горне, i голубить ПП, щоб жаль дарувала. - Не жалуй любити, - додаК знов, благаючи. - Тiльки й мого щастя, що ти одна на свiтi. Приходь все, зозуле, не забувай мене. А як будуть лаяти, що ти блудиш лiсами, скажи всiм в очi, що шукаКш щастя. - Як, Грицю? - питаК вона i чудуКться. - Що шукаКш цвiт папоротi, - пояснюК вiн. - Не знаКш? Вiн даК щастя. - Не знаю, - вiдказуК вона i знов дивуКться його скорою видумкою. - Цвiт папоротi, - об'ясняК вiн ще раз. - Його треба довго, довго шукати, а хто знайде, знаК вiдтак все на свiтi i знайде своК щастя. От таке кажи. Хто тобi заборонить того цвiту шукати? Може, твоя мати? Смiйся!.. - Може... моя... мати, - вiдказуК задумливо i вмовкаК. - А заки снiг упаде, - повторюК вiн, - будеш у моПй хатi. - А заки снiг упаде, - повторюК вона i, не докiнчивши речення, мов Пй блисла iнша думка, додаК з жахом: - Лячно, Грицю, довго ждати..._ - _Чому би лячно, серце? - питаК вiн. - Доки ти зо мною, нiчого вже не бiйся. Тебе одну люблю, одна моя ти будеш, про iнше не журися. - На осiнь заповiдаються старости, - жалуКться вона i, шукаючи поради, бере його за шию. - Вiдки старости? - скипiв вiн. - Не казали ще звiдки, лиш мати натякаК, вже, мабуть, хоче мене сього року вiддати. - Нехай натякаК. А я он в тебе перший. Вiд усiх ти вiдвернися. - Я вже й так вiдвернулася, - вiдказуК вона. - Тебе одного знаю, а якби силували, розкажу матерi правду. Ти ж багатирський_ син. За тебе мати дасть. - За мене мати дасть... хоча... - каже вiн непевним голосом i не доказуК. - Хоча? - питаК вона, i чомусь в нiй серце млi... - любиш другу?_ Вiн жахнувся, а вiдтак додав з поспiхом: - Нi, другу - нi, Тетяно, але... по правдi, я... - Що, Грицю? - перебиваК вона з переляканими очима. - Я, - докiнчуК вiн i вiддихнув легше, - я, по правдi, не багатирський син, а бiдний сирота. Я годованець - пiдкинена дитина... - Пiдкинена дитина? - чудуКться вона. - Як то?.. - Пiдкинена дитина, годованець; а моП господарi - не рiднi моП родичi. - Грицю! - каже вона i нiби боронить щось своПм голосом. - Ти ж сам казав... мiй батько багатир... о... не... - i не докiнчила. - Я казав i кажу: мiй батько багатир i, може, дасть колись i весь маКток. Вiн дiтей своПх не маК - лиш мене. А як пiдеш ти за мене, вiн, певно, добру пайку дасть... а колись, може, i все. Один я в нього в хатi, батьком його i зву. Та поки що я бiдний - тебе одну лиш маю... люби хоч бiдного! Не покидай, Тетянко! - Грицю! - каже вона з неописаною щирiстю. - Я перемовлю маму; хоча вона i строга, але вона_ мене любить. ЧуКш, Грицю, любить - _волю нашу зробить. Вона_ нас не розлучить... - То добре, зозуле, - каже вiн успокоКний i ще додаК: - але ще мовчи, лiтом все приходь, а заки снiг упаде - будеш в моПй хатi. Тетяна слухаК його, однак нараз стаК близько коло нього i тоне з широко розтуленими очима в його гарних голубих очах. - Грицю! - каже. - Я люблю тебе, сам знаКш, як нiкого на свiтi, але... - i, пiднявши високо своП брови, наказуК щось ними. - Не журися нiчим, моя Туркине, - каже вiн, не звертаючи уваги на вираз ПП лиця, лиш любуКться нею. - Не журися нiчим. Ти моя._ - _Твоя, - повторюК, виймаючи нараз чомусь спiшно червонi маки з волосся, i кидаК йому Пх пiд ноги. - На, маКш, - каже. - А тепер iди. Я надто припiзнюся. А он сонце за горою червонiК, заходячи, розстрiлюК вже промiння по небесах; мати буде знов лаяти, що дурно волочуся. - Не бiйся, - каже вiн. - Я пiду. - I з тим бере ПП востаннК за стан. - Але прийдеш знов лiсом? - питаК, як за кождий раз, i Пх погляди злучаються востаннК в якесь одно полум'я, що лиш сама любов його творить. - Приходь, моя квiтко, обзивайся лiсом... - Обiзвуся знов лiсом... - Лиш вiн i я знаКмо Туркиню... - _А моя мати, Грицю? - питаК вона нараз. - Бог нас не поблагословить, що ми ПП обманюКмо. Вона добра i любить мене... а я... - i, урвавши та кивнувши головою, вiдходить. Одначе, вiдiйшовши ледве кiлька крокiв, стаК i за хвилю гукаК пiвголосом: - Грицю!.. Грицю!.. Вiн опиняКться коло неП. - Грицю! - каже вона, i ПП уста викривляються якось гiрко. - Що там? - питаК вiн i усмiхаКться мило своПми щирими очима. - Забула ще раз сказати, що любиш? - спитав. - Так ось скажи ще раз, я послухаю... - Коли побачимось,_ Грицю? - спитала... i пiдсунула допитливо чорнi своП брови. - Я ще сам не знаю; та побачимось..._ ти ж прийдеш!_ - _Я прийду... - i з тими словами завернула направду П зникла в лiсi. За нею замкнулись вiти, подрижавши трохи... Гриць не вiдходить ще зараз з мiсця, пораКться коло коня, пiдiймаК червонi ПП цвiти, i чудно стаК йому на серцi. "От здобув собi Туркиню, - перетягаКться думка його душею... - Здобув"._ "Я прийду", - повторюК вiн в гадцi ПП слова i задумуКться над ними. Чудно якось так вимовила те слово. "Я_ прийду..." i смутна вiдiйшла. Нараз прокинувся, слухаК... щось нiби ПП голос пролетiв он там у правiй сторонi лiсу. Вiн напружив слух - жде, а округ нього все, здаКться, з ним враз слухаК... жде... "Не забудь!" - добиваКться до нього ПП голос. "Не забудь!" - упоминаКться й собi вiдгомiн лiсом i десь завмираК. Гриць не обзиваКться. Замiсть того вiн сiв на коня i вiд'Пхав. * * * - Мавро! - Що там, доньцю? Зайшла врештi i до староП Маври? А то за своПм коханням вже i за неП забула. Тетяна обiймаК стару няню, тулить до себе i просить: - Прости, Мавро, що не заходила. Не було як забiгати до тебе. Вдома все в роботi, а недiля... - А недiля? - питаК циганка i блищить вигребуще чорними очима на молоду дiвчину перед собою. - А недiля? - Як недiля, Мавро! - вiдказуК Тетяна i вiдвертаКться вiд староП. Але тут же i в тiй хвилi знов подобрiла. - Мавро, - додаК далi, - ти знаКш, я люблю Гриця. - Ти оповiдала, доньцю, - вiдказуК циганка i все стереже дiвчину очима, - оповiдала. - I вiн мене любить. - А також так щиро, як ти його? - Мавро! - кликнула нараз з докором Тетяна i вiдвертаКться чогось уражена вiд староП жiнки, що остала спокiйна. - Я тобi не буду нiчого бiльше казати. Ти заКдно як не вiриш, то безпечно поглузуКш. Що б i не сказала я, ти нiчого не вiриш! Сором, Мавро... - Бог з тобою, донько! - успокоюК Мавра покiрно. - Та я його на очi не видiла, а не то... - Не видiла, не видiла! - повторюК люто Тетяна. - А все твоПм голосом гонить невiра i ненависть. Все не вiриш. Я знаю. Ти цiлому свiтовi вже не вiриш. А хоч я добре тямлю, що ти про себе оповiдала, що перебула через зраду - то йому одному,_ Мавро, йому одному на всiм свiтi - я вiрю. Вiн мене щиро любить, Мавро... О! ти не знаКш! - Я вiрю, доньцю, що тебе любить, - вiдказуК Мавра твердо. - Хто тебе, зоре моя красна та як ангел добра, не любив би? Кого на свiтi любити, як не таких, як ти? Га-й, га-й! - заспiвала нараз, мов на хижуна, i заколихалася цiлим своПм тiлом. - Га-й, га-й! Тетяна подобрiла. - Заки снiг упаде, казав, Мавро, буду в його хатi. - Слава богу! - вiдповiдаК стара, вже потрохи iншим голосом i зiтхаК легше. - Кваптеся, бо як прийде осiнь, мати прийме других старостiв. Казала менi оногди, що хоче тебе сеП осенi вже конче вiддати, а сама пiде в монастир. - О, мама все своК! - каже Тетяна. - Найбiльше, вiдай, чого вона бажаК в життi, то пiти на старiсть у монастир. - Може, й добре робить, доньцю. - Та за кого й там вже стiльки молитися? Вона вже доста й так молиться... щонедiлi, свята... - _Може, i за твоК щастя, - вiдповiдаК стара. - Тебе одну лиш маК. А вiдколи твiй батько помер, з котрим так добре жила, як вона i люди розказують, то ПП тягне в монастир. А за твоК щастя хто буде молитися, доньцю, як не вона? ЗнаКш, вона рада тобi неба прихилити. - Се правда, - вiдповiдаК Тетяна поважно i вмовкаК. Вiдтак, надумавшись хвилину, додаК: - Вона одна, ти, Мавро, друга, а вiн_ третiй любить мене щиро i по правдi. - Правду кажеш, доньцю, - притакуК Мавра. - Добрий чоловiк - то для жiнки все одно що тато й мама. - А не правда, Мавро? - обзиваКться Тетяна, i ПП очi заяснiли самим щирим щастям. - Правда. - Коби ти менi його хоч раз показала, донько, - потягаК Мавра, - не ховай вже його так, як золотий червiнець. Тетяна усмiхнулася весело. - Побачиш його, Мавро, побачиш, красний такий, Мавро, що... о, о, о! - Як ти? - питаК стара. - Високий, вус чорний, а сам бiлий та синьоокий. А все Пздить на чорнiм, як вуголь, конi. Тодi вiн вже найкращий. На нiм вiн летить, як вихор. О, Мавро, - красний! Мавра слухаК, i ПП думки летять кудись в минулiсть. - Такий i вiн_ був, - каже вiдтак нiби бiльше до себе. - Високий, як то кажуть, як дуб, бiлолиций, синьоокий, а конем перелiтав попри нашi шатра, як сам вiтер у пусту. Такий i вiн_ був. А все посвистував. Пан був, Тетянко! - Про кого ти кажеш, Мавро? - питаК дiвчина, що була в цiй хвилi всею душею коло свого Гриця. - Про того, синку[24] через котрого змарнувала я свою долю, стратила батька, матiр, Раду, а вкiнцi i дитину. Через котрого я тепер сама-однiська на цiлу гору, на цiлий лiс, на весь свiт. Коби були менi хоча дитину оставили, - говорила жалiсно, - був би менi свiт свiтом, а так що я маю? О Раду, Раду! - зажалувалася гiрко. - Чи вже не було iншоП кари для мене, як викинути мене з-помiж себе? Лiпше було таки на мiсцi вбити, як обiцяв. Було покинути, пiти самому далi, а тато, мама були б назад до себе забрали, а так... - I забiдкалася, як кождим разом, коли про те говорила - по своКму циганському звичаКвi, загойдавшись цiлим тiлом i майже заспiвавши з жалю та огiрчення. - Цить вже, Мавро, цить, - потiшаК Тетяна, - та не жалуй стiльки. Воно вже й так на нiщо не здасться. Дитинка, мабуть, у бога, там жде на тебе, колись повiтаК, i, може, лiпше для неП так. - ПовiтаК, повiтаК, - вiдказуК жалiсним голосом Мавра, та тут же опам'ятуКться i починаК нараз iншим голосом: - Вже був би дорослим парубком, десь, може, в службi заробляв на себе i на маму. I було би йому добре, i було би мамi добре. А так що? Га-й, га-й! - пожалiлася знов. - Га-й, га-й! - Може, й заробляК де, Мавро, хто його знаК, - каже спокiйно Тетяна. - Так вже бог дав. По правдi, Мавро, ти свого Раду зрадила, а з того вийшло все горе. - Зрадила, бо була молода, дурна i повiрила, - обзиваКться Мавра вже спокiйно. - Задивилася на бiле панське лице, нециганськi очi, панську ношу[25], а господь за те i покарав. Держись свого, каже i караК. Будь воно зле, будь добре, а на грiх не вийде. Дiвчина слухала мовчки, задивившись нiби кудись, хоча перед нею були лиш низенькi стiни староП низькоП хатини i бiльше нiщо. - Гриць_ не пан, - каже вiдтак, вимовляючи певно i твердо iм'я милого перед старою. - Гриць не пан, хоч також бiлолиций i синьоокий i на конi Пздить, як вiтер. I ми любимося, - i сказавши се, встаК i прощаКться з Маврою. - Приходь, Мавро, до нас, як мене подеколи в недiлю в тебе не буде. - Га-й! га-й! - вiдказуК Мавра. - Я прийду. А ти, хоч i не прийдеш в недiлю, то приходь i в робiтну днинку, та сповiсти бабу, коли Пй на твоК весiлля лагодитися та на хлопця подивитися. - Незабавки, Мавро, незабавки, - обзиваКться Тетяна i виходить. - А не виходь до нього щонедiлi в лiс, - остерiгаК, випроваджуючи ПП геть аж поза хату. - А як пiдеш, то вiзьми i мене з собою, - жартуК з чудним поглядом Мавра. - Нехай i на стару няню своКП любки раз погляне. Вона ж йому_ на щастя от яку зорю ясну та красну викохала. Казками вигодувала, серцем випестила, очима зберегла, то най Пй хоч тепер словом ласкавим подякуК. - ПодякуК, Мавро, подякуК, - вiдказуК Тетяна щиро i поважно. - Вiн добрий i щирий, доконаКшся сама, як побачиш, як вiн мене по-щирому любить, коли менi не вiриш. Тетяна, вiддалена вже на кiлька крокiв вiд хати, оглядаКться нараз раптом позад себе. Чи се Пй причулося, що Мавра, вiдвернувшись перше вiд неП, захохоталася до себе? Чи справдi воно так було? Нi. Мавра саме в тiй хвилi переступала порiг своКП хати i зникла в нiй, мов в ямi. Нi. Хiба причулося... та як вже так погано! Тетяна, мов холодною водою обiлляна, з неописано прикрим почуттям упокорення i пониження вертаК зiв'ялим кроком назад. Вже стiльки разiв постановляла собi не говорити Маврi нiчого про Гриця, про Пх любов, i завше переможе любов i щирiсть до тоП староП чортицi, вона зраджуКться, говорить. Зате вертаК, от хоч би й нинi, знов з затроКною душею додому, iз зболiлим серцем, з жалем недовiр'я в душi до нього, доки його знов не побачить, доки вiн знов своПми ясними, як небо голубими та щирими очима не роз'яснить ПП посмутнiлу душу, не успокоПть i вона знов не повiрить. "Грицю! - кличе ПП щире, тепле серце i рветься чистою неподiленою любов'ю. - Грицю, чи не так? Ти любиш?" "Га-й, га-й! - прочуваКться Пй в душi остерiгаючий голос староП циганки, мов вiдганяв би якогось хижака... прошибаК ПП душу гострим жалем. - Га-й, га-й!" Тетяна розплакалася... Вернувши додому, кидаКться мовчки в тихiй свiтлицi перед iкону пресв. богородицi, як одного разу, рiк тому назад, ломить судорожно руки, притискаючи Пх розпучливо до грудей i чола, повторюК заКдно: - Господи, чому менi смутно? Чому менi смутно? Смутно менi, о боже!.. Кiлька рокiв тому назад розказував одного разу старий бiлоголовий мандрiвник, перепочиваючи кiлька день у богомiльноП i милосердноП Iванихи Дубихи, молодим ровесницям Тетяни, якi зiбралися в неП, що був або, може, й Ксть ще мiж украПнським дiвоцтвом звичай в надвечiр'я Iвана Купала ворожити та про свою будучнiсть у русалок довiдуватися. - Як? Чим? - допитувалися молодi дiвчата цiкаво в старого мандрiвника. Докладно вiн сього не знаК, не з тоП вiн околицi, але дещо осталося ще йому в пам'ятi, i вiн переповiсть. Пiзнiм вечором перед Iваном Купалом плавають дiвчата по водi човном або, коли бояться, щоб русалки Пх не заманили з-пiд води на дно до себе, в русалку не обернули, проходжуються понад берегом i спiвають рiзнi тужливi, любовнi, гарнi й приманчивi пiснi. Дiвчата на той вечiр пристроКнi пишно, мають на головi гарнi вiнки i, спiваючи отак в човнах по водi або над берегом, кидають Пх з голови на воду. Кинувши вiнки в воду, ждуть, спiваючи, i роззируються, куди донесе вода вiнок або викине на берег, як що кому суджено. Часом люблять русалки розстрiлювати[26] пiд водою свавiльною рукою вiнки - се знак, що або вона, або милий до року згине, або обоК розiйдуться. Часами задержуКться вiнок з тоП сторони рiчки, звiдки суджений прибуде. А все прикликуваний, заманений русалками, Пх мiццю i силою, все з вдячностi, що в вечiр Iвана Купала дiвоцтво Пх згадуК, пристроюКться в Пх честь пишно i оживляК Пх, до води заклятих, молодечими, приманчивими спiвами, за що вони займаються Пх долею, розкриваючи ПП перед дiвочою душею рiзними подiями, зрозумiлими лиш дiвчатам, або чудними снами, що вказують на будучнiсть. I зацiкавилися дiвчата оповiданням старого мандрiвника. Та хоч i зацiкавилися, не квапилися жодного року так ворожити. Однi не хотiли, бо не було човнiв, другi вiдмовлялися, вимовляючися, що бояться, аби русалки не заманили мiж себе в воду, iншi знов вагалися, бо хлопцi, довiдавшись, поглузують, i так вiдмовлялися, аж врештi нiхто з охочих не остався. Так було тому кiлька рокiв назад. Але сього року склалося iнакше. Сього року захотiлося бог зна чому самiй Тетянi_ розвiдатися про свою будучу долю. Товаришки i ровесницi, котрим вона заявила свою охоту поворожити на Iвана Купала вiнками, мов лиш ждали поклику. Поклику найкращоП та, на Пх гадку, найвiдважнiшоП дiвчини, що, як впевняла, нiчого не боялася: нi русалок нi вдень, нi вночi, нi смiху всiх хлопцiв у селi, а так просто хотiла._ Хотiла побачити, куди попливе ПП вiнок водою, куди покерують ним русалки. Тому запросила всiх товаришок i ровесниць на надвечерiК[27] Iвана Купала над рiку оподалiк трохи вiд млина. I справдi, вони сповнили ПП волю, набравши нараз i собi охоти поворожити вiнками, погуляти ясною нiччю над берегом рiки, переспiвати в гуртi як змога найкращих спiванок i приспособити собi ласку русалок, захованих на днi води... Аж от настав врештi очiкуваний вечiр, а з ним i мiсяць вповнi. Завтра Iвана Купала, а сьогоднiшня нiч ясна, зориста, неначе умисне розцвiлася, щоб молодим дiвчатам зрадити[28] над рiчкою будучу долю i милого. Мов гарнi птахи, зiбралися вони над берегом рiки, що, осяяна мiсячним свiтлом, виблискувалася приманчиво межи густо залiсненою, вечором темною Чабаницею та бiлою дорогою, що бiгла попри неП. Неначе срiбна широка струя, рухалася вода шумливо вперед i все вперед. Але не на всiх мiсцях однаково. Он там, де ПП ложисько на часок звужуКться, де з ПП дна висадилося камiння-велетень неповоротною формою, вона поважнiК. Там, пiд тим камiнням, що пригадуК невеличку скалу, береже вона кiлька мiсць, мов тайн своПх, мiсць проразливоП глибини, над якими ПП поверхня то морщиться, то виром крутиться. Морщачись i дрижачи якимось злорадним приманливим миготiнням, вона стараКться все в тiм мiсцi безпощадно поглинути в себе, що появиться на поверхнi. Нiхто не переходить тих глибiней, таких супокiйних на вид, а таких зрадливих своПм супокоКм, нiхто не пробував перепливати Пх. Вони не цiкавi. СупокоКм своПм не манять нiкого до себе, а кого приманять на хвилину, той вiдвертаКться, збагнувши оком глибiнь обiч камня-велетня, не журиться бiльше ним i йде. Тож i рiка на тiм мiсцi нiби опущена i нiхто не мутить там ПП супокою. Не самi прибули дiвчата над берег блискучоП вночi рiки. Межи ними К й циганка Мавра. ПристроКна в якусь стару червону хустку, спущену недбало з голови, в срiбне давнК намисто на шиП i на грудях, з розпатланим волоссям, вона проходжуКться мiж дiвчатами, мов марево. Розвеселена дiвочим балаканням та дарунками, якими привабили ПП зi сховку помiж себе, виспiвуК вона якiсь чуднi монотоннi пiснi, на рiднiй, лиш Пй зрозумiлiй мовi, i чогось вдоволена. Нинi захопила ПП, очевидно, струя живого життя молодiжi, i вона нiби вiдмолоднiла сього вечора з ними. Зрештою, вона найбiльше через Тетяну тут. Тетянi захотiлося над рiкою поворожити, а се було для неП те саме, що ПП власне бажання. Тому вона весела. Вона вiдповiдаК голосно на всi допити дiвочi, що радi би заглянути хоч на хвилиночку в зачинену перед ними будуччину, i смiКться весело. Дiвчата уставляються врештi по вподобi i волi кождоП на обiбраних мiсцях i спiваючи, кидають з голови одна по другiй пишнi вiнки з лентами, якими пристроПлися сього вечора, на блискучу воду - i ждуть. Коли упав перший вiнок на воду, почувся перший голос: Гей, на Iвана, гей, на Купала, гей, гей, гей! Красна дiвчина долi шукала, гей, гей, гей! Цвiтки збирала,вiночок вила, Долi водою його пустила. Другий голос: Поплинь, вiночку, по блискучiй хвилi; Поплинь пiд хату, де живе милий. Поплив вiночок долi водою, Серце дiвчини забрав з собою. Третiй голос: На зарiночку змарнiв поволi, Не дав Купало дiвчинi долi. Гей, на Iвана, гей, на Купала Дiвча во пiвнiч зiлля копала; В пiвнiч копала, в пiвнiч варила, А до схiд сонця вже отруПла... Вiдтак глядять всi дiвчата на веселi хвилi, куди i як несуть вони вiнки. Понесуть Пх далеко чи близько? До милого чи до чужого? На якiм мiсцi берега спиняться? I тут же в сiм селi? Чи, може, розiрвуть Пх дикою грою в дрiбнi куснi, не донiсши цiлими, де судьба призначила?.. Якийсь час глибока мовчанка. Дiвчата стоять посхилюванi на березi, дивляться, стережуть очима, ба чи не всiм тiлом, розколисанi водою вiнки - i лиш десь-не-десь повторюКться пiвголосом: Гей, на Iвана, гей, на Купала Красна дiвчина долi шукала! Цвiтки збирала, вiночок вила, Долi водою його пустила. Нараз крик i смiх. Один вiнок натрапив на бистрiшу хвилю коло берега, i вона викинула його збиточне[29] на траву. Зо два iншi, сплетенi немiцно, розiрвалися зараз з самого початку i розплилися поодинокими цвiтами по всiй рiцi, мов роздробилися для всеП рiки, i хутко зникли з очей. Лиш одна Тетяна мовчить, не дбаК нi про кого, не цiкавиться нiчим. Вона опинилася на березi коло спокiйноП глибини, означеноП велетнями-каменями, i надумуКться. За нею поволiклася, мов друга ПП тiнь, i ворожка-циганка. ЏП обходить нинi найбiльше вiнок Тетяни. Що станеться з ним? Куди понесе його_ рiка? Чи далi до красного Гриця в гори, чи на берег кине? Чи розiрве на куснi, на смiх пустить? То ПП цiкавить! Тетяна не здiймаК вiнка з голови. ВагаКться. Передусiм вона не хоче, щоб хто бачив, як кине його з голови, не хоче спiвати. Не хоче, щоб звертали увагу на неП, одним словом, не хоче нiчого. Нiчого, в чiм захотiли би й iншi брати участь. Щось_ сама однiська хоче. А нараз вже нiби й того не хоче. Так стоПть i вагаКться. Вагаючись, спиняКться тим часом думками коло Гриця, питаК себе: "Звiнчаються вони сеП осенi, як заповiдав Пй вiн, чи будуть ще далi ждати?" "Заки снiг упаде, будеш в моПй хатi", - казав вiн Пй сам своПми устами, i вона йому вiрить. Йому одному на всiм свiтi. Вiнок i вода не скажуть Пй бiльше, як вiн сам. Вiн своПм голосом i своПми устами, якими цiлував... - Ти тут хочеш кидати вiнок? - обзиваКться нараз за нею голос Маври i перебиваК раптом лет ПП думок. - Не тут! - _вiдповiдаК знехотя молода дiвчина i вiдвертаКться, немило вражена циганкою, що перебила Пй думки. - Не тут, доньцю, не тут, - пiдмовляК Мавра, - бо, ади, тут у водi вир, i вiн не дасть добре вiнковi поплисти. Все буде ним в однiм мiсцi крутити. Iди трохи далi та кинь вiнок, згадавши свого милого, чи поберетеся сеП осенi, чи нi. - Поберемося, поберемося! - вiдповiдаК Тетяна гордо i додаК роздразнено: - Кину вiнок, де схочу. - I з тими словами вiдступаК вiд циганки на кiлька крокiв. Хотiла кинути вiнок нiким не спостережена, сама однiська, тим часом Мавра не даК. - Кидай, де хочеш, доньцю. Кидай, де хочеш! - каже примиряюче Мавра, та проте не рушаКться з мiсця. Се подразнило ще бiльше уперту вдачу дiвчини, що не зносила над собою нiякоП властi, i вона вiдступила вiд циганки дальше. Ще недалеко вiдступила, коли ПП нараз щось мов пiдтручуК невидимою силою назад на те саме мiсце. Вона вернула i зняла з голови вiнок. Далi - не створивши уст нi на одне слово, кинула вiнок з усеП сили коло каменя в воду... Вiнок заколисався сильно i, поплававши кiлька хвилин кругом по тихiй водi, почав, немов кермований невидимою силою з-пiд блискучоП поверхнi, сунутися ледве замiтно вперед. Не далеко. Тетяна стояла на березi, похилившись, з очима широко створеними, i не рухалася нi на волосок. Ззаду за нею чигала вдвоК зiгнена циганка. Важка хвиля... мовчання... - О! о! о! - скричала нараз Тетяна i простягла з переляком над водою руки. Саме до середини доплив ПП вiнок, як тут захопив його вир. Крутив ним якусь хвилину на однiм мiсцi, грався. Коли нараз потягнуло його щось в глибiнь, i Тетяна не побачила його бiльше. Мовчки обернула вона своК побiлiле лице до староП циганки, що й собi витрiщалася без руху тривожними очима в воду. Тепер поглянула поважно на дiвчину. - _Не посватаК тебе сеП осенi твiй хлопець, - обiзвалася врештi, не надумуючись, - не посватаК. Тетяна вiдвернулася. - Ов-ва! - сказала лише згорда i повела спущеними очима по водi. - Ов-ва?! кажеш, доньцю? - спитала з явним докором Мавра. - Ов-ва! - вiдповiла, як перше, гордо дiвчина, мов не своПм вже голосом, i, вiдвернувшись вiд води, вiдiйшла... * * * Знов минув якийсь час. Настка пiшла з своПми родичами на прощу в далекi сторони i не попрощалася з Грицем, Пй болiло серце, що вiн майже цiле оце лiто занедбував ПП, навiдуючись лиш рiдко до неП. Та не показувала вона йому свого жалю, а ждала терпливо, доки не звернеться знов сам до неП, як уже не раз бувало давнiше, коли його що-небудь розлучало з нею. Щоб його могла ще i яка iнша дiвчина заняти, Пй не приходило досi на думку. Звичайно, бувала се досi сама його чудна непостiйна вдача, що брала над ним верх i або вiддаляла з хати на якийсь час, або силувала до гарячоП запальчивоП працi; тодi й тижнями не заходив до неП. Та все ж вiн i тодi навiдувався до неП бодай на хвилину-двi, показувався, поспитав що-небудь, особливо ж як його в роботi захопляла сльота, вiн звертався хоч крадьком до неП. Але сього лiта вiн лише десь та не десь загляне на хвилину до неП вечором, а зрештою в недiлю, свято його мов вiтром удувало... Куди ходив? - запитувала себе Настка i чудувалася. А може, i взагалi не ходив? Се раз. А по-друге, чому вже не говорить Пй, як давнiше, де бував, коли вже вiддалявся? Вони ж собi межи собою вже давно по словi[30] i ждуть ще нiби дозволу батькiв, щоб вiдбулося весiлля. А саме тепер_ починаК вiн ПП занедбувати. Саме тепер, Пй болiло серце, вiщувало смуток, i бували хвилi, коли вона гiрко жалувалася на його невдяку i байдужiсть, на чудну вдачу, а iнодi, переговорюючись з матiр'ю, навiть плакала. Збиралася одного разу вже й до ворожки-циганки йти, про якоП силу i мiць чула лиш мов з казки, та все побоювалася. А далi й соромилася. Ворожка, як вона чула, жила десь на самотi, на горi Чабаницi, в лiсi, отже, треба би ще iз кимось iншим iти. А вона не мала з ким. А хоча, говорила собi, i пiде до неП, то що скаже ворожцi? Що милий спроневiрився?. Вона того напевно не знаК. Не раз i не два впевняв ПП, що ПП одну любить, ПП одну на свiтi._ Та що питати ПП? Про що розвiдуватися? Що вiн не любить довго держатися хати, одного мiсця? До того вона звикла. Такий вже зроду вдався. На те й ворожка, хто знаК, чи поможе. Хiба що, може, йому ким що починено? Ким? Не знаК. Дiвчиною якою? Котрою? В селi всi дiвчата знали, що вони собi по словi, жодна межи них не стане, хiба би яка молодиця. А молодиць Пй не страшно, хоча й кажуть люди, що К мiж ними i такi, що чоловiкам вiдбирають розум. Та вiн не боПться. Гриць не боязливий. На цiле село вiн один нiчого не боПться. Тож чого Пй до ворожки? Так роздумувала Настка i осталася, не пiшла. Лиш коли родичi заговорили про хiд на прощу в далеку сторону, вона просилася з ними. Хотiла господу помолитися, за свiй грiх покаятися, про щастя попросити. I пiшла. Не зрадившись перед нiким з товаришок - зiбралася й пiшла. Грицевi стало нiяково, коли зачув, що Настка пiшла з родичами так далеко в чужу сторону, як казали люди, не спiмнувши йому про те нi словечком, i не попрощалася. I стало йому нараз прикро i жаль за доброю, щирою дiвчиною, що за цiле лiто не зробила йому нi одним словом докору за байдужiсть до неП. Правда, вiн не все був до неП байдужий, лиш саме в той час, як стрiчався з Тетяною. Тож лиш тодi вiн ПП занедбував. По кождiй стрiчi з Тетяною вiн неначе тратив власть над собою, так дуже пiдходила вона йому пiд душу. I був би, коли б був мiг, з нею вже давно одружився. Вона, - як говорив Пй iнодi сам, - весь розум з голови випивала i мов шовком за палець кождим словом обвивала. Однак, не бачивши ПП довше, як ось i тепер через якусь роботу, до якоП батько мов прикував, починав тужити за Насткою i вiдчував виразно, що без неП не може обiйтися. Яка вона добра, яка податлива, як приставала у всiм за ним, а нараз вiдвернулася. Тому вiн сам винен. Сам-один. Вона все однакою бувала. Окрiм нього, нiкого не любила... - Грицю, - грозила саме останнiй раз (пригадалося йому), усмiхаючись жартiвливо до нього, не бачивши його довше в себе. - Вiдай, ти знайшов собi другу Настку, що першу вже забуваКш. Як знайшов, то держи! - казала, а проте, хоч i каже се, тягне i обiймаК його пестливо за шию. - Я знайду собi другого Гриця. Не тiльки свiта, що наше село, не тiльки хлопцiв, що Гриць на границi. Як хочеш, Грицю, - додаК i, усмiхаючися, заглядаК йому в очi, обiймаК i голубить, доки не усмiхнеться вiн i не прихилиться, не примириться знов з нею. I так все i завше. Однакова, добра, поблажлива, хитра, як та лисичка; тяжко Настку не_ любити. Завше вона з веселими, як небо голубими очима, що не знали гнiву, з устами, що з усмiхом вiтали. А тепер пiшла на прощу - слова не сказала, тепер, перший раз в життi, здаКться, вiдчула справдiшнiй жаль до нього. "Невже ж дiзналася про Туркиню? - подумав з прикрим почуттям, мов очутившись, Гриць. - Господи! А коли вже дiзналася, хоч i не знаю звiдки, бо як i хто таке розказав би? - то вже лiпше розкаже вiн Пй сам про все. Хоч буде по правдi. Про все переконаКться. А розгнiваКться вона, вiн ПП перепросить. Вона мудра, простить йому i помиряться, як не раз вже. Вона ж у нього добра, як кавалок хлiба, хоч до рани приложи. З нею все зробиш. Iнакше годi поступити, ПП шкода, ПП жаль лишити, ПП давно вiн любить. Отаке. ОдноП жаль лишити, бо вже давно любить, ба навiть зв'язався, другоП не годен покинути, серце не за тим; тому нехай самi мiж собою зроблять лад, як котрiй що не по душi... Як повернула Настка з прощi, Гриць пiшов до неП. Дiждався ПП врештi. Вийшла проти нього якась мов не та. Висока, годна, та проте марна якась. Вiн поглянув на неП i пожалував в душi. Тому всьому вiн винен, - _заговорило в нiм сумлiння. А далi обiзвався. Чому не сказала, що йде на прощу? - спитав, вiтаючись з нею. - Може б, був i вiн до них прилучився, був би i вiн пiшов. Чому затаПла перед ним, що йде, i пiшла без нього? Чи вiн Пй вже байдужий? Не любить його бiльше? Вмiсто вiдповiдi Настка розплакалася. Вона його любить, як давно любила, але вiн_ не щирий. Вiн вже сторонить вiд неП, так робить недобре. Нехай по правдi признаКться, куди тепер заходить, а вона простить йому, i все буде добре. Але старостiв, "знай", - додала поважно, - нехай присилаК, бо довше ждати ПП родичi не хочуть. "Через того Гриця, - кажуть, - що гонить за вiтрами, вона ще бог зна як остане з сивою косою". З жалю пiшла на прощу, впевняла. "З жалю". Щоб вiд нього та вiд грiха вiдмолитися. Щоб вiн се знав. Раз на все каже йому се. А тепер нехай сам признаКться. На кого думка в нього? Любить яку iншу? Як любить, то най любить. Гриць тягне ПП до грудей, до себе i притискаК. - Та хоч я скажу, то що з того вийде? - Вийде те, що треба, тим нехай не журиться, - вiдповiдаК вона. - Ти лиш скажи. - А он, - каже вiн врештi, - Тетяну Iванихи Дубихи в третiм селi вiдси знаКш? З чорними бровами, першу багачку. Вона його любить._ Настка побiлiла. - Туркиня? - Туркиня. - Та, з золотими пiвмiсяцями в ухах, що бровами мiрить? - Ота сама, що бровами мiрить. - Тебе,_ Грицю, вчепилася? - ледве питаК. - На смерть полюбила... - А ти? Гриць смiКться, тулячи ПП знов до себе. - Обох я вас люблю, обидвi ви однаковi. Одна синьоока, друга чорнобрива. Обi ви дiвчата, лиш Настка не Туркиня._ Настка споважнiла, як нiколи досi. - Грицю! - каже. - Чи в тебе двi душi, що двох нас любиш, що двох нас сватаКш, що двох нас дуриш? Але знай!.. - додала, i раптом ПП синi очi замерехтiли. - Настку не покинеш._ Настку не здуриш. - _Досi ще жодноП я не здурив! - борониться Гриць. - Бо ще до жодноП сватiв не слав. - Але знав дорогу, як казав, що любиш?.._ - _Знав, Настуне. I тепер ще знаю, - вiдказуК вiн. - Але все шкода Туркинi. Буде заводити. Буде проклинати i мене, i тебе. Що нам тут робити? - Будемо добиратися, - каже рiшуче Настка i нараз, як великий змiй, обiймаК Гриця. - А Туркиня, Настко? Я ж ПП не уб'ю. I вона, як ти, по правдi мене любила. Настка спустила очi, захмурилася i хвилину немов роздумувала над чимось. - Ти нею не журися, - вiдповiла врештi. - Я беру ПП на себе, сама з нею упораюся, щоб було все добре, щоб не проклинала нас, нi тебе, нi мене. Гриць видивився на Настку, що стояла близько перед ним i майже дотикалася його грудьми. От вона вже знов була така сама, як давно, добра i прихильна, знов знала всьому раду, де вiн нiяк не знав. Не змiнилася. Мудра була, хоч би i в чiм. - Що ти зробиш з нею? - спитав врештi несмiливо, майже покiрно. Настка розсмiялася. Вiдтак умовкши, закинула обидвi руки за його шию i втопила в нього своП синi, тепер мерехтячi очi, якi вiн любив, i спитала: - Любиш дуже Туркиню, Грицю? Гриць вiдiпхнув ПП. - Дай менi спокiй, Насте, - скипiв, подразнений нараз чимось в ПП голосi. - Роби собi, що хочеш, а менi дай спокiй. Раз_ я все сказав, то тепер дай менi спокiй... - А Туркиня? - Убий ПП, як вона тобi в дорозi. Я ПП не уб'ю! - I я нi, Грицуню, - вiдповiла Настка i зареготалася, показавши своП бiлi зуби. - I я нi, Грицуню! - То роби, що хочеш. Ви обi однакi!_ А мене лишiть. - Ми обi однакi,_ кажеш, - пiдхопила вона, - i тому тобi однаково, кого посватаКш. Здавна я вже твоя... сам дав перший слово, тепер вже не лишиш, мене_ ти не здуриш... - А Туркиня? - завернув знов Гриць. Настка викривила погано уста. - Не журися нею, - сказала коротко. - Я ПП не уб'ю. - I я нi, Настуне. Та що з нею зробиш? - допитувався Гриць неспокiйно. В Настки знов замерехтiло в очах, що аж позеленiли, i вона, як перше, розсмiялася. Гриць розлютився. - Чого знов регочешся? Менi не до смiху. - А менi до смiху, - вiдповiла Настка. - Ти, Грицю, май розум, - поучала нараз своПм звичайним розважливим спокоКм, яким усе брала верх над ним, над його подвiйною вдачею. - Чи ти справдi гадаКш, що лиш ти один на свiтi? Що як за тебе вона не вийде, не знайде другого? Господи, борони вiд такого розуму, як твiй! Гриць умовк. - Та знайде, - каже нараз. - Але буде проклинати, буде нарiкати... - Хто, Грицю? Туркиня? - питаК Настка. - Невже ж ти ПП боПшся?.. Хто буде проклинати? - повторюК визиваюче, а заразом заперечуК чимось в своПм голосi... заздалегiдь тому, що маК прийти вiд нього. - Iваниха Дубиха, - вiдповiдаК Гриць. - Вона_ не жартуК... - Та нехай, - каже зневажливо Настка. - Вiд прокльонiв я нас вiдiб'ю. Ти менi лиш оповiдж про неП, що знаКш... Гриць змiшався. - Що розказати?.. Гарна... i вже... - Чи справдi вона така багачка в селi? - За таку ПП люди мають. Я не числив ПП отари овець. Худоби до води також не гнав. Кажуть - перша багачка. то, певно, багачка. - Так, так, Грицю, не журися, - почала знов, успокоюючи, Настка. - Вона i без тебе вiддасться. - Та я знаю, що вiддасться. Жаль лиш так_ казати. Настка випростувалася... а була висока. - А мене не жаль? - _сказала се голосом, в якiм тремтiли сльози i огiрчення, що вже давно накипiло. - Та як не жаль! - успокоював Гриць. - Жаль, зозулько. Навiть i себе жаль, що двi полюбив, а жодноП ще не маю. Одну брав би, i другоП не лишав би. Одну любив би, другу голубив би. Одну сватав би, з другою вiнчався б. - I з тими словами якось чудно розсмiявся. - Що менi робити? - По двi не любити. - То не любiть... ви! Покинь мене, Настко! Чого мене держиш? Як мене покинеш, засватаю Дубiвну... Настка розплакалася. - _Не боПшся бога? - спитала крiзь сльози. - Тепер _так говориш? Яка в тебе душа?.. - Станемо колись всi перед бога. Я, Дубiвна i ти. Цить, не плач. ЧуКш?.. Я, Дубiвна i ти!_ I вiн нас осудить. Цить, не плач, - потiшаК Гриць i знов тулить дiвчину до себе. - Що я тому винен, що так склалося? Чи я хотiв сього? Так було суджено або, може, менi починено. - ОстаннК слово вимовив, усмiхаючись, однако Настка не завважала його. - Чого ходив до Туркинi, як мав вже мене? - спитала. - Бо починила, - вiдказуК вiн. - Перша чарiвниця. Гарна на все село. Чорними бровами та очима приманювала, червоними цвiтами маку, що ними все затикувалася, держала... От i ослiпила душу, розум. Що хочеш? На те ж я хлопець, на те серце в мене... Цить, не плач! - вмовляК. - Я ще не помер, як колись помру, станеш вдовицею, тодi заводь чи там голоси, а тепер ще смiйся. А як не хочеш смiятися, то хоч люби по-давньому, iнакше кидаю тебе i йду до Дубiвни. Вона не плаче. Настка задрижала в душi на тi слова, успокоПлася i утерла сльози. - Я тебе люблю, Грицю... ти ж мiй, - сказала. А наблизившись до нього, обняла його, як недавно, пестливо. - Ми собi по словi, Грицю... ЧуКш? - питаК, просить, а очима, що миготять неспокiйно, грозить. - Ми собi по словi. Мене_ ти не здуриш... - Чув уже. Коли скiнчиш? - скипiв нараз Гриць. - Я що знав, сказав тобi по правдi, а тепер дай спокiй. Що хочеш? Щоб я пiшов в свiт за очi? Менi не тяжко - пiду. Настка - знов обнiмаК за шию. - Не в свiт, Грицю... - як сновида успокоюК, - а звiнчатися, Грицуню... - Тож звiнчаКмося... але... - i нараз урвав, вiдсуваючи вiд себе дiвчину, якоП рiшучiсть знав i боявся. - Нiколи бiльше до Туркинi не виходь, - _наказуК нараз поважно i строго дiвчина, пронизуючи своПми ясними очима, що то за сю хвилю з внутрiшньоП боротьби аж потемнiли, i додаК: - Щоб ми через неП не побралися?.. До неП пiде другий. Вона без тебе не згине, вона багачка, _Грицю, а я... - i урвала. Сльози знов спинилися в ПП очах, i вона затулила лице обома руками. - Не бiйся, цить! - втихомирюК Гриць. - Чи я тебе покидаю?.. Не вийду нiколи до Туркинi. Не вiриш? Тому, може, що я сказав, що вона гарна на все село? Бо правда, що гарна, правду за пазуху не заховаю, - каже, а сам з-пiд уса усмiхаКться. - Не бiйся... В Настки знов очi замерехтiли. - Гри-цю! - погрозила рукою. - Мене ти не здуриш, я се ще раз кажу, а до Дубiвни не виходи. Гриць вiдвернувся мовчки вiд неП i, вiдiйшовши кiлька крокiв, кликнув: - Бувай здорова! Вона не вiдповiла, але, надумавшись нараз, прожогом опинилася коло нього. - Не вийдеш? _ Вiн оглянувся: - Не вийду! - Треба закiнчити, Грицю. - Треба. - Я вже закiнчу. Ти лиш пiд очi Пй не йди, а iншим не журися. - Я не журюся! - вiдповiв вiн. - Журiться ви. Ви всi однакi. Дай менi спокiй... - i з тим знов iде... - Грицю, я лагоджу рушники. - Лагоди на осiнь..._ - _Та осiнь от вже тут. - Ну, то й гаразд. - Iнакше, Грицю, втоплюся, згину! - жалуКться, грозить Настка. - Не бiйся! - сказав i станув. - Ви_ не гинете. Скорше я умру... - Я не дам, Грицуню... - Ов-ва! - вирвалося нараз Грицевi з уст, i втiм замовк, вiдiйшов... * * * Старий Андронатi приблукався до села, де жив Гриць з своПми родичами, i вже чи не вдруге обiйшов те село по милостиню. I знов, як звичайно, обдарувала його синьоока Настка чи не найкраще. Вона любила подавати йому милостиню, бо вiн дякував так щиро i красномовно, так знав до душi промовити, що iнодi не наслухався б його слiв. Так i сим разом. Подякувавши i поблагословивши ПП чи не вдесяте, може, схилився ще кiлька разiв низько перед молодою жвавою дiвчиною, що не досить того, що ласкава в дарунках, та ще й нинi сама йому ворота вiдчинила, щоб не трудився. Та ось коли вiн погляне лiпше, а вона чомусь коло нього. ВипроваджуК, щебечучи щирими словами, а дедалi i з наказом шанувати в горах старi ноги, бо гори зривають Пх у тих, хто не родом з вершин... Так вона говорить i нараз стаК. Та постоявши ще хвилину, врештi сiдаК i з тим просить i його усiсти. Дiд здивувався, однак не сiдаК. Вiн оперся лиш на палицю i дивиться на неП. Яка вона добра та щира, оця дiвчина, яка милосердна? I не вiднинi вона така, а вiдколи ПП знаК, бувала все така. - Господи благослови ПП, господи благослови! - повторюК раз по раз i збираКться йти далi. Однак Настка встаК i задержуК його. - Дiду, - каже. - Сьогоднi я маю з вами щось говорити. А ви хоч сядьте, хоч постiйте, а казати мушу. Дiд зчудувався. - Кажи, дитинко, - вiдмовляК, - що там тобi треба, чи що хочеш знати, а я вже лiпше постою. Так вже звик вiчно на ногах пробувати, що нiчого менi й стояти. - Дiду Андронатi, - почала Настка, посилаючи притiм свiй ясний погляд далеко по верхах, неначеб нагадувала, збирала щось в думках. - Ви мене, дiду, знаКте. Мене i Дончукового Гриця, з котрим не раз балакали - i не вiд сьогоднi вже. ЗнаКте, чиПх я родичiв, чиПх вiн родичiв. Тому i послухайте, що я вам розкажу. А розказавши, опiсля вас про щось попрошу. - Кажи, душко, голубко, - вiдповiдаК старий i опираКться лiпше на палицю, спозираючи на дiвчину уважно, щоб нiчого з ПП слiв не стратити. Вона ж така милосердна та синьоока. Добра дитина, хоч куди. Нiколи з порожнiми руками з хати не вiдправляла, а часто-густо i куток на нiчлiг приладжувала, коли деiнде на нього лиш