Iван Кочерга. Алмазне жорно ------------------------------------------------------------------------ Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы" OCR: Евгений Васильев Для украинских литер использованы обозначения: Њ, К - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh) Џ, П - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh) I,i (укр) = I,i (лат) ------------------------------------------------------------------------ _ДIЙОВI ОСОБИ:_ Стеся Василь Хмарний Остап Макосiй Прокiп Скряга Мусiй Шенчик Лук'ян Iлько Дубровський, суддя Житомирський Лабенцький \ пiдсудки. Виверський / Княгиня Вiлькомiрська Граф Ружинський Графиня Брагiнська Авраам Цвiкловiц Лiя Пан Пшепюрковський Пан Пауша Пан Лозка Пан Прозка Пан Мишка Возний Корчмар Бабуся з дiдком Секретар Дубровського Лейзер Особи в балетi: цехмiстер, пiдскарбiй, лавники 1, пан Круп'янка, 6 кравцiв i 6 кравчих. 1 Л а в н й к - невисока службова посада в середньовiчному ремiсницькому цеху. Шляхтичi, гайдуки, жовнiри, городяни i городянки. ДiКться в Житомирi 1768-1769 рр., крiм II дiП, яка вiдбуваКться в корчмi. ДIЯ ПЕРША Зала в палацi пана Дубровського, суддi гродського Житомирського. Товстi мури, дужна стеля, глибокi лучковi вiкна, важкi меблi, пишна, але хмура розкiш. Лiворуч - стiл, покритий оксамитним килимом, що спускаКться до самоП землi. На столi канделябр, розп'яття, пiсочний годинник, великi книги, папери. Бiля стола - важке готичне крiсло. Позад нього готичний монументальний камiн. Праворуч - вхiднi дверi, просто - великi важкi дзерi, обабiч яких стоять два вартових гайдуки з топiрцями. I Пiдсудок Лабенцький, стоячи край стола, розбираК папери та перегортаК велику книгу у важкiй оправi. Увiходить жовнiр i подаК Лабенцькому листа з великою печаткою. Ж о в н i р. Лист до вельможного пана суддi вiд його мосцi регiментаря Стемпковського. (Виходить). Лабенцький розпечатуК листа i кладе його на стiл. Г а й д у к (увiходить). Там знов прийшла та дiвчина, що питалася пана суддi. Плаче i дуже просить. Л а б е н ц ь к и й. Нехай чекаК. Зараз не можна. Пана суддi ще немаК? Г а й д у к. НемаК. Л а б е н ц ь к и й. Iди. (Гайдук виходить). Не бачили тут твоПх слiз - теж... вештаються... Увiходить суддя Дубровський, невелика на зрiст, суха людина з живим блискучим поглядом, гордою поставою, тонкими рисами нервового обличчя. Чорне волосся трохи посивiло на висках, а чорнi, довгi вилискуватi вуси опускаються вниз iз бокiв червоних уст, вiдтiняючи матову блiдiсть рiвно виголеного обличчя. Суддя вдягнений у чорний старопольський жупан, а поверх нього оксамитний недовгий кожушок. Шаблi при ньому немаК. Пiдiйшовши до стола, вiн киваК Лабенцькому, що поштиво вклоняКться йому, i сiдаК в своК крiсло. Д у б р о в с ь к и й. Готовi ордери до возного? Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане суддя. Готовi. (ПодаК). Д у б р о в с ь к и й (пiдписуК). Зараз же надiслати. Далi що? Листiв не було? Л а б е н ц ь к и й (подаК). Лист вiд регiментаря Стемпковського про виконання екзекуцiП до карання на горло по декрету вельможного пана. (ЧитаК). "По всказанню декрету Суду Житомирського екзекуцiя карання на горло виконана i суть постинанi нижчеменованi гайдамаки i свавольнi люди: Василь Прокопенко, Гнат Бiлий, Степан Пiотровський, Iван Ботвиненко, Федiр Козан, Василь Шевчук, Семен Лобода, Якiв Руденко, Рiзниченко Iван i Рiзниченко Тимiш... Роst haec * (* Пiсля цього (лат.).) - серпня двадцять шостого теж постинанi суть - Андрiй Середа, Прокiп Чередниченко, Швець Iван i Швець Явтух, Куцопалий Тарас, Гладиженко Степан, Римаренко..." Д у б р о в с ь к и й (перепиняК). Як Римаренко! Я не декретував Римаренка на смерть - це той Римаренко, здаКться, швець, що проводив гайдамакiв до якогось хутора - Римаренко Петро... Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане. Д у б р о в с ь к и й. Петро Римаренко з Гайсина. Його декретовано лише на 100 канчукiв пiд шибеницею. Зараз же подивiться в книзi. Пан Стемпковський дозволяК собi ламати моП декрети - чи я вже не суддя в Житомирi? Годi вже з цим листом, що далi? Л а б е н ц ь к и й (подаК). Резолюцiя про Якима Сикуненка з Баранього Поля, що впустив до себе двох гайдамакiв i не заважив непристойно забити й замордувати в своПй хатi шляхетного пана Плавського. Д у б р о в с ь к и й. До карання на горло? Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане, - яко гвалтiвника i бунтiвника in causa iniuriae publicae* (* У справi державних злочинiв (лат.).) зловленого, на стинання шиП декретуК. Д у б р о в с ь к и й (пiдписуК). Далi. Л а б е н ц ь к и й (подаК). Item* (* Так само (лат.).) Грицько Лобода з Новоселицi, що проводив закордонну ватагу до козацькоП долини i забрав собi чужi казани... item Воробченко Iван iз Кам'янки, що ходив за ватагою Залiзняка, за кiньми, - потiм забрав i зарiзав чиПхсь волiв. Д у б р о в с ь к и й (вагаючись). Щось я не пам'ятаю. Хiба цих теж на горло? Вони ж, здаКться, нiкого не забили. Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане, але по силi параграфiв першого i другого артикулу сьомого роздiлу 14 Статуту, яко злодiП, що зловленi на шкодi i generaliter* (* Загалом, взагалi (лат.).), за гайдамацькi ексцеси i лотровськi звичаП, - виннi суть смертi. Д у б р о в с ь к и й. Так, так, ну, що ж, наварили пива, то треба його пити. (ПiдписуК). Далi. Л а б е н ц ь к и й. Суплiка до вельможного пана якоПсь СтефанiП Бражнюк. Д у б р о в с ь к и й. Чого вона просить? Певно, кого-небудь помилувати? Л а б е н ц ь к и й. Так, ясновельможний пане. Вона просить помилувати ПП нареченого, Василя Хмарного, що нiбито нi в чому не винний... просить допитати свiдкiв - Романченка Павла, Ложку Вонiфатiя, Мелешку Михайла i Джурджу Якима, шевця. Д у б р о в с ь к и й. Хмарний - Василь Хмарний... А, пам'ятаю - це той вродливий козак, що його допитували позавчора. Могутня людина - не дивно, що за нього дiвчата просять. Л а б е н ц ь к и й. Так, вельможний пане. Цей Хмарний К найшкiдливiший злочинець, можна сказати, всiКП лотровськоП справи принципал* (* Принципал - глава, господар.). Д у б р о в с ь к и й (задумливо). Так, так, я пам'ятаю. ЗдаКться, вiн зухвало вiдповiв на судi. А де його справа? Л а б е н ц ь к и й (подаК). Резолюцiю вже написано - винен Ксть смертi... Д у б р о в с ь к и й (перегортаК справу). А, вiн i хлопiв теж бунтував? Л а б е н ц ь к и й. Так - в Лисянцi, Саражинцях, Вербiвцях - скрiзь до бунту, до повстання i ребелiП* (* Ребелiя - заколот.) пiдмовляв, скiльки куп до Залiзняка вiдiслав. О, то шпак, шпаками годований. Д у б р о в с ь к и й. Так... (Гризе перо). А де ж ця наречена, що просить за нього? Вона тут? Пан ПП не бачив? Ходiть спитайте, i якщо вона тут, - покличте ПП сюди. Г а й д у к (увiходить). До ясновельможного пана княгиня Вiлькомiрська, граф Ружинський i графиня Брагiнська. Д у б р о в с ь к и й (пiдводиться). Княгиня Вiлькомiрська - ординатка* (* Ординатка - власниця маКтку.) Вроцлавська? Ну, то проси Пх сюди. Подай менi пояс з кинджалом. (Гайдук подаК. Дубров-ський застiбаК пояс. До гайдука). Проси. Гайдук виходить. II Увiходять: княгиня Вiлькомiрська, граф Ружинський i графиня Брагiнська. Княгиня зараз же сiдаК у високе готична крiсло праворуч. Поруч неП, по цей бiк - графиня Брагiнська. Граф стаК поки за ПП крiслом. Д у б р о в с ь к и й (цiлуК руку княгинi). Вiтаю найяснiшу княгиную. Чим можу служити ясновельможнiй панi? В i л ь к о м i р с ь к а. Всiм! Њдина надiя на пана. Пан суддя знаК, що гайдамаки зруйнували мiй Липовецький замок - вдерлися i пограбували геть усе: золото, срiбло, червонi грошi, клейноди, перли i самоцвiтне камiння - все пограбували, зруйнували, спалили. Десять мiльйонiв злотих коштуК менi ця шкода, але гiрш за все - це втрата славетного алмаза, що важив 123 карати i був першим каменем на УкраПнi i в цiлiй Польщi. Д у б р о в с ь к и й (скрикуК). Як! Алмазне жорно! То невже ж i вiн був у Липовцях? В i л ь к о м i р с ь к а (зiтхаК). Так, мiй пане, - i вiн. Але хто ж мiг сподiватись такого лиха? Отже, пан чув про цей незрiвнянний камiнь. За великiсть та через плескувату форму його прозвано "алмазне жорно". I ось це жорно пропало. Камiнь лежав у моПй опочивальнi в окремiй скриньцi на подушцi блакитного оксамиту. Р у ж и н с ь к и й. I подумати, що цей незрiвнянний алмаз потрапив якому-небудь гайдамацi в намазанiй дьогтем сорочцi, що й не дiзнаКться нiколи, який скарб попав у його руки, i продасть його першому корчмаревi за чотири грошi або за пiвкварти горiлки. В i л ь к о м i р с ь к а. Я вже обiцяла нагороду в тисячу червiнцiв тому, хто вкаже, де цей камiнь. Але, мiй пане, менi казали, що замок грабувала ватага якогось Хмарного, i кажуть, що цей Хмарний... Л а б е н ц ь к и й (втручаКться). Так, найяснiша панi. Цей Хмарний у нас, i я саме зараз доповiдав пановi суддi про його справу. В i л ь к о м i р с ь к а (схвильовано). О, яка нагода, мiй пане! То нехай вiн тiльки скаже, де камiнь, i я заплачу королевi який схоче викуп за життя цього хлопа. То де ж вiн? Чи не можна його побачити? О, нехай пан накаже, щоб його привели сюди. Д у б р о в с ь к и й (знизуК плечима). Перепрошую найяснiшу панi, але цей Хмарний винен Ксть смертi, а суд його королiвськоП милостi - це не крамничка або маКток, де можна купити хлопа. Злочинець належить не менi, а правосуддю. В i л ь к о м i р с ь к а (гордо). Що ж, коли пан Дубровський не властен цього зробити, я напишу листа до коронного ловчого Бранiцького - великого гетьмана УкраПни. Вiн маК досить влади. Д у б р о в с ь к и й (також гордо). Коронний ловчий не маК в цiй справi бiльшоП влади, нiж я сам. Його милость король дарував менi таке ж jus gldii* (* Право меча, право карати на горло (лат,).) право меча на УкраПнi, як i гетьмановi Бранiцькому. Я можу карати i милувати власним моПм декретом. В i л ь к о м i р с ь к а. Ну, то в чому ж рiч! Невже ж я не можу купити життя хлопа взамiн алмаза, що за нього можна мати сто сiл, позасолюваних такими хлопами, як вiн. Д у б р о в с ь к и й (усмiхаКться.) Княгиня так думаК? Але найяснiша панi ще не знаК, з ким вона матиме дiло. Ну, що ж - я велю привести цього гайдамаку. Побачимо, чи схоче ще вiн дiстати життя цiною алмаза панi. Пане Лабенцький, скажiть, щоб привели злочинця. Лабенцький виходить. В i л ь к о м i р с ь к а. Дякую, мiй пане. Я не вмру спокiйно, аж поки цей камiнь не вернеться в наш рiд. Я не можу примиритися з такою втратою. Д у б р о в с ь к и й. О княгине! Скiльки шляхетних фамiлiй на УкраПнi втратило ще бiльше, нiж ви, - життя своПх дiтей, - цього вже не вернеш, княгине. В i л ь к о м i р с ь к а (з незадоволенням). Життя, життя. Чого варте життя в нашi часи! Але iншi i нiчого не втратили - ось, наприклад, моя принадна небога графиня Брагiнська. (СмiКться). Ви знаКте, що вона втратила пiд час рiзанини? Тiльки золотого наперстка з пальця. Б р а г i н с ь к а. Тьотю! Як вам не соромно! Р у ж и н с ь к и й. Як наперстка? О, то цiкаво! В i л ь к о м i р с ь к а. Так, звичайного, хоч i золотого наперстка. Але здаКться, що разом iз наперстком графиня втратила ще своК дiвоче серце. Р у ж и н с ь к и й. Ну, за такою втратою панянки не дуже сумують. Але при чому ж тут гайдамаки? В i л ь к о м i р с ь к а. Спитайте Гельцю, нехай вона вам розповiсть. Б р а г i н с ь к а (спалахнувши). Тьотю! Я ж вас просила... В i л ь к о м i р с ь к а (бере за пiдборiддя i цiлуК дiвчину). О, я не дивуюсь тому рицаревi, що взяв твого наперстка. А було це так. Лiтом графиня гостювала в Яблунцях у замку Адама Калиновича, i ось коли раптом почалася ця безглузда рiзанина, гайдамаки чи не в першу ж нiч вдерлися до замку, - можете уявити собi, що там було. Темна нiч, пожежа, стрiлянина, юрба озвiрiлих бунтiвникiв, що розсипалась по замку, забиваючи всiх, хто потрапляв Пм до рук... всiх замордовано i забито. Як тiльки почалася тривога, Гельця в однiй кошулi вибiгла в парк i одразу ж потрапила в руки двох чи трьох гайдамакiв, що схопили ПП i понесли в темряву ночi... Б р а г i н с ь к а (закриваК лице руками). Ах! Р у ж и н с ь к и й. А, мерзеннi гади! В i л ь к о м i р с ь к а. Але цiКП ж хвилини десь узявся якийсь невiдомий рицар, вихопив майже непритомну Гельцю з рук лотрiв, одним ударом оборонився вiд цiКП сволоти i однiс на власних руках графиню в сусiднК село до попа. Залишивши ПП там у безпецi, вiн зник так само несподiвано, як i з'явився. I тiльки на прощання взяв у Гельцi золотий наперсток, що був у неП в той час на пальцi. Д у б р о в с ь к и й. Чудова пригода. I графиня не знаК, хто був цей невiдомий рицар? Р у ж и н с ь к и й. Але вiдкiля ж узявся той загадковий рицар? Може, графиня помилилась? Може, то був який-небудь хлоп або Пхнiй ватажок, що його вразила краса панянки. Це було б зовсiм не дивно. Б р а г i н с ь к а (пiдводиться, схвильована i принадна в своПм збентеженнi). А, нi, нi, - це був чудовий, прекрасний рицар. Очi йому сяли, мов зорi, золотий шолом горiв на чорних кучерях, i вся його горда постава i кожний рух його тiла були повнi шляхетноП величностi i сили... Хто вiн, вiдкiля... я не знаю. Може, це був чужоземний рицар... на ньому був оксамитний камзол, яких не носять у нас, i, здаКться, золотий меч на боцi. В i л ь к о м i р с ь к а (обурена). Ну, подумай тiльки, нерозумна дiвчино, - де мiг узятись чужоземний рицар у ваших Яблунцях! Та й куди вiн подiвся? Б р а г i н с ь к а. Нi, тьотю, я знаю i вiрю в нього. Вiн узяв мiй наперсток, i з того часу, де б я не була, моя душа належить йому, мойому збавителю. Увiходить Лабенцький iз середнiх дверей. Л а б е н ц ь к и й. Злочинець тут, вельможний пане. Д у б р о в с ь к и й. Нехай уведуть. Лабенцький одчиняК середнi дверi, i гайдуки вводять Хмарного, який зупиняКться посерединi зали. Це вродливий, могутньоП будови козак, що на виразному його обличчi неспокiйна думка, пристрасть i мука наклали свiй вiдбиток. Постава горда i спокiйна, руки в залiзах. В i л ь к о м i р с ь к а. Так ось який цей Хмарний... я уявляла його собi зовсiм iншим. Р у ж и н с ь к и й. Звiр одмiтний - хутровий, нема чого казати. Д у б р о в с ь к и й. Василь Хмарний! Суд його королiвськоП милостi розглянув твою справу i зважив усi твоП вчинки i злiП ексцеси. Ти, здаКться, людина письменна i сам розумiКш, що вини твоП суть горловiП. Ти грабував замки, скарби i маКтки панськi, взрушаючи спокiй посполитий, не маючи жодноП цноти, ти починив великi кривди i шкоди, пiдданих панських на бунти гайдамацькi i ребелiП пiдмовляв, ти гуртував гайдамацькi купи i посилав Пх до Залiзняка та iнших рiзунiв; маючи достатнiй шматок хлiба, ти вiдважився пiдняти руку на панiв своПх, не дбаючи на повелiння божiП, на вiру христову, на право Речi ПостолитоП. За всi цiП вчинки i фортельнi ексцеси* (* Тут: злочиннi дiП.) винен ти смертi. Р у ж и н с ь к и й. О, пан Дубровський знаК, як треба розмовляти з холопами. Але що з ними розмовляти, - на шибеницю, та й годi. Х м а р н и й. I справдi, про що розмовляти? Не тiште себе думкою, пане Дубровський, що ви чините суд над нами. Не суд - а розправу, бо не злочинцiв ви караКте, а весь народ, який вiдважився сказати, що вiн не бидло, а маК вiльну душу. Спокiй i мир посполитий! Чи не ви ж його зрушили першi? Чи не ви ж першi нагнали в Смiлянщину тисячi жовнiрiв iз регiментарем Вороничем, що позганяв народ в обози, що утискав i нищив його дощенту. А гвалти i злiП ексцеси? Чи не ви ж першi знущалися з нас i в Черкасах, i в Корсунi, i в Жаботинi? Чи не вашi жовнiри викручували руки i ноги, розривали роти, били канчуками, поки м'ясо одвалювалося шматками, мордували, палили живцем! То не дивуйтеся ж, коли вибухло полум'я, що ви його самi роздмухали. МаКте сокиру, пане Дубровський, стинайте голови, стинайте, коли зможете стяти Пх цiлому народовi. Але живий народ, i не вмре УкраПна, i не буде вам хлопом вiльний одважний народ! Р у ж и н с ь к и й (крiзь зуби). Собака, пся вiра... Д у б р о в с ь к и й (до княгинi). Ясновельможна княгиня чула. Панi все ж таки хоче його спитати? В i л ь к о м i р с ь к а (схвильовано). Так, прошу, мiй пане. Д у б р о в с ь к и й. Слухай, добродiю Хмарний. Коли ти грабував замок княгинi ВiлькомiрськоП в Липовцях, там був величезний алмаз княжого роду, так зване Липовецьке жорно, - вiн лежав в опочивальнi княгинi в скринi, на блакитнiй подушцi. Чи не знаКш ти, де подiвся цей алмаз, що рiвного йому немаК на всiй УкраПнi? Коли ти скажеш, де вiн, i алмаз цей повернеться до княгинi, я врятую тебе вiд смертноП кари. В i л ь к о м i р с ь к а (втручаКться). Так, так, мiй козаче, я внесу за тебе викуп королевi i подарую тобi життя, коли ти допоможеш нам вернути цей алмаз. Х м а р н и й . (мовчить, потiм усмiхаКться хмуро). Що ж, виходить, i хлопська душа чого-небудь варта, коли вельможна княгиня хоче ПП купити. Адже ж у панiв усе продаКться, не тiльки хлопи - i гонор, i ласка крулiвська. Тiльки не купити вам козацькоП душi, найяснiша княгине, i не скажу я вам, хто взяв алмазне жорно в ту веселу нiч, коли паювали здобич моП хлопцi у вашому шляхетному замку. Шкода менi тiльки, що не було тодi вас iз нами. Дарував би я i вам нагороду на всю вашу ласку хлопам, - i за чиншi, i за льон, i за хмiль, i за прядиво, за обжинки i заорки - за всi канчуки, якими вигнiтали з нас пiт державцi вельможноП панi. Тiльки, замiсть алмазного клейнода, ми б надiли вам на вельможну шию найбiльше жорно, що знайшлося б на липовецьких млинах. Р у ж и н с ь к и й (розлючений, пiдбiгаК до Хмарного). Як ти смiКш розмовляти з вельможною княгинею, паскудо! (Б'К його по лицю). Собака, вся крев! Хмарний кидаКться на нього силкуючись розiрвати залiза на руках. Три гайдуки на превелику силу зупиняють його. Ружинський одскакуК, Дубровський i Брагiнська пiдводяться схвильованi. Вся ця сцена вiдбуваКться дуже хутко. Х м а р н и й (кричить, силкуючись вирватися з рук гайдукiв). Мерзото! Ти вдарив мене, полоненика, з руками в залiзах. I ця дiвчина не плюнула тобi в лице. Гетьi (ВiдштовхуК гайдукiв). Слухай-но, ясновельможна княгине! Я знайду тобi твiй алмаз, я не прошу життя на обмiн - нехай завтра ж зiтнуть менi голову в Коднi - тiльки розв'яжи менi руки, щоб я мiг плюнути в лице цьому негiдниковi! Ось мiй викуп за твоК алмазне жорно! III ТiКП ж хвилини в залу з бокових дверей вбiгаК Стеся i перше нiж устигли Пй перешкодити, кидаКться на груди Хмарному з криком "Василю". Це молода гарна дiвчина, в звичайному вбраннi городянки, в гаптованiй перлами кошулi* (* Кошуля - сорочка.) яку видно з викоту оксамитноП сукнi, що щiльно охоплюК стан дiвчини. Волосся заплетене в двi коси. С т е с я. Василю, Василечку, рiдний, коханий, що вони зробили з тобою! (Гiрко плаче, вся здригаючись, на його грудях). Д у б р о в с ь к и й (наближаКться до графа). Дозвольте вам зауважить, ясновельможний пане, що ваш вчинок Ксть недостойний шляхтича i рицаря. Порядний чоловiк не дозволить собi бити по лицю зв'язану людину, та ще удекретовану на смерть. Цей чоловiк завтра умре, i його особа священна. С т е с я (що прислухаКться до слiв Дубровського, хутко обертаКться, не залишаючи, проте, руки Хмарного, до якоП вона пригорнулася перед цим. Але, почувши останнi слова Дубровського, вона з криком, опанована жахом, кидаКться до нiг суддi, вхопивши його руку). Нi, нi, ясновельможний пане суддя, цього не може бути... ви не могли сказати цих страшних слiв... ви не можете засудити його... скажiть же, що я помилилась... хiба ж вiн може вмерти? (Вона ревно плаче). Вмерти... вiн... коханий, рiдний... О пане, о вельможний пане суддя. Д у б р о в с ь к и й (до гайдукiв, холодно). Пiднiмiть цю дiвчину. Гайдуки пiдiймають i обережно одводять набiк Стесю, що тiпаКться в Пхнiх руках. Р у ж и н с ь к и й (робить крок до Дубровського i вiдповiдаК згорда, ухопившись за шпагу). Не вам би вчити мене, пане суддя, - я, граф Ружинський, забив на вiйнi сотнi ворогiв своКю шаблею, - ви ж, пане суддя, вмiКте вбивати людей тiльки... вашим пером. Д у б р о в с ь к и й (поважно). Правда, ясновельможний пане, - я хворий i такий слабий, що навiть золотий пояс не держиться на моПм тiлi, i мою шаблю носить за мною мiй гайдук. Але в ту грiзну годину, коли вогонь повстання охопив всю УкраПну i пан граф сидiв спокiйно в Варшавi, я один став на оборону наших осель, оборонив Житомир, Бердичiв i Овруч... Я бився з ними (показуК на Хмарного) в чистому полi, в рiвному бою, перше як узятись за перо, щоб стинати Пм голови. (До гайдукiв). Виведiть злочинця. Перепрошую, найяснiша княгине. Справи чекають мене. Уклоняюсь вельможнiй панi. (УклоняКться гостям i хоче йти). С т е с я (побачивши це, знов кидаКться до нiг Дубровському, хапаючи його руки). Милостi, милостi, мiй ласкавий, мiй ясновельможний пане. (ЦiлуК йому руки). Вислухайте, тiльки вислухайте мене, - ви ж маКте волю, ви можете зробити все, що захочете... О, то благаю ж вас слiзно, закликаю вас ласкою божою... не робiть, не робiть того, що не можна поправити... Я зараз... я зараз же вам усе... все... Хiба й можна його, рiдного... Кдиного... (Ревно плаче). Д у б р о в с ь к и й (холодно). Пане Лабенцький, виведiть цю дiвчину. Стеся пiдводиться хитаючись i дивиться навкруги нетямущим поглядом. Х м а р н и й (з несказанною мукою на лицi). Стесю... В i л ь к о м i р с ь к а (що бачить, яка мука вiдбиваКться на лицi Хмарного). То що ж, мiй хоробрий козаче? Мабуть, К ще на свiтi скарби, дорожчi за гайдамацькi ненавистi... сльози дiвочi... Не схотiв узяти викупу за алмаз - може, вiзьмеш за алмазну сльозу дiвочу? С т е с я (кидаКться до княгининих нiг i цiлуК ПП руки). Ради бога, ради ласки божоП, благаю вас, найяснiша панi... Поможiть, вирятуйте його, моя кохана панi... Я ж служитиму вам цiлий свiй вiк, тiльки врятуйте... врятуйте менi мого... мого... рiдного... Кдиного. (Плаче). В i л ь к о м i р с ь к а (знизуК плечима). Я хотiла це зробити, але вiн сам не хоче. Що ж, може, ти зумiКш добитись цього, - спитай у нього, де вiн подiв моК алмазне жорно. С т е с я (безпритомно, але здивовано). Алмазне... жорно? В i л ь к о м i р с ь к а. Так, моя люба, - великий алмаз мого роду. (Пiдводиться. Стеся теж). Знайди менi цей камiнь i, присягаюсь тобi своПм княжим словом, - я заплачу викуп за твого Василя. Прощавайте, пане Дубровський. Значить, ви обiцяКте менi помилувати цього чоловiка, як найдеться мiй алмаз? Д у б р о в с ь к и й (знизуК плечима). Ну, що ж, нехай так, я згоджуюсь вiдстрочити страту на двадцять день. В i л ь к о м i р с ь к а. Дякую. (ДаК йому руку, яку вiн цiлуК). Ходiм, Гельцю. (До Стесi). ЧуКш, моя дiвчино, шукай; яшцо знайдеш алмае - вiн залишиться живий. (Виходить iз Брагiнською). Р у ж и н с ь к и й. ЧуКш, дiвчино? (Бере Стесю за пiдборiддя). А в хлопа непоганий смак. ЧуКш, хлопе, - К така згода - ми побавимось трохи з твоКю нареченою. (СмiКться). Х м а р н и й. Постривай, тхоре, ти ще заплатиш менi за все. Р у ж и н с ь к и й (байдуже). Можеш дiстати у Стемпковського в Коднi - вiн тобi заплатить за мене... сокирою. (Виходить смiючись). В ту ж хвилину гайдуки виводять Хмарного в середнi дверi, що з грюкотом зачиняються за ними. С т е с я (отямившись, кричить). Василю, Василечку! (Бiжить за ним, але падаК, зомлiвши, серед зали). Д у б р о в с ь к и й (зупиняючись над нею в роздумi). Нещадно меле млин життя, i не твоПм слабим рукам зупинити цi жорна, моя мила. Завiса. ДIЯ ДРУГА Корчма недалеко вiд руського кордону. Просто посерединi вхiднi дверi. Њврей-шинкар пораКться праворуч за своПм шинквасом* (* Шинквас - прилавок.), охкаючи та зiтхаючи. Лiворуч - два невеликих столи; за одним, що ближче до рампи, - немаК нiкого, а за другим, що на задньому планi, - два непевного вигляду шляхтичi - пан Лозка i пан Прозка - п'ють i грають у карти i щохвилини сваряться. Крiм тих столiв, К ще два - теж немаК коло них нiкого; один праворуч бiля самоП рампи i другий - посерединi. П а н Л о з к а (товстий, червонолиций, з величезними вусами). Ага! А цього не хочеш! А цього... (В азартi ляскаК картами по столу). А нех пан покаже свою кралю - здось вона в пана дуже соромлива, неначе попiвна. А маеш. (Регоче задоволений). Я тебе зажену на слизьке! П а н П р о з к а (худий, жовтий, зi злобним, Кхидним лицем та довгим носом). А до ста дяблiв! Пшеклента недоля! Хоч би Кдину карту! Гей, шинкарю! Ще кварту меду, щоб тебе Швачка* (* Швачка Максим - один з керiвникiв КолiПвщини, запорозький козак.) списом прошив. К о р ч м а р (подаК мед). Ну, що таке! Чого пан лаКться? Хвалити - бога, Швачки вже немаК. Нащо пану той Швачка - тьфу! П р о з к а. Добре, добре! Iди. Мало вiн вас рiзав, до ста дяблiв. Але щось пан дуже щасно граК... Гм... Чи не допомагаК пан своПй фортунi? Л о з к а (розлютований). Пане Прозка! (ХапаКться за шаблю). П р о з к а (теж). Пане Лозка! Л о з к а. Коли пановi шкода грошей, то треба було грати в носа - гаразд, що вiн у пана такий довгий. П р о з к а. Пане Лозка! Л о з к а. Пане ГIрозка! П р о з к а. Ще раз, до ста дяблiв! (ЗдаК карти). Знов цi пшеклентi вини. (Ляскае злiсно картами по столу). Л о з к а (задоволений, регоче). А маКш! А не ходи, пане Прозка, з вин. Як казала срока вронi-не ходь по пшеницi, бо вискочить хлоп з камiнням - тебе покалiчить. (Регоче). П р о з к а (злiсно). Щось-то пан Лозка все пригадуК хлопiв. Мабуть, вони йому дуже до вподоби. А скажiть, будь ласка, пане Лозка, чого це пан був того мiсяця на ярмарку в Iгнатiвцi, коли там гайдамаки бешкетувалй? Л о з к а (збентежений). Як то в Iгнатiвцi? П р о з к а. Так, пане, в Iгнатiвцi? Л о з к а. Я... я був там у свого швагра. П р о з к а (Кхидно). А чого ж то пан потрапив за московский кордон та пиячив там у борщагiвських ченцiв? Л о з к а (остаточно збентежений). Я... яких ченцiв? Що то пан вигадуiК? П р о з к а. Так, пане, у тих ченцiв, де гайдамаки ховались. А чи не хоче пан побувати у регiментаря Стемпковського в Коднi? Л о з к а (розлютований, схоплюКться i виймаК шаблю). Ах ти, собако, пся вiро, котолупе поганий! Я тобi покажу, як калюмнiю* (* Калюмнiя - наклеп.) чинити! (НападаК на Прозку). П р о з к а (теж вихоплюК шаблю i обороняКться). Хто, я котолуп! А, до ста дяблiв, я тобi покажу, як фортельнi ексцеси чинити, кабан пузатий! Б'ються. К о р ч м а р (переляканий). Гвалт! Калавур! Панове! Панове! Перестаньте. Патруль iде. Жовнiри! Скрiзь по хуторах жовнiри! Арештують, роблять труси. II Стукiт у дверi. Корчмар iз жахом ховаКться за шинквас. Пани опускають шаблi i сiдають, теж зляканi. Увiходить Лiя, слiпа дiвчина, Кврейка, молода, гарна, з журливим блiдим лицем, у темнiй, подiбнiй до сорочки сукнi, боса, простоволоса. В руках у неП цитра. Л i я (обережно йде в хату, намацуючи рукою дорогу, i говорить iз мрiйною журбою, нi до кого зокрема не звертаючись). Як зимно стало надворi... Як замерзли моП бiднi босi нiжки... Я шукала в полi квiток, але пов'яли всi моП квiтки... (СiдаК праворуч i перебираК струни, дивлячись перед собою). Л о з к а. Гей, Янкелю, хто це така, божевiльна, чи що? К о р ч м а р (нерiшуче наближаКться до панiв). Це бiдна слiпа дiвчина, Кврейка... гарна, тиха дiвчина... але ж конфедерати забили в неП всю родину в Кам'яному Бродi... НемаК в неП нi хати, нi мами, нiчого... З того часу й ослiпла... Так ось i ходить по чужих хатах... спiваК, ворожить... все просить, щоб подарували Пй черевички... (ЗiтхаК), 0-ой-ой... Якi тепер часи настали... Л i я. Так, так... купiть менi черевики, добрi люди... Як замерзли, як поколотi моП бiднi нiжки!.. Я ходила по нивах i шукала квiток... Але позжинали геть усi ниви, i тiльки поколола я на стернi своП босi нiжки... Хiба ж можна ходити по стернi без черевикiв?... Як зимно i боляче на цiм свiтi... Я хотiла спитати, де живуть люди взимку... Адже ж не у всiх Ксть хати. Де живуть перепiлочки, коли позжинають ниви... Може, i я перепiлочка? Так, так... Хтось назбираК i пов'яже золотi снопи... а бiдна перепiлочка не матиме де притулити голову. (Тихо спiваК пiд цитру). Як iз-за гори та з-за байраку Виходили вчора гайдамаки. Як прийшли, байраки порубили, Порубавши, жарко запалили, Соловйових дiтей посмалили, Як пожали женцi спiле жито, Вже нема де перепiлцi жити. Полетiла бiдна сиротинка, Пострiчав ПП маленький соловейко. "Ой, куди летиш, маленька перепiлко, Не лiтай темненькоП ти ночi, Бо поколеш на стерниночку ти очi". "Ой, на що менi тепер глядiти, Як померли моП малi дiти". III Знов вiдчиняються вхiднi дверi i увiходить Стеся. Вона зупиняКться на хвилину в дверях i неначе на когось чекаК, дивлячись надвiр. Потiм зачиняК, зiтхнувши, дверi i йде в хату. С т е с я (знов вертаКться до дверей i дивиться, схвильована, надвiр). Боже мiй, чого це вiн так забарив... Ах, нарештi-таки. Макосiй увiходить. Стеся бере його за руку i веде до стола. Це статечний, уже немолодий козак, вдягнений, як звичайний хуторянин. С т е с я. Нарештi-таки. Ну, ходiмо-бо, сiдайте ж, Остапе. Я вся перехвилювалася за цю годину... Ну, що, як... що ви дiзналися? Корчмар подаК пiвмиски i жбан iз медом. С т е с я. Ось, прошу, будь ласка. Сiдають за стiл праворуч. М а к о с i й. Погане дiло, Стесю, бачу я, що не доведеться менi Пхати з вами далi. (Стишуючи голос). Бачив я зараз одного з наших - проПзду немаК, небезпечно. Ляхи ганяють по всьому кордону, скрiзь по хуторах патрулi, пiд'яздовi команди, шукають гайдамакiв, хапають геть усiх, хто попадеться. С т е с я (ламаК руки). Але що ж робити?.. Що робити? Ось уже минуло дванадцять день... дванадцять день з того строку, що дав менi суддя... i нiчого... нiчого. Що ж робити?.. Як набiгти цiКП тропи? Џхати в Житомир, кинутись знов до нiг Дубровського, благати, плакати... Боже великий... Пан Лозка i пан Прозка, як i перше, грають у карти, але Прозка весь час прислухаКться до розмови Макосiя, часто повертаючи в Пхнiй бiк свого довгого носа. М а к о с i й. Не знаю вже, що й порадити тобi, Стесю... коли ж нiхто з товаришiв Василевих i не чув про цей гемонський камiнь, ти ж бачиш сама - були ми i в Борисполi, i в Воронковi, i в Сулимiвцi... були аж у двох монастирях, - i все даремно... Нiхто й не чув про цей алмаз... Були кубки, ланцюжки, клейноди, ковшi золотi - багато дiсталося здобичi Квреям i на нашому, i на цьому боцi. Але алмаза нiхто не бачив. Та й не вiрю я цiй княгинi, Стесю. С т е с я. Нi, нi, цього не може бути... Я знайду цей алмаз, хоча б довелося вiддати життя за нього. М а к о с i й (чухаК потилицю). Слухай, Стесю, ти ж бачиш, що не можу я Пхати далi - на вашу сторону. Ось що я тобi пораджу. ЗдаКться, Ксть ще два чи три чоловiки наших на цiй, на лядськiй сторонi. (Ще стишуючи голос). Плиханенко в Вiльшанцi, Ксть i в Богуславi: Мусiй Чепиженко, якщо не потрапив у Кодню, сердешний. Запиши собi на папiрець. Та ще був iз нами один музика з Таращi - звали його Шенчик - теж Мусiй - запиши i його, Стесю, грав на цимбалах. С т е с я (бере його за руку). Благаю, благаю вас, мiй добрий, мiй ласкавий Остапе, не залишайте мене. Ви ж були приятелем Василевi - вiн так вас любив... чи можете ж ви зрадити його в таку лиху годину? Де ж ваша приязнь, де ваша честь рицарська? М а к о с i й (хмуриться). Не сподiвався я почути таких слiв, Стесю, - не зрадив я Василя, але що ж я можу зробити один? Слухай, Стесю. (Стишуючи голос). Може, менi ще пощастить пiдмовити декого з наших - може, ми ще встигнемо врятувати Василя, а поки прощавай, Стесю. (ОзираКться). Пам'ятай же, що я казав - Мусiй Шенчик - у Таращi i Плиханенко - у Вiльшанцi. А найпаче - Шенчик-музика. Це такий пройдисвiт, що все знаК, - якщо вiн не чув про алмаз, то вже, певно, нiхто не знаК. А зараз я пiду, бо й так он той носатий пан щось дуже пильно до мене придивляКться. Прощавай. (Виходить). Пан Прозка теж пiдводиться i виходить за Макосiем. Стеся залишаКться сидiти, схиливши голову на руки. Л i я (спiваК тихенько). Засвiчу я свiчку, перебреду рiчку До моКП миленькоП на одну нiчку. Свiчка ясненька, рiчка бистренька. Чогось моя миленька сьогоднi смутненька... Все чогось скучаК, важенько зiтхаК... З буйнесеньким вiтром стиха розмовляК... Враз чути один за одним кiлька пострiлiв. Стеся схоплюКться i бiжить до дверей. Слiпа дiвчина теж пiдводиться, злякана. С т е с я. Боже мiй! Невже ж... невже ж його спiймали... Нi... нi... цього не може бути... (бiжить до дверей) цього не може бути. IV ЦiКП хвилини дверi широко розчиняються i ввалюКться пан Пшепюрковськяй, начальник пiд'яздовоП команди, в супроводi пана Паушi, двох шерегових, двох капралiв i двох або трьох жовнiрiв. Пая Пшепюрковський зараз же розсiдаКться за столом посерединi. Пан Пауша сiдаК лiворуч, iншi становляться навколо. Пан Пшепюрковський, товстий, червонолиций, самозадоволено-чванливий поляк. Стеся вiдходить праворуч до слiпоП дiвчини. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Нiкого не випускати з корчми. Гей, Янкелю, вина! Та дивись - найкращого. (Корчмар починаК метушитися). Пане Птушинський! 1-й ш е р е г о в и й. Пане коменданте! П ш е п ю р к о в с ь к и й. Патрулi готовi? 1-й ш е р е г о в и й. Так, пане коменданте. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ще раз перевiрте людей i зараз же вiдрядiть по одному патрулю на кожнi два хутори. Щоб муха не пролетiла. Субординацiя, пане! 1-й ш е р е г о в и й. Слухаю, пане коменданте! (ВiддаК шану i виходить). П ш е п ю р к о в с ь к и й. Ну, то що ж, вина! Корчмар подаК жбан i чарки. К о р ч м а р. Осьдечки, ясновельможний пане коменданте. Найкраще бургундське. Кращого немаК i в Краковi. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Пане Пшездецький! 2-й ш е р е г о в и й. До розказу пана. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Зараз же узнати, чи догнали цього пшеклентого гайдамаку. Я гадаю, що вiн мусив дiстати добру кулю з нашого берега. Га, що? Субординацiя, пане! Рушайте мерщiй. 2-й ш е р е г о в и й. Слухаю, пане коменданте. (ВiддаК шану i виходить). П ш е п ю р к о в с ь к и й (до Паушi.) Ну що, пане чеснику?* (* Чесник - чашник.) Адже ж пан чесник бачить, як ми працюКмо. О, в мене добрий звичай на цих гайдамакiв. Муха не пролетить. Пан чесник може розповiсти у Варшавi, як працюК пан Пшепюрковський, товариш хоругви панцирноП. А що ж вина! Та що це за чарки, сто дяблiв цьому корчмаревi! Гей, корчмарю! Що це за чарки ти нам дав? То що в тебе - шинок чи аптека? Хiба ти не знаКш, що тiльки в покришку мого кубка ввiходить пляшка вина, а в самий кубок три пляшки! (СкидаК iз стола чарки). Зараз же подай християнськi кубки замiсть цiКП аптеки. К о р ч м а р (пiдбираК чарки). Зараз, зараз, ясновельможний пане. (Приносить великi кубки). Чи ви бачили? - пити з таких кубкiв бургундське вино по червонцю кварта! З такими кубками можна ходити до криницi, а не до бургундського вина. П а у ш а. О, то виходить, пан комендант однаково дужий так на полi Бахуса, як i на полi Марса. Рицарський звичай, що й казати. (НюхаК з табакерки i подаК Пшепюрковському). Чи не вгодно? Призволяйтесь, прошу пана. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Дякую. (Хоче взяти понюшку, але рука йому так тремтить, що вiн нiяк не може потрапити в табакерку). О, до ста дяблiв! ЗдаКться, i в пана аптека замiсть табакерки. Нiяк не потрапиш. П а у ш а (смiКться). О, мабуть, чимало кубкiв вихилив пан на своКму вiку, що в нього так тремтять руки. П ш е п ю р к о в с ь к и й. В кого тремтять руки? В мене? Нехай пан чесник наллК менi повнiсiнький кубок вина, аж по самi вiнця - побачимо тодi, чи розiллю я хоч краплю. П а у ш а (наливаК повний великий кубок). Повнiсiнький, пане. П ш е п ю р к о в с ь к и й (бере твердо рукою через стiл кубок, пiднiмаК його вгору). Ну, що! Чи тремтять у мене руки? (ВихиляК вiдразу кубок). МаКш. К о р ч м а р. Ой, лихо. Десять злотих одним проковтом. П ш е п ю р к о в с ь к и й. Так-то, пане чеснику, як до кубка або до гайдамакiв, то не тремтять руки в пана Пшепюрковського. О! В мене такий звичай - коли б'ю, то влучаю (наливаК знов кубки), а коли п'ю, то не залишаю. К о р ч м а р. Що правда, то правда - знов десять злотих... П ш е п ю р к о в с ь к и й (бере кубок). Певно, що в цьому кубковi менше крапель, нiж тих гайдамакiв, що я перебив на Брацлавщинi цього лiта. Пан чесник знаК про моП пригоди. О, в мене такий звичай: пий до дна, коли наливають, i танцюй, коли грають, пильно слухай, коли дзвонять. (ЗупиняКться). П а у ш а (регоче). I тiкай, коли гонять. Що ж ви не кiнчаКте, пане коменданте? З пiснi, кажуть, слова не викинеш. А що - казати правду - траплялося-таки пану товаришевi тiкати вiд тих скажених гайдамакiв? П ш е п ю р к о в с ь к и й (вiдразу вихиляК кубок. Корчмар зiтхаК). Пану чесниковi легко казати, сидячи в Варшавi, нех би пан сам попробував. (Знов наливаК кубок). А коли б пану чесниковi довелося, як, наприклад, менi в Криковцях, вiдбиватися вiд вiсiмдесяти гайдамакiв одразу. Було це, як зараз пам'ятаю, коло греблi. Тiльки що прийшли ми до тiКП греблi, аж бачимо, мчить просто на нас цiла ватага гайдамакiв, - ну, звичайно, я зараз же скомандував "огню", i моП жовнiри розсипалися вздовж греблi, i почалася потiха. (ЗапалюКться). Пiф-паф! Пiф-паф! Конi ржуть, гайдамаки кричать, галас, стрiлянина, гвалт! Вихопив я шаблю i почав рубати - одного налiво, одного направо, одного налiво, одного направо, коли ж ураз як накинеться на мене аж три гайдамаки одразу. Мармизи, пане, - о! Списи - о! Звичайно, я не розгубився, зараз же уложив одного з пiстолi, другого злапав за списа i вже схопився за шаблю, щоб вiдтяти його голову, коли ж як накинуться на мене першi чотири гайдамаки... П а у ш а. Як чотири! Адже ж залишався тiльки один. П ш е п ю р к о в с ь к и й. ЗдаКться, пана чесника там не було, полiчити, скiльки там залишилося гайдамакiв. Не встиг я прочитати "раter noster" * (* Молитва "Отче наш".) як сiм шабель звилося над моКю головою. Ну, звичайно, що думати було нiчого - пришилося помилувати мого гайдамаку, що я тримав за списа, та вчинити шляхетну ретираду. (ВихиляК кубок). Так ось якi бувають пригоди, пане чеснику. Це вам не Варшава. Доводиться i тiкати, коли треба, але шляхетно (пiднiмаК пальця), з гонором. П а у ш а (регоче). Як, помилувати гайдамаку! Адже ж не пан Пх тримав, а вони пана. П ш е п ю р к о в с ь к и й (наливаК кубки). Адже ж пан чесник бачить, що я, хвалити бога, живий, а гайдамакам стинають голови в Коднi. Значить, ясно, хто кого тримав. А в мене такий звичай - чи взяв, чи не взяв, аби на моК стало. Зразу чути ще два пострiли. П ш е п ю р к о в с ь к и й (стурбований). А! Га! Що таке? Може, гайдамаки? Пане Вержбента, зараз же дiзнайтесь, що таке. Капрал виходить. С т е с я (ламаК руки). Боже великий! Яка пекельна мука... К а п р а л (хутко вбiгаК, радо). Забили гайдамаку, пане коменданте! В голову - не дише. С т е с я (скрикуК). Ах! Остапе, Остапе... Нi, нi, цього не може бути. П ш е п ю р к о в с ь к и й А! То тут, здаКться, цiле кубло гайдамацьке. Спiльники, жiнки лотроаськi! Зараз же замкнути всi дверi! Взяти цю жiнку! Жовнiри пiдходять до Стесi. С т е с я (гнiвно вiдштовхуК Пх). Геть! Я вас не чiпаю, гвалтiвники, душогуби проклятi! П ш е п ю р к о в с ь к и й. А, то вона ще й комизиться. А нум, пане Птушинський, подивiться, чи К в неП бiлет. С т е с я (пiдводиться i хоче йти з хати). Це якесь прокляття. (Џй страшно, вона нiчого не чуК, не тямить). Де дiтись, куди бiгти... неначе справдi те жорно... (хапаКться за серце) навалилося на бiдне моК серце... i давить... давить важким тягарем... (ХитаКться). Скорiш туди... на свiже повiтря. (Iде до дверей). 1-й ш е р е г о в и й (зупиняК ПП за руку). Хiба ти не чуКш, що сказав п