й, скiльки його тут! Його тут повно. Гей, Мавро! - кличе задихана з дикою якоюсь втiхою. - Твого зiлля повно! "Ага, Мавра! - заблисли Пй спогади про стару циганку, i знов починаК Пй в мiзку плутатися. - Що казала Мавра про зiлля з-пiд "Бiлого каменя"? Хвильку надумуКться. Вона знаК що. Воно про всяке лихо_ - учила Мавра. "В недiлю рано - _казала - зiлля копати, в понедiлок пополокати, в вiвторок варити, а в середу.." _в середу?" - киплять в ПП головi думки i тут нiби вмовкають... Вона усiла наново на землю коло зiлля, пiдсунувши високо чорнi своП брови, i - нагадуК. В середу?_ "В середу", - щось Мавра казала. Га, вона вже знаК, - стрiлило Пй нараз блискавкою через ум. В середу, казала Мавра, зiллям лихо приспати,_ а в недiлю весiлля!! Так. В недiлю, казав старець, в недiлю весiлля. I з тим задивлюКться знов на зiлля. Його тут повно. Аж само в руки лiзе, то треба рвати. Мавра буде рада, а вона уб'К ним лихо, що в Грицю сховалося._ Але... борзо... борзо... щоб не утiкло. I з судорожно дрижачими пальцями, в шаленiм майже поспiху, неначе за нею стояв хто та наганяв до того, копаК, рве зiлля i ховаК в подолок. Вiдтак, нарвавши його над мiру, стаК на рiвнi ноги, опускаК голову низько назад, що довге ПП волосся майже дотикаК землi, i кличе з усiКП сили: "Я прийду!" А зараз по тiм, наслiдуючи голос жайворонка, кличе щасливо: "Люблю!.." - Врештi вмовкаК, задивившись великими очима та пiдсуненими вгору бровами кудись далеко, i слухаК: з другоП сторони скали, мов аж тепер дiйшло, обзиваКться почерез пропасть i тут же завмираК: "Люблю!!" Настав вечiр в середу перед весiллям. Мавра стоПть коло своКП лави i перебираК при свiтi зiлля, роздумуючи, котре б дати Тетянi, щоб ПП жаль за Грицем утихомирився. Вона була саме нинi знов у Iванихи Дубихи, яка зз сей короткий час з горя побiлiла. Та от вже i перебрала зiлля. Вона дасть Тетянi зiлля з-пiд "Бiлого каменя". Воно добре, чудотворне. Як дати його мало, воно в сон кидаК - з примiвкою: серцю, головi даК спокiй; а дати забагато, воно iнодi i смерть приводить. Нараз в тих гадках вона зупиняКться. Нi. Нинi вона вже не годна Тетянi зiлля дати. Вже пiзно, i Тетяни вдома нема. Хiба, може, завтра. Вже третiй день, як вона, нещасна, лiсами блукаК, ба навiть десь аж в сусiднiм селi ПП бачили, де й ночувала. До того нинi обiцявся i батько прийти до неП, а може, й зараз надiйде, тож не пiде з хати. Так розгадувала Мавра, перекладаючи i перебираючи рiзне своК зiлля. На всi гори, скiльки тут здiймаються, немаК щасливiшоП вiд Маври. Вона вiднайшла свого батька, якого вважала мертвим, i знаК, що Гриць з угорськоП границi, годованець Михайла Дончука, се ПП, вкрадений вiд неП, ПП син. Довiдавшись про те все, ПП бралося зразу божевiлля з радостi. Вона бiдна, змарнована циганка, сама на цiлу гору, на цiлий лiс, вона мати прекрасного хлопця, а ПП батько, Андронатi, живий. Був ось тут. Вiн довiдався припадком вiд Гриця i Настки, що на Чабаницi живе циганка-ворожка сама одна i зараз же вiдшукав ПП. Господи боже! Плакала вона з горя, з злиднiв, з турботи i жалю, туги, але плакала i з радостi, коли батько ступив в ПП хатину i вони пiзналися! Вiн ледве пiзнав ПП, так вона постарiлася, а вона аж перелякалася довгоП бiлоП його бороди i згорблених плечей. А вiдтак настало каяння. Вiн вже був пiд ПП хатиною, тяжкою зимою. Впрошувався, вмолювався, а вона його не пустила! А вже тодi були б вiднайшли себе, був би вiн, бiлоголовий, коло неП зажив, нараз тяжкою зимою не вертав в Угорщину Мавра каялася, гiрко плачучи. А вже тодi сповiщала Пй карта, що в ПП хату падуть два чоловiки. Старий i молодий. З одним щастя, з другим горе. - З вами щастя, тату, - говорила зразу, - з вами щастя, а з котрим би горе? - Був ще в неП хто з чоловiкiв? - питав старий. - Вiд часу, як вона його не приймила? Було пам'ятати. Пригадай. Вона гадала, роздумувала, аж i пригадала! Лиш один був пишний-препишний хлопець на чорнiм конi. Йому вона i в карти кидала, долю вишукувала. Остерiгала двох не любити i сповiщала далеку дорогу; щастя йому падало, але губилось в дорозi, та се вона йому не казала. Вiн Пй добре заплатив... При тiм ПП оповiданнi в старого Андронатi очi усмiхнулися чорним блиском. - Не питала вона, як вiн називаКться? - питався. Не питала. Лише знала стiльки, що вiн викликав в ПП душi жаль, бо такий, як вiн, був лиш той, котрого вона, грiшна, любила i через нього в своК горе попала. Молодий i красний. Точнiсiнько так вiн виглядав. Тодi розказав Пй старий батько, як поступив собi з нею, щоб Пй врятувати життя, на яке Раду напосiвся. Тодi напоПв вiн всiх трунком, заправленим зiллям, а за тим i ПП саму, щоб могти ПП винести. Слава богу, йому все вдалося. А дитину мусив пiдкинути багачам, щоб не вбив ПП Раду, далi, щоб коло хороП в лiсi не загинула, i лiпшоП долi, як циганська, зазнала... Про неП, Мавру, сподiвався, що вона не пропаде в свiтi, найде притулок мiж добрими людьми, i вiн ПП колись вiднайде. До внука вiн не признавався, щоб не пошкодити циганським походженням, а все лиш вiд часу до часу навiдувався, щоб переконатися, як йому живеться. I переконався, що в добру годину пiдкинув дитину, бо в добрих руках опинився хлопець. А тепер вiн ПП на всю милiсть просить не признаватися ще до нього, доки не вiддiлить йому його господар землi, не стане вiн газдою в своПй власнiй хатi. Його господарi - люди заможнi, гордi, могли б дiда i матiр з хати викинути, а хлопця не надiлити землею. Нехай вона ще жде, нехай мовчить, як i вiн, а все вийде на добре! Хлопцевi i Пм. Ось вiн скiльки рокiв мовчав, як камiнь, i на добре вийшло. Гриць незабавки жениться, пiде на своК, а його молода, добра бiлолиця дiвчина, заможна, обiцяла йому, що вiзьмуть його, старого, до себе. Вiн Пй зробив одну прислугу i на ПП помiч найбiльше числить. А як вiн коло них раз опреться, Гриць матерi своПй не випреться. Тепер нехай вона ще помовчить i хлопцевi щастя не псуК. Вони на весiлля пiдуть, здалека будуть, як бiднi, придивлятися; на весiлля вiн Пх просив, а там... нехай жде. Прийде час, заговорять. Мавра опиралася. Плакала, рвалася йти до сина. Але батько лаяв i кляв, ба навiть, по своКму звичаКвi, з лютостi кiлька разiв ПП ударив. Аж тодi Мавра покорилася його приказовi i з його радою погодилася... Тепер лиш одно ПП щастя мутить, одно ПП гне додолу, давить. Велике горе Тетяни, заподiяне ПП сином, i бiль доброП Iванихи Дубихи. Чому не любив Гриць Тетяни до кiнця? До кiнця? - _питала вона в розпуцi майже сотню разiв. Який оборот було би все взяло як для них обох, для ПП бiдноП матерi, так i для неП самоП! Чому, сину мiй, чому роздвоПв так свою душу? А ще й вона_ причинилася до Тетяниного горя, ворожачи йому, остерiгаючи його... перед чорними очима!.. Жура i жаль про Тетяну не даК Пй спати, не даК Пй Псти. Вона чи не на все життя позбавлена. Хто знаК, чи й прийде вже цiлком до давнього розуму Тетянка! Хвилинами вона, здаКться, нiби при умi, оповiдала Пй Iваниха Дубиха, а хвилями божеволiК, не пiзнаК, не бачить нiкого, а все Гриця згадуК i лихо._ Який кiнець тому буде? Чому, боже, так тяжко людям до щастя дiбратися? От хоч би тепер i Пй. Сина вiднайшла, а Тетяну - тратить. Сама майже не знаК, хто тепер ближчий ПП серцю. Вiн чи вона? Тепер одно вiнчаКться, а друге остаК без долi, розбите... Чому Тетяна Пй не звiрилася? Цiлком зараз спочатку? Чому так таПла, щоб мати не розвiдалася? Як тут тепер рятувати? Як усунути лихо? А тяжке лихо! Мавра аж сплакала, згадавши молоду дiвчину чудову, та - збавлену власною ПП дитиною. Вiдтак гiрко усмiхнулася. Ось як син в батька вдався! Двi душi в нiм. До Настки горнувся, а ПП Тетяну любив. О, коби Тетяна була зараз з усiм призйалася. Ба... Коби!_ Коби вона була тодi_ знала, що ПП син живе. Тодi!!! Але батько... i нараз урвалися ПП думки. Вона _винувата. Вона, однiсiнька вона. Батько ПП, ще коли впрошувався, молив, а вона не впустила. Тодi вiн закляв. А вiн страшно кляв. Чи не закляв вiн тодi ПП щастя, а прикликав горе? Не винен тут нi Гриць, не винна нi Тетяна, а винен... винен... хто? - питаК себе Мавра i плаче. Грицю ти мiй, сину, чому так в батька вдався? Чому не в матiр... i тут, як перше, думка ПП урвалася. Чи була вона, його мати, лiпша?_ Вона ж мала чоловiка, а зрадила_ його. О, о, о! - застогнала нараз i вдарила з жалю нараз п'ястуками до голови. "Грiх, грiх, грiх! - ридало ПП серце. - Який страшний, великий, який без кiнця. Грiх_ винуватий всьому, вiн один!.." Але вона ще врятуК Тетяну. Нехай буде, що буде. Тетяну вона врятуК. Коби лиш до недiлi, коби лиш по весiллi, вона вiзьметься до неП, приведе назад до розуму, ладу. В недiлю рано-ранесенько пiд "Бiлий камiнь" пiде, зiлля накопаК, буде пробувати. Зразу самим зiллям потрохи усипляти, вiдтак примiвками, вiдтак через сiм недiль мольбою до нового мiсяця, доки не успокоПться. А там... з часом вона Гриця забуде i за другого пiде. Отак думаК, передумуК Мавра, перебираючи та впорядковуючи рiзне своК зiлля, котре вже вiд чого, коли нараз чуК.. щось застукало до ПП дверей. Вона прокинулася. Хто до неП о такiй пiзнiй годинi? Се вже далi пiвнiч. Вона ще не лягала, бо батька вижидала. Пiшов по милостинi до недалекого мiстечка. А вона тут за скорбними думками та всiм своПм зiллям сном припiзнилася. Чи не Тетяна се? - Хто там? - по звичаю своКП осторожностi питаК i надслухуК. - То - я! - вiдказуК якийсь голос. - Тетянка? - питаК Мавра i надслухуК знов, може, й вона, нещасна, лiсом блукала i за свiтлом до неП добилася. - Нi! То - я! - вiдказуК знов той голос. Мавра вiдчинила. Перед нею станула дiвчина. Висока, молода, в лицi бiла-бiлiська, з заплаканими очима. Цiкаво придивляКться Пй Мавра, i ПП переймаК при видi цiКП дiвчини прикре почуття. - Тобi що, доньцю, о такiй пiзнiй годинi? - питаК. - Тепер далi пiвнiч. Але сiдай - ось тут. ТвоП очi плачуть. Чи й серце плаче? В кого серце хоре, нехай iде до Маври, - говорить, мов молитву, Мавра, а сама блискучими своПми очима аж пронизуК. - О, рятуйте, мамцю! - кличе дiвчина з розпукою i падаК на лаву. - Мiй суджений хорий, може, i умре. Крiзь сон говорить, нiхто не розумiК. Ой мамцю, рятуйте! - i з тим заридала. Далi, зсунувшися додолу, здiймаК розпучливо руки вгору i молить. - Царю ти небесний - чим я провинилася? Чому мене караКш? Я ж не винувата. Я вiрно його любила, тiло, душу дала, то... вона... вона!!_ - i, не докiнчивши, знову гiрко заридала. - Цить же, доньцю, цить же, - вспокоювала Мавра i пiднiмаК дiвчину догори. - Кажи, що твому судженому i чия ти дитина, а зможу, порятую, в горi вас не лишу. - Я, Настка, Грицева суджена! - кличе дiвчина з невимовним жалем i знов здiймаК, благаючи, руки до Маври вгору. - Йому починено._ Рано вiн поснiдав, вiдтак впав у сон i так спить все i спить. Спить мертвецьким сном. Зразу в снi ще згадував, що хтось там iшов, що вiн зараз прийде,_ а далi вмовк... - Грицева наречена? - скрикнула тут Мавра, а сама сiпаК дiвчину, мов божевiльна. - Грицева. Я Грицева! Я його суджена, а в недiлю, мамцю, наше весiлля... - Грицю! - скричала Мавра страшним криком розпуки i зсунулася на землю. - - Сину!!! Сину ти мiй, сину! _Ось уже гине, ось уже вiдходить; ледве що найшла! Грицю, жди на свою матiр, вона вже йде. Жди, не гинь!! - Останнi слова ПП, викликанi якоюсь нелюдською силою розказу[33] перемiнили ПП саму нечувано. Вона зiрвалася на рiвнi ноги, вхопила клунок з своПм зiллям, пiрвала дiвчину за руку i обi погнали... Бiжить стара Мавра пiд гору i проти вiтру окриленим кроком, важко вiддихуючи, стогнучи. Летить, здоганяК Настка, i туй-туй паде. Лиш одно ПП пiддержуК, вiра в силу Маври, а коли б не те, вона б далi не годна. - Йому починено, його затроКно! - кричить в один голос до староП Маври. - Пiд вiкном найдено пляшку, а пастух наш бачив дiвочу постать, як летiла лiсом, якась чорноброва..._ - _Тетяна! - кричить Мавра i сама стаК. Мороз ПП переймаК, i вона хреститься. - Ось що грiх, що грiх! - _стогне i звiльняК крок - далi вже не годна... Було в четвер рано, як на мiсцi стали, а коли стали, було вже по всьому. Гриць вже перенiсся... * * * Коло ГрицевоП хати - сум i повага. Посхилялись старi газди всi, що Гриця знали. Посхилялися в смутку i мовчки ждали. УмлiваК в хатi бiлолиця Настка, молодицi плачуть. Товаришi-хлопцi походжують, утираючи сльози. А матерi, перешiптуючись, хрестяться i моляться... Перед хатою лише що скiнчилася тяжка, гiрка сцена. Циганка Мавра в нечуванiй розпуцi кидалася вовчицею на старого батька. Вiн ПП сина, - заводила, - вiд неП забрав, пiдкинув багачам, щоб зазнав лiпшоП долi, як циганська, i ось яка доля постигла його в багатствi... I нiхто не бачив досi такого ридання, такого поведення, як у бiдноП циганки. Кидалася лицем до землi, роздирала на собi одiж, знiмала руки розпучливою мольбою догори, а все промовляла. Спiваючи, ридаючи, заКдно розпачала - аж доки не ув'яла: Старий Андронатi зразу боронився, а вiдтак умовк. Зсунувшись з всею ваготою свойого старечого тiла на свiй жебрацький костур - вiн мовчав. Сам не замiтив, як остаточно по голосiннi зболiлоП доньки заслухався в жалiбну гру трембiти, що неслась горою недалеко хати. Вона йому нагадала своПм смутком щось давно минуле. Давно-давненько, дуже давно, вона також так смутком вигравала - пригадав вiн собi. Вiн тодi стояв рано зi сходом сонця високо на горi сього села i держав бiлого внука на руках... Держачи отак, глядiв в сивiй ранiшнiй iмлi .дитинi за долею. Iмла не здiймалася. Не бачив вiн тодi через iмлу сонця, але воно було! В його внука була_ доля. Ждала лиш на нього, як те раннК сонце за iмлою - чому не осягнув ПП?.. * * * Мiж присутнiми в хатi й Iваниха Дубиха. ДожидаК Тетяни. Може, хоч тут вона з'явиться. В домi ПП нiде не було; i нiхто ПП не бачив. Ходить i ходить лiсами, людей уникаК. Прибувши сюди, Iваниха Дубиха занiмiла. Нiхто вiд неП слова не почуК. Мов забула говорити. Лиш вiд часу до часу засуваК дрижачою рукою бiле волосся назад пiд чорну свою хустку. Жде. Може ж, дiждеться... Люди ззираються на неП, перешiптуються, а Пй те байдуже. ЏП очi не плачуть, ПП уста стулилися, лиш душа чимраз кам'янiК. Та ось перед порогом шелест. ЏП Тетяна? Нi. То Мавра появилася в хатi з батьком, на сина вдивляКться. Нараз - що се? Сину божий! Знадвору попiд вiкна доходить спiв, нерiвний, предивний. Iваниха Дубиха бiлiК, хилиться; сим разом се вже Тетяна. Так. То вона. Висока, худа, блiда, з розшарпаним волоссям, червоними маками заквiтчана, з очима, що нiкого не бачать, то - вона._ Нiхто не рушаКться. Входить i, пiдсовуючи високо чорнi своП брови, прикладаК палець до уст, мов наказуК мовчання, i обзиваКться напiвспiвуче: "В недiлю рано я зiлля копала, в понедiлок рано пополокала..._ цить, Мавро, - додаК, прохаючи, - в вiвторок,_ Мавро, - додаК, прижмурюючи очi, мов нагадуК собi щось, - зiлля я варила, а в середу рано... - _нараз уриваК... - цить, Мавро, - просить з неописаною нiжнiстю в голосi i цiлковито блудними очима, - цить, я лихо_ убила... твоПм зiллям,_ Мавро, з-пiд "Бiлого каменя". А вiн переспиться._ Цить! А в недiлю весiлля. Цить! - i, вмовкши, вона жде хвилинку, опустивши, мов з глибокоП утоми, голову аж низько назад - затулюК очi... Всi закаменiли. Нi, не всi. Мавра мовчки з змiПним безшелесним рухом одна наближуКться до неП. - Суко!_ - скричала нараз не своПм голосом. - Ти мого сина_ струПла. Ти, ти, ти! Гинь! - _i одним-однiським п'ястуком валить дiвчину додолу. Та тут вже Iваниха Дубиха опинилася коло доньки. - Стiй! - крикнула, що всi потрухлiли. - Мене_ ось добий. Вона вже готова, а мене добий!_ Вiдтак, пiднiмаючи доньку на ноги, що судорожне за своП цвiти вхопилася, спитала побiлiлими устами: - Доню моя люба, одна_ в мене в свiтi - ти_ Гриця струПла? Тетяна усмiхаКться. - Цить, Мавро, - шепче, пiдсуваючи високо чорнi брови, - лихо в нiм_ сховалося... цить! Вже нiде лиха не буде... - Доню! - молить ще раз мати з надлюдською якоюсь силою i тулить нiжно доньку до себе, як малу дитину. - Ти? Скажи правду всiм, ти? Як господу богу скажи... Тетяна дивиться довго матерi в очi, мов пригадуК собi щось, а далi, тулячись з правдивою нiжнiстю дитини до грудей матерi та хапаючись знов, як перше, судорожне за своП цвiти, починаК любо, пiвголосом, нiби переказуючи тайну, нiжно спiвати: Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей, гей, гей!.. Красна дiвчина долi шукала - гей, гей, гей!.. Та вимовивши послiднК слово, вона вириваКться нараз несамовито з обiймiв матерi i вилiтаК стрiлою з хати... Мовчки... без словечка... повалилась Iваниха Дубиха додолу... * * * Поховали Гриця, розiйшлися люди. - Ходiм, Мавро, - обiзвався вже по всiм старий Андронатi до своКП доньки. - Ходiм мiж циган. Тепер ми тут знов старцi... - Ходiм, тату, - каже Мавра твердо, як камiнь, i подала старому довгий костур в руки. - Тут вже мiй грiх скiнчився. I пiшли. Злегка лиш колишуться тi сосни i смереки, яких вони, iдучи не раз бiлою стежкою, мимохiть дотикались злегка, i колишеться лiсовий шум в воздусi, успокоюючи порванi струни в душах, доки не вийшли з лiсу; а коли його оставили, вiн згубився цiлком, i над лiсом схилилася нiч... * * * Iваниха Дубиха перешукала з людьми чи не весь лiс i сховки, куди заходила Тетяна, i не найшли ПП. Вона без слiду пропала. Настала вже чи не сама пiвнiч, а Iваниха Дубиха лежить обезсилена на своПй постелi - заКдно надслухуК. ЏП серце каже, що Тетяна верне; от-от уже пiвнiч. От-от чуК вона шелест. Тетяна верне сама, як не раз вже. От-от зазорiК. I - коби вже й зазорiло... А як вона верне, тодi забере ПП з собою в монастир i вiддасть ПП господу богу. Господь один ПП зцiлить - скрiпить. Господь один - а вiдтак нехай дiКться далi його божа воля... В хатi тихо, мов у святинi, лиш дрiбне свiтло блимаК i часом прискаК перед iконою пречистоП дiви, - Iваниха Дубиха жде, надслухуючи, i ПП стуленi очi заливаються безустанно слiзьми. От-от - знов якийсь шелест. Нi. То рiка. Вона не вмовкаК. Кiлька разiв i збудиться вона з пiвсну, рiка все ПП дразнить, мов чогось домагаКться. Нараз... i тепер вона не помиляКться. Вона чуК. ЧуК виразно, лиш не знаК розрiзнити - що се. Чи се бренькiт бджiл причуваКться Пй, чи се нiжнi струни, чи се ангельськi голоси? Не знаК. Але вона чуК i не помиляКться. Попри ПП слух пересовуКться легко, мов сонна мрiя, мов бренькiт бджiл, мов шовк, що волiчеться по струнах - предивно нiжний, спiвучий голос, що всю ПП душу мов у облаки небеснi здiймаК: Гей, на Iвана, гей, на Купала... гей, гей, гей!.. Красна дiвчина долi шукала - гей, гей, гей!.. Iваниха Дубиха прокинулась, зiрвалася. Господи боже, се Тетяна! Так. Се був голос Тетяни. Вона чула виразно, що се був ПП любий голос. Вона шукаК пiд вiкном дверей i спiваК... Iваниха Дубиха встаК як змога скоро, спiшить, хитаючись, до дверей, розриваК Пх i бачить. Вона, мабуть, спала. Надворi ясний день, усмiхаКться сонце i вказуК все ясно - лиш Тетяни нема. Iваниху Дубиху обняло зимним потом. Чи Пй спiв Тетянин лиш приснився? Чи чула вона його справдi? Та тут заблисла Пй страшна думка до голови, i вона спiшить до челядi... Iдуть всi над рiку, шукають ще й там. Може, знайдуть хоч там слiди. Пiшли... Не довго iшли. Там, де глибина царювала, де камiнь-велет спокiйно означав неповорушну глибину рiки, де на дно ПП утонув колись Тетянин вiнок, стояв на поверхнi блискучоП води, притулившись до каменя, один великий цвiт червоного маку. Другий, припершись аж до берега рiки, ждав - i як той, i собi не рухався... СтоПть Iваниха Дубиха i дивиться без слова на тi два цвiти, а з нею i вся челядь. Довго, довго дивиться вона на них - далi вiдвертаКться... Вiдвели Iваниху Дубиху. Чернiвцi, в квiтнi 1908. [1] ПристроКний - одягнений. [2] Фортуна - щастя. (Прим. О. КобилянськоП)_ [3] Р а й - отаман, циган-проводир. (Прим._ О. КобилянськоП_)_ [4] Спенцер - одяг на зразок жилетки [5] Пуста (пушта) - степ в Угорщинi. [6] Полум'я змагайте - роздмухуйте полум'я [7] П у г а р и к - чарочка. [8] Х и ж у н - беркут. [9] Вивiрка - бiлка. [10] Противно - навпаки. [11] Пiдхлiбство - облесливiсть. [12] Бесаги - сакви, торба. [13] Р а б i в н и к и - грабiжники. [14] Туск - бiль, журба. [15] Оногди - недавно. [16] Найборше - найшвидше. [17] Починщина - примана. [18] Опустити - залишити. [19] Розпачати - впадати в розпач, виявляти розпач. [20] Господарка - господарство [21] Розказувати - наказувати. [22]Петльованець - годованець. [23] Удовiднити - довести. [24] Синку - так на Буковинi кличуть нiжно i хлопцiв, i дiвчат. [25] Ноша - одяг. [26] Розстрiлювати - розкидати. [27] НадвечерiК - нiч перед якимсь святом. [28] Зрадити - тут: розкрити, показати. [29] Збиточне - жартiвливо. [30] Давно по словi - давно дали одне одному слово, домовилися про одруження. [31] Наборзi - нашвидку. [32] Любко - коханець. [33] Р о з к а з - наказ.