натужився, а тепер же самим пишним лiтом ще i "матерiв" лякатися? Зо мною ти не бiйся нiчого. I кажучи сi слова гордо й певно, голубить ПП з непогамованою палкiстю. - То дуже_ любиш? - питаК вона i стараКться очима збагнути глибiнь тоП любовi з його очей, в котрих свою душу згубила. - Нiкого ще так щиро не любив, як тебе. Казав вже тобi. Тебе одну на свiтi._ Коби знала ти, Туркине... - А коби ти знав, - перебиваК вона поважно, пiдсуваючи високо своП чорнi брови, i чомусь сказала ними бiльше, як попереднiми словами. - Ти не знаКш, що в мене за серце, - впевняК вiн знов i приголублюК ПП наново до себе. - А я - Грицю... а я - о боже!.. - i не доказала. - Люби, зозуле, люби, - молить вiн, - а я на руках занесу тебе до твоКП хати. Нараз вона пiдiймаК свою заквiтчану голову i, мов вернула на хвилину з другого свiту, незвичайно споважнiвши, питаК: - А як перестанеш любити? - Туркине, моя зоре... хiба ж я се годен? Чому ти отак смутно питаКш? - Бо, може, за мною ще й свиснеш, як перестанеш любити? - вiдказала. - А я, Грицю, а я, - каже вона, i раптом шукаК охорони вiд чогось на його грудях, - я... - i, не доказавши, замовкла, мов душу свою вiддала. - Посвистував я, Туркине, - оправдуКться вiн поважно, - посвистував я, щоправда, i не за одною, але тебе полюбив я так щиро, що скорше поглузуКш ти з мене, як прийде багатший, нiж я з тебе. Чи не так, Тетянко? Iваниху Дубиху широко-далеко за багачку знають, а я - Гриць. Тiльки i його багатства, що кiнь та щире серце. - I, сказавши се, поцiлував i притиснув ПП наново так щиро i палко до себе, що в тiм вона вже вмовкла... - Iнодi зимою, - почала вiдтак вона по якiйсь хвилинi, - заким ти перед нашою хатою станув, я мов з тягарем на душi ходила, все молилася, щоб його господь вiдвернув вiд мене, а тим часом ти сам станув перед мене, Грицю! - додала i обняла його шию. - I вiд тоП днини, вiд тоП години я вже не годна була тебе забути... - А мене туга погнала, - об'яснив весело. - Видержки не мав, осiдлав коня i пiгнав до тебе. "Що буде, то буде, - думав. - Нехай хоч побачу, нехай хоч погляну на тi очi, брови, що душу украли, серце упоПли, спокiй вiдiбрали, а самi сховалися". - А мати допитувалася опiсля, - почала вона знов, - хто ти такий, вiдки тебе знаю. А коли я мовчала, вона i собi замовкла, додаючи лиш оце слово: "Уважай, Тетяно"._ Боюся я своКП матерi, Грицю, як вона мовчить, та проте i не годна була забути тебе. Крiзь сон бачила на чорнiм конi, крiзь сон я тужила. Вднину тугу працею укривала, а безсонними ночами спогадами годувала. Iнакше не могла. Так зиму пережила... - Хоч би i раз, хоч би i два був би я завернув до тебе, Туркине, - обiзвався вiн, - та саме горда твоя мати з хати вiдiпхнула, але тепер не забудь за мене. Не забудь любити, а побачиш згодом, вийде все на наше. - Я не забула. От, чи не прибула? - питаК i пiдсуваК допитливо чорнi своП брови. - _Спасибi, дiвчино, моя пишна квiтко, люби лише вiрно i жди до осенi. - А ти? - питаК вона i тоне всею душею, своПми очима в його гарних очах. - Чи прийдеш? Не забудеш? Другу не полюбиш?_ Вiн обiймаК ПП. - Тебе одну я люблю. На весь свiт одну._ В недiлю прийду знов, буду тебе ждати. Вийди тут ось лiсом, зацвiти в нiм квiткою, я буду тут. - Все лiсом? - питаК вона, вагаючись пристати на те, i роздумуК... - Все лiсом. - А може, нi, - каже вона нараз бистро i, трутивши його вiд себе, вiдвертаКться живо. - Туркине! Вона не слухаК - йде. - Туркине!.. бiжиш до своП матерi?_ - _Бiжу. - Ов-ва! Вона не обзиваКться, iде. Вiн погнав за нею. - Тетянко! - благаК, - бач, вже й загнiвалася. Вже скiнчила любити? А я так довго_ ждав... застрiль мене, щоб не тужив бiльше за тобою... буде тобi легше... Вона оглянулася i стала. Через хвилю мовчить i морщить брови. Вiн пожираК ПП очима, вiдтак тягне ПП мовчки востаннК на прощання до своПх грудей. Мовчки тоне вона в його любовi i словом не опираКться... - Прийдеш знов? - шепче вiн пристрасно, благаючи, i всю душу вкладаК в оце одно слово. - Прийду. - Пам'ятай! Коли опинився знов коло свого коня, не мiг здержатися, щоб не обiзватися ще хоч раз до неП. - Лю-биш? - _погнав його голос допитливо пустим лiсом Пй навздогiн i жде... З-помIж струнких високих смерек, здавалося, а заразом нiби на противнiй скелi, через яр, вiдбилося ясним вiдгомоном... "Любиш?"_ - Лю-блю! - _'кликнув молодий голос могуче, а долетiвши в глибiнь лiсу, на хвилину станув. Вiдтак, мов молодий мандрiвник, добився чи не живiше через лiс до його слуху. "Люблю"..._ А добившись на мiсце, тут навiки вмер. * * * I ходить Тетяна чи не щонедiлi лiсом. Вгору бiжить легким кроком з щастям в очах, щоб довго вiн не ждав... вдолину знов збiгаК, щоб не опiзнитися, матiр не прогнiвити. А все про то мовчить... i все спiшиться. Немов одна днина, збiгаК тиждень за тижнем, лiто розкошуК, любов Пх мiцнiК... - Приходь, моя Туркине, любити не жалуй... - просить вiн щиро за кождий раз, i доки попри бiлу стежку тягнеться лiс, iде вiн з нею враз. Все жаль ПП покидати... така йому мила, така гарна. - Вертай вже назад, - упоминаК його iнодi, а сама стаК йому в дорозi, щоб далi не йшов. - ЖалуКш менi ще хвилини? - докоряК вiн. - В мене стiльки щастя, що ти одна на свiтi, а ти он яка! - _останнК слово каже з гiрким докором. - Я - Грицю? Я? - питаК вона, пiдсуваючи зчудовано чорнi своП брови, а в ПП очах вже i жаль якийсь вражений розгорiвся. - Ти - ти не любиш так, як я. Все вагаКшся. Все, як на роздорожжi буваКш або як по вугля прибiгаКш. - Грицю, - вiдповiдаК вона, а далi вмовкаК. Прудка i вразлива, здобуваКться вона вражена аж по хвилi на вiдповiдь: - Я утопилася в тобi, других вже не знаю, матiр свою обманюю... а ти..._ - i не доказуК. - Та все-таки вагаКшся, Туркине... - Вагаюсь, чи вiрно ти_ любиш. О Грицю, - молить вона i глядить на нього великими очима, - не обманюй мене! СвоК серце сама я знаю, те серце вже не в моПх грудях - в тобi опинилося. Гадки, що я Пх колись-думала, за тебе замiнила. Душа, що була колись моя, за тобою волiчеться. Не верне до давнього вона нiколи. Не обмани_ мене. - Та все-таки вагаКшся, Туркине... ЏП очi спалахнули. - Ти кажеш, я не люблю щиро? О-о-о!.. - кликнула з жалем, i з тим трутила його вiд себе, як у дитинствi тручала матiр свою, коли та не сповнила ПП волi, - _Заким снiг упаде, ти будеш в моПй хатi, - вiдповiдаК вiн мiсто всього, i