Iван Кочерга. Алмазне жорно
------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------
_ДIЙОВI ОСОБИ:_
Стеся
Василь Хмарний
Остап Макосiй
Прокiп Скряга
Мусiй Шенчик
Лук'ян Iлько
Дубровський, суддя Житомирський
Лабенцький \ пiдсудки.
Виверський /
Княгиня Вiлькомiрська
Граф Ружинський
Графиня Брагiнська
Авраам Цвiкловiц
Лiя
Пан Пшепюрковський
Пан Пауша
Пан Лозка
Пан Прозка
Пан Мишка
Возний
Корчмар
Бабуся з дiдком
Секретар Дубровського
Лейзер
Особи в балетi: цехмiстер, пiдскарбiй, лавники 1, пан Круп'янка, 6
кравцiв i 6 кравчих.
1 Л а в н й к - невисока службова посада в середньовiчному
ремiсницькому цеху.
Шляхтичi, гайдуки, жовнiри, городяни i городянки. ДiКться в Житомирi
1768-1769 рр., крiм II дiП, яка вiдбуваКться в корчмi.
ДIЯ ПЕРША
Зала в палацi пана Дубровського, суддi гродського Житомирського. Товстi
мури, дужна стеля, глибокi лучковi вiкна, важкi меблi, пишна, але хмура
розкiш.
Лiворуч - стiл, покритий оксамитним килимом, що спускаКться до самоП
землi. На столi канделябр, розп'яття, пiсочний годинник, великi книги,
папери. Бiля стола - важке готичне крiсло. Позад нього готичний
монументальний камiн. Праворуч - вхiднi дверi, просто - великi важкi
дзерi, обабiч яких стоять два вартових гайдуки з топiрцями.
I
Пiдсудок Лабенцький, стоячи край стола, розбираК папери та перегортаК
велику книгу у важкiй оправi.
Увiходить жовнiр i подаК Лабенцькому листа з великою печаткою.
Ж о в н i р. Лист до вельможного пана суддi вiд його мосцi регiментаря
Стемпковського. (Виходить).
Лабенцький розпечатуК листа i кладе його на стiл.
Г а й д у к (увiходить). Там знов прийшла та дiвчина, що питалася пана
суддi. Плаче i дуже просить.
Л а б е н ц ь к и й. Нехай чекаК. Зараз не можна. Пана суддi ще немаК?
Г а й д у к. НемаК.
Л а б е н ц ь к и й. Iди. (Гайдук виходить). Не бачили тут твоПх слiз -
теж... вештаються...
Увiходить суддя Дубровський, невелика на зрiст, суха людина з живим
блискучим поглядом, гордою поставою, тонкими рисами нервового обличчя.
Чорне волосся трохи посивiло на висках, а чорнi, довгi вилискуватi вуси
опускаються вниз iз бокiв червоних уст, вiдтiняючи матову блiдiсть рiвно
виголеного обличчя. Суддя вдягнений у чорний старопольський жупан, а
поверх нього оксамитний недовгий кожушок. Шаблi при ньому немаК.
Пiдiйшовши до стола, вiн киваК Лабенцькому, що поштиво вклоняКться йому, i
сiдаК в своК крiсло.
Д у б р о в с ь к и й. Готовi ордери до возного?
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане суддя. Готовi. (ПодаК).
Д у б р о в с ь к и й (пiдписуК). Зараз же надiслати. Далi що? Листiв
не було?
Л а б е н ц ь к и й (подаК). Лист вiд регiментаря Стемпковського про
виконання екзекуцiП до карання на горло по декрету вельможного пана.
(ЧитаК). "По всказанню декрету Суду Житомирського екзекуцiя карання на
горло виконана i суть постинанi нижчеменованi гайдамаки i свавольнi люди:
Василь Прокопенко, Гнат Бiлий, Степан Пiотровський, Iван Ботвиненко, Федiр
Козан, Василь Шевчук, Семен Лобода, Якiв Руденко, Рiзниченко Iван i
Рiзниченко Тимiш... Роst haec * (* Пiсля цього (лат.).) - серпня двадцять
шостого теж постинанi суть - Андрiй Середа, Прокiп Чередниченко, Швець
Iван i Швець Явтух, Куцопалий Тарас, Гладиженко Степан, Римаренко..."
Д у б р о в с ь к и й (перепиняК). Як Римаренко! Я не декретував
Римаренка на смерть - це той Римаренко, здаКться, швець, що проводив
гайдамакiв до якогось хутора - Римаренко Петро...
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане.
Д у б р о в с ь к и й. Петро Римаренко з Гайсина. Його декретовано лише
на 100 канчукiв пiд шибеницею. Зараз же подивiться в книзi. Пан
Стемпковський дозволяК собi ламати моП декрети - чи я вже не суддя в
Житомирi? Годi вже з цим листом, що далi?
Л а б е н ц ь к и й (подаК). Резолюцiя про Якима Сикуненка з Баранього
Поля, що впустив до себе двох гайдамакiв i не заважив непристойно забити й
замордувати в своПй хатi шляхетного пана Плавського.
Д у б р о в с ь к и й. До карання на горло?
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане, - яко гвалтiвника i
бунтiвника in causa iniuriae publicae* (* У справi державних злочинiв
(лат.).) зловленого, на стинання шиП декретуК.
Д у б р о в с ь к и й (пiдписуК). Далi.
Л а б е н ц ь к и й (подаК). Item* (* Так само (лат.).) Грицько Лобода
з Новоселицi, що проводив закордонну ватагу до козацькоП долини i забрав
собi чужi казани... item Воробченко Iван iз Кам'янки, що ходив за ватагою
Залiзняка, за кiньми, - потiм забрав i зарiзав чиПхсь волiв.
Д у б р о в с ь к и й (вагаючись). Щось я не пам'ятаю. Хiба цих теж на
горло? Вони ж, здаКться, нiкого не забили.
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане, але по силi параграфiв
першого i другого артикулу сьомого роздiлу 14 Статуту, яко злодiП, що
зловленi на шкодi i generaliter* (* Загалом, взагалi (лат.).), за
гайдамацькi ексцеси i лотровськi звичаП, - виннi суть смертi.
Д у б р о в с ь к и й. Так, так, ну, що ж, наварили пива, то треба його
пити. (ПiдписуК). Далi.
Л а б е н ц ь к и й. Суплiка до вельможного пана якоПсь СтефанiП
Бражнюк.
Д у б р о в с ь к и й. Чого вона просить? Певно, кого-небудь
помилувати?
Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане. Вона просить помилувати
ПП нареченого, Василя Хмарного, що нiбито нi в чому не винний... просить
допитати свiдкiв - Романченка Павла, Ложку Вонiфатiя, Мелешку Михайла i
Джурджу Якима, шевця.
Д у б р о в с ь к и й. Хмарний - Василь Хмарний... А, пам'ятаю - це той
вродливий козак, що його допитували позавчора. Могутня людина - не дивно,
що за нього дiвчата просять.
Л а б е н ц ь к и й. Так, вельможний пане. Цей Хмарний К найшкiдливiший
злочинець, можна сказати, всiКП лотровськоП справи принципал* (* Принципал
- глава, господар.).
Д у б р о в с ь к и й (задумливо). Так, так, я пам'ятаю. ЗдаКться, вiн
зухвало вiдповiв на судi. А де його справа?
Л а б е н ц ь к и й (подаК). Резолюцiю вже написано - винен Ксть
смертi...
Д у б р о в с ь к и й (перегортаК справу). А, вiн i хлопiв теж
бунтував?
Л а б е н ц ь к и й. Так - в Лисянцi, Саражинцях, Вербiвцях - скрiзь до
бунту, до повстання i ребелiП* (* Ребелiя - заколот.) пiдмовляв, скiльки
куп до Залiзняка вiдiслав. О, то шпак, шпаками годований.
Д у б р о в с ь к и й. Так... (Гризе перо). А де ж ця наречена, що
просить за нього? Вона тут? Пан ПП не бачив? Ходiть спитайте, i якщо вона
тут, - покличте ПП сюди.
Г а й д у к (увiходить). До ясновельможного пана княгиня Вiлькомiрська,
граф Ружинський i графиня Брагiнська.
Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Княгиня Вiлькомiрська - ординатка*
(* Ординатка - власниця маКтку.) Вроцлавська? Ну, то проси Пх сюди.
Подай менi пояс з кинджалом. (Гайдук подаК. Дубров-ський застiбаК пояс.
До гайдука). Проси.
Гайдук виходить.
II
Увiходять: княгиня Вiлькомiрська, граф Ружинський i графиня Брагiнська.
Княгиня зараз же сiдаК у високе готична крiсло праворуч. Поруч неП, по цей
бiк - графиня Брагiнська. Граф стаК поки за ПП крiслом.
Д у б р о в с ь к и й (цiлуК руку княгинi). Вiтаю найяснiшу княгиную.
Чим можу служити ясновельможнiй панi?
В i л ь к о м i р с ь к а. Всiм! Њдина надiя на пана. Пан суддя знаК,
що гайдамаки зруйнували мiй Липовецький замок - вдерлися i пограбували
геть усе: золото, срiбло, червонi грошi, клейноди, перли i самоцвiтне
камiння - все пограбували, зруйнували, спалили. Десять мiльйонiв злотих
коштуК менi ця шкода, але гiрш за все - це втрата славетного алмаза, що
важив 123 карати i був першим каменем на УкраПнi i в цiлiй Польщi.
Д у б р о в с ь к и й (скрикуК). Як! Алмазне жорно! То невже ж i вiн
був у Липовцях?
В i л ь к о м i р с ь к а (зiтхаК). Так, мiй пане, - i вiн. Але хто ж
мiг сподiватись такого лиха? Отже, пан чув про цей незрiвнянний камiнь. За
великiсть та через плескувату форму його прозвано "алмазне жорно". I ось
це жорно пропало. Камiнь лежав у моПй опочивальнi в окремiй скриньцi на
подушцi блакитного оксамиту.
Р у ж и н с ь к и й. I подумати, що цей незрiвнянний алмаз потрапив
якому-небудь гайдамацi в намазанiй дьогтем сорочцi, що й не дiзнаКться
нiколи, який скарб попав у його руки, i продасть його першому корчмаревi
за чотири грошi або за пiвкварти горiлки.
В i л ь к о м i р с ь к а. Я вже обiцяла нагороду в тисячу червiнцiв
тому, хто вкаже, де цей камiнь. Але, мiй пане, менi казали, що замок
грабувала ватага якогось Хмарного, i кажуть, що цей Хмарний...
Л а б е н ц ь к и й (втручаКться). Так, найяснiша панi. Цей Хмарний у
нас, i я саме зараз доповiдав пановi суддi про його справу.
В i л ь к о м i р с ь к а (схвильовано). О, яка нагода, мiй пане! То
нехай вiн тiльки скаже, де камiнь, i я заплачу королевi який схоче викуп
за життя цього хлопа.
То де ж вiн? Чи не можна його побачити? О, нехай пан накаже, щоб його
привели сюди.
Д у б р о в с ь к и й (знизуК плечима). Перепрошую найяснiшу панi, але
цей Хмарний винен Ксть смертi, а суд його королiвськоП милостi - це не
крамничка або маКток, де можна купити хлопа. Злочинець належить не менi, а
правосуддю.
В i л ь к о м i р с ь к а (гордо). Що ж, коли пан Дубровський не
властен цього зробити, я напишу листа до коронного ловчого Бранiцького -
великого гетьмана УкраПни. Вiн маК досить влади.
Д у б р о в с ь к и й (також гордо). Коронний ловчий не маК в цiй
справi бiльшоП влади, нiж я сам. Його милость король дарував менi таке ж
jus gldii* (* Право меча, право карати на горло (лат,).) право меча на
УкраПнi, як i гетьмановi Бранiцькому. Я можу карати i милувати власним
моПм декретом.
В i л ь к о м i р с ь к а. Ну, то в чому ж рiч! Невже ж я не можу
купити життя хлопа взамiн алмаза, що за нього можна мати сто сiл,
позасолюваних такими хлопами, як вiн.
Д у б р о в с ь к и й (усмiхаКться.) Княгиня так думаК? Але найяснiша
панi ще не знаК, з ким вона матиме дiло. Ну, що ж - я велю привести цього
гайдамаку. Побачимо, чи схоче ще вiн дiстати життя цiною алмаза панi. Пане
Лабенцький, скажiть, щоб привели злочинця.
Лабенцький виходить.
В i л ь к о м i р с ь к а. Дякую, мiй пане. Я не вмру спокiйно, аж поки
цей камiнь не вернеться в наш рiд. Я не можу примиритися з такою втратою.
Д у б р о в с ь к и й. О княгине! Скiльки шляхетних фамiлiй на УкраПнi
втратило ще бiльше, нiж ви, - життя своПх дiтей, - цього вже не вернеш,
княгине.
В i л ь к о м i р с ь к а (з незадоволенням). Життя, життя. Чого варте
життя в нашi часи! Але iншi i нiчого не втратили - ось, наприклад, моя
принадна небога графиня Брагiнська. (СмiКться). Ви знаКте, що вона
втратила пiд час рiзанини? Тiльки золотого наперстка з пальця.
Б р а г i н с ь к а. Тьотю! Як вам не соромно!
Р у ж и н с ь к и й. Як наперстка? О, то цiкаво!
В i л ь к о м i р с ь к а. Так, звичайного, хоч i золотого наперстка.
Але здаКться, що разом iз наперстком графиня втратила ще своК дiвоче
серце.
Р у ж и н с ь к и й. Ну, за такою втратою панянки не дуже сумують. Але
при чому ж тут гайдамаки?
В i л ь к о м i р с ь к а. Спитайте Гельцю, нехай вона вам розповiсть.
Б р а г i н с ь к а (спалахнувши). Тьотю! Я ж вас просила...
В i л ь к о м i р с ь к а (бере за пiдборiддя i цiлуК дiвчину). О, я не
дивуюсь тому рицаревi, що взяв твого наперстка. А було це так. Лiтом
графиня гостювала в Яблунцях у замку Адама Калиновича, i ось коли раптом
почалася ця безглузда рiзанина, гайдамаки чи не в першу ж нiч вдерлися до
замку, - можете уявити собi, що там було. Темна нiч, пожежа, стрiлянина,
юрба озвiрiлих бунтiвникiв, що розсипалась по замку, забиваючи всiх, хто
потрапляв Пм до рук... всiх замордовано i забито. Як тiльки почалася
тривога, Гельця в однiй кошулi вибiгла в парк i одразу ж потрапила в руки
двох чи трьох гайдамакiв, що схопили ПП i понесли в темряву ночi...
Б р а г i н с ь к а (закриваК лице руками). Ах!
Р у ж и н с ь к и й. А, мерзеннi гади!
В i л ь к о м i р с ь к а. Але цiКП ж хвилини десь узявся якийсь
невiдомий рицар, вихопив майже непритомну Гельцю з рук лотрiв, одним
ударом оборонився вiд цiКП сволоти i однiс на власних руках графиню в
сусiднК село до попа. Залишивши ПП там у безпецi, вiн зник так само
несподiвано, як i з'явився. I тiльки на прощання взяв у Гельцi золотий
наперсток, що був у неП в той час на пальцi.
Д у б р о в с ь к и й. Чудова пригода. I графиня не знаК, хто був цей
невiдомий рицар?
Р у ж и н с ь к и й. Але вiдкiля ж узявся той загадковий рицар? Може,
графиня помилилась? Може, то був який-небудь хлоп або Пхнiй ватажок, що
його вразила краса панянки. Це було б зовсiм не дивно.
Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, схвильована i принадна в своПм
збентеженнi). А, нi, нi, - це був чудовий, прекрасний рицар. Очi йому
сяли, мов зорi, золотий шолом горiв на чорних кучерях, i вся його горда
постава i кожний рух його тiла були повнi шляхетноП величностi i сили...
Хто вiн, вiдкiля... я не знаю. Може, це був чужоземний рицар... на ньому
був оксамитний камзол, яких не носять у нас, i, здаКться, золотий меч на
боцi.
В i л ь к о м i р с ь к а (обурена). Ну, подумай тiльки, нерозумна
дiвчино, - де мiг узятись чужоземний рицар у ваших Яблунцях! Та й куди вiн
подiвся?
Б р а г i н с ь к а. Нi, тьотю, я знаю i вiрю в нього. Вiн узяв мiй
наперсток, i з того часу, де б я не була, моя душа належить йому, мойому
збавителю.
Увiходить Лабенцький iз середнiх дверей.
Л а б е н ц ь к и й. Злочинець тут, вельможний пане.
Д у б р о в с ь к и й. Нехай уведуть.
Лабенцький одчиняК середнi дверi, i гайдуки вводять Хмарного, який
зупиняКться посерединi зали. Це вродливий, могутньоП будови козак, що на
виразному його обличчi неспокiйна думка, пристрасть i мука наклали свiй
вiдбиток. Постава горда i спокiйна, руки в залiзах.
В i л ь к о м i р с ь к а. Так ось який цей Хмарний... я уявляла його
собi зовсiм iншим.
Р у ж и н с ь к и й. Звiр одмiтний - хутровий, нема чого казати.
Д у б р о в с ь к и й. Василь Хмарний! Суд його королiвськоП милостi
розглянув твою справу i зважив усi твоП вчинки i злiП ексцеси. Ти,
здаКться, людина письменна i сам розумiКш, що вини твоП суть горловiП. Ти
грабував замки, скарби i маКтки панськi, взрушаючи спокiй посполитий, не
маючи жодноП цноти, ти починив великi кривди i шкоди, пiдданих панських на
бунти гайдамацькi i ребелiП пiдмовляв, ти гуртував гайдамацькi купи i
посилав Пх до Залiзняка та iнших рiзунiв; маючи достатнiй шматок хлiба, ти
вiдважився пiдняти руку на панiв своПх, не дбаючи на повелiння божiП, на
вiру христову, на право Речi ПостолитоП. За всi цiП вчинки i фортельнi
ексцеси* (* Тут: злочиннi дiП.) винен ти смертi.
Р у ж и н с ь к и й. О, пан Дубровський знаК, як треба розмовляти з
холопами. Але що з ними розмовляти, - на шибеницю, та й годi.
Х м а р н и й. I справдi, про що розмовляти? Не тiште себе думкою, пане
Дубровський, що ви чините суд над нами. Не суд - а розправу, бо не
злочинцiв ви караКте, а весь народ, який вiдважився сказати, що вiн не
бидло, а маК вiльну душу. Спокiй i мир посполитий! Чи не ви ж його зрушили
першi? Чи не ви ж першi нагнали в Смiлянщину тисячi жовнiрiв iз
регiментарем Вороничем, що позганяв народ в обози, що утискав i нищив його
дощенту. А гвалти i злiП ексцеси? Чи не ви ж першi знущалися з нас i в
Черкасах, i в Корсунi, i в Жаботинi? Чи не вашi жовнiри викручували руки i
ноги, розривали роти, били канчуками, поки м'ясо одвалювалося шматками,
мордували, палили живцем! То не дивуйтеся ж, коли вибухло полум'я, що ви
його самi роздмухали. МаКте сокиру, пане Дубровський, стинайте голови,
стинайте, коли зможете стяти Пх цiлому народовi. Але живий народ, i не
вмре УкраПна, i не буде вам хлопом вiльний одважний народ!
Р у ж и н с ь к и й (крiзь зуби). Собака, пся вiра...
Д у б р о в с ь к и й (до княгинi). Ясновельможна княгиня чула. Панi
все ж таки хоче його спитати?
В i л ь к о м i р с ь к а (схвильовано). Так, прошу, мiй пане.
Д у б р о в с ь к и й. Слухай, добродiю Хмарний. Коли ти грабував замок
княгинi ВiлькомiрськоП в Липовцях, там був величезний алмаз княжого роду,
так зване Липовецьке жорно, - вiн лежав в опочивальнi княгинi в скринi, на
блакитнiй подушцi. Чи не знаКш ти, де подiвся цей алмаз, що рiвного йому
немаК на всiй УкраПнi? Коли ти скажеш, де вiн, i алмаз цей повернеться до
княгинi, я врятую тебе вiд смертноП кари.
В i л ь к о м i р с ь к а (втручаКться). Так, так, мiй козаче, я внесу
за тебе викуп королевi i подарую тобi життя, коли ти допоможеш нам вернути
цей алмаз.
Х м а р н и й . (мовчить, потiм усмiхаКться хмуро). Що ж, виходить, i
хлопська душа чого-небудь варта, коли вельможна княгиня хоче ПП купити.
Адже ж у панiв усе продаКться, не тiльки хлопи - i гонор, i ласка
крулiвська. Тiльки не купити вам козацькоП душi, найяснiша княгине, i не
скажу я вам, хто взяв алмазне жорно в ту веселу нiч, коли паювали здобич
моП хлопцi у вашому шляхетному замку. Шкода менi тiльки, що не було тодi
вас iз нами. Дарував би я i вам нагороду на всю вашу ласку хлопам, - i за
чиншi, i за льон, i за хмiль, i за прядиво, за обжинки i заорки - за всi
канчуки, якими вигнiтали з нас пiт державцi вельможноП панi. Тiльки,
замiсть алмазного клейнода, ми б надiли вам на вельможну шию найбiльше
жорно, що знайшлося б на липовецьких млинах.
Р у ж и н с ь к и й (розлючений, пiдбiгаК до Хмарного). Як ти смiКш
розмовляти з вельможною княгинею, паскудо! (Б'К його по лицю). Собака, вся
крев!
Хмарний кидаКться на нього силкуючись розiрвати залiза на руках. Три
гайдуки на превелику силу зупиняють його.
Ружинський одскакуК, Дубровський i Брагiнська пiдводяться схвильованi.
Вся ця сцена вiдбуваКться дуже хутко.
Х м а р н и й (кричить, силкуючись вирватися з рук гайдукiв). Мерзото!
Ти вдарив мене, полоненика, з руками в залiзах. I ця дiвчина не плюнула
тобi в лице. Гетьi (ВiдштовхуК гайдукiв). Слухай-но, ясновельможна
княгине! Я знайду тобi твiй алмаз, я не прошу життя на обмiн - нехай
завтра ж зiтнуть менi голову в Коднi - тiльки розв'яжи менi руки, щоб я
мiг плюнути в лице цьому негiдниковi! Ось мiй викуп за твоК алмазне жорно!
III
ТiКП ж хвилини в залу з бокових дверей вбiгаК Стеся i перше нiж устигли
Пй перешкодити, кидаКться на груди Хмарному з криком "Василю". Це молода
гарна дiвчина, в звичайному вбраннi городянки, в гаптованiй перлами
кошулi* (* Кошуля - сорочка.) яку видно з викоту оксамитноП сукнi, що
щiльно охоплюК стан дiвчини. Волосся заплетене в двi коси.
С т е с я. Василю, Василечку, рiдний, коханий, що вони зробили з тобою!
(Гiрко плаче, вся здригаючись, на його грудях).
Д у б р о в с ь к и й (наближаКться до графа). Дозвольте вам зауважить,
ясновельможний пане, що ваш вчинок Ксть недостойний шляхтича i рицаря.
Порядний чоловiк не дозволить собi бити по лицю зв'язану людину, та ще
удекретовану на смерть. Цей чоловiк завтра умре, i його особа священна.
С т е с я (що прислухаКться до слiв Дубровського, хутко обертаКться, не
залишаючи, проте, руки Хмарного, до якоП вона пригорнулася перед цим. Але,
почувши останнi слова Дубровського, вона з криком, опанована жахом,
кидаКться до нiг суддi, вхопивши його руку). Нi, нi, ясновельможний пане
суддя, цього не може бути... ви не могли сказати цих страшних слiв... ви
не можете засудити його... скажiть же, що я помилилась... хiба ж вiн може
вмерти? (Вона ревно плаче). Вмерти... вiн... коханий, рiдний... О пане, о
вельможний пане суддя.
Д у б р о в с ь к и й (до гайдукiв, холодно). Пiднiмiть цю дiвчину.
Гайдуки пiдiймають i обережно одводять набiк Стесю, що тiпаКться в
Пхнiх руках.
Р у ж и н с ь к и й (робить крок до Дубровського i вiдповiдаК згорда,
ухопившись за шпагу). Не вам би вчити мене, пане суддя, - я, граф
Ружинський, забив на вiйнi сотнi ворогiв своКю шаблею, - ви ж, пане суддя,
вмiКте вбивати людей тiльки... вашим пером.
Д у б р о в с ь к и й (поважно). Правда, ясновельможний пане, - я
хворий i такий слабий, що навiть золотий пояс не держиться на моПм тiлi, i
мою шаблю носить за мною мiй гайдук. Але в ту грiзну годину, коли вогонь
повстання охопив всю УкраПну i пан граф сидiв спокiйно в Варшавi, я один
став на оборону наших осель, оборонив Житомир, Бердичiв i Овруч... Я бився
з ними (показуК на Хмарного) в чистому полi, в рiвному бою, перше як
узятись за перо, щоб стинати Пм голови. (До гайдукiв). Виведiть злочинця.
Перепрошую, найяснiша княгине. Справи чекають мене. Уклоняюсь вельможнiй
панi. (УклоняКться гостям i хоче йти).
С т е с я (побачивши це, знов кидаКться до нiг Дубровському, хапаючи
його руки). Милостi, милостi, мiй ласкавий, мiй ясновельможний пане.
(ЦiлуК йому руки). Вислухайте, тiльки вислухайте мене, - ви ж маКте волю,
ви можете зробити все, що захочете... О, то благаю ж вас слiзно, закликаю
вас ласкою божою... не робiть, не робiть того, що не можна поправити... Я
зараз... я зараз же вам усе... все... Хiба й можна його, рiдного...
Кдиного... (Ревно плаче).
Д у б р о в с ь к и й (холодно). Пане Лабенцький, виведiть цю дiвчину.
Стеся пiдводиться хитаючись i дивиться навкруги нетямущим поглядом.
Х м а р н и й (з несказанною мукою на лицi). Стесю...
В i л ь к о м i р с ь к а (що бачить, яка мука вiдбиваКться на лицi
Хмарного). То що ж, мiй хоробрий козаче? Мабуть, К ще на свiтi скарби,
дорожчi за гайдамацькi ненавистi... сльози дiвочi... Не схотiв узяти
викупу за алмаз - може, вiзьмеш за алмазну сльозу дiвочу?
С т е с я (кидаКться до княгининих нiг i цiлуК ПП руки). Ради бога,
ради ласки божоП, благаю вас, найяснiша панi... Поможiть, вирятуйте його,
моя кохана панi... Я ж служитиму вам цiлий свiй вiк, тiльки врятуйте...
врятуйте менi мого... мого... рiдного... Кдиного. (Плаче).
В i л ь к о м i р с ь к а (знизуК плечима). Я хотiла це зробити, але
вiн сам не хоче. Що ж, може, ти зумiКш добитись цього, - спитай у нього,
де вiн подiв моК алмазне жорно.
С т е с я (безпритомно, але здивовано). Алмазне... жорно?
В i л ь к о м i р с ь к а. Так, моя люба, - великий алмаз мого роду.
(Пiдводиться. Стеся теж). Знайди менi цей камiнь i, присягаюсь тобi своПм
княжим словом, - я заплачу викуп за твого Василя. Прощавайте, пане
Дубровський. Значить, ви обiцяКте менi помилувати цього чоловiка, як
найдеться мiй алмаз?
Д у б р о в с ь к и й (знизуК плечима). Ну, що ж, нехай так, я
згоджуюсь вiдстрочити страту на двадцять день.
В i л ь к о м i р с ь к а. Дякую. (ДаК йому руку, яку вiн цiлуК).
Ходiм, Гельцю. (До Стесi). ЧуКш, моя дiвчино, шукай; яшцо знайдеш алмае -
вiн залишиться живий. (Виходить iз Брагiнською).
Р у ж и н с ь к и й. ЧуКш, дiвчино? (Бере Стесю за пiдборiддя). А в
хлопа непоганий смак. ЧуКш, хлопе, - К така згода - ми побавимось трохи з
твоКю нареченою. (СмiКться).
Х м а р н и й. Постривай, тхоре, ти ще заплатиш менi за все.
Р у ж и н с ь к и й (байдуже). Можеш дiстати у Стемпковського в Коднi -
вiн тобi заплатить за мене... сокирою. (Виходить смiючись).
В ту ж хвилину гайдуки виводять Хмарного в середнi дверi, що з грюкотом
зачиняються за ними.
С т е с я (отямившись, кричить). Василю, Василечку! (Бiжить за ним, але
падаК, зомлiвши, серед зали).
Д у б р о в с ь к и й (зупиняючись над нею в роздумi). Нещадно меле
млин життя, i не твоПм слабим рукам зупинити цi жорна, моя мила.
Завiса.
ДIЯ ДРУГА
Корчма недалеко вiд руського кордону. Просто посерединi вхiднi дверi.
Њврей-шинкар пораКться праворуч за своПм шинквасом* (* Шинквас -
прилавок.), охкаючи та зiтхаючи. Лiворуч - два невеликих столи; за одним,
що ближче до рампи, - немаК нiкого, а за другим, що на задньому планi, -
два непевного вигляду шляхтичi - пан Лозка i пан Прозка - п'ють i грають у
карти i щохвилини сваряться. Крiм тих столiв, К ще два - теж немаК коло
них нiкого; один праворуч бiля самоП рампи i другий - посерединi.
П а н Л о з к а (товстий, червонолиций, з величезними вусами). Ага! А
цього не хочеш! А цього... (В азартi ляскаК картами по столу). А нех пан
покаже свою кралю - здось вона в пана дуже соромлива, неначе попiвна. А
маеш. (Регоче задоволений). Я тебе зажену на слизьке!
П а н П р о з к а (худий, жовтий, зi злобним, Кхидним лицем та довгим
носом). А до ста дяблiв! Пшеклента недоля! Хоч би Кдину карту! Гей,
шинкарю! Ще кварту меду, щоб тебе Швачка* (* Швачка Максим - один з
керiвникiв КолiПвщини, запорозький козак.) списом прошив.
К о р ч м а р (подаК мед). Ну, що таке! Чого пан лаКться? Хвалити -
бога, Швачки вже немаК. Нащо пану той Швачка - тьфу!
П р о з к а. Добре, добре! Iди. Мало вiн вас рiзав, до ста дяблiв. Але
щось пан дуже щасно граК... Гм... Чи не допомагаК пан своПй фортунi?
Л о з к а (розлютований). Пане Прозка! (ХапаКться за шаблю).
П р о з к а (теж). Пане Лозка!
Л о з к а. Коли пановi шкода грошей, то треба було грати в носа -
гаразд, що вiн у пана такий довгий.
П р о з к а. Пане Лозка!
Л о з к а. Пане ГIрозка!
П р о з к а. Ще раз, до ста дяблiв! (ЗдаК карти). Знов цi пшеклентi
вини. (Ляскае злiсно картами по столу).
Л о з к а (задоволений, регоче). А маКш! А не ходи, пане Прозка, з вин.
Як казала срока вронi-не ходь по пшеницi, бо вискочить хлоп з камiнням -
тебе покалiчить. (Регоче).
П р о з к а (злiсно). Щось-то пан Лозка все пригадуК хлопiв. Мабуть,
вони йому дуже до вподоби. А скажiть, будь ласка, пане Лозка, чого це пан
був того мiсяця на ярмарку в Iгнатiвцi, коли там гайдамаки бешкетувалй?
Л о з к а (збентежений). Як то в Iгнатiвцi?
П р о з к а. Так, пане, в Iгнатiвцi?
Л о з к а. Я... я був там у свого швагра.
П р о з к а (Кхидно). А чого ж то пан потрапив за московский кордон та
пиячив там у борщагiвських ченцiв?
Л о з к а (остаточно збентежений). Я... яких ченцiв? Що то пан
вигадуiК?
П р о з к а. Так, пане, у тих ченцiв, де гайдамаки ховались. А чи не
хоче пан побувати у регiментаря Стемпковського в Коднi?
Л о з к а (розлютований, схоплюКться i виймаК шаблю). Ах ти, собако,
пся вiро, котолупе поганий! Я тобi покажу, як калюмнiю* (* Калюмнiя -
наклеп.) чинити! (НападаК на Прозку).
П р о з к а (теж вихоплюК шаблю i обороняКться). Хто, я котолуп! А, до
ста дяблiв, я тобi покажу, як фортельнi ексцеси чинити, кабан пузатий!
Б'ються.
К о р ч м а р (переляканий). Гвалт! Калавур! Панове! Панове!
Перестаньте. Патруль iде. Жовнiри! Скрiзь по хуторах жовнiри! Арештують,
роблять труси.
II
Стукiт у дверi.
Корчмар iз жахом ховаКться за шинквас. Пани опускають шаблi i сiдають,
теж зляканi. Увiходить Лiя, слiпа дiвчина, Кврейка, молода, гарна, з
журливим блiдим лицем, у темнiй, подiбнiй до сорочки сукнi, боса,
простоволоса. В руках у неП цитра.
Л i я (обережно йде в хату, намацуючи рукою дорогу, i говорить iз
мрiйною журбою, нi до кого зокрема не звертаючись). Як зимно стало
надворi... Як замерзли моП бiднi босi нiжки... Я шукала в полi квiток, але
пов'яли всi моП квiтки... (СiдаК праворуч i перебираК струни, дивлячись
перед собою).
Л о з к а. Гей, Янкелю, хто це така, божевiльна, чи що?
К о р ч м а р (нерiшуче наближаКться до панiв). Це бiдна слiпа дiвчина,
Кврейка... гарна, тиха дiвчина... але ж конфедерати забили в неП всю
родину в Кам'яному Бродi... НемаК в неП нi хати, нi мами, нiчого... З того
часу й ослiпла... Так ось i ходить по чужих хатах... спiваК, ворожить...
все просить, щоб подарували Пй черевички... (ЗiтхаК), 0-ой-ой... Якi тепер
часи настали...
Л i я. Так, так... купiть менi черевики, добрi люди... Як замерзли, як
поколотi моП бiднi нiжки!.. Я ходила по нивах i шукала квiток... Але
позжинали геть усi ниви, i тiльки поколола я на стернi своП босi нiжки...
Хiба ж можна ходити по стернi без черевикiв?... Як зимно i боляче на цiм
свiтi... Я хотiла спитати, де живуть люди взимку... Адже ж не у всiх Ксть
хати. Де живуть перепiлочки, коли позжинають ниви... Може, i я
перепiлочка? Так, так... Хтось назбираК i пов'яже золотi снопи... а бiдна
перепiлочка не матиме де притулити голову. (Тихо спiваК пiд цитру).
Як iз-за гори та з-за байраку
Виходили вчора гайдамаки.
Як прийшли, байраки порубили,
Порубавши, жарко запалили,
Соловйових дiтей посмалили,
Як пожали женцi спiле жито,
Вже нема де перепiлцi жити.
Полетiла бiдна сиротинка,
Пострiчав ПП маленький соловейко.
"Ой, куди летиш, маленька перепiлко,
Не лiтай темненькоП ти ночi,
Бо поколеш на стерниночку ти очi".
"Ой, на що менi тепер глядiти,
Як померли моП малi дiти".
III
Знов вiдчиняються вхiднi дверi i увiходить Стеся. Вона зупиняКться на
хвилину в дверях i неначе на когось чекаК, дивлячись надвiр. Потiм
зачиняК, зiтхнувши, дверi i йде в хату.
С т е с я (знов вертаКться до дверей i дивиться, схвильована, надвiр).
Боже мiй, чого це вiн так забарив... Ах, нарештi-таки.
Макосiй увiходить. Стеся бере його за руку i веде до стола. Це
статечний, уже немолодий козак, вдягнений, як звичайний хуторянин.
С т е с я. Нарештi-таки. Ну, ходiмо-бо, сiдайте ж, Остапе. Я вся
перехвилювалася за цю годину... Ну, що, як... що ви дiзналися?
Корчмар подаК пiвмиски i жбан iз медом.
С т е с я. Ось, прошу, будь ласка.
Сiдають за стiл праворуч.
М а к о с i й. Погане дiло, Стесю, бачу я, що не доведеться менi Пхати
з вами далi. (Стишуючи голос). Бачив я зараз одного з наших - проПзду
немаК, небезпечно. Ляхи ганяють по всьому кордону, скрiзь по хуторах
патрулi, пiд'яздовi команди, шукають гайдамакiв, хапають геть усiх, хто
попадеться.
С т е с я (ламаК руки). Але що ж робити?.. Що робити? Ось уже минуло
дванадцять день... дванадцять день з того строку, що дав менi суддя... i
нiчого... нiчого. Що ж робити?.. Як набiгти цiКП тропи? Џхати в Житомир,
кинутись знов до нiг Дубровського, благати, плакати... Боже великий...
Пан Лозка i пан Прозка, як i перше, грають у карти, але Прозка весь час
прислухаКться до розмови Макосiя, часто повертаючи в Пхнiй бiк свого
довгого носа.
М а к о с i й. Не знаю вже, що й порадити тобi, Стесю... коли ж нiхто з
товаришiв Василевих i не чув про цей гемонський камiнь, ти ж бачиш сама -
були ми i в Борисполi, i в Воронковi, i в Сулимiвцi... були аж у двох
монастирях, - i все даремно... Нiхто й не чув про цей алмаз... Були кубки,
ланцюжки, клейноди, ковшi золотi - багато дiсталося здобичi Квреям i на
нашому, i на цьому боцi. Але алмаза нiхто не бачив. Та й не вiрю я цiй
княгинi, Стесю.
С т е с я. Нi, нi, цього не може бути... Я знайду цей алмаз, хоча б
довелося вiддати життя за нього.
М а к о с i й (чухаК потилицю). Слухай, Стесю, ти ж бачиш, що не можу я
Пхати далi - на вашу сторону. Ось що я тобi пораджу. ЗдаКться, Ксть ще два
чи три чоловiки наших на цiй, на лядськiй сторонi. (Ще стишуючи голос).
Плиханенко в Вiльшанцi, Ксть i в Богуславi: Мусiй Чепиженко, якщо не
потрапив у Кодню, сердешний. Запиши собi на папiрець. Та ще був iз нами
один музика з Таращi - звали його Шенчик - теж Мусiй - запиши i його,
Стесю, грав на цимбалах.
С т е с я (бере його за руку). Благаю, благаю вас, мiй добрий, мiй
ласкавий Остапе, не залишайте мене. Ви ж були приятелем Василевi - вiн так
вас любив... чи можете ж ви зрадити його в таку лиху годину? Де ж ваша
приязнь, де ваша честь рицарська?
М а к о с i й (хмуриться). Не сподiвався я почути таких слiв, Стесю, -
не зрадив я Василя, але що ж я можу зробити один? Слухай, Стесю. (Стишуючи
голос). Може, менi ще пощастить пiдмовити декого з наших - може, ми ще
встигнемо врятувати Василя, а поки прощавай, Стесю. (ОзираКться). Пам'ятай
же, що я казав - Мусiй Шенчик - у Таращi i Плиханенко - у Вiльшанцi. А
найпаче - Шенчик-музика. Це такий пройдисвiт, що все знаК, - якщо вiн не
чув про алмаз, то вже, певно, нiхто не знаК. А зараз я пiду, бо й так он
той носатий пан щось дуже пильно до мене придивляКться. Прощавай.
(Виходить).
Пан Прозка теж пiдводиться i виходить за Макосiем. Стеся залишаКться
сидiти, схиливши голову на руки.
Л i я (спiваК тихенько).
Засвiчу я свiчку, перебреду рiчку
До моКП миленькоП на одну нiчку.
Свiчка ясненька, рiчка бистренька.
Чогось моя миленька сьогоднi смутненька...
Все чогось скучаК, важенько зiтхаК...
З буйнесеньким вiтром стиха розмовляК...
Враз чути один за одним кiлька пострiлiв. Стеся схоплюКться i бiжить до
дверей. Слiпа дiвчина теж пiдводиться, злякана.
С т е с я. Боже мiй! Невже ж... невже ж його спiймали... Нi... нi...
цього не може бути... (бiжить до дверей) цього не може бути.
IV
ЦiКП хвилини дверi широко розчиняються i ввалюКться пан Пшепюрковськяй,
начальник пiд'яздовоП команди, в супроводi пана Паушi, двох шерегових,
двох капралiв i двох або трьох жовнiрiв. Пая Пшепюрковський зараз же
розсiдаКться за столом посерединi. Пан Пауша сiдаК лiворуч, iншi
становляться навколо.
Пан Пшепюрковський, товстий, червонолиций, самозадоволено-чванливий
поляк.
Стеся вiдходить праворуч до слiпоП дiвчини.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Нiкого не випускати з корчми. Гей, Янкелю,
вина! Та дивись - найкращого. (Корчмар починаК метушитися). Пане
Птушинський!
1-й ш е р е г о в и й. Пане коменданте!
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Патрулi готовi?
1-й ш е р е г о в и й. Так, пане коменданте.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ще раз перевiрте людей i зараз же
вiдрядiть по одному патрулю на кожнi два хутори. Щоб муха не пролетiла.
Субординацiя, пане!
1-й ш е р е г о в и й. Слухаю, пане коменданте! (ВiддаК шану i
виходить).
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ну, то що ж, вина!
Корчмар подаК жбан i чарки.
К о р ч м а р. Осьдечки, ясновельможний пане коменданте. Найкраще
бургундське. Кращого немаК i в Краковi.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Пане Пшездецький!
2-й ш е р е г о в и й. До розказу пана.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Зараз же узнати, чи догнали цього
пшеклентого гайдамаку. Я гадаю, що вiн мусив дiстати добру кулю з нашого
берега. Га, що? Субординацiя, пане! Рушайте мерщiй.
2-й ш е р е г о в и й. Слухаю, пане коменданте. (ВiддаК шану i
виходить).
П ш е п ю р к о в с ь к и й (до Паушi.) Ну що, пане чеснику?* (* Чесник
- чашник.) Адже ж пан чесник бачить, як ми працюКмо. О, в мене добрий
звичай на цих гайдамакiв. Муха не пролетить. Пан чесник може розповiсти у
Варшавi, як працюК пан Пшепюрковський, товариш хоругви панцирноП. А що ж
вина! Та що це за чарки, сто дяблiв цьому корчмаревi! Гей, корчмарю! Що це
за чарки ти нам дав? То що в тебе - шинок чи аптека? Хiба ти не знаКш, що
тiльки в покришку мого кубка ввiходить пляшка вина, а в самий кубок три
пляшки! (СкидаК iз стола чарки). Зараз же подай християнськi кубки замiсть
цiКП аптеки.
К о р ч м а р (пiдбираК чарки). Зараз, зараз, ясновельможний пане.
(Приносить великi кубки). Чи ви бачили? - пити з таких кубкiв бургундське
вино по червонцю кварта! З такими кубками можна ходити до криницi, а не до
бургундського вина.
П а у ш а. О, то виходить, пан комендант однаково дужий так на полi
Бахуса, як i на полi Марса. Рицарський звичай, що й казати. (НюхаК з
табакерки i подаК Пшепюрковському). Чи не вгодно? Призволяйтесь, прошу
пана.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Дякую. (Хоче взяти понюшку, але рука йому
так тремтить, що вiн нiяк не може потрапити в табакерку). О, до ста
дяблiв! ЗдаКться, i в пана аптека замiсть табакерки. Нiяк не потрапиш.
П а у ш а (смiКться). О, мабуть, чимало кубкiв вихилив пан на своКму
вiку, що в нього так тремтять руки.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. В кого тремтять руки? В мене? Нехай пан
чесник наллК менi повнiсiнький кубок вина, аж по самi вiнця - побачимо
тодi, чи розiллю я хоч краплю.
П а у ш а (наливаК повний великий кубок). Повнiсiнький, пане.
П ш е п ю р к о в с ь к и й (бере твердо рукою через стiл кубок,
пiднiмаК його вгору). Ну, що! Чи тремтять у мене руки? (ВихиляК вiдразу
кубок). МаКш.
К о р ч м а р. Ой, лихо. Десять злотих одним проковтом.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Так-то, пане чеснику, як до кубка або до
гайдамакiв, то не тремтять руки в пана Пшепюрковського. О! В мене такий
звичай - коли б'ю, то влучаю (наливаК знов кубки), а коли п'ю, то не
залишаю.
К о р ч м а р. Що правда, то правда - знов десять злотих...
П ш е п ю р к о в с ь к и й (бере кубок). Певно, що в цьому кубковi
менше крапель, нiж тих гайдамакiв, що я перебив на Брацлавщинi цього лiта.
Пан чесник знаК про моП пригоди. О, в мене такий звичай: пий до дна, коли
наливають, i танцюй, коли грають, пильно слухай, коли дзвонять.
(ЗупиняКться).
П а у ш а (регоче). I тiкай, коли гонять. Що ж ви не кiнчаКте, пане
коменданте? З пiснi, кажуть, слова не викинеш. А що - казати правду -
траплялося-таки пану товаришевi тiкати вiд тих скажених гайдамакiв?
П ш е п ю р к о в с ь к и й (вiдразу вихиляК кубок. Корчмар зiтхаК).
Пану чесниковi легко казати, сидячи в Варшавi, нех би пан сам попробував.
(Знов наливаК кубок). А коли б пану чесниковi довелося, як, наприклад,
менi в Криковцях, вiдбиватися вiд вiсiмдесяти гайдамакiв одразу. Було це,
як зараз пам'ятаю, коло греблi. Тiльки що прийшли ми до тiКП греблi, аж
бачимо, мчить просто на нас цiла ватага гайдамакiв, - ну, звичайно, я
зараз же скомандував "огню", i моП жовнiри розсипалися вздовж греблi, i
почалася потiха. (ЗапалюКться). Пiф-паф! Пiф-паф! Конi ржуть, гайдамаки
кричать, галас, стрiлянина, гвалт! Вихопив я шаблю i почав рубати - одного
налiво, одного направо, одного налiво, одного направо, коли ж ураз як
накинеться на мене аж три гайдамаки одразу. Мармизи, пане, - о! Списи - о!
Звичайно, я не розгубився, зараз же уложив одного з пiстолi, другого
злапав за списа i вже схопився за шаблю, щоб вiдтяти його голову, коли ж
як накинуться на мене першi чотири гайдамаки...
П а у ш а. Як чотири! Адже ж залишався тiльки один.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. ЗдаКться, пана чесника там не було,
полiчити, скiльки там залишилося гайдамакiв. Не встиг я прочитати "раter
noster" * (* Молитва "Отче наш".) як сiм шабель звилося над моКю головою.
Ну, звичайно, що думати було нiчого - пришилося помилувати мого гайдамаку,
що я тримав за списа, та вчинити шляхетну ретираду. (ВихиляК кубок). Так
ось якi бувають пригоди, пане чеснику. Це вам не Варшава. Доводиться i
тiкати, коли треба, але шляхетно (пiднiмаК пальця), з гонором.
П а у ш а (регоче). Як, помилувати гайдамаку! Адже ж не пан Пх тримав,
а вони пана.
П ш е п ю р к о в с ь к и й (наливаК кубки). Адже ж пан чесник бачить,
що я, хвалити бога, живий, а гайдамакам стинають голови в Коднi. Значить,
ясно, хто кого тримав. А в мене такий звичай - чи взяв, чи не взяв, аби на
моК стало.
Зразу чути ще два пострiли.
П ш е п ю р к о в с ь к и й (стурбований). А! Га! Що таке? Може,
гайдамаки? Пане Вержбента, зараз же дiзнайтесь, що таке.
Капрал виходить.
С т е с я (ламаК руки). Боже великий! Яка пекельна мука...
К а п р а л (хутко вбiгаК, радо). Забили гайдамаку, пане коменданте! В
голову - не дише.
С т е с я (скрикуК). Ах! Остапе, Остапе... Нi, нi, цього не може бути.
П ш е п ю р к о в с ь к и й А! То тут, здаКться, цiле кубло
гайдамацьке. Спiльники, жiнки лотроаськi! Зараз же замкнути всi дверi!
Взяти цю жiнку!
Жовнiри пiдходять до Стесi.
С т е с я (гнiвно вiдштовхуК Пх). Геть! Я вас не чiпаю, гвалтiвники,
душогуби проклятi!
П ш е п ю р к о в с ь к и й. А, то вона ще й комизиться. А нум, пане
Птушинський, подивiться, чи К в неП бiлет.
С т е с я (пiдводиться i хоче йти з хати). Це якесь прокляття. (Џй
страшно, вона нiчого не чуК, не тямить). Де дiтись, куди бiгти... неначе
справдi те жорно... (хапаКться за серце) навалилося на бiдне моК серце...
i давить... давить важким тягарем... (ХитаКться). Скорiш туди... на свiже
повiтря. (Iде до дверей).
1-й ш е р е г о в и й (зупиняК ПП за руку). Хiба ти не чуКш, що сказав
пан комендант? Бiлет маКш?
С т е с я (отямившись, гнiвно). Геть! Нiякий пан комендант не маК права
затримати мене. Маю листа вiд старости Iллiнського i суддi Дубровського.
(Нервово виймае листа з печаткою i показуК шереговому).
П ш е п ю р к о в с ь к и й (якому 1-й шереговий передав листа). Та
невже! Дивись, яка пишна персона. (РозглядаК листа). А чого це панна
добродiйка була на тiм боцi, в Борисполi?
С т е с я (згорда). Це вже моК дiло. Зараз же пустiть i вернiть мого
листа.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. ТвоК дiло? А накладати з гайдамаками теж
твоК дiло?
П р о з к а (втручаКться). Дозвольте доповiсти вельможному пану, вона
тут весь час радилася з тим гайдамакою, все балакала про якогось музику в
Таращi.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ось воно що! А нум, пане Птушинський,
берiть ПП за ручки та ведiть до вiйта, нехай посидить там iз тиждень, а ми
поки розпитаКмось, що в неП за справа.
С т е с я (перелякана). Нi... нi... ви не зробите цього... ви не
зробите... я мушу зараз Пхати далi... вiд цього залежить життя людини...
чуКте, життя!
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Пане Птушинський! Жовнiри беруть Стесю пiд
руки.
С т е с я (вириваКться i кидаКться до Пшепюрковського). О, благаю вас,
пане коменданте... я не можу гаяти часу... я не можу марнувати жодноП
хвилини... (КидаКться до нiг Пшепюрковського). Благаю вас, мiй ласкавий,
мiй вельможний пане!
П ш е п ю р к о в с ь к и й (до жовнiрiв). Зараз же одвести ПП до вiйта
i стерегти до мого приходу.
Жовнiри беруть Стесю.
С т е с я. То будьте ж ви проклятi, гвалтiвники, кати, душогуби! Нехай
перша дiвчина, яка вас побачить, плюне вам у вiчi. (Жовнiри виводять
Стесю). Нехай рiдна мати зречеться вас i нiхто не подасть вам напитись,
коли ви будете здихати!
П ш е п ю р к о в с ь к и й (смiКться). Ще й сама поцiлуКш, голубочко,
лайся не лайся, а з цiлим пiр'ячком ти вiд мене не вийдеш. Ну, то рушаймо
й ми. Ходiм, пане чеснику, бачите, як треба поводитись iз гайдамаками.
Субординацiя, пане!
Iде до дверей, за ним Пауша, Лозка i всi жовнiри.
К о р ч м а р (жахаКться). Пшепрашам вельможного пана. А хто ж менi
платитиме за вино?
П ш е п ю р к о в с ь к и й (грiзно). Що таке! А ти знаКш, пся вiро,
пуста воронко, горiлчана затичко, що роблять з тими, хто переховуК
гайдамакiв? Так ти хочеш, щоб я тебе i твою погану корчму, сто дяблiв i
чотири бiса, в Кодню спровадив! (Корчмар тремтить). А нум, пане Вержбенто,
- берiть його мерщiй за хавки.
К о р ч м а р (кричить). Нi, нi! Я ж нiчого. Це я так... Я пожартував.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Дивись, удруге не жартуй.
Усi виходять, крiм слiпоП дiвчини.
К о р ч м а р (пiсля виходу здiймаК руки вгору). Три кварти
бургундського вина по червiнцю кварта. Добрий гешефт, нема чого казати.
Ой-ой-ой! (ПораКться, зiтхаючи).
Пауза.
V
Знов розчиняються дверi, й увiходять, озираючись, троК музик: Скряга з
бандурою i бубном, Шенчик з цимбалами i Iлько iз скрипкою. Скряга,
високий, з хмурим поглядом, вже немолодий козак з довгими, трохи
присивiлими вусами. Могутня, iмпозантна, але вугласта фiгура. Шенчик -
бувала, обметана, але не стара ще людина, сторожка, хитра й лукава. Iлько
- молодий, вродливий, з виразним обличчям i мрiйним поглядом справжнього
артиста. Всi троК сiдають за столом лiворуч, за тим, що ближчий до рампи.
Ш е н ч и к. ЗдаКться, нiкого непевного немаК. А все ж таки лучче було
б почекати до ночi. Щось не до вподоби менi той пройдисвiт носатий. Гей,
шинкарю! Горiлки та сала.
С к р я г а (хмуро). Що вдень, що вночi, пiвтора лиха. Трьом та кози
бояться.
Корчмар подаК горiлку i страву.
Ш е н ч и к. Слухай, шинкарю, як тут у вас з переходом на той бiк? Тут,
бачиш, нашу музику вже чули, хочемо, щоб там послухали.
С к р я г а (хмуро). Музика гучна... далеко чути... (УсмiхаКться). Вiд
Уманi аж до самоП Варшави...
К о р ч м а р. Не знаю вже, що вам i казати... Я цим не займаюсь.
Небезпечно... але попробувати можна. Посидьте... я спитаю тут одного з
наших. (Вiдходить).
Ш е н ч и к. Що ж, попробуКм, раз козi смерть.
С к р я г а. Бiльш як пiвтора лиха не буде.
Ш е н ч и к. Думка п'К воду, а одвага мед. (НаливаК чарки). Пий, Iльку,
поки п'Кться. Та чого це ти такий смутний? Лихо менi з такими товаришами.
Ну, що Скряга сумний, то я ще розумiю, шкода козаковi, що мало ляхiв
перебив.
С к р я г а (хмуро). Авжеж мало. Пiвтора лиха!
Ш е н ч и к. А чого тобi сумно, то вже не знаю. Хiба закохався.
I л ь к о. Слухайте, товаришi, хоч i тяжко менi це вам казати, але не
можу я Пхати з вами на той бiк...
Ш е н ч и к. Як не можеш! То де ж ми вiзьмемо другу скрипку? От тобi й
маКш! Та чого ж ти ранiш не казав?
I л ь к о. Давно вже хотiв, та все думав, що переможу себе... з самоП
Вiльшаницi. Слухай, Шенчику. Пам'ятаКш, як ти питав мене, де я взяв той
золотий наперсток, що ти в мене бачив. Я вiдповiв тодi, що знайшов його
тiКП ночi, як руйнували замок Калиновича в Яблунцях. Правда, в Яблунцях
дiстався менi той наперсток, тiльки не знайшов я його, а подарувала менi
його чудова, прекрасна, як зоря, панянка за те, що врятував я ПП вiд двох
товаришiв, якi несли ПП, роздягнену i злякану, на гвалт, а може й на
згубу. I коли принiс я ПП, обгорнувши в свою керею, в безпечне мiсце...
зняла вона цей наперсток iз свого пальця i поцiлувала мене... Хто вона - я
не знаю й досi.
С к р я г а (обурений). Як! Ляшку, панянку, дочку ворогiв наших лютих!
I нiхто не забив тебе, як собаку! От пiвтора лиха!
Ш е н ч и к. Та цить-бо, старий вовгуро. Не все ж гризти, треба колись
i лизнути... Ну, i що ж, що далi?
С к р я г а. Тьфу! (П'К горiлку). Пiвтора лиха!
I л ь к о. Певно, що це була якась графиня... Знаю тiльки, що зовуть ПП
Гельця. I ось цей наперсток (показуК), поцiлунок i солодке, як мед, iм'я -
все, що залишилося менi вiд тiКП ночi... Моя керея ще й досi пахне
чудовими пахощами i нiжним дiвочим тiлом, i скрiзь переслiдуК мене цей
чарiвний запах... i не маю я спокою... i тiльки одного бажаК душа - знов,
хоч на хвилину, побачити ПП, тiльки побачити... а потiм хоча б i вмерти.
С к р я г а. От пiвтора лиха! Ну, то йди, дурню, до Стемпковського -
нехай вiн покаже тобi твою цяцю. Звiсно, що не на жовч, а на мед мух
ловлять. Тьфу.
Увiходять пан Прозка i пан Лозка i займають попереднi своП мiсця позаду
музик. Прозка пильно прислухаКться.
Ш е н ч и к (милуКться з наперстка). Забажалось козаку зеленого
часнику. Цiкава нагода. I щастить же людям! Тiльки хоч подержався за голу
панянку, а менi так i цього не трапилось. Одного тiльки разу лучилася в
Гнiванi панi, та й то така мармиза, що ледве втiк, як побачив. Так само i
з поживою. Тобi хоч наперсток дiстався, а менi все чортзна-що. На що вже
(стишуючи голос) багато було добра в Липовцях, але й там поживився, як пес
макогоном. Тiльки i знайшов, що в садку на дорозi оцю скляну затичку.
(ВиймаК з кишенi величезний, але забруднений алмаз i тре його руками).
Трапилося, як кажуть, слiпiй курцi бобове зерно, та й (плюК на алмаз i
знов тре) тим подавилась. Затичка вiд пляшки, чи що - не можна збути, як
лихого шеляга, навiть у карти нiхто не бере.
I л ь к о. А може, це алмаз? Бачиш, як граК.
Ш е н ч и к. Тю, дурний, - де ж ти бачив алмаза з горобця завбiльшки?
С к р я г а. Та хоч би й алмаз. Якби на нього можна було викупити хоч
одного козака, а то що з тих каменiв - пiвтора лиха. Як камiнь, то нехай
буде такий, щоб ляха вбити...
Пан Прозка i пан Лозка зацiкавились каменем i придивляються,
пiдморгуючи один одному, аж поперехилялись через свiй стiл. Корчмар теж
пiдходить, зацiкавлений.
К о р ч м а р. Ой! Я вже дивлюсь, що то за цяцька у пана музики. А
може, пан музика продасть тую цяцьку, в мене якраз К дiти... нехай би
бавились.
Ш е н ч и к (неймовiрно). Ну! А скiльки ж ти даси?
К о р ч м а р. Ну, що значить скiльки - це ж не кiнь.
Ш е н ч и к (рiшучо). Давай десять злотих.
К о р ч м а р (смiКться). Та пан смiКться. Пiвчервiнця за дитячу
цяцьку.
Ш е н ч и к (розчарований). Багато! А скiльки ж ти думав?
К о р ч м а р (затримуючи хвилювання). Ну, два... дванадцять грошей.
Ш е н ч й к. Е, то нехай буде вiсiмнадцять грошей i кварта горiлки.
Менш не вiддам.
К о р ч м а р (вихоплюК алмаз). Д... добре... зго... згода...
Кладе грошi i хутко вiдходить. Пан Прозка i пан Лозка переморгуються
многозначно.
I л ь к о (що весь час придивляКться до ЛiП, пiдводиться i пiдходить до
неП). Гей, шинкарю, що це за дiвчина - твоя дочка?
К о р ч м а р. Нi, добродiю. Це бiдна слiпа дiвчина, Кврейка.
Конфедерати забили в неП всiх рiдних, то вона й ходить ось так по чужих
хатах спiваК, ворожить...
I л ь к о. Через що ти ослiпла, бiдна дiвчино?
Л i я. То хiба ж ти не знаКш? Я ж була перепiлочкою i повиколювала очi,
як лiтала вночi по стерниночку... коли зруйнували недобрi люди мою
хатку...
Iл ь к о. Бiдна дiвчино... вона збожеволiла з горя... (До ЛiП). Кажуть,
що ти вмiКш ворожити... Поворожи ж i менi, чи знайду я дiвчину, що дала
менi цього наперстка. (ДаК Пй наперсток). Коли б ти знала, яка вона
прекрасна... Як променiють ПП очi, коли вона всмiхаКться... i яка чудова
ласка в тих очах, коли вони плачуть...
Л i я (вертаК йому наперсток). Краще б тобi нiколи не бачити цього
наперстка... Поки ще К час, вергни його з мосту в глибоку рiчку... Купи
менi черевики, козаче... бо змерзли моП бiднi нiжки.
I л ь к о. I правда, що на лихо собi дiстав я цього наперстка, - i все
ж таки вiн дорожчий менi над усе на свiтi.
VI
Раптом за дверима чути галас. Дверi розчиняються, i знову ввалюКться
Пшепюрковський з усiКю своКю компанiКю.
П ш е п ю р к о в с ь к и й (розкидаКться за середнiм столом. Шереговi
сiдають. Жовнiри стоять навколо.) Ну, тепер можна й погуляти пiсля працi.
Гей, вина. Та дивись, щоб знов не було аптеки. Так-то, пане чеснику. Це
вам не Варшава. Жовнiр на вiйнi не минаК нi ворога, нi дiвчини. Ха-ха-ха.
(СпiваК).
Липнуть до мене дiвчата,
Успiвай лиш цiлувати,
Перша, друга зазиваК,
А та, третя, ще й моргаК.
А четверта за вус смика,
П'ята кличе до музики.
Шоста вудкою частуК,
Ну, а сьома вже цiлуК.
Восьма тягне до стодоли -
Ось яка жовнiрська доля.
П а у ш. Що й казати - доля непогана, тiльки чого це в пана так
подряпанi щоки й нiс, хiба вiд поцiлункiв?
П ш е п ю р к о в с ь к и й (хапаКться за лице). Де? От проклята
гайдамачка!
П а у ш а. Видно, буваК i так, що дев'ята трохи пошарпаК.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ех, К про що згадувати. Стану я
зв'язуватися з якоюсь гайдамачкою. В мене такий звичай: "Коли любиш-люби
гаразд, а не любиш- кажи зараз, коли любиш - так любись, а не любиш - не
горнись, коли любиш - люби двiчi, а не любиш - кажи в вiчi".
П а у ш а (регоче). Ну, ця, мабуть, так i зробила. Ще спасибi, що хоч
очi зоставила, не повидирала. То невже ж пан так ПП i випустив?
Пшепюрковський мовчки п'К, сопе.
С к р я г а (до Шенчика). От тобi й маКш, пiвтора лиха! Принесло цих
жовнiрiв - треба тiкати.
Ш е н ч й к. Треба то треба. Та чи пощастить?
Всi троК музик обережно пiдводяться i хочуть вийти. Корчмар подаК,
зiтхаючи, вино й великi кубки.
П ш е п ю р к о в с ь к и й (помiтивши рух музик, грiзно). Гей! А це що
за люди? Стiй! Пане Вержбенто! Ану!
С к р я г а. Побачив-таки, пiвтора лиха. Лях триклятий.
Ш е н ч и к (виступаК наперед i низенько вклоняКться). До розказу
ясновельможного пана.
П ш е п ю р к о в с ь к и й (грiзно). Що за люди, вiдкiля i куди?
Ш е н ч и к (вiдповiдаК за всiх). Бiднi музики, ясновельможний пане
полковнику. ТроПста музика, з дозволу ясновельможного пана. Прокiп Скряга
- бандура, вiн же бубон. Лук'ян Iлько - скрипка, найкраща скрипка на всiй
УкраПнi, принаймнi на цiм боцi, i аз покiрний слуга мосцi пана - Мусiй
Шенчик - цимбали.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Шенчик? Хтось менi казав про Шенчика
музику. Гм... А може, ви гайдамаки? Що ж ви тут робите?
Ш е н ч и к. ГраКмо добрим людям, вельможний пане.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Та хiба ж корисне ваше ремесло? Ой, чи не
гайдамаки ви справдi...
Ш е н ч и к. То що ж робити, ясновельможний пане? Коли б не скрипка та
не бас, то й музика б свинi пас, - добре, кажуть, бути взимку котом, а на
великдень - попом, але не вiд нас це залежить. Ми ж люди бiднi, заробляемо
помалу на сiль до оселедця, через крупи до пшона не сягаКмо, натягаКмо
маленькi латки на великi дiрки, де Пдять - там пхаКмось, а де б'ють -
тiкаКмо. Така вже наша доля, з дозволу вельможного пана.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Гм... може, й справдi музики. Ану, утнiть
лишень якоП-небудь веселоП, щоб аж у носi засвербiло.
Ш е н ч и к. СлухаКмо, ясновельможний пане.
Всi троК сiдають лiворуч, Скряга - з бубном. Iлько - зi скрипкою.
Шенчик - спереду з цимбалами. Грають.
Ш е н ч и к (спiваК).
Мала стара бабусенька
Чотири доньочки,
А всi були такi гладкi,
Як тi ластiвочки.
Хорошенькi, молоденькi,
В личку рум'яненькi,
Височенькi, пухнатенькi
I чорнобривенькi.
Отакi носатi,
А такi зубатi,
Ой, тра-ра-ра-ра,
Вмiли жартувати.
У с i (пiдхоплюють хором):
Ой, тра-ра-ра-ра,
Вмiли жартувати.
П ш е п ю р к о в с ь к и й (регоче, задоволений). Ха-ха-ха. О, тепер
бачу, що справдi музики. Ану, утнiть якоП-небудь польськоП. (СпiваК).
Iде вода через дуби, гречна панна, дай мi губи,
Я би губ не жалувала, якби мати не видала.
Або "Бернадина"... "Прилучилася новина, з'Пли вовки Бернадина", або нi.
Краще "Мазура".
Ш е н ч и к. СлухаКмо, ясновельможний пане.
Грають "Мазура". Пан Пшепюрковський спiваК, iншi пiдспiвують.
П ш е п ю р к о в с ь к и й.
Гей, мазуре, бий нiжками,
Дiстань вогню пiдкiвками,
А ти, Казю, скачи живо,
Аби не ходила криво.
Панно Зосю, не барися,
Веселiше повернися,
Тодi мазур тiльки радий,
Як танцюють всi до ладу.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ф... фу. (ВихиляК кубок). Що то значить
наша старопольска. Ну, так. Тепер я бачу, що ви справдi музики. Можете
йти, коли хочете.
Ш е н ч и к (пiдводиться). ДякуКмо, ясновельможний пане.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Стривайте! Все ж таки щось тут непевне.
Але чого ж це ви опинилися тут, бiля самого кордону? (Пан Прозка пiдходить
i щось шепче Пшепюрковському). Ану, пане Вержбенто, подивiться, чи немаК в
них чого непевного в торбах.
С к р я г а. А щоб тебе чорт лизнув, лядський сину! Пiвтора лиха.
Жовнiри i шереговий пiдходять i починають обшукувати музик.
Ш е н ч и к. Та що це ви, вельможний пане, хiба ж ми злодiП!
Ш е р е г о в и й (виймаК з торби в Скряги досить велике кругле люстро
в срiбнiй рамцi). Знайшов, пане коменданте! Люстро, та ще в срiбнiй рамi.
(ПодаК люстро Пшепюрковському).
П ш е п ю р к о в с ь к и й. А, так ось якi ви музики! Люстро в срiбнiй
рамi, та ще з графским гербом! Добре. I справдi, як такому красунчиковi та
без люстра? Може, тобi ще й пудри треба?
С к р я г а. Глузуй, лядський сину, прийде и на тебе час.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ще що? (Дивиться в люстро). А й справдi
подряпала, проклята гайдамачка... А бодай
Ш е р е г о в и й. В цього бiльш немаК. (ОбшукуК Шенчика). Камiзелька,
пане коменданте. (ПiдiймаК вгору блакитну Кдвабну камiзельку).
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Добре. Ще один галанець. Якраз Савцi
свитка, тiльки рукавiв нема.
Ш е н ч и к. Така вже в мене вдача, пане полковнику. Я не органiст - не
перебираю.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Добре, добре. Далi.
Ш е р е г о в и й (обшукуК Iлька). Щось у руцi затиснув - не даК.
Iлько кидаК на стiл наперсток i одвертаКться.
Ш е р е г о в и й (подаК Пшепюрковському). Золотий наперсток, пане
коменданте.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Га! Наперсток! То з кого це ти його зняв,
приятелю? Чи, може, ти не музика, а кравець?
С к р я г а (хмуро). Шив вас Швачка i без наперстка, вельможний пане.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ага, не втерпiв, приятелю. Обiзвався. Так
ось якi ви, виходить, музики! Добре. Бачите, пане чеснику, яке в мене око
на гайдамакiв. Ну, що ж, пограли, погуляли - тепер потанцюйте в Коднi.
Пане Вержбенто! В залiза Пх! Так-то, пане, здаКться, Скряго, хоч i добре
ти граКш на бубнi, але прийдеться й тобi заспiвати.
С к р я г а (кидаК об землю своПм бубном i хапаК бандуру - тепер вiн
випростався на весь свiй великий зрiст, i жовнiри мимоволi одступають
назад перед його повною дикоП величностi постаттю i натхненним поглядом).
Геть з цим бубном, пане коменданте! Спiвали ми вам не з власноП волi, так
послухайте ж по нашiй охотi... (I перш, нiж устигли йому перебити, вiн
ударяК зразу в струни i спiваК на стародавнiй широкий голос з могучою
експресiКю i силою).
Перебийнiс водить немного -
Сiмсот козакiв з собою,
РубаК мечем голови з плечей,
А решту топить водою.
Ой, пийте, ляхи, води-калюжi
БолотянiП.
А що пивали по тiй ВкраПнi
Меди та вини ситнiП.
Ой, чи бач, ляше, що пан Хмельницький
На жовтiм пiску пiдбився,
Лядськую славу загнав пiд лаву -
Вже не вернуть вам ВкраПну!
П ш е п ю р к о в с ь к и й (схоплюКться). Зараз же хапайте мерзоту! В
залiзо його, поганця! А! Ти заспiваКш у мене iншоП, собако!
Жовнiри хапають Скрягу; вiн, ухопивши за шийку бандуру, починаК бити
нею жовнiрiв, деякi падають. Пан Пшепюрковський, що пiдходить ближче, теж
дiстаК по головi й падаК.
П ш е п ю р к о в с ь к и й (пiдводиться i, вхопившись за голову,
закриваК хусткою рану). Бий! Колоти Пх на мою голову! Так ось якi це
музики! Добра музика, до ста дяблiв! Бачите, пане чеснику, яке наше життя
з цими лотрами.
Нарештi пiсля колотнечi i великих зусиль зв'язують Скрязi руки за
спиною, потiм в'яжуть Шенчика й Iлька.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Бачите, пане чеснику, що за звiр? Що й
казати - ведмiдь здоровий. От тобi i музики. Шикуйся! Гайдамак наперед!
(ПридержуК голову хусткою). А, проклятi лотри... Рушай!
Пшепюрковський, Пауша, зв'язанi музики i всi жовнiри виходять, забравши
також i конфiскованi речi. На кону тiльки корчмар, обидва пани i слiпа
дiвчина.
К о р ч м а р (здiймаК догори руки). Ну й день сьогоднi! Хороша
торгiвля, щоб я так жив!
По всiй корчмi слiди бiйки, перекинутi лавки, поваленi столи тощо.
Слiпа дiвчина сидить у своКму кутку, притуливши руки до вискiв.
VII
Л i я. Боже мiй... Як страшно i шумно на цiм свiтi... Чого вони всi так
кричали?.. I яка страшна Пхня музика...
Пани Лозка i Прозка, переморгнувшись мiж собою, зараз же рiшуче
пiдступають до корчмаря.
П р о з к а (виймаючи пiстоль). Ну, пане Янкелю, давай мерщiй алмаз.
Живо.
К о р ч м а р (зляканий). Який алмаз? (Зухвало). Та що це за жарти!
Забирайтесь геть!
Л о з к а (теж виймаючи пiстоль). Що таке? Що тобi - життя набридло?
Зараз же давай алмаз!
П р о з к а (шипить од злостi). Мерщiй, пся крев, нам нема часу.
К о р ч м а р. Пробi... Кала...
Обидва шляхтичi враз притуляють пiстолi до його голови.
П р о з к а. Писни тiльки, пся крев... Зараз же давай алмаз. Ах ти,
собако! Ми за цим алмазом два тижнi полюКмо. Ну!
К о р ч м а р (виймаК камiнь й оддаК шляхтичам). Ой, вей iз мiр!
Гвалтiвники! Гайдамаки! Лотри!
Л о з к а. Що таке? (ЗагрожуК йому пiстолем).
К о р ч м а р. Пробi! (ВибiгаК геть iз репетом).
Л о з к а (вихопивши камiнь у Прозки). О... Яка ж розкiш! Ха-ха-ха.
Нарештi - таки вiн мiй. Ну, й дурнi ж цi гайдамаки! Ха-ха-ха. Сказано,
хлопи. Свинi, пся крев.
П р о з к а (в свою чергу вихоплюК камiнь у Лоз-ки). Але не так швидко,
мiй пане! ЗдаКться, i я тут не зайвий.
Л о з к а (розлючений). Прошу не хапати з рук, мiй пане! (Знов вихоплюК
камiнь, вiн падаК i кудись котиться). А, до ста дяблiв, - покотився.
(Нагинаються обидва i починають шукати по всiй пiдлозi камiнь). Ще, не дай
бог, куди закотився. А все ти, пся крев.
Лазять, шукаючи та лаючись, по хатi. Нарештi обидва пiдводяться i
неймовiрно дивляться один на одного.
П р о з к а. Що за чортовиння! То де ж вiн?
Л о з к а. Еге, голубчику, ти, мабуть, знайшов, та думаКш, що так i
буде. (ХапаК його за комiр, починаКться бiйка). Ах ти, котолупе поганий!
П р о з к а (вихоплюК шаблю). Калавур! Пробi!
Л о з к а (теж вихоплюК шаблю). Вкрав, та ще й пробi! А цього не хочеш!
Б'ються. Прозка падаК. Лозка зупиняКться з жахом, опустивши шаблю.
Л о з к а. А, до ста дяблiв. Невже ж у шию... (НахиляКться до нього).
Так i Ксть... не дише. (Хапливо обшукуК тiло). От лихо, Њзус, Марiя! То
невже ж i в нього немаК?.. ЗдаКться, йдуть... (СхоплюКться й озираКться з
жахом). Боже мiй, що ж робити? (ХапаКться за голову). Де ж камiнь?
(ОзираКться). Слiпа! Вона не бачила... тiкати, тiкати мерщiй! (ВибiгаК
геть, ще раз озирнувшись на труп).
Лi я (опанована безумним жахом, виходить iз свого кутка, йде на
середину хати, простягаючи обидвi руки перед собою). Хто? Хто тут? Чому
всi мовчать... Чому тут так тихо, наче в могилi... Менi страшно... менi
страшно, мамочко моя рiдна... (СпотикаКться на труп Прозки i, торкнувшись
його руками, кричить з жахом). Ай! Ай! Хто, хто тут? (Забруднила в кров
руки). Чому... чому моП руки мокрi?.. Ай! це кров!
Пуста корчма з перекинутими столами i лавками. Труп довгоносого
шляхтича i бiдна слiпа дiвчина, опанована жахом, яка не може зрозумiти, що
таке дiКться навколо.
Нарештi вона йде праворуч i наступаК босою ногою на алмаз.
Л i я (кричить вiд болю). Ай! (Плаче), Я наступила на щось гостре. Як
заболiла моя бiдна нiжка. (НахиляКться й пiднiмаК алмаз). Якийсь камiнь...
або бите скло... (Держить алмаз).
Вiдчиняються дверi i ввiходить Авраам Цвiкловiц, старий Кврей з
виразним i вродливим обличчям, з довгою сивою бородою, одягнений у чорну
оксамитну шубу, велична, iмпозантна постать.
Ц в i к л о в i ц (на порозi). Гей! Хто тут? ХазяПн! (Увiходить у хату
i здивовано озираКться). Що таке? Все зруйновано, перекинуто... труп...
(Вiн пiдходить до ЛiП). Якась дiвчина... здаКться, Кврейка. Слухай,
дiвчино, чи не бачила ти, де хазаПн?
Л i я. Я не можу бачити. Я слiпа... Виведи, виведи мене звiдси, добрий
чоловiче... Менi так холодно... страшно... тут було так галасно, хтось
бився... кричав...
Ц в i к л о в i ц. Бiдна дiвчино, де ж твоя хата?
Л i я. В мене немаК хати... Я хотiла вийти сама, але накололася ногою
на це скло, - у мене ж немаК черевикiв. (ПоказуК йому алмаз). Бачиш, яке
велике скло. Менi було так боляче.
Ц в i к л о в i ц (бере алмаз. Здивовано). Боже великий! Це ж
Липовецьке жорно! Славетний алмаз княгинi ВiлькомiрськоП. Алмаз, який вона
шукаК по всiй УкраПнi. Скiльки людей тебе шукало даремно, ти облитий
кров'ю i зараз... (Вiн озираКться на труп Прозки). Одна людина вбила другу
за володiння тобою... а знайшла тебе бiдна слiпа дiвчина, що не знаК
навiть твоКП цiни, що навiть не побачить нiколи твоКП блискучоП краси. (До
ЛiП). Ходiм. Я заплачу тобi за цей камiнь тисячу червiнцiв i вiзьму тебе в
свiй дiм замiсть дочки.
Л i я. Нi, нi, менi не треба грошей, купи менi тiльки черевики, щоб не
болiли моП бiднi нiжки...
Ц в i к л о в i ц. Якби ти не була босонiжкою, то не знайшла б алмаза.
Ходiм. (Вiн бере ПП за руку). Ходiм. Не журись, що ти слiпа, не жалiй, що
не бачиш цього алмаза; зате ти не бачиш кровi i грязi, що ними заплямували
люди цей прекрасний свiт.
Виходять.
Завiса.
ДIЯ ТРЕТЯ
В домi Авраама Цвiкловiца в Житомирi. Праворуч стiл, покритий до самоП
землi оксамитним килимом: на ньому високий канделябр i велика книга з
срiбними застiжками на рiзьбленому пюпiтрi. Великий глобус з мiдним
екватором на точених стовпчиках. Велика пiдзорна труба, килими, шафи з
книжками. Просто проти сцени широкий схiдний ослiн, укритий килимом i
оксамитними подушками. Дверi - праворуч вхiднi, лiворуч - в iншi кiмнати.
I
Авраам Цвiкловiц i Лiя.
Слiпа дiвчина, розкiшно вдягнена в легкi схiднi тканини, сидить на
ослонi, перебираючи струни своКП цитри. Цвiкловiц сидить бiля неП на
низькiй табуретцi, похиливши голову на руки. Вiн у чорному вбраннi, в
чорнiй оксамитовiй ярмулцi на сивих кучерях.
Л i я. Тiльки чотири днi живу я в тебе i чую, як прояснюКться мiй
бiдний розум... Мабуть, ти великий мудрець або чарiвник, що знаКш тайни
великi... Але нащо розбудив ти мiй розум? Щоб знов болiло моК бiдне серце,
згадуючи все, що я забула, коли була перепiлкою... Та хiба ж не можна жити
i з розумом, але без спогадiв... без спогадiв гiрких i жахливих. (ЗакриваК
лице руками).
Ц в i к л о в i ц (прикро усмiхнувшись). Багато ти просиш, дiвчино...
Тайни цiКП не розгадали ще мудрецi людськiП. Де ,та криниця води забуття,
щоб напився з неП народ Кврейський i вiдпочив хоч на десять рокiв од
спогадiв та страждань своПх безмiрних... Сiмдесят рокiв живу я на свiтi...
Скiльки разiв i маленьким хлопчиком i дорослим мужем читав я в синагозi
велику поминальну молитву, що спiвають в мiсяцi сiвон на пам'ять усiх
незчисленних КвреПв, що загинули сто двадцять рокiв тому в Тульчинi,
Немировi, Кам'янцi, Полонному, Бродах - по всiй УкраПнi i Польщi... I
важко було повiрити в жахливу дiйснiсть минулого... Казкою стародавнiх
часiв здавалася менi ця молитва... I ось тепер, коли посивiла моя голова,
довелося побачити, як вернулася жахлива казка, побачити - i пiзнати
власною мукою. В Бiлiй Церквi забито моПх синiв... забито... замордовано з
жiнками i малими дiтьми... I нiколи, нiколи вже не побачу я тих, що сидiли
кучерявими хлопчиками на моПх колiнах... не побачу i не почую... нiколи.
Л i я (знаходить i цiлуК його руку). Життя дало тобi велику мудрiсть...
вона допоможе тобi перетерпiти горе.
Ц в i к л о в i ц. Мудрiсть... (Гiрко всмiхаКться). Якщо я знаю трохи
бiльше, нiж равини, що тисячi рокiв риються, мов черви, в затхлих
пергаментах i пишних, але пустих словах, - то не легше менi вiд мого
знання...
С л у г а (увiходить). Граф Ружинський з якоюсь панночкою до
вельможного пана.
Ц в i к л о в i ц (пiдводиться, здивований). Граф Ружинський? Чого йому
треба? Чи не дiзнались вони про мiй алмаз? Ну, проси. (Слуга виходить).
Слухай, ЛiК, здаКться, що в мiстi вже почули про наш алмаз, бережись, не
промовся як-небудь, може, вони за ним i прийшли.
Л i я. Нi, мiй тату, я нiкому не скажу...
II
Увiходять граф Ружинський й графиня Брагiнська.
Ц в i к л о в i ц (шанобливо вклоняКться гостям). Вiтаю ясновельможну
графиню i ясновельможного графа в скромнiй моПй оселi. Якому щасливому
випадковi або якiй справi мушу я дякувати за цю велику честь?
Р у ж и н с ь к и й (смiКться). Та вже звичайно, що без справи не
обiйшлося.
Б р а г i н с ь к а (побачивши Лiю). Боже мiй, яка прекрасна длвчина!
Це ваша дочка, пане Цвiкловiц?
Ц в i к л о в i ц. Нi, ясновельможна графине, в мене немаК дiтей. Це
бiдна слiпа дiвчина... яку я знайшов пiд час моКП подорожi в однiй
корчмi... там вона спiвала i ворожила людям за шматок хлiба.
Б р а г i н с ь к а (з жвавiстю). Ворожила! Вона вмiК ворожити? О, то
нехай вона i менi поворожить!
Р у ж и н с ь к и й. Тiльки такий знавець, як Цвiкловiц, i мiг знайти
подiбний алмаз у бруднiй корчмi. Яка бездоганна краса!
Лiя, збентежена, пiдводиться i пiдходить до Цвiкловiца.
Б р а г i н с ь к а (манiрно). Граф ще закохаКться в цю дiвчину.
Р у ж и н с ь к и й. Графиня добре знаК, що моК серце належить Пй
однiй.
Ц в i к л о в i ц. Коли я брав ПП до себе, - не краса ПП мене
привабила, а горе... (ПригортаК до себе Лiю).
Р у ж и н с ь к и й (несподiвано). А чи правда, що Цвiкловiц знайшов ще
другий алмаз - алмаз княгинi ВiлькомiрськоП?
Ц в i к л о в i ц (спокiйно). Ну, якщо за цим приПхав до мене
вельможний граф, то менi дуже жаль, що графа потурбували даремно.
Р у ж и н с ь к и й. Нi, нi, я маю iншу справу. Але... (ОзираКться).
Б р а г i н с ь к а (жваво). Ви можете йти в другу кiмнату, а я почекаю
тут. Пане Цвiкловiц, ви дозволите менi поговорити з вашою вихованкою?
Може, ви дозволите, щоб вона й поворожила менi?
Ц в i к л о в i ц. Прошу, ясновельможна панi. (До ЛiП). Посидь тут, моК
дитя, не бiйся. Прошу графа. (ПоказуК йому на дверi лiворуч. Обидва
виходять).
Б р а г i н с ь к а (пiдводить Лiю до ослона i сiдаК сама рядом). Чи
правда, що ти вмiКш ворожити?
Л i я (хитаК головою). О, нi... Це було тодi, як я була божевiльною...
Тодi... Менi здавалось, я бачила те, чого не видно людям... А тепер, коли
прокинувся мiй розум, смутнi спогади опанували мою душу i не дають менi
чути чужоП муки.
Б р а г i н с ь к а (зiтхаК). Так... у кожного власна мука...
Л i я (бере ПП за руку). Але слiпi очi навчили мене дивитись не в лице,
а в душу людинi... ЗдаКться менi, що й твоя душа схвильована якимось
спогадом... Про щось i жахливе... i разом солодке...
Б р а г i н с ь к а (здивовано). Ти справдi чарiвниця! Вiдкiля ти
знаКш?
Л i я (пригадуК). Стривай... кому це я ворожила... востаннК... тодi, в
тiй корчмi!.. (Радiсно). Ах, надумала! Тому молодому музицi, що питав
мене, чи побачить вiн дiвчину, що дала йому золотий наперсток.
Б р а г i н с ь к а (схоплюКться, вражена, i вiдступаК, хрестячись).
Њзус, Марiя! Ти чарiвниця! Ти велика чарiвниця!
Л i я (спокiйно, без будь-якого здивування). Так це ти та дiвчина, що
дала йому золотий наперсток... (Мрiйно). О, ти повинна бути прекрасною, як
зоря... Як королiвна чарiвноП казки, бо такою невимовною ласкою, так нiжно
й ясно, мов золота струна, дзвенiв його голос, коли вiн говорив про
тебе...
Б р а г i н с ь к а (забувши свiй страх, знов сiдаК на табурет i бере
ПП руку). Ти бачила, ти розмовляла з нимi Ну, то скажи ж, скажи ж мерщiй,
який вiн, мiй рицар, мiй коханий, Кдиний, що за ним занудьгувало моК
серце! Де ти його зустрiла?.. Куди вiн Пхав?.. У якому вiн був убраннi, чи
були з ним iншi рицарi? Може, ти знаКш, як вiн зветься! Ах! Адже ти не
могла його бачити... бо ти ж слiпа. Господи, Кдина людина зустрiла того,
кого я шукаю так довго, - i та слiпа. (Жваво). Але ж ти чула, що вiн казав
про мене?
Л i я. Вiн розмовляв про тебе з такою журбою i ласкою. I хоч не бачила
я його лиця, але тiльки в прекрасноП людини може бути такий чарiвний, як
музика, голос...
Б р а г i н с ь к а. Так, так, вiн прекрасний, як мiсяць.
Л i я. Вiн казав, що вiддасть життя, щоб тiльки побачити тебе хоч на
Кдину хвилину... А що було потiм, - не пам'ятаю... Знаю тiльки, що менi
його стало так жаль, бо я зрозумiла тодi, що не принесе йому щастя твiй
наперсток... I зараз менi здаКться, що не його ти кохаКш, а якусь мрiю, що
склала твоя душа...
Б р а г i н с ь к а (мрiйно). Так... це була чудова мрiя...
Л i я. I зараз ти питала про нього не так, як питають про рiдну
людину... I здаКться менi, що зречешся ти його в чорну його годину.
Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, гордо). Ти сама не розумiКш, що
кажеш. Щоб я зреклась мого збавителя! Та i яка може бути чорна година в
мого найяснiшого рицаря? I все ж таки спасибi тобi, що розповiла менi про
нього. Прощавай. Я чую, як вони йдуть сюди, я не можу нiкого зараз бачити.
(Швидко виходить у дверi праворуч).
Л i я (собi пiдводиться). Може, й справдi краще для мене, що я слiпа.
(Виходить).
III
З лiвих дверей виходять, закiнчуючи розмову, Ружинський i Цвiкловiц.
Ружинський видимо розгнiваний.
Р у ж и н с ь к и й. Я нiколи не повiрю, щоб у тебе не було такоП
дрiбницi, як двадцять тисяч червiнцiв. Усiм вiдомо, що самi твоП самоцвiти
коштують удесятеро бiльше. Добре, доведеться тобi коли-небудь звернутись
до нас - тодi побачимо.
Ц в i к л о в i ц. МоП самоцвiти? Колекцiя мiнералiв, яку я збирав усе
моК життя, щоб вiдписати тепер Кракiвському унiверситету? Коли це
багатство, то хiба багатство науки, якiй я служив весь мiй вiк. А грошi? В
мене немаК iнших, крiм тих, що я заробляю як лiкар, - Пх досить, щоб
забезпечити життя такого старого, як я.
Р у ж и н с ь к и й. Невже! ТвоП елiксири продавалися по червiнцю за
краплю. Князь Потоцький заплатив тобi тисячу дукатiв, коли ти вилiкував
вiд сухот його сина. Та хiба тiльки це!
Ц в i к л о в i ц. Я лiкую всiх, але з бiдних я не беру нiчого.
Р у ж и н с ь к и й. Словом, у тебе К грошi, як у кожного Кврея.
Нарештi я дам тобi який тiльки хочеш прирiст.
Ц в i к л о в i ц (розводить руками). Не маю, ясновельможний пане...
Р у ж и н с ь к и й (спиняючи гнiв). Так ось яка Кврейська вдячнiсть!
Багато б ти мав своПх самоцвiтiв i перлiв, коли б не сидiв у Житомирi пiд
обороною польських хоругов, пiд обороною Дубровського, що пiднявся проти
гайдамакiв, цiд захистом великого ловчого Бранiцького! Чи не ми ж
вступилися за вас i пiднялися месниками за вашу кров, коли цiлими рiчками
лилася в Лисянцi, Жаботинi, Уманi i по всiй УкраПнi. (Злiсно смiКться).
Коли хочеш, я подарую тобi, крiм росту, кiлька живих гайдамакiв, щоб ти
змiг замордувати Пх власними руками в вiдплату за кров твоПх синiв.
Ц в i к л о в i ц (з гiднiстю). Я не купую людськоП кровi, мiй пане. А
щодо вдячнЬстi, ясновельможний пане, щодо вдячностi за кров гайдамацьку,
що ллКться зараз рiчкою в Коднi, то не за нас ллКться ця кров i не за
КвреПв мститесь ви цьому нещасному народовi... Ви мститеся за своП шкоди
та втрати, i КвреП - це тiльки один iз записiв у реКстрi цих втрат. Чи не
так само пише регiментар Стемпковський у своПм унiверсалi? Не за кров
Кврейську дорiкаК вiн хлопiв, а за те, що позбавили панiв того зиску, що
належав Пм вiд оренд, якi держали КвреП по мiстах та мiстечках панських:
"забиваючи жидiв, заподiяли ви панам великi шкоди", - ось чим дорiкаК
хлопiв вельможний регiментар, а зовсiм не нашою кров'ю. Не КвреПв ви
жалiКте, а тi грошi, що не встигли з нас дiстати.
Р у ж и н с ь к и й (розлючений i обурений). А, так ось якi слова
дозволяК собi Кврей, що нажився в Речi Посполитiй! Та ти знаКш, що за цi
слова я, шляхтич, граф i каштелян Брацлавський, можу зараз же вiддати тебе
на суд трибуналу в Люблiнi або навiть до Стемпковського в Кодню!
Ц в i к л о в i ц (спокiйно). Я був би недостойним мого народу, коли б
боявся смертi, та ще в моП лiта.
Р у ж и н с ь к и й. I хто ж обороняК гайдамакiв! Батько, у якого цi
звiрi замордували двох синiв! А ти чув коли-небудь, якими лютими муками
мордували гайдамаки ваших дiтей i жiнок? Ти зарився в своП книжки та
подушки, ти милуКшся з своПх самоцвiтiв i перлiв та дивишся в небо в цю
пiдзорну трубу, а не бачиш життя, що лютуК пiд твоПми вiкнами.
Ц в i к л о в i ц (з перекривленим вiд муки лицем). Годi...
Р у ж и н с ь к и й. Нi, слухай, коли хочеш бути мудрим. Як одна
Кврейка кинулася на шию гайдамацi i благала, щоб вiн ПП помилував, а вiн
струсив ПП з себе i тiльки смiявся, дивлячись, як ПП забивали...
Ц в i к л о в i ц. Годi! Годi, благаю тебе!
Р у ж и н с ь к и й. А, тепер годi. А ти чув, старий, як в одному селi
гайдамаки забили Кврея i двох його синiв, а третьому дали в руки пiстоля й
обiцяли помилувати, коли вiн заб'К свою матiр?
Ц в i к л о в i ц (падаК на килим i ридаК). Вийди, благаю тебе.
Р у ж и н с ь к и й (злiсно смiКться). Удруге не боронитимеш хлопiв...
Прощавай.
Виходить. Велика пауза. Музика.
Ц в i к л о в i ц (пiдводиться). Чого не в силi були зробити любов i
пiснi бiдноП дiвчини, те зробила ненависть цього чоловiка... Очi моП повнi
слiз, я плачу вперше пiсля того, як забито моПх дiтей. (УтираК очi). Але
невже ж... невже ж... його правда? Невже ж я справдi тiльки слiпий
безумець, що не бачу життя, шукаючи зiр на небi? Вiн не мiг вразити мене
сильнiше, але ж нi, нi! Хiба ж я шукаю правди в цих плiснявих книжках та
пергаментних сувоях, як нашi раввi або мудрецi Зогара, що тратять весь
свiй вiк, щоб знайти таКмний розум у мертвих письменах? Проте багато,
мабуть, i в мене староП закваски, коли вся моя мудрiсть безмовна перед
голосом староП ненавистi. Але що ж дiяти... i розум не власний над серцем,
коли воно болить так смертельно. (СiдаК край стола, похиливши голову на
руки).
Пауза.
IV
Тихо входить Стеся, не вiдважуючись потривожити Цвiкловiца, стоПть
кiлька хвилин мовчки. На лицi ПП туга, майже розпач, вона ще змарнiла за
цей час.
Ц в i к л о в i ц (почувши присутнiсть людини, обертаКться,
стенувшись). Хто? Хто ти, дiвчино? Хто впустив тебе?
С т е с я. Вислухайте мене, шановний пане, вислухайте, благаю вас...
Ц в i к л о в i ц (пильно дивиться на неП). Я слухаю.
С т е с я (хвилюючись). Мiй наречений... його удекретовано на смерть.
Завтра... завтра його мусять скарати. Нi, нi, вислухайте, я розкажу все по
порядку. Його удекретовано на смерть, але княгиня Вiлькомiрська i суддя
Дубровський обiцяли менi помилувати його, якщо я знайду великий алмаз, що
пропав, коли грабували ПП замок.
Ц в i к л о в i ц (прикро усмiхнувшись). Знов Липовецьке жорно.
С т е с я. Так... так... алмазне жорно, мiй пане. Двадцять день я не
злазила з коня, я об'Пхала майже все КиПвське воКводство, я побувала на
тiм боцi, я шукала, де тiльки можна, i все то даремно, даремно, не
знайшлося i слiду алмаза... Двiчi затримували мене польськi жовнiри...
майже перед моПми очима замордували чоловiка, що помагав менi шукати, - на
моПй душi його смерть. Скiльки лиха, зневаги, образ довелося зазнати в
путi. Як не рiшилася я розуму - не знаю. (ЗакриваК лице руками). I ось
тiльки три днi перед цим набiгла я на слiд... Мов безумна, мчала я i вдень
i вночi, щоб успiти до строку, щоб не приПхати, коли вже буде пiзно. (Вона
хитаКться). I ось... I ось... я у вас... голова туманiК... в очах темно...
(КидаКться до його нiг). Благаю ж вас, заклинаю вас усiм святим... ради
життя людини... дайте менi цей камiнь, я служитиму вам весь свiй вiк...
тiльки врятуйте, врятуйте мого Василя... його ж завтра, завтра скарають.
(Ревно плаче).
Ц в i к л о в i ц (пiдводиться). Безумна дiвчино! Та чи знаКш ти, що
цього каменя не здолаК купити i сам король польський!
С т е с я. Я знаю, я знаю. Але що ж робити? Я благатиму княгиню, я
кинусь до ПП нiг, щоб вона заплатила вам хоч частину. Але ж не дайте
загинути живiй людинi.
Ц в i к л о в i ц. А чи знаКш ти, дiвчино, що гайдамаки забили моПх
синiв... Адже ж i твiй наречений теж гайдамака. I ось ти просиш, щоб я...
щоб я викупив одного з тих гайдамакiв, що забили моПх синiв. Та чи К в
тобi розум, дiвчино!
С т е с я (латаК руки). НемаК в мене розуму, немаК.
Пауза.
Ц в i к л о в i ц (пiсля довгого мовчання). Правда, не розум привiв
тебе до мене, а серце...
Вiн пiдходить до одних i других дверей i замикаК Пх. Потiм пiдходить до
правоП стiни над столом i притискуК якусь потаКмну пружину. Взявши з
потаКмноП шафи футляр, вiн замикаК дверi, пiдходить до Стесi, що чекаК в
попереднiй позi, дивлячись на нього з надiКю i страхом.
Ц в i к л о в i ц (одкриваК футляр i дивиться на алмаз). Скiльки золота
слiз i кровi бачило це променисте жорно. Але чи зробив цей камiнь хоч
Кдиний раз когоо-небудь щасливим? (Мовчить, потiм подаК камiнь Стесi).
Вiзьми. Авраам Цвiлковiц платить свiй викуп за право вiльного розуму.
С т е с я (цiлуК його руки, тихо плачучи).
Ц в i к л о в i ц (мовчки дивиться на неП).
Завiса.
ДIЯ ЧЕТВЕРТА
Та сама зала в суддi Дубровського, влаштована зараз для судового
засiдання. Лiворуч, трохи навкоси, покритий чорним сукном стiл для суддiв,
на столi -канделябр, розп'яття, пiсочний годинник, папери. Час перед
вечором.
I
Лебенцький за своПм звичаКм розбираК папери, стоячи коло стола. Хутко
ввiходить граф Ружинський. Лабенцький шанобливо йому вклоняКться.
Р у ж и н с ь к и й. Дубровського нема?
Л а б е н ц ь к и й. Нi, ясновельможний пане, вiн зараз буде.
Р у ж и н с ь к и й. I листа вiд Стемпковського теж не було?
Л а б е н ц ь к и й. Теж не було.
Р у ж и н с ь к и й. А, тисяча дяблiв! (Нервово ходить по залi). Пане
Лабенцький, ви знаКте, що ця навiсноголова дiвчина таки вернулася. Який
диявол допомiг Пй - не знаю, тiльки менi здаКться, що вона дiстала алмаз.
Коли кiнчаКться термiн, що дав Пй Дубровський?
Л а б е н ц ь к и й. Вiн рахуК, що сьогоднi о восьмiй годинi...
Р у ж и н с ь к и й. Та ще ця безглузда iсторiя з другою
навiсноголовою. Що там таке з графинею Брагiнською? Чи правда, що
Дубровський викликаК ПП сьогоднi в суд? З яких це часiв стали викликати в
суд шляхтянок графського роду? Чи пан Дубровський не знаК, що вона графиня
Брагiнська i моя наречена!
Л а б е н ц ь к и й (розводить руками). Але ж вельможний граф знаК, що
знайшовся той золотий наперсток, про який розказувала тодi графиня?
Р у ж и н с ь к и й (злiсно). Так, я чув. I досить було якомусь
пройдисвiтовi, рiзуновi, бродязi заявити, що вiн врятував невiдому
панночку, як суддя Дубровський, замiсть повiсити його на першiй гiлляцi,
дозволяК собi викликати на суд та зводити на очi з хлопом шляхтянку,
вельможну графиню, наречену каштеляна Брацлавського. Я певен, що вiн
робить це навмисно, щоб тiльки образити мене. Я завтра напишу листа до
його милостi короля. Слухайте, пане Лабенцький, я знаю, що вам давно
хочеться мати зорю Станiслава. А? Може, написати i про пана до його
королiвськоП милостi?
Л а б е н ц ь к и й (у захватi). О, мiй пане! (ЦiлуК його в плече).
Р у ж и н с ь к и й. Тiльки пан i собi повинен зробити менi послугу,
коли буде треба.
Л а б е н ц ь к и й. Все, що тiльки накаже ясновельможний пан!
Р у ж и н с ь к и й. Насамперед нам треба не допустити, щоб помилували
цю скажену собаку, цього проклятого Хмарного. Але як це зробити?
Л а б е н ц ь к и й. Пановi треба було ранiше надiслати кого-небудь
слiдкувати за цiКю дiвчиною... коли вона Пздила по камiнь.
Р у ж и н с ь к и й. Та невже ж я цього не зробив! Але нi Лозка, нi
Прозка не вернулись додому. Який чорт Пх забрав, не можу i втямити. Пане
Лабенцький, тут у передпокоП сидить ще один мiй шляхтич - пан Мишка, з
великими такими вусами, будь ласка, покличте його сюди, може, що й
придумаКмо.
Л а б е н ц ь к и й. Пан Мишка? Так то ж цiлий кабан, а не мишка. Зараз
(Iде до дверей). А... ось i вона, ця дiвчина. (ЗалишаКться).
Хутко входить Стеся i зараз же кидаКться до Лабенцького.
С т е с я. Ради бога? Де суддя Дубровський?
Л а б е н ц ь к и й (сухо). Пана Дубровського немаК.
С т е с я. Боже мiй, коли ж вiн буде? Сьогоднi вiн ще буде?
Л а б е н ц ь к и й. Не знаю. Тут не можна розмовляти. Спитай у
канцелярiП.
С т е с я. Ви не смiКте менi так вiдповiдати. Суддя Дубровський дав
менi декрет, я знайшла алмаз, я маю право вимагати, щоб менi дали змогу
показати його судовi!
Л а б е н ц ь к и й (здивований). Ти знайшла алмаз? Та невже?
Р у ж и н с ь к и й (вражений). Як! Ти знайшла камiнь? О, то й щастить
же твоКму осавуловi, що маК таку принадну наречену. (ПробуК ПП обняти,
вона ухиляКться).
С т е с я. То скажiть же мерщiй, де суддя? Я була в княгинi, але i ПП
немаК дома.
Входить жовнiр iз пакетом.
Ж о в н i р. Лист до пана Дубровського вiд регiментаря Стемпковського.
Р у ж и н с ь к и й (злорадно). А, нарештi-таки, нарештi!
Лабенцький приймаК лист. Жовнiр виходить.
Р у ж и н с ь к и й. Ну, що, що вiн пише?
Л а б е н ц ь к и й (розпечатуК листа). Так i Ксть. Вiн вимагаК до себе
Хмарного.
С т е с я (скрикуК). Нi, нi, цього не може бути!
Л а б е н ц ь к и й (читаК). "Юзеф Стемпковський, регiментар i
комендант вiйськ коронних, каштелян КиПвський i святого Станiслава
кавалер. За властю i достойнiстю регiментарською даю цей ордер пану
Дубровському, вельможному суддi Житомирському, щоб негайно по прийняттi
цього ордера вiн вiдiслав до мене в Кодню бунтiвника Василя Хмарного
(Стеся скрикуК) з усiм судочинством, що до нього належить, а також аби
повiдомив, з якоП саме причини припиняКться виконання смертного декрету
над вищеменованим бунтiвником. Дан в Коднi, Вересня дня, Юзеф
Стемпковський регiментар".
Р у ж и н с ь к и й (злорадно). Ага! Стемпковський не жартуК. З Коднi
ще нiхто не повертався живий.
С т е с я (що пiд час читання листа вхопила за руку Лабенцького,
слiдкуючи з жахом за змiстом, зараз скрикуК). Нi, нi, ви не зробите, ви не
допустите цього! (ХапаК за руки обох). Це ж неможливо - адже ж я знайшла
камiнь. Ради бога, ще ж термiн не минув, ради бога! Господи, що ж
робити...
Р у ж и н с ь к и й. Ага, затрiпотiла, моя перепiлочко. Ну, добре,
слухай. Њ така згода, ми вже зробимо тобi таку послугу. Давай твiй камiнь,
я передам його зараз княгинi. Тiльки умова: за цю послугу ти повинна менi
вiддячити своКю любов'ю. РозумiКш? (ОбiймаК ПП). Ми поПдемо зараз до мене,
ти там не будеш така соромлива... чуКш? Я ж бачу, що ти палка, як
вакханка... Очi твоП горять, як алмаз. О, не дивись так гнiвно... Якби ти
знала, яка насолода поцiлувати цi гнiвнi очi, кинути на подушку цю горду
голову, розкрити цi пишнi, незайманi дiвочi груди (вiн задихаКться,
розпалений жагою) i припасти до палких уст, забувши все на свiтi...
С т е с я (вириваКться пiсля боротьби i вiдштовхуК його, обурена).
Ганьба! Менi соромно за вашу честь шляхетську! (ВибiгаК).
Р у ж и н с ь к и й (упавши в крiсло, не може отямитись). Яка чарiвна
краса! (ПрикладаК руку до чола). ЗдаКться, розум мiй помутився вiд жаги.
Л а б е н ц ь к и й (усмiхаКться). ЗдаКться, графа дуже розпалила ця
дiвчина, а все ж таки алмаз, мабуть, у неП.
Р у ж и н с ь к и й (одним стрибком зриваКться на ноги). Чого вартi всi
нашi солодкi панянки поруч з цiКю дiвчиною, палкою, мов огонь, гнучкою i
бистрою, мов турецька шабля. Але все ж таки що робити? Як забрати в неП
цей алмаз?
Л а б е н ц ь к и й. Вельможний граф занадто поспiшив, вона б сама
вiддала камiнь.
Р у ж и н с ь к и й. Яке глупство! Вона вiддала б його в панськiй
присутностi, а це нiчого не варто. Добре, справа ще не загублена.
(Пiдходить до правих дверей i кричить). Пане Мишко!
Увiходить пан Мишка, здоровенний шляхтич з величезними вусами i
дурнувато-лютою фiзiономiКю.
Р у ж и н с ь к и й. Ну, то що ж, пане Мишко?
М и ш к а (несподiвано для його вроди тонким голосом). Та дiвчина
приходила, вельможний пане.
Р у ж и н с ь к и й. Та невже! А ми без твоПх мишачих очей i не бачили.
(НаближаКться до нього, таКмно). Слухай. Треба зараз же, за всяку цiну,
перейняти цю дiвчину! Вона поПхала до княгинi - алмаз у неП, розумiКш?
Зараз же бери двох гайдукiв i скачiть чимдуж простою дорогою Пй
навперейми. Затямив? Треба ПП перейняти, поки вона не поспiла до княгинi.
М и ш к а. Розумiю, вельможний граф.
Р у ж и н с ь к и й. Сховайтесь у завулку коло Бернардинського
кляштора, вона повинна проПжджати мимо. Зараз же хапайте i везiть до мене.
Мiсце там глухе, - нiхто не побачить... Тiльки дивись, щоб не було галасу.
М и ш к а. О, то нехай бог милуК, ясновельможний графе, хiба ж це
вперше?
Р у ж и н с ь к и й. Дивись. (КиваК пальцем у нього пiд носом). Не дай
бог, як не зробиш.
М и ш к а. О, цо то, ясновельможний пане. То хiба ж я яка фуяра або я в
бога не вiрю?
Р у ж и н с ь к и й. Рушай мерщiй. (Пан Мишка виходить). Ну, пане
Лабенцький, я вже бачу, як зоря Станiслава сходить на ваших грудях.
Л а б е н ц ь к и й (захватi). О, ясновельможний графе!
Р у ж и н с ь к и й. Ну, а зараз треба кiнчати другу справу. Дивiться ж
- графиня Брагiнська не приПде на суд, нехай пан Дубровський не дожидаК.
Iде до дверей i зустрiчаКться з Дубровським, що ввiходить. Обидва
холодно вклоняються один одному. Граф виходить.
II
Д у б р о в с ь к и й (сiдаК в своК крiсло). Чого тут вештаКться цей
граф? Пане Лабенцький, ви мусите, здаКться, знати, що в цiй залi не мiсце
стороннiм особам. Листiв не було?
Л а б е н ц ь к и й (шанобливо). Негайний, вiд регiментаря
Стемпковського... (подаК листа) про вiдсилання злочинця Хмарного. 41
Д у б р о в с ь к и й (читаК, нахмурившись, листа). "Даю цей ордер
пановi Дубровському" мм... "негайно по прийняттi цього ордера...
вiдiслати... бунтiвника Хмарного... Юзеф Стемпковський". (Злiсно мне i
кидаК листа. ЗриваКться, обурений, з крiсла). Вiн не маК нiякого права
писати менi ордер i втручатися в мою юрисдикцiю... Хiба я вже не суддя на
УкраПнi! Я маю таке ж jus gladii, як i гетьман Бранiцький, маю право
карати на смерть i дарувати горлом. Вiн тiльки солдат i екзекутор i мусить
поважати цивiльний суд! Завтра ж напишiть листи королю з моКю
протестацiКю! (СiдаК в крiсло). Га, я знаю, чиП це iнтриги! Це найяснiший
граф Ружинський забiгаК i спереду i ззаду, щоб тiльки не вiдчинилася
клiтка i не вирвався на волю звiр, якого вiн роздратував необережно.
Л а б е н ц ь к и й (шанобливо). Але, якщо пан дозволить, зараз нiчого
не можна зробити. Адже ж смертний декрет пiдписано, а вiдстрочка, що дав
пан суддя, кiнчаКться сьогоднi о восьмiй годинi.
Д у б р о в с ь к и й (хмуро). Княгинi не було?
Л а б е н ц ь к и й. Нi, ясновельможний пане.
Д у б р о в с ь к и й (про себе). Проклята баба, вона заварила це пиво
i хоче, щоб я сам його пив. (ЗадумуКться, похиливши голову на руку.
Лабенцький чекаК, зiгнувшись). I дiвчина ця десь загинула. (До
Лабенцького). I дiвчини цiКП не було?
Л а б е н ц ь к и й (збентежившись). ЯкоП дiвчини?
Д у б р о в с ь к и й. Дiвчини, якiй я дав ордер, - нареченоП Хмарного?
Л а б е н ц ь к и й (ще бiльше збентежений). Так, вельможний пане,
була.
Д у б р о в с ь к и й. То що ж ви мовчите! Що ж вона казала? Може, вона
знайшла камiнь?
Л а б е н ц ь к и й (остаточно розгублений). Не знаю, ясновельможний
пане. (Не витримуючи проникливого погляду Дубровського). Себто,
звичайно... вона каже, що знайшла, але вiдкiля ж я знаю... Вона хотiла
бачити пана суддю.
Д у б р о в с ь к и й (розлючений). Як! I ви ПП не допитали, поки я
прийду, i вiдпустили з цим алмазом, який у неП можуть просто вiдняти. А! Я
бачу, що у вас тут згода з графом Ружинським!
Л а б е н ц ь к и й. Але що ж я мiг зробити? Вона навiть не давала менi
цього каменя, та хоч би й давала, то хiба ж я ювелiр, щоб знати, який це
камiнь? Може, це зовсiм не алмаз, а як алмаз, то не той. Тiльки одна
княгиня Вiлькомiрська маК право атестацiП в цiй справi.
Д у б р о в с ь к и й (береться за голову). Неначе сам сатана обплутав
цю справу тисячею судових закарлюк. Що в нас на сьогоднi?
Л а б е н ц ь к и й. Тiльки одна справа тих трьох музик, що Пх
затримали бiля кордону.
Д у б р о в с ь к и й. Викликали графиню Брагiнську? Злочинцi i свiдки
тут?
Л а б е н ц ь к й й. Тут, шановний пане.
Д у б р о в с ь к и й. Добре. Починайте.
III
Лабенцький iде до середнiх дверей i розчиняК Пх навстiж. Зараз же по
обидва боки дверей становляться величезнi гайдуки з топiрцями. Увiходять
Ружикський i пан Мишка. Сiдають праворуч.
В о з н и й (увiходить). Суд його королiвськоП милостi.
Дубровський, Лабенцькнй, Виверський i секретар займають мiсця. Возний
зачиняК середнi дверi.
Д у б р о в с ь к и й. Iменем його королiвськоП милостi i найяснiшоП
республiки суд нинiшнiй оголошую вiдкритим. (ПерегортаК справу).
Соntinuatio* (* Продовження (лат.).) справи лотрiв i людей свавiльних -
музик Прокопа Скряги, Мусiя Шенчика i Лук'яна Iлька, яку справу було
перенесено до очевистого виклику перед судом графинi Њлени БрагiнськоП.
Пане возний, введiть перших двох злочинцiв.
Возний вiдчиняК дверi. Вартовi вводять Скрягу i Шенчика, що займають
влаштованi для них мiсця посерединi бiля задньоП стiни зали. Секретар, що
займаК мiсце за окремим столом, весь час записуК запитання i вiдповiдi у
велику книгу.
Д у б р о в с ь к и й. Мусiю Шенчику! Значить, ти стверджуКш, що нiколи
не приставав до гайдамацьких куп i в жодних ексцесах або лотровських
вчинках участi не брав?
Ш е н ч й к. Так, ясновельможний пане. Зроду був музика, нiколи чужого
не хотiв i за багатим не гнався, - коли мав миску вареникiв, то другоП не
шукав, ясновельможний пане.
Д у б р о в с ь к и й (хмуро). Добра твоя вдача, Мусiю Шенчику, але
вiдкiля ж це в тебе панська камiзелька взялася?
Ш е н ч й к. Що ж, вельможний пане, доводиться i юшку сьорбати, коли
риби немаК, - прийшлося взяти ПП за роботу, коли грав у корчмi якимсь
добродiям.
Д у б р о в с ь к и й. Ой, чи не зi списами були тi добродiП, Шенчику?
А де ж ти пострiчався з цими музиками - це твоП давнi товаришi?
Ш е н ч и к. Прокопа Скрягу знав i ранiш, але вкупi не грали нiколи, а
про Iлька тiльки чув, що добре граК на скрипцi. I дiйсно, вельможний пане,
кращоП скрипки немаК на цiм боцi.
Д у б р о в с ь к и й. А чого ж це ви опинилися бiля самого кордону? Та
ще розпитували корчмаря, як би перебратись на той бiк?
Ш е н ч и к. Що ж, ясновельможний пане, це тiльки чортовi, кажуть,
добре грати, сидячи в очеретi, а музикам потрiбнi широкi свiти; тут нашу
музику вже чули, хотiли ще подивитись, чи добрi пампушки на тiм боцi.
Д у б р о в с ь к и й. Так. Пане возний, введiть хорунгового товариша
Пшепюрковського. (До Скряги, який усмiхаКться). ЗдаКться, ти не дуже
весела людина, Прокопе Скряго. Чого ж це ти всмiхаКшся?
Увiходить пан Пшепюрковський з обв'язаною головою, сiдаК на мiсце для
свiдкiв - праворуч.
С к р я г а. Так, вельможний пане. Каже Шенчик, що нашу музику тут уже
чули. ЗдаКться менi, що, наприклад, у пана коменданта (показуК на
Пшепюрковського) од моКП бандури ще й досi в головi гуде.
Пшепюрковський виявляК своК обурення.
Д у б р о в с ь к и й (усмiхаКться хмуро). Боюсь я, добродiю Скряго, що
твоя голова скоро й рада буде густи, та не зможе.
С к р я г а. Що ж, пане, раз козi смерть.
Д у б р о в с ь к и й (перегортаючи справу). А вiдкiля в тебе срiбне
люстро, Прокопе Скряго? (Скряга мовчить). Мовчиш? (ПерегортаК справу). А з
ким це ти наводив донських козакiв на пана Спендовського - теж iз троПстою
музикою чи вже соло, без акомпанементу?
С к р я г а. Сам наводив, пiвтора лиха.
Д у б р о в с ь к и й. I сам теж бив i грабував?
С к р я г а. Та вже ж не дивився, коли панiв били.
Д у б р о в с ь к и й. Я гадаю, панове, що нiчого його допитувати про
iншi його ексцеси та злi вчинки. Пане Пшепюрковський!
Пшепюрковський наближаКться до стола.
Д у б р о в с ь к и й. В той день, як ви затримали цих музик, ви робили
трус навколо, по хуторах?
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Так, ясновельможний пане, робив.
Д у б р о в с ь к и й. Чи не затримали ви яких-небудь спiльникiв цих
лотрiв?
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Аякже, вельможний пане, навiть забили
одного рiзуна, що збирався втекти за кордон. О, в мене на гайдамакiв
жадливе око, пане суддя. В мене такий звичай: бий сороку i ворону -
доб'Кшся i до ясного сокола.
Д у б р о в с ь к и й. Ви плутаКте, пане товаришу, - той козак, що ви
забили, проживаК на тiм боцi. А чого це у вас голова зав'язана, пане?
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Це шляхетнi рани, пане суддя, що я одержав
у бою з цими розбiйниками й лотрами, не жалкуючи життя для блага короля i
Речi ПосполитоП.
Д у б р о в с ь к и й. I багато, крiм вас, одержало рани?
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ще сiм, пане суддя, - два капрали, два
шерегових i три жовнiри.
Д у б р о в с ь к и й. (нiбито не знаК). То якою ж зброКю заподiяно
пановi тi рани?
П ш е п ю р к о в с ь к и й. (збентежений, з досадою). Адже ж пан знаК,
що бандурою...
Д у б р о в с ь к и й. Не дуже ж шляхетнi тi рани, коли один музика мiг
переколошкати бандурою двадцять польських жовнiрiв - цiлу пiд'яздову
команду. (Гнiвно). А що ж було б, коли б вас почали лупити ще цимбалами
або якби у Скряги була шабля замiсть бандури...
С к р я г а (пiдiймаК руку в захватi). О, якби, пiвтора лиха.
П ш е п ю р ко в с ь к и й. (наПвно). То коли б пан бачив, яка то
бандура... справжня сатана - тридцять струн, всi мiднi.
Д у б р о в с ь к и й. I всi заграли на панськiй головi - добра,
мабуть, була музика! Сiдайте.
Пшепюрковський виходить, весь червоний.
Д у б р о в с ь к и й. Прокiп Скряга, що маКш сказати в останньому
словi?
С к р я г а. Не вмiю я говорити, пане суддя, i шкода, що нiколи немаК в
мене того, що менi в той час потрiбно, пiвтора лиха. Якби була в мене в
корчмi шабля, то не бачили б ви мене тут, вельможний пане, а коли б тут у
мене була бандура, то заспiвав би я вам про Хмельницького або Перебийноса,
що засiяли УкраПну лядськими костями. Але не спiвати менi бiльше на цьому
свiтi,- тiльки не загине наша пiсня - ще заспiваК ПП вiльний народ
украПнський.
Д у б р о в с ь к и й. Пане возний, одведiть злочинцiв i введiть
Лук'яна Iлька.
Вартовi виводять Скрягу i Шенчика в середнi дверi i зараз же вводять
Iлька, що становиться на мiсцi пiдсудних.
Д у б р о в с ь к и й. Лук'ян Iлько, чи продовжуКш ти стверджувати, що
цього (показуК) наперстка дала тобi панночка, яку ти нiбито вирятував в
Яблунцях пiд час грабування гайдамаками замку пана Калиновича?
I л ь к о. Так, ясновельможний пане.
Д у б р о в с ь к и й. Значить, ти признаКшся, що був укупi з рiзунами,
що грабували цей замок?
I л ь к о. (помовчавши). Так, я був у цьому загонi музикою.
Д у б р о в с ь к и й. (суворо). А ти знаКш, якi великi кривди i шкоди
вчинили гайдамаки в цьому замку? Ти знаКш, що не тiльки все пограбували i
зруйнували - золото, перли i шати коштовнi, - але, не дбаючи про страх
божий, майже двадцять чоловiка забили i на смерть замордували, шляхетних
жiнок згвалтували. Важко ж повiрити, що ти вийшов з чистими руками з цього
кривавого пекла.
I л ь к о. Я був музикою, вельможний пане, а коли б хотiв убивати або
гвалтувати, то не вирятував би од товаришiв тiКП панночки.
Д у б р о в с ь к и й. I ти мiг би пiзнати цю панночку?
I л ь к о. (палко). Я пiзнав би ПП серед тисячi дiвчат. Приведiть сюди
тисячу красунь i поставте Пх рядом, я пiдiйду й одразу пiзнаю ту, що дала
менi наперсток тiКП незабутньоП ночi.
Д у б р о в с ь к и й. Це ще не доказ: ти мiг ПП бачити там, коли
хто-небудь iнший рятував ПП вiд гайдамакiв - шляхетний рицар, а не рiзун,
як ти. Чи знаКш ти, як ПП iм'я?
I л ь к о. Так, знаю. Гельця. Але хто вона i якого роду - не знаю, та й
не думав про це, коли нiс ПП, тремтячу й непритомну, при свiтлi пожежi
серед руйнування й крику.
Д у б р о в с ь к и й. Пане возний, одведiть його поки в кордегардiю.
(Iлька виводять у середнi дверi). Попросiть графиню Брагiнську.
IV
У залi напружена увага.
Возний iде в дверi праворуч, i через хвилину входить графиня
Брагiнська, блiда й схвильована, але спокiйна на вигляд. Вона зупиняКться
недалеко вiд стола.
Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, чи знайомий вам цей
наперсток?
Б р а г i н с ь к а (ще наближаКться до стола). Так -це мiй наперсток.
Д у б р о в с ь к и й. Коли так, то розкажiть судовi, кому ви його
вiддали.
Б р а г i н с ь к а (починаК розказувати спочатку тихо й нерiшучо, а
далi все бiльш переконливо i натхненно. Обстанова суду, урочистiсть
моменту i загальна увага надають ПП словам виразностi закiнченоП промови).
ТiКП жахливоП ночi я сидiла одна в своПй кiмнатi, роздягаючись перед сном.
Золотий наперсток залишився на пальцi, бо перед тим я гаптувала кошулю...
Зненацька страшенний гвалт залунав по замку i захитав його стiни... галас,
тупiт, стрiльба розлагалися з усiх бокiв. Мов безумна, вихопилася я з
свiтлицi i побiгла в парк... Але в ту ж мить двоК чи троК гайдамакiв
схопили мене на руки i понесли в темряву ночi... (Не може продовжувати вiд
хвилювання). Даремно я билася в Пхнiх руках i кликала на порятунок.
Звiдусiль чула стогони i крики... i крiзь гiлля дерев червонiла висока
заграва. I враз, коли я вже втратила надiю i майже була непритомна,
з'явився невiдомий рицар. Одним могучим ударом уразив вiн лотрiв i вихопив
мене з Пхнiх рук. Обгорнувши своКю кереКю, однiс вiн мене в сусiднК село i
залишив там у безпецi... I перше нiж зайнялася зоря, вiн зник так само
несподiвано, як i з'явився. I тiльки, прощаючись, спитав моК iм'я на
спомин. Три речi дала я тодi йому на спомин - цей наперсток, моК iм'я...
i... (зупиняКться, дуже тихо) i мiй поцiлунок, бо нiчого бiльше не було в
мене в той час. Але вся моя душа належить цьому рицаревi з тiКП пори, - i
йому досить тiльки прийти, щоб повести мене за собою, куди вiн схоче.
Довга пауза.
Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, чи знаК цей рицар, хто ви i
якого роду?
Б р а г i н с ь к а. Нi, тiльки хрещене iм'я сказала я йому в той час.
Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, чи припускаКте ви думку, щоб
ваш збавитель мiг оддати кому-небудь ваш наперсток?
Б р а г i н с ь к а (палко). Нi. Мiй рицар вiддав би цей наперсток
тiльки разом iз життям.
Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, обмiрковуйте вашi слова.
Багато золотих мрiй роПться в дiвочому серцi, але грубе й жорстоке життя,
i не так, як у мрiях, складаються його шляхи. Пам'ятайте, що вашi слова
кидають смертну тiнь на iншу людину.
Б р а г i н с ь к а (гордо). Я знаю, що кажу.
Д у б р о в с ь к и й (суворо). Графиня Брагiнська, чому ви такi певнi,
що тiльки рицарем мiг бути ваш збавитель? ТемноП ночi, смертельно злякана,
майже непритомна, бачили ви цього чоловiка. Хiба не мiг це бути один з
гайдамакiв? Знов нагадую вам - не змiшуйте дiвочих мрiй з грубим, але
правдивим життям.
Б р а г i н с ь к а (обурена, гордо). Я не хочу навiть вiдповiдати на
цю образу.
Д у б р о в с ь к и й (усмiхнувшись). Це ваше право. Пане возний,
введiть злочинця.
V
Брагiнська залишаКться стояти бiля стола, трохи вiдступивши, поклавши
руки на спинку крiсла.
Знов вiдчиняються середнi дверi, увiходить Iлько. Брагiнська скрикуК i
робить невiльний рух до Iлька.
I л ь к о. Гельця!
На обличчi графинi тяжка, болiсна боротьба. Радiсть змiнюКться жахом,
розчаруванням i нарештi огидою. Не витримавши, вона закриваК лице руками.
Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, знаКте ви цього чоловiка?
Б р а г i н с ь к а (ступаК крок до Iлька, очi ПП широко розкритi, руки
стискують серце. Вона шепче, мов непритомна). Хлоп... Гайдамака...
(Голосно, рiшуче). Нi! Нi! Я не знаю цього чоловiка!
Вона стоПть скам'янiла, вхопившись за спинку крiсла.
Д у б р о в с ь к и й (до Iлька). Лук'ян Iлько, чим вiддячила тобi
панночка, крiм цього наперстка?
Р у ж и н с ь к и й (пiдводиться, обурений). Я протестую проти цього
запитання! Це глум з шляхетноП панни!
Д у б р о в с ь к и й (суворо). Граф Ружинський, ви не маКте тут
нiякого голосу! Я примушу вас шанувати суд. Лук'ян Iлько, вiдповiдай.
I л ь к о. Вона... вона... (ВагаКться). Вона поцiлувала мене.
Загальний рух.
Б р а г i н с ь к а (вiдразу почервонiла, кричить iстерично). Хлопа!
Нi... Нi... Не його, не його, нi! (ПадаК в крiсло i здригаКться вiд
iстеричних ридань). Який глум... який сором, роздягли, намучили... перед
всiма.
Р у ж и н с ь к и й пiдходить до неП, даК Пй склянку води, заспокоюК i
щось шепче.
Д у б р о в с ь к и й. Графиня Брагiнська, ще останнК питання. Ще раз
обдумайте вашi слова, чи знаКте ви цього чоловiка? Я не можу примусити вас
присягнути, але не забувайте, що коли вiн дiйсно врятував вас у ту нiч, то
це Кдине, що може дарувати йому горло, бо, вказуючи на вас, вiн бере на
себе вину за всi ексцеси i злочинства тiКП ночi.
Л а б е н ц ь к и й. Я протестую проти цього запитання. Це натиск на
сумлiння свiдка.
Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, рiшуче). Нi. Я не знаю цього
чоловiка. (ПадаК в крiсло).
I л ь к о. Спасибi вам, пане суддя, ви бажали менi добра. Але тричi
зреклася хлопа вельможна панна, бо нiколи не простить панянка, що хлоповi
завдячуК життям, що забив вошивий гайдамака золотого рицаря, якого берегла
вона в своПй шляхетськiй душi.
Брагiнська пiдводиться, схвильована, i знову сiдаК.
Д у б р о в с ь к и й (бере вiд Лабенцького заготовлений аркуш i тихо
кiлька хвилин радиться з Виверським). Пане возний, введiть перших двох
злочинцiв.
VI
Вартовi вводять Скрягу i Шенчика, якi становляться рядом з Iльком.
Напружене мовчання. Дубровський надiваК шапку, обидва пiдсудки роблять те
саме.
Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Пане возний! Одчинiть дверi, щоб
усi вислухали смертний декрет.
Брагiнська скрикуК. Загальний рух.
В о з н и й (пiдходить до середнiх дверей i тричi вiдчиняК i зачиняК Пх
з гуркотом, залишивши востаннК одчиненими). Silentium* (* Мовчання
(лат.).), панове! Втихомиртесь для вислухання декрету смертного. (Гучно
повторюК тричi цi слова).
Д у б р о в с ь к и й (читаК). "Iменем його королiвськоП милостi i
найяснiшоП республiки, я, Дубровський, суддя Житомирський, з пiдсудками
Виверським i Лабенцьким, обмiркувавши фортельнi вчинки i гайдамацькi
ексцеси нижчеменованих лотрiв i людей свавiльних перед судом нинiшнiм
очевисто ставших: музик Прокопа Скряги, Мусiя Шенчика i Лук'яна Iлька,
вирозумiвши i зауваживши вини кожного, а меновите* (* Поiменно (лат.).):
Прокопа Скрягу, яко бунтiвника i бродягу, що наводив донських козакiв на
пана Спендовського i сам його бив i грабував, i, яко сам признався, iнших
шляхетних панiв окрутне забив i грабував; Лук'яна Iлька, як бродягу i
лотра, що вкупi з iншими гайдамаками замок пана Калиновича в Яблунцях
розграбив, великiК шкоди, гвалт i душогубство вчинив, не дбаючи нiчого на
боязнь божую i на право посполите, - суд нинiшнiй за таковиК Пх виступи i
вини горловиК вищеменованих Прокопа Скрягу i Лук'яна Iлька на стинання шиП
декретуК i на екзекуцiю до регiментаря Стемпковського в Кодню надсилаК.
Мусiя Шенчика, що його участь в гайдамацьких ексцесах не доказано,
залишити аd resolutionem* (* До вирiшення (лат.).). Пане возний, виведiть
злочинцiв.
Брагiнська скрикуК i пiдводиться.
С к р я г а (Iльковi). Не помiг тобi панянський поцiлунок, Iлько.
I л ь к о (до БрагiнськоП з презирством). Прощавай, ясновельможна
графине. (Зараз же нiжно). Прощай i ти, Гельцю, дiвчино з золотим
наперстком, що пригорнулася в однiй льолi в мене на грудях в ту чудову
нiч...
Вартовi виводять усiх трьох.
Б р а г i н с ь к а ревно плаче. Ружинський ПП виводить. Пан Мишка
виходить за ними.
VII
СутенiК. Гайдук запалюК канделябри на столi.
Д у б р о в с ь к и й. Пане возний, введiть Василя Хмарного.
Возний вiддав розпорядження. Ружинський повертаКться в залу i сiдаК на
перше своК мiсце.
Д у б р о в с ь к и й (дивиться на свiй годинник.) Пане Лабенцький, чи
повiдомили ви княгиню Вiлькомiрську про скiнчення вiдстрочки?
Л а б е н ц ь к и й. Так, вельможний пане.
Р у ж и н с ь к и й (пiдходить i кидаК на стiл папiр). Ось лист вiд
княгинi ВiлькомiрськоП, що уповноважуК мене зректися викупу з огляду на
скiнчення строку.
Д у б р о в с ь к й й. Занадто вже зрiкаються сьогоднi шляхетнi панi.
За яким дияволом було заводити цю собачу комедiю? (КидаК папiр).
Р у ж и н с ь к и й (спалахнувши i хапаючись за шаблю). Занадто ви
дозволяКте собi, пане Дубровський!
Д у б р о в с ь к и й (у страшнiм гнiвi). Графе Ружинський! Я звелю
зняти вам голову за те, що ви осмiлюКтесь хапатись за шаблю перед судом!
Не досить того, що ви клопочетесь, мов стара баба, щоб не випустили звiра,
якого ви роздратували! (Ружинський вiдходить на своК мiсце, зiгнувшись i
злiсно стискуючи кулаки). Але ви допнетесь лише того, що я помилую його
власним моПм правом.
Л а б е н ц ь к и й. Але цього не можна зробити, пане суддя. Декрет уже
пiдписано всiКю колегiКю.
Ж о в н i р (увiходить i подаК листа Дубровському). Вельможному пану
Дубровському вiд регiментаря Стемпковського. (ПовертаКться i виходить).
Д у б р о в с ь к и й (розпечатуК листа, читаК). Загнано звiра з усiх
бокiв. ЗдаКтся, що не втекти вже йому.
Чути, як дзвенять залiза за дверима. Вартовi вводять Хмарного.
Д у б р о в с ь к и й (ставить перед собою пiсочний годинник). Василь
Хмарний! Строк моКП лiцензiП* (* Тут: дозвiл.) кiнчаКться. Викуп за тебе
нiхто не внiс, алмазного жорна не знайдено. Пiсок пересипаКться, i тiльки
десять хвилин залишаКться в склянцi. За тобою вже прислано варту з Коднi.
Тобi належить останнК слово.
Х м а р н и й. Не просив я у вас цього викупу, пане суддя, i не ждав
милостi вiд панського суду. Жаль тiльки Стесi, що витерпiла даремно
стiльки мук за брехливу панську принаду. Нiколи не буде спiльного мiж
паном i хлопом. Ви замордуКте тисячi нас, але сотнi тисяч виростуть нам на
змiну, i знову повстануть цi тисячi, щоб довершити ту справу, що нам не
вдалася сьогоднi. I не врятуК вас тодi й цариця, бо й на царицю прийде
козацький мороз. Бо недаремно пролили ми кров, а щоб скинути ваше ярмо,
щоб визволити з панського гнiту вiльний народ украПнський. I хоч не швидко
мелють нашi млини, та завзято. I прийде день, коли жорна, твердi, як
алмаз, розтрощать i царськi корони, i вашу могутнiсть, i силу, i живi
будуть хлопи на власнiй украПнськiй землi. А ти (до Ружинського), ти ще
згадаКш мене, тхорева душеI Не я, так iнший козак вiдплатить тобi i за
мене, i за Стесю, якути загубив, проклятий. Бо була б вона жива, то з
залiз, з неволi, з постелi смертельноП доповзла б, добiгла сюди, щоб бути
бiля мене в смертну мою годину!
Д у б р о в с ь к и й (пiдписуК папiр i пiдiймаК пiсочний годинник).
Пересипався твiй пiсок, Василь Хмарний, i тепер я повинен вiдiслати тебе
до регiментаря Стемпков-ського. Пане возний...
Х м а р н и й. Прощавайте, пане суддя. Прошу вас" узнайте про Стесю.
Д у б р о в с ь к и й (не дивлячись на нього). Я зроблю все, що можна.
Хмарного виводять в середнi дверi.
Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Прощавайте, панове! (Швидко
виходить у дверi праворуч).
VIII
Зараз же обидва пiдсудки пiдводяться з своПх мiсць. Ружинський
пiдходить до них, i починаКться шумна розмова.
Р у ж и н с ь к и й. Це нечувана образа, наруга над шляхетством! Вiн
збожеволiв! Я завтра ж писатиму до короля.
Л а б е н ц ь к и й. Вiн одверто захищаК бунтiвникiв. Якби не ми i не
Стемпковський, вiн би його помилував.
Р у ж и н с ь к и й. Образа, наруга, глум!
В цю хвилину з правих дверей з криком вбiгаК Стеся i кидаКться до
стола.
С т е с я (в страшному зворушеннi). Стривайте, спинiться, вельможнi
суддi! Ради бога, вернiть, вернiть його, скорiше! Я знайшла камiнь, я
знайшла камiнь княгинi! Де суддя Дубровський? (До Лабенцького). Ви ж чули,
ви ж бачили, як я приносила його. (Бачить Ружинського). А, й ти тут,
проклятий злодiю! То слухайте ж усi, тут, перед судом, перед цим
розп'яттям! Вiн, граф Ружинський, схопив мене своПми гайдуками, коли я
везла алмаз до княгинi... одняли алмаз, кинули в льох i заперли; я
поранила всi руки, поки зламала грати. Я присягаюсь у цьому, я вимагаю
правди, я обволаю на нього перед судом!
Р у ж и н с ь к и й. Вона божевiльна! Накажiть, щоб ПП забрали.
Л а б е н ц ь к и й (з усмiшкою). Ти трохи спiзнилася, дiвчино. Суд
закiнчився, i твого нареченого вiдведено в Кодню на страту.
Р у ж и н с ь к и й. I коли б ти мала навiть десять алмазiв, то не
приставиш уже голови твоКму Василевi.
Регiт.
Стеся з жахом хапаКться за голову, потiм бiжить до дверей, але зараз же
падаК непритомна на помiст.
В ту ж хвилину з середнiх дверей входить Дубровський. Побачивши Стесю,
вiн окидае оком присутнiх i, одразу зрозумiвши, що тут скоПлося, пiдходить
рiшуче до стола. НастаК глибоке мовчання. Лабенцький мимоволi пiдводиться.
Д у б р о в с ь к и й. Що тут скоПлося? Чого хотiла ця дiвчина i що ви
Пй сказали?
Л а б е н ц ь к и й. Я не знаю... вона... вона...
Д у б р о в с ь к и й (гнiвно). Пане Лабенцький!
Л а б е н ц ь к и й (озираючись i побачивши, що були свiдки). Вона
казала, що знайшла алмаз... але нiбито в неП його одняли... нiбито заперли
в льох... якiсь байки...
Д у б р о в с ь к и й (швидко пiдходить до Стесi, становиться бiля неП
i бере ПП руки). А, байки, ПП руки в кровi... одежа розiрвана. (Швидко
пiдводиться. До гайдука). Зараз же привезти лiкаря. (Знов пiдходить до
стола). Вона вирвалася з гвалту, з неволi, вона прибiгла сюди, вона
запитала вас, а ви пiдняли ПП на глум! Я чув регiт, коли йшов сюди. (В
страшному гнiвi). Як! Вам, суддям його королiвськоП милостi, об'являють
перед цим розп'яттям i за цим столом, що скоПлося злочинство, а ви
регочете i глузуКте, як лакеП на кухнi! Ганьба! Я завтра ж напишу королю,
щоб менi дали других пiдсудкiв. Пане возний! Зараз же вчинiть очевисте
сознання про гвалт, що зроблено цiй дiвчинi, як тiльки вона прийде до
пам'ятi. Ви вiдповiдаКте менi за ПП життя. (До гайдукiв). Негайно осiдлати
менi коня, - я Пду в Кодню до регiментаря Стемпковського.
Дубровський швидко виходить у правi дверi, гайдуки кидаються з усiКП
сили перед нього.
Возний схилився над Стесею, Ружинський i обидва пiдсудки стоять
остовпiвши.
Завiса.
ДIЯ П'ЯТА
Досить широке мiсце перед брамою, що веде на Кафедральний плац у
Житомирi. За широкою брамою з архiтектурними оздобами i статуями над
просвiтом видно плац, католицький собор i народ, що сновигав по плацу.
Обiк просвiту брами двi лучковi нiшi, що правлять за примiщення для варти.
Там на порозi на табуретках сидить кiлька жовнiрiв у мундирах i бiлих
гамашах з люльками в зубах. Лiворуч бiля самоП брами - шинок пiд вивiскою
"Золотий млин" з 2- З столиками коло входу. Трохи далi одкриваКться
широкий краКвид на поля i далекi гаП. Праворуч - ряд крамниць, зараз
зачинених. Коло крайньоП крамницi на землi навалено кiлька чималих
млинових жорен, одно на одному, а найбiльше стоПть притуленим до стiни.
I
Весь час проходять купки святочно одягнених городян i городянок.
Травневий ранок. Раз у раз чути музику.
П е р ш а к у п к а. Казали, що приПхав сам великий гетьман Бранiцький,
у костьолi буде врочисте набоженство. I не тiльки в костьолi, а навiть у
синагозi. Хiба ж пан не чув, що КвреП пiднесли Бранiцькому алмазну шаблю?
- Ще б пак не пiднести! Знали б вони, коли б не Бранiцький!
- Коли б не Дубровський. Ось хто оборонив Житомир вiд гайдамакiв.
Проходять.
Д р у г а к у п к а. ПриПхало три бiскупи* (* Бiскуп - вищий духовний
сан у католикiв.), двадцять ксьондзiв.
- Що бiскупи! З Варшави приПхав якийсь славетний капуцин, буде казання
говорити на плацу перед костьолом.
Проходять. Чути музику.
П е р ш а к у п к а. Ходiмо скорiше. ЧуКте музику? Певно, це вiтають
великого гетьмана. Боже мiй, яка юрба! Нi, це, мабуть, казання. Кажуть, що
приПхав капуцин з Варшави, ходiм скорiше.
П а у ш а. Е, що там казання! А ви чули, що в Бернардинському кляшторi
влаштовано дарове частування для шляхти i мiщан? Пан не чув? Це вам краще
за капуцина. (СiдаК на купу жорен бiля крамницi, кiлька чоловiк
зупиняються i слухають). Самого пива сто двадцять бочок, сорок бочок
венгжини* (* Венгжина - сорт вина.), вiсiмдесят волiв, дванадцять возiв
кракiвськоП ковбаси, двадцять чотири вози бiлого хлiба - кожну булку несли
троК кухарчат, чотири бочки риби, дванадцять кругiв швейцарського сиру,
кожний по три пуди вагою, - ось точнiсiнько як цi жорна. (ЛяскаК рукою по
жорнах, на яких сидить). Кожне жорно просто котили по вулицi, неначе
колеса. Самих кухарiв чотирнадцять, а кухарчат - так нiхто й не лiчив. Щоб
тiльки зробити лавки для обiду, сорок столярiв працювали цiлу нiч. А коли
розвели вогнища, щоб смажити тих волiв, то дим пiшов аж до неба i
зупинився на хмарi. А як почали кришити цибулю та товкти перець, то на
всiй Чуднiвськiй вулицi од Бернардина до рибного ринку всi панянки
плакали, а всi добродiП чхали пiвтори години! Так ось яке частування, це
вам не голомозий капуцин!
Ш л я х т и ч (до другого). Чи пан чув? А нум, пане, найкоротшою
дорогою через стару круподерню. (Регiт).
Б а б у с я - м i щ а н к а (що слухала весь час, притуливши руку до
вуха; до старенького дiда). Чи пан чув! Бернардинський кляштор згорiв.
Њзус, Марiя! (Хреститься). Сорок чоловiк гасило цiлу нiч, дим iшов аж до
неба... всi плакали. Мабуть, знов гайдамаки. Боже мiй, боже!
Дiдок киваК головою, обоК виходять. Регiт.
Увiходить пак Пшепюрковський, як i завжди в доброму настроП. Жовнiри
вiддають йому шану. Вiн зараз же своПм звичаКм розкидаКться за столиком
коло шинку.
П ш е п ю р к о в с ь к и й, Гей, кубок венгжини! Тiльки справжнiй
кубок, а не наперсток.
Дехто й собi сiдаК.
П а у ш а (пiдводиться). Га! Кого я бачу! Пане коменданте!
П ш е п ю р к о в с ь к и й. А, пане чеснику... Прошу, сiдайте, будь
ласка. (Шинкар подаК кубок). Ще кубок для пана чесника. Ну, то як ся
маКте, пане чеснику?
П а у ш а. Та нiчого, хвалити пана бога. Адже ж у мене немаК такоП
важкоП служби, як у пана товариша.
Проходить суддя Дубровський у пишному вбраннi чорного оксамиту, з
золотим ланцюжком на грудях i з цiпком з золотою головкою. Гайдук несе за
ним шаблю.
Д е х т о з ю р б и. Вiват, суддя Дубровський!
Вiн навiть не обертаКться.
П ш е п ю р к о в с ь к и й (ухвально). О, цей знаК, як завдати гарту,
нiкого без прочуханки не випустить. (Чеше потилицю). Жоден гайдамака не
вийшов вiд нього цiлий. Що й казати - натоптана голова.
П а у ш а. А отже ж i вийшов.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Хто ж це такий?
П а у ш а. А той гайдамака, як його... що княгиня Вiлькомiрська обiцяла
викуп за його життя.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ну, так то ж, пане, iнша рiч. Тут цiла
iсторiя. Хiба ж пан не знаК? (Стишуючи голос). Коли минув термiн
вiдстрочки, що просила княгиня, i нiхто не принiс алмаза, Дубровський
удекретував козака на смерть i вiдрядив у Кодню. Аж ось через якусь
хвилину прибiгаК та дiвчина i каже, що знайшла алмаз, але в неП цей алмаз
нiбито гвалтовно вiдiбрав граф Ружинський. РозумiКте, який скандал, пане.
Дубровський, що давно вже ненавидiв графа, зараз же помчав у Кодню,
припинив страту i домiгся того, що гайдамаку помилували i заслали у
Величку, коло Кракова, копати сiль. Тiльки дiвчина, як почула, що осавула
вiдряджено в Кодню, так i бебехнулась на землю без пам'ятi та й пролежала
так цiлий мiсяць. А як вона отямилась i хотiли допитати ПП, хто ж це
вiдiбрав у неП алмаз, то виявилося, що в неП щось там зiскочило у головi,
i вона збожеволiла.
П а у ш а. От так оказiя! Ну, а алмаз - так i пропав?
П ш е п ю р к о в с ь к и й (вихиляК кубок). Це вже ви спитайте у
графа. Кажуть, що вiн продав його княгинi за майорат графинi БрагiнськоП,
з якою тепер одружився, - цiлий Овруцький ключ, пане, десять мiльйонiв
злотих. Тiльки й княгинi не дав щастя цей алмаз - син ПП, князь
Вiлькомiрський, дiстав кулю в лоб десь у Парижi, побившись з якимось
пройдисвiтом у кав'ярнi, - нема для кого, значить, i берегти цей славетний
алмаз.
П а у ш а. То, може, його i не було нiколи?
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Розумiйте як хочете, тiльки Дубровський
цього дiла не кинув i, побачите, таки докопаКться до графа. О, то голова
натоптана! Вiн кожного наскрiзь бачить. Гей, шинкарю, ще два кубки вина!
Пан чесник пам'ятаК, як я ловив тих музик-гайдамакiв бiля кордону. Не
жалiючи живота для блага короля i Речi ПосполитоП. То що ж пан думаК? Як
тiльки побачив Дубровський на судi мою зав'язану голову i взнав, вiдкiля в
мене тi рани, вiн пiдвiвся з свого мiсця, пiдiйшов до мене, зняв iз себе
оцей золотий ланцюжок (показуК ланцюжок на собi) i надiв менi при всiх на
шию... За такi, каже, шляхетнi рани мушу, каже, вiддячити пановi чим можу.
Так-то, пане чеснику. (ВихиляК кубок).
Чути музику.
Д е х т о з н а р о д у. ПриПхав! ПриПхав гетьман Бранiцький!
Юрба пориваКться на плац. Пшепюрковський i Пауша теж пiдводяться.
Пшепюрковський платить грошi корчмаревi.
П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ну, то що ж, пiдемо i ми, пане чеснику?
(Виходять за браму).
Злiва увiходять Хмарний i Шенчик. Хмарний одягнений у чорний
шляхетський жупан, але без шаблi. Шенчик - у мiщанському вбраннi.
Ш е н ч и к (затримуК Хмарного за руку). Як собi хочеш, а далi йти
небезпечно. Бачиш, яка юрба? Якраз хто-небудь пiзнаК.
Х м а р н и й. А то менi однаково. Тiльки б Стесю побачити, а там хоч i
вмерти...
Ш е н ч и к. Ну, то сядьмо, хоч i тут, на цих жорнах. Звiдси ми все
побачимо. (Сiдають). Ну й шалена ж у тебе голова, Василю! Ледве з-пiд
сокири втiк - i знову лiзеш.
Х м а р н и й. Ну, то скажи ж мерщiй про Стесю, ти ПП бачив? Невже ж це
правда, що вона збожеволiла? Та й що тут дивного? - хiба можна було
витерпiти все, що дiсталося Пй на долю! Все своК життя, всю любов, весь
запал своКП душi вiддала вона справi, яку вважала святою, - визволенню
рiдноП людини... О, якби ми мали стiльки сили, скiльки жило в цiй бiднiй
дiвчинi, не загинула б наша справа! I подумати, що вона божевiльна... День
у день блукаК вона по полях i по мiсту... сама, нещасна, недужа, убога...
I невже ж нiхто не доглядаК ПП? Нiхто не дасть Пй напитися, нiхто не
зогрiК бiдних ПП нiжок? Господи, то де ж твоя правда... де?
Ш е н ч и к. Вона сама не хоче. Старий Цвiкловiц кiлька разiв брав ПП
до себе, суддя Дубровський купував Пй сукнi i черевики, а вона знов
пороздаК все убогим, а сама ходить по полях i по мiсту... все шукаК дороги
в Кодню...
Х м а р н и й (стискуК голову). I подумати, що той, хто довiв ПП до
цього, - живий i не покараний! Нi! Не для того ж я визволився з-пiд сокири
Стемпковського, не для того втiк iз Велички, щоб тiшився та розкошував мiй
лютий ворог, мiй проклятий кривдник! Недарма ж вiн так тремтiв, боячись,
щоб не вирвався з клiтки шалений звiр. Нехай же тепер побачить!
Ш е н ч и к (хапаК його за руку). Та що ти надумав, безумний! Та ну
тебе в болото, а з мене вже буде i однiКП лезоруцiП, добре, що хоч
як-небудь голову до плiч пришили, i вона поки що держиться. (Хоче йти).
Х м а р н и й (теж пiдводиться). Не бiйся, тебе в це дiло не вплутаю.
Та й чим я його вб'ю? Ти ж сам забрав у мене шаблю i нiж. Ходiм краще
шукати Стесю... Тiльки б знайти ПП живою, тiльки б пригорнути до себе ПП
бiдне, смутне личко, зогрiти ПП худенькi ручки, заглянути в ПП бiднi,
нерозумнi, наляканi очi... Потерпи ще трошки, моя бiдна дитино, я верну
тобi розум, я вiдплачу тим, хто скривдив тебе так люто. (Iде за браму.
Шенчик за ним).
II
З лiвого боку ввiходить Цвiкловiц i Лiя, вилiкувана Цвiкловiцем вiд ПП
слiпоти i пишно одягнена в оксамитну сукню, в золотих оздобах i
самоцвiтах: Лiя, немов дитина, пориваКться до всього, що бачить своПми
прозрiлими очима. Вони зупиняються коло брами, дивлячись на далекий
простiр, що одкриваКться злiва.
Л i я (притулившись до руки Цвiкловiца). О мiй тату! Яке велике щастя
бачити своПми очима цей прекрасний свiт... Що за розкiш цi зеленi поля, i
темний гай, що синiК далеко-далеко... i цей плац, весь залитий сонцем... i
ошатна юрба, що сновигаК навкруги... i цi самоцвiти, яких я нiколи не
бачила... i найкраще твоК чудове обличчя, срiбна борода i прекраснi очi,
що в них стiльки мудростi i ласки. I це все щастя дав менi ти, великий,
мудрий, коханий! (Вона палко цiлуК його руку). Чи К ж бiльше чудо на
свiтi, як розкрити слiпi очi людинi!
Ц в i к л о в i ц (усмiхаКться). О, якби я справдi мiг розкривати слiпi
очi людям, - це б було дiйсно чудом. НемаК чуда, що я вилiкував твоП очi,
якi не бачили тiльки тому, що був замутився твiй розум. А скiльки людей
залишаКться слiпими, хоч i бачать Пхнi очi, i горе тому, хто розкриваК
Пхню слiпоту. Хiба ж можу я сказати цим жовнiрам, що не гайдамаки Пхнi
вороги, а пани, якi навмисно тримають Пх самих у темрявi, крiпацтвi та
злиднях. Але слiпi й самi пани, що змагаються в конфедерацiях з королем та
промiж себе i не бачать, що хижi сусiди давно вже полiчили днi ПхньоП
вiльноП i безладноП республiки, тiльки чекаючи часу, щоб подiлити ПП мiж
собою... I гайдамаки слiпi, бо повiрили в ласку царицi, що продасть весь
народ украПнський, щоб тiльки держався ПП трон i не луснули стародавнi
ланцюги, якими посковуванi хлопи по всiй землi - од Москви i до Мадрiда...
Бо добре знаК цариця, що кожний удар по цих ланцюгах буде чути скрiзь, де
тiльки працюК на панiв безправний пригноблений народ... Але бiльш за всiх
слiпi КвреП, що цiлують панську руку, яка ще вчора Пх била... Ось поглянь,
це ж нашi КвреП... Вони несуть алмазну шаблю, щоб якшанобливiше пiднести
ПП великому гетьмановi Бранiцькому (з глибоким сарказмом) за те, що вiн
врятував народ Кврейський вiд нового Амана* (* Аман - наближений перського
царя Артаксеркса, що домiгся в царя указу про винищення iудеПв (бiблшн.).)
i персiв...
З правого боку виходить депутацiя КвреПв, що несе на червоних
оксамитних подушках золоту, всипану алмазами шаблю i сувiй тори. Попереду
два раввi, за ними кiлька заможних, пишно вдягнутих КвреПв. Вони сваряться
i сперечаються промiж себе, кому йти першому, кому держати промову тощо.
Ц в i к л о в i ц. О, я б хотiв послухати, як вони будуть рiвняти
ясновельможного гетьмана з МордохаКм, Самсоном i Давидом... Iдiть, слiпi
безумцi, шануйте тих, хто зiпсував вашу совiсть, хто маК право кинути
завтра в свинячий хлiв вас i ваших дiтей за невиплату оренди, рiзати пейси
або цькувати собаками за першою своКю примхою...
Депутацiя проходить за браму.
З правого боку виходить молодий Кврей, убогий, по-жебрацькому вдягнений
у лахмання, кульгавий, iз милицею пiд рукою.
Л i я (пригорнувшись до Цвiкловiца). О мiй тату... я знов спом'янула
те, що твоя ласка примусила мене забути...
Ц в i к л о в i ц (дивиться на неП допитливим оком). О, нi, не
примушував я тебе зрiкатись старих спогадiв, старого горя, моя доню...
Слухай, ЛiК, чи хотiла б ти побачити кого-небудь з твоПх рiдних... з тих,
кого так кохало твоК серце?
Л i я (стенувшись). Нащо... нащо ти жартуКш так жорстоко! Вони ж
загинули... загинули всi... i тато, i мама... i Лейзер...
Ц в i к л о в i ц. Я не жартую, ЛiК... Хотiла б ти побачити свого
нареченого?
Л i я (схвильовано). Лейзера? Нi... нi! Нащо ти мучиш мене!
Ц в i к л о в i ц (пiдзиваК рукою убогого Кврея). Пiдiйди сюди, юначе.
(Убогий наближаКться). Чи пiзнаКш ти цю дiвчину?
У б о г и й. Нi, шановний пане, я не знаю цiКП вельможноП панi.
Л i я (що придивляКться iз страхом i надiКю до убогого, притуливши,
руку до серця, скрикуК). Лейзер! Лейзер! Мiй коханий!
У б о г и й (випускаК свою милицю й падаК на одне колiно, притуливши
руки до вискiв, дивиться на Лiю, як на привид). Нi... нi! Цього не може...
цього не може бути...
Л i я (кидаКться до нього, обiймаК його голову руками й хоче пiдняти,
смiКться i плаче разом). Лейзер, Лейзер, мiй любий, коханий, рiдний!
Бiдний, убогий, нещасний. Як ти намучився, який ти блiдий, худий! Ходiм
же, ходiм скорiше до твоКП ЛiП, я змию тобi голiвоньку, я вимию твоП бiднi
пораненi нiжки, я поцiлую тебе так нiжно, моя любов, моя радiсть безмiрна!
Ц в i к л о в i ц (пiднiмаК разом iз ЛiКю убогого й веде його
праворуч). Тепер я бачу, що недаремно розкрив тобi очi, моя ЛiК. Бо i в
щастi не зреклася ти любовi, бо не зрадили твоП очi того, кого кохала твоя
душа.
Виходять усi троК. Раптом чути музику, що наближаКться.
III
Д е х т о з г о р о д я н. Цехи! Цеховики йдуть! З музиками, з
корогвами!
З лiвого боку виходить провiд цехiв з корогвами i музикою. На кожнiй
корогвi - герб iз символом ремесла - черевиком, човником (ткацьким),
жорном, ножицями, бджолою i т. iн. Спереду кожного цеху - цехмiстри з
довгими цiпками iз срiбними головками. Всi цехи проходять пiд музику за
браму на плац. Останнiм iде кравецький цех, який зупиняКться. В цьому
цеху, крiм цехмiстра i лавника - статечних гладких мiщан - шiсть кравцiв,
худорлявих, довгоногих, в однаковому рудуватому вбраннi з ножицями на
поясi замiсть кинджалiв, i шiсть кравчих, гарненьких i дженджуристих, в
оздобленому мiщанському вбраннi, в лiфах i коротеньких спiдничках (балет).
Цех доповнюють ще двi особи: пiдскарбiй - надзвичайно худорлява постать iз
довгим носом i великим шкiряним капшуком на поясi, i "новак" - новий член
цеху - молодий, гладкий i незграбний хлопець з довгим жовтим волоссям.
Цехмiстер i лавники сiдають за столик коло шинку, решта стоять мальовничим
пiвколом; "новак" i пiдскарбiй-посерединi спереду.
Ц е х м i с т е р (сiдаючи за столик). А що, панове лавники, чи не пора
б нам запити вхiдчини новака, пана Круп'янки, на честь, гм, шановних
цехових персон (погладжуК себе по череву) i во славу славетного нашого
цеху?
Л а в н и к и. Такi Так! Давно пора!
Ц е х м i с т е р. Пане пiдскарбiй, що належить з пана Круп'янки в
братерську карбону* (* Карбона - посудина для збирання пожертвувань у
костьолi. Тут - цехова складчина, скарбниця.) за вхiдчини в славетний
кравецький цех доброго мiста Житомира?
П i д с к а р б i й (з поклоном). Три кварти горiлки, п'ять кварт вина,
кошик пирогiв, чотири ковбаси, один марципан i два фунти свентоянського
бобу, кхе, кхе, кхе, кхе, пане цехмiстре. (КашляК).
Ц е х м i с т е р (поважно). ЧуКш, пане Круп'янко?
Н о в а к. Залюбки, вельможний пане. (ДаК пiдскарбiю грошi).
Ц е х м i с т е р. О, здаКться, ти добрий новак, будеш добрим братом.
Пане пiдскарбiю, влаштуйте частування. Пам'ятай же, брате Круп'янко
(пiдiймаК пальця), мудрi регули славетного кравецького цеху: поважай
старших, навощуй нитку перш нiж шити, не гуляй з непутящими жiнками, не
крой камiзельку попереду штанiв, не позичай грошей i не сунь голови, куди
не влiзе. Коли будеш це все робити, то будеш сам добрим кравцем, навiть
цехмiстром.
Подають вино i страву, всi п'ють. Кравчихи гризуть "свентоянськi"
стручки.
Ц е х м i с т е р. За нового брата нашого славетного цеху, пана
Круп'янку, щоб був вiн добрим кравцем i товаришем!
Л а в н и к и. Аксiос, аксiос, аксiос!.. * (* Достойний.)
Ц е х м i с т е р. А що ж, панове кравчикове, давно вже ми танцювали
обертаса, щось i в мене ноги сверблять!
К р а в ч и х и (плещучи в долонi). Обертаса! Обертаса!
Балет.
б кравчих, 6 кравцiв, пан пiдскарбiй i пан Круп'янка танцюють польку i
обертаса, пориваючи при кiнцi танка товстенного пана цехмiстра.
Х о р (спiваК).
Замовляла раз в Краковi
Гречна панна кравчиковi:
Сукню зший менi й кошулю,
Щоб нiде корсет не мулив.
Кравчик хлопець був охочий,
Примiряв корсет щоночi,
Так i сяк панянку тулив,
Щоб нiде корсет не мулив.
А панянцi все не досить.
Ще кравця до себе просить,
Ах, попала, мабуть, голка
В серце панни вiд пахолка.
Зшив кравець нарештi вбрання,
Та не вийшло без догани,
Бо не сходиться на станi
Нi корсет, нi сукня панни.
Пiсля закiнчення танка кравчихи з реготом поривають пана Круп'янку i
товстого цехмiстра на плац. Цех виходить туди ж таким самим порядком.
IV
З лiвого боку ввiходить граф Ружинський i Гельця - тепер його дружина.
Ружинська змарнiла, на лицi сум i мука. Ружинська зупиняКться.
Р у ж и н с ь к и й (грубо). Ходiм же! Чого це ти знов стала? I так
спiзнилась.
Р у ж и н с ь к а (береться за голову). Я не можу йти на плац, де
натовп... менi там робиться страшно... Благаю тебе, йди сам... я поПду
додому.
Р у ж и н с ь к и й (гнiвно). Цього ще не ставало! З того часу, як я
одружився з тобою, нема кiнця безглуздому вередуванню. День у день сльози,
зiтхання, охкання, хвороби. Дай менi хоч на вулицi здихатись твоПх
дурувань.
Р у ж и н с ь к а (лагiдно). Я знаю, що я заслужила своК лихо i мушу
терпiти... Благаю тебе, йди сам, я не можу йти в юрбу, я не можу йти туди,
де всi дивитимуться на мою муку... Що я робитиму там iз своКю журбою...
серед веселоП гомiнкоП юрби... Самотня, темноП ночi, крадькома можу я
плакати та молити прощення за тяжкий мiй грiх, за те, що зреклася свого
збавителя, за те, що оддала катам того, хто врятував життя моК i честь.
Р у ж и н с ь к и й (хапаК ПП за руку i шипить розлючений). Ходiм! Ти
ганьбиш мiй рiд... Хлопська графиня!
Р у ж и н с ь к а (з гордiстю, що прокинулась в нiй пiд впливом
образи). Геть! (ВириваКться й одступаК). Не тобi б казати про ганьбу...
злодiй...
Ще на початку цiКП сцени з лiвого боку ввiйшла Стеся, блiда, змучена, в
розiрванiй сiрiй сукнi-сорочцi, з якоП видно голi плечi i босi ноги. Вона
робить кiлька крокiв, озираючись безумними очима, потiм пiдходить до
жовнiрiв. Вигляд ПП лагiдний i сумний, в рухах немаК колишньоП енергiП.
С т е с я (до жовнiрiв). Скажiть, будь ласка, добрi люди, де дорога в
Кодню?
1-й ж о в н i р (регоче). Спитай, дiвчино, в суддi Дубровського.
2-й ж о в н i р. У Кодню К дорога, тiльки назад немаК.
С т е с я (стенувшись). Так... я знаю... назад немаК, назад немаК...
Р у ж и н с ь к а (з жахом i жалем дивиться на Стесю, пригорнувшись
мимоволi до чоловiка). Дивись... це та сама дiвчина, що просила тодi за
свого нареченого в той самий вечiр, коли... (Вона стенаКться). Вона
збожеволiла... бiдна дiвчина...
Р у ж и н с ь к и й. Та ходiм же нарештi! (Грубо хапаК ПП за руку,
боязко озираючись на Стесю i пориваючись до брами).
С т е с я (пiдходить до РужинськоП i бере ПП за руку). Бiдна, як
поколотi голкою твоП нiжнi пальчики... бачиш, вони всi в кровi... Чому ж
ти шила без наперстка... (Ружинська стенаКться). Де твiй наперсток? Чому ж
ти шила без наперстка... саван для свого чоловiка... Стривай, я подарую
тобi наперсток.
Гельця з жахом вириваК свою руку i закриваК обличчя руками.
Р у ж и н с ь к и й (грубо сiпаК ПП). Ось твоП безглуздi вередування!
Кiнчилось тим, що зiбрала юрбу коло себе.
I дiйсно, кiлька прохожих зупинилось, дивлячись на цю сцену.
V
Iз-за брами виходить суддя Дубровський з своПм гайдуком i секретарем i
теж зупиняКться, хмуро дивлячись на те, що чиниться.
С т е с я (що пiзнала Ружинського). А, це ти! Це ти вкрав мiй алмаз,
моК алмазне жорно! (На якусь мить розум ПП неначе прояснився). Ти! Ти!
Схопив мене i кинув у льох i вiдiбрав алмаз, що я купила цiною кровi,
цiною кровi моКП! Я обволаю на тебе! Я обволаю на тебе, як на злодiя i
гвалтiвника!
Рух i гомiн серед народу.
Р у ж и н с ь к и й. Проклята божевiльна! (Злiсно, зiгнувшись,
пориваКться до брами, але вiдступаК перед Дубровським, що робить крок
уперед i навмисно заступаК йому дорогу). А, проклятий диявол...
Д у б р о в с ь к и й (грiзно й поважно). Стiйте, графе Ружинський!
Нарештi-таки прояснився розум цiКП бiдноП дiвчини, i вона прямо й очевисто
назвала, хто ПП кривдник i гвалтiвник. Iменем найяснiшоП республiки
викликаю вас завтра на суд, графе Ружинський! А всiх, хто чув, що казала
ця дiвчина, викликаю, яко свiдкiв перед судом. Пане секретарю, запишiть
зараз же всiх, хто був тут присутнiй.
Р у ж и н с ь к и й (злiсно смiКться). Ви помилились, пане Дубровський!
Ви не суддя бiльше в Житомирi. Вас вже знято з посади - щоб не захищали
бунтiвникiв i хлопiв!
Д у б р о в с ь к и й (вражений). Ви брешете!
Р у ж и н с ь к и й (виймаК з кишенi пергамент з печаткою). Ось декрет
його королiвськоП милостi - завтра я пришлю його до вас. (ХапаК за руку
дружину i виходить за браму. Дубровський стоПть якусь мить приголомшений,
тодi пiдiймаК гордо голову i так само спокiйно й поважно iде лiворуч. Юрба
шанобливо розступаКться перед ним).
VI
Народ хвилюКться.
В и г у к и з ю р б и. Так ось якi цi графи! А Дубровського - чули -
таки з'Пли! ЗлодiП, гвалтiвники! - Добра панська правда! - А що вiн
зробив? - Хiба ж ти не чув? - А хто ця дiвчина? - Та це ж Стеся Бражнюк...
Геть з панами! - Тихше, дурний, жовнiри! - Ходiм на плац.- Бити всiх
панiв! - Що ти сказав, хаме? Ану, пане, покличте того жовнiра!
С т е с я. Що казав той великий пан?.. ЗдаКться, щось добре... Де я
його бачила? Чи не знаКте ви, добрi люди, де я бачила цього пана з золотим
ланцюжком на шиП... (Тре чоло). То хiба ж ланцюжки бувають золотi?..
залiзнi... тiльки... залiзнi... Але чого це менi здалося, що й в нього
руки в кровi? Хiба вiн теж був у Коднi? (ОзираКться навколо себе). Я
питала диких гусей, чи не бачили вони, що дiКться зараз у Коднi... вони
довго не хотiли сказати менi правди. (СпiваК).
Ой дикiП гуси, вам вiльно лiтать
Високо в небеснiй безоднi,
Скажiть менi правду, чи бачили ви,
Що дiКться зараз у Коднi.
"Ми бачили зверху, як гай шелестить,
ЗеленiП сосни кивають,
А десь у долинi сокира дзвенить -
То, мабуть, хтось дрова рубаК".
О, нi, не рубаК сокира дубiв,
I сосни стоять непохитнi...
Скажiть менi правду, що бачили ви,
О гуси, мандрiвцi всесвiтнi.
"Ми бачили зверху, як рiчка гурчить
По темних ярах та долинах..."
О, нi, то неправда, там рiчки нема,
О гуси, не мучте дiвчини.
"Так ось тобi правда, кати гайдамак
Сокирою люто стинають,
Кривавая рiчка тече крiзь байрак,
А голови в яму кидають.
А пан регiментар при ямi сидить
I голови лiчить козачi.
- Стинайте, - вiн каже, - ще мало голiв -
Не вся УкраПна ще плаче".
Юрба вдивляКться на Стесю, глухо хвилюючись
С т е с я (побачивши жорна коло крамницi, пiдбiгаК до них). Жорна...
Жорна... Боже мiй... Як защемiло враз моК серце... (Вона хитаКться,
схопившись за серце, i сiдаК, зблiднувши, на жорна). Боже мiй, що це зi
мною... (СхоплюКться i пiдходить до людей). Ради бога... ради бога...
пiднiмiть, пiднiмiть Пх скорiше. (ХапаК когось за руку i тягне до жорен).
Пiднiмiть цi жорна, бо вони придавили моК серце... воно там сочиться
кров'ю... Ви подумайте тiльки, як боляче серцю, коли на ньому лежить такий
камiнь. (Вона засовуК пальцi пiд жорно i хоче його пiдняти. На лицi ПП
передсмертна мука).
Ю р б а (смiКться). От нерозумна! Три чоловiки не пiднiмуть його. От
дурна!
С т е с я (плаче, сидячи бiля жорен i схопившись за серце). Я не
можу... давить, гнiтить... серце болить... Знiмiть. (Кричить). Знiмiть
жорно з мого серця! (ЗриваКться на ноги). Знiмiть, а то воно... (Враз
падаК навзнак, схопившись за серце).
Юрба кидаКться вбiк.
Хтось iз народу нахиляКться над Стесею. Умерла... Народ хреститься,
знявши шапки. Глухий гомiн. В цю хвилину з-за брами виходить Хмарний i
ззаду через юрбу протовплюКться наперед.
Х м а р н и й (ще здаля, через голови побачивши Стесю, кричить). Стесю!
Стесю!.. (Народ розступаКться, вiн кидаКться до неП з риданням). Стесю,
Стесю, голубко! (Пiдводить ПП плечi, цiлуК, але вона нерухома). Мовчить...
Замовкла навiки... Пiзно ж ми зустрiлися з тобою, моя ластiвко бiдна,
бiдна дiвчинко... Скiльки блукала ти, вбога, нещасна, заплакана, по
гострому камiнню своПми босими нiжками, шукаючи правди, шукаючи твого
милого. Не дiждалась, не дiждалась ти його...
ЦiлуК ПП руки й гiрко плаче, похиливши голову. Народ глухо хвилюКться.
В цю хвилину ввiходить граф Ружинський. Юрба мовчки розступаКться.
Ружинський пiдходить, здивований.
Р у ж и н с ь к и й (побачивши Стесю i не впiзнавши Хмарного, що
схилився на руки Стесi). А, це та божевiльна дiвчина. (Глузливо). Ну, що
ж, здаКться, вона таки знайшла своК жорно.
Х м а р н и й (що при перших словах графа пiдвiв голову, зриваКться).
А, це ти! Так i ти знайшов своК жорно! (З цими словами вiн хапаК з
нелюдською силою верхнК жорно i, високо пiднявши над головою, кидаК його
на голову Ружинського, який даремно кинувся був тiкати, - юрба не пустила
його, i вiн падаК з розбитим черепом).
Крик, рух.
Хмарний ще раз нiжно цiлуК Стесю i зникаК.
Завiса.
1930
Last-modified: Tue, 23 Jul 2002 11:48:57 GMT